Прискіпливий читач, прочитавши заголовок статті, може саркастично усміхнутися і сказати автору:

– Що за дурню ви пишете? Нічого й нікого Путін не боїться, бо ним усе "схоплено" – і в країні, і в світі. Бояться його – різні там трампи, меркелі й інші орланди.  Всіх він тримає в руках, насміхаючись і глузуючи над західними політиками-невдахами. У нього – ядерна зброя, монолітна команда бандюганів-кадебістів, багатомільйонне стадо рабів-росіянців.

Не буду сперечатись. Все це, безумовно, у Путіна є. Можливо, є навіть більше. Бо диктатори, дії яких ніхто не контролює, почуваються небожителями, яким усе дозволено і яких мають слухатися абсолютно всі. Переконаний, що так думав у свій час Чаушеску в Румунії, Каддафі у  Лівії, Хусейн в Іраку, Сталін в СРСР, не кажучи вже про осіб, котрі жили і царювали раніше. Вони вважали себе рівними майже Всевишньому, всесильними і непідвладними долі. Цю впевненість їм "вбивали" у свідомість їх підлеглі, котрі розуміли: вмре диктатор – згинуть і вони.

Однак чомусь мені здається, що серед згаданих і не згаданих вище   історичних персон Владімір Путін все-таки має почуття страху. І не тільки тому, що йому бракує  гарту запеклої політичної боротьби чи досвіду здобуття перемог у відкритих боях з ворогами. Він – недоношене дитя російської псевдодемократії, на яке зробив ставку Борис Єльцин з російськими та зарубіжними олігархами, що побачили у ньому майбутнього лідера нації,  повноправного члена сім'ї керівників цивілізованих держав планети.

Час показав, що вони дуже й дуже помилилися. Та й сам Путін підсвідомо відчуває, особливо сьогодні, що сів не у свої сани. Здавалося б, чого? На останніх президентських виборах кремлівський вождь "переміг" із переконливим результатом (правда, там не було кого й перемагати – не вважати ж серйозними суперниками Ксюшу Собчак чи біснуватого Жіріновського?). Стабілізувалася ситуація в економіці завдяки зростанню цін на нафту, барель якої марки "Брент" уже коштує більше 80 американських доларів – це ж не 40, як було зовсім недавно.

Європа "проковтнула", хоч і не зовсім, окупацію Криму, неоголошену війну з Україною, підтримку ще одного кривавого диктатора Сирії Асада, нищення мирного населення у цій багатостраждальній країні. Вдалося успішно провести у США операцію під назвою "Трампнаш", хоч і не настільки бездоганно, як обіцяли лицарі плаща і кинджала. Дедалі більше відчутні міжусобні сварки серед лідерів ЄС і НАТО, в чому далеко не останню  роль відіграють росіянські "дипломати" і викохані ними п'яті колони у цілому ряді європейських держав.

Словом, живи, Путін, радій і лови кайф.

Але повноцінного кайфу не виходить. Щось пішло у створеній Путіним системі не так. Не вдалось приспати населення ерефії  блискуче проведеним чемпіонатом світу з футболу влітку цього року. Мундіаль  мундіальом, футбол футболом, та їсти ж хочеться! А як нормально людям поїсти, коли апетит народу зіпсували пенсійною реформою? Такої "підстави" від президента ніхто не чекав. І хоч він клявся й божився, що підвищення пенсійного віку не буде, слова не дотримав, бо гроші в державі  кінчаються. Є вони на Сирію, на Україну, на Крим, а от на пенсії  їх катастрофічно не вистачає. В той час, як друзі  Путіна – мільярдери казково збагачуються, простий  люд  зубожіє. Той самий люд, який   ще навесні свого лідера трохи не цілував нижче спини.

Тепер полуда з очей в декого зникла і дедалі частіше в різних регіонах ерефії спалахують вогнища  конфліктів. Люди виходять на майдани різних міст, висувають не тільки економічні, а й політичні вимоги. Не допомогли репресії проти головного опозиціонера   Олексія Навального, якого раз за разом кидають у в'язницю, проти тисяч його соратників і однодумців. І чи найстрашніше при цьому для влади те, що в акціях бере участь величезна кількість молоді. Їй надокучили брехня, лицемірство, нахабство можновладців, примітивна пропаганда  з  екранів телевізорів, відсутність реальної свободи слова.

Про те, що Путін втрачає твердий грунт під ногами, засвідчують підсумки виборів губернаторів в ряді росіянських регіонів, де висуванці провладної "Єдиної Росії" або з тріском програли, або заздалегідь зняли свої кандидатури, зрозумівши, що електорат їх не підтримає – антипатія до Кремля перекидається і на його ставлеників.

Неабияк тривожить президента  ерефії те, що Захід вперто не хоче знімати з держави-терориста санкції. І хоч урядовці бадьоро запевняють, що нічого страшного немає, що економіка росте і розвивається, а так зване імпортозаміщення дає блискучі результати, реальні справи виглядають трагічніше – не тільки для простого люду, який звик до відсутності умов для цивілізованого способу життя, скільки для найближчого оточення Путіна. Того оточення, яке, образно кажучи, його "поїть" і "годує", а нині мусить терпіти дискримінацію з боку сильних світу цього, і найперше – Сполучених Штатів Америки. 

