Цей рік для мене особливий – ювілейний: вісімдесятиріччя відзначає рідна газета "Вісті Ковельщини", а двадцять років тому в цьому виданні я розпочала свою трудову біографію оператором комп'ютерного набору.

Набираючи матеріали колег-кореспондентів, відчувала, що з кожним днем мене все більше полонить творчий світ. Невдовзі першими моїми публікаціями стали розповіді з життя людей під рубрикою "Невигадані історії".

Навесні 2001-го року з хвилюванням розгорнула газету зі своїм першим репортажем як літпрацівника. І завирували бурхливою, повноводною рікою насичені журналістські будні – інтерв'ю, репортажі, замітки… Робота журналіста непроста, але дуже цікава і багатогранна. День за днем змінюється яскравим калейдоскопом – хвилюючі зустрічі, відрядження, захоплюючі події, неймовірні емоції та незабутні  враження.

Моє становлення як журналіста відбулося при підтримці та завдяки мудрим порадам редактора газети, Заслуженого журналіста України Миколи Вельми, старших колег.  Завдяки їхній науці засвоїла головне: газета має нести людям об'єктивну, точну, правдиву та вчасну інформацію, виховувати, формувати високі культурні та моральні цінності. Саме такі якості є визначальними у редакційній політиці "Вістей Ковельщини". 

Користуючись нагодою, висловлюю щиру вдячність за конструктивну співпрацю Анатолію Семенюку, Мирославу Данилюку, Галині Цюрі, Вікторії Зінчук, Ользі Стеблевець, Світлані Троцюк, Оксані Мороз, Аліні Романюк, Наталії Романовській, Валентині Мацюк, Тамарі Шевчук, Людмилі Семенович.

Десятки років газета була і залишається нині бажаною гостею в оселях жителів Ковельщини. Незважаючи на стрімкий розвиток цифрової ери засобів масової інформації, швидкість обміну повідомленнями в соціальних мережах, з нашим друкованим тижневиком з року в рік крокує багатотисячна армія палких шанувальників. Виклик сьогодення ми прийняли гідно – вже більше семи років маємо та розвиваємо власний сайт.

Колектив нашої газети йде до людей не лише з друкованим словом. Ми використовуємо різні формати діалогу з читачем, намагаємось розвивати культурний ландшафт рідного краю, проводимо різноманітні акції, конкурси. Серед таких проєктів, що найбільше запам'яталися, – "Міс "Вісті Ковельщини", дитячий конкурс "Наше любе Сонечко", конкурс міні-поезій "Люблю тебе, мій рідний краю!", творчий вечір з нагоди виходу у світ дванадцятитисячного номера газети. Приємно, що і діти, й дорослі охоче відгукуються на подібні ініціативи. З нетерпінням чекають наші читачі й Днів передплатника, де ми залюбки спілкуємося, обговорюємо публікації, які не залишили їх байдужими, визначаємо теми на майбутнє.

І робочі будні, і свята, й особливі дати завжди прагнемо розділяти з тими, хто нас цінує, любить і чекає. Ми постійно відчуваємо підтримку читачів, розуміємо, що наше видання потрібне людям, а праця – недаремна. Мабуть, саме тому редакційна пошта завжди переповнена, дзвінки телефонів не вщухають, а ковельчани є частими гостями редакції. Це ще раз свідчить, що разом з Вами, дорогі читачі, ми – наче велика дружна родина, яка щиро вболіває за добробут нашої ковельської громади, спільно працює задля розвитку та благополуччя рідної України. Ми разом з Вами, щоб життя було кращим, добрішим та світлішим. 

Ми вісімдесят років поряд, бо "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і про Вас!

Світлана ЛЯШУК, 

заступник директора 

ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини", 

голова первинної організації НСЖУ.

Цей рік для мене особливий – ювілейний: вісімдесятиріччя відзначає рідна газета "Вісті Ковельщини", а двадцять років тому в цьому виданні я розпочала свою трудову біографію оператором комп'ютерного набору.

Набираючи матеріали колег-кореспондентів, відчувала, що з кожним днем мене все більше полонить творчий світ. Невдовзі першими моїми публікаціями стали розповіді з життя людей під рубрикою "Невигадані історії".

Навесні 2001-го року з хвилюванням розгорнула газету зі своїм першим репортажем як літпрацівника. І завирували бурхливою, повноводною рікою насичені журналістські будні – інтерв'ю, репортажі, замітки… Робота журналіста непроста, але дуже цікава і багатогранна. День за днем змінюється яскравим калейдоскопом – хвилюючі зустрічі, відрядження, захоплюючі події, неймовірні емоції та незабутні  враження.

Моє становлення як журналіста відбулося при підтримці та завдяки мудрим порадам редактора газети, Заслуженого журналіста України Миколи Вельми, старших колег.  Завдяки їхній науці засвоїла головне: газета має нести людям об'єктивну, точну, правдиву та вчасну інформацію, виховувати, формувати високі культурні та моральні цінності. Саме такі якості є визначальними у редакційній політиці "Вістей Ковельщини". 

Користуючись нагодою, висловлюю щиру вдячність за конструктивну співпрацю Анатолію Семенюку, Мирославу Данилюку, Галині Цюрі, Вікторії Зінчук, Ользі Стеблевець, Світлані Троцюк, Оксані Мороз, Аліні Романюк, Наталії Романовській, Валентині Мацюк, Тамарі Шевчук, Людмилі Семенович.

Десятки років газета була і залишається нині бажаною гостею в оселях жителів Ковельщини. Незважаючи на стрімкий розвиток цифрової ери засобів масової інформації, швидкість обміну повідомленнями в соціальних мережах, з нашим друкованим тижневиком з року в рік крокує багатотисячна армія палких шанувальників. Виклик сьогодення ми прийняли гідно – вже більше семи років маємо та розвиваємо власний сайт.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 600

Сьогодні в "гостях" у мене – редактор "Вістей Ковельщини" . Так, так: саме він. А запросив я його до себе, щоб шеф поділився у зв'язку з 80-річним ювілеєм газети спогадами про своє журналістське життя-буття, яке було у нього непростим, іноді драматичним, а часом – навіть… смішним. Не вірите? Тоді прочитайте декілька бувальщин, які мали місце у не такому вже й далекому минулому.

Охрім СВИТКА.

Сьогодні в "гостях" у мене – редактор "Вістей Ковельщини" . Так, так: саме він. А запросив я його до себе, щоб шеф поділився у зв'язку з 80-річним ювілеєм газети спогадами про своє журналістське життя-буття, яке було у нього непростим, іноді драматичним, а часом – навіть… смішним. Не вірите? Тоді прочитайте декілька бувальщин, які мали місце у не такому вже й далекому минулому.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 623

Минулого тижня військові капелани Волині та волонтери побували на Сході в зоні ООС. 

Своїми враженнями поділився настоятель Свято-Пантелеймонівського храму в Люблинці, військовий капелан, о. Матвій Олійник: "Кожного разу після зустрічі з ними відчуваєш якесь особливе піднесення. Впевнення, що все буде добре, і все, звісно, закінчиться ПЕРЕМОГОЮ!

Радісні і вдячні очі, молитва, братерські вітання, щирі і змістовні розмови із солдатами завжди компенсують усі затрачені сили, і ти розумієш, що тут, на цьому полі бою, випадкових людей немає.

Ми дякуємо всім, хто продовжує підтримувати, молитися і вірити у силу наших захисників. Вони стоять на боці правди і дуже  часто покладають надію на Божу силу і допомогу".

До свята Покрови і Дня захисника України від імені Православної Церкви України 10 бійців 14-ої ОМБ отримали медалі "Спаси і сохрани". Віримо, що Пресвята Богородиця завжди поруч із нашими воїнами. 

