23 серпня ц. р. відбулася сорок перша сесія Ковельської міської ради.

Перед тим, як приступити до роботи, присутні в сесійній залі хвилиною мовчання вшанували пам’ять бійців, котрі у День Незалежності чотири роки тому загинули під Іловайськом.  

Як зазвичай, протягом тридцяти хвилин депутати озвучували запити і звернення стосовно побажань виборців. 

Аби донести свої проблеми до влади, того дня на сесію прийшли жителі окремих вулиць та мікрорайонів. Серед них – мешканці вул. Відродження, Черняховського, Чорновола, котрі нагадали народним обранцям про проблеми, що вже протягом тривалого часу їм докучають, адже від них, перш за все, потерпають їхні діти. Люди просили віднайти кошти в міському бюджеті на ремонт дороги, облаштування освітлення та зупинки по вул. Відродження біля греко-католицької церкви.

Причина, що спонукала жителів вулиць Лермонтова та Яремчука прибути на сесійне засідання, — проблема підтоплення, яка для них вже не нова. Вони цікавилися тим, коли нарешті будуть проводитись роботи з водовідведення, на що, наскільки їм відомо, є фінансування. 

Так і не отримавши відповіді, люди залишили сесійну залу і вже поза її стінами з приводу цього спілкувалися із заступником міського голови Андрієм Товстигою. 

У «Різному» пенсіонерка – мешканка вул. Патріарха Мстислава — від імені жителів цієї вулиці, переважна більшість яких також пенсійного віку, звернулася з проханням до влади посприяти у вирішенні їхньої проблеми, адже, з її слів, вулицю постійно затоплює, там немає каналізації, а позаяк вода у кранах – сумнівної якості, люди змушені брати її у колонці.      

х х х

Депутати підтримали запит Ігоря Пініса, котрий на прохання матерів дітей, що хворіють на цукровий діабет, звернувся за сприянням у вирішенні питання щодо безкоштовної здачі глікозильованого гемоглобіну в Ковельському МТМО для дітей до 18 років, а також просив передбачити в бюджеті міста кошти на засоби для вимірювання рівня глюкози в крові та тест-смужки, інсулінові голки тощо, які надаються державою у недостатній кількості.

Однак необхідної кількості голосів не набрали наступні запити депутата стосовно виділення у 2019 році на умовах співфінансування коштів з міського бюджету на проведення благоустрою прибудинкової території по вул. Кармелюка, 7 та на ремонт асфальтового покриття навколо багатоквартирного будинку по вул. Мечникова, 2.

Серед підтриманих – депутатський запит Володимира Бичика, котрий озвучив звернення ковельчан, що проживають на правій стороні водосховища, за дорученням яких просив організувати зустріч з розробниками проекту водовідведення на цій території, аби дізнатися про те, які роботи в цьому плані будуть виконані в подальшому.

Ще один запит, який був підтриманий більшістю депутатів, оголосив Анатолій Кислюк. Він стосувався колективного звернення мешканців вул. Відродження, 14а, 14, 12, 16, 10, 20. Справа в тім, що під час проведення ремонтних робіт (заміни труб) у 2017 році було зруйноване асфальтне покриття як на пішохідних доріжках, так і проїжджій частині. Депутат звернувся з проханням посприяти у приведенні в належний стан дорожнього покриття на вказаних вулицях.

х х х

На порядок денний було внесено понад п’ятдесят важливих питань стосовно життєдіяльності міста та громади. У ході його розгляду міська рада затвердила звіт про виконання міського бюджету за перше півріччя 2018 року. 

Сесія провела чергове коригування міського бюджету на поточний рік. У  зв’язку з перевиконанням дохідної частини загального фонду міського бюджету за підсумками першого півріччя на загальну суму 7009,2 тисяч гривень збільшено видатки на заробітну плату працівникам бюджетної сфери. Додаткові фінансові ресурси отримають галузі охорони здоров’я, освіти, культури та інші. 

З-поміж іншого депутати погодили зміни до інвестиційної програми підприємства теплових мереж «Ковельтепло», надали дозвіл на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, внесли зміни до рішень міської ради від 25.01.2018 р., № 33/72 «Про затвердження програми запобігання та захисту населення і територій м. Ковеля від підтоплення грунтовими водами на 2018 рік» та від 21.12.2017 р., № 32/14 «Про затвердження міської програми розвитку фізичної культури і спорту на 2018 рік», взяли до відома інформацію про роботу виконавчого комітету у другому кварталі 2018 року.

З метою поліпшення якості надання адміністративних послуг, мінімізації часу видачі дозвільних документів у сфері транспортних перевезень, а також збереження автомобільних доріг міста під час виконання заходів нагляду та контролю за дотриманням перевізниками габаритно-вагових параметрів міська рада затвердила «Програму забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних перевезень у місті Ковелі на 2018 – 2020 роки». 

Окрім того, на сесії народні обранці вирішили направити звернення на ім’я Президента України П. О. Порошенка, Прем’єр-міністра України В. Б. Гройсмана, Генерального прокурора України Ю. В. Луценка, першого заступника Голови Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки О. Г. Домбровського щодо припинення порушення прав суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу, що є власниками комерційних вузлів обліку.

Також під час засідання депутати ухвалили ряд рішень із земельних та містобудівних питань.

Вікторія ЗІНЧУК.

23 серпня ц. р. відбулася сорок перша сесія Ковельської міської ради.

Перед тим, як приступити до роботи, присутні в сесійній залі хвилиною мовчання вшанували пам’ять бійців, котрі у День Незалежності чотири роки тому загинули під Іловайськом.  

Як зазвичай, протягом тридцяти хвилин депутати озвучували запити і звернення стосовно побажань виборців. 

Аби донести свої проблеми до влади, того дня на сесію прийшли жителі окремих вулиць та мікрорайонів. Серед них – мешканці вул. Відродження, Черняховського, Чорновола, котрі нагадали народним обранцям про проблеми, що вже протягом тривалого часу їм докучають, адже від них, перш за все, потерпають їхні діти. Люди просили віднайти кошти в міському бюджеті на ремонт дороги, облаштування освітлення та зупинки по вул. Відродження біля греко-католицької церкви.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 644

Ми всі любимо місце, де народилися, де вперше побачили цей прекрасний білий світ. Але, мабуть, найміцніший зв’язок зі своєю землею — саме у селян. Адже вони — найближче до Матінки-природи, живуть за її законами, вирощують найцінніший і найпотрібніший продукт у світі — хліб, а, отже, знають йому ціну. І коли чуєш з їхніх уст слова: «Святе, як хліб, моє рідне село»,  то до щему в серці віриш — так воно і є.

