Повідомлення в номер / Катруся, або Жорстока помста долі

06.02.2025

Ось уже який час здоров'я все частіше полишає Катерину Василівну. Роки… А, може, не зовсім вони – тільки 70. Жінка поволі підходить до вікна і задумливо вдивляється в далечінь. Мимоволі згадує своє дитинство, яке пройшло серед мальовничих лісів на далекій Волині. Там знайома кожна стежина, там минули незабутні, безтурботні юні літа. Як давно це було, а ніби вчора пройшли-пролетіли шкільні роки.

Вона – одиначка. Батько постійно на заробітках. Мама ростила, пестила, "мазала" свою Катрусю. А та зростала вередливою, примхливою. Знала собі ціну, адже вона – вище інших. Весь світ і все навколо повинно крутитись навколо неї. Звичайно, що там казати, Бог наділив її й вродою, і красивою фігурою. Волосся і коса – як у тій пісні: "Руса коса до пояса". Уже в старших класах на неї задивлялись сільські хлопці, і Катруся "танула" в їх поглядах. Зі своїми шкільними ровесниками не дружила – не треба їй "малявок", як презирливо називала однолітків.

Його звали Петро. Він приїхав в село, коли дівчина навчалась у 10 класі. Їх шляхи перетнулись в сільському клубі. Це ніби було вчора. Звичайно, дівчині не стільки сподобався хлопець, як його посада – заступник директора родгоспу. Бачила, що дуже сподобалась йому. А Петро Іванович, як міг, приховував свої почуття, але серцю не накажеш. Пам'ятає, як рвав польові квіти і клав на порозі хати, а вона їх викидала, бо хотіла троянди. А де їх було взяти на той час в селі? То ж не раз мусив добиратися до районного центру, щоб догодити капризній, але такій дорогій коханій. Він цінував кожну хвилину їх зустрічей, а потім губився в думках: можливо, вигадав, вимріяв її образ? Йому б краще подумати, але ні – їм весільні музики заграли відразу після випускного вечора.

А далі почалися бурхливі студентські роки для Катрусі. Петро Іванович поринув у роботу. А дружина… Вільна поведінка, вітер в голові не полишала її. Тая хотіла бути скрізь, не пропускала жодної вечірки, не цуралася розваг, а залицяльники крутились навколо сільської красуні постійно. За навчання не дуже переживала. Турботливий чоловік допомагав, залагоджував її всі навчальні справи, адже мав і гроші, і чимало хороших друзів. "Головне, – не раз казала, – знаходити щастя в простих речах, любити життя, робити його таким, яке вигідне тобі. Сучасна жінка повинна бути незалежною і знати собі ціну".

З часом для Петра Івановича єдиною втіхою стала донька, яка народилася. Дружина жила своїм життям. Батьки їй допомагали, тому не переймалась домашніми турботами. Чоловік бачив зміни в житті дружини, але сподівався, що з часом щось зміниться, "списував" все на її молодість, бо ж різниця у віці – 10 років. Згодом в селі, де все на видноті, пішли пересуди.

Катя, задоволена своїм легким життям, не думала про чоловіка, не зважала на людський осуд. Петро Іванович просив одуматись, пропонував виїхати з села. Любив її і не хотів ділити ні з ким, та й доньці треба материнська любов та увага.

Катруся, однак, зробила свій вибір, безжально розтоптала почуття чоловіка, його мрії, сподівання, не пошкодувала доньку, віддала перевагу іншому.

Коли одного вечора Петро Іванович повернувся з наради у районному центрі, його чекала порожня хата і записка: "Будь щасливий і мене не шукай. Донька зі мною, я зустріла своє щастя".

Вражені таким поворотом подій, сусіди співчутливо повідомили: "Втекла ваша дружина з бізнесменом із Луцька. Сіла в машину з дитиною, речами і поїхала".

Світ для чоловіка потьмянів. Це був найгірший період в його житті. Час ніби відступив назад, яскраві моменти сімейного життя втрачали свій відблиск і кожен раз відлунювали у серці болем. Не міг зрозуміти, чому щастя виявилось таким коротким?

І ось через десятки років сидить Катерина Василівна і гортає незабутні, не зовсім зрозумілі сторінки свого життя. Якби можна було "відкрутити" їх назад, багатьма чим би пожертвувала. Сьогодні з відстані часу здається, що це все було не з нею. Світ родинного тепла розсипався, а як зібрати все хоча би в спогадах?

