День 

Святого Юрія

Турботою про сімейний достаток, урожай нив, приплід худоби і здоров'я членів родини сповнений день святого Юрія (6 травня), якого вважали покровителем хліборобства і скотарства. Святий великомученик і переможець Юрій, що загинув у Нікомедії (Мала Азія) 303 року по Христі, вважається за покровителя хліборобства й скотарства у всіх християнських народів. Саме це ім'я Юрій у грецькій мові вимовляється "георгос", або "георіос" (у латинській – Georgius), що значить "землероб", або той, хто обробляє землю, – хлібороб по-нашому. 

У християнському іконописі святий Юрій зображується лицарем на білому коні зі списом у руках, що ним він забиває дракона. Цей святий лицар, за християнською легендою, врятував невинну дівчину в лівійських степах. Дівчина за поганським звичаєм була принесена в жертву драконові. Сам дракон у християнській символіці – це і є переможене поганство, на руїнах якого відродилася християнська церква.

За стародавнім народним віруванням, у цей день "весна сходить на землю". Перед тим люди тільки кликали її, запрошували як бажаного гостя, зустрічали піснями й хороводами, а тепер, мовляв, вона вже тут поміж нами, зійшла на землю й починає господарювати: з'являються перші сходи ярих, оживають озимі посіви, зазеленіли гаї й сади…

Для забезпечення врожаю як хліба, так і трави, потрібна насамперед волога, а тому треба накликати дощ; звідси повівся звичай – у день святого Юрія обливати водою пастуха чи якусь іншу, окремо визначену для того особу. Такий звичай з давніх-давен існує не тільки в нас, в Україні, а й у інших народів: естонців, латишів, греків, німців та в  південних слов'ян.     

За народним календарем, від Благовіщення до Юрія – найкращий період для весняних робіт. Вважалося, що в того господаря, який до Юрія не підготує грядок під капусту, хтось із родини помре. З-поміж усіх святих саме Юрію народні повір'я доручають "відкривати" небо, випускати росу, тепло, закосичувати квітами землю. Про це часто співається і в колядках, і у веснянках. Важливими компонентами юріївської обрядовості були ритуальні вогні й трапези. Правда, їхня збереженість у різних місцевостях України була не однакова. У Карпатах важливу роль відігравали вогні. 

На Юрія намагалися добре годувати худобу. Вранці дійним коровам давали дрібно посічені квіти, посипані сіллю, яка була на святвечірньому столі; давали лизати сіль, закопану на Благовіщення в мурашник. Якщо худоба до Юрія вже виходила на пашу, то на Юрія її виганяли на найкраще пасовище. В окремих місцях у цей день плели віночки із зілля і закладали коровам на роги. Замаювання худоби на Юрія пов'язане з повір'ям, начебто закосичену вінками худобу не чіпає потім жоден хижий звір.

Святий Юрій, як співається у веснянках, просить свою матір подати йому ключі, щоб відімкнути небо і випустити росу. Отже, випускати весняну росу – це одне з важливих завдань святого Юрія. За народним віруванням, роса в цей день має цілющу силу. Колись наші селяни цього дня зранку, ще до схід сонця, збирали росу і хворі промивали нею очі, дівчата вмивалися – "на красу", старші люди мочили голову – "щоб не боліла", а господині кропили цією росою домашню птицю, "дріб" – "щоб курчата плодилися".  

Існує вірування, що в день святого Юрія починає співати соловейко та вперше кує зозуля. Народні прикмети кажуть, що "як закує зозуля на голий ліс, то буде нещасливий рік і на людей, і на худобу"; "як хто вперше почувши зозулю, має гроші в кишені, то матиме гроші весь рік".

Рахманський Великдень

На двадцять п'ятий день після Великодня припадає свято – Рахманський великдень, що його ще називають Переполовенням або "Правою середою" (цьогоріч – 13 травня). 

"Як їдять крашанки на Великдень, то лушпиння збирають і несуть до річки та кидають його на воду. Вода понесе те лушпиння десь далеко аж за моря до рахманів; припливе воно до них аж на десяту п'ятницю, тоді й буде Рахманський великдень". "…Обмінюються крашанками… пускають їх (у виді шкаралущі) водою на другий світ "до рахманів". "…Шкарлупи з яєць, викинені на Великдень на воду, допливають до якихось людей, що живуть за далекими морями й називаються рахманами; вони не знають, коли має бути Великдень, і чекають крашанок із України…". 

"На Переполовення Мати Божа з Ісусом Христом перепливали річку "на трісці" до Єгипту – "щоб Гирод не вбив". "При водосвятті в цей день обливають один одного водою… Якщо в цей день буде облита водою відьма, то вона не посміє затримувати дощів і літо буде врожайне".

