Саме так, згадавши відомий вислів, можна сказати про традиційні зустрічі колишніх мешканців та їхніх нашадків, зниклого на початку 60-х років минулого століття з географічної карти Турійщини села Вербичне-2. 

Ось і цього разу на престольне свято, яке втретє відзначається 8 вересня, після переходу православної Церкви України на Новоюліанський календар, сюди, до спорудженої в колишньому центрі села каплички, з’їхалися десятки представників родин, що тут колись мешкали. Як і в попередні роки, після богослужіння в церкві села Вербичне сюди із хористами прибув настоятель храму ієрей Василь Рішканек і відслужив відправу.

Приїжджі поклали квіти до підніжжя Пам’ятного хреста, котрого було встановлено ще раніше, ніж звели капличку на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Вони вшанували хвилиною мовчання і пам’ять своїх родичів, які покинули цей світ, і нинішніх захисників, котрі загинули у кровопролитній війні, розв’язаній російськими агресорами. А далі були задушевні розмови, спогади про минуле, розповіді про сучасні справи. 

А історичні дані і перекази очевидців свідчать, що переважна більшість нинішніх нащадків походять від предків, котрих у 20-ті роки минулого століття польська влада заохочувала освоювати більш родючі землі, ніж, скажімо, на півночі Волині. 

Тут, на дрібноліссі, і розпочали свою господарку колоністи. Бо ж, як ми кажемо, «за Польщі», це були не села, не хутори, а колонії Вербичне-1 і Вербичне-2 із їх дрібнішими поселеннями – урочищами і фільварками з центральним управлінням у селі Вербичне. Причому територіально і за кількістю населення «другі» вербичани переважали «перших», а вже з приходом «перших совєтів» колонії стали селами і такими вони були по війні ще років 15. 

Далі ж набрали нечуваного розмаху укрупнення, примусове виселення із хуторів та ось таких колишніх колоній, як вербичанські, у центральні села. Чимало родин роз’їхались по містах не тільки Волині, а й далеко за її межами.

Головний ініціатор і організатор ось таких зустрічей із чисельної родини Лосюків, що у свій час переселилася із Ратнівщини, а в шістдесяті роки «приземлилися» в Турійську, Михайло Сидорович згадує (а йому тоді було 10 років, як насильно виселяли їхні сім’ї):

Було про що згадати й Ірині Анастасіїївні Коптюк із Бобол (це її дівоче прізвище), яка тут була найстаршою за віком – вже прямує до 90-го рубежу. 

Не прибули на відвідини своєї малої батьківщини з різних причин чимало колишніх тутешніх мешканців та їхніх нащадків – хто за станом здоров’я, хто через складну ситуацію та значну віддаленість від Турійщини. 

Але всі, до кого, маючи адреси і номери телефонів, зміг додзвонитися Михайло Лосюк, дякували за запрошення і передавали найщиріші вітання, побажання доброго здоров’я та якнайскорішого мирного неба над нашою багатостраждальною землею.

Володимир ДУБІНЧУК.

l

На СВІТЛИНІ: група учасників зустрічі після проведення богослужіння та поминальної молитви перед капличкою.

Фото 

Олександра Лемещука.

Саме так, згадавши відомий вислів, можна сказати про традиційні зустрічі колишніх мешканців та їхніх нашадків, зниклого на початку 60-х років минулого століття з географічної карти Турійщини села Вербичне-2. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 57

У День машинобудівника ми відзначаємо працю тих, хто створює основу для нашого технологічного прогресу. 

Від складних механізмів, що рухають промисловість, до побутової техніки, що полегшує наше життя, – за всім цим стоїть кропітка праця інженерів, конструкторів і, звичайно ж, механіків. Свято — чудова нагода вшанувати людей, які своєю працею формують майбутнє, роблять його більш ефективним і зручним.

Ми не можемо говорити про машинобудування, не згадавши про освітні заклади, які готують нове покоління фахівців. Наш коледж (ВСП “Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ”) на чолі з кандидатом технічних наук, доцентом Тетяною СЕЛІВОНЧИК та цикловою комісією з галузевого машинобудування — це не просто місце для здобуття знань, а справжня кузня кадрів, що виховує майбутніх механіків. 

Тут здобувачі фахової передвищої освіти отримують не лише теоретичні основи, а й безцінний практичний досвід, працюючи на виробничому обладнанні. Вони вчаться розбиратися в тонкощах механічних систем, проєктувати нові вузли та механізми, а також освоюють навички ремонту та обслуговування техніки.

Освітній процес у коледжі побудований так, щоб максимально наблизити здобувачів освіти до реальних виробничих умов. Вони опановують такі освітні компоненти, як матеріалознавство, деталі машин, основи проєктування, технологія машинобудування, а також вивчають сучасні програмні комплекси для 3D-моделювання. 

