Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 412

Гороскоп

з 24 лютого по 1 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 552

День закоханих – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає силу і натхнення. 

Спеціально для Вас, шановні читачі, – історія знайомства і кохання ковельчан Олега і Наталії Рижків, 

яка розміщена на 8-ій сторінці сьогоднішнього номера газети.  

День закоханих – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає силу і натхнення. 

Спеціально для Вас, шановні читачі, – історія знайомства і кохання ковельчан Олега і Наталії Рижків,  яка розміщена на 8-ій сторінці сьогоднішнього номера газети.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 515

Погода в Ковелі 

13 – 19 лютого

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 728

Минулої п'ятниці в Центрі обслуговування клієнтів Ковельського відділення "Волиньгазу" відбулась зустріч під назвою  "Відкритий діалог", під час якої обговорювалися актуальні  питання  щодо оплати доставки та споживання газу. З нового року продаж газу і його транспортування здійснюють різні компанії. Тому квитанції за газ та його доставку сплачуються окремо. 

Начальник Ковельського відділення АТ "Волиньгаз" Олег Гнатюк відповів на запитання відвідувачів, а також зазначив, що газова інфраструктура завжди має перебувати в робочому стані і підтримувати тиск газу. 

– Щоб наш клієнт міг прийти додому, включити газову конфорку і там завжди був газ. Стараємося людям максимально роз'яснювати ту проблематику, з якою вони стикаються станом на сьогоднішній день, – підкреслив у своїй промові Олег Леонідович.

З цього приводу також поінформувала керівник Центру обслуговування клієнтів Ольга Півень:

"З січня 2020 року, продовжуючи реформування ринку, регулятор – Національна Комісія з Регулювання Енергетики та Комунальних послуг  виділив платіж за доставку газу в окрему квитанцію, і  тепер вона сплачується окремим рахунком".  Якщо газове обладнання не використовується взагалі і ви не плануєте цього в майбутньому, то Вам варто розглянути можливість  від'єднання від газових мереж та розірвати  типовий договір на розподіл газу. Для цього необхідно звернутися до газорозподільної компанії. Розірвати договір або подати заявку на розподіл можна в Центрі обслуговування клієнтів. 

Клієнтів ковельського відділення найбільше цікавило, чому платіжку за доставку отримали навіть ті, хто газом не користувався?

А ще одну відвідувачку хвилювало наступне: "Померла бабця, а нам прийшла платіжка, що треба платити за транспортування 189 гривень. Там немає ні плити, ні пічки – ми взагалі  нічим не користуємося вже майже 8 років.  І от така ситуація. Я хочу, що нам якось посприяли, щоб ми менше платили. Я згідна платити якусь мінімальну суму за транспортування. Скажімо, гривень 50, але ж не 200".

Такі рахунки у "Волиньгазі" пояснюють наявністю постійних витрат на підтримку роботи системи газопостачання.  Для таких споживачів обсяг замовленої потужності визначається згідно з профілем споживання. А ці профілі визначені Кодексом газорозподільних систем. 

Такі "Теплі зустрічі" з клієнтами у Ковелі відтепер будуть постійними. Вони відбуватимуться щоп'ятниці о 15.00 годині в приміщенні місцевого відділення АТ "Волиньгаз" за адресою: вул. С. Бандери, 34-а.

Ольга ПІВЕНЬ, 

керівник Центру обслуговування клієнтів.

НА ЗНІМКАХ: під час зустрічі з клієнтами у Ковельському відділенні "Волиньгазу".

Фото Ольги КИРИЛЮК.

Минулої п'ятниці в Центрі обслуговування клієнтів Ковельського відділення "Волиньгазу" відбулась зустріч під назвою  "Відкритий діалог", під час якої обговорювалися актуальні  питання  щодо оплати доставки та споживання газу. З нового року продаж газу і його транспортування здійснюють різні компанії. Тому квитанції за газ та його доставку сплачуються окремо. 

Начальник Ковельського відділення АТ "Волиньгаз" Олег Гнатюк відповів на запитання відвідувачів, а також зазначив, що газова інфраструктура завжди має перебувати в робочому стані і підтримувати тиск газу. 

– Щоб наш клієнт міг прийти додому, включити газову конфорку і там завжди був газ. Стараємося людям максимально роз'яснювати ту проблематику, з якою вони стикаються станом на сьогоднішній день, – підкреслив у своїй промові Олег Леонідович.