Відвідали загальноосвітню школу у с. Кримське Новоайдарівського району, де заздалегідь готували телеміст знайомства через скайп-зв'язок учнів Кримського і Люблинця. Дуже важливі такі знайомства, щоб діти спілкувалися між собою, дружили і зустрічалися.

Висловлюємо усім вдячність за підтримку і розумінні нашої невеличкої місії. Віримо, що в єдності – наші сила і перемога! 

Дякуємо діткам і вчителям Люблинецької школи за чудові малюнки і листи нашим воїнам, за значну зібрану допомогу – діткам і батькам школи у селі Козлиничі, церковним громадам із смт Люблинця, смт Шацька, с. Колодяжного, с. Любитова, с. Облап, с. Волі-Ковельської, с. Білина, с. Милянович, настоятелям цих парафій, директору Ковельської центральної районної бібліотеки Галині Божик із працівниками – за смаколики, вітаміни, побутові і будівельні матеріали, запчастини і багато іншого, що просили наші бійці, – Валентину Онищуку, Віктору Долінку, Тетяні Приколоті, Мирославі Сімішкур, Надії Білітюк, Олені Місюрі, Олександру Швораку, Сергію Абрамчуку, Василю Зиблюку, Надії Войт, селищу Клавдієво-Тарасове, що на Київщині, сім'ї Юрченків із друзями. 

Щиро вітаємо наших люблинецьких волонтерів Івана Буряка та Ігоря Рубля, яким вручено від командира 14-ки подяки за жертовну працю і підтримку української армії.

Хай Бог благословить Вас усіх за Ваше добре серце! Все буде добре! Все буде Україна!

ГО Військові 

капелани Волині.

Минулого тижня військові капелани Волині та волонтери побували на Сході в зоні ООС. 

Своїми враженнями поділився настоятель Свято-Пантелеймонівського храму в Люблинці, військовий капелан, о. Матвій Олійник: "Кожного разу після зустрічі з ними відчуваєш якесь особливе піднесення. Впевнення, що все буде добре, і все, звісно, закінчиться ПЕРЕМОГОЮ!

Радісні і вдячні очі, молитва, братерські вітання, щирі і змістовні розмови із солдатами завжди компенсують усі затрачені сили, і ти розумієш, що тут, на цьому полі бою, випадкових людей немає.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 396

“Отак нехай сяє світло Ваше

перед людьми, щоб вони

 бачили

Ваші добрі діла 

і прославляли Отця 

Вашого Небесного". 

(Мтв. 5-14).

Слова, взяті із Святого письма і поставлені як епіграф до цього нарису, не випадкові. Хочете чи ні, а журналіст – це апостол, визначений Богом.  Його обов'язок – нести людям високі моральні істини, промінчик надії у сірість захмареного, буденного життя. Це, звичайно, не стосується  тих ЗМІ, які служать люциферу в особі олігархів і вносять  бруд та брехню у  свідомість людини.

Маю право стверджувати, що друковане видання нашого краю "Вісті Ковельщини" і його журналісти впродовж десятків років виступають носіями правдивості, толерантності та доброзичливості. Саме їх праця є вікном у світ для багатьох  ковельчан, особливо хворих, немічних, самотніх.

Ніякий комп'ютер, ніякий сучасний смартфон або плазмовий телеящик не затьмарять світла із цього вікна. Про монстрів телекомунікації  новітнього часу тільки й чуєш: "безвідповідальна інформація", "фейки", "малограмотний виклад авторських матеріалів" і т. д., і т. п. Мимоволі доходиш висновку, що деякі сучасні ЗМІ – це не еволюція і не прогрес, а регрес, нищення людського інтелекту.

Після постійного довготривалого спілкування з такими "друзями", людська свідомість спотворюється, і в кінцевому результаті особистість перетворюється на "зомбі".

Сьогодні ми нарікаємо на зростання залежності від алкоголю, тютюнопаління, наркотиків. Залежність від смартфонів, комп'ютерів поширюється в геометричній прогресії. На корпоративах, нарадах, сімейних вечірках, в автобусі, навіть на возі, якого тягне кінь, ви побачите схилені над дисплеєм голови. Спостерігаємо відсторонення від реального навколишнього світу, краси природи, живої мови птахів та інших довколишніх принад.

Незважаючи на вищесказане, опонентів друкованих ЗМІ і місцевої преси не меншає. Є люди, які вважають: газетна інформація нецікава, неоперативна, у пресі – багато реклами, вітань, поминальних текстів тощо. Як правило, ці особи газет, в тому числі  "Вістей Ковельщини", не читають і не передплачують. Їх мета – в чисту, свіжу воду постійно кидати  жменю бруду.

l

Знаю, що сказане мною – це голос самотнього в пустелі. Мало хто почує. Та я не втомлюсь нагадувати: наша рідна газета – найкраща, одна із найцікавіших в області. 80 років служить  вірою і правдою ковельчанам.

Без усякого перебільшення, це:

– вікно у світ місцевого життя;

– творчий клуб письменників та поетів;

– дискусійний майданчик для політиків;

– інформаційний вісник для місцевої влади;

– духовний і культурний просвітитель;

– свідок і дослідник історії;

– патріот і борець за українську Незалежність;

– співчутливий посередник у радості і печалі;

– сівач зерна національної ідеї та єдності.

А ще газета інформує про спорт, дає поради городникам, пропонує найкращі рецепти кулінарії, розвеселяє гумором та сатирою. Не оминає новин світу.

Зрештою, неупереджено погляньте на "Вісті Ковельщини". Перша сторінка вам  завжди усміхнеться красою, зачарує молодістю і патріотичним духом. Не потрібно нагадувати, що цей "еліксир" для душі готує професійна журналістська команда. Якось один із письменників на зустрічі в райбібліотеці кинув репліку, звертаючись до журналістів: "Вам легко виживати – ви ж багаті!".

Так ось, журналісти "Вістей" на своєму прикладі показують, що гроші в кінцевому результаті  – ніщо. Посудіть самі: зарплата працівника редакції не набагато вища від теперішньої мінімальної. Отримає творчий працівник ті копійки і займається математикою: як розрахувати всі видатки (на їжу, одяг, комунальні виплати) і не збанкрутувати.

А про оздоровлення, відпочинок в Єгипті  чи Туреччині та елітне харчування для покращення  інтелекту годі й думати.

Отож погодьтеся, шановні друзі, що це, хай і невеликий, але подвиг – нести світло знань в домівку передплатника. Це і є найвище багатство!

Один із очільників нової влади бовкнув: нам журналісти не потрібні.

Господи, дай йому швидшого прозріння. Бо ж не знає, що говорить. Дякувати Богу, не всі такої думки. В переддень ювілейної дати маємо подякувати місцевій районній та міській владі за розуміння і підтримку. Нехай вона не  є вельми великою, зате морально вагомою.

l

Скажу, що сівачі журналістської ниви варті найвищих слів пошани. Головний сівач  творчого поля – Заслужений журналіст України Микола Вельма. День і ніч живе газетою, вивіряє кожну сторінку, вичитує кожен рядок, вишукує цікаву інформацію і сам безперервно пише публіцистичні статті. Титанічна робота! Без перебільшення, це приклад для наслідування у будь-якій іншій (і не тільки творчій) діяльності. А скільки з-під крила редактора вилетіло у світ поетів, письменників, журналістів. Гордиться Ковельщина,  Волинь своїми синами!

Його заступниця Світлана Ляшук –  це надійний тил. Коли важко на "передовій", коли в редакції залишається два-три журналісти, вона, не шкодуючи ні сил, ні часу, віддає себе всю роботі і  "гасить" пожежу. Пані Світлана працює досконало, творчо, з душею. А у вільну хвилину дарує людям сонячну усмішку. До того ж, вона – голова журналістського осередку Ковельщини, а це відповідальна громадська посада.

