Повідомлення в номер / Майже 60 літ – з улюбленою газетою

01.06.2017

бабаМайже 60 літ – з улюбленою газетою

"Вісті Ковельщини" – газета для нас і про нас! І це дійсно так. Зрештою, і кожен дописувач чи просто читач – то всі добрі, щирі й вірні друзі.
"Вісті Ковельщини"   постійно  друкують  обширну інформацію із життя  міста та району, матеріали про болючі проблеми сучасності.  Але не всі можуть передплатити газету, бо у кожного свої матеріальні можливості, погляди, інтереси. Та й періодичних видань дуже багато, є з чого вибирати і читати. 
А от Надія Мартинюк із села Мощеної (на знімку), незважаючи на всі негаразди і поважний вік, передплачує і читає кожну сторінку "Вістей Ковельщини" ще з 1959 року.  В ті роки газета мала різні назви. 
Вона й досі зберігає  газети, журнали  ще 70-90 р.р. минулого століття, та не всі примірники залишилися. Часто перечитує і згадує минулі роки,  статті про успішне  господарство – племрадгосп "Ковельський", який  займав передові місця  в  районі  у виробництві сільськогосподарської продукції, а особливо молока.
На  шпальтах газет залишилися фотографії, розповіді про кращих людей села, яких уже давно немає серед живих.  Вдивляється у кожну  пожовклу сторінку, відчуваючи щем і тепло у душі.
Працювала Надія Федорівна на фермі, в рільничій ланці. В своєму домашньому господарстві мали корову, город, різну живність. У вільний від роботи час читала улюблену газету та товаришувала  із книгою.
Багато років була активним книголюбом сільської бібліотеки. За станом  здоров'я книгу читати їй уже важко, хіба що тоненьку. А от пресу залюбки гортає. 
Крім "міськрайонки",  має й інші видання: "Волинь-нову", "Волинські новини", "Вісник", "Добрий господар" та інші.  З такою жінкою легко спілкуватися, є про що поговорити, можна подискутувати  на ту чи іншу тему. 
І хоч їй уже 80 років, та з місцевою газетою не розлучається й передплатила її на  весь 2017 рік.  Надія Федорівна була, є і залишається добрим і вірним другом газети "Вістей Ковельщини".
Тож хочу подякувати Надії Федорівні за працю, любов до друкованого слова, книги, з якої черпала все добре, духовне й прекрасне. Доброго їй здоров'я,  щасливого і мирного довголіття!
Ольга ЛІЩУК, 
бібліотекар с. Мощеної.
Від редакції: щирі слова вдячності за багаторічну довіру до улюбленої газети висловлюємо нашій відданій читачці і ми, журналісти "Вістей Ковельщини".  А ще  вітаємо з Днем журналіста, адже наше свято – це й свято всієї читацької родини, котра налічує декілька тисяч чоловік. Серед них є й Галина Григорівна Стасюк із села Попович, якій уже 92-й рік. Але кожен номер "міськрайонки" чекає з нетерпінням, уважно перечитує. Її донька Лілія Щесюк від імені мами написала у листі: "Дякуємо, що даруєте людям радість! Бажаємо процвітання Вашому виданню, а Вам – миру, добра, злагоди, любові і спокою у родинах. Нехай допомагає Вам Бог у всіх добрих справах!".
Не один десяток літ передплачують "Вісті Ковельщини" й  В. В. Фалюш, вул. Сурикова, 3 та  В. О. Грибовська з вул. Смирнова, 2, кв. 23 з Ковеля. На знак поваги до ветеранів-читачів напередодні Дня журналіста нагороджуємо їх пакетами з борошном від нашого спонсора Івана Смітюха.
"Вісті Ковельщини" – газета для нас і про нас! І це дійсно так. Зрештою, і кожен дописувач чи просто читач – то всі добрі, щирі й вірні друзі.
"Вісті Ковельщини"   постійно  друкують  обширну інформацію із життя  міста та району, матеріали про болючі проблеми сучасності.  Але не всі можуть передплатити газету, бо у кожного свої матеріальні можливості, погляди, інтереси. Та й періодичних видань дуже багато, є з чого вибирати і читати. 
А от Надія Мартинюк із села Мощеної (на знімку), незважаючи на всі негаразди і поважний вік, передплачує і читає кожну сторінку "Вістей Ковельщини" ще з 1959 року.  В ті роки газета мала різні назви. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 827
Читати далі
01.06.2017

