Як добре, що у нас є така газета, як «Вісті Ковельщини». Чекаю з нетерпінням четверга. Це той щасливий день, коли можна взнати, де і що було та буде на Ковельщині. І не тільки… 

Газету за 6 вересня чекала з особливим нетерпінням. Зателефонувала голова «Творчого світу» Віра Семеній, повідомила, що має бути надрукований доробок наших колег по перу. 

Читала поезії із захопленням, не відриваючись.

Отак дочиталась до 16-ої сторінки. Великими синіми літерами (такими, як льон у полі, як небо в ясну погоду, як один з кольорів нашого Українського прапора) було повідомлено:

«На Волині чекають гостей фестивалю «Лісова пісня» 6 – 9 вересня 2018 року».

З сумом в душі подумала: до Луцька шостого чи сьомого вересня немає можливості поїхати, а от на Ковельщині 8  вересня – здорово. 

У програмі було вказано: «10.00 – урочисте відкриття фестивалю «Лісова пісня» біля пам’ятника Лесі Українці, екскурсія музеєм (село Колодяжне Ковельського району)». 

Пригадався минулорічний фестиваль. Заповнена людьми площа міста. Біля пам’ятника Лесі людно. Поетесі з Болгарії я подарувала тоді свою дитячу книгу.

Вирішила: треба прийти трішки раніше. Досить запізнюватись!

О 9 год. 45 хв. у суботу я вже була біля пам’ятника нашій землячці в Ковелі. Зраділа! Невже прийшла однією з перших?

Десята година. Немає нікого. Спробували набрати телефон голови «Творчого світу» — не вдавалось. Додзвонилась до поетеси Світлани Пелех:

— Марієчко, зустріч біля пам’ятника й відкриття фестивалю відбудеться в с. Колодяжному, — повідомила вона і продовжила:

— Я вже на зупинці, їду в Колодяжне. Тут і Геннадій Сарапін, доганяйте!

Сумніву не було й хвилинки. Їду! Так хотілось поспілкуватись з братами та сестрами по перу. 

Колодяжне зустріло тишею. Вельмишановні гості, як мені сказали, вже були на фуршеті. 

Ми пройшлися виставковими залами. Помилувались картинами луцького художника. Мені захотілось відвідати й «білий» будиночок Лесі. Він був заповнений учнями  6 – 9-их класів Дубівської школи та їх вчителями – Тхоржевською Наталією Дмитрівною (до речі, у цього талановитого  педагога в цей день був день Ангела), Уєвич Тетяною Василівною, Кнерин Лілією Володимирівною. Вони також зрозуміли,  що фестиваль розпочнеться в м. Ковелі. Але велике бажання зустрітись з письменниками та письменницями, поетами та поетесами взяло гору над розчаруванням.

Після змістовної й цікавої розповіді місцевого екскурсовода Наталя Дмитрівна запропонувала нам із Світланою поїхати разом до Нечимного. Шановна поетична еліта вже була там.

Діти були радісні від спілкування з Ніною Бай,  нашою землячкою, відомою українською поетесою робили селфі. Біля Лесиного дуба ми читали свої вірші. Діти нам аплодували.

Легенький шелест вітерця між листячком, знайдені перші грибочки, шепіт очерету – все це надихало і хвилювало.

Було таке враження, що з гущавини лісу ось-ось з’явиться Леся Українка зі своїми героями Мавкою, Лукашем, Перелісником.

Повертаючись з Нечимного, в с. Скулині  завітали до місцевого священика о. Федора. На обійсті – затишно і чисто. Гарбузи виставили свої пузаті животики до Сонця, аромат від квітів розноситься довкіл.

Священик, крім звичайних домашніх тварин, займається вирощуванням страусів.

На жаль, велика кількість їх пропала. Чи то від заздрості людської, чи то з якоїсь іншої причини. Залишилась пара страусів Ему.

Діти раділи цій зустрічі. Робили знову фотографії.

На зворотньому шляху заїхали з дітьми до лісу. Діти співали, бігали, грались, обідали тим, що їм батьки дали з собою.

Пригадалось, як в автобусі один хлопчина жартома запропонував:

— Давайте скинемось і купимо піцу.