З цього приводу також поінформувала керівник Центру обслуговування клієнтів Ольга Півень:

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 535

Добрими справами розпочала Ковельська міська філія "Союзу Українок" свій 20-річний ювілейний рік від дня відновлення діяльності організації  і  92-ий рік від дати створення "Союзу Українок" у Ковелі.

Шестеро “союзянок”, які працювали в організації з перших років її діяльності, за станом здоров'я і по віку уже не можуть бути з нами. Всі вони з щирої любові до України все своє життя наближали незалежність нашої держави і, перебуваючи в організації, робили все можливе для розбудови омріяної гідної України. 

В різдвяні дні ми відвідали наших посестер Катерину Бородюк (91 рік, ветерана УПА), репресованих Ларису Гладун (92 роки) і Ганну Ісюк (81 рік), Марію Бондар (90 років), Іраїду Чорну (82 роки) і Любов Ткачук (77 років). Колядками і віншуваннями привітали своїх посестер з Різдвом Христовим і з Новим роком. Невимовна радість і щастя світились в їхніх очах від зустрічі і спілкування з рідними по духу.

Багато попрацювали в ці різдвяні свята і учні "Школи гармонійного розвитку" при "Союзі Українок", яка утримується коштом “союзянки” Наталії Козоріз (директор школи Руслана Козачук). Викладач сценічного мистецтва Олександра Кузьмич щороку прищеплює дітям любов до національних традицій святкування днів святого Миколая, святого Андрія Первозванного; всі покоління школярів готували вертепи, святкували з “союзянками” Великдень, були окрасою Шевченківських читань, виступали в обласному військовому шпиталі перед воїнами АТО із сценками за творами класиків української літератури.

Цьогоріч на сцені НД "Просвіта" під час загальноміського свята Різдвяних колядок наші школярики гідно виступили з вертепом.

З ініціативи голови “СУ” Лілії Єгорової і “союзянки” Наталії Козоріз ми привітали мешканців стаціонарного відділення Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг м. Ковеля) з Різдвом Христовим і Новим роком колядками і дитячим вертепом "Школи гармонійного розвитку". Дитяча безпосередність і щирість маленьких акторів подарували присутнім приємні миті різдвяної радості. Того ж дня учасники вертепу виступили перед дітьми Комунальної установи "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей".

І зринає у пам'яті рядочок з Послання апостола Павла: "…поки маємо час, усім робімо добро…".

Алла Полякова,

член ГО "Союз Українок". 

НА ЗНІМКАХ: фото 1 – “союзянки” вітають Катерину Бородюк, фото 2 – вертеп ШГР на сцені НД "Просвіта", фото 3 – вертеп ШГР в стаціонарному відділенні Терцентру, фото 4 – учасники вертепу ШГР з “союзянками”.

Фото з архіву 

ГО “Союз Українок”.

Добрими справами розпочала Ковельська міська філія "Союзу Українок" свій 20-річний ювілейний рік від дня відновлення діяльності організації  і  92-ий рік від дати створення "Союзу Українок" у Ковелі.

Шестеро “союзянок”, які працювали в організації з перших років її діяльності, за станом здоров'я і по віку уже не можуть бути з нами. Всі вони з щирої любові до України все своє життя наближали незалежність нашої держави і, перебуваючи в організації, робили все можливе для розбудови омріяної гідної України. 

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 634

Кінець  епохи  бідності,

або  Реалії  сьогодення

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 502

Футбольні вболівальники усього світу з нетерпінням чекають літа. Адже з 12 червня до 12 липня у Європі триватиме чемпіонат з футболу. На честь 60-річчя турніру Євро-2020 відбудеться одразу в 12 країнах. Українська збірна за підтримки Української асоціації футболу також змагатиметься за чемпіонський титул. Усе, що потрібно знати про ігри українців, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю.

Суперники та арени

Українська збірна, яку тренує Андрій Шевченко, зіграє три матчі у груповому етапі. Перший відбудеться 14 червня в Амстердамі на "Йоган Кройф арені". Синьо-жовті зустрінуться із національною командою Нідерландів. Нідерландці є дуже серйозними суперниками, однак спортивні оглядачі прогнозують українцям досить високі шанси на успіх.