Свідоцтво6  червня  в  Україні  –  День  журналіста
Третій "вік" життя газети

У своїй майже вісімдесятирічній біографії ковельська газета мала, образно кажучи, три "віки". Перший – радянський, який тривав до серпня 1991 року. Другий – український, коли співзасновниками видання став трудовий колектив редакції разом із міською і районною радами та райдержадміністрацією.
Нині,  незадовго до традиційного Дня журналіста, "Вісті Ковельщини" вступили у третій, чи не найбільш відповідальний – і складний "вік" – самостійний: 25 травня ц. р. ми отримали Державне свідоцтво про реєстрацію газети, засновником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Вісті Ковельщини". Цьому передувала велика підготовча робота з реформування нашого підприємства відповідно до чинного українського законодавства.
Що це означатиме на практиці? По-перше, органи місцевої влади не є тепер співзасновниками одного з найавторитетніших місцевих видань Волині. Співпрацю із ними ми організовуємо винятково на договірних засадах. Тобто міська і районна ради, райдержадміністрація замовляють необхідні для публікації матеріали, а редакція їх друкує в межах передбачених угодами коштів.
Дехто із любителів дешевих сенсацій в різного роду виданнях (переважно – інтернетних) вбачає у цих коштах гроші для "піару" перших осіб міста і району. Порадив би цим особам перш, ніж писати всілякі дурниці, ознайомитися із вітчизняним законодавством,  яке передбачає саме таку процедуру висвітлення діяльності органів державної і представницької влади. Ця процедура включає у себе  оприлюднення на шпальтах друкованих ЗМІ прийнятих міською і районною радами рішень, звернень та інших важливих для життя громад документів.
Окрім того, угодами передбачені виступи депутатів рад, звіти про сесії і наради, які розглядають актуальні соціально-економічні питання, публікацію регуляторних актів, оголошень, повідомлень, інформацій, підготовлених управліннями та відділами міськвиконкому і райдержадміністрації тощо. В чому тут деякі критики вбачають "піар", особисто мені не зрозуміло.
А те, що так звані офіційні матеріали друкують саме "Вісті Ковельщини", теж невипадково. Адже в Законі України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" сказано чітко й недвозначно: реформованим редакціям надано пріоритетне право "на укладання договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування".
Друге, про що хотілося б сказати, – це про вплив реформування на зміни і тематичну спрямованість газети. Можу з усією відповідальністю заявити: як і передбачено  згадуваним вище Законом, "Вісті Ковельщини" і надалі залишаються громадсько-політичним виданням із збереженням назви, цільового призначення і тематичної спрямованості. У своїй роботі ми примножуватимемо кращі традиції ковельської журналістики, намагатимемося об'єктивно висвітлювати події в Україні, на Волині і Ковельщині, порушувати проблеми, які хвилюють наших читачів, пропагуватимемо і відстоюватимемо українську національну ідею.
У зв'язку з тим наголошу на третій особливості реформованої "міськрайонки": необхідності посилення  зв'язків з передплатниками, опори на багаточисельний  актив громадських дописувачів, широке використання їх листів, забезпечення дієвого реагування керівних  осіб на критичні сигнали і ділові пропозиції людей.
Звичайно, найголовнішою проблемою, як і раніше, залишається чітка організація  передплатних кампаній, збереження читацької аудиторії, якщо не нарощування, то хоча б не зменшення тиражу. Враховуючи досить сильну конкуренцію на ринку волинської преси, розуміємо, що це не зовсім просте завдання, але цілком посильне. Якщо журналістів підтримуватимуть читачі, то місцева газета й надалі житиме.
На жаль, мають місце  факти, які засвідчують: дехто у "Вістях Ковельщини" друкуватися хоче, а передплатити – не дуже. Особливо прикро, коли найближчу до них газету не читають окремі державні службовці, педагоги, правоохоронці і т. д. Зокрема, нещодавно мав місце випадок, коли на запитання, чи передплачує він "міськрайонку", один чиновник, котрий полюбляє, щоб його прізвище з'являлося на газетних шпальтах, відповів заперечливо. Журналісти поцікавилися, а чому так? Без тіні сумніву і докорів совісті той сказав: "А нам керівництво не передплатило".
У зв'язку з цим наші вірні і щирі друзі радять: "Ви друкуйте листи тільки тих, хто вас передплачує і читає". Мабуть, доведеться саме так і робити, бо повага один до одного має бути взаємною. Тому правилом має стати: хочете публікуватися на шпальтах "Вістей Ковельщини" – обов'язково передплатіть газету!
Цілком зрозуміло, що третій "вік", в який вступило наше видання, не обіцяє надто райдужних перспектив. Журналістам було б легше, якби київські можновладці цінували їх працю, з повагою ставилися до працівників як друкованих, так і електронних ЗМІ, принципово реагували на критичні виступи, створювали умови для справді демократичного утвердження цивілізованого ринку преси. А про яку  повагу з боку чиновників можна говорити, коли їх скромна обіцянка виділити на підтримку редакцій газет, котрі стали на шлях реформування, по 50 тисяч гривень для придбання паперу, так і залишилася обіцянкою?
Не кажу вже про інші можливі шляхи підтримки національної преси, як це практикують в багатьох країнах Європи, бо ні наші прем'єр, ні його заступники, по-моєму, навіть не знають, як це робиться. А після того дивуються, як так сталося, що Україна в багатьох випадках програє в інформаційній війні Росії. А як не програвати, коли Слово – теж зброя і про його силу та ефективність треба дбати так же, як про силу військову? Відомо ж бо: коли держава не вміє або не хоче  годувати свою армію, може так статися, що годувати доведеться чужу.  
Але не буду завершувати свої нотатки на сумній ноті. Все-таки попереду – журналістське свято, з яким вітаю від імені колективу всіх колег і Ковельщини, і Волині, бажаю подальших успіхів у нелегкій, але потрібній людям праці, мирного неба над головою, Божого благословення!
Найщиріші поздоровлення – ветеранам преси, громадським дописувачам, зв'язківцям, поліграфістам, усім, хто допомагав, допомагає і, сподіваюсь, ще довго допомагатиме нашій редакції бути вірним гаслу: "Вісті Ковельщини" – газета для Вас і  про Вас!".
Микола ВЕЛЬМА.
У своїй майже вісімдесятирічній біографії ковельська газета мала, образно кажучи, три "віки". Перший – радянський, який тривав до серпня 1991 року. Другий – український, коли співзасновниками видання став трудовий колектив редакції разом із міською і районною радами та райдержадміністрацією.
Нині,  незадовго до традиційного Дня журналіста, "Вісті Ковельщини" вступили у третій, чи не найбільш відповідальний – і складний "вік" – самостійний: 25 травня ц. р. ми отримали Державне свідоцтво про реєстрацію газети, засновником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Вісті Ковельщини". Цьому передувала велика підготовча робота з реформування нашого підприємства відповідно до чинного українського законодавства.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 917
Читати далі
01.06.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

книгиІ мудрість Слова, і любов учителів...

