Повідомлення в номер / Важкі уроки Незалежності

22.08.2024 Семенюк Анатолій Володимирович

Світле свято Преображення Господнього по праву є предтечею Дня Незалежності. В той далекий від нас час зійшов Ісус на мальовничу гору Фавор з апостолами Яковом, Петром та Іваном, щоб помолитися перед важкими випробуваннями, що чекали на Нього в Єрусалимі.

Поки Він молився, притомлені учні заснули. І раптом, прокинувшись, вони побачили, як Ісус піднявся над горою, осяяний сліпучим світлом, а поруч Нього – янголи, пророки Мойсей та Ілля (Мтф. 17, 1-8). Вражений побаченим, апостол Петро вигукнув: "Господи, добре нам тут бути. Збудуємо намети для Тебе, Іллі та Мойсея". А з неба голос: "Це Син мій Улюблений!".

Чи не повторилося подібне диво у 1991 році? Тоді засяяло світло Незалежності. Підняло нас над Світом. І голос був Господній: "Це народ мій Улюблений!". Осяяна світлом свободи, більшість українців промовляла: "Добре нам бути в Україні, вольній, новій", над якою злетів дух омріяної волі і демократії. До нас поверталася Віра Христова із Любов'ю до ближнього. Ми немов прокинулися і відчули красу рідної мови, звичаїв і традицій. Нарешті, що є прекрасніше, аніж будувати нову народну державу і бути гідними її слави і честі?

До того світла і щастя вели Ковельську громаду її жертовні, поводирі. Вони були свого роду місцевими Мойсеями духа, що виводили українців із багатовікового рабства. Серед них – Ігор та Ольга Лучки, Володимир Осіюк, Геннадій Сарапін, Адам Поляк, Юрій Музичук, Богдан Бачук, Іван Сидорук, Віктор Стрижеус, Марія Хотинська, Ганна Гнатюк, Алла Полякова, Яків Лавренко, Андрій Мостиський, Гнат Марчук, Олександр Козак, Ніна Горик, Григорій Олійник, Микола Олексюк, Віктор Семенюк та багато інших. На жаль, чимало з них уже відійшли у Вічність.

Маємо розуміти, що будь-яка революція несе в собі дух руйнації, який ламає не тільки старий консервативний державно-суспільний устрій, але й спокійне благодатне буття, порушуючи його економічні основи. Гасло "будувати намети" відходить на другий план. Немов хижі хвилі цунамі, пронеслись над краєм, залишаючи за собою руїни деревообробного комбінату, крохмального заводу, льонзаводу, фабрики культпобутвиробів та інші.

Не витримала нових викликів часу економіка "Ковельсільмашу", переробних підприємств. Зникли з карти Волині військові частини Ковельського гарнізону. Місто надовго перетворилося на міжнародний центр стихійної дрібнотоварної торгівлі. Хаос у державотворенні, глибока фінансова криза привели багатющий край до занепаду економіки і бідності.

Та, попри всі об'єктивні і суб'єктивні причини, маємо пам'ятати, що над нами, немов фатум долі, висить дамоклів меч рашистської імперської московії, яка не пробачає непокори і не уявляє себе без невід'ємної частини – України. Віками пропагандисти кремля навіювали світу міф про нашу меншовартість, про доброго "старшого брата" (сестру), про "неспроможність" українців управляти країною тощо. І ми це, на жаль, сприймали, як належне, бо й самі були просякнуті тією пропагандою.

Коли на початку дев'яностих років ХХ століття в рамках "невинного" опитування нас тестували на вірність росії, запитуючи: "Якби росіяни йшли на нас війною, ви стріляли б у відповідь?", ми мовчали – як можна стріляти у "старшого брата"!? А тим часом, за сценарієм рашистської хунти, покірно позбулися ядерної зброї. Спокійно спостерігали за злочинними діями проросійської "п'ятої колони" у Верховній Раді. Споглядали, як масово ліквідовували вищезгадані військові частини.

Нерозслідуваними залишились терористичні акти із нищення кількох потужних складів боєприпасів. Силові та господарські структури країни були насичені агентами ФСБ та ГРУ. Рашистська росія за "меншоварту" Україну боролася день і ніч, а ми своєю безпекою нехтували й легковажили.

Легковажили, і коли обирали президентом В. Януковича, і тоді, коли він здавав Крим росії. Нехтували безпекою держави, коли війська рф стояли біля наших кордонів, заспокоюючи себе думкою про те, що путін не наважиться напасти. А відтак замість зміцнювати ЗСУ будували дороги.

Не треба бути пророком, щоб передбачити: такої легковажності путін не пробачить. І він розпочав ганебне і жахливе повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, плануючи парад перемоги рашистських військ у Києві на Хрещатику в найближчі три дні.

Здавалось, що ніхто не зможе зупинити цю навалу "другої" армії світу, як її тоді називали. Та є неписані закони війни: хто, хоч раз, відчув подих Свободи і Волі, той стає незламним і непереможним.

Заспівала Україна "Червону калину". Добровольці разом із ЗСУ зупинили агресора на підступах до столиці. І тоді, і зараз б’ються хлопці, як леви, на Півдні, Сході і Півночі країни, захищаючи мирне життя тут, у нашому рідному Ковелі.

Б’ються і нападають… На їх місце стають інші незламні воїни. Ми згадували першопрохідців, борців за Незалежність у Ковелі. Сьогодні вся країна о дев'ятій годині ранку хвилиною мовчання вшановує пам'ять загиблих воїнів-Героїв, і кожен з нас, з вірою у Перемогу промовляє, як молитву: "Вернись живим!".

