Шановний читачу, друже і не друже, опоненте чи прихильнику моїх думок! Запрошую тебе до непростої розмови.

Сідаючи за цей нарис, згадав таку собі повчальну оповідку.

Жорстокий господар спіймав в степу орла. Приніс додому, посадив у курник і прив'язав міцною мотузкою за лапку.

Довго боровся полонений  із неволею. Не приймав їжу, рвав мотузку, до крові обідрав пір'я на крилах,  та марно. Врешті-решт, покорився долі. Став клювати курячу їжу, задовольнявся сидінням у пташиному товаристві. Відповідно і свою свідомість "переформатував"  на примітивне споживацьке існування.

Не зчувся, як прийшла весна. За зиму міцний шнурок зотлів і обірвався. Та орел не скористався дарованою свободою. Не полетів у безмежні небесні простори – залишився в курнику.

Думаю собі: скільки українців-"орлів" стали схожими на нашого полоненого. Майже тридцять літ пройшло з тих пір, як мотузка  залежності від Росії обірвалася, а частина громадян України мріє жити у путінському "курнику". У них немає прагнення до свободи і вільного лету. Як кліщ, впився в кров рабський ген.

Згадайте результати цьогорічних президентських виборів. Не маю на увазі перемогу В. Зеленського – він здобув її завдяки вміло проведеній передвиборній кампанії. Перші його заяви вселяють надію на те, що європейський курс наша держава збереже. Але чим пояснити  значний відсоток голосів, відданих за проросійські сили? Ці кандидати відкрито, нахабно й цинічно проголошували прокремлівський курс. Більше того, коли хвиля виборчих перегонів досягла піку, Юрій Бойко із відомим прихильником Кремля, кумом Путіна Віктором Медведчуком полетіли до Москви.

Колись гоголівський коваль Вакула, осідлавши чорта, летів до цариці в Петербург за туфелькою для своєї нареченої Оксани. Змилостивилась імператриця і подарувала українцеві золоту обувку із своєї ноги.

"Наші" (хоч які вони наші?) чартерним рейсом (читай: "чортовим" за Гоголем) долетіли  до самого прем'єр-міністра Росії В. Медведєва – торгували Україною.  Які "ставки" на торгах?

За Україну – 25 відсотків знижки на газ і мир на Донбасі. Умови миру прості: вони продиктовані не Україною, а царем Путіним. Це автономія так званих "ДНР" та "ЛНР". Вільна зона торгівлі та економічних стосунків із проросійським Митним союзом.

На переконання пана Медведчука, в Україні має бути єдиний православний духовний простір, і тільки з приналежністю до  Московського патріархату.

Вслухаючись у майже щоденну риторику кума Путіна на телеканалі "112" та деяких інших, починаєш мимоволі схилятися до думки, що такий "братній" договір врятує українців від бідності, а знижені тарифи на газ забезпечать піднесення промисловості, єдина російська Церква об'єднає всіх вірних. Так і уявляєш собі гасло: "Православні всіх церков, єднайтесь навколо Московського патріархату і царя Путіна!".

Старше покоління пам'ятає плакат-агітку, на якому "щасливі" західняки із квітами зустрічали червоноармійців. Це був вересень 1939 року. Невдовзі вони відчули ту "радість" на собі – так зване визволення було омите кров'ю патріотів, оперезане колючим дротом концтаборів. Тисячі й тисячі українців стали враз "ворогами народу". Цвіт нації осипався, немов пелюстки, з квітучого українського дерева. І сьогодні ці життєдайні пелюстки опадають на землю від куль проросійських найманців та російської зброї на  Сході країни.

На жаль, є українці, які без докорів сумління  весну нашої Незалежності бездумно і легковажно вимінюють на "весну руського міра".

Не думаю, що боротьба за російське управління Україною закінчилася інавгурацією нового Президента. Навпаки: загостриться на виборах народних депутатів України, які незабаром мають відбутися. Завдання партій "За життя", "Опозиційного блоку" та їх прибічників – створення проросійської коаліції в парламенті і зміна вектора руху держави на Москву.

З погляду на загальний перебіг подій на виборчих перегонах, їх результати, це їм може вдатися. Одна з причин цього – майже цілодобове зомбування  електорату проросійськи налаштованими політиками. Після виборів вони поводяться дедалі нахабніше. Через це, на мою думку, Україна – на межі поразки. Війна на Сході, за висловом відомого Дмитра Корчинського, найменш кривава в історії України. 

