У лютому виповниться друга річниця з початку повномасштабного вторгнення московії в Україну. За цей час кожним із нас багато вистраждано і пережито.

Особливо важко тим, у кого на війні загинули рідні і близькі. На жаль, їх кількість щоденно збільшується. Щоб зайвий раз у цьому переконатися, достатньо  зайти на кладовище будь-якого міста чи села. І хоч ми кажемо, що Герої не вмирають, насправді їх уже ніколи не буде з нами.

У цих складних умовах, в яких нині перебуває Україна, що переживає чи не найтрагічніший період у своїй історії, кожному з нас слід усвідомити: країна у смертельній небезпеці, над нею нависла реальна загроза окупації ворогом. Що таке російська окупація, можуть розповісти переселенці із тих населених пунктів, які дивом врятувалися від смерті, катувань, ґвалтувань і грабежів.

"Руський мір"   – це жах, якого потрібно не допустити за будь-яку ціну. Сьогодні це ще можливо, завтра може бути пізно. Для цього потрібно усвідомити масштаби катастрофи, яка нависла над нами, зрозуміти, що врятувати державу може тільки монолітна єдність і згуртованість народу.

Сьогодні не повинно бути поділу на фронт і тил. Ми всі  – єдиний фронт прорвавши який ворог піде далі – аж до західних кордонів України. Скрізь буде те, що сталося в Бучі, на Миколаївщині, Херсонщині, Дніпропетровщині, не кажучи вже про Донбас і Луганщину.

Зброю до рук мають взяти всі, хто готовий і вміє з нею обходитися, кому дорогі його сім'я, родина, хто не хоче решту свого життя провести у рабстві. Мобілізація не тільки назріла, але й перезріла. Як її ефективно провести, мають добре подумати  воєнні й державні чини. Так, ухилянтів  слід жорстоко карати і, в разі потреби, затримувати, але не менш важливо – мотивувати захисників країни, створити їм належні умови для боротьби проти рашистів. Головне – дати зброю, якої катастрофічно не вистачає на фронті.

Не може бути сьогодні в Україні колаборанства, зрадництва, корупції, поділу на "нашу" і "не нашу” Церкву чи Мову. Все має бути українське. Неприємно дивитися, коли у дні суворих випробувань і смертей Героїв дехто дозволяє собі жити за мірками безтурботності, байдужості, брехні та лицемірства, влаштовувати, образно кажучи, банкет під час чуми.

Єднаймося, українці! Разом ми – сила!

У лютому виповниться друга річниця з початку повномасштабного вторгнення московії в Україну. За цей час кожним із нас багато вистраждано і пережито.

Особливо важко тим, у кого на війні загинули рідні і близькі. На жаль, їх кількість щоденно збільшується. Щоб зайвий раз у цьому переконатися, достатньо  зайти на кладовище будь-якого міста чи села. І хоч ми кажемо, що Герої не вмирають, насправді їх уже ніколи не буде з нами.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 152

Із гнівом й обуренням сприйняв звістку про те, що нашу археологічну пам'ятку – Семенову гору байдужі чиновники Державної служби геології і надр разом із фірмою "Сандекс" додумалися на аукціоні (думаю, не безкоштовно) продати і перетворити на пісок, знести з лиця землі цей красивий і неповторний куточок Старовижівщини теперішнього Ковельського району. 

У час війни треба було тим чиновникам і ділкам піти на Донбас  разом із нашими захисниками, серед яких багато волинян, а дехто вже там і загинув, щоб відвойовувати терикони, там шукати запаси піску.

Насамперед у своєму листі до редакції газети "Вісті Ковельщини" хочу подякувати журналістці Валентині Бліновій та редактору газети Миколі Вельмі за своєчасно підняту тему на захист нашого довкілля, нашої рідної природи. Вони у своїх статтях донесли до широкого загалу населення Старовижівщини і всього Ковельського району ті наслідки, які, користуючись змінами у законодавстві, можуть творити не тільки в нашому районі, а й по всій Україні.

Я – корінний житель Старовижівщини. Тут народився, виріс, а після закінчення вузу та служби в армії трудився все своє життя. За майже сорок років трудової діяльності об'їхав та обійшов пішки весь колишній Старовижівський район. Мабуть, немає тут жодної дороги не тільки між селами, а й польових чи лісових, якими б не довелося їздити. На власні очі переконався, яким красивим є наше Полісся.

Де поля обіймають ліси,

Споконвіку у нас і понині

Дивовижної море краси.

Приїжджайте до нашого краю,

Відведете тут душу сповна.

Хлібом-сіллю гостей зустрічає

Рідна нам Старовижівщина.

Коли на початку 90-х років приїхав сюди на розкопки відомий на Волині археолог Григорій Охріменко, я був дуже радий. З ним був знайомий ще з 1968 року, коли я закінчував навчання на історичному факультеті Луцького педінституту, а він був студентом другого курсу. Я мав змогу щодень відвозити його на Семенову гору на розкопки, а ввечері забирати на ночівлю в готель. Їздили з ним і на озеро Луки, що між селами Дубечно і Лютка, де він також проводив дослідження. Про результати роботи експедиції Григорій Охріменко розповів членам тодішнього райвиконкому, зокрема про те, що на Семеновій горі знайшли залишки поселення часів неоліту (приблизно V тис. років до нашої ери). 

Там жили люди, обробляли землю. А нині в XXI столітті знайшлися "хазяї", яким потрібен пісок. Це сором і ганьба тим, хто первісну перлину природи й історії цинічно хоче стерти з лиця землі. 

Старожили розповідають, що Семенова гора завжди приваблювала жителів навколишніх сіл багатствами лісу, місцевими краєвидами, в 20-30 роках її навіть оточувала річечка, а в середині було озерце.

