03.08.2017
Два роки пошуків і праці 
на благо громади

1048abd2e0f8f9b8ecfcf100580518b0Два роки пошуків і праці  на благо громади

З часу створення Голобської ОТГ 2 роки тому, рахуючи гостей з інших селищних та сільських рад, районів, областей, Сергій Гарбарук збився з ліку. А ще ж семінари, тренінги, «круглі столи», на яких теж треба ділитися досвідом. І це все – на фоні великого об’єму прямих обов’язків селищного голови. Тож поспілкуватися з паном Сергієм нам вдалося лише в період його перебування у відпустці, яку він назвав умовною.
– Отож, Сергію Володимировичу, чи не шкодуєте про рішення, яке прийняла рада два роки тому?
– Коли у 2015 році був прийнятий Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», яким передбачалося об’єднання громад, більшість селищних, сільських голів, жителів громад сприйняли цей процес скептично. Аналізуючи діючу модель взаємовідносин з органами влади різних рівнів, фінансову складову, реальний стан справ на місцях, ми прийшли до висновку, що так далі сільським радам неможливо існувати. Об’єднання сільських громад в одну потужну адміністративну одиницю – це шанс для стабільного та поступального соціально-економічного і культурного розвитку. Ми цим шансом скористалися і не жалкуємо. Позитивні зміни в громаді підтверджують правильність нашого, на той час непростого, рішення.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2088
Читати далі

Повідомлення в номер / Хай Бог нам допомагає!

03.08.2017
Хай Бог нам допомагає!

19894904_1200446810084994_408957590102095870_nХай Бог нам допомагає!

Незалежна  Україна дала можливість розкритися патріотичним почуттям. Завдяки цьому у Голобах народилася церква Св. Петра і Павла УПЦ КП. Здавалося, з чого починати? Але праця возвеличує людину.
І це довів за короткий час наш священик Андрій Сех. Він уміє працювати сам, не покладаючи рук, і заохотити, організувати людей. І хоча наш отець молодий, але уже за його плечима багато хороших справ. А ідеям немає кінця. І хоча все впирається в нестачу коштів, наш священик не опускає рук.
Хіба не прикро, що зібраних коштів вистачило лише на перекриття половини даху церкви? 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 735
Читати далі
03.08.2017

Ремонт фасаду в ДНЗ №9До зими завершать тепломодернізацію ковельських дитсадків

Понад 2 млн. 269 тисяч гривень субвенції з Державного бюджету  на   соціально-економічний розвиток отримає бюджет Ковеля завдяки скоординованій роботі офісу народного депутата України Степана Івахіва та міської влади. Це дасть змогу завершити тепломодернізацію (заміну вікон на енергоощадні) в ДНЗ № 1, 4, 8 та 9. 
А в ДНЗ №5 “Сонечко”, окрім тепломодернізації,  також  капітально відремонтують і фасад дитсадка. Підрядник – ТОВ “Волбуд” з обласного центру вже розпочав роботи на даному об’єкті.
“У мене онук ходить в цей дитсадок, – розповідає ковельчанка Надія Макарусь, яку ми зустріли на подвір’ї дошкільного навчального закладу. – Група, яку він відвідує, була трішки холодною. Тому ми дуже чекали на цей ремонт. Особливо тішить, що нам не тільки замінять вікна, а й утеплять стіни скловатою. Тож взимку діткам буде значно тепліше...”.
Ще на початку 2000-х цей відомчий дитсадок Львівської залізниці передали в комунальну власність міста. З того часу ДНЗ “Сонечко” перебуває у віданні міського управління освіти.
“Цього року завдяки співпраці міської влади та народного депутата України Степана Івахіва ми фактично повністю “закриємо” проблему заміни старих вікон на енергоощадні, – зауважує начальник міського управління освіти Віктор Бичковський. – Постановою Кабінету Міністрів України визначено перелік об’єктів для такого виду робіт. Це ДНЗ №1, 4, 8 та 9. І, чим швидше надійдуть кошти даної субвенції, тим скоріше ми завершимо тепломоденізацію цих дитсадків. До речі, підрядник (ТОВ “Атлант плюс”) уже вивчає документацію по об’єктах, готуються проекти договорів. І як тільки з’являться кошти, ми розпочнемо роботи, аби не затягувати процес...”.
Управління освіти та дошкільні навчальні заклади Ковеля, зокрема, не перший рік плідно співпрацюють з благодійним фондом Степана Івахіва “Патріоти Волині”. В ДНЗ №1, наприклад, за фінансової підтримки фонду (568 тис. грн.) проведено капітальний ремонт  4-х груп дитсадка.
“В 2014 році ми фактично відновили приміщення, яке пустувало. І в такий спосіб ще 100  наших діток отримали змогу відвідувати ясла та садок, –  пригадує завідувач ДНЗ №1 Ольга Чепак. – Заміну старих вікон на енергоощадні у дитсадку ми також в свій час розпочали завдяки благодійному фонду Степана Петровича. Потім до цього доєдналися і батьки. За кошти державної субвенції цьогоріч ми замінимо ще 39 старих вікон, які залишилися – в коридорах, кабінетах, екологічній студії та у  роздягальнях.  Далі в планах — заміна дверей та благоустрій території нашого дитсадка. Так, крок за кроком, рухаємося вперед. З допомогою міської влади та наших надійних друзів з благодійного фонду “Патріоти Волині”.
У ДНЗ №8 “Казка”  співпраця з благодійниками дала змогу не лише покращити температурний режим у групах, а й лікувальну базу закладу.
“У нашому садочку функціонує 12 груп. З них – дві групи для дітей з порушеннями мовлення та ще дві групи для дітей з вадами опорно-рухового апарату, – зауважує завідувач ДНЗ №8 Ірина Леус. –  За кошти фонду Степана Івахіва “Патріоти Волині” ми поміняли багато старих вікон, а також придбали необхідне обладнання для фізіотерапевтичного кабінету”. 
Найбільший обсяг робіт із заміни старих вікон на енергоощадні виконають в ДНЗ №9, що у мікрорайоні Ковеля-2 (обсяг субвенції — 296, 99 тис. грн.).
“У нас мають замінити 44 вікна, – ділиться планами завідувач закладу Ганна Лагасюк. –  Якщо врахувати, що у нинішньому році дитсадку виповниться 27 років, то стане зрозуміло, наскільки це потрібно. Хоча і до цього ми не сиділи, склавши руки: у найбільш холодних приміщеннях тепломодернізацію розпочали за кошти батьків. Потім до цього активно долучився і Степан Івахів зі своїм фондом. За ці роки ми побачили, що це дійсно людина, яка не просто  обіцяє, а й завжди дотримується свого слова. Думаю, я маю право говорити і про людські якості нашого депутата. Адже в 2014 році, коли мій син добровольцем пішов в АТО, де пробув 2 роки і отримав поранення, саме Степан Петрович  допоміг йому з бронежилетом та додатковим спорядженням, підтримував нас у важкі хвилини. За це йому щира вдячність не тільки від мене, а й від усіх солдатських матерів! Дай Бог, щоб швидше закінчилася війна, а всі свої зусилля ми спрямовували лише на розбудову країни”.
ДНЗ №9 у Ковелі — єдиний на Волині, де є справжній дитячий театр. Після ремонту, який завершили цьогоріч, артисти мають змогу грати на новій сцені з декораціями, а глядачі спостерігають за виставами у  білосніжній  залі з античними колонами та оригінальною підсвіткою. А кожна середа навчального року в дитсадку — день театру. Ганна Мар’янівна та її однодумці переконані: діти змалечку повинні бачити і розуміти світ прекрасного. А дорослі — робити таким навколишній простір. Щодня. В міру своїх можливостей. Без поправок на час та фінансову скруту...   
Олексій Тіщенко.
НА ЗНІМКУ: ремонт фасаду в ДНЗ № 9.
Фото
 з архіву автора.
Понад 2 млн. 269 тисяч гривень субвенції з Державного бюджету  на   соціально-економічний розвиток отримає бюджет Ковеля завдяки скоординованій роботі офісу народного депутата України Степана Івахіва та міської влади. Це дасть змогу завершити тепломодернізацію (заміну вікон на енергоощадні) в ДНЗ № 1, 4, 8 та 9. 
А в ДНЗ №5 “Сонечко”, окрім тепломодернізації,  також  капітально відремонтують і фасад дитсадка. Підрядник – ТОВ “Волбуд” з обласного центру вже розпочав роботи на даному об’єкті.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 723
Читати далі

