Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 0оС. Вітер східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: -3оС. Вітер східний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: -1оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: -4оС. Вітер східний помірний.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: -2оС. Вітер східний  помірно сильний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: -6оС. Вітер  східний слабкий.

Неділя. Ясно. Температура: 0оС. Вітер   східний  помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: -6оС. Вітер  східний помірний.

Понеділок. Ясно. Температура: -1оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: -6оС. Вітер східний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: -1оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: -5оС. Вітер північно-східний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 0оС. Вітер північно-східний помірний.

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 0^оС. Вітер східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: -3^оС. Вітер східний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: -1^оС. Вітер східний помірно сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 74

Нещодавно на своєму офіційному сайті Департамент агропромислового розвитку  Волинської облдержадміністрації оприлюднив інформацію, яка варта особливої уваги. 

Згідно із нею 2024-го року Україна вийшла на довоєнний рівень експорту – 24,5 мільярди доларів, який становить 59 відсотків в загальному експорті. Це є другим історичним рекордом останнього часу (у 2021-му відповідна сума склала 27,7 мільярда). Загалом аграрії відправили за кордон понад 78 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції.

Вражає, чи не так? В умовах, коли росія продовжує нищити економіку і соціальну сферу держави, коли скоротилися посівні площі, а трудівники села відчувають нестачу робочої сили у зв'язку з мобілізацією, переживають інші труднощі й негаразди, українське село не лише вистояло, а й ще раз підтвердило, що є однією з найважливіших підвалин не тільки вітчизняної, а й світової економіки. 

Що ж експортують наші аграрії? На першому місці – соняшникова олія – 21 відсоток. Її продано за кордон майже 6 мільйонів тонн на більше як 5 мільярдів. На другому місці – кукурудза (теж 21 відсоток, але дещо менша виручка). На третьому місці – пшениця (15 відсотків, вартість якої 3,7 мільярда доларів). В "лідерах" також ріпак, соя, макуха і залишки, одержані під час добування рослинних жирів і олій.

Частка м'яса та їстівної продукції свійської птиці склала 4 відсотки. Попитом на ринку користувалися ячмінь та цукор. Не стоять осторонь і аграрники Волині. У січні-жовтні 2024 року вони експортували продукції  на суму 96,7 мільйона доларів. Найбільша частка в структурі сектору – рослинницька продукція (майже 75 відсотків).

З кожним днем весна все ближче. Синоптики прогнозують її досить ранньою. Це значить, що турбот у хліборобів незабаром побільшає. Побажаємо ж їм успіхів і перемог на продовольчому "фронті", котрий, як бачимо, не менш важливий, як воєнний.

Буде хліб – буде держава!

Нещодавно на своєму офіційному сайті Департамент агропромислового розвитку  Волинської облдержадміністрації оприлюднив інформацію, яка варта особливої уваги. 

Згідно із нею 2024-го року Україна вийшла на довоєнний рівень експорту – 24,5 мільярди доларів, який становить 59 відсотків в загальному експорті. Це є другим історичним рекордом останнього часу (у 2021-му відповідна сума склала 27,7 мільярда). Загалом аграрії відправили за кордон понад 78 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51

Кажуть, наперед  людей з днями народження не вітають. Може, й так. Але що вдієш, коли дехто заслуговує вітань не тільки раз в рік, а частіше? І не тільки вітань, а й щиросердних подяк за добрі справи, милосердну душу, активну громадянську позицію і вболівання за долю рідного міста, області, всієї України. 

До таких особистостей з повним правом можна зарахувати Людмилу Севастянівну Стахорську, добре відому мешканцям нашого краю. Вона – активна учасниця громадсько-політичного життя, депутат Ковельської міської ради в минулому, а нині – голова Ковельської міськрайорганізації Червоного Хреста України. Про діяльність її ми неодноразово розповідали в газеті "Вісті Ковельщини", інших засобах масової інформації.

Мені імпонує в Людмилі Севастянівні справді молодече завзяття, кипуча енергія, бажання постійно бути в русі, запалювати однодумців новими ідеями та ініціативами. На подібне не завжди здатні люди, молодші за віком, які живуть за принципом: "Моя хата скраю". А пані Людмилі не заважають ані літа,  ані  проблеми, які є в кожного з нас.

Народилася Людмила Стахорська у Ковелі. 1969 року закінчила Ковельське медичне училище, і наступних шість років працювала у пологовому будинку акушеркою, медичною сестрою. Згодом вступила до Луцького педінституту, після закінчення якого працювала на педагогічній ниві. Але й вийшовши на заслужений відпочинок, не полишила викладацьку роботу, трудячись у Ковельській філії МАУП. Одночасно була активною в громадсько-політичному житті. Але, мабуть, найкраще своє вміння організовувати і вести за собою людей продемонструвала, коли довірили їй очолювати Ковельську міськрайорганізацією Товариства Червоного Хреста України у 1999 році.