Друга гра українців відбудеться 18 червня у Бухаресті. Підопічні Андрія Шевченка вийдуть на поле проти переможця плей-офф групи A або D. Суперником України може стати Румунія або ж Косово, Білорусь, Грузія чи Північна Македонія. Результати плей-офф українська збірна, як і вболівальники, дізнаються у березні. А наразі точно відомо, що 22 червня у Бухаресті синьо-жовті зіграють із австрійцями. 

Головний тренер українців Андрій Шевченко пророкує своїй команді високі шанси на вихід із групи. 

"Усе буде залежати, в якому стані наші гравці підійдуть до чемпіонату Європи. Найголовніше – щоб не було травм", – наголосив тренер.

Тренувальна база 

і товариські матчі

За інформацією Української асоціації футболу, наша збірна готуватиметься до матчів Євро-2020 у Бухаресті. Як розповів президент УАФ Андрій Павелко, організація розглядала варіанти розміщення в Амстердамі, Будапешті, Мюнхені, однак, зрештою, зупинилась на Бухаресті.

"У нас була певна перевага, тому що ми ще до жеребкування точно знали, в якій групі гратимемо. Тому й забронювали варіант, який сподобався, раніше за опонентів", – зазначив Павелко і додав, що на готель, у якому житиме українська команда, також претендувала збірна Австрії.

За словами президента УАФ, у Бухаресті планується також відкрити фан-посольство, у якому вболівальники зможуть отримати відповіді на будь-які питання.

У рамках підготовки до групового турніру українці також традиційно зіграють товариські матчі. У березні наша команда зустрінеться із збірними Франції (27 березня, Сен-Дені) та Польщі (31 березня, Хожув). А 26 травня зіграє зі збірною Кіпру.

Квитки

Продаж квитків на Євро-2020 розпочався влітку 2019 року. Оскільки охочих відвідати  чемпіонат було набагато більше, ніж квитків, УЄФА влаштувала електронну лотерею. Втім,  шанс придбати квитки ще є. У березні УЄФА дозволить тим, хто вже придбав квитки, їх перепродати. Перепродаж відбуватиметься на офіційному сайті euro2020.com/tickets. І щоб купити квиток, спочатку потрібно зареєструватись на веб-порталі. 

Ціни на матчі залежать від раунду змагань, місць проведення і сектора на стадіоні.  Так, квитки на 1/8 фіналу в Баку, Будапешті та Бухаресті коштують 30, 75 і 125 євро, в  інших містах – 50, 125 і 185 євро.На матчі 1/4 фіналу – від 75 до 225 євро. На півфінал – від 195 до 595 євро. Найдорожчі квитки на фінал – від 295 до 945 євро.

Організатори закликають вболівальників бути уважними, щоб не стати жертвами шахраїв. І наголошують, що купити квитки з рук неможливо. Варто також пам'ятати, що УЄФА не видає копії паперових квитків. Тому якщо власник квитка загубить його чи пошкодить, то вже ніяк не зможе потрапити на гру. 

Дорога і житло

Поєдинки в рамках Євро-2020 прийматимуть 12 міст у 12 різних країнах: Азербайджані, Англії, Угорщині, Німеччині, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Нідерландах, Росії, Румунії та Шотландії.

Для вболівальників, які планують відвідати матчі синьо-жовтих, уже варто подбати про житло. Адже ближче до дат готелі й апартаменти коштуватимуть набагато дорожче. Наразі можна знайти варіанти проживання в Амстердамі від 1,5 тис. грн. за ніч, а в Бухаресті – від 500 грн. 

З України до Амстердама можна добратись різними шляхами: автомобілем, автобусом чи літаком. Найзручніший і найшвидший – прямий авіапереліт, однак він – і найдорожчий. Щоб потрапити на гру українців 14 червня, доведеться заплатити від 20 тис. грн. за квиток в обидва боки. Автобус обійдеться приблизно у 6 тис. грн., але дорога до Амстердама займе півтори доби.

Доїхати до Бухареста можна також автомобілем або автобусом за 1200 грн. Літаком вийде швидше, але дорожче. Залежно від дати та рейсу ціни на квитки коливаються від 6 тис. грн. 

Груповий етап Євро-2020 завершиться 24 червня. До 1/8 фіналу вийдуть дві найкращі команди і чотири третіх місця. Щоб заохотити українських гравців, УАФ вже пообіцяла виплатити рекордні преміальні для членів збірної. Втім, для фанатів українські футболісти уже є переможцями. 

