Серед діячів Українського визвольного руху чільне місце займає Василь Сементух, який протягом тривалого часу очолював ОУН на Волинському Поліссі. Народився він 23 серпня 1921 року у селі Облапи поблизу Ковеля. Закінчив 8 класів місцевої школи, де з осені 1939-го працював учителем. Після початку німецької окупації у 1941-му  став заступником коменданта поліції села Несухоїжи. Тоді ж Василь Антонович вступає в ОУН і використовує свою посаду, щоб допомагати підпільникам влаштовуватися на роботу та отримувати необхідні документи. 

Його енергію та надзвичайні здібності помітили у вищому керівництві ОУН і  в 1942 році призначили провідником Ковельського району, а пізніше і надрайону ОУН. Під час розбудови УПА Василь очолив відділ військової розвідки в штабі Групи УПА "Турів". З кінця 1944-го він керує Камінь-Каширським надрайонним проводом ОУН. Через 2 роки Сементуха призначають референтом  (керівником) Служби безпеки Ковельської округи ОУН та водночас заступником окружного провідника. Це був дуже важкий час для українських патріотів: більші відділи УПА були вже розгромлені, а ті підпільники, які ще переховувались, були значною мірою деморалізовані великими втратами та репресіями проти своїх рідних. Частина повстанців припинила зв'язок із вищим керівництвом та перейшли до відвертого бандитизму. 

“Ярому” довелось докласти багато зусиль, аби повернути їх до ідейної боротьби, водночас було організовано активну діяльність з ліквідації зрадників і донощиків, які завдавали підпіллю найбільшої шкоди. 

25 липня 1948 року Сементух очолив Ковельський окружний провід ОУН. У цей час сталінська влада наполегливо проводила насильницьку колективізацію, селян били й арештовували, забирали майно, погрожували вивезенням на Сибір, щоб примусити написати заяви в колгосп. Усе це викликало спротив поліщуків, і до Українського визвольного руху приєдналося багато нових людей. Повстанці на деякий час активізували свою діяльність, їх жертвами стали переважно ті радянські активісти, які найбільше знущалися із селян. 12 березня 1949-го бійці "Ярого" біля Буциня організували засідку на автомобіль Старовижівського райкому. Було вбито першого секретаря Жукова, завідувача відділу агітації і пропаганди Приступнюка, редактора газети Ангелова, поранено голову райвиконкому, депутата Верховної Ради УРСР  Никифора Комісарика. Пізніше його кітель, пробитий кількома кулями, виставили як експонат у музеї МВС.

Та внаслідок дій радянських каральних органів повстанці також зазнавали непоправних втрат. У доповідній записці Волинського обласного управління МГБ вказується, що в період 1947-1950 років повстанці, які діяли на території області, втратили вбитими 488 чоловік, 39 вийшли з повиною, понад 60 захоплено живими. 

Витяг із довідки: "Особливу небезпеку становить та обставина, що не дивлячись на значні втрати у рядовому складі, бандпідпілля зуміло зберегти до 1950 року основні керівні ланки і кадри досвідчених підпільників-керівників. В області продовжує функціонувати крайовий "Провід" ОУН. Керівник цього "проводу" – Дубовий, його заступник Верховинець і референт пропаганди Гордій організовували і направляли діяльність підпілля, виховували нових керівників для відшкодування втрат, всіляко намагаючись підтримати в підпіллі стан організованості і дисципліни. В повному складі діяв Ковельський окружний "провід" ОУН на чолі з досвідченими бандитами Ярим, Михайлом і Косом". 

У 1950-му вище керівництво ОУН дало вказівку головну увагу звернути на агітаційну роботу та збереження патріотичних кадрів. Значним успіхом повстанців Ярого став напад на редакцію політвідділу МТС у селі Кримне 5 червня 1950 року. Повстанці забрали 100 кг новенького друкарського шрифту, біля 10 кг фарби і 40 кг паперу. Зробити це вдалося непомітно, без жодного пострілу, попри те що в приміщенні будинку жили озброєні активісти. Завдяки цьому обладнанню підпільники налагодили роботу власної друкарні і до весни 1952-го надрукували понад 20 тисяч листівок та брошур. 15 червня того ж року Василь Сементух був нагороджений Срібним Хрестом Заслуги, а 10 жовтня отримав військове звання "Поручник-політвиховник УПА".

Улітку 1950-го очільник Крайового проводу ОУН Василь Галаса ("Орлан") зустрівся з "Ярим" та провідником Берестейської округи ОУН Олександром Степанюком ("Богуном"). Було прийнято рішення Берестейську округу приєднати до Ковельської, а "Богуна" перевести на Житомирщину. З урахуванням кількох районів Рівненщини Ковельська округа стала налічувати 22 райони. Радянські органи держбезпеки активізують пошуки "Ярого" та регулярно вербують агентів серед людей, які йому допомагали. 

