Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 16 жовтня 2025 року №43 (12999)

Повідомлення в номер /

07.11.2024
Напередодні Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва України в Ковелі у Народному домі «Просвіта» відбулася чергова переатестація творчих колективів, в якому взяв участь Народний вокальний жіночий квартет «Лелія» Центру культури і дозвілля Дубівської сільської ради.
Атестаційна комісія обласного науково-методичного центру культури відзначила високий рівень підготовки та виконавської майстерності колективу, підтвердивши звання “Народного”, з чим вітаємо талановитих аматорів сцени. Нових Вам творчих успіхів!
На світлині: учасниці квартету Наталія Олексюк, Світлана Лучинська, Оксана Рокун та керівник колективу Оксана Бондарук.
l
Фоторепортаж про переатестацію творчих колективів Ковельської громади – на 4-й сторінці сьогоднішнього номера газети. 
дубове Напередодні Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва України в Ковелі у Народному домі «Просвіта» відбулася чергова переатестація творчих колективів, в якому взяв участь Народний вокальний жіночий квартет «Лелія» Центру культури і дозвілля Дубівської сільської ради.
Атестаційна комісія обласного науково-методичного центру культури відзначила високий рівень підготовки та виконавської майстерності колективу, підтвердивши звання “Народного”, з чим вітаємо талановитих аматорів сцени. Нових Вам творчих успіхів!
На світлині: учасниці квартету Наталія Олексюк, Світлана Лучинська, Оксана Рокун та керівник колективу Оксана Бондарук.
ххх
Фоторепортаж про переатестацію творчих колективів Ковельської громади – на 4-й сторінці сьогоднішнього номера газети. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 186

