Василь Клюнда: "Корупцію зможемо перемогти всі разом!"
Чесність, прозорість, порядність – запорука успішного розвитку кожної держави, а для нас, українців, ще й єдина можливість нарешті "стати на ноги". В першу чергу, це мають усвідомити держчиновники і припинити запускати руку в державну казну, кишеню громадян та в мішок "донорських" грошей… А прискорити цей процес можемо тільки ми з вами, аби лишень бути небайдужими і власними вчинками не спонукати до процвітання цього ганебного та, на жаль, звичного для України явища.
– Подолання корупції слід починати з "низів", – впевнений голова Ковельського комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Василь КЛЮНДА. – Хоча вважається, що у нас найбільші прояви корупції спостерігаються "вгорі", але я думаю, що це не зовсім правильне твердження. Корупції вистачає і на місцевому рівні.
Наш комітет створений для того, щоб згуртувати суспільство в боротьбі з проявами корупції, заручившись підтримкою національної поліції, громадських організацій, з якими вже є домовленості щодо підписання угод про співпрацю.
До речі, наш комітет посідає чільне місце в структурі ВГО "СТОУ "Народна рада", заснованій 2003 року. На Волині він лише набирає обертів, тому всі свої дії координуємо з Києвом (у нашому місті комітет розпочав свою діяльність з початку нинішнього року).
Одне з наших завдань – активна інформаційна робота серед мешканців Ковельщини. Люди, які стали жертвами корупційних дій з боку державних чиновників чи посадових осіб або володіють інформацією щодо таких дій, можуть звертатися до членів комітету аби повідомити про це. У Ковелі ми чекаємо на вас за адресою: вулиця Грушевського, 12.
– З якими питаннями найчастіше звертаються люди? І чи задоволені вони результатами Вашої роботи?
– З різними. Сьогодні, на жаль, у громадян немає довіри ні до правоохоронних органів, ні до органів самоврядування. Чимало питань виникає й до закладів освіти, медицини. От, наприклад, звернулася до нас зі скаргою жінка, в якої нібито вимагали кошти для того, аби влаштувати у дитсадок дитину. Зважаючи на це, ми запропонували їй написати заяву, на підставі якої змогли б звернутись у відповідні служби. Однак скаржниця відмовилась від цього, мовляв: "Краще заплачу, ніж матиму потім якісь проблеми". От і висновок: ми самі привчили "оббирати" себе з будь-якого приводу.
Схожа ситуація й з деякими навчальними закладами. Кілька років тому трапився випадок: для вступу в один з навчальних закладів у громадянки "попросили" понад тисячу доларів США. Вона заплатила цю суму, але її дитина так і не пройшла відбору. Жінка звернулась до правоохоронних органів. Було проведене слідство. Відбувся суд. Звинувачена зізналась у скоєному, однак кошти не повернула. На жаль, такі факти непоодинокі.
Образливо також за наших земляків-учасників АТО, яких окремі місцеві чиновники замість того, щоб сприяти у вирішенні їхніх питань, "ганяють" по різних кабінетах.
Ось, до слова, випадок: колишній боєць 51-ї бригади півроку не міг скористатися своїм правом на отримання земельної ділянки, дозвіл на яку, врешті-решт, сільська рада надала завдяки нашому втручанню. Та, зрештою, нічого дивного немає в такому зволіканні, адже, кому ж ті рішення приймати, коли на сесійні засідання депутати сільради з'являються далеко не в повному складі? І особливо прикро те, що ні сільський голова, ні секретар сільської ради на цей факт ніяк не реагують.
Люди звертаються зі своїми начебто дріб'язковими питаннями на тлі державних. Але ми розуміємо, що для кожної людини її проблема є важливою. Тільки не треба боятись про це говорити.
Хоча були випадки, коли люди до кінця відстоювали свою правоту. Один місцевий підприємець звернувся із заявою про те, що у нього з невідомих причин вимагають повернення коштів за проданий ним товар, який покупці придбали аж місяць тому. Коли ж наш заявник відмовився повертати гроші, до нього задля "профілактики" зателефонували зі служби захисту прав споживачів.