А як оминути стрімку, струнку, як  тополина, креативну красуню Галину Цюру? Пройде – вітром лагідним війне. Погляне – і теплом зігріє. Скаже слово – і радістю зачарує. Тішиться  редактор – славна, розумна,  працьовита помічниця.

Впевнено й професійно почувається біля сучасної комп'ютерної техніки Ольга Стеблевець. Від неї багато в чому залежить "обличчя" газети. Та й сама приваблива, чарує своєю ніжністю, поглядом з  іскринками в очах і ліричним влучним словом для друзів. Зрештою, вона впевнена, що життя – не просто рух поміж людьми, а найперше – спілкування з друзями, яких у неї багато і які її поважають та сердечно люблять.

Про Вікторію Зінчук редактор Микола Вельма часто каже: "Це – талант!". І справедливо. Вона в постійному пошуку цікавої для читачів інформації. Її репортажі  професійно досконалі і образно довершені. А ще в тих матеріалах присутня душа. А це надзвичайно важливо. Сьогодні її щастя пригортає – пані Вікторія стала матір'ю. Журналістська родина поповнилася ніжним, малим янголятком. "А-у-у" – лунає тепер в оселі, і серце завмирає у надії та любові. Хай щастить!

Серед творчої когорти, мов квітка весняна, гарна і квітуча Оксана Мороз. Пропливе граціозно, поважно і зачарує красою своєю. Промовить слово – і мудрість відчуєш. Прочитаєш нарис – збагатиш серце гарним ліричним й розумним викладом і думкою. Любить вона про людей писати, особливо сільських, постійно перебуває в пошуку цікавих тем.

Редакція – це як квітучий луг із різнобарв'ям квітів. Всі гарні, у кожної своя краса і духовний зміст. Світлана Троцюк має дар акторки. Вона популярна ведуча корпоративів, багатолюдних сімейних та родинних свят. У неї гаряче, добре материнське серце. Заболить пальчик у доньки – переживання затьмарюють душу. Защебече ненаглядна доня – і Сонце весняне навколо, промінчик щастя витанцьовує. А ще  пише змістовні репортажі, готує актуальні інтерв'ю.

Наталія Романовська – тендітне, миле, життєдайне Боже створіння. Красуня  з іскринками творчого вогню в очах. О, як вона переживає, щоб  сторінки газети усміхалися привітно, щоб доречно були розміщені світлини!

"З нею легко працювати", – виставляє високу оцінку своїй  помічниці скупий на похвалу редактор. І я долучаюся до цих слів.

А як оминути сонячну Аліну Романюк, оператора комп’ютерного набору. Вправна в роботі, щира в спілкуванні. Любляча мама своєї ненаглядної донечки.

Про секретаря редакції Тамару Шевчук можна розказувати багато. Все своє трудове життя присвятила газеті. В трудовій книжці на сторінці про місце роботи один запис – редакція. А це значить – вірність! Ідуть дописувачі із малорозбірливими рукописами, писані почерком із древнього,  неукраїнського письма. А вона розгадує ці  писемні ребуси. Як? Хіба що знає  Бог. А ще толерантна, ввічлива і терпелива. Бувають емоційно неспокійні відвідувачі – вона заспокоїть. По суті, пані Тамара незамінимий неофіційний  "заступник" редактора із загальних питань. Многих Вам літ у "Вістях"!

Мирослав Данилюк –фотомайстер. Якщо тексти, нариси та інформація – це зміст газети, то світлини – її святковий одяг. Маестро має неабиякий смак. Завдяки йому газета "одягнена" в сучасну модну форму. У нього є дуже  гарна позитивна, чоловіча риса характеру – готовність прийти на допомогу іншим. Його хобі – історія, краєзнавство, велосипеди.

Стрій шанованих працівників редакції прихорошує і збагачує Валентина Мацюк. Її з любов'ю називають "міністром  фінансів". І справедливо, адже вона не тільки головний бухгалтер, але й економіст та фінансовий менеджер. У своїй діяльності дотримується безкомпромісного правила: найперше – сплатити всі податки, далі – зарплату, а потому ділити кошти на внутрішні потреби. Що не кажіть, справедлива і мудра політика. А ще пані Валентина – добра мама, любляча  бабуся і славна берегиня родини. Разом з тим, може звеселити влучним словом і дати розумну пораду.

"Берегиня чистоти", – кажуть про прибиральницю Людмилу Семенович. І невипадково:  в кабінетах порядок, в коридорах і смітинки не знайдеш, а вазони квітом привітним вас зустрічають. Вона – рання пташка, тому завжди творчим працівникам від неї приготоване вітальне слово і доброзичлива усмішка. По секрету скажу: жінка народна цілителька, багато хто до неї прислухається. "Пийте Іван-чай і будете завжди молоді", – повчає пані Люся. І це правда, бо й сама виглядає юно і привабливо.

l

Прямує час у невідому даль,

І ми за ним спішим до

 небокраю.

Буває на дорозі радість 

і печаль,

А пам'ять у минуле

 повертає.

Скільки всього знає історія газети!  Були і  компартійні "наїзди",  і  нападки від опонентів, і виживання на лезі ножа, і злети тиражу у дев'яностих роках ХХ століття. Але завжди газета та журналісти залишалися у єдності з народом. Найвищим досягненням, на мою суб'єктивну думку, був період, коли в  бурхливі революційні часи газета стала провідником ідей Незалежності на теренах Ковельщини.

А як не згадати корифеїв журналістики, володарів "золотого" пера? Вони залишили вагомий слід на сторінках газети. Ці сліди – від впевненості, твердої творчої ходи. Їх дух і сьогодні з нами. Ось ці зірки, що сяяли над краєм: Гнат Ольхович, Степан Скоклюк, Володимира Ковальчук, Степан Байдюк, Ніна Нагайчук.

З теплотою і любов'ю згадує редакційна родина своїх ветеранів. Ще недавно на крилах "Вістей" вони летіли до зірок. Чотири номери на тиждень? Не біда! Репортажі з далеких сіл, розповіді про видатних людей, критика нерадивих і лінивих – все було. 

Вдивляюся в світлину: які ж бо вони славні, гарні і рідні. Заглянь в чарівне дзеркало часу і побачиш, які  були молоді, з творчим запалом і поважною мудрістю. Всміхніться святу, наші дорогі Людмило Скоклюк, Людмило Стасюк, Алло Малиновська, Світлано Мельянчук, Ігоре Павлюк.

l

Спішить немилосердний час за дивним законом  – ми до осені прямуємо, а наша газета навпаки – до юності крокує. І чим крутіші та вищі пороги в руслі ріки життя, тим нагальніше потрібна в кожній домівці, на підприємстві, в школі – словом, скрізь, де є небайдужі ковельчани, рідна місцева газета.

Моя дорога тітонька пані Галина (а їй за 80) якось сказала: "Я люблю газету. Без неї я, немов у темних окулярах. Передплачую, скільки живу. Я впевнена: газета буде жити, допоки живу я".

Що ж, моя мудра тітонько, живіть до ста та більше років  і разом з Вами – наша рідна газета! 

Анатолій СЕМЕНЮК,

заступник  голови Ковельської організації

Національної спілки журналістів України.

Вашого Небесного". 

(Мтв. 5-14).

Слова, взяті із Святого письма і поставлені як епіграф до цього нарису, не випадкові. Хочете чи ні, а журналіст – це апостол, визначений Богом.  Його обов'язок – нести людям високі моральні істини, промінчик надії у сірість захмареного, буденного життя. Це, звичайно, не стосується  тих ЗМІ, які служать люциферу в особі олігархів і вносять  бруд та брехню у  свідомість людини.

Маю право стверджувати, що друковане видання нашого краю "Вісті Ковельщини" і його журналісти впродовж десятків років виступають носіями правдивості, толерантності та доброзичливості. Саме їх праця є вікном у світ для багатьох  ковельчан, особливо хворих, немічних, самотніх.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 637

*Впродовж 1939-2019 р. р. редакторами газети були:  О. Гаврик, М. Стешенко, Є. Шандибін, М. Карпенко, О. Малишев, О. Панчешний, Г. Ольхович,  В. Усенко, В. Бородчук.