Величезну роль у підготовці відіграють практичні заняття та виробнича практика, під час якої здобувачі освіти застосовують свої знання на підприємствах, отримуючи реальний досвід. Цей підхід дозволяє випускникам бути готовими до викликів сучасної індустрії та швидко адаптуватися до робочого середовища.

Майбутнє – за нами!

Машинобудування — це галузь, яка постійно розвивається. Щодня з’являються нові технології, матеріали та підходи. Тому професія механіка вимагає постійного самовдосконалення. Наші випускники — не просто механіки, а творці, які здатні вирішувати складні інженерні завдання, знаходити інноваційні рішення та створювати нові механічні системи.

Сьогодні ми вітаємо всіх, хто присвятив своє життя цій важливій справі – викладачів, які діляться своїми знаннями, здобувачів освіти, які роблять свої перші кроки в професії, і, звичайно, досвідчених фахівців, чия майстерність є прикладом для наслідування.

Зі святом, шановні машинобудівники! Нехай Ваша праця завжди буде оцінена, а ідеї — реалізовані!

Олена Гончаренко, 

завідувачка відділення ВСП “КПЕФК ЛНТУ”.

На світлинах: циклова комісія з галузевого машинобудування; випускники спеціальності «Галузеве машинобудування».

Фото з архіву автора.

У День машинобудівника ми відзначаємо працю тих, хто створює основу для нашого технологічного прогресу. 

Від складних механізмів, що рухають промисловість, до побутової техніки, що полегшує наше життя, – за всім цим стоїть кропітка праця інженерів, конструкторів і, звичайно ж, механіків. Свято — чудова нагода вшанувати людей, які своєю працею формують майбутнє, роблять його більш ефективним і зручним.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 100

Серію статей про роботу об’єднаного РЖКП №1 ми розпочали друкувати майже одразу після його реорганізації. Цікавилися діяльністю і життям підприємства й після повномасштабного вторгнення. 

Тоді, як і зараз, зберігалися загрози масових обстрілів мирних міст, наступу з Білоруського напряму, тому діяльність комунальників викликала чимало запитань у мешканців міста: мовляв, чи доцільно взагалі виконувати якісь роботи? Як зараз, пам’ятаю слова начальника Віктора Солов’янчука: «Ми зобов’язані надавати якісні послуги та утримувати порядок на прибудинкових територіях, незважаючи ні на що, маємо залишатись  «на варті» комфорту та добробуту мешканців нашого міста».

От так стратегія «малих кроків», самовіддана праця на благо міста та громади дозволила не лише утримати, а й розвинути підприємство, за що неодноразово у ці роки РЖКП №1 отримувало відзнаки та ставало переможцем рейтингових агентств.

 І хоч виникало і виникає чимало труднощів, спільними зусиллями вдалось поліпшити стан житлового фонду в Ковелі, що потребувало чималих вкладень. Великою мірою цьому зарадила співпраця із міською владою, розроблена «Програма фінансової підтримки житлового фонду Ковельської територіальної громади» та ініціативність самих мешканців, які прагнуть жити краще і комфортніше.

Тож сьогодні – тема благоустрою. Приємно бачити, як оживають прибудинкові території – покладена бруківка, сучасно облаштовані входи до під’їздів та лавочки у людних місцях для зручності, де завжди можна побачити і матусь з маленькими дітьми, і людей старшого  віку, які зупинились перепочити по дорозі з магазину, ринку чи просто вийшли зі своїх квартир подихати свіжим повітрям.

Програма співфінансування – це вигідно і ефективно 

Про те, чи дала Програма співфінансування  очікуваний результат, запитуємо в начальника РЖКП №1 м. Ковеля Віктора СОЛОВ’ЯНЧУКА.

– Так, безумовно. Якщо в перший рік підприємство надало послуги за цією Програмою 41 будинку, у другий – 82, то в цьому році за планом – аж 146 будинків. Це високий показник, при чому і результат хороший, адже відбувається заміна комунікацій, відповідно й зменшення витрат води, кількості аварійних ремонтів, а найголовніше – це, образно кажучи, вклад у майбутнє.

Першочергово беремося за те, що є життєво необхідним та аварійним: заміну мереж водопостачання, ремонт покрівель, заміну ринв, організацію водостоку з даху, ремонт козирків, парапетів, сходів у під’їзд, освітлення в місцях загального користування, ремонт оголовків димових і вентиляційних каналів та інше.

Важливо також розуміти: на законодавчому рівні встановлено, що багатоквартирні будинки є власністю самих співвласників будинків,  і не лише їх квартири, а й місця загального користування (сходові клітки, покрівлі, прибудинкові території). Тож, згідно із Законом, вони зобов’язані брати участь в утриманні спільного майна будинку, а не лише вимагати від нас відповідальності. Самі ж мешканці на загальних зборах обрали РЖКП №1 управителем, а це 195 багатоповерхівок. Самі ж співвласники і сформували кошториси витрат та перелік робіт, які виконуватимуться у будинку. 

