Повідомлення в номер / Пройти крізь терни незламно і гідно

12.09.2019 Семенюк Анатолій Володимирович

Пройти крізь терни незламно і гідно

В процесі життя людина долає терни колючі і райські кущі, бачить сірі і світлі кольори. Як кажуть, кожному своє.

Галина Василівна Вереніч бачить цей світ в інших вимірах. Вона переконана, що найголовніше в житті – зберегти людську гідність. Впали на твоє єство біль і горе, захмарилася радість – ти мусиш пережити їх, йти далі з високо піднятою головою. А ще – не зраджувати своїх моральних принципів.

Пишу і себе звіряю із цією особливою жінкою із великої літери й роблю висновок: не дорівняюсь.

Вона – вчитель, педагог та душевний наставник. Це її земний шлях, доля і сенс життя.

Розумна, мудра і приваблива, у свої 85 виглядає на 20 літ молодше. З першого погляду можна подумати, що її оминули життєві катаклізми і, птаха радості несла на своїх крилах.

На жаль, так не буває. За фасадом світлих днів чорні хмари клубочаться.

Ех, доле, доле! Розкажи нам притчу про широке поле. Порадь, як квіти пахучі від будяків колючих та кропиви пекучої відділити.

Юність не віщувала тривог і суму. Галя плюс Вова. Це означало, що молода пара подружилася, пригорнулася і розцвіла сімейним коханням. Галина дітей в школі навчає, а її Богом суджений Володя керівні посади осягає. Авторитет у чоловіка серед колег і друзів неабиякий. І висока влада цінує й поважає.

Дружині непросто, але вона має бути на висоті: толерантною, виваженою і усміхненою.

Скільки-то зустрічей дружніх було вдома і поза домом. Вона скрізь і завжди – берегиня родини, господиня і королева серед гостей найвищого рангу.

В тій життєвій круговерті син Ігорьок на світ Божий з'явився. Ріс – виростав. Тішилися, адже розуму на трьох. Дивись, вченим стане і рід прославить.

Коли пригортається щастя, розкрилюй руки, впускай в серце. В ті розкрилені обійми Галини Василівни ластівкою влетіла донечка-красуня. Тендітне, миле. А ім'я яке – Світлана! Світло від світла!

Квіткою розквітала в родинній купелі. Від неї ангельська чарівність випромінювалася, душевна доброта розсіювалася і благодать повінню розливалася.

Це радісно-трагічне полотно життя я виписую з висоти тривалого відрізка часу. Хоч що таке час? Проходить рік, як мить, а мить перетворюється на Вічність. Радісні хвилини птахом пролітають, а горе й сум черепахою повільно повзуть.

Не зчулася Галина Василівна, як скарбниця щастя і радості спорожніла, а натомість сатана зерен, позначених горем, понасипав. І не просто так, а в потрійній мірі.

Захворів її суджений Володимир Іванович невиліковно. Кілька років хворості і нерухомості. Ті тривоги через її душу проходили, а всі сімейні клопоти на своїх жіночих плечах несла. Так і пішов у засвіти.

Переплакалась, перемучилась, пересумувала.

Вистояла!

Ще не встигли висохнути сльози, як нове горе: її надія, її кровинка, її опора – синочок Ігор пішов від мами у Вічність.

О, материнське серце! Скільки там ран незагоєних! Скільки рубців від мук душевних!

Та виявилося, що чаша горя ще не випита сповна. Її сонце – Світлана неждано-негадано сизокрилою чайкою в Царство Небесне відлетіла. Повернулася, немов із вирію, у батьківській дім світлиною усміхненою, чорною стрічкою окаймованою. Присіла на покуті, щоб з мамою на самоті порозмовляти.

Кажуть, сльози вимивають гіркі спомини, а молитва зцілює. І плакала, і молилася, але чи є на світі ліки від горя непомірного?

Проминуло кілька років. Попри все, тендітне жіноче стебло не зламалося. Як і колись, іде Галина Василівна життєвою дорогою із високо піднятою головою. Витримує грози, буревії, тривоги та негаразди неспокійного й злого сьогодення.

І ось я у неї в гостях. В хаті – гарно, чисто і затишно. Чомусь переживаю. Можливо, більше за себе. В яке русло ріка розмови повернеться?

– Галино Василівно. Як поживаєте? – запитую для початку.

– Анатолію! Ти ж знаєш, яке життя може бути, коли смерть за плечима?

– Не грішіть. Ви молодо виглядаєте і про ту, з косою, говорити рано. Думаю, що ангел-охоронець Вас береже.

– Не знаю, що береже, але рятує доброта. Вона попереду мене. Це мій щит і опора. Так і живу.

– А самотність важко на плечах нести?

– А я не самотня. Ось ти приїхав. Тішусь, що хтось далеко мене не забуває. Сусіди і рідні не оминають хати. Нещодавно мої учні провідували, подарунків навезли. Думаю, що я таки варта чогось у цьому житті.

– Гості – радість, але ж вони довго не засиджуються?

– Коли залишаюсь на самоті, то читаю. Люблю класику – там криниця мудрості бездонна. А ще різних видань понавиписувала. Знаєш, люблю читати про долі людські. Для мене газета – це не листок з картинками, а добрий порадник, цілитель і стимулятор душі. Бува, прочитаю у "Волині" про когось із рідних чи знайомих – радію.

Оце нещодавно перечитувала твою книгу нарисів "Згадати все…" і розхвилювалася. Співпереживала з Ковальськими. Які-то люди – істинні патріоти!

– Час невблаганний – Ковальського-лікаря вже немає. Як думаєте, газети виживуть?

– Допоки ми живемо, то і друковані видання будуть жити. Я тривожусь, коли бачу, як молодь живе в смартфонах та комп'ютерах, Божого світу не бачить і не чує.

– А матеріальна сторона "тисне"? Пенсії вистачає?

– Грошей завжди не вистачає. Мій дідусь, як була ще дитиною, навчав: "Ніколи не позичай грошей. Скільки б у тебе їх не було, частинку відклади. Перетерпиш, що не все придбала, зате в скрутну годину вони тебе виручать". Я й іншого правила дотримуюсь: іноді недоїж, але май завжди в запасі чай та до чаю для гостей.