"А як же День Незалежності?" - запитаєте ви. Мовляв, не до свята, коли палає свята батьківська земля, коли день і ніч точаться запеклі бої з агресором, коли в постійних повітряних тривогах вся Україна.

Та, попри всі складнощі сучасного буття, маємо усвідомити, що найголовніше свято держави – це, насамперед, патріотичний акт задля підняття духу в битві за Волю і Долю.

Кожна наша найменша перемога чи то в країні, чи то на фронті, чи то на міжнародній арені (Олімпійська ігри – 2024) утверджує в думці: ми є, ми будемо завжди – незламні, непереможні і невмирущі. Наші Герої б'ються з ворогом, не шкодуючи свого життя, за таку країну, де словами апостола Петра, кожен із нас вголос, на весь світ промовлятиме: "Господи, добре тут, в Україні, бути!".

Не згасає віра в Перемогу, в майбутнє наше, де ми "збудуємо намети", а рашистська імперія розсиплеться в прах, і розвіється з вітром по всьому світу. Нехай збудеться пророцтво!

Зі святом душі і серця – з Днем Незалежності!

Анатолій Семенюк,

Ковельський міський голова

1991-1997 р. р.,

Почесний громадянин

міста Ковеля.

Першопрохідцям

Яка то радість – будувати нову

державу!

Тріпоче під вітрами синьо-жовтий

стяг.

Лунає громогласно: "Україні

слава!" –

То поклик предків до волі і звитяг.

Вони ішли і не шукали броду,

Ступали сміло у Дніпра холодні

води.

Їм так хотілось прислужитися

народу –

Леліяли із рабства вишити

Свободу.

Гей, народе, пригорнись

до вишивальників:

Там хрестики і нулики, і дерево

життя.

Там конституція – Закон законів

величальний,

І ейфорія благодатного у мріях

майбуття.

Та не усе гаразд у нашім українськім

домі

Свобода одягнулася в зрадливі

шати.

Корупція і бідність,

і пострадянський гомін,

І ця війна проклята, ці непомірні

втрати!..

За тих, що йдуть у бій, помолимося

Богу:

"Поверни їх, Господи, у рідний дім

живими!".

Бій не стихає – кривавиться дорога

Заради Незалежності, заради

неньки України.

Ця місія священна: будувати нову

державу,

Боротися і захищати синьо-жовтий

стяг

Над світом соколом злітає: "Україні

слава!" –

То предків поклик до волі і звитяг!

Анатолій Семенюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 133

Повідомлення в номер / “Жила, як сир у маслі...”

22.08.2024

– У мене все гаразд, – завжди відповідала на запитання про життя-буття Поліна.

– Правда?

– Правда!

Можна було й не питати. У Поліни завжди все було добре, чудово і найкраще. Кола під очима? Подумаєш, у багатьох є! На ногах чоботи, які відзначили свій другий "ювілей" ще кілька років тому? Якісні та улюблені, а не тому, що ви всі подумали! Пішки додому з роботи? Є 10 гривень на автобус, але пішки ходити – корисно, не знали? Тепер знайте!

Згодом від Поліни відчепилися всі. Добре все в людини, навіщо в душу лізти? Або треба було без дзвінка до неї приходити та намагатися "винюхати", що ж у Поліни не так?

На тлі цього благополуччя тим несподіваніше прозвучала звістка:

– Про Поліну чули? Дітей покинула, чоловіка покинула, з роботи звільнилася та поїхала! Куди? А дідько його знає! Телефон недоступний, сторінки в соцмережах видалені. Говорять, її чоловіка навіть поліція затримувала. То Поліна з'явилася, показала, що жива-здорова, і знову пропала, навіть дітей не побачила.

Поліну засудили усі. Казали:

– Жила, як сир у маслі каталася! Чого бракувало? Мабуть, хахаля знайшла, і до нього поїхала! Їй чоловік і дім збудував, і на Південь возив! Зажерлася Поліна!

"Їй чоловік дім збудував, і на Південь возив!" – не посперечаєшся. Хіба дещо уточнити можна.

Будинок. У побудованому будинку жили не лише Поліна з чоловіком та двома дітьми, а й уся рідня "будівничого". Якщо конкретно, то – мама, бабуся з дідусем та молодша сестра в компанії своїх вихованців – двох собак та трьох котів. Свої квартири безстрокові гості здали в оренду, насолоджуючись гостинністю сина та його дружини. А як інакше? Вони ж гості! А щоб у разі розлучення Поліна не обібрала нещасного трудягу-чоловіка, будинок був записаний на його маму.

Сніданки, обіди та вечері на всю ватагу готувала Поліна. У вільний від роботи, дітей та городу час. Причому готувала по кілька варіантів страв: у бабусі з дідусем відсутня частина зубів, і їм важко їсти щось тверде, а 24-річна сестра чоловіка не їла м'ясо, рибу та яйця. Ще Поліна варила кашу для собак.

Город – окрема тема. Невеликий клаптик землі, на якому, за задумом Поліни, мав розташовуватися квітник, старше покоління хором розбило на город. Але доглядати його мала господиня будинку. Кури та свині, які теж мали з'явитися ("свої яйця та м'ясо!"), не з'явилися завдяки 24-річній вегетаріанці:

– Ні! Ви з глузду з'їхали? Я не витримаю, щоб м'ясо їли при мені. Бачити свиней і курей, яких ви потім зжерете, я не бажаю!

Працювала Поліна комірником на продуктовій базі, весь день проводячи на ногах. Додому з роботи їй теж потрібно було йти пішки: зарплатною карткою жінки розпоряджався чоловік, визначаючи доцільність усіх витрат. І 40 гривень на день на проїзд він вважав непотрібною тратою: йти Поліні всього 4 кілометри в один бік! "Діди он по 15 км в один бік до школи ходили пішки, і нічого!" – любив говорити годувальник Поліни.

