Повідомлення в номер / Будь сміливим, як Україна

06.05.2022

Будь сміливим, як Україна

У великих містах різних країн світу тепер можна побачити бігборди та банери на підтримку України. Всі захоплюються мужність українців, тож долучаються до кампанії "Be brave like Ukraine".

Рекламна кампанія про мужність українців шириться світом і вже у Лондоні, Римі, Нью-Йорку, Амстердамі, Вашингтоні, Стокгольмі можна побачити підтвердження цьому – банери, плакати та бігборди з українською сміливістю.

"Be brave like Ukraine" є навіть на Times Square!

"Подивіться, як про нашу сміливість говорить весь світ. Головна площа Манхеттену, на якій традиційно збираються американці, дивляться трансляції спортивних змагань, президентські вибори, відзначають різні свята, тепер у кольорах українського прапора. Сміливість – це про Україну та українців", – написав у своїх соцмережах голова Мінцифри Михайло Федоров.

Наш кор.

На підтримку України

Нідерланди відомі своїми тюльпанами. А у світлі сьогоднішній подій свій новий сорт країна присвятила Україні. І квіти – синьо-жовтого кольору.

Новий сорт квітів вивели, щоб підтримати Україну в ці непрості часи. У цих тюльпанів, розповідається в інстаграмі, пелюстки сині та жовті.

Сам сорт тюльпанів отримав назву "Тюльпан Україна". І вони дуже красиві.

"Особливі тюльпани на виставці тюльпанів у Кекенгофі цього ранку під назвою Tulipa Ukraine", – йдеться у підписі до фото.

Ці тендітні тюльпани надзвичайно зворушують. Скільки часу витратили селекціонери, щоб досягнути такого забарвлення, поки не повідомляється.

Вл. інф.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 280

Повідомлення в номер / Вшануймо борців за Українську державу!

06.05.2022

Вшануймо борців за Українську державу!

Ковельському міському голові Ігореві ЧАЙЦІ.

Депутатам Ковельської міської ради.

Шановний пане Ігоре!

Історичний клуб "Холодний Яр", який опікується збереженням пам'яті про Визвольну боротьбу та її учасників, звертається до Вас із проханням надати ковельським вулицям і площам імена борців за волю України, життя яких пов'язане з м. Ковелем і Ковельським районом. Ось їхні короткі біографії.

ГАВРИЛКО Михайло Омелянович (5.09.1882, Полтавщина – осінь 1920, Полтава). Громадський і військовий діяч, скульптор, художник, поет; член стрілецької мобілізаційної комісії УСС у Львові (1914), командант саперного відділу УСС (1915), командант Луцького і Ковельського комісаріатів УСС (1916), начальник команди зв'язку 3-го полку 1-ї козацько-стрілецької (Сірої) дивізії (1918); начальник штабу Сірої дивізії (кін. 1918), повстанський отаман (1920); військові звання – чотар УСС, хорунжий Армії УНР.

Член Союзу визволення України. У листопаді 1914 р. - квітні 1915 р. - відпоручник СВУ в таборах для російських полонених, зокрема у Фрайштадті та Больдоґосонах. З початку травня 1915 р. - на фронті. Брав участь у боях у Карпатах, під Болеховом, Вікторовом, Галичем, Настасовом, над Золотою Липою і Стрипою. У 1916 - 1917 рр. - організатор українського шкільництва на Волині, зокрема на Ковельщині. Написав багато звітів австрійському командуванню про стан сіл Ковельського повіту в 1916 році (опубліковані в книжці "Михайло Гаврилко: і стеком і шаблею").

Окрім проектів пам'ятників Тарасові Шевченку в Києві, створив погруддя Кобзаря для Седнева, Чернігова, Косова, Кіцмані, Полтави і Полтавщини, увічнював Тараса Шевченка в барельєфах, горельєфах, плакетках, портретах та медальйонах. Створив також погруддя Маркіяна Шашкевича, Юрія Федьковича, Івана Франка, своєї майбутньої дружини Олени Гордієвської, курінного УСС Василя Дідушка, безліч скульптурних композицій, портретів, виконаних олівцем, вугіллям та олійними фарбами.

Закінчив життя трагічно: більшовики спалили його в топці локомотива.

ЛЕВИЦЬКИЙ Микола (13.04.1899, с. Липно, тепер Ківерцівського р-ну Волинської обл. – після 12.06.1922). Вільний козак, громадський діяч, просвітянин, учитель; організатор драматичної секції культурно-просвітнього гуртка Скоромоської цукроварні, член Ковельської "Просвіти".

Брав участь "у боротьбі за державні та національні права Батьківщини" у складі 1-го Чернігівського відділу Вільного козацтва (01 - 02.1918). Закінчив Ковельську гімназію (Чернігів, 31.05.1918). Проживав у м. Ковелі, проводив приватні лекції. Навчався в Карловому ун-ті (Прага).

МИЛІНСЬКИЙ Василь Йосипович (30.01.1895, с. Голоби, тепер смт Голоби Ковельського р-ну Волинської обл. - після 1936). Військовий; нач. штабу 4-ї Київської дивізії (01.1922); звання - сотник Армії УНР (станом на 10.07.1922), підполковник.