Повідомлення в номер / Залежність від корупції

03.08.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

грошиЗалежність від корупції

Чи задумувався ти, шановний читачу, над проблемою залежності людського єства від різноманітних чинників та впливів? Є, наприклад, залежність від алкоголю, паління, наркотиків, комп'ютера, телевізора і… корупції. Мій добрий друг Євген, який все життя намагається жити чесно, сьогодні заявляє: "В "старі" часи соромно було давати і брати хабарі, сьогодні соромно їх не давати і не брати".
"Боротьба" з корупцією, яку  ми спостерігаємо на телеекранах, – це звичайнісінькі шоу, піар-акції, які мають відволікти нас від проблем насущних. Ці шоу і на піввідсотка не наближають нас до перебудови суспільних стосунків з моральними чеснотами, справедливістю та гідністю. 
Спробуємо поглянути на анатомію "тіла" корупції. Мій співрозмовник – Іван Павлович, колишній працівник правоохоронних органів. 
l
– Іване Павловичу, що робити?  Гине наша незалежна держава. Потопає в болоті корупції. Чому можновладці свідомо "вирощують квіти" на могилу молодої країни? Пропадемо ж!
– Воно-то так, але  питання не просте. На мою думку, корупція – явище у нас всенародне. Воно проростало на полях бюрократичної радянської системи, а  свого розквіту досягло при нашій демократичній вольності.  Буття формує свідомість.
– Ви такі речі промовляєте, що страх огортає душу.
– Який там страх! Це спосіб виживання. Посудіть самі: лікар з вищою освітою отримує 2-3 тисячі гривень зарплати. За такі гроші сім'ю не утримаєш, автівки до смерті не будеш мати. А він же вважає себе інтелігентом-європейцем. Ото ж, покладені в кишеню халата 100-200 гривень, а деколи й "зелених", з одного боку, – це винагорода за надану послугу (така собі "премія" за хорошу роботу), з іншого – компенсація за недооплату державою його професійної діяльності. Скажіть, як оцю мікрокорупцію можна відносити до злочину?
А подібні речі, мов метастази  раку, проникли у всі сфери життєдіяльності: до чиновництва у владі, вчителів, правоохоронців, митників, прикордонників та інших.
– Побійтесь Бога! Ви вважаєте, що корупція – це запорука виживання? Але ж погляньте: одні жирують, гасають на небачених досі позашляховиках, будують розкішні палаци і ніжаться на найкращих курортах світу, а інші бідують. На хліб та молоко власних статків ледве вистачає.
– Кожному своє – такий світ. Умови виживання спонукають до пошуку. При бурях в океані виживає сильніший. Там не діє моральний Закон, християнські чесноти та справедливість.
– Але ж коли не діє Закон, немає держави. Суспільство, народ по похилій скочуються не просто до моральної і матеріальної бідності, а в безодню, звідки повернення немає. Хіба може існувати система, у якій маленькі гвинтики та шестерні не змащені, а великі – тиснуть на них силою і нищать загальний рух? Бог і природа у всьому створили гармонію, а хтось її руйнує.
А погляньте на вибірковість Закону.  Бідняк взяв мішок зерна і по "справедливості" отримав п'ять років в'язниці. Той, що привласнив мільйон, не тільки не буває покараним, а стає для декого своєрідним прикладом для наслідування в сірих хмарах теперішнього буття.
Що не кажіть, а при "совєтах" такого не було.
– Було, ще й як! Можливо, не такі масштаби, а суть та ж сама. Хіба забули, що генсек компартії Брежнєв мав автопарк “іномарок”? Таксисти своєю виручкою ділилися з начальством, а те підкріпляло "збіднілих" вищестоящих.
Мікрокорупція існувала і у вищих навчальних закладах.
– Не переконаєте – ладу в тій системі було більше. Та й  стражі порядку були чеснішими, відповідальнішими і честь мали.
– І сьогодні,  і вчора, і позавчора в суспільстві уживалися і злочинні елементи, і зразки беззавітного служіння народу та державі. Немає сенсу захищати ту чи іншу систему. Існує закономірність: бідність, рабство, лібералізм у законодавстві народжують великі та малі зловживання.
Як зароджується вірус корупції, знаю із власного житейського досвіду. У 80-их роках ХХ століття я вступив до інституту на заочну форму навчання. Відомо, що ця форма навчання не передбачає глибоких знань, але дає можливість здобути диплом про вищу освіту.
Вже на перших курсах на окремих предметах я спіткнувся і нахватався "хвостиків". Мрія про диплом поступово здавалася нездійсненною. В голові крутилася "думка": я не здатен осилити технічні предмети. "Не журись", – заспокоювали мене досвідчені заочники. – Все буде добре – прорвемося".
В системі навчання  є завжди слабкі місця, пов'язані з людським фактором. Тобто, були викладачі, які за матеріальне заохочення готові в залікову книжку поставити таке необхідне "задовільно". З допомогою новоявлених "наставників" мої спроби виявилися вдалими – я подолав заборгованість.
Не подумайте, що схилити викладача до отих незаконних "преміальних" легко. Потрібно знати його психологію, мати уявлення, що любить: гроші, коньяк чи відпочинок в ресторані. Обов'язково познайомитись із посередниками, яким він довіряє.
Мій друг Михайло, львів'янин, студент-вечірник, в тих справах був віртуозом. У мутній водичці хабарів плавав, як риба. Я поплив за ним і… потрапив на "гачок".
На одному з технічних предметів ми спіткнулися - викладач був чесним і вимагав чесних знань від студентів. Більше того, Михайло необачно пішов напролом – тобто в квартиру викладача із своїми "дарунками" і був видворений  звідти, а разом з тим на довгий час з інституту.
"Ми підемо іншим шляхом", – вирішив я. – Глибока розвідка показала, що викладач Аркадій Петрович (до речі, ковельчанин), ветеран війни, добропорядна людина, відпочиває влітку в Ковелі і там має старих друзів-побратимів.
Прорахувавши все – і психологію, і тактику, і стратегію, я, мов новоявлений Остап Бендер, навантажений наливками та закусками, в супроводі двох сивочолих ветеранів переможно крокував "в гості" до мого викладача.
Нас зустріли привітно і радісно. Розмова точилася мирна і довірлива, але ні про що – так собі: спомини та розповіді про життя-буття.
І раптом, коли всі "розігрілися", Аркадій Петрович по-батьківському звернувся до мене: "Вийдемо, юначе, на свіже повітря". Серце моє затріпотіло, як у пташки, що потрапила до рук птахолова. Я чекав суворого вердикту не на свою користь.
Аркадій Петрович, усміхаючись, сказав: "Я знаю, чому ти тут. Хочеш, щоб я поставив без перевірки знань позитивну оцінку. Не вийде! Невже ти такий дурний, що не можеш вивчити предмет хоч "на трійку"? У вересні чекаю на перездачу".
Оте "невже ти такий дурний" раптом перевернуло мій внутрішній світ. Воно запало у свідомість і поселилося там. Подіяло, як чарівний, гіпнотичний наказ екстрасенса.
З того часу я ні один предмет не "викуповував", а осягав знання, які здобував студіюванням тих чи інших дисциплін. Страх, викликаний невпевненістю і думкою, що "я не вмію, я не можу, я не осягну" – вивітрився назавжди. Залікову книжку перед захистом дипломної в секретаріат факультету я здавав другим! Це була перемога.
Так, завдяки випадку я вилікувався від вірусу корупції. На жаль, багато хто впевнений, що по кривій швидше дійдеш до заповітної мети.
– Ось бачите, Іване Павловичу, щоб краще жити, потрібно змінювати систему взаємостосунків у суспільстві.  І це можливо. Майдан Гідності стукає у наші серця.
– Майдан – це революція. А всі революції на своїй хвилі на берег нових формувань приносили більше сміття, ніж блага.
До влади подекуди прийшли не чесність, гідність і справедливість, а нахабство, брехня, корупція. Сьогодні модно у всьому звинувачувати Президента, Верховну Раду, Кабмін, місцеву владу. Але ж це – наш вибір. Їздимо до Європи, бачимо їхні порядки і разом з тим платимо на митницях хабарі. Тому не Майдан вирішує наші проблеми, а сумлінна праця, сувора дисципліна, які, піднімаючи на своїх плечах соціально-економічний та культурно-моральний рівень, покажуть не тільки убогість корупції, а головне – змінять нашу свідомість.
Ми ж "не дурніші" Європи, а де в чому і кращі. Надія живе, і світло близько…  
Анатолій  Семенюк.
Чи задумувався ти, шановний читачу, над проблемою залежності людського єства від різноманітних чинників та впливів? Є, наприклад, залежність від алкоголю, паління, наркотиків, комп'ютера, телевізора і… корупції. Мій добрий друг Євген, який все життя намагається жити чесно, сьогодні заявляє: "В "старі" часи соромно було давати і брати хабарі, сьогодні соромно їх не давати і не брати".
"Боротьба" з корупцією, яку  ми спостерігаємо на телеекранах, – це звичайнісінькі шоу, піар-акції, які мають відволікти нас від проблем насущних. Ці шоу і на піввідсотка не наближають нас до перебудови суспільних стосунків з моральними чеснотами, справедливістю та гідністю. 
Спробуємо поглянути на анатомію "тіла" корупції. 
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 703
Читати далі
03.08.2017

 ukraine Дід Потап: "Часи тепер складні,  а будуть ще складніші"

Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього  держави, а, отже, кожного з нас. Ці  думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.

Зрештою, читайте і робіть висновки самі.

ххх

– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?

 

Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього  держави, а, отже, кожного з нас. Ці  думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.
Зрештою, читайте і робіть висновки самі.
l
– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?
– Могли бути кращі, але маємо те, що маємо, як казав незабутній Леонід Кравчук. Сьогодні гірше, як вчора, але краще, як буде завтра.
– Що ж, приймається Ваша філософська теза. Але, все-таки, як Ви вважаєте: світло в кінці тунелю для українців є?
– Все залежить від того, куди наші керманичі-будівничі той тунель ведуть. Якщо вгору, то світло неодмінно буде. Якщо вниз – самі знаєте…
– Знаю, але далеко не все. Ще вчора Україну підтримував фактично весь світ, а Росію категорично засуджував за розв'язану нею війну на Сході країни, анексований  Крим. Сьогодні Росію й надалі засуджують, що підтверджують нові санкції проти неї з боку і США, і Євросоюзу. Але водночас дедалі більше критики лунає на адресу України, її керівництва. Як це розуміти?
– Дуже просто: в нашого керівництва практично відсутня продумана міжнародна політика на близьку і далеку перспективу. Всі питання інтуїтивно, як мені здається, вирішує особисто пан Президент. Але  не чути голосу фахівців – з Міністерства внутрішніх справ, тверезо мислячих політиків і дипломатів. 
– Що правда, то не гріх. Ось у США дедалі більшого розмаху набирає антиукраїнська пропагандистська кампанія, яку очолює сам Дональд Трамп. Він відкрито звинуватив Київ у втручанні в передвиборну кампанію у США, як до цього звинувачували винятково Росію. Це випадково?
– Випадкового у світовій політиці не було, нема і ніколи не буде. Трампу треба якось відволікти увагу виборців, конгресу і сенату від зв'язків з Росією. Тому й намагається "перемкнути" цю увагу на Україну. Не виключаю, що не обійшлося тут і без підказки спецслужб РФ. Але диму без вогню не буває. Якби українські політики і дипломати так явно не "грали" на користь Гілларі Клінтон (а це було видно навіть неозброєним оком), то скандал не спалахнув би.
– Наскільки це небезпечно для України?
– Небезпечно не так для України, як для її керівництва, в тому числі Петра Порошенка. Деякі політики і політологи, аналізуючи критику Дональда Трампа, роблять висновок, що він вважає нашого президента трохи не своїм особистим ворогом. Можливо, це й перебільшення, але становищу Петра Олексійовича не позаздриш. Він опинився, образно кажучи, між двома вогнями: між Москвою і Вашингтоном. А коли до цього додати   менші вогні на українських кордонах і вогонь, який все більше розгоряється всередині країни (в силу об'єктивних і суб'єктивних причин), то підстав для радості мало.
– То що ж нас чекає?
– Я не Нострадамус  і навіть не Ванга. Але гадаю, що попереду – нові серйозні виклики. І Європі, і США потрібно "заморозити" конфлікт на Сході України, а для цього домогтися безумовного виконання Мінських угод, що таїть у собі небезпеку продовження процесу  розчленування України, який розпочався захопленням Росією Криму.
Боюсь, що частина західних військових радників (особливо американських) не проти подальшого поглиблення російсько-українського протистояння. 
Чому я так кажу? На мою думку, нові санкції проти Росії  заганяють Путіна та його камарилью в глухий кут. Знаючи непередбачуваність і агресивність політики Кремля, не виключено, що це викличе прагнення "відомстити" Вашингтону і його союзникам й перейти до радикальних дій на  Сході країни. Це – найгірше, що нас може чекати.
– А не найгірше?
– Дочасні вибори.
– І Президента, і парламенту?
– Точно не скажу, бо не знаю. Але знаю інше: і європейцям, і американцям набридло нагадувати керівникам нашої держави про необхідність боротьби з корупцією. Вони роблять вигляд, що борються, а тим часом корупція  квітне пишним цвітом.
Тому, мені здається, Захід змусить Київ проводити вибори. Принаймні, наскільки я знаю, окремі партії вже відкликають з відпусток народних депутатів, створюють передвиборні штаби. Ті, хто ще вчора були на словах "соратниками", сьогодні змінюють політичну орієнтацію, ведуть підкилимні ігри. Про це свідчить і позбавлення українського громадянства М. Сакаашвілі.
Так,  Михеїл не подарунок, але для чого його так відкрито робити ворогом теперішнього режиму? Тим більше, що його позиції у США досить міцні – і серед республіканців, і серед демократів. Колись він навіть сам заявляв, що має давні партнерські зв'язки з Дональдом Трампом. 
– То нас чекає тривожний місяць серпень?
– Не виключаю цього, бо завершення літа традиційно і в Україні, і в Росії завжди "гаряче". Не хотілося б, звичайно, щоб традиція продовжувалася, але все – в руках Божих.
– Я Вам дякую за розмову, і нагадаю читачам газети, що у січні ц. р. в своєму інтерв'ю журналістам "Вісті Ковельщини" Ви пророчо сказали: "Рік Півня і Лиса нудним не буде". Звідки Ви знали?
– Це мій "професійний" секрет. А Ваша справа, як і читачів, – вірити мені чи ні.
Розмову вів
