Репортаж / Скільки "коштує" одруження

08.06.2017 Мороз Оксана Леонідівна

Одним із найромантичніших і найурочистіших подій в житті є весілля. Коли стихнуть перші захоплення й хвилювання, настане час підготовки до самого свята. А яким воно буде, залежить від нашого гаманця.

Нині, весільний "сезон" якраз в самому розпалі. Та, говорячи про цю пам'ятну і важливу подію в житті кожного, слід додати, що одруження - це не тільки гуляння, але й чималі витрати. До речі, відразу анекдот про темі:

– Тату, а скільки коштує одруження?

– Не знаю, синку. Я й досі сплачую…

Фінальна частина весілля завжди виглядає однаково: щасливі молодята, п'яні гості, виснажені цілоденною біганиною батьки нервово рахують збитки. Всі розуміють: за день веселощів приблизно сотні гостей на весіллі батьки розраховуватимуться з рік (а то й більше).

А інколи трапляється так, що молодята розлучаються ще до того, як тато з мамою віддадуть борги. Тоді – хоч плач… Але не будемо про сумне. Все-таки одружуються наречені, в переважній більшості на все життя, що, втім, не зменшує витрат на цей урочистий і пам'ятний день.

За найскромнішими підрахунками, на більш-менш пристойне весілля в наш час треба викласти до ста тисяч гривень(!). Тож гроші потрібно збирати задовго до самого торжества.

Так, для когось ця сума видається смішною, для іншого - захмарною. Але то така справа. Як кажуть, у когось суп ріденький, а у когось - діаманти дрібненькі.

Однак весілля є весілля, і дуже хочеться, щоб запам'яталося воно не на день, а на все життя.

Звичайно, кожен робить його, в першу чергу зважаючи на свій бюджет. Дехто "економить" практично на всьому, інші ж планують середньостатистичне весілля. Окремим вдається його відгуляти "на широку ногу", з розмахом.

Розпочнемо з символу вірності для двох закоханих – каблучок. Якими вони будуть і скільки коштуватимуть – обирати, звичайно, тільки вам. Орієнтуватися доведеться на те, що за грам золота доведеться віддати 1000 гривень.

Весільне вбрання – обличчя та настрій нареченої. Напевно, в будь-якої дівчини одна з заповітних мрій – бути найпрекраснішою нареченою. Весілля здебільшого трапляється один раз у житті, а тому хочеться цей день зробити незабутнім і неповторним.

Бажаючі зекономити можуть вирушити до Хмельницького з метою придбання весільного вбрання. Порівнюючи з середніми цінами на ринку, вартість весільних суконь у салонах дещо дорожча, але й якість тут вища. Проте – вибір за молодою.

Варто зазначити, що для більш ощадливих підійде варіант із сукнею напрокат, яка вартуватиме принаймні вдвічі менше, ніж нова. На поміч прийдуть й інтернет-сайти, які рясніють оголошеннями про продаж весільних суконь в задовільному стані за помірною ціною.

Тут плаття, як мовиться, до кольору – до вибору: з мереживом, відкритою спиною, пишні, короткі, в грецькому або українському стилях та інші.

"В середньому, щоб одягти і причепурити наречену, необхідно витратити близько десяти тисяч гривень", – розповіла мені нещодавно одна із "новоспечених" щасливиць, яка стала на весільний рушничок із своїм коханим. У цю суму входить сукня, фата, рукавички, взуття та інші необхідні аксесуари нареченої.

"Особливої переваги у виборі кольору сукні тепер немає: наречені обирають як білосніжне, рожеве вбрання, так і поширений відтінок "бризки шампанського", – розповідають продавці весільних бутиків.

Одяг жениха "витягне" з кишені значно менше грошенят, адже йому, для прикладу, не потрібно робити зачіску (від 300 гривень), макіяж (від 250 грн.) та манікюр (ще зо дві сотні). На молодому, так би мовити, можна "зекономити".

Реєстрація шлюбу (офіційний обряд) обійдеться молодятам в 350 гривень. Виїзна урочиста церемонія, звичайно, буде святковішою і "потягне" чимало грошенят. За обряд вінчання в церкві теж візьмуть півтисячі. Варто зазначити, що всі ці "розцінки" в селах будуть дещо нижчими.

Весільна атрибутика також нині недешева. Це – прикраси на весільний кортеж, святкове оформлення залу, і якщо бажаєте, по закінченню гуляння – феєрверк (дорога розкіш). Короваї, набір для вінчання, солодкі сюрпризи від молодят на згадку гостям та інше – в межах тисячі гривень (а то й більше).

Правда, дехто віддає перевагу весільним дрібничкам, які виготовлені власноруч. Це, водночас, й зекономлені кошти, і приємність до душі.

Оренда транспорту (для доїзду немісцевих гостей) залежатиме від кілометражу. Чим більша відстань, тим тоншим від купюр стане гаманець. Весільні фотозйомка та відео, музичне оформлення, послуги ведучого свята – ще майже десять тисяч гривень.

Так, фотограф щонайменше візьме від 1500 до 2000 тисяч грн., за відеозйомку попросять десь на сотень десять більше.

Гарний настрій гостям забезпечить музика. І, відповідно, ще три тисячі. Тамаді потрібно буде заплатити приблизно ж стільки. За оформлення святкового залу слід віддати, щонайменше, півтори тисячі гривень.

Йдемо далі. Найдешевші і найпростіші квіточки, які служать прикрасами до вбрання гостей, - ще витрати, які приєднаються до загальної суми.