Особливо потрібними громаді стали її організаторські здібності після того, як рашистська росія у лютому 2022 року здійснила широкомасштабний наступ на Україну. Осередок Товариства Червоного Хреста у Ковелі став своєрідним штабом, навколо якого об'єдналася патріотична громадськість, активісти волонтерського руху. Визнаним лідером з першого дня тут стала Людмила Севастянівна. Про добрі справи її команди однодумців постійно розповідає газета "Вісті Ковельщини", тому повторюватися не буду.

Скажу лишень одне: Ковельській громаді надзвичайно пощастило, що у ній живе, працює, дерзає така чудова людина, як Людмила Севастянівна Стахорська – чуйна, добра, принципова і неспокійна. Любляча дружина, турботлива мати і бабуся, вірна подруга, колега. Це – особистість, з якою можна сміливо йти в розвідку, бо знаєш: не підведе і не зрадить.

Шановна наша ювілярко!

З нагоди знаменної дати у Вашому житті адресуємо Вам слова нашої улюбленої поетеси,  землячки Олени Чабан:

Здоров'я і радості, щастя й добра

Хай Вам принесе благодатна пора.

Для серця – найкращих, святих почуттів,

І миру – душі, і достатку в житті.

Пісень і наснаги на довгий ще вік

Хай щиро дарує щодень кожен рік!

За дорученням друзів і однодумців  – 

Валентина Січкар.

l

Адміністрація, трудовий колектив ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини" щиросердно здоровить з ювілеєм невтомну ініціаторку добрих і потрібних людям справ, активну учасницю волонтерського руху, вірного друга ковельських журналістів і просто чарівну Жінку Людмилу Севастянівну Стахорську.

Многая Вам літа і Господнього благословення на кожен прийдешній день!

Кажуть, наперед  людей з днями народження не вітають. Може, й так. Але що вдієш, коли дехто заслуговує вітань не тільки раз в рік, а частіше? І не тільки вітань, а й щиросердних подяк за добрі справи, милосердну душу, активну громадянську позицію і вболівання за долю рідного міста, області, всієї України. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 63

Мабуть, не знайдеться в Ковелі людини, яка б хоч раз не слухала чудовий спів нашої землячки Галини Тарасової.

В талановиту бабусю вдався її не менш талановитий онук Михайло Тарасов, або, як він себе називає "Тарміш-акардеоніст". Випускник Ковельської школи мистецтв, він нині навчається у Волинському коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського.

Окрім навчання, Михайло перебуває в постійному творчому пошуку: пише музику, виступає на концертах, постійно вдосконалюючи свою виконавську майстерність. Є організатором і учасником благодійних акцій на підтримку ЗСУ.

Михайло Тарасов постійно публікує свої пости в соціальних мережах. Ось і нещодавно повідомив у   Фейсбуці, що світ побачив його перший невеликий альбом, який розміщений в Ютубі, запросивши бажаючих до перегляду й коментарів. Назва альбому: "TARMISH  – Сольна програма (акордеон) частина 1".

Оскільки акордеон, як і саксофон, є моїми улюбленими інструментами, не втримався, щоб не послухати Михайла. Скажу чесно: гарно і талановито. Це підтверджують й інші слухачі в своїх коментарях. 

Не втримався і я, поставивши лайк і написавши: "Вітаю! Так тримати!".

Радісно усвідомлювати, що незважаючи на всі виклики часу, які нині переживають українці, не міліє криниця талантів у рідному Ковелі. Пишаюсь, що у моєї колишньої однокласниці пані  Галини такий чудовий і креативний онук. Успіхів і перемог йому на всіх життєвих шляхах!

Микола Вельма.

Мабуть, не знайдеться в Ковелі людини, яка б хоч раз не слухала чудовий спів нашої землячки Галини Тарасової.

В талановиту бабусю вдався її не менш талановитий онук Михайло Тарасов, або, як він себе називає "Тарміш-акардеоніст". Випускник Ковельської школи мистецтв, він нині навчається у Волинському коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 69

Мабуть, найголовнішою рисою характеру переконаних патріотів-українців завжди була, є і буде віра в Бога. З нею вони йшли у бій в різні  роки боротьби за волю і незалежність, з нею захищають рідну землю сьогодні.

