Порівняно недавно створено у Ковелі молодіжний Центр "Місто ідей", який очолює ініціативна й енергійна Людмила Зубарєва. Міська влада підтримує юних у всіх їх добрих починаннях. Центру, зокрема, виділено приміщення для роботи у новоспорудженому  парковому відпочинковому комплексі, з ними активно працюють депутати міської ради, громадські організації, відділи і служби міськвиконкому.

Ділові стосунки налагодили працівники і активісти Центру з редакцією газети "Вісті Ковельщини". Окремі з них виступили на шпальтах міськрайонки з цікавими матеріалами молодіжної тематики. А цими днями  спільними силами ковельських журналістів і "Міста ідей" започатковано проект "Молодіжна рубрика у "Вістях". Його мета – активізувати творчу діяльність членів Центру, залучити їх до творення єдиної на Ковельщині громадсько-політичної газети, порушення на її шпальтах проблем, що хвилюють і молодь, і представників старших поколінь.

З нагоди презентації Проекту у ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини" відбулася зустріч з редактором видання, Заслуженим журналістом України Миколою Вельмою. У ній взяли участь директор Центру "Місто ідей" Людмила Зубарєва,  фахівець  з молодіжної роботи Юлія Столярчук, а також активісти Анна Виндюк – випускниця проектів "Погляд молоді на місто" та "Лідери майбутнього", учениця 10-го класу НВК № 13; Арсен Воробей, випускник проектів "Погляд молоді на місто" та "Лідери майбутнього", учень 10-го класу ЗОШ № 1; Анна Тишковець, випускниця проекту "Лідери майбутнього", учениця 9-го класу Вербської ЗОШ; Ангеліна Махнюк, акторка Ковельського аматорського експериментального театру "10 ряд 10 місце", учениця НВК "ЗОШ-колегіум" № 11"; Ангеліна Капітула, випускниця проекту "Погляд молоді на місто", учениця НВК № 13.

Своїми враженнями від зустрічі, в якій взяв участь, ділиться Анатолій Семенюк, заступник голови первинної організації НСЖУ редакції газети "Вісті Ковельщини".

Зустріч 

з юністю

Вони прийшли на зустріч із редактором газети "Вісті Ковельщини" Миколою Вельмою, щоб порадитися, звірити свої життєві плани, почути напутнє слово і, при можливості, засвітитися яскравим талантом на сторінках видання. Із ними – креативна, невгамовна і непосидюча наставниця Людмила Зубарєва.

Признаюся: на таких зустрічах я розквітаю і забуваю про своє сиве волосся.

О, які в них плани, у  цих юних старшокласників, який творчий потенціал! Це – бездонна криниця. Б'є цілюще джерело енергії – лишень підставляй наш історичний жбан, набирай і насолоджуйся еліксиром буття.

З погляду на життя, яке все бачило, чуло і пережило, Микола Григорович тактовно, але впевнено розповів про журналістську "кухню", яка смакує і пахне творчістю, але разом із тим захмарена фінансовими проблемами.

– Не обов'язково, щоб ви здобували вищу журналістську освіту. Можете стати юристом чи економістом, але із словом, українською мовою дружити треба. Ніхто вам не боронитиме займатися журналістською чи літературною творчістю, яку б професію ви не обрали, потрібно вчитись, працювати і вдосконалювати себе. Тоді ви будете успішними, – наголосив він.

Ці настанови близькі моїй душі. Вона зворушена і видає  у розквітлий травень такі поетичні рядки:

О, наша юносте

 успішна, золота,

В проектах щастя

 впевнена, амбітна!

Рядки ліричні я

 складаю неспроста –

Мені майбутнє

 усміхається привітно.

"Я буду журналістом, вчусь

 писати –

Візьміть мої доробки до

 уваги".

"Я маю хист – акторкою

 бажаю стати".

"А мене міжнародний 

вектор вабить".

Дай, Боже, Вам талантів 

та уміння,

Благослови їх, Господи, 

на Перемогу!

Є поклик серця – прямуйте

 із сумлінням:

Лиш той, хто йде, – здолає

 нелегку дорогу.

Сьогодні перші сторінки

 Книги буття.

Це лиш заспів – перші 

акорди й ноти.

Палають очі рішучістю 

й завзяттям

Вперед! Вперед! Хай тільки

 сниться спокій!

