Користь кульбаби

У народній медицині кульбабу застосовують у разі захворювань печінки та жовчного міхура, а також запальних хвороб нирок. Її використовують для поліпшення роботи серцево-судинної системи, в боротьбі з атеросклерозом.

Корисна за цукрового діабету, захворювань суглобів, за набряків, низького рівня калію, за гастриту зі зниженою кислотністю, поганого апетиту. Її застосовують у терапії парезів, паралічів.

Кульбаба має й ще одну властивість – антитоксичну, тому її застосовують у разі інтоксикацій, отруєнь різного походження та як антигельмінтний засіб.

Сік кульбаби вважається одним з найкорисніших. Можна з’їдати по декілька листків кульбаби в день. Добувати сік кульбаби найкраще в травні-червні. Для цього всю рослину разом з корінням, листям та квітами мелють, віддушують сік через марлю.

Вживають по одній чайній ложці три рази на день за 20 хвилин до їжі. Можна вживати разом з відваром вівса (50 – 100 мл) і невеликою кількістю меду. Сік гіркий.

Також можна заготувати сік кульбаби про запас, змішавши його з горілкою 1:1, вилити в стерильну банку і зберігати в темному місці.

Дуже корисною вважається суміш соків кульбаби, моркви та листя чи коренеплоду редиски, узятих в рівних пропорціях.

Її вживають по 1 – 2 столових ложок три рази на день. Особливо рекомендують для оздоровлення хребта та кісток.

Не рекомендується вживати кульбабу особам з закупоренням жовчних шляхів, при підвищеній секреції  шлункової кислоти, при виразковій хворобі шлунка.

Якщо бракує калію

Незбалансоване харчування може призвести до дефіциту калію в організмі.  Що в свою чергу може спричинити численні проблеми зі здоров’ям. Коли бракує калію, буває слабкість і безпричинна втома, дефіцит калію перешкоджає швидкому відновленню енергетичного балансу клітинами, через що стає їм важче скорочуватися, внаслідок чого виникає хронічна втома.

Нестабільність в роботі серця. Першим симптомом нестачі калію є нерегулярне серцебиття без видимої на те причини. Може супроводжуватися відчуттям нестачі повітря, болем у грудях. 

Як і високий, так і низький рівень калію в крові можуть спричинити коливання артеріального тиску. Скорочення та розслаблення м’язів  тіла людини залежить від калію. Брак калію викликає судоми – м’язам стає важко розслабитися.

Продукти, багаті на калій: печена в лушпинні картопля, кисломолочні продукти, яєчний жовток, горіхи, петрушка, банани, курага, родзинки, морква, буряк, цибуля тощо.

Швидко допоможе поповнити організм калієм такий напій: 2 чайних ложки яблучного оцту і одна чайна ложка меду розчинити в склянці води, випивати натщесерце. Так радять німецькі лікарі. Магній і калій зміцнюють серце і нерви, фосфор – суглоби і зуби, пектин понижує рівень холестерину, а кислоти вбивають бактерії, стимулюють діяльність підшлункової залози. Тому його називають коктейлем життя.  

Редиска

Цей овоч щедро дарує нам вітаміни й мінеральні солі. Особливо цінні для людини солі калію, які регулюють обмін речовин, зміцнюють серце, переборюють склероз.

Багато в редисці і пектинів, які поглинають у кишечнику непотрібні організму холестерин, токсини, канцерогени, хвороботворні мікроорганізми й виводять їх.

У коренеплодах червоного кольору багато вітаміну С.

На ніч їсти редиску не варто – сон буде неспокійним. А от салат із редиски перед обідом збуджує апетит, сприяє засвоєнню їжі.

Можна додавати в салат і листя – воно посилює роботу кишечника, печінки, має жовчогінний ефект.

Протипоказано редиску при вегетодистонії, інсульті, після перенесеного інфаркту, оскільки вона сприяє утворенню тромбів у судинах.

Акація

Китиці квітів акації білої запашної нагадують, що їх можна заготовляти як лікарську сировину. Сушити треба в провітрюваному приміщенні у затінку. Акація як лікарська рослина використовується з 19-го сторіччя. З лікарською метою використовуються квіти, листя, кора і зрілі боби (насіння).

Ліки з акації мають протизапальну, болезаспокійливу, жаропонижаючу, протиспазматичну дію, а ще вони володіють  в’яжучими, відхаркуючими і сечогінними властивостями. Їх приймають внутрішньо і зовнішньо.