Закінчив Київську духовну семінарію. Вступив на екон. відділ Київського комерц. ін-ту. Служив у 1-му Українському курені смерті (1.11.1917 - 1.03.1918). "Увесь 1918 рік перебував у Запорозькому корпусі і кінному ім. кошового отамана Костя Гордієнка полку. У 1919 році - в Ударному корпусі та окремому загоні. (…) Того ж року направлений до МВС штаб-старшиною доручень для встановлення влади УНР на Волині". Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

НЕДОЛЯ Віссаріон Феодосійович (6.06.1894, м-ко Петриківка, тепер Дніпропетровської обл. – 1980, Львівська обл.). Військовий та громадський діяч, журналіст, просвітянин, інженер-економіст; член Української ради Румунс. фронту та Ковельської "Просвіти" (18.07.1922), член упр. парафії УАПЦ у Подєбрадах; звання – козак Армії УНР.

У Ковелі заробляв приватними уроками, кореспонденціями до українських часописів та "як український артист", а часом і вантажником дров та вугілля на ст. Ковель. Служив у книгарні "Світло". Екон.-кооп. підвідділ екон. відділу УГА в Подєбрадах закінчив 26 травня 1928 року. У 1931 р. працював на Волині в с. Микуличах в уряді гміни.

ПРОХОДА Василь Хомович (25.12.1890, станиця Павлівська, Кубань, тепер Краснодарський край, РФ - 8.11.1971, м. Денвер, шт. Колорадо, США). Військовий і громадський діяч, просвітянин, історик, журналіст, редактор, видавець, інженер-лісівник; полковий осавул (нач. штабу) 1-го полку 1-ї Сірої козацької дивізії (з 10.1918), нач. штабу Коростенської (01 - 02.1919), пізніше Ковельської (04 - 05.1919) групи Армії УНР, в. о. нач. штабу 4-ї Сірої бригади 2-ї Волинської дивізії (06 - 07.1920), голова Т-ва бувших українських вояків у Чехії (кін. 1927 - 04.1928; кін. 1928 - 1939), староста Союзу українських соколів за кордоном (1929 - 1932, 1937 - 02.1939), член-співробітник УВАН; звання - підполковник Армії УНР (1921).

До 16 травня 1919 р. перебував на фронті у складі Сірої дивізії - аж до Луцької катастрофи. Автор цінних спогадів, зокрема і про бої на Ковельщині.

Закінчив ліс. відділ агр.-ліс. ф-ту УГА в Подєбрадах (1922 - 15.04.1927).

28 січня 1945 р. затриманий, а 2 лютого заарештований "Смершем" та насильно вивезений до СРСР, громадянином якого ніколи не був. Утримувався в Лук'янівській в'язниці м. Києва, потім у Харківській пересильній тюрмі (1946), т. Таллінна (з 09.1946), тюрмі в Ленінграді "Крести", воркутинських таборах "Речлаг" та "Воркутлаг". Звільнений 7 вересня 1954 р., після чого провів на спецпоселенні 14 місяців у м. Ухті Комі АРСР. Під час слідства і в ув'язненні поводився гідно, прохань про помилування не писав, переконань не зрікався. Загалом пробув у неволі 11 років. 4 січня 1956 р. як чехословацький громадянин дістав дозвіл повернутися до ЧСР. 26 лютого 1965 р. він переїхав до США. Герой книги Романа Коваля "Тернистий шлях кубанця Проходи".

ПАЛІЙ-СИДОРЯНСЬКИЙ Михайло Дмитрович (6.11.1895, м. Біла Церква, тепер Київської обл. - 1963, Прага, ЧСР). Військовий і громадсько-політичний діяч, повстанець, отаман, просвітянин, співак, учитель, інженер; командир 4-го кінного полку 4-ї Київської дивізії (з літа 1919), командир Подільської групи (Групи особливого призначення) УПА Другого зимового походу; 10 - 11.1921), освітній інструктор ковельської "Просвіти" (1922 - 1923), голова Товариства українських інвалідів у ЧСР, викладач Української реал. гімназії в Модржанах (1930-ті); звання - полковник Армії УНР.

Один із керівників Другого зимового походу (10 - 11.1921). Зі спогадів учасника Другого зимового походу, поручника Дмитра Зоренка "На партизанці" дізнаємося, що Михайло Палій-Сидорянський під час боїв кінця жовтня – початку листопада 1921 р. неодноразово виявляв героїзм, перебуваючи весь час у передніх лавах".

З Ковеля, 26 липня 1924 р., подав заяву до УГА, але не представив документи про середн. освіту. До листа додав посвідку Ковельської "Просвіти" такого змісту: "Ковельське Повітове Товариство "Просвіта" отсим свідчить, що під час арешту польською владою дня 23 листопаду р. 1923 освітнього інструктора п. Михайла Палія-Сидорянського у нього були забрані всі його особисті документи і в тім документи про його освіту".

Копія довідки Ковельського товариства "Просвіта" від 15 липня 1924 р. засвідчує, що "Михайло Дмитрович українського походження, відомий нам як український політичний діяч, котрий в часах виборів до Польських законодавчих тіл у листопаді 1922 р. на Ковельщині багато прислужився вибору українських послів. За свою діяльність потерпів від польської влади, котра позбавила його приватної посади і посадила до в'язниці, де він висидів 5 місяців. Засобів до життя він не має і живе з власної праці... Олена Левчанівська, Сенатор, Посол до Сойму Б. Козубський. Президія Української Парламентарської Репрезентації, підписи Сенатора Левчанівської і посла Козубського свідчить голова С. Хруцький..." Карався у Луцькій в'язниці з листопада 1923 р. до квітня 1924 р. "яко українець". Після звільнення жив у Ковелі "на вул. Королеви Бони, 13, у родині доктора Пирогова, відомого українського діяча і бувшого посла до Сойму".