Невипадково тому у 2021 році, задовго до бандитського широкомасштабного нападу росії на Україну, з ініціативи молодого, але енергійного голови районної ради В’ячеслава Шворака за підтримки голови райдержадміністрації Ольги Черен провели зустріч з представниками релігійних громад Ковельщини, щоб намітити шляхи співпраці влади і духовенства різних конфесій, обміркувати проблеми зміцнення духовної єдності наших земляків.

Саме тоді виник задум створити районну Раду церков і релігійних  організацій при Ковельській районній раді,  розробити положення про засади її діяльності. Безперечно, не обійшлося без скептиків, які сумнівалися в доцільності створення подібного об’єднання. Мовляв, Церква відокремлена від держави, має свої питання до вирішення, отож завдання органів влади не втручатися у її справи, як велить законодавство, а в міру своїх сил та можливостей допомагати релігійним громадам, не заважаючи при цьому в роботі.           

Час, однак, згодом розставив все на своє місце. В ході подій зими і весни 2022-ого року, коли проти ворога мужньо повстав український народ, стало зрозумілим, що монолітна єдність суспільства – одна з важливих передумов здобуття Перемоги над окупантами на полі бою. Слова з духовного гімну українців «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!» набрали особливої актуальності. Ці слова стали орієнтиром у діяльності Ради церков, особисто і В’ячеслава Шворака, і Ольги Черен, і громадсько-політичних активістів, і патріотично налаштованого духовенства, і представників місцевого бізнесу.

Важко перелічити всі форми й методи, які використовували і використовують у своїй діяльності влада і Церква, тісно співпрацюючи та глибоко усвідомлюючи відповідальність за долю держави. Це – і молитовні сніданки на яких щоразу відбувався збір чималих коштів, які в подальшому були використані для потреб ЗСУ, і засідання Ради за участю широкої громадськості, де обговорювались важливі соціально-гуманітарні проєкти, і спільні щонедільні молитви «За мир в Україні». Цінним було те, що релігійні  громади активно доєднались до волонтерського руху, вагомо допомагаючи Збройним Силам України, про що постійно повідомляють друковані та електронні засоби масової інформації, соціальні мережі.

Зроблене громадськістю, владою і духовенством заклало надійний фундамент активної співпраці і тісної взаємодії. Яскравим свідченням цього стала подія, яка нещодавно відбулася на Ковельщині і яку дехто справедливо назвав історичною.

Ось що повідомив офіційний інтернет-сайт Православної Церкви України: “У Ковелі вперше відбулася міжконфесійна молитва за мир і єдність. Історичний момент: віряни та духовенство різних конфесій у спільній молитві”.

У соборі Великомученика Димитрія Солунського в Ковелі вперше прозвучала міжконфесійна молитва, яка об’єднала представників різних релігійних юрисдикцій, місцевих владу та духовенство. Очолив молебень декан Свято-Димитрівського округу ПЦУ протоієрей Анатолій Александрук.

Захід відбувся в рамках діяльності Ради церков Ковельщини, ініціатором створення якої є голова районної ради В’ячеслав Шворак. 

Отець Анатолій Александрук поділився своїми враженнями від історичної події: «У такому піднесенні і в такому відчутті повноти благодаті наш духовний Славень ще не звучав».

Докладнішу інформацію подали офіційні сайти Ковельської районної ради і районної державної адміністрації:

«24 січня 2025 року з ініціативи Ради церков і релігійних організацій при Ковельській районній раді вперше в історії Ковельщини в храмовій споруді церкви Димитрія Солунського відбувся спільний молитовний міжконфесійний захід «Молитва за єдність». Участь у ньому взяли душпастирі Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви, Римо-Католицької Церкви, представники протестантських церков. Влада й віряни підносили молитви до Всевишнього за єдність Українського народу, збереження нації і держави, за захист наших воїнів, настання справедливого і стійкого миру.

На закінчення велично прозвучав духовний гімн «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!».

Відеозапис хвилюючого духовного заходу є в соціальних мережах, тому кожен бажаючий може долучитися до перегляду цієї воістину історичної події: на Ковельщині. Настоятель Свято-Пантелеймонівського храму ПЦУ селища Люблинець о. Матвій Олійник так висловив свої враження:

«Раніше ми у селищі Люблинець робили спільні молитви з представниками «УПЦ», завжди були якісь докори і «криві» погляди. На цій же молитві було зовсім інакше. Різні конфесії, але відчувалася дружня атмосфера, повага і любов.

Звісно, єднання через молитви різною мовою і розуміння, що ми переможемо, єднає всіх нас.

Дякую!».