Михайло КУЗЬМУК.Наш співрозмовник - відомий багатьом дід Потап, котрий ділиться своїми думками з приводу майбутнього  держави, а, отже, кожного з нас. Ці  думки можуть не співпадати з позицією редакції газети і органів влади. Їм можна вірити, а можна не сприймати всерйоз, хоча раціональне зерно у них є.
Зрештою, читайте і робіть висновки самі.
l
– Шановний пане Потапе! Ми з Вами не спілкувалися давненько. Як Ваше здоров'я, настрій і взагалі самопочуття?
– Могли бути кращі, але маємо те, що маємо, як казав незабутній Леонід Кравчук. Сьогодні гірше, як вчора, але краще, як буде завтра.
– Що ж, приймається Ваша філософська теза. Але, все-таки, як Ви вважаєте: світло в кінці тунелю для українців є?
– Все залежить від того, куди наші керманичі-будівничі той тунель ведуть. Якщо вгору, то світло неодмінно буде. Якщо вниз – самі знаєте…
– Знаю, але далеко не все. Ще вчора Україну підтримував фактично весь світ, а Росію категорично засуджував за розв'язану нею війну на Сході країни, анексований  Крим. Сьогодні Росію й надалі засуджують, що підтверджують нові санкції проти неї з боку і США, і Євросоюзу. Але водночас дедалі більше критики лунає на адресу України, її керівництва. Як це розуміти?
– Дуже просто: в нашого керівництва практично відсутня продумана міжнародна політика на близьку і далеку перспективу. Всі питання інтуїтивно, як мені здається, вирішує особисто пан Президент. Але  не чути голосу фахівців – з Міністерства внутрішніх справ, тверезо мислячих політиків і дипломатів. 
– Що правда, то не гріх. Ось у США дедалі більшого розмаху набирає антиукраїнська пропагандистська кампанія, яку очолює сам Дональд Трамп. Він відкрито звинуватив Київ у втручанні в передвиборну кампанію у США, як до цього звинувачували винятково Росію. Це випадково?
– Випадкового у світовій політиці не було, нема і ніколи не буде. Трампу треба якось відволікти увагу виборців, конгресу і сенату від зв'язків з Росією. Тому й намагається "перемкнути" цю увагу на Україну. Не виключаю, що не обійшлося тут і без підказки спецслужб РФ. Але диму без вогню не буває. Якби українські політики і дипломати так явно не "грали" на користь Гілларі Клінтон (а це було видно навіть неозброєним оком), то скандал не спалахнув би.
– Наскільки це небезпечно для України?
– Небезпечно не так для України, як для її керівництва, в тому числі Петра Порошенка. Деякі політики і політологи, аналізуючи критику Дональда Трампа, роблять висновок, що він вважає нашого президента трохи не своїм особистим ворогом. Можливо, це й перебільшення, але становищу Петра Олексійовича не позаздриш. Він опинився, образно кажучи, між двома вогнями: між Москвою і Вашингтоном. А коли до цього додати   менші вогні на українських кордонах і вогонь, який все більше розгоряється всередині країни (в силу об'єктивних і суб'єктивних причин), то підстав для радості мало.
– То що ж нас чекає?
– Я не Нострадамус  і навіть не Ванга. Але гадаю, що попереду – нові серйозні виклики. І Європі, і США потрібно "заморозити" конфлікт на Сході України, а для цього домогтися безумовного виконання Мінських угод, що таїть у собі небезпеку продовження процесу  розчленування України, який розпочався захопленням Росією Криму.
Боюсь, що частина західних військових радників (особливо американських) не проти подальшого поглиблення російсько-українського протистояння. 
Чому я так кажу? На мою думку, нові санкції проти Росії  заганяють Путіна та його камарилью в глухий кут. Знаючи непередбачуваність і агресивність політики Кремля, не виключено, що це викличе прагнення "відомстити" Вашингтону і його союзникам й перейти до радикальних дій на  Сході країни. Це – найгірше, що нас може чекати.
– А не найгірше?
– Дочасні вибори.
– І Президента, і парламенту?
– Точно не скажу, бо не знаю. Але знаю інше: і європейцям, і американцям набридло нагадувати керівникам нашої держави про необхідність боротьби з корупцією. Вони роблять вигляд, що борються, а тим часом корупція  квітне пишним цвітом.
Тому, мені здається, Захід змусить Київ проводити вибори. Принаймні, наскільки я знаю, окремі партії вже відкликають з відпусток народних депутатів, створюють передвиборні штаби. Ті, хто ще вчора були на словах "соратниками", сьогодні змінюють політичну орієнтацію, ведуть підкилимні ігри. Про це свідчить і позбавлення українського громадянства М. Сакаашвілі.
Так,  Михеїл не подарунок, але для чого його так відкрито робити ворогом теперішнього режиму? Тим більше, що його позиції у США досить міцні – і серед республіканців, і серед демократів. Колись він навіть сам заявляв, що має давні партнерські зв'язки з Дональдом Трампом. 
– То нас чекає тривожний місяць серпень?
– Не виключаю цього, бо завершення літа традиційно і в Україні, і в Росії завжди "гаряче". Не хотілося б, звичайно, щоб традиція продовжувалася, але все – в руках Божих.
– Я Вам дякую за розмову, і нагадаю читачам газети, що у січні ц. р. в своєму інтерв'ю журналістам "Вісті Ковельщини" Ви пророчо сказали: "Рік Півня і Лиса нудним не буде". Звідки Ви знали?
– Це мій "професійний" секрет. А Ваша справа, як і читачів, – вірити мені чи ні.
Розмову вів
Михайло КУЗЬМУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 441
Читати далі