Кінець травня позначений своєрідним перегуком двох знакових подій. Це – урочисті заходи з приводу повернення праху Тараса Шевченка в Україну і презентація бібліотеки книг, які повернулися до рідного краю з далекої Америки.
Цією культурологічною акцією має гордитися не тільки ковельська гімназія, але й все місто. Акція відбулась завдяки активній і патріотичній позиції Олени Вальчук, директора гімназії, та невтомної  її сподвижниці Людмили Барановської.
Багато наших земляків, як відомо, через неможливість вижити в комуно-репресивній системі колишнього СРСР вимушено емігрували за кордон. Розсіялися по цілому світу і розцвіли літературними, науковими та благодійно-патріотичними талантами.
І ось вони, поза часом, через книги повертаються до рідного дому. Зворушливо!
Вистукує  серце: «Не вмре наша Україна, не загине».
Серед вітчизняних та закордонних видань: романи і повісті, історико-краєзнавчі і філософські праці, посібники з вивчення української мови та інших дисциплін. Є унікальні книги, яких в Україні до цих пір не було. Цінність їх збільшується, якщо на них є автографи авторів – наприклад, Ліни Костенко та інших. Зацікавлені познайомляться з маловідомими творами Івана Франка, Уласа Самчука та інших майстрів Слова.
Серед подвижників та ініціаторів благочинної акції такі відомі особистості, як Лідія та Марія Тарнавські, сестри Ірена та Анна Петріни, Емануїл та Анна Притули, Уляна Береза, наш земляк Петро Касянчук, священик, уродженець с. Калинівки, дід чоловіка Олени Вальчук. Увагу привертає об’ємна книга Марії Білоус-Гарасевич «Ми не розлучалися з тобою, Україно».
Справді, вони там жили своєю Батьківщиною, тужили, мріяли. Не раз і сльоза скотилася на чужий поріг. «Це – скарб любові до України, який зберегли для нас емігранти. І щоб книги жили і працювали для нашої історії, в гімназії буде створено Музей унікальної книги – єдиний в Україні», – відкрила для присутніх плани гімназії Людмила Барановська.
Щиросердечної подяки заслуговують учні 6-А класу, які вміло і цікаво презентували видання, читали афоризми та рядки поезій з них. Гарно вписувались у літературне дійство пісні.
А на  стінах, мов би доповнюючи українське дійство, розкрились вишивані рушники відомої майстрині Ніни Габрилевич.
Переповнений враженнями і розумінням значимості цієї акції, не можу не висловити свою думку: презентацію повернених книг необхідно проводити на загальноміському рівні і озвучити в ЗМІ.
l
А на другий день ясне тепле Сонечко благословило випускників на святі останнього дзвоника на самостійний шлях в життя!
Лунають позивні, і завмирає серце: тривожиться. Все непросто – на Сході війна, а навколо руїна економічна. Як до щастя пробитися, чим народу прислужити?
Вітання, настанови, щирі слова і вальс  – все душевно, гарно і радісно. І хай вплітаються переживання – головне, щоб не було байдужості: «Будьте щасливі!”, – зичить Олена Вальчук, директор школи.
Виступаю і я, і у вінок вітань вплітаю притчу про щастя:
Шлях широкий прямує до небокраю. На ньому щастя лежить і хоче комусь прислужитися.
Ішов лінивий, не підняв – ліньки. Крокував гордий – оминув. Гординя не дозволила до землі вклонитися. Спішив злий, поглянув і спересердя вдарив ногою, щастя впало в траву та й загубилося.
Четвертий  плентався та не розпізнав, бо знань не вистачило.
І лише той, у кого в серці пульсувала любов Господня, не лінився, а працював і постійно вчився та був добрим, розпізнав своє щастя, підняв і був щасливим довіку.
То ж не легковажмо і не оминаймо своє щастя!
Звучить урочисто Гімн. Рука – на серці!
Надія і мрія злітають до неба разом із синьо-жовтими кульками. А я до юних сердець вписую поетичні  рядки:
Зима злетіла, і весна
Останнім дзвоником дзвенить.
Шкільна лінійка голосна,
І вальс в закоханість манить.
Стоїть в задумі рідна школа,
А в учнів радість на очах.
Ця мить не зітреться ніколи –
Відкритий до свободи шлях.
Доросла воля. Світла мрія 
Летить в незвідані світи.
О, Божа Матінко, Маріє,
Благослови цей шлях пройти!
Пройти із гідністю й не впасти,
Талант розкрити для добра,
Знайти й підняти своє щастя.
На старт! Вперед! Прийшла пора!
Останній дзвоник. Грає травень. 
Ясніють сині небеса.
Крокує юність – України слава,
Надія наша, гідність і краса!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Кінець травня позначений своєрідним перегуком двох знакових подій. Це – урочисті заходи з приводу повернення праху Тараса Шевченка в Україну і презентація бібліотеки книг, які повернулися до рідного краю з далекої Америки.
Цією культурологічною акцією має гордитися не тільки ковельська гімназія, але й все місто. Акція відбулась завдяки активній і патріотичній позиції Олени Вальчук, директора гімназії, та невтомної  її сподвижниці Людмили Барановської.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 586
Читати далі
01.06.2017

_DSC13634 червня – День працівників водного господарства
Щоб не міліли водні джерела краю

Ковельщина – заквітчаний красою довколишньої природи, освітлений чистотою джерел, чарівний куточок Волині. Рясні дощі у будь-яку пору року і танення снігу під час зимових відлиг та навесні завдають чимало турбот населенню нашого краю. Щоб запобігти підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь, на допомогу приходять працівники водного господарства.

 