– Цікаво, яке Ваше життєве кредо?

– Працювати, молитися, надіятися і вірити. Це стимулює. Допомагає жити.

– Побував у Вашій аурі і ніби омився благодатним дощем. Йти від Вас не хочеться. Якась магія?

– Звичайно, магія. Ви приїхали і радість принесли до хати. Я розчулилася. Згадали сумні і радісні хвилини. Я щасливію цим.

Виходимо. Вздовж доріжки – кущі калини. Пишні червоні грона звисають – милується око. До нових роздумів про долю людську спонукають. Це наш неопалимий кущ, Богом дарований.

– Немає для мене милішого дерева, аніж це. Як зацвіте –здається, моя Світланочка нареченою з небес з'являється. А ці червоні грона – це життя… Любов!

Я розповідаю давню легенду, як наші українки татар в непрохідне болото завели. Порубали вороги злії наших красунь і самі загинули безславно, але там, де капала кров дівчат, калина виростала – наше священне дерево. Скільки не ламають, не гнуть наші вороженьки калину-Україну, вона залишається незламною.

...Калина і Галина – сьогодні, як сестри. Попри холодні вітри і грози, ідуть по життю незламно й гідно з високо піднятою головою. Це і є сенс життя!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Пишу і себе звіряю із цією особливою жінкою із великої літери й роблю висновок: не дорівняюсь.

Вона – вчитель, педагог та душевний наставник. Це її земний шлях, доля і сенс життя.

На жаль, так не буває. За фасадом світлих днів чорні хмари клубочаться.

Дружині непросто, але вона має бути на висоті: толерантною, виваженою і усміхненою.

Коли пригортається щастя, розкрилюй руки, впускай в серце. В ті розкрилені обійми Галини Василівни ластівкою влетіла донечка-красуня. Тендітне, миле.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 665

Повідомлення в номер / Що нового в українській школі

12.09.2019

Що нового в українській школі

Розпочався навчальний рік. По всій країні у 16 176 школах за парти сіли 3,9 мільйона учнів, яких повели у Країну знань 441 тисяча вчителів. Тим часом на школярів та їхніх батьків очікує чимало новацій. Про них розповідають “Сільські вісті”.

Домашня освіта стала реальністю

Суттєвих змін зазнало положення про індивідуальну освіту: її здобуття спрощено. Як відомо, у державі передбачені три форми такого навчання — сімейно-домашня, екстернат і педагогічний патронаж.

Зокрема, запевняють у МОН, буде легше організувати домашнє навчання. Це коли батьки беруться самотужки організовувати для сина чи доньки заняття, а в разі потреби з певних предметів підшукують репетиторів. Як відомо, раніше звільнити дитину від загальнообов’язкового щоденного відвідування уроків було надзвичайно складною справою. Якщо й дозволялось навчатись дитині вдома, то лише з дуже поважних причин.

Нині ж батькам достатньо звернутися до адміністрації загальноосвітнього закладу із заявою. Якщо вони підписують документ, що відповідальність беруть на себе, то відмовити їм у школі не мають права. Такого учня зараховують і у подальшому періодично відстежують його прогрес у навчанні. Чотири рази на рік у своїй школі «домашній» учень здаватиме відповідний підсумковий іспит або тест. У разі відсутності прогресу батьків можуть зобов’язати повернути дитину до відвідування шкільних уроків.

Хтось, можливо, задасться питанням, а чи потрібна така форма навчання взагалі? Як свідчить досвід інших країн, так, дуже. Трапляються різні життєві ситуації, які спонукають батьків до такого кроку. Зокрема, це може бути гострий конфлікт у шкільному колективі або й із педагогом, пережите перед цим дитиною велике душевне потрясіння чи просто і психологічна особливість.

Оцінка — особиста інформація

«Петренко — десять, Руденко — сім, Созоненко — чотири…» Зазвичай саме так на уроках учителі оголошують результати контрольних чи домашніх завдань. Хтось із дітей радіє, що одержав хорошу оцінку, а хтось засмутиться через погану, яка, до того ж, може стати предметом кепкувань ровесників…

Відтепер оцінка учня є його особистою інформацією, яку вчитель не має права розголошувати публічно, в тому числі повідомляючи на весь клас результати контрольної роботи. А якщо учень відповідає біля дошки безпосередньо на уроці, то педагог може лише загальними фразами оцінити його відповідь, а оцінку в балах має поставити у щоденнику, причому на перерві або ж після уроку в індивідуальному порядку.

Скасовуються й будь-які «дошки пошани» відмінників, як і «дошки ганьби». І це також правильно, адже у багатьох невдачах дитини в шкільному навчанні часто винні невдатні педагоги, які недопрацювали з учнем, недооцінили його, а може, не знайшли особливого індивідуального підходу… Діти різні, і здібності у них теж різні.

Що вже казати про заборону педагогам картати та висміювати учня публічно. Зокрема, й на батьківських зборах.

Iнклюзія в дії

Віднині тільки так: жодний загальноосвітній навчальний заклад не має права відмовити батькам дитини з особливими освітніми потребами у зарахуванні на навчання, якщо родина зареєстрована у цьому територіальному окрузі. Певна річ, звернутись із заявою до закладу слід було заздалегідь, напередодні навчального року. До неї треба долучити документи, що підтверджують наявність особливих освітніх потреб — висновок інклюзивно-ресурсного центру, індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю.

Про організацію інклюзивного класу і навчальних програм мають подбати як адміністрація школи, так і місцеве управління освіти.

Право дитини з інвалідністю на соціалізацію, а, значить, і на навчання у загальноосвітній школі разом із ровесниками докладно виписане у пакеті освітніх законів і підзаконних актів. Там лише йдеться, що навчання для школярів з особливими освітніми потребами можна буде продовжити тільки на рік у початковій школі й на рік — у базовій. Це стосується учнів інклюзивних класів. На кожному з цих рівнів, наголошуємо, навчання може бути продовжене лише на один рік. Якщо ж дитина все ж не зможе опанувати свою індивідуальну програму, тільки тоді школа може відмовитись далі організовувати для неї процес навчання.