Повідомлення в номер / Ковель – місто "футбольне"

03.08.2017

Screenshot_20170724-141147Ковель – місто "футбольне"

Чотири роки тому в нашому місті була створена громадська організація "Футбольний центр "Ковель-Волинь". Ініціатором та президентом клубу став Роман Романчук, колишній професійний футболіст, котрий, працюючи за кордоном, бачив, як в Європі існують такі клуби і який результат вони дають. По закінченню зарубіжної кар'єри "загорівся" бажанням розвивати європейську клубну систему на Ковельщині. До непростої і відповідальної справи було залучено коло однодумців, які посприяли створенню футбольного центру. Сьогодні клуб офіційно зареєстрований та з початку 2017 року він фінансово незалежний, має свій статут. 
Сьогодні наш співрозмовник – активний член та один із тренерів ФЦ "Ковель-Волинь" Віктор Романчук, який розповів про діяльність клубу. 
– Вікторе Володимировичу, розкажіть читачам про сам футбольний центр "Ковель-Волинь" та про те, яку мету поставили перед собою члени ГО?
– Основна мета однодумців від початку існування ФЦ, полягає у масовому розвитку футболу в місті Ковелі, адже біля витоків створення організації стоять люди, які все своє життя віддали футболу. 
Сьогодні клуб функціонує на членських внесках. Коли батьки приводять своїх дітей, вони відразу стають членами клубу і щомісяця здійснюють оплату. За цим же принципом фінансується і доросла команда. Є багато людей, котрі готові нам допомогти, а також необхідне фінансове забеспечення надходить від влади. Фінансування здійснюється відповідно до Програми розвитку футболу, згідно з якою місцева влада забезпечує клуб фінансово. 
Тобто фінансування відбувається у трьох основних напрямках: батьки, небайдужі люди, місцева влада.
Ми дуже часто з командами їздимо за кордон та   намагаємося взяти від цього найкраще. З часом зрозуміли, що майбутнє футболу – це створення ось таких клубів. Ми побудували свій клуб відповідно до європейського принципу розвитку футболу, який передбачає створення клубної системи, і якщо її не розвивати, то дуже складно досягнути результатів. 
Сьогодні в клубі займається більше 300 дітей. Футбольний центр починають відвідувати діти від 6-ти років, адже це той початковий вік, коли ми можемо залучати дітей до гри. Зрозуміло, що на кожну вікову категорію різні види занять та навантажень: меншенькі займаються менше, старші – більше.
Впродовж сезону від серпеня 2016 по червень 2017 років ми виставили всього десять команд. Це команди від малих дітей аж до основної дорослої команди. 
– Поділіться результатами цьогорічного футбольного сезону, який нещодавно закінчився. Якими вони стали для ФЦ "Ковель-Волинь"?
– Ковель – справжнє футбольне місто. У нас багато вихованців, які сьогодні захищають кольори прапорів різних команд в багатьох куточках не лише України, а й Європи.
Виховання та навчання команд 2009 та 2008 років народження проводить Юрій Романчук. Вихованці 2009 року народження вже брали участь в міжнародних змаганнях та турнірах. Шкода, але ще за кордон вони не виїжджали, однак вже є призерами багатьох змагань. Хочу наголосити, що ці діти дуже талановиті, готові до подальших перемог. 
Діти 2008 року спробували себе в ряді турнірів міжнародного рівня та неодноразово ставали їх призерами. Команди 2007 року народження, які тренує Роман Жерш, взяли участь в дитячо-юнацькій футбольній лізі Волині, де грали з дітьми 2005 року народження. Вони вже брали участь і ставали призерами за кордоном, а саме в Республіці Польща (м. Замость).
Особисто я треную молодь 2006 та 2005 років народження. Разом з командами ми відвідали дуже сильний турнір у м. Варшаві, куди входили команди вищої польської ліги, спробували свої сили на турнірі в м. Дорогуську, де здобули 2-ге місце, та згодом стали учасниками фінальних змагань дитячої ліги Волині. 
Микола Лис тренує команди 2004 року народження. Вони також активно проявили себе в різноманітних турнірах. Діти ставали призерами у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Вихованці Миколи Лиса спробували себе в боротьбі у м. Бресті (Республіка Білорусь), де здобули призові місця. 
Вихованцями Романа Лиса стала молодь 2002 та 2003 років народження. Перелік змагань, в яких команди проявили себе на високому рівні, дуже багато. Серед найбільших здобутків - зональні змагання чемпіонату України серед команд першої ліги, де юнаки отримали перемогу. Команда 2003 року - "срібний" призер чемпіонату Волині. 
Команди 2000-2001 років народження (тренер Юрій Романчук) на чемпіонаті України, у відповідній віковій групі, здобули 3-тє місце, а у чемпіонаті області – 2-ге місце. Вони неодноразово були активними учасниками та призерами багатьох міжнародних турнірів. 
– В клубі тренується доросла команда. Які цьогорічні здобутки у неї?
– Так, в клубі тренується доросла команда, здобутками якої є неодноразові перемоги. Після тривалої перерви команда відновила сили та взяла участь у чемпіонаті України серез аматорів, де у своїй підгрупі посіла 7-ме місце. В чемпіонаті області показники були значно кращими, адже здобули "бронзу" і стали фіналістами кубка області. 
– З того часу, відколи Ви працюєте тренером, чи змінився дитячий футбол? Кого важче тренувати: юних чи старших футболістів?