Отож, до праці! Тем для висвітлення більш, аніж достатньо. Читачі "Вістей Ковельщини" чекають Вашого молодечого слова!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Порівняно недавно створено у Ковелі молодіжний Центр "Місто ідей", який очолює ініціативна й енергійна Людмила Зубарєва. Міська влада підтримує юних у всіх їх добрих починаннях. Центру, зокрема, виділено приміщення для роботи у новоспорудженому  парковому відпочинковому комплексі, з ними активно працюють депутати міської ради, громадські організації, відділи і служби міськвиконкому.

Ділові стосунки налагодили працівники і активісти Центру з редакцією газети "Вісті Ковельщини". Окремі з них виступили на шпальтах міськрайонки з цікавими матеріалами молодіжної тематики. А цими днями  спільними силами ковельських журналістів і "Міста ідей" започатковано проект "Молодіжна рубрика у "Вістях". Його мета – активізувати творчу діяльність членів Центру, залучити їх до творення єдиної на Ковельщині громадсько-політичної газети, порушення на її шпальтах проблем, що хвилюють і молодь, і представників старших поколінь.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 610

19 травня в Україні традиційно відзначили День пам'яті жертв політичних репресій. На щастя, сьогоднішнє молоде покоління наших   співвітчизників іноді навіть не уявляє собі, як це бути жертвою таких репресій. Лише читали або чули про страхітливі події більшовицько-сталінського режиму батьки сучасної юні. А  тих, хто зазнав переслідувань від сталінських  опричників, уже давно в живих немає.

Тому й не дивина нині почути, що не так все страшно було в минулому, що Сталін  при всіх його недоліках був людиною прогресивною і вивів СРСР в число найрозвинутіших країн світу. А відтак  – висновок:  нам  сьогодні потрібна жорстка дисципліна, вождь – диктатор, який би тримав у покорі народ, вогнем і мечем викорінював корупцію, злодійство і бандитизм.

Безперечно, диктатура нам потрібна. Але – диктатура Закону, перед яким мають бути всі рівними, починаючи від президента і закінчуючи рядовим держслужбовцем. Однак ті, що балакають про диктатуру, мають на меті інше: "Закон для всіх, але не для мене. Я виняток, і  повинен жати за демократичними європейськими стандартами".  Стандарти в таких осіб теж своєрідні:  прибутки приховувати, податки не платити, соціальними пільгами користуватися сповна.

А про яку демократію можна було говорити в тоталітарні часи, які згадували учасники акцій  пам'яті 19 травня і проти яких заперечувала частина українського політикуму? То для них хочемо нагадати, що кількість жертв в Україні неможливо підрахувати – це неймовірні цифри!  Деякі  фахівці вважають, що за період від початку 1920-х і до кінця 1980-х років, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% – українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання,  каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах. 

Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинилися сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 1930-х роках. Приміром, в Україні в 1937-1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в'язниць та таборів. 

 Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об'єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.

Директор Ковельського історичного музею Маргарита Матвійчук, зокрема, розповідає: 

– У Ковелі свого апогею репресії сягнули 21-23 червня 1941 року. В ці дні у застінках НКВС, в'язниці, на цвинтарі було розстріляно біля двохсот чоловік. Багатьох засудили за те, що вони не підтримували комуністичну ідеологію, за зв'язок з ОУН, просвітницьку роботу. Серед них був Іван Омелянюк, брат Почесного громадянина міста Ковеля Івана Васильовича Омелянюка. Саме за його сприяння і було встановлено меморіальну стелу "Хрест пам'яті жертв більшовицького терору”, -  наголосила у своїй розповіді Маргарита Євгеніївна.

 Також вона зазначила, що у Ковелі у 1948-1951 роках діяв пересувний табір. З нього майже 10 тисяч людей ешелонами відправили у Сибір. Серед них було понад 320 ковельчан. Після відбуття покарання їм не дозволялось повертатись на Батьківщину. 

– Реальну загрозу комуністичній системі становили дисиденти. Серед тих, чиє життя було пов'язане з Ковелем, репресованим був Данило Шумук, член Української  Гельсінкської групи. Він був  в'язнем ковельської тюрми. Також Ярослав Кравчук, який закінчив шосту школу, мав вищу освіту, знав шість іноземних мов. Ярослав Якович сім років перебував на примусовому лікуванні у психіатричній лікарні, потім – у в'язниці.