7 липня 1950 року Сементух писав Дубовому: "Ситуація в терені за зимовий період, можна сказати, була різною, але спеціальних сильних натисків майже не було, тепер МГБ б'є нас виключно агентурою і всю увагу звертають на неї як взимку, так і весною, усе було сконцентровано на вербуванні і операції проводилися за даними агентури". 

l

24 серпня  оперативники завербували агента "Удачну" в селі Секунь Старовижівського району, яка розповіла, що її будинок регулярно відвідує "Ярий". Управлінням МГБ в хаті "Удачної" 13 жовтня була організована засідка на чолі зі старшим лейтенантом Зуєвим із завданням захопити "Ярого" живим. Але вже наступного дня один із солдатів, який перебував у засаді, заснув і не вийшов із кімнати за сигналом "Удачної", коли та ввечері зайшла в будинок із місцевим жителем Веремчуком. Він побачив солдатів, і жителі Секуня стали підозрювати Удачну в роботі на органи.

Нареченою Василя була жителька села Шкроби на Старовижівщині Марія Мочичук ("Катя"), 1927 року народження. Після війни вона вчилася у Ковельській середній школі №3, де здійснювала розвідку для підпілля ОУН, а також закуповувала канцелярські товари. У 1948 році після закінчення 9-го класу Марія почала працювати вчителькою у рідному селі, через загрозу арешту у серпні 1949-го перейшла на нелегальне становище. Деякий час переховувалася у схроні в селі Лучичі поблизу Ратного і виконувала функції друкарки. Пізніше Марія була призначена провідницею "Жіноцтва" Пінського надрайону ОУН. Загинула 6 лютого 1951-го на Берестейщині.

Надійним соратником Василя Сементуха був очільник Старовижівського районного, а пізніше надрайонного проводу ОУН – Андрій Михалевич ("Кос"). У жовтні 1949 року призначений референтом СБ та заступником провідника ОУН Ковельської округи. Він багато зробив для розбудови підпільних осередків у поліських районах. Йому часто вдавалося залучити на сторону повстанців навіть радянських активістів. Швагро "Коса" – Степан Калачук ("Панас") очолив ОУН Старовижівщини. У боївці Панаса Сементух перебував весною 1951-го. 

21 травня в кущах на болоті біля села Замшани повстанців, які спали, помітив місцевий пастух. Він повідомив про це замшанівських стрибків. Старший винищувальної групи Петро Бірук скомандував негайно йти на місце постою, "стрибки" підкралися непомітно і оточили повстанців. Ті кинулися на прорив, але у "Панаса" заклинило автомат, і він не зміг стріляти. Один із "стрибків" вдарив його по голові прикладом і захопив у полон. Полоненого "стрибки" жорстоко побили, а потім повезли в Ковель. По дорозі біля Буциня зупинилися і знову почали бити "Панаса", аж поки не закатували його до смерті. 

Оглядаючи автомат Калачука, "стрибки" виявили, що він був змащений смальцем, оскільки у повстанців не було збройового масла. Певно, це і стало причиною його відмови при спробі вистрелити. Під час сутички іншим підпільникам вдалося втекти, при цьому "Ярий" загубив сумку з документами. Співробітники МГБ їх розшифрували і дізналися, що найбільш активні прихильники ОУН, які жили легально, були записані кандидатами в члени організації. Це були переважно молоді хлопці, які готувалися до вступу в боївки і залучалися до повстанських акцій.

l

Через великі втрати Сементуху довелося звести підпільну діяльність до мінімуму. Наприкінці 1953-го до його боївки входили: Олексій Карпук ("Кравченко"), Степан Бабаліцький ("Ярема") та Віра Королюк ("Христя"). Чекісти їх наполегливо шукали і, зрештою, досягли успіху. В ході оперативних заходів у них викликала підозру сорокарічна Олександра Лабнюк із села Буцинь. Її чоловік – 57 річний Микола служив у "стрибках" та працював охоронцем місцевої машино-транспортної станції. Будинок Лабнюків стояв неподалік місця роботи, на околиці села. Неграмотне подружжя передплачувало газети "Правда" та "Радянська Волинь", а син Петро за кілька місяців узяв у бібліотеці 72 книги. Для ліквідації повстанців обласне управління МВС розробило детальний план, який відпрацювали на схожій місцевості. До операції залучили підрозділи внутрішніх військ із Луцька та Ковеля чисельністю понад 60 чоловік.

Вночі 16 січня 1954 року Миколу Лабнюка таємно арештували на чергуванні та відвезли в Ковель. На допитах він зізнався, що в коморі між стінами зробив криївку,  де вже кілька місяців переховуються "Ярий", "Кравченко", "Ярема" та "Христя". Під тиском слідчих він погодився допомогти затримати повстанців. Є також версія, що на це рішення вплинуло й те, що  Микола ревнував свою дружину до "Кравченка". Ще до п'ятої години ранку оперативно-військова група МВС  оточила садибу Лабнюків двома кільцями на значній відстані. Всі бійці зайняли зручні вогневі позиції в будинках та на горищах. Згідно з розробленим планом Лабнюк повернувся о 8.00 додому та відправив дружину із сином у контору МТС, де їх затримали. Через дві години він передав оунівцям суп із підлитим снодійно-паралітичним препаратом "Нептун", забрав молодшого сина та замкнув двері. 

Але, мабуть, повстанці щось запідозрили і не стали вживати отруєну їжу. Через годину співробітники МВС помітили що з будинку Лабнюків іде дим. Двоє повстанців виламали двері, вискочили зі зброєю на вулицю та побігли у різні боки. Бійці оперативно-військової групи відкрили по них вогонь і вбили неподалік палаючого будинку, тим часом третій оунівець вибіг із хати з протилежного боку, заліг на криші льоху і відкрив вогонь із автомата. Вогнем у відповідь він  був убитий. Із горища будинку також стріляли, але недовго. 