Діти:

— Добре!

Хлопчик:

— Ви скидаєтесь, я – ні!

Дівчинка: 

— Ми їмо піцу, а ти ні!

Всі дружно засміялись. 

Ми з Світланою у той день відпочили від душі і для душі. Щиро повірили в народну мудрість: «Все, що робиться, робиться до кращого!».

Марія БОГДАНОВИЧ,

авторка дитячої книги «Вірші і загадки для малої дитини та її родини», а також співавторка книги «Шлях, освячений любов’ю».

Як добре, що у нас є така газета, як «Вісті Ковельщини». Чекаю з нетерпінням четверга. Це той щасливий день, коли можна взнати, де і що було та буде на Ковельщині. І не тільки… 

Газету за 6 вересня чекала з особливим нетерпінням. Зателефонувала голова «Творчого світу» Віра Семеній, повідомила, що має бути надрукований доробок наших колег по перу. 

Читала поезії із захопленням, не відриваючись.

Отак дочиталась до 16-ої сторінки. Великими синіми літерами (такими, як льон у полі, як небо в ясну погоду, як один з кольорів нашого Українського прапора) було повідомлено:

«На Волині чекають гостей фестивалю «Лісова пісня» 6 – 9 вересня 2018 року».

З сумом в душі подумала: до Луцька шостого чи сьомого вересня немає можливості поїхати, а от на Ковельщині 8  вересня – здорово. 

У програмі було вказано: «10.00 – урочисте відкриття фестивалю «Лісова пісня» біля пам’ятника Лесі Українці, екскурсія музеєм (село Колодяжне Ковельського району)». 

Пригадався минулорічний фестиваль. Заповнена людьми площа міста. Біля пам’ятника Лесі людно. Поетесі з Болгарії я подарувала тоді свою дитячу книгу.

Вирішила: треба прийти трішки раніше. Досить запізнюватись!

О 9 год. 45 хв. у суботу я вже була біля пам’ятника нашій землячці в Ковелі. Зраділа! Невже прийшла однією з перших?

Десята година. Немає нікого. Спробували набрати телефон голови «Творчого світу» — не вдавалось. Додзвонилась до поетеси Світлани Пелех:

— Марієчко, зустріч біля пам’ятника й відкриття фестивалю відбудеться в с. Колодяжному, — повідомила вона і продовжила:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 673

У понеділок, 3 вересня, подвір’я ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» розквітло барвистими айстрами й жоржинами, чудовими трояндами і хризантемами, наповнившись різноголосим гамором веселої дітвори, що в супроводі своїх батьків прийшла на Першовересневе свято.

 На святковій лінійці, що розпочалася і завершилася урочистим виконанням Гімну України, звучали привітання й добрі побажання з уст директора навчального закладу Руслани Хвиць  та всіх почесних гостей заходу. Нову сторінку шкільної історії дружна шкільна родина люблинчан вирішила написати, продовжуючи й примножуючи вагомі здобутки попередніх років.

Найурочистіше, звичайно, зустрічали найменших учасників дійства – першокласників, які в супроводі своїх перших учителів та одинадцятикласників, під вишитими рушниками батьківського благословення, впевнено зробили свої перші кроки у Країну Знань. 

Найбільш хвилюючою, звісно, була мить, коли пролунав перший дзвоник нового навчального року, дати який випала честь учневі 11-го класу Тойбу Артуру і першокласниці Аделіні Морару. Тож у щасливу путь, дорогі діти та вчителі!

Олена ПРАДІЙЧУК.

l

Доброю традицією стала участь представників  ГУ ДФС у Волинській області  на святі Дня знань в Люблинецькому ліцеї Волинської обласної ради. 

«День Знань –  це щорічна хвилююча подія для учнів ліцею, їх батьків та вчителів. Саме сьогодні вперше за парту сядуть першокласники, які здобуватимуть знання за новою програмою.  Ми раді за своїх підшефних, які, навчаючись в цьому  сучасному навчально-виховному комплексі, отримають міцні  знання», – підкреслив у своєму виступі заступник начальника  ГУ ДФС у Волинській  області Сергій Кондратюк. 