Оксана КОВАЛЬ.

Футбольні вболівальники усього світу з нетерпінням чекають літа. Адже з 12 червня до 12 липня у Європі триватиме чемпіонат з футболу. На честь 60-річчя турніру Євро-2020 відбудеться одразу в 12 країнах. Українська збірна за підтримки Української асоціації футболу також змагатиметься за чемпіонський титул. Усе, що потрібно знати про ігри українців, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю.

Українська збірна, яку тренує Андрій Шевченко, зіграє три матчі у груповому етапі. Перший відбудеться 14 червня в Амстердамі на "Йоган Кройф арені". Синьо-жовті зустрінуться із національною командою Нідерландів. Нідерландці є дуже серйозними суперниками, однак спортивні оглядачі прогнозують українцям досить високі шанси на успіх.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 343

Село Радошин – не тільки мальовничий острівець Ковельщини, оточений родючими землями, лісом. Він має свою цікаву історичну біографію. Тут живе багато пенсіонерів, які, незважаючи на труднощі і непрості будні, залишаються старанними, енергійними, не втрачають віри у  власні сили. У розмові з ними відчувається душевне тепло, мудрість, доброта, терплячість. Вони, колишні працелюби, вміли жити і  нині вміють "виживати" за мізерні пенсії.

Моя співрозмовниця – Василина Никанорівна Бичунь, колишня вчителька Радошинської  середньої школи. Про неї і йтиметься у моїй розповіді.

– Хочеш чи не хочеш, а вік дає своє, не зогледілась, як роки повернули на осінь, – трішки з сумом пригадує Валентина Никанорівна. – Більше 40 літ присвятила себе педагогічній праці, 14 років працювала, уже будучи на заслуженому відпочинку. Але як не  шкода, а довелось попрощатись із своїм улюбленим, згуртованим колективом, дорогою школою, а головне – з допитливими, розумними дітьми. Але не сиджу без роботи. Щоб заповнити оту порожнечу, знаходжу розраду, стараюся  робити корисне дітям, онукам, сусідам. Знаходжу себе і в домашній праці та все хочу, ще хоч трохи бути корисною. Беру участь в художній самодіяльності, співаю в церковному хорі.

Слухаю з цікавістю розповідь колишньої вчительки про її життя. Дивуюсь, що ця тендітна, мудра жінка не розгубила прекрасні людські якості.

Летять, ніби в калейдоскопі, літа. Глибшою стає пам'ять. Невтішні думки огортають ветерана, бо летять вони у далеке дитинство, з болем ворушать все те, що оточувало, чим жила.

Народилась Василина Никанорівна в багатодітній сім'ї у с. Рокита Старовижівського району, в якій виховувалось 7 дітей. Василина була найменшою. Це був перший мирний повоєнний рік.  Так, вона не бачила жахів війни, але  дитяче серце назавжди закарбувала її жорстокі наслідки. Про який достаток можна говорити, коли в сім'ї семеро дітей, а кругом розруха? Добре, що село розташоване серед лісів, то ж гриби і ягоди рятували. Дітей змалечку привчали до їх збирання. У сезон інша робота відкладалась. А ще в підсобному господарстві завжди були коні, корови. 

Проте батьки завжди хотіли, аби діти навчались. Сама Василинка не по роках була серйозною дівчинкою, бавилась тільки книжками і понад усе хотіла бути вчителькою. Батько іноді сердився: мовляв, з тієї науки нічого доброго не вийде. Мама, навпаки, тішилася донечкою, старалась завжди купити нову книжечку і всіляко підтримувала Василинку в навчанні. Сім класів у своєму селі закінчила на "відмінно". Далі навчання потрібно було продовжувати в Дубечному, у десятирічній школі. Але можливості не було. Довелося навчатися у вечірній школі. Вдень – робота у лісгоспі, а ввечері – навчання.

Після закінчення школи вибір впав на Кременецький педінститут. Поїхала, а там конкурс великий. Подала документи на хімічний факультет. Ще зі школи любила хімію. І тут  свою роль зіграла порада: "Не вийде вчителя – будеш агрономом". Після іспитів повернулася додому. Навіть не надіялась, що вдало їх склала. Але все виявилося добре.  Радості не було меж: збулася мрія дівчини. Після успішного закінчення інституту отримала направлення вчителювати в Радошинську школу. 