Повідомлення в номер / Анатомія вторгнення

07.11.2024 Семенюк Анатолій Володимирович
У мене на столі нещодавно з’явилася книга «Стратегія протистояння» Євгена Силкіна, військового кореспондента, полковника ЗСУ. Праця проливає світло правди на перші години і дні повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вона —  про тих, хто став щитом на шляху агресора, зупинив рашистську навалу, натхненники якої планували за 3 дні окупувати Київ. 
Досвідчений журналіст, полковник Євген Силкін зумів розкрити стратегічну складову нашої оборони, реалізація якої вимагала прийняття нестандартних рішень, мужності і сміливості. Про це написав відверто і правдиво, адже  сам був безпосереднім учасником тих подій. А вони були водночас і трагічні, і героїчні.  Нашим військовим довелося діяти в надскладних умовах війни, коли, наприклад, угруповання «Південь» станом на 23 лютого 2022 року було укомплектовано  живою силою і технікою на 60-80  відсотків, налічувало всього 3,5 тисячі військовослужбовців тоді, як  у ворога – 25,5 тисяч. Танків радянського зразка у нас було 39, у росіян – 172.  Ускладнювало ситуацію й те, що командування дізналося про напад путінців лише перед самим їх вторгненням.
Відоме латинське прислів’я гласить: «Попереджений – значить озброєний». Остання оперативна нарада, яку провів генерал-лейтенант,  командувач Об’єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв, відбулася за 2 години до початку війни. На ній було віддано наказ про приведення сил і засобів оборони ЗСУ в готовність №1. Саме в цих стислих часових рамках   прийняли рішення підняти літаки і гелікоптери та відвести їх в безпечну зону. Противник гатив по аеродромах, які були порожніми.
Ці з «коліс» накази Командувач приймав на свій страх і ризик під особисту відповідальність, тому що в ЗСУ не було правових підстав проводити активну підготовку до оборони в умовах воєнного стану. Ця легковажність, м’яко кажучи, лежить на совісті чиновників вищої ланки влади.  Це й дало можливість росії  рухатися швидко вглиб країни. Проте наші Збройні сили стали на захист держави і  стримували переважаючого  в рази ворога.
Сергій Наєв  згадує: «Нашим оборонцям ставилось завдання наносити ворогу максимальних уражень і  стримувати його.  Але сили були нерівні, і ворог на початку війни мав успіх.  Те, що противник був швидкий, тільки на початку  дало йому перевагу, але потім ця перевага обернулася проти нього – він розтягнув свої логістичні ланцюжки, і вони не були прикриті з повітря, тому ми своєю авіацією почали бити і палити ворожі колони».
Євген Силкін пише: «Військова освіта, досвід, загартованість в боях, вміння думати на кілька кроків наперед, передбачити загрози, необхідні для кожного офіцера та командира. Саме такі риси характеру притаманні полковнику на псевдо «Парус». Аналізуючи вхідну смс-інформацію, він звернув увагу, на хаотичне переміщення рашистських військ. Після клопіткої, всесторонньої аналітики  прийшов до висновку:  ворог готується до наступу на Миколаїв та Одесу, маючи на меті відрізати центральну  частину України від Чорного моря  і прокласти сухопутний шлях від Криму до так званої  Придністровської республіки, де знаходяться російські військові угруповання.
Більше того, на це вказувало і те, що неподалік Одеси  стояли кораблі, готові до висадки десанту. Звичайно, «Парус» про своє відкриття доповів Командувачу. Негайно були вжиті  відповідні заходи для посилення оборони регіону.  В результаті ворог потрапив на наші бойові частини і був знищений.  Зухвалий план путіна окупувати Миколаївщину і Одещину провалився  завдяки чіткій та ефективній роботі офіцерського складу».
l
У книзі не оминає автор і міжнародної політики, від якої багато в чому залежить наша Перемога. Особливо цікаві нариси під рубрикою «Портрети на тлі війни», хоч я назвав би їх «Портрети Героїв війни». Та це так, до слова. Саме ці Герої вирішували і вирішують долю бойових зіткнень та успіхів чи невдач на тих або інших ділянках фронту. 
Серед них: повний кавалер трьох орденів Богдана Хмельницького Володимир Кравченко, Командувач, генерал-лейтенант Сергій Наєв, полковник на псевдо «Касандра», полковник на псевдо «Хижак», офіцер розвідки на псевдо «Батист», полковник, розвідник на псевдо «Парус», полковник Євген Коваленко, артилерист на псевдо «Фагот», полковник Андрій Братащук, полковник Андрій Андрей, полковник на псевдо «Олімп», Герой України Дмитро Красельников, командир десантників Дмитро Братишко, офіцер-розміновувач Вадим Райський, полковник Сергій Марценюк, полковник на псевдо «Валун», артилерист Ігор Хабло, розвідник на псевдо «Сармат» та інші. 
На мою суб’єктивну думку, в цей почесний список Героїв війни – десантників, артилеристів, розвідників, танкістів, розміновувачів, льотчиків – слід внести військових журналістів.  Бо саме вони вселяють віру  в нашу Перемогу, підносять патріотичний дух воїнів, надихають бійців на самопожертву та на подвиг.  «Журналістське слово – найгостріша зброя на війні. Газети і фото та відео репортажі загартовують душі наших воїнів», — так вважає військовий кореспондент Євген Силкін. І він має рацію! (Подумалось: таке б розуміння ставлення до друкованої преси та нашим чиновникам!).
l
…Розкрита книга залишається на столі – я  буду її перечитувати ще не раз. Не помилюсь, коли від зацікавлених читачів висловлю щиру подяку автору за цей епічний правдивий твір і разом з тим – за його патріотичну позицію.
На  тильній обкладинці книги – історичне фото бойових побратимів: Сергія Наєва і Євгена Силкіна. Воно підкреслює важливість журналістського слова і на фронті, і в тилу.
Сергій  Наєв у своєму післяслові пише про Є. Силкіна: «Пам’ятаю кожен день нашого великого протистояння з першого дня і до сьогодні. І він (Євген Силкін – авт.) зазвичай завжди поруч. Але не лише на пункті управління силами оборони України, а й у військах, підрозділах на передових позиціях, завжди зберігав  спокій та керував пресслужбами підпорядкованих військ, проявляв хороші організаторські здібності».
Про книгу  ж каже таке: «Книга, яку ви тримаєте в руках, – це не лише результат творчості й власні почуття та спогади учасника бойових дій та журналіста, це відчуття  емоцій та спогади всіх учасників тих подій. Всіх тих, хто разом наближає нашу Перемогу».
Що ж, і ми приєднаємось до цих слів.
Анатолій СЕМЕНЮК,
Почесний громадянин м. Ковеля,  член Національної спілки журналістів України, член Асоціації українських письменників ім. Павла Чубинського.
l
Від редакції: вихід у світ книги Євгена Силкіна «Стратегія протистояння» – непересічна подія у культурно-просвітницькому житті України. У ній – гірка правда про перші дні війни, наші прорахунки і причини поразок. Разом з тим – непохитна віра в перемогу над ворогом. А щоб вона стала реальністю, потрібно зробити правильні висновки з уроків  минулого, згуртуватись і консолідуватись так, як народ та армія об’єдналися в єдиному пориві у лютому 2022-го року.
Гадаємо, книга «Стратегія протистояння» варта того, щоб всі  ми її уважно прочитали і, можливо, на основі прочитаного й осмисленого провели в Публічній бібліотеці дискусію у вигляді читацької конференції.
А як ви думаєте, шановні читачі газети? 
l
НА СВІТЛИНІ: Євген СИЛКІН та Сергій НАЄВ під час презентації книги “Стратегія протистояння” в одній з бібліотек м. Києва.
книгаУ мене на столі нещодавно з’явилася книга «Стратегія протистояння» Євгена Силкіна, військового кореспондента, полковника ЗСУ. Праця проливає світло правди на перші години і дні повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вона —  про тих, хто став щитом на шляху агресора, зупинив рашистську навалу, натхненники якої планували за 3 дні окупувати Київ. 
Досвідчений журналіст, полковник Євген Силкін зумів розкрити стратегічну складову нашої оборони, реалізація якої вимагала прийняття нестандартних рішень, мужності і сміливості. Про це написав відверто і правдиво, адже  сам був безпосереднім учасником тих подій. А вони були водночас і трагічні, і героїчні.   
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 194
Читати далі