Якщо на святковій церемонії ви забажаєте виділити серед інших гостей, окрім свідків, ще братів, сватів або ж весільних батьків, доведеться перев'язати кожного яскравою стрічкою з відміткою про статус: "Весільна мати", "Брат жениха" тощо. Ці прикраси обійдуться вам теж в немаленьку суму.

Вишитий нареченою вручну рушник можна тепер побачити вкрай рідко. Та за гроші це можна придбати в народних майстринь чи на тому ж ринку (або просто купити рушничок, імітований під справжній).

Усі питання організації застілля адміністратори ресторану беруть на себе. Якщо запрошені гості зможуть посидіти за святковим столом та відпочити, то рідним й батькам наречених це вдається не завжди.

Турбот, як перед весіллям, так і після нього дуже багато. Рідні настільки заклопотані, що самого свята, як правило, не бачать. Та значна частина проблем зникає, якщо застілля організовують у ресторанах (так, переважно, роблять в наш час всі).

В селі ж, якщо весілля в "наметі", гроші доведеться заплатити за послуги головній господині, іншим хазяйкам. А ще, якщо гуляння в жарку пору, орендувати морозильну камеру. Це – не одна тисяча гривень.

– Усі моменти організації та проведення весілля ми беремо на себе, – коментує адміністратор одного із ресторанів нашого міста. – Нам лише сплачують відповідну суму за кожну запрошену особу.

Ціна, в основному, коливається в межах 500 гривень (в залежності від того чи іншого закладу, де будуть гуляти весілля).

До слова, переважно в усі ресторани дозволяється брати своє спиртне, фрукти, м'ясо та солодощі (можливо, щось інше).

Рідним молодят не потрібно "бігати” біля столу – усі відпочивають та насолоджуються святом. Відповідних закладів у місті, де можна організувати святкове застілля, більше, ніж достатньо.

Кожний ресторан розрахований на "свого клієнта". Ціна за посадочне місце теж дещо коливається Щодо меню, то, як правило, на вибір пропонують уже готовий набір страв. Не подобається – можна скласти своє (правда, не скрізь).

Ще одне важливе питання – це терміни. Замовляти ресторан потрібно, як мінімум, за декілька місяців наперед (буває, що й за півроку). Не встиг замовити попередньо – доплачуй за терміновість.

Продукти, що залишились, не пропадуть. Кількість використаного зазвичай фіксується. Усе, що залишилось після свята, вам спакують та віддадуть (або ж навпаки). Проте це буває рідко.

Спокій та відпочинок забезпечить тамада, яка теж візьме гроші за надані послуги. Стартова ціна – від двох тисяч. "На весіллі має бути весело, але не занадто", – саме так пояснюють свої обов'язки організатори свят.

Яким буде цей день, "дорогим чи дешевим", вирішувати вам. Та тільки за один розкішний смачний стіл (візьмемо для 100 гостей) доведеться заплатити приблизно 50 тисяч (це не враховуючи свого і докупленого).

Тож, як бачимо, на весіллі буде весело, молодятам "Гірко!", а батькам наречених не вельми солодко від того, на скільки доведеться "розкошелитися" для своїх улюблених синів й дочок. Добре, звичайно, буде, якщо грішми допоможуть самі винуватці торжества…

І на закінчення скажу так: в наш час виходить все дорого – і згадане вище весілля, і народження дитини (бо зібрати комплект потрібного для малечі, від повзунків до ліжечка, – це доволі немалі витрати). "Дорого" не тільки жити (із теперішніми цінами і "комуналкою"), а й навіть вмирати.

"Дешевими" зостаються лише зарплати…

Оксана МОРОЗ.

Скільки "коштує" одруження?

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1017

Репортаж / Урочисто й хвилююче

01.06.2017

Урочисто й хвилююче

Дійшов до фінішу тривожний марафон,

Де тисячі уроко-кілометрів

Прослались крізь математичні нетрі,

Де пастки з винятків і засідки із ком.

З нагоди свята останнього дзвоника перед фасадом Голобської школи зібрались учні, вчителі, батьки, гості, запрошені. В руках дітей – квіти, ніби жива клумба.

Звучить Гімн України. Право підняти Державний прапор надали одинадцятикласникам Олександру Троцю, Ярославі Гресик, Олександру Муляру.

З вітальним словом виступила директор школи Наталія Хом’як. За нею – Голобський селищний голова Сергій Гарбарук, депутат районної ради Аркадій Степанюк, настоятелі Свято-Георгіївського храму і Святих Петра й Павла архімандрит Ніфонт і отець Андрій, заступник начальника управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації Іван Грицюк.

Хвилюючим був виступ голови РДА, депутата обласної ради Віктора Козака, адже він не тільки гість, а й випускник цієї школи. Обдарував увагою учнів, вчителів, випускників, батьків, гостей і ветеранів педагогічної праці.

Випускників привітали учні – представники від кожного класу. Одинадцятикласники подякували вчителям, батькам, виступаючи з прощальним словом, обмінялися з першокласниками подарунками і квітами.

Заступник директора школи з навчально-виховної роботи Валентина Щур зачитала наказ по школі. Учням вручають грамоти, кубки. Одержують подяки і вчителі за досягнуті успіхи у праці.

І ось настає зворушлива хвилина. Право дати останній дзвінок доручають випускникам Анастасії Крохмальній і Сергію Гарбаруку. Вгору летять повітряні кульки. І щемний погляд кожного супроводжує їх політ…

Найменші школярі подарували випускникам танець.

За доброю традицією, випускники разом із керівником Іриною Крохмальною поклали квіти до обеліска Слави.

