Моя дорога птаха
Нещодавно в читальному залі бібліотеки промислово-економічного коледжу Луцького НТУ відбувся літературно-музичий ноктюрн, створений на основі презентації нових книг про Кузьму Скрябіна "Моя дорога птаха", які написала мама Андрія Кузьменка.
Захід підготували студенти-випускники групи 479 спеціальності "Обслуговування програмних систем і комплексів" (керівник Жанна Кривош) разом з бібліотекою (завідуюча Неля Телючик).
"Нелегкі часи нині в Україні, на Сході продовжується війна. Просто любити свою рідну Україну мало – треба бути її вірним патріотом. Таким патріотом, ми вважаємо, був Кузьма Скрябін. Тому з нагоди річниці загибелі Андрія Кузьменка цей захід ми присвячуємо його світлій Пам'яті", – такими словами розпочали захід ведучі Олександр Жигаревич та Богдана Бренькач.
Посеред читального залу – імпровізована сцена: стілець, на якому стоїть гітара з обірваною струною, опущений донизу мікрофон як символи недописаних та недоспіваних Кузьмою пісень. На стіні – великий портрет Андрія.
На екрані – могила Кузьми, багато квітів… Хвилина мовчання…
Ведучі запалюють свічку Пам'яті улюбленому співаку і розпочинають розповідь про дитячі та юнацькі роки Андрія, навчання в медичному інституті, службу в армії та про його особливе захоплення музикою. Вся розповідь супроводжується відеороликами на екрані, які професійно змонтував Костянтин Сидорук, майбутній програміст.
Далі розповідь продовжують Каріна Гордій та Павло Антоненко. Вони наголошують, що юнак вивчився на лікаря, але в житті перемогла музика, любов до якої прищепила мама Ольга Михайлівна.
Група Андрія Кузьменка "Скрябін" засвітилася свого часу яскравою зіркою на українському музичному небосхилі. Склад групи змінювався, єдиним постійним учасником колективу від часу його заснування і до своєї смерті залишався Кузьма Скрябін – гуру та натхненник групи.
"Музика Кузьми має своє "обличчя", – продовжували розповідати студенти Сергій Кравчик та Андрій Денисюк.
Пісню "Птахи" вважають програмною у житті Кузьми. Її під гітару виконав Вадим Колотюк.
А пісня "Мам" розкрила стосунки Кузьми з батьками, особливо з мамою, для якої він був люблячим сином, чоловіком і батьком. Зал плакав, коли на екрані демонструвався кліп пісні.
Потім слухали попурі пісень гурту Кузьми, які стали хітами: "Спи собі сама", "Старі фотографії", "Хлопці-олігархи" та "Маршрутка", які співав гурт коледжу "Факторіел".
Постійна учасниця бібліотечних заходів Людмила Градюк наголосила на головній цінності життя й творчості Кузьми, якою є правда.
Про Кузьму багато говорили – хто добре, а хто зле, тому відповіддю для всіх стало його звернення "Я не тримаю на вас зла". Читав цей вірш Олександр Суднік.
Студенти оформили музичну виставку на стіні читального залу, яку виготовили у вигляді великого скрипічного ключа (з використаних дисків) та нотного стану, на якому розмістили власноруч виготовлені альбоми та сингли Кузьми та його фотографії.
Андрій – магніт, люди до нього тягнулися. Він був людиною з великим серцем. Людиною небайдужою, але людиною, яка не любила говорити про те, що він робить.
Дуже багато Кузьма допомагав дитячим будинкам. І цього ніколи не афішував. Діти-сироти – це те, що йому завжди боліло. Він навіть написав казку для дітей "Тарасик, тролейбус і Святий Миколай". Коли Володимир Семенюк читав казку, зал слухав, затамувавши подих.
Головна тема розповіді про Кузьму – це його патріотизм. Сказати, що Кузьма – патріот, майже нічого не сказати. Він практично був душею України. Коли почалася війна, Андрій дуже переживав за країну. Багато людей звертались до нього за підтримкою, і він нікому не відмовляв. На рахунку Андрія – допомога військовим АТО. Двох молодих хлопців, яких війна посадила в інвалідні візки, приймав у себе вдома, доглядав за ними.
"Благодійність закінчується там, де починаються камери", – це фраза Андрія Кузьменка, яка свідчить про його скромність. Переживання співака, звісно, відображались у творчості. Він називав речі своїми іменами, привертаючи до себе все більше і більше прихильників.