Повідомлення в номер / За велінням долі

07.11.2024 Семенюк Анатолій Володимирович
В народі побутує думка, що доля обирає життєвий шлях для кожного із нас. Тобто куди йти, кому і на яку вершину життя піднятись, де і коли впасти. Щось у цьому є. Судіть самі. 
В Україні точиться війна. Один воює десять літ, і подряпинки немає.  А другий, який ще військові строї не встиг приміряти, загинув:   біля нього ворожа міна розірвалася. І опинився воїн в списку «двохсотих». Батьки в траурі – у них останнє бажання залишилося – поховати по-людськи, а тіло сина лежить біля ворожих окопів, в зоні бойових дій. Як забереш і доставиш на батьківську землю? 
На щастя,  до Ковеля приходять з фронту і приємні звістки, які  мають в собі майже містичну складову. Ось деякі з таких невигаданих історій. 
l
Розказує старший лейтенант, корегувальник Ігор: «Отримав я наказ спостерігати за дислокацією і переміщенням ворожих частин і техніки на заданому  відтинку  фронту. Завдання небезпечне, бо всі дані потрібно в штаб батальйону передавати.  А ворог не спить, фіксує кожну розмову з нашого боку.
Той воістину  історичний для мене день не віщував    небезпеки. Погода тиха, ясна й тепла. Ворог немов заснув – не атакує і не стріляє. Подумав: «Хай би ті орки назавжди згинули,  і швидше б настав мир». Тож я вибрав місце на пагорбі і приступив до роботи. Передаю потрібну інформацію. 
Раптом підсвідомо почув попередження: «Втікай звідси!». Сам собі не вірю. Страху немає, продовжую працювати. А мені знову: «Втікай!». Я про всяк випадок перемістився на метрів двадцять в бік бліндажа. І тільки опинився на новій позиції, як на попереднє місце щось прилетіло і вибухнуло, лишивши після себе глибоку вирву. 
Тепер часто згадую про той випадок. І думаю: мабуть,  я ще на цій Землі для чогось потрібен, коли доля мене вберегла».
l
Сьогодні відчутна посилена увага до братів наших менших і на передовій, і тут, у відносно спокійному Ковелі. Ці пухнастики давно зарекомендували себе, як вправні «реабілітатори». Ось моя дружина  марить котами. Посадить «Принца» на коліна і гладить спинку, тішиться. Я спостерігаю і думаю: «Кого ж вона любить більше – мене як чоловіка, чи білого в чорних чоботях котика?».  Та це так – до слова.
Але погодьтеся, що не випадково чотирилапі гарно приживаються у наших оборонців. Вони теж «воюють» по-своєму.
Якось після чергового бомбардування у районі Бахмута до частини завітав непосидючий, веселий гавкотун. Гарний такий —  шерсть кольору какао, лапки білі, ще й на грудках  яскрава,   мов Сонце, плямка. Побратими його швидко назвали по-сучасному: «Дрон». Ні, не той, що в серіалі по телевізору показують. Там – неповоротка, велика і зла на бандитів німецька вівчарка, а тут майже домашній дворовий песик. 
Тішаться хлопці. Коли спокійно і тихо, «Дрон» гасає довкола бліндажа. Тільки відчує небезпеку – ховається в укриття. Тож запримітивши цю закономірність, бійці переміщуються у безпечніше  місце. Словом, «Дрон» якоюсь мірою – це янгол-охоронець. Бо і справді: своєю інтуїтивною поведінкою врятував немало життів.
Та війна жорстока і непередбачувана. Пішли якось московити у наступ. Зайняли наші воїни оборону. А поруч – інша частина. Десь злегковажив командир, допустив помилку в розташуванні своїх  бійців. Ворог цим скористався – «накрив» смертельним вогнем. Загинуло 13 бійців. Довелося командиру сусідньої частини своїми бійцями закривати небезпечну “діру”. «Дрон» біля нього  як біля рідного.  А сили нерівні – орків втричі більше. 
Безвихідь. Щоб зберегти бійців, командир дав наказ на відступ, а сам залишився прикривати хлопців. Тільки й почув від своїх: «Вернися живим!». «Дрон» теж пішов з ними.
Довго тримав оборону командир. Вийшли хлопці з небезпечної зони. Та раптом ворожа куля вразила і тяжко поранила офіцера. Ворог – поруч. Москалі подумали, що він вбитий, але тіла не чіпали.  Так минули ніч і день. Надії ніякої. Молися Богу  і прощайся із світом. 
Та доля розпорядилася по-іншому. В час надвечір’я, коли сірий морок накрив поле бою, командир почув тихе скавучання. Відчув лагідну шерсть і холодний ніс песика, а поруч – побачив  портативну радіостанцію. Це «Дрон» приніс йому порятунок. Набрався сил і відправив позивний  у свою  частину. Побратими, почувши,  що  командир живий, не забарились: організували групу спасіння. І через мінне поле (яке влаштували наші, щоб зупинити орків), із самого досвітку були біля побратима. Діяли злагоджено, швидко і тихо. Поклали пораненого на ноші і доставили до своїх.
«Дрон» був щасливий. Він бігав, лащився до врятованого, а той, хоч і був безсилий і знекровлений, гладив песика, дякував долі за порятунок. Його швидко доставили в госпіталь, а «Дрон» залишився на позиції. Він не підлягав ротації...  
Анатолій СЕМЕНЮК.
воїнВ народі побутує думка, що доля обирає життєвий шлях для кожного із нас. Тобто куди йти, кому і на яку вершину життя піднятись, де і коли впасти. Щось у цьому є. Судіть самі. 
В Україні точиться війна. Один воює десять літ, і подряпинки немає.  А другий, який ще військові строї не встиг приміряти, загинув:   біля нього ворожа міна розірвалася. І опинився воїн в списку «двохсотих». Батьки в траурі – у них останнє бажання залишилося – поховати по-людськи, а тіло сина лежить біля ворожих окопів, в зоні бойових дій. Як забереш і доставиш на батьківську землю? 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 165
Читати далі

Повідомлення в номер / Пантелеймона Хоцевича на псевдо «Яр» чекісти боялися навіть мертвого