Ми завдяки патріотизму та героїзму наших співвітчизників тут, на Ковельщині, не відчуваємо  запаху пороху і не чуємо вибухів мін та снарядів.  Але є інша підступна війна. Постійне зомбування – це найвища загроза нашому існуванню. Відомий журналіст Віталій Портников   висловив таку думку: "Якщо б теперішні олігархи Фірташ, Коломойський, Ахметов, Пінчук та інші об'єднали  свої телеканали в один вектор політики, то могли б легко спрямувати нас і в стан авторитаризму (диктатури), і так само стадом свідомо загнати під путінське крило на умовах Новоросійської губернії і згадуваного "руського міра".

Не хочу бути лихим пророком, але боюся, що попереду нас може чекати нова хвиля хаосу та неспокою, а, значить, нового падіння економіки й благополуччя, а разом з тим – нового рівня корупції та бандитизму. Гарантія миру, стабільності і спокою не в Європі і не в Москві. Вона – у нас самих, в українській душі.

Є гарна реклама: "Купуй українське!". Запозичу для нашої теми: "Обирай українське – Президента, Уряд і депутатів".

І найголовніше – полюби Україну всім серцем. Може, з Любові щось  і народиться?

Анатолій СЕМЕНЮК.

Шановний читачу, друже і не друже, опоненте чи прихильнику моїх думок! Запрошую тебе до непростої розмови.

Сідаючи за цей нарис, згадав таку собі повчальну оповідку.

Жорстокий господар спіймав в степу орла. Приніс додому, посадив у курник і прив'язав міцною мотузкою за лапку.

Довго боровся полонений  із неволею. Не приймав їжу, рвав мотузку, до крові обідрав пір'я на крилах,  та марно. Врешті-решт, покорився долі. Став клювати курячу їжу, задовольнявся сидінням у пташиному товаристві. Відповідно і свою свідомість "переформатував"  на примітивне споживацьке існування.

Не зчувся, як прийшла весна. За зиму міцний шнурок зотлів і обірвався. Та орел не скористався дарованою свободою. Не полетів у безмежні небесні простори – залишився в курнику.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 569

У Києві з 10 по 13 травня тривав третій фестиваль Українського аматорського театру "День театру". Відзначити цю подію зібралась величезна українська театральна родина – більше тисячі яскравих, талановитих, відданих театральному мистецтву людей, захоплених сценою, тих, для кого театр став життям.

На професійній сцені виступали дитячі, юнацькі, шкільні, студентські та аматорські театральні колективи, вік учасників – від 5 – до 65 років! Усього – 95 самодіяльних театрів з 40 міст України. Були представлені всі жанри та види театрального мистецтва – драми, комедії, трагедії, мюзикли, хореографічні вистави, опера, лялькові вистави, пластичні вистави, театр тіней, "чорний театр", вуличний театр, експериментальний театр.

Це був справжній театральний марафон, адже за фестивальні дні (з 10 по 12 травня) Київ побачив 115 вистав, які в загальному тривали 150 годин!  

Волинь представляли два колективи з Луцька та Ковельський аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" (режисер-постановник та художній керівник - Альона Малюга-Мельникова).

Постановки відбувалися одночасно на шести театральних майданчиках столиці. Ковельчанам випала честь виступати на камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Столичному глядачеві показали виставу-диптих за мотивами історичних романів відомої української письменниці та поетеси Ліни Костенко – "Берестечко" та "Маруся Чурай", драму під назвою "Несказане лишилось несказанним…". 

За чудову постановку твору ковельчан відзначили Дипломом та відзнакою фестивалю у номінації "За сценографічне рішення вистави". 

Урочисте закриття фестивалю та церемонія нагородження учасників у формі справжнього театрального балу пройшло у Колонній залі Київської міської державної адміністрації. Ковельський театр, представляючи своє місто, вкотре зірвав бурхливі овації присутніх, які достойно оцінили "Легенду про Ковель" – театралізоване дійство, створене у стилі середньовічного перфомансу. 

"Це був надзвичайний досвід, ми зуміли достойно представити наш колектив і наше рідне місто на такому високому рівні, а, крім того, ми отримали масу позитивних емоцій, яскравих вражень, побачили справжнє різнобарв'я форм та жанрів у виконанні інших колективів, знайшли нових друзів і однодумців, та отримали вже кілька запрошень на театральні події у різні куточки України…", – каже режисер театру Альона Малюга-Мельникова і продовжує:

– Щиро дякуємо всім, хто підтримував нас, вболівав і допомагав. Зокрема, ця поїздка відбулась завдяки сприянню заступника міського голови Прокопіва Ігоря Ярославовича, а також відділу культури виконавчого комітету Ковельської міської ради в особі начальника відділу  Савлук Вікторії Анатоліївни. Дякуємо костюмеру Народного дому "Просвіта" Літвін Лілії Степанівні, Ковельському історичному музею (в особі директора Матвійчук Маргарити Євгеніївни та доглядача фондів  Мороз Мирослави Леонідівни) та Старовижівському районному народному краєзнавчому музею (в особі директора Ковальчук Наталії Леонтіївни), ДУ "Ковельська виховна колонія" та Волинському академічному облмуздрамтеатру ім. Т.  Г. Шевченка, а також Шлюєву Юрію Миколайовичу, Кушнерук Альоні Юріївні, Кушнеруку Юрію Пилиповичу та усім, хто доклав зусиль для того, щоб ковельський театр міг заявити про себе та своє місто на такій яскравій і значимій театральній події у столиці. Дякуємо, "День театру - 2019"! Це було неймовірно! І до зустрічі у наступному році!..".