«Справжні громадяни нашої країни – молоді, свідомі, з високою громадянською позицією, Ви наше майбутнє, Ви наша надія», – підсумував  Сергій Кондратюк. 

В урочистостях у Люблинецькому ліцеї взяли участь учні й педагоги навчального закладу, батьки, представники громадськості і духовенства.

З вітальним словом виступила очільниця Люблинецької об’єднаної територіальної громади Наталія Сіховська.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: урочисті лінійки, присвячені Дню Знань, в ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» та Люблинецькому ліцеї Волинської обласної ради.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА. 

У понеділок, 3 вересня, подвір’я ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» розквітло барвистими айстрами й жоржинами, чудовими трояндами і хризантемами, наповнившись різноголосим гамором веселої дітвори, що в супроводі своїх батьків прийшла на Першовересневе свято.

 На святковій лінійці, що розпочалася і завершилася урочистим виконанням Гімну України, звучали привітання й добрі побажання з уст директора навчального закладу Руслани Хвиць  та всіх почесних гостей заходу. Нову сторінку шкільної історії дружна шкільна родина люблинчан вирішила написати, продовжуючи й примножуючи вагомі здобутки попередніх років.

Найурочистіше, звичайно, зустрічали найменших учасників дійства – першокласників, які в супроводі своїх перших учителів та одинадцятикласників, під вишитими рушниками батьківського благословення, впевнено зробили свої перші кроки у Країну Знань. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1037

З нагоди Дня Знань на подвір’ї НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №13-колегіум» м. Ковеля зібралися учні, вчителі, батьки, запрошені. В руках дітей – квіти, прапори, кольорові кульки.

Урочисто пролунав Гімн України. Знаменна група в складі Максима Сельвашука, Андрія Наконечного та Юлії Міцури урочисто внесла прапор НВК.

З вітальним словом виступив директор НВК Сергій Філіпчук. З привітаннями та побажаннями до присутніх звернулися представники від народного депутата Степана Івахіва Наталя Маленицька та Павло Самолюк, від фонду Ігоря Палиці – Сергій Панасюк. Учні та освітяни отримали від запрошених щирі зичення та подарунки.

Чимало теплих слів та щирих зичень з нагоди Дня Знань учням та педагогам того дня пролунало від завідуючої міським методичним кабінетом управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Світлани Верчук, депутата міської ради Геннадія Кіндера. Хвилюючими були виступи  настоятеля Благовіщенського собору, декана міського деканату УПЦ КП отця Василя,  настоятеля церкви святої мучениці Світлани отця Дмитра, а також голови ради НВК  Наталії Білашук.

Веселими піснями привітали присутніх Дарина Мисюра та Вікторія Тітчук. Зворушливі вірші-побажання пролунали з вуст учнів 1-х та 5-х класів. Хвилюючими були також виступи класовода Нелі Ставілової та класного керівника Катерини Ковальчук.

Ось і настала зворушлива хвилина. Право подати перший дзвоник було надано учневі 11-го  класу Дмитру Вавринюку та першокласницям Євангеліні Канарській й Анастасії Могиль.

Від щирого серця хочеться побажати школярам і освітянам світлих, радісних, щасливих днів, багатих на гарні події, успіхів, миру і добра!

Наталія МАРТИНЮК,

педагог-організатор НВК №13.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистості з нагоди Дня Знань в НВК №13.

Фото Олександра ЛЯШУКА.

З нагоди Дня Знань на подвір’ї НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №13-колегіум» м. Ковеля зібралися учні, вчителі, батьки, запрошені. В руках дітей – квіти, прапори, кольорові кульки.

Урочисто пролунав Гімн України. Знаменна група в складі Максима Сельвашука, Андрія Наконечного та Юлії Міцури урочисто внесла прапор НВК.

З вітальним словом виступив директор НВК Сергій Філіпчук. З привітаннями та побажаннями до присутніх звернулися представники від народного депутата Степана Івахіва Наталя Маленицька та Павло Самолюк, від фонду Ігоря Палиці – Сергій Панасюк. Учні та освітяни отримали від запрошених щирі зичення та подарунки.