Бізнесмен, на якого проміняла Петра, клявся у любові, і вона йому повірила. Що там казати: багатий, сам красень. Не зчулась, як опинилась в машині і згодом – в одному з міст Сходу України. Чоловік швидко почав новий вигідний бізнес, дружина доглядала доньку. Але вірності його надовго не вистачило. Почалися зради, обман, приниження. Любовний роман, котрий розвивався швидко і стрімко, в якому жінка, як думала, знайшла своє щастя, скінчився. Другий чоловік поїхав. Залишив Катрусю з донькою на чужині. Саме в цей час, у 90-их роках, в Україну прийшли безробіття, безгрошів'я. Як тяжко було жінці вижити з дитям в той час! Але їхати додому Катрусі не дозволяла гординя.

Подальше життя Петра Івановича було складне, але цікаве. Знаючого, чуйного, вмілого організатора виробництва, котрого поважали за доброту і людяність, розум і порядність, згодом запросили на роботу в управління сільського господарства, обрали депутатом.

Ось тут і привезла Катрусина мама йому донечку Маринку. Враз все життя змінилося. Його щастя і розрада були в доньці. Колись розтоптане життя набуло іншого змісту. Це був ніби подарунок долі.

Особисте життя у Василя Петровича не склалося. Можливо, що робота "на видноті": не хотів пересудів, а, можливо, не зустрів тієї, котра знайшла б шлях до його серця. У своїх нещастях звинувачував сам себе. Але десь у глибині душі і досі кохав свою "вертихвістку". Ніколи не задивлявся на інших жінок. Тішився, що Маринка пішла дорогою батька. Навчалась в сільськогосподарському вузі. Правда, у глибині душі десь жив страх, щоб донька не повторила долю матері.

А мати безтурботно жила "для себе". Не задумуючись, виходила заміж кілька разів. Але її обранці не рахувались з потребами жінки, всіляко принижували. Чергові шлюби розпадалися. У ті хвилини добре розуміла: сама зруйнувала своє життя. Час давався взнаки: вже і краса зів'яла, і памороззю вкрилась колись красива коса, як і її материнські почуття.

Коли почула, що дочка виходить заміж, приїхала на весілля. Правда, її ніхто ніде не бачив, прийшла тільки на реєстрацію шлюбу. Ось тоді відчула весь біль втрати. Тамуючи хвилювання, попросила колишнього чоловіка постояти біля молодих. Світ ніби похитнувся під його ногами, бо стільки часу, любові, тепла він віддавав своїй кровинці, скільки мріяв про цей час, але ніколи не міг подумати, що саме в цей день може з'явитись "зозуля"-мати ще й нахабно "качати" свої права. Але заспокоїв себе. Подумав: востаннє пробачу зрадницю.

Весілля пройшло нормально, молоді почали будувати своє родинне щастя. Батько у всьому їм допомагав, а вони – йому. Згодом знайшов собі пару: одружився на колезі по роботі, жінці добрій, розумній, милосердній.

А що ж Катерина Василівна, колишня безтурботна Катруся? Помилки молодості дорого обійшлися їй, але минулого не виправиш. Можна склеїти розбиту чашку, але пити з неї не можна. Не оцінила чоловіка, а вороття нема.

Згодом росія напала на Україну. І Катруся опинилась у круговерті війни. Пам'ятає, як на початку вторгнення ворога на нашу землю не було різниці між днем і ніччю. Допомоги одинокій жінці не було, цілими днями не виходила з укриттів.

Все частіше задумувалась над запитанням: чому так? Чому доля жорстоко покарала її? Дуже хотілось полинути у своє поліське село, якого колись соромилась, не цінувала. А ще більше жахалася жорстокій реальності війни і своїй самотності. Стоячи на колінах, тепер часто просить Бога, повернути їй спокій, повагу Петра Івановича і донечки, а, може, й зустрітися, аби в злагоді із совістю дожити віку. Але скільки не надзвонює своїм "рідним" – телефон не відповідає…

Валентина СІЧКАР.

Фото ілюстративне.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 135

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

06.02.2025 Романюк Аліна Петрівна

7 лютого, п’ятниця

Схід Сонця – 07.49; захід – 17.23.

Місяць – у Близнюках.

Прп. Луки Елладського.

8 лютого, субота

Схід Сонця – 07.47; захід – 17.25.

Місяць – у Раці.

Вмч. Феодора Стратилата.

9 лютого, неділя

Схід Сонця – 07.45; захід – 17.27.

Місяць – у Раці.

Міжнародний день стоматолога.

Неділя про митаря і фарисея. Віддання Стрітення. Прп. Панкратія Києво-Печер.