Мережева форма

Мережева форма загальноосвітнього навчання зовсім нова для України. Вона означає, що до викладання предмета, себто проведення уроків, віднині дозволяється залучати професіоналів у різних сферах життя — виробничників, керівників спортивних і наукових гуртків і секцій, діячів культури, правознавців, економістів і т. п. Це має навчити дітей різних важливих життєвих компетентностей. А водночас, як зазначають експерти, завдяки такому підходу, імовірно, вдасться розв’язати й іншу супутню нагальну проблему шкільної освіти — гострої нестачі у регіонах профільних шкільних викладачів.

І це ще не все. Так, віднині учень і навіть цілий клас можуть проходити певні заняття на базі іншої школи або в наукових установах, на виробництвах або організованих для них курсах у професійних середніх і вищих навчальних закладах. При цьому одна школа виступатиме як базова, а з іншою вона буде укладати партнерські угоди.

Життєві компетентності

у пріоритеті

Українська школа продовжує впевнено торувати курс на надбання учнями не тільки теоретичних предметних знань, а, передовсім, життєвих компетентностей. Вийшовши з її стін, випускники мають бути готовими до дорослого життя щодо різних найнеобхідніших навичок і знань.

Так, із нинішнього навчального року в школах країни запроваджено новий предмет — фінансова грамотність. Учні 9-х та 10-х класів отримали нові навчальні матеріали, які допоможуть їм опанувати цей предмет. Як повідомили на Урядовому порталі, програму, навчальний посібник та робочий зошит «Фінансова грамотність. Фінанси. Що? Чому? Як?» було розроблено 2019 року. Вони повністю враховують зміни у фінансовій галузі за останні 5 років. У програмі є блоки про основні права споживачів фінансових послуг, правила безпечної роботи з платіжними картками, електронними грошима, платіжними терміналами. За підсумками курсу «школярі зможуть навчитись ефективно управляти власними фінансами та відповідально користуватись фінансовими послугами».

На черзі — оновлення програми з правознавства, яка має стати практичнішою, тобто життєво компетентною.

Хочеш — вдягай форму, а хочеш — ні

Офіційно, згідно з червневим розпорядженням Президента Володимира Зеленського, від нинішнього навчального року скасовується обов’язкова шкільна форма. Тож, треба думати, кожний зможе ходити до школи, у чому душа забажає. Щоправда, це не стосується тих шкіл та гімназій, де для учнів запроваджено унікальну шкільну форму і де це зазначено у Статуті закладу. Носіння такої форми вважається престижним.

Втім, як засвідчили шкільні ярмарки, багато родин все ж віддали перевагу бюджетній шкільній формі: світлим сорочкам та костюмам класичних шкільних фасонів.

Світловідбивний жилет

Набуло чинності нове правило, яке стосується учнів виключно початкової школи — перших-четвертих класів. Якщо діти повертаються із занять або ж ідуть на них сутінкової пори, то вони зобов’язані вдягати поверх одягу ще й жилет зі спеціальними світловідбивними смугами. Згідно з Урядовою програмою, такими жилетами мають бути безкоштовно забезпечені всі учні початкової школи. Насамперед це стосується тих дітей, яким доводиться долати шлях до шкіл, перетинаючи автодороги.

Батьки мають роз’яснити дитині, як важливо для її безпеки носити цей спеціальний одяг.

Електронний учнівський квиток

Усі школярі (у селах і містах) замість звичайних учнівських квитків мають отримати новий електронний учнівський квиток. Батьки, які мають доступ до мережі Інтернет, завдяки цій новації зможуть відслідковувати пересування дитини містом чи селищем з допомогою спеціального додатка, завантаживши його у сучасний мобільний телефон. Хтось скаже: «Фантастика». Втім, як свідчать повідомлення з місць, у школах вже шикуються черги з охочих оформити електронний учнівський квиток.

Олена КОЩЕНКО.

Домашня освіта стала реальністю

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 664

Повідомлення в номер / Славетний академік і педагог

12.09.2019

Славетний академік і педагог

Наукові досягнення цього вченого високо оцінили сучасники. Його було обрано членом Академії наук у Нью-Йорку, Туринської Академії, Національної Академії деї Лінчеї в Римі, членом-кореспондентом Паризької Академії наук. Він був почесним членом багатьох наукових товариств і університетів. Для інтелігенції Остроградський став таким авторитетом, наслідувати який радили кожному, хто ступав на шлях науки. Проводжаючи своїх синів до вищої школи, батьки одне бажали: «Ставай Остроградським!». Хто ж це такий?

Михайло Васильович Остроградський народився 24 вересня 1801 р. в селі Пашенній на Полтавщині в сім’ї відставного колезького асесора. Дитинство проходило серед селянських дітей. Він говорив їхньою мовою, знав, як і вони, багато українських пісень і легенд. Любов до творчості народу, як і до рідних місць, вчений збереже на все життя.

І все ж юний Остроградський вирізнявся з-поміж своїх ровесників. Його не полишала дивовижна пристрасть до вимірювання. Вози, дерева, все, що тільки траплялося на очі, обов’язково мало бути виміряним. Для цього він завжди носив у кишені довгу мотузку. Особливо захоплювався вимірюванням глибин ярів та всіляких ям. Ця пристрасть завдавала багато клопотів батькам, які часто, шукаючи сина, мусили обстежити майже всі криниці села.

Навчання Михайло Остроградський почав у Полтавському будинку виховання для дітей бідних дворян, а потім – у гімназії. Але батьки забрали сина з гімназії і влаштували в один із гвардійських полків (він мав гаряче бажання стати військовим). Його двометровий зріст, велика фізична сила і гучний голос були неабиякими достоїнствами в майбутній кар’єрі військового. Проте завдяки впливові дядька восени 1816 р. М. Остроградський стає вільним слухачем, а згодом і повноправним студентом відділення фізичних та математичних наук Харківського університету. Та й тут не залишав мрії про військову кар’єру.