У 60-70-х роках узимку сюди на лижах приїжджала молодь і школярі Старовижівської, Галиновільської і Смолярівської шкіл. Навколо гори на лісових дорогах були лижні маршрути, тут проходили змагання з орієнтування на місцевості. У 70-80-х роках молоді родини з дітьми каталися на лижах і санках, зокрема й ми з доньками. Радості дітвори не було меж. Та й досі це улюблене місце відпочинку.

Звертаючись до громадськості й жителів Ковельського району, хочу сказати, що таких Семенових гір на Старовижівщині, Ратнівщині, Любомльщині, Турійщині набереться до сотні. Ці красиві місця природи треба зберегти від будь-яких посягань. Це повинні пам'ятати керівники та депутати всіх територіальних громад і всіма силами захищати їх.

Також звертаюся до депутатів Ковельської районної ради, щоб на сесії ухвалили звернення до Верховної Ради із вимогою скасувати ті положення, якими позбавили місцеве самоврядування права погоджувати продаж земель. Адже не так давно і парламент, й уряд обіцяли, що місцева влада матиме змогу розпоряджатися і землею, і надрами, і всіма багатствами на своїй території, що на місцях люди самі контролюватимуть використання природних ресурсів і матимуть із цього вигоду та додаткові фінанси. А тут у час війни – у грудні 2022 року – народні депутати скасували ці обіцянки. 

Нині жителі Старої Вижівки, Галиної Волі, Смолярів, уся громада висловлюють обурення такими діями і обіцяють, що до Семенової гори не допустять ніякої техніки для добування піску: ні машин, ні механізмів. Я закликаю всіх об'єднатися і зробити все, щоб скасували рейдерський аукціон і відповідно до законодавства повернули людям право розпоряджатися  місцевими ресурсами. 

Я на власні очі бачив, як зникають 80-100-річні сосни, 100-200-річні дуби, нищаться березові гаї, грабові ділянки. Досі перед очима стоять величні дуби в урочищах Сологубовка, Циганка, між селами Лісняки, Сьомаки, Рудня, Нова Вижва. Колись учотирьох не могли обійняти одного дуба. Тепер таких немає.

Тож ви перестаньте рубати ліси,

Ну хоч би до ста вони років росли.

А то їм хіба набереться копа,

Коли вже пускаєте сосну із пенька?

Який ви оставите слід на землі –

Хіба тільки лози та ліс-коноплі?

Микола Шаясюк.

Смт. Стара Вижівка.

Із гнівом й обуренням сприйняв звістку про те, що нашу археологічну пам'ятку – Семенову гору байдужі чиновники Державної служби геології і надр разом із фірмою "Сандекс" додумалися на аукціоні (думаю, не безкоштовно) продати і перетворити на пісок, знести з лиця землі цей красивий і неповторний куточок Старовижівщини теперішнього Ковельського району. 

У час війни треба було тим чиновникам і ділкам піти на Донбас  разом із нашими захисниками, серед яких багато волинян, а дехто вже там і загинув, щоб відвойовувати терикони, там шукати запаси піску.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 168

На життєвому календарі Петра Гнатовича Барановського, жителя м. Любомля, засвітилася прекрасна цифра – 102. Така поважна дата зібрала в його домі багато гостей.

Дата хвилююча не тільки для ветерана – це свято міста, району, ветеранської організації, бо життя фронтовика, ветерана праці – історія України. Тож домівка Барановського наповнилася гостями, була зіткана зі щирих вітань, подяк, побажань, задушевних спогадів, поваги, любові, шани.

Було за що дякувати Петру Гнатовичу, адже його життєвий шлях увібрав стільки незабутніх подій, переживань, героїчних і трудових буднів, що вистачило б на багатьох. А ветеран вистояв, вижив, хоч пройшов пекло війни. Він  не  зрадив собі, своїй землі, яку захищав, відбудовував, ростив дітей. Як би там не було, ніколи не нарікав на свою долю, яка йому випала – навпаки, радий, що живе, може тішитись успіхам дітей, онуків, правнуків, живе в незалежній Україні. Адже десь у тому є і його частинка праці.

Гортає Петро Гнатович спогади свого життя. Звичайно, його життєва стежина могла б стати цікавим телевізійним серіалом. Роки війни в спогадах ветерана (колишнього солдата) не мають строку давності. Хоч пройшло уже багато літ, а пам'ять зберегла все.

Коли  смертельні громи війни впали на нашу землю, Петро Гнатович боронив її від ворога. Коли закінчилася війна, а життя вимагало мирних професій, колишньому військовому командиру довелося пройти усі щаблі повоєнної мирної відбудови. Але завжди, де б не працював, віддавався роботі сповна. В 1946 році працював завідуючим фінвідділом головної кланової комісії Шацького району. Довгий час очолював колгосп в с. Піща, з 1957 р. – голова сільської ради с. Затурці. Пізніше, майже 20 років очолював колгосп. Уже на пенсії довелось працювати директором контори по заготівлі худоби в м. Любомлі, а ще – директором Любомльського ринку, навчаючись заочно в Житомирському сільськогосподарському інституті.

Ось такі життєві сходинки працелюба, які він пройшов з честю. І нині при світлій пам'яті Петро Гнатович згадує все чітко, називаючи прізвища людей, керівників, з ким довелося разом жити і працювати, на диво присутнім.

На запитання, як вдалося прожити таке нелегке, наповнене багатими подіями довге життя, відповів: "Багато працював, старався бути добрим до людей, ніколи не підвищував голос на них, нікого не карав. Підходив до справи так, щоб люди мене зрозуміли. Не пив, не курив. А вдома був добрий, розуміючий тил. З дружиною прожили майже 60 років, добре прожили, виховали гарних дітей, діждалися онуків, правнуків."