– Все життя я працював з дорослими командами. Проте згодом почав допомагати молоді, адже бачив, що підростаюче покоління потрібно масово долучати до футболу та до спорту загалом. Діти сьогодні дуже складні, адже погано мотивовані. Тепер у них зовсім інші приорітети, ніж декілька десятків років тому. Тому діти не лише в футболі, але й в іншому дещо змінилися.
Кого тренувати важче, сказати складно. Мені цікаво з дітьми, адже з дорослими намагаєшся більше звертати увагу на результат, а з дітьми працюєш заради розвитку та виховання. Скажу, що складніше з дорослими, а більш цікаво з дітьми!
Ми орієнтуємося на європейську модель розвитку футболу.  І хоч вона передбачає результат, як-то кажуть, не на першому місці, ми все одно намагаємося вчити дітей перемагати. Головна мета тренерів – це не лише перемога, а вміння навчити дітей правильно рухатися до перемоги. 
– Сьогодні діти охоче займаються футболом? 
– Діти та молодь, на жаль, нині мало активні. Батьки більше хочуть, щоб їхні діти відвідували тренування, аніж самі діти. У нас дуже багато активних батьків, існує свій батьківський комітет, де його члени допомагають не лише коштами, а й добрими справами. Між нами існує тісна співпраця, котра приносить хороші результати. 
–Відомо, що сьогодні вихованці центру виступають за професійні клуби. Це футбольні команди українські чи, можливо, й інших країн?
– Так співпало, що мій менший син Тарас Романчук, гравець ФК "Ягелонія" (команда вищої ліги в Польщі). Ставши "бронзовим" та "срібним" призером, Тарас достойно проявив себе в командній грі. 
Іван Мучак виступав в команді першої ліги "Інгулець", а сьогодні пробує проявити себе в Грузії, де йому запропонували підписати контракт для продовження футбольної кар’єри в команді першої ліги Грузії. 
Владислав Вакулінскій - гравець другої ліги чемпіонату України; молодий та "свіжий" вихованець клубу Олег Марчук цього року підписав контракт та виступає за луцьку "Волинь". 
– Якою була головна мета тренерів ФЦ "Ковель-Волинь" на початку сезону 2016-2017 років?
– Основна мета - це не перемога, а участь у великій кількості змагань з максимальним залученням до цього дітей. Питання призових місць важливе, однак ми не вимагаємо від дітей перемог, а намагаємося виховати достойних ковельчан та патріотів свого міста, краю (адже в клубі займаються діти із Шацького, Старовижінського, Турійського районів). Ми не байдужі до того, кого ми виховаємо і ким ці діти стануть в житті: не всім бути футболістами, але всі повинні бути "людьми". 
– Вікторе Володимировичу, які маєте плани на наступний сезон?
– Плануємо з дітьми знову брати участь в чемпіонаті області та в чемпіонаті України. Сьогодні міська влада і народний депутат України Степан Івахів хочуть збудувати поле зі штучним покриттям, яке дасть можливість футболу розвиватися ще активніше. Цьогоріч було виділено 2 мільйони гривень на футбольне поле. 
Ковель відвідує дуже багато команд, котрі залишають для економіки міста відповідний відсоток коштів. Тому тут повинна панувати, образно кажучи, взаємна любов: міська влада вкладає гроші в дитячий спорт, а дитячий спорт покращує економічну привабливість міста та запрошує нових гостей. Планів багато, і є куди розвиватися. 
Без ідеї всього цього просто б не існувало. Наші результати - то успіхи усіх тих людей, які люблять футбол, які віддають себе цій грі та вкладають душу в улюблену справу. Сподіваюся, що це лише початок, адже маємо дуже багато талановитої і здібної молоді.
l
Тренери та персонал футбольного центру "Ковель-Волинь" запрошують усіх небайдужих, а особливо дітей та молодь, до занять футболом. Тренери завжди відкриті для спілкування та співпраці з ковельчанами. 
Сьогодні в м. Ковелі існує три основних центри, де маленькі діти можуть займатися цим видом спорту: 
* ЗОШ № 1 (тренер Віктор Романчук, тел. 093 348 39 02),
* ЗОШ № 12 (тренер Роман Шафранюк, тел. 093 758 23 83),
* мікрорайон "Сільмаш" (фізкультурно-оздоровчий комплекс, тренер Роман Жерш, тел. 050 192 35 91). 
Старші діти та дорослі мають змогу займатися на інших, добре обладнаних футбольних полях. 
Розмову вела 
Тетяна БЕРЕГА.
НА ЗНІМКАХ: вихованці футбольного центру "Ковель-Волинь" різних вікових категорій.
Фото із сайту 
"Волинські новини".
Чотири роки тому в нашому місті була створена громадська організація "Футбольний центр "Ковель-Волинь". Ініціатором та президентом клубу став Роман Романчук, колишній професійний футболіст, котрий, працюючи за кордоном, бачив, як в Європі існують такі клуби і який результат вони дають. По закінченню зарубіжної кар'єри "загорівся" бажанням розвивати європейську клубну систему на Ковельщині. До непростої і відповідальної справи було залучено коло однодумців, які посприяли створенню футбольного центру. Сьогодні клуб офіційно зареєстрований та з початку 2017 року він фінансово незалежний, має свій статут. 
Сьогодні наш співрозмовник – активний член та один із тренерів ФЦ "Ковель-Волинь" Віктор Романчук, який розповів про діяльність клубу. 
– Вікторе Володимировичу, розкажіть читачам про сам футбольний центр "Ковель-Волинь" та про те, яку мету поставили перед собою члени ГО?
– Основна мета однодумців від початку існування ФЦ, полягає у масовому розвитку футболу в місті Ковелі, адже біля витоків створення організації стоять люди, які все своє життя віддали футболу. 
Сьогодні клуб функціонує на членських внесках. Коли батьки приводять своїх дітей, вони відразу стають членами клубу і щомісяця здійснюють оплату. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 914
Читати далі