Маючи величезні капітали, всіма силами підтримуючи Кремль, багато з них зв'язані санкціями по  руках і ногах. Напевно, не один з них задумується над тим, чи Владімір Владімірович  веде їх і свій народ правильним шляхом? І не лише замислюється, а, мабуть, подумує, як із цієї ситуації вийти з найменшими втратами.

Дедалі більше Путін відчуває неприязнь і з боку деяких політиків, так би мовити, національно-патріотичного спрямування, на яких він звик опиратися. Вони прямо звинувачують свого лідера в зраді інтересів Росії, підігруванні Вашингтону, Тель-Авіву і Берліну, запроданстві і спробах… розвалити імперію (?!).

Є ще одна проблема, згадка про яку не дає Путіну нормально спати. Це війна, в яку ерефія занурюється, наче в трясовину. Точніше – війни, бо важко назвати країну світу, де б московити  не воювали або таємно, або цілком відкрито. Якщо в Україні "іх там нєт", то в Сирії вони присутні  стовідсотково,  навіть не приховуючи цього. Кожен день перебування за сотні кілометрів від рідного дому дорого обходиться і місцевому населенню, на голови якого постійно сипляться бомби, міни й снаряди, і, звичайно ж, воякам-"визволителям". Не одного з них відправили "двохсотими" на Батьківщину, де ховають, як правило, "героїв" таємно і без надмірного галасу.

Останні події на Близькому Сході стають все більш вибухонебезпечними. Загибель екіпажу літака-розвідника ІЛ-20, якого, судячи з усього, збили самі сирійці не без допомоги росіянців, викликала різке протистояння військової верхівки ерефії та Ізраїлю. Не дочекавшись результатів розслідування, Москва вустами міністра оборони Шойгу та  високопоставлених чиновників генштабу в інциденті звинуватили ізраїльських льотчиків, які у той день завдали удару по ворожих позиціях на території Сирії.

Одразу Путін зайняв досить помірковану позицію, заявивши, що причиною знищення військового літака став збіг випадкових обставин. Однак така позиція верховного головнокомандуючого не сподобалася ані політикам-яструбам, ані генералітету. Вони розгорнули в засобах масової інформації справжнісінький антиізраїльський  шабаш, вимагаючи "адекватних" дій у  відповідь. Тут же було заявлено, що Москва забезпечить сирійську армію найсучаснішими протиракетними засобами, які даватимуть рішучу відсіч спробам порушити повітряний простір "братньої" країни.

Достеменно невідомо, чи Шойгу, якого дехто розглядає як реального претендента на пост глави держави у майбутньому, пішов проти свого шефа самостійно при підтримці однодумців з генштабу, чи свої дії узгодив з володарем Кремля, але факт залишається фактом: світ ще на крок наблизився до термоядерної війни. Ізраїльський народ та його лідери не з тих, кого можна залякати найсучаснішою зброєю – свою свободу, волю і незалежність вони готові захищати, не шкодуючи життя. 

Тепер Путін стоїть перед дилемою: чи й далі нагнітати ситуацію, до чого його підштовхують військові, чи дати "задній хід", чого не зрозуміють ті, хто за нього голосував на президентських виборах. Війна – маленька або велика – йому потрібна, щоб відволікти народ від сумних думок про пенсії, заробітні плати, високі ціни і т. д, і т. п. Але неодмінно потрібна перемога, бо останнім часом Москва на міжнародній арені більше програє, аніж виграє.

Питання тільки в тому: чи буде ця перемога в умовах, коли земля вислизає з-під ніг? Це, як кажуть шахісти, цугцванг у чистому вигляді. Та Путін в шахи не грає, тому його цугцванг загрожує не тільки ерефії, а й світові. На жаль.

Ярема ГОЯН.

Прискіпливий читач, прочитавши заголовок статті, може саркастично усміхнутися і сказати автору:

– Що за дурню ви пишете? Нічого й нікого Путін не боїться, бо ним усе "схоплено" – і в країні, і в світі. Бояться його – різні там трампи, меркелі й інші орланди.  Всіх він тримає в руках, насміхаючись і глузуючи над західними політиками-невдахами. У нього – ядерна зброя, монолітна команда бандюганів-кадебістів, багатомільйонне стадо рабів-росіянців.

Не буду сперечатись. Все це, безумовно, у Путіна є. Можливо, є навіть більше. Бо диктатори, дії яких ніхто не контролює, почуваються небожителями, яким усе дозволено і яких мають слухатися абсолютно всі. Переконаний, що так думав у свій час Чаушеску в Румунії, Каддафі у  Лівії, Хусейн в Іраку, Сталін в СРСР, не кажучи вже про осіб, котрі жили і царювали раніше. Вони вважали себе рівними майже Всевишньому, всесильними і непідвладними долі. Цю впевненість їм "вбивали" у свідомість їх підлеглі, котрі розуміли: вмре диктатор – згинуть і вони.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 432

Одним із кращих серед вищих навчальних закладів Волині по праву вважається Луцький національний технічний університет, котрий користується неабиякою популярністю і серед випускників нашого міста. Перлиною ж цього університету сміливо можна назвати кафедру товарознавства та експертизи в митній справі, яка готує майбутніх митних брокерів, експертів, товарознавців, спеціалістів у галузі захисту прав споживачів, торгівлі та митного регулювання зовнішньо-економічної діяльності підприємств і т. д.