Традиційно, цьогоріч вшосте, найрідніше і найближче свято – День села відзначили   12 серпня, мешканці, уродженці та гості Білашева, Перкович, Грушівки та Іванівки.

Тематикою цьогорічного свята стали патріотична любов до клаптика рідної землі, де ти народився і виріс, повага до батька-матері, пам’ять про предків, шанування рідної мови, історії, усвідомлення себе кров’ю і плоттю свого народу, того, що людина приходить у цей світ, щоб залишити по собі якісь корисні сліди, бажання передати його духовні надбання у спадок наступним поколінням. 

А передувала цьому велика підготовча робота. Воно й не дивно, бо сама  програма святкування була дуже насиченою: від ранкового богослужіння в храмі до спортивних змагань, колоритних виставок виробів декоративно-ужиткового мистецтва, креативної фотозони, дитячих розваг, насиченої концертної програми, частування кулінарними шедеврами (духмяним короваєм, пловом), розіграшу лотереї та дискотеки.

За результатами змагань із армреслінгу і дартсу найвправніші  чоловіки та жінки Тетяна Симонік (Сидлярук), Вадим Гладишук (армреслінг), Андрій Грисюк (дартс) отримали грамоти та подарунки.

Головне ж дійство свята розпочалося на території будинку культури. Святкове, у національних кольорах і символах, оформлення сцени і вулиці, традиційна, але через свою автентичність і яскравість кольорів, цікава й неповторна виставка старовинних і сучасних вишивок, домотканих ряден «із бабусиної скрині» створили піднесено-урочисту атмосферу. І розгорнулося святкове дійство яскравою веселкою! 

Скільки прекрасних, щирих, сердечних слів про рідний край та його людей було сказано ведучими свята Тетяною Мартинюк та Олександром Масловським! Розпочалися урочистості зі звернення до жителів та гостей територіальної громади Білашівського сільського голови, учасника АТО Віктора   Денищука, який сердечно вітав присутніх, бажав їм мирного неба, усього найкращого у житті, дякував за сумлінну працю на благо рідного дому, ім’я якого – Україна.

Присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих борців за волю і незалежність України, а до Обеліска та Пам’ятного хреста лягли, як символ вічної і світлої пам’яті про односельчан,   багряні грона калини, квіти рідної землі, було запалено свічки пам’яті. А ще скорботна сльоза з’явилась на обличчях під час виконання солістом будинку культури с. Любитова (є така добра традиція між закладами культури) Сергієм Поліщуком пісні «Біля тополі». Не забули і про односельчан, які проходять строкову військову службу, службу за контрактом в українському війську, боронили і боронять нашу Батьківщину на Сході України та побажали їм довгоочікуваного повернення додому із звісткою про завершення військової агресії.

Традиційно почесним гостям, що прибули на свято, – голові райдержадміністрації, депутату обласної ради Віктору  Козаку, помічнику народного депутата України Степана Івахіва Наталії   Маленицькій – запашні короваї на вишитих білокрилих рушниках.

«Від щирого серця та з великим задоволенням вітаю вас з нагоди святкування світлого родинного свята – Дня села! Символічно, що ви збираєтеся великою сільською родиною саме в цю спекотну  у прямому і переносному значенні цього слова  пору: закінчуються жнива, а відтак – можна відпочити і селянам, котрі з ранку до ночі тяжко працювали всю весну та літо. Відзначення Дня села символізує любов до рідного краю, до його колишніх і нинішніх героїв, його історії та культури. Впевнено можу сказати, що найбільшим його багатством є ви, його жителі – щирі, привітні та гостинні люди. 

В цей святковий день від усієї душі зичу вам та вашим родинам міцного здоров’я, щастя, добра, достатку, мирного неба над головою та рідної землі під ногами. Нехай серця наповнюються гордістю за своє рідне село, прагненням до єдності та порозуміння», – мовив Віктор Теодосійович, вітаючи громаду зі святом. 

Наталія Маленицька також  привітала усіх присутніх, зачитала вітальну телеграму від народного депутата України Степана Івахіва та презентувала призи від благодійного фонду «Патріоти Волині» для розіграшу святкової лотереї. 

Охочих випробувати удачу було чимало. А підсумок лотереї ще раз підтвердив народну мудрість “Добро повертається добром”: постійний гість свята, уродженка села Іванівки, а нині –   мешканка Луцька Галина Михайлівна Жабська (Павлійчук), яка традиційно приїздить на свята із власноруч випеченим короваєм, виграла головний приз – порохотяг. 

Варто зауважити, що народний депутат України Степан Івахів та його благодійний фонд “Патріоти Волині” не перший рік плідно співпрацюють з місцевою громадою. Так, за кошти фонду в Білашеві встановили дитячий майданчик, поповнили книжковий фонд сільської бібліотеки, придбали шкільний інвентар та меблі, встановили автобусну зупинку в селі Іванівці. Загалом же на підтримку закладів соціально-культурної сфери Білашівської сільської ради  благодійний фонд Степана Івахіва “Патріоти Волині” вже виділив 365 тисяч гривень. 

Щиросердні вітання і вдячність від односельців та подяку від сільського голови за сумлінну працю, високопрофесійне виконання посадових обов’язків та якісне надання послуг населенню у відповідних галузях приймали трудові колективи школи, ФАПів, поштового відділення зв’язку, МПО, закладів торгівлі, сільськогосподарського виробництва (спонсори свята), самодіяльні аматорські колективи закладів культури, релігійні громадські організації, окремі жителі громади.

Громада вітала наймолодшу жительку –  Соломійку Фітель, якій поки що лише   місяць. Не забули і про найстаршу мешканку – Ольгу Іллівну Дрозд, якій 93 роки. Подвійне свято цього дня відзначало троє іменинників: Олександр Лозовицький, Світлана Абрамчук та Каріна Гоцик. Всі вони отримали подарунки від організаторів свята.