10 лютого, понеділок

Схід Сонця – 07.44; захід – 17.28.

Місяць – у Леві.

Тиждень загальний. Блгв. кн. Анни Новгородської. Мц. Валентини.

11 лютого, вівторок

Схід Сонця – 07.42; захід – 17.30.

Місяць – у Леві.

День безпечного Інтернету.

Блгв. кн. Всеволода. Прав. Феодори.

12 лютого, середа

Схід Сонця – 07.40; захід – 17.32.

Місяць – у Леві.

Свт. Олексія Київського.

13 лютого, четвер

Схід Сонця – 07.38; захід – 17.34.

Місяць – у Діві.

Всесвітній День радіо.

Прпп. Зої та Фотинії (Світлани). Блгв. кн. Константина Острозького.

Місячні фази у лютому

Зростаючий Місяць – до 11 лютого.

Повний Місяць – 12 лютого.

Спадаючий Місяць –13-27 лютого.

Новий Місяць – 28 лютого.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

7 лютого, п’ятниця

Схід Сонця – 07.49; захід – 17.23.

Місяць – у Близнюках.

Прп. Луки Елладського.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 135

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП з 10 по 16 лютого

06.02.2025

ОВЕН. Успiх залежатиме вiд вашого умiння швидко навчатися i застосовувати одержанi знання з практики. Начальство допоможе вам в досягненнi поставленої мети, але вона повинна бути реальною. Ви станете бiльш чутливi до думки оточуючих.

ТЕЛЕЦЬ. Вашi справи знаходитимуться в достатньо стабiльному станi. Просто насолоджуйтеся моментом. При бажаннi можна буде реалiзувати деякi свої задуми, але вам потрiбнi однодумцi. Завдяки гарному настрою, ви дуже багатьом зможете допомогти.

БЛИЗНЮКИ. На цьому тижнi вам захочеться, щоб все йшло по вашому плану, i це цiлком можливо. Окрiпне ваша воля, стане легше наполягати на своєму. Зайвi справи рiшуче відкидайте. Будьте уважнi до iнформацiї, що надходить.

РАК. На цьому тижнi можливi ускладнення з дiловими партнерами, але цiлком можливо знайти розумний компромiс. Слiдуйте намiченим планам i задумам. Будьте обережнi при спiлкуваннi з малознайомими людьми, не варто з ними бути вiдвертими.

ЛЕВ. Включаючись в роботу над реалiзацiєю чужих планiв, вам слiд адекватно розраховувати свої сили i можливостi. Схоже, ви будете схильнi перебiльшувати. По можливостi проявляйте стриманiсть, уважнiсть, дипломатичнiсть i акуратнiсть.

ДIВА. Ви уникнете неприємностей на роботi, якщо нi з ким не обговорюватимете свої справи. Вам необхiдно проявити завидне терпiння, iнакше вашi дiловi партнери можуть скористатися вашою емоцiйнiстю i спровокувати конфлiктну ситуацiю. Випадковi зустрiчi вiдкриють для вас новi перспективи.

ТЕРЕЗИ. Основними подiями цього тижня можуть стати справи, пов’язанi з сiм’єю i будинком. Нiчого надзвичайного не буде у тому, що в квартирi все виявиться переставленим, пересунутим, i вашi близькi люди можуть позбутися звичних орiєнтирiв. Пам’ятайте, що будь-якi змiни хорошi лише в розумних межах.

СКОРПIОН. Прагнiть у всьому знаходити позитивнi моменти, i життя налагодиться. На роботi у вас складатиметься творча i комфортна атмосфера. У п‘ятницю можна чекати приємних новин i грошових надходжень.

СТРIЛЕЦЬ. Не спокушайтеся пропозицiєю про швидкий заробiток, цим можна лише створити хаос у взаємостосунках на основнiй роботi. У вiвторок у вас з’явиться шанс продемонструвати свої здiбності, тож краще не упускати слушного моменту.

КОЗЕРIГ. Постарайтеся не форсувати подiї. Бажано не пiддавати себе невиправданому ризику, вирiшивши узяти дуже велику висоту. Вiрогiдний вдалий переїзд на iнше мiсце, ви можете знайти нову роботу.

ВОДОЛIЙ. Постарайтеся в будь-якiй обстановцi зберiгати спокiй i не пiддаватися емоцiям. Не потурайте чужим слабкостям, не вплутуйтеся в авантюрнi справи i сумнiвнi проєкти. Вiдносини з давнiми партнерами покращають.