Та найбільшою гордістю навчального закладу є, звичайно ж, його викладачі, 100 відсотків з яких — доктори та кандидати наук, які застосовують сучасні підходи до навчання і виховання студентів. Професія викладача поєднує у собі мудрість і молодість душі, креативність і величезну енергію, доброту і виправдану суворість.

Дорогий наш професорсько-викладацький склад кафедри товарознавства та експертизи в митній справі! Ми високо цінуємо  щедрість Ваших люблячих сердець, Ваші терпіння і розуміння, відданість справі і любов до нас, студентів! Щире Вам «спасибі» за те, що Ви є, за те, що вклали в нас чимало знань і старань, за те, що ніколи не шкодували своїх сил, емоцій, часу і турботи. Віримо, що добро, яким Ви щедро обдаровуєте нас, повернеться до Вас сторицею. 

Сердечно вітаємо Вас із професійним святом — Днем працівників освіти! Бажаємо Вам міцного здоров’я, довгих років успішного викладання, невичерпного ентузіазму та оптимізму, світлого щастя в житті і добрих чудес на шляху! Нехай Вас оточують повага і любов, доброзичливість і милосердя, життєрадісність і наша подяка!

Допоки Сонце світить з висоти,

Щебечуть птахи, зацвітають квіти,

Ми Вам життям бажаєм твердо йти

І днем грядущим від душі радіти!

Хай щастя завжди супроводить Вас,

Людська повага й шана не минають,

А Ваші мрію й працю повсякчас

Лиш визнання вінчають!

З повагою та вдячністю — 

магістри спеціальності “Підприємництво, торгівля та біржова діяльність” спеціалізації “Товарознавство та експертиза в митній справі” Луцького НТУ.

Одним із кращих серед вищих навчальних закладів Волині по праву вважається Луцький національний технічний університет, котрий користується неабиякою популярністю і серед випускників нашого міста. Перлиною ж цього університету сміливо можна назвати кафедру товарознавства та експертизи в митній справі, яка готує майбутніх митних брокерів, експертів, товарознавців, спеціалістів у галузі захисту прав споживачів, торгівлі та митного регулювання зовнішньо-економічної діяльності підприємств і т. д.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1329

В минулу неділю на стадіоні у селищі Голобах відбулося багатолюдне свято "На гостині  у лісівників". Воно було приурочене до традиційного Дня працівників лісу, але вперше проходило у новому "форматі": його організаторами спільно виступили три підприємства: ДП "Ковельське лісове господарство",  СЛАТ "Тур", Волинський військовий лісгосп. Велику підтримку надали очільники Голобської ОТГ, районної виконавчої і представницької  влади, а  участь у святі взяли не тільки лісівники, а й представники багатьох сільських і  селищних громад району, міста Ковеля.

НА ЗНІМКУ: виступ аматорів сцени з Попович, яких тепло вітали глядачі.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

(Фоторепортаж про "гостину у лісівників" читайте на 9-й сторінці сьогоднішнього номера "Вістей Ковельщини").

В минулу неділю на стадіоні у селищі Голобах відбулося багатолюдне свято "На гостині  у лісівників". Воно було приурочене до традиційного Дня працівників лісу, але вперше проходило у новому "форматі": його організаторами спільно виступили три підприємства: ДП "Ковельське лісове господарство",  СЛАТ "Тур", Волинський військовий лісгосп. Велику підтримку надали очільники Голобської ОТГ, районної виконавчої і представницької  влади, а  участь у святі взяли не тільки лісівники, а й представники багатьох сільських і  селищних громад району, міста Ковеля.

НА ЗНІМКУ: виступ аматорів сцени з Попович, яких тепло вітали глядачі.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 630

Завжди на варті перебувають працівники  ДПРЧ-4 Ковельського міськрайонного відділу управління державної служби з надзвичайних ситуацій, яких ви бачите на знімку. Це — командири відділень  Анатолій КНИШ та Роман КУЛИК, водій Роман ПОКАЛЬЧУК, пожежні Микола ХАЙМИК та Олег ПОТЕРУХА.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

Завжди на варті перебувають працівники  ДПРЧ-4 Ковельського міськрайонного відділу управління державної служби з надзвичайних ситуацій, яких ви бачите на знімку. Це — командири відділень  Анатолій КНИШ та Роман КУЛИК, водій Роман ПОКАЛЬЧУК, пожежні Микола ХАЙМИК та Олег ПОТЕРУХА.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 615

Погода у Ковелі  

13 - 19 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 446

Путіна я не люблю. І як політика, і як людину.

Зрештою, його багато хто не любить. Навіть колишня дружина, не витримавши лихої долі, розлучилася з Путіним, якого колеги по службі в КДБ у радянські часи називали «блідою моллю». Тобто людиною, що здатна лише на те, щоб робити маленьку і велику підлість іншим.