Концертне дійство було високопрофесійне, насичене різножанровими виступами місцевих талантів. Та й не могло бути інакше — бо, що не виступ, то “родзинка”: жіночий вокальний гурт будинку культури с. Білашів (Антоніна Власюк, Ольга Марчук, Світлана Денищук, Тетяна Симонік, Тетяна Масловська, Валентина Гаврилюк, керівник – Раїса Рибчук), вокальний гурт клубу с. Перковичі (Тетяна Дрозд, Олена Веремчук, Валентина Антонюк, Валентина та Петро Велички, керівник – Сергій Величко), солісти та дуети у складі Анастасії Тарасюк і Наталії Сидлярук (остання – ще й вправна бандуристка), колеги-гості по мистецькому цеху, солісти будинку культури с. Любитова – згаданий вище Сергій Поліщук та Ірина Симонович.

Глядацького визнання заслужили і актори-аматори, якими здавна славляться сільські заклади культури. Гумористичні сценки «Жінки на рибалці» (Валентина Антонюк, Валентина, Світлана та Петро Велички)  про нелегкі сільські будні жінки, тещі, дружини (Валентина Гаврилюк, Тетяна Масловська, Раїса Рибчук, Світлана Денищук) стали окрасою концертної програми. А під час іскрометного танцю жіночого ансамблю «Ногу звело!» об’єктив фотоапарата сам по собі так і “хотів”  націлитися саме на екстравагантних, прегарних і, безперечно, дуже талановитих «танцівниць».

Фінальним акордом концерту став патріотичний флеш-моб. Під супровід спільного виконання вокальними гуртами пісні «Гарний козак, гарний» діти винесли синьо-жовте полотнище із гаслом «Слава Україні!» і запустили у небо десяток кульок кольорів державного стягу.

Ну, а після концерту, як не важко здогадатися, святкування досягло свого апогею. Після невеличкої перерви, під час якого усіх гостинно пригощали смачним пловом (автор кулінарного шедевру – Ярослав Козел) та короваєм, розпочалась спортивна напружена, безкомпромісна боротьба із перетягування каната серед…  жінок! Потрібно бачити (бо уявити важко)  це дійство, як змагалися жінки і як самовіддано вболівали за них чоловіки!!! Перемогу буквально вигребли ногами і вирвали руками команда вулиці Шевченка – ІІ села Білашева (Оксана Тарасюк, Демчук Марія, Гаврилюк Оксана, Валентина Гаврилюк, Раїса Рибчук, Світлана Денищук).

l

По завершеню запрошені й гості під враженням чудового свята дякували сільському голові за отримане задоволення. На що той переконано відповів, що це — заслуга його небайдужих та активних жителів громади, сам він ніяк не впорався б. І, певно,  таки має рацію.

Ідуть роки, за роками  час летить нестримно, стираючи на своєму шляху і добре, і погане. Такий закон життя. Тільки добро пам’ятається довше, бо воно приносить людям щастя і радість, які закарбовуються глибоко у пам’яті. Тож до нової зустрічі, квітуче і багате талановитими людьми село! Процвітання тобі й щасливої долі!

Степан Топольський, житель села Іванівки.

Ми всі любимо місце, де народилися, де вперше побачили цей прекрасний білий світ. Але, мабуть, найміцніший зв’язок зі своєю землею — саме у селян. Адже вони — найближче до Матінки-природи, живуть за її законами, вирощують найцінніший і найпотрібніший продукт у світі — хліб, а, отже, знають йому ціну. І коли чуєш з їхніх уст слова: «Святе, як хліб, моє рідне село»,  то до щему в серці віриш — так воно і є.

Традиційно, цьогоріч вшосте, найрідніше і найближче свято – День села відзначили   12 серпня, мешканці, уродженці та гості Білашева, Перкович, Грушівки та Іванівки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 984

Вересень в саду і на городі

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 754

15 серпня по обіді під час патрулювання по вулиці Володимирській у Ковелі поліцейські зупинили автомобіль під керуванням 48-річного жителя району за порушення Правил дорожнього руху. Чоловік, аби уникнути відповідальності, запропонував поліцейському 400 грн. неправомірної вигоди. Поліцейський на місце події викликав слідчо-оперативну групу Ковельського відділу поліції, яка зафіксувала правопорушення.

Слідчі за цим фактом відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 369 (Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає, зокрема, від двох  до чотирьох років позбавлення волі із спеціальною конфіскацією.

А от 19 серпня близько 11-ої години на автодорозі М-07 у Ковелі екіпаж патрульних зупинив Mercedes Benz E250, який проїхав на заборонний сигнал світлофора на вулиці Варшавській.

57-річний водій з Києва спробував «вирішити питання» і «домовитись». Не довго думаючи, він поклав у службовий автомобіль патрульних неправомірну вигоду 400 гривень.

Після попередження, що за це загрожує кримінальна відповідальність, чоловіка затримали за дачу хабара службовій особі.

Тепер водій відповідатиме перед Законом згідно з Кримінальним Кодексом.

Напередодні на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин екіпаж патрульних зупинив MAN, який перевозив трактор Fendt 936 vario. При перевірці інспектори встановили, що водій не має дозволу на цей негабаритний вантаж, а його транспортний засіб не пройшов обов’язковий технічний контроль. 47-річний водій, житель Хмельниччини, запропонував «вирішити питання»: він запропонував, а потім і поклав грошову купюру 200 гривень між документами. Чоловік не зреагував на слова патрульних, що дача хабара карається кримінальною статтею, тож був затриманий після такого вчинку.  На місці події далі працювала слідчо-оперативна група.

Ще один випадок трапився на автодорозі Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече: патрульні виявили мотоцикл без номерних знаків і зупинили його. Встановили, що транспортний засіб розшукує Інтерпол, а водій має ознаки сп’яніння. Це згодом підтвердила перевірка. 24-річний чоловік зі Львівщини, не реагуючи на зауваження полісменів, запропонував їм неправомірну вигоду в сумі 1000 гривень, аби уникнути відповідальності. Його попередили, що такі дії караються криміналом, але це не подіяло, і він продовжував наполягати на своєму та поклав вказані кошти у службовий автомобіль. У результаті був затриманий і переданий слідчо-оператвині групі.