07.11.2024
Одним із найбільш відомих повстанців Ратнівщини був  Пантелеймон Хоцевич, 1906 р. н., житель хутора Діброва біля села Заброди. В УПА Пантелеймон вступив весною 1943-го і незабаром став командиром сотні в загоні «Помста Полісся». Цей загін у серпні 1944 року переформовується у бригаду «Помста Базару», яка діяла на Берестейщині та у північній частині Волині — від Ковеля і аж до Кобрина та Пінська.
Забродівець Артем Марков згадує, що Хоцевич жив по сусідству і часто приходив молоти на жорнах жито. Він був високий на зріст, міцний. Мав у господарстві пару коней та дві корови. Інший учасник тих подій – Федір Савчук із села Повіть Кобринського району Білорусі розповідав, що він воював у сотні «Яра»  і дуже високо оцінював свого командира. 
За його словами, “Яр” був грамотний, дуже добре ставився до хлопців і водночас підтримував сувору дисципліну.  Він попереджував: якщо вояк візьме хоча б щось у селян без дозволу, відразу ж буде розстріляний. Про бойові дії загону під командуванням Пантелеймона Хоцевича є згадки і в  «Літописі УПА». Так, 8 жовтня 1944-го відділ під командою «Яра» напав на станицю «стрибків»  у с. Великі Болота біля Кобрина. 
«Поле бою відділом опановано. Ворог втратив двох убитими, одного раненим і 8 осіб половлено. Втрат власних не було. Здобуто 10 крісів і 1 ППШ».
У листопаді-грудні відділ булавного «Яра» продовжує діяти на теренах Кобринщини, де нищив підрозділи НКВС  і радянську адміністрацію, що безжально грабувала населення. Було здійснено також невеликий пропагандистський рейд у північну частину Кобринщини. Різдво 1945-го зустрічали в с. Залухів Ратнівського району, а потім перейшли на хутір біля  Великої Глуші. 
Постійно доводилося вести важкі бої з військами НКВС. 21 січня 1945 р. бригада «Помста Базару» розташувалася на хуторах біля с. Ворокомле на Камінь-Каширщині. Через донос місцевого сексота другу сотню бригади атакували  червоні силою 150 чоловік.  
Сотня зайняла оборону на краю хутора і стримала ворожий наступ. У цей же час третя сотня під командуванням «Яра»  несподівано вдарила енкаведистів з флангу і тилу. Ворог у паніці втік з поля бою, залишивши 11 вбитих, 6 поранених потрапили в полон. 
Після цієї перемоги  бригада на деякий час затримується у Любешівському районі. 10 лютого на місці постою в лісі біля Білого озера війська НКВС  знову розпочали наступ. Повстанці відбили ворожі атаки та відійшли на правий берег річки Прип’ять. 
l
17 лютого військам НКВС, серед яких були прикордонники, вдалося несподівано напасти на повстанський табір. У ході кровопролитного бою, загинуло понад 20 козаків. Ворог втратив убитими 28 чоловік. Серед повстанців починалася  епідемія тифу. Одночасно захворіло майже  40 осіб. Через великі втрати командир бригади прийняв рішення розформувати третю сотню та поповнити її вояками першу і другу.
«Яр»  був призначений командиром чоти, яка охороняла повстанський шпиталь. Незабаром отримав важке поранення руки, і тривалий час лікувався. У другій половині 1945-го він перейшов у підпорядкування надрайонного провідника Служби безпеки ОУН на псевдо “Євген” і очолює СБ у Ратнівському районі. Боївка Хоцевича оперувала переважно в районі сіл Поступель, Заброди, Адамівка, Лучичі, Якушів, Броди, Гірники та Комарове. У довідках Ратнівського райвідділу МДБ згадується про напади боївкина сільські ради в Комаровому та Гірниках:
«У листопаді 1947 року бандгрупа на чолі з «Яром» - Хоцевичем Пантелеймоном Омеляновичем, здійснила напад на приміщення сільської ради с. Комарове, де бандитами ОУН був убитий голова сільради Горнік та боєць винищувальної групи. Зброю, яка їм належала, забрали бандити ОУН. Крім того, вони забрали із приміщення сільради погосподарські книги населення с. Комарове». 
Про іншу повстанську операцію більш детально розповідається в інформації надрайонного провідника ОУН – Андрія Михалевича, який у той час використовував псевдо «13». 
«Напад на село Гірники
Дня 15.VIII.1947 р. повстанці в числі 6 осіб, під командуванням «13», узброєні в 6  автоматів ППШ, зробили напад на село Гірники Ратнівського району Волинської області з ціллю захопити документи сільради та забрати товари в кооперативі. Ворог в числі 6 осіб озброєний в 4 кріси, 1 автомат ППШ, 1 СВТ і 5 гранатів, в тому числі 4 істрибки, голова і секретар сільради.
Прибувши під село, провели від селян розвідку про ворога і тихо бойовим порядком пішли в село. Спершу охопили будинок, де містилася кооператива. Постукали, відчинив господар двері і повстанці вскочили в сіни, відірвали замка від комори і були в кооперативі. Забрано і знищено товарів за совітським підрахунком на 30000 крб. А саме: сірників 1300 пачок, мила до прання білизни 20 кг, пасти до обуви 30 пачок, панчіх 58 пар, крем Аврора 84 коробок, крем до гоління 36 пакунків, кольошів 4 пари, нитки 42 котушки, шкіри на чоботи на 2 пари і інші дрібниці. Решта товарів, що не можливо було забрати, зостались на місці знищені: яічок около 2000 штук, вилито на землю 100 літрів вина…
Потім охоплено приміщення сільради, в якій було двох дежурних при телефоні. Постукали в вікно і сказали:  «Атварі бістро, нам нужна к телефону, в сєлєєсть бульбаші». Дежурні не зорієнтувалися, з ким говорять, скоро відчинили двері. Знищено в сільраді 13 портретів совітських достойників і знищено 12 лозунгів, забрано апарат телефонного зв’язку і документи сільради та документи комсомолу. При цьому знайдено в сільраді одного сов. кріса та гранату, що були власністю одного істребка, який мав дижурити в сільраді, а в той час був у дівчат на вечірницях. 
Після цього оточили хату одного істребка, відчинили вікно і два повстанці вскочили в хату через вікно. Істребка в хаті не було, лише знайдено сов. кріса. При цьому забрано в нього радіоприймача. По закінченню операції в селі повстанці спокійно відійшли з села, після цього в селі був алярм, що було вистрілено около 15 разів з кріса. В цій операції відзначився др. Яр, втрат ворога не було. Власних втрат не було…
СЛАВА УКРАЇНІ – 
ГЕРОЯМ СЛАВА!
Постій дня 16.08.1947 р. “13”.
l
За даними відомого дослідника українського визвольного руху Ярослава Антонюка, Пантелеймон Хоцевич отримав смертельне поранення під час сутички в селі Заброди з оперативно-військовою групою МВС 27 лютого 1948 року.
Поранений двома кулями у груди, «Яр» втік від переслідування і заховався у клуні Олександра Шиманського. 
Свідчення Марії Хоцевич: «Я зустрічалася з бандитами ОУН під час похорону брата мого чоловіка – Хоцевича Пантелеймона, який знаходився у діючій банді ОУН під кличкою «Яр». Він був поранений, і, знаходячись у Шиманського Олександра, помер. Це було зимою 1948 р. Увечері я пішла до Шиманського і побачила в нього в будинку труну і Яра, який у ній лежав. У будинку була сім’я Шиманського: жінка, дочка Ликерія, син Йосип і господар дому Шиманський Олександр. Також у домі сиділи два бандити – Олексюк Максим і другий невідомий. Цієї ж ночі “Яр” був похований на кладовищі в с. Забріддя».
А потім сталося те, що вразило не тільки забродівчан, але й жителів навколишніх сіл. Хтось доніс про підозріле поховання,  і чекісти розкопали могилу та дістали з неї тіло, яке вже почало розкладатися. Мені вдалося знайти в архіві документ, у якому це описано:
АКТ
«10 травня 1948 року                                                      місце Забріддя
Ми, нижчепідписані ст. оперуповноважений Ратнівського РО МГБ ст. лейтенант Петрушевський, оперуповноважений Ратнівського РО МВД мл. лейтенант міліції Гримашевич і солдат 3-го взводу 7 стрілецької роти Устименко склали даний акт про наступне:
На підставі даних, які поступили в Ратнівський РО МГБ, що на кладовищі с. Забріддя є свіжа замаскована могила, в якій похований бандит «Яр» - Хоцевич Пантелеймон Омелянович, в банді з 1944 року. Прибувши на місце, опитуванням жителів с. Забріддя встановлено, що на місці замаскованої могили із жителів с. Забріддя нікого не хоронили…
 У могилі були виявлені дошки старих трун, а під низом, приблизно на глибині 180 см, була виявлена свіжа труна. Після виявлення цієї труни, вона з могили була піднята. При зовнішньому огляді труни було встановлено, що вона зроблена поспіхом із не обструганих дощок. Після відкриття, в труні виявлено труп чоловіка, одягнутого у ватне обмундирування, на правій стороні грудей на гімнастерці пришитий жовто-голубий бант, на шиї синя стрічка з хрестом. Вилучений труп був показаний жителям с. Забріддя, які в ньому впізнали бандита Хоцевича Пантелеймона… Лікар, який прибув для медичного висновку, встановив, що труп 3-ї стадії розкладу, зі смертністю 2-2,5 місяці тому. При огляді тіла виявлено 2 кульових поранення – отвори в ділянці грудної клітки, з лівої сторони, з виходом двох отворів в ділянці лівої плечової впадини, поранення свіжі.
Старі рани, які вже зарубцювалися, в ділянці правого плеча і в ділянці правої сідниці. Два рубці в м’яких тканинах.
В РО МГБ є дані про те, що Хоцевич П.О. був у минулому двічі поранений, в праву руку і в ділянку сідниці. Після впізнання труп було сфотографовано і зарито поза кладовищем. 
 Жовто-голубий бант із синьою стрічкою і хрестом – вилучені для долучення до даного акту, як речові докази. Акт медичного обстеження з фотографіями трупа, а також протоколи впізнання додаються до даного акту. Про що і склали даний акт».
Перед тим, як тіло Пантелеймона було закопане за межами кладовища, емгебісти його спалили. Місцеві жителі були дуже обурені такою зухвалою наругою. Люди знайшли спалені останки Пантелеймона і поховали на кладовищі. Чекісти знову їх викинули, і лише після того, як забродівці поховали прах під капличкою, дали йому спокій. 
Микола Михалевич, завідувач Кортеліського історичного музею.
l
НА СВІТЛИНАХ: творчі роботи повстанського художника Ніла ХАСЕВИЧА, який загинув у криївці поблизу  Клеваня, що на Рівненщині. 
4n-696x974Одним із найбільш відомих повстанців Ратнівщини був  Пантелеймон Хоцевич, 1906 р. н., житель хутора Діброва біля села Заброди. В УПА Пантелеймон вступив весною 1943-го і незабаром став командиром сотні в загоні «Помста Полісся». Цей загін у серпні 1944 року переформовується у бригаду «Помста Базару», яка діяла на Берестейщині та у північній частині Волині — від Ковеля і аж до Кобрина та Пінська.
Забродівець Артем Марков згадує, що Хоцевич жив по сусідству і часто приходив молоти на жорнах жито. Він був високий на зріст, міцний. Мав у господарстві пару коней та дві корови.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 159
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