Пішла вірна подруга в засвіти, тож нині рідні поспішають до батьківської хати, аби порадувати успіхами, подякувати за батьківську любов, мудрість, вклонитися натрудженим рукам, допомогти. Проте Петро Гнатович ще сам багато робить. Він вирощує виноград. Дбайливо за ним доглядає, виготовляє смачне вино. Неодмінно цікавиться новинами району, області, країни.

"Часом думаю: колись наша українська земля зазнала жахливих руйнувань, багато втрачено. Пройшли роки, відродили, відновили, відбудували, прийшла незалежність до нас. Думалось, що ось заживуть наші діти по-новому. А що вийшло, що в світі сталося? Чому війна? Ми ж працьовиті, миролюбиві. Серце болить – руйнується країна, гине молодь. Шкода", – веде роздуми Петро Гнатович, і в старечих очах блищить сльоза.

Теплі, щирі слова вітань і вдячності висловили ветерану в той день Андрій Броїло, заступник голови районної ради, Світлана Ювченко – начальник управління соціального захисту районної військової адміністрації, Ігор Торба, керуючий справами виконавчого комітету міської ради Любомля, Антон Форманюк, секретар міської ради, заступник голови ради.

Зворушило вітання голови місцевої ветеранської організації Петра Мохнюка. Бо обоє ветеранів спільно працювали. До речі, Петро Ульянович 35 років був головою міста. Тож ветеранам було що згадати.

Вийшовши на пенсію, Петро Гнатович довгий час очолював ветеранську організацію, разом з П. Мохнюком створили хор ветеранів, були і є активними його учасниками. Нині Петро Ульянович очолює ветеранську організацію Любомльської громади. 

Нагадали Петру Гнатовичу про себе члени хору ветеранів "Осіннє золото", подарувавши йому низку улюблених пісень і колядок. Ветеран співав разом з хористами, адже ще є і членом  хору 35 років.

Мені доводилось і раніше зустрічатися з цією прекрасною людиною, яка є прикладом  у житті, роботі, побуті.

Спасибі Вам, Петре Гнатовичу, за життєві дороги, за життя, за вміння його робити прекрасним.

Здоров'я Вам, уваги, любові від рідних, турботи, піклування від влади, щасливих, спокійних років життя! 

Дай, Боже, нам з Вами дочекатися омріяної Перемоги над ворогом!

Валентина СІЧКАР,

голова Ковельської районної ветеранської організації.

На життєвому календарі Петра Гнатовича Барановського, жителя м. Любомля, засвітилася прекрасна цифра – 102. Така поважна дата зібрала в його домі багато гостей.

Дата хвилююча не тільки для ветерана – це свято міста, району, ветеранської організації, бо життя фронтовика, ветерана праці – історія України. Тож домівка Барановського наповнилася гостями, була зіткана зі щирих вітань, подяк, побажань, задушевних спогадів, поваги, любові, шани.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 152

У перші дні збройного нападу російського агресора ковельчани Іванна та Роман Котелюки записалися добровольцями у 100-ту бригаду територіальної оборони. А своїх діток – п'ятирічного Олежика і чотирирічну Олесю залишили на бабусю. 

Через переслідування 

і голодомори

Найголовнішим аргументом піти до війська для сімейної лікарки Ковельського центру первинної медико-санітарної допомоги Іванни Котелюк була родинна історія, яка могла б стати сюжетом драматичної повісті чи захоплюючого фільму. Бо упродовж багатьох десятиліть її предки через свої переконання зазнавали переслідувань радянської влади: їх висилали у Сибір, кидали за грати, морили голодом, знищували фізично – за те, що читали історію Грушевського чи носили зброю повстанцям.

Молодше покоління продовжило патріотичні традиції. З перших днів Революції Гідності Іванна з мамою Ольгою на столичному Майдані  готувала коктейлі Молотова. Брат Роман, лікар за фахом, надавав медичну допомогу пораненим, а сестра Богдана, ще школярка, виступала на мітингах і не злякалася, коли відповідні служби погрожували поставити її "на облік".

Опанувала 

РПГ та АК

…24 лютого 2022 року Іванна Ярославівна, як завжди прийшла на роботу в поліклініку. У колективі тільки й розмов було про війну. Дехто плакав, хтось був у розпачі або збирався виїжджати за кордон. 

– Для себе я відразу вирішила, що більше потрібна в армії, аніж тут, – пригадує жінка. – Тим паче, що до тероборони пішов мій брат, теж лікар, і чоловік, який мені сказав: "Хіба можна сидіти і чекати, поки прийде москаль до нашої хати?".

Подружжя Котелюків записалося добровольцями до 100-ї Волинської бригади Сил територіальної оборони.  

– Начальником медчастини став мій брат Роман Буско. До медичної команди, крім мене, увійшли мої колеги ковельські лікарі Тарас Римарчук й Олександр Ліпич, а також мій чоловік як водій,  – розповідає пані Іванна про початок бойової служби. – Ми почали налагоджувати медичну допомогу за натівськими стандартами, самі навчалися і вчили бійців, як зберегти життя на полі бою: правильно накладати турнікети, формувати аптечку тактичної медицини. 