РИБИ. Не намагайтеся вирiшити свої i чужi проблеми разом. Вам потрiбно розставити прiоритети. Вам стануть в нагодi ваші головні якостi – дипломатичнiсть i терпiння. Ви можете розраховувати на пiдтримку друзiв.

Підготував

Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. Успiх залежатиме вiд вашого умiння швидко навчатися i застосовувати одержанi знання з практики. Начальство допоможе вам в досягненнi поставленої мети, але вона повинна бути реальною. Ви станете бiльш чутливi до думки оточуючих.

ТЕЛЕЦЬ. Вашi справи знаходитимуться в достатньо стабiльному станi. Просто насолоджуйтеся моментом. При бажаннi можна буде реалiзувати деякi свої задуми, але вам потрiбнi однодумцi. Завдяки гарному настрою, ви дуже багатьом зможете допомогти.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 315

Повідомлення в номер / Урочисто відзначили День Соборності

30.01.2025

Урочисто відзначили День Соборності

22 січня 106 років тому в Києві було оголошено про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну. У Ковелі в НД «Просвіта» відбувся захід, присвячений цій історичній події, яка символізує єдність українських земель.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять українців, які в різні часи боролися і віддали життя за нашу цілісну та вільну країну. Від учасників зібрання поклали квіти до стели на честь загиблих земляків та Героїв Небесної Сотні, пам’ятника «Борцям за волю України».

Міський голова Ігор Чайка, звертаючись до ковельчан, акцентував на тому, що соборність для нас нині – це деокупація усіх територій, захоплених ворогом, адже ми ніколи не прагнули чужого, а хочемо зберегти своє, українське.

«На захисті нашої державності стоять кращі сини і доньки з усіх регіонів. Волиняни воюють на Донеччині та Херсонщині, кияни захищають Донбас та Сумщину, львів’яни боронять Харківщину та Запоріжжя. Ми приймаємо у свою громаду мешканців окупованих і прифронтових районів з різних областей, допомагаємо їм адаптуватися в нашому місті. Ми донатимо на ЗСУ незалежно від того, яку частину території України захищає та чи інша бригада. Бо соборність – це не лише про територіальну цілісність, а й про єдність сердець, думок, прагнень і дій», – зазначив мер.

З Днем Соборності вітала усіх очільниця Ковельської районної військової адміністрації Ольга Черен. Вона висловила впевненість, що неодмінно настане час, коли українці знову об’єднаються у «живий ланцюг» між Львовом та Донецьком.

“Вірю в наших воїнів, які зараз на передовій боронять Україну, вірю в кожного з нас. Ми обов’язково переможемо. Все буде Україна”, – сказала вона.

Патріотична концертна програма згуртувала на головній сцені Ковеля кращих солістів та колективи громади. Наші таланти зібралися разом, щоб у пісні, танці та слові передати безмежну любов до своєї країни, віру у її майбутнє. Вони пропустили через свої серця і той невимовний біль українського народу, яким пронизані сучасні музичні твори, та вкотре подякували Збройним Силам за захист України, мужність, патріотизм.

Вл. інф.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 170

Повідомлення в номер / З вірою в людей

30.01.2025

З вірою в людей

29 січня День народження привітно подало руку нашій ювілярці – Галині Олексіївні Сидорук, яка багато років очолює колектив Ліцею №11. Це людина з душею дитини, мудрістю Матінки-Землі, із серцем, у якому розкошує тепло, любов, розуміння, добро.

Батьківщина Галини Олексіївни – село Білашів на Ковельщині. З дитинства вона була обдарованою: багато читала, майстерно декламувала, уміла логічно й швидко передати зміст прочитаного, писати справжні шедеври.

Найбільша її мрія – бути вчителем. Цікаві та захопливі уроки вчительки літератури викликали бажання й самій опанувати цю професію. Це привело юнку на філологічний факультет Луцького державного інституту імені Лесі Українки. Педагогічна стежина розпочалася у стінах рідної школи села Білашів, а продовжилася у ЗОШ №11 міста Ковеля.

Професійний ріст, уміння працювати з людьми сприяли тому, що Галина Олексіївна обійняла посаду заступника директора ЗОШ № 13. А з 2001 року вона – директорка ЗОШ №11. Її професіоналізм та відданість своїй справі вражають кожного, хто з нею працює.