Через сильну пожежу згоріло все господарство Лабнюків, при огляді попелища було виявлено обгорілий труп Христі, залишки радіоприймача, друкувальної машинки та зброї. У загиблих повстанців вилучили три автомати, гвинтівку та 4 пістолети. 

Цей бій став одним із завершальних під час визвольної боротьби на Волині. Наші земляки-повстанці загинули як герої, але ворогу не здалися.

Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.

На світлинах: “Ярий” і “Богун”; “Христя” і “Ярий”; “Кравченко” і “Ярий” (сидить).

Фото з архіву автора.

Серед діячів Українського визвольного руху чільне місце займає Василь Сементух, який протягом тривалого часу очолював ОУН на Волинському Поліссі. Народився він 23 серпня 1921 року у селі Облапи поблизу Ковеля. Закінчив 8 класів місцевої школи, де з осені 1939-го працював учителем. Після початку німецької окупації у 1941-му  став заступником коменданта поліції села Несухоїжи. Тоді ж Василь Антонович вступає в ОУН і використовує свою посаду, щоб допомагати підпільникам влаштовуватися на роботу та отримувати необхідні документи. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 158

«Так влаштоване життя, що щастя пролітає птахом, а біль чи горе – надовго тінню накриває його», – якось написав Анатолій Семенюк.

...Найважливіше в житті Галини було успішно закінчити школу. А вийшло навіть із золотою медаллю. Перша висота взята. А друга – вступ до вишу, складання  вступних екзаменів. До цього й готувалась дівчина ціле літо. Від книги не відходила. Подружки гуляють, подружки танцюють, уже й кавалерів мають. Її мати іноді навіть просить, щоб пішла відпочити з друзями, а їй байдуже. Хотіла доказати, що недаремно їй вчителі ставили відмінні оцінки. Та для заспокоєння душі вирішила звернутись до знахаря. Подружки підказали. 

І він прорік, що вступ – це така дрібниця, яка нічого не варта в порівнянні з тим, що її чекає опісля. А саме: «Тричі вийдеш заміж, всі чоловіки тебе дуже любитимуть і ти їх, будеш щаслива, але…». До кінця не схотіла чути. Вискочила від знахаря, як куля. Ніби дурний сон їй це здалось відразу. Старалась забути.  І їй це вдалось, коли пірнула у веселе й радісне студентське життя.

Вчилась успішно, як в школі. Красива, розумна, чом в таку не закохатись? І від хлопців відбою не було. Та вибрала після зустрічі на одному з вечорів курсанта авіаційного училища з Кременчука. З Григорієм протанцювала тоді  і вже не розлучались. У 19 років після першого курсу вийшла заміж. У 20 років народила донечку. Жилося щасливо 4 роки. На 5-ий рік льотчик-випробувач загинув. 

Їй здавалося, що разом з ним рухнув цілий світ. Тримала на світі донька і вірна подруга Майя. Про друге заміжжя і думати не могла. Рана була глибока. Працювала, донька росла, у «світ» не виходила. Тільки до подруги на ювілейний день народження пішла. І там познайомилась   серед гостей (а, може, й навмисне їх старались познайомити) із моряком-підводником, який був розлучений, бо дружина не витримувала довгих чекань із моря чоловіка і знайшла такого, що був щодня під боком. 

Отож дві зранені душі потяглись одна  до одної, і знову народилась нова сім’я, а згодом і ще одна донечка. За скеруванням влади опинились аж на Далекому Сході. 4-кімнатна квартира, мир і злагода, подорожі під час відпусток. Знову щастя світилось щодня. Та чоловік, рятуючи команду підводного човна під час аварії, загинув. Горю не було меж. 

Тоді Галина згадала про передбачення знахаря, що буде тричі виходити заміж. Тричі? Ні в якому разі! Мабуть, це її карма така, що заміж ні-ні. Вона вже й так двічі вдова. Повернулась жити в Україну. У цей час після невиліковної хвороби помирала її подруга. Трагедія назрівала. Галина була в розпачі. 

Одне за другим відходять дорогі для неї люди. Старалась більше часу проводити біля хворої, щоб підтримати її. І Майя перед кінцем попросила Галину, аби вона доглянула її чоловіка, бо він після Чорнобиля теж втрачав здоров’я, щоб пожаліла його…

Вони спілкувались часто, діти їхні дружили. Спільне горе не розлучало їх. Допомагав Микола в ремонті квартири Галині. Разом відпочивали, разом одружували дітей. Тож коли син і донька Миколи уже завели свої сім’ї, батько залишився сам. І тепер почав нагадувати Галині про прохання Майї. 

Вона була категорична, але всі їхні діти були за, і стали просити. І хоч сказала, що ніколи не полюбить його, а наймичкою не буде, він на це не звернув уваги. Аби була злагода і взаємоповага, а любов у них була вже. І Галина здалась.

Всіма силами старався чоловік, щоб у сім’ї панувало благополуччя і щастя. Іноді жінка була нестерпна. А він ніби цього не помічав, розумів, що вона не може забути минуле. Любив однаково і своїх, і її онуків, тішився сімейними радощами, віддавав усім останні тепло і ласку. 