Але, слід зауважити, що серед складових витрат по управлінню будинком найзатратніші в кошторисі – прибирання прибудинкових територій, місць загального користування, вивезення сміття (це більше половини всіх нарахувань), а ще – плата за електричну енергію у місцях загального користування, роботи ліфтів, а також обслуговування мереж, вентиляційних каналів тощо. А, отже, на ремонти залишаються незначні кошти.

У своїй роботі ми керуємося двома основними Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відповідно до них співвласники багатоквартирного будинку формують внески на спільне майно та послуги погоджуючи це з управителем.

l

До розмови долучається заступник начальника РЖКП №1 Ігор ПІНІС і роз’яснює: 

– Є будинки, як, наприклад, по вул. Володимирській, 85. Його мешканці – взірець відповідального ставлення до спільного майна. Вони свідомо збільшили суму внесків, щоб більше зробити для власного комфорту. І це дало хороший результат: відремонтовано всі входи в під’їзди й накрито дашками, покладено бруківку, замінено водопроводи на холодну воду. В цьому році запланували відремонтувати цоколі й відмостку. І це все – за два роки дії Програми співфінансування. 

Організацію виконання Програми, що теж є важливою і копіткою справою, беремо на себе, хоч це й не наш обов’язок. Ми працюємо разом з активом співвласників будинків, які згодні не просто тимчасово усунути проблему поточним ремонтом, а виконати капітальний, що прослужить роками. Наша мета – щоб був задоволений споживач – наш партнер і постійний клієнт.

Ще один приклад – мешканці будинку по вул. Володимирській, 87, де в минулому році ми замінили систему водопостачання, яка  перебувала в аварійному стані. Спочатку була можливість лише частково це зробити, але ініціативні мешканці вирішили дозбирати кошти і замінити відразу всю систему (не розтягуючи процес на роки).

Працюємо прозоро і відповідально

До слова, усі закупівлі відбуваються через систему «Prozorro». Вже більше трьох років фахівцем із публічних закупівель у РЖКП №1 є Андрій СКОКЛЮК (на світлині вгорі він – ліворуч разом із Віктором СОЛОВ’ЯНЧУКОМ та Ігорем ПІНІСОМ). Пан Андрій знає усі тонкощі цієї справи та відповідально ставиться до роботи, адже працює у  комунальній сфері значно довше та має юридичну освіту.

– Електронна система закупівель має ряд особливостей та переваг, – каже Андрій Миколайович. –  Закупівлю продукції, всі послуги здійснюємо відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України  №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Кожен громадянин може ознайомитися з результатами, адже всі договори публічно оприлюднюються. 

Головне завдання – наперед спланувати  роботу за результатами минулого року. Зрозуміло, що все передбачити неможливо, адже обсяги робіт та спектр послуг на підприємстві значно зростають, відповідно, збільшується кількість використання матеріалів, технічного спорядження та інших засобів.

– Що дає система публічних закупівель? 

– Окрім того, що тендерна закупівля вимагає уважності та має певні складнощі, вона є результативною, оскільки допомагає заощаджувати. Так, до прикладу, на закупівлі сміттєзбірників вдалось заощадити близько 80 тис. грн. (при загальних витратах  понад мільйон гривень). 

Хоча є й певні ризики через недобросовісних учасників тендеру. Закуповуючи матеріали і обладнання за найнижчою ціною, можемо отримати неякісні матеріали або й зовсім не ті, що замовляли. Іноді складові продукту мають походження з країни-окупанта. А от перевагою є те, що оплату здійснюємо після огляду та перевірки матеріалу, відповідних сертифікатів якості.

– Певна складність виникає, коли потрібно щось терміново, – додає Ігор ПІНІС. – З останніх випадків, наприклад, – придбання деталі до автомобіля, ціна якої 117 тисяч гривень. Технічно замовлення займає близько двох тижнів, і весь цей час навантаження йде на іншу техніку, а працівники працюють понаднормово і зі зміщенням графіків, тому дякуємо і «жеківцям», і мешканцям за розуміння. 

До слова, в минулому місяці таких ремонтів було декілька. Відповідно кілька сотень тисяч гривень витратили лише на деталі, тож затрати на обслуговування техніки великі. І все ж, попри це, здорожчання паливо-мастильних матеріалів, ріст «мінімалки» (що впливає на зарплати  працівникам), ми не піднімали тариф на вивезення сміття з 2022 року.

Тому важливо розуміти, що вчасно сплачені кошти за утримання багатоквартирних будинків, вивезення сміття – запорука якості й своєчасності надання послуг.  Незважаючи на  велику кількість боржників ми продовжуємо надавати послуги (навіть, якщо борг по будинку становить чималу суму). Та деякі люди все одно не задоволені: мовляв, гроші у підприємства є, а інших робіт не проводимо. 