«Блідою моллю» він є і зараз. Миршавий, майже геть лисий, невисокого зросту, він тим не менше щосили намагається продемонструвати свою чоловічу силу, рішучість і патріотизм.

Щоб справити враження на затурканий електорат, при будь-якій нагоді оголює свій далеко не еротичний торс, грає в хокей і навіть пірнає у воду, ловить гігантського розміру щук, бродить якогось дідька по тайзі з міністром оборони  Шойгу і т. д., і т. п. Мовляв, дивіться, який я потужний, креативний, сучасний.

Міф про «великого» Путіна підтримують придворні журнашлюшки, особливо одіозний Соловйов, котрий не посоромився запустити телепроект «Москва. Кремль. Путін», де царя всія Русі «вилизують» з ніг до голови на посміховисько цивілізованому світу. Аякже! Геній сучасності. Переможець народів. Спаситель «отєчества».

Соловйова та іже з ним не лякає думка прогресивно мислячих колег (а такі, на щастя, в Росії є), ні реакція народу (якого, правда, залишилося в розумінні об’єктивності відсотків 15–20). Головне – догодити диктатору, який втратив здоровий глузд і дедалі більше схожий на розбійника з великої дороги із ядерною «палицею» в руках.

Після 9 вересня я Путіна не просто ще більше розлюбив, а  зненавидів. Бо те, що він і його банда терористів витворяють у країні,   нагадує початки «кривавого терору», який більшовики розв’язали у Росії сто років тому.

Мова, звичайно ж, йде про  силовий розгін акцій протесту, котрі відбувалися в Московії на заклик опозиціонера Олексія  Навального, якого влада завбачливо ув’язнила. Ця акція була спрямована проти пенсійної реформи і відбулася  в усій Росії у так званий єдиний день виборів, коли обирали губернаторів, депутатів місцевих рад і мерів міст. «Перемогли» на виборах, як завжди, кандидати путінсько-медведівської «Єдиної Росії», яка впевнено зайняла місце колишньої КПРС і є нині «керівною й спрямовуючою силою  росіянського суспільства».

Але Бог з ними, тими виборами. Найжахливіше було те, як по-звірячому розправлялися у той день «силовики» з демонстрантами. Таке можна спостерігати хіба в країнах жорстокої диктатури, а не  «цитаделі»  – демократії і свободи, як себе уявляють московські правителі. Бійці Росгвардії й омоновці, одягнуті в захисні жилети, наче космонавти в скафандри, нещадно лупцювали палицями всіх, хто потрапив під руку,  – дітей, підлітків, молодь, жінок, пенсіонерів. Страшно було на все те дивитися, хоч офіційне телебачення про акції протесту майже не згадало. На щастя, тепер є інтернет, від якого ніхто й нікуди сховатись не може.

Не сховалися й путінські бандюгани. Ось як про це пишуть і розповідають опозиційні політики й журналісти:

«Доки підневільна частина населення країни ставила «галочки» в бюлетенях, справжні громадяни йшли в  автозаки і під омонівські палиці. Акція проти пенсійної реформи, проти якої працював весь силовий апарат, відбулася, незважаючи на арешт Олексія  Навального і керівників регіональних штабів. Гасла демонстрантів не обмежувалися пенсійною тематикою – це був протест проти брехливої, злодійської, нелюдської системи».

   Інтернет-сайт «Грані ру».

«В Росії нічого не значать вибори. В Росії нічого не значить Закон. Значення має тільки палиця росгвардійця. Вона – стержень російської політики. Тільки вона є політичною силою. І якщо в твоєму володінні нема палиці Росгвардії, ти можеш протиставити владі лише готовність вийти під ту палицю».

Олександр СКОБОВ,

професор.

«За права завтрашніх пенсіонерів билися малочисельні загони, що складалися переважно з безпартійних  школярів, студентів і трохи старших людей. З ними й боролися, отримуючи розгромні перемоги, бойові роботи Росгвардії, не позбавлені деяких людських якостей. Зокрема, схильності до садизму».

Ілля МІЛЬШТЕЙН,  

публіцист.

«Зона, зона, в три ряди «колючки»... До 9 вересня я не міг собі й уявити, що це – пісня про Росію».

Олександр ТЄЛКОВ,

коментар на сайті «Нової газети».

Подібними висловлюваннями сьогодні інтернет аж кишить. Своїми діями, які можна порівняти хіба з діями нацистів у передвоєнній Німеччині, путінці ще раз скомпрометували себе в очах не лише світової, а й росіянської громадськості. Мирні демонстрації були розігнані брутально і безжально. Затримано понад тисячу чоловік, найбільше – в Санкт-Петербурзі і Єкатеринбурзі (452 і 183 відповідно). Москва і особисто Путін засвідчили: вони бояться свого народу і готові до найрадикальніших заходів, аби лишень втриматися при владі.

