Повідомлення в номер / Солодкі помідори смачніші для всіх

19.01.2024

Напевне, кожен погодиться зі мною, що помідори — один із найпопулярніших літніх овочів, адже вони смачні як у свіжому вигляді, так і у консервованому. Але ось виростити хороший урожай томатів під силу далеко не кожному городникові. Тож, щоб поліпшити їхній смак і домогтися врожаю соковитих і, особливо, солодких плодів, потрібно дотримуватися певних правил вирощування, які й допоможуть зібрати не лише щедрий, а й смачний урожай.

Кожна господиня знає, що навіть найстигліший на вигляд помідор може виявитися абсолютно несмачним або кислим усередині. Отож, щоб ці овочі на вашому столі були не тільки красивими, а й солодкими, при їх вирощуванні необхідно дотримуватися певних правил.

Шлях до солодких помідорів починається ще на етапі посадки. Для цього ґрунт повинен бути розкисленим: восени, перед перекопуванням, на грядках потрібно розсипати доломітове борошно. Догляд за рослиною також відіграє велику роль. Саджанці не повинні бути розташовані надто близько один до одного. На загущених кущах слід обривати нижнє листя і не забувати пасинкувати.

Слідкуйте за тим, щоб ґрунт не пересихав. До речі, полив повинен бути не частим, але рясним. За сухої погоди під кожен кущ томатів слід виливати по 6-8 літрів води. В принципі, помідорам вистачає, якщо поливати їх один — два рази на тиждень в залежності від спеки.

Також не варто забувати і про головне правило смачних овочів: не збирайте врожай завчасно. Пам’ятайте, що навіть найяскравіше Сонце на підвіконні не зрівняється з природним дозріванням плоду на грядці.

Аби виростити солодкі помідори, потрібно створити такі умови, щоб у плодах накопичувалися цукри. Тож для вирощування краще вибирати сонячну ділянку на городі. Щонайменше 8 годин на день томати повинні перебувати під Сонцем. Чим більше буде сонячного світла — тим солодшими виростуть плоди. Неабияк посприяє цьому і правильна температура повітря, особливо, коли вдень вона становитиме +25... + 27 °C, а вночі — в межах +15...+17 °C. Та на цей фактор навіть досвідчені городники, на жаль, вплинути не можуть, але на ряд інших — можуть. І неабияк.

Пропоную декілька порад від досвідчених городників, тим, хто хоче виростити солодкі та м’ясисті помідори. Ось один з них. Щоб помідори порадували вас особливим солодким смаком, підгодуйте їх простою добавкою. Для цього у відрі води потрібно розчинити столову ложку звичайної солі та склянку просіяного деревного попелу.

Розчин повинен настоюватися упродовж двох діб. Під кожен кущ потрібно вилити по пів літра цієї підгодівлі. Проводиться процедура всього один раз впродовж сезону – тоді, коли у томатів почне з'являтися легкий червоний відтінок.

Щоб помідори дозрівали солодкими і цукристими, необхідно підгодувати їх звичайною сироваткою. Для цього приблизно 2 літра сироватки розбавити у відрі в пропорції 1:4 (тобто, 2 літра сироватки змішати з 8 літрами води) і поливати рослини як зазвичай. Така підгодівля проводиться 3-4 рази за літо. А для ще кращого результату в цей розчин можна додати кілька крапель йоду і одну-дві жмені деревного попелу. На один дорослий кущ можна вилити 1 літр цього засобу. До речі, така підгодівля також допоможе і в зростанні рослин, і в збільшенні врожайності томатів.

І ще декілька порад, як поліпшити смак помідорів: на стадії цвітіння томати поливати світло-рожевим розчином марганцівки; обприскувати томати розчином йоду (на 4 літри води знадобиться літр молока або сироватки і 5 капель йоду); 10 грамів борної кислоти розвести в літрі води. Борна кислота стимулює зростання зав’язей і збільшує вміст цукру в плодах. Під корінь такий розчин лити не варто.

Існує ще один дуже простий і доступний спосіб зробити домашні помідори солодшими.

Для цього у ґрунт, де ростуть кущі з помідорами, додайте харчову соду. Вона знижує рівень кислотності ґрунту, за рахунок чого помідори стають більш солодкими.