Як керівник Галина Олексіївна завжди намагається створити в колективі атмосферу, у якій кожен – і вчитель, і учень – відчуває себе важливим та потрібним. Вона постійно тримає руку на пульсі, живе школою: підтримує ініціативи, спонукає інших до підготовки свят, організовує різноманітні заходи для учнів, залучає до благодійних акцій, волонтерської діяльності, прагне розвивати учнівське самоврядування, підтримує інновації. Усе це допомагає формувати в наших серцях любов до школи й розуміння того, що навчання – це не тільки підготовка до майбутнього, а й розвиток особистості.

Для неї важливі не лише високі результати, але й забезпечення комфорту та підтримки всім членам шкільної родини.

Що особливо вражає в Галині Олексіївні, то це її вміння тримати в колективі дисципліну й водночас не втрачати людяності, доброзичливості, чуйності. Вона вимоглива, але завжди справедлива. Знає, коли потрібно підтримати, а коли, навпаки, вказати на недоліки. Її слова доречні й переконливі, а рішення – обґрунтовані та мудрі. Вона сприяє не лише професійному розвитку кожного члена колективу, а й вчить, як працювати в команді та підтримувати один одного.

Завдяки зусиллям нашої директорки школа стала острівком, де не лише здобувають знання, а й вчаться життєвим цінностям. Галина Олексіївна – це жінка, яка поєднує в собі силу духу, розум та доброту, робить наші серця теплішими, а школу – кращим місцем для навчання та розвитку.

Галина Олексіївна зуміла поєднати в собі риси не лише вмілого та мудрого керівника, учителя, а й берегині сімейного вогнища. Разом із чоловіком Миколою в любові створили справжню сім'ю, виростили двох чудових доньок – Богдану та Людмилу, які подарували їм прекрасних та успішних онуків. Сьогодні всі вони для неї не лише гордість, а й підтримка, турбота, щоденна радість.

Варто згадати про ще одну грань її обдарованості – талант справжньої господині. У народі кажуть: "Уміє приготувати, уміє подати". Це справді про Галину Олексіївну. Таку господиню ще треба пошукати. Нема, мабуть, такого, чого вона не може зробити. За що не візьметься, усе вдається. Її працьовитість не має меж – зранку до ночі трудиться, як та бджілка. Її хобі – ліс, у якому вона любить відпочити, побути наодинці з природою, назбирати грибів чи ягід.

Її оселя привітна та затишна. Вражає розмаїття вишитих картин, створених власними руками. Справжні витвори мистецтва захоплюють кожного, кому довелося бачити ці дива. Від мами вона перейняла вміння шити, вишивати, в'язати.

Складно перелічити все те, що може й уміє Галина Олексіївна. Здається, що для неї не існує нічого неможливого. Найголовніше, що наша директорка – справжня Людина, до якої завжди хочеться дорівнятися.

Ваш ювілей – щаслива дата.

І сумніватись тут не слід.

Нехай сьогодні наші привітання

У серці вашому залишать добрий слід.

Хай постійний успіх, радість і достаток

Сиплються до Вас, немов вишневий цвіт.

Хай життєвий досвід творить з буднів

свята,

Господь дарує довгих-довгих літ!

З повагою –

колектив Ліцею №11.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 180

Повідомлення в номер / Іван Рудницький на Ковельщині

30.01.2025

Іван Рудницький

на Ковельщині

Іван Рудницький на Ковельщині

Цими днями начальник обласної військової адміністрації Іван Рудницький здійснив робочу поїздку у Ковельський район. Зокрема, відвідав місцеві індустріальні парки – "Ковель. Порто", "Люблинець" та "Волинь" і поспілкувався з їх керівниками.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 142

Повідомлення в номер / Проблеми розв’язувати спільно

30.01.2025

Проблеми розв’язувати спільно

Відбулася перша цього року зустріч із редакторами друкованих медіа Волинської області, в якій взяв участь керівник із взаємодії з органами державної влади АТ "Укрпошта" у Волинській області Віталій Ковпан.

Основною темою наради стало обговорення ключових викликів, з якими стикаються друковані видання в регіоні, а також пошук шляхів їх вирішення через тісну співпрацю між медіа та "Укрпоштою".

Було звернуто увагу на кілька важливих питань. Зокрема, редактори поділилися проблемами з доставлянням друкованих видань, що виникають через брак листонош у багатьох відділеннях. Це суттєво вплинуло на зменшення кількості передплатників, оскільки нерегулярність доставлень негативно позначається на довірі читачів і актуальності інформації. Також було зазначено, що багато місцевих редакцій зараз переживають складні часи, намагаючись зберегти своїх читачів в умовах конкуренції з онлайн-медіа.