Валентина ОСТАПЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час свята останнього дзвоника у Голобах.

Фото з архіву Голобської селищної ради.

Дійшов до фінішу тривожний марафон,

Де тисячі уроко-кілометрів

Прослались крізь математичні нетрі,

Де пастки з винятків і засідки із ком.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 615

Репортаж / Щоб збувалися мрії і дітей, і дорослих

01.06.2017

Щоб збувалися мрії і дітей, і дорослих

Для чого Ти прийшов у цей світ? Для того, щоб лишити після себе гори сміття, лихі слова й вчинки, чи зробити Землю хоч трохи гарнішою, добрішою, чистішою? Почни вже зараз, сьогодні, у цю хвилину. Не забруднюй місце, де живеш Ти й Твої діти. А якщо навколо сміття, прибери.

Зроби це разом зі своїм сином чи донькою. Навчи дитину, що навіть у найпрекрасніших своїх мріях вона не зможе уявити собі чогось чудовішого від того, що створила природа…

28 травня, у неділю, відбулось освячення і відкриття “Галявини дитячих мрій” у Люблинецькому лісі. Дійство присвячене Дню захисту дітей, що відзначається 1 червня.

Разом із сусідами та односельцями нашого кутка, після двох місяців старань, завалений ліс із сміттям перетворився на райський куточок для спортивного відпочинку як для дітей, так і для дорослих.

Це приклад того, що, згуртувавшись можемо гори перевертати. Дякуємо усім, хто творив цю красу, а особливо ініціатору та меценату Івану Буряку, усім діткам і їхнім батькам. В заході взяла участь і селищний голова Люблинецької ОТГ Н. М. Сіховська, яка подякувала за плідну працю на благо наших дітей та подарувала зелені саджанці дерев для цього лісового куточка.

Кульмінацією урочистої частини відкриття був концерт дітей, які таємно від батьків підготували і сюрпризом презентували свою прем'єру! Звучали молитва за Україну і Державний Гімн.

Великий святковий торт, солодкий стіл, гра у футбол та волейбол! Маса позитивних емоцій, які тяжко втілити в слова. Колесо дитячих мрій, виготовлене дитячими руками, передало естафету на наступну Галявину, яка поки що в секреті....

Усе може природа: нагодувати хлібом, напоїти зі своїх джерел, здивувати красою. Одного лише не може вона – захистити себе. Тому святий обов'язок охорони природи лягає на плечі тих, хто їсть хліб, п'є її воду, пишається красою – тобто на людські плечі!

Бажаю всім мати біля себе таку красу і берегти красу природи, даровану Богом!

о. Матвій Олійник.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 785

Репортаж / Не згасає всенародна любов

01.06.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

Не згасає всенародна любов

Так уже склалося, що день народження в кріпацтві Тараса Шевченка і день його смерті в російській неволі ми відзначаємо в прохолодний березень. А ось в день повернення праху генія і пророка на Україну виспівують голосисті соловейки. Так повелів Господь!

Один із прижиттєвих друзів Тараса Григоровича М. К. Чалий згадував, що після похорон і панахиди зібралися сподвижники генія і пророка на раду – як бути? Для увіковічення пам'яті Шевченка було ухвалено "перевезти тіло його на Україну…", а пунктом восьмим – "відвідувати щорічно комусь із друзів покійного його могилу".

Сьогодні бачимо, наскільки дорогий і потрібний для нас Тарас. До пам'ятників та символічних могил в Ковелі, Києві, Канаді, Аргентині та інших ідуть щирі українці всього світу. І не стихає до нього всенародна любов. Тарас Шевченко не просто поет, художник чи навіть пророк – він дух і душа українського народу.

Вкотре Колодниця розцвіла вишиванками вірних прихильників поета. Біля символічної могили очільники районної влади – голова райдержадміністрації Віктор Козак та голова районної ради Андрій Броїло. З ними, як завжди, начальник відділу культури Тетяна Матяшук. Саме при її безпосередньому керівництві організовано змістовне літературно-мистецьке дійство.

Лине над садами та хатами душевна пісня у виконанні фольклорного Народного аматорського колективу "Родина". Щиросердечно промовляють слова Віктор Козак та Андрій Броїло. Постає перед очима далека і близька історія наша.

Не забули загиблих героїв під Волновахою. Вистукує космічний метроном хвилину мовчання не тільки як пам'ять, але й надію на мир і наше благополуччя.

А ведуча – організатор культурно-дозвільної діяльності РБК Інна Вознюк впевнено і вміло веде нас у світ поезії і пісні. Душевно читають поезії Тараса Шевченка учні Білинської школи.

"Гарно співають", – вголос оцінює хтось із присутніх виступ тріо "Перевесло". Але це тільки початок, бо за тим чарує своїм солов'їним співом і переливом бандури Ольга Середюк (школа мистецтв). Потому виспівує родинний дует Тетяни Яковчук та Андрія Мигулі. Зарядив своїм дзвінкоголоссям юний аматор сцени Сашко Шевчук з Білина.

Зворушливою новинкою стало колективне читання поезії Шевченка "Мені однаково чи буду…". І, нарешті, як завершальний акорд – спів "Реве та стогне Дніпр широкий" у виконанні всіх присутніх.

До загального дійства долучився Заслужений працівник культури Іван Сидорук, який зупинився на маловідомих сторінках історії. При цьому він висловив окремі критичні зауваження щодо трактування деяких історичних фактів у місцевих виданнях та упущення чиновників місцевої влади, що стосується ремонту старої будівлі біля символічної могили.