Закінчив меліорат. підвідділ інж. відділу УГА в Подєбрадах (30.06.1932). Вчитель гімназії. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри. Під час Другої світової війни заарештований німцями, а 1945-го – рад. спецслужбами. Перебував в ув'язненні щонайменше до 1947 року.

СОМЧИНСЬКИЙ Олександр Павлович (12.12.1900, м. Ковель Волинської губ., тепер Волинської обл. - після 1.07.1927). Військовий, інженер-гідротехнік (1.07.1927); звання – хорунжий Армії УНР.

Закінчив гідротехн. відділ інж. ф-ту УГА в Подєбрадах (1.07.1927).

ТХОРЖЕВСЬКИЙ Борис Леонтійович (31.05.1890, Київ – після 15.07.1925). Військовий; комендант і нач. штабу Ковельської групи Армії УНР; звання - старшина Армії УНР.

Закінчив Луцьку гімназію і вступив до Психоневрологічного інституту. В 1919 р. вступив до 2-го стрілецького полку сірожупанників. У "Curriculum vitae" писав: "Брав участь в боях з поляками на Стоході на посаді сотника 12 сотні, ранений і контужений у голову. Потім - на посаді коменданта і начальника штабу Ковельської групи. Після скінчення цієї війни мешкав у свого батька в Новоград-Волинську... Переслідуваний большевиками, нелегально перейшов польський кордон…".

ХОМИЧЕВСЬКИЙ (ХОМІЧЕВСЬКИЙ) Гриць (Грицько, Григорій) (10.01.1896, с. Голоби Ковельського пов. Волинської губ, тепер смт Ковельського р-ну Волинської обл. - після 10.1963). Військовий, громадський і спортивний діяч, пластун, інженер-агроном (1930); член президії "Спортового студентського гуртка" при УГА в Подєбрадах (1924); звання – сотник 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.

Учасник "Українського сокола". Пластун. Як член секції Легії українських націоналістів у Подєбрадах склав даток на проведення Конгресу українських націоналістів у Відні в 1929 р., на якому було створено ОУН. 27 червня 1930 р. закінчив інж. відділ УГА в Подєбрадах.

ЦИНКАЛОВСЬКИЙ Олександр Миколайович (9.01.1898, м. Володимир-Волинський, тепер Волинської обл. – 19.04.1983, Краків, Польща). Військовий, просвітянин, учитель, історик, музеолог, археолог, етнограф, дослідник Волині; діяч "Просвіти" (м. Володимир-Волинський); член Польс. археологічного т-ва і НТШ у Львові, директор Волинського музею при Кременецькому ліцеї (1936 - 1939), керівник Волинського відділу Державного археологічного музею (Варшава, роки Другої світової війни); звання – козак Армії Української Держави, юнак Армії УНР.

Освіту здобував у Ковельській гімназії.

Сподіваємось, що нинішнє покоління мешканців Ковеля гідно вшанує цих борців за Українську державу. Козакам слава!

Роман КОВАЛЬ,

президент Історичного клубу "Холодний Яр", член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, академік Академії наук вищої освіти України, 067-726-30-36, 066-211-41-85.

Руслан АЛЕКСАНДРУК, депутат Ковельської

міської ради.

Ковельському міському голові Ігореві ЧАЙЦІ.

Депутатам Ковельської міської ради.

Шановний пане Ігоре!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 333

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

06.05.2022 Романюк Аліна Петрівна

Від четверга

до четверга

Від четверга до четверга

6 травня, п'ятниця

Схід Сонця - 05.45; захід - 20.52.

Місяць - у Раці.

День піхоти в Україні.

Вмч. Юрія (Георгія) Переможця. Мчч. Олександри, Анатолія.

Іменини: Георгія, Юрія, Олександри, Анатолія, Валерії, Софії.

Народні прикмети

Місячні фази у травні

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 322

Повідомлення в номер / Мовчання під час війни – золото

06.05.2022

Мовчання під час війни – золото!

Є така примовка, яку ми досить часто забуваємо: "Язик мій – ворог мій!".

В умовах війни, яка нині триває, можна доповнити цю приказку словами: "Ворог не тільки мій, а всієї держави!". Йдеться, звичайно, не про заливний язик із хріном, а наш, людський, котрий у декого занадто "довгий".

Справді-бо, люди, які багато говорять, або, по-народному кажучи, базікають, не дуже приємні у спілкуванні. Їх словесна тріскотня не тільки надокучає, а часто призводить до непередбачуваних наслідків у співбесідників – головного болю, серцевої аритмії і навіть діареї (перепрошую за відвертість).