І хоч лікарня часто підтримувала Миколу, але Чорнобиль зробив своє...

Жінка тепер думає часто, що ж таке щастя? З усіма чоловіками жилось щасливо, але перемішане з трагедією. Виявляється, що життя – це і радість, і горе, успіхи і невдачі, народження і кінець. На тому й світ стоїть.

Тож цінуймо те, що маємо, бо щастя можна знайти лише тоді, коли ми живемо заради інших, а не заради  себе.

Валентина Остапчук.

«Так влаштоване життя, що щастя пролітає птахом, а біль чи горе – надовго тінню накриває його», – якось написав Анатолій Семенюк.

...Найважливіше в житті Галини було успішно закінчити школу. А вийшло навіть із золотою медаллю. Перша висота взята. А друга – вступ до вишу, складання  вступних екзаменів.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 151

14 лютого, п’ятниця

Схід Сонця – 07.36; захід – 17.36. 

Місяць – у Діві. 

День Святого Валентина або День закоханих. 

Рівноап. Кирила, учителя слов’янського.

15 лютого, субота

Схід Сонця – 07.34; захід – 17.37.

Місяць – у Терезах. 

День вшановування учасників бойових дій на території інших держав. 

День комп’ютерника.

Міжнародний день операційної медичної сестри. 

Прп. Пафнутія Києво-Печер.

16 лютого, неділя

Схід Сонця – 07.32; захід – 17.39.

Місяць – у Терезах. 

День військового журналіста України. 

Неділя про блудного сина. Мчч. Павла, Іллі.

17 лютого, понеділок

Схід Сонця – 07.31; захід – 17.41.

Місяць – у Терезах. 

День спонтанного прояву доброти. 

Міжнародний день кота. 

Прп. Феодора Києво-Печер.

18 лютого, вівторок

Схід Сонця – 07.29; захід – 17.43.

Місяць – у Скорпіоні.

Свт. Льва Римського. 

19 лютого, середа

Схід Сонця – 07.27; захід – 17.45.

Місяць – у Скорпіоні. 

День Державного герба України.

Мчч. Максима, Феодота (Богдана).

20 лютого, четвер

Схід Сонця – 07.25; захід – 17.46.

Місяць – у Стрільці. 

День Героїв Небесної Сотні.

Всесвітній день соціальної справедливості. 

Блгв. кн. Ярослава Мудрого.

Місячні фази у лютому

Спадаючий  Місяць – до 27 лютого. 

Новий Місяць – 28 лютого. 

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 07.36; захід – 17.36. 

Місяць – у Діві. 

День Святого Валентина або День закоханих. 

Рівноап. Кирила, учителя слов’янського.

Схід Сонця – 07.34; захід – 17.37.

Місяць – у Терезах. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 160

ОВЕН. Відкиньте зайві клопоти, насолоджуйтеся життям. Можливi дрiбнi побутовi проблеми на рiвному мiсцi. Є сенс зайнятися змiцненням дружнiх зв’язкiв з колегами. Начальство помiтить вашу активнiсть. 

ТЕЛЕЦЬ. На початку тижня постарайтеся усунути недолiки у роботi. Думка навчитися чомусь новому своєчасна. Бiльше упевненостi в собi. В середу, використовуючи чарiвнiсть i дипломатичнiсть, можете досягти мети i залучити до справ інших. 

БЛИЗНЮКИ. Робота налаштовуватиме на впровадження нових iдей i технологiй, колеги i начальство будуть доброзичливi. Головне не зупинятися на досягнутому, рух вперед принесе успiх. 

РАК. Буде непросто встигнути за змiнами.  Будьте готовi швидко реагувати на новини. Сприятливi контакти з партнерами здалеку, можливi довготривалі вiдрядження. Можете отримати нову роботу.

ЛЕВ.  Постарайтеся наперед скласти план дiй, iнакше потонете в справах i турботах. Не давайте приводу для плiток заздрiсникам. У серединi тижня справам доведеться присвятити багато сил, незважаючи на внутрiшнiй опiр.

ДIВА. Здатнiсть заглиблюватися у фiлософськi роздуми i робити в результатi реалiстичнi висновки дозволить  вибрати правильний шлях.  Не варто захоплюватися захистом iнтересiв iнших людей.

ТЕРЕЗИ. Перешкоди або обмеження на шляху зникнуть. Дiйте, рухайтеся вперед. На роботi не варто поспiшати з початком складних проєктiв. Потрiбно ретельно все проаналiзувати.  Проявіть терпіння і оптимізм у спілкуванні з родиною.

СКОРПIОН. Сприятливий час для творчого пiдходу до роботи. Знадобиться iнiцiативнiсть i рiшучiсть для впровадження в життя передових технологiй. Робота принесе прибуток i моральне задоволення.

СТРIЛЕЦЬ. Є шанси здiйснити бажане, але навряд чи вистачить рiшучості. Подробицi особистого життя краще не розказувати, щоб уникнути плiток. Зате можна смiливо демонструвати творчi досягнення, є шанс прославитися. 

КОЗЕРIГ. Гарний тиждень для творчостi i кар’єри. Ваша працездатнiсть дивуватиме. Зосередженiсть i активнiсть буде вiдмiчена i винагороджена. Особистi стосунки краще не з’ясовувати  – буде важко дiйти спільної думки.  