х  х  х

Слідчі Ковельського відділу поліції оголосили про підозру 31-річному волинянину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України. Зловмиснику загрожує до 15 років позбавлення волі.

Інцидент трапився 18 серпня у Ковелі. Після спільного розпивання алкогольних напоїв місцевий житель наніс 41-річному ковельчанину декілька ударів поліном по голові. Постраждалий помер на місці події. Поліція затримала зловмисника в порядку статті 208 КПК України. Йому обрали міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 

Слідчі проводять досудове розслідування в кримінальному провадженні.

х  х  х

У березні зловмисники обікрали будинок ковельчанки. Поліція встановила особи крадіїв. Їм повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України. Йдеться про крадіжку.

У кінці березня до ковельських поліцейських із заявою про крадіжку звернулася 39-річна місцева жителька. Жінка розповіла правоохоронцям, що з її будинку у Ковелі невідомі викрали одяг та речі повсякденного вжитку, чим завдали матеріальних збитків на понад 20 тис. грн..

В ході оперативно-пошукових заходів співробітники кримінальної поліції встановили, що крадіжку скоїли двоє жителів Ковеля, 42 та 49 років. Слід відзначити, що зловмисники уже притягувалися до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини.

Частину викрадених речей вилучили.

Волинянам оголосили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

х х  х

24 серпня, вдень, у Ковелі екіпаж патрульних отримав повідомлення про погрозу фізичною розправою чи вбивством.

На вулицю Чубинського правоохоронці прибули за лічені секунди. У дворі будинку двоє чоловіків конфліктували між собою. Один з них, за словами заявниці, здійснив два постріли з рушниці. Порушника негайно затримали. Також у нього знайшли мисливські ножі і протитанкову гранату.

На місце викликали слідчо-оперативну групу. Всі предмети слідчий вилучив для подальшої експертизи.

 Чоловіків доставили до відділку поліції.

За інформацією сектору  комунікації поліції Волинської області, патрульної поліції Волині.

15 серпня по обіді під час патрулювання по вулиці Володимирській у Ковелі поліцейські зупинили автомобіль під керуванням 48-річного жителя району за порушення Правил дорожнього руху. Чоловік, аби уникнути відповідальності, запропонував поліцейському 400 грн. неправомірної вигоди. Поліцейський на місце події викликав слідчо-оперативну групу Ковельського відділу поліції, яка зафіксувала правопорушення.

Слідчі за цим фактом відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 369 (Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає, зокрема, від двох  до чотирьох років позбавлення волі із спеціальною конфіскацією.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 482

На зміну “Синьому киту” прийшла нова суїцидальна гра!

Блогер розповіла, як спілкувалася з “Момо”. Номер “Момо” був зареєстрований в Японії, але розмова велася російською мовою. 

Момо — жінка з виряченими очима, без тіла, на курячих ніжках.  Нова суїцидальна гра “Момо”, що прийшла на зміну “Синьому киту” і “Червоній сові”, використовує ту ж тактику, що й її попередники: шантаж підлітків, залякування, обіцянки швидкої смерті. 

Але не обійшлося без нововведень: дівчина-відеоблогер, яка поспілкувалася із “Момо”, розповіла, що її співрозмовник з дивовижною оперативністю ухитрився вирахувати її вік, домашню адресу, дізнався щоденний розклад і знайшов особисті фотографії, передають “Факти”. 

Як відбувається діалог з “Момо”, розповіла 17-річна відеоблогер Анна Портер.  За словами дівчини, вона знайшла номер в інтернеті і написала повідомлення: “Я написала: “Привіт”, не чекаючи, що мені хтось відповість. Зізнаюся, що мене охопило тремтіння, коли я побачила, що моє повідомлення незабаром було прочитано і мені пишуть відповідь. “Даремно”, — написала Момо. “Що даремно?” — запитую. “Дарма написала. Тепер на тебе чекає...” — “Що чекає?” — “Смерть. Дарма написала. Я все знаю про тебе. Ти дурна, потворна бездарна малолітка”. 

Блогер спробувала відповісти: “Навіщо ти так грубо?” Момо ж, ніби не помічаючи мого питання, продовжила: “Я знаю, де ти живеш. Твоє місто. Будинок. Вулицю. Всі, хто мені пишуть, – помруть. 4 дні до твоєї смерті”. Блогер також розповіла, що співрозмовник не давав їй ніяких завдань — просто обіцяв смерть. 

Щоб довершити враження, організатор гри продемонстрував дівчині, що знає всі її секрети. “Цей монстр прислав мені інформацію про мене. Там дійсно була моя адреса, кілька моїх фотографій, які, я майже впевнена, що не викладала в інтернет. Також були описані деякі події з мого життя. Аж до таких подробиць, що я їла на сніданок. Я не знаю, як це можливо”, — підсумувала Портер. 

Раніше УНІАН повідомляв, що Україна входить до десятки країн з найвищим рівнем самогубств.

l

В Україні — перша жертва суїцидальної гри «Момо»: 13-річна дівчина вистрибнула з 6 поверху. Зараз дівчинка вже вийшла з коми, але її стан залишається стабільно важким. Дівчинку ввели в штучний сон.

Нещодавно у Кривому Розі вистрибнула з вікна шостого поверху 13-річна Софія. Серед контактів в її мобільному телефоні знайшли посилання на Момо, - повідомляє УНІАН.

Друзі дівчинки стверджують, що Соня була підписана також на суїцидальні групи “Синій кіт” та “Червона сова”, однак вчинок своєї подружки підлітки більше пов’язують саме з Момо.

За словами однокласників дівчинки, вона сильно цікавилася Момо і навіть змогла з нею зв’язатися. Соня показувала друзям відео, яке їй нібито надіслала Момо. Відео, за розповідями однокласників, жахливе.

Соня розіслала своїм друзям повідомлення: “Прощайте, я сьогодні піду”. Кілька друзів, отримавши дивне повідомлення, кинулися до її будинку, де побачили її сидячою на підвіконні. 

Перед тим як стрибнути вниз, Соня для чогось затулила пальцями ніс, ніби збиралася пірнати.