Особливо небезпечні базіки під час воєнного стану. Недарма ж в совіцькій армії вчили: "Балакун (болтун) – знахідка для шпигуна". Ця настанова сьогодні актуальна, як ніколи. Бо іноді краще промовчати, аніж бовкнути щось зайве. Але подивіться, що коїться в соціальних мережах, окремих засобах масової інформації (як друкованих, так і електронних), в передачах радіо і телебачення. Іноді складається враження, що дехто спеціально розводить теревені, щоб продемонструвати свою обізнаність з усім і всіма, підкреслити значимість власної персони в інформаційному просторі, не замислюючись над наслідками.

Особисто мене обурює, коли деякі журналісти, забуваючи про обережність, у своїх репортажах, інтерв'ю намагаються подавати інформацію, без якої легко можна обійтися. Наприклад, розповідають чи пишуть про об'єкти стратегічного значення, називаючи місця їх розташування, кількість і види вироблюваної продукції, прізвище керівника й чисельність персоналу тощо.

Є любителі хайпу, котрі, не зважаючи на суворі попередження військової і цивільної влади, розміщують в соціальних мережах, в інтернеті фотосвітлини з місць надзвичайних ситуацій, наслідків ворожих обстрілів, сповіщають про суми матеріальних збитків та інші деталі, які нікому, крім наших ворогів, не потрібні.

Не перевелися піарники і серед чиновництва. Дехто з них полюбляє робити селфі з місць, де це не тільки небажано, а й заборонено. Нещодавно подібно вчинили двоє київських високопосадовців, котрі сфотографувалися з великою групою військових на одному з полігонів. Через кілька днів цей полігон був обстріляний рашистськими ракетами, внаслідок чого загинули десятки людей. Високопосадовці, як і годиться, залишилися живими. Постає запитання: це випадковість чи службова недбалість? Якщо останнє, то винних слід покарати згідно із законами воєнного стану. Але про таке я, не чув.

Мені також незрозуміло, для чого у ЗМІ повідомляти про маршрути евакуаційних потягів і час їх відправлення з тієї чи іншої станції. Особливо полюбляє це робити віцепрем'єрка пані Верещук, на місці якої я б не розголошував подібної інформації. Ворог дуже підступний і підлий, що засвідчив навіть трагічний випадок у Краматорську, по вокзалу якого зненацька вдарили орки. Кількість жертв жахає.

Поширеною практикою стала надто самовпевнені і хвалькуваті пости в соцмережах українських урядовців. Перед Великоднем пан Шмигаль заявив, що військові готують "пасочки" для окупантів на свято (він, очевидно, мав на увазі обстріли ворожих позицій). Окупанти, можливо, прочитали цей пост і вдарили по мирних житлових кварталах, глузливо написавши на бомбах і снарядах "Христос воскрес!". Один з боєзарядів влучив в Одесі у квартиру, де мешкала молода журналістка, її тримісячна дитинка і мати. Чоловік дивом врятувався, вийшовши у той момент в магазин за продуктами для сім'ї. Оце вам і "пасочки", пане прем'єре. Не треба реклами майбутнім військовим операціям. Спочатку зробіть, а тоді хваліться. Зрештою, військові й без вас знають, як, коли і чим бити ворога.

Під час різноманітних брифінгів і пресконференцій цивільні особи високого рангу, намагаючись додати собі авторитету, розповідають про напрями майбутніх ударів ЗСУ, називають цілі, які українські вояки збираються вразити, а то ще й нахваляються перемогами, які їм уявляються. Не треба ділити шкіру невбитого ведмедя, який, навіть зазнавши важкого поранення, дуже небезпечний.

Ще одна проблема у наших державних службовців – нестримне бажання публічно оприлюднити інформацію про те, якого виду зброю і в якій кількості нам допоміг доставити Захід. А деякі самовпевнені особи навіть вказують шлях, яким ця зброя діставатиметься місця призначення. І що маємо в результаті? Обстріли стратегічно важливих залізничних станцій, на відновлення яких потрібен тривалий час. А ворог не дрімає і посилює наступ на Сході і Півдні країни.

Тож, шановні українці, будьмо пильними і не надто балакучими. Частіше згадуймо ще одну приказку: "Мовчання – золото!". Особливо в період військових дій, від наслідків яких залежить доля Української держави, а, значить, кожного з нас.

Охрім СВИТКА.

Є така примовка, яку ми досить часто забуваємо: "Язик мій – ворог мій!".В умовах війни, яка нині триває, можна доповнити цю приказку словами: "Ворог не тільки мій, а всієї держави!". Йдеться, звичайно, не про заливний язик із хріном, а наш, людський, котрий у декого занадто "довгий".

Охрім СВИТКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 334

Повідомлення в номер / З піснею – до Перемоги!

06.05.2022

З піснею – до Перемоги!

Сьогодні, коли в країні війна, а українські воїни мужньо захищають нас від рашистської орди , в тилу діти своїми молитвами , малюнками, піснями неабияк надихають наших захисників і пришвидшують Перемогу.

Таким прикладом є вихованці студії естрадного співу ліцею № 13 "Зорецвіт" Клинова Олександра, Мелещук Євген, Каліщук Анна, Марчук Злата, Балюк Ніка, Волчук Аліса та Гаврилюк Олександр (керівник – Олег Корнелюк).

Учасники студії нещодавно взяли участь у двох міжнародних фестивалях та вибороли переможні місця. Юні вокалісти гідно представили наше місто на цих фестивалях в різних вікових категоріях та жанрах.