Так, підприємство отримує доходи, але завдяки іншим видам діяльності, яку проводить РЖКП №1: ремонтні роботи на замовлення різних установ, організацій, надання спецтехніки, виготовлення металевих конструкцій. Але ці кошти спрямовані на модернізацію підприємства, а будинки мають утримуватись в межах власного бюджету.

Організація повинна  отримувати прибуток, розвиватись і заробляти,  хоча ми завжди допомагаємо і йдемо на поступки людям, які опинилися у складних життєвих обставинах, військовим, які потребують нашої допомоги.  

Ми аналізуємо доходи і витрати  за всіма видами діяльності. По кожному будинку проводимо відповідні розрахунки, певний аналіз з надання послуг. Вкотре зауважу, що РЖКП №1 надає послуги в межах сформованих співвласниками будинків кошторисів витрат. А в багатьох вони не дозволяють провести необхідні ремонти, яких потребують будинки.

Результат, який ми зараз маємо, досягнутий завдяки свідомим громадянам, відповідальності працівників, керівництву, яке заохочує людей матеріально, адже ми часто працюємо понаднормово, щоб швидше виконати замовлення вчасно та залишити позитивний відгук споживачів наших послуг. 

На постійному зв’язку з людьми

До розмови знову доєднується Віктор Солов’янчук. 

– Вікторе Степановичу, які будинки вважаєте «проблемними», якщо такі, звичайно, є?

– Якщо не брати до уваги боржників, «проблемними» залишаються малоквартирні, двоповерхові будинки, так звані «хрущовки». Їх внески на ремонтно-відновлювальні роботи складають незначні суми. Як приклад – будинки на вул. Геологів, 2 і 4 – це 3312 і 2604 гривень на рік; на вул. Володимирській, 146 – 1764 гривень на рік. Що можна зробити за ці кошти? А люди вимагають, наприклад, замінити покрівлю, затрати на що становлять близько мільйона гривень. Звісно, нам це не під силу. Важливо розуміти це і йти на співпрацю, бо внесків мешканців, грубо кажучи, вистачає лише на зарплату робітникам, які щоденно прибирають ці будинки, та територію біля них, витрати за електроенергію та обслуговування мереж. 

Попри те, що квартплата цих мешканців і так немала порівняно з жителями дев’ятиповерхівок, вихід один – збільшення внесків і залучення Програми співфінансування від міської влади, про що ми неодноразово намагаємось говорити на зборах співвласників.

– Як часто проводите такі зустрічі? Як зараз налагоджена комунікація з мешканцями багатоквартирних будинків?

– Здебільшого за потреби. Продуктивна співпраця налагоджена через соцмережі, зокрема, у Вайбер-групах, де миттєво можна отримати роз’яснення спеціалістів з приводу нагальних питань. Якщо є запит на зустріч, ми теж реагуємо, в разі необхідності їдемо особисто. Хочу зауважити, що кількість заяв та письмових скарг значно зменшилась. Хоча прийом громадян введеться постійно, без уваги не залишаємо нікого. Навіть якщо це неприйомний день, стараємось залучити спеціалістів, щоб  вирішити питання. 

За посередництвом газети «Вісті Ковельщини», яку в місті читають багато споживачів наших послуг, хочемо закликати підключатися до Вайбер-груп будинків, бути активними та ініціативними, адже разом ми завжди можемо більше. От нещодавно отримали повідомлення про пошкодження дитячого майданчика і надіслали фото. 

Майстер прийняв заявку і відразу, вже зі спорядженням, поїхав на місце для оперативного ремонту.

Серію статей про роботу об’єднаного РЖКП №1 ми розпочали друкувати майже одразу після його реорганізації. Цікавилися діяльністю і життям підприємства й після повномасштабного вторгнення. 

Тоді, як і зараз, зберігалися загрози масових обстрілів мирних міст, наступу з Білоруського напряму, тому діяльність комунальників викликала чимало запитань у мешканців міста: мовляв, чи доцільно взагалі виконувати якісь роботи? Як зараз, пам’ятаю слова начальника Віктора Солов’янчука: «Ми зобов’язані надавати якісні послуги та утримувати порядок на прибудинкових територіях, незважаючи ні на що, маємо залишатись  «на варті» комфорту та добробуту мешканців нашого міста».

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 86

Нещодавно в одній з міських шкіл, куди завітав журналіст, маленький хлопчик, що перший раз прийшов у перший клас, запитав:

– А ви наш вчитель?

– Ні, я журналіст.

– А що ви тут робите?

– Готую репортаж до газети.

– А що таке газета?