Найдавніша літературна згадка про "рахманів" або "брахманів" зустрічається у літописі Нестора, але й цей літописець посилається на Георга Амартолу (Георгія Монаха). З цього можна зробити висновок, що Рахманський великдень – це якийсь залишок стародавніх, ще дохристиянських звичаїв.

“Микола весняний”

22 травня у церковних календарях відзначається як день перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. Уперше це свято було встановлене папою Урбаном ІІ, що жив у ХІ столітті, був папою в 1088 - 1099 рр. Отже, це є свято Західної Церкви й воно не визнавалося греками, але в Україні цей день святкувався. До українського церковного календаря свято було введене митрополитом Єфремом при кінці ХІ століття. Між іншим, цей факт може свідчити про те, що ми мали в той час дружні стосунки з Римом.

В Україні традиція святкувати “Миколу” двічі на рік мала особливе пояснення. Переказували, що колись Бог призвав до себе двох святих – Миколу й Касіяна. Дорогою вони побачили, як чоловік в'їхав возом у болото і ніяк не міг вибратися звідти. Микола заходився витягати воза, а Касіян відмовився допомогти бідоласі, щоб не забруднити одежі. От вони прийшли до Бога – чепурний Касіян та замазура Микола. Тоді Бог і звелів: "Тебе, Миколо, що допоміг чоловікові виїхати, будуть празнувать двічі на рік, а тебе, Касіяне, що ти не помагав чоловікові, через три годи раз" (29 лютого у високосний рік) “відтоді й шанують першого, “Весняного Миколу” (22 травня), на який "не буває холодно ніколи", та “другого Миколу”, на який "не буває тепла ніколи" (19 грудня).

За повір'ям, саме весняного Миколи в річках освячується вода для купання. А до цього дня навіть ластівка не купалася, тому не годилося й будь-кому купатися, "бо з людини верба виросте". Особливо заборонялося в цей день мочити коноплі – і вимокнуть погано, і білими не будуть, ще й "буде топленик у сім'ї". До цього дня приурочували перший випас коней ("Святий Юрій пасе корів, а Микола коней"). А ще добре пам'ятали: "До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки".

Симона Зилота

День святого апостола Симона Зилота (23 травня) в народній традиції є днем, коли наші чарівниці йдуть у ліс збирати зілля, що його на Київщині називають "Симонове зело", а на Лівобережжі – "Симонове зило".

"В цей день ходять по лісах, збираючи зілля. Селяни гадають, що Зилот дає цілющу траву і що він порядкує рослинами". "Симон Зилот – це Миколин батько… В цей день жінки, а особливо знахарки, ходять по лісах та збирають ріжні трави – "Симонове зило", яке від Зилота дістає цілющу силу…".

"…Звичайно, підійшовши до рослини, стаємо обличчям до схід сонця, хрестимося з молитвою, а потім обертаємося на захід, вириваємо рослину й приказуємо: 

Мати Божа ходила,

Зілля родила,

Відром поливала, –

Нам на поміч давала!..".

"На Симонове зело рвуть зілля, і всяке вирване в цей день згідливе од усякої хвороби". "На цей день як рвуть або копають зілля, то кажуть: "Миколин батько велів, щоб ти, зілля, було лікарством од всякої хвороби!". А як у кого хворіють свині, то той каже: "Миколин батько велів, щоб ти, зілля, вилічило моїх свиней". Сказавши так, людина бере те зілля, варить його в горшку, а коли вистигне, напуває свиней". 

"На Семенове зело” жінки стараються до схід сонця назбирати різних трав та нарвати коріння. Все це вони засушують, а потім уживають від усяких хворіб: роблять ванни, настої для пиття, дають жувати корінь і листя. Коли рвуть траву, то примовляють: 

Травка-травиця, красна

 дівиця,

Не я тебе садила, не я й

 поливала:

Господь тебе садив,

Господь і поливав, –

Всякому християнину

 на поміч давав!..".

Наші предки могли мати свого бога квітів і рослин, а з приходом християнства він міг бути замінений святим апостолом Симоном Зилотою. Така заміна поганських богів християнськими – факт давно і загально відомий. Не останню роль тут могла відіграти і так звана народна етимологія: незрозуміле чуже ім'я Зилот могло асоціюватися в народній уяві зі словами "зілля" і "золото", а звідси – цілющі трави й скарби, бо ж у цей день не тільки збирають трави, а ще й шукають скарбів.