На престижному фестивалі "Підкори сцену", який проходив 5-6 лютого в Києві (дистанційна форма) перемоги здобули:

Клинова Олександра, учениця 8 класу – 1 місце. Тріо: Каліщук Анна – 1 клас, Гаврилюк Олександр – 2 клас, Клинова Олександра – 8 клас – перше місце. Дует: "Твікс": Балюк Ніка та Волчук Аліса, учні 4 класу – 2 місце; Марчук Злата, учениця 2 класу – перше місце.

Міжнародний фестиваль патріотичної пісні (м. Кривий Ріг) "Моя країна – Україна" 9-10 квітня (дистанційно):

Мелещук Євген, 6 клас – 1 місце; тріо: Каліщук Анна, 1 клас, Гаврилюк Олександр, 2 клас, Клинова Олександра, 8 клас – 1 місце; Марчук Злата, 2 клас – 1 місце; гурт "АВІЯ" – 1місце; дует: Мелещук Євген та Клинова Олександра – 1 місце.

Вітаємо переможців та керівника з отриманням найвищих нагород!

З такими дітьми – і наша Перемога і наше майбутнє.

Вл. інф.

Фото з архіву

Олега КОРНЕЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 342

Повідомлення в номер / Нехай Великдень об’єднає нас!

26.04.2022

Нехай Великдень об’єднає нас!

Сердечно вітаємо духовенство,

усіх жителів Ковельщини зі Світлим Христовим Воскресінням!

Пасха Господня – свято над святами, яке впродовж тисячоліть дарує християнам віру і надію в перемогу життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою. А всеперемагаюча любов Воскреслого заради спасіння людства Сина Божого у час великих випробувань додає духовної наснаги та єдності українцям у спільній праведній боротьбі із російським агресором за право жити в мирі, ростити дітей, будувати Українську державу і славити Всевишнього на нашій дарованій Богом рідній землі.

Низький уклін землякам, які самовіддано захищають Україну на фронті. Слова вдячності – всій громаді Ковельщини за потужну матеріальну і молитовну підтримку Збройних Сил України, допомогу мирним жителям, які через війну зазнали втрат і страждань. Ваша мужність і бойова звитяга, невтомна праця, милосердя і добро - вагомий внесок у наближення омріяної Перемоги над ворогом.

Тож нехай Великдень об'єднає усіх нас у щирій молитві за мир і спокій в державі, наповнить серця вдячністю до співвітчизників, які боронять країну від агресора з непохитною вірою, що з нами Бог, а Україна воскресне.

Хай наші пасхальні вітання долинуть до мільйонів людей доброї волі з різних куточків Європи і світу, які підтримують наш народ в боротьбі за свободу.

У цей воістину великий день від душі зичимо, щоб Воскреслий Син Божий благословив українських воїнів і усіх нас здобути перемогу над супостатом, відбудувати зруйновані міста і села, щоб під мирним небом квітнула в віках наша рідна, Богом бережена Україна.

Воістину Христос Воскрес!

День Перемоги радість принесе

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

Підніметься не вперше із руїн.

Ніколи не поставить на коліна

Загарбник-ворог – підлий той москвин.

Воскрес Христос, якого розпинали.

Воістину Воскрес і назавжди!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1404

Повідомлення в номер / 26 квітня – День пам’яті трагедії на ЧАЕС

26.04.2022

26 квітня – День пам’яті трагедії на ЧАЕС

Шановні земляки!

26 квітня 1986 року сталася одна з найстрашніших трагедій в історії людства – вибух на Чорнобильській атомній електростанції.

У цей день ми вшановуємо пожежників, військовослужбовців, будівельників, медиків та багатьох інших людей, чиї професійні вміння та здібності відіграли важливу роль у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди записано у літопис людської мужності, він навічно залишиться у пам'яті українського народу.

З повагою й шаною ми згадуємо наших земляків, які пішли з життя. Ми розділяємо біль втрат з вдовами, матерями, усіма родинами, у чиє життя увірвався Чорнобиль.

Минуло 36 років, і сьогодні знову перед нами постала реальна загроза ядерної катастрофи. На початку березня російські війська обстріляли Запорізьку АЕС. До того Чорнобильська зона і всі її об'єкти були взяті під контроль їхніми угрупованнями. Втім, зараз там немає жодного російського військового: вони покинули станцію 31 березня, взявши з собою полонених. Наші захисники роблять все можливе, аби ця жахлива трагедія не повторилася.

Нехай Бог оберігає нашу землю і дарує мир та добру долю нашій незламній країні.

Слава Україні! Героям слава!

З повагою –

Ігор Чайка,

міський голова.

Шановні земляки!

Всесвіту рана ятрить

Ядерна прірва з російським клеймом,

КДБ змій двоголовий.

Квітень сікли горе-атомним злом

Москалі, що лютують знову.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 820

Повідомлення в номер / Міські новини

26.04.2022

Підтримано зміни

до бюджету

Відбулось чергове засідання виконавчого комітету міської ради. Розглянуто понад 25 питань порядку денного.

Прийнято рішення про внесення змін до бюджету Ковельської міської територіальної громади на 2022 рік.