Перелом у ставленні до навчання настав через два роки, коли Михайло почав слухати лекції з вищої математики у професора А. Ф. Павловського та ректора університету – професора Т. Ф. Осиповського. Вони розбудили в Остроградського сили, які з небаченою швидкістю повели його вперед. Успіхи просто вражали. 1818 р. він блискуче складає іспити за трирічний курс університету і одержує атестат. 1819 р. вийшло положення, за яким дозволялося присуджувати вчений ступінь кандидата наук тим, хто успішно закінчує університет. Щоб претендувати на ступінь кандидата наук, Остроградський ще раз складає іспити за університетський курс.

Він ще не знав, що реакційно налаштована професура саме в цей час розгорнула кампанію доносів на Осиповського. А Остроградському довелося ще раз – втретє! – виходити на екзамени. І він витримує їх. Проте міністр духовних справ і народної освіти наказав не тільки не присуджувати Остроградському вченого ступеня, а й анулювати виданий йому атестат. А щоб отримати новий, йому пропонують вчетверте складати екзамени. Обурений таким свавіллям, Остроградський ще шукав правди. Але вже не знаходив її. Його наукового та ідейного натхненника Осиповського було звільнено з посади ректора й професора університету.

Так були перекреслені і успіхи в навчанні, і тричі складені екзамени за університетський курс. Реакціонери зробили свою чорну справу. Після чотирьох років навчання Остроградський повертається в Пашенну без будь-якого документа про освіту.

Після харківських ходінь по муках юнак просить у батьків допомоги у продовженні навчання в Парижі. А там він дав собі волю. Щоб оволодіти новими теоріями природознавства, виробити навички самостійної математичної творчості, він не прив’язував себе до якогось одного навчального закладу, щоб потім одержати диплом чи вчений ступінь. Його можна було бачити в аудиторіях факультету наук Всефранцузького університету, Паризького коледжу, в залі щотижневих відкритих засідань Паризької Академії наук. Тут він слухав Лапласа, Коші, Пуассона, Лежандра, Ампера, Пуансо…

На Остроградського звернув увагу сам Лаплас, який зацікавився велетнем і запросив його додому. Так хлопець познайомився і подружився зі славетним математиком, фізиком і астрономом, став близькою людиною в його сім’ї. Математична обдарованість юнака з України привернула увагу й Коші та Пуассона, з якими він невдовзі також зав’язує тісні наукові стосунки.

Саме в Парижі Остроградський остаточно формується як учений, одержує свої перші наукові результати, близько сходиться і на все життя здружується з багатьма видатними вченими, зокрема, й із Фур’є, Пуансо, Штурмом та ін. Авторитет Остроградського набуває такої ваги, що за рекомендацією Коші він не тільки викладає математику, а й очолює математичну кафедру в популярному тоді коледжі Генріха ІV. І роботу цю він залишає з наміром повернутися додому.

Повернувшись у Петербург, до Академії наук Остроградський представляє свої праці, і 17 грудня 1828 р. його обирають ад’юнктом Академії з прикладної математики. З цього ж року він починає викладати математику в Морському кадетському корпусі – одному з найстаріших навчальних закладів країни.

За два роки Остроградський робить десять доповідей, присвячуючи їх актуальним питанням теорії хвиль, теорії теплоти, пружним коливанням, віковим нерівностям у русі планет, рівновазі і русі твердих тіл. Водночас учений з великим успіхом читає перший публічний курс лекцій з небесної механіки, активно виконує інші доручення: рецензує праці, що надходили в Академію, працює в комісіях із введення Григоріанського календаря, астрономічного визначення кордонів країни.

Окрилений успіхами, Остроградський задумує фундаментальний трактат з математичної фізики, де хоче узагальнити, підсумувати й викласти з єдиної точки зору найголовніші результати в різних галузях математичного природознавства. З цією метою він просить дозволу виїхати на півроку до Парижа, аби особисто зустрітися з французькими вченими та ознайомитися з рукописами д’Аламбера, Клеро і Лагранжа. Вчений невдовзі одержує такий дозвіл, і всередині 1830 р. прибуває до столиці Франції.

Важко сказати, що із задуманого він встиг тут зробити. Франція жила передчуттям великих соціальних подій, і Остроградський одержує наказ негайно повернутися в Росію. Тим часом тут його обирають екстра-ординарним академіком і призначають професором аналітичної механіки та астрономії Інституту шляхів сполучення. А всього за півроку – він уже ординарний академік. Праці його друкуються майже в кожному томі наукових повідомлень, що їх видавала Академія наук. А одна з них ще за його життя перекладена і видана німецькою та англійською мовами.

Багато сил учений віддавав викладацькій роботі. Він читав лекції з різних фізико-математичних дисциплін у головному педагогічному інституті, інституті шляхів сполучення, морському кадетському корпусі, інженерній академії і училищі, артилерійській академії та училищі. Такого навантаження не мав жоден його колега ні в Росії, ні за кордоном. А це було нелегко, бо доводилося читати багато різних курсів, викладати їх різним аудиторіям. Але він ніс студентам все нові й нові результати своїх досліджень, а головне – справжній ентузіазм, високий пафос творення.

Особливо захоплював ученого розвиток тогочасної педагогічної думки. Безпосереднім виявом глибокого інтересу до неї стала брошура «Роздуми про викладання», написана у співавторстві з французьким математиком і педагогом Блумом. Роздуми авторів, спрямовані на підвищення ефективності навчання, не втратили своєї злободенності та практичного значення й сьогодні.

Працюючи в абстрактній галузі знань, Остроградський любив і добре знав літературу й мистецтво. Улюбленим письменником ученого був Тарас Шевченко. Цих двох геніїв українського народу єднала багаторічна щира дружба. Шевченко згадує про Остроградського в повісті «Художник» і в «Журналі» 1857 року. Семен Степанович Гулак-Артемовський – видатний оперний співак, автор безсмертного «Запорожця за Дунаєм» – був щирим приятелем геніїв поезії та математики. Михайло Васильович часто гостював у Є. І. Голіциної. В її салоні зустрічалися і обмінювалися новинками науки, літератури та мистецтва відомі вчені, літератори, діячі культури. Частими гостями були тут Пушкін, Жуковський, Батюшков, В’яземський, Одоєвський.

Майже щоліта Остроградський виїздив на Полтавщину, аби відпочити в рідних місцях, наслухатися українських пісень. Тут він черпав нові сили для своєї роботи.