Діти. Гордість будь-якої мами, її відрада та надія на ситу старість. Діти Поліни швидко перейняли манеру спілкування старших родичів і швидко почали називати маму зверхнім "Гей, ти!". Поліні було заборонено ходити до школи на батьківські збори під приводом: "Мамо, вистачить нас ганьбити!". Але Поліна ходила, замість чоловіка: "Не чоловіче це діло!".

Поїздки на Південь. Так, були. Якщо судити з перерахованого вище, неважко здогадатися, в ролі кого саме їздила "відпочивати" Поліна: нагляд за бабусею і дідусем чоловіка був цілком і повністю на її плечах. Два тижні на морі, але навіть п'яточки в нього не занурити жодного разу?

…З моменту від'їзду (втечі?) Поліни минуло два роки. Через рік їй буде 40. Зараз Поліна на віддаленій роботі, орендує маленький будиночок біля моря і платить аліменти на дітей. Залишилося ще кілька років, і Поліна буде остаточно вільна.

Свою першу, за багато років, сукню Поліна купила, страждаючи докорами сумління: "Може, краще на дітей зайву гривню відправити?". Але дещиця егоїзму, що несподівано проклюнувся, перемогла, долучивши до сукні босоніжки.

– Знаєте, мені майже сорок. І я тільки-но почала жити. Коли я встигла перетворитися на тітку, – не помітила. Зате чудово пам'ятаю день, коли з цієї "тітки" знову перетворилася на жінку. На жінку, яка має все життя попереду: стоячи на вокзалі в очікуванні автобуса з невеликою сумкою, документами та стягнутими у колишнього чоловіка 40 тисячами гривень.

Я не шкодую, що кинула все та всіх. Шкода лишень, що раніше цього не зробила. Життя в мене одне, і я зрозуміла, що не хочу його присвятити ролі обслуги інших людей, – каже Поліна.

Що ж, кожен з нас обирає свій шлях у житті. Поліна обрала свій. Хай буде все якнайкраще!

Валентина САЧУК.

– У мене все гаразд, – завжди відповідала на запитання про життя-буття Поліна.

– Правда?

– Правда!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 64

Повідомлення в номер / Квартира «червоних ліхтарів»

22.08.2024

Сумний перелік потворного й непорядного, безсовісного, підлого і корисливого, чого, на жаль, не бракує в нашому суспільному житті, поповнила подія на Дніпропетровщині. А сталося ось що. Як повідомляють “Сільські вісті”, у славному шахтарському місті Павлограді співробітники тамтешнього формування Нацгвардії та міського управління Держслужби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) відкрили підпільний «заклад» із надання... інтимних послуг.

Ретельно вивчивши ймовірний попит на подібні таємні розваги і дійшовши оптимістичного висновку, що клієнтів завше не бракуватиме, отож «діло піде», орендували помешкання в одній із багатоповерхівок. Залишалося тільки забезпечити «кадровий потенціал», тобто спонукати достатню кількість жінок займатися проституцією. Тут довелося залучити вигадливість.

Насамперед обрали «цільову аудиторію» для вербування — дівчат і жінок, скривджених долею або які опинились у вельми скрутній життєвій чи матеріальній ситуації. Адже цих бідолах «підчепити» найлегше. Аби тільки отримати доступ до імен, налагодили контакти з працівниками соцслужб міста та навколишніх сільських громад. Бо саме туди звертається чимало людей, що потрапляють у складне становище.

Павлоградські звідники малювали жінкам ледве не єдиний реальний для них вихід із глухого кута. Гарантували хороші гроші та комфортні умови роботи: мовляв, працюватимуть під «патронатом» наділених владними повноваженнями і можливостями як у місті, так і у всьому районі осіб, а це не абищо. Спритники були настільки впевнені в собі, що навіть давали завуальовану рекламу «закладу» в Інтернеті.

І автори напрочуд сміливого «проєкту», вочевидь, не помилились. Бордель, як швидко нарекли в регіоні «комунальну квартиру з надання інтимних послуг», почав працювати в січні нинішнього року, а вже наприкінці липня домігся щомісячного «обігу» в пів мільйона гривень, що для територіально «обмеженого» регіону можна вважати пристойним «досягненням». Із клієнтів платню брали погодинно – від трьох тисяч гривень. Звісно, жінки не одержували всієї суми: грошима вони ділилися з організаторами бізнесу.

Втім, більше дивуватися доводиться зовсім з іншого прикрого приводу. В районі, де зазвичай інформація розлітається миттєво й таємницю втримати неможливо, підпільний «заклад» пропрацював аж сім місяців. Правоохоронні органи, очільники міста, навколишніх ОТГ – анічичирк.

Аби припинити протизаконні дії, знадобилося втручання аж із Києва. Співробітники Державного бюро розслідувань (ДБР) спільно з Нацполіцією викрили звідників і негайно закрили «заклад». Двом співробітникам ДСНС та нацгвардійцю, а також цивільній особі повідомлено підозру у створенні та утриманні місць розпусти з метою наживи і втягненні осіб у заняття проституцією з використанням вразливого стану (ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 Кримінального кодексу). Також вирішується питання щодо одного правоохоронця.

Тепер усім спритникам загрожує до семи років позбавлення волі. Ознак каяття, принаймні станом на зараз, вони не виявили. Очевидно, думають, нібито за сучасними мірками це ніяка не надзвичайна ситуація, через яку варто соромитись... А можливо, геть забули, що покликання та обов’язок рятувальника, правоохоронця, нацгвардійця – захищати співвітчизників, із чиїх податків, до речі, бюджетники отримують платню, а не наживатися на тих, хто опинивсь у скрутних умовах. Тепер головне – щоб звідникам не зійшло це з рук, адже безкарність провокує нові злочини.