Свої емоції у пості в мережі Фейсбук висловив голова Ковельської районної ради, голова Ради церков і релігійних організацій Ковельщини В’ячеслав Шворак. «Відбулась міжконфесійна «Молитва за єдність». Щиро дякую Раді церков і релігійних організацій за приклад мудрості, взаємоповаги та співпраці. Хоч я і не зміг бути присутнім, радію, що разом ми крокуємо до справжньої духовної єдності».

І ще:

«Спільна молитва вже рік об’єднує людей у Ковелі. І це не лише молитовне об’єднання, а й справжня сила підтримки наших військових. Чудово бачити, як люди шукають спільне, залишивши  розбіжності позаду.

У ці важкі часи, коли серця обтяжені болем і втратами, наші зустрічі стають необхідними. Щотижня до них долучається все більше людей, і це радує. 

Ми відчуваємо силу цієї молитви. За рік від її початку, кількість загиблих серед наших земляків-захисників зменшилася.

Це не просто цифри. Це віра, яка діє. 

Молитва за Україну триває. Бо вона дарує надію.

Долучайтеся!

Наступна зустріч – це неділя.

Місце незмінне.

Час той самий».

Від себе додамо, що пан голова має на увазі спільні молитви, які щонеділі відбуваються у Ковелі біля пам’ятника Борцям за Незалежність.

Тож нехай і надалі віра в Бога, тісна співпраця влади, духовенства і громадськості допомагають українському народові в його героїчній боротьбі з ворогом.

З нами – Бог, а, отже, разом із Ним ми – СИЛА.

Михайло КУЗЬМУК.  

     

Мабуть, найголовнішою рисою характеру переконаних патріотів-українців завжди була, є і буде віра в Бога. З нею вони йшли у бій в різні роки боротьби за волю і незалежність, з нею захищають рідну землю сьогодні.

Невипадково тому у 2021 році, задовго до бандитського широкомасштабного нападу росії на Україну, з ініціативи молодого, але енергійного голови районної ради В’ячеслава Шворака за підтримки голови райдержадміністрації Ольги Черен провели зустріч з представниками релігійних громад Ковельщини, щоб намітити шляхи співпраці влади і духовенства різних конфесій, обміркувати проблеми зміцнення духовної єдності наших земляків.

Саме тоді виник задум створити районну Раду церков і релігійних  організацій при Ковельській районній раді,  розробити положення про засади її діяльності.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 60

Кожна історична епоха вносить свій зміст у людські слова. Відповідно з бігом часу цей зміст видозмінюється. 

Для прикладу візьмемо слово "краще". Вождь світового пролетаріату владімір ульянов-лєнін якось прорік: "Краще менше, та краще". Було це в несамовиті роки так званої "жовтневої  революції", яка принесла в росію, а відповідно і в Україну смерть, розруху, голод і репресії.

Його наступник сталін любив повторювати: "Жити стало краще, жити стало веселіше" (?!!). Як кажуть, без коментарів.

В часи застою популярним було іронічно-сатиричне: "І життя хороше, і життя добре, але добре жити ще краще".

І лише помірковані й розсудливі українці в усі часи повторювали: "Краще синиця в руці, аніж журавель в небі". Тобто, як є, так хай і буде.

Яким же змістом наповнене слово "краще" нині? Не помилюсь, коли скажу: "Чим менше, тим краще". Не вірите? Тоді поясню (на конкретних прикладах).

Отож:

– Чим менше знаєш, тим краще спиш;

– Чим менше критикуєш владу, тим краще і спокійніше у тебе життя;

– Чим менше дивитися телемарафон,  тим краще для твого психічного здоров'я;

– Чим менше у тебе заробітна плата, тим краще почуваєшся в супермаркетах і на ринках, бо туди майже на заходиш;

– Чим гарніша у тебе дружина, тим краще для її шефа;

– Чим менша у тебе квартира, тим краще для твого настрою в дні сплати боргів за "комуналку".

Думаю, ви зрозуміли. Тим більше, що й самі живете за принципом: “Чим менше, тим краще”: Якщо,  наприклад, у день народження рідних або знайомих завжди ламали голову над питанням: "Що ж написати у вітальній поштовій листівці?”, то тепер заходите в соцмережу, вибираєте слоган: "З днем народження, Іване!", "Гарно відзначити день народження!", "Гарно провести день народження" і т. д., і т. п.

Правда, іноді можна потрапити у халепу, бо буває, що той умовний "Іван" помер, а клятий Фейсбук про це вас не попередив…

Краще менше й тоді, коли читаєте у смартфонах лише заголовки новин: "Трамп вступив на посаду", "Шмигаль поїхав у Давос", "путін вмер". Все. Коротко і зрозуміло. Це ж не газета і не книга, де потрібно напружувати мозкові звивини, мучитися з приводу того, що означає та чи інша літера.