Дівчинку реанімобілем доправили в Дніпропетровську обласну дитячу лікарню. У перші дні медики не давали ніяких прогнозів.

”Були спроби вийти з коми, — розповіли у Дніпропетровській обласній дитячій лікарні. — Дівчинку ввели в штучний сон. Головне на сьогодні — це стан головного мозку та легенів”. Зараз дівчинка вже вийшла з коми, але стан залишається стабільно важким..

У поліції повідомили про те, що було відкрито кримінальне провадження за статтею «Доведення до самогубства». Санкція за цією статтею — до десяти років позбавлення волі.

Нагадаємо, мета гри «Момо» – довести гравця до суїциду. Відзначається схожість «Момо»  з “Синім китом” – на психіку дітей впливають приблизно однаковими прийомами. Поки точно відомо лише про один випадок смерті дитини в Аргентині.

Український департамент кіберполіції раніше повідомив, що про гру правоохоронцям відомо, але поки жодної заяви від постраждалих в Україні не надходило. 

ВолиньPost.

На зміну “Синьому киту” прийшла нова суїцидальна гра!

Блогер розповіла, як спілкувалася з “Момо”. Номер “Момо” був зареєстрований в Японії, але розмова велася російською мовою. 

Момо — жінка з виряченими очима, без тіла, на курячих ніжках.  Нова суїцидальна гра “Момо”, що прийшла на зміну “Синьому киту” і “Червоній сові”, використовує ту ж тактику, що й її попередники: шантаж підлітків, залякування, обіцянки швидкої смерті. 

Але не обійшлося без нововведень: дівчина-відеоблогер, яка поспілкувалася із “Момо”, розповіла, що її співрозмовник з дивовижною оперативністю ухитрився вирахувати її вік, домашню адресу, дізнався щоденний розклад і знайшов особисті фотографії, передають “Факти”. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 562

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1065

Гороскоп

з 3 по 9 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 519

Погода у Ковелі  

 23–29  серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 593

27 – вік, коли людина вже точно знає, чого прагне від життя, усвідомлює, для чого живе, чітко ставить цілі, а  для держави — це час розвитку й утвердження.

Напередодні найвизначнішого для нас, українців, державного свята – Дня Незалежності України – ми поцікавилися у ковельчан, що для них означає цей день?  

l

Ігор ПІНІС, депутат Ковельської міської ради (голова фракції УКРОП), голова ГО «Підприємці  та працівники приватного сектора міста Ковеля»:

— День Незалежності для мене велике свято. Для України це був величезний крок вперед – здобуття Незалежності. Адже це свідчить про те, що нація має самовизначення, ціль і мету, вона здійснилася, відбулася. Єдине – щоб нам усвідомити це до кінця, щоб вся Україна знала, що протягом довгого відрізку історії української нації й до сьогодні  Незалежність давалася і дається  дуже важко. 

Я всіх вітаю з цим величним святом і бажаю не втрачати віри у краще, адже ми йдемо вірним шляхом. Вірити в те, що всі випробування, які послав нам Бог на цьому шляху, ми подолаємо й дійдемо до кінця, аби мати справді вільну, незалежну, квітучу Україну.

l

Алла ПОЛЯКОВА, громадська активістка, член Ковельської філії «Союз Українок»:

— Як для громадського діяча, патріота України для мене це надзвичайно важливе і значуще свято. Україна неймовірно багато вистраждала, щоб вибороти його, але як такої, омріяної українцями, України поки, на жаль, немає. Ми у постійній боротьбі за Незалежність і ще й досі живемо, як казав Тарас Шевченко: «На нашій не своїй землі».

Тож хочу побажати всім нам діждати того щасливого дня, коли Україна справді буде незалежною, зі своєю помісною Церквою, патріотичною й порядною «верхівкою», небайдужим народом. Адже сьогодні, коли йде війна на Сході України, а ми веселимося в кафе та ресторанах, на телебаченні, коли не ввімкнеш, – смішки і блазнювання, то складається враження, що ми не усвідомлюємо того, яка ж насправді небезпечна ця війна. І дуже складно при цьому на 27-у році Незалежності дивитися в очі нашим солдатам, які платять кров’ю за те, щоб ми мали майбутнє в нашій країні і вільно дихали її повітрям.

Давайте зважати на це і вірмо в щасливе майбуття нашої держави. 

Слава Україні!

l

Галина БОЖИК, директор Ковельської централізованої бібліотечної системи, Заслужений працівник культури України:

— З одного боку, це дійсно свято Незалежності, за яку боролися і гинули мільйони українців впродовж всієї нашої історії, і зараз продовжують це робити. А з іншого, воно з гірким присмаком, бо не думаю, що маємо таку Незалежність, щоби можна було нею тішитись сповна. 

Це свято, коли підсумовуємо й аналізуємо, і, дай, Боже, щоб були враховані помилки і зроблені правильні висновки.    

Бажаю всім нам, щоб реформи в Україні не тільки запроваджувались, але й доводилися до кінця, були пристосовані до українських реалій, щоб зріс рівень життя людей і не доводилося покидати рідний край, родини та їхати на заробітки по світах. І, звісно, щоб, нарешті, закінчилась війна…

l

Ігор ТКАЧУК, директор ЗОШ № 2, депутат Ковельської міської ради (фракція «ВО «Свобода»):

— Це день відновлення нашої державності. День Незалежності – це той час, коли ми осмислюємо, що для нас Україна, це – підсумок багатолітньої боротьби за Незалежність й разом з тим – початок великого шляху, який треба пройти нашій державі, аби вона розбудовувалася у справді сильну, соборну Україну, за яку боролися і зараз відстоюють кращі представники нації.

Миру і достойного життя кожному громадянину в незалежній міцній українській державі!

l

Людмила ДАНИЛЕВИЧ, голова ГО «Члени родин загиблих в АТО «Віра»:

— Звичайно, День Незалежності – це чудово для України. Але мені про цей день дуже важко говорити… Чотири роки тому, 24 серпня, коли наш президент грандіозним парадом відзначав День Незалежності, зібравши там всю бойову техніку, в Іловайську загинув мій син. Смерті наших синів, кровопролиття – на совісті отих напівграмотних, цинічних, але статусних, хто зараз при владі, хто незабаром, як на мене, становитиме реальну загрозу нашій Незалежності, якщо вже не становлять.