Ще про чимало історичних подій та непростих людських доль переповіла директор музею, виступаючи під час акції, приуроченої до Дня пам'яті жертв політичних репресій, що відбулося 17 травня ц. р. у Ковелі біля меморіальної стели на честь безневинних жертв більшовицького терору. Поминальну панахиду за невинно страченими жертвами тоталітаризму відслужив декан міського деканату   ПЦУ протоієрей Василь Мичко. 

На знак  шани усім, хто постраждав від політичних репресій, учасники заходу поклали квіти до меморіальної стели "Хрест пам'яті жертв більшовицького терору".

(Закінчення на 3-й стор.).

19 травня в Україні традиційно відзначили День пам'яті жертв політичних репресій. На щастя, сьогоднішнє молоде покоління наших   співвітчизників іноді навіть не уявляє собі, як це бути жертвою таких репресій. Лише читали або чули про страхітливі події більшовицько-сталінського режиму батьки сучасної юні. А  тих, хто зазнав переслідувань від сталінських  опричників, уже давно в живих немає.

Тому й не дивина нині почути, що не так все страшно було в минулому, що Сталін  при всіх його недоліках був людиною прогресивною і вивів СРСР в число найрозвинутіших країн світу. А відтак  – висновок:  нам  сьогодні потрібна жорстка дисципліна, вождь – диктатор, який би тримав у покорі народ, вогнем і мечем викорінював корупцію, злодійство і бандитизм.

Безперечно, диктатура нам потрібна. Але – диктатура Закону, перед яким мають бути всі рівними, починаючи від президента і закінчуючи рядовим держслужбовцем. Однак ті, що балакають про диктатуру, мають на меті інше: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 600

16 травня Україна відзначала День вишиванки – свято, яке покликане зберегти українські цінності та популяризувати їх серед населення нашої держави. Вишиванка є не лише національним одягом українців, це невідємна частинка нашої культури,   символічним оберегом народу України. 

З кожним роком вишитий український одяг набуває все більшої популярності не лише в Україні, а й у світі. Одягати вишиванки стало модно, стильно, це  прояв гордості, патріотизму та ознака національної приналежності.

Не могла залишитись осторонь й наша Любитівська бібліотека, яка цього дня для своїх користувачів підготувала святкову квест-гру «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі» й тематичну книжково-ілюстративну виставку «Українська вишиванка: історія і сьогодення». Метою нашого заходу було прагнення розширити уявлення про українську вишивку, розвивати інтерес та шанобливе ставлення до українського народного одягу, як складової частини культури українців. 

Суть даної гри для її учасників полягала в проходженні 5-ох станцій, завданням яких було розвивати творчі здібності, інтелектуальне мислення, комунікативні навички у  присутніх учнів та молоді.

Отже, під час першої станції – музичної присутнім потрібно було за жестами одного із учасників  відгадати назву відомої української пісні та гуртом заспівати її уривок чи приспів. Друга станція – майстерня, учасники якої  з допомогою кольорового паперу мали відтворити будь-який орнамент вишивки. Під час третьої, історичної станції, бібліотекар розповіла про регіони України та певні етнічні групи, які мали притаманні своїй місцевості візерунки. Адже  за вишиванкою можна було визначити статус та походження її власника. А для учасників гри було завдання: відгадати за зображеннями у книзі схем вишитих сорочок, області країни, якій вони належить. 

Наступна – мистецька станція, ознайомила користувачів бібліотеки із значення вишиванки в житті людини, яке народ закарбував у численних прислів’ях та приказках. Далі всі читачі мали правильно скласти та зачитати, подані бібліотекарем, народні тематичні вислови. Остання 5 станція, винахідницька – була присвячена майстриням вишивальницької справи, які у своїй роботі використовують різні мотиви. Що вишито на сорочках і що одначають ці символи, за описом бібліотекаря, повинні були відгадати присутні учасники даної квест-гри. 

Також дехто з дітей виявив бажання підготувати та прочитати   тематичні вірші про вишиванку.

Ось така весела, творча, цікава та невимушена атмосфера панувала цього дня у бібліотеці. Приємно було й те, що користувачі нашої книгозбірні підтримали ідею свята й прийшли у яскраво-барвистих вишиванках, чим продемонстрували  свою любов до Батьківщини, єднання з українською культурою, традиціями, народом. Щиро дякуємо всім, хто завітав до нас в цей день на свято!

Юлія Войтюк,

бібліотекар с. Любитова.