У серпні 1861 р. після купання в Остроградського утворився нарив. Вченому зробили операцію. Відчувши себе майже здоровим, він зібрався до Петербурга. Та хвороба знову ускладнилася, і він їде до Харкова для консультацій із тамтешніми лікарями. В дорозі здоров’я зовсім погіршало, і вчений зупиняється в Полтаві. Ускладнення хвороби швидко спричинило трагічний кінець. 1 січня 1862 р. Михайла Васильовича Остроградського не стало.

І хоч в умовах кріпосницько-монархічного режиму Остроградський так і не зміг розкрити на повну силу потенціал свого генія, смерть його була величезною втратою для науки та культури. Зроблене ним вражає глибиною проникнення в потаємні закономірності природи, широчінню охоплених галузей знань, у кожній з яких учений сказав своє безсмертне слово генія.

Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 505

Повідомлення в номер / Вересень в саду і на городі

12.09.2019

Вересень в саду і на городі

Справ в саду, як і раніше багато: збираємо урожай, займаємося посадкою ягідних кущів, суниці, приводимо в порядок садові насадження.

Збираємо і прибираємо яблука для зимового зберігання

Збираючи яблука, не струшуйте і не збивайте їх з гілок. Травмовані, вони не будуть довго зберігатися. Яблуко треба обережно, без натиску, взяти в руку і просто повернути за або проти годинникової стрілки, і воно відірветься.

Плоди, уражені плодовою гниллю або гіркою ямчатістю (навіть точковими ураженнями), не можна закладати на зберігання.

Уражені паршею на початку літа плоди можуть зберігатися непогано. Але якщо ураження нанесене пізньої паршею, наприклад, у серпні, плоди в сховищі не збережуться. Так само загнивають плоди, пошкоджені листокруткою або плодожеркою.

Садимо суницю, ягідні кущі

Якщо суницю ви не встигли посадити в серпні, постарайтеся зробити це до середини вересня, щоб до початку холодів вона встигла як слід прижитися.

Основний догляд за суницями у вересні — полив, присипка оголених коренів, звільнення суничних сердечок, розпушування міжрядь.

До середини вересня приготуйте ями для посадки плодових дерев, щоб висадити саджанці на початку жовтня.

У саджанців ягідних кущів обріжте поламані гілки після листопаду. Зріжте і спаліть кінці пагонів, уражені борошнистою росою. Садити їх краще з 20 вересня по 10 жовтня. Восени ягідники при посадці не обрізайте, крім малини, якій обрізка підвищує зимостійкість.

Можна присипати землею горизонтальні відводки смородини, аґрусу, жимолості, чорноплідної горобини для розмноження.

Якщо навесні ви зробили відводки кущів, в кінці вересня можете їх викопувати і садити на постійне місце.

Пагони неморозостійких сортів малини в кінці вересня пригніть обережно до землі уздовж ряду і підв’яжіть до сусіднього куща.

Для профілактики хвороб можна обприскати кущі однопроцентною бордоською рідиною.

Для захисту дерев від зимової п’ядуна, самки якої пізньої осені піднімаються по штамбу для відкладання яєць на листя, накладіть клейові кільця або змащені невисихаючим клеєм зсередини картонні воронки, спрямовані розтрубом вниз.

Обробляємо пристовбурні круги дерев і кущів

Важливо перекопати грунт в пристовбурних кругах плодових дерев і ягідних кущів. Це необхідно для розпушування грунту, проникнення повітря і вологи.

Крім того, перекопування грунту в саду погіршує умови перезимівлі шкідників — пильщика, гусениць і лялечок шкідливих метеликів. Частина їх потрапляє при перекопуванні в глибину і навесні не зможе вибратися, частина падає на поверхню ґрунту і гине від морозів.

Не слід глибоко перекопувати грунт під деревами, щоб не пошкодити мичкувате коріння. Вистачить легкого розпушування верхнього шару.

Якщо не перекопаєте грунт восени, доведеться робити це навесні, коли справ в саду буде безліч. Але головне — ви своєчасно забезпечите корисною діяльністю мікроорганізми, які створюють родючий грунт.

Навесні оброблений восени грунт достатньо проборонувати граблями вздовж і впоперек.

Під час осіннього перекопування в глинистий грунт необхідно внести перепрілий гній або компост. Їх можна замінити тирсою або різаною соломою.

Свіжу тирсу потрібно попередньо збагатити одним з азотовмісних добрив: сечовиною або аміачною селітрою. Для цього три відра тирси залити розчином (3 ст. ложки на відро води).

Після цього збагачену тирсу скласти в купу і накрити плівкою — на місяць. Вносять її по 2 відра на кв. м глинистого грунту або на 10 кв. м суглинистого грунту.

Якщо ви не мали можливості внести гній або компост і немає у вас тирси, прикопайте на штик лопати свіжі стебла і листя багаторічного люпину, бобів, квасолі, бадилля буряка і моркви — це гарне органічне добриво.

Подрібнені стебла чорнобривців і нагідок, закладені в грунт, очищають його від шкідників і грибкових хвороб.

Доглядаємо

за деревами

Восени інтенсивно ростуть коріння яблуні і груші. Їх потрібно підгодувати: на 1 кв. м 3-5 кг органіки, 10-12 г калійних добрив, 30-40 г суперфосфату. Земля повинна бути попередньо полита.

Не забудьте скосити газон під зиму. Якщо цього не зробити, навесні траві буде важко прорости крізь дернину, і вона зійде нерівномірно.

Поливати дерева у вересні не можна: це може викликати вторинний ріст пагонів і підмерзання їх взимку. В тривалу посушливу погоду можна полити молоді плодоносні дерева.

У молодих яблунь і груш пріщіпніть сильно зростаючі пагони, щоб деревина визріла до настання сильних морозів. Ліани обрізайте в жовтні.

Проводьте санітарну обрізку дерев. Вирізуйте (до кільцевого напливу біля основи гілки) всі засохлі і хворі гілки. Всі зрізи замазуйте садовим варом. Зніміть або ослабте плівку на щеплених черешках.

Вересень, хоч і осінній місяць, але сповнений літніх турбот: і поливати, і підгодовувати овочеві грядки потрібно, ще не пізно посіяти деякі культури, а саме: редиску, салат, кріп, руколу, японську капусту, шпинат.