Особливу увагу приділили пошуку рішень для поліпшення доставки періодичних видань. Пан Віталій поділився планами щодо залучення нових працівників для забезпечення стабільності в роботі поштових відділень.

Ця зустріч стала лише першим кроком у низці запланованих заходів. За попередньою домовленістю, такі наради проводитимуться періодично протягом року, щоб забезпечити постійний діалог між друкованими медіа та "Укрпоштою".

Зустріч відзначилася конструктивним діалогом, адже своєчасне та якісне інформування населення є ключовим елементом для зміцнення інформаційного простору регіону.

10 січня зустрілась з новопризначеним директором із взаємодії з органами державної влади у Волинській області АТ "Укрпошта" Віталієм Ковпаном. Обговорили актуальні аспекти співпраці між редакціями друкованих медіа та "Укрпоштою". Надала консультацію щодо вимог розміщення соціальної реклами.

За результатами обговорення досягнуто домовленості про проведення онлайн-зустрічі із редакторами друкованих видань для спільного обговорення подальших кроків у співпраці, що згодом й було зроблено.

Лілія Бойко,

представниця Національної ради України з питань телебачення

і радіомовлення

у Волинській області.

Лілія Бойко.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 137

Повідомлення в номер / Остання земна дорога Героя

30.01.2025

Остання земна дорога Героя

Знову домовина, вкрита синьо-жовтим стягом – на центральному майдані міста. Знову – біль, сльози, переживання. Дорого платить Україна за свою волю та державність.

Днями "на щиті" навічно повернувся додому ковельчанин Олександр Сусь. Люди, схиливши голови та ставши на коліна, зустрічали свого Захисника.

Йому тепер навічно – 39. Усе коротке життя Олександра пов'язане з нашим містом. Тут він народився, навчався в ЗОШ №11. Працював на місцевих підприємствах – "Ковельсільмаш", ШБУ-63.

Якщо колеги по роботі бачили, як в руках Саші "горить" метал, обробляється дерево, то рідні найбільше запам'ятають його ліричну душу. Саша закінчив Ковельську школу мистецтв по класу скрипки і завжди, навіть на війні, з ним була музика.

Цікава деталь: на весілля своєї сестри Світлани він підготував особливий подарунок – мелодію, яку написав особисто.

30 липня минулого року ковельчанина мобілізували. Трохи більше місяця він проходив підготовку на полігоні. Згодом був направлений на Сумський напрямок, де виконував відповідальні завдання, які зазвичай доручають саме десантникам.

Свій останній дзвінок мамі він зробив ще 20 листопада. Жінка відчувала біду і намагалася розпитати про завдання, але Саша відповів коротко: "Я просто виконую роботу захисника своєї країни".

З того часу вона більше не чула сина. Через десять днів побратими повідомили про його загибель. Але рідні все одно вірили, бо не мали офіційної інформації.

Вони жили шість тижнів, сподіваючись. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила смерть воїна.

Олександр Сусь, стрілець, помічник гранатометника 3-го десантно-штурмового відділення військової частини А0284, що у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, загинув 30 листопада 2024 року. Його життя обірвалось при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Мартинівка Суджанського району Курської області.

"Довгим був шлях повернення Саші додому. Сьогодні ми тут, щоб подякувати йому за подвиг захисника країни, який він здійснив. Глибокі і щирі співчуття мамі Надії Йосипівні, сестрі Світлані, племінниці Тетяні, рідним, близьким. Всім, хто знав і любив Олександра", – сказав на завершення своєї промови міський голова Ігор Чайка.

Олександр Сусь пройшов чимало стежок цієї кривавої війни. До останнього подиху залишився нескореним і незламним.

Поховали Олександра Суся на Алеї Героїв міського кладовища.

Відділ внутрішньої політики

та зв’язків з громадськістю виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 161

Повідомлення в номер / Кожен лист – на вагу “золота

30.01.2025

Кожен лист – на вагу “золота”

Відколи себе пам'ятаю в журналістиці, завжди цінував листи читачів до редакції. Вони були (та й нині є) своєрідною ниткою, що з'єднує автора із своїми шанувальниками або опонентами, дозволяє усвідомити, наскільки його слово розбудило або залишило байдужою громадську думку.

Звичайно, нині, у час розквіту новітніх інформаційних технологій, багатьом людям не до газети, а тим паче – не до листів журналістам. Вряди-годи можуть зателефонувати або написати коментарі в соціальних мережах.