ВОДОЛIЙ. Настає напружений перiод, важливi подiї можуть вiдбутися в дiловому життi. В середу краще завершити справи, що залишилися. Не забувайте про повсякденнi турботи. 

РИБИ. У першiй половинi тижня будьте обережнi в дiях.  Прислухайтеся до голосу iнтуїцiї. Добре почекати  з дальнiми поїздками, вони не виправдають очiкувань. Можливий прибуток вiд спільного бiзнесу з партнерами. 

Підготував 

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Відкиньте зайві клопоти, насолоджуйтеся життям. Можливi дрiбнi побутовi проблеми на рiвному мiсцi. Є сенс зайнятися змiцненням дружнiх зв’язкiв з колегами. Начальство помiтить вашу активнiсть. 

ТЕЛЕЦЬ. На початку тижня постарайтеся усунути недолiки у роботi. Думка навчитися чомусь новому своєчасна. Бiльше упевненостi в собi. В середу, використовуючи чарiвнiсть i дипломатичнiсть, можете досягти мети i залучити до справ інших. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 185

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 0оС. Вітер східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: -3оС. Вітер східний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: -1оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: -4оС. Вітер східний помірний.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: -2оС. Вітер східний  помірно сильний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: -6оС. Вітер  східний слабкий.

Неділя. Ясно. Температура: 0оС. Вітер   східний  помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність.  Температура: -6оС. Вітер  східний помірний.

Понеділок. Ясно. Температура: -1оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: -6оС. Вітер східний слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність.  Температура: -1оС. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність.  Температура: -5оС. Вітер північно-східний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 0оС. Вітер північно-східний помірний.

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 0^оС. Вітер східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: -3^оС. Вітер східний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність. Температура: -1^оС. Вітер східний помірно сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 173

Нещодавно на своєму офіційному сайті Департамент агропромислового розвитку  Волинської облдержадміністрації оприлюднив інформацію, яка варта особливої уваги. 

Згідно із нею 2024-го року Україна вийшла на довоєнний рівень експорту – 24,5 мільярди доларів, який становить 59 відсотків в загальному експорті. Це є другим історичним рекордом останнього часу (у 2021-му відповідна сума склала 27,7 мільярда). Загалом аграрії відправили за кордон понад 78 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції.

Вражає, чи не так? В умовах, коли росія продовжує нищити економіку і соціальну сферу держави, коли скоротилися посівні площі, а трудівники села відчувають нестачу робочої сили у зв'язку з мобілізацією, переживають інші труднощі й негаразди, українське село не лише вистояло, а й ще раз підтвердило, що є однією з найважливіших підвалин не тільки вітчизняної, а й світової економіки. 

Що ж експортують наші аграрії? На першому місці – соняшникова олія – 21 відсоток. Її продано за кордон майже 6 мільйонів тонн на більше як 5 мільярдів. На другому місці – кукурудза (теж 21 відсоток, але дещо менша виручка). На третьому місці – пшениця (15 відсотків, вартість якої 3,7 мільярда доларів). В "лідерах" також ріпак, соя, макуха і залишки, одержані під час добування рослинних жирів і олій.

Частка м'яса та їстівної продукції свійської птиці склала 4 відсотки. Попитом на ринку користувалися ячмінь та цукор. Не стоять осторонь і аграрники Волині. У січні-жовтні 2024 року вони експортували продукції  на суму 96,7 мільйона доларів. Найбільша частка в структурі сектору – рослинницька продукція (майже 75 відсотків).

З кожним днем весна все ближче. Синоптики прогнозують її досить ранньою. Це значить, що турбот у хліборобів незабаром побільшає. Побажаємо ж їм успіхів і перемог на продовольчому "фронті", котрий, як бачимо, не менш важливий, як воєнний.

Буде хліб – буде держава!

Нещодавно на своєму офіційному сайті Департамент агропромислового розвитку  Волинської облдержадміністрації оприлюднив інформацію, яка варта особливої уваги. 

Згідно із нею 2024-го року Україна вийшла на довоєнний рівень експорту – 24,5 мільярди доларів, який становить 59 відсотків в загальному експорті. Це є другим історичним рекордом останнього часу (у 2021-му відповідна сума склала 27,7 мільярда). Загалом аграрії відправили за кордон понад 78 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 147

Кажуть, наперед  людей з днями народження не вітають. Може, й так. Але що вдієш, коли дехто заслуговує вітань не тільки раз в рік, а частіше? І не тільки вітань, а й щиросердних подяк за добрі справи, милосердну душу, активну громадянську позицію і вболівання за долю рідного міста, області, всієї України. 

До таких особистостей з повним правом можна зарахувати Людмилу Севастянівну Стахорську, добре відому мешканцям нашого краю. Вона – активна учасниця громадсько-політичного життя, депутат Ковельської міської ради в минулому, а нині – голова Ковельської міськрайорганізації Червоного Хреста України. Про діяльність її ми неодноразово розповідали в газеті "Вісті Ковельщини", інших засобах масової інформації.

Мені імпонує в Людмилі Севастянівні справді молодече завзяття, кипуча енергія, бажання постійно бути в русі, запалювати однодумців новими ідеями та ініціативами. На подібне не завжди здатні люди, молодші за віком, які живуть за принципом: "Моя хата скраю". А пані Людмилі не заважають ані літа,  ані  проблеми, які є в кожного з нас.