А духовним вінцем заходу стала відправа панахиди о. Василієм, настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Мав слово і автор цих рядків. На суд читача пропонується один із прочитаних віршів.

Вона прийшла з перебудови

З Шевченком в українську

хату.

У вишиванках і обновах,

Радій, душе, – будем

святкувати!

Святкували, щасливили

і… заплакали

Смиренна доля покриткою

стала.

Гуляла воля козаками і

байраками,

Та раптом чайка сумну

заспівала.

Присяду у куточку,

Шевченка листаю,

Огорне розпач – все, як було

колись.

"Хто волю викупив?", –

у Господа питаю,

А він мовчить: надійся

і молись.

Молися, сину, за свою

Вкраїну,

Вставай на прю і не жалій

життя,

Йдуть добровольці під кулі,

аж до згину,

А інші розкрадають все і вся

без каяття.

Ох, Україно… Україно!

Ненько

безталанна,

Де ж твої гетьмани, отамани

смілі?

Крим продавали не на полі

браннім –

Грає синє море, стогнуть

болем хвилі.

Кликнув батько: "Нужмо, на

Майдан!

Повставайте… Борітеся…

Кайдани порвіте".

І повстали! Та не зчулись, як

москаль – тиран

Смерть розсіяв на

вкраїнських квітах.

Боже милий! Ти ж бо

справедливий.

Сліз та горя чаша випита до

дна.

Лежить воїн, мов живий –

та у домовині:

"Пробач, мамо, я спіткнувся.

Не моя вина".

Лежить воїн. Стоять строєм

побратими

"Ми за тебе відплатимо.

Слава Україні!".

Плаче мати, вичитає: "Тож

моя дитина".

Тихше…Тихше-е…Нехай

вже спочине…

Ходить доля – шлях

широкий.

"Куди мандри?", – хтось

питає.

Йдем за щастям до Європи,

"Ще не вмерла…", – до неба

злітає.

Кому треба обідрана,

Боса, пограбована?

Не цінуєм свою правду,

Богом подаровану.

Не цінуєм свою землю

І гідність, і волю.

В своїй хаті біду п'ємо,

Скаржимось на долю.

Стривожений знов спиваю

Шевченкові сльози

Помолюся… Оживаю…

І надіюсь в Бозі…

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 679

Репортаж / Разом – до Перемоги!

18.05.2017

Разом – до Перемоги!

Нещодавно військовий священик, настоятель Свято-Пантелеймонівської парафії смт Люблинця протоієрей Матвій Олійник зі своїми побратимами з інших районів Волині з капеланською місією здійснили чергову поїздку на Схід.

З великодніми гостинцями та зібраною допомогою, а найголовніше – з пасхальними вітаннями капелани об’їхали всі фронтові позиції Волинської 14 ОМБр, яка дислокується в Станиці Луганського району. Уже не вперше до нашої місії капеланів, що духовно наснажують військовослужбовців на фронті, долучився ковельський волонтерський артдесант «ВБЕРЕЖУ» (керівник Ігор Верчук ("Скеля"), а також Едуард Сколінчук, Степан Петрусь, Василь Була, Василь Марчук, Сергій Козуля, із Києва поет Серго Сокольник, бард Віктор Ткаченко, які знову дарували нашим оборонцям віночок українських патріотичних пісень та віршів. Це велика підтримка бойового духу армії.

Перебуваючи на Сході України, у горнилі небезпеки, де довкола «сірі» краєвиди радянського минулого та не зовсім доброзичливий місцевий люд, задаєшся питанням: заради чого і кого сьогодні Україна платить таку велику ціну та гинуть найкращі сини України?..

Любов і святий обов’язок захисту рідних, їхнього спокою і миру, щасливого майбутнього керують нашими захисниками й усіма свідомими українцями. В окупованих районах живе немало співвітчизників, які не змогли залишити домівок, але думками з Україною. Лишити їх також було б зрадою.

У березні цього року на семінарі вчителів, педагогів-організаторів, який проходив у Зеленській школі, військовим капеланом було запропоновано для усіх шкіл Ковельського району вишити на згадку і на знак великої шани нашим захисникам українські тризуби у вигляді слів «ГЕРОЯМ СЛАВА», щоб і після війни кожен воїн мав цей оберіг, виготовлений дитиною, яка сповнена подяки за мирне українське небо та прагне Перемоги.

Зокрема, першими виготовили тризубці такі школи: Люблинецька – 210, Любитівська – 73, Козлиничівська – 70, Поворська – 70, Вербська – 50, Зеленська – 46, Білинська – 42, Волошківська – 29, Дрозднівська – 26, Голобська – 20, Колодяжненська – 20, Кричевичівська – 17, Радошинська – 17, Уховецька – 16, Велицька – 15, Дубівська – 14, Старокошарівська – 12, Мощенська – 11, Облапська – 7, Пісочненська – 3, Скулинська – 2 шт. Дякуємо вчителям і діткам!

Уже в скорому часі вишиті тризуби знайшли своїх Героїв на Сході!

Висловлюємо подяку церковним громадам та священикам Київського Патріархату Ковельського району та міста, які матеріально і фінансово допомагають здійснювати поїздки на Схід. А також окремим жертводавцям і справжнім патріотам, які неможливе роблять реальним. Дорогі запчастини, інструменти, прилади, авто та багато іншого чого, на жаль, не здатна сьогодні забезпечити держава, в міру можливості доправляються на фронт.