16 травня Україна відзначала День вишиванки – свято, яке покликане зберегти українські цінності та популяризувати їх серед населення нашої держави. Вишиванка є не лише національним одягом українців, це невідємна частинка нашої культури,   символічним оберегом народу України. 

З кожним роком вишитий український одяг набуває все більшої популярності не лише в Україні, а й у світі. Одягати вишиванки стало модно, стильно, це  прояв гордості, патріотизму та ознака національної приналежності.

Не могла залишитись осторонь й наша Любитівська бібліотека, яка цього дня для своїх користувачів підготувала святкову квест-гру «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі» й тематичну книжково-ілюстративну виставку «Українська вишиванка: історія і сьогодення». Метою нашого заходу було прагнення розширити уявлення про українську вишивку, розвивати інтерес та шанобливе ставлення до українського народного одягу, як складової частини культури українців. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1178

Побутова хімія займає важливе місце в нашому житті – миття посуду і підлоги, прання і прибирання квартири, освіжувачі повітря тощо. З екрана телевізора, в магазинах, при спілкуванні зі знайомими ми часто чуємо, який засіб краще використовувати під час прибирання квартири і який краще купувати. Проте дуже мало інформації про склад побутової хімії, про якість цих засобів, про те, як впливає побутова хімія на нас і наших близьких.

В розвинутих країнах засоби побутової хімії, що містять  небезпечні для здоров’я людей речовини, заборонені. Але у нас вони дозволені, а ми впевнені, що продукція, яка стоїть на полицях магазинів і рекламується по телевізору, — найкраща і не може бути шкідливою, а тим більше небезпечною для нас. Чи читали Ви коли-небудь на будь-якій упаковці інформацію про те, що якщо у Вас збільшився рівень цукру в крові, почалися проблеми з легенями, нервові зриви – це наслідок застосування прального порошку тієї чи іншої марки? І не прочитаєте. Тому що, якби набрали чинності нові стандарти на пральні порошки і миючі засоби, то 95% продукції побутової хімії, яка випускається і реалізується в Україні, були б заборонені.

Фахівці настійно рекомендують вибирати миючі засоби з особливою ретельністю і завжди уважно вивчати склад на етикетці. Уникайте засобів, в яких містяться наступні речовини.

Хлор. Він може спровокувати захворювання серцево-судинної системи, гіпертонію, атеросклероз, анемію і цілий ряд алергічних реакцій. Хлор чинить руйнівну дію на білки, підвищує ризик захворювання на рак і негативно впливає на стан волосся та шкіри. У цивілізованому світі замість хлору в побуті давно використовують органічні кислоти. 

Фосфати. У ряді країн фосфати знаходяться під забороною. У вологому середовищі вони сприяють утворенню токсичних ціанобактерій, які викликають отруєння, провокують розвиток ракових клітин, а також викидні і вроджені патології.

Аніонні ПАР або А-ПАР. Ці поверхнево-активні речовини підривають імунітет, викликають алергії і ураження мозку, а також внутрішніх органів — легенів, печінки, нирок. 

Гідрохлорид натрію. Іноді в складі він вказується як sodium hypochlorite. Часто використовується у відбілювачах і може викликати різні алергічні реакції. 

Нафтові дистиляти. Чинять негативний вплив на зір, нервову систему. При довготривалому впливі ведуть до серйозних порушень органів нервової системи і нирок, до різних шкірних захворювань. 

Феноли і крезоли. Відносяться до бактерицидних речовин. Здатні викликати запаморочення, втрату свідомості, порушення роботи нирок і печінки. 

Нітробензол. Викликає погіршення самопочуття, руйнує імунітет. 

Формальдегід. Вважається одним з найсильніших канцерогенів. Провокує сильне подразнення очей, дихальних шляхів і легенів, шкіри. 

Правила безпеки 

Фахівці радять уникати надмірного застосування побутової хімії. Використовуйте щадні засоби побутової хімії, наприклад, з позначкою «для чутливої   шкіри». Не змішуйте разом різні засоби для отримання кращого результату. Зберігати побутову хімію необхідно в щільно закритих ємностях в приміщеннях, де люди бувають не часто. 

Найбільш сильні алергени — порошкові засоби і аерозолі. Краще використовувати гелі, пасти або гранульовані засоби. Користуючись засобами побутової хімії, захищайте руки рукавичками і кремом, найкраще — силіконовим. Ретельно змивайте засоби, щоб на поверхні не залишалися активні речовини, небезпечні в разі можливого контакту. Провітрюйте приміщення і постарайтеся встановити вдома іонізатор повітря. Час від часу змінюйте арсенал засобів хімії.