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 116

Повідомлення в номер / “Куряча сліпота” – хвороба виліковна

22.08.2024

Куряча сліпота (гемералопія) – хвороба, за якої людина

дуже погано бачить прислабкому освітленні,

напружує зір, щоб пристосуватися до орієнтування в темряві.

Характеризується звуженням полів зору, особливо на кольори.

Будь-яка хвороба – річ паскудна. Куряча сліпота – тим більше. Хворіють нею не тільки кури, як дехто думає, а й люди. Які симптоми цієї хвороби я вище, користуючись медичними джерелами, написав.

На жаль, ефективних ліків від цієї недуги практично немає. Ба більше: вона з кожним роком прогресує, щоразу охоплюючи все ширші і ширші верстви людей. В першу чергу тих, хто має стосунок до політики. От така собі політична куряча сліпота.

"Що маю на увазі?" – запитаєте.

А те, що епідемія цієї сліпоти набрала планетарного масштабу, – це незаперечний факт, який оскарженню не підлягає. Чомусь так сталося, що на третьому році російсько-української війни її завершення виглядає все примарніше. Якщо у 2022-2023 роках ми і наші союзники говорили про близьку і неминучу Перемогу, то тепер зарубіжні партнери, старанно протираючи очі, все частіше кажуть: "Ми перемоги України не бачимо. Потрібні перемовини з путіним і угода про мир".

Хто ж проти миру? Наша влада теж "за". Але вся проблема в тому, що путін і його банда головорізів справедливого миру не хочуть. Вони прагнуть закріпити нинішній статус-кво, тобто залишити собі окуповані території назавжди. Все голосніше заявляють: "Ми впевнено йдемо вперед, і не зупинимось, доки не досягнемо своєї мети. Перемога все ближче, ми її бачимо". На підкріплення своїх слів щодня кидають у бій все нові й нові сили, не шкодуючи вояків, ціною їх життя захоплюють одне за одним українські села.

Знахабнівши, все частіше посилають безпілотники і ракети у деякі країни НАТО, виправдовуючись: це випадково. Насправді ж роблять "розвідку боєм". Мовляв, як зреагують румуни чи поляки? А ті заспокоюють самі себе: це били не по нас, а по українцях. Ми – в безпеці.

Марні ваші надії, панове! Безпека ваша ілюзорна. Ніколи московити не залишать вас у спокої. Впаде Україна – війна прийде у Європу. Лікуйтеся від "курячої сліпоти" і прозрівайте. Чим швидше, тим краще і для вас, і для нас.

Аж ні: тягнуть гуму, не хочуть "ескалації", сподіваються на перемир'я з ґвалтівниками і вбивцями. Воістину уроки історії вчать тому, що не вчать нічому. А проте перемогти путінську росію можна було вже давно, якби, об'єднавшись в єдиний кулак вдарили сильно і боляче по кремлю, путіну, його війську. У роки Другої світової війни чому перемогли гітлера? Бо, міцно взявшись за руки, пішли єдиним фронтом на Берлін: і американці, і британці, й інші нації. Не шкодували ні грошей, ні техніки, ні зброї, ні живої сили. Бо зрозуміли, хай і запізно, істину: або перемога разом, або смерть поодинці.

Сьогодні ж деякі лідери західних країн, захворівши "курячою сліпотою", воліють не бачити жахливих злочинів рашистів, їх бомбардувань мирних міст і сіл, вбивств дітей, похилих віком людей, знищення шкіл, дитячих садків, лікарень, енергооб'єктів. Але ж це – геноцид української нації, яку безжально знищують на очах всього світу!

Війну хочуть закінчити всі. І Байден, і Шольц, і Макрон, і навіть Трамп, і Дуда та іже з ними. Але – головно на словах. А треба діло: рішуче, безкомпромісне, дієве. Дайте більше зброї, не бійтеся стріляти по росії, введіть в Україну війська, припиніть витівки орбана, фіца та інших міжнародних колаборантів.

кремлівський карлик, до речі, вміло й підступно користується епідемією "курячої сліпоти" серед політиків Заходу. Не витрачаючи даремно часу, він перевів військово-промисловий комплекс московії та цілодобову роботу, значно збільшив фінансування армії, підвищив платню вбивцям-мародерам. А найголовніше – почав формувати коаліцію, яку можна умовно назвати "анти НАТО". До неї ввійшли Іран, Північна Корея, деякі країни Африки і Південної Америки. Фактично цю коаліцію підтримують Китай та Індія, правителів яких цікавлять не так путінські ідеї, як меркантильні інтереси – російські енергоресурси і території, утвердження на світовому торговельному ринку.

Ще один яскравий приклад "курячої сліпоти" – спецоперація з обміну так званих російських опозиціонерів на путінських головорізів, який відбувся під патронатом США, Німеччини, московії за посередництвом Туреччини та деяких інших любителів гострих відчуттів. Всі вони зараз дружно плескають в долоні і захоплено верещать: "З путіним можна домовлятися!".

Найточнішу оцінку цій ганебній акції дав кандидат у президенти США Трамп, з яким я не можу не погодитися, хоча не належу до прихильників рудого Дональда. Він сказав відверто: "путін уклав чудову угоду ("сдєлку") з Байденом, бо виграв". Подібна думка у ворога путінської банди, відомого петербурзького журналіста і політика Олександра Невзорова, який констатував: "путін переграв усіх".