 

Вознесіння

Завершувався весняний обрядовий цикл важливим церковним святом – Вознесінням. Воно припадає на сороковий день після Христового Воскресіння, щорічно у четвер (цього року – 28 травня). У народі за ним закріпилися різні назви. На Поліссі та в деяких східних регіонах його називали Ушестям, в Карпатах – Знесінням. 

На Полтавщині спеціально до цього дня пекли паски і фарбували крашанки, як перед Великоднем. Гуцули цього дня натще їли засушену свячену паску, розмочену в молоці. Крихти з великоднього столу разом зі свяченою сіллю згодовували худобі. У східних районах України на Ушестя пекли обрядове печиво – "драбинки". З ним дівчата на відданні влаштовували дівочу гостину. Набравши сметани, яєць, вони йшли у чиєсь жито. Розстеляли хустину, розставляли "драбинки", вмощувалися навколо них і співали пісень – здебільшого з весільними мотивами. У поліщуків Ушестя пов'язане з проводами весни. Це був останній день, коли молодь виконувала веснянки. Пізніше цих пісень вже не співали.

Ще один цікавий і, очевидно, давній звичай зберігся у поліщуків. Згідно з ним існувала заборона мити ввечері посуд, особливо ложки від Великодня до Ушестя. Як відомо, мити ложки заборонялось після святвечірньої трапези. Адже ними вночі мали користуватися предки. На Поліссі ця заборона протяглася в часі на весь сорокаденний період. Звідси можна зробити висновок, що свято Вознесіння служило ще однією датою "проводів" і завершення весняного обрядового кола.

Турботою про сімейний достаток, урожай нив, приплід худоби і здоров'я членів родини сповнений день святого Юрія (6 травня), якого вважали покровителем хліборобства і скотарства. Святий великомученик і переможець Юрій, що загинув у Нікомедії (Мала Азія) 303 року по Христі, вважається за покровителя хліборобства й скотарства у всіх християнських народів. Саме це ім'я Юрій у грецькій мові вимовляється "георгос", або "георіос" (у латинській – Georgius), що значить "землероб", або той, хто обробляє землю, – хлібороб по-нашому. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1395

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 508

“Мрія” – гордість України

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 966

Фестивалю тюльпанів “Волинська Голландія” цього року не буде. 

Організатори заходу повідомили, що цього року  «Волинська Голландія», яка розташована на 36-му кілометрі траси Луцьк-Ковель біля села Свидники Ковельського району, буде закрита для відвідувачів через карантин.

“У зв’язку із загрозою поширення COVID-19 оголошено загальнонаціональний карантин. Оскільки заборонено проведення масових заходів, тюльпанове поле закрите для відвідування. Просимо з розумінням поставитися до ситуації”, – повідомляють у фейсбуці на сторінці компанії “Лілі-Лайн”, яка є організатором фестивалю.

Нагадаємо, що два попередніх роки на Ковельщині о цій порі відбувався фестиваль тюльпанів «Волинська Голландія», який відвідували тисячі людей з різних куточків України. На тюльпановому полі, площею 2 гектари, висаджено понад 350 сортів цих квітів.

l

На статую Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро «одягли» маску. 

У Бразилії на статую Христа-Спасителя “одягли” маску, щоб заохотити людей носити захисні маски під час пандемії коронавірусу. Про це інформують «Факти».

Також на 38-метровому монументі висвітилося червоне серце з хештегом #MascaraSalva (у перекладі з португальської – «маска рятує») і закликом носити маски.

До цього статую підсвічували в березні – на неї спроектували прапори країн, які найбільше постраждали від Covid-19.

Під час Великодня на статую проектували костюм лікаря, висловлюючи подяку медикам.

l

Римські правоохоронці оштрафували місцеву мешканку, яка вирішила насолодитися сонячною погодою і вивела “вигуляти” свою черепаху. Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Corriere della Sera. 

Патруль карабінерів помітив 50-річну жінку у східній частині міста. Вона пояснила правоохоронцям, що вивела погуляти свого домашнього улюбленця – черепаху. При цьому жінка не стала використовувати повідок, а просто поставила черепаху на землю і повільно йшла поряд з нею. Карабінери не знайшли пояснення жінки виправданою причиною вийти з дому, наголосивши, що черепаха – це не собака. У зв’язку з цим жінці виписали штраф на 206 євро. Після цього італійці рекомендували повернутися додому. 

l

Жителів північного сходу Малайзії, де віра у привидів дуже сильна, дотримуватися карантину і залишатися вдома закликає «привид». Про це повідомляє місцева преса. 