Але й на тому спасибі. Адже відчуваєш: твоя справа недаремна. Тому із радістю й задоволенням сприймаю відгуки читачів у будь-якому вигляді. Завжди "на зв'язку" зі мною, редакцією ветеран праці Яків Лавренко, громадські активісти Іван Сидорук і Генадій Сарапін, бібліотекарка із Мощеної Ольга Ліщук, багаторічна дописувачка із Голоб Валентина Остапчук та інші. Завжди уважно вислуховую або читаю їх думки, пропозиції, зауваження.

От і нещодавно під рубрикою "Запитайте у Вельми…" поділився своїм баченням проблеми ставленням українців до казкових образів Святого Миколая та Діда Мороза ("Вісті Ковельщини", 2 січня 2025 р., "Від кого чекати подарунків: від святого Миколая чи Діда Мороза").

Читач Віктор Моружко не забарився із коментарем, написавши: "Добрий день, шановний Миколо Григоровичу! Дякую Вам за інформацію щодо питання про Діда Мороза. Я зрозумів його біографію і те, що на наступні роки подарунки своїм онукам повинні давати СВОЇ рідні ДІДИ.

І не буде біди від того, що вони будуть не МОРОЗИ! Дітям буде тепліше на душі".

Що ж, пане Вікторе, Ви зробили правильний висновок. Бо теперішні діти навіть дошкільного віку, "озброєні" смартфонами, айфонами та іншими дивами сучасної телекомунікації, в більшості своїй розуміють, що святі Миколаї і Діди Морози – це казкові персонажі, яких в дійсності немає.

Чомусь мені здається, що вірять у них переважно дорослі, які сумують за милим і спокійним дитинством, намагаючись подарувати міфи й казки того часу своїм нащадкам. Декому вдається, декому ні. Тому рішення Ваше схвалюю: важливо не те, хто вручить подарунок, а те, щоб він був (в тому числі від дідуся та бабусі). Головне – аби швидше настав в Україні довгожданий переможний мир. Чого бажаю і Вам, і собі, і всім читачам газети.

Відзначу ще одну особливість редакційної пошти в сучасних умовах: з настанням війни різко збільшилася кількість людей, які бажають висловити свої почуття й емоції в поетичних рядках. Серед таких наших постійних авторів – Юхимія Білоус. Хоч вже в літах, але зберігає ясний розум, має високе почуття патріотизму і неприховану ненависть до ворогів, які посміли зазіхнути на українську землю. Свої переживання і надії висвітлює у поетичних рядках, які написала у січневі дні:

Рідна моя Україно!

За що терпиш такі тяжкії

муки?

Навіщо путін послав

на тебе

Чорнії й хижії круки?

Вони нищать усе,

не щадячи нікого живого,

Розривають на шматки

Україну,

Щоб урвати ласий

шматок

І покласти собі в домовину.

Його не лякають прокляття

батьків й матерів,

Що діточки плачуть

за рідним татом,

Що там багато мирних,

людей

Винищено російським

катом.

Як ще витримують наші

бійці,

Один Господь лишень

знає.

Ворожа орда, сильніша

в рази,

Кожен день звідусіль

наступає.

А путін – "герой" у лапках,

В своїх дружбанів підмогу

шукає,

Він атомну зброю

направляє на світ,

Бандитське "отєчество"

охороняє.

І де той путін нам на голову

взявся?

Напевно, біс, якого

скинули із небес на землю,

Його заплутав у хитро

розставлені сіті,

Щоб творити зло разом

у цілому світі.

Матінко Божа, допоможи!

Проси Свого Сина

на допомогу,

Путінським вбивцям

поможи,

Щоб вернулися в

"тайожну" барлогу.

Хай не мріють кати люті

Панувать над нами.

Ми поборем! В нас-бо

правда

І Господь із нами!

Не змогла бути байдужою ковельчанка Олена Ліщинська. Вона з болем у серці "вилила" на папір свої переживання і болі:

Гірко плаче печальна

мати,

Бо син мусить воювати

Із чужинською ордою –

Московією хмільною,

Яка веде себе негоже –

Захисти нас, Батьку Боже!

Нема в росії каяття

За скалічені життя

Синам нашим України,

Яка весь світ годує хлібом.

А зараз мусить воювати

з "лисим сусідом".

Нехай же путіну-катюзі

Від Бога буде по заслузі.

Його чекає грізна кара,

Гріхів у нього – ціла хмара.

Тілами наших вояків

Густо вистелена дорога,

Якою грішниця-росія

Вважає, що іде до Бога.

Звичайно, прискіпливий читач знайде у цих поетичних рядках і огріхи, і недосконалу риму. Але не забуваймо, що їх писали люди, які не мають літературної чи журналістської освіти, але мають а серці любов до України і ненависть до її ворогів. А це сьогодні – найголовніше.