07.11.2024 Романюк Аліна Петрівна
8 листопада, п’ятниця
Схід Сонця – 07.27; захід – 16.42. 
Місяць – у Водолії. 
Всесвітній день містобудування (урбанізму). 
Собор Архістратига Михаїла.
9 листопада, субота
Схід Сонця – 07.29; захід – 16.41.
Місяць – у Водолії. 
Всеукраїнський день працівників культури тa майстрів народного мистецтва. 
Міжнародний день боротьби проти фашизму, расизму та антисемітизму.
Ікони «Скоропослушниця». Мчч. Олександра.
10 листопада, неділя
Схід Сонця – 07.30; захід – 16.39.
Місяць – у Рибах. 
Міжнародний день бухгалтера. 
День виноградаря і винороба України.
Неділя 20 після П’ятд. Мчч. Ореста, Константина.
11 листопада, понеділок
Схід Сонця – 07.32; захід – 16.38.
Місяць – у Рибах. 
Мчч. Віктора, Стефаниди.
12 листопада, вівторок
Схід Сонця – 07.34; захід – 16.36.
Місяць – в Овні. 
День фахівця з безпеки. 
Всесвітній день боротьби з пневмонією.
Свт. Йоана Милостивого.
13 листопада, середа
Схід Сонця – 07.36; захід – 16.35.
Місяць – в Овні. 
Всесвітній день доброти. 
Міжнародний день незрячих.
Свт. Йоана Золотоустого.
14 листопада, четвер
Схід Сонця – 07.37; захід – 16.33.
Місяць – у Тельці. 
Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом. 
Міжнародний день логопеда. 
Всесвітній день якості.
Ап. Филипа. Свт. Григорія Палами. Заговини  на Різдвяний піст (Пилипівку).
Місячні фази у листопаді
Зростаючий Місяць – до 14 листопада.
Повний Місяць – 15 листопада.
Спадаючий  Місяць – 16-30 листопада.
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
осінь8 листопада, п’ятниця
Схід Сонця – 07.27; захід – 16.42. 
Місяць – у Водолії. 
Всесвітній день містобудування (урбанізму). 
Собор Архістратига Михаїла.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 160
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 11 по 17 листопада