Чим замінити побутову хімію? Звичайно, натуральними продуктами. Теплий мильний розчин можна вважати універсальним миючим засобом. Якщо додати до нього харчову соду, вийде засіб для миття посуду, що не містить шкідливих хімічних речовин і абразивів. Оцет (оцтовий розчин) дозволяє видаляти плями і накип, а також дезінфікує, очищає кахель. Лимонний сік допомагає видалити іржу, а також плями з тканин і порцеляни. Підходить і для миття вікон. 

Натуральні аромамасла — альтернатива освіжувачу повітря. Майцена (кукурудзяний крохмаль)  підходить для чищення вікон, килимів, полірування меблів. Волога сіль відчистить плями на підгорілому посуді. Лимонний сік або кавова гуща позбавлять ножі від рибного запаху, висвітлить темні плями. Розрізана сира картоплина зітре фруктові плями. Універсальний миючий засіб також — порошок гірчиці. 

Нехай Ваш дім буде чистим, а здоров’я міцним!

Ангеліна ШВОРАК,

студентка Рівненського державного гуманітарного університету.

Побутова хімія займає важливе місце в нашому житті – миття посуду і підлоги, прання і прибирання квартири, освіжувачі повітря тощо. З екрана телевізора, в магазинах, при спілкуванні зі знайомими ми часто чуємо, який засіб краще використовувати під час прибирання квартири і який краще купувати. Проте дуже мало інформації про склад побутової хімії, про якість цих засобів, про те, як впливає побутова хімія на нас і наших близьких.

В розвинутих країнах засоби побутової хімії, що містять  небезпечні для здоров’я людей речовини, заборонені. Але у нас вони дозволені, а ми впевнені, що продукція, яка стоїть на полицях магазинів і рекламується по телевізору, — найкраща і не може бути шкідливою, а тим більше небезпечною для нас. Чи читали Ви коли-небудь на будь-якій упаковці інформацію про те, що якщо у Вас збільшився рівень цукру в крові, почалися проблеми з легенями, нервові зриви – це наслідок застосування прального порошку тієї чи іншої марки? І не прочитаєте. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2667

Закарпаття славиться не лише цілющими водами, смерековими лісами та гірськими краєвидами, а й неймовірно смачними наїдками. Закарпатські страви відображають унікальність цього чарівного краю. Місцева кухня самобутня, хоча й поєднує гастрономічні традиції українців, угорців, румунів, чехів, словаків, а також німців, ромів та євреїв. Пропонуємо увазі читачів кілька рецептів найпопулярніших закарпатських страв.

Бограч

Справжній король закарпатської кухні – бограч. Історія його виникнення оповита легендами і сягає тисячолітньої давнини, часів, коли угорські кочівники розпалювали ватру і готували в казанах ароматне вариво з м'яса, овочів та прянощів.

Бограч – це угорський гуляш по-закарпатськи. Готують його з м'яса, солодкого перцю, помідорів, картоплі, меленої паприки та інших спецій. Бограч на плиті не готують, у назву вже вкладено сенс і спосіб приготування –  від угорського "bogrаcs" – казанок. 

 Інгредієнти:

копчена підчеревина - 150 г, свіже сало - 100 г, яловичина (пашина) - 500 г, свинина (грудинка) - 1 кг, цибуля - 1 шт., морква - 2 шт., болгарський перець - 3 шт., картопля - 7 шт., помідори - 2 шт., червоне сухе вино - 150 мл, часник - 5 зубчиків, петрушка - 3 гілочки,  кріп - 3 гілочки, паприка - 6 г, мелений гострий червоний перець - 6 г, кмин - 6 г, сіль - 20 г, вода - 1,5 л.

Спосіб приготування:

1. Сало і копчену підчеревину наріжте кубиком. Обсмажте в розігрітому казані 5 хв., аби витопився жир. Додайте дрібно порізану цибулю і смажте її до прозорості. Потім додайте паприку, кмин, мелений червоний перець. Перемішайте.

2. Наріжте великими кубиками свинячу грудинку та яловичу пашину. Додайте у казан та обсмажте до легкої скоринки. Посоліть, влийте воду, накрийте казан кришкою і залиште тушкуватися на 40 хв.