Звісно, святкувати треба. Це — наш день, як би важко не було. Хотілося би якось у цей день по-особливому підтримати наших воїнів, котрі в прямому сенсі, ризикуючи власним життям, відстоюють зараз цю Незалежність, а також їхніх рідних та близьких, яким теж нелегко сьогодні доводиться. Нехай підтримає і захистить їх Господь! 

А ковельчанам, в свою чергу, бажаю мирного неба, аби життя наших Героїв не було покладено намарне, і наші хлопці повернулися зі східних рубежів з перемогою.

l

Артем ВІНДЮК, боєць АТО, рік знаходився в полоні бойовиків:

— Я вважаю, що слід святкувати цей день, незважаючи на обставини, бо лише зараз ми зрозуміли, яка то велика цінність – Незалежність. Але, водночас, з продовженням війни переконуюсь, що Україна не була по-справжньому незалежною, і боротьба за її утвердження ще триває.

Сили всім нам і витривалості на цьому тернистому шляху. Ми всі – Україна! Це Богом дана нам земля, і ніхто не має думати інакше.   

Вікторія ЗІНЧУК.

27 – вік, коли людина вже точно знає, чого прагне від життя, усвідомлює, для чого живе, чітко ставить цілі, а  для держави — це час розвитку й утвердження.

Напередодні найвизначнішого для нас, українців, державного свята – Дня Незалежності України – ми поцікавилися у ковельчан, що для них означає цей день?  

ххх

Ігор ПІНІС, депутат Ковельської міської ради (голова фракції УКРОП), голова ГО «Підприємці  та працівники приватного сектора міста Ковеля»:

— День Незалежності для мене велике свято. Для України це був величезний крок вперед – здобуття Незалежності. Адже це свідчить про те, що нація має самовизначення, ціль і мету, вона здійснилася, відбулася. Єдине – щоб нам усвідомити це до кінця, щоб вся Україна знала, що протягом довгого відрізку історії української нації й до сьогодні  Незалежність давалася і дається  дуже важко. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 719

22 лютого 1989 року створено осередок прихильників Народного Руху України за перебудову на заводі “Ковельсільмаш”. Координатор В. Осіюк.

Навесні 1989 року до редакції “Пам’яток України” надійшов схвильований лист мешканців міста Ковеля В. Осіюка, Г. Сарапіна, Т. Колотюка з приводу вкрай загрозливого становища, в якому опинилась будівля старої аптеки та ще декількох вцілілих після війни пам’яток містобудування.

6 жовтня 1989 року створено осередок НРУ за перебудову в Ковельській геологорозвідувальній партії в кількості 5 чоловік. Уповноваженим осередку обрали Андрія Мостицького.

24 листопада 1989 року створено осередок НРУ при стоматполіклініці м. Ковеля. Головою осередку обрали  Володимира Потапчука.

16 грудня 1989 року створено Ковельську міськрайонну організацію Товариства української мови ім. Тараса Шевченка. Збори відбулися у Будинку вчителя. Головою організації обрано Адама Поляка.

30 грудня 1989 року на вул. Калініна (бульвар Лесі Українки) було побито представників демократичних сил Волині, що приїхали з Луцька для проведення мітингу. Поламано прапори, побито диктофон та мегафон. Від Ковеля лучан зустрічали з метою участі у мітингу  члени УРП Осіюк В., Сільчук С. 

21 січня 1990 року у неділю сотні тисяч українців утворили гігантський “живий ланцюг”, що поєднав Київ зі Львовом, Тернополем. Були між ними представники Галичини, Буковини, Полтавщини і Харкова. Ковельська делегація також брала участь у цьому заході.

Ми стояли відразу на виїзді з м. Рівного у бік Житомира. І коли на початку відстань між нами дорівнювала 30-50 метрів, то пізніше   могли триматись за руки і відчувати серцем, що ми – діти однієї матері-України.

30 січня 1990 року у Ковельському СПТУ №5 відбулися установчі збори осередку НРУ. Головою обрали Петра Білінського.

6 лютого 1990 року створено НРУ за місцем проживання центрального району м. Ковеля. Головою обрано Ігоря Лучка.

6  лютого 1990 року проведено установчі збори осередку НРУ заводу “Ковельсільмаш”. Присутні 16 чоловік з 17, що подали заяви. Головою обрано Володимира Осіюка.

7    лютого 1990 року відбулись установчі збори осередку НРУ Ковельського ДОКу. Всього членів – 13 чоловік. Головою обрано Черняка В. В.

11   лютого 1990 року проведено у Ковелі на стадіоні “Локомотив” перший санкціонірований мітинг. Стадіон заповнений вщент. Присутніх було  більше 10 тисяч чоловік.

12 лютого 1990 року проведено установчі збори осередку НРУ АРМ та АТП ОСС. Головою осередку обрано Василя Печенюка.

13  лютого 1990 року створено осередок НРУ у селі Задиби. Головою обрано Юрія Стемпеля.

14  лютого 1990 року на м’ясокомбінаті створено осередок Народного Руху. Головою обрано Аліма Цвєлькіна.

15   лютого 1990 року проведено установчі збори осередку НРУ в Ковельському лісгоспзазі. Головою осередку обрано Григорія Олійника.

15   лютого 1990 року створено осередок НРУ у Люблинці у виробничому об’єднанні  “Ковель-будіндустрія”. Головою обрано Марію Хотинську.

16 лютого 1990 року відбулись установчі збори Ковельського осередку Спілки незалежної української молоді (СНУМ). Головою обрано Сергія Бобрицького.

16  лютого 1990 року відбулись установчі збори осередку НРУ на Ковельському сирзаводі. Головою обрано  Вячеслава Абрамчука.

17    лютого 1990 року відбулись установчі збори Ковельської міськрайонної організації Народного Руху України за перебудову. Всього подано 108 заяв. Присутні 88 чоловік, які представляли 13 осередків. Збори вів Андрій Мостиський. Обрано раду уповноважених у кількості 13 чоловік. Скарбник – Ольга Калінчук. З чотирьох кандидатур обрано трьох співголів (Володимир Осіюк, Андрій Мостиський, Іван Сидорук).