Про це треба пам’ятати і деяким українським політикам, які останнім часом свідомо чи несвідомо є пропагандистами «руського міра», активно виступаючи на телебаченні і радіо, в пресі й критикуючи київську владу. Так, влада ця далека від досконалості, але не дай, Боже, нам узурпаторів, подібних до Путіна та його поплічників. Нудно тоді не буде нікому – ні «лівим», ні «правим», ні «центристам».

Тому бережімо те, що маємо, зміцнюймо економічну й оборонну міць Держави, вдосконалюймо й розвиймо демократію, посилюймо соціальний захист людей.  І хоча б зрідка згадуймо слова покійного президента США Джона Кеннеді: «Ті, хто робить мирну революцію неможливою, роблять насильницьку революцію неминучою».

Ярема ГОЯН.

Путіна я не люблю. І як політика, і як людину.

Зрештою, його багато хто не любить. Навіть колишня дружина, не витримавши лихої долі, розлучилася з Путіним, якого колеги по службі в КДБ у радянські часи називали «блідою моллю». Тобто людиною, що здатна лише на те, щоб робити маленьку і велику підлість іншим.

«Блідою моллю» він є і зараз. Миршавий, майже геть лисий, невисокого зросту, він тим не менше щосили намагається продемонструвати свою чоловічу силу, рішучість і патріотизм.

Щоб справити враження на затурканий електорат, при будь-якій нагоді оголює свій далеко не еротичний торс, грає в хокей і навіть пірнає у воду, ловить гігантського розміру щук, бродить якогось дідька по тайзі з міністром оборони  Шойгу і т. д., і т. п. Мовляв, дивіться, який я потужний, креативний, сучасний.

Міф про «великого» Путіна підтримують придворні журнашлюшки, особливо одіозний Соловйов, котрий не посоромився запустити телепроект «Москва. Кремль. Путін», де царя всія Русі «вилизують» з ніг до голови на посміховисько цивілізованому світу. Аякже! Геній сучасності. Переможець народів. Спаситель «отєчества».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 618

У серпні Мінсоцполітики презентувало відкритий онлайн-реєстр субсидіантів. Тепер кожен громадянин може перевірити, чи має він знижку на оплату комунальних послуг. Як працює реєстр і що варто пам’ятати про порядок нарахування субсидій, розповідає Центр громадського моніторингу та контролю. 

Хто має право 

на субсидію?

Субсидія – це адресна безготівкова допомога від держави малозабезпеченим сім’ям на оплату житлово-комунальних послуг. Вона призначається на одного з членів домогосподарства, який зареєстрований у цьому житлі або ж офіційно його винаймає. Також оформити субсидію за місцем проживання можуть переселенці з окупованих Донбасу та Криму, навіть якщо вони не мають договору найму. 

Варто зауважити, що 1 травня 2018 року Уряд змінив підхід до нарахування субсидій, намагаючись зробити їх більш адресними. Сьогодні право на таку допомогу мають ті родини, у яких витрати на комуналку перевищують 15% доходу. При цьому вони не проживають в «елітному» житлі, не мають нового авто, не здають квартиру в оренду, не купували впродовж року дорогих речей (одноразово на суму понад 50 тис. грн.), не отримували спадок тощо. 

Якщо ж сім’я проживає у квартирі площею понад 120 м2 чи у будинку площею понад 200 м2, має автомобіль, якому менше 5 років, має прибутки від здачі помешкання в оренду, продажу квартири чи авто або, навпаки, придбала за останні 12 місяців земельну ділянку чи житло, зробила ремонт чи купила річ, платіж за яку перевищує 50 тис. грн., то така родина повинна буде оплачувати комунальні послуги в повному обсязі. Винятками є дитячі будинки сімейного типу, прийомні родини, а також ті сім’ї, які справді не можуть оплатити комунальні послуги. У такому разі вони повинні довести це Мінсоцполітики.

Власне, компенсація витрат лише тим, хто реально цього потребує – стареньким бабусям, а не бізнесменам – головна мета нових критеріїв. Президент Петро Порошенко неодноразово наголошував, що «субсидії передбачені для тих, хто є найменш захищеним і хто не має грошей сплачувати чесну ціну». Сприяти цьому повинна також поява спільної бази отримувачів субсидій.

Навіщо відкритий реєстр?

Єдиний державний реєстр отримувачів житлових субсидій запрацював у серпні. Вперше інформація про субсидіантів зібрана в одному місці й доступна публічно. Втім, з урахуванням закону про захист персональних даних. 

Тепер не потрібно телефонувати чи приходити в управління соціального захисту, щоб з’ясувати, чи призначена вам субсидія. Достатньо лише відкрити в інтернеті сторінку subsidii.ioc.gov.ua. Ліворуч на сайті є панель, на якій слід вибрати поштову адресу житла: область, місто, вулицю, номери будинку та квартири. Якщо за вказаною адресою нарахована субсидія, то в таблиці на головному екрані з’являється відповідна інформація: статус субсидії, її обсяг за опалювальний та неопалювальний сезони, місцезнаходження особової справи отримувача, населений пункт тощо. При цьому у реєстрі не відображаються ані номер заяви, ані ім’я та прізвище отримувача чи інші персональні дані (наприклад, склад і доходи родини). 