Чимало теплих слів та щирих зичень з нагоди Дня Знань учням та педагогам того дня пролунало від завідуючої міським методичним кабінетом управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Світлани Верчук, депутата міської ради Геннадія Кіндера. Хвилюючими були виступи  настоятеля Благовіщенського собору, декана міського деканату УПЦ КП отця Василя,  настоятеля церкви святої мучениці Світлани отця Дмитра, а також голови ради НВК  Наталії Білашук.

Веселими піснями привітали присутніх Дарина Мисюра та Вікторія Тітчук. Зворушливі вірші-побажання пролунали з вуст учнів 1-х та 5-х класів. Хвилюючими були також виступи класовода Нелі Ставілової та класного керівника Катерини Ковальчук.

Ось і настала зворушлива хвилина. Право подати перший дзвоник було надано учневі 11-го  класу Дмитру Вавринюку та першокласницям Євангеліні Канарській й Анастасії Могиль.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 574

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року, № 2234-VIII на боржників зі сплати аліментів, якщо їх заборгованість становить  понад шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. 

Водночас, суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років. При наявності заборгованості державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1831 Кодексу про адміністративні правопорушення України та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби. 

У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт за поданням центрального органу виконавчої влади,  постановою суду дане покарання може бути замінено адміністративним арештом. Тоді строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює 15 годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати 15 діб.

Даним Законом внесені зміни і до Сімейного кодексу України, які передбачають право того із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку – за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка перевищує термін шість місяців.

Внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження» передбачають також, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить постанови про:

- обмеження виїзду за межі України;

- обмеження керування транспортними засобами;

- обмеження користуватися зброєю;

- обмеження у праві полювання.

Застосовуються вказані обмеження тимчасово до погашення боржником суми заборгованості у повному розмірі.

За більш детальною інформацією можна звертатися до  Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який  знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. С. Бандери, 5, тел.: (03352) 3-30-63.

Оксана РОМАНЮК,

начальник відділу правопросвітництва та взаємодії з суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги.

                                  

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року, № 2234-VIII на боржників зі сплати аліментів, якщо їх заборгованість становить  понад шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 398

Мирослава була матір’ю-одиначкою. Жили із сином та батьками. Особисте щастя молодої жінки  зазнало краху майже десь років тому.  Спочатку жила із чоловіком заради малої  дитини, а коли сил вже не стало терпіти далі, подала на розлучення.  Про те, що саме так вчинила, вона не жалкує. 

Назар став  ходити до школи, Мирослава працювала. Здається, що вже і призвичаїлася до не надто приємних змін в своєму житті, а тут – сюрприз долі. Якось в компанії спільних друзів вона помітила незнайомця. Відразу  навіть не надала цьому  особливого значення. Та й видався їй він зовсім непримітним: спокійний, тихий, неговіркий.  

А через декілька днів Богдан сам зателефонував їй, запропонував зустрітись. Мирослава не дуже  охоче сприйняла таку пропозицію, але все ж погодилась.

Згодом їх побачення переросли у взаємне  тепле почуття щирого кохання, про яке вже давно мріяли обоє.  Оформлювати свої стосунки офіційно  на папері не поспішали – просто стали жити разом, аби більше  пізнати  один одного.  

Богдана другокласник  Назав відразу  прийняв за батька (можливо,  тому, що ніколи не відчував справжнього батьківського тепла), чоловіка теж це  неабияк тішило. «Новоспечений»  тато був гарним сім’янином: дбав про своїх найрідніших, намагаючись забезпечити їх всім необхідним.  

Коли громадянська дружина повідомила про те, що вона в очікуванні маленького чуда, його радості не було меж. Окрилений  давньою мрією, чоловік аж  світився від щастя в прямому і переносному значенні  цього слова. Але радість була нетривалою… 

Через деякий час Мирослава стала почувати себе зле, звернулася до лікаря. Там їй майже відразу повідомили невтішну новину: вагітність є неперспективною.  Для жінки це було жорстоким  вироком долі.  Безсонні ночі в лікарняній палаті, море виплаканих сліз і душевна порожнеча  не полишали її тоді. Добре, що поруч були найрідніші, які постійно підтримували. 