Повідомлення в номер / Чи все можуть журналісти

03.08.2017

вістіЧи все можуть журналісти?

Для багатьох із нас редакція газети – остання інстанція, куди ми звертаємося в пошуках справедливості. І хоч нині газети, які іноді  називають "четвертою владою", не такі впливові, як колись, дехто вважає, що журналісти все можуть, якщо захочуть.

Тому не варто дивуватися, що кожного робочого дня до редакції "Вістей Ковельщини" телефонують, заходять, пишуть листи. Ось і нещодавно завітав з Волі-Ковельської ветеран війни і праці Микола Никифорович Гладищук. В руках він тримав смужку паперу, на якому великими літерами було надруковано нагадування про те, що до 20.08.2017 року йому необхідно сплатити земельний податок в сумі майже 400 гривень.

 

Для багатьох із нас редакція газети – остання інстанція, куди ми звертаємося в пошуках справедливості. І хоч нині газети, які іноді  називають "четвертою владою", не такі впливові, як колись, дехто вважає, що журналісти все можуть, якщо захочуть.
Тому не варто дивуватися, що кожного робочого дня до редакції "Вістей Ковельщини" телефонують, заходять, пишуть листи. Ось і нещодавно завітав з Волі-Ковельської ветеран війни і праці Микола Никифорович Гладищук. В руках він тримав смужку паперу, на якому великими літерами було надруковано нагадування про те, що до 20.08.2017 року йому необхідно сплатити земельний податок в сумі майже 400 гривень.
– Я – людина законопослушна, – сказав при зустрічі Микола Никифорович, – і податок сплачую завжди. Але поясніть мені, будь-ласка, як назвати цей папірець без печатки і будь-якого підпису? Так, тут вказано номер розрахункового рахунка, МФО і код ЄДРПОУ, але звідки я знаю, що мої гроші потраплять за призначенням? Адже тепер є стільки випадків шахрайства, що іноді боязно стає кудись переказувати гроші.
Я уважно оглянув папірець, але нічого втішного ветерану сказати не зміг. Бо є загальноприйняті правила надсилання повідомлень громадянам з того чи іншого приводу. Не думаю, що сьогодні вони не діють і чиновники не знають основ діловодства. То, може, хтось із них пояснить Миколі Гладищуку та й іншим читачам газети, як бути в даному випадку і до кого звертатися за консультацією?
l
У той день телефоном звернулася до редакції ще й мешканка одного з будинків по вул. Незалежності пані К.
– Чому РЖКП-1 збирає у нас по 20 гривень?
– Як збирає? – не одразу зрозуміли ми.
– Отак і збирає. Мовляв, гроші потрібні, щоб заплатити спеціалістам, яких мають запросити з Луцька, аби ті, приїхавши, потруїли тарганів та іншу нечисть у нашому будинку-"хрущовці". Цікаво, чому я маю віддавати 20 гривень зі своєї мізерної пенсії (а це 4 буханців хліба!), коли ми платимо комунальникам за послуги?
Знову ж таки ми нічого втішного сказати не змогли. Хіба ясність у справу внесуть керівники ремонтного житлово-комунального підприємства №1?
l
І ще один дзвінок стосувався комунальників. На цей раз тих, хто працює в РЖКП-2.
– Шановні журналісти! Поцікавтеся у керівництва підприємства, чому воно не організує косіння бур'яну і трави довкола території РЖКП. Адже від людей цього вимагають, а самі про благоустрій не дбають.
І ще таке. Коли начальником тодішнього ЖЕКу був Анатолій Семенюк, біля входу в адмінприміщення контори встановили пам'ятний камінь на честь жертв війни, гарно впорядкували це місце. Нині воно теж занедбане, заросло бур'янами. Невже комунальникам байдужа пам'ять про попередні покоління?
На мою думку, про байдужість говорити передчасно, а от про неувагу до пам'яті – варто. Гадаю, з критичного зауваження ковельчанина в РЖКП-2 зроблять правильні висновки.
Охрім Свитка.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 404
Читати далі

Повідомлення в номер / Рецепти на всі смаки

03.08.2017
Салат з огірків
4 кг. огірків (порізати);
0,5 кг. моркви (натерти на крупну тертку);
0,5 кг. цибулі (порізати півкільцями);
200 гр. олії;
150-200 гр. оцту;
100 гр. солі;
150-200 гр. цукру;
1 головка середня часнику (пропустити через часникодавку).
Перець чорний, мелений за смаком.
Все порізати, перемішати, залишити, щоб постояло 15-20 хв.
Розкладати в сухі банки, стерилізувати 1 л.– 20-25 хв.; 0,5 л.– 15 хв. 
Ікра кабачкова
4 кг. кабачків (перекрутити на м'ясорубку);
400 гр. цибулі (дрібно порізати, піджарити на олії до рожевого кольору);
1 маленька пачка майонезу.
Варити 1,5 год. Додати: перець чорний – 1 чай. лож., сіль – 1 стол. лож., цукор – 1 стол. лож. (хто любить більш солодке, то 2 стол. лож.), томатну пасту "33 помідора" (480 гр.). Ретельно перемішати, варити ще 40 хв. 
Закривати в стерильні, сухі банки гарячим.
Рулет з кабачка
2 кабачки середніх (потерти на крупну тертку);
3 яйця;
1,5 стакана борошна;
1 столова ложка розпушувача;
Сіль, перець, цибуля;
Застелити бляху пергаментом, змазати олією, посипати сухарями, влити масу.
Пекти 50 хвилин. 
Як схолоне, змазати піджаркою з грибів або сумішшю   тертого плавленого сиру, яєць, часнику, майонезу.
Скрутити і в холодильник на 2-3 години.
Подавати до столу охолодженим.
Смачного!