У Мінсоцполітики заявляють, що відкритий реєстр субсидіантів дозволить ефективно контролювати гроші, виділені з Держбюджету, та підвищить адресність допомоги. За словами Міністра соціальної політики Андрія Реви, під час створення єдиної бази було виявлено багато випадків шахрайства. Наприклад, людина отримувала субсидію одночасно за місцем проживання та реєстрації. 

«Коли ми побудували базу в єдину, знайшли понад 20 тисяч громадян, які отримували подвійну субсидію», – заявив Рева. Міністр підкреслив, що зі створенням реєстру такі махінації стали неможливі. Система сама видаляє двійників із бази, тож отримати субсидію двічі одна й та сама особа вже не зможе.

У відомстві зазначають, що поки реєстр працює у тестовому режимі. Наразі автоматично перепризначено допомогу 2,6 млн. родин. Решті, а всього минулого року було 6,5 млн. субсидіантів, потрібно повторно звернутися із заявою і декларацією про доходи до органів соцзахисту населення. У Мінсоцполітики наголошують, що жодних інших документів не потрібно, а подати їх можна онлайн на сайті subsidii.mlsp.gov.ua. 

Зокрема, переоформити субсидію потрібно родинам, які орендують помешкання, мають зміни у складі мешканців, хочуть отримати субсидію на тверде паливо. 

За словами  експерта з питань ЖКГ Українського інституту аналізу та менеджменту Андрія Нікончука, зміна критеріїв у призначенні субсидій та створення єдиної бази – це крок до ефективнішого надання допомоги та підготовка до програми монетизації субсидій. Адже Україна слідом за країнами ЄС прагне зменшити кількість отримувачів державної допомоги і зробити це шляхом підвищення рівня життя населення. 

Оксана КОВАЛЬ.

У серпні Мінсоцполітики презентувало відкритий онлайн-реєстр субсидіантів. Тепер кожен громадянин може перевірити, чи має він знижку на оплату комунальних послуг. Як працює реєстр і що варто пам’ятати про порядок нарахування субсидій, розповідає Центр громадського моніторингу та контролю. 

Хто має право 

на субсидію?

Субсидія – це адресна безготівкова допомога від держави малозабезпеченим сім’ям на оплату житлово-комунальних послуг. Вона призначається на одного з членів домогосподарства, який зареєстрований у цьому житлі або ж офіційно його винаймає. Також оформити субсидію за місцем проживання можуть переселенці з окупованих Донбасу та Криму, навіть якщо вони не мають договору найму. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 568

Українці вже звикли, що із середини літа водойми повсюди в країні вкриваються синьо-зеленим цвітом. Із року в рік цей процес починається раніше,  дедалі більш інтенсивніший. «Квітуча» вода не просто неприємне явище, а й велика проблема. Адже синьо-зелені водорості — ціанобактерії, які є причиною забарвлення річок,   виробляють шкідливі токсичні речовини.

Подібна проблема непокоїть і ковельчан, які хочуть знати, чому “цвіте” Турія. Можливо, частково дасть відповіді на їх запитання  публікація з “Сільських вістей”.

Швидкому розмноженню водної рослинності сприяє насамперед застій води. Сьогодні наші річки не в змозі змити те, що потрапляє в них із виробничими і побутовими стоками міст, зокрема й мегаполісів, численних великих і малих підприємств, розташованих на їхніх берегах. Адже річки перегородили греблями, позбавивши власної течії. Тож поступово водойми стають наче стояче болото. «Дніпро почали перетворювати на каскад водосховищ ще наприкінці 20-х років минулого століття, — каже доктор географічних наук Віктор Вишневський. — Лише на українській ділянці Дніпра їх шість. А кількість водосховищ усього дніпровського басейну сягає 1100, до них ще можна додати близько 40 тисяч ставків».

При цьому майже всі прибережні території задіяні у сільськогосподарському виробництві. Застосування мінеральних добрив фактично ніхто не контролює, агропідприємства вносять їх на власний розсуд. Опади змивають хімічні речовини просто в річки. А ще ж туди потрапляють стоки тваринницьких ферм, розташованих поблизу водойм. Уявіть, на який “коктейль” перетворюється вода. На додачу, забруднювачем річкової води стає кожен із нас, коли використовує хімічні мийні засоби, пральні порошки з фосфатами. Очисні споруди не здатні їх «зловити». А фосфор створює ідеальне середовище для росту будь-яких рослин, зокрема й водоростей.

Позначається на стані річок і природний фактор. «Уже четвертий рік поспіль в Україні спостерігається значне маловоддя. Такого поєднання двох маловодних років, як 2015-й та 2016-й, за останні 50 років не було, — стверджує Віктор Вишневський. — До того ж, маємо стійке збільшення температурних показників. Укупі з хімічним та органічним забрудненням, уповільненням течії — це ідеальні умови для розмноження водоростей».

Раніше місію з поглиблення й очищення великих водойм від зайвої рослинності виконували річкові судна. Нині ж, за словами директора департаменту екології Дніпровської обласної державної адміністрації Руслана Стрільця, судноплавства як розвиненої галузі немає.