Зокрема, спрямовуються кошти субвенції з Голобської ТГ в сумі понад 1 млн. 878 тис. грн. для Ковельського міськрайонного територіального об’єднання: забезпечення матеріальних стимулів для працівників лікувально-профілактичних закладів первинного рівня, оплати енергоносіїв, проведення медичного огляду військовозобов’язаних, призовників, допризовників громади.

Відповідно до розпорядження Волинської обласної військової адміністрації з обласного бюджету виділено 100 тис. грн. для надання матеріальної допомоги сім’ї загиблого військовослужбовця Олександра Дмитрука.

Вільні залишки освітньої субвенції з державного бюджету – 160,3 тис. грн. підуть на забезпечення діяльності інклюзивно-ресурсних центрів та надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами.

На 500 тис. грн. збільшуються видатки на матеріальну допомогу сім’ям із дітьми до 18 років, батьки яких мобілізовані до Збройних сил України та які потрапили у скрутне матеріальне становище.

Передбачено 5 млн. грн. для відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію. 52 тис. грн. виділено на проведення ремонтних робіт в захисних спорудах (бомбосховищах) за адресами: вул. Грушевського, 27 та вул. Незалежності, 51.

200 тисяч з бюджету громади використають, аби перевести багатоквартирні будинки на вул. Чубинського, 23 та вул. Чайковського, 9 на водопостачання до «Ковельводоканалу». Нині їх обслуговує „Рівненська дистанція водопостачання” ПАТ „Укрзалізниця”.

2 млн. грн. скеровуються на заходи, передбачені Програмою мобілізаційної підготовки, мобілізації, прописки та призову юнаків на строкову військову службу.

У ході засідання члени виконкому також заслухали інформацію про проведення приписки громадян 2005 року народження до призовної дільниці, про роботу відділу матеріально-технічного забезпечення та охорони, відділу охорони здоров’я, архівного відділу, про стан роботи із зверненнями громадян у І-му кварталі ц. р., стан квартирного обліку та дотримання житлового законодавства на підприємствах, в установах і організаціях територіальної громади.

Ковель об’єднує творчістю

Ковель – гостинне місто. І цю атмосферу добра і дружелюбності створюють й наші працівники культури та освіти. Вони розробили цілу низку заходів для людей, які приїхали до нас з інших регіонів України.

Зокрема викладачі художньої школи імені Андроника Лазарчука провели терапію мистецтвом.

Вони запропонували і навчили учасників зустрічі виготовляти синьо-жовтих пташок в техніці оригамі. Директор закладу Олена Цьомик каже, що це наш український голуб миру, адже він має колір Державного стягу.

Марія, яка зі своєю мамою Наталією приїхала з Києва, першого птаха, якого вони зробили родиною, подарує своїй новій подружці.

Пані Наталя розповідає, що у Ковелі вони активно зайнялись творчістю. Нещодавно розмальовували стіни бомбосховища. Це заняття їм сподобалось, тому й наступну мистецьку зустріч вони не могли пропустити.

Для Ірини та її сина Арсена Ковель — родинний куточок. Коли почали бомбити їх рідне місто Харків, вони, як тільки змогли, дістались сюди. З радістю прийшли на арт-терапію, адже це відволікає від тривожних спогадів, а ще — чудова нагода для знайомств.

А особливо усіх захопило малярство. Тут дитяча фантазія не мала меж. Роботи присвятили Воскресінню Христовому. І кожен на папері зобразив, з чим для нього асоціюється це світле і прекрасне свято. Заграли різнобарв’ям писанки, декор на пасках. Це надзвичайно красиво, а як мило спостерігати, коли творять діти!

До речі, ці малюнки стануть частинкою великої виставки дитячого мистецтва «Великодня веселка. З вірою у перемогу!». Її відкриють 21 квітня.

Запрошуємо на колоритний і багатий вернісаж у Ковельську галерею мистецтв!

Відділ внутрішньої політики та зв’язків

з громадськістю виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Міські   новини

Підтримано зміни до бюджету

Відбулось чергове засідання виконавчого комітету міської ради. Розглянуто понад 25 питань порядку денного. Прийнято рішення про внесення змін до бюджету Ковельської міської територіальної громади на 2022 рік.

Ковель об’єднує творчістю

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1015

Повідомлення в номер / "Червона калина" від Pink Floyd та Андрія Хливнюка

26.04.2022 Ляшук Світлана Олександрівна

"Червона калина" від Pink Floyd та Андрія Хливнюка

Гітарист і вокаліст гурту Pink Floyd Девід Гілмор розповів, як створювалася перша за 28 років пісня "Hey Hey Rise Up!" з вокалом українського музиканта соліста "Бумбокс" Андрія Хливнюка.

Про це він розповів у інтерв'ю The Guardian, передає Укрінформ.

За його словами, з Хливнюком Гілмор познайомився у 2015 році під час благодійного концерту для Білоруського вільного театру у Лондоні.

У лютому цього року Гілмор знайшов в Інстаграмі відео, де соліст "Бумбокс" у військовій формі зі зброєю співає без музичного супроводу "Ой у лузі червона калина" на Софійській площі в Києві.

"Я подумав: це досить чарівно, і, можливо, я зможу щось зробити з цим. У мене є велика платформа, над якою (Pink Floyd - ред.) працювали всі ці роки. Справді важко і неприємно бачити цей надзвичайно божевільний, несправедливий напад великої держави на незалежну, мирну, демократичну націю. Дивитись на це і думати: "Що я, в біса, можу зробити? – нестерпно", – розповів Гілмор.