Використання водних ресурсів зумовлює необхідність управління ними, цим питанням займається Ковельське міжрайонне управління водного господарства, до складу якого входить два виробничих підрозділи експлуатаційних служб – Ковельська та Турійська дільниці.
Загальна протяжність відкритої мережі каналів становить 3100,2 кілометра, з них 895,8 міжгосподарських, 2204,4 – внутрішньогосподарських, експлуатаційних доріг – 54,3 кілометра, 2539 штук гідротехнічних споруд, в тому числі, на балансі Ковельського міжрайонного управління водного господарства – 560 штук. У минулому році було виконано ремонтних робіт на державних меліоративних системах на суму 4079,6 тис. грн. На міжгосподарських меліоративних мережах очищено від мулу 2,91км каналів (7,444  тис.м землі), відремонтовано 128 гідротехнічних споруд, від трав’яної рослинності очищено 1256,7 га каналів, що становить 1092,7 км, видалено чагарнику на площі 123,2 гектара.
У 2015-2016 роках управлінням проводились роботи з реалізації проекту «Відновлення меліоративної мережі для сприяння економічного зростання сільських територій Волинської області» Програми ЄС «Підтримка політики регіонального розвитку України». Відповідно до цієї програми Ковельським МУВГ виконано робіт на суму 1089,211 тис. грн.
Основним завданням управління є експлуатація державного водогосподарського комплексу і управління водними ресурсами. Особливо важлива роль належить управлінню в період з високою та низькою водністю. Це, насамперед, пропуск високих повеней та паводків, забезпечення водокористувачів водою у гостро маловодні періоди.
Також одним з основних завдань управління є забезпечення необхідного водно-повітряного режиму осушених земель протягом вегетаційного періоду. Адже отримання високих стабільних урожаїв можливе тільки при оптимізації живильного, водного, повітряного, теплового і світлового режимів. Відхилення від оптимуму основних чинників призводить до неминучого зниження врожаю, а відтак до зниження рентабельності і конкурентоздатності господарств.
Загальна площа осушених земель по управлінню становить 78,4 тис. га, з них 72,5 тис. га використовується в сільськогосподарському виробництві. Протягом останнього року управлінням були укладені договори із землекористувачами на регулювання водно-повітряного режиму   грунту   на   площі   понад    10000 га.   Необхідно   відзначити,   що землекористувачі, які уклали в минулому році договори, отримали урожай, вищий за середній у районі.
Волинській області належить одне з провідних місць в Україні за кількістю меліоративних земель. Меліоративний фонд області складає 40% її території. Осушені землі відіграють важливу роль в розвитку сільськогосподарського виробництва, особливо в нас становлення нових форм власності на селі. Ми усвідомлюємо, що наше головне завдання – забезпечення нормального функціонування меліоративних систем, на що спрямована наша робота.
Управління постійно співпрацює з органами місцевого самоврядування у питаннях, що стосуються меліорації земель, та проведення заходів капітального ремонту внутрішньогосподарської меліоративної мережі з метою попередження виникнення надзвичайних ситуацій.
Колектив Ковельського міжрайонного управління водного господарства, усвідомлюючи всю відповідальність за виконання завдань, поставлених перед ним, і надалі буде спрямовувати зусилля на збереження, примноження, очищення, раціональне використання водних ресурсів Ковельщини, оскільки від цього залежить майбутнє наступних поколінь. Можна назвати чимало працівників, які зробили вагомий вклад у розвиток водної галузі і не один десяток років вірні своєму покликанню. Серед ветеранів підприємства, які працюють і нині, можна відзначити М. М.  Авдіюка, О. К. Костючика, В. І. Літовчука, С. І. Сороку, О. М. Артишук, В. М. Рибачук, В. М. Зінчука, В. Л. Клинового, Ю. М. Супова, В. І. Зінюка, В. С. Остапюка, Л. Ф. Рибачука, М. М. Матлаха.
Адміністрація, профспілковий комітет Ковельського МУВГ вітає працівників управління, всіх тих, хто працював у попередні роки, а зараз на заслуженому відпочинку, зі святом.
Бажаємо Вам і Вашим сім’ям міцного здоров’я, безхмарного мирного неба, добра та щастя, прихильної долі успіхів у всіх починаннях!
Сергій КІНДЕР, 
начальник  відділу  експлуатації меліоративних  систем  Ковельського МУВГ.
l
Невід’ємною ланкою водного господарства області є Волинська гідрогеолого-меліоративна партія. Зона діяльності її поширюється на усю область. Працівниками Волинської партії проводиться спостереження за осушуваними землями на площі 370 тис. га.
Головною метою робіт, що проводяться працівниками ГГМП, є моніторинг гідроеколого-меліоративних показників меліорованих земель та прилеглих до них територій, контроль за якісними характеристиками поверхневих і підземних вод з метою забезпечення раціонального використання та збереження земельних і водних ресурсів. 
В рамках державного моніторингу довкілля в частині здійснення Держводагентством контролю за якістю поверхневих вод, Волинською ГГМП ведеться спостереження та лабораторні вимірювання по 13 пунктах (на 7 річках області та озері Світязь); в рамках обласного моніторингу – по 11 пунктах спостереження. Під постійним контролем – і р. Турія в межах міста Ковеля і села Бахова.
На належному рівні організовується робота партії з науковими установами і природними парками Волині щодо визначення екологічного стану водойм області. Також плідно співпрацює із науковими установами України та Республіки Білорусь.
Окрім вище зазначеного, працівниками ГГМП виконують геодезичні, гідрологічні та камеральні роботи та відбір проб води для виготовлення паспортів водних об’єктів.  
З нагоди професійного свята колектив Волинської ГГМП сердечно вітає тих, хто віддав справі охорони вод та земель рідного краю багато років плідної та сумлінної праці – наших ветеранів: Басарабу В. М., Веремчука Б. О., Горгуна І. А., Кузьмук О. В., Томілович Г. М., Хилюка М. І.
Прийміть слова шани і подяки, а також побажання міцного здоров’я, щастя, родинного затишку, добра і достатку, здійснення намічених планів та задумів!
Валерій ГРИЖУК, 
начальник Волинської гідрогеолого-меліоративної партії.
l
НА ЗНІМКУ: працівники лабораторії моніторингу вод та грунтів Альона СМАЛЬ (начальник), Олена ХМИЛЬОВСЬКА, Світлана ТКАЧУК, Оксана БАДИРА (інженери-лаборанти).
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 875
Читати далі
01.06.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