Для цього акуратно посипте содою землю навколо рослини, не чіпаючи самого куща. На один кущ достатньо взяти 2–3 столові ложки харчової соди. Можна розвести соду з водою і акуратно полити кущ під корінь, знову ж минаючи саму рослину. За сезон достатньо двічі обробити ґрунт: коли плоди з’являться на кущі та коли досягнуть приблизно половини свого розміру.

Також ще раз повторюсь: не забувайте, що томати люблять багато Сонця, так що садити їх потрібно не тісно, на ділянці без тіні й захищеній від вітру. Поливати помідори бажано рясно, але не часто, інакше вони стануть водянистими, а це теж причина зниження солодкості.

Принагідно хочу поділитися ще одним багаторічним досвідом. Щоб отримати гарний врожай, потрібно знати та використовувати «хитрий» графік підживлення. Удобрювати помідори потрібно на ранній стадії їхнього росту, а потім слід зробити перерву доти, доки не утвориться зав’язь.

Справа в тому, що надлишок азотних добрив призводить до уповільнення цього процесу. А от коли зав’язь вже оформилася, тоді – вперед. Тепер добрива підуть тільки на користь. Підгодовуйте рослини один раз на тиждень добривом з високим вмістом калію, коли є квіткові бруньки, щоб стимулювати плодоношення.

І на завершення інформація для тих, хто не має часу чи не хоче «заморочуватися» вирощуванням «солодких» помідорів: існує немало сортів саме таких томатів. Навіть без зайвих зусиль на дачній ділянці їх успішно можна виростити. За десятиліття (і не одне) я перепробував чимало таких сортів. Це – «Вірджинії солодощі», «Зірка Техасу», «Загадка природи», «Гавайський ананас», «Гігант-бегемот», «Королівська краса», «Лакі-Крос», «Стен Лей», «Вернісаж» та інші. Усі вони щороку тішать своїм незвичайним солодким та приємним ароматним смаком.

Але неперевершеним і найулюбленішим завжди залишається в нас саме сорт «Вірджинії солодощі». Він «приїхав» до нас із США, де завоював велику популярність за свій незвичайний солодкий і ароматний смак. Такі ж смакові якості цей сорт дарує і українцям. Хто його вже скуштував, той це підтвердить.

Це – високорослий (до 180 см), середньоранній сорт. Рослина стійка до вірусу фітофторозу. Плоди плоско-круглі, золотисто-жовті з червоними «шапочками», смугами та рум’янами, дуже солодкі, масою до 800 грамів, а окремі можуть заважити й до кілограма! Сорт рідкісний. Неперевершений варіант для «золотого» томатного соку, салатів. Рекомендовано для дитячого та дієтичного харчування. Одним словом, знахідка для гурманів.

Влітку ми зібрали чималу кількість насіння цього сорту, тому маємо можливість безкоштовно поділитися з городниками, читачами газети «Вісті Ковельщини». Отож, надішлю потрохи зерняток усім, хто вкладе у лист підписаний конверт із марками та надішле мені за адресою: Сенчуку А.І., вул. М.Небаби, 100, кв. 27, м. Чернігів-5, 14005, і буду щиро радий, якщо й на вашому городі чи дачній ділянці влітку з’являться «Вірджинії солодощі». Впевнений: будете приємно здивовані!

Анатолій СЕНЧУК.

Анатолій СЕНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2822

Повідомлення в номер / Посівний календар на 2024 рік

19.01.2024

Місячний календар садівника-городника створений з метою допомогти садівникам виростити більший урожай. Календар використовує місячний календар (саме Місяць має основний вплив на вирощування різних овочів, в залежності від фази Місяця можна дізнатися, яку роботу краще виконати зараз, а яку відкласти до більш сприятливого моменту).

Молодий і повний Місяці – несприятливий час для садіння та посіву.

Зростаючий Місяць – добре садити рослини, плоди яких ростуть над землею. Саме в цей час він “тягне” рослину догори.

Спадаючий Місяць – добре садити рослини, плоди яких ростуть під землею.