Тоді із відповідною заявою від підприємця ми звернулися у відділ економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому і, зрештою, нам вдалося розібратися у ситуації. Запитаєте, де ж тут корупція? Дуже просто. А що, коли незадоволений покупець, аби повернути гроші за товар, яким уже скористався, ладен був поділитися ними з тим, хто допоможе "натиснути" на підприємця?
Великою проблемою є й те, що люди не знають своїх прав, їх "розводять" на кожному кроці. Адже більшість "платних" послуг у нас є безкоштовними! Зважайте навіть на дрібниці: добровільні внески в лікарнях, за які чомусь не видають чеків; банківські картки, за оформлення яких буцімто треба платити, а, виявляється, їх можна отримати безплатно. І подібних випадків чимало.
– Чи може зарадити в подоланні корупції пересічний громадянин?
– Головне – не замовчувати фактів корупційних дій, не боятись говорити про це. Зрозумійте, корупція завжди має прізвище. Не буває корупції абстрактної. Це завжди чиясь свідома дія, чийсь підпис під документом, це обличчя конкретного чиновника чи посадової особи. Прізвища цих людей мають бути відомі, має бути персональна відповідальність – чи то кримінальна, чи то адміністративна, чи то дисциплінарна, чи просто людська в соціумі. Інакше нам не змінити цю систему. І тут дуже важливою є роль громадськості, ЗМІ, щоб усе таємне ставало явним.
З цією метою члени комітету боротьби з корупцією увійшли до складу громадської ради при міській раді, на розгляд якої вносимо питання, з якими звертаються до нас люди.
– Чи кожен може стати членом комітету?
– Нині до нього входить десять наших земляків – громадські активісти, учасники АТО, правоохоронці. Зрештою, до комітету можуть увійти ті люди, які бажають зламати існуючу систему, змінити на краще життя українців. Лише за умови, якщо особа притягалася до кримінальної відповідальності, вона не може займати наші ряди.
– А Ви не боїтесь робити свою справу, адже це небезпечно?
– Є така народна мудрість: "Вовків боятися – в ліс не ходити". Ось цим все і сказано. Завжди існує якась загроза, проте ми знаємо, як правильно з нею розібратися. Це навіть не питання фізичного ризику, це просто питання гри в медійному і суспільному боях.
Якщо вже про це говорити, то мій заступник Сергій Котищук побував у Іловайському котлі. Так чого ж йому після цього боятися?
– Люди виходили на Майдан, аби зламати систему. Сьогодні, на жаль, система майже не змінилася. Чи помітно, що Революція Гідності перемогла?
– Ви самі щойно відповіли на це запитання. Наша нова влада не справилася із завданнями, які взяла на себе. Не хотіла чи не змогла – питання дискусійне, але в принципі не змінилося нічого. Тож далі мають застосовуватись інші інструменти. Потрібні чесні медіа, нормальні депутати, держслужбовці та закони. І для цього нам з вами доведеться багато попрацювати. А мовчки, сидячи вдома, цього досягти навряд чи вдасться.
Війна на Сході країни, смерті й каліцтва наших бійців, принизливе становище українців, які опинилися за межею бідності, суцільне беззаконня та ігнорування прав людини – це все, на що спромоглися наші можновладці, які при цьому не соромляться називатись демократами і патріотами. Більше їм вірити не можна. Інакше ми й далі будемо вводити себе в оману.
Тож гуртуймося в боротьбі за правду і справедливість!
Розмову вела
Вікторія ЗІНЧУК.
Чесність, прозорість, порядність – запорука успішного розвитку кожної держави, а для нас, українців, ще й єдина можливість нарешті "стати на ноги". В першу чергу, це мають усвідомити держчиновники і припинити запускати руку в державну казну, кишеню громадян та в мішок "донорських" грошей… А прискорити цей процес можемо тільки ми з вами, аби лишень бути небайдужими і власними вчинками не спонукати до процвітання цього ганебного та, на жаль, звичного для України явища.
Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 900
Василь Клюнда: "Корупцію зможемо перемогти всі разом!"
Щедроти осіннього поля
Хай лине пісня над селом!
3200: благо чи зло?
Від четверга до четверга
Остап Вишня "усміхнувся" Софійці Шевчук
По праці – й честь
Чи зумів би я так, як вони?
У Свидниках – свято