Ірина ГОНЧАРУК.

НА ЗНІМКАХ: актори Ковельського аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце" на фестивалі Українського аматорського театру "День театру" в Києві.

Фото з архіву театру-студії.

У Києві з 10 по 13 травня тривав третій фестиваль Українського аматорського театру "День театру". Відзначити цю подію зібралась величезна українська театральна родина – більше тисячі яскравих, талановитих, відданих театральному мистецтву людей, захоплених сценою, тих, для кого театр став життям.

На професійній сцені виступали дитячі, юнацькі, шкільні, студентські та аматорські театральні колективи, вік учасників – від 5 – до 65 років! Усього – 95 самодіяльних театрів з 40 міст України. Були представлені всі жанри та види театрального мистецтва – драми, комедії, трагедії, мюзикли, хореографічні вистави, опера, лялькові вистави, пластичні вистави, театр тіней, "чорний театр", вуличний театр, експериментальний театр.

Це був справжній театральний марафон, адже за фестивальні дні (з 10 по 12 травня) Київ побачив 115 вистав, які в загальному тривали 150 годин!  

Волинь представляли два колективи з Луцька та Ковельський аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" (режисер-постановник та художній керівник - Альона Малюга-Мельникова).

Постановки відбувалися одночасно на шести театральних майданчиках столиці. Ковельчанам випала честь виступати на камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка. Столичному глядачеві показали виставу-диптих за мотивами історичних романів відомої української письменниці та поетеси Ліни Костенко – "Берестечко" та "Маруся Чурай", драму під назвою "Несказане лишилось несказанним…". 

За чудову постановку твору ковельчан відзначили Дипломом та відзнакою фестивалю у номінації "За сценографічне рішення вистави". 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 943

«Буває часом, що вночі зоря впаде в долоні вогником блакитним. І не згорить, як вогники горять,  а затремтить в долонях, мов троянда, в час розлуки».

Ці поетичні рядки згадалися мимоволі  на святі останнього дзвоника в Озерненській гімназії – філії ОЗЗСО “Поворський ліцей Волинської області”. Ця зоря-троянда тремтить сьогодні тривогою не в долонях, а в душах вчителів, батьків і учнів загальноосвітнього закладу, на мою суб’єктивну думку, одного з кращих на Ковельщині. Тремтить переживаннями і надією. І не безпідставно – в просторі управлінських та господарських рішень влади з’явився «проект-ідея» про закриття школи. Мовляв, учнів не вистачає до встановленої норми, а раз так, то утримувати заклад економічно не вигідно.

Про це із болем у серці говорила у своєму вітальному виступі очільниця гімназії Валентина Кондратюк. Проти закриття закладу висловився присутній на святі Анатолій Корнійчук, депутат районної ради.

– Ніхто вас не закриє. Відстоїмо.  Буває, що подекуди влада замість того, щоб  скоригувати видатки на високі зарплати чиновників, закриває ФАПи, школи. Не бійтеся – зустрінемося на святі першого дзвоника і я принесу вам  подарунки, – обнадійливо заявив Анатолій Авакумович.

Не можна не погодитись із словами виступаючого.  Закриття просвітницького закладу – це черговий крок до занепаду  села, втрати віри в щасливе українське  майбутнє.

Будемо сподіватися, що депутати Поворської сільської ради, її керівництво це розуміють.

х х х

А село, немов лялечка, в садах квітучих. І озеро шепче легенди про славну історію. Це рай земний, і в ньому – добрі люди.  Обличчя села – це рідна школа-гімназія. Звідти пульсує дух інтелігентності, і тут визначається його інтелектуальний рівень. Порекомендую: хто закоханий в красу  первозданної української душі, – завітайте сюди!

Цвіте школа у рушниках, вишиванках, картинах, виготовлених руками і творчим духом учнів, батьків, вчителів. Завітаєте в музей  “Берегиня” – і ваша уява на унікальних побутових експонатах, мов на килимі-літаку,  понесе в минуле –далеке і близьке. Губиться око  в тих витончених   шедеврах. Подумалось: якби душа Олени Пчілки завітала сюди,  була б заворожена, здивована і зворушена. Цвіте школа квітами і вишиванками. А ще при вході в школу вас зустріне «Сонечко» та «Колобок». Ллється чисте, як джерельна вода, у ваше серце, непідкупне, справжнє українство!