— Баржі й річкові судна майже не ходять. Минулого сезону до Києва пройшли дві баржі з кавунами. Шлюзи відкриваються вкрай рідко. Малу річку ще якось можна очистити технікою, хоч це і коштує чималих грошей. А от проблему Дніпра таким чином не вирішити, — певен посадовець.

Водночас зрозуміло, що усунути чи не найголовнішу причину погіршення стану річкової води через наявність гідроелектростанцій нереально. «Водосховища створювали для того, щоб вирішити певні водогосподарські проблеми: виробництво електроенергії, вирівнювання стоку протягом року, – пояснює В. Вишневський. – Спускати їх зараз просто небезпечно, бо це спричинить набагато гірші наслідки». На його думку, потрібно вдосконалювати процес фільтрації стічних вод, що потрапляють у водойми. Більшість очисних споруд побудована багато десятиліть тому, очищують воду вони, радше, умовно.

У розвинених країнах успішно втілюються проекти переробки водоростей на біогаз. У нас про це лише ведуть розмови. Хоча, за підрахунками фахівців, тільки за один сезон “цвітіння” Київського водосховища з нього можна видобути 108 мільйонів кубометрів газу. Але це трудомісткий і високотехнологічний процес.

Запобігти “цвітінню” великих водосховищ може і робота гідроакумулюючих електростанцій. Працюючи, вони активно перемішують глибинні й поверхневі шари води, активно насичуючи її киснем. При цьому пришвидшуються процеси окислення, знижується кількість органічних речовин, якими живляться хвороботворні бактерії. Але, знову ж таки, для нашої економіки такі проекти поки що не під силу. Чи просто на це немає бажання державців?

Судячи з усього, українці й надалі матимуть нагоду милуватися синьо-зеленими «квітами» на річках. Шкода тільки, що аромат від них аж ніяк не квітковий.

Олеся КОСТЕНКО.

Від редакції: звичайно, стаття, яку ви прочитали, не вичерпує повноти питань, які хвилюють людей. Названо далеко не всі причини, через які наші річки «цвітуть» і поступово гинуть.

Даються взнаки  наші безтурботність і безгосподарність. Незважаючи на те, що вода, як і повітря, –  основа нашого життя, дехто із власть імущих та й простих громадян живе за принципом: «Після нас – хоч потоп». Соціальні мережі нерідко знайомлять із розпачливими дописами земляків, зробленими ними фотосвітлинами про отруєну рибу, засмічені водойми.

А хіба секрет, що багато домовласників, правдами й неправдами отримавши «шматок» землі біля річки чи озера, забруднюють воду відходами каналізації, миють поблизу автомобілі і  мотоцикли, а то й просто скидають побутовий непотріб у водойму? Щоб переконатися у цьому, досить прогулятися берегами Турії або міського водосховища.

Внаслідок безконтрольності з боку відповідних структур, про що йдеться у публікації, річки і озера забруднюють великі сільськогосподарські підприємства, які нині переважно приватні, котрі для підвищення урожайності сільськогосподарських культур активно використовують мінеральні добрива та хімічні засоби захисту рослин. 

«Що маємо – не цінуємо, а втративши – плачемо», – писав Козьма Прутков. Не втратити б і нам  одне з найцінніших наших багатств – воду. 

Українці вже звикли, що із середини літа водойми повсюди в країні вкриваються синьо-зеленим цвітом. Із року в рік цей процес починається раніше,  дедалі більш інтенсивніший. «Квітуча» вода не просто неприємне явище, а й велика проблема. Адже синьо-зелені водорості — ціанобактерії, які є причиною забарвлення річок,   виробляють шкідливі токсичні речовини.

Подібна проблема непокоїть і ковельчан, які хочуть знати, чому “цвіте” Турія. Можливо, частково дасть відповіді на їх запитання  публікація з “Сільських вістей”.

Швидкому розмноженню водної рослинності сприяє насамперед застій води. Сьогодні наші річки не в змозі змити те, що потрапляє в них із виробничими і побутовими стоками міст, зокрема й мегаполісів, численних великих і малих підприємств, розташованих на їхніх берегах. Адже річки перегородили греблями, позбавивши власної течії. Тож поступово водойми стають наче стояче болото. «Дніпро почали перетворювати на каскад водосховищ ще наприкінці 20-х років минулого століття, — каже доктор географічних наук Віктор Вишневський. — Лише на українській ділянці Дніпра їх шість. А кількість водосховищ усього дніпровського басейну сягає 1100, до них ще можна додати близько 40 тисяч ставків».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1042

Ваш вік більше 40 років – 10 балів.

У вас підвищений чи понижений артеріальний  тиск – 20 балів.

У вас мерзнуть руки, буває оніміння пальців рук у відповідь на стрес чи холод. Часто буває біль в одній половині голови – 30 балів.

У вас цукровий діабет – 30 балів.

В минулому були травми ока – 30 балів.

У вас короткозорість високого ступеня – 40 балів.

У ваших найближчих родичів була глаукома – 50 балів.

Якщо ви набрали від 30 до 40 балів – у вас низький рівень розвитку глаукоми; від 50 до 70 балів – середній ступінь розвитку глаукоми; більше 70 балів – високий ступінь розвитку глаукоми.