Молодій вчительці хотілося працювати на своїй малій Батьківщині, але доля склалась інакше. Дуже сподобалося село, де широкі вулиці, чепурні будинки. Хоч і було не зовсім просто звикнути до нової місцевості, але Валентина Никанорівна полюбила свою роботу, людей, а особливо дітей. Молоду вчительку з хімії та біології спочатку прийняли насторожено. Але з часом  полюбили усі за людяність, привітність, за щиру посмішку, доброту і працелюбність.

Досі в пам'яті педагога –найяскравіші  моменти з життя школи, які хвилюють й досі, а в душі стає тепло і затишно. Більше 20 років Валентина Никанорівна працювала завучем.

Життєва дорога героїні нашої розповіді цікава. Яку б сторінку не відкрив, там  – захоплюючі уроки хімії, біології, досліди, робота на шкільних ділянках, діти, котрі всім серцем прикипіли до вчительки. Неможливо забути зустрічі, вечори відпочинку, екскурсії, виступи і перемоги на обласних, районних олімпіадах.

Про вчительську роботу можна говорити безкінечно – вона повторюється і продовжується в учнях. Гордиться Василина Никанорівна Анею Кузнєцовою, Світланою Морозюк, Наталею Юрчик, Назаром Волошко, які стали також вчителями хімії.

В буденних клопотах будувала вчителька і своє жіноче щастя. У селі – як в селі: нові враження, знайомства. Тут і зустріла Володимира, з яким пов'язала  долю. Молоде подружжя розуміло, що сім'я не лише радість спілкування з коханою людиною, але й праця та батьківські обов'язки, турбота, відповідальність. Тож нова хата, яку побудували самі, вдихнула в їх життя більше тепла, затишку, тішив і додавав сил дитячий сміх сина і донечки. 

Життя продовжувалось. Виросли діти, відлетіли від батьківського гніздечка. Подарували батькам п'ятеро онучат. Донька пішла маминою стежиною і  стала вчителем, син обрав батькову професію – водія. На жаль, пішов у Вічність глава сім’ї. Тож всі домашні клопоти і  турботи лягли на плечі Валентини Никанорівни. Сусіди розповідають, що вона дуже працьовита: здається, нема роботи, яку б не могла виконати. На допомогу завжди поспішають діти, але ненька, доки здужає поратися, дає усьому лад сама. Жінка активна, життєрадісна, встигає скрізь – і на городі, і до лісу сходити, і  пораду мудру дати. То дивись – вже на репетиції.

– Вдома її важко застати, – розповідає про колегу Г. О. Пушенко, голова Радошинської ветеранської організації. – Один  мудрець колись сказав: "Жінки здатні на усе. А деякі навіть на більше". Це істина, яку підтверджує своїм життям Валентина Никанорівна.

На завершення розмови героїня моєї розповіді промовила: "З щемом згадую своє село, родину, якої вже, на превеликий жаль, нема.  Згадую, як ніби учора ішла сільською  дорогою, як милувалася довколишньою  красою. Саме там  відчула любов до людей, там –початок моєї життєвої долі. У селі промайнули мої  найкращі роки. Тут виросли мої діти, тут вони живуть і  працюють. А мої діти – учні, якими дорожу".

Тут продовжується і земне життя вчительки…

Валентина СІЧКАР.

НА ЗНІМКАХ: героїня розповіді Валентина БИЧУНЬ у різні періоди свого життя.

Фото з домашнього архіву.  

Село Радошин – не тільки мальовничий острівець Ковельщини, оточений родючими землями, лісом. Він має свою цікаву історичну біографію. Тут живе багато пенсіонерів, які, незважаючи на труднощі і непрості будні, залишаються старанними, енергійними, не втрачають віри у  власні сили. У розмові з ними відчувається душевне тепло, мудрість, доброта, терплячість. Вони, колишні працелюби, вміли жити і  нині вміють "виживати" за мізерні пенсії.

Моя співрозмовниця – Василина Никанорівна Бичунь, колишня вчителька Радошинської  середньої школи. Про неї і йтиметься у моїй розповіді.