Журналіст отетерів. Що сказати малюку, якщо він в житті не бачив газети? Та й не міг бачити, бо в сім’ї, видно, обходяться без преси.

Однак спробував пояснити:

– Газета – це річ, яка повідомляє цікаву інформацію, різні новини. Люди їх читають і дізнаються багато корисного.

– Це як мій смартфон? Тут теж багато цікавого.

– Приблизно так. Але в смартфоні ти можеш дивитися відео, картинки, мультики, а газету треба читати. 

– А що таке читати? 

– От коли почнеш вчитися, все зрозумієш. А газету, коли напишу репортаж, принесу тобі, щоб ти побачив, як вона виглядає.

На тому й погодилися.

l

Історія, яку я  розповів, дійсно мала місце у День знань. На жаль, підростаюче покоління часто-густо не знає, що таке друкована преса. Зрештою, і батьки не завжди розуміють роль і значення періодики в житті людини. А для чого? Є телевізор, смартфони, айфони, інтернет.

Так, є. І я ними користуюся. Але ніколи не обмежую себе в пізнанні довколишнього світу засобами візуально-віртуального зв’язку. Хочемо ми того чи не хочемо, але таке обмежене «пізнання» веде до деградації не тільки окремо взятої людини, а й всього людства. Про це «Вісті Ковельщини» писали ще у 2018 році, коли всесвітня мережа не була настільки поширеною, як нині, а мобільний зв’язок знаходився «на старті».

А що маємо сьогодні? Звернемося до Штучного Інтелекту (ШІ), за яким, як дехто вважає, – майбутнє: «Шкідливість інтернету полягає у тому, що він поширює/пропагує інтернет-залежність, кібер-булінг, шахрайство, неправдиву  інформацію та шкідливий контент, а також негативно впливає на фізичне та психічне здоров’я». Звичайно, так буває тоді, коли втрачається міра у користуванні інтернетом, що призводить до проблем з увагою, пам’яттю, порушень сну та соціальної ізоляції.

 Про смартфонізацію у ШІ думка аналогічна, яка доповнена ще й переліком ризиків для психологічного і фізичного здоров’я людей, особливо дітей та молоді. Зрештою, не знаю, як ви, а я, правду кажучи, « тупію», коли надмірно  занурююсь у світ «потойбіччя». Мені «заважають» близькі і родичі, не хочеться ні з ким спілкуватися, важко відірватися від монітора або екрана смартфона чи айфона.

Стверджую категорично: сучасні засоби зв’язку ведуть до інтелектуальної деградації всього людства, зомбують і пригнічують свідомість людини. Це добре розуміють сильні світу цього, які давно вже поставили собі на службу найсучасніші досягнення в галузі науки і техніки. Якби не соціальні мережі, навряд чи перемогли б на виборах деякі одіозні особистості, які нині узурпували владу і ведуть людство до загибелі.

Проаналізуйте і ви свою залежність від «дива» у привабливих футлярах і футлярчиках, на маленьких і великих екранах моніторів тощо. Ви переконаєтеся, що навіть у соцмережах, якими користуєтеся, вам ліньки написати коментар, прочитати трохи довший текст. Зручніше і комфортніше «лайкнути» або «дезлайкнути», поставити «сердечко» чи пустити «онлайн-сльозу». Навіть вітання ювіляру або імениннику вам вже не хочеться писати самому, бо краще натиснути рядок: «Вітаю з днем народження!», «Весело провести день народження – ти цього заслуговуєш!» або «З Д. Н.!».

І після цього ви ще будете заперечувати, що людство деградує? Ну, ну…

На підтвердження свої думки про великий вплив соціальних мереж, мобільного зв’язку та інтернету на людську спільноту нагадаю недавні події в Непалі, де спалахнули криваві сутички після того, як уряд заборонив деякі платформи. Це настільки обурило учасників «революції покоління Z» («зумерів»), що вони влаштували масові погроми, підпали і навіть вбивства. 

Російська влада теж посилює контроль за використанням інтернету і соцмереж. Багато платформ «глушать» або «сповільнюють», незважаючи на невдоволення користувачів. В цілому ряд країн світу заборонили використання мобільних телефонів у школах, з приводу чого відповідні рекомендації виробила навіть Організація Об’єднаних Націй.

Відомо, однак, що заборонений «плід» – найсолодший. Тому тільки заборонами тут не обійтися. Потрібно вчитися і батькам,і дітям користуватися сучасними засобами віртуального зв’язку «з розумом», не цуратися читати газети, книги, розвивати інтелект іншими методами.

Та чи вдасться? Не впевнений.

l

А газету журналіст хлопчику з його портретом подарував. Той довго роздивлявся кольорову світлину, згодом сказавши: «Клас! Треба батька попросити, щоб передплатив. Навчуся читати – знатиму, що робиться в рідному місті».

Михайло КУЗЬМУК.