А як чудесно, коли замість вечірньої казки всунете у руки дитини найсучасніше електронне диво і можете з кумою годину патякати ні про що, або з кумом пити наливку.

Отож, і кажу: "Чим менше, тим краще". Правда, за всіх тих позитивів, про які я написав вище, є один маленький негатив. Так, згідно із дослідженнями міжнародної Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) в країнах, які входять до складу цього утворення (Європа, Північна Америка, Японія, Австралія, Нова Зеландія – всього 31), різко впав рівень володіння базовими навичками читання і математики. Кажучи простими словами, більшість населення планети тупішає, адже кожний п'ятий дорослий не спроможний прочитати елементарний текст або розв'язати найпростішу арифметичну задачу.

Цілком зрозуміло, що наслідки такого, образно кажучи, процесу масової дебілізації даються взнаки і в політиці, і в економіці, і в соціальній сфері. З приводу цього можна навести силу-силенну фактів, але не буду втомлювати читача, який і так все добре знає без мене і якого не хочу втомлювати великою кількістю букв у тексті…

Бо ж чим менше, тим краще?

Охрім СВИТКА.      

Кожна історична епоха вносить свій зміст у людські слова. Відповідно з бігом часу цей зміст видозмінюється. 

Для прикладу візьмемо слово "краще". Вождь світового пролетаріату владімір ульянов-лєнін якось прорік: "Краще менше, та краще". Було це в несамовиті роки так званої "жовтневої  революції", яка принесла в росію, а відповідно і в Україну смерть, розруху, голод і репресії.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 49

Ось уже який час здоров'я все частіше полишає Катерину Василівну. Роки… А, може, не зовсім вони – тільки 70. Жінка поволі підходить до вікна і задумливо вдивляється в далечінь. Мимоволі згадує своє дитинство, яке пройшло серед мальовничих лісів на далекій Волині. Там знайома кожна стежина, там минули незабутні, безтурботні юні літа. Як давно це було, а ніби вчора пройшли-пролетіли шкільні роки.

Вона – одиначка. Батько постійно на заробітках. Мама ростила, пестила, "мазала" свою Катрусю. А та зростала вередливою, примхливою. Знала собі ціну, адже вона – вище інших. Весь світ і все навколо повинно крутитись навколо неї. Звичайно,  що там казати,  Бог наділив її й вродою, і красивою фігурою. Волосся і коса – як у тій пісні: "Руса коса до пояса". Уже в старших класах на неї задивлялись сільські хлопці, і Катруся "танула" в їх поглядах. Зі своїми шкільними ровесниками не дружила – не треба їй "малявок", як презирливо називала однолітків.

Його звали Петро. Він приїхав в село, коли дівчина навчалась у 10 класі. Їх шляхи перетнулись в сільському клубі. Це ніби було вчора. Звичайно, дівчині не стільки сподобався хлопець, як його посада – заступник директора родгоспу. Бачила, що дуже сподобалась йому. А Петро Іванович, як міг, приховував свої почуття, але серцю не накажеш. Пам'ятає,  як рвав польові квіти і клав на порозі хати, а вона їх викидала, бо хотіла троянди. А де їх було взяти на той час в селі? То ж не раз мусив добиратися до районного центру, щоб догодити капризній, але такій дорогій коханій. Він цінував кожну хвилину їх зустрічей, а потім губився в думках:  можливо, вигадав, вимріяв її образ? Йому б краще подумати, але ні – їм весільні музики заграли відразу після випускного вечора.

А далі почалися бурхливі студентські роки для Катрусі. Петро Іванович поринув у роботу. А дружина… Вільна поведінка, вітер в голові не полишала її. Тая хотіла бути скрізь, не пропускала жодної вечірки, не цуралася розваг, а залицяльники крутились навколо сільської красуні постійно. За навчання не дуже переживала. Турботливий чоловік допомагав, залагоджував її всі навчальні справи, адже мав і гроші, і чимало хороших друзів. "Головне, – не раз казала, – знаходити щастя в простих речах, любити життя, робити його таким, яке вигідне тобі. Сучасна жінка повинна бути незалежною і знати собі ціну".

З часом для Петра Івановича єдиною втіхою стала донька, яка народилася. Дружина жила своїм життям. Батьки їй допомагали, тому не переймалась домашніми турботами. Чоловік бачив зміни в житті дружини, але сподівався, що з часом щось зміниться, "списував" все на її молодість, бо ж різниця у віці – 10 років. Згодом в селі, де все на видноті, пішли пересуди.