Та найбільше вбита горем жінка боялася одного: аби після такої  трагедії  її не залишив коханий. А ще, як кажуть, масла у вогонь підливала свекруха, котра  до невістки була «доброю мамою», а сину говорила про те, що його дружинонька сама винна в тому, що так сталося. 

Мовляв, вона  із самого початку не хотіла дитяти. А, значить, її почуття до чоловіка  нещирі і, відповідно, будувати справжню  сім’ю  вона не має наміру.  До того  ж, Ольга Миколаївна не схвалювала вибір сина. Їй зовсім не подобалось, що обраниця Богдана  – розлучена жінка,  яка ще й має власну дитину. 

Молодий, але по-дорослому  мудрий чоловік матір терпляче вислуховував, а сам знав своє. Дотримувався такого принципу: «Коли двоє дійсно   хочуть бути разом, то їм ніхто не стане на заваді». 

Пережили-перетерпіли і … вистояли після невеликого шторму в морі життєвих буднів.   Тепер  Мирослава і Богдан те, що сталося, вважають  випробуванням долі,  перевіркою їх почуттів на міцність. 

«В житті все не може бути «сонячно»,  –  говорить Мирослава, в очах якої світиться вогник віри та впевненості. А ще подружжя додає: щастя любить тишу, тому слід бути обережними, аби його не сполохати!

До речі, найбільша  мрія  Назарчика  –  мати сестричку…

Орися ФІЛІПЧУК. 

Мирослава була матір’ю-одиначкою. Жили із сином та батьками. Особисте щастя молодої жінки  зазнало краху майже десь років тому.  Спочатку жила із чоловіком заради малої  дитини, а коли сил вже не стало терпіти далі, подала на розлучення.  Про те, що саме так вчинила, вона не жалкує. 

Назар став  ходити до школи, Мирослава працювала. Здається, що вже і призвичаїлася до не надто приємних змін в своєму житті, а тут – сюрприз долі. Якось в компанії спільних друзів вона помітила незнайомця. Відразу  навіть не надала цьому  особливого значення. Та й видався їй він зовсім непримітним: спокійний, тихий, неговіркий.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1213

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 500

Гороскоп

з 17 по 23 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 548

Гороскоп

з 10 по 16 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 641

У неділю, 9 вересня – Міжнародний день краси. І хоча на перших початках у 1995 році Міжнародним комітетом естетики й косметології (СІДЕСКО) він задумувався як день вшанування косметологів, візажистів, перукарів тощо, то з бігом часу перетворився у свято всіх, хто творить красу і цінує гарне, прекрасне, романтичне, що приносить естетичну і моральну насолоду. Не випадково 9 вересня у багатьох країнах проводять конкурси краси.

Не сумніваємося: якби у такому конкурсі взяли участь чарівні ковельські жінки Наталія Борисівна ЦИМБАЛ і Алла Володимирівна КРАВЧИК, а також їх красуні-донечки Юлія й Вікторія ЦИМБАЛ, Вікторія і Надія КРАВЧИК, їх подруга Домініка ЗІНЧУК, то  перемога була б за ними. Адже всім відомо: українки – найкрасивіші в світі. Із святом краси, милі жінки й дівчата!

 Фото Світлани Ляшук.

У неділю, 9 вересня – Міжнародний день краси. І хоча на перших початках у 1995 році Міжнародним комітетом естетики й косметології (СІДЕСКО) він задумувався як день вшанування косметологів, візажистів, перукарів тощо, то з бігом часу перетворився у свято всіх, хто творить красу і цінує гарне, прекрасне, романтичне, що приносить естетичну і моральну насолоду. Не випадково 9 вересня у багатьох країнах проводять конкурси краси.

Не сумніваємося: якби у такому конкурсі взяли участь чарівні ковельські жінки Наталія Борисівна ЦИМБАЛ і Алла Володимирівна КРАВЧИК, а також їх красуні-донечки Юлія й Вікторія ЦИМБАЛ, Вікторія і Надія КРАВЧИК, їх подруга Домініка ЗІНЧУК, то  перемога була б за ними. Адже всім відомо: українки – найкрасивіші в світі. Із святом краси, милі жінки й дівчата!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 522

Погода у Ковелі  

6 – 12  вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 430