Юрій Вегерич виконав пісню Кузьми Скрябіна "Сам собі країна" у музичному супроводі Володимира Тищука. Далі на екрані демонстрували кліпи пісень "Пане президенте", яка з'явилася за кілька днів до загибелі Кузьми, та "Сука-війна" у виконанні автора.
2 лютого 2015 року Кузьми Скрябіна не стало. І знову на екрані – кадр за кадром: прощання з Кузьмою у Львові в Преображенській церкві, похорони, цвинтар…
Перед проведенням заходу група 479 зі своїми наставниками побували на місці поховання Андрія Скрябіна у селі Брюховичах Львівської області, де залишила запис у книзі Пам'яті.
…Гасне світло в залі. На сцену виходить Володимир Серветник і цитує реп пісні "Сліди" з альбому Кузьми "Добряк", і знову – "мороз" по шкірі…
Непоправна втрата, тільки диски, які ми слухаємо тепер, розказують про все, що Кузьма хотів змінити в Україні своїми піснями, своїми інтерв'ю.
Він любив людей, виступав на фестивалях, корпоративах, весіллях, де він був свій, де з ним були свої, і це давало Андрію сили їздити по цій країні, і де словом, а де ділом пробувати змінити свою землю на краще. Але тільки страшна подія – смерть – розкрила всі його тексти, всі слова до рідних людей.
Вадим Сакидон вклав всю душу в пісню "Нас кинули", виконавши її у супроводі гурту.
"Чому ми слухаємо якісь завуальовані тексти, ритмічно проспівані зі сцени, сприймаємо бажане за дійсне? А крик душі, справжній, почули тільки зараз? Прокинулися? Не поринайте знову в сон – летаргію"! – звернулися до залу ведучі під кінець заходу.
Коли літературно-музичний ноктюрн "Моя дорога птаха" добіг кінця, в читальному залі стояла абсолютна тиша, жодна людина не піднялася з місця. Тому, на прохання присутніх, музичний гурт коледжу "Факторіел" ще співав улюблені пісні шанувальників творчості Андрія Кузьменка.
Організатори заходу щиро дякують членам гурту, а саме Вадиму Колотюку, Владиславу Голечку, Вадиму Сакидону, Ірині Домнюк, Діані Савчук та музичному керівнику Ігорю Ілюшику за підтримку та участь у вшануванні світлої пам'яті Кузьми Скрябіна.
Директор коледжу Тетяна Селівончик зазначила, що на таких заходах не прийнято вести обговорення, але й мовчати не маємо права. Андрій живе в своїх піснях, концертах, інтерв'ю, у своїх книжках, у цілій багатій спадщині справ, які залишив після себе.
Заступник директора з виховної роботи Олена Шульган подякувала за високий професіоналізм завідуючій бібліотекою Нелі Телючик та викладачу інформатики Жанні Кривош, які організували та провели захід, а також студентам-випускникам групи 479 за їхні добрі серця та чітку громадянську позицію, готовність бути такими ж вірними патріотами рідної України, як Кузьма Скрябін.
Людмила БОРИСЮК,
методист Ковельського промислово-економічного коледжу.
НА ЗНІМКАХ: учасники заходу; студенти на могилі Кузьми Скрябіна у селі Брюховичах.
Фото з архіву коледжу.
Нещодавно в читальному залі бібліотеки промислово-економічного коледжу Луцького НТУ відбувся літературно-музичий ноктюрн, створений на основі презентації нових книг про Кузьму Скрябіна "Моя дорога птаха", які написала мама Андрія Кузьменка. Захід підготували студенти-випускники групи 479 спеціальності "Обслуговування програмних систем і комплексів" (керівник Жанна Кривош) разом з бібліотекою (завідуюча Неля Телючик).
Людмила БОРИСЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2744
Моя дорога птаха
Хоч пісне, зате смачне!
Від четверга до четверга
Гороскоп з 27 лютого по 5 березня
Гороскоп з 20 по 26 лютого
Цьогорічна зима "розгулялася" не на жарт: усім нам щодня дошкуляють сильні морози, снігопади і заметілі. Як обіцяють синоптики, холодна погода утримуватиметься й надалі. В цих умовах непросто працювати трудівникам ПТМ "Ковельтепло" (директор Володимир Бойко), обов'язок яких – забезпечувати теплом і гарячою водою помешкання ковельчан. Із своїми завданнями теплоенергетики успішно справляються.
15 лютого — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
Новини України
Чи потрібні Україні Восьме березня і Перше травня?