Справді-бо: випущені на волю всілякі там "опозиціонери" типу Яшина, Кара-Мурзи на першій же пресконференції перед зарубіжними журналістами стали їх переконувати у тому, що російський народ і путін – це різні речі, що потрібно негайно відмінити зарубіжні санкції проти рф, адже від них, в першу чергу, страждає “народ-богоносець”.

Почувши таке від "лідерів" опозиції, мабуть, не один західний політик схопився за голову. Кого ж ми витягнули з лап путіна? В той час, як колективний Захід тисне на москву санкціями, "борці за правду і свободу" закликають послабити їх. Чому? Невже російський народ, який слухняно обирає кремлівського карлика на президентський трон понад 20 років поспіль, заслуговує кращої долі? Війна, яку підступно розв'язали путіністи проти України, – спільне дітище влади і зазомбованого ним населення. Кривава війна проти українців вигідна всім – і плебеям, і патриціям. Плебеям через те, що мають можливість добре матеріально жити, ідучи добровільно в окупаційну армію, грабуючи мирне населення "братньої" країни, працюючи на підприємствах військово-промислового комплексу тощо. Недаремно рівень довіри в зомбованих росіянців до путіна сягнув 80 відсотків(?!).

Патриціям тому, що швидко збагачуються за рахунок державного бюджету, що яскраво підтверджують факти махрової корупції у владі і армії. Тільки останнім часом зняті з посад і знаходяться під слідством представники "еліти" збройних сил росії, список яких поповнюється щодня. Подібне – в органах влади, де корупція розцвіла пишним цвітом. Та й путін із родиною та вірними друзями-однодумцями не бідують.

Отож, як колись казали: "Народ і партія єдині". Єдині ці дві сили й сьогодні, тому вести мову про інше – чорне робити білим, як це роблять російські "революціонери" на Заході, який дав притулок цим демагогам. І найстрашніше полягає в тому, що їм вірить якась частина американських, німецьких, французьких, італійських платників податків, які кажуть: "Чому ми маємо давати гроші Україні, коли "лідери" російської опозиції проти цього?".

Колись популярною була фраза: "Страшне перо не в гусака". Сьогодні можна її дещо змінити і стверджувати: "Не так страшна російська опозиція, як її лідери, що підіграють путіну". Бо та опозиція кінчається там, де починається українське питання.

Постає закономірне питання: "куряча сліпота" – смертельне захворювання чи її можна вилікувати?

З обережним оптимізмом хочу сказати: можна!

Що для цього потрібно?

1. Сила волі і безкомпромісність у боротьбі з корупцією на всіх рівнях (в цьому числі в армії) українського керівництва.

2. Реальне посилення військової допомоги з боку Заходу, де, як мені здається, все сильніше тенденція до об'єднання і усвідомлення небезпеки, яку таїть в собі політика кремля та його союзників.

3. Консолідація українського суспільства, прищеплення йому віри в необхідність перемоги над ворогом, якому нині теж не "з медом". В росії поглиблюються фінансова й економічна кризи, загострюється ситуація на продовольчому ринку, на яку впливають західні санкції і несприятливі кліматичні умови. Хитається і так звана "політична стабільність".

Ось чому, на мій погляд, нині актуальне, як ніколи, гасло: "Не панікуймо! Не впадаймо у відчай! Будьмо єдині у прагненні до Перемоги!"

Як і кожна хвороба, "куряча сліпота" пройде. Важливо нам самим нею не захворіти і не загубитися в сутінках песимізму і безвір'я.

Прорвемося! Іншого просто не дано.

Охрім Свитка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 136

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 26 серпня по 1 вересня

22.08.2024

ОВЕН. Не використовуйте свою комунiкабельнiсть на сто вiдсоткiв, це допоможе в реалiзацiї планiв i задумiв. У вiвторок вдалі поїздки i вiдрядження. В середу краще зробити паузу.

ТЕЛЕЦЬ. Успiх поряд, треба тiльки проявити свої кращi якостi, i на якийсь час забути про лiнь i пасивнiсть. Зараз не варто мiняти мiсце роботи.

БЛИЗНЮКИ. Тиждень спокiйний i гармонiйний, краще присвятити його вiдпочинку, не ускладнюючи ситуацiю. Одним з важливих чинникiв може стати спiлкування, побачення i романтика.

РАК. Прагнення до самоудосконалення, пiд знаком якого повинен пройти тиждень, пiде на користь. Станете привабливою особою i iдеальним спiвбесiдником. Не дуже довiряйте новим знайомим.

ЛЕВ. Налаштуйтеся на активнi дiї, це дозволить пiднятися на вищий рiвень, починайте вчитися тому, чого вам не вистачає. Середа принесе спокiй i внутрiшнє самозаспокоєння.

ДIВА. Вам пiд силу створити навколо себе позитивну обстановку i дарувати людям тепло i радiсть. У вiвторок може знадобитися порада компетентної людини. У четвер постарайтеся не затягувати з оформленням документiв.

ТЕРЕЗИ. Справи пiдуть успiшнiше, якщо для реалiзацiї планiв заручитеся пiдтримкою близьких людей. Можлива спiвпраця з кимось з колишнiх союзникiв. Не виключена часткова змiна дiяльностi.

СКОРПIОН. Будете успiшнi, особливо якщо все чiтко сплануєте i контролюватимете емоцiї. В середу приємнi несподiванки подарують хороший настрiй. На роботi очiкуються сприятливi змiни, трапиться нагода кар’єрного зростання.

СТРIЛЕЦЬ. Успiх на вашому боцi – вдала будь-яка дiяльнiсть, пов’язана з викладанням, навчанням, спортом, розвагами. З’явиться можливiсть пiдняти професiйний авторитет, але зросте вiдповiдальнiсть.