На першому поверсі ваш погляд спіткнеться об сучасні реалії життя. Тут куточок патріотизму, який нагадує про війну і героїв села. Славні, мужні хлопці дивляться на вас із світлин.

l

Та повернемося до урочистостей. Дружною родиною зібралися сюди батьки та рідні учнів, щоб полюбуватись на своїх дітей. А вони травнево-квітучі, солов’їно-співучі входять в просторе фойє школи із піснею: «Ой, у лузі червона калина…». Ні-ні!   Не зажурилася і не похилилася. Вона тут поруч біля мальовничого диво-озера заусміхалася, заквітчена у білі кетяги квітів, немовби в білий вельон наречена вбралася.

Виструнчилися учні та випускники гімназії в почесному строю. «Отче наш», як Божий птах, злітає в сині небеса. А затим всією школою піднесено і впевнено, із рукою на серці залунала пісня пісень українців – Гімн України.

О, читачу,  ти не все знаєш! Гімназія – це не просто школа, а станиця «Червона калина». І кожен клас – це бойовий загін учнів, який сьогодні звітує про успішно завершений навчальний рік. Втрат немає, відстаючих теж. Дисципліна з оцінкою «добре». Звіт прийнято! В свою чергу, президент учнівської станиці Вікторія Книшук доповідає   директорці гімназії про фінальні здобутки 2018–2019 навчального року.

Валентина Григорівна не просто вчителька та просвітницька особистість – це Велика мати цих тендітних, креативних, з тонкою душею учнів і не помилюсь – всього села Озерного.

Я бачу, як вона щиросердечно дбає про кожного учня, а у відповідь біля неї гора квітів найкращих, тільки для неї – рідної мами. Вона мудра, активна, рішуча та дбайлива. За нею – як за стіною.

Поруч з директоркою – заступниця Тетяна Романюк. Красуня від Бога і з ангельською доброю душею та осяйною сонячною усмішкою. Вона теж несе нелегку вчительсько-виховну ношу. І її так само щиросердечно люблять учні. Не будем звіряти славу, хто більше вкладає праці і сил в просвітництво на селі, в сьогоднішню програму свята останнього дзвоника. Тут не розподіл, а моноліт. І це тішить.

Демократичний устрій школи-гімназії до душі всій гімназійній родині. Тут панує рівність між керівництвом і прибиральницею. А ще, де ви бачили, щоб керівники закладу на рівних змагалися в художній самодіяльності? Очільники гімназії виступають в аматорському співочому гурті «Берегиня». І лунає пісня гарно, милозвучно, душевно – заслухаєшся.

А святкова аура огортає вас піснями першокласників та випускників. Звучить поезія. Звеселяють  троїсті дитячі музики. Славно! Як і годиться, найкращим – похвальні листи, грамоти, подяки, спеціальні сертифікати.

Першокласникам вручають Дипломи за успішне виконання програми Нової української школи. Серед нагороджених – учасники олімпіад, мовно-літературних конкурсів, спортсмени та інші.

 Від спонсорів – сувеніри. Від редактора газети «Вісті Ковельщини» Миколи Вельми – щиросердечні вітальні  слова і учням, і колективу, а краєзнавчому музею – книга автора.

Не забули організатори привітати маму учня Ольгу Парфенюк з днем народження, а також учасника АТО Віктора Книшука квітами. Зворушливо! Скажете, забагато деталізую. Аж ніяк. Роблю це усвідомлено, бо з цих деталей складається основа багатогранного педагогічно-виховного процесу.

l

І ось він – дзвоник, та не останній, бо кожен першокласник (індивідуально) сповіщає, що учнівська естафета перейшла в надійні руки. І знову цей щемливий шкільний вальс в парах випускників з батьками та вчителями.

Мудро зауважила поетеса Ліна Костенко, що «І кожен фініш – це, по суті, старт».

Випускники – такі юні, стартують у невідомість.  Я і своє настановче  слово посилаю їм: «Вчіться, боріться, працюйте і… вчіться. І так до тих пір, поки сили є. Такий закон успішного буття. Щасти вам».

«Прощавай, рідна школо моя» – влітає в душу пісня учнів гімназії. Ця добра, славна школа – гімназія проводжає нас, як дорогих гостей. Вся команда журналістської родини схвильована і розчулена. «Ми ще зустрінемось», – злітає птахом надія.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час свята останнього дзвоника в Озерному.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

«Буває часом, що вночі зоря впаде в долоні вогником блакитним. І не згорить, як вогники горять,  а затремтить в долонях, мов троянда, в час розлуки».