P. S. У заголовок я виніс слова, кому між якими поставте там, де вважаєте за потрібне. А на закінчення – майже анекдот з реального життя:   “Типер нашо вчитися! Песати мона і на тіліфоні, считати на кулькуляторі. Якщо щось низнаїш, то мона і гугля запитати”. Як кажуть, без коментарів.

М. К.

Нещодавно в одній з міських шкіл, куди завітав журналіст, маленький хлопчик, що перший раз прийшов у перший клас, запитав:

– А ви наш вчитель?

– Ні, я журналіст.

– А що ви тут робите?

– Готую репортаж до газети.

– А що таке газета?

Журналіст отетерів. Що сказати малюку, якщо він в житті не бачив газети? Та й не міг бачити, бо в сім’ї, видно, обходяться без преси.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 64

26 вересня, п’ятниця

Схід Сонця – 07.14; захід – 19.10. 

Місяць – у Скорпіоні. 

Європейський день мов. 

Ап. і єван. Йоана Богослова.

27 вересня, субота

Схід Сонця – 07.15; захід – 19.08.

Місяць – у Стрільці. 

День туризму в Україні.

Ап. від 70-ти Марка.

 28 вересня, неділя

Схід Сонця – 07.17; захід – 19.05.

Місяць – у Стрільці. 

День машинобудівника України. 

День вихователя і всіx дошкільних працівників. 

Неділя 16 після П’ятд. Мч. Олександра. Блгв. В’ячеслава.

29 вересня, понеділок

Схід Сонця – 07.18; захід – 19.03.

Місяць – у Козерозі.

День отоларинголога. 

День пам’яті трагедії Бабиного Яру.

Прп. Феофана Милостивого.

30 вересня, вівторок

Схід Сонця – 07.20; захід – 19.01.

Місяць – у Козерозі.

Всеукраїнський день бібліотек. 

Міжнародний день перекладача. 

День Янгола митрополита Луцького і Волинського Михаїла.

1 жовтня, середа

Схід Сонця – 07.22; захід – 18.59.

Місяць – у Водолії. 

День захисників і захисниць України. 

День українського козацтва. 

День ветерана. 

Міжнародний день музики.

Міжнародний день кави.

Покрова Пресвятої Богородиці.  Прп. Романа Солодкоспівця.

2 жовтня, четвер

Схід Сонця – 07.23; захід – 18.57.

Місяць – у Водолії. 

День уролога. 

Міжнародний день соціального педагога. 

Всесвітній день фермерських (сільськогосподарських) тварин.

Сщмч. Кипріана, мц. Юстини. Прав. Андрія.

Місячні фази у вересні-жовтні

Зростаючий Місяць – до 30 вересня, 1-6 жовтня.

Підготувала Марія Сукач.

Схід Сонця – 07.14; захід – 19.10. 

Місяць – у Скорпіоні. 

Європейський день мов. 

Ап. і єван. Йоана Богослова.

Схід Сонця – 07.15; захід – 19.08.

Місяць – у Стрільці. 

День туризму в Україні.

Ап. від 70-ти Марка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 123

ОВЕН. Бажано стримати запал i уважнiше  ставитися до дiлових проєктiв. У четвер успiх може чекати тих, хто займається творчiстю. В кiнцi тижня чекайте хороших новин. Не пiддавайтеся спокусам, якi пiдстерiгатимуть вас.

ТЕЛЕЦЬ. Може рiзко зрости кiлькiсть контактiв, iнформацiї. Схоже, доведеться ухвалювати важливі рішення, тому будьте уважні, залишайте собі час для роздумів. Прагніть бути реалістом.  

БЛИЗНЮКИ. Не обмежуйте себе в спiлкуваннi, оскiльки це проведення часу пiде вам на користь. У багатьох представникiв знаку можливі зміни в професiйнiй дiяльностi i в особистому життi, причому з приємними наслiдками.   

РАК. На початку тижня постарайтеся не виступати з пропозицiями, зате у четвер їх оцінять.  Доведеться переглядати деякi принципи i змiнити сприйняття дiйсностi. Зате у вихiднi багато турбот “впаде” з плечей.

ЛЕВ. Вiд вас потрiбні рiшучi, активнi дiї, особливо в дiловiй сферi. Професiйному зростанню багато в чому сприятиме ваші розум i прагнення до нових знань. В кiнцi тижня можна гарно відпочити.

ДIВА. На початку тижня на вас може звалитися багато справ. Але чим бiльше пiдтримки надаватимете іншим, тим позитивніші будуть змiни у вашому життi. З середи слід нiчого не випустити з уваги i ретельно складати дiловий розклад. 

ТЕРЕЗИ. Необхiдно загострити увагу на фiнансовому аспекті питання i придивитися, хто поряд з вами. Може виникнути ряд перешкод, але друзі допоможуть їх подолати. Вiдчуєте, що вийшли на новий рiвень.  