07.11.2024
ОВЕН. У деяких професiйних питаннях буде нелегко дiйти  до спільної думки з колегами. Постарайтеся об‘єктивно оцiнити ситуацiю, що склалася. Гоніть тривожнiсть, все буде добре.
ТЕЛЕЦЬ. Залиште свої  побоювання позаду, зберiться з силами й думками i дiйте. Вас чекає новий рiвень в кар‘єрi i в особистому життi. У вiвторок можна ухвалювати вiдповiдальнi рiшення.
БЛИЗНЮКИ. Розв’яжуться багато проблем, вiдкриється правильний шлях. Варто подумати про перспективи i, визначившись, починати дiяти.  Реальний шанс стати iстинним господарем ситуації. 
РАК. Зможете успiшно справитися з важливими справами. Але будьте обачнi, не ризикуйте без потреби, уникайте небезпечних ситуацiй. Не вiдмовляйтеся вiд вiдряджень i дальнiх поїздок. 
ЛЕВ. Впадатиме в очi зайнятiсть i емоцiйна напруженiсть. Хороший тиждень для аналiзу i збору iнформацiї. Прагнiть не застрягнути в дрiбницях.
ДIВА. Не варто робити рiзких рухiв i несподiваних вчинкiв. У першiй половинi тижня очiкується потiк зустрiчей, дзвiнкiв i паперової роботи, вiрогiднi i додатковi клопоти, пов’язанi з органiзацiйними заходами. 
ТЕРЕЗИ. Змiцняться новi дiловi зв‘язки, завзятiсть i професiоналiзм приведуть до успiху. Будь-якi переговори з дiловими партнерами обiцяють бути результативними. 
СКОРПIОН. Зберiться з духом i силами, попереду напружений тиждень. Зате одержите солiдний прибуток. Важливо подолати iнерцiю i апатiю, i результати не примусять себе чекати. 
СТРIЛЕЦЬ. На роботi i у ставленні до дiлових партнерiв постарайтеся поводитися стриманiше, вiдкиньте емоцiї. Краще спрямуйте сили на налагодження дiлових зв‘язкiв. 
КОЗЕРIГ. Покличте на допомогу працездатнiсть й пунктуальнiсть, i будете приреченi на успiх. Розкривайте свiй творчий потенцiал, застосовуйте майстернiсть на практицi.
ВОДОЛIЙ. На початку тижня на роботi доведеться розбиратися з паперами, звiтами. Емоцiйна напруга спаде до середи. Друга половина тижня виявиться спокiйнiшою. Можливi цiкавi зустрiчi i знайомства у п’ятницю.
РИБИ. Вдалими можуть виявитися подорожi. Багато чого зможете добитися за допомогою своєї працелюбності та мудрості. Дiловi знайомства можуть перерости у мiцнi зв‘язки.  
Степан ЗОРЕПАД.
гороОВЕН. У деяких професiйних питаннях буде нелегко дiйти  до спільної думки з колегами. Постарайтеся об‘єктивно оцiнити ситуацiю, що склалася. Гоніть тривожнiсть, все буде добре.
ТЕЛЕЦЬ. Залиште свої  побоювання позаду, зберiться з силами й думками i дiйте. Вас чекає новий рiвень в кар‘єрi i в особистому життi. У вiвторок можна ухвалювати вiдповiдальнi рiшення.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 240
Читати далі