Ці поетичні рядки згадалися мимоволі  на святі останнього дзвоника в Озерненській гімназії – філії ОЗЗСО “Поворський ліцей Волинської області”. Ця зоря-троянда тремтить сьогодні тривогою не в долонях, а в душах вчителів, батьків і учнів загальноосвітнього закладу, на мою суб’єктивну думку, одного з кращих на Ковельщині. Тремтить переживаннями і надією. І не безпідставно – в просторі управлінських та господарських рішень влади з’явився «проект-ідея» про закриття школи. Мовляв, учнів не вистачає до встановленої норми, а раз так, то утримувати заклад економічно не вигідно.

Про це із болем у серці говорила у своєму вітальному виступі очільниця гімназії Валентина Кондратюк. Проти закриття закладу висловився присутній на святі Анатолій Корнійчук, депутат районної ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 860

Закінчилась швидкоплинна весна, настає найвідповідальніший період у році – літо, саме зараз потрібно мобілізувати всі сили по догляду за садом і городом, щоб отримати багатий урожай овочів і фруктів. Природа щедра на сюрпризи – перший місяць літа в цьому році буде клопітким, синоптики обіцяють аномальну погоду: повернення ранкових заморозків, дощі і шквальні вітри. Майбутні катаклізми потрібно зустріти у всеозброєнні. Більш детально про плани на червень: чим зайнятись  городнику і садівнику. Роботи і клопотів багато, але почнемо з найсолодшого – з ягід.

Одну ягідку беру, на іншу дивлюсь – ось і настав час збору полуниці, перші червонобокі ягоди миготять на грядках тут і там. Якщо плантація закладена з дружньо плодоносних сортів, урожай доведеться зібрати і переробити саме в червні, адже ароматна полуниця визріває хвилею. Ремонтантні сорти також дають багатий урожай, а самі рослини  потребують негайного догляду – тому що вони витратили стільки сил на визрівання ягід. Догляд за полуницею після віддачі кущами урожаю повинен мати такі заходи:  

1. Обрізка або скошення старого листя;

2. Видалення розсохлих вусиків;

3. Вивільнення грядок від будякових рослин;

4. Ретельне розпушування грунту на грядці (обов'язково розбийте верхню кірку, щоб забезпечити доступ повітря до коріння);

5. Полив;

6. Внесення добрив;

7. Обробка кущів від шкідників і хороб.

Іноді виникають питання, як видалити старе листя – багато просто обрізають їх ножицями, а деякі городники практикують скошення. До скошення не можна приступати зразу після збору ягід, необхідно вичекати, щоб  кущі встигли оправитись. Зазвичай вистачає 1 тижня. Листя косять обережно, на висоті 8 см від поверхні грунту, стараючись не пошкодити точку росту полуничного куща. Молода зелень з'являється після скошення уже через тиждень.

ГОРОД

 Красне літо дає надію на хороший врожай овочів, і не тільки – на грядках буйно заколосились будяки.

Є одна народна мудрість, яка дає надію на те, що будяки не з'являться на ваших грядках. Для цього потрібно прополоти грядки з овочами 18 червня до полудня. Видаляти будякову рослинність краще при неповному Місяці. 

Прополювати потрібно оперативно і швидко, звільняючи життєвий простір культурним рослинам. 

На грядки продовжують висаджувати розсаду ранніх овочевих культур.

Огляньте посадки картоплі, перцю, баклажанів  – колорадський жук уже почав свої шкідливі дії. Жуків можна збирати вручну, складаючи їх в пляшки з керосином. Допускається провести обробку посадок хімічними засобами, особливо ефективний препарат "Сонет" (розводиться в пропорції 1 ампула на 10 літрів).

Відлякати колорадського жука від картоплі і перцю можуть простенькі садові квіти і трави: піжма, хрін, фіалка нічна, календула, часник, цибуля, достатньо посадити їх між кущами картоплі або по периметру грядки.

ТРИ ОБОВ'ЯЗКОВИХ ПРАВИЛА ДЛЯ ГОРОДНИКІВ

n Рясно поливати рослини. Саме зараз, коли сформувалися  плодові зав'язі, їх потрібно зберегти. Будь-яка посуха в цей період – згубна для врожаю, тому що зав'язі можуть обсипатися. Заплануйте ранкові або вечірні поливи, коли спекотне Сонце не висушує воду перш, ніж вона встигне вбратися в грунт.

n Рихлити ґрунт під рослинами. Коріння живлять всю рослину і якщо залишити їх задихатися без повітря, то і стеблам теж доведеться несолодко. У червні, коли під пекучими променями сонця земля буквально запікається, потрібно рихлити ґрунт, щоб забезпечити коріння киснем. Це дасть змогу рослинам швидше рости і допоможе їм легше переносити спеку.

n Вносити добрива. Рясне плодоношення неможливе, якщо в грунті мало поживних речовин. Подбайте про це ще на етапі цвітіння і підгодуйте ваші рослини комплексними добривами.