Якщо у вас низький ризик розвитку глаукоми, достатньо один раз на 4 роки вимірювати внутрішньоочний тиск (ВОТ).

Якщо у вас середній ступінь ризику появи глаукоми, необхідно пройти обстеження на глаукому протягом  року.

Якщо у вас високий ризик розвитку глаукоми, пройдіть обстеження в офтальмолога протягом  1–2-х місяців.

П’ять  фактів 

про глаукому

n Глаукома – одне із найпідступніших захворювань очей, що розвивається без будь-яких проявів аж до стадії, коли повернути зір уже неможливо.

n Основним проявом глаукоми є підвищення внутрішньоочного тиску, що нескладно виявити під час огляду в окуліста.

n Найчастіше знизити ВОТ до норми вдається за допомогою лише спеціальних крапель, більшість із яких необхідно закапувати   один раз на добу. 

n Зберегти зір можна лише шляхом індивідуального підбору крапель, дотримання рекомендацій та регулярних оглядів у лікаря.

n Відповідальне ставлення до свого зору дозволяє запобігти сліпоті та інвалідності в 90% випадків.  

Ваш вік більше 40 років – 10 балів.

У вас підвищений чи понижений артеріальний  тиск – 20 балів.

У вас мерзнуть руки, буває оніміння пальців рук у відповідь на стрес чи холод. Часто буває біль в одній половині голови – 30 балів.

У вас цукровий діабет – 30 балів.

В минулому були травми ока – 30 балів.

У вас короткозорість високого ступеня – 40 балів.

У ваших найближчих родичів була глаукома – 50 балів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 647

Апельсиновий рай 

в будинку.

Наповни улюбленими ароматами весь будинок: аромалампи, нюхальні палички, аромасвічки та інше (якщо, звичайно, твої рідні не проти).

Кращі аромамасла для здоров’я і бадьорості: апельсинове (піднімає настрій, захищає від депресії, бадьорить); лаванда (заспокоює, знімає нервову напругу); ванільне (захищає від стресу, піднімає настрій); евкаліпт (захищає від застуди).

Сніданок: 

не пропускати смакоту 

Якщо хочеш, щоб осіння хандра не псувала тобі настрій, не пропускай сніданок. Адже як день почнеш, так його і проведеш. Дозволь собі вранці шматочок улюбленого шоколаду, чашечку капучино, йогурт з шматочками бананів, ложечку суничного варення — словом, ті ласощі, які ти любиш найбільше. Сил і радості додасться!

Але тільки знай міру. Шоколаду повинен бути шматочок, а не ціла плитка.

Вино на вечерю — під десерт 

Червоне вино вважається найбільш здоровим напоєм, якщо ним не зловживати. У ньому містяться таніни, які очищають судини, амінокислоти, необхідні для нормального росту і захисту клітин, залізо, що зцілює від анемії, магній, корисний серцю.

Смійся! Мінімум — 

7 хвилин в день 

Вчені кафедри сміхотерапії з університету Лос-Анджелеса підрахували, що 27 секунд сміху нормалізують тиск так само, як десятихвилинна медитація. А 15 хвилин сміху допоможуть організму справлятися з навантаженнями і поліпшать стан судин.

Також експерти прийшли до висновку, що сміх зміцнює серцевий м’яз, стабілізує діяльність мозку, покращує роботу системи кровообігу, ослабляє біль.

Візьми на роботі вихідний

І присвяти позаплановий день релаксу — своєму улюбленому заняттю. Прогулянка на конях, шопінг, перегляд улюблених фільмів, мандрівка лісом чи парком, читання. Це може бути що завгодно — головне, щоб приносило тобі радість.

Одну зупинку – пішки Ходити пішки восени – кращий спосіб тримати руку на пульсі здоров’я. Одна-дві автобусні зупинки пішки розімнуть твої м’язи, зміцнять імунітет, піднімуть настрій і захистять від зайвої ваги.

Прийми ванну

Щоб поліпшити настрій і зняти втому, перед сном прийми ванну з крапелькою ефірного масла. Також можна побалувати себе, і записатися на сеанс гідромасажу в центр краси.

Лови Сонце 

Не ховайся від осінніх промінчиків Сонечка. Не відпускай жодного шансу погуляти на свіжому повітрі. Лови тепло і вітамін D, а з ним – красу і здоров’я шкіри.

Наповни улюбленими ароматами весь будинок: аромалампи, нюхальні палички, аромасвічки та інше (якщо, звичайно, твої рідні не проти).

Кращі аромамасла для здоров’я і бадьорості: апельсинове (піднімає настрій, захищає від депресії, бадьорить); лаванда (заспокоює, знімає нервову напругу); ванільне (захищає від стресу, піднімає настрій); евкаліпт (захищає від застуди).

Якщо хочеш, щоб осіння хандра не псувала тобі настрій, не пропускай сніданок. Адже як день почнеш, так його і проведеш. Дозволь собі вранці шматочок улюбленого шоколаду, чашечку капучино, йогурт з шматочками бананів, ложечку суничного варення — словом, ті ласощі, які ти любиш найбільше. Сил і радості додасться!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 806