В одному із випусків добірки листів під рубрикою "Запитайте у Вельми…" я повідомив про запитання ветерана праці із села Зеленого Івана Пазини, який цікавився, чому газовики ставлять у платіжках суми грошей, які необхідно сплатити за нібито використане "голубе паливо", на свій розсуд, які не відповідають дійсності.

З приводу цієї проблеми я звернувся за роз'ясненням до керівництва Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України". Цими днями редакція отримала офіційну відповідь від начальника комерційного департаменту цієї філії Руслана Сахарчука.

Оскільки ця відповідь досить об'ємна (2,5 сторінки формату А-4), друкувати її в газеті недоцільно. Запрошуємо Івана Петровича при нагоді завітати до редакції і ознайомитися із роз'ясненням пана Сахарчука. Водночас хочемо процитувати витяг із листа, який може бути цікавим не лише для І. П. Пазини, а й для багатьох читачів газети: "Рекомендуємо власникам особового рахунку у випадку потреби індивідуально звертатись до найближчого Центру обслуговування Волинської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" для отримання інформації по особовому рахунку або для подання звернення".

Також інформуємо, що у разі виникнення додаткових питань споживачі можуть звернутися до контакт-центру за номерами:

n 066-300-28-88 (Vodafone)

n 098-300-28-88 (Київстар)

n 093-300-28-88 (Lifecell)”.

І на завершення своїх нотаток хочу згадати лист, який надійшов від українського письменника Григорія Лещенка. Він попросив повідомити про вихід у світ його нової книги "Список Путіна". Ось короткий зміст допису:

"Список Путіна" – книга про майже 200 відомих рашистів. Це – діячі культури, медіа, освіти та церкви росії. Вони підтримують путіна, крадіжку Криму, війну проти України, допомагаючи злочинній владі перетворювати росіян на звірів і стати на війну з Україною для скоєння воєнних злочинів.

Відомі рашисти скоюють злочини й порушують правила моралі в росії: вбивають, доводять до самогубства, ґвалтують, розбещують неповнолітніх, захищають вбивць і шахраїв, брехунів, обдурюють людей тощо.

Книга написана на основі відкритих джерел в Інтернеті та розслідувань автора.

Антивоєнна книга є в бібліотеках, в Інтернеті й має багато читачів".

Від себе додам, що уже почав читати документальне дослідження Григорія Лещенка. Повірте: цікаво!

Названа, очевидно, за прикладом створеного у 1993 році кінофільму режисера Стівена Спілберга "Список Шиндлера", книга є потужною зброєю в боротьбі з проявами ідей рашизму, які насаджують росіянцям такі одіозні й потворні особи-прислужники путіна, як дугін, пореченков, охлобистін, кіркоров, басков, бондарчук та іже з ними. Вони – такі ж злочинці, як і путінська банда головорізів, яка розпочала війну проти України 3 роки тому.

Прочитайте! Не пошкодуєте.

Микола Вельма.

Микола Вельма.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 180

Повідомлення в номер / Україна – камертон надії у світі

30.01.2025

Україна – камертон надії у світі

З цікавістю час від часу читаю дописи цієї людини в соціальних мережах. З багатьма думками погоджуюся, з деякими не зовсім. Але мушу віддати належне його сміливості, мужності і принциповості.

Хто ж він такий? Це – Павло Іванович Жебрівський, український політик, президент Громадської спілки "Всеукраїнське військово-цивільне об'єднання "Бойове братерство України". В минулому – народний депутат ІV, V та VI скликань, голова Житомирської обласної державної адміністрації (2005 р.), голова антикорупційного управління Генеральної прокуратури України (2015 р.), голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (2015-2018 р. р.). Нині не тільки пише гострі статті в ЗМІ, друкує книги, а й бере активну участь у волонтерському русі разом із однодумцями " Бойового братерства України". Учасник АТО.

Одним з останніх його дописів під назвою "Україна – камертон надії у світі" схвилював особливо. В ньому – точка зору зрілої, загартованої життям людини, яка в багатьох питаннях співпадає з моїм баченням сьогоднішніх подій в Україні та світі. Вони складні, неоднозначні, часом трагічні, які в душі багатьох людей вселили безнадію й зневіру. Однак є в них і позитив, який бачить Павло Жебрівський.

Дуже захотілося ознайомити з його думками читачів "Вістей Ковельщини". Автор на це дав згоду.

Микола ВЕЛЬМА.

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 147