Народилася Людмила Стахорська у Ковелі. 1969 року закінчила Ковельське медичне училище, і наступних шість років працювала у пологовому будинку акушеркою, медичною сестрою. Згодом вступила до Луцького педінституту, після закінчення якого працювала на педагогічній ниві. Але й вийшовши на заслужений відпочинок, не полишила викладацьку роботу, трудячись у Ковельській філії МАУП. Одночасно була активною в громадсько-політичному житті. Але, мабуть, найкраще своє вміння організовувати і вести за собою людей продемонструвала, коли довірили їй очолювати Ковельську міськрайорганізацією Товариства Червоного Хреста України у 1999 році.

Особливо потрібними громаді стали її організаторські здібності після того, як рашистська росія у лютому 2022 року здійснила широкомасштабний наступ на Україну. Осередок Товариства Червоного Хреста у Ковелі став своєрідним штабом, навколо якого об'єдналася патріотична громадськість, активісти волонтерського руху. Визнаним лідером з першого дня тут стала Людмила Севастянівна. Про добрі справи її команди однодумців постійно розповідає газета "Вісті Ковельщини", тому повторюватися не буду.

Скажу лишень одне: Ковельській громаді надзвичайно пощастило, що у ній живе, працює, дерзає така чудова людина, як Людмила Севастянівна Стахорська – чуйна, добра, принципова і неспокійна. Любляча дружина, турботлива мати і бабуся, вірна подруга, колега. Це – особистість, з якою можна сміливо йти в розвідку, бо знаєш: не підведе і не зрадить.

Шановна наша ювілярко!

З нагоди знаменної дати у Вашому житті адресуємо Вам слова нашої улюбленої поетеси,  землячки Олени Чабан:

Здоров'я і радості, щастя й добра

Хай Вам принесе благодатна пора.

Для серця – найкращих, святих почуттів,

І миру – душі, і достатку в житті.

Пісень і наснаги на довгий ще вік

Хай щиро дарує щодень кожен рік!

За дорученням друзів і однодумців  – 

Валентина Січкар.

l

Адміністрація, трудовий колектив ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини" щиросердно здоровить з ювілеєм невтомну ініціаторку добрих і потрібних людям справ, активну учасницю волонтерського руху, вірного друга ковельських журналістів і просто чарівну Жінку Людмилу Севастянівну Стахорську.

Многая Вам літа і Господнього благословення на кожен прийдешній день!

Кажуть, наперед  людей з днями народження не вітають. Може, й так. Але що вдієш, коли дехто заслуговує вітань не тільки раз в рік, а частіше? І не тільки вітань, а й щиросердних подяк за добрі справи, милосердну душу, активну громадянську позицію і вболівання за долю рідного міста, області, всієї України. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 182

Мабуть, не знайдеться в Ковелі людини, яка б хоч раз не слухала чудовий спів нашої землячки Галини Тарасової.

В талановиту бабусю вдався її не менш талановитий онук Михайло Тарасов, або, як він себе називає "Тарміш-акардеоніст". Випускник Ковельської школи мистецтв, він нині навчається у Волинському коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського.

Окрім навчання, Михайло перебуває в постійному творчому пошуку: пише музику, виступає на концертах, постійно вдосконалюючи свою виконавську майстерність. Є організатором і учасником благодійних акцій на підтримку ЗСУ.

Михайло Тарасов постійно публікує свої пости в соціальних мережах. Ось і нещодавно повідомив у   Фейсбуці, що світ побачив його перший невеликий альбом, який розміщений в Ютубі, запросивши бажаючих до перегляду й коментарів. Назва альбому: "TARMISH  – Сольна програма (акордеон) частина 1".

Оскільки акордеон, як і саксофон, є моїми улюбленими інструментами, не втримався, щоб не послухати Михайла. Скажу чесно: гарно і талановито. Це підтверджують й інші слухачі в своїх коментарях. 

Не втримався і я, поставивши лайк і написавши: "Вітаю! Так тримати!".

Радісно усвідомлювати, що незважаючи на всі виклики часу, які нині переживають українці, не міліє криниця талантів у рідному Ковелі. Пишаюсь, що у моєї колишньої однокласниці пані  Галини такий чудовий і креативний онук. Успіхів і перемог йому на всіх життєвих шляхах!

Микола Вельма.

Мабуть, не знайдеться в Ковелі людини, яка б хоч раз не слухала чудовий спів нашої землячки Галини Тарасової.

В талановиту бабусю вдався її не менш талановитий онук Михайло Тарасов, або, як він себе називає "Тарміш-акардеоніст". Випускник Ковельської школи мистецтв, він нині навчається у Волинському коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 316

Мабуть, найголовнішою рисою характеру переконаних патріотів-українців завжди була, є і буде віра в Бога. З нею вони йшли у бій в різні  роки боротьби за волю і незалежність, з нею захищають рідну землю сьогодні.

Невипадково тому у 2021 році, задовго до бандитського широкомасштабного нападу росії на Україну, з ініціативи молодого, але енергійного голови районної ради В’ячеслава Шворака за підтримки голови райдержадміністрації Ольги Черен провели зустріч з представниками релігійних громад Ковельщини, щоб намітити шляхи співпраці влади і духовенства різних конфесій, обміркувати проблеми зміцнення духовної єдності наших земляків.