І, як пише видання, результатом стала пісня "Hey Hey Rise Up!", новий сингл гурту Pink Floyd, який містить семпли виступу Хливнюка. Виручені кошти підуть на українську гуманітарну допомогу.

Більшість слухачів припускали, що Pink Floyd давно не існує. Востаннє вони випускали оригінальну нову музику 28 років тому. Однак події в Україні змінили це.

За словами Гілмора, його онучки наполовину українки, а невістка Яніна – українка. "Її бабуся три тижні тому перебувала в Харкові. Вона дуже стара, у інвалідному візку, і Яніні та її родині вдалося перевезти її через всю Україну до польського кордону, а буквально минулого тижня вона вже дісталася Швеції", – сказав музикант.

Гілмор зазначив, що знайшов акорди до пісні, яку співав Хливнюк, а потім склав ще одну частину композиції. Він запросив колишніх учасників гурту – барабанщика Ніка Мейсона, бас-гітариста Гая Пратта і продюсера та клавішника Нітіна Соуні, а також доньку покійного клавішника Pink Floyd Ріка Райта Галу. Вони зняли кліп на записану пісню, де Мейсон грає на барабанах, прикрашених зображенням картини української художниці Марії Примаченко.

Музикант також поділився тим, як вони сконтактували з Хливнюком.

За словами Гілмора, йому довелося попрацювати, щоб знайти контакти українського виконавця, і, зрештою, він дістав його електронну адресу.

"Він (Хливнюк - ред.) хотів поговорити по FaceTime – я думаю, він хотів бути впевненим, що це був я. Наступного разу, коли я побачив його, він був у лікарні, поранений уламком під час мінометного обстрілу. Він показав мені цей крихітний уламок розміром в чверть дюйма, який потрапив йому в щоку. Він тримав його в поліетиленовому пакеті. Але ви можете собі уявити, що якби то був шматок більше дюйма в діаметрі, він би відбив йому голову", – зазначив Гілмор.

Також він сказав, що розповідав Хливнюку, що про події в Україні говорять у Британії.

Хливнюк розповів Гілмору, що відвідав зруйновані передмістя Києва, де було вбито багато дітей.

"Він сказав, що у нього був найпекельніший день, який ви тільки можете собі уявити: він збирав тіла українців, українських дітей. Знаєте, наші маленькі проблеми стануть такими жалюгідними і крихітними, коли дізнаєтеся, що доводиться робити йому", – наголосив гітарист.

Гілмор сказав, що Андрій залишився задоволений піснею, написавши повідомлення: "Дякую, це чудово. Одного дня ми зіграємо разом, а потім з мене гарний стаут". Гілмор із усмішкою розповів, що погодився на таку пропозицію.

Як повідомляв Укрінформ, вперше з 1994 року гурт Pink Floyd випустив нову пісню “Hey Hey Rise Up!” ("Гей, гей, вставай") з вокалом українського музиканта соліста гурту "Бумбокс" Андрія Хливнюка. Усі кошти, які будуть зібрані від продажів пісні, підуть на гуманітарну допомогу для України.

Підготувала

Світлана ЛЯШУК.

Підготувала Світлана ЛЯШУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1124

Повідомлення в номер / Двічі щасливий

26.04.2022

Двічі щасливий

Пошануймо людей, залюблених у працю,

Піднесімо на щит подяки й слави.

Ці люди у своїй досконалості

Є золотим фондом нації, народу і держави.

Автор.

Неважливо, яким видом діяльності займається людина – чи то хліборобською справою, чи то комп'ютерними технологіями, чи то ремонтом автівок. Найголовніше, що праця для неї є сенсом життя, а якщо улюблена – джерелом щастя і добробуту.

Так сталося, що в ці похмурі дні війни мені пощастило зустрітися з такою людиною, пріоритетом для якої є праця. Це – Іван Самсонік, уродженець села Уховецька, що на Ковельщині. Вік – 25 років. Вид діяльності – слюсар з ремонту авто. Місце діяльності – автомайстерня, розташована на перехресті вулиць Липинського та Загородньої.

В приміщенні майстерні – чистота й порядок. Є необхідні засоби для ремонтів: автопідйомник, ремонтна яма та інструменти і спецмеханізми.

Словом, у всьому відчувається професійність і дбайлива рука господаря. Від нього випромінюється позитив, світло і доброчинна енергія. А ще він відкритий для спілкування.

– Друже Іване, звідки у тебе з'явився потяг до авторемонтної справи?

– Ще з раннього дитинства у нашому дворі стояла стара напіврозібрана автівка. Цілими днями я пропадав біля неї, щось "ремонтував", майстрував і все обіцяв собі: "Ось як виросту, то відремонтую і буду всіх катати".

– Мрії дитинства не завжди збуваються. Пам'ятаю, мої однолітки мріяли стати льотчиками, але доля всі ці мрії направила по інших стежках. А твоя мрія як збулася? В провидінні долі є щось таємниче?

– Все просто. Якось в школу, де я навчався, прибули фахівці з профорієнтації і розповіли про спеціальності, які можна здобути в Старовижівському професійному ліцеї. Серед них була й моя омріяна. Я довго не роздумував і пішов до цього навчального закладу.