Використовуючи ці дані, можна створити свій власний календар. Адже дані про місячні фази регулярно публікує наша газета. Не забувайте, що календар не є жорстким правилом. Орієнтуйтеся на власні відчуття та інтуїцію. Не завжди сприятливий день буде ідеальним для посадки, оскільки погода може цьому не сприяти – мороз, посуха, сильні дощі. Не розчаровуйтесь: ви завжди можете використати інший, більш сприятливий день!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 4453

Повідомлення в номер / Зустрілися волейболісти

19.01.2024

4 січня 2024 року у спортивній залі ВСП «КПЕФК ЛНТУ» відбувся «Зимовий відкритий кубок коледжу-2024» з волейболу серед працівників закладів освіти міста.

На урочистому відкритті турніру до учасників змагань та усіх присутніх звернулася директорка коледжу Тетяна Селівончик, яка зазначила: «Ми повинні щодня пам’ятати, завдяки кому маємо можливість організовувати такі заходи, здобувати освіту і просто проживати кожен день».

Також був присутній начальник відділу у справах молоді, фізичної культури та спорту Роман Лис, який побажав гравцям отримати задоволення від гри, перемоги та позитивних емоцій – вболівальникам видовищної гри, адже спортивні змагання – це завжди цікаво й непередбачувано.

Учасниками змагань стали 5 команд, кожна з яких прагнула хорошого результату. Відтак боротьба на майданчику була запеклою та цікавою. До завершення змагань зберігалася інтрига, адже усі команди сильні та варті перемоги.

За підсумками всіх зіграних матчів тріумфаторами турніру стали представники ліцею №11, друге місце посіла команда ВСП "КПЕФК ЛНТУ", третє місце – ліцей №13, а четверте та п’яте – ліцей с. Зеленого та Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Переможцям та призерам волейбольних змагань були вручені кубки та почесні грамоти.

Наш кор.

НА СВІТЛИНІ: команда ВСП “Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ.

Фото з архіву коледжу.

Наш кор.

НА СВІТЛИНІ: команда ВСП “Ковельський промислово-економічний фаховий коледж ЛНТУ.

Фото з архіву коледжу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 106

Повідомлення в номер / Свято для дітей загиблих Героїв

19.01.2024

У цей важкий та тривожний для усіх нас час дуже важливо, аби українські діти продовжували вірити у казку та диво, адже це неодмінний атрибут щасливого дитинства.

Тож новорічне дійство для дітей загиблих Героїв Ковельщини команда благодійного фонду "Сучасна Україна" влаштувала у Резиденції Святого Миколая ресторанного комплексу ShelterHotel&Restaurant.

У магічній атмосфері різдвяної казки дітлахів розважали веселі аніматори з бешкетним Зайченям івент-агенції Chokolate.

Танці, активні ігри, командні змагання зарядили маленьких учасників позитивною енергією та радістю.

Добре побавившись, усі діти отримали солодкі подарунки від президента Благодійного фонду "Сучасна Україна" Володимира Гавриша (на світлині ліворуч) та представника Благодійного фонду на Волині Володимира Веремчука.

Господиня ресторанного комплексу Руслана Марчук почастувала маленьких гостей смачними гамбургерами, аби вони відновили сили після активної гри.

Організатори дякують усім учасникам, які їхали на свято з усіх куточків великого Ковельського району, та доброчинцям, які долучилися до організації заходу.

Вл. інф.

Вл. інф.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 105

Повідомлення в номер / Покликані творити добро

19.01.2024

Перш, ніж писати статтю, пригадала слова: «Не кажіть про любов, докажіть, що ви любите тих, хто страждає, добрі справи нужденним робіть, цього наше життя вимагає».

Так, наше життя нині вимагає захисту, доброти, підтримки, милосердя, допомоги. В країні – війна. І все, що нині робиться, підпорядкували одній меті: наблизити день її закінчення. Сьогодні немає байдужих до долі нашої країни, до долі нас усіх.

На Ковельщині успішно вирішуються складні гуманітарні проблеми, постійно надається допомога жителям зруйнованих сіл і міст, які опинились в дуже важких життєвих ситуаціях, а головне – допомога тим, хто нас захищає.

У цьому вирі волонтерського руху центром і координатором є Товариство Червоного Хреста (міськрайонне). На своєму черговому засіданні правління його голова Л. С. Стахорська (на світлині) не просто підбила підсумки річної роботи, а й спільно з членами правління розповіла про нові творчі задуми, плани, щоб надалі збільшити різного роду допомоги.