КОЗЕРIГ. Знадобиться розсудливiсть i стриманiсть. Не варто гарячкувати. Результат ситуацiї, що створилася на роботi, залежатиме багато в чому вiд вас. У першiй половинi тижня сприятливi дiловi вiзити i походи в гостi.

ВОДОЛIЙ. Компліменти можуть закрутити вам голову, але найцiкавiше, що цi приємнi слова – правда. Бажання почнуть виконуватися, отож, загадуючи їх, будьте обережнi. У вiвторок ваша чарiвність допоможе у справах.

РИБИ. Навчання чомусь новому, цiкавому дозволить розширити горизонти ваших можливостей, принесе упевненiсть у власних силах. Можна розраховувати на допомогу друзiв i покровителiв.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Не використовуйте свою комунiкабельнiсть на сто вiдсоткiв, це допоможе в реалiзацiї планiв i задумiв. У вiвторок вдалі поїздки i вiдрядження. В середу краще зробити паузу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 526

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 15–21 серпня

15.08.2024

Четвер. Ясно. Температура 290С. Вітер південно-східний помірний.

В ніч на п'ятницю. Ясно. Температура 170С. Вітер південно-східний слабкий.

П'ятниця. Мінлива хмарність. Температура 310С. Вітер західний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура 200С. Вітер західний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура 310С. Вітер західний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність, дощ. Температура 190С. Вітер південний слабкий.

Неділя. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура 280С. Вітер південний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура 200С. Вітер південний слабкий.

Понеділок. Мінлива хмарність. Температура 270С. Вітер південний сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, можливий невеликий дощ. Температура 160С. Вітер західний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність, можливий невеликий дощ. Температура 260С. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 160С. Вітер західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура 240С. Вітер західний помірно сильний.

Четвер. Ясно. Температура 290С. Вітер південно-східний помірний.

В ніч на п'ятницю. Ясно. Температура 170С. Вітер південно-східний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 145

Повідомлення в номер / Подякуймо олімпійцям

15.08.2024

Минулої неділі, 11 серпня, закінчилася літня Олімпіада-2024, яка відбулася у Франції. Її підсумки можна оцінювати по-різному, але найголовніше полягає в тому, що в Іграх взяла участь українська команда, яка, незважаючи на російсько-українську війну, несприятливі умови для тренувань спортсменів, відсутність належного фінансування, досягли загалом непоганих результатів.

Збірна України, яку представляли 140 олімпійців у 23 видах спорту, здобула 12 медалей. Фехтувальниця Ольга Харлан стала бронзовою призеркою в особистому турнірі шаблістів, а Сергій Куліш завоював "срібло" у стрільбі з гвинтівки із трьох положень.

Перше "золото" в скарбничку України принесли фехтувальниці. Українська команда з шаблі в складі Ольги Харлан, Олени Кравацької, Аліни Комащук та Юлії Бакастової здолала Південну Корею в фіналі з рахунком 45:42.

Дев'ятого дня Олімпіади українські легкоатлети вибороли три медалі. Ярослава Магучіх стала "золотою" призеркою, а Ірина Геращенко – "бронзовою" в стрибках у висоту. Михайло Кохан також посів третє місце, але в метанні молота.

У десятий день "срібним" призером став гімнаст Ілля Ковтун за підсумком вправ на паралельних брусах, а в дванадцятий Олександр Хижняк став олімпійським чемпіоном у боксі.

Нарешті, у тринадцятий день ще двома медалями скарбничку української команди поповнили борці греко-римського стилю: Парвіз Насібов здобув "срібло", а Жан Беленюк – "бронзу".

Також срібні медалі завоювали українські веслувальниці Людмила Лузан і Анастасія Рибачок, які фінішували другими в каное-двійці на 500-метровій дистанції, та борчиня Ірина Коляденко.

Нам залишається тільки подякувати мужнім представникам і представницям України за те, що захистили честь і гідність рідної держави, продемонстрували усьому світу незаперечний факт: українці – нація нескорених, вони борються і перемагають всупереч усім труднощам і негараздам, що є великою моральною підтримкою воїнам, які зі зброєю в руках боронять рідну землю на Сході і Півдні країни.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 103

Повідомлення в номер / Благодійний ярмарок Світ добра

15.08.2024

І радість, й сум, і біль, і свято.

Все відбулось в одному дні.

Та попри все – продовжуєм стояти...

За мир і спокій на Землі.

6 серпня, в день свята Преображення Господнього на подвір'ї Свято-Благовіщенського собору в Ковелі відбувся благодійний ярмарок "Світ добра".

Мета цього заходу – придбати автомобіль для наших мужніх воїнів, які боронять неньку Україну.

Спільними зусиллями вдалося зібрати 84000 гривень.

Сердечна вдячність – діткам, батькам, вчителям недільної школи, які долучилися до проведення ярмарку, та зібрали 16000 гривень.

Дякуємо кожному!

Особлива щира подяка тим, хто готував смаколики, приніс мед та вироби ручної роботи, і тим, хто їх купував.

Час усвідомити, що нашу Незалежність слід захищати кожного дня й кожному з нас!

Маленькими кроками наближаємо ПЕРЕМОГУ разом!

о. Василь Мичко,

протоієрей, настоятель

Свято-Благовіщенського собору.

І радість, й сум, і біль, і свято.

Все відбулось в одному дні.

Та попри все – продовжуєм стояти...

За мир і спокій на Землі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 127

Повідомлення в номер / Червоний терор на Ковельщині

15.08.2024

(Продовження.