Такий метод боротьби з людьми, які не хочуть залишатися вдома, придумав місцевий житель Мухаммад Урабіль Аліас. Він одягає довгий білий балахон і накладну бороду і розганяє порушників карантину, несподівано з’являючись у місцях скупчення людей. “Я почитав новини і зрозумів, що помирає все більше і більше людей, от я і вирішив напускати на людей страх”, – розповів він журналістам. 

l

На Львівщині запустять виробництво біопакування з картоплі. Про це повідомляє  ecotown. com.ua.

Як зазначається, біоупаковку виготовлятимуть з картопляного крохмалю у селі Великосілки.

Керівник управління інвестиційної політики Львівської ОДА Роман Матис розповів, що проєкт реалізує ТОВ «Централ Плейнс Груп Україна», засноване групою шотландських інвесторів.

Зібрала Світлана ЛЯШУК.

Фестивалю тюльпанів “Волинська Голландія” цього року не буде. 

Організатори заходу повідомили, що цього року  «Волинська Голландія», яка розташована на 36-му кілометрі траси Луцьк-Ковель біля села Свидники Ковельського району, буде закрита для відвідувачів через карантин.

“У зв’язку із загрозою поширення COVID-19 оголошено загальнонаціональний карантин. Оскільки заборонено проведення масових заходів, тюльпанове поле закрите для відвідування. Просимо з розумінням поставитися до ситуації”, – повідомляють у фейсбуці на сторінці компанії “Лілі-Лайн”, яка є організатором фестивалю.

Нагадаємо, що два попередніх роки на Ковельщині о цій порі відбувався фестиваль тюльпанів «Волинська Голландія», який відвідували тисячі людей з різних куточків України. На тюльпановому полі, площею 2 гектари, висаджено понад 350 сортів цих квітів.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 546

Гороскоп

з 11 по 17 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 560

Радіють весні, Сонцю, квітам юні мешканці Люблинця Софія та Олена ЛІТВІНЧУКИ. Незважаючи на обмеження, викликані карантином, вони сповнені надій на щасливий завтрашній день, який неодмінно має настати. Тож нехай гарний настрій не покидає дівчат й надалі, як, зрештою, не покидає і всіх читачів "Вістей Ковельщини". Адже завтра – перший день одного з найчудовіших місяців року, багатого і на гарні свята, і на приємні події, і  на корисні й потрібні роботи в полі та  на городі. Про особливості, традиції і прикмети травня редакція планує розповісти у наступному номері в тематичній сторінці "12 місяців", підготовленій громадським дописувачем Ігорем Вижовцем.

Читайте і передплачуйте 

"Вісті Ковельщини" – 

газету для Вас і про Вас!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Радіють весні, Сонцю, квітам юні мешканці Люблинця Софія та Олена ЛІТВІНЧУКИ. Незважаючи на обмеження, викликані карантином, вони сповнені надій на щасливий завтрашній день, який неодмінно має настати. Тож нехай гарний настрій не покидає дівчат й надалі, як, зрештою, не покидає і всіх читачів "Вістей Ковельщини". Адже завтра – перший день одного з найчудовіших місяців року, багатого і на гарні свята, і на приємні події, і  на корисні й потрібні роботи в полі та  на городі. Про особливості, традиції і прикмети травня редакція планує розповісти у наступному номері в тематичній сторінці "12 місяців", підготовленій громадським дописувачем Ігорем Вижовцем.

Читайте і передплачуйте  "Вісті Ковельщини" –  газету для Вас і про Вас!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 550

Погода в Ковелі 

30 квітня – 6 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 604

З людьми 

і для людей

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 642

Коронавірус – сьогодні, мабуть, найбільш вживане слово як в Україні, так і в світі. Коронавірусна хвороба та її наслідки – тема номер один у ЗМІ, більшість політичних рішень так чи інакше з нею пов'язані, вона повсюдно на устах. Варто лишень вийти з дому, й про це нагадують напівпорожні вулиці, маски на обличчях людей, черги біля продуктових магазинів… 

А, як відомо, чим більше розмов, тим більше різних чуток, пересудів, побрехеньок й маячні, які сьогодні називають новомодним словом  – фейк. 

У мережі поширюються чисельні "качки" про корона–вірусну інфекцію. Їх розповсюджують через соціальні мережі, телефонні чати.  

Ось, наприклад, найпопулярніша вигадка Москви: коронавірус – це секретна біологічна зброя США або НАТО. Хворобу буцімто спеціально вивели в таємних лабораторіях, а потім заразили нею Китай. Ще одна теорія змови, яку придумав Кремль, – covid-19 до Євросоюзу завезли мігранти, а тому його стрімко розносять саме біженці. Російські медіа також активно поширюють фейки про існування вакцини від коронавірусу й запровадження масового щеплення у країнах ЄС. 