Засідання співпало з Днем волонтера, тож Людмила Стахорська привітала всіх зі святом, а групу волонтерів відзначила Подяками за відданість своїй, не завжди легкій праці, за вміння допомогти тим, хто цього потребує.

Звичайно, поміч нужденним завжди цінувалась, а в час війни вона стала вкрай необхідною. Це добре розуміють члени Ковельського товариства, яким ось уже більше 15 років керує талановита, знаюча, авторитетна людина Людмила Стахорська (на світлині).

– Так, рік був надзвичайно важким, – говорила голова товариства, – але завдяки нашій команді висококваліфікованих спеціалістів і просто добрих, чуйних волонтерів ми зробили багато. Було нелегко, але виживали, вчились самі і навчали інших допомагати, не рахуючись з часом. Нас об’єднав чужий біль. Ми розуміли: працюємо заради Перемоги. І головне – допомогли підтримати наших захисників.

Тому постійно передаємо їм одяг, продукти, медичні препарати, засоби гігієни.

– Для нас, – продовжує розповідь пані Людмила, – все важливо: оточити приїжджих теплом, увагою, організувати харчування, відпочинок. Ми не забуваємо і про своїх місцевих людей.

Про зроблене доповідала заступник голови А. Шуляр, підтверджуючи світлинами свою інформацію:

– Ставши учасником програми BraVo, яка фінансується Червоним Хрестом Німеччини, ми мали змогу виграти міні-гранти на реалізацію своїх планів, які допоможуть людям. Завдяки першому гранту забезпечили хоспіс у м. Ковелі тумбочками-комодами, матеріалами, засобами догляду.

Другий грант – це відкриття медико-соціальної кімнати на території школи № 8.

Активісти чекають ще одного гранта, що дало б змогу організувати прокат реабілітаційної техніки.

Товариство минулоріч працювало в новому приміщенні, хоча довелось робити ремонт, не рахуючись з часом. Просили волонтерів, випрошували матеріали. Але недарма. Мають чудові кабінети, зал, де можуть приймати людей. Є склад для зберігання одягу, реабілітаційної техніки.

Один з головних напрямків роботи – перша невідкладна (долікарська) допомога. Її проводить методист-волонтер Руслана Голобчук. В школах, установах, в парку вона вчить, що і як робити, коли ти вперше опинився в небезпечній ситуації, спричиненої війною. Активно працюють Марина Козакова, Валентина Конашкова, Лариса Бартко. Діє програма «Догляд вдома» – це захист одиноких, які потребують старанного догляду. Тут відповідальні працівниці Т. Тимашук, О. Мерзлякова, які з турботою і милосердям ставляться до своїх підопічних.

Людмила Стахорська, підсумовуюче зроблене, щиро подякувала тим, хто працював, не покладаючи рук, виявляв чуйність, доброту.

Звичайно, добре налагоджена робота – наслідок тісної співпраці, розуміння з боку місцевої влади. Пані Людмила подякувала за підтримку в роботі голові районної військової адміністрації О.Черен, голові районної ради В. Швораку, міському голові І. Чайці, генеральному директору Ковельського МТМО В. Вітру, працівникам військкомату.

В роботі засідання правління Товариства Червоного Хреста взяли участь і виступили заступник міського голови Н. Маленицька, заступник голови РДА Г. Коляда, заступник голови районної ради А. Броїло, начальник управління соціального захисту С. Сагаль, які високо оцінили роботу ковельських «червонохрестівців», їх активну громадянську позицію, реалізацію соціальних програм і самовіддану працю задля Перемоги та допомоги тим, хто її потребує.

В засіданні взяв участь представник Товариства Червоного Хреста в області М. Дзюбинський, який позитивно оцінив діяльність ковельчан, а також вручив Подяку за добру роботу.

Хіба можна перелічити всі добрі справи, які повсякденно роблять працівники, волонтери Товариства Червоного Хреста? Тут панує атмосфера доброти і милосердя, любові і турботи, розуміння і допомоги – це не має одиниці виміру.

Хочеться подякувати за співпрацю, за багаторічну допомогу ветеранам, за вміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину. Хай Господь береже Вас за віддане людям тепло і милосердя!

Залишилось побажати колективу Товариства, волонтерам, активу в новому році міцного здоров’я, родинного тепла, щасливого довголіття. Нехай Вифлиємська зірка сяє у ваших серцях, домівках – у нашій Україні добром, щастям, миром!