Катя, задоволена своїм легким життям, не думала про чоловіка, не зважала на людський осуд. Петро Іванович просив одуматись, пропонував виїхати з села. Любив її і не хотів ділити ні з ким, та й доньці треба материнська любов та увага.

Катруся, однак, зробила свій вибір, безжально розтоптала почуття чоловіка, його мрії, сподівання, не пошкодувала доньку, віддала перевагу іншому.

Коли одного вечора Петро Іванович повернувся з наради у районному центрі, його чекала порожня хата і записка: "Будь щасливий і мене не шукай. Донька зі мною, я зустріла своє щастя".

Вражені таким поворотом подій, сусіди співчутливо повідомили: "Втекла ваша дружина з бізнесменом із Луцька. Сіла в машину з дитиною, речами і поїхала".

l

Світ для чоловіка потьмянів. Це був найгірший період в його житті. Час ніби відступив назад, яскраві моменти сімейного життя втрачали свій відблиск і кожен раз відлунювали у серці болем. Не міг зрозуміти, чому щастя виявилось таким коротким? 

І ось через десятки років сидить Катерина Василівна і гортає незабутні, не зовсім зрозумілі сторінки свого життя. Якби можна було "відкрутити" їх назад, багатьма чим би пожертвувала. Сьогодні з відстані часу здається, що це все було не з нею. Світ родинного тепла розсипався, а як зібрати все хоча би в спогадах?

Бізнесмен, на якого проміняла Петра, клявся у любові, і вона йому повірила. Що там казати: багатий, сам красень. Не зчулась, як опинилась в машині і згодом – в одному з міст Сходу України. Чоловік швидко почав новий вигідний бізнес, дружина доглядала доньку. Але вірності його надовго не вистачило. Почалися зради, обман, приниження. Любовний роман, котрий розвивався швидко і стрімко, в якому жінка, як думала, знайшла своє щастя, скінчився. Другий чоловік поїхав. Залишив Катрусю з донькою на чужині. Саме в цей час, у 90-их роках, в Україну прийшли безробіття, безгрошів'я. Як тяжко було жінці вижити з дитям в той час! Але їхати додому Катрусі не дозволяла гординя.

Подальше життя Петра Івановича було складне, але цікаве. Знаючого, чуйного, вмілого організатора виробництва, котрого поважали за доброту і людяність, розум і порядність, згодом запросили на роботу в управління сільського господарства, обрали депутатом.

Ось тут і привезла Катрусина мама йому донечку Маринку. Враз все життя змінилося. Його щастя і розрада були в доньці. Колись розтоптане життя набуло іншого змісту. Це був ніби подарунок долі.

Особисте життя у Василя Петровича не склалося. Можливо, що робота "на видноті": не хотів пересудів, а, можливо, не зустрів тієї, котра знайшла б шлях до його серця. У своїх нещастях звинувачував сам себе. Але десь у глибині душі і досі кохав свою "вертихвістку". Ніколи не задивлявся  на інших жінок. Тішився, що Маринка пішла дорогою батька. Навчалась в сільськогосподарському вузі. Правда, у глибині душі десь жив страх, щоб донька не повторила долю матері.

А мати безтурботно жила "для себе". Не задумуючись, виходила заміж кілька разів. Але її обранці не рахувались з потребами жінки, всіляко принижували. Чергові шлюби розпадалися. У ті хвилини добре розуміла: сама зруйнувала своє життя. Час давався взнаки: вже і краса зів'яла, і памороззю вкрилась колись красива коса, як і її материнські почуття.

l

Коли почула, що дочка виходить заміж, приїхала на весілля. Правда, її ніхто ніде не бачив, прийшла тільки на реєстрацію шлюбу. Ось тоді відчула весь біль втрати. Тамуючи хвилювання, попросила колишнього чоловіка постояти біля молодих. Світ ніби похитнувся під його ногами, бо стільки часу, любові, тепла він віддавав своїй кровинці, скільки мріяв про цей час, але ніколи не міг подумати, що саме в цей день може з'явитись "зозуля"-мати ще й нахабно "качати" свої права. Але заспокоїв себе. Подумав: востаннє пробачу зрадницю. 

Весілля пройшло нормально, молоді почали будувати своє  родинне щастя. Батько у всьому їм допомагав, а вони – йому. Згодом знайшов собі пару: одружився на колезі по роботі, жінці добрій, розумній, милосердній. 

А що ж Катерина Василівна, колишня безтурботна Катруся? Помилки молодості дорого обійшлися їй, але минулого не виправиш. Можна склеїти розбиту чашку, але пити з неї не можна. Не оцінила чоловіка, а вороття нема. 