Слідами Росії йде й Китай. Він не лише поширює фейки, написані Москвою, а й складає власні. Так низка провладних китайських ЗМІ поширила інформацію, що коронавірус до Уханю завезли американські армійці ще у жовтні 2019 року. Тоді у Китаї відбувалися Всесвітні військові ігри.   

Але поки зупинюся на цьому й нагадаю, що Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно розглядає дві версії походження цього вірусу: перша – він еволюціював у тварині (ймовірно, в кажана), або ж – потрапив до людей ще в нешкідливому стані і непомітно передавався від людини до людини, поки не став небезпечним для нас.

Будь-яка брехня небезпечна. Особливо, якщо вона стосується здоров'я. З'явилося й на цю тему чимало "баєчок", які поширюються з вуст у вуста чи набирають тисячі переглядів у соцмережах. А поширення неправдивих чуток, дезінформації, маніпулятивних речей про коронавірус, які розповсюджуються значно швидше, ніж сам коронавірус, сіють паніку, збивають з пантелику, заганяють у депресію й можуть нашкодити більше, ніж сама хвороба.    

Отож,  не вірте в те, що часник, цибуля, лимон та імбир допомагають від недуги. Тому не потрібно спустошувати полиці супермаркетів, скуповуючи ці продукти. Збалансоване і регулярне харчування – ось що найкраще для імунітету. Запам'ятайте: вітамін С не спроможний його підвищити. Але якщо все ж хочете перестрахуватись, то не витрачайтеся на дорогі лимони – справжнім джерелом вітаміну С є набагато доступніша шипшина.

Пити багато води теж корисно. Але запобігти зараженню на коронавірус це не допоможе. Вода не зупинить вірус, котрий вже потрапив на ваші слизові (очі, рот чи ніс), і не здатна якимось чином "вимити" його з організму.

Не допоможе і полоскання горла водою (ані теплою, ані підсоленою). Це може заспокоїти біль у горлі, але немає жодних доказів, що це вб'є коронавірус чи зупинить його проникнення в легені.

На жаль, й регулярне промивання носа сольовим розчином не допоможе не заразитися. ВООЗ зазначає, що існує кілька доказів того, що такий метод може допомогти людям швидше одужати від застуди. Однак респіраторним інфекціям це не запобігає.

Що вже говорити про алкоголь та цигарки. Налягаючи на спиртне, ви лише поповните ряди тих, хто страждає від серцево-судинних захворювань. Паління теж вбиває серцево-судинну систему, згубно впливає на легені, а це при пандемії точно недоречно. Під час куріння  людина ще й частіше торкається обличчя, а, отже, ризик заразитися коронавірусом вищий. Тому думки, нібито гарячий дим дезінфікує дихальні шляхи – нісенітниця із нісенітниць. 

Думка, що вакцини, які захищають від пневмонії, створюють імунітет від covid-19, неправильна. Й самої вакцини від коронавірусу поки що немає. Науковці лише на етапі розробки. Хоча днями з'явилась новина про те, що Великобританія запустила у масове виробництво потенційну вакцину проти covid-19. А от у Китаї повідомили про вдале її випробовування. 

Не ловіться на рекламу, що закликає купувати будь-які засоби "для профілактики" чи "знищення вірусів", адже ліків від covid-19 також не існує. Однак інфіковані вірусом повинні отримувати допомогу для полегшення та лікування симптомів, а ті, хто страждає важкими захворюваннями, мають турбуватися про належну підтримуючу терапію. 

А ще важливо пам'ятати про те, що антибіотики "не працюють" проти вірусів – вони знищують лише бактерії. 

Клімат чи погода не впливають на передачу коронавірусу. Вірус covid-19 може передаватися і в холодних, і в теплих регіонах, і зимою, і влітку. Нормальна температура тіла людини становить 36,5 0С – 37 0С, незалежно від температури повітря. Тому захищатися від зараження треба завжди.

А що там з масками? Фейкери, звичайно ж, не оминули й цю тему. Ось тітонька з Інтернету розповідає, як захистити себе не тільки від коронавірусу, але й від інших вірусних інфекцій. Для цього вона радить до медичної маски прикріпити жіночу прокладку, промочивши її прополісом. Не вірте і не випробовуйте цей метод на собі, адже лише отримаєте проблеми зі слизовою носа. 