Валентина СІЧКАР,

голова районної

ветеранської організації.

Валентина СІЧКАР,

голова районної ветеранської організації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 81

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 11–17 січня

19.01.2024

Четвер. Хмарно, сніг з дощем. Температура: -2оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п'ятницю. Ясно. Температура: -5оС. Вітер північний помірний.

П'ятниця. Ясно. Температура: -5оС. Вітер північно-західний слабкий.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: -7оС. Вітер північно-східний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність, невеликий сніг. Температура: -6оС. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно, сніг. Температура: -3оС. Вітер південно-західний помірно сильний.

Неділя. Хмарно, мокрий сніг. Температура: 0оС. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на понеділок. Хмарно, сніг з дощем. Температура: 0оС. Вітер південно-західний помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 2оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура: -4оС. Вітер західний помірний.

Вівторок. Хмарно. Температура: -2оС. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на середу. Хмарно, можливий сніг. Температура: -3оС. Вітер південний помірний.

Середа. Хмарно, можливий дощ. Температура: 1оС. Вітер південно-західний помірний.

Четвер. Хмарно, сніг з дощем. Температура: -2оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п'ятницю. Ясно. Температура: -5оС. Вітер північний помірний.

П'ятниця. Ясно. Температура: -5оС. Вітер північно-західний слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 93

Повідомлення в номер / Будьте з нами

19.01.2024

Другий тиждень, шановні читачі, ми живемо з вами у новому, 2024-му році. Році, який багато в чому непередбачуваний і, на жаль, не зовсім безпечний, адже війна з московією триває.

Кожен з нас хоче, щоб стало краще, щоб наші славні українські вояки здобули перемогу над рашистами. Всі ми розуміємо, що в умовах воєнного стану маємо працювати ефективніше, спільно зміцнювати оборонну й економічну могутність держави.

Не стоять осторонь вирішення цього надскладного завдання журналісти «Вістей Ковельщини». Як ми вже повідомляли, тираж газети, незважаючи на значне підвищення передплатної ціни, практично не змінився. Але ми сподіваємося, що з’являться й нові передплатники з 1 лютого ц. р., адже передплата на видання НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ НІКОЛИ. Її вартість на один місяць разом з послугами поштового зв’язку становить всього 61 грн.

Газету можна передплатити і в редакції за адресою: м. Ковель, вул. Міцкевича, 3. В такому разі ціна буде менша – 40 грн. 00 коп. на місяць. Щоправда, «міськрайонку» доведеться забирати щотижня ОСОБИСТО.

Для тих, хто має необхідні умови, існує електронна форма передплати. Її можна оформити і отримувати свіжі номери видання, не виходячи з дому, скориставшись інтернетом. Вартість передплати – 35 грн. в місяць.

Користуючись нагодою, хочемо зауважити, що всі передплатники «Вістей Ковельщини» (незалежно від форми передплати) мають право взяти участь в традиційній акції «Передплатіть і виграйте!». Для цього потрібно копії передплатних документів надіслати або принести безпосередньо в редакцію до 1 лютого ц. р.

Читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» – газету для Вас і про Вас!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 85

Повідомлення в номер / Ми маємо перемогти

18.01.2024

"Ді Капріо" – 34-річний боєць Ковельського батальйону 100-ої окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Такий позивний йому дав командир взводу через візуальну схожість воїна зі знаменитою американською кінозіркою.

Про акторську кар'єру Володимир ніколи не замислювався. У цивільному житті він – водій. Каже, що любов до керма йому змалечку подарував батько.

"Я за кермом – ще з дитсадка. Батько як посадив мене у авто маленьким, так я все життя продовжую кататися", – розповів військовослужбовець.

А ось у війську "Ді Капріо" – старший оператор протитанкового ракетного комплексу.

"Робота протитанкіста, на мій погляд, цікавіша, ніж у звичайного стрільця-піхотинця. Звісно, носитись із боєкомплектом чи NLAW-ом важко фізично. Натомість цікавіше "зловити" й уразити російського танка", – зізнається Володимир.

"Ді Капріо" переконаний, що ТрО, на відміну від інших родів військ ЗСУ, має значну перевагу в тому, що бійці формуються у підрозділи за територіальним принципом. У батальйонах можна зустріти і старих друзів, і колег, і сусідів.