СКОРПIОН. Iнодi навiть варто внести у чіткий  життєвий розпорядок елементи хаотичностi. На роботi чекає визнання, пошана i розумiння. До вас звертатимуться за порадою або допомогою колеги i навiть начальство. Допоможiть, але не звалюйте на себе непосильну ношу. 

СТРIЛЕЦЬ. Вдалий час для  підбиття пiдсумкiв, придбання подарункiв, розрахункiв за боргами. Не занурюйтеся з головою в чужi проблеми –  розв’яжіть свої.  Прагнiть бути реалiстом i не вимагайте вiд близьких  багато.

КОЗЕРIГ. На роботi i в побутi зможете органiзувати навколишнiх для виконання власних завдань. Якщо одержите пропозицiю змiнити мiсце роботи, подумайте, чи потрiбно вам це.  

ВОДОЛIЙ. Тиждень вдалий для  підбиття пiдсумкiв.  Поки не варто налагоджувати дiловi  стосунки з новими партнерами, ліпше використовувати старi зв’язки. Не дозволяйте тиснути на себе.

РИБИ. Панi Фортуна готова подарувати вам свою усмiшку. Для вас вiдкриються новi горизонти. Зможете намiтити новi рубежi, розробити перспективнi плани, знайти надiйних партнерiв. 

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Бажано стримати запал i уважнiше  ставитися до дiлових проєктiв. У четвер успiх може чекати тих, хто займається творчiстю. В кiнцi тижня чекайте хороших новин. Не пiддавайтеся спокусам, якi пiдстерiгатимуть вас.

ТЕЛЕЦЬ. Може рiзко зрости кiлькiсть контактiв, iнформацiї. Схоже, доведеться ухвалювати важливі рішення, тому будьте уважні, залишайте собі час для роздумів. Прагніть бути реалістом.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 198

Четвер. Переважно сонячно. Температура: 18оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 15оС. Вітер західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, зранку  дощ. Температура: 20оС. Вітер західний сильний.

В ніч на суботу.  Мінлива хмарність.  Температура: 13оС. Вітер західний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 22оС. Вітер західний помірний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: 15оС. Вітер південний  слабкий.

Неділя. Ясно.  Температура: 250С. Вітер південний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південний помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: 23оС. Вітер південний з переходом на північний сильний.  

В ніч на вівторок. Ясно. Температура: 13оС. Вітер південно-східний помірний.  

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 21оС. Вітер південно-східний   сильний.   

В ніч на середу.  Ясно.  Температура: 13оС. Вітер південний  слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 18оС. Вітер західний сильний. 

Четвер. Переважно сонячно. Температура: 18^оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 15^оС. Вітер західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, зранку  дощ. Температура: 20^оС. Вітер західний сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 58

Шановні читачі!

Редакція газети «Вісті Ковельщини» оголошує бліц-конкурс «Моя улюблена газета!». Він приурочений до дня виходу у Ковелі першого номера україномовної газети.

Участь у бліц-конкурсі може взяти кожен бажаючий. Для цього потрібно:

– у період з 18 до 25 вересня передплатити «Вісті Ковельщини» на 3 місяці (жовтень, листопад, грудень 2025 року);

– відповісти на такі запитання:

l коли вийшов у Ковелі перший номер місцевої газети?

l коли «міськрайонку» було перейменовано на «Вісті Ковельщини»?

l коли вийде 13-тисячний номер «Вістей Ковельщини»?

Копії передплатних квитанцій і відповіді на запитання слід надіслати або принести безпосередньо до редакції не пізніше 1 жовтня ц. р.

Серед учасників бліц-конкурсу буде розіграно п’ять грошових призів по 100 гривень кожен.

Долучайтесь!

Редакція.  

Шановні читачі!

Редакція газети «Вісті Ковельщини» оголошує бліц-конкурс «Моя улюблена газета!». Він приурочений до дня виходу у Ковелі першого номера україномовної газети.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 53

Не кожен із нас, живучи на білому світі, дотримується заповідей Божих, особливо однієї з найголовніших – «Не убий!». У часи тоталітарної системи гасло «Убивай і владарюй» було надзвичайно популярним у комуністів, а сьогодні його послідовно втілюють у життя рашисти. 

«Бога нєт!» –  казали тоді сталіністи. «Бог с намі!», – твердять тепер путіністи. 

Однак закону карми не в силах відмінити ніхто, а тому Господь жорстоко карає вбивць і їх нащадків. Ось декілька трагедій з минулого, які трапилися у наших краях і які підтверджують мої слова.

l

Уродженець однієї з областей росії перед початком Другої світової війни, успішно закінчивши військове училище, був згодом призваний до армії, а потім мобілізований до так званих «загороджувальних загонів». Так називали підрозділи, які розташовувалися позаду взводів і рот, що наступали на позиції ворога. В разі відступу або дезертирства когось із червоноармійців їх розстрілювали на місці без суду і слідства. 