26 лютого 1990 року створено осередок НРУ за місцем проживання. Головою обрано Геннадія Сарапіна.

11 квітня 1990 року вийшов перший номер газети “Доля”. Редактор Г. Сарапін.

18    квітня 1990 року вийшов перший номер газети “Криця” Ковельського осередку Української Гельсінської спілки. Газету друковано самвидавом у Литві під редакцією В. Осіюка, художник С. Доценко.

26 квітня 1990 року о 20.30 год.  у центральному парку міста відбувся мітинг-реквієм по жертвах Чорнобильської катастрофи. Під час мітингу збирали  підписи про закриття Чорнобильської АЕС, а також провели  збір коштів на потреби дітей, які потерпіли від неї. Скарбникові надійшло від громади м. Ковеля 547 крб.

Продавали  газети “Доля” та “Криця”.

1 травня 1990 року. Рух взяв  участь у демонстрації. Йшли під рідними українськими прапорами та гаслами “Хай живе КПРС на Чорнобильській АЕС!”, “Не дамо себе об’єгорити і об’євгенити!” Демонстранти скандували: “Героям слава! Слава! Слава!” та: “Україні волю! Волю! Волю!” 

На майданчику біля будуправління проведено коротенький мітинг. Виступили А. Мостиський та В. Осіюк.

10 травня 1990 року біля будинку старої аптеки СНУМівці збирали підписи за припинення діяльності Чорнобильської АЕС, Рівненської АЕС та Хмельницької АЕС. Списано 4 аркуші 24 формату, та всім бажаючим не вистачило  місця. Списки передані голові міської Ради М. Вельмі.

13 травня 1990 року відбулись установчі збори осередку Народного Руху в селі Гішині. Подано заяву 14 чоловік. Обрали співголів Василя  Мельника та  Анатолія Малюка.

19 травня 1990 року в будинку техніки м. Луцька відбулись установчі збори Волинської крайової організації УРП.

За клопотанням трудового колективу “Ковельсільмаш”, при підтримці УРП, НРУ та ТУК, народним депутатом УРСР А. Мостицьким отримано дозвіл на побудову в місті пам’ятника Тарасові Шевченку. Відкрито рахунок для збору коштів.

8 червня 1990 року у актовому залі районної лікарні міста Каменя-Каширського відбулись установчі збори місцевого Руху. Від Ковеля були запрошені член УРП О. Мезенцев, співголова Руху І. Сидорук.

18  червня 1990 року у Пляшевій під Берестечком відбулось свято козацької слави. Від Ковеля також споряджено автобус з делегацією.

23   червня 1990 року у Луцьку проведено “живий ланцюг” від колишньої тюрми до КДБ. Ковельчани взяли активну участь.

24  червня 1990 року у м. Камені-Каширському проведено мітинг під національною символікою. Виступили О. Гудима, П. Віцяк. Від Ковеля – І. Сидорук, Г. Марчук.

30  червня 1990 року у Ковелі відбулась обласна рада УРП. Виключено з лав партії голову Луцької міської організації О. Юрченка  та розпущено цю організацію. На раді виступив С. Хмара.

6 липня вперше з ініціативи та за активної участі Народного Руху проведено свято Івана Купала.

8 липня 1990 року відбулась установча конференція Турійської районної організації НРУ  та мітинг біля будинку культури. Після мітингу у центрі під спів гімну “Ще не вмерла Україна” піднято український національний прапор. Ковельська делегація брала  найактивнішу участь.

1-6 серпня 1990 року делегація ковельських козаків у кількості 10 чоловік перебувала у мандрах по Україні та на святі Козацької Слави на Нікопольщині. Жили в наметах у невеличкому ліску біля Олексіївської затоки. 

Всупереч намаганням “товаріща” Причкіна та його партопричників недопустити контакту ‘“західняків” з місцевими жителями, контакт відбувся і не на користь місцевої партмафії.

19   серпня 1990 року проведено свято Козацької Слави у Ковелі. Голова оргкомітету – В. Лотоцький.

21   серпня 1990 року вночі підлою рукою було зірвано освячений український прапор.

22 серпня 1990 року вночі обрізано трос і прапор опущено до середини щогли.

22 серпня 1990 року вдень прапор за допомогою техніки закріплено до верхівки щогли. Шалійте! Шалійте! Скажені кати.

27  серпня 1990 року біля будинку міської ради  розпочав голодування колишній працівник заводу м’ясокісткового борошна В. Михалик.

28  серпня 1990 року розпочала роботу сесія міської Ради третього скликання. З самого ранку біля пам’ятника Леніну проводилось пікетування членами Народного Руху та УРП. 

2 вересня 1990 року в Ковелі відбувся мітинг, організований Ковельською організацією УРП під гаслом: «Ми проти союзного договору». На мітингу виступили: голова Ковельської МРО УРП В. Осіюк, члени УРП Л. Ніколаєв, А. Дементьєв, О. Мезенцев, М. Олексюк, С.Сільчук, депутати міської Ради Г. Олійник та І. Пащук, депутат обласної Ради Ю. Музичук, член Руху В. Печенюк, “комсомолець” В. Якубовський. 

Резолюцію мітингу зачитав заступник голови Ковельської МРО УРП І. Лучко – депутат міської ради. Голосували одноголосно. На мітингу було близько тисячі людей.

9 вересня 1990 року у селі Новий Загорів Локачинського району біля зруйнованого монастиря відбувся мітинг та відслужена панахида на могилі 29 воїнів УПА, що загинули у нерівному бою з фашистськими загарбниками. Від Ковеля виїжджало 2 автобуси з людьми  та приватні авто.

16  вересня 1990 року у Луцьку, під час пікетування “надзвичайної сесії” обласної Ради було розбито омонівцями голову депутату О.Свириді. Ковельчани з УРП та СНУМу брали участь у пікетуванні.

17  вересня 1990 року у Ковелі відбулась звітно-виборна конференція Народного Руху, на якій обрано керівні органи, а також делегатів на обласну конференцію та другий з’їзд НРУ. Співголовами стали: Іван Сидорук, Ігор Пашук, Адам Поляк.