Саме тоді виник задум створити районну Раду церков і релігійних  організацій при Ковельській районній раді,  розробити положення про засади її діяльності. Безперечно, не обійшлося без скептиків, які сумнівалися в доцільності створення подібного об’єднання. Мовляв, Церква відокремлена від держави, має свої питання до вирішення, отож завдання органів влади не втручатися у її справи, як велить законодавство, а в міру своїх сил та можливостей допомагати релігійним громадам, не заважаючи при цьому в роботі.           

Час, однак, згодом розставив все на своє місце. В ході подій зими і весни 2022-ого року, коли проти ворога мужньо повстав український народ, стало зрозумілим, що монолітна єдність суспільства – одна з важливих передумов здобуття Перемоги над окупантами на полі бою. Слова з духовного гімну українців «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!» набрали особливої актуальності. Ці слова стали орієнтиром у діяльності Ради церков, особисто і В’ячеслава Шворака, і Ольги Черен, і громадсько-політичних активістів, і патріотично налаштованого духовенства, і представників місцевого бізнесу.

Важко перелічити всі форми й методи, які використовували і використовують у своїй діяльності влада і Церква, тісно співпрацюючи та глибоко усвідомлюючи відповідальність за долю держави. Це – і молитовні сніданки на яких щоразу відбувався збір чималих коштів, які в подальшому були використані для потреб ЗСУ, і засідання Ради за участю широкої громадськості, де обговорювались важливі соціально-гуманітарні проєкти, і спільні щонедільні молитви «За мир в Україні». Цінним було те, що релігійні  громади активно доєднались до волонтерського руху, вагомо допомагаючи Збройним Силам України, про що постійно повідомляють друковані та електронні засоби масової інформації, соціальні мережі.

Зроблене громадськістю, владою і духовенством заклало надійний фундамент активної співпраці і тісної взаємодії. Яскравим свідченням цього стала подія, яка нещодавно відбулася на Ковельщині і яку дехто справедливо назвав історичною.

Ось що повідомив офіційний інтернет-сайт Православної Церкви України: “У Ковелі вперше відбулася міжконфесійна молитва за мир і єдність. Історичний момент: віряни та духовенство різних конфесій у спільній молитві”.

У соборі Великомученика Димитрія Солунського в Ковелі вперше прозвучала міжконфесійна молитва, яка об’єднала представників різних релігійних юрисдикцій, місцевих владу та духовенство. Очолив молебень декан Свято-Димитрівського округу ПЦУ протоієрей Анатолій Александрук.

Захід відбувся в рамках діяльності Ради церков Ковельщини, ініціатором створення якої є голова районної ради В’ячеслав Шворак. 

Отець Анатолій Александрук поділився своїми враженнями від історичної події: «У такому піднесенні і в такому відчутті повноти благодаті наш духовний Славень ще не звучав».

Докладнішу інформацію подали офіційні сайти Ковельської районної ради і районної державної адміністрації:

«24 січня 2025 року з ініціативи Ради церков і релігійних організацій при Ковельській районній раді вперше в історії Ковельщини в храмовій споруді церкви Димитрія Солунського відбувся спільний молитовний міжконфесійний захід «Молитва за єдність». Участь у ньому взяли душпастирі Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви, Римо-Католицької Церкви, представники протестантських церков. Влада й віряни підносили молитви до Всевишнього за єдність Українського народу, збереження нації і держави, за захист наших воїнів, настання справедливого і стійкого миру.

На закінчення велично прозвучав духовний гімн «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!».

Відеозапис хвилюючого духовного заходу є в соціальних мережах, тому кожен бажаючий може долучитися до перегляду цієї воістину історичної події: на Ковельщині. Настоятель Свято-Пантелеймонівського храму ПЦУ селища Люблинець о. Матвій Олійник так висловив свої враження:

«Раніше ми у селищі Люблинець робили спільні молитви з представниками «УПЦ», завжди були якісь докори і «криві» погляди. На цій же молитві було зовсім інакше. Різні конфесії, але відчувалася дружня атмосфера, повага і любов.

Звісно, єднання через молитви різною мовою і розуміння, що ми переможемо, єднає всіх нас.

Дякую!».

Свої емоції у пості в мережі Фейсбук висловив голова Ковельської районної ради, голова Ради церков і релігійних організацій Ковельщини В’ячеслав Шворак. «Відбулась міжконфесійна «Молитва за єдність». Щиро дякую Раді церков і релігійних організацій за приклад мудрості, взаємоповаги та співпраці. Хоч я і не зміг бути присутнім, радію, що разом ми крокуємо до справжньої духовної єдності».

І ще:

«Спільна молитва вже рік об’єднує людей у Ковелі. І це не лише молитовне об’єднання, а й справжня сила підтримки наших військових. Чудово бачити, як люди шукають спільне, залишивши  розбіжності позаду.

У ці важкі часи, коли серця обтяжені болем і втратами, наші зустрічі стають необхідними. Щотижня до них долучається все більше людей, і це радує. 

Ми відчуваємо силу цієї молитви. За рік від її початку, кількість загиблих серед наших земляків-захисників зменшилася.

Це не просто цифри. Це віра, яка діє. 

Молитва за Україну триває. Бо вона дарує надію.