3. Наріжте моркву кільцями, а болгарський перець дрібними кубиками. Покладіть у казан до м'яса. Наріжте великими шматочками почищену картоплю. Викладіть її у казан і тушкуйте страву ще 15 хв.

4. Потім додайте подрібнені помідори та сухе червоне вино. Тушкуйте ще 10 хв. Покладіть розчавлені зубчики часнику, подрібнені кріп  та петрушку, перемішайте, зніміть з вогню.

Банош

Банош – це ароматна густа каша з кукурудзяного борошна, яка є візитною карткою гуцульської кухні. Рецепт баноша досить простий, а готувати його недовго. Справжній банош готують на вогні, щоб димом пропах і вогню набрався.  Помішувати його потрібно тільки в один бік за годинниковою стрілкою  і лише дерев'яною ложкою. Від залізної не буде потрібного смаку.

Інгредієнти:

На 2 хороші порції баношу знадобиться:

1,5 склянки (200 г) кукурудзяної крупи дуже дрібно меленої (можна взяти борошно, тоді вершків чи сметани знадобиться менше, оскільки швидше звариться); 500 г нежирних вершків або рідкої сметани (зважайте, зі сметани банош виходить кислуватий, якщо такий не любите, обов'язково беріть вершки); сіль, копчене сало або бекон, бринза.

Як готувати:

1. Сметану або вершки залити у чавунний казан або каструлю з товстими стінками, довести до кипіння. При потребі розвести водою.

2. Кукурудзяне борошно засипати тоненькою цівкою, помішуючи, в сметану й готувати на повільному вогні до загустіння (тістоподібної консистенції схожої на манну кашу). 

3. Тим часом порізати бекон чи сало на смужки і обсмажити на сковороді до шкварочок. 

4. Зменшити вогонь до мінімуму, і розтирати дерев'яною ложкою, доки на поверхні не виступлять крапельки масла. Як заблистить, знімаємо з вогню. Цей етап дуже важливий, банош треба добре збити, аби сметана  чи вершки в ньому перетворилися на масло. 

5. Викласти на простору тарілку, додати  до баноша бекон і покришену бринзу, не шкодуючи. Їсти банош гарячим. Дуже добре до нього пасують також малосольні огірочки.

Лечо 

по-закарпатськи

Одна з найпопулярніших літніх закарпатських страв – лечо.

Інгредієнти:

Перець болгарський солодкий жовтий і червоний - 500 г, стиглі помідори - 400 г, цибуля - 100 г, сіль, перець чорний мелений, масло рослинне - 3 ст. л., ковбаса копчена - 200 г, яйце куряче - 1 шт.

Спосіб приготування:

1.  Перець помити, очистити від насіння, нарізати півкільцями. Цибулю почистити і нарізати півкільцями.

2. Яйце збити з парою ложок холодної води, сіллю і перцем – тільки щоб жовток і білок не змішалися в піну.

3. Помідори надрізати навхрест, опустити в киплячу воду, потім обдати холодною водою і зняти шкірку. М'якоть нарізати часточками.

4. На сковороду налити трохи рослинного масла і розігріти. На неї викласти цибулю, обсмажувати 5 хв., викласти перець, трохи потримати на вогні, викласти помідори і ковбасу. Смажити 20 хв.

5. Посолити, поперчити, додати яйце і, постійно помішуючи, готувати ще 2-3 хв. Подавати лечо гарячим або холодним.

За матеріалами сайтів

mandromania.com.ua, smachno.ua,  www.kolyba.org.ua 

підготувала 

Світлана ЛЯШУК.

Закарпаття славиться не лише цілющими водами, смерековими лісами та гірськими краєвидами, а й неймовірно смачними наїдками. Закарпатські страви відображають унікальність цього чарівного краю. Місцева кухня самобутня, хоча й поєднує гастрономічні традиції українців, угорців, румунів, чехів, словаків, а також німців, ромів та євреїв. Пропонуємо увазі читачів кілька рецептів найпопулярніших закарпатських страв.

Справжній король закарпатської кухні – бограч. Історія його виникнення оповита легендами і сягає тисячолітньої давнини, часів, коли угорські кочівники розпалювали ватру і готували в казанах ароматне вариво з м'яса, овочів та прянощів.