Медичні маски – це взагалі окрема розмова. Бо, на мій погляд, обов'язкове їх використання на вулиці – це теж у наших умовах не дуже продуманий, ба навіть хибний крок. Маски мають бути на обличчі в медичних закладах або ж там, де є велике скупчення людей, впевнені лікарі-інфекціоністи. А от повсякчас смикати їх на обличчі, поправляти, носити у кишенні чи сумочці, а потім знову одягати (більшість так і робить, судячи з не дуже-то  охайного вигляду масок, які дехто носить), аж ніяк не допоможе запобігти коронавірусній інфекції. 

Швидше навпаки, бо саме на медичній масці коронавірус живе найдовше. І не забуваймо, що маска не захищає від зарази – її слід носити, аби не поширювати хворобу і міняти кожні дві години або після кожного використання. Тож навіщо таким чином провокувати здійснення прогнозів МОЗ, де передбачають, що коронавірусом в Україні перехворіє 80 відсотків громадян?

Але зважаючи на те, що у нас коїлось і коїться з пожежами в Чонобильській зоні й не тільки, станом повітря, яким ми дихаємо, нам доведеться ходити у масках і без коронавірусу.

Підготувала  

Коронавірус – сьогодні, мабуть, найбільш вживане слово як в Україні, так і в світі. Коронавірусна хвороба та її наслідки – тема номер один у ЗМІ, більшість політичних рішень так чи інакше з нею пов'язані, вона повсюдно на устах. Варто лишень вийти з дому, й про це нагадують напівпорожні вулиці, маски на обличчях людей, черги біля продуктових магазинів… 

А, як відомо, чим більше розмов, тим більше різних чуток, пересудів, побрехеньок й маячні, які сьогодні називають новомодним словом  – фейк. 

У мережі поширюються чисельні "качки" про корона–вірусну інфекцію. Їх розповсюджують через соціальні мережі, телефонні чати.  

 

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 872

Тривалий час українці перебувають на карантині, викликаного епідемією коронавірусу – своєрідної "чуми" ХХІ століття. По-різному почувається кожен  з нас у ці тривожні і неспокійні дні. Одні продовжують працювати на виробництві, другі господарюють на дачах і городах, треті читають книги, переглядають улюблені кінофільми в ноутбуках або дивляться розважальні телевізійні програми.

Щоправда, є й такі, що не знаходять собі місця від нудьги, комплексують і не можуть позбутися стресу. Тож нехай прикладом для них стануть дописувачі "Вістей Ковельщини", які не падають духом, намагаються кожен прожитий день використати з користю для справи і написати листа до редакції улюбленої газети. Про декого із них – наша сьогоднішня мова.

Так, ковельчанка, вчитель-пенсіонер, давня читачка "міськрайонки" Тетяна Олексіївна Аврахова вирішила поділитися гарним настроєм, який створили їм працівники супермаркету "Наш край", яким вміло керує здібний організатор торгівлі Надія Василівна Суріна (на знімку ви бачите один з моментів роботи “Нашого краю”). Свій допис вона назвала коротко  – "Щира подяка":

"Від імені пенсіонерів, яких обслуговують в магазині "Наш край" (вул. Грушевського, 10) хочу щиро подякувати колективу цього закладу за увагу до нас, за Великодню радість, яку вони подарували нам, ветеранам праці, напередодні свята Воскресіння Христового.

У магазині всім пенсіонерам, які мають картки для покупок, подарували товару на 70 гривень, а ще кожному – безкоштовно пасочку. Такого ще не було!

Велике "спасибі" Вам усім за цю добру справу. Бажаємо, щоб Ваш заклад завжди процвітав, приносив всім покупцям тільки радість, а Вам – велике задоволення від праці.

Щиро вітаємо Вас всіх з цим святом, адже це не просто свято – це Торжество із Торжеств, свято над святами.

Бажаємо Вам всім міцного здоров'я Божого благословення, невмирущої любові, надії і міцної віри в Господа нашого Ісуса Христа. Хай Вас Бог благословляє, добро і мир всім посилає і з нами він живе.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”.

А ще Тетяна Олексіївна окремо додала такий текст: "Також хочемо привітати із Великодніми святами колектив редакції газети "Вісті Ковельщини".

Дякуємо щиро за Вашу невтомну працю, за правдиве висвітлення нашого життя. В такий важкий для країни час Ваш колектив сумлінно працює заради людей. Це – просто подвиг з Вашого боку.

Дай Вам, Боже, здоров'я, миру і Великодньої радості!".

Працівники редакції зворушені такими гарними словами на свою адресу. І хоч вони не вважають подвигом  те, що роблять, бо це – їх професійний обов'язок, але приємно чути таку високу оцінку своєї праці. Хоч, правду кажучи, карантин, що затягнувся, недодає впевненості у завтрашньому дні, адже доходи від реклами впали, продаж газет вроздріб припинився, інших джерел поповнення редакційної "скарбниці" не проглядається. 