"Усі ми тут стоїмо за якусь ідею, – каже "Ді Капріо". – Скажімо, я воюю за свою країну, за свою сім'ю. У мене дружина, двоє діток. Сестри, брат… І я хочу, щоб усі ми жили у незалежній та розвинутій країні без російських загарбників. Рашисти самі живуть у лайні, й іншим не дають нормально жити. Мабуть, заздрість їм заважає бути нормальними людьми. Переконаний: ми маємо перемогти цих негідників якомога швидше!".

Із сайту 100-ої ОБр ТрО.

Із сайту 100-ої ОБр ТрО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 119

Повідомлення в номер / Який сьогодні рік

18.01.2024

Якщо поставити таке запитання в Україні, кожен упевнено дасть відповідь: «Настав 2024-й». Хоча… Насправді календарна дата є досить умовним визначенням. Адже й донині у світі використовується чимало календарів – григоріанський, мусульманський, індуїстський, єврейський, китайський, перський, буддистський… Всі вони ведуть лік дням і рокам за різними принципами, отож і літочислення у народів, які ними користуються, зовсім інше.

2024-й – за григоріанським календарем. Сьогодні 169 з-поміж усіх 195 країн світу використовують григоріанський календар як свій основний. 18 держав паралельно з ним послуговуються іще якимсь іншим. Серед них – Алжир, Єгипет, Марокко, Саудівська Аравія, Китай, Ємен. Іще чотири живуть за його модифікованою версією, як-от: Японія, Північна Корея, Тайвань і Таїланд. І тільки 4 країни в світі досі не визнали офіційно григоріанського календаря – Афганістан, Іран, Ефіопія та Непал.

Власне, що таке григоріанський календар? Це – система визначення дати, яка була введена Папою Григорієм XIII 1582 року від Різдва Христового (або ще кажуть «нашої ери»). Він ґрунтується на русі Землі навколо Сонця (сонячний календар) і включає високосні, на одну добу довші, роки. Таким у григоріанському літочисленні є кожен четвертий рік. І якраз 2024-й є високосним, тобто у ньому додається 29 лютого.

4722 рік – за китайським календарем. Хоча в Піднебесній і використовують григоріанський календар для щоденних дат, невід’ємною частиною національної культури для жителів цієї країни є відзначання багатьох свят за китайським календарем, в якому літочислення ведеться від дати, коли до влади прийшов імператор Цинь Ши Хуан-ді. Ця знаменна подія відбулася задовго до нашої ери, тому й рік у цьому календарі такий солідний. А оскільки він іще й місячний, то китайський новий рік припадає на день другого молодика після зимового сонцестояння. Якщо зіставити його з григоріанським календарем, рік Зеленого де-рев’яного дракона почнеться 10 лютого 2024-го і завершиться 28 січня 2025-го. Китайський календар також побутує у В’єтнамі, Камбоджі, Монголії та інших азійських країнах.

1445-й – за мусульманським календарем. Він застосовується в ісламі для визначення дат релігійних свят. Літочислення ведеться від Хіджри (16 липня 622-го) – дати переселення пророка Мухаммеда та перших мусульман із Мекки до Медини. Мусульманський календар побудовано винятково на зміні фаз Місяця. На відміну від низки інших місячних календарів (наприклад вавилонського), додатковий тринадцятий місяць для узгодження місячного календаря з сонячним циклом не вводиться, оскільки вважається, що це заборонено Кораном. Таким чином початок року та дні мусульманських релігійних свят поступово зсуваються за сезонами і можуть припадати на різні пори року. Відтак ісламський новий рік – 1446-й – настане увечері 6 липня.

1402 рік – за перським календарем. Хоча і в ньому літочислення ведеться від дня переселення пророка Мухаммеда з Мекки в Медину, однак використовується при цьому не місячний, а сонячний астрономічний календар, а початок року припадає на весняне рівнодення, 21 березня. Звідси й така розбіжність у роках. У створенні перського календаря брав участь знаменитий поет і філософ Омар Хаям. Крім Ірану, за ним із 1957 року офіційно ведеться літочислення і в Афганістані.