30 вересня 1990 року у Києві пройшов мітинг та маніфестація проти союзного договору. Взяли  участь більше 300 тисяч громадян України, з них – 17  ковельчан.

27-28 жовтня 1990 року у київському палаці «Україна» проходили Другі Всеукраїнські Збори Руху. Ковельщину представляли: А. Поляк, М. Солтис, О. Мезенцев, В. Мельник, В. Буханкович, Т. Бодюк.

23 грудня 1990 року, всупереч рішенню Ковельського міськвиконкому, біля будинку культури ім. Щорса (“Просвіта”) в парку встановлено Хрест Пам’яті жертвам більшовицького терору. Хрест освячений отцем Михайлом з Червонограда.

7 січня 1991 року в палаці культури ім Т. Шевченка  відбувся перший вертеп на Ковельщині. Зал заповнений повністю. На балконі ніде яблуку впасти. Вертеп готували члени Руху. Після вертепу концерт дали хор НРУ «Родовід», самодіяльні артисти із Скулина, Облап.

Ввечері того ж дня ця програма була показана у центрі міста на сходах “Дитячого світу”. Найактивнішими учасниками були  В. Лотоцький, А. Цвєлькін, А. Чайнікова, І. Кузьмич, О. Цехончук, В. Крук, Г. Олійник.

7 січня 1991 року вертеп було поставлено на сцені клубу в с. Облапах, де зібрано на місцеву церкву 256  крб., а також у Старій Вижві на центральному майдані. Пізно ввечері –  на ковельській швейній фабриці.

19 січня 1991 року вертеп ставили у Голобах та селі Волошках.

20 січня 1991 року у Палаці культури ім. Шевченка відбувся урочистий вечір, присвячений проголошенню IV Універсалу Центральної Ради. Доповідь проголосив Народний депутат УРСР А. Мостицький, прочитали співдоповіді В. Лотоцький та І. Лучко.

27 лютого 1991 року –  мітинг з нагоди відкриття пам’ятника Лесі Українки у Ковелі.

10 березня 1991 року – мітинг з нагоди проведення Всесоюзного референдуму.

12 березня 1991 року “круглий стіл” в редакції “Прапора Леніна” з приводу референдуму за участю різних політичних сил.

21 квітня 1991 року у с. Свинарині Турійського району відбувся мітинг та панахида на могилі вояків УПА. Ковельчани взяли найактивнішу участь. На мітингу виступили: Г. Кожевніков, Д. Себій, В. Осіюк, В. Лотоцький, І. Сидорук.

18 травня 1991 року у селі Колодниці біля символічної могили Тарасу Шевченкові відбулися урочистості з нагоди 130-річчя перепоховання тіла поета на Чернечій горі у Каневі. “Рухівську” колону з Ковеля місцеві жителі зустрічали хлібом-сіллю та козацьким маршем.

На урочистостях виступили Г. Олійник – голова ТУМу, І. Сидорук – член Ради Руху, В. Лотоцький – заступник голови Ковельської організації ДемПУ, В. Осіюк – голова Ковельської МРО УРП, який прочитав вірш «Стоїть в селі Суботові”. Програму вела Ніна Горик.

26 травня 1991 року в с. Буцині на могилі членів ОУН, які загинули від рук енкеведистів рівно 50 років тому,  проведено силами УРП, ДемПУ, Руху, ТУМу мітинг та панахиду. Після панахиди заспівали: “Як ви умирали” та гімн “Ще не вмерла Україна”.

2 червня 1991  року у Старій Вижві за ініціативою Руху проведено мітинг.  Нарешті, і тут прорвано більшовицьку облогу, створено осередок НРУ. Активну участь брала  делегація УРП з Ковеля: І. Сидорук, В. Осіюк, Т. Бодюк.

18 серпня 1991 року в переддень заколоту у Москві (ГКУП)  біля урочища «Калдуби» відкрито пам’ятник Ганні Сороці, яка на цьому місці була замордована енкаведистами. Пам’ятник збудовано на кошти П. Кошелюка та з його ініціативи. Міліції наїхало аж з двох районів. Напевно, щось знають...

25 серпня 1991 року проведено мітинг в міському парку “Більшовицько-кагебістському заколоту – НІ! Самостійній демократичній українській державі – ТАК!!!”.

24 листопада 1991 року проведено мітинг на майдані біля міської Ради під гаслом: “Нам пора для України жить”. 

На мітингу виступили народні депутати України Михайло Горинь та Андрій Мостиський.

22 лютого 1989 року створено осередок прихильників Народного Руху України за перебудову на заводі “Ковельсільмаш”. Координатор В. Осіюк.

Навесні 1989 року до редакції “Пам’яток України” надійшов схвильований лист мешканців міста Ковеля В. Осіюка, Г. Сарапіна, Т. Колотюка з приводу вкрай загрозливого становища, в якому опинилась будівля старої аптеки та ще декількох вцілілих після війни пам’яток містобудування.

6 жовтня 1989 року створено осередок НРУ за перебудову в Ковельській геологорозвідувальній партії в кількості 5 чоловік. Уповноваженим осередку обрали Андрія Мостицького.

24 листопада 1989 року створено осередок НРУ при стоматполіклініці м. Ковеля. Головою осередку обрали  Володимира Потапчука.

16 грудня 1989 року створено Ковельську міськрайонну організацію Товариства української мови ім. Тараса Шевченка. Збори відбулися у Будинку вчителя. Головою організації обрано Адама Поляка.

30 грудня 1989 року на вул. Калініна (бульвар Лесі Українки) було побито представників демократичних сил Волині, що приїхали з Луцька для проведення мітингу. Поламано прапори, побито диктофон та мегафон. Від Ковеля лучан зустрічали з метою участі у мітингу  члени УРП Осіюк В., Сільчук С. 

21 січня 1990 року у неділю сотні тисяч українців утворили гігантський “живий ланцюг”, що поєднав Київ зі Львовом, Тернополем. Були між ними представники Галичини, Буковини, Полтавщини і Харкова. Ковельська делегація також брала участь у цьому заході.

Ми стояли відразу на виїзді з м. Рівного у бік Житомира. І коли на початку відстань між нами дорівнювала 30-50 метрів, то пізніше   могли триматись за руки і відчувати серцем, що ми – діти однієї матері-України.

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 839