Одним словом, якщо ми збираємося продовжити овочевий сезон до пізньої осені, сидіти, склавши руки, не доведеться – справ ще дуже багато.

Готуємо грядки

до весни

Якщо огірки на грядці перестали радувати вас (листя пожовкло, приросту немає, а, отже, і врожаю), не чекайте, коли батоги зовсім висохнуть. Звільніть грядку, внесіть по піввідра компосту або перегною, по столовій ложці комплексного добрива на квадратний метр, перекопайте і засійте сидератами.

Якщо плануєте в наступному сезоні посіяти на цій ділянці ранньостиглі овочі або посадити картоплю, в якості зеленого добрива підійдуть гірчиця, фацелія, овес, горох.

Ці сидерати до настання стійкої холодної погоди закладіть неглибоко в грунт, і навесні будете мати гарно удобрену грядку.

Якщо збираєтеся на огірковій грядці висадити томати, перець, баклажани, то можна засіяти ділянку озимим житом, щоб навесні його прикопати.

Огірки вважаються хорошими попередниками часнику. Тому можете підготувати грядку і для цієї культури. Зробити це потрібно заздалегідь, щоб грунт на грядці встиг осісти, і зубки після посадки не втягнуло на зайву глибину.

На звільнені грядки вносимо гній

Внесіть до відра перегною або компосту, по столовій ложці суперфосфату і сульфату калію (або ложку нітрофоски) і перекопайте на штик лопати. Грядку розрівнюють, а якщо земля суха, то й поливають, щоб спровокувати проростання бур’янів та знищити їх до висаджування часнику.

Хочете отримати на вивільненій грядці осінній урожай редиски, салату, кропу? Це теж варіант: зміна культур дає грунту відпочинок. Тільки, прибираючи урожай редиски, залишайте бадилля на грядці: нехай вона хоча б частково поверне “борг” ґрунту.

Не намагайтеся тримати на грядках до заморозків основний врожай томатів. Нечисленним недозрілим плодам можна знайти застосування – законсервувати, покласти на дозрівання, а подрібнені лопатою рослини закласти в компост або нижнім шаром в грядку.

Але подрібнити і закласти в компост можна тільки здорові рослини. Хворі доведеться спалити.

Підготувала

Світлана ТРОЦЮК.

Збираємо і прибираємо яблука для зимового зберігання

Садимо суницю, ягідні кущі

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 730

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

12.09.2019

Від четверга

до четверга

Від четверга до четверга

13 вересня, п’ятниця

Схід Сонця – 06.55; захід – 19.34.

Місяць – у Рибах.

Сщмч. Кипріана Карфагенського.

День програміста.

День перукаря.

Іменини: Геннадія, Дмитра, Михайла, Марфи, Наталії.

14 вересня, субота

Схід Сонця – 06.56; захід – 19. 31.

Місяць – у Рибах.

Початок індикту (церковне новоліття). Прп. Симеона Стовп.

День фізичної культури і спорту України.

День українського кіно.

Іменини: Семена.