У Львівському медичному університеті, який закінчила Іванна Котелюк, військової кафедри не було. Тому в бригаді їй присвоїли звання сержанта. Під її опікою опинилося майже стільки ж бійців, як і пацієнтів, які уклали з нею декларацію як із сімейним лікарем. Доводилося і лікувати бійців, і щеплення робити, і тренінги проводити, і самій здобувати знання, вкрай необхідні в бойових умовах. Медикиня у прямому сенсі взяла до рук зброю, оволоділа нею так, що навіть подумувала стати снайпером. Їй легко підкорилися РТГ та АК – стрільби по мішенях були майже щодня, адже волинські тероборонівці стояли впритул до кордону із державою, звідки щохвилини могла рушити ворожа навала.

"Тепер наша черга боронити рідну землю"

Досвід військової служби згодився Іванні Ярославівні й після того, як через хворобу мами звільнилася з війська. На своє робоче місце у поліклініці повернулася з трьома відзнаками відмінної служби – від командира військової частини та бригадного генерала. 

– Нині мені легше порозумітися з військовослужбовцями, які звертаються за допомогою як до сімейного лікаря, бо послужила, знаю армійську систему, як подаються рапорти та готуються документи, – ділиться Іванна Ярославівна. – Серед моїх пацієнтів чимало поранених, які спішать залікувати рани, щоб знову повернутися до побратимів. Стараюся допомогти кожному якнайшвидше пройти обстеження, отримати направлення в госпіталь чи порекомендувати курс лікування.

…Їй і досі іноді сниться військова служба, бо фактично живе новинами з передової, де рятують бійців її брат і чоловік. Якщо вдень у круговерті робота-школа-дитсадок-дім не завжди знаходить час дізнатися, як там у них справи, то вже пізно ввечері обов'язково поспілкується. 

– У мене немає тривоги, немає часу на плачі, – упевнено каже пані Іванна. – Знаю: треба зберігати спокій і впевненість. Адже недарма наші предки століттями проходили крізь криваві випробування. Тепер настала наша черга відстоювати Українську державу.

Валентина БЛІНОВА.

У перші дні збройного нападу російського агресора ковельчани Іванна та Роман Котелюки записалися добровольцями у 100-ту бригаду територіальної оборони. А своїх діток – п'ятирічного Олежика і чотирирічну Олесю залишили на бабусю. 

Найголовнішим аргументом піти до війська для сімейної лікарки Ковельського центру первинної медико-санітарної допомоги Іванни Котелюк була родинна історія, яка могла б стати сюжетом драматичної повісті чи захоплюючого фільму.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 127

Днями у Ковельському районному управлінні ГУ ДСНС України у Волинській області відбувся брифінг для представників засобів масової інформації. 

На зустрічі були озвучені статистичні дані щодо кількості пожеж, спричинених недотриманням правил пожежної безпеки при використанні пічного опалення та електрообігрівачів. Розглянули основні причини виникнення пожеж в приватному житловому секторі та інших небезпек в зимовий період.

Обговорили й те, як запобігти нещасним випадкам, зокрема, – попередити пожежі, отруєння чадним газом, загибель людей. 

Інформував присутніх начальник відділу організації профілактичної роботи, майор служби цивільного захисту Микола Лябук.

За офіційними даними, з початку 2024 року (станом  на 16 січня) в Ковельському районі зареєстровано 17 пожеж (9 за аналогічний період минулого року). У результаті вогнем знищено (пошкоджено) 13 будівель та споруд, тоді як в 2023 році лише 8. 14 пожеж виникло і у житловому секторі (житлові будинки, дачі, сараї, надвірні споруди тощо), а  в 2023 році – 8.

Внаслідок пожеж на території району загинула одна особа (як і в минулому році). Вибравшись із вогняної пастки, чоловік вирішив самостійно рятувати цінні речі та повернувся в дім, не дочекавшись рятувальників. Від отриманих травм помер у лікарні.

Про те, як правильно діяти в подібних ситуаціях, розповів головний інспектор відділу  організації профілактичної роботи, старший лейтенант служби цивільного захисту Богдан Чимбур. Перш за все, попри страх, слід опанувати емоції і діяти швидко. Негайно викликайте пожежно-рятувальну службу за телефоном "101". При цьому вкажіть точну адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, наявність осіб. Повідомте своє прізвище та номер телефону. Якщо є можливість, евакуюйте людей. Постарайтесь зустріти рятувальників та скерувати їх в потрібному напрямку. Звісно, й самому треба оцінити ситуацію і, в міру можливості, діяти – гасити пожежу підручними засобами. 

За статистикою, кажуть рятувальники, пожежа вдома найчастіше виникає через нехтування правилами безпеки, неправильну експлуатацію техніки, електроприладів (або їх неякісне виробництво). Загрозу становлять як обігрівачі, так і зарядні пристрої до телефонів. 

Пам'ятайте: гасити електропроводку під напругою водою строго забороняється, бо тоді ураження електричним струмом гарантовано. Тож перше, що слід зробити у цьому випадку – негайно знеструмити мережу. 

Якщо горять побутові електроприлади – спочатку висмикніть шнур з розетки, а потім вимкніть автомат в електрощитку. Приступайте до гасіння. Швидко те, що під рукою (мокра ганчірка або щільне покривало, ковдра) накиньте на прилад (слідкуйте, щоб краї щільно прилягали до поверхні), перекриваючи доступ кисню до вогню. У жодному разі не гасіть водою палаючу пластмасу!

Рятувальники радять кожному вдома, на роботі,  в машині мати вогнегасник – це найпростіший і найефективніший спосіб погасити полум'я на ранніх стадіях. Найуніверсальнішим, кажуть, є порошковий, адже підходить для усіх типів займання. Важливо знати, що гасити ним слід з підвітряного боку, струмінь направляти не на полум'я, а на палаючу поверхню. Також надзвичайники нагадують про необхідність щороку перевіряти вогнегасник в спеціалістів, аби в разі небезпеки він дійсно допоміг. 