6 СПРАВ В ГОРОДІ

1. Пора пасинкувати томати. Цю процедуру потрібно провести саме зараз, поки зайві пагони не стали занадто великими.

2. Викопуйте редис, інакше він може перерости і стати жорстким.

3. Зрізуйте салатні листя кожні два тижні, інакше вони почнуть гірчити.

4. Перевірте грядки з кропом – якщо він досяг висоти 10-15 см, то його можна зрізати на сушку і заморозку.

5. Підкопати кущ ранньої  картоплі – цілком можливо, що бульби вже досягли зрілості і їх можна варити, смажити або запікати.

6. Просапайте грядки від бур'янів, що душать овочі і забирають вологу.

В САДУ

 У червні сад стає схожим на райські кущі – все цвіте, пахне, росте і розпускається. Хочеться милуватися цією красою, смажити шашлики і влаштовувати пікніки під кронами пишних яблунь. Однак, і про роботу забувати не варто. Тим більше, що саме зараз відбувається закладка майбутнього врожаю, і щоб він був рясним – рослинам доведеться допомогти. 

В червні спостерігається опади зав'язі на плодових деревах, які не розрахували свої сили, зав'язавши забагато плодів. Зав'язь, яка упала, своєчасно видаляйте з пристовбурових кругів і прилеглої садової території. Якщо опадає дуже багато зав'язей, потрібно допомогти деревам, вирізавши слабкі або уражені плоди секатором. Не рекомендується залишати на гілках більше 1-2 плодів. Зупинити масове опадіння плодів допоможе обприскування крон дерев сечовиною, розведеною в співвідношенні 2 ст. л. на 10 л води. 

В червні на яблуні нападає багато шкідників: моль, плодожерки, листовірки, а також дерева уражаються борошнистою росою і паршою.

Пильщика можна знищити тільки в червні, своєчасна обробка дозволить позбавити сад від цього шкідника. Якщо пропустити цей термін, пильщик поселиться в серцевині солодких яблук, звідки його неможливо дістати і вигнати. Для обробки від пильщика і плодожерки можна використати препарат Фуфанон, Фітоверм, Лепідоцид. 

Обробка від парші проводилась в квітні, коли дерева цвіли. Якщо позбути від хвороби не вдалося, проводять повторну обробку дерев, використовуючи препарати Скор, Алатар, Хорус. Така обробка допоможе справитись з моноліозом і борошнистою росою.

В робочому порядку обкопують дерева, видаляють будяки із пристовбурових кругів, вносять добрива. В період дозрівання плодів, дерева удобряють калійно-фосфорними речовинами, можна підгодувати мікроелементами і настоєм зеленої трави.

На червоній і чорній смородині можна помітити осередки борошнистої роси – обробляйте кущі смородини препаратом Топаз, обробку необхідно провести за 2 тижні до збору врожаю.

До середини місяця дозріють чорна і червона смородини, починають достигати червона малина і аґрус.

Для захисту від пернатих “розбійників” можна використовувати сітку, яку натягують над рослинами на час дозрівання врожаю.

Обов'язково огляньте кущі на предмет грибкових захворювань, при появі тривожних симптомів, необхідно вжити термінові заходи по ліквідації осередків інфекції.

Землю під кущовими ягідними культурами корисно розпушувати, після збору урожаю вносять добрива і поливають посадки.

Підготувала 

Наталія Романовська.

Закінчилась швидкоплинна весна, настає найвідповідальніший період у році – літо, саме зараз потрібно мобілізувати всі сили по догляду за садом і городом, щоб отримати багатий урожай овочів і фруктів. Природа щедра на сюрпризи – перший місяць літа в цьому році буде клопітким, синоптики обіцяють аномальну погоду: повернення ранкових заморозків, дощі і шквальні вітри. Майбутні катаклізми потрібно зустріти у всеозброєнні. Більш детально про плани на червень: чим зайнятись  городнику і садівнику. Роботи і клопотів багато, але почнемо з найсолодшого – з ягід.

Одну ягідку беру, на іншу дивлюсь – ось і настав час збору полуниці, перші червонобокі ягоди миготять на грядках тут і там. Якщо плантація закладена з дружньо плодоносних сортів, урожай доведеться зібрати і переробити саме в червні, адже ароматна полуниця визріває хвилею. Ремонтантні сорти також дають багатий урожай, а самі рослини  потребують негайного догляду – тому що вони витратили стільки сил на визрівання ягід. Догляд за полуницею після віддачі кущами урожаю повинен мати такі заходи:  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 710

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 468

Нещодавно в приміщенні Волинської обласної бібліотеки для дітей відбувся обласний етап Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія-2019».

Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Книгоманія» проводиться з 2005 року. Всього у конкурсі за роки проведення взяло участь понад мільйон школярів з усіх областей України.

Метою конкурсу є залучення дітей до творчості, активізації роботи літературних гуртків, клубів юних любителів художнього слова при бібліотеках, будинках культури, формування у підростаючого покоління пошани і любові до рідної мови, популяризація кращих надбань вітчизняної та світової літератури, розвиток зацікавленості дітей до читання.

Цьогоріч до обласної бібліотеки для дітей позмагатися приїхали 20 переможців з міст, районів та об'єднаних територіальних громад різних куточків Волині. Учасники конкурсу розповідали про свою улюблену книжку та представляли на розгляд журі читацькі щоденники.

Конкурс відкрила директор Волинської обласної бібліотеки для дітей Наталія Граніч. Зі словами привітання до учасників звернулися голова журі, член Національної спілки письменників України Клавдія Корецька, українська дитяча письменниця, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, літературний редактор журналу «Малятко», лауреат літературної премії імені Наталі Забіли Оксана Кротюк, голова Волинського обласного відділення Української бібліотечної асоціації Лариса Назарчук.

Відрадно, що за рішенням поважного журі переможницею конкурсу стала Марія Шевчик, учениця 7-Б класу ОНЗ «Дубівська ЗОШ І-ІІІ ступенів», користувачка публічно-шкільної бібліотеки Дубівської сільської ради.

Всіх учасників конкурсу нагороджено дипломами та подяками управління культури з питань релігій та національностей облдержадміністрації та бібліотечками книг.

Дубівчанці ж Марії Шевчик дісталася головна нагорода — поїздка до Львова на фестиваль дитячого читання «Книгоманія», який проходив17-19 травня ц. р. 

Слід зазначити, що юні шанувальники книги із с. Дубового не вперше стають призерами та переможцями обласного етапу Всеукраїнського конкурсу “Книгоманія”. Так, у 2008 році першість на конкурсі здобув Максим Балецький, у 2017 році почесне третє місце посіла Софія Литвин, а у 2018 році Тетяна Мартинюк виборола друге місце.

l

Своїми враженнями про Всеукраїнський конкурс дитячого читання “Книгоманія”  поділилися член журі конкурсу Оксана Кротюк та, безпосередньо, його переможниця, учениця ОНЗ “Дубівська ЗОШ І-ІІІ ступенів” Марія Шевчик.

Оксана КРОТЮК: “Мені довелося працювати в журі Всеукраїнського конкурсу читання “Книгоманія”. Діти, учасники конкурсу, — просто неймовірні! Вони — прекрасні! Усі 20, котрі змагалися на Волині.

Загалом, робота в журі такого потужного конкурсу складна: оцінювати треба читачів, а читання — справа інтимна. Відтак, і себе, і обрану книжку кожен представляє по-різному. Але в кожному — очевидна особистість.

На власні очі я вкотре переконалася, як потужно працюють районні й сільські бібліотеки. Це вони відрядили своїх книголюбів на змагання в обласний центр. (А якби ж їм належне фінансування, та якби їхня кількість зростала, а не скорочувалася під маркою “оптимізація” — який потужний людський ресурс можна ростити!..).

В свою чергу, Волинська обласна біліотека для дітей, де змагалися конкурсанти (цього разу — семикласники), — простір фахівців. Все тут працює, як годинник, навіть у дрібницях — творчий підхід і любов до дитини. Я була серед однодумців, дякую!

Марія ШЕВЧИК: “Як переможець фінального етапу Всеукраїнського конкурсу "Книгоманія- 2019" з превеликим задоволенням  відвідала місто книги — Львів. Була учасницею неймовірно захоплюючого  фестивалю-форуму “Книгоманія-2019” (на знімку). 

17 травня ц. р. відбулася церемонія нагородження переможців “Книгоманії-2019”у найстарішій в Україні бібліотеці —  Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка. До речі, надзвичайно гордо було отримати там не лише читацький Диплом переможця і читацький сертифікат, а й Диплом магістра науки. 

Окрім того, було дуже цікаво пройти вишкіл у чотирьох кращих школах: у Братських студіях, Академії єзуїтів, Австрійській гімназії та у Школі січових стрільців. Перебуваючи там, я зрозуміла, наскільки це величне місце! Зустрілася з цікавими людьми, знайшла дуже багато нових друзів.