Іде війна. Воїни змушені покинути свої домівки, не бути разом із дружинами, дітьми, батьками… А що найстрашніше – гинуть люди. Деколи опускаються руки в тих, хто постійно допомагає нашим захисникам.

Проте лише терпіння, стійкість, єдність та наполегливість дають нам великий шанс почати жити в справжній країні: незалежній, сильній, вільній, цивілізованій. Нашими стараннями й, головне – з Божою допомогою, ми матимемо таку державу.

ГО «Військові

капелани Волині», Ковельський осередок.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 637

Репортаж / "Юкон" дарує радість перемог і цінні призи

18.05.2017

"Юкон" дарує радість перемог і цінні призи

Щороку 9 травня з самого ранку на вулицях Ковеля стає надзвичайно людно. Всі, від найменшого до найбільшого, хочуть спробувати свої фізичні сили, отримати масу позитивних емоцій, стати свідками, або ж учасниками непересічної спортивної події.

Адже саме в цей день уже традиційно вулиці міста перетворюються на справжні бігові доріжки. Більше десятка років поспіль тут відбувається грандіозне спортивне дійство "Ковельський міжнародний пробіг". Цього року він стартував дванадцятий раз.

Незмінним ініціатором та організатором змагань вкотре став спортивний клуб "Ковель" (голова Сергій Панасюк).

Щоб залучити до проведення змагань якнайбільше людей, в рамках ХІІ Ковельського міжнародного пробігу відбувалися забіги на різні дистанції, розраховані на окремі вікові категорії та класифікації. Першими на старт вийшли дорослі. Дистанцію у дві милі (21, 0975 км) долали 67 спортсменів: 55 чоловіків та 12 жінок, які приїхали до Ковеля з різних куточків України, Білорусі та Польщі. Приємно зазначити, що цьогоріч вперше за історію проведення ковельських пробігів участь у змаганнях взяли й гості з Франції.

Першим перетнув фінішну пряму у напівмарафонському забігу ковельчанин Ігор Порозов з результатом 1:06:26 год., випередивши свого суперника волинянина Сергія Марчука (1:07:56 год.). Третім до фінішу дістався заслужений майстер спорту України з легкої атлетики, чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 метрів в приміщенні, учасник Олімпійських ігор у Сіднеї, Афінах (п'яте місце) та Пекіні Іван Гешко з результатом 1:09:45 год.

Кращими серед жінок на цій дистанції виявились Ірина Масник з Тернопільщини (1:22:20 год.), Світлана Станко з Рівненщини (1:23:41 год.) та Христина Юдкіна з Івано-Франківщини (1:26:06 год.). Наймолодшим учасником змагань, який подолав дистанцію в 21 км, став Степан Пасічний (Івано-Франківська область), якому 11 квітня виповнилося 19 років, а найстаршим – Василь Крупинський (Львівська область), 1940 року народження.

Перевірити свою фізичну підготовку та випробувати свої сили на дистанції 6, 097 км згодилися 57 спортсменів. Кращий результат на цій дистанції 19:11 хв показав гість з Рівненської області Дмитро Сірук. За ним прибігли до фінішу гість з Хмельницької області Дмитро Козачок (19:29 хв) та з Франції ПаулРубіоЛуіс Марі-Едуард (19:44 хв), які й отримали грошові винагороди та цінні подарунки від титульного спонсора змагань - групи компаній "Юкон" (Юрій Семенюк та Богдан Конопацький).

Крім переможців змагань, грошовою винагородою відзначено мешканця Львівської області Миколу Нестеренка, 1934 року народження, який другий рік отримав звання "Найстарший учасник" Ковельського міжнародного пробігу.

Випробували свої сили у забігу й люди з обмеженим можливостями. Пересуваючись за допомогою інвалідних візків та палиць, вони демонстрували неймовірну силу духу та цілеспрямованість.

Наймасовішими та найвидовищнішими в цей день, як завжди, були дитячі забіги. Через незавершені ремонтні роботи дорожнього покриття по вулиці Незалежності, цього року довелося змінити маршрути на всіх дистанціях. Та це не стало перепоною для завзятих дітлахів. Незважаючи на вітер та низьку температуру повітря, участь у змаганнях взяли 1320 хлопчиків та дівчаток.

Наймолодші діти 2012 року народження та менші долали дистанцію у 200 м. Хто самостійно, а хто – за допомогою батьків. Наймолодшого – двомісячного ковельчанина – мама під час марафону везла у візочку, доки він солодко спав. Старша дітвора пробувала свої сили на відстані 300 м, 500 м, 800 м та 1600 м кожен у своїй віковій категорії відповідно. Приємно зазначити, що серед марафонців є діти, які виходять на старт не вперше. Юна ковельчанка Ксенія Орловська цього року ступила на п'єдестал пошани уже вдруге. Минулоріч вона посіла перше місце у своїй віковій категорії, а цього року другою перетнула фінішну пряму на дистанції 500 м.

Ніхто не залишився цього дня без подарунків: кожен учасник головних пробігів отримав диплом за участь, медаль фінішера та безкоштовний обід. Дітлахи, в свою чергу, отримували дипломи та солодкі подарункові набори, які за традицією щороку надає титульний спонсор ковельських пробігів група компаній "Юкон". По закінченню змагань серед усіх учасників відбувся розіграш цінних подарунків.