З 1986 року редакцію очолює Заслужений журналіст України, кавалер ордена "За заслуги" ІІІ ступеня Микола Вельма. Одночасно він є директором ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини".

Ё Редакція дала "путівку" в життя колишнім головним редакторам незалежної громадсько-політичної "Газети "Волинь" Полікарпу Шафеті і Степану Сачуку (нині покійним), Заслуженому журналісту, члену Національної спілки письменників України Василю Простопчуку, письменнику-фантасту Леоніду Панасенку, журналістам столичних видань Валерію Вихованцю і Леоніду Павлючику.

Ё У різні часи в редакції працювали Степан Скоклюк, член НСПУ і НСЖУ, Заслужений журналіст; Степан Байдюк, Володимир Ковальчук, Алла Черній, Гнат Ольхович, Катерина Урбас, Мойсей Аврух, Ніна Тарасенко, Катерина Романенко, Григорій Балецький, Віктор Колодюк, Володимир Федотов, Василь Марієвич (нині покійні).

Ё На посаді відповідального секретаря редакції перебували у різні роки: Григорій Гуртовий, Ніна Нагайчук, Людмила Скоклюк; фотокореспондентами – Петро Соботович, Володимир Трофимчук, Василь Марієвич, Олександр Машков, Марія Фоменко, Володимир Клівак, Сергій Дятел, Володимир Повар, Ярослав Гаврилюк, В'ячеслав Шава.

Ё Майстрами пера себе зарекомендували Ігор Павлюк, Людмила Стасюк, Світлана Мельянчук, їх молодші колеги Світлана Ляшук, Вікторія Зінчук, Оксана Мороз, Світлана Троцюк.

Ё Обов'язки секретар-машиністки сумлінно виконували Галина Михайленко, Єлизавета Дорфман, Олександра Міскун, Валентина Лусь, Софія Пугач. Нині на "посту" беззмінно – Тамара Шевчук.

Ё Пильними "вартовими" на сторожі мовного поля газети у свій час стояли коректори Олександра Сас, Євгенія Омелянюк, Галина Кнечон, Алла Малиновська. Нині редакція працює без коректора.

Ё Обов'язки операторів комп'ютерного набору сумлінно виконували і виконують Тетяна Кушнерук, Ольга Стеблевець, Світлана Ляшук, Вадим Степанюк, Наталія Романовська, Орест Савчук.

Ё Станом на 1 жовтня 2019 року в ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини" працюють: директор – Микола Вельма, заступник – Світлана Ляшук, головний бухгалтер – Валентина Мацюк, завідувачі відділів Галина Цюра, Світлана Троцюк, Вікторія Зінчук, Оксана Мороз, оператори комп'ютерного набору Ольга Стеблевець, Аліна Романюк, Наталія Романовська, фотокореспондент Мирослав Данилюк, секретар Тамара Шевчук, прибиральниця Людмила Семенович.

Ё Багато десятків років активними громадськими дописувачами газети є Валентина Остапчук, Лідія Гарлінська, Валентина Січкар, Аркадій Чабанчук, Іван Сидорук, Яків Лавренко, Анатолій Семенюк, Дмитро Корнелюк, Ігор Вижовець, Антоніна Гладун, Алла Полякова, Ніна Федорук, Галина Оліферчук, Олена Прадійчук, Іван Ярошик, Віталій Лихобицький, Степан Тюбай, Ольга Бичковська, Любов Мержвинська, Ольга Ліщук, Людмила Стахорська, Василь Козак, Галина Голубович, Наталія Тхоржевська, Лідія Козуля, Тетяна Романюк, Маргарита Матвійчук, Мирослава  Жгун, Людмила Клімчук, Микола Рибак, Галина Божик та багато інших славних людей, які й сьогодні в бойовому строю.

Ё Пішли у Вічність позаштатні кореспонденти газети: Ганна Гнатюк, Володимир Лотоцький, Тетяна Гордіюк, Василь Олексюк, Віра Корнієнко, о. Петро Левочко, Марія Хотинська, Анатолій Вітрик, Остап Цехончук, Юрій Музичук, Петро Курейчук, Адам Поляк, Митрофан Шевченко, Микола Корнієнко, Сергій Миронюк, Віра Кулаковська, Анатолій Григоровський, Микола Калінін, Олександр Гнєзділов,  Никифор Лесюк, Павло Дубій, Михайло Хижко, Богдан Голюк, Ніна Сомська, Петро Дубровський.

• Впродовж 1939-2019 р. р. редакторами газети були:  О. Гаврик, М. Стешенко, Є. Шандибін, М. Карпенко, О. Малишев, О. Панчешний, Г. Ольхович,  В. Усенко, В. Бородчук.

З 1986 року редакцію очолює Заслужений журналіст України, кавалер ордена "За заслуги" ІІІ ступеня Микола Вельма. Одночасно він є директором ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини".

•  Редакція дала "путівку" в життя колишнім головним редакторам незалежної громадсько-політичної "Газети "Волинь" Полікарпу Шафеті і Степану Сачуку (нині покійним), Заслуженому журналісту, члену Національної спілки письменників України Василю Простопчуку, письменнику-фантасту Леоніду Панасенку, журналістам столичних видань Валерію Вихованцю і Леоніду Павлючику.
• У різні часи в редакції працювали Степан Скоклюк, член НСПУ і НСЖУ, Заслужений журналіст; Степан Байдюк, Володимир Ковальчук, Алла Черній, Гнат Ольхович, Катерина Урбас, Мойсей Аврух, Ніна Тарасенко, Катерина Романенко, Григорій Балецький, Віктор Колодюк, Володимир Федотов, Василь Марієвич (нині покійні).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 635

Напередодні 80-річчя газети журналісти "Вісті Ковельщини" попросили відповісти своїх читачів на такі два запитання: "Яка Ваша думка про "міськрайонку? Що б Ви хотіли побажати її творцям з нагоди ювілею?".

Ось що нам сказали:

Галина БОЖИК,

директор Централізованої бібліотечної системи

– "Вісті Ковельщини" є незамінимим і єдиним громадсько-політичним виданням нашого краю, яке тримає читачів в курсі всіх новин та подій міста і району. Вона особливо потрібна людям старшого віку. Особливо тим, хто не користується інтернетом, хоча й молоді є у ній що почитати.

Цінно те, що газета –  невтомний краєзнавець, неоціненна скарбниця повоєнної та новітньої історії краю. У фондах бібліотеки зберігаються підшивки газет ще з п'ятдесятих років ХХ століття.

Слід відзначити просвітницьку місію видання. У кожному номері читачеві пропонують матеріали культурологічного, національно-патріотичного та духовного змісту.

Із задоволенням перечитую нариси і статті журналістів Миколи Вельми та Анатолія  Семенюка, багатьох інших місцевих авторів.

Вважаю, що газета повинна виходити 2 рази на тиждень. Матеріали мають бути глибоко змістовні, такі, що спонукають до роздумів. І ще – побільше розповідей про видатних людей Ковельщини. Корисною бачиться рубрика про історію і походження вулиць міста та населених пунктів району.

l

 Тетяна СЕЛІВОНЧИК,

директор  Ковельського промислово-економічного коледжу    ЛНТУ, кандидат технічних наук

– "Вісті Ковельщини" – суперова газета. У ній багато інформації про освітян міста та району. Із задоволенням читаємо матеріали про життя і діяльність нашої коледжанської родини. Показником зацікавленості газетою є те, що студенти і викладачі нашого закладу активно передплачують і читають видання.