Молодший лейтенант Івашов (прізвище змінене) командував одним із  таких загонів. Командував настільки «успішно», що безжально розстрілював не лише тих, хто втікав, а й тих, хто тільки планував це зробити. Адже бажаючих вмирати “за  родіну, за сталіна” ставало все менше і менше.

Коли війна закінчилася, Івашову присвоїли звання старшого лейтенанта і запропонували працювати в органах держбезпеки. «Людина ви надійна, перевірена, а  тому хочемо вас використати у справі величезного державного значення, – повідомив полковник нквс, до якого запросили на співбесіду. Після кількагодинної розмови лейтенанту роз’яснили, що він повинен пройти спеціальні курси, оволодіти знаннями теорії і практики повстанського руху в Західній Україні, а згодом очолити своєрідний спецназ, який під виглядом членів ОУН-УПА діятиме на території Волині та Рівненщини.

Івашов охоче погодився на пропозицію, хоч підсвідомо розумів: доведеться непросто входити у роль «патріота», стравлювати між собою бандерівців, бульбівців і мирне населення, а відтак сприяти у ліквідації  підпілля. Втішало, що знищуватиме  «ворогів народу», які заважали радянській владі будувати  соціалізм  на західноукраїнських землях. Скільки було ліквідовано внаслідок провокацій людей, він  не розповідав нікому. Його не мучили ні совість, ні докори сумління.

Згодом, демобілізувавшись з армії, пройшов вишкіл у спецшколі нквс, отримав посаду у місцевому відділі держбезпеки одного з райцентрів Волині.   Отримавши квартиру, одружився, дослужився до начальника відділу нквс-кдб, став членом бюро райкому кпу.

Коли народився син, виховували його з дружиною в дусі «беззавітної відданості справі партії і народу», готовим у будь-який момент дати відсіч спробам «українських буржуазних націоналістів» підірвати міць і силу «союзу непорушних республік-сестер». Словом, син пішов шляхом батька, зростаючи переконаним комуністом-інтернаціоналістом.

У 80-их  роках минулого століття сина призначили директором одного з престижних навчальних закладів Волині. Як сімейному, дали трикімнатну квартиру в місті, разом із дружиною виховували двох дітей. Здавалося, життя вдалося, і можна ним насолоджуватися сповна. Та у 1991 році, коли в москві стався серпневий заколот і, здавалося, радянська влада зазнала нищівної поразки, у старшого Івашова лікарі виявили рак. Можливо, причиною стресу і недуги  було відкриття таємних архівів кдб, де прізвище ветерана спецслужб, напевне ж, фігурувало.

Стрес прискорив смерть полковника кдб у відставці. Кажуть, перед відходом у потойбіччя його дуже мучили сни – жахіття, голоси людей, котрих він з насолодою вбивав. Не допомогла навіть передсмертна сповідь знайомому священнику, котрий, почувши про загублені Івашовим душі, не захотів його сповідати.

Дружина після смерті чоловіка теж жила недовго – у неї почалося тихе божевілля, яке згодом переросло в маразм і деменцію. Загинула під колесами автомобіля, коли перебігала вулицю, заблукавши у місті, де народилася і виросла.

Розпалася сім’я сина, який, покинувши дружину, одружився із студенткою, що завагітніла від нього. Цього не пробачив хлопець, який кохав дівчину. Одного темного  вечора він підстеріг «молодожона»  у підворітті і задушив його руками.

Синова дружина спилася і повіялась десь по світу. Діти, залишившись без батьків, перетворили квартиру в притон для наркоманів, за що їх згодом притягли до кримінальної відповідальності. Кажуть, свій строк вони не відбули досі.

Закон карми? Не знаю. Але знаю інше. За гріхи Бог карає вбивцю і його рідних до сьомого коліна включно.

Михайло КУЗЬМУК.

Не кожен із нас, живучи на білому світі, дотримується заповідей Божих, особливо однієї з найголовніших – «Не убий!». У часи тоталітарної системи гасло «Убивай і владарюй» було надзвичайно популярним у комуністів, а сьогодні його послідовно втілюють у життя рашисти. 

«Бога нєт!» –  казали тоді сталіністи. «Бог с намі!», – твердять тепер путіністи. 

Однак закону карми не в силах відмінити ніхто, а тому Господь жорстоко карає вбивць і їх нащадків. Ось декілька трагедій з минулого, які трапилися у наших краях і які підтверджують мої слова.

ххх

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 51

Розмова  з Іриною Луцик, заступницею голови фракції 

ПП «ВО «Свобода»  у Ковельській міській раді 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 95