Щасливчиками, яким в цей день усміхнулася фортуна, стали ковельчани Антон Лях (НВК № 1), Дмитро Старенько (НВК № 3), Артем Сорока (ЗОШ № 8), Олег Пінчук (ЗОШ № 1), Ангеліна Ромашук (ЗОШ № 7), Максим Дмитрук (НВК № 13), а головний приз – телевізор дістався учню 2-В класу НВК № 7 Артему Бовкушу. Варто зазначити, що уже не перший рік головні подарунки, розіграні в лотереї, надає магазин "Побутова AVтехніка", директор якого Сергій Скороход завжди долучається до організації та проведення спортивних заходів в місті.

Загалом, завдяки наполегливості організаторів, злагодженій роботі волонтерів та фінансовій підтримці спонсорів свято принесло багато позитивних емоцій та гарних вражень. Адже саме кожен з них і усі ми разом вписали яскраву сторінку в історію ковельських пробігів.

Ангеліна МИРОНЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час ХІІ Ковельського міжнародного пробігу.

Фото з архіву автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 802

Репортаж / День селища у Голобах

18.05.2017

День селища у Голобах

6 травня в Голобах урочисто відзначили 60-річчя з часу надання Голобам статусу селища міського типу.

У Голобах ще ніколи, мабуть, не збиралося людей так багато, як цього разу. Бо наша територіальна громада тепер живе, як одна сім’я, що складається із 19 сіл. Напрочуд і день видався сонячний, по-літньому теплий.

6 травня православна церква вшановує пам’ять святого великомученика Георгія Переможця (Юрія Змієборця). З цієї нагоди у Свято-Георгіївській церкві відбулося богослужіння. Очолив урочистості старший благочинний Ковельської округи протоієрей Володимир Ровінський. У літургії взяли участь 15 священиків, які звершують священницьке служіння у храмах Волині, Рівненщини, Луганщини. Під час Божественної Літургії була виголошена молитва за мир в Україні.

Після Богослужіння організували акцію «Рушник єдності». Перехрестя вулиць в центрі було заквітчано рушниками. Привернув увагу й дитячий танцювальний флешмоб.

Голова селищної ради Сергій Гарбарук привітав усіх із святом, ознайомив з його програмою і запросив взяти участь у відкритті Центру сімейної культури в будинку, де вже працює реабілітаційний Центр «Диво». На території особливу увагу привертає гарний фонтан. Дуже цікаво тут було дітям, які розважалися на гойдалках, батуті, грали в різноманітні ігри, ласували смаколиками.

Не менш весело й цікаво малечі було на площі біля Будинку мистецтв. Сувеніри, біжутерія, надувні кульки, іграшки, солодощі, які пропонували торговельні прилавки – все радувало дітвору. Тут цілий день – як у мурашнику.

А на імпровізованій сцені вже розпочалось вітальне перевесло старостинських округів. Свої пісенні колективи представили жителі Попович, Майдана, Нового Мосира. Їх гостинно зустрічали господарі свята – хлібом-сіллю на вишитому рушнику за прадавнім звичаєм. Гості демонстрували свої кулінарні вироби, пригощали всіх охочих. Із задоволенням усі смакували рибною юшкою, варениками, пирогами, налисниками, канапками та ін. А пожежники почастували смачним кулешем. Працювала також виставка-ярмарок. Так що додому обідати не треба було йти.

О 16-й год. в Будинку мистецтв з нагоди свята розпочались урочистості. У фойє привертала увагу виставка робіт наших художників Антоніни Байди та Юлії Зубрицької і картини, вишиті бісером, учасника АТО Андрія Слюсарчука.

У виступі голови об’єднаної територіальної громади Сергія Гарбарука приємно було чути про те, що зроблено за період з часу її утворення. Реалізовано набагато більше проектів, ніж за попередній рік до об’єднання, бо держава виділила з бюджету на розвиток інфраструктури понад п’ять мільйонів гривень пропорційно до кількості сільських жителів і площі території. У березні в Голобах запрацював Центр надання адміністративних послуг, тож до Ковеля за ними уже не треба їхати. Покращено благоустрій окремих вулиць. Радує око і капітальний ремонт залу Будинку мистецтв. Отримали також сучасне освітлення сцени та новий сценічний одяг.

Перетворення торкнулися і приміщення музичної школи. Завершився проект «Відновлення меліоративної мережі для сприяння економічного зростання сільських територій Волинської області». На базі навчально-виховного комплексу селища створено опорний освітній заклад. Більш як на 3 мільйони гривень оновлено навчально-методичну та матеріально-технічну базу школи. Запроваджено для підтримки обдарованої молоді стипендії й премії учням та їх наставникам. Сьогоднішнє відкриття Центру сімейної культури теж є гордістю.

Та найбільше надбання селища, його окраса та гордість – голобчани, жителі навколишніх сіл. Завдяки їхній праці, самовідданості і наполегливості возвеличується наша мала батьківщина.

На жаль, омріяне майбуття овіяне тривогою через події на Сході країни. Тому живемо з надією про закінчення війни. Не оминуло лихо і наше селище: вже третій рік поспіль лягають квіти на могилу Станіслава Максимчука. Тривожно було на душі під час хвилини мовчання.

Далі Сергій Гарбарук зачитав вітальну телеграму від нашого земляка, Почесного громадянина Голоб, голови Федерації хокею України Анатолія Брезвіна. З вітальним словом виступили заступник голови облдержадміністрації Сергій Кошарук і голова райдержадміністрації Віктор Козак. Вони схвально відгукнулись про роботу громади, до якої вже приїжджають вчитися, переймати досвід. З гостинцями для лотереї і вітанням від народного депутата України Степана Івахіва приїхав його представник Павло Самолюк.