Про що варто більше писати? Здається, що газета висвітлює всі проблеми місцевого життя. Тут – спорт і духовність. Для допитливих всезнайок – кросворди. Для господинь – кулінарні рецепти. "Затяті" дачники знайдуть для себе поради з городництва: як,  коли і що сіяти, доглядати і врожай збирати.

Зізнаюся щиро: я люблю нашу рідну газету. Вона – найкраща!

l

 Віктор БИЧКОВСЬКИЙ,

начальник управління освіти міськвиконкому

– Освітяни дякують журналістам "Вістей Ковельщини", які постійно звертаються до теми життя і діяльності навчальних закладів міста,  висвітлюють заходи, які відбуваються в освітній галузі, інформують про здобутки і перемоги наших учнів та вчителів.

Ця інформація підсилює мотивацію до зростання в нелегкій  педагогічній та освітній діяльності.

Як пересічний ковельчанин, хотів би бачити публіцистичні статті та інформаційні матеріали про прозорість дій влади, автори  яких не оминали б "гострих кутів", містили ділову критику. Звичайно, всі публікації мають в собі нести  толерантність, норми етики і бути позначені справедливістю.

Газета повинна бути чесна і правдива перед кожним читачем.

Творчих злетів та успіхів бажають Вам освітяни, шановні журналісти!

l

Володимир БОЙКО,

директор комунального підприємства

"Ковельтепло", депутат міської ради

– Що думаю? Газета хороша. Багато інформації про "комуналку" міста. Є політика і реальна критика. З цікавістю перечитую новини про життя-буття ковельчан. Де ще таке прочитаєш? На сторінках газети – нариси про трудові будні села і міста. Є сумні новини про війну на Сході України і наших героїв-вояків.

Не раз почуєш, що газета "не така", бо друкує багато регуляторних актів, оголошень, реклами. Але як без цього? Це ж частина нашого життя, інформація, яка потрібна всім.

Чого не вистачає? На мою думку, потрібно більше матеріалів, що роз'яснюють, як формуються тарифи на комунальні послуги. Необхідні аналітичні статті про економіку міста та району,  перспективи її розвитку.

Напередодні ювілею прийміть найщиріші вітання з побажанням вистояти  в бурхливому морі реформ!

l

Сергій ГАРБАРУК,

Голобський селищний голова

– У нас демократичні принципи часто використовують для поширення неперевіреної або й свідомо неправдивої інформації. Стало легше псувати чиюсь репутацію. Звинуваченнями й брудом переповнена Інтернет-мережа та й деякі друковані періодичні видання дозволяють собі негативом тримати аудиторію в емоційному напруженні. 

На щастя, "Вісті Ковельщини" навіть у фінансово найскрутніші часи не переступила межі достойності. З чим я вітаю її читачів. 

А "міськрайонці" щиро бажаю й надалі тримати гідну позицію!

Напередодні 80-річчя газети журналісти "Вісті Ковельщини" попросили відповісти своїх читачів на такі два запитання: "Яка Ваша думка про "міськрайонку? Що б Ви хотіли побажати її творцям з нагоди ювілею?".

Ось що нам сказали:

– "Вісті Ковельщини" є незамінимим і єдиним громадсько-політичним виданням нашого краю, яке тримає читачів в курсі всіх новин та подій міста і району. Вона особливо потрібна людям старшого віку. Особливо тим, хто не користується інтернетом, хоча й молоді є у ній що почитати.

Цінно те, що газета –  невтомний краєзнавець, неоціненна скарбниця повоєнної та новітньої історії краю. У фондах бібліотеки зберігаються підшивки газет ще з п'ятдесятих років ХХ століття.

Слід відзначити просвітницьку місію видання. У кожному номері читачеві пропонують матеріали культурологічного, національно-патріотичного та духовного змісту.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 699

Хочемо подарувати онуку машину, але він не має прав. Яка сьогодні процедура їх отримання? Чи обов’язково закінчувати курси водіїв? Може, я сам можу навчити онука Правилам дорожнього руху та водінню?

Віталій КАЧАН.

Насамперед варто нагадати, що на посвідчення різних категорій діє різний віковий ценз:

А та А1 — від 16 років.

В, В1, С, С1 — від 18 років.

ВЕ, В1Е, СЕ — 19 років.

Інші категорії прав — після 21 року.

Процедура отримання прав сьогодні передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:

1. Навчання в автошколі

Вибирати її потрібно дуже уважно. Насамперед неодмінно уточнити наявність ліцензії МОН та атестата акредитації МВС.

Терміни та вартість навчання на курсах водіння залежать від обраної категорії транспортних засобів, але в середньому вони обійдуться у 3-4 тисячі гривень без врахування занять з водіння, пересічна вартість яких — 150-200 грн. за урок.

Для запису в автошколу необхідно подати наступний пакет документів:

® заяву із зазначенням місця проживання та категорії ТЗ;

® паспорт (пред’являється особисто) + копія ІПН;

® 4 фотографії розміром 3,5х4,5 см;

® медичну довідку.

Після закінчення курсу навчання складають внутрішні іспити з Правил дорожнього руху та водіння. Підтвердженням проходження підготовки водіїв є Свідоцтво про завершення навчання в автошколі, термін дії якого становить 2 роки від дня закінчення курсів.

2. Проходження медичного огляду

Основною метою медогляду є одержання довідки про придатність до керування транспортним засобом. Без неї отримати права неможливо.

Медичний огляд включає в себе: загальне обстеження спеціалістами медичної комісії, лабораторне і функціональне обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, ЕКГ, обстеження гостроти й полів зору, обстеження вестибулярного апарату, визначення групи крові й резус-фактора).

Медична довідка, видана із зазначенням хвороби, згідно з «Переліком захворювань і вад, за яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», є підставою для відмови в одержанні посвідчення водія.

3. Складання іспитів у сервісному центрі МВС

Прив’язку до прописки (реєстрації) скасували, тому скласти іспит можна в будь-якому СЦ МВС. Однак слід враховувати, що складати теорію на знання ПДД і практичний іспит дозволено тільки в одному територіальному сервіс-центрі (ТСЦ).

При проходженні перевірочного контролю у складі навчальної групи автошколи тестування проводиться в територіальному сервісному центрі МВС за місцезнаходженням навчального закладу. Всі необхідні документи подаються представниками автокурсів, від слухача вимагається тільки наявність паспорта.

Індивідуальне складання іспитів (окремо від своєї групи з автошколи) передбачає самостійну подачу повного пакета документів (їхній перелік можна дізнатись у ТСЦ).

Екзаменаційний блок для отримання водійського посвідчення складається з двох частин: теоретичної (20-хвилинне комп’ютерне тестування з 20 питань) і практичної (екзамен з водіння). 

Якщо ви не вклались у відведений для тестів час або зробили більше двох помилок — іспит провалено, і допуск до практики не буде отриманий. Перездати теорію можна не раніше, ніж через 5 днів, але кількість спроб необмежена. 

На складання практичного іспиту з водіння відводиться лише три спроби.

4. Отримання водійського посвідчення

Права видають через п’ять робочих днів з моменту складання іспитів. Посвідчення видають особисто під розпис при пред’явленні паспорта. Крім того, співробітники ТСЦ повинні повернути водієві свідоцтво про закінчення автошколи, екзаменаційну картку і медичну довідку.

Термін дії національного посвідчення водія становить 30 років і обчислюється від дня його оформлення.

Водіям-початківцям після проходження медогляду і складання іспитів видають тимчасове посвідчення з обмеженим правом керування транспортним засобом — забороняється перевищувати швидкість 70 кілометрів на годину. Термін дії перших водійських прав становить 2 роки, після чого проводять їх заміну.

Видача постійного посвідчення водія відбувається без складання іспитів за умови водіння протягом двох років з дня отримання перших прав без порушень або вчинення не більше двох адміністративних правопорушень. Якщо за цей період ним допущено три і більше порушень, обміняти права на постійні можна тільки після здачі практичного і теоретичного іспитів у ТСЦ МВС.

Підготувала 

Лариса ПИЛИПЕНКО.

Хочемо подарувати онуку машину, але він не має прав. Яка сьогодні процедура їх отримання? Чи обов’язково закінчувати курси водіїв? Може, я сам можу навчити онука Правилам дорожнього руху та водінню?

Віталій КАЧАН.

Насамперед варто нагадати, що на посвідчення різних категорій діє різний віковий ценз:

А та А1 — від 16 років.

В, В1, С, С1 — від 18 років.

ВЕ, В1Е, СЕ — 19 років.

Інші категорії прав — після 21 року.

Процедура отримання прав сьогодні передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 530

Жовтень можна назвати ясним обличчям осені. У цьому місяці  переважають сонячні теплі дні, але Сонечко гріє недовго,  "спати" лягає рано. Бували періоди, коли випадав сніг і нічний морозець покривав калюжі льодом. Про те, що осінь на дворі, каже жовте листя, яке осипається з дерев у жовтні навіть тоді, коли стоїть спокійна, безвітряна погода.

Хоч городньо-дачний сезон і підійшов до кінця, це тільки так здається, адже ніхто не поспішає на відпочинок. Не закінчених робіт в саду і на городі ще багато, крім того, починається підготовка до урожаю майбутнього року. 

Успішний садівник повинен знати, що сезонні роботи розділені по місяцях року, і вони повинні бути чітко виконані. Наприклад, у жовтні потрібно завершити всі осінні роботи, які не закінчені у вересні: зібрати повністю урожай, підготувати сад і город до зими. 

Докладно про те, що потрібно робити в жовтні на своїх ділянках садівникам і городникам ми розповімо далі.

Збираємо останні "крихітки"

Головне завдання  жовтня - повністю завершити збиральні роботи. На початку місяця слід викопати з грудкою землі цвітну капусту з іще несформованими головками, потім посадити її у теплицю. Після Покрови закінчити прибирання білокачанної капусти, висушити її і відправити на зберігання. 

Коли вся білокачанна капуста буде прибрана, потрібно відразу братися за роботу з прибирання брюссельської капусти. Для довгого зберігання треба викопати її з корінцями, помістити в ящик корінням вниз і присипати  вологим піском. Зберігати слід у підвалі, де температура не більше і не менше +10С, + 20С.

Після завершення роботи з прибирання капусти всіх видів час починати викопувати коренеплоди, які на цей  час залишилися на грядці: редьку, пастернак, петрушку, селеру. Прибирання має  бути закінчене до настання сталих морозів. Кілька корінців петрушки та селери можна залишити в землі на зиму, тоді з ранньої весни у будинку буде свіжа зелень.

Після перших морозів прибирайте корінь хрону. В цей час він вже не такий гіркий, трохи  солодкуватий на смак і зі специфічним ароматом. Добре зберігається в холодильнику в поліетиленовому пакеті. Під час збирання овочів не обійтися без рукавичок, мішків і овочевих сіток.  

 

Прибирання клумб і газонів

У жовтні досвідчені любителі квітів не залишають без уваги клумби і газони. Щоб у квітниках взимку не хазяйнували  миші, клумби повинні бути чистими від бур'янів і залишків однорічних квіткових рослин. Рослинні відходи без ознак захворювань використовують для мульчі або відправляють у компост. Листя у квітниках залишають, вони захищають багаторічні квіти від морозів в безсніжні зими. Основними видами робіт на газоні у жовтні є:

n остання стрижка покриву газону;

n прибирання газону;

n проведення підживлення газону.

Адже газон також потрібно привести в порядок, скосити траву, прибрати листя. Потім його треба прочесати граблями і вибрати залишки сухої рослинності. На місцях, де з'явилися залисини, розкидати насіння трави і присипати зверху тонким шаром піску.

Остання стрижка і підживлення газону проводиться за два-три тижні до початку стабільного холоду. Добрива потрібно брати фосфорні та калійні, тому що вони сприяють зміцненню структури трави.  

Що краще: копати чи не копати грядки?

Не менш важливою процедурою жовтня є перекопування землі. Для більшості городників вона вважається обов'язковим осіннім заходом. Останнім часом розійшлися думки:  її потрібно копати чи залишити не копаною? На ділянках з ухилом, і на яких є загроза підтоплюючого паводку, осіння обробка грунту завдасть лише шкоди. Стічна вода зможе вимити поживні речовини з ґрунту і навіть знести весь родючий шар.

Якщо ніяких загроз немає, копати землю у жовтні можна. Разом з тим потрібно вносити органічні добрива і суперфосфат. При осінньому перекопуванні грунту грудки землі обов'язково залишати нерозбитими, намагатися, щоб вони були великі. Якщо грядки призначаються для підзимового посіву, тоді їх потрібно підготувати відповідно.

Чим зайнятися садівникам 

в жовтні?

Висаджувати дерева восени можна до половини жовтня. В цей період молоді дерева припиняють ріст крони, а корені ростуть і розвиваються до того часу, поки температура грунту не стане 40С. Значить, посаджені в жовтні молоді саджанці дерев відростять свої молоді корінці ще до початку постійних морозів. Хорошій приживлюваності сприяє осіння вологість грунту і прохолодне повітря, так що весняні природні капризи для дорослих саджанців будуть не страшні.

Якщо у вересні не вдалося повністю підготувати вже посаджені раніше дерева і чагарники до зими, це потрібно зробити в жовтні. Особливо важливо вчасно провести санітарну обрізку, прорідивши крону дерев, обрізавши чагарники. Займатися обрізанням краще при спадаючому  Місяці.

До настання зими плодові дерева повинні мати обмазані розчином стовбури, для такої процедури використовується розчин глини з вапном. Стовбури молодих дерев слід укрити на зиму для захисту від сильних морозів. З профілактичною метою від появи борошнистої роси, гнилизни, іржі дерева і чагарники в останніх числах жовтня бажано обприскати 3% розчином бордоської рідини.

Підготовка 

до сівби

Для осінньої посадки цибулі потрібно використовувати районовані озимі сорти, вони добре переносять зимові морози, під час зростання не дають стрілок. Перш,  ніж висаджувати цибулини, підготовлена земля має осісти.

Важлива умова підзимових посівів – не допустити появи сходів в ту ж осінь. Якщо таке станеться, вони вимерзнуть. Якщо з термінами посіву вгадати, рано по весні з'являться чудові сходи, стійкі до хвороб, урожай можна буде збирати на п'ятнадцять днів раніше, ніж з висіяного насіння овочевих культур навесні.

Починаючи з перших днів жовтня, в залежності від погоди, починається посадка озимого часнику. Кращий час для посадки – коли температура повітря протягом доби не стане підніматися вище 10 градусів. Рослини до зими повинні добре вкоренитися, але якщо відразу дадуть зелені пагони, це призводить до вимерзання. Посадковим матеріалом часнику можуть бути зубки і бульбочки, а також однозубки. Як тільки грунт промерзне, посадки часнику потрібно вкрити опалим листям або замульчувати торфом.  

Перш, ніж зайнятися озимим посівом, треба вивчити наступні правила: 

ь Грунт повинен бути пухким й родючим. Ділянку вибирати в такому місці, щоб грунт не затоплювався весняними водами, швидко просихав і добре прогрівався. 

ь Весь посадковий матеріал повинен бути сухим. 

ь Норма висіву, порівняно з весняною, повинна бути вищою. При підзимових посівах зазвичай невелика схожість. 

ь Насіння краще присипати не землею, а   сумішшю піску і добре перепрілого перегною.

Слід звернути увагу на сорти:  вони повинні бути стійкі до низьких температур, придатні для вирощування при короткому світловому дні.

Догляд за виноградником

У жовтні урожай винограду вже практично зібраний, і настає час боротися із захворюваннями і шкідниками. Виноградник необхідно обробити відповідними препаратами. Молодняк потрібно вкрити лапником або торфом. Старі лози обрізають, висушують і спалюють. Решту лози укладають в невеликі вириті канавки.

Підсумки жовтневих клопотів

В останню чергу необхідно викопати цибулю-порей, але тільки ті екземпляри, у яких діаметр ніжки 2 і більше сантиметрів, решту залишити в землі – вони доростуть наступного літа. Обрізані до трьох сантиметрів коріння присипають вологим піском в ящику  і розміщують в підвалі. Через три тижні на третину обрізають листя. У такому вигляді цибуля-порей добре зберігається до Нового року.

Кожному власнику садових і городніх ділянок знадобляться різні види добрив та засобів захисту рослин від шкідників.  

Після всіх турбот  можна і відпочити,  розслабитися, але для цього потрібно виконати  ще деякі роботи в цьому сезоні, а саме:

Якщо осінь не багата на дощі, провести полив рослин, дерев, ягідників. 

Щоб не допустити змиву грунту в саду, розташованому на схилі, викопати переривчасті глибокі канавки. Розташувавши їх поперек схилу, можна насипати земляні валики. 

Якщо планується весняна посадка саджанців, підготувати ями, внести в них добрива. 

Багаторічні культури, ревінь, спаржу, цибулю-батун ретельно прополоти, підгодувати, обірвати на них старе листя. 

Все опале листя, бадилля та інше рослинне сміття закласти в компост.

Якщо всі ці основні роботи в жовтні будуть зроблені, можна вважати, що сезон практично підійшов до кінця. Залишається зі спокійною душею чекати зими.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Жовтень можна назвати ясним обличчям осені. У цьому місяці  переважають сонячні теплі дні, але Сонечко гріє недовго,  "спати" лягає рано. Бували періоди, коли випадав сніг і нічний морозець покривав калюжі льодом. Про те, що осінь на дворі, каже жовте листя, яке осипається з дерев у жовтні навіть тоді, коли стоїть спокійна, безвітряна погода.

Хоч городньо-дачний сезон і підійшов до кінця, це тільки так здається, адже ніхто не поспішає на відпочинок. Не закінчених робіт в саду і на городі ще багато, крім того, починається підготовка до урожаю майбутнього року. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 766

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїну знань. Тому доля дарує кожному з нас першого вчителя, який згодом стає твоїм другом і порадником, прикладом для наслідування. 

Коли ми прийшли в перший клас у 1990 році, то побачили свою  вчительку  Галину Іванівну Шевчик, яка створила для нас  маленьку чарівну країну під назвою «Школа».

Народилася Галина Іванівна Шевчик в с. Грудки Камінь-Каширського району у сім’ї сільських трудівників. Тато Іван Іларіонович працював бригадиром у місцевому колгоспі, мама Ганна Юхимівна спочатку – ланковою, а згодом – на фермі. Батьки виховували п’ятеро дітей – трьох дочок  Надію, Галину, Любов і двох синів Івана та Василя. 

Галина була другою дитиною в родині Решетовських. Змалечку дітям прищеплювали любов до близьких, рідної землі, вчили поважати людей,  творити добро, гарно вчитись. 

Галина змалечку любила співати, а ще їй подобалось допомагати мамі, яка трудилася в колгоспі. Бувало, ненька збирається на роботу, а донечка біжить за нею вулицею, проводжає на роботу. Дуже засмучувалась, коли її не брали із собою, навіть плакала,  а на зворотній дорозі додому співала. Усі жартували, казали, що дівчинка так голос розвиває. 

Коли пішла до школи, Галина дуже полюбила першу вчительку Марію Лукашівну, яку завжди згадує з душевним теплом. Дівчина гарно вчилася, її поважали  у класі, дописувала до районної газети «Радянське Полісся», де з’являлись на світ її замітки про події що відбувалися у селі, життя школи, перші проби пера. Змалечку мріяла стати вчителем, брала активну участь у художній самодіяльності як в шкільні, так згодом і в студентські роки. 

У  далекі 70-ті, після закінчення Володимир-Волинського педучилища, під час навчання у Луцькому педінституті за спеціальністю «Вчитель початкових класів» Галина проходила практику у СШ № 3 в місті Ковелі. Разом з іншими студентками-практикантками майбутню вчительку поселили в гуртожитку, що діяв на базі навчального закладу. В цій же школі завгоспом працював Володимир Хомович, який на той час теж здобував вищу освіту в Львівському лісотехнічному інституті за спеціальністю «Інженер-лісотехнік». 

Вечорами Галина  дуже любила писати вірші. Та й можливість була для творчості, адже дівчата, з якими проживала в кімнаті, частенько ходили дивитись телевізор. І ось одного дня у дівчини зіпсувалась праска, і вона попросила, щоб подруги покликали завгоспа, аби він її відремонтував. Так і відбулись перша зустріч і знайомство двох молодих людей.  Володимир щовечора приходив до Галини, вони багато спілкувалися на різні цікаві теми, допомагав перевіряти учнівські зошити, виготовляти наочність, завжди підтримував. 

Галина Іванівна, щиро, з неприхованою посмішкою, зізнається, що коли вперше побачила свого Володю, то у неї мимоволі промайнула думка: «Це буде мій чоловік». Хлопець підкорив дівчину своєю добротою, працелюбністю, щирою вдачею, чесністю і порядністю. 

Восени 1973 року молоді люди побралися, згодом у них народилися діти. Спочатку – Руслана, пізніше – Оксана, а вже через дев’ять років – наймолодша донечка  Ірина.

Найщиріші і найтепліші спогади ювілярки про моменти, коли разом із чоловіком і донечками щонеділі збиралися разом біля телевізора, щоб подивитися казочки. До того часу дбайлива матуся і турботлива дружина випікала «смаколики». Печиво, пиріжки  були дуже смачними. 

Був час, коли і труднощі спіткали цю люблячу сім’ю: Галина Іванівна занедужала. Але завдяки підтримці і турботі Володимира Хомовича, любові донечок вдалося подолати тяжку недугу.

Втомлений, з роботи, люблячий чоловік прибігав до своєї Галинки у кімнату, зігрівав її, як Сонечко, був і є для неї в житті опорою, захистом, надією, сімейною силою. 

Й досі подружжя Шевчиків усе робить  разом.  Побудували власне сімейне гніздечко.  Виховали і дали путівку в життя трьом прекрасним донькам, які здобули вищі освіти і стали гарними людьми, підростають онуки – гордість і втіха дідуся й бабусі.

Галина Іванівна та Володимир Хомович виростили і  виховали  трьох доньок.  Можна без перебільшення сказати, що  недаремно вклали стільки сил, терпіння, мудрості у їх виховання.

Вони стали гідними людьми, а головне — перейняли найкращі риси характеру, мають власні сім’ї, їх поважають люди, адже все те добро і любов, які  мають в своїх  серцях  Володимир Хомович та Галина Іванівна діти віддають іншим. 

Галина Іванівна – справжня берегиня родинного вогнища, найкраща у світі бабуся. Щиро радіють їй онуки, коли приїздить  у гості разом із чоловіком, горнуться до неї, немов ластів’ята.  

Галина Іванівна сильна духом, щира і весела. А ще  — дуже  щаслива, адже 48 років поруч із нею найкращий, найтурботливіший чоловік Володимир Хомович, з яким  пережили чимало, зберегли  та  бережуть своє кохання до сьогодні. 

Кажуть, що любов – це єдине з Божественного дару, що є на Землі і що ми здатні відчувати. Без любові людина не почуває себе щасливою. Лише вона підтримує у нас вогник непідкупної щирості, відкриває дорогу, якою двоє йдуть назустріч один одному. 

Серце наповнюється  гордістю, адже моя перша вчителька Галина Іванівна разом із своїм чоловіком крокують дорогою кохання, співтворчості, співпереживання, взаємної гармонії впродовж майже 50 літ. Усі випробування кохані люди зустріли і пройшли сміливо й гідно, збудували свій дім так, щоб жилося в ньому весело і  радісно. Славиться він працьовитими руками, затишком, гостинністю, а нині повниться щебетом шістьох онуків.

Світлана ТРОЦЮК, випускниця 4-В класу 

1994 року ЗОШ № 11.

НА ФОТОСВІТЛИНАХ: Галина Іванівна ШЕВЧИК з чоловіком Володимиром Хомовичем; з онуками; у родинному колі.

Фото Олега СЛЮСАРЯ.

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїну знань. Тому доля дарує кожному з нас першого вчителя, який згодом стає твоїм другом і порадником, прикладом для наслідування. 

Коли ми прийшли в перший клас у 1990 році, то побачили свою  вчительку  Галину Іванівну Шевчик, яка створила для нас  маленьку чарівну країну під назвою «Школа».

Народилася Галина Іванівна Шевчик в с. Грудки Камінь-Каширського району у сім’ї сільських трудівників. Тато Іван Іларіонович працював бригадиром у місцевому колгоспі, мама Ганна Юхимівна спочатку – ланковою, а згодом – на фермі. Батьки виховували п’ятеро дітей – трьох дочок  Надію, Галину, Любов і двох синів Івана та Василя. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 516

Не секрет, що наше здоров'я і настрій значною мірою залежать від того, що ми їмо. Восени важливо поповнити запас вітамінів і зміцнити імунітет в сезон холодів і застуд. В цьому допоможуть корисні компоненти осіннього раціону. То що найкраще їсти восени?

Гарбуз

Цей овоч багатий вітамінами А, С, групи В,  мікроелементами і живильними речовинами. Гарбуз — джерело дуже рідкісного вітаміну Т, що впливає на обмінні процеси в організмі.

Завдяки вмісту вітаміну А гарбуз корисний для очей. Великий вміст клітковини — плюс для травлення. А поєднання з низькою калорійністю робить її незамінною для тих, хто хоче схуднути.

Гарбуз має антиоксидантні, протизапальні властивості. Сприяє очищенню організму від шлаків, токсинів, надлишків холестерину, зміцнює стінки судин, сприятливо впливає на нервову систему. До того ж, з гарбуза можна приготувати безліч смачних страв — від  супів до десертів.

Баклажани

Баклажан містить клітковину, пектин, калій, кальцій, фосфор, залізо, магній, вітаміни С, В1, В2, В5, РР. Він допомагає виводити з організму зайву рідину, шлаки, холестерин, сприяє схудненню. Пектин, що міститься в баклажанах стимулює травлення і не дає застоюватися жовчі.

Яблука

Ці фрукти — справжня вітамінна бомба, джерело мінеральних речовин: заліза, калію, кальцію, магнію, натрію, фосфору, йоду, міді, нікелю, багаті пектином і клітковиною. Яблука зміцнюють імунну систему, нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту, мають протизапальну та протинабрякову дію, знижують рівень холестерину в крові. Вживаються в їжу як в свіжому вигляді, так і у вареному, тушкованому, сушеному, квашеному, моченому, служать компонентом різних страв.

Капуста

Це хороше джерело вітаміну С, хоча у міру зберігання його запас знижується. При цьому, у квашеній капусті цього вітаміну більше, ніж у свіжій. Крім того, капуста багата вітамінами К, РР, групи В і U.

Цей овоч корисний для роботи кишечника і нирок, для серцево-судинної системи, знижує рівень холестерину і зміцнює зуби, нігті і волосся.

Буряки

Буряк ефективно оздоровлює серце. Вміст у буряках певного співвідношення натрію і кальцію забезпечує нормальну циркуляцію крові і разом з цим — необхідне всім внутрішнім органам харчування. В буряках міститься більше 50% натрію і 5 % кальцію — саме в такій пропорції забезпечується краща розчинність кальцію в крові. Дана особливість засвоєння буряків позитивно впливає на стан кровоносних судин - вони стають краще захищеними від негативного процесу затвердіння судинної тканини, а також від підвищення артеріального тиску та інших порушень серцевої системи.

Горіхи

Всі горіхи багаті корисними ненасиченими жирами і розчинною клітковиною, що знижують рівень холестерину. Більшість горіхів — потужне джерело вітаміну Е, який є антиоксидантом і позитивно впливає на роботу статевої системи чоловіків і жінок. Горіхи багаті вітамінами А, С і групи В.

Але не забувайте, що горіхи досить калорійні, тому в день їх достатньо з'їдати не більше 50 грамів.

Шипшина

У плодах шипшини аскорбінової кислоти приблизно в 10 разів більше, ніж у ягодах чорної смородини, і в 50 разів більше, ніж у лимоні, в 60-70 разів більше, ніж у хвої сосни, ялини, ялиці або ялівцю. Відвар з плодів шипшини — це прекрасна профілактика простудних вірусних захворювань. Ефірні олії, що містяться в її пелюстках, справляють в'яжучу, бактерицидну та протизапальну дію. Чай із шипшини корисний при схудненні.

Обліпиха

Ці ягоди містять вітаміни А, С, групи В, Р, РР, Е, К, безліч мікроелементів, органічні кислоти, фосфоліпіди, флавоноїди та ін. Біологічно активні речовини в складі обліпихи роблять її профілактичним і лікувальним засобом.

Обліпиха застосовується при авітамінозі, зниженні імунітету, використовується для лікування ран, опіків, шкірних захворювань, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (але при зниженій кислотності шлунка), хвороб горла і стравоходу.

Солодкий (болгарський) перець

Містить вітаміни С, В1, В2, В6, РР, А, каротин, залізо, цинк, натрій, калій, фосфор, магній. Зміцнює імунітет, стимулює ріст волосся, роботу шлунка і підшлункової залози, зміцнює стінки судин, запобігає розвитку остеопорозу і анемії, знижує ризик утворення тромбів. Зелені та червоні плоди перцю вживають у свіжому і консервованому вигляді, фарширують м'ясом і овочами. Використовують у приготуванні лечо, як приправу для заправки супів, як гарнір до м'ясних страв, як інгредієнт різних соусів і салатів. 

Журавлина

В принципі, практично всі знають про те, що журавлина дуже корисна для імунітету, який восени потрібен, як ніколи. Крім цього, журавлина — так само, прекрасний антисептик, тому її рекомендується приймати під час будь-якого запального процесу в організмі. Крім цього, журавлина дуже добре впливає на шлунково-кишковий тракт.

Селера

Дієтичний продукт, калорійність якого — всього 18 ккал. Однаково корисні як корінь, так і стебла, і листя цього овоча. Він містить вітаміни С і А, U, вітаміни групи В, РР, Е, калій, кальцій, залізо, цинк, фосфор, магній, фолієву і нікотинову кислоти. Лідирує за змістом органічного натрію і селену. Поліпшує травлення, нормалізує артеріальний тиск. Корисна при ожирінні, нервових розладах, подагрі, ревматизмі, захворюваннях щитовидної залози.

Підготувала Світлана ЛЯШУК.

Не секрет, що наше здоров'я і настрій значною мірою залежать від того, що ми їмо. Восени важливо поповнити запас вітамінів і зміцнити імунітет в сезон холодів і застуд. В цьому допоможуть корисні компоненти осіннього раціону. То що найкраще їсти восени?

Цей овоч багатий вітамінами А, С, групи В,  мікроелементами і живильними речовинами. Гарбуз — джерело дуже рідкісного вітаміну Т, що впливає на обмінні процеси в організмі.

Завдяки вмісту вітаміну А гарбуз корисний для очей. Великий вміст клітковини — плюс для травлення. А поєднання з низькою калорійністю робить її незамінною для тих, хто хоче схуднути.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 674