Згодом росія напала на Україну. І Катруся опинилась у круговерті війни. Пам'ятає, як на початку вторгнення ворога  на нашу землю не було різниці між днем і ніччю. Допомоги одинокій жінці не було, цілими днями не виходила з укриттів.

Все частіше задумувалась  над запитанням: чому так? Чому доля жорстоко покарала її? Дуже хотілось полинути у своє поліське село, якого колись соромилась, не цінувала. А ще більше жахалася жорстокій реальності війни і своїй самотності. Стоячи на колінах, тепер часто просить Бога, повернути їй спокій, повагу Петра Івановича і донечки, а, може, й зустрітися, аби в злагоді із совістю дожити віку. Але скільки не надзвонює своїм "рідним" – телефон не відповідає…

Валентина СІЧКАР.

Фото ілюстративне.

Ось уже який час здоров'я все частіше полишає Катерину Василівну. Роки… А, може, не зовсім вони – тільки 70. Жінка поволі підходить до вікна і задумливо вдивляється в далечінь. Мимоволі згадує своє дитинство, яке пройшло серед мальовничих лісів на далекій Волині. Там знайома кожна стежина, там минули незабутні, безтурботні юні літа. Як давно це було, а ніби вчора пройшли-пролетіли шкільні роки.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 53

7 лютого, п’ятниця

Схід Сонця – 07.49; захід – 17.23. 

Місяць – у Близнюках. 

Прп. Луки Елладського.

8 лютого, субота

Схід Сонця – 07.47; захід – 17.25.

Місяць – у Раці. 

Вмч. Феодора Стратилата.

9 лютого, неділя

Схід Сонця – 07.45; захід – 17.27.

Місяць – у Раці. 

Міжнародний день стоматолога. 

Неділя про митаря і фарисея. Віддання Стрітення. Прп. Панкратія Києво-Печер.

10 лютого, понеділок

Схід Сонця – 07.44; захід – 17.28.

Місяць – у Леві.

Тиждень загальний. Блгв. кн. Анни Новгородської. Мц. Валентини.

11 лютого, вівторок

Схід Сонця – 07.42; захід – 17.30.

Місяць – у Леві.

День безпечного Інтернету. 

Блгв. кн. Всеволода. Прав. Феодори.

12 лютого, середа

Схід Сонця – 07.40; захід – 17.32.

Місяць – у Леві.

Свт. Олексія Київського.

13 лютого, четвер

Схід Сонця – 07.38; захід – 17.34.

Місяць – у Діві. 

Всесвітній День радіо.

Прпп. Зої та Фотинії (Світлани). Блгв. кн. Константина Острозького.

Місячні фази у лютому

Зростаючий Місяць – до 11 лютого.

Повний Місяць – 12 лютого.

Спадаючий  Місяць –13-27 лютого. 

Новий  Місяць – 28 лютого. 

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 07.49; захід – 17.23. 

Місяць – у Близнюках. 

Прп. Луки Елладського.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 44

ОВЕН. Успiх залежатиме вiд вашого умiння швидко навчатися i застосовувати одержанi знання з практики. Начальство допоможе вам в досягненнi поставленої мети, але вона повинна бути реальною. Ви станете бiльш чутливi до думки оточуючих. 

ТЕЛЕЦЬ. Вашi справи знаходитимуться в достатньо стабiльному станi. Просто насолоджуйтеся моментом. При бажаннi можна буде реалiзувати деякi свої задуми, але вам потрiбнi однодумцi. Завдяки гарному настрою, ви дуже багатьом зможете допомогти.

БЛИЗНЮКИ. На цьому тижнi вам захочеться, щоб все йшло по вашому плану, i це цiлком можливо. Окрiпне ваша воля, стане легше наполягати на своєму. Зайвi справи рiшуче відкидайте. Будьте уважнi до iнформацiї, що надходить. 

РАК. На цьому тижнi можливi ускладнення з дiловими партнерами, але цiлком можливо знайти розумний компромiс. Слiдуйте намiченим планам i задумам. Будьте обережнi при спiлкуваннi з малознайомими людьми, не варто з ними бути вiдвертими. 

ЛЕВ. Включаючись в роботу над реалiзацiєю чужих планiв, вам слiд адекватно розраховувати свої сили i можливостi. Схоже, ви будете схильнi перебiльшувати.  По можливостi проявляйте стриманiсть, уважнiсть, дипломатичнiсть i акуратнiсть. 