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 31 жовтня–6 листопада

31.10.2024
Четвер. Хмарно. Температура: 11оС. Вітер західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно.  Температура: 7оС. Вітер західний помірно сильний.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер західний сильний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 10оС. Вітер західний помірно сильний.
Субота. Мінлива хмарність, зранку дощ. Температура: 6оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 1оС. Вітер  західний помірний.
Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 6оС. Вітер  західний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Хмарно. Температура: 5оС. Вітер західний помірно сильний. 
Понеділок. Хмарно, часом дощ. Температура: 9оС. Вітер  північно-західний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Хмарно, часом дощ. Температура: 8оС. Вітер східний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 7оС. Вітер східний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність.   Температура: 3оС. Вітер південно-східний слабкий. 
Середа. Ясно. Температура: 8оС. Вітер південно-східний помірний.
калина3 Четвер. Хмарно. Температура: 11оС. Вітер західний помірний.
В ніч на п’ятницю. Хмарно.  Температура: 7оС. Вітер західний помірно сильний.
П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: 14оС. Вітер західний сильний.
В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 10оС. Вітер західний помірно сильний.
Субота. Мінлива хмарність, зранку дощ. Температура: 6оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 1оС. Вітер  західний помірний.
Неділя. Мінлива хмарність.  Температура: 6оС. Вітер  західний помірно сильний.
В ніч на понеділок. Хмарно. Температура: 5оС. Вітер західний помірно сильний. 
Понеділок. Хмарно, часом дощ. Температура: 9оС. Вітер  північно-західний помірно сильний.
В ніч на вівторок. Хмарно, часом дощ. Температура: 8оС. Вітер східний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 7оС. Вітер східний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність.   Температура: 3оС. Вітер південно-східний слабкий. 
Середа. Ясно. Температура: 8оС. Вітер південно-східний помірний.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 162

Повідомлення в номер / «Вісті Ковельщини» – газета для Вас і про Вас!

31.10.2024
Шановні читачі!
Як ми повідомляли, розпочалась передплата газет і журналів на 2025-й рік. У зв’язку із збільшенням поштових тарифів дещо зросла вартість передплати «Вісті Ковельщини». Разом із послугами поштового зв’язку вона становить:
на 1 місяць – 75,00 грн.
на 3 місяці – 185,00 грн.
на 6 місяців – 350,00 грн.
на 12 місяців – 680,00 грн.  
Ми розуміємо, що підвищення передплатної ціни не всім «по кишені». Але впадати у розпач не варто. Є  різні способи виходу із ситуації. 
Наприклад, газету передплатити не одразу на цілий рік, а на квартал або 6 місяців. Є можливість і передплати електронної версії «міськрайонки». Вартість її – всього 40 гривень.
Дуже вигідно передплатити газети безпосередньо в редакції «Вістей Ковельщини», яка розташована у Ковелі по вулиці Міцкевича, 3. Для цього необхідно:
– завітати найближчим часом, доки сприятлива погода, безпосередньо до редакції;
– оформити передплату на будь-який період із будь-якого дня;
– з початком нового календарного року щочетверга ОСОБИСТО забирати газету в редакції. Якщо Ви об’єднаєтеся у групу не менше 10-ти чоловік (за місцем роботи чи проживання), «міськрайонку» доставимо за вказаною адресою.
Вартість «редакційної» передплати значно нижча – всього 600 гривень на рік!
Нагадаємо також, що читачі, які передплатять «Вісті Ковельщини» у будь-який зручний для себе спосіб, отримають право на участь у традиційному конкурсі-розіграші «Передплатіть і виграйте!».
Отож, передплачуйте і читайте «Вісті Ковельщини» – газету для Вас і про Вас!
Редакція.
газеткаШановні читачі!
Як ми повідомляли, розпочалась передплата газет і журналів на 2025-й рік. У зв’язку із збільшенням поштових тарифів дещо зросла вартість передплати «Вісті Ковельщини». Разом із послугами поштового зв’язку вона становить:
на 1 місяць – 75,00 грн.
на 3 місяці – 185,00 грн.
на 6 місяців – 350,00 грн.
на 12 місяців – 680,00 грн.  
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 171
Читати далі

Повідомлення в номер / Їх покликання – творити добро для людей

31.10.2024
Наступної неділі, 3 листопада, своє професійне свято відзначатимуть працівники соціальної сфери. Сьогодні, в умовах російсько-української війни, на їх тендітних плечах (а працюють там переважно жінки) “лежить” тягар наслідків широкомасштабного вторгнення росії в Україну взимку 2022 року. Про це розповідає очільниця управління соціальної і ветеранської політики виконкому Ковельської міської ради Софія Сагаль в інтерв’ю на 3-й сторінці сьогоднішнього номера газети.
НА СВІТЛИНІ ви бачите працівників соціальної сфери Ковельської громади на чолі з керівницями  Софією Сагаль (управління соціальної і ветеранської політики), Світланою Смітюх (територіальний центр соціального обслуговування – надання соціальних послуг), Жанною Вельмою (служба у справах дітей), Інною Третяк (міський центр соціальних служб) та Марією Кисляк (Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю).
Щиро вітаємо цих чуйних і добрих людей з прийдешнім святом, бажаємо миру, добра, благополуччя, Божого благословення на кожен день нелегкої, але потрібної людям праці!
Фото Аліни РОМАНЮК.
20241023_114826Наступної неділі, 3 листопада, своє професійне свято відзначатимуть працівники соціальної сфери. Сьогодні, в умовах російсько-української війни, на їх тендітних плечах (а працюють там переважно жінки) “лежить” тягар наслідків широкомасштабного вторгнення росії в Україну взимку 2022 року.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 149
Читати далі