Тож доводиться журналістам "затягувати паски", економити у великому і малому. Але духом не падаємо, бо розуміємо: газета потрібна людям. Отож, як кажуть, тримаємося до останнього "патрона".

l

Не  дає духом впасти і наш друг, діловий партнер і просто творча людина Іван Олександрович Ярошик, лікар-стоматолог за фахом, якого добре знають ковельчани. Не буває такого дня, щоб цей життєлюб не порадував колег по перу новим творчим доробком. Тематика його віршів надзвичайно широка: тут і політика, і економіка, і соціальна сфера, і боротьба з корупцією, і любов до рідної землі, і ненависть до ворогів України, і велика повага до ветеранів війни і праці, учасників національно-визвольних змагань.

А ще імпонує те, що Іван Ярошик – великий оптиміст, котрий впевнено дивиться у майбутнє. Тому свої поетичні рядки присвячує не тільки сьогоднішнім подіям, а й тим, що мають настати. Він, наче легендарний Нострадамус, дивиться далеко вперед і ніби заохочує читача: "Вір у завтрашній день, і твоя мрія обов'язково збудеться!". Тому вже сьогодні оспівує прийдешній День Перемоги, День Матері, День сім'ї, День прикордонника і т. д., і т. п., сподіваючись побачити свої твори на шпальтах "Вістей Ковельщини".

Не міг оминути увагою Іван Олександрович Міжнародний день Землі, який світова спільнота відзначала 22 квітня. Матінці-годувальниці він присвятив такі хвилюючі слова:

Годувальниця люду,

 Сонця голубка,

У життєвості спраглій –

 трудяга.

Дух коріння-насіння,

 плоті зернинка,

Святості гречкосія

 наснага.

Посестра пісні, степна

 Галатея,

З Місяцем  – в парі-долі любовній.

Вольності-вольниці зоряна Фея,

Всевишнім лоном годить вповні…

Боже, бережи землю рідну,

З терновим вінком – калину.

Солов'їно-пісенний розмай,

Колисково-заквітчаний край.

Боже, бережи матір волі,

Чернечі кручі Дніпрові.

Молимось, земле, в святу годину:

"Боже, спаси і помилуй!".

А ці рядки поета навіяні красою другого весняного місяця – квітня:

Квітневих зір вербове небо мліє,

Весняної блакиті рай душі.

До серця горнеться "шитвом" калини

Цвіт-візерунок білих Божих днів.

Пташина заснувала літ основу,

Гніздо на комині, лелеки плід.

О, доле, благодаті-ласки доле,

Люби-кохай, молись: "Кохай-люби!".

Зелене Сонце, вишиті дороги -

У верховині юних ясенів.

У скронях спокою сивинки болю -

Матусі квіт, як колисковий світ…

l

Залюблений у рідну землю мешканець села Волі Тойкутської сільської ради, дбайливий господар і пристрасний шанувальник "тихого полювання" Володимир Зінчук. Він володіє рідкісним даром - бачити у звичних, буденних речах поетичний образ. Отож зворушливо описує лісових звірят, птахів-щебетунів, домашніх тваринок, рослин і квіточок. Наприклад:

Котик любить рибку їсти,

Не бажає в воду лізти.

Бо для того, щоб впіймати,

Треба вчитися пірнати.

Тож впіймає рибку разом

Із Андрієм-"водолазом".

Або:

Жив у садочку їжачок,

Назбирав він гілочок.

Поклав гарно в "рюкзачок",

Щоб нагріти діточок.

Змайстрував він їм хатинку -

Не хатинку, а картинку.

Гарно стало, тепло стало -

Місця є тепер чимало.

Не страшна уже й зима:

В хаті холоду нема.

 Хвилює нашого дописувача й пандемія коронавірусу:

Мільйони років вірус існував,

Нарешті він корону "зажадав".

І пандемію в віз став запрягати,

Людей щоб сильно налякати.

Страху  нагнала лютая "мікроба",

Вже й наші душі гнітить та

 хвороба.

Ще будуть довго нас лякати

І в карантин всіх заганяти.

І мусим маски одягати,

Боятись по землі ступати.

І лиш на Бога сподіватись,

Послаблення режиму

 дочекатись.

А я скажу: "Є ліки в нас природні,

На всі хвороби вони пригодні:

Цибуля, сало, часничок. 

"Прийняв" – танцюй хоч козачок.

Та й рух нам сили додає,

В роботі – щастя все моє.

Забудь свій телевізор, інтернет,

Природу полюби, не кабінет!