До речі, перський календар можна вважати одним із найточніших у світі. Так, похибка григоріанського календаря становить одну добу за 3323 роки, тоді як календар Омара Хаяма дає похибку на одну добу раз на 4500 років.

2567 рік – за буддистським календарем. Він побутує у країнах Південно-Східної Азії, таких, як Таїланд, Лаос, М’янма, Шрі-Ланка і Камбоджа. Там лік рокам ведуть за астрономічним циклом Сонця – починаючи від дня, коли Будда набув просвітлення. Буддистська ера почалася 543 роками раніше, ніж християнська. Втім, григоріанський календар там також часто використовують – наприклад, для позначення терміну придатності на продуктах або в авіаквитках, щоб не плутати туристів.

1945-й – за індуїстським календарем. В іншому часі перебуває й Індія, населення якої вирізняється великою кількістю племен і народів, що розмовляють майже 200 мовами. Ще донедавна у цій країні для визначення свят використовували 35 різних календарів. Заплутаність календарних систем виявилася такою значною, що уряд Індії вимушений був провести 1957-го реформу – запровадити єдиний національний (цивільний) календар. У його основу покладена ера Сака, що широко застосовувалася протягом двох тисячоліть у багатьох календарних системах Індії. За григоріанським календарем, вона починається із 78 року, коли на престол зійшов Канішка Великий – важлива постать давньої індійської історії. Тож григоріанський 2024 рік у січні – це 1945-й за календарем ери Сака…

5785 рік – за єврейським календарем. В Ізраїлі два офіційні календарі – григоріанський і єврейський, який веде літочислення від біблійного створення світу. У ньому застосовуються і сонячний, і місячний цикли. Новий рік в єврейському календарі припадає на різні дні осені. 3 жовтня 2024 року настане 5785 рік.

Як бачимо, відповідь на запитання «Який сьогодні рік?», не однозначна.

Петро ВИШЕНСЬКИЙ.

Петро ВИШЕНСЬКИЙ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 383

Повідомлення в номер / Шляхами Лесі Українки

18.01.2024

Війна безжальна. Вона руйнує все суще, вбиває живе і пригнічує дух людський.

Микола Ручкін-Онищенко, харків'янин, переїхав із своїх рідних місць на Любомльщину. Але й тут не сів, склавши руки, а взявся за дослідження маловідомої сторінки життя Лесі Українки, а разом із тим за написання і видання книги краєзнавчих нарисів "Слідами Лесі Українки у Бережцях".

Наша розповідь – про автора та його книгу.

Чим далі у минуле віддаляється від нас та чи інша подія, тим більше намагаємось пізнати її суть. Пізнати, щоб на духовному, культурологічному, ментальному детекторах істини предків знайти маловідомі або й зовсім невідомі штрихи до сюжетних картин історичної правди.

Такі мандрівки в історію нашої культури не є масовими. Ця місія належить обраним долею дослідникам, щоб потому ми могли співставляти сутність нашого сучасного існування. Серед таких обраних значиться непересічна особистість: краєзнавець і дослідник історії, культури та природи харків'янин Микола Володимирович Ручкін-Онищенко. Хто він?

Народився в мальовничому місті Мерефа, що на Харківщині. За освітою – біолог. За фахом – реставратор-таксадерміст. Майже 30 років працював у Харківському музеї Природи. Публікувався в багатьох природничих журналах. З-під його пера вийшло майже 50 наукових праць та краєзнавчих нарисів. Видав 5 книг про історію боротьби з фашистами Чехословацького окремого батальйону ім. Людвіга Свободи. Немало сил і енергії віддав пошукам правди про воєнну трагічну сторінку Харківської битви у лютому-березні 1943 року.

Російсько-українська війна зруйнувала гармонію мирного буття людських доль. Вона змінила погляди на нашу Незалежність, духовність, патріотизм і національне надбання. Саме в цей час трагічної невизначеності Микола Ручкін-Онищенко опинився в Любомлі і без перерви на реабілітацію взявся за дослідження фактів перебування Лесі Українки в с. Бережцях.