Настій квітів: 1 ч. л. залити одною склянкою кип’ятку, настояти 30 хвилин. Приймати по 1 ст. ложці 3 рази на день до їжі.

Настоянка квітів: 10 грамів квітів залити 100 г спирту або горілки, настояти 2 тижні в закритій посудині. Приймати по 20 – 25 крапель в 50 мл води за 30 хвилин до їжі. Зовнішньо втирати у хворі місця при ревматизмі.

Настоянку кори на спирту або горілці в співвідношенні (1:10) приймають  по 15 крапель з водою 2 р. в день при печії, підвищеній кислотності шлункового соку.

Ясен

Ясен в офіційній медицині застосовується тільки у Швейцарії та Німеччині. 

Це чудовий протизапальний, сечо-і жовчогінний засіб, він зупиняє кровотечу при загрозі зриву вагітності, після пологів, у клімактеричному періоді. Дрібно посічене листя прикладають до опіків, гнійних ран. Настій листя для жінок готують так: 2 чайних ложки порізаної сировини заливають 2 склянками окропу, витримують на дуже малому вогні 12 – 15 хвилин.

Пити по   50 мл  4 – 5 разів на день між прийомами їжі.

Чудо-бальзам 

з “веселки”

Приготування: у трилітрову банку покласти 10 – 12 яєць грибів “веселки” додати кілька гілочок чебрецю і гілочку Божої трави (полину лікарського). 

Усе це залити 40-градусною горілкою і щільно закрити кришкою, поставити у темне прохолодне місце на два місяці. Час від часу ліки треба збовтувати, не відкриваючи банку. Через два місяці настойку злити. Гриби подрібнити, перетерти в блендері або вручну, додати три столових ложки меду і знову все змішати.

Одержаний бальзам має ще сім діб настоюватись. Вживати його треба по столовій ложці два-три рази на день при підвищеному тиску, серцевих недугах, проблемах з шлунково-кишковим трактом. 

При застуді, кашлі столову ложку бальзаму додають у склянку теплого кип’яченого молока, пити яке  треба два-три рази на день.

Гервасій СОБЧАК.  

У народній медицині кульбабу застосовують у разі захворювань печінки та жовчного міхура, а також запальних хвороб нирок. Її використовують для поліпшення роботи серцево-судинної системи, в боротьбі з атеросклерозом.

Корисна за цукрового діабету, захворювань суглобів, за набряків, низького рівня калію, за гастриту зі зниженою кислотністю, поганого апетиту. Її застосовують у терапії парезів, паралічів.

Кульбаба має й ще одну властивість – антитоксичну, тому її застосовують у разі інтоксикацій, отруєнь різного походження та як антигельмінтний засіб.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 329

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 258

ГОРОСКОП

27 червня - 3 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 390

Погода в Ковелі  

16 – 22 червня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 383

Наш   співрозмовник   –  депутат 

Ковельської   міської   ради   Ігор   ПІНІС.

Наш   співрозмовник   –  депутат  Ковельської   міської   ради   Ігор   ПІНІС.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 793

10 червня 2022 року  начальник  Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен взяла участь у засіданні тринадцятої сесії Ковельської районної ради восьмого скликання, яку провів голова районної ради В'ячеслав Шворак.

Присутні  вшанували хвилиною мовчання світлу пам'ять депутата Ковельської районної ради Духницького Сергія Анатолійовича та директора КЗ "Публічна бібліотека" Божик Галину Михайлівну, життя яких раптово обірвалося,  та тих,  хто віддав своє життя за волю Українського народу у боротьбі з російським агресором.

Ось уже понад сто днів триває героїчна  оборона України від російських загарбників. Вся країна повстала проти чужинської навали. І саме зараз, в часи найбільшої небезпеки і загрози для життя цілої нації на нову хвилю піднявся волонтерський рух.

Начальник Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен подякувала всім, хто будь-яким чином,  засобом, матеріально, фінансово чи фізично допомагає нашим військовим наблизити перемогу, надає волонтерську допомогу.

Подяками начальника Ковельської районної військової адміністрації, голови Ковельської районної ради нагороджено волонтерів "Міжнародного волонтерського логістичного центру "МАРЛОГ": Оксану Артемук, Михайла Півня, Дмитра Ольшевського, Ельвіну Марініч, Анну Півень, Ларису Вавринюк.

За багаторічну творчу працю на ниві  журналістики, вагомий особистий внесок  в утвердження демократії, свободи слова, національної свідомості і європейських цінностей в українському суспільстві та з нагоди Дня журналіста України Подякою начальника Ковельської районної військової адміністрації, голови Ковельської районної ради нагороджено директора ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини", Заслуженого журналіста України Миколу Вельму (на фото).

В ході розгляду питань порядку денного депутатами районної ради були ухвалені рішення:  Про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піску Шкуратівського родовища; Про затвердження проєкту землеустрою щодо встановлення  (зміни) меж населених пунктів с. Дроздні Колодяжненської сільської ради  Ковельського району Волинської області; Про затвердження розпорядження  голови районної ради від 05.04.2022 року, № 16 "Про завершення приватизації об'єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ Ковельського району та ін.

Відділ організаційної, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Ковельської райдержадміністрації.

10 червня 2022 року  начальник  Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен взяла участь у засіданні тринадцятої сесії Ковельської районної ради восьмого скликання, яку провів голова районної ради В'ячеслав Шворак.

Присутні  вшанували хвилиною мовчання світлу пам'ять депутата Ковельської районної ради Духницького Сергія Анатолійовича та директора КЗ "Публічна бібліотека" Божик Галину Михайлівну, життя яких раптово обірвалося,  та тих,  хто віддав своє життя за волю Українського народу у боротьбі з російським агресором.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 376

…В прекрасну червневу пору, коли літо купається в ранкових туманах, а  роса сріблом виблискує на Сонці, яке голубить землю своїм теплом, коли навкруги таке різнобарв'я квітів, наповнених ущерть літніми чарами, свій ювілей зустрічає прекрасна жінка, вмілий керівник, любляча мама Тетяна Василівна ЗІНЧУК.

Напередодні особистого свята хочеться щиро її привітати, висловити найтепліші побажання. Звичайно, говорити один одному гарні слова і бажати удачі можна щодня, а в день народження кожне слово має особливу вагу, чарівну силу, бо по-справжньому щирі побажання мають властивість здійснюватись.

Передусім, хочу подякувати долі, що подарувала мені щастя бути знайомою, точніше подругою,  доброї людини, з якою можна вирішувати будь-які питання, радитись і  просто спілкуватися.

І саме тому у свою розповідь про Тетяну Василівну хочу "вплести" поетичні рядки Ліни Костенко: 

"Я вибрала Долю собі сама,

І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій нема

До Долі – моєї "обраниці".

А долю Тетяни  Василівни  визначило...   село. З дитинства її вабило рідне Сільце,  котре розкинулось серед чарівної природи. Кругом – ліси, луки, сади. Тут і пройшло її дитинство, юність, проходить життєвий шлях, який притаманний тільки їй. Після отримання диплома фахівця  прийшла працювати у своє село на посаду секретаря правління колгоспу.

Ще в школі, коли навчалась, була надзвичайно активною в громадській роботі, постійним  організатором   різних масових заходів. Та й скрізь і в усьому завжди була лідером, ентузіастом. Незабаром доручили Тетяні посаду заступника голови колгоспу по роботі з молоддю. 

Робота була відповідальною, вимагала часу, вміння, знань, ініціативи, ентузіазму. Але в молодого спеціаліста все ладилося.   Нині уже мало хто пам'ятає, що тут було велике, багатогалузеве господарство "Іскра". Працювало добре, в селах всі мали роботу, стабільні зарплати – одним словом, вирувало життя, молодь також зацікавлена, ніхто нікуди не їхав на заробітки.

Ішли 1990-ті  роки. Життя докорінно змінювалося. Переживало часи реформування і сільське господарство. Колгосп "Іскра" опинився на грані банкрутства. Щоб не допустити його повного занепаду, в 2003 році на базі колишнього господарства й було створено СтзОВ "Вежа". До нього увійшли частина сіл Сільце і Підліси. На зборах люди довірили очолити господарство Тетяні Зінчук. Земляки бачили в ній не лише знаючого і вправного аграрія, здібного організатора, але й  людину відповідальну, мудру, котра знала людей, жила  їх проблемами,   вміла слухати і дослухатися, жартувати і спитати, бути вимогливою і водночас доброзичливою.

Господарство, хоча й не гігант за площею, проте з кожним роком набирало сили. Та й нині воно – одне з кращих за виробничими  показниками в Ковельському районі. 

Непросто доводилося Тетяні Василівні. Робота складна, не завжди жіноча, вимагала часу, терпіння, сил, а найбільше – знань. Їздила, переймала досвід, сиділа над літературою, вивчала методи роботи в ринкових умовах. Кожен день додавав турбот. Все думала, як зробити краще, щоб зацікавити людей, гуртом вижити. І тоді, як клятву, повторювала:

"Навчи мене, земле.

Навчи мене, мамо,

Своєї мужності, своєї гордості,

Лиш покірності не учи".

Десь колись запам'ятались їй  такі слова, бо не раз були розчарування, до неї приходили біль, образа. Але тоді ішла в поле – тут знаходила спокій, адже це її праця, близька, дорога. Землю любила по-особливому. А ще – знаходила розраду в людях, цінувала їх підтримку, щирість. Рік у рік зростала, набиралась досвіду, сама вчилась, навчала інших.

l

"Люблю землю, – говорить Тетяна Василівна. – Тішать душу і серце мальовничі краєвиди, особливо,  коли поле вкривається  стиглим, золотим колоссям. Золотаве поле радує зір, а далі – зелений ліс, ніби охороняє цю неземну красу. Світ зачаровує казковою красою і,  звичайно, працьовитими людьми".

Цей райський куточок – село вабило, утримувало молодого спеціаліста. Шкода, що нині село постаріло в нових будинках, відремонтованих дорогах. Тут нині живуть здебільшого пенсіонери, але вони й сьогодні, як і колись, не сидять без діла: в міру сил  та можливостей утримують городи, живність, онуків доглядають.

"Вони – моя гордість, – каже керівник господарства. – Це наша сила,  підтримка. А коли прийшла на землю війна, вони, добрі душею, щирі серцем, ділились всім. Доброзичливі, чуйні наші жителі".

На землях господарства нині вирощують зернові культури, багаторічні трави, утримують чимале стадо корів. Тут добре розуміють: треба хліб людям, а до хліба – молоко і м'ясо. Тож стараються.  І в усіх досягненнях – праця її невеликого колективу. Хоча сьогодні витримати нелегкі удари ринкової економіки не завжди легко. 

За роки роботи на  посаді керівника товариства було всього – злети, падіння, розчарування, які змінювалися хвилинами  радості. В міру сварили, в міру хвалили. Бо така незвична, не зовсім жіноча посада. Робота багатогранна: поле, ферма, тракторна бригада, запчастини, пальне, але основне – люди.

Робота на селі незвичайна – тут немає вихідних, свят, бо вчасно треба зорати, посіяти, доглянути, зібрати, нагодувати худобу. І так кожен день. Не завжди можна відпустку взяти або просто відпочити.

І як би не була зайнята, заклопотана своїми господарськими справами, ніколи не стояла осторонь громадського життя, її завжди хвилювали проблеми села, громади. Про це  Велицький сільський  голова Віктор Ковальчук говорить так: 

"Якщо є найкращі, найтепліші, найщиріші, найчарівніші слова, то всі вони адресовані цій мудрій, красивій, досвідченій, розумній жінці. Принципова, ставить перед  собою завдання і знає завжди, як їх вирішити. Це я – про Тетяну Василівну, керівника товариства, з якою упродовж багатьох років переплітались наші життєві і виробничі шляхи. 

Ще працюючи директором школи, я розумів, що як добре, коли є відповідальна, добра, талановита людина, котра завжди порадить, допоможе, виручить. Бо як сільському директору школи обійтися без підтримки, конкретної допомоги господарника? Завжди відчував конкретну підтримку. Та й не тільки я. Будучи депутатом районної і сільської рад, Тетяна Василівна  вирішувала різного роду проблеми для наших сіл – особливо бюджетних установ. Знає людей, їх проблеми, старається допомогти, бо має добре серце.

До речі, коли мені запропонували посаду голови громади, я спершу запитав думку Тетяни Василівни. Ми довгенько обговорювали всі проблеми, бачення шляхів їх розв'язання. 

І я прислухався до думки мудрої жінки, пішов на цю посаду. Так що став головою громади завдяки добрим порадам Тетяни Василівни. З нею працювати легко, добре, приємно. Коли громада включилась у допомогу нашим захисникам, Тетяна Василівна першою прийшла зі своєю ініціативою, своїм баченням волонтерської допомоги.

В роботі ціную цю мудру, талановиту людину. І якщо є найкращі, найщиріші слова, я їх дарую із великою вдячністю своєму пораднику, людині, яку оточує аура добра, теплоти, любові й чогось надзвичайного, величного, що утверджує її особистість. 

Щедру душу має ця жінка. Першою відгукнеться на горе чи радість у чужій родині, прийде на допомогу, як би не була зайнята. Я знаю, що ви будете писати про нашу ювілярку до газети, то побажайте їй якнайбільше тепла, любові – вона того заслуговує".

l

Я іноді думаю, чи могла б Тетяна Василівна мешкати і працювати десь в місті? Могла б, але не зрадила своєї сільської вулиці, своїх земляків, дивовижної сільської краси. 

А ще Тетяна Василівна має насичене особисте життя. Вона – любляча дружина, турботлива мама для донечки Катрусі і щира бабуся для онучки Христинки. Її сім'я, родина – це святе.

Звичайно, не було б тих успіхів, якби вдома не відчувала надійний тил, розуміння, повагу, підтримку. З  чоловіком  Леонідом шляхи пересіклися в роки далекої юності. Він – інженер-меліоратор, організовував роботи із осушення боліт. Не розминулись. Ось і сплели вінок щасливої долі. Їх почуття не остудилися з роками. Вони ніби доповнюють один одного. Ідуть разом по життю. Леонід Петрович – міський, але село стало для нього рідним. Багато років був сільським головою, нині після об'єднання громади – староста. Має досвід роботи з людьми, повагу, підтримку. 

Можливо,  то непросто, коли в сім'ї два голови – у кожного багато роботи, невідкладних справ, але вони щасливі, бо постійно серед людей, на виду у земляків, яким присвятили своє життя. У їх сім'ї все народжується з любові. Там завжди  панують доброта і повага, любов і взаєморозуміння. Радує успіхами донечка, а ще онучка   тішить бабусю й дідуся. Тож ніби про них сказала відома волинська поетеса Ніна Горик: 

“Не шкодуй мені, доле, 

осінніх задуманих літ –

Так багато ще сіяти, та ще

 багато орати.

Прагну в себе вмістити у

 тінях і променях світ,

Щоб добрішим і кращим його для онуків

 віддати”. 

Пишу про Тетяну Василівну, а бачу перед собою,  ніби наяву,  милу, чарівну жінку, з теплом в очах, яка вміє не просто працювати, а згуртовувати навколо себе людей,  запалювати вогонь любові, добра, дивувати невтомністю, простотою.

Її робота високо оцінена: жінка нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та орденом "Знак Пошани".

Дорога ювілярко! Нехай Ваша життєва нива й надалі щедро колоситься добром, любов'ю. Хай усі Ваші починання будуть успішними, друзі – справжніми, а життя – прекрасним! 

Хай стелиться доля через все життя

Лише добром для доброї людини,

На довгий вік, на мудрії літа,

На щирість від людей, тепло родини.

Нехай наснаги додає життя

На сотню літ і діяти, й творити,

Хай Ваші  чуйність, щирість й доброта

Допомагають до ста літ дожити!

З повагою –

 Валентина СІЧКАР, 

голова Ковельської районної 

ветеранської організації.

P.S. Коли днями я їхала в Голоби "маршруткою", незнайомі жіночки, впізнавши мене, попросили: 

– Ми знаємо, що ви часто друкуєтеся у "Вістях Ковельщини". Дуже просимо, напишіть про Тетяну Василівну Зінчук – у неї незабаром ювілей.

– А що написати?

– Все, що можете, доброго. Вона заслуговує найщиріших слів подяки і поваги.

Гадаю, слова моїх випадкових попутниць коментарів не потребують.

В. С.

НА СВІТЛИНІ: Тетяна ЗІНЧУК (друга праворуч) в колі друзів-колег по праці під час відзначення Дня працівників сільського господарства Ковельщини.

Фото з архіву редакції.

…В прекрасну червневу пору, коли літо купається в ранкових туманах, а  роса сріблом виблискує на Сонці, яке голубить землю своїм теплом, коли навкруги таке різнобарв'я квітів, наповнених ущерть літніми чарами, свій ювілей зустрічає прекрасна жінка, вмілий керівник, любляча мама Тетяна Василівна ЗІНЧУК.

Напередодні особистого свята хочеться щиро її привітати, висловити найтепліші побажання. Звичайно, говорити один одному гарні слова і бажати удачі можна щодня, а в день народження кожне слово має особливу вагу, чарівну силу, бо по-справжньому щирі побажання мають властивість здійснюватись.

Передусім, хочу подякувати долі, що подарувала мені щастя бути знайомою, точніше подругою,  доброї людини, з якою можна вирішувати будь-які питання, радитись і  просто спілкуватися.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 374

Літо вважається улюбленим сезоном багатьох людей, адже довгі, ясні дні та висока температура повітря сприяють активностям та відпочинку. Але дуже важливо у цей час не забувати про захист від Сонця, що є профілактикою раку шкіри.

У МОЗ продовжують ділитись важливою та актуальною інформацією для українців. Цього разу фахівці звернули увагу на захист від сонця, яким часто нехтують люди. Річ у тому, що ультрафіолетове проміння не лише дарує засмагу, а й прискорює старіння шкіри, появу зморшок та пігментних плям. До того ж, підвищуються ризики меланоми та раку шкіри.

Щоб зменшити негативний вплив ультрафіолетового проміння, захищайте шкіру всіма можливими способами: носіть закритий одяг, надівайте головний убір, протисонцеві окуляри, використовуйте сонцезахисні косметичні засоби та якомога менше перебувайте під активним Сонцем, – радять медики.

Як захистити шкіру влітку:

n Надавайте перевагу затінку: влітку краще уникати активного перебування на Сонці, особливо у період з 10:00 до 16:00 год.

n Підбирайте правильний одяг: якщо вам доводиться бути на вулиці під час дуже сонячної погоди, то варто обирати вбрання, яке повністю закриватиме шкіру. Якщо одяг вільний та з натуральних матеріалів, то можна не боятись спеки.

n Носіть головний убір: підберіть щось під власний стиль, що захищатиме вашу голову та обличчя.

n Не забувайте про протисонцевий крем: щоденне використання сонцезахисту дозволить знизити ймовірність розвитку раку та меланоми на 40-60%.

n Носіть справжні протисонцеві окуляри – ідеальні окуляри повинні блокувати від 99% променів UVA та UVB, а не просто трохи затемнювати обрій.

Як пережити спеку

Україна вже встигла поставити кілька рекордів через високу температуру повітря, тому дуже важливо вміти оберігати себе від спеки. Як вижити влітку – читайте далі.

Позначки термометрів у +30+350С навряд чи когось можуть здивувати, а от наслідки такої температури дуже відчутні. Тому у Міністерстві охорони здоров'я поділились актуальними порадами про те, як добре почуватись у літню пору року.

Спека може спричинити сонячний удар, теплові судоми, опіки тощо. Вплив ультрафіолетового випромінювання – один з найбільших ризиків появи меланоми. Тому варто берегтися:

n Уникайте перебування на сонці, особливо у період з 11 до 16 години. Краще надавати перевагу прохолодним приміщенням або хоча б тіні. Варто розуміти, що вентилятори за високих температур не допомагають, а от прохолодний душ та кондиціонер не зайві.

n Обов'язково використовуйте сонцезахисний крем з щонайменше 30+SPF. Не забувайте, що його варто наносити за 30 хвилин до виходу на вулицю.

n Надавайте перевагу одягу з натуральних тканин (льон, бавовна), а також світлим відтінків. Звісно ж, зручніше буде у вільному вбранні. І справді помічними аксесуарами є капелюхи, кепки та сонцезахисні окуляри.

n Завжди носіть з собою воду та не забувайте її пити. Дітям та літнім людям складно стежити за своїм водним балансом, тому нагадуйте їм кілька разів на день про склянку води. До слова, солодкі напої, кава та алкоголь не замінюють воду, від них краще утримуватись. Також не забувайте потурбуватись про домашніх улюбленців та можна облаштувати місця з водою для вуличних тварин, які також страждають від спеки.

n Уникайте надмірної фізичної активності або ж тимчасово відмовтесь від тренувань у спеку. Це допоможе уникнути надмірного навантаження на серце.

n Жирна та гаряча їжа також не найкращий вибір для спеки, адже це додаткове теплове навантаження.

n Не залишайте тварин та дітей в автомобілях, адже навіть відчинене вікно не завадить температурі в машині швидко піднятись.

n Якщо маєте проблеми зі здоров'ям, то обов'язково проконсультуйтесь зі своїм лікарем щодо раціону та фізичної активності у спекотну погоду.

Підготувала Вікторія ЗІНЧУК.

Літо вважається улюбленим сезоном багатьох людей, адже довгі, ясні дні та висока температура повітря сприяють активностям та відпочинку. Але дуже важливо у цей час не забувати про захист від Сонця, що є профілактикою раку шкіри.

У МОЗ продовжують ділитись важливою та актуальною інформацією для українців. Цього разу фахівці звернули увагу на захист від сонця, яким часто нехтують люди. Річ у тому, що ультрафіолетове проміння не лише дарує засмагу, а й прискорює старіння шкіри, появу зморшок та пігментних плям. До того ж, підвищуються ризики меланоми та раку шкіри.

Щоб зменшити негативний вплив ультрафіолетового проміння, захищайте шкіру всіма можливими способами: носіть закритий одяг, надівайте головний убір, протисонцеві окуляри, використовуйте сонцезахисні косметичні засоби та якомога менше перебувайте під активним Сонцем, – радять медики.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 338

Іван весь час чомусь переживав за сусідів. Та й хвилювались вони, адже виростили трьох хлопців, та хоча б один з них запропонував батькам зробити весілля. Роки йшли швидко. Старшому Кості минуло вже тридцять, а найменшому Гриші – 26. Батьки вже втратили надію, що колись діждуться онуків. Хлопці так розпились, що й зупинити стало неможливо. 

Комусь з немічних треба посадити город, відпасти чергу корів чи покосити – йшли до Шудруків. Хлопці нікому не відказували в роботі. За виконану роботу ставили своїм помічникам смачний обід (звичайно, з горілкою), ще й платили грішми. Отримані гроші хлопці витрачали тільки на горілку. Наступного дня знову хтось приходив до них, пропонував певну роботу, і життя братів надалі і надовго продовжувало йти круговоротом.

Їхні сусіди Іван з Марією користувались авторитетом у селі. Давно вже справили весілля своїм дітям. Старші Шудруки попросили їх вплинути якимсь чином на синів, щоб ті шукали собі дівчат. Але ж хто з дівчат захоче жити з п'яницями?  Та й ті парубки вже здавались дівчатам старими. Дівчат у селі залишались одиниці. Більшість по закінченню школи йшли навчатись у місто, там знаходили собі пару і створювали сім'ї. А тих дівчат, що залишались, чомусь за наречених брали парубки із сусідніх сіл. Іван з Марією жаліли хлопців і вирішили допомогти сусідам. Перебрали в уяві всіх незаміжніх дівчат із навколишніх сіл і навіть тих, в кого з якихось певних причин не склалось подружнє життя. Зупинились на Катерині – дівчині із сусіднього села.

Катерина жила самотньо на окраїні села. Подруг таких у неї вже не було. Повиходили заміж раніше. Батьки Каті ще молодими померли рік тому. Спочатку тяжка хвороба забрала на той світ батька. За ним дуже тужила мама. Невдовзі вона померла від інсульту. 

Батьки Каті були хазяйновитими. Коли померли, дочці залишили дві корови, коня, свині та різну птицю. То ж господарство було таке, що дівчина за роботою не бачила просвітлої години. Одну корову мусила продати, а за іншу відпасала чергу. Сама заготовляла і возила з лісу дрова. А в неділю чи свято сідала на лавочку під старою яблунею і поринала в невеселі думки. Їй здавалось, що буденне життя ніколи не зміниться, а ставатиме ще гіршим, що вона нікому на цьому світі не потрібна. Часто згадувала батьків, старших братів, які мають свої сім'ї далеко у Білорусі. Уявляла в думках кудись виїхати із села. Але куди?..

...Стояв осінній недільний похмурий холодний день. У селі бачили, що біля обійстя Катерини зупинився автомобіль. З нього вийшли Іван та Марія й почимчикували до будинку Катерини. Господиня якраз в цей час готувала обід і запросила гостей до столу. Їй було дивно, що шановані на всю округу гості завітали до її будинку. Говорили про те, про се, і нарешті зупинились на сім'ї Шудруків. 

Гості запропонували їй вийти заміж за старшого сина Костю. Дали йому позитивну характеристику, сказали, що не цурається ніякої домашньої роботи, але має один недолік – любить випивати. А ще сказали, що Катя має таке господарство, що хлопцеві стане не до випивки, а покинути дружину буде соромно. Катя погодилась вийти заміж. Гостям тепер залишалось вговорити Костю. Іван та Марія погодили з Катею привезти Костю в наступну неділю на восьму годину вечора.

Час плинув швидко. Іван та Марія вже добре владнали справу, чекаючи наступної неділі. Прийшов час забирати на заручини Костю. Машина стала біля хвіртки Шудруків. Батьки сказали, що Костя п'яний і, очевидно, десь заховався. В пошуки по хатах вирушили старші Шудруки, Іван і Марія. Шукали нареченого більше години, а його так і не було. Соромно ставало Івану і Марії за таке сватання. Хвилювалась сама Катерина, адже приготувала вечерю. 

Іван був таким, що за словом в кишеню не полізе. Він в ту ж мить викрутився, сказав, якщо не знайшли Кості, то є ще два хлопці в запасі. Вдома був середульший Валік. Вони насильно захмелілого хлопця заставили переодягнутись і повезли його свататись до Каті. Повечерявши, гості поїхали додому, а Валіка залишили ночувати у Катерини. Зранку заміжжям Каті дивувались і раділи односельці. Наречена провела свого господаря обійстям, показала господарство. Вранці на заручини запросили батьків, ближніх родичів Катерини.

…З того часу минуло трохи більше п'ятнадцяти років. Валік задоволений своїм життям. Дякує колишнім односельцям Івану і Марії, що ті не розгубились в "критичній" ситуації і дали йому путівку в сімейне щастя. Наразі подружжя виховує трьох дітей і веде успішно домашнє господарство.

Микола Денисюк.

Іван весь час чомусь переживав за сусідів. Та й хвилювались вони, адже виростили трьох хлопців, та хоча б один з них запропонував батькам зробити весілля. Роки йшли швидко. Старшому Кості минуло вже тридцять, а найменшому Гриші – 26. Батьки вже втратили надію, що колись діждуться онуків. Хлопці так розпились, що й зупинити стало неможливо. 

Комусь з немічних треба посадити город, відпасти чергу корів чи покосити – йшли до Шудруків. Хлопці нікому не відказували в роботі. За виконану роботу ставили своїм помічникам смачний обід (звичайно, з горілкою), ще й платили грішми. Отримані гроші хлопці витрачали тільки на горілку. Наступного дня знову хтось приходив до них, пропонував певну роботу, і життя братів надалі і надовго продовжувало йти круговоротом.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 216

З нагоди Міжнародного Дня захисту дітей Народний аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" зібрав силу-силенну маленьких шукачів пригод на інтерактивну квест-анімацію "Таємниці піратських скарбів".

Діток захопив калейдоскоп різноманітних ігор та розваг, з яких складалася піратська програма – дві прекрасних команди "Україна" та "ЗСУ" разом зі своїми відважними капітанами малювали кораблі своєї мрії, придумували невідомі досі далекі острови, куди б вони хотіли вирушити, а далі на них чекала подорож усіма материками та континентами у пошуках заповітного скарбу. 

Скрізь діти дізнавались цікаві факти та виконували карколомні завдання, аби отримати частинку пазлу – у спекотній Африці “годували” диких звірів, у загадковій Азії  розгадували кросворди та ребуси, у дивовижній Австралії – допомагали страусам носити "яйця",  у крижаній Антарктиді вчились з пінгвінами збирати сніг, у захопливій Америці  гасали по преріях... і танцювали, і веселились у кожному куточку земної кулі. 

А у фіналі, зібравши усі частинки пазлу,  вийшла прекрасна вишивана карта України, і дітки вкотре зрозуміли, що завжди найкраще повертатись після кругосвітньої подорожі додому – до рідної домівки, до рідної землі, туди, де твоє серце, на Батьківщину. 

Ну і, звичайно ж, на усіх “мореплавців” чекала скриня зі скарбами – солодкими подарунками від управління культури, молоді, спорту та туризму й служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради. Щиро дякуємо також Олені Грицюк і Молодіжному центру Ковель та Вадиму Клімуку – за іграшки та кульки для дітей.

Тішимося, що змогли подарувати свято такій великій кількості діток: їх посмішки, щасливі очі та обійми – це найбільша винагорода і відзнака. Нехай здійснюються дитячі мрії! Віримо у те, що наші діти з Божою допомогою та з перемогою героїв ЗСУ житимуть у квітучій, мирній та прекрасній Україні.

Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА,

художній керівник і режисер

Народного аматорського театру-студії  

"10 ряд 10 місце".

З нагоди Міжнародного Дня захисту дітей Народний аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" зібрав силу-силенну маленьких шукачів пригод на інтерактивну квест-анімацію "Таємниці піратських скарбів".

Діток захопив калейдоскоп різноманітних ігор та розваг, з яких складалася піратська програма – дві прекрасних команди "Україна" та "ЗСУ" разом зі своїми відважними капітанами малювали кораблі своєї мрії, придумували невідомі досі далекі острови, куди б вони хотіли вирушити, а далі на них чекала подорож усіма материками та континентами у пошуках заповітного скарбу. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 268