Повідомлення в номер / Наша праця – для людей і заради

31.10.2024
У наступну неділю, 3 листопада, в Україні відзначатимуть День працівників соціальної сфери. З цієї нагоди наш кореспондент мав розмову з начальником управління соціальної і ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради Софією Сагаль.
– Софіє Анатоліївно! Ваше професійне свято, так би мовити, традиційне: його в Україні відзначають з 1999 року. Але нині воно має особливе значення, адже Україна третій рік веде виснажливу і кровопролитну війну з рашистською росією, яка віроломно напала на нас взимку 2022 року. Виходячи з цього, перед працівниками соціальної сфери, очевидно, постали нові завдання, про які ми у недалекому минулому навіть не думали?
– Безперечно. Хоча наша служба була й раніше надзвичайно важливою. Сьогодні її роль і значення зросли в рази. Широкомасштабний наступ росії ускладнив життя мільйонів українців. Багато із них втратили рідних і близьких, залишилися без житла, матеріальної підтримки. Тому працівники соціальної сфери були одними з перших, хто прийшов їм на допомогу.
Починаючи з 24 лютого 2022 року, лише в Ковельській територіальній громаді знайшли прихисток понад 7 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Всі вони отримали матеріальну та гуманітарну допомогу. На сьогодні частина громадян повернулася до постійних місць проживання або виїхала в інші населені пункти. В результаті нині у нас на обліку трохи більше, як 4 тисячі переселенців.
– Після початку російсько-української війни управління, очолюване Вами, дещо змінило свою назву. Чим це викликано?
– Сотні українців втратили на війні своїх рідних, тисячі приєдналися до лав Збройних сил України, тисячі чекають на повернення своїх рідних додому. Для надання всебічної допомоги вказаним категоріям громадян в нашому управлінні створено відділ ветеранської політики, в якому на обліку перебуває 160 членів сімей загиблих та 137 осіб з інвалідністю внаслідок війни. 
Підтримка таких громадян проводиться за рахунок коштів громади відповідно до Програми соціальної підтримки сімей загиблих військовослужбовців, поранених і зниклих безвісти осіб, які брали участь в АТО/ООС та захисті Батьківщини від збройної агресії російської федерації проти України.
– Чи означає це, що коло службових обов’язків Ваших колег розширилося? Які установи та організації працюють у сфері соціальних послуг Ковельської громади? 
– Міністерство соціальної політики України ще на початку березня 2022 року розробило рекомендації щодо організації надання соціальних послуг населенню в умовах воєнного стану. Відповідно до них управління соціальної та ветеранської політики здійснює організацію надання соціальних послуг на всіх етапах цього процесу шляхом забезпечення взаємодії суб’єктів системи надання соціальних послуг. Це – територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), служба у справах дітей, Ковельський міський центр соціальних служб, центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю, громадські об’єднання та організації. 
Управління забезпечує наповнення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, інформує населення про соціальні послуги, якими можуть скористатися жителі громади, їх зміст і порядок надання. Тільки по Ковельській територіальній громаді понад 10000 громадян отримують різного роду соціальних допомог, компенсацій та користується соціальними послугами.
– Як бачимо, загін соціальних працівників у громаді чималий. Що б Ви хотіли їм сказати напередодні професійного свята? 
– День працівника соціальної сфери – професійне свято, яке по праву належить тим, хто виявляє милосердя, створює добро не тільки зі службового обов’язку, а й за велінням совісті та покликом душі. Тож, шановні колеги, нехай не вичерпується Ваша енергія, не гасне світло Вашої душі. Нехай щедро родять посіяні зерна добрих справ, приносять задоволення і людську вдячність, а доля сторицею віддячить за доброту, людяність і сердечність. Хай Ваше життя буде багате на щастя, любов та удачу! Здоров’я Вам та Вашим рідним, добробуту і  благополуччя в кожному домі, радості і, звичайно, переможного миру нашій славній державі!
Особливо щирі вітання адресую ветеранам соціальної служби нашого міста, які нині перебувають на заслуженому відпочинку. Бажаю їм здоров’я, активного довголіття. Вони доклали багато сил, вміння, знань, щоб соціальна сфера постійно розвивалася і вдосконалювалася, а люди відчували постійну турботу про себе. Нехай Господь дарує їм многі і благі роки життя!
Розмову вів 
Володимир Петрук.
привіУ наступну неділю, 3 листопада, в Україні відзначатимуть День працівників соціальної сфери. З цієї нагоди наш кореспондент мав розмову з начальником управління соціальної і ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради Софією Сагаль.
– Софіє Анатоліївно! Ваше професійне свято, так би мовити, традиційне: його в Україні відзначають з 1999 року. Але нині воно має особливе значення, адже Україна третій рік веде виснажливу і кровопролитну війну з рашистською росією, яка віроломно напала на нас взимку 2022 року. Виходячи з цього, перед працівниками соціальної сфери, очевидно, постали нові завдання, про які ми у недалекому минулому навіть не думали?
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 132
Читати далі
  • 39
  • 40
  • 41
  • 42
  • 43
  • 44
  • 45
  • 46
  • 47
  • 48
  • 49

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025