– Хочеш чи не хочеш, а вік дає своє, не зогледілась, як роки повернули на осінь, – трішки з сумом пригадує Валентина Никанорівна. – Більше 40 літ присвятила себе педагогічній праці, 14 років працювала, уже будучи на заслуженому відпочинку. Але як не  шкода, а довелось попрощатись із своїм улюбленим, згуртованим колективом, дорогою школою, а головне – з допитливими, розумними дітьми.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 603

Лютий – непередбачуваний місяць. Від нього можна очікувати як снігопадів і хуртовин, так і відлиги і теплої сонячної погоди. 

Саме в цьому місяці природа починає підготовку до весни, хоча на перший погляд це може бути зовсім непомітно. Але роботу в саду та на городі можна знайти навіть і в цей період.

Роботи в лютому 

в саду – дерева і кущі

Урожай кущів і дерев безпосередньо залежить від того, наскільки сумлінно були проведені роботи в лютому  в саду. Якщо місяць видався сніжний, то варто прибрати сніг з гілок дерев і чагарників, а також ущільнювати сніг навколо стовбурів дерев, щоб захистити кореневу систему рослин від несподіваних морозів.

Але лютий може бути і зовсім безсніжним, тому необхідно подбати про багаторічні рослини, укривши їх будь-яким підручним матеріалом – соломою, хмизом. 

Гризуни можуть серйозно зіпсувати дерева, тому що харчуються їх корою. А це може позначитися на врожаї рослин. Щоб захистити дерева від зайців, мишей та інших, досить здійснити побілку – запах хімікатів відлякають  цих непроханих гостей. Якщо ж від гризунів використовувався інший метод захисту, то слід перевірити його надійність.

Актуальною проблемою саду залишаються шкідники, які формують свої гнізда в листочках, що залишилися на деревах з осені, незібраних плодах, в корі і на гілках. Від них треба позбавлятися шляхом руйнування їх гнізд та зрізанням  уражених ділянок. Якщо є гілки, уражені інфекцією, їх треба спалити.

Також не варто забувати і про птахів, які є незаміними помічниками в боротьбі зі шкідниками. Щоб їх залучити на допомогу, достатньо спорудити годівницю і регулярно її наповнювати.

Коли в лютому наступають теплі дні, то обов'язково слід обприскати кущі та дерева засобами від шкідників. Також можна зробити обрізання, зрізати живці для щеплення.

Для кращого росту ягідних чагарників можна зрізати старі і слабкі гілки. Корисно буде обрізати кореневі порослі, очистити кору від комах. Молоді саджанці кущів починають готувати до посадки.

Особливої уваги заслуговує виноградник. Важливо стежити за тим, щоб в теплу погоду його кореневища не запріли, тому, в міру  необхідності, потрібно провітрювати ґрунт, а іноді і зволожувати. Також в лютому готують живці винограду і контейнери для розмноження.

Готуємось до початку робіт на городі

Найкраще скласти список того, що садити в лютому на розсаду, і відповідно до переліку приступаємо до роботи.

Відбираємо власноруч насіння і перевіряємо посадковий матеріал на схожість. Насіння з характерними ознаками цвілі і механічних пошкоджень в якості посадкового матеріалу не використовуємо.

У другій декаді лютого готуємо ґрунт під посадку розсади. Засипаємо ґрунт в квіткові горщики, пластикові стакани та інші ємкості, які підбираються відповідно до типу розсади.

Починаючи з середини місяця, висаджуємо петрушку, кріп, цибулю на перо, салат та шпинат. Посадковий матеріал розміщуємо на підвіконнях з сонячної сторони будинку.

Підготувала 

Наталія Романовська.

Лютий – непередбачуваний місяць. Від нього можна очікувати як снігопадів і хуртовин, так і відлиги і теплої сонячної погоди. 

Саме в цьому місяці природа починає підготовку до весни, хоча на перший погляд це може бути зовсім непомітно. Але роботу в саду та на городі можна знайти навіть і в цей період.

Урожай кущів і дерев безпосередньо залежить від того, наскільки сумлінно були проведені роботи в лютому  в саду. Якщо місяць видався сніжний, то варто прибрати сніг з гілок дерев і чагарників, а також ущільнювати сніг навколо стовбурів дерев, щоб захистити кореневу систему рослин від несподіваних морозів.

Але лютий може бути і зовсім безсніжним, тому необхідно подбати про багаторічні рослини, укривши їх будь-яким підручним матеріалом – соломою, хмизом. 

  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 495