За словами спеціалістів, однією з основних причин виникнення пожеж в приватному житловому секторі є нехтування правилами безпеки при експлуатації приладів опалення. 

Тож, аби в подальшому не допустити збільшення подібних випадків, рятувальники ще раз нагадали основні правила пожежної безпеки при використанні пічного опалення, а саме: очищати димоходи та печі раз на три місяці; відстань від печі до меблів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів – не менше 1,25 м; біля кожної печі перед топковим отвором на горючій підлозі слід прибити металевий лист розміром не менше 0,5-0,7 м.

При користуванні печами заборонено: залишати печі, які топляться, без догляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям; користуватися печами, які мають тріщини; розміщувати паливо й інші горючі речовини і матеріали перед топковим отвором; зберігати непогашені вуглини та попіл у металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці; сушити (складати, підвішувати) на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цієї мети; використовувати дрова, довжина яких перевищує розміри паливника; використовувати як димоходи вентиляційні канали та канали газового обладнання; закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо.

А ось рекомендації щодо безпечного користування електричними обігрівачами: не застосовуйте несертифіковані та саморобні нагрівальні прилади; відстань до інших предметів має становити не менше 0.25 м; не вмикайте багато електроприладів у подовжувач одночасно; не сушіть одяг на чи біля пристроїв; не пропускайте провід від обігрівача під килимом (це призводить до його перегрівання та перетирання); вимикайте струм перед виходом.

Поширеним під час опалювального сезону є отруєння людей чадним газом. Він  не має запаху, безбарвний, тому його неможливо відчути, але він є всюди, де є палять печі і грубки. Отруєння може статись під час роботи бензинових двигунів, при згорянні природного газу, при пожежах. На відкритому просторі небезпека мінімальна.

Головні ознаки та симптоми отруєння чадним газом – головний біль; нудота; задуха; сплутана свідомість; м'язова слабкість; червоний колір обличчя. Тривала дія чадного газу може привести до смерті.

Як діяти? Негайно надати першу допомогу при отруєнні чадним газом: потерпілого винести на свіже повітря; звільнити від тугого одягу, розстібнути комір і ремінь; на голову і груди покласти холодний компрес; напоїти гарячим чаєм, кавою; при зупинці дихання та кровообігу – серцево-легенева реанімація; піднести до ніздрів шматочок вати, змочений нашатирним спиртом.

Такі випадки часто траплялися під час тривалих відключень світла при користуванні генераторами. Запам'ятайте, генератор необхідно розміщувати зовні будівлі (бажано під навісом) або в окремому технічному просторому приміщенні з вентиляцією і можливістю провітрювання. Відстань від нього до суміжних об'єктів (будівель, стін з вікнами, автомобілів тощо) має становити не менше 6 метрів.  

l

Ковельське районне управління ГУ ДСНС України у Волинській області робить усе можливе, аби кількість пожеж та загиблих на них зменшувалася. Рятувальники постійно удосконалюють свої навички та активно проводять інформаційно-роз'яснювальну роботу з населенням. Практикують інструктажі, уроки, де не просто інформують, а й відпрацьовують на практиці знання з техніки безпеки та домедичної підготовки. 

У нашому місті на базі ліцеїв №10 та 13 відкрили "Класи безпеки", які наповнили не лише інформаційними стендами, а й практичними матеріалами. Тож діткам дуже цікаво на таких уроках. Тут їх навчають основам безпеки життєдіяльності та цивільного захисту, особистої безпеки, здорового способу життя, ознайомлюють з правилами пожежної, мінної безпеки, надання долікарської допомоги та розповідають як діяти в умовах надзвичайних ситуацій.  А це так важливо знати, особливо в умовах війни.

Щодо останнього, то рятувальники ДСНС Ковельщини стоять не тільки на варті захисту нашого краю, а й перебувають на фронті. Це стосується піротехніків, які входять до обласної команди спеціалістів, що працюють в зоні бойових дій, знешкоджуючи ворожі боєприпаси та розміновуючи деокуповані території.

l

Ще однією з небезпек зимового часу є лід. Щоб запобігти трагічним випадкам рятувальники, навчають громадян правилам виходу на кригу, порядку надання допомоги потопаючому чи самому собі. Вони наголошують: виходити на лід дітям без батьків заборонено, а вирушати на замерзлі водойми поодинці – небезпечно!

Нещодавно працівники служби провели профілактичний рейд на міському водосховищі щодо небезпеки вкритих кригою водойм та нагадали правила безпеки на льоду:  виходити на лід можна лише тоді, коли його товщина досягне 7 см; міцність льоду перевіряйте палицею, а не ногою; рухайтесь повільно; йдіть лише протоптаними стежками; оминайте ділянки з товстим шаром снігу; якщо провалилися – покладіть витягнуті руки по краях пролому і повільно наповзайте грудьми на лід; під час масового катання на ковзанах лід має бути не тоншим за 25 см.

Рибалкам радять: оминайте ділянки, які вкриті товстим шаром снігу (під снігом лід завжди тонший); не пробивайте в одному місці багато лунок; не збирайтеся великими групами на невеликій площі льоду; не ловіть рибу поблизу вимоїн та занадто далеко від берега; завжди майте під рукою міцну мотузку, довжиною 12-15 метрів; тримайте поруч із лункою дошку або велику гілку; якщо лід почав тріщати та з'явилися характерні тріщини – негайно повертайтеся на берег (не біжіть, а відходьте повільно, не відриваючи ступні від льоду).

Тож будьте обачні, не нехтуйте правилами безпеки, а якщо стали свідком надзвичайної ситуації, одразу телефонуйте за номером "101". 