заняття2У лісах під Ковелем: підготовка загонів тероборони

Потребу захистити свою країну, рідний край сьогодні відчуває чимало наших земляків. Однак, аби протистояти ворожому натиску, потрібно засвоїти основні навички поводження зі зброєю, тактику та медицину. Тепер з’явилася така можливість.
З ініціативи Ковельського об’єднаного міського військкомату 24 – 26 травня ц. р. на території Ковельського району проходили заняття з організаційним ядром підрозділів територіальної оборони. До них залучались  військовозобов’язані, які входять до складу цього підрозділу. 
Загалом у лісах Ковельщини на добровільних засадах зголосилось пройти навчання 20 військовозобов’язаних місцевих жителів (на знімку).
Свій бойовий досвід їм передавали інструктори з громадського формування «Буг». Тож протягом трьох днів під час занять військовозобов’язані відпрацьовували навики ведення партизанської війни в лісовій місцевості. Їх навчали тактиці, основам поводження зі зброєю, саперній справі (діючи у складі невеликих груп, виконували завдання зі встановлення й знешкодження мінно-загороджувальних засобів), а також «підтягували» інженерну, військово-медичну підготовку.
Щоб умови навчання максимально наблизити до бойових, на заняттях імітувалися вибухи, встановлення й знешкодження «розтяжок», використовувались холості набої до зброї.
Відрадно, що наші земляки охоче залучилися до навчань, адже мали можливість відпрацювати не лише теоретичну, а, в основному, практичну складову поставлених завдань. Тож взяти в них участь зможуть й інші військовозобов’язані, які матимуть таке бажання: заняття з військовозобов’язаними, які входять до складу підрозділів територіальної оборони відбуватимуться на теренах Ковельщини один раз у квартал.
Варто сказати й про те, що у червні ц. р. заплановано проведення єдиного стрілецького дня, що відбудеться на базі Володимир-Волинського полігону. Отож, учасники занять тероборони ще й матимуть нагоду вдосконалити вогневу підготовку (стрільба з автомата Калашникова та пістолета Макарова, метання бойових гранат).
Враження від навчання у хлопців неабияке, адже кажуть, що отримали величезний досвід підготовки виконання завдань у складі бойових груп. Деякі з них раніше не мали потрібних навиків, у інших за плечима – лише строкова служба. До речі, серед учасників занять було двоє учасників АТО, котрі зізнаються, що за рік мобілізації не отримали такого рівня знань і навиків. 
Та й не дивно, бо інструктори громадського формування «Буг» тренування проводили за системою підготовки відповідно до стандартів НАТО. 
«Нашим землякам заняття не лише сподобались. Головне, що в разі потреби вони будуть готові захистити свої місто чи село, оселю та сім’ю. Завдання підрозділу територіальної оборони – діяти на території міста Ковеля та Ковельського району, охороняти окремі об’єкти на території Ковельщини в особливий період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи введення воєнного стану», — зауважив під час спілкування з ним військовий комісар Ковельського об’єднаного міського військкомату Сергій Гладун.
До слова, заняття проводились на безоплатній основі завдяки підтримці міської влади і небайдужих керівників та підприємців. Тож шана і повага, велика вдячність за патріотизм тим, хто не залишається байдужим у цей важкий для усієї країни час. Це – перший заступник міського голови Михайло Гетьман, Олександр Калюжний (ГО «Буг»), Микола Заікін (ТОВ ВО «Ковельсільмаш»), Олександр Стречен (ЛВЧД-14), Володимир Кубський (Кричевичівська сільська рада), Іван Смітюх (ВАТ «Ковельський хлібокомбінат»), Андрій Бондарук (ТОВ «Добра кухня»), Віталій Галімський (ВКФ «Світанок»), Наталія Конопацька (ТОВ «Юкон-Продтрейд»), Володимир Потапчук (ТзОВ «Зоря»), Петро Сорока (Ковельський госпрозрахунковий ринок), Ольга Маковка (Ковельська філія Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою), перевізник – підприємець Петро М’якота. 
  Вікторія ЗІНЧУК.
Потребу захистити свою країну, рідний край сьогодні відчуває чимало наших земляків. Однак, аби протистояти ворожому натиску, потрібно засвоїти основні навички поводження зі зброєю, тактику та медицину. Тепер з’явилася така можливість.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1202
Читати далі

Повідомлення в номер / Кара Божа?

01.06.2017

буревійКара Божа?

Останніми роками росіянцям відверто не щастить. То літак впаде у море і вщент розіб'ється. То авіаносець в океані заглохне. То ракета з космодрому не підійметься. То інша якась придибенція трапиться.
А вже про погоду нема чого й говорити. На сході ерефії лютують пожежі. Неподалік від центру країни – страшні повені. Словом, що не день, то надзвичайна подія.
Але, напевно, минулий понеділок у Москві і області був чи не найстрашніший. Тут розігрався навіть не буревій, а великої сили ураган. Він з корінням виривав дерева, перевертав автомашини і будівельні крани, трощив дахи будинків. Під удар стихії потрапив навіть московський Кремль, де на одному з приміщень зірвано покрівлю.
В халепу втрапив прем'єр Дмітрій Медведєв, котрий якраз в розгул стихії приймав закордонну делегацію в заміській резиденції "Горки-9". Дерева, які попадали на автомобілі іноземців, заблокували виїзд із резиденції, а тому спецслужбам довелося добре  попотіти, щоб визволити і пана Медведєва, і його високопоставлених гостей із "пастки".
Загалом, як свідчить офіційна статистика, у той чорний день загинуло 11 чоловік, а травмовано було майже 200. За останніх 100 років – це чи не найжахливіша погодна аномалія, яку вдалося спостерігати. Дехто висуває припущення, що Захід використовує проти росіянців  "кліматичну зброю", дехто стверджує, що то – кара Божа за злочини, які путінці чинять і чинили в різних регіонах планети, дуже шкодують, що кара ця оминула головного злочинця ХХІІІ століття Владіміра Путіна.
А пан Путін в час, коли стихія лютувала в білокам'яній, розважався у французькому  Версалі, де взяв участь у відкритті історичної експозиції, присвяченої Петру І, який у ХVІІІ столітті "прорубував вікно" в Європу. Щоправда, нині завдяки команді російського президента  те вікно майже повністю зачинене, але то не завадило Владіміру Владіміровичу говорити про “нормалізацію” російсько-французьких стосунків під час зустрічі з новообраним тамтешнім президентом Макроном (до речі, запізнившись на розмову на 40 хвилин!).
Російські мас-медіа з великим захопленням розповіли про зустріч у Версалі і лиш побіжно згадували  про наслідки розгулу стихії у Московії. Не забували вони вкраплювати телесюжети із звинуваченнями на адресу "злочинної" київської влади, але "забули" поінформувати телеглядачів про обіцянку Путіна Макрону турбуватися про дотримання прав… геїв у Чечні, про  критику лідера Франції  російських пропагандистських телекомпаній "Раша тудей" і "Супутник".
У той день пан Путін видав свій черговий фейк, стверджуючи, що королева Анна, донька Ярослава Мудрого, про яку ми розповідали нещодавно на шпальтах "Вістей Ковельщини", була… "руською" (!!!). Хоч навіть учням загальноосвітніх шкіл відомо, що Московії у той історичний  період не існувало, а була Київська Русь – праматір  сучасної України.
Воістину правду кажуть: коли Бог хоче покарати людину, то забирає у неї розум. А ця кара, мабуть, страшніша за кару у вигляді урагану. Хоч жертв стихії, чесно кажучи, по-людськи  шкода...
Охрім СВИТКА.
Останніми роками росіянцям відверто не щастить. То літак впаде у море і вщент розіб'ється. То авіаносець в океані заглохне. То ракета з космодрому не підійметься. То інша якась придибенція трапиться.
А вже про погоду нема чого й говорити. На сході ерефії лютують пожежі. Неподалік від центру країни – страшні повені. Словом, що не день, то надзвичайна подія.
Але, напевно, минулий понеділок у Москві і області був чи не найстрашніший. 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1
Читати далі