15 вересня, неділя

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 370

Повідомлення в номер / Немає картоплі — немає й свята

12.09.2019

Немає картоплі — немає й свята
Мабуть, немає в нашій країні продукту більш популярного, ніж картопля. Щоправда, зазвичай ми готуємо якісь знайомі страви — картопля варена, картопля смажена, картопля-пюре, картопля фрі та картопля по-домашньому. Безперечно, ми також дуже любимо всі ці картопляні страви, але чому б не приготувати щось новеньке? Сьогодні ми публікуємо кілька оригінальних і нескладних рецептів смачних страв з картоплі.КАРТОПЛЯНИЙ СУП-ПЮРЕ З ГРІНКАМИ
ІНГРЕДІЄНТИ: 3 л води, 6-7 картоплин,1 цибулина, 2 жовтки, 100 г вершків, 50 г вершкового масла, зелень, грінки.
ПРИГОТУВАННЯ: картоплю нарізати великими кубиками, цибулю — півкільцями. Покласти овочі в каструльку, залити водою, посолити і варити на середньому вогні 30 хвилин під кришкою.
Подрібнити овочі до стану пюре за допомогою блендера, повернути назад до каструльки і довести до кипіння.
Збити жовтки з вершками, обережно вилити в суп, перемішати. Додати вершкове масло і почекати, поки воно розтане. Розлити суп у тарілки, посипати зеленню та додати грінки.КОРЖИКИ З КАРТОПЛЕЮ ТА ЗЕЛЕННЮ (ХИЧІНИ)
Для тіста: 3 склянки борошна, 1 склянка кефіру, 1 ч. ложка соди, 1 ч. ложка солі.
Для начинки: картопляне пюре, 300 г сулугуні, пучок зелені.
ПРИГОТУВАННЯ: вилити в миску кефір, додати соду, всипати борошно та сіль. Замісити тісто і добре його відбити об стіл. Накрити рушником або плівкою і дати постояти в теплі 30-40 хвилин.
Зелень подрібнити, сулугуні натерти на крупній тертці.
Тісто розкачати ковбаскою і розрізати на шматки. Кожен шматок розкачати скалкою, роблячи круглий коржик, викласти на нього пюре, сир і зелень, зібрати краї тіста "в мішечок" та защипнути. Потім обережно приплюснути і розкачати знову в коржик.
Смажити коржі з двох сторін на розігрітій сковороді без олії по 4-5 хвилин з кожного боку. Готове тісто має побіліти.
Викласти коржі на блюдо, змастивши кожен вершковим маслом.НІМЕЦЬКИЙ КАРТОПЛЯНИЙ САЛАТ
ІНГРЕДІЄНТИ: 1 кг картоплі, 7-8 солоних огірків, 1 цибулина, 1 яблуко, 5-6 ст. ложок майонезу, 1 склянка молока, 4 яйця, пучок петрушки.
ПРИГОТУВАННЯ: картоплю відварити в мундирі, очистити, нарізати кубиками.
Огірки та яблука нарізати короткою соломкою, цибулю — подрібнити. Змішати всі інгредієнти, заправити майонезом.
Довести до кипіння молоко, влити його у салат, обережно перемішати, поставити в холодильник на ніч.
Яйця відварити і порізати довгастими шматочками, петрушку — подрібнити.
Подаючи страву до столу, прикрасити салат шматочками яєць і посипати петрушкою.
КАРТОПЛЯНИЙ ГРАТЕН
ІНГРЕДІЄНТИ: 1 кг картоплі, 0,5 л молока, 100 г вершкового масла, 100 г борошна, 1 ч. ложка цукру, сіль, перець за смаком.
ПРИГОТУВАННЯ: картоплю очистити і нарізати тонкими кружальцями. Покласти у форму для запікання, посолити, поперчити.
Розтопити в каструльці вершкове масло, всипати борошно, злегка обсмажити на слабкому вогні, помішуючи. Влити молоко, додати цукор, посолити.
Залити отриманою сумішшю картоплю, накрити форму фольгою і поставити в духовку. Запікати 1 годину при температурі 130 градусів. Потім зняти фольгу, збільшити температуру до 180-200 градусів і запікати ще півгодини до утворення рум'яної скоринки. Перед подачею потрібно дати страві трохи охолонути.КАРТОПЛЯНИЙ РУЛЕТ З БЕКОНОМ ТА ШПИНАТОМ
ІНГРЕДІЄНТИ: 0,5 кг картоплі, 100 г сиру, 200 г бекону, 0, 5 кг замороженого шпинату, 200 г тертого сиру, 1 цибулина, 200 г борошна, 2 яйця, 75 г вершкового масла, 1 ст. ложка рослинної олії, сіль, перець.
ПРИГОТУВАННЯ: картоплю вимити, відварити в мундирі, очистити і протерти через сито або за допомогою блендера. Додати борошно, 1 яйце, трохи солі, замісити однорідне тісто.
Цибулю подрібнити і злегка обсмажити на сковороді з рослинною олією. Додати розморожений шпинат і обсмажити все разом, помішуючи, протягом 2-3 хвилин.
Перекласти у миску, трохи остудити, додати сир, половину тертого твердого сиру, 1 яйце, сіль і перець. Добре розім'яти виделкою та перемішати.
Розкачати картопляне тісто на присипаній борошном поверхні. Накрити його смужками бекону. Розподілити на поверхні тіста шпинатну начинку, залишаючи з країв, приблизно, 1,5 см.
Згорнути рулетом, щільно обгорнути полотняною серветкою та мотузком зав'язати кінці. Помістити рулет у широку каструлю з киплячою підсоленою водою, варити 30 хв.
Вийняти рулет з каструлі, розгорнути і дати охолонути. Розрізати на шматки завширшки 1,5 см. Покласти їх у невисоку форму для запікання, полити розтопленим вершковим маслом і посипати сиром. Поставити в розігріту до 200 градусів духовку на 15 хв.
ЛІНИВІ ВАРЕНИКИ З КАРТОПЛІ ТА ГАРБУЗА
ІНГРЕДІЄНТИ: 0, 5 кг картоплі, 0, 5 кг гарбуза, 1 склянка борошна, 2 ст. ложки крохмалю, 2 яйця, 150 г вершкового масла, тертий сир, сіль за смаком, сметана.
ПРИГОТУВАННЯ: запекти гарбуз у духовці до м'якості (15-20 хвилин при температурі 200 градусів). Остудити і розім'яти до стану пюре.
Картоплю очистити та відварити до готовності. Злити воду, додати 100 г вершкового масла і розім'яти картоплю до стану пюре.
Змішати картопляне пюре з гарбузовим. Вбити яйце, додати борошно, крохмаль і замісити тісто.
Розкачати з тіста ковбаски діаметром, приблизно, 2 см, викласти їх на дошку, присипану борошном, накрити плівкою та поставити в холодильник на 1-2 години. Можна приготувати тісто з вечора і залишити в холодильнику на ніч.
Розрізати ковбаски на шматочки завширшки 2 см і варити їх у киплячій підсоленій воді, поки вони не спливуть. Вийняти шумівкою, покласти у глибоку миску, додати вершкове масло і перемішати, поки воно не розтане. Посипати тертим сиром. Подавати зі сметаною.ЗАПЕЧЕНА КАРТОПЛЯ З БЕКОНОМ
ІНГРЕДІЄНТИ: 10 картоплин, 2 цибулини, 200 г бекону або сала, 300 г твердого сиру, вершкове масло, олія, сіль, спеції за смаком.
ПРИГОТУВАННЯ: кожну картоплину вимити, загорнути у фольгу і запікати в духовці, приблизно, 30 хвилин при температурі 180 градусів.
Бекон нарізати скибочками, сир натерти на крупній тертці, цибулю нарізати півкільцями.
Дістати картоплю з духовки, розгорнути фольгу та розрізати кожну картоплину навпіл, але не до кінця. Посолити, посипати спеціями. У центр картоплин покласти скибочки бекону або сала, посипати сиром.
Повернути картоплю в духовку і запікати 5-10 хвилин до появи золотистої сирної скоринки.
Цибулю обсмажити до золотисто-коричневого кольору в суміші рослинної олії та вершкового масла.
Готову картоплю подати з обсмаженою цибулею.
Валентина СМАКОТА.

Немає картоплі -немає й свята

Мабуть, немає в нашій країні продукту більш популярного, ніж картопля. Щоправда, зазвичай ми готуємо якісь знайомі страви — картопля варена, картопля смажена, картопля-пюре, картопля фрі та картопля по-домашньому. Безперечно, ми також дуже любимо всі ці картопляні страви, але чому б не приготувати щось новеньке? Сьогодні ми публікуємо кілька оригінальних і нескладних рецептів смачних страв з картоплі.

КАРТОПЛЯНИЙ СУП-ПЮРЕ З ГРІНКАМИ

ІНГРЕДІЄНТИ: 3 л води, 6-7 картоплин,1 цибулина, 2 жовтки, 100 г вершків, 50 г вершкового масла, зелень, грінки.