Початок в номері

від 8 серпня ц. р.).

У Бахові, на відміну від Вербки, постраждали від репресій багато селян, бо чимало з них перебували в Українській повстанській армії, тому радянська влада притягувала до кримінальної відповідальності не лише вояків УПА, а й членів їхніх сімей, а також тих, хто хоч чимось їм допоміг: шматком хліба чи одежиною.

Судили і тих юнаків, котрі певний час перебували в повстанцях, а потім, з приходом Червоної армії, стали її солдатами. Така доля спіткала Євтуха Дорофійовича Столярчука, селянина-бідняка з села Бахова, солдата Червоної армії. "Смерш" таки винюхав, що юнак був в УПА, і це стало причиною ув'язнення. Арештував волинянина і притягнув до кримінальної відповідальності відділ контррозвідки НКВС "Смерш" Харківського фільтраційного табору № 258.

Кілька днів його водили на допити, задаючи безліч запитань: чи служив у Червоній армії, скільки часу провів на окупованій території, чи відправляли його німці в Німеччину, чи арештовувала окупаційна влада чи служив у поліції, чи служив у німецькій армії і т. д. Зрештою, при яких обставинах потрапив в УПА, чим займалася його група, які ще повстанські групи йому відомі, що в них було на озброєнні, чим він займався особисто, яка була форма одягу і т. д.

Юнак пояснював, що в червні сорок третього до нього додому прийшли два чи три невідомих, представилися, що вони з УПА, і запропонували хлопцеві теж вступити в їхню армію. Він зібрався, і вони подалися в Скулинський ліс. Він охороняв об'єкт, в якому знаходилася повстанська група "Рій", від можливого нападу партизанів, проходив стройову підготовку, вивчав матеріальну базу, більше ніяких обов'язків не виконував, був рядовим, мав кличку "Листок", ніяких злочинів не скоював, нікого не вбивав, проти радянської влади не виступав, пробув недовго, два місяці, захворів і повернувся додому, а коли село визволили від фашистських загарбників, пішов у Червону армію.

Провели обшук в оселі батьків юнака – Дорофія Гнатовича і Пелагії Федорівни – в присутності молодших сестер Марфи і Євдокії, вилучили лише свідоцтво Євтихія про закінчення трьох класів сільської школи.

Арештований знаходився під вартою у Воркутинському таборі НКВС, і військовий прокурор 29 квітня 1945 року просив справу волинянина Є. Д. Столярчука направити на розгляд особливої наради при НКВС та визначити йому міру покарання – 8 років таборів. Однак особлива нарада від 15 вересня 1945 року прийняла дещо м'якше рішення: за участь в антирадянській повстанській армії Є. Д. Столярчуку присуди п'ять років виправно-трудових таборів.

Реабілітували Євтихія Дорофійовича вже в період незалежності України. Останню крапку в його справі за №457, яка знаходиться в державному архіві Волинської області, поставили 26 грудня 1991 року. Справедливісті, як кажуть, у таких випадках, восторжествувала.

Однак не всі, кого радянська репресивна ма-шина підім'яла під себе, вижили. Не дочекався свого батька М. М. Ризванюк.

Зі спогадів Миколи Марковича РИЗВАНЮКА. 1935 р.н. (с. Вербка):

– Я народився в Бахові, а жили ми на хуторі. Батько мій Марко Савич Ризванюк служив у церкві, а голова сільської ради, мабуть, записав його як сільського старосту, бо інакше за що батька арештували? Коли ми в сорок четвертому втікали з Бахова і перейшли річку до руських, нас у скулинському лісі, як тільки ми туди зайшли, вже "зустрічали".

Прибігли солдати, спи-тали, куди йдемо, забрали чоловіків: батька, батькового брата Івана, Дорофія Сто-лярчука. Батьків брат Іван мав двох синів, один з яких був повстанцем, то мати думала, що, можливо, переплутали, їздила, добивалася, просила, казала, що в неї тільки один син, та й то ще малий. Але ніхто її слухати не захотів – забрали, засудили і відправили на Колиму. Батько хорошим чоловіком був, багато трудився, тримав пасіку. Вулик-колоду сам зробив, пам'ять від нього залишилася. Листів від батька ми так і не дочекалися (хоча він, знаємо, писав), до нас вони не доходили, бо на пошті їх знищували. Так розпорядився голова сільсь-кої ради. А те, що ми слали, батько одержував. Там, на чужині, він у 1947 році помер. Нам про це його товариш повідомив.

А ще написав, під яким номером на тюремному кладовищі його поховали. Поїхати на батькову могилу ми не мали за що. Потім Калістрат, який був тоді у нас головою сільської ради, казав мені, що дарма мій батько пропав. Знаю, що ще забирали Івана Савича Ризванюка і Дорофія Столярчука, потім їх відпустили, а тоді забрали знову – вже "з кінцями".

У зв'язках з УПА звинуватили Семена Назаровича Олексюка, бахівського селянина, позапартійного, солдата Червоної армії. Його заарештували 16 вересня 1944 року і того ж дня засудили за статтями 54-1а і 54-11 КК УРСР на п'ять років виправно-трудових таборів. Які репресивні заходи застосовувалися до родини, даних немає. А 6 вересня 1991 року Семен Олексюк був реабілітований.

Арештували Никитюка Павла Єрмолайовича, 1924 року народження, уродженця с. Бахова, котрий з листопада 1943 року був кущовим пропагандистом юнацької ланки ОУН (псевдо "Сірко"). Сталося це 7 травня 1944 року. Арештував його відділ контррозвідки "СМЕРШ" 260-ї стрілецької дивізії, а 19 серпня того ж року військовий трибунал військ НКВС Волинської області засудив юнака на 15 років виправно-трудових таборів з позбавленням прав на 5 років. Покарання відбував у місті Тайшеті Іркутської області, де й помер у 1945 році. Реабілітований 25 жовтня 1993 року.