салатСалат з огірків

4 кг. огірків (порізати);
0,5 кг. моркви (натерти на крупну тертку);
0,5 кг. цибулі (порізати півкільцями);
200 гр. олії;
150-200 гр. оцту;
100 гр. солі;
150-200 гр. цукру;
1 головка середня часнику (пропустити через часникодавку).
Перець чорний, мелений за смаком.
Все порізати, перемішати, залишити, щоб постояло 15-20 хв.
Розкладати в сухі банки, стерилізувати 1 л.– 20-25 хв.; 0,5 л.– 15 хв. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1058
Читати далі
03.08.2017

ХлопциПоліцейські подякували ковельчанам

Т. в. о. начальника ковельських правоохоронців  Василь Бучинський  за особистий внесок у боротьбі зі злочинністю, активну життєву та громадянську позицію вручив подяку 26-річним жителям міста Ковеля Максиму Горгуну та Артему Прокопчуку. 
Подія трапилась по обіді 16 липня  на вулиці Кияна, що у Ковелі. Зловмисник, нанісши тілесні ушкодження 89-річному чоловіку, забрав у нього 800 гривень. Потерпілому кривдник зламав нижню щелепу.
Однак утекти з місця події йому завадили небайдужі громадяни, які у той момент проходили поруч та викликали поліцію.
Спритника затримано. Ним виявився 39-річний ковельчанин. Наразі  йому судом обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Грошові кошти було вилучено та повернуто власнику.
Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.187 (Розбій) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років. Триває слідство.
Ковельський відділ поліції Волинської області.
НА ЗНІМКАХ: ковельчани Максим ГОРГУН та Артем ПРОКОПЧУК; Подяки від правоохоронців.
Фото з архіву 
Ковельського відділу поліції.
Т. в. о. начальника ковельських правоохоронців  Василь Бучинський  за особистий внесок у боротьбі зі злочинністю, активну життєву та громадянську позицію вручив подяку 26-річним жителям міста Ковеля Максиму Горгуну та Артему Прокопчуку. 
Подія трапилась по обіді 16 липня  на вулиці Кияна, що у Ковелі. Зловмисник, нанісши тілесні ушкодження 89-річному чоловіку, забрав у нього 800 гривень. Потерпілому кривдник зламав нижню щелепу.
Однак утекти з місця події йому завадили небайдужі громадяни, які у той момент проходили поруч та викликали поліцію.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1078
Читати далі

Повідомлення в номер / Засідання громадської ради

27.07.2017

IMG_6676Засідання громадської ради

Позавчора, 25 липня ц. р., відбулося засідання громадської ради при Ковельській районній державній адміністрації, яке вів голова ради Микола Вельма.
В засіданні взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, члени громадської ради, а також представники структурних підрозділів РДА.
Розглянуті питання: «Про підготовку господарського комплексу та спеціальної сфери Ковельського району до роботи в осінньо-зимовий період 2017–2018 років»; «Про  хід жнивної кампанії в господарствах району»; «Про підготовку та відзначення Дня Державного Прапора України і Дня Незалежності України».
З інформацією у всіх трьох питаннях виступив Віктор Козак, котрий детально висвітлив проблеми, над розв’язанням яких у ці дні працює виконавча влада району, об’єднані територіальні громади, господарські керівники.
Зокрема, було повідомлено, що навчальні заклади І–ІІ і ІІІ ступенів готові на 80 відсотків до нового навчального року, школи І ступеня – на 90. Заготівля дров складає 80 відсотків, завезення торфобрикету на котельні та в  паливні закладів освіти буде завершено до 1 серпня ц. р.
Готовність закладів культури становить 70 відсотків. Ведеться активна робота щодо забезпечення твердим паливом усіх одиноких, малозабезпечених громадян району. До 1 вересня заготівля палива для них має бути повністю завершена.
Триває підготовка до осінньо-зимового періоду в об’єднаних територіальних громадах. Віктор Теодосійович розповів, що у цьому напрямку робиться в Голобській, Люблинецькій, Дубівській, Велицькій ОТГ. Він також зазначив, що обсяг виконаних робіт  на мережі доріг загального користування по Ковельському району в першому півріччя ц. р. склав майже 5 мільйонів гривень. На це  спрямовані кошти Державного бюджету.
Голова райдержадміністрації ознайомив з ходом жнив на Ковельщині, зазначивши, що на їх темпах і якості негативно позначаються складні погодні умови  (детальніше про ситуацію на полях читайте в статті заступника начальника регіонального розвитку РДА Тетяни Шавлай у цьому номері газети).
Віктор Козак детально зупинився на питаннях підготовки до відзначення Дня Державного Прапора України 23 серпня і Дня Незалежності України 24 серпня ц. р., ознайомив із заходами, які заплановано провести.
Свої зауваження, пропозиції під час обговорення інформації висловили голова громадської ради Микола Вельма, члени ради Лідія Козуля, Микола Савосюк, Яків Лавренко, Валентина Січкар та ін.
В обговорених питаннях громадська рада прийняла відповідні рішення.
Наш кор.
Позавчора, 25 липня ц. р., відбулося засідання громадської ради при Ковельській районній державній адміністрації, яке вів голова ради Микола Вельма.
В засіданні взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, члени громадської ради, а також представники структурних підрозділів РДА.
Розглянуті питання: «Про підготовку господарського комплексу та спеціальної сфери Ковельського району до роботи в осінньо-зимовий період 2017–2018 років»; «Про  хід жнивної кампанії в господарствах району»; «Про підготовку та відзначення Дня Державного Прапора України і Дня Незалежності України».
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 755
Читати далі