Долучайтеся!

Наступна зустріч – це неділя.

Місце незмінне.

Час той самий».

Від себе додамо, що пан голова має на увазі спільні молитви, які щонеділі відбуваються у Ковелі біля пам’ятника Борцям за Незалежність.

Тож нехай і надалі віра в Бога, тісна співпраця влади, духовенства і громадськості допомагають українському народові в його героїчній боротьбі з ворогом.

З нами – Бог, а, отже, разом із Ним ми – СИЛА.

Михайло КУЗЬМУК.  

     

Мабуть, найголовнішою рисою характеру переконаних патріотів-українців завжди була, є і буде віра в Бога. З нею вони йшли у бій в різні роки боротьби за волю і незалежність, з нею захищають рідну землю сьогодні.

Невипадково тому у 2021 році, задовго до бандитського широкомасштабного нападу росії на Україну, з ініціативи молодого, але енергійного голови районної ради В’ячеслава Шворака за підтримки голови райдержадміністрації Ольги Черен провели зустріч з представниками релігійних громад Ковельщини, щоб намітити шляхи співпраці влади і духовенства різних конфесій, обміркувати проблеми зміцнення духовної єдності наших земляків.

Саме тоді виник задум створити районну Раду церков і релігійних  організацій при Ковельській районній раді,  розробити положення про засади її діяльності.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 199

Кожна історична епоха вносить свій зміст у людські слова. Відповідно з бігом часу цей зміст видозмінюється. 

Для прикладу візьмемо слово "краще". Вождь світового пролетаріату владімір ульянов-лєнін якось прорік: "Краще менше, та краще". Було це в несамовиті роки так званої "жовтневої  революції", яка принесла в росію, а відповідно і в Україну смерть, розруху, голод і репресії.

Його наступник сталін любив повторювати: "Жити стало краще, жити стало веселіше" (?!!). Як кажуть, без коментарів.

В часи застою популярним було іронічно-сатиричне: "І життя хороше, і життя добре, але добре жити ще краще".

І лише помірковані й розсудливі українці в усі часи повторювали: "Краще синиця в руці, аніж журавель в небі". Тобто, як є, так хай і буде.

Яким же змістом наповнене слово "краще" нині? Не помилюсь, коли скажу: "Чим менше, тим краще". Не вірите? Тоді поясню (на конкретних прикладах).

Отож:

– Чим менше знаєш, тим краще спиш;

– Чим менше критикуєш владу, тим краще і спокійніше у тебе життя;

– Чим менше дивитися телемарафон,  тим краще для твого психічного здоров'я;

– Чим менше у тебе заробітна плата, тим краще почуваєшся в супермаркетах і на ринках, бо туди майже на заходиш;

– Чим гарніша у тебе дружина, тим краще для її шефа;

– Чим менша у тебе квартира, тим краще для твого настрою в дні сплати боргів за "комуналку".

Думаю, ви зрозуміли. Тим більше, що й самі живете за принципом: “Чим менше, тим краще”: Якщо,  наприклад, у день народження рідних або знайомих завжди ламали голову над питанням: "Що ж написати у вітальній поштовій листівці?”, то тепер заходите в соцмережу, вибираєте слоган: "З днем народження, Іване!", "Гарно відзначити день народження!", "Гарно провести день народження" і т. д., і т. п.

Правда, іноді можна потрапити у халепу, бо буває, що той умовний "Іван" помер, а клятий Фейсбук про це вас не попередив…

Краще менше й тоді, коли читаєте у смартфонах лише заголовки новин: "Трамп вступив на посаду", "Шмигаль поїхав у Давос", "путін вмер". Все. Коротко і зрозуміло. Це ж не газета і не книга, де потрібно напружувати мозкові звивини, мучитися з приводу того, що означає та чи інша літера.

А як чудесно, коли замість вечірньої казки всунете у руки дитини найсучасніше електронне диво і можете з кумою годину патякати ні про що, або з кумом пити наливку.

Отож, і кажу: "Чим менше, тим краще". Правда, за всіх тих позитивів, про які я написав вище, є один маленький негатив. Так, згідно із дослідженнями міжнародної Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) в країнах, які входять до складу цього утворення (Європа, Північна Америка, Японія, Австралія, Нова Зеландія – всього 31), різко впав рівень володіння базовими навичками читання і математики. Кажучи простими словами, більшість населення планети тупішає, адже кожний п'ятий дорослий не спроможний прочитати елементарний текст або розв'язати найпростішу арифметичну задачу.

Цілком зрозуміло, що наслідки такого, образно кажучи, процесу масової дебілізації даються взнаки і в політиці, і в економіці, і в соціальній сфері. З приводу цього можна навести силу-силенну фактів, але не буду втомлювати читача, який і так все добре знає без мене і якого не хочу втомлювати великою кількістю букв у тексті…

Бо ж чим менше, тим краще?

Охрім СВИТКА.      

Кожна історична епоха вносить свій зміст у людські слова. Відповідно з бігом часу цей зміст видозмінюється. 

Для прикладу візьмемо слово "краще". Вождь світового пролетаріату владімір ульянов-лєнін якось прорік: "Краще менше, та краще". Було це в несамовиті роки так званої "жовтневої  революції", яка принесла в росію, а відповідно і в Україну смерть, розруху, голод і репресії.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 157