Повідомлення в номер / Клуб "ОЯМАС" виховує чемпіонів

01.06.2017

20170529_204425Клуб "ОЯМАС" виховує чемпіонів

У Ковелі та Ковельському районі функціонує багато дитячих спортивних секцій (футбол, волейбол, легка та важка атлетика тощо). Популярністю, зокрема, користується школа кіокушинкай карате "ОЯМАС". 
Є дещо, що вирізняє цей стиль бойового мистецтва з-поміж інших, адже карате – це не вміння битись, карате – це життєва філософія. Кіокушинкай – це система виховання через вивчення бойового мистецтва та бійцівських навичок, яка, в свою чергу, також вчить вмінню постояти за себе, за свою родину, за свою Батьківщину, і за свої переконання. У світлі сучасних подій це –  життєво необхідна риса характеру.
Клуб кіокушинкай карате "ОЯМАС" у Ковелі розпочав роботу в 1995 році. У його витоків стояла невелика група людей, близько 15 чоловік, що освоїли основи даного бойового мистецтва. Починаючи з 2000 року, цей клуб вів І. П. Бедешко  – визнаний майстер кіокушинкай карате, володар чорного поясу, неодноразовий чемпіон Всеукраїнських змагань. Він виховав сильних спортсменів, що згодом стали інструкторами клубу і наразі успішно розвивають цей напрямок у місті Ковелі та Ковельському районі. Це – Віктор Обухов, Володимир Пустовий та Сергій Долінко. Вихованці СК "ОЯМАС" ставали призерами обласних та Всеукраїнських змагань, а також призерами чемпіонатів України.
13-14 травня у Львові проходив чемпіонат України серед дітей та юнаків, в якому взяли  участь 778 дітей – рекордна кількість за всю історію кіокушинкай карате в країні. З Волинської області в призерах – 7 дітей. Гідно представили себе на цьому чемпіонаті каратисти з  Ковеля. Збірна СК "ОЯМАС" привезла 5 нагород: два перших місця вибороли Ілля Романюк та Сергій Козін, два других –Павло Зуб та Фрунзік Королік і одне третє – Захар Оніщук. Варто зауважити, що у ваговій категорії 40-45 кг нашим дітям не було рівних. Здолавши більш досвідчених суперників,  П. Зуб  та  І. Романюк вийшли до фіналу та розділили між собою золоту і срібну нагороду. Це ще раз підтвердило компетентність тренерів СК "ОЯМАС", адже в категоріях нараховувалось по 40-50  учасників.
Одночасно із спортивним напрямком у клубі бойових мистецтв велику увагу приділяють особистісному розвитку дітей, вихованню у них сильних, вольових якостей. 
На даний час СК "ОЯМАС" нараховує близько 100 дітей, тренування проводяться в НД  "Просвіта" м. Ковеля, а також у створених секціях – в смт Люблинці та приміщенні ЗОШ №12 (Ковель-ІІ).
За вагомий внесок у розвиток та популяризацію дитячого спорту у м. Ковелі та Ковельському районі  слова вдячності хотілося б висловити депутату районної ради  Георгію Корнієвському, який є членом СК "ОЯМАС" з часів його заснування. 
Сергій ДОЛІНКО,
тренер СК "ОЯМАС".
У Ковелі та Ковельському районі функціонує багато дитячих спортивних секцій (футбол, волейбол, легка та важка атлетика тощо). Популярністю, зокрема, користується школа кіокушинкай карате "ОЯМАС". 
Є дещо, що вирізняє цей стиль бойового мистецтва з-поміж інших, адже карате – це не вміння битись, карате – це життєва філософія. Кіокушинкай – це система виховання через вивчення бойового мистецтва та бійцівських навичок, яка, в свою чергу, також вчить вмінню постояти за себе, за свою родину, за свою Батьківщину, і за свої переконання. У світлі сучасних подій це –  життєво необхідна риса характеру.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2194
Читати далі
01.06.2017 Мороз Оксана Леонідівна
В пошуках кращої долі, 
або Яке воно, заробітчанське “щастя”?

ЗаробітчаниВ пошуках кращої долі,  або Яке воно, заробітчанське “щастя”?

Вже давно запримітила для себе той факт, що, їдучи в маршрутному таксі, можу начутися і набачитися багато  "невигаданих" історій із  реального життя. Ось останні з них.
Жіночка пенсійного віку помилково сіла не в "соціальний" автобус, а в звичайний. Водій вимагав заплатити за проїзд, оскільки  один "пільговий" пасажир в нього вже був. Тож бабця почала шукати гроші. Поки  знайшла  гривні, їй, так би мовити, "пощастило". 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1091
Читати далі