ДIВА. Ви уникнете неприємностей на роботi, якщо нi з ким не обговорюватимете свої справи. Вам необхiдно проявити завидне терпiння, iнакше вашi дiловi партнери можуть скористатися вашою емоцiйнiстю i спровокувати конфлiктну ситуацiю. Випадковi зустрiчi вiдкриють для вас новi перспективи.

ТЕРЕЗИ. Основними подiями цього тижня можуть стати справи, пов’язанi з сiм’єю i будинком. Нiчого надзвичайного не буде у тому, що в квартирi все виявиться переставленим, пересунутим, i вашi близькi люди можуть позбутися звичних орiєнтирiв. Пам’ятайте, що будь-якi змiни хорошi лише в розумних межах. 

СКОРПIОН. Прагнiть у всьому знаходити позитивнi моменти, i життя налагодиться. На роботi у вас складатиметься творча i комфортна атмосфера. У п‘ятницю можна чекати приємних новин i грошових надходжень. 

СТРIЛЕЦЬ. Не спокушайтеся пропозицiєю про швидкий заробiток, цим можна лише створити хаос у взаємостосунках на основнiй роботi. У вiвторок у вас з’явиться шанс продемонструвати свої здiбності, тож краще не упускати слушного моменту. 

КОЗЕРIГ. Постарайтеся не форсувати подiї. Бажано не пiддавати себе невиправданому ризику, вирiшивши узяти дуже велику висоту. Вiрогiдний вдалий переїзд на iнше мiсце, ви можете знайти нову роботу. 

ВОДОЛIЙ. Постарайтеся в будь-якiй обстановцi зберiгати спокiй i не пiддаватися емоцiям. Не потурайте чужим слабкостям, не вплутуйтеся в авантюрнi справи i сумнiвнi проєкти. Вiдносини з давнiми партнерами покращають. 

РИБИ. Не намагайтеся вирiшити свої i чужi проблеми разом. Вам потрiбно розставити прiоритети. Вам стануть в нагодi ваші головні якостi – дипломатичнiсть i терпiння. Ви можете розраховувати на пiдтримку друзiв. 

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Успiх залежатиме вiд вашого умiння швидко навчатися i застосовувати одержанi знання з практики. Начальство допоможе вам в досягненнi поставленої мети, але вона повинна бути реальною. Ви станете бiльш чутливi до думки оточуючих. 

ТЕЛЕЦЬ. Вашi справи знаходитимуться в достатньо стабiльному станi. Просто насолоджуйтеся моментом. При бажаннi можна буде реалiзувати деякi свої задуми, але вам потрiбнi однодумцi. Завдяки гарному настрою, ви дуже багатьом зможете допомогти.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 201

22 січня 106 років тому в Києві було оголошено про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну. У Ковелі в НД «Просвіта» відбувся захід, присвячений цій історичній події, яка символізує єдність українських земель.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять українців,  які в різні часи боролися і віддали життя за нашу цілісну та вільну країну. Від учасників зібрання поклали квіти до стели на честь загиблих земляків та Героїв Небесної Сотні, пам’ятника «Борцям за волю України».

Міський голова Ігор Чайка, звертаючись до ковельчан, акцентував на тому, що соборність для нас нині – це деокупація усіх територій, захоплених ворогом, адже ми ніколи не прагнули чужого, а хочемо зберегти своє, українське. 

«На захисті нашої державності стоять кращі сини і доньки з усіх регіонів. Волиняни воюють на Донеччині та Херсонщині, кияни захищають Донбас та Сумщину, львів’яни боронять Харківщину та Запоріжжя. Ми приймаємо у свою громаду мешканців окупованих і прифронтових районів з різних областей,  допомагаємо їм адаптуватися в нашому місті. Ми донатимо на ЗСУ незалежно від того, яку частину території України захищає та чи інша бригада.  Бо соборність – це не лише про територіальну цілісність, а й про єдність сердець, думок, прагнень і дій», – зазначив мер.

З Днем Соборності вітала усіх очільниця Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен. Вона висловила впевненість, що неодмінно настане час, коли українці знову об’єднаються у «живий ланцюг» між Львовом та Донецьком.

“Вірю в наших воїнів, які зараз на передовій боронять Україну, вірю в кожного з нас. Ми обов’язково переможемо. Все буде Україна”, – сказала вона.

Патріотична концертна програма згуртувала на головній сцені Ковеля кращих солістів та колективи громади. Наші таланти зібралися разом, щоб  у пісні, танці та слові передати безмежну любов до своєї країни, віру у її майбутнє. Вони пропустили через свої серця і той невимовний  біль українського народу, яким пронизані  сучасні музичні твори, та вкотре  подякували Збройним Силам за захист України, мужність, патріотизм.

Вл. інф.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 70