Після навчання, практики і стажування у 2014 році приступив до самостійної роботи.

– З погляду на сучасні легкові автівки різноманітних типів, марок і конструкцій треба бути висококваліфікованим інженером, щоб осягти їхні "болячки", встановити "діагноз" і призначити "ліки". Все йшло, як кажуть, "по маслу", одразу все вдавалося? Чи мали місце якісь проблеми?

– Не скажу, що було просто. Клієнтів мало. Рекламної інформації теж майже не було. Але це ж моя улюблена справа! Маленькими кроками я рухався до успіху. Розумів, що довіра клієнта-замовника здобувається не за день, а у відповідному часі і закріплюється якістю робіт, відповідальністю перед ним, зрештою, чесністю і взаєморозумінням у спілкуванні.

– Я не раз наштовхувався на систему роботи, коли майстер заявляє: "Мій ремонт – запчастини ваші." Як з цим?

– Це неправильно. Клієнт, який далекий від техніки, не повинен шукати запчастини чи мастила. Це – сервіс вчорашнього дня. Я обстежую і визначаю, яку запчастину треба й замовляю її в "Автоаптеці". Така співпраця приваблює клієнта.

– А як це реалізується в наших українських реаліях?

– Чесний бізнес визначає порядок. Скажімо, якщо необхідна запчастина є на складах у Ковелі, то її доставляють протягом години, а якщо деталь знаходиться в Києві чи в іншому регіоні, то ми отримуємо її через одну-дві доби. Сьогодні війна внесла свої корективи у цей порядок. Тому можуть бути затримки. Тут нічого не вдієш. Але навіть в умовах війни треба працювати.

– З практики обслуговування свого автомобіля знаю, що автомайстри працюють, переважно, у рамках вузької спеціалізації. Які види ремонтних робіт виконує ваша майстерня?

– Ремонт підвісок та гальмівних систем. Замінюємо мастила, фільтри, діагностуємо ходову частину (зауважу, що це не комп'ютерна діагностика паливної системи). Виходячи із можливостей майстерні, ремонтуємо двигуни і таке інше.

– Воєнний стан не вплинув на ритм роботи?

– Ще й як! Ми працювали втрьох. Сьогодні моїх хлопців покликала тероборона. Тепер на мене одного – 5-6 автівок в день. Заявки на ремонт надходять за тиждень наперед, а то й більше. Я доїжджаю сюди із Уховецька, і ніби потрапляю в інший світ. Вир роботи поглинає мене "з головою". Не помічаю навіть, як минає час.

– Словом, твоя улюблена робота захоплює й приносить задоволення. Кажуть, що в цьому – щастя. Майнула чверть століття твого життя. Це так мало. Але це час становлення. І все ж, що цікавого ще відбулося у твоєму житті?

– В травні минулого року познайомився, а в листопаді зробив пропозицію на подружнє життя моїй милій Інні. Стали жити разом. За цей час в мені все ніби перевернулося. З'явилася відповідальність за сім'ю. Тепер є заради кого працювати і для кого старатися, організовувати відпочинок.

– Дякую, що нагадав мені про яскраві хвилини закоханості і буття на крилах романтики. Твою ненаглядну красуню Інну, крім сім'ї, куди доля веде?

– Навчається в Рівненському державному гуманітарному університеті, здобуває фах вчителя української мови та літератури.

– Триває війна. Як ти уявляєш майбутнє?

– Я далекий від глибокої воєнної аналітики, але переконаний, що всі тим чи іншим чином є у війні і наближають Перемогу. Тому я в міру можливостей у вихідні дні намагаюся допомогти сільській територіальній обороні. Інна в школі разом з вчителями плете захисні сітки. Я вірю, що Україна вистоїть, і ми переможемо. Але буде нелегко. Доведеться вдень і вночі відбудовувати нам життя. Пройшовши через випробування війни, ми із цим справимося, бо сильні і дружні.

Розмова тихоплинною живою рікою тече і не кінчається. Іван Самсонік розказує про перспективи свого бізнесу: потрібно розширятися, розбудовуватися, окультурюватися, технічно вдосконалюватися. Сервіс підняти на вищий рівень. В цих намірах я відчуваю європейський вимір нашої стратегії і тактики. Ми вже так прониклись демократією, вписались у цей європейський світ, що повертатися до "руського міра" просто неможливо. Звичайно, війна відкидає нас на десятиліття назад у розвитку, але ми маємо молоду, креативну паросль, як наш герой розповіді Іван, котра впевнено веде нас вперед до омріяного мирного життя.

Вдивляюся в обличчя такого молодого земляка і радію: він двічі щасливий. По-перше, своєю улюбленою (омріяною з дитинства) справою, в якій почувається, як риба в воді.

По-друге, щасливий коханням, яке несе його на ангельських крилах у незвідане світле майбутнє.

Ех, друже Іване! Прийми від мене, сивочолого, романтичну пропозицію: 22 квітня, в день твого народження, вистели стежину біля хати, якою ходить твоя богиня Інна, пелюстками її улюбленої червоної троянди. Впевнений, що твоє щастя стане ще яскравішим, бо на двох примножиться.

Тож, миру, любові й добра тобі, а разом з тим – твоїй Інні та всій ваші родині. Хай щастить!

Анатолій Семенюк.

Анатолій Семенюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 966