Непросто в умовах війни наважитися на такий крок – навертати селян на дослідницьку працю. Але в дослідника – переконливі аргументи і тому свідки історії ідуть йому назустріч. Звідки така наполегливість? Мало сказати, що він вважає Тараса Шевченка, Лесю Українку світочами українського народу, носіями національної ідеї. М. Ручкіна-Онищенко з дитячих літ залюблений у творчість Лесі. Якось, в юні роки, у книжковому магазині натрапив на книгу "Спогади про Лесю Українку" (видання 1946 р.). Погортавши сторінки, він чомусь не придбав її. Потім повернувся, але книги вже не було. Він пише: "Я завинив перед Лесею, і цей гріх не дає мені спокою. І мій переїзд на Волинь, ближче до місць, пов'язаних із життям і творчістю Лесі Українки, – то промисел Божий, то Божа свята воля". Ця публічна сповідь – не задля пафосу чи слави. В ній – щира українська душа, її сутність. М. Ручкін-Онищенко не просто кається за свої помилки, але й привселюдно обіцяє Лесі виправити їх. І провидіння долі надає йому такий шанс. Поле для діяльності перед тобою – іди і спокутуй свій "гріх"!

Тема непроста для дослідження. Вона базується на окремих писемних спогадах "Хронології життя і творчості Лесі Українки" Ольги Косач-Кривенюк, сестри поетеси. Всього кілька речень, які засвідчують перебування Лесі у 1892 році в Бережцях, що на Любомльщині. Микола Ручкін-Онищенко вдається до безпрограшного методу – йде "в народ". Так колись свою народну філософію ніс у життя Григорій Сковорода. Його філософська думка живе в народі й донині. Дослідник на основі свідчень старожилів розповідає не тільки про Лесю і Косачів, але й висвітлює історію села, церкви, школи. Із тих розповідей, дещо призабутих, постають "живі" образи селян: Клима Самолюка, Марії Тимощук, Ольги Пилипчук, Галини Федонюк, Михайла Куца, Євгенії Гирей та інших.

З цих переказів-спогадів дізнаємось, що люди пам'ятають Лесю. Пам’ятають, як вона ходила на Буг купатися, і як любила кататися на човні й переправлятися на правий (польський) берег річки. Цю місію залюбки виконував Клим Самолюк. Він був народним цілителем і, більш, ніж ймовірно, лікував хвору Лесю. А школа, де проживала Леся, була його оселею. В світлиці могло навчатися не менше 20 сільських дітей. Щодо мети самої поїздки, то можемо переконливо стверджувати, що не задля відпочинку Косачі їхали в Бережці, а саме для зцілення Лесі від хвороби. Такі поїздки відбувалися і раніше. Так, вісімнадцятилітня Леся лікувалася у народної лікарки (знахарки) Параски Богуш, що мешкала на Косівському хуторі Охтирського повіту (тепер Сумщина).

Юна Лариса Косач не марнувала вільного часу, а разом із мамою Ольгою Петрівною збирали пісні, які записували з вуст простолюддя.

Про цю сторінку в житті Лесі автор розповідає в окремому розділі. Це підтверджують відомі на Волині краєзнавці Олександр Остапюк, директор краєзнавчого музею м. Любомля, етнограф Олекса Ошуркевич.

В книзі мають місце творчі відступи від головної теми. Наприклад, роздуми про пам'ятники для поетки, про художнє відтворення образу Лесі на портретах та інше. Це – суб'єктивні думки, які автор подає нам з висоти свого дослідницького п'єдесталу

Микола Ручкин-Онищенко пише, що Марія Тимощук мала належний, істинний талант – "вона любила людей. І це була любов, котра кожного робить сильнішим. Ця жінка творила добро, як дихала – легко, ненав'язливо, не на людях".

Ці слова можна віднести в скарбницю людяності не тільки М. Тимощук, а й самої Лесі, селян із Бережців і, зрештою, автора.

Беззаперечно одне: попри всі "плюси" і "мінуси", книга потрібна і навіть в умовах воєнного стану актуальна.

Це – ще одна творча цеглина у великомасштабну будову Лесезнавства.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА СВІТЛИНІ: Микола Ручкін-Онищенко з Марією Михайлівною Тимощук, яка, на жаль, нещодавно померла.

Фото з архіву автора.

Війна безжальна. Вона руйнує все суще, вбиває живе і пригнічує дух людський.

Наша розповідь – про автора та його книгу.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА СВІТЛИНІ: Микола Ручкін-Онищенко з Марією Михайлівною Тимощук, яка, на жаль, нещодавно померла.

Фото з архіву автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 131