А вам, рятівники, щиро дякуємо за самовіддану службу в екстремальних умовах, коли цілодобово стоїте на варті життя і безпеки громадян.

Аліна РОМАНЮК.

Фото автора та Ковельського районного управління ГУ ДСНС України у Волинській області.

Днями у Ковельському районному управлінні ГУ ДСНС України у Волинській області відбувся брифінг для представників засобів масової інформації. 

На зустрічі були озвучені статистичні дані щодо кількості пожеж, спричинених недотриманням правил пожежної безпеки при використанні пічного опалення та електрообігрівачів. Розглянули основні причини виникнення пожеж в приватному житловому секторі та інших небезпек в зимовий період.

Обговорили й те, як запобігти нещасним випадкам, зокрема, – попередити пожежі, отруєння чадним газом, загибель людей. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 173

На Волині торік власники та орендарі землі сплатили 565 мільйонів гривень плати за землю.

Громади Волині впродовж 2023 року отримали в розпорядження 565,1мільйона гривень плати за землю. Це на 14,9 мільйона гривень більше, ніж у 2022 році. 

Зокрема, торік місцеві бюджети залучили 453,7 мільйона гривень плати за землю від юридичних осіб і 111,4 мільйона гривень земельного податку, який перерахували фізичні особи-землевласники та землекористувачі.

"Підтримка у належному стані об'єктів критичної інфраструктури, виконання повноважень у соціальній сфері та фінансування оборонних заходів  можливі лише за умови бюджетної стабільності громад. Очевидно, що сумління та податковий внесок кожного платника податків до місцевого бюджету тут і тепер – надзвичайно важливі. Тому звертаюся до громадян із проханням виконувати свої податкові зобов'язання своєчасно і таким чином дбати про фінансову спроможність громад, відтак – власну безпеку і добробут", – коментує в. о. начальника Головного управління ДПС у Волинській області Сергій Лисеюк.

Окрім поточних платежів, громадянам варто не забувати про сплату заборгованих у минулі роки земельного податку та податку на нерухомість, – нагадують у податковій службі.   

Звертаємо увагу, що платники податків мають можливість самостійно провести звірку щодо розрахунків з бюджетом через Електронний кабінет. Інформацію щодо нарахованих податкових зобов'язань також можна отримати у Центрах обслуговування платників, що діють при державних податкових інспекціях області. 

Водночас у Головному управлінні ДПС у Волинській області нагадують: підтримати країну та громади фінансово можуть і повинні громадяни, які торік отримали доходи, з яких не сплачено податки.

Із 1 січня 2024 року в Україні стартувала кампанія декларування доходів фізичними особами. Відзвітуватися про минулорічні доходи потрібно до 1 травня 2024 року.

Із огляду на доступність ІТ-сервісів, потенційним декларантам пропонується подати декларацію через Електронний кабінет або ж скористатися можливостями мобільного застосунку "Моя податкова". 

Завантажуйте застосунок "Моя податкова" в AppStore або GooglePlay, ідентифікуйтеся онлайн за допомогою файлового або хмарного КЕП будь-якого надавача та використовуйте більше сервісів. 

На Волині торік власники та орендарі землі сплатили 565 мільйонів гривень плати за землю.

Громади Волині впродовж 2023 року отримали в розпорядження 565,1мільйона гривень плати за землю. Це на 14,9 мільйона гривень більше, ніж у 2022 році. 

Зокрема, торік місцеві бюджети залучили 453,7 мільйона гривень плати за землю від юридичних осіб і 111,4 мільйона гривень земельного податку, який перерахували фізичні особи-землевласники та землекористувачі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 197

Усім відомо, що будь-яка  добра справа в Україні споконвіку завершувалася щедрим застіллям. У наших краях традиції дотримувалися неухильно, хоча у зв'язку з російсько-українською війною всіляких офіційних банкетів і фуршетів  нині стало менше. Але мова не про ці часи, а давніші.

Отож, чому пили-гуляли? Причин на те багато. Як казав один ковельський дотепник, тільки дурні шукають привід для пиятики – розумні завжди його мають. І справді, навіть зазирнувши у радянський календар, бачиш, що вихідних і святкових днів там було не набагато менше, аніж робочих. Назву деякі з них.

1. Офіційні свята: 7 листопада –  день жовтневого перевороту; 1 травня – день міжнародної солідарності трудящих;  8 березня – міжнародний жіночий день; 9 травня – день перемоги; 5 грудня, пізніше 7 жовтня – день радянської конституції.

2. Професійні свята – тут, як кажуть, до кольору – до вибОру: майже щонеділі вшановували як не комунальників, то будівельників, як не залізничників, то водіїв, як не бухгалтерів, то ревізорів, як не прокурорів, то міліціонерів, як не журналістів, то вчителів і т. д., і т. п.

3. Місцеві свята: дні міст і сіл, дні аматорів сцени, дні визволення населених пунктів  від німецько-фашистських загарбників, дні партизанської слави, дні жовтенят, піонерів і комсомольців, дні праці (так звані суботники і недільники), дні благоустрою або санітарні дні (у Ковелі це були, як правило, п'ятниці), дні школи, училища, дитячого садочка тощо.

4. Релігійні свята: хоча з релігією "нещадно" боролися, партійно-радянська верхівка не цуралася застілля з нагоди Нового року і Різдва Христового, Пасхи, Трійці, престольних празників. Не дивиною було побачити за одним столом парторга і священника, їх дружин та дітей.

5. Родинні свята: обов'язковим ритуалом було "виставити могорич" за  новонароджених дітей, їх хрещення, весілля, проводи на пенсію, отримання премій, підвищення на посаді, призначення на нову посаду, одержання урядових нагород і навіть грамот від голови колгоспу чи сільського бригадира.