Ряд голобчан було відзначено того дня різними нагородами від селищного голови, райдержадміністрації, облдержадміністрації. Серед них – Микола Кобильчук, Валерій Воробей, Валентин Приступа, Іван Щесюк, Валентин Шпак, Галина Гончарук, Валентина Січкар, Марія Грабовець, Валентина Лук’янчук, Валентина Приймачук, Валентина Мельничук, Володимир Щесюк та ін.

Закінчив свій виступ голова селищної ради побажанням, щоб кількість тих голобчан, якими будемо пишатися, зростала з року в рік. А кожен земляк, куди б не занесла його доля, міг з гордістю сказати: «Я родом з Голоб».

Сергій Гарбарук також висловив слова вдячності благодійникам, меценатам та спонсорам, завдяки яким відбувалося свято, наповнене гарним змістом та радістю. І назвав усіх поіменно. Їх багато: аж 26. У знак вдячності всі відгукнулись щирими аплодисментами.

Після урочистостей учні та викладачі Луцького педагогічного коледжу подарували глядачам чудовий концерт.

На закінчення розіграли лотерею. Борошно, цукор, зерно, кухонне начиння, сільськогосподарське приладдя, сертифікати на відвідування перукарні і закупів в торговельних закладах, пісок з Радошинського кар’єру та… холодильник. Щасливців вітали оплесками.

О 19-й год. для молоді виступив гурт «Резус Блюз» і відбулася дискотека. Розважались та відпочивали допізна.

Не сумніваюсь, що свято залишило всім приємні спогади. Тож хай примножуються добрі справи громади. Хай кожен пам’ятає, що й його особиста участь – це частина добробуту всієї об’єднаної родини на благо її розвитку та процвітання.

Валентина ОСТАПЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня селища в Голобах.

Фото

з архіву селищної ради.

6 травня в Голобах урочисто відзначили 60-річчя з часу надання Голобам статусу селища міського типу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1057

Репортаж / Село у нашій Україні, неначе писанка село!..

18.05.2017 Мороз Оксана Леонідівна

Село у нашій Україні, неначе писанка село!..

Саме такими словами Тараса Шевченка, дещо перефразованими, можна сміливо розпочати нашу сьогоднішню розповідь про поїздку в мальовниче село Білашів.

…Травневий день дивився на нас захмуреним небом, яке віщувало дощ. Та й у повітрі зовсім не відчувалось такого тепла, яке повинно було б бути на цю пору. Заквітчані садки зніяковіло ховали примерзлі абрикоси, які стали жертвами весняних примх погоди, котра цього року просто шокувала всіх своїми "витівками".

Та, як говориться, навіть непогода справжньому господарю не завадить. Якраз за роботою ми застали тутешню жительку Зою Міховську (про неї колись "Вісті Ковельщини" вже писали як про майстриню вишивки).

Жінка за станом здоров'я мусила залишити роботу листоноші, якій віддала понад 10 років. Тепер в Зої Мусіївни – інше "хобі". Якщо конкретніше, то це – домашнє господарство, з яким подружжя вправно справляється.

Разом з чоловіком Володимиром у підсобному господарстві утримують аж 16 овець, 3 корови, свиней та іншу домашню живність. З хазяйством впоратись допомагають син Андрій та донька Світлана.

Мають селяни і техніку, взяли в обробіток 5 гектарів землі, де садять картоплю та яку засівають зерновими, вирощують цукровий буряк (правда, раніше його було більше).

"Невістку вже маємо, незабаром й зять буде. Отоді то заживем!", – піджартовує пані Зоя, весела за натурою.

"Вовну возимо на переробку в Рожище, там її миють, а вже згодом шиють ковдри (двоспальна приблизно коштує 600 гривень)", – розповіла нам привітна жіночка.

"Шкода, що тепер держава зовсім не дбає про селянина, його труд не цінується належним чином. Раніше хоч якась підтримка була: давали доїльні апарати, дотацію на худобу отримували. А нині мусиш розраховувати лишень на свої сили", – зауважила на закінчення розмови.

Не ліниві до роботи і їх сусіди Микола та Галина Василюки, що проживають із меншим сином Василем. Тепер чоловік та дружина на заслуженому відпочинку, раніше працювали в колгоспі.

"Роботи в селі зараз вистачає, тож нема коли сидіти без діла", – зазначив господар, котрий якраз збирався виїжджати трактором в поле.

В клопотах були місцеві й на інших вулицях. Микола Козел, водій-пожежник, облагороджував територію біля свого дому.

"Картоплю ми посадили ще до Пасхи, тож основне вже зроблено", – поділився із нами буденними справами він (до речі, постійний передплатник нашої газети).

Бідкався лишень чоловік, що нинішнього літа будуть без абрикосів, бо дерева постраждали від квітневих морозів.

Через пару хат неподалік від пана Миколи мешкає священик Віктор Домбровський із своєю родиною, яка в Білашеві на гарному рахунку. Матушка Лідія працює в сільській раді бухгалтером. Діти Мар'янка та Мирончик – школярі.

Чоловік та дружина родом із Луцького району, сюди священика направила на службу від парафії. Тож більше 10 років вже мешкають в Білашеві.

"Донечці було рік, як перебрались сюди. Для дітей Білашів – їх рідне село, а нас час від часу все-таки манить мала батьківщина, де робили перші кроки", – наголосила в розмові матушка.

Та привітні й щирі душею білашівці роблять все для того, аби родина не відчувала себе тут чужою. За це чоловік з дружиною, їх син та донька вдячні добрим людям.

Зараз родина Домбровських орендує хату в селі, та незабаром мають перебиратися у власний будинок, який купили тут (поки що завершують ремонт).