Познайомилася з Олексою Шкляром. Прямого стосунку до Василя Шкляра Олекса немає, але є відомості, що його бабуся і дідусь з того ж села, що і пан Василь. Для себе відкрила чимало письменників, ілюстраторів, видавців та видавчинь. Так, приємно було поспілкуватись, скажімо, з Олександром Есауловим і отримати омріяний автограф! Рада була зустріти і юну акторку Вероніку Лук'яненко — героїню відомого серіалу "Школа". 

І, звичайно, прикупила собі чимало книг, тобто шість, і ще десять — в подарунок. Мабуть, найближчих три місяці в бібліотеці не з'являтимусь (посміхається — авт.). Побачила Палац Потоцьких і Палац мистецтв у Львові.

Грала у різні ігри, залюбки брала участь  у цікавих і, безумовно, корисних тренінгах, які проводили для нас харизматичні волонтери — Святослав, актор Театру імпровізацій, та розумні, кмітливі, веселі студенти львівських вузів.

Особливо цікаво було поспілкуватись зі своїми ровесниками-книголюбами з різних куточків України. Мабуть, за ці чотири дні, які я провела у Львові, я зробила найбільше фотознімків за усе своє життя!

Щиро вдячна — своєму бібліотекарю Валентині Петрівні Балецькій, моєму вчителю української мови і літератури пані Наталії Тхоржевській, публічно-шкільній бібліотеці Дубівської сільської ради (Ніна Бочарова) та Волинській обласній бібліотеці для дітей за цю неймовірну можливість, якою я скористалась сповна. А також дякую усім, хто зробив дні мого перебування у Львові барвистими і незабутніми!

Наш кор.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Нещодавно в приміщенні Волинської обласної бібліотеки для дітей відбувся обласний етап Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія-2019».

Всеукраїнський конкурс дитячого читання «Книгоманія» проводиться з 2005 року. Всього у конкурсі за роки проведення взяло участь понад мільйон школярів з усіх областей України.

Метою конкурсу є залучення дітей до творчості, активізації роботи літературних гуртків, клубів юних любителів художнього слова при бібліотеках, будинках культури, формування у підростаючого покоління пошани і любові до рідної мови, популяризація кращих надбань вітчизняної та світової літератури, розвиток зацікавленості дітей до читання.

Цьогоріч до обласної бібліотеки для дітей позмагатися приїхали 20 переможців з міст, районів та об'єднаних територіальних громад різних куточків Волині. Учасники конкурсу розповідали про свою улюблену книжку та представляли на розгляд журі читацькі щоденники.

Конкурс відкрила директор Волинської обласної бібліотеки для дітей Наталія Граніч. Зі словами привітання до учасників звернулися голова журі, член Національної спілки письменників України Клавдія Корецька, українська дитяча письменниця, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, літературний редактор журналу «Малятко», лауреат літературної премії імені Наталі Забіли Оксана Кротюк, голова Волинського обласного відділення Української бібліотечної асоціації Лариса Назарчук.

Відрадно, що за рішенням поважного журі переможницею конкурсу стала Марія Шевчик, учениця 7-Б класу ОНЗ «Дубівська ЗОШ І-ІІІ ступенів», користувачка публічно-шкільної бібліотеки Дубівської сільської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 613

Гороскоп

з 3 по 9 червня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 502

24 травня у загальноосвітніх школах міста, а також в частині сільських – свято останнього дзвоника. З гарними успіхами у навчанні, добрим настроєм зустрічають його учні спеціалізованої школи № 3 імені Лесі Українки Владислава ПАРАДУХА, Олеся МАЗУРОК, Дмитро КИСЛЯК, Павло ЩУР, Роман ІГНАТЬЄВ, Юлія АНТОНЮК, Тетяна БЄЛІКОВА, Назар ЯНІВ, яких ви бачите на знімку. Всі вони – випускники, котрим невдовзі доведеться обирати самостійний шлях у житті. Тож нехай він буде і для них, і для всіх школярів Ковельщини щасливим, багатим на добро й удачу!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

24 травня у загальноосвітніх школах міста, а також в частині сільських – свято останнього дзвоника. З гарними успіхами у навчанні, добрим настроєм зустрічають його учні спеціалізованої школи № 3 імені Лесі Українки Владислава ПАРАДУХА, Олеся МАЗУРОК, Дмитро КИСЛЯК, Павло ЩУР, Роман ІГНАТЬЄВ, Юлія АНТОНЮК, Тетяна БЄЛІКОВА, Назар ЯНІВ, яких ви бачите на знімку. Всі вони – випускники, котрим невдовзі доведеться обирати самостійний шлях у житті. Тож нехай він буде і для них, і для всіх школярів Ковельщини щасливим, багатим на добро й удачу!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 590

Погода в Ковелі  

23 – 29 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 482

Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ: “Кожен з нас – президент”

Інавгураційна промова Глави держави 20 травня 2019 року

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 481