Як відбувалися застілля? Їх готували за спеціальною програмою, яку мав затвердити начальник, якщо мова йшла про масові заходи "вищого" рівня. Треба було передбачити, хто відкриває фуршет і його веде, хто виступає першим  (представник партійного органу чи органу влади), хто проголошує тости і коли, якою буде розважальна програма і хто в ній братиме участь.

Але найголовніше – організувати "матеріальне" забезпечення застілля. Тобто, де знайти "спонсора", щоб придбати горілку, вино, воду, пиво, м'ясо і вироби з нього, хліб, овочі й фрукти. Коли передбачалася присутність дуже високого начальства, то необхідно було подбати про свіжу рибу, червону або чорну ікру, інші делікатеси.

Не менш важливо – відшукати затишне, небагатолюдне місце, бажано поблизу водойми. Слава Богу, у нашому краї таких місць вистачає. Це і "Калдуби", і  озера в Поворську та інших віддалених селах, і Пісочне, і навіть Світязь (у винятково важливих випадках). Якщо дати були, так би мовити, "офіційні", замовляли ресторани. Їх у радянські часи  в Ковелі було небагато: "Турія", "Лісова пісня", "Вечірній" ("Вогник"). Затишно і комфортно почувалися гості у залізничному ресторані, який славився і кухнею, і обслуговуванням.

l

Традиція влаштування банкетів з приводу і без них народилася не на "голому" місці, а ініціювалася, так би мовити, "згори" – із самої столиці радянської імперії міста москви. Як відомо, сталінське, пізніше хрущовське  й брежнєвське оточення любило гучні застілля, на які запрошували не лише найвище партійне керівництво, а й передовиків виробництва, письменників і поетів, військових, акторів, музикантів і співаків, журналістів. Мета – продемонструвати "непорушну" єдність партії і  народу, "безмежну" підтримку політики владної верхівки.

Звичайно, на місцях  мета таких банкетів була дещо скромніша, але без вихваляння партії та її керівництва різного рівня не обходилося. Зокрема, у Ковелі в  ті далекі роки дуже  популярними були зустрічі  з учасниками боїв за наше місто у липні 1944 року. І якщо спочатку святкові заходи приурочували до ювілейних дат цих подій (30-річчя, 40-річчя), то пізніше проводили їх майже щороку. Попередньо складали списки запрошених (на основі подань рад ветеранів колишніх військових частин і  з'єднань), згодом розсилали самі запрошення і ретельно розробляли програму свят, залучаючи до цього партійний, профспілковий, комсомольський і господарський актив.

Саме дійство тривало майже тиждень. Відбувалися урочисті збори в будинку культури імені Щорса (так тоді називалася "Просвіта"), потім зустрічі в трудових колективах з врученням подарунків ветеранам, а на фінал – багатолюдне застілля. Після того гості із різних кінців тодішнього срср ще декілька днів пили і  їли. 

Цікаво, що приїжджали головним чином високопоставлені офіцерські чини, які, судячи з усього, безпосередньої участі  в боях за Ковель не брали. Це були переважно штабісти, політпрацівники, тиловики та інші бійці "невидимого фронту". Із собою, як правило, брали на гостину дружин, дітей, онуків, далеких і близьких родичів. Всіх їх треба було розмістити на ночівлю, забезпечити супровід і догляд, нагодувати і напоїти, купити квитки на потяг  і  т. д., і  т. п.

Згадуючи минулі часи, я абсолютно не маю наміру принизити чи образити організаторів тих заходів: вони робили все від щирої душі, з відкритим серцем, прагнучи вшанувати ветеранів з непідробною українською гостинністю. А чим нині віддячили діти, онуки й правнуки тих "визволителів", які на словах дякували  за теплий прийом, на власні очі бачили щирість наших людей, а в  душі, напевно, відчували презирство і ненависть до "хохлів", що пізніше буйним отруйним цвітом розквітло у душах їх нащадків?

Мабуть, і  в цьому – одна з причин війни, розв'язаної "визволителями" молодшого покоління московитів у лютому 2022 року. Вони прийшли в Україну вбивати, грабувати, ґвалтувати під гаслом: "Спасіба дєду за пабєду!". Така плата українському народу за його доброту, щирість і гостинність.

Охрім СВИТКА.

Усім відомо, що будь-яка  добра справа в Україні споконвіку завершувалася щедрим застіллям. У наших краях традиції дотримувалися неухильно, хоча у зв'язку з російсько-українською війною всіляких офіційних банкетів і фуршетів  нині стало менше. Але мова не про ці часи, а давніші.

Отож, чому пили-гуляли? Причин на те багато. Як казав один ковельський дотепник, тільки дурні шукають привід для пиятики – розумні завжди його мають. І справді, навіть зазирнувши у радянський календар, бачиш, що вихідних і святкових днів там було не набагато менше, аніж робочих. Назву деякі з них.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 163

2 лютого, п’ятниця

Схід Сонця – 07.58; захід – 17.12. 

Місяць – у Скорпіоні. 

Всесвітній день водно-болотних угідь. 

День бабака.

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ.

3 лютого, субота

Схід Сонця – 07.56; захід – 17.14.

Місяць – у Скорпіоні.

Післясвято Стрітення. Праведних Симеона Богоприємця й пророчиці Анни.

4 лютого, неділя

Схід Сонця – 07.55; захід – 17.18.

Місяць – у Стрільці.

Всесвітній день боротьби проти раку. 

Неділя 35 після П’ятд.  Прп. Миколая Студійського.

5 лютого, понеділок

Схід Сонця – 07.53; захід – 17.18.

Місяць – у Стрільці.

Мц. Агафії. Свт. Феодосія Чернігівського. 