"Дякувати Богу, в нашому селі нещодавно постав храм. Церкву будували не рік і не два. Старались всі: громада, меценати. Варто зазначити, що значну благодійну допомогу у спорудженні святині надав виходець звідси, який тепер мешкає у Львові, Олег Ситюк. Багато люди зробили для церкви самотужки, своїми силами", – розказує отець Віктор.

Священик згадує, що одразу, по приїзду сюди, службу доводилось відправляти в приміщенні старої школи, бо тоді тільки ще фундамент під новий храм був.

Тепер новозбудована святиня завжди повна не тільки місцевих прихожан, а й з навколишніх сіл – Грушівки, Рокитниці та Любитова.

Біля церкви – дитячий майданчик. Це – подарунок Народного депутата України Степана Івахіва (благодійний фонд "Патріоти Волині").

А ще в селі отця Віктора називають майстром із "золотими руками". Він і столярку зробить, і телевізор чи комп'ютер полагодить.

"Мене життя все це робити навчило", – зазначає настоятель місцевого храму УПЦ КП протоієрей Віктор.

Вже дорогою додому, покидаючи це невеличке село, нас причарувало своєю красою подвір'я Олександра Бугая, де “гніздились” майстерно виготовлені декоративні лелеки, біля паркану примостилась зайчиха із зайченям, за клумбою "наглядала" величезна жаба, а біля дому гуляли дерев'яні (такі кумедні) хлопчатко й дівчинка.

"Дружина Наталія знаходить все це в Інтернеті, я ж її задуми втілюю в життя", –пояснив нам господар дому. А ще додав, що працює над новою роботою.

Село зосталось десь позаду. Ми поверталися до Ковеля. Нас проводжав ліс із п'янким ароматом вічнозелених сосен, ліс, де вже пахло не весною, а справжнім літом.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: "фотоекскурсія" по мальовничому Білашеву.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1071

Репортаж / Кожна справа починається з малого

11.05.2017

Кожна справа починається з малого

Минули зимові холоди, зійшов сніг — настав час прибирати землю, створювати своїми руками красу, наводити лад не тільки вдома, а й на території закладів, де навчаються і виховуються наші діти.

Так, в ДНЗ № 11 пройшла весняна толока, участь у якій взяло понад 100 батьків. Метою заходу було продовжити облаштування ігрових майданчиків та озеленення території закладу. Учасників толоки урочисто привітали та запросили до роботи господар і господиня дійства, ролі яких виконали вихователі Людмила Тимошук і Влада Дубенська.

"Якщо гуртом працювати, то будемо мати один результат: зелений, співучий, заквітчаний сад!" — линуло з їхніх вуст.

Спільними зусиллями батьківської громади та працівників установи виготовлено нові, цікаві споруди з дерева, покришок, інших підручних предметів. Випускники старших груп №1,2,3 разом із батьками висадили дерева.

Учасники толоки стали до роботи дружно та завзято, а працювати їм допомагав хороший настрій і весела музика.

Ось і милують око усі майданчики у нашому садочку, щасливі наші діти, радіють працівники і батьки! Дякуємо усім за небайдужість, за хорошу роботу, а головне — за вкладену душу!

Адміністрація

ДНЗ № 11.

Фото з архіву

дошкільного закладу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 473

Репортаж / “Сонячний промінчик” подарував радість уховчанам

28.04.2017

“Сонячний промінчик” подарував радість

19 квітня 2017 року жителі села Уховецька чекали з особливим нетерпінням. Та середа запам'ятається їм не просто як сонячний весняний день, але і як день відкриття дитячого садочка під досить символічною назвою "Сонячний промінчик". Це довгоочікувана подія стала справжнім святом для дітвори та їх батьків.

У приміщенні садочка ще відчувається запах нових меблів, м'яких килимів, простирадл. Тут для малечі буде вдосталь місця, світла, забавок, а головне – уваги. Територія дошкільного закладу впорядкована. На ігровому майданчику розміщені нові ігрові споруди.

Для 36 діток відчинились двері садочка. Розділити радість із мешканцями села прибули голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, помічник народного депутата України Степана Івахіва Наталія Маленицька, директор ТзОВ "Будова" Володимир Оксентюк, керівники управлінь та відділів райдержадміністрації, представники місцевого самоврядування, громадськість.

Запашним короваєм на вишитому рушничку зустріли гостей мешканці сільської громади.

Згодом почесні гості спільно перерізали символічну вишиту стрічку, що відкрила шлях до оновленого закладу – окраси соціально-культурного комплексу села. Після офіційного відкриття гостей запросили в актову залу закладу.

Голова облдержадміністрації Володимир Гунчик у своєму виступі зазначив, що Волинський край дуже багатий своїми традиціями, звичаями, природою, але найбільше багатство - це люди. "Сьогодні в Уховецьку маємо приємну подію: пустка, яка багато років "мозолила очі", постала перед нами, як відновлений дитячий садочок. Приємно розуміти, що кошти, які приходять в область з Державного бюджету, спрямовуються, в першу чергу, на реалізацію соціальних проектів.

Незважаючи на те, що в країні йде війна, спільно з громадою, народними депутатами, поруч із підвищенням обороноздатності країни знаходимо кошти, щоб кожен рік на Волині збільшувалась кількість таких споруд. Тільки за 2015-початок 2017 років на Волині побудовано і здано в експлуатацію 28 садочків та 6 шкіл", – наголосив Володимир Петрович.

Із щирим вітальним словом з нагоди відкриття закладу до присутніх звернувся голова райдержадміністрації