ПРИГОТУВАННЯ: картоплю нарізати великими кубиками, цибулю — півкільцями. Покласти овочі в каструльку, залити водою, посолити і варити на середньому вогні 30 хвилин під кришкою.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 510

Повідомлення в номер / Гороскоп з 16 по 22 вересня

12.09.2019

Гороскоп

з 16 по 22 вересня

Гороскоп з 16 по 22 вересня

ОВЕН. Ваша енергiя б`є ключем, причому на всiх напрямках. Пора втiлювати на практицi давню мрiю, а не боятися щось змiнити.

Телець. Нестандартний пiдхiд до виробничих завдань дасть позитивний результат. Основна мета на вихiднi — охорона приватного життя вiд чужих очей.

Близнюки. Приймайте себе та iнших такими, якi вони є, відкиньте стереотипи стосунків, будьте простiшими. I знайдете щастя i гармонiю в любовi. Початi в середу, справи вдадуться.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 472

Повідомлення в номер /

05.09.2019

2 вересня, з нагоди Дня знань і початку нового навчального року, в промислово-економічному коледжі ЛНТУ відбулися традиційні урочистості, в яких взяли участь представники адміністрації, викладачі, батьки й студенти. Захід відбувся на високій емоційній «хвилі», залишив незабутній слід в душах усіх присутніх на ньому.

Директор навчального закладу, Відмінник освіти України Тетяна Селівончик, привітавши викладацький і студентський колективи коледжу, батьків з Першовереснем, попросила редакцію «Вістей Ковельщини» передати найщиріші побажання добра, щастя, благополуччя й педагогам міста і району, учням шкіл і навчальних закладів з тим, щоб новий навчальний рік приніс їм нові успіхи у праці й навчанні, мир і процвітання.

До цих сердечних зичень приєднуємося і ми, журналісти!

На фотосвітлині: одна з груп студентів КПЕКу у святковий день 2 вересня ц. р.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

До цих сердечних зичень приєднуємося і ми, журналісти!

На фотосвітлині: одна з груп студентів КПЕКу у святковий день 2 вересня ц. р.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 574

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 5-11 вересня

05.09.2019

Погода в Ковелі 5-11 вересня

Четвер. Хмарно. Температура: 22оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 21оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 13оС. Вітер північний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 23оС. Вітер східний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно, невеликий дощ. Температура: 16оС. Вітер південно-східний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 20оС. Вітер південний слабкий.

В ніч на понеділок. Ясно. Температура: 14оС. Вітер південно-східний слабкий.

Понеділок. Ясно. Температура: 27оС. Вітер південно-східний помірний.

В ніч на вівторок. Ясно. Температура: 18оС. Вітер південно-східний помірний.

Вівторок. Ясно. Температура: 26оС. Вітер південно-східний сильний.

В ніч на середу. Ясно. Температура: 17оС. Вітер південно-східний помірний.

Середа. Ясно. Температура: 26оС. Вітер південно-східний помірно сильний.

Четвер. Хмарно. Температура: 22^оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 14^оС. Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 21^оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 13^оС. Вітер північний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 23^оС. Вітер східний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 623

Повідомлення в номер / Летіть, орлята, у майбутнє!

05.09.2019 Семенюк Анатолій Володимирович

Летіть, орлята, у майбутнє!

2 вересня 2019 року. Дев’ята ранку. Ковель одягнувся в свято першого дзвоника. Сонечко усміхається ласкаве. Небо синіє спокоєм. Настрій по-особливому піднесений.

Я їду вулицями міста. Біля кожної школи дорогу заполонили автівки. Не проїхати. Це ознаки нового часу. Але мова не про це.

Сьогодні мій онук Юрко йде в перший клас Нової української школи. Це йому виспівує перший дзвоник. Тепер він – учень ліцею № 1 (колишня ЗОШ І–ІІІ ст. № 1). Таких «першачків» як він, 150.

На лінійці вони тихі, слухняні, напрочуд серйозні. Старші між собою про щось щебечуть і теж душу один одному звеселяють.

Загалом картина мальовнича. По периметру стадіону – сотні людей. Тут батьки, дідусі та бабусі і старшокласники. Зеленіє штучне покриття футбольного поля, ніби нагадуючи про позитивні зміни в школі.

А зміни не тільки в школі. Навколо того зеленого кольору життя цвітуть-розквітають барвисті, яскраві і серцю милі вишиванки. Краса неймовірна. Це – Україна! Як тебе не любити, ненько рідна моя?..

Тетяна Донюш, директор ліцею, з хвилюванням промовляє вітальні слова. Вона дякує спонсорам, батькам і всім тим, хто взяв участь у підготовці школи до нового навчального року, – нагадує нам, що це – найсвітліше свято осені, а для першокласників – і життя. Свято Надії, Віри і Любові.

І ми подякуймо нашим шановним і дорогим вчителям, педагогам та вихователям за готовність нести відповідальну місію – вкладати в юні душі світло знань і виховувати їх українцями.

Піднесено лунають вітальна пісня та Державний гімн України.

«Прапор внести !» – звучить команда.

Майорить на легенькому вітерці полотнище стягу, і тріпоче душа під звуки козацького маршу.

«Розійтись по класах!» – чути серед багатоголосого щебетання нову команду. Не стримуюся і йду до першокласників, де особлива аура.

Вчителі перших класів теж хвилюються. Вони формують своїх підопічних у колони. Які ж бо всі милі та гарні! Вітаюся. О, диво: мій Юрко по-дорослому серйозно подає руку. Він розуміє, що безтурботні дні та ігри лишилися позаду, на нього чекають серйозні випробування наукою.

Спостерігаю за Мирославою Олексіївною Акуловою, першою вчителькою онука. Вона, як мама, біля своїх рідних діток. Це заспокоює і тішить: наші діти в надійних руках.

Мимоволі народжуються поетичні рядки:

Вклонюсь чолом, найперша

вчителько моя!

Хай щастям і добром тобі

воздасться.

Нелегкий шлях, почесна

колія –

Тут все твоє людське й

небесне щастя.

Вклонюся школі, педагогам,

вчителям –

Тут вчилися і виросли мої

сини.

Сьогодні естафету я онуку

передам:

Летіть, орлята, аж до нової

весни.

Дзвенить дзвінок, голосить,

Сонце світить

У кожній нотці: вчитись…

вчитись… вчитись…

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 703