6 лютого, вівторок

Схід Сонця – 07.52; захід – 17.20.

Місяць – у Козерозі.

День безпеки в Інтернеті.

Міжнародний день бармена. 

Мчч. Христини, Максима, Марії.

7 лютого, середа

Схід Сонця – 07.50; захід – 17.22.

Місяць – у Козерозі. 

Прп. Луки Елладського.

8 лютого, четвер

Схід Сонця – 07.48; захід – 17.23.

Місяць – у Водолії.

Віддання Стрітення. Вмч. Феодора Стратилата.

Місячні фази у лютому

Спадаючий  Місяць –  до 9 лютого.

Новий  Місяць – 10 лютого. 

Зростаючий Місяць – 11-23 лютого.

Повний Місяць – 24 лютого.

Спадаючий  Місяць – 25-29 лютого.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 07.58; захід – 17.12. 

Місяць – у Скорпіоні. 

Всесвітній день водно-болотних угідь. 

День бабака.

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 148

ОВЕН. Необхiдно зосередитися i планомiрно реалiзувати хоча б частину iдей. Якщо всi вiдкладатимете на потiм – це шлях до краху. В середу доведеться вiдстоювати свої iдеї. 

ТЕЛЕЦЬ. Використовуйте тиждень для отримання iнформацiї i знань.  Ви  дуже зануренi в свої проблеми. Звертайте увагу на те, що вiдбувається навколо. Середа порадує цiкавими новинами i пропозицiями. 

БЛИЗНЮКИ. Не будьте надто сором’язливими, гідно оцiнiть свої позитивнi риси i дайте можливiсть зробити це іншим. Ймовірні змiни в особистих i в професiйних справах. Багато проблем розв’яжуться самi собою. 

РАК. Багато життєвих питань  вирішуватимуться спокiйно i без напруги. Атмосфера навколо  гармонiзується i принесе заспокоєння. Можете зробити щось екстравагантне, зате буде що пригадати. 

ЛЕВ. Бажано проводити бiльше часу у сiмейному колi. Постарайтеся об‘єктивно  оцінити себе, не занижуйте самооцiнку. Проявiть стараннiсть, доробiть необхiднi справи. 

ДIВА. Виникне можливiсть вирішити важке, але важливе питання. На початку тижня легко пройде оформлення документiв. У роботi можливий несподiваний поворот. 

ТЕРЕЗИ. Може виникнути багато нових iнтересiв, так що удома ви станете рiдким гостем. Хороший тиждень для творчих починiв, фiзичної активностi i подорожей. Одна з головних цiлей – змiцнення здоров’я i вiдпочинок. 

СКОРПIОН. На перший план можуть вийти особистi справи. Розширення кола знайомств принесе новi можливостi, не виключенi вигiднi дiловi пропозицiї. Є шанс  зацікавити своїми iдеями i знайти пiдтримку.

СТРIЛЕЦЬ. Передбачаються непоганi перспективи, але необхiдно буде пройти якесь випробування. Навколо  пануватиме творча i дiлова атмосфера. Ваш  добрий настрiй багатьом допоможе в скрутну хвилину. В кiнцi тижня отримаєте  гiдну винагороду за старання.

КОЗЕРIГ. Необхiдно проявити вiдповiдальнiсть i пунктуальнiсть, тодi успiшно розв‘яжете багато проблем. У п‘ятницю iнiцiатива i працездатнiсть будуть гідно оцiненi. У вихiднi побачення з новим знайомим може розчарувати.

ВОДОЛIЙ. Бажано стримати запал i уважнiше ставитися до дiлових проєктiв. Поспiх загрожує фiнансовими втратами. У п’ятницю поворот подiй вплине на подальшу долю. Вашi трудовi подвиги будуть помiченi i винагородженi начальством.

РИБИ. Приваблюватимете оточуючих добротою, мудрiстю i бажанням прийти на допомогу в скрутну хвилину. Четвер –  день активних дiй, працездатнiсть вас порадує. Прагнiть бути реалiстом i не вимагайте вiд близьких багато.

Підготував Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Необхiдно зосередитися i планомiрно реалiзувати хоча б частину iдей. Якщо всi вiдкладатимете на потiм – це шлях до краху. В середу доведеться вiдстоювати свої iдеї. 

ТЕЛЕЦЬ. Використовуйте тиждень для отримання iнформацiї i знань.  Ви  дуже зануренi в свої проблеми. Звертайте увагу на те, що вiдбувається навколо. Середа порадує цiкавими новинами i пропозицiями. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 144

Четвер.  Хмарно, сніг з дощем. Температура: 2оС.  Вітер західний сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно, невеликий сніг з дощем. Температура: 0оС.   Вітер  північно-західний  помірно сильний.

П'ятниця. Хмарно. Температура:  -1оС.  Вітер північно-західний помірний.

В ніч на суботу. Хмарно, сніг. Температура: -2оС. Вітер південний помірний.

Субота. Хмарно, невеликий мокрий сніг.  Температура:  0оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на неділю. Хмарно. Температура:  -3оС.  Вітер  східний слабкий. 

Неділя. Хмарно.  Температура: 0оС.  Вітер  західний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура:  -2оС.  Вітер   північно-західний помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність. Температура:  0оС.  Вітер  північно-західний  помірно сильний.

В ніч на вівторок. Хмарно, можливий сніг з дощем.   Температура: -10С.  Вітер   північний слібкий.

Вівторок. Хмарно, можливий сніг з дощем.  Температура: 0оС.  Вітер   північний  помірний.

В ніч на середу. Ясно.  Температура: -4оС.  Вітер північно-східний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність.  Температура:  -2оС.  Вітер північний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 164