Військова контррозвідка «СМЕРШ» 260-ї стрілецької дивізії 23 травня 1944 року арештувала ще одного бахівчанина – Ризванюка Степана Мефодійовича (псевдо «Льотчик»), 1927 року народження. З грудня 1942 року він був станичним юнацької ланки ОУН, а з літа 1943-го – кущовим пропаган-дистом ОУН. 19 серпня 1944 року військовий трибунал військ НКВС Волинської області засудив Степана до 20 років виправно-трудових таборів з поразкою прав на 5 років. Покарання бахівчанин відбував у Тайшеті Іркутської області, а після смерті Сталіна, 9 серпня 1955 року, звільнений з місць позбавлення волі.

Старожили Бахова пам’ятають, як вивозили їхніх односельців на Сибір. Зі спогадів Ганни Трифонівни СТОЛЯРЧУК, 1931 р. н.:

— Батька мого Трифона забрали в армію в сорок четвертому, але на фронті він не був, мабуть, в тилу. Вернувся вже після війни. Потім його засудили. А за що? Їсти давав, а тоді ж ходили різні: і повстанці, і червоні – не знаєш, хто прийшов. Але їсти попросять і давали, бо ж то люди. Безневинно батька мого засудили, сім років відсидів на Сибірі.

Зі спогадів Єви Іванівни ОЛЕКСЮК (Герасимчук), 1932 р. н.:

– Мою хрещену матір Любу Семенівну Столярчук вивезли. Любкою її усі називали. Вона ще казала, щоб хліба їм на дорогу винесли, бо ж їхала з дітьми – сином і дочкою. І ми їм виносили. Вона сиротою зосталася, вийшла заміж за Матвія, жили на хуторі під Колонією. Матвій Павлович був у бульбашах – за те Любу з дітьми й вивезли. Люба в Бахів уже не вернулася, там жила, а в село тільки приїжджала в гості.

За словами Миколи Самійловича Олексюка після того, як Любку – Любов Семенівну Столярчук, вивезли з дітьми Самійлом і Федорою «на Сибір», їхню хату, яка стояла на бахівському хуторі неподалік річки, розібрали і перевезли в село Вербку.

(Далі буде).

НА СВІТЛИНІ: Хрест пам’яті жертв більшовицьких репресій у Ковелі.

Фото з архіву редакції.

(Продовження. Початок в номері від 8 серпня ц. р.).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 125

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 19 по 25 серпня

15.08.2024

ОВЕН. На вашi плечi ляже мiсiя миротворця: на роботi, серед близьких i друзiв. У понедiлок прислухайтеся до голосу iнтуїцiї, можливо, вона пiдкаже, як дiяти далi.

ТЕЛЕЦЬ. Отримаєте бажану свободу дiй. Але нею необхiдно розумно розпорядитися. Перш, нiж щось казати, добре подумайте, а також спробуйте бути чесним з собою та іншими.

БЛИЗНЮКИ. Захочеться знайти нових дiлових партнерiв, проявити себе на роботi, зайнятися творчiстю. I у всiх сферах чекає успiх. Виникне можливiсть налагодити кориснi зв’язки.

РАК. Подiї можуть бути непередбачуваними i неврегульованими. На роботi чекає полiпшення взаємостосункiв з колегами i начальством, це важливо для вас. Численнi поїздки можуть втомити.

ЛЕВ. Бажано не перенапружуватися, а дати можливiсть подiям йти самопливом. У понедiлок i у вiвторок не варто планувати важливих зустрiчей, буде важко домовитися.

ДIВА. Смiливо можете розширювати бiзнес або приступати до нової дiяльностi. Середа – вдалий день, щоб обдумати ситуацію, в якій опинилися, i знайти правильне рiшення. Можливо, варто побути наодинцi.

ТЕРЕЗИ. Час зайнятися самоосвiтою, читати, дивитися. Можете дiзнатися багато нового про себе i про життя. Чим бiльше передбачливостi проявите зараз, тим легше буде впоратися з труднощами потiм.

СКОРПIОН. Схоже, ви знайшли роботу мрiї, де вас цiнують, де чекають важливi i прибутковi проєкти. Ваша кар’єра йде в гору.Обставини складаються на вашу користь.

СТРIЛЕЦЬ. Не перенавантажуйте себе на роботi, краще зробити менше, але краще. Можете досягти мети завдяки пiдтримцi друзiв i колег, отож не варто вiдмовлятися вiд допомоги.

КОЗЕРIГ. Якщо хочете влаштуватися на нову роботу, то тиждень найбiльш вдалий. Варто трохи почекати кращого варiанту. В середу вашi iдеї будуть пiдтриманi.

ВОДОЛIЙ. Намагайтеся розiбратися в своєму внутрiшньому свiтi. Вам потрiбна вiдпустка. Вiдпочинок дозволить вiдновити сили i приступити до обов’язкiв з подвоєною енергiєю. Слід уникати необачних вчинків, ілюзій.

РИБИ. Не конфліктуйте з начальством, це не піде вам на користь. Ваша активна життєва позицiя позитивно впливатиме на настрiй i працездатнiсть. У вихiднi можуть приїхати бажані гостi.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. На вашi плечi ляже мiсiя миротворця: на роботi, серед близьких i друзiв. У понедiлок прислухайтеся до голосу iнтуїцiї, можливо, вона пiдкаже, як дiяти далi.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 278