Бограч – це угорський гуляш по-закарпатськи. Готують його з м'яса, солодкого перцю, помідорів, картоплі, меленої паприки та інших спецій. Бограч на плиті не готують, у назву вже вкладено сенс і спосіб приготування –  від угорського "bogrаcs" – казанок. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 656

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 455

Уся правда про гель-лак 

Останнім часом манікюр гель-лаком стає все більш популярним серед жінок. І не дивно, адже це — й економія часу (не потрібно часто перефарбовувати нігті), і зручність, і естетичний вигляд протягом тривалого терміну, і зміцнення нігтів завдяки тривалості носіння покриття. Однак часто натрапляємо на застереження медиків, що така косметика може зашкодити нігтьовій пластині, а лампа, в якій продукт миттєво засихає, згубна для клітин шкіри. Спробуємо розібратися, де ж правда, а де — міф.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1602

Гороскоп

27 травня — 2 червня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 479

Сьогодні  в Україні відзначають чудове свято – День вишиванки. Ще здавна наші предки оздоблювали вишивкою одяг та предмети побуту, створювали орнаменти, вкладаючи у них особливий зміст і часточку душі. 

Багата на таланти наша ковельська земля. Чимало творчих, наділених  даром володіння декоративно-прикладним  мистецтвом людей живуть у нашому рідному місті. Приємно  те, що цією справою займаються й молоді майстрині. Серед  них – ковельчанка Катерина ЗДРОБИЛКО. 

Дивне душевне зворушення і радість переповнювали наші серця, коли ми завітали в гості до молодої вишивальниці, де мали нагоду розглянути її роботи.  

Ковельчанка викладала красиві рушники, картини з бісеру, на яких милували око пейзажі, квіти, орнаменти, примхливі узори гілок і тіней. В оселі молодої жінки приваблюють картини на релігійну тематику, ікони. 

Катерина Здробилко – майстриня на усі руки, яка перейняла від своєї матусі Лариси Степанівни Криницької не тільки найкращі моральні якості, а й любов до усього прекрасного. Ще одним захопленням жінки є в'язання гачком і спицями, вирощування квітів. 

Разом із чоловіком Павлом молода мама виховує прекрасних донечок Даринку  і Тетянку.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

l

Творцям краси на полотні присвятив поетичні рядки ковельчанин Іван Ярошик. Їх адресуємо всім вишивальницям краю.

Барвиста вись святої колисанки,

В молитві серця – казка-вишиванка.

Мить-Вічність материнської любові.

Красою травня чарує знову й знову.

Божественні розмаї-візерунки,

У врунах полотна – мамині цілунки.

Гойдає човен-Місяць ніч в задумі,

Зоря співає солов'їна: ненька збудить.

Стежина дому збігла одиноко

В імлу-утіху райську крок за кроком.

Зігрівають сріблом снів нитки-квітки –

У сяйві-світочі дитинства сивини.

"Де віднайти слова-притулки?" –

Так юно мама скаже про весну.

З закохано-заквітчаним ґатунком –

Світання ласки й надвечір'я сум.

Узори Божі – у вогнищі краси,

Любові світ в очах і на плечі.

Відлуння-відблиски зірниці-дивини –

У почуттях невгасних чудо-таїни.

Іван ЯРОШИК.

Сьогодні  в Україні відзначають чудове свято – День вишиванки. Ще здавна наші предки оздоблювали вишивкою одяг та предмети побуту, створювали орнаменти, вкладаючи у них особливий зміст і часточку душі. 

Багата на таланти наша ковельська земля. Чимало творчих, наділених  даром володіння декоративно-прикладним  мистецтвом людей живуть у нашому рідному місті. Приємно  те, що цією справою займаються й молоді майстрині. Серед  них – ковельчанка Катерина ЗДРОБИЛКО. 

Дивне душевне зворушення і радість переповнювали наші серця, коли ми завітали в гості до молодої вишивальниці, де мали нагоду розглянути її роботи.  

Ковельчанка викладала красиві рушники, картини з бісеру, на яких милували око пейзажі, квіти, орнаменти, примхливі узори гілок і тіней. В оселі молодої жінки приваблюють картини на релігійну тематику, ікони. 

Катерина Здробилко – майстриня на усі руки, яка перейняла від своєї матусі Лариси Степанівни Криницької не тільки найкращі моральні якості, а й любов до усього прекрасного. Ще одним захопленням жінки є в'язання гачком і спицями, вирощування квітів. 

Разом із чоловіком Павлом молода мама виховує прекрасних донечок Даринку  і Тетянку.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 670

Погода в Ковелі  

16 – 22 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 627