Повідомлення в номер / Її мета – вчити і вчитися…

01.06.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

Ягодинець Н.О Її  мета  –  вчити  і  вчитися…

Освіта – це основа благополучного майбутнього України. А що за пафосним фасадом? Реформи? Інноваційні технології навчального процесу? Знання європейського рівня? Всесвітні досягнення?
Так хочеться почути правду з перших вуст.
l
Моя співрозмовниця – мила і чарівна Наталія Ягодинець, вчитель початкових класів ЗОШ №12, представник когорти кращих педагогів Волині.
Кажуть, що людину можна пізнати з першого погляду. Переконуюсь, що з моєю героїнею це справді так. З її ясних, небесних очей проміниться теплота й доброта. На вустах виграє усмішка, яка спонукає до невимушеної, дружньої розмови.
А в словах, рухах, філософських роздумах бачиться досвідчений педагог і вчитель Української школи. Отож, пропоную вашій увазі нашу розмову.
– Наталіє Олексіївно, Ви – щаслива людина?
– Так, я щаслива. Посудіть самі: у мене улюблена робота і милі діти; я маю чудових батьків, мудрих порадників; люблячого чоловіка і сина – мою гордість та надію.  Батьківська молитва є моїм оберегом, бо вона підноситься із їхніх вуст до небес, а тому я  захищена. Впевнена: я щаслива.
– Буває, людина обирає професію, навчається, а потім виявляється, що не "тим" шляхом пішла. У Вас сім'я педагогів? Звідки мрія стати вчителем?
– Та ні: звичайна сім'я. Чудова порадниця – мама. Батько працював вихователем у трудовій колонії. На вибір професії більше вплинули мої наставники – вчителі. Це – Людмила Гузовська, Микола Гергеша, Євгенія Демиденко.
Згадую, як Микола Миколайович до навчання географії додавав походи, навчав любити свій край, пізнавати красу і гармонію природи. Це було так романтично. А Євгенія Олексіївна, бувало, до математичних теорем і теорій вміло вплітала  поетичні рядки.
– Словом, процес Вашого навчання і виховання здійснювався в умовах толерантності, демократичності із присмаком романтизму. А як Ви вважаєте, виховання паском, різкою чи грубим окриком допустиме?
– Грубість і силові методи  – це шлях до відчуження учня не тільки від знань, але й від батьків і вчителів, а разом із тим – від Божих істин, де мають бути любов, доброта та гармонія стосунків між людьми і з природою.
– Комп'ютеризація – це сучасне благо чи зло?
– Так однозначно до технічного прогресу підходити не можна. Сьогодні в навчальному процесі комп'ютер незмінний помічник. Він допомагає вчителеві зконструювати урок більш цікаво: добрати наочність, знайти додаткову інформацію.  А ще дає можливість подорожувати по незвіданих світах. Скажіть, чи не цікаво побувати на  Ніагарському водоспаді, не виходячи з класу? (усміхається).
З іншого боку, в окремих дітей комп'ютер замінює живе спілкування. Ви зауважили, що на дитячих майданчиках поменшало дітей?  Вони зайняті інтернетом та віртуальними іграми.
– Сьогодні модно говорити про всілякі інновації. Які зміни відбуваються у виховному та навчальному процесах?
– Всі інформаційно-комунікаційні технології спрямовані на навернення учня до самостійного пошуку знань. В трійці "батьки-учень-вчитель" головним об'єктом уваги стає учень.
– Даруйте, що перебиваю, але чи це не применшує авторитет батьків чи вчителя?
– Дитина повинна відчувати себе  особистістю, вміти приймати самостійні і правильні рішення. Тому має бути підвищена відповідальність за учня, батьків, вчителя.
– Наталіє Олексіївно, учні перших класів іспитів не складають. Як оцінити рівень знань, коли у дитини немає мотивації до кращої оцінки?
– Існують різні думки. Справедлива оцінка, справді, стимулює. І все ж таки учень повинен  навчитись самооцінювати себе і намагатися бути кращим.
– Окремі батьки у вихованні та навчанні дітей покладаються винятково на школу. І коли виникає необхідність допомогти школі у покращенні умов навчання, то заявляють: ми податки платимо і спонсорувати навчальний заклад не  будемо.
– Вчитель має бути незалежним від батьків. Держава та місцева влада повинні забезпечувати фінансову незалежність школи. Але іноді фінансування недостатнє. Тому батьківські комітети долучаються до благодійних акцій.
– Особисто я в цих соціальних внесках не вбачаю нічого поганого. Адже не тільки держава має дбати про освіту, але й суспільство та громада. Наприклад, багатші в рази за нас німці допомагають школі матеріально. Зрештою, така волонтерська благодійність є ознакою патріотизму. Скажіть, у Ваших юних дарувань прослідковується патріотизм?
– Як і в інших школах, у нас розвинена мережа волонтерства для воїнів АТО. Проводимо уроки на патріотичні теми, зустрічі з батьками-воїнами АТО. Я бачу, як очі дітей промовляють: "Ми готові стати на захист своєї Батьківщини і рідної землі".
– Тобто матеріальне для сучасних дітей не головне?
– Нещодавно я розчулилася і навіть заплакала. Діти писали твір на тему: "Про що я мрію?". Це була духовна сповідь. Учні не вважають головною мрією мати автівку, багато грошей або канікули на Мальдівах. Вони мріють про мир! Діти не хочуть війни. Ці твори для мене – як молитва, яку має чути Господь.
Я згадую свого дідуся, який казав: "Не дай, Боже, дітки, вам бачити війну". На жаль, ми сьогодні переживаємо важкі часи – і на Сході України, і тут, в Ковелі.
– На Вашу думку, яка найголовніша реформа в освітній галузі втілилася в життя?
– Беззаперечно, це зовнішнє незалежне оцінювання.
– А дванадцять років навчання в школі доречне?
– Для дванадцятирічної освіти потрібні додаткові кошти. А чи вони є? 
– Що Ви хочете бачити та чути в своїх класах?
– Дотепний сміх, цікаве спілкування та гру, допитливість, гармонію у стосунках,  любов до свого краю і батьків і ще багато чого.
l
Переливається цікавим струмком розмова, а рука не втомлюється писати. Хочеться заглянути в глибинну сутність життя цієї красуні-жінки і вчителя Наталії Ягодинець.
Ось деякі афоризми та особисті думки, що проливають світло на цю яскраву особистість:
"Життя – мрія, здійсни її", – мати Тереза.
"Живи так, щоб не було соромно дивитися людям в очі", – мамина настанова.
"Справжньому вчителю потрібен фанатизм", – власне переконання.
"Мої здобутки – це постійний неспокій, самовдосконалення, вивчення досвіду "колег", – самоаналіз.
"Слово "вчитель", "вчити", "вчитись" – це особистість, яка несе відповідальність перед собою, батьками і Богом за непорочні дитячі серця", – крилата фраза, яку варто знати всім вчителям.
Ці,  підкріплені аналітикою  і заряджені реальними мріями слова та вчинки,  розкривають внутрішній світ, філософію  життя Наталії Олексіївни Ягодинець – спеціаліста вищої категорії, вчителя-методиста, Відмінника освіти України, Заслуженого вчителя України.
В скарбниці численних нагород Наталії Ягодинець – Почесні грамоти Міністерства освіти та науки  України, Волинської облдержадміністрації, обласної ради, управління освіти області, Ковельського міського голови та багато інших.
У неї – дипломи і відзнаки переможця обласних та міських конкурсів, виступи на Міжнародних науково-практичних конференціях.
Наталія Ягодинець – автор кількох шкільних посібників та статей у Всеукраїнських журналах і газетах. А ще вона лектор інституту післядипломної педагогічної освіти Волині.
l
Буває, що на крилах слави людина піднімається східцями кар'єрного росту, покращує свій матеріальний стан, а часом її опановує гординя.
Наталія Олексіївна відмовилась від пропозицій працювати в управлінні освіти та на керівних посадах в школі. Вона вся – у своїх дітях. Це її мрія, сенс життя. Вони, ці юні янголята, і є її славою, долею і найвищою нагородою та гордістю.
Признаюся: вражений до глибини душі її внутрішнім світом мрій, звершень, романтики і любові до дітей та рідного краю і простої людяності. Тож хай збуваються мрії, а музика, в яку вона закохана, дарує мажорні і радісні акорди!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: вчитель початкових класів ЗОШ  № 12, Заслужений вчитель України Наталія ЯГОДИНЕЦЬ.
фото 
з домашнього архіву.
Освіта – це основа благополучного майбутнього України. А що за пафосним фасадом? Реформи? Інноваційні технології навчального процесу? Знання європейського рівня? Всесвітні досягнення?
Так хочеться почути правду з перших вуст.
ххх
Моя співрозмовниця – мила і чарівна Наталія Ягодинець, вчитель початкових класів ЗОШ №12, представник когорти кращих педагогів Волині.
Кажуть, що людину можна пізнати з першого погляду. Переконуюсь, що з моєю героїнею це справді так. З її ясних, небесних очей проміниться теплота й доброта. На вустах виграє усмішка, яка спонукає до невимушеної, дружньої розмови.
А в словах, рухах, філософських роздумах бачиться досвідчений педагог і вчитель Української школи. Отож, пропоную вашій увазі нашу розмову.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1035
Читати далі