Що ж, прислухаймося до мудрих слів досвідченого природолюба і землероба Володимира Зінчука. Він поганого не порадить.

l

"Карантинною" темою проникнуті поетичні листи ковельчанина, ветерана педагогічної праці Якова Яковича Лавренка. Він добре відомий читачам нашої газети. На жаль, останні його дописи мають занадто "мінорний" характер. Пан Яків навіть назвав їх "Сумними віршами". Ось кілька заголовків деяких з них: "Щоб не лежати", "Друзям", "Карантинні передзвони", "Заповіт онукам". Ми розуміємо причини поганого настрою автора, його депресії. Але щиро радимо: "Не впадайте у відчай, бо нудьга і смуток здоров'я недодають. Вірте у краще, надійтеся на Боже милосердя, і воно Вас не омине".

Із зрозумілих причин ми не можемо опублікувати все написане і надіслане до редакції Яковом Лавренком. Але один вірш (на нашу думку, досить оптимістичний), пропонуємо увазі читачів. Назва його  – "Щоб не лежати":

Напруга в тілі, напруга в думках.

Слабкість і біль у старечих ногах.

Щось заспокійливе зараз знайду –

Відганяю від себе лиховісну біду.

Доле моя! Заспокой мою душу,

Заради рідних пожити ще мушу.

Буду ходити – ще не впаду,

Спокій у тіло сам заведу.

Якщо зустрінеш, юнко й юначе,

Того, хто хитається, йдучи один,

Знай: він бореться з тілом лежачим,

Хоче пожити й помріяти він!

Є в редакційній пошті листи, автори яких засуджують тих, хто не дотримується вимог карантину, піддає ризику захворіти не лише себе, а й оточуючих. Особливо це було помітно у Великодні свята, про що повідомляли засоби масової інформації всієї країни. Деякі люди йшли до храмів без захисних масок, не дотримувалися необхідної дистанції. Окремі священики самі грубо нехтували правилами безпеки (причащали з однієї ложки всіх бажаючих, без  перешкод пропускали прихожан до церкви тощо).

Велике обурення викликала у ковельчан  "акція" в одному з ковельських храмів, коли о 2-й годині ночі там організували феєрверк-салют, який тривав хвилин 10. "Цікаво, чи поліцейські склали акт про грубе порушення вимог законодавства священиком і  вірянами,  чи просто "не помітили" цього? – запитує одна з ковельчанок. – І чи морально у такий складний час, як нині, коли щодня помирають десятки українців, влаштовувати подібні розваги? Чи не краще було б кошти, витрачені на цю безглузду і нікому не потрібну акцію, переказати на матеріальну допомогу хворим, яких в Україні дедалі більше? Та й медикам, які мужньо протистоять коронавірусу, ці декілька тисяч гривень аж ніяк не зашкодили б".

Звичайно, відповідей на запитання  нашої землячки ми не знаємо, хоч її позицію розділяємо. Можливо, ситуацію нам прояснять працівники ковельської поліції, яких було досить багато на вулицях Ковеля у ту ніч. Та й відповідь настоятеля храму, назву якого ми з етичних міркувань не називаємо, була б дуже доречною.

Як бачите, дорогі читачі, карантин не заважає творчим людям писати, ділитися своїми думками і переживаннями, говорити подячні слова на адресу тих, хто цього заслуговує, як, зрештою,  критикувати осіб, для яких – закони не писані. Така активність шанувальників газети втішає і дає підстави сподіватися на те, що все у нас має бути добре.

 Михайло КУЗЬМУК.

Р. S. Нещодавно до редакції зателефонувала ще одна активна дописувачка газети Марія Семенівна Нікітюк. Вона попросила звернутися до людей із проханням  обов'язково виконувати поради медиків і одягати захисні маски. "Я охоче ношу таку маску, – сказала пані Марія. – У ній почуваюся комфортно і захищено. Тож бережіть себе і слухайтеся лікарів!".

М. К.

Тривалий час українці перебувають на карантині, викликаного епідемією коронавірусу – своєрідної "чуми" ХХІ століття. По-різному почувається кожен  з нас у ці тривожні і неспокійні дні. Одні продовжують працювати на виробництві, другі господарюють на дачах і городах, треті читають книги, переглядають улюблені кінофільми в ноутбуках або дивляться розважальні телевізійні програми.

Щоправда, є й такі, що не знаходять собі місця від нудьги, комплексують і не можуть позбутися стресу. Тож нехай прикладом для них стануть дописувачі "Вістей Ковельщини", які не падають духом, намагаються кожен прожитий день використати з користю для справи і написати листа до редакції улюбленої газети. Про декого із них – наша сьогоднішня мова.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 607