Велелюдний літній ярмарок у невеликому місті вирував яскравими барвами та жвавими розмовами. Жителі довколишніх сіл завзято торгували багатими дарунками поліської землі, хвалили свій товар, припрошували покупців. 

– Купуйте молоду картоплю! – гукнула Оксана до імпозантного чоловіка.

– До картоплі ще господиню потрібно, щоб зварила, – пожартував той. – А я холостяк.

– То візьміть домашнього молока, – не розгубилась молода жінка. – І готувати не потрібно, і корисно.

Павло з цікавістю поглянув на приязну чепурну молодичку і несподівано для самого себе купив у неї і молоко, і домашній сир, і ще й десяток яєць.

Наступного дня Павло, який працював керуючим відділення банку неподалік від ринку, в обідню перерву знову пішов базарювати. І прогулюючись рядами, зловив себе на думці, що мимоволі шукає поглядом учорашню симпатичну продавчиню. А ось і вона! Цього разу чоловік, не торгуючись, купив у неї все: кілька банок чорниць, молоду картоплю, домашні огірки, молоко, а жінка дбайливо допомогла Павлові усе до ладу спакувати. 

х х х

Уперше в житті Павло ходив на ринок по кілька разів на тиждень. Його працівники майже щодня ласували чорницями, малиною, абрикосами, куштували домашній сир, сметану чи молоко. А ще – іноді із здивуванням відзначали мрійливий погляд свого шефа. 

А Павло уже й познайомився із продавчинею. За час коротких розмов чоловік та жінка устигли  розповісти про себе один одному. Виявилось, що Оксана живе у селі разом із матір’ю, сама виховує десятирічного сина. 

– Коли Тимофійкові виповнився рік, чоловік, як багато наших односельців, почав їздити на заробітки за кордон, – розповідала новому знайомому жінка. – Там познайомився з місцевою, а через деякий час покинув нас із сином, розлучився і одружився вдруге в чужій стороні. 

– Але ж він, мабуть, допомагає дитині? – поцікавився Павло.

Оксана сумно посміхнулась:

– Кілька разів через земляків передавав синові іграшки на Різдво.

х х х

Одного дня у кінці серпня Павло, як завжди скупивши увесь Оксанин товар, подякував та попрощався:

– До завтра!

Оксана відповіла:

– Завтра я приїду з сином – дитину потрібно до школи зібрати.

– Чудово! – сказав Павло. – Я чекатиму вас на залізничній платформі.

Наступного дня по ринку вони ходили утрьох. Павло дивувався, що жвавий хлопчик терпляче витримував усі примірки, адже школяреві потрібно було придбати і сорочечки, і штанці, і спортивний костюм. 

– Він у мене дуже слухняний. Ніколи нічого не просить – розуміє, що мені одній важко. Поки я на базарі, він і бабусі допомагає по господарству, і у школі добре вчиться, любить читати книжки. 

– Знаєте, – шепнула Оксана так, щоб не чув хлопчик, – у Тимофія у жовтні день народження, то я вирішила зібрати гроші йому на смартфон – у селі уже майже всі його однолітки мають, хай і у синочка буде…

– Ну що ж, – звернувся до хлопчика Павло. – Раз ти, Тимофію, такий молодець, то запрошую тебе з мамою у кафе на морозиво!

х х х

Минуло літо, настала осінь. Павло і Оксана стали спілкуватися частіше, вони нерідко разом проводили вільний час. Свято Покрови жінка запросила міського гостя відзначити у селі, тож чоловік познайомився і з мамою своєї подруги. 

Одного жовтневого дня Павло приїхав на вокзал набагато раніше до прибуття електрички, якою мали приїхати Оксана та Тимофійко, щоб купити дитині омріяний телефон. Чоловік помітно нервував і уже кілька разів зазирав у «бардачок» автомобіля, де лежали дві коробки: одна із найновішою моделлю смартфона, а інша, невеличка, з червоного оксамиту, – з обручкою всередині…

Олеся ВИШИВАНЮК.

Велелюдний літній ярмарок у невеликому місті вирував яскравими барвами та жвавими розмовами. Жителі довколишніх сіл завзято торгували багатими дарунками поліської землі, хвалили свій товар, припрошували покупців. 

– Купуйте молоду картоплю! – гукнула Оксана до імпозантного чоловіка.

– До картоплі ще господиню потрібно, щоб зварила, – пожартував той. – А я холостяк.

– То візьміть домашнього молока, – не розгубилась молода жінка. – І готувати не потрібно, і корисно.

Павло з цікавістю поглянув на приязну чепурну молодичку і несподівано для самого себе купив у неї і молоко, і домашній сир, і ще й десяток яєць.

Наступного дня Павло, який працював керуючим відділення банку неподалік від ринку, в обідню перерву знову пішов базарювати. І прогулюючись рядами, зловив себе на думці, що мимоволі шукає поглядом учорашню симпатичну продавчиню. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 518

Серпень – гаряча пора «жнив» для садівників і городників. Як правило, перша половина місяця – суха і спекотна, у другій половині серпня – більшає дощів. Дні стають помітно коротшими, ночі – прохолоднішими. Іноді ночі настільки холодні, що доводиться накривати грядки поліетиленом. Саме розмаїття  кольорів серпневого саду — яскраві, тропічно-красиві жоржини, зірчасті айстри, гордовиті гладіолуси – нагадує про те, що невдовзі новий навчальний рік, дітям потрібно буде  йти у школу. Сад і город в серпні (втім, як і в інші місяці) вимагають  уваги й  ретельного догляду.

Найприємніша робота – збір урожаю плодів на городі і в саду. Гілки плодових дерев ваблять урожаєм яблук, груш, слив. А на грядках чекають не дочекаються, коли їх почнуть збирати, рожево-цукристі помідори, смагляві баклажани, соковито-зелені огірки.

У серпні  вже можна  частково збирати  (небагато, щоб тільки урізноманітнити свій стіл) дайкон, моркву, брукву. А рослинам це тільки піде на користь: їм необхідне проріджування. Особливо вибагливий у цьому відношенні буряк: якщо не проріджувати його, коренеплоди не будуть великими.

ОГІРКИ

Збір плодів проводиться   раз на два-три дні. Це необхідно для відростання інших плодів.

Важливо оглядати огіркові кущі: спека і надлишкова волога можуть стати причиною появи борошнистої роси (листя покриваються білими, схожими на борошно, плямами). Потім листя засихає і відмирає. Хороший засіб від борошнистої роси – заброджена трава: піввідра трави заливаються гарячою водою. Траву два дні настоюють і проціджують. У розчин додаються сечовина (з розрахунку одна чайна ложка на літр розчину). Сечовину можна замінити марганцівкою (1 грам на літр розчину).

ПОМІДОРИ

Починаючи із середини серпня, помідори перестають поливати. З кущів видаляють верхівки з квітками: їм необхідні поживні речовини, а плодів вони вже не дадуть.

Справжнє лихо для помідорів у серпні –  активізація фітофтори. Якщо вчасно не вжити заходів, то можна позбутися всього врожаю. Про себе фітофтора дає знати появою коричневих і бурих плям на листках й плодах. Листя швидко сохне, плоди твердіють. Використовувати в їжу плоди, уражені фітофторою, неможливо.

Якщо ви помітили ознаки фітофтори, урожай необхідно негайно рятувати! Збирають зелені плоди, які не пошкоджені хворобою, промивають у гарячій воді і вкладають для того, щоб плоди дозріли. Листя і плоди, уражені хворобою, необхідно негайно видалити з городу і спалити. Оскільки основною причиною фітофтори є холодні роси, значні перепади температури вдень і вночі, то для профілактики захворювання рослини накривають на ніч поліетиленом.

Відмінний профілактичний засіб проти фітофтори –звичайний кефір. Літр кефіру вистоюють добу, потім розчиняють у відрі води і застосовують для обприскування.

Хороший результат дає  полив рослин настоєм золи (на 1 л води застосовують 0,3 кг золи).

Із засобів захисту рослин можна запропонувати інноваційний засіб «Профіт». Один пакет розводять в 5 л води. Отриманий розчин застосовується для змочування листя. Після обробки профітом, плоди томатів не слід збирати протягом 20 днів.

ЦИБУЛЯ-ПОРЕЙ

Роботи в саду і на городі в серпні передбачають  періодичне підгортання цибулі-порею. У цьому випадку рослина порадує вас до осені білими соковитими стеблами. Можна підгодувати рослини за допомогою забродженої трави, золи або пташиного посліду (пропорції становлять 1:20). При цьому у відро води додають столову ложку мінерального добрива.

ПАТИСОНИ І КАБАЧКИ

У серпні продовжують догляд за ними. Кабачки і патисони слід поливати (під корінь), здійснюють підгодівлю. Листя знизу видаляють, для присипки зрізів застосовують товчене вугілля. Такі заходи зовсім не зайві: рослини оптимально вентилюються, а це – найкраща профілактика борошнистої роси. Щоб плоди не підгнивали, можна підкладати під них дошки або шматочки фанери.

КАПУСТА

Пізню капусту слід підгортати і, найголовніше, рясно поливати. Ґрунт навколо  ретельно спушують. 

У серпні капусту атакують слимаки. Щоб ненажерлива «звірина» не пошкодила качани капусти,  ґрунт навколо рихлиться і мульчується подрібненою соломою.

ПЕРЕЦЬ

Великі плоди збирають  кожні п’ять днів. Почервоніння плодів не чекають. Зелені плоди перцю містять багато вітаміну С. Червоні плоди – справжнє джерело бета-каротину. Якщо помістити зелені плоди перцю у тепле місце, він швидко змінить колір, але він прекрасний і в «зеленому» варіанті. Плоди перцю швидко в’януть в теплі, тому рекомендується зберігати їх у прохолодному приміщенні.

Головний ворог перцю – це тля, яка висмоктує соки з листя. Якщо попелиці надто багато, то, розправившись з листям, вона переходить на стебла, не гребує і плодами. Для боротьби з попелицею, уражені листки «припудрюють» попелом. Комахи, які впали з рослини, знищуються. Якщо є необхідність, обробка повторюється через 3-5 днів. Добре відлякують тлю квітучі чорнобривці: їх можна посадити по контуру грядки.

ЗЕЛЕНЬ

Серпень – час для збору щавлю. Якщо щавель заморозити або законсервувати, вийде відмінна заготівля на зиму для зеленого борщу. У серпні – найкращий час для поділу, а, отже, і розмноження багаторічних сортів цибулі (слизун, шніт). У другій половині місяця можна повторно висіяти кріп, пекінську капусту, крес-салат, листовий салат, листову гірчицю.

СМОРОДИНА

Плоди чорної смородини збирають у першу чергу: її плоди дозрівають і обсипаються найшвидше. До збору червоної і білої смородини можна приступити дещо пізніше: плоди краще тримаються на кущах. Смородина червоного і білого сортів  розмножується наприкінці місяця за допомогою живців.

Важливим моментом є видалення хворих і засохлих гілок. Це допоможе уникнути зараження скляницею і борошнистою росою.

Найпоширенішим ворогом смородинників у серпні є павутинний кліщ (напевно, всім доводилося спостерігати на кущах характерну павутину). Позбутися підступної комахи допоможе розчин карбофосу (на відро води дають 90 г речовини). Хороший профілактичний захід – видалення і спалювання пошкоджених і старих пагонів. Хороша  вентиляція куща – ворог павутинного кліща номер один.

Позбутися від грибкового ураження кущів дозволить обробка їх бордоською рідиною (1% розчин).

 ЯБЛУКА

Яблука збирають у другій половині місяця. Якщо запізнитися зі збором урожаю, то яблука можуть почати опадати і втратять свої смакові якості.

Важливо. Розрізняти так звані знімну і споживчу зрілість яблук. До головних ознак  знімної зрілості відносять: забарвлення насіння у коричневий колір, легке відділення яблука від гілки, забарвлення шкірки згідно з сортовими ознаками. Але найчастіше знімна й споживча стиглість плодів не збігаються у часі. Не можна збирати плоди і раніше настання знімної зрілості: вони будуть абсолютно несмачними. Та й зберігатися будуть погано.

Підготувала 

Світлана КОЛОСОК.  

Серпень – гаряча пора «жнив» для садівників і городників. Як правило, перша половина місяця – суха і спекотна, у другій половині серпня – більшає дощів. Дні стають помітно коротшими, ночі – прохолоднішими. Іноді ночі настільки холодні, що доводиться накривати грядки поліетиленом. Саме розмаїття  кольорів серпневого саду — яскраві, тропічно-красиві жоржини, зірчасті айстри, гордовиті гладіолуси – нагадує про те, що невдовзі новий навчальний рік, дітям потрібно буде  йти у школу. Сад і город в серпні (втім, як і в інші місяці) вимагають  уваги й  ретельного догляду.

Найприємніша робота – збір урожаю плодів на городі і в саду. Гілки плодових дерев ваблять урожаєм яблук, груш, слив. А на грядках чекають не дочекаються, коли їх почнуть збирати, рожево-цукристі помідори, смагляві баклажани, соковито-зелені огірки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 851

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 505

Гороскоп

з 5 по 11 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 375

Наступної неділі, 28 липня, в Україні відзначатимуть День працівників торгівлі. Без усякого перебільшення можна сказати, що це свято – справді загальнонародне. Бо жодна українська сім’я і дня не може прожити, щоб не відвідати магазин, ринок,  продовольчий чи промисловий кіоск.

А якщо врахувати, що в останні роки професія торговельника стала в нашій країні однією з найпопулярніших в силу різних причин, то до людей за прилавком у нас надзвичайно прихильне ставлення. Адже там – і наші рідні, і друзі, і знайомі. Доводиться їм нелегко, бо не завжди покупців багато і з грошима у них тепер тугувато, але духом не падають, оскільки знають, що  торгівля – рушій прогресу, своєрідний покажчик матеріального рівня наших співгромадян.

На цій фотосвітлині  ви бачите працівників одного з найпопулярніших торговельних закладів міста, який носить назву «Макс-Мікс». Це – продавець Тетяна ЧАВУС, менеджер Вікторія  МУЗИЧУК, продавці Тетяна СЕМЕНЮК і Людмила БАРЧУК. Про їх добрі справи  читайте в інтерв’ю з очільницею закладу Наталією Фалько на 2-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Наступної неділі, 28 липня, в Україні відзначатимуть День працівників торгівлі. Без усякого перебільшення можна сказати, що це свято – справді загальнонародне. Бо жодна українська сім’я і дня не може прожити, щоб не відвідати магазин, ринок,  продовольчий чи промисловий кіоск.

А якщо врахувати, що в останні роки професія торговельника стала в нашій країні однією з найпопулярніших в силу різних причин, то до людей за прилавком у нас надзвичайно прихильне ставлення. Адже там – і наші рідні, і друзі, і знайомі. Доводиться їм нелегко, бо не завжди покупців багато і з грошима у них тепер тугувато, але духом не падають, оскільки знають, що  торгівля – рушій прогресу, своєрідний покажчик матеріального рівня наших співгромадян.

На цій фотосвітлині  ви бачите працівників одного з найпопулярніших торговельних закладів міста, який носить назву «Макс-Мікс». Це – продавець Тетяна ЧАВУС, менеджер Вікторія  МУЗИЧУК, продавці Тетяна СЕМЕНЮК і Людмила БАРЧУК. Про їх добрі справи  читайте в інтерв’ю з очільницею закладу Наталією Фалько на 2-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 498

Четвер. Мінлива хмарність,  дощ, гроза. Температура: 25 оС. Вітер північний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 17оС. Вітер північно-західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза.   Температура: 23оС. Вітер  північний помірно сильний.

В ніч на суботу. Хмарно, дощ, гроза.  Температура: 17оС. Вітер північно-східний помірний.

Субота. Мінлива хмарність, дощ, гроза.  Температура: 23оС. Вітер  північно-східний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність.   Температура: 17оС. Вітер північно-східний слабкий.

Неділя.  Мінлива хмарність, дощ, гроза.  Температура: 25оС. Вітер  північно-східний помірний.

В ніч на понеділок. Ясно.  Температура: 18оС. Вітер північний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність, можлива  гроза. Температура:  25оС. Вітер північно-східний помірний.

В ніч на вівторок. Ясно.  Температура: 14оС. Вітер  північно-східний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 25оС. Вітер північно-східний помірно сильний.

В ніч на середу. Ясно.  Температура: 14оС. Вітер західний помірний.

Середа. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза. Температура: 28оС. Вітер північно-західний    помірно сильний. 

Четвер. Мінлива хмарність,  дощ, гроза. Температура: 25 ^оС. Вітер північний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 17^оС. Вітер північно-західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, дощ, гроза.   Температура: 23^оС. Вітер  північний помірно сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 420

У неділю, 21 липня, на позачергових виборах українці обирали новий склад Верховної Ради України IX скликання. 

Вчасно, о восьмій годині ранку відчинилися двері виборчої дільниці № 071005, що розташувалася в адміністративному приміщенні ПТМ “Ковельтепло”. У фойє представлено друковані інформаційні матеріали про кандидатів у народні депутати та політичні партії. Чимало людей зупинялися перед стендами, знайомилися із виборчими списками політичних партій, передвиборними програмами, біографіями кандидатів-мажоритарників. 

Пред’явивши паспорт, виборці отримували по два бюлетені. Один – однаковий для всіх українців із списком партій. В іншому – прізвища кандидатів-мажоритарників по нашому виборчому округу № 21. В просторому приміщенні дільниці розташовано шість кабінок для таємного голосування. Хтось з  виборців швидко ставить відповідні позначки і кидає бюлетені в урну, інші дещо затримуються в кабінках, ретельно вивчаючи документи. 

 – Виборчий процес у нас проходить спокійно, згідно із чинним законодавством, за перебігом виборчого процесу стежать спостерігачі. Люди приходять на дільницю з дітками, цілими сім’ями, – каже голова дільничної виборчої комісії Тетяна Кухта. – Варто відзначити, що я дуже задоволена роботою членів нашої ДВК – всі працюють злагоджено, чітко, відповідально. Всього на дільниці згідно з списками – 1865 виборців. Станом на 11-ту годину до урн опустило бюлетені 229 виборців, о 12-й годині вже проголосувало 342 виборці, на 16-ту год. – 649, на 18-ту – 764 виборці. Восьмеро з них проголосували вдома.

Поки ми спілкуємося, на дільницю зайшов чоловік старшого віку. Він поцікавився у голови комісії, чи може він проголосувати за дружину,  яка наразі перебуває в іншій області? Мовляв, паспорт дружини він має, її вибір знає. Звичайно, Тетяна Володимирівна відмовила чоловіку, роз’яснивши вимоги законодавства.

На виході з цієї виборчої дільниці протягом дня представники Національного екзит-полу проводили опитування тих, хто уже проголосував. Було опитано кожного дванадцятого виборця (крок передбачено методикою та  залежить від загальної кількості виборців на конкретній дільниці). Дехто  відмовлявся брати участь в опитуванні, однак більшість охоче заповнювали  запропоновану анкету, яка є анонімною. 

х  х  х

За результатами офіційного підрахунку голосів стало відомо, що найбільшу прихильність виборців на цій дільниці здобула політична партія «Слуга народу» – 381 голос, ВО «Батьківщина» отримала 118 голосів, політична партія «Європейська солідарність» – 92, “Голос”- 81, «Сила і честь» – 72 голоси виборців. Серед мажоритарників лідирує самовисуванець Степан Івахів  – 370 голосів. Кандидат від політичної партії «Слуга народу» Андрій Лев набрав 247 голосів виборців.

Світлана ЛЯШУК.

Фото автора.

У неділю, 21 липня, на позачергових виборах українці обирали новий склад Верховної Ради України IX скликання. 

Вчасно, о восьмій годині ранку відчинилися двері виборчої дільниці № 071005, що розташувалася в адміністративному приміщенні ПТМ “Ковельтепло”. У фойє представлено друковані інформаційні матеріали про кандидатів у народні депутати та політичні партії. Чимало людей зупинялися перед стендами, знайомилися із виборчими списками політичних партій, передвиборними програмами, біографіями кандидатів-мажоритарників. 

Пред’явивши паспорт, виборці отримували по два бюлетені. Один – однаковий для всіх українців із списком партій. В іншому – прізвища кандидатів-мажоритарників по нашому виборчому округу № 21. В просторому приміщенні дільниці розташовано шість кабінок для таємного голосування. Хтось з  виборців швидко ставить відповідні позначки і кидає бюлетені в урну, інші дещо затримуються в кабінках, ретельно вивчаючи документи. 

 – Виборчий процес у нас проходить спокійно, згідно із чинним законодавством, за перебігом виборчого процесу стежать спостерігачі. Люди приходять на дільницю з дітками, цілими сім’ями, – каже голова дільничної виборчої комісії Тетяна Кухта. – Варто відзначити, що я дуже задоволена роботою членів нашої ДВК – всі працюють злагоджено, чітко, відповідально. Всього на дільниці згідно з списками – 1865 виборців. Станом на 11-ту годину до урн опустило бюлетені 229 виборців, о 12-й годині вже проголосувало 342 виборці, на 16-ту год. – 649, на 18-ту – 764 виборці. Восьмеро з них проголосували вдома.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 604

Кожного Божого дня маємо справу з представниками торговельної  сфери – у супермаркетах, на ринках, в продовольчих кіосках.

Хто ж він, працівник торгівлі сьогодні?

Психотерапевт, який вас заспокоює  усмішкою, вгамовує душевні пристрасті при спілкуванні? Цілитель, що пропонує смачний (часом лікувальний) оздоровчий продукт?

Модельєр, що  орієнтується у світі сучасної моди і робить вас привабливим?

Судіть самі.

Нещодавно  я зіткнувся з проблемою сантехнічного обладнання, яке потрібно було терміново відремонтувати. Здавалось би, що,  маючи практичні і теоретичні інженерні знання, легко впораюсь із роботою. Аж ні! Не вийшло.

Завітав до магазину сантехніки «Саніта». Мила і привітна продавчиня взялась активно допомагати у розв’язанні моєї проблеми. Я був приємно вражений тим, як вправно «працює» її логічно-технологічне мислення.

«Повороживши»  кілька хвилин, вона запропонувала оптимальне рішення із мінімальними затратами, яке виявилося напрочуд ефективним. За це щиро подякував жінці.

На моє тверде переконання, до працівників торгівлі  маємо ставитися із особливими   пошануваннями. Бо там, де ти з добром, то й до тебе добро повертається. Як правило, я іду в торговельний заклад з довірою і прошу товар, який би взяла собі сама продавчиня. Якщо продовольчий, то неодмінно свіжий, за помірною ціною і, звичайно, смачний. У дев’яноста відсотках спрацьовує –  моя дружина завжди  задоволена.

Не секрет, що є торговельні заклади «чужі», а є «народні». В перших товарообіг слабенький, товар залежаний і людей мало. В іншому – черги.

l

Шукаю «секрети». В тихому і затишному куточку Ковеля вже багато років успішно працює склад-магазин «Макс–Мікс», тобто «Велике асорті». Повір, читачу, я  із околиці міста   не раз поспішав туди. Щось є в цьому магічне: чи то товар смачніший, чи то продавці унікальніші.

Мене зустрічає осяйна усмішка  господині закладу Наталії Фалько. Поруч – милі красуні, співробітниці торговельного центру.

– Слухаю вас, – звучить музикою голос пані Наталії.

– Я не надовго, – сідаючи у зручне крісло, кажу. –Хочу дізнатися, як готуєтеся зустріти своє професійне свято? 

– Працюємо в звичайному режимі.

– І все ж запитання:  Прем’єр-міністр В. Гройсман декларує збільшення валового продукту по Україні. А у вас товарообіг зріс?

– Гройсмана можна зрозуміти – там політика. А у нас щоденна, рутинна праця. Звичайно, товарообіг зростає, але ми цього не рекламуємо. Наш критерій – якість обслуговування. Тішимося, коли покупець іде з магазину задоволений.

– Буваючи у вас, зауважую, що людей завжди багато. В чім секрет?

– Наш успіх складається із багатьох чинників. Найперше – ціна. У нас націнка не перевищує 10-15 відсотків. Для збіднілої частини населення це важливо, хоча не тільки в цьому успіх. У нас широкий асортимент товарів. Скажімо, макарони є за ціною 10-15 гривень за кілограм, а є й по 25–30 гривень.

Останнім часом бачимо, що попит на якісний і дорогий товар збільшується. Хто б подумав, що крупа ціною 200–300 гривень за кілограм  не буде залежуватися? Не забуваємо про асортимент дієтичного та діабетичного харчування.

Багато важить те, що  завжди свіжий продукт. Ми за цим суворо слідкуємо.

– Великий торговий центр, а пива, горілки, вина немає. Це зменшує товарообіг?

– Це наша принципова позиція: відносно менший товарообіг,  але здоровий мікроклімат у сім’ях наших клієнтів. Це значно важливіше за великі прибутки.

– Не раз чуємо заклик: «Купуймо українське!». Це якось впливає на товарообіг?

– У 2014 році нас лякали економічним крахом. Сьогодні ж маємо повноцінний асортимент якісного українського товару. І цей товар конкурентоспроможний  навіть на європейському ринку.

– Мені часто докучає думка про нібито суцільну бідність в Україні. Ця тема домінує у виступах політиків. Що скажете?

– Я не політик і не аналітик. Думаю, в усьому світі, як і в нас, є бідні,  а є  багаті. Але я бачу позитивну тенденцію: скажімо, оцет за 7 гривень беруть гірше, ніж той, що за 14. Збільшується попит на елітне борошно – наприклад, харківське «Екстра», тобто набагато дорожче. Подібне спостерігаємо й по інших категоріях товарів. Ось і судіть самі.

– Наталіє Олександрівно, за кожним успіхом завжди стоїть невтомна, високопрофесійна праця ваших підлеглих. Назвіть кращих.

– Повірте, Анатолію Володимировичу, це зробити важко, тому що всі – «кращі». І всім вдячна за розуміння, професіоналізм, толерантність у ставленні до покупця. Просто назву окремих. Це Руслана Філіпчук, Марія Кашуба, Каріна Клевєцька, Ольга Редька, Вікторія Музичук, Галина Сарапіна. Словом, всім низенько вклоняюся в щиросердечно дякую!

– Чув про Ваше добре серце і гарні благодійні справи.

– Я б хотіла гори перевернути заради сиріт та хворих, але бажання не завжди співпадають із можливостями. Хоч посильну допомогу окремим категоріям населення ми  надаємо.

– Деякі банки мають бренд: «Клієнт – дорожчий  золота».

– Згідна, а ми на корпоративах, які іноді збираємо, підіймаємо перший тост зі словами: «За покупця!».

– Ви щаслива?

– Так, у мене є улюблена робота, гарний колектив, щирі друзі.

– Ваше захоплення?

– Подорожувати скрізь і всюди. Люблю гори, Закарпаття. Взагалі, Україна унікальна!

– Ваше побажання на свято?

– Всім здоров’я, миру і благополуччя!

Що ж, до цих слів приєднуємося й ми. Зичимо працівникам сфери торгівлі Ковельщини подальших успіхів у праці, вдячності клієнтів і, звичайно ж, великого особистого щастя!

Особливо теплі  і щирі вітання адресуємо ветеранам міської і районної торгівлі, які закладали фундамент сьогоднішніх успіхів вкрай важливої й потрібної сфери. Їм було і нелегко, і непросто, але вони мужньо переборювали труднощі, намагалися якнайкраще задовольнити попит людей на продовольчі  і промислові товари в умовах тотального дефіциту у не такі вже й далекі радянські часи.

Тож нехай Господь дарує Вам міцне здоров’я і своє благословення на многії і благії літа!

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКУ: Наталія ФАЛЬКО. Ці прекрасні квіти, які вона тримає в руках, – дарунок з нагоди свята і їй, і колегам по роботі.

Кожного Божого дня маємо справу з представниками торговельної  сфери – у супермаркетах, на ринках, в продовольчих кіосках.

Хто ж він, працівник торгівлі сьогодні?

Психотерапевт, який вас заспокоює  усмішкою, вгамовує душевні пристрасті при спілкуванні? Цілитель, що пропонує смачний (часом лікувальний) оздоровчий продукт?

Модельєр, що  орієнтується у світі сучасної моди і робить вас привабливим?

Судіть самі.

Нещодавно  я зіткнувся з проблемою сантехнічного обладнання, яке потрібно було терміново відремонтувати. Здавалось би, що,  маючи практичні і теоретичні інженерні знання, легко впораюсь із роботою. Аж ні! Не вийшло.

Завітав до магазину сантехніки «Саніта». Мила і привітна продавчиня взялась активно допомагати у розв’язанні моєї проблеми. Я був приємно вражений тим, як вправно «працює» її логічно-технологічне мислення.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 594

Хто б там  що не говорив, але у сміливості, наполегливості і навіть мужності Володимиру Зеленському сьогодні на загальноукраїнській політичній арені рівних немає.

І це не перебільшення й не комплімент, а реальна оцінка дій новообраного Президента. Здавалось би, йому, талановитому актору і неперевершеному коміку-сатирику, «шапка Мономаха» буде не по плечу і не до снаги. Не кожен зважиться у такий важкий для держави час брати на себе надзвичайно високу відповідальність, не маючи досвіду і необхідної практики, вступати у бій зі старою бюрократично-замшілою системою.

Однак Володимир Зеленський зважився на цей майже відчайдушний крок, пам’ятаючи, що тільки «сміливим підкоряються моря», як співається у пісні з кінофільму «Діти капітана Гранта». І хоча роль у його житті Ігоря Коломойського значна, переоцінювати її не варто: на мою думку, Володимир Олександрович – самостійний і цілком сформований «гравець» на українській політичній шахівниці. Він знає, чого він хоче, хоч, можливо, не завжди чітко усвідомлює шляхи досягнення поставленої мети.

Президент діє методом «бурі й натиску» (була колись в історії Німеччини така група молодих літераторів-бунтарів). Це саме той метод, яким не оволодів Петро Порошенко. Зайнявши посаду Глави держави, він так і не визначився, в чому його більше – у бізнесі чи в державотворенні. Йому хотілося сподобатися всім: і вітчизняним націонал-патріотам, і олігархам-товстосумам, і зарубіжним політикам. До пори – до часу йому вдавалося маневрувати «між крапельками», сформувати потужну антиросійську міжнародну коаліцію, зміцнити армію, утвердити в свідомості багатьох співгромадян українську національну ідею, в тому числі вибороти  автокефалію для Української Православної Церкви.

Але при тому Петро Олексійович виявляв дивовижну поблажливість до тих, хто грабував Україну, оточив себе кар’єристами і підлабузниками, яких і близько не можна було підпускати до влади (одна подружня пара Луценків за всієї поваги до неї чого тільки варта!). В кінцевому підсумку це призвело  до поразки, бо «любі друзі», як і Віктору Ющенку стали для нього дорожчі, аніж український народ. Він не помітив чи не захотів помітити межу, яка відділяла любов від ненависті.

l

Команда «ЗЕ!» це вдало використала у своїй передвиборній кампанії – спочатку президентській, а тепер парламентській. По-моєму, в новітній історії України – це справжній «рекорд Гіннеса», який до цього не вдавалося встановити нікому. Перед наступом «зелених» не встояли такі гранди українського політикуму, як Гройсман, Ляшко, Гриценко і навіть Тимошенко, яка всіма фібрами душі хотіла перемоги Зеленського  над Порошенком, неприязнь (або точніше – ненависть) до якого сягає у давні часи. Декілька разів Юлія Володимирівна,  звертаючись до виборців, наголошувала, що 21 липня – голосування не тільки за народних депутатів, а й за  прем’єр-міністра, посаду якого вона була, очевидно, не проти зайняти.

Однак у Президента   – своє бачення ролі голови уряду та його команди. Це, як він підкреслив в інтерв’ю, має бути абсолютно нова людина, не пов’язана з політикою, фахівець своєї справи, економіст сучасного типу. Декілька таких особистостей він має на увазі, хоч прізвищ їх не оголошує.

Передбачуваною була поразка «Самопомочі» Андрія Садового, як і Радикальної партії Олега Ляшка. Якщо перший став  фактично головною причиною «смерті» своєї політичної сили, то другий обрав не зовсім вигідну для себе передвиборну тактику – почав активно критикувати нового Президента, що виборцям явно не сподобалося. Хоча, з другого боку, що міг радикально змінити за якихось два місяці перебування на посаді В. Зеленський? В цьому Олег Валерійович явно переграв самого себе і, наскільки відомо, не зміг перемогти в одномандатному виборчому окрузі. Жаль. Бо новому парламенту явно не вистачатиме такої харизматичної і яскравої індивідуальності, як «людина з вилами»…

l

Володимир Зеленський зумів «розгромити» і таких потужних ворогів української незалежності, як «Опозиційна платформа «За життя!», давши зрозуміти, хто в домі господар. І це – незважаючи на масовану інформаційну атаку на електорат східної і південної України, які вдень і вночі вела Москва. Не було такого дня, щоб російське телебачення на державних каналах не лило бруду на наших політиків. В першу чергу, звичайно, на П. Порошенка, В. Гройсмана, А. Парубія, О. Турчинова та інших високопосадовців, які «розв’язали війну» проти власного народу, “довели його до зубожіння”, “зруйнували економіку й соціальну сферу”, “слухняно виконують вказівки США і ЄС” замість того, щоб  разом із Росією будувати мирне, щасливе майбутнє двох «братніх» народів.

Діставалося на «горіхи» й новообраному Президенту В. Зеленському, котрий (жах який!) у міжнародній політиці продовжує курс свого попередника на зближення з Європою і НАТО, не поспішає вступати в переговори з очільниками самопроголошених і ніким не визнаних ДНР–ЛНР, не прислухається до «мудрих» і «єдино правильних» порад кума В. Путіна Медведчука, який у передвиборний період не зникав з екранів як російських, так і українських телеканалів. Іноді здавалося, що глава держави у нас не Зеленський, а  головний «миротворець» Медведчук разом зі своїми служками Бойком, Рабіновичем, Шуфричем та іже з ними.

Однак, як кажуть, не «проканало»: на  вудочку сепаратистів клюнуло всього 13 відсотків тих, хто взяв участь у виборах.  Де вже тут рівнятися зі «Слугами народу», не кажучи вже про інших учасників перегонів! Перемога «ЗЕ» – команди переконлива і майже блискавична.

l

Звичайно, здобути цю перемогу було непросто. Але ще важче розвинути її «вглиб» і «вшир», закріпити конкретними справами на благо народу, слугами якого переможці себе вважають. Вже сьогодні, як свідчать попередні підрахунки, вони спроможні сформувати одноосібну фракцію у Верховній Раді, набравши майже конституційну більшість у парламенті. Знову ж таки: подібного в сучасній історії України ще не було.

Добре це чи погано? Життя покаже. Не думаю, що Володимир Зеленський та його однодумці хочуть, аби стало гірше, ніж було і є. Тут головне – обрати правильний орієнтир, використати небачений досі рівень довіри і підтримки електорату для реалізації програми ефективних реформ в ім’я зміцнення держави, подальшого утвердження її авторитету на міжнародній арені, захисту територіальної цілісності країни.

Не варто забувати і про те, що фактично «однопартійний» парламент покладає величезну відповідальність і на Президента, і на керівників партії «Слуга народу». Адже всі керівні державні посади, цілком очевидно, займуть висуванці цієї політичної сили. А раз так, то й відповідати доведеться за ВСЕ. «Громовідводу» в особі прем’єра чи голови Верховної Ради, керівників силових структур, центральних відомств і міністерств не буде. Там працюватимуть лише СВОЇ люди. Тому «природним» способом  відімре так званий квотний принцип формування керівних кадрів, як це було за попередніх президентів, коли відповідальні пости, починаючи від голів райдержадміністрацій і закінчуючи членами уряду, займали висуванці чи то «Батьківщини», чи то «Народного фронту», чи то «Солідарності».

«Квотна»  влада нагадувала рака, лебедя і щуку – один тягнув в один бік, другий – в інший, а третій взагалі опирався і стояв на місці. Приблизно так працював Кабінет Міністрів Володимира Гройсмана. Сам Володимир Борисович, незважаючи на «видатні» заслуги в реформуванні економіки, в парламент не потрапив, незважаючи на його «революційну»  антипорошенківську риторику останнім часом...

l

Парламентські вибори в Україні закінчилися, але, судячи з усього, не закінчився виборчий процес – на нас чекають наступні вибори, на цей раз до місцевих рад. Не виключено, що відбудуться вони теж  дочасно – восени нинішнього року. Принаймні так хочуть в Офісі Президента. 

Отож, не розслабляймося й готуймося до чергового голосування.

Маркіян ІВАЩИК.

Хто б там  що не говорив, але у сміливості, наполегливості і навіть мужності Володимиру Зеленському сьогодні на загальноукраїнській політичній арені рівних немає.

І це не перебільшення й не комплімент, а реальна оцінка дій новообраного Президента. Здавалось би, йому, талановитому актору і неперевершеному коміку-сатирику, «шапка Мономаха» буде не по плечу і не до снаги. Не кожен зважиться у такий важкий для держави час брати на себе надзвичайно високу відповідальність, не маючи досвіду і необхідної практики, вступати у бій зі старою бюрократично-замшілою системою.

Однак Володимир Зеленський зважився на цей майже відчайдушний крок, пам’ятаючи, що тільки «сміливим підкоряються моря», як співається у пісні з кінофільму «Діти капітана Гранта». І хоча роль у його житті Ігоря Коломойського значна, переоцінювати її не варто: на мою думку, Володимир Олександрович – самостійний і цілком сформований «гравець» на українській політичній шахівниці. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 473

День виборів народних депутатів  видався теплим, сонячним. Ніби природа хотіла  сама підняти настрій жителям, обігріти своїм теплом, подарувати гарні роздуми на цей день.

Бо скільки думок роїться  в кожного: чи іти на вибори, за кого віддати свій голос, аби не помилитись? Адже живемо у непростий час, як кажуть, «куди не кинь – всюди клин»: війна на Сході країни, низький життєвий рівень, недоступні ціни, кудись «віддаляється» від  нас медицина. І в тому хаосі – передвиборна агітація. Щедро роздають свої обіцянки кандидати в депутати, партійні діячі. Кому вірити?

Але до виборів комісія, яка працювала в дитячому садочку селища Голоб, підготувалась з високою відповідальністю.

Вчасно відчинилась дільниця і, як й заведено, пролунав Гімн  України, який виконали члени дільничної комісії під музичний супровід Віктора Шиятюка. Це створило гарний, піднесений настрій. 

Тут потурбувались, щоб виборцям на дільниці було комфортно. А ще виявили голобчан, в яких у той день був день народження, хто голосував вперше. Приємно вражена була Віра Федчук, яку зустріли на дільниці з чудовим букетом гладіолусів і найкращими вітаннями члени комісії. Це й здивувало, і до сліз схвилювало. Вітання отримав Олександр Артинюк, бо також 21 липня відзначав день народження. Сюрприз чекав Влада Старушенка, який прийшов вперше на вибори.

24 жителі голосували за місцем проживання. З такою роботою добре справились члени комісії С. Кудацька, В. Махнюк, Л. Садова.  

Раділа Тетяна Кулеша, що її не забули, бо ж хотілось взяти участь у відповідальній справі.

Щоправда,  явка виборців була низькою. І не тільки тому, що хтось поїхав на роботу чи кудись відпочивати.  Спілкуючись з людьми, відчували їх недовіру до влади, депутатів різного рівня. То, може, час цю довіру повернути?

Валентина СІЧКАР.

День виборів народних депутатів  видався теплим, сонячним. Ніби природа хотіла  сама підняти настрій жителям, обігріти своїм теплом, подарувати гарні роздуми на цей день.

Бо скільки думок роїться  в кожного: чи іти на вибори, за кого віддати свій голос, аби не помилитись? Адже живемо у непростий час, як кажуть, «куди не кинь – всюди клин»: війна на Сході країни, низький життєвий рівень, недоступні ціни, кудись «віддаляється» від  нас медицина. І в тому хаосі – передвиборна агітація. Щедро роздають свої обіцянки кандидати в депутати, партійні діячі. Кому вірити?

Але до виборів комісія, яка працювала в дитячому садочку селища Голоб, підготувалась з високою відповідальністю.

Вчасно відчинилась дільниця і, як й заведено, пролунав Гімн  України, який виконали члени дільничної комісії під музичний супровід Віктора Шиятюка. Це створило гарний, піднесений настрій. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 613