Повідомлення в номер / Чорнобиль не має минулого часу…

01.06.2017

20170426_103330Чорнобиль не має минулого часу…

Земля за колючим дротом,
Земля позбавлена волі.
У плинних древлянських
 широтах
Сосни вклякають поволі.
В. Кордун.
В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша катастрофа  ХХ сторіччя – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розташованої у м. Прип’ять Київської області.
Протягом  30 років ми не можемо забути цю трагедію. Чорнобиль став лихом для всієї Європи. Цей день не минув безслідно, вiн приніс свiту багато зла і буде завжди об'єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
  Масштаби цієї події набули характеру велетенської екологічної катастрофи. Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення біля 5 млн. людей в Україні та в сусідніх країнах.
Катастрофа на Чорнобильській АЕС сколихнула весь світ і своєю величезною руйнівною силою, і мужністю тих, хто першими зіткнулися з її страхітливими наслідками.
26 квітня є днем пам'яті як про найбільшу техногенну катастрофу, так і днем вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу Чорнобильської атомної електростанції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди вписано до літопису людської мужності, він навічно залишиться в пам'яті українського народу.
У школі І-ІІІ ст. с. Зеленого, завдяки педагогу – організатору Вірі Кавюк, відбулася зустріч з ліквідатором на ЧАЕС Левом Кралюком. Після проведення заходу "Чорнобиль – загублений світ" відбувся діалог з гостем школи. 
Серед тих, хто першим опиняється на місцях, позначених смертю і болем, обов’язково є медики, їм не звикати до екстремальних умов. Але тоді, у 1986-му, мало хто знав, що значить аварія на ЧАЕС. Це – пізніше. А тоді, у травні 1986-го, вірні своєму обов’язку, медпрацівники поспішили в "зону". Їм, першим, було найважче. Насамперед тому, що знали, як це може позначитись із часом на здоров’ї людей. 
Про себе тоді не думав ніхто. Такою відважною людиною і був Лев Зіновійович. 
– Він у самому “серці” Чорнобиля намагався врятувати та полегшити біль опроміненим людям. Тому що  був військовим лікарем.  Він бачив смерть, і ні на мить не задумувався про своє життя. Адже ніс відповідальність за тисячі життів, яким він був потрібен. Лев Зіновійович поділився з учнями та вчителями школи зі своїми спогадами, дав  відповіді на запитання школярів.
Всім було надзвичайно цікаво слухати з перших вуст інформацію про події тридцятирічної давнини, застереження з приводу того, як в подальшому запобігти подібним ситуаціям. Учні дякували Леву Зіновійовичу за гарну зустріч та приємне спілкування, бажаючи йому міцного здоров’я та мирного довголіття. 
Проводячи заходи, присвячені 31-й річниці Чорнобильської трагедії, ми намагалися пробудити в дітей чуйність, милосердя, вміння співчувати, дбайливо ставитись до навколишнього середовища. Заходи, проведені в школі, вчать молодь жити за Божими заповідями, дарувати своє тепло і любов іншим, щоб ніколи не було Чорнобилів, які нависають чорними крильми над людським майбутнім...  
Наталія Дубік,
вчитель української 
мови та літератури Зеленської ЗОШ І-ІІІ ст.
Земля за колючим дротом,
Земля позбавлена волі.
У плинних древлянських широтах
Сосни вклякають поволі.
В. Кордун.
В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша катастрофа  ХХ сторіччя – аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розташованої у м. Прип’ять Київської області.
Протягом  30 років ми не можемо забути цю трагедію. Чорнобиль став лихом для всієї Європи. Цей день не минув безслідно, вiн приніс свiту багато зла і буде завжди об'єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 547
Читати далі