Мій дорогий читачу! Ти щодня ідеш або їдеш вулицями Ковеля. Зупинися на мить… Оглянься довкола. Піднімись уявою на висоту пташиного лету. Ти переконаєшся, що сутність рідного міста – в його духовності.

За роки Незалежності ми звикли бачити руїни виробничих підприємств, чути про корупцію, олігархію, переживати за Майдани і війну. Інший твій погляд зафіксує новітнє історичне надбання – розквіт християнської віри та розуміння Бога.

У 1961 році на Великдень ми, випускники третьої середньої школи, таємно від вчителів ішли на Всеношну. Навколо Свято-Воскресенського собору гуртувалися віряни. Вони освячували паски, яйця, інші смаколики і молилися.

Поміж того багатолюддя зримо відчувалося недремне око спостерігачів-атеїстів. Ми вміло уникали зустрічей із тими "наглядачами". Тоді духовну сутність ковельчан визначало гасло: "Наш паровоз, вперед лети – в комунії зупинка!". Тобто, без Бога, на матеріалістичному збіднілому і напівголодному конику, ми рухалися до якоїсь ілюзорної зупинки. Що це таке, не розуміли, напевно, толком і самі творці утопічної теорії. Щастя вбачалося в надуманому колективно-рабському труді на благо системи.

Я був щасливий іншим: закінченням школи. Для міста цей рік був позначений ганебною подією – влада прийняла рішення про закриття Свято-Благовіщенського храму, який люди називали "українським". В місті залишилося всього дві святині – Свято-Воскресенський собор та  Свято-Михайлівська церква. 

Кажуть, що віра – це совість наша. Совість і віра, як й історична правда, вершителями безбожної системи спрямовувались в русло бездушної, брудної ріки.

Сьогодні – лише ранок нашого просвітління. Хвилюються наші серця, коли бачимо диво-вишиванку, а на рушнику – вишите дерево роду з кодом українського буття.

Так і кортить запропонувати: "Майстрині-вишивальниці, створіть чудотворне диво – вишийте "Дерево віри міста". В історичному контексті воно, як і дерево роду, виглядатиме по-різному. Скажімо, в ХVІ столітті – це молоде деревце з кількома гілочками, яке доглядала тодішня князівська влада і віряни. Подякуймо Сангушкам, князям Ковельським!

В довоєнний період ковельське "дерево віри" виглядало більш розлогим та багатоконфесійним.

У 1939 році ми бачимо православні храми: Свято-Воскресенський собор, Свято-Благовіщенську, Свято-Введенську, Хресто-Воздвиженську, Михайлівську церкви. Неподалік – Свято-Троїцький монастир (Вербський) і церква. Римо-католики тішилися костелом – Фара і костелом-пам'ятником Святої Анни, греко-католики молилися в монастирі і церкві Св. Юра.  Функціонували протестантські будинки молитви і єврейська синагога.

Зустрічали ковельчани "перших совєтів", як рідних, – з квітами, хлібом-сіллю. У відповідь отримали руйнування віри, репресії і насилля. В результаті, у тому знаковому 1961 році "дерево віри" Ковеля виглядало осиротілим із напівсухим стовбуром з двома "галузками" Свято-Воскресенського та Свято-Михайлівського храмів. Третю гілку – Свято-Благовіщенську – безжально і цинічно, як згадувалось вище, зрубали. Прости їм, Господи!..

Майнуло 30 літ. Над рідним Ковелем закружляли птахи-провісники Незалежності. Цілющий дощ революції почав змивати безвір'я, очищати душі від атеїзму і комунізму. Окрилений дух вірян соколом ширяв над містом. Це був своєрідний хрестовий похід в ім'я відродження віри.

О, мій зацікавлений читачу: я бачив це! Більше того, був у вирі тих подій як очільник міської влади. Бачив, як парафіяни Свято-Воскресенського собору чергували день і ніч, щоб "захистити" свою святиню – боялися силового його захоплення. Бачив, як сивочолі віряни боролися за місце, де стояла Благовіщенська церква. Бачив, як пробуджувалися, ніби після зимової сплячки, і заявляли про себе греко-католики та римо-католики. Бачив, як виходили з "підпілля" окремі заборонені протестантські общини.

Я бачив весну Відродження християнської віри! 

Кожна церква – це розквітла квітка. Переконаний, що Ісус бачив цей розквітлий луг і з любов'ю благословляв вірян міста жити в мирі та єдності.

Панорама ковельських святинь і справді виглядає широкомасштабно, я б сказав – велично. Ось тільки деякі цифри і факти:

– УПЦ (МП) - 12 храмів;

– ПЦУ - 10;

– РКЦ - 1;

– УГКЦ - 2 і монастир;

– Святинь протестантського крила – 10.

Ми звикли називати Ковель "містом залізничників", "спортивним центром Волині", "танцюючим містом" тощо. Із щирою повагою до цих назв, справедливо заслуженим, маємо визнати: "Ковель – духовна перлина Волині".

Ковельська земля посилає молитви до Бога, а з небес на ковельчан спадає благодать, яка несе в собі віру у щасливе майбутнє і переконання, що Ковель – найкраще місто в світі.

Отож, мій друже-ковельчанину, помолімося і ми:

О, Божа Мати, праведна 

й свята!

Почуй молитви наші 

в небесах.

Великим сяйвом освяти

 квітуче місто,

Помолися за сущих тут. 

Хай сотворяться чудеса!

Й на всіх знедолених 

і грішних

Зійде Господня

 благодать.

А тих, хто вільно чи

 невільно зло творять,

Порань мечем Великої

 Любові.

Нехай засліплені

 прозрять, 

Глухі й німі відчують знову

Молитви зцілююче слово.

О, Пресвята Богородице,

 Заступнице і Покрово!

Благослови нас

 материнським словом

На ратний подвиг, працю

 й мирну днину.

Святися, Ковелю, в ім'я

 щасливої Вкраїни!

Анатолій СЕМЕНЮК,

Почесний громадянин 

міста Ковеля.

Мій дорогий читачу! Ти щодня ідеш або їдеш вулицями Ковеля. Зупинися на мить… Оглянься довкола. Піднімись уявою на висоту пташиного лету. Ти переконаєшся, що сутність рідного міста – в його духовності.

За роки Незалежності ми звикли бачити руїни виробничих підприємств, чути про корупцію, олігархію, переживати за Майдани і війну. Інший твій погляд зафіксує новітнє історичне надбання – розквіт християнської віри та розуміння Бога.

У 1961 році на Великдень ми, випускники третьої середньої школи, таємно від вчителів ішли на Всеношну. Навколо Свято-Воскресенського собору гуртувалися віряни. Вони освячували паски, яйця, інші смаколики і молилися.

Поміж того багатолюддя зримо відчувалося недремне око спостерігачів-атеїстів. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 263

На сесії міської ради депутати затвердили зміни до бюджету.

Начальник фінансового управління Валентина Романчук повідомила, що Ковель отримав дві субвенції з державного бюджету.

20 мільйонів  буде спрямовано на розвиток об’єктів соціально-культурної сфери міської територіальної громади.  Ці кошти освоять на будівництві спортивного ядра колишнього стадіону “Локомотив”. Йдеться про футбольне поле та легкоатлетичні доріжки.

 264 тисячі передбачено на розвиток мережі центру надання адміністративних послуг.

l

Депутати затвердили нове Положення про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Ковеля».

Воно надається особам за значний внесок в соціальний, економічний та культурний розвиток міста, за вагомі досягнення у галузях науки, освіти, культури, спорту, охорони здоров’я, охорони громадського порядку, будівництва та житлово-комунального господарства, підприємництва; за активну громадську та благодійну діяльність; інші заслуги перед Ковелем та Україною.

Звання можуть отримати люди незалежно від місця проживання, громадянства (зокрема, посмертно).

Почесному громадянину Ковеля вручатимуть посвідчення, диплом та нагрудний знак.

Церемонія вручення відзнак буде проходити під час урочистостей у День міста Ковеля або в День Незалежності України.

Серед нововведення – щорічна грошова виплата для Почесного громадянина при досягненні пенсійного віку за рахунок коштів бюджету територіальної громади у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня року, в якому здійснюється виплата.

Почесними громадянами міста Ковеля на сьогодні є колишній міський голова Анатолій Семенюк, засновник благодійного фонду «Майбутня Волинь – Україна» Іван Омелянюк, який мешкає у Києві, та полковник служби цивільного захисту Ігор Горбатюк, котрий проживає у Рівному.

l

На сесійному засіданні депутати затвердили Положення про відділ муніципальної варти виконавчого комітету Ковельської міської ради. 

Цей виконавчий орган  покликаний забезпечувати на території міста дотримання законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів територіальної громади, Правил благоустрою, чистоти і порядку, тиші в громадських місцях, запобігання вчиненню правопорушень та їх зупинення.

 Відділ співпрацюватиме з органами державної влади, депутатами, постійними комісіями, тимчасовими контрольними комісіями та виконавчими органами, утвореними міською радою, підприємствами, організаціями, установами, об'єднаннями громадян незалежно від форм власності.

Серед повноважень працівників муніципальної варти – складання приписів та протоколів  за порушення законодавства з питань благоустрою, екологічної безпеки, проведенні незаконних земляних робіт, розташуванні незаконних об’єктів (ТС для різноманітних конструкцій, господарських споруд малих архітектурних форм, парканів, обмежувачів руху тощо) на території міста; проведення рейдів, перевірок, відпрацювань, оглядів.

Працівники варти носитимуть формений одяг та взуття.     

На сесії міської ради депутати затвердили зміни до бюджету.

Начальник фінансового управління Валентина Романчук повідомила, що Ковель отримав дві субвенції з державного бюджету.

20 мільйонів  буде спрямовано на розвиток об’єктів соціально-культурної сфери міської територіальної громади.  Ці кошти освоять на будівництві спортивного ядра колишнього стадіону “Локомотив”. Йдеться про футбольне поле та легкоатлетичні доріжки.

 264 тисячі передбачено на розвиток мережі центру надання адміністративних послуг.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0

На чемпіонаті Європи з веслування на байдарках і каное серед молоді та юніорів, який проходив у м. Познань (Республіка Польша), високий результат показав ковельчанин Павло Борсук. 

Вихованець СДЮСШОР "Олімп" разом з Артемом Четвертаком – представником запорізької школи веслування у складі збірної команди Украни на дистанції 1000 метрів вибороли бронзові нагороди.

Підготували спортсмена до змагань заслужені тренери України Федір Семенюк та Василь Прохорук.

На чемпіонаті Європи з веслування на байдарках і каное серед молоді та юніорів, який проходив у м. Познань (Республіка Польша), високий результат показав ковельчанин Павло Борсук. 

Вихованець СДЮСШОР "Олімп" разом з Артемом Четвертаком – представником запорізької школи веслування у складі збірної команди Украни на дистанції 1000 метрів вибороли бронзові нагороди.

Підготували спортсмена до змагань заслужені тренери України Федір Семенюк та Василь Прохорук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 203

Україна виходить 

у чвертьфінал

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 226

За підрахунками Пенсійного фонду, зараз в Україні проживає 11,1 мільйонів пенсіонерів. Понад 2,7 мільйони з них все ще працюють. Від виду пенсії – за віком, стажем, станом здоров'я – залежить розмір державних виплат та їхнійперегляд. Цього року частина пенсіонерів вже отримали перерахунок пенсій, ще частині обіцяють зробити це з липня. Як загалом відбувається індексація і кому чекати надбавки найближчим часом, дізнавались експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

Етапи індексації

У 2021 році уряд запланував кілька хвиль індексації пенсійних виплат. Перша відбулась 1 березня. Тоді перерахунок охопив майже 8 мільйонів українців. За інформацією Міністерства соціальної політики, у середньому українські пенсіонери почали отримувати на 308 грн. більше.Зокрема, були перераховані пенсії за віком, по інвалідності, за вислугу років, у зв'язку з втратою годувальника, розрахунок яких проведено від заробітку особи. Також зросла державна соціальна допомога на догляд інвалідам війни, ветеранам війни та членам їхніх сімей, жертвам нацистських переслідувань, пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Наступне підвищення відбулось 1 квітня. Пенсійний фонд провів перерахунок виплат пенсіонерам, які працюють,з урахуванням зарплати в період роботи на пенсії і набутого страхового стажу. Загалом додаток до пенсії отримали понад 313 тис.українців. Середній розмір надбавки становив 193 грн. Як зауважують у Пенсійному фонді, підвищені пенсії мали виплатити вже у червні разом з доплатою за квітень і травень.

Важливо знати, що перерахунок пенсій здійснюється автоматично, без звернення до Пенсійного фонду.Однак за заявою людини розмір пенсії може бути переглянутий у будь-який час.

"Перерахунок працюючим пенсіонерам проводиться щорічно з 1 квітня. Для цього враховується останній період роботи особи за лютий місяць включно. Це зроблено спеціально для того, щоб людям не треба було йти до Пенсійного фонду. Але пенсіонер може і сам звернутися до Фонду для перерахунку виплати, як тільки у нього закінчується черговий 2-річний період роботи. Тобто, якщо у людини цей період закінчується у вересні, то вже в жовтні вона може самостійно звернутися до ПФУ для перерахунку пенсії. І такий перерахунок буде проведений з моменту звернення до органів Фонду з відповідною заявою", – пояснює радник міністра соціальної політики Микола Шамбір.

Доплата у липні і подальші підвищення 

Цьогорічна кампанія з індексації пенсій має поновитисявже у липні. Підвищити виплати планують для 1 мільйона пенсіонерів.Зросте мінімальна пенсія за віком, доплата за понаднормовий стаж, розміри надбавок і доплат.Зокрема, надбавку мають отримати українці, яким пенсія була призначена у 2018-2020 роках.Доплата вводиться через те, що ці пенсіонери не підпадають під щорічну індексацію у березні. Середній розмір має скласти 100 грн. Також з 1 липня має бути проведено підвищення мінімальних пенсійних виплат для осіб з інвалідністю внаслідок війни. 

Важливо знати, що з 1 липня також зросте прожитковий мінімум. Для осіб, які втратили працездатність, саме цей показник є базою для розрахунку пенсії. Тож мінімальна пенсія без надбавок також зросте – з 1769 до 1854 грн на місяць. 

Відповідно до календаря Пенсійного фонду, з 1 жовтня 2021 року пенсіонери, яким виповнилось від 75 до 80 років та які мають повний стаж, отримають доплату в сумі до 400 грн.

Останній етап підвищення відбудеться у грудні. Внаслідок зростання прожиткового мінімуму та заробітної плати підвищиться мінімальна пенсія за віком і доплата за понаднормовий стаж. Мінімальна виплата пенсіонерам, які досягли 65-річного віку, має скласти 2600 грн.

В уряді кажуть, що наступні етапи підвищення мають торкнутися ліквідаторів на ЧАЕС. Відповідний Закон вже знаходиться у Верховній Раді і рекомендований до ухвалення в цілому. Йдеться про пільгові умови нарахування пенсій для цивільних ліквідаторів. Якщо Закон ухвалять, то з 1 січня 2022 року виплати зростуть для понад 30 тис. осіб з інвалідністю з числа ліквідаторів аварії. У середньому пенсії обіцяють підвищити на 40 відсотків.

Також на розгляд депутатів чекає Закон про щорічну індексацію пенсій для всіх категорій пенсіонерів.За словами міністерки соціальної політики Марини Лазебної, його ухвалення дозволить перераховувати виплати усім одразу. 

"На жаль, у 2017 році було змінено пенсійне законодавство таким чином, що дата щорічної індексації пенсій 1 березня була вилучена, а для окремих категорій пенсіонерів – науковців, держслужбовців, працівників органів місцевого самоврядування - індексація була зупинена. Тому міністерство розробило і подало на розгляд Верховної Ради проєкт Закону 4668, яким відновлюється індексація для всіх категорій і встановлюється дата індексації 1 вересня", – пояснює Лазебна. 

В уряді визнають, що чинні підвищення не здатні суттєво покращити життя пенсіонерів. Щоб українці отримували достойні виплати, потрібна системна пенсійна реформа. Найперше розглядається ідея “відв'язати” соціальну допомогу від прожиткового мінімуму. Якщо відповідний Закон ухвалять, то, за розрахунками Мінсоцполітики, це дозволить збільшити рівень мінімальної пенсії до 3 500 гривень. Також у владних кабінетах все частіше кажуть про запуск накопичувальної пенсійної системи, якою зможуть скористатися вже майбутні пенсіонери. 

Оксана Коваль.

За підрахунками Пенсійного фонду, зараз в Україні проживає 11,1 мільйонів пенсіонерів. Понад 2,7 мільйони з них все ще працюють. Від виду пенсії – за віком, стажем, станом здоров'я – залежить розмір державних виплат та їхнійперегляд. Цього року частина пенсіонерів вже отримали перерахунок пенсій, ще частині обіцяють зробити це з липня. Як загалом відбувається індексація і кому чекати надбавки найближчим часом, дізнавались експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0

У нашій далеко не простій історії є події, які не підлягають забуттю, не зникають за давністю літ, хоч із життя ідуть безпосередні їх учасники та свідки. Такою є Друга світова війна 1939-1945 р.р., яка залишила в пам'яті людства страшний слід.

Роки війни – невід'ємна частина історії нашого народу, яка сьогодні змушує зупинитись і замислитись. Бо не всім поколінням дано бачити найбільш жорстоку, інайбільш криваву трагедію ХХ століття, але той, хто став її свідком, з болем у серці згадує ті часи і нині. Адже не було нікого і нічого, кого б не торкнулося її чорне криваве крило.

"Фашистський режим випустив із себе темряву, яка розповзається по нашій землі дуже швидко, закриваючи чорнотою вікна, гасить вогні, покриваючи міста і села темрявою, залишаючи тільки світло пожеж і смерті", – писала військова газета в перші дні початку війни.

Фашизм прийшов на українські землі 22 червня 1941 року. Першими відчули його хижу силу мешканці Західної України, в тому числі Волині. Бо така наша гірка доля: першими на себе приймати удари. Цей смерч війни пронісся по нашій землі двічі, і кожен раз залишив свій важкий, кривавий слід. В руїни і згарища було перетворено 714 тисяч міст і сіл, більше 10 млн. людей залишилось без даху над головою.

За історичними джерелами, в Україні було розташовано понад 200 концентраційних таборів і таборів примусової праці. В роки війни вона стала джерелом постачання робочої сили до Німеччини: із 2,8 млн. остарбайтерів 2,3 млн. походили з України. Для Волині ця цифра становила понад 30 тисяч.

Це не просто цифри, за ними – муки, страждання, горе, біль. 

На захист рідної землі, на боротьбу з ворогом пішли тисячі наших жителів, поруч з дорослими подвиги вершили діти. 

І сьогодні, крізь роки, перечитуючи хвилюючі до болю книги, переглядаючи улюблені незабутні кінострічки військової тематики або розмовляючи з живими свідками тих далеких подій, мимоволі переймаєшся бажанням  глибше зрозуміти їх патріотизм, небачену мужність, народну мудрість. 

Як вони, молоді солдати, не маючи ніякої військової підготовки, освіти, вершили подвиги в ім'я Перемоги, в яку вірили із перших її днів? Як вдалося здолати такого сильного ворога, котрий мав уже досвід захоплювати країни, мав перевагу у раптовому нападі, досконало навчене і оснащене гітлерівське військо, котре без упину просувалось на Схід, громлячи села і міста, бризкаючи кров'ю мирних жителів, підминаючи під себе цілі регіони?

І все витримав наш миролюбивий народ, бо розумів: на карту поставлена його доля. Практично країна перетворилась на величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом – розгромити ворога, вигнати з рідної землі. В цьому страхітливому вогнищі війни народжувались мільйони героїв, чиї подвиги стали легендами, викликаючи захоплення і шану вдячних поколінь.

Я не політик і не хочу свою розповідь-спогад перетворювати у якусь пропагандистську статтю. Як просто людина, котра оцінювала події воєнного і післявоєнного періоду з досвіду живих свідків, маю свою думку. До цієї війни можна ставитись по-різному, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, кого забрала війна, хто віддав своє життя на полі бою, хто вистояв, хто переміг? Загальні демографічні втрати України становлять 14,5 млн. чоловік, включаючи мирних жителів, військовополонених, вояків армії, партизанів, підпільників, учасників українського Опору.

Із нашого порівняно невеликого Ковельського району на фронтах війни воювали 11 тис. 500 чоловік, і 3750 з них назавжди залишились стояти в бронзі і граніті по всіх фронтових дорогах. Їх імена викарбувані на обелісках Слави, котрі стоять в наших селах, як вічна пам'ять війни.

Сьогодні, коли згадуємо 80-річчя початку великої битви, дещо пом'якшилася гострота сприйняття війни. Можливо, це тому, що величезними зусиллями народу швидко зарубцювались її рани, а на руїнах та згарищах виросли нові міста і села, швидко побудували заводи і фабрики, лікарні та школи.

Я завжди звертаюсь до живих свідків тих далеких подій. І завжди чую на підтвердження моїх дитячих спогадів, якою страшною виглядала повоєнна земля України, понівечена окупантами, порита окопами, траншеями, нашпигована бомбами та мінами, заросла бур'янами. Але вже через кілька років, завдяки неймовірно важкій праці тих же покалічених війною фронтовиків, жінок, дітей ця земля була зорана, засіяна щедрим, мирним хлібом.

І не політична акція кликала людей працювати часто-густо без оплати зробленого. Це був великий жертовний подвиг високого патріотичного обов'язку, а найбільше, як нині говорять ветерани, – "треба було".

Згадую, як вітали учасника бойових дій із славним ювілеєм в с. Козлиничах. І коли місцеві самодіяльці подарували українську пісню ювіляру, то він сказав: "Заспівайте мені Гімн України, бо я за неї воював". І скільки звучала пісня, стільки колишній солдат стояв рівненько, спершись на паличку, а з його незрячих очей текли сльози.

Давно загоїлись рани війни, мало залишилось живих її свідків. І кожна пам'ятна дата, кожна зустріч з фронтовиками завжди переносить у далекі роки, і ти з повагою ставишся до тих, кому зобов'язаний мирним життям. Ще і ще раз переконуєшся: війна – це велике випробування на вірність, мужність, людяність і любов. Одночасно війна – це трагедія, скорбота, горе, сльози, біль за тих, кого нема сьогодні.

Якось, відвідуючи фронтовиків, довелось розмовляти із Іваном Феофановичем Туриком із Ситович. В його спогадах – ні нарікань, ні образ, а гордість за те, що воював, за те, що перемогли й вистояли.

Сьогодні можна почути різну оцінку далеких воєнний подій. Але наша країна має таку багату тисячолітню історію, яку не можна так просто перетворити в попіл братовбивчих війн. Інакше з'явиться зовнішній ворог, страшний і жорстокий у своєму прагненні знищити народ з його вірою, історією, культурою. Чи не так?

Воістину історія Другої світової написана кров'ю мільйонів загиблих, вірою, мужністю фронтовиків, бо 

Якби не вони, то нас би

 просто не було б,

Ми не топтали ряст на

 цьому світі

Сини солдатські, повоєнні

 діти,

Схилімо перед

 ветеранами чоло.     

Спливають роки, і щораз менше залишається живих свідків далекої війни. Про кожну краплю крові, кожну сльозу, які пролито було задля миру, маємо знати і пам'ятати. Це повинно стати духовною підмогою для нас на шляху утвердження держави, миру в ній, примиренням, незалежно від національності, політичних та релігійних поглядів та переконань. Бо в нас один-єдиний спільний дім – Україна, яка знову палає у вогні, і всім так треба мирного життя. 

Ведучи мову про трагічні події 80-річної давнини, не можна не згадати про визволення рідного краю від нацистів у 1944 році. Адже саме 6 липня гітлерівців було вигнано з Ковеля, стали вільними від коричневої чуми більшість населених пунктів Ковельщини.

Тож пам'ятаймо тих відомих і невідомих героїв, котрі полягли на полях битв Другої світової війни задля того, щоб їх діти, онуки, правнуки жили на мирній українській землі. Їх традиції гідно продовжують учасники ООС на Сході країни, де мужньо захищають волю і незалежність свого народу. Честь їм і слава за це!

Валентина СІЧКАР,

голова районної ветеранської організації. 

У нашій далеко не простій історії є події, які не підлягають забуттю, не зникають за давністю літ, хоч із життя ідуть безпосередні їх учасники та свідки. Такою є Друга світова війна 1939-1945 р.р., яка залишила в пам'яті людства страшний слід.

Роки війни – невід'ємна частина історії нашого народу, яка сьогодні змушує зупинитись і замислитись. Бо не всім поколінням дано бачити найбільш жорстоку, інайбільш криваву трагедію ХХ століття, але той, хто став її свідком, з болем у серці згадує ті часи і нині. Адже не було нікого і нічого, кого б не торкнулося її чорне криваве крило.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 250

До Каменя-Каширського для відзначення в рамках спортивного свята на честь 25-ї річниці Конституції України на фестиваль з міні-футболу прибули ветерани шкіряного м'яча міста Ковеля, Володимира-Волинського та Любешова. 

В підсумку ковельчани посіли І місце, господарі, "Ветеран-Камінь", фінішував другим, "Володимир-Ветеран" задовільнився ІІІ місцем, а команда "Прип'яті- Любешів" завершила турнір четвертою.

В привітальному слові з державним святом присутніх привітав міський голова Каменя-Каширського Віктор Пась.

Спортивні ж нагороди переможці отримали від Камінь-Каширського міського центру фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх".

Наш кор.

До Каменя-Каширського для відзначення в рамках спортивного свята на честь 25-ї річниці Конституції України на фестиваль з міні-футболу прибули ветерани шкіряного м'яча міста Ковеля, Володимира-Волинського та Любешова. 

В підсумку ковельчани посіли І місце, господарі, "Ветеран-Камінь", фінішував другим, "Володимир-Ветеран" задовільнився ІІІ місцем, а команда "Прип'яті- Любешів" завершила турнір четвертою.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 194

Рано-вранці 26 червня парафіяни храму священномученика Василія (Величковського) УГКЦ м. Ковеля (вул. Величковського, 2) вирушили в особливу подорож до святинь села Розгірче, що в Стрийському районі на Львівщині. 

Це невелике мальовниче поселення, яке розташувалося біля підніжжя Карпат, відоме старовинним скельним печерним монастирем, котрий було засновано у ХІІІ столітті, а також іконою святого преподобного Онуфрія Великого із кінця XVII століття, яка прославилася чудодійною силою. 

Дорога тривала майже 4,5 години. Протягом цього часу паломники молилися, співали релігійні пісні і слухали духовні повчання настоятеля храму священномученика Василія. Приїхавши до села, прочани насамперед вирушили на молитву до столітньої дерев'яної каплиці, де відслужили Божественну Літургію. На місці цієї церковки до ХІХ століття існував жіночий монастир, скасований у ході реформ австрійської цісаревої Марії-Терези. Ікона св. Онуфрія була монастирською святинею, тож після скасування обителі образ передали до сільської церкви, однак він дивовижним чином повернувся на попереднє місце. Таке повторилося двічі, тому місцеві жителі звели тут невеличку церковку, де розмістили чудесну ікону. Із 2013 року ориґінал ікони зберігається у парафіяльній церкві, а в каплиці встановлено її копію.

Після богослужіння ковельчани вирушили унікальним маршрутом встановленої тут Хресної Дороги, яка з крутими підйомами і спусками простягається узгір'ям на кілька кілометрів. Остання зупинка Хресної Дороги облаштована безпосередньо біля скельного монастиря. За переказами, його заснували ченці Києво-Печерської лаври, які врятувались під час знищення Києва ордами Батия. 

Дослідження доводять, що ці скелі були культовим місцем ще у поганські часи, а з приходом ченців вони стали місцем християнської молитви. Скельний монастир має два рівні — внизу розташовані печерні келії, а вгорі — печерна каплиця, до якої ведуть круті тесані сходи. Неподалік знаходяться дві високі скелі, що були вратами обителі, а також ще одна невелика печера. З неї, як кажуть місцеві, підземний хід веде аж до скель Довбуша  у с. Бубнище, що на Сколівщині, а це близько 8 кілометрів. 

Спустившись від скельного монастиря до села, паломники завітали до місцевої парафіяльної церкви св. Миколая з 1910 року. Тут всі разом молилися перед ориґіналом чудотворної ікони св. Онуфрія. Як оповідають розгірчани, після молитви перед образом неплідні подружжя за посередництвом святого одержують від Бога ласку батьківства. Свідченням цього є жертовні дари — вотиви, котрі на знак подяки віруючі завішують біля ікони. У храмі ще є кілька старовинних образів, з-поміж яких цікавим є зображення Божої Матері з Дитятком Ісусом на руках, яка сидить на горбочку посеред лісу. Розповідають, що у такому вигляді Богородиця являлась місцевим людям, котрі блукали по горах, і допомагала їм знаходити шлях додому.

На околиці села розташована свердловина з мінеральною водою, котрою ковельчани утамували спрагу. Не оминули також нагоди помилуватися справжньою гірською річкою Стрий, котра протікає біля села. Сміливіші навіть спустилися з крутого берега до самої води і замочили в ній ноги. Оглядаючи гірські краєвиди уздовж річки, всі богомольці вкотре мали нагоду пересвідчитися, якою чудовою, незвіданою і прекрасною є наша мальовнича Україна.

З молитвою прочани приїхали до Розгірча, з молитвою рушили й назад, до рідної Волині. По дорозі ковельчани оглянули ще цікавинки сусідніх сіл: чудову — дерев'яну церкву Воздвиження Чесного Хреста у селі Семигинів та унікальну каплицю-писанку у селі Братківці. З найкращими враженнями, поєднавши в одній подорожі молитву і туризм, паломники повернулись до Ковеля, дякуючи Богові за можливість пізнавати красу сотвореного Ним світу й досвідчувати Його благодать, явлену через численні відомі та ще так мало знані святині рідної Землі.

о. Іван Дутка.

НА СВІТЛИНАХ:  миті паломницької подорожі.

Фото з архіву громади храму Василія (Величковського) УГКЦ м. Ковеля.

Рано-вранці 26 червня парафіяни храму священномученика Василія (Величковського) УГКЦ м. Ковеля (вул. Величковського, 2) вирушили в особливу подорож до святинь села Розгірче, що в Стрийському районі на Львівщині. 

Це невелике мальовниче поселення, яке розташувалося біля підніжжя Карпат, відоме старовинним скельним печерним монастирем, котрий було засновано у ХІІІ столітті, а також іконою святого преподобного Онуфрія Великого із кінця XVII століття, яка прославилася чудодійною силою. 

Дорога тривала майже 4,5 години. Протягом цього часу паломники молилися, співали релігійні пісні і слухали духовні повчання настоятеля храму священномученика Василія. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 206

25 червня відбулось відкриття Транскордонного центру діалогу культур на базі реконструйованих приміщень стадіону "Локомотив".

Проєкт реконструкції відбувався у рамках програми добросусідства ЄС Польща-Білорусь-Україна за рахунок грантових європейських коштів.

На відкриття завітали партнери проєкту та закордонні гості з Польщі й Білорусі, зокрема Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Славомір Місяк, Бургомістр польського міста Щучин Артур Кучиньскі, представник Центру досліджень та розвитку в місті Торуні Єжи Рутковський, представник білоруського міста Щучин Андрій Шкіндеров і Піотр Франашек – директор Центру Міжкультурних творчих ініціатив у Любліні.

Також серед почесних гостей були ректор Таврійського національного університету ім. Вернадського Володимир Казарін, народний депутат України Ірина Констанкевич, заступник голови Волинської обласної державної адміністрації Ігор Чуліпа, заступник голови Волинської обласної ради Григорій  Пустовіт, депутати Ковельської міської ради та громадські діячі й активісти міста.

Ковельський міський голова Ковеля Ігор Чайка разом із Андрієм Шкіндеровим та Артуром Кучиньскі урочисто перерізали стрічку.

Транскордонний центр діалогу культур стане багатофункціональним комплексом, який займатиметься різноманітною діяльністю: організацією та проведенням змагань, спортивних, освітніх, культурних заходів, фестивалів,   міжнародних зустрічей, конференцій, виставок.

Приміщення "Локомотиву" на постійній основі будуть використовуватись спортивними колективами Ковеля, громадськими організаціями, молодіжними центрами, історичним музеєм та закладами позашкільної освіти спортивного та туристичного спрямування.

Ковель матиме надсучасний стадіон

ГО "Волинська агенція із залучення інвестицій" на чолі з Олегом Унігою протягом трьох років спільно з Ковельською міською радою займались проєктом реконструкції стадіону "Локомотив" та відкриття Транскордонного центру діалогу культур. Олег Уніга анонсував, що до кінця 2021 року у Ковелі буде сучасний стадіон. Після робочої поїздки у Ковель Президента України Володимира Зеленського уряд передбачив кошти в розмірі 20-ти мільйонів з державного бюджету на будівництво ядра футбольного поля на "Локомотиві". 23 червня вже відбувся тендер на реалізацію цього проєкту, який включає будівництво футбольного поля з природним покриттям та штучним поливом, легкоатлетичні доріжки з поліаритановим покриттям, сектор для стрибків у висоту та довжину, а також сектори для метання.

Також Олег Уніга відзначив важливість Транскордонного центру діалогу культур для Ковеля:

"Це не просто центр, тут будуть одночасно культура, спорт, туризм, освіта - і все в одному місці. Тут ми зможемо об'єднати людей різного віку та роду занять. Безперечно, Транскордонний центр діалогу культур стане важливим інструментом для розвитку регіональної співпраці не лише Ковеля, а й Волині та України загалом.

Цей проєкт реалізувався завдяки великій командній роботі. Я хочу подякувати усім, хто долучився до реконструкції об'єкта: партнерам з Польщі та Білорусі, нашій команді та Ковельській міській раді".

Ковель має великий шанс стати потужним мостом між Україною та Європою

Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Славомір Місяк прокоментував відкриття Транскордонного центру діалогу культур:

"Нам дуже приємно бути тут. Регіональна співпраця - це основний інструмент залучення сусідніх країн в культуру України. Для Польщі розширення співпраці з нашими сусідами – це пріоритет. Дуже добре, що центр діалогу відкривається, і я переконаний, що він відіграє свою позитивну роль в регіональній співпраці.

Я також хочу підкреслити важливість культурного обміну - це робота, яка дасть в майбутньому багато результату. Нехай це місце допомагає нам в будуванні спільної Європи".

Партнер з білоруського Щучина Андрій Шкіндеров також відзначив важливість центру:

"Ми не будували будівлю – ми збудували центр діалогу культур, центр можливостей, центр обміну нашими традиціями Польщі, Білорусі та України".

Бургомістр польського міста Щучин Артур Кучиньскі розповів про створення таких об'єктів у містах-партнерах проєкту:

"Треба згадати, як ми вперше побачили "Локомотив" три роки тому, тоді він виглядав погано. Але тепер завдяки людям, їхній праці та Європейському Союзу – у Ковелі з'явився центр діалогу культур, незабаром такий же центр з'явиться в Білорусі, а згодом – і в Польщі".

Представник Центру досліджень та розвитку в місті Торуні Єжи Рутковський відзначив перспективи, які відкриваються перед Ковелем:

"Дуже радий приїхати сюди. Вірю, що це місто може бути місцем творення й розвитку великих проєктів. Радію, що наші країни знайшли спільну мову, підписали угоду про співпрацю, створили такий проєкт і тепер ми будемо разом реалізовувати щось цікаве та відвідувати один одного. Нехай приязні люди, які тут мешкають, мають хороші та рівні можливості для розвитку".

Ректор Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Володимир Казарін розповів про те, що спільно з Василем Байцимом працює над відкриттям філії університету у Ковелі:

"100 років тому Вернадський заснував Українську Академію Наук, бібліотеку  та Таврійський університет в Криму. Нам і зараз потрібна філософія Вернадського, і я сподіваюсь, що мої колеги-професори та практики приїдуть у Ковель і будуть вам допомагати створити вищий навчальний заклад та навчати молодь".

Урочиста частина відкриття завершилась підписанням Декларації про Співпрацю в Програмі "Kultura Ponad Granicami Europy - Polska - Ukraina 2021" між Олегом Унігою, Володимиром Казаріним, Єжи Рутковським та Піотром Франашеком. 

Партнери мають наміри виявляти ініціативи та розробляти проєкти, спрямовані на реалізацію культурних, освітніх, наукових та мистецьких цінностей, забезпечуючи доступ до них місцевим громадам. Також було досягнено домовленість про сприяння обміну досвідом та досягненнями  серед молоді, фахівців та стажерів, підтримуючи аматорський та організаційний рух майстрів, творців та художників, проведення конференцій або спеціальних фестивалів культури та мистецтва, створення виставок, галерей, інститутів, а також творчих майстерень.

Анастасія НЕВЗОРОВА.

25 червня відбулось відкриття Транскордонного центру діалогу культур на базі реконструйованих приміщень стадіону "Локомотив".

Проєкт реконструкції відбувався у рамках програми добросусідства ЄС Польща-Білорусь-Україна за рахунок грантових європейських коштів.

На відкриття завітали партнери проєкту та закордонні гості з Польщі й Білорусі, зокрема Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Славомір Місяк, Бургомістр польського міста Щучин Артур Кучиньскі, представник Центру досліджень та розвитку в місті Торуні Єжи Рутковський, представник білоруського міста Щучин Андрій Шкіндеров і Піотр Франашек – директор Центру Міжкультурних творчих ініціатив у Любліні.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1775

n Горобці купаються в пилюці - буде дощ.

n Гримить лунко - погода поліпшиться, довго й невиразно - розпогодиться не скоро.

n Зацвів верес - з'являються маслюки.

n Побачили червоного мухомора - поблизу має бути білий гриб.

n Сухої пори грибів шукати біля стовбурів дерев, сирої - віддалік.

n Зеленкувате забарвлення Місяця - на тривалу посуху.

n Ластівки літають високо - на гарну погоду, низько - на дощ.

n Серед дня розкумкалися жаби - буде дощ.

n Повійка стуляє свій віночок - на дощ.

n Братки наїжачуються і схиляють голівку додолу - перед похолоданням.

n Промені Сонця темнішають - буде сильна гроза.

n Під час грози пливуть великі і темно-сині хмари - має бути град.

n Цілий день було спекотливо і тихо, а надвечір задув вітер - чекайте дощу; зашуміла дібровонька - на негодоньку.

n Чайки, мартини літають біля берега, кричать - на дощ і навіть шторм (на морі). Зранку чайки летяь вглиб моря від берегів - можна йти на риболовлю.

n Раки на берег виходять - перед дощем і негодою.

n Ворони під хмари злітають - до негоди. Мухи гудуть - на дощ.

n Земляні черв'яки виповзають нагору - перед дощем.

n Веселка, що перекинулася із півночі до півдня, - на вітер і дощ; із заходу до сходу - на гарну днину.

n Глухий грім - на тихий дощ, грім гучний - на зливу.

n Сильна роса вранці - на погожу днину. Сухорос - на дощ.

n Уночі немає роси, а на долинах немає туману - на негоду.

n Роса вранці довго не висихає, на листочках і травинках крапельки - ознака зміни погоди на дощову.

n Парує туман над лісом - готуй кошика на гриби.

n Рясний виліт кажанів після заходу Сонця - завтра буде ясно й тихо.

n Перед негодою птахи сильно кричать, але пісень не співають, багато й довго літають, кружляють, обскубуються.

n Після 15-го липня на березі з'являється жовте листя - на ранню осінь.

n Велика кількість ягід у лісі віщує холодну зиму. Це ж обіцяють густі зарості польового осоту.

n Хороший урожай щавлю свідчить на користь зими теплої.

n Уранці трава суха - очікуй дощу.

n Якщо можна подумки повісити відерце на ріжок Місяця, буде сухо.

n Зеленуватий місяць попереджає про сильну засуху.

n Якщо кіт згорнувся клубочком і лапкою сховав носик - стане холодніше, якщо вмивається і довго лиже лапку - буде суха погода. 

n Як ціп загупає, відразу капуста звивається в головки.

n Бджоли на стінах вуликів - на спеку, а коли виграють уранці - на нестерпну спеку.

n Ластівки, літаючи низом, граються - на дощ та вітер.

n Кроти нарили високі купини - буде тепла і ясна погода.

n Небо в баранцях - буде гарний ранок, а пізніше занегодить.

n Павук виліз із гнізда і тче нову павутину - буде гарна погода.

n Золотиста вечірня зоря на ясному небі - утримається добра погода.

n Мерехтять зорі - кілька днів буде ясно й сухо.

n Потяглися хмари смугами - буде дощ.

n Горобці збираються зграйками і купаються в пилюці - чекай негоди.

n Дерева сильно шумлять на негоду.

n Довго звечора кумкають жаби - погода буде гарною.

n Голуби воркують - буде гарна погода.

n Конюшина згортає свої листочки, нахиляється - перед негодою.

Якщо бджоли швидко летять до вулика - незабаром буде дощ.

n Горобці купаються в пилюці - буде дощ.

n Гримить лунко - погода поліпшиться, довго й невиразно - розпогодиться не скоро.

n Зацвів верес - з'являються маслюки.

n Побачили червоного мухомора - поблизу має бути білий гриб.

n Сухої пори грибів шукати біля стовбурів дерев, сирої - віддалік.

n Зеленкувате забарвлення Місяця - на тривалу посуху.

n Ластівки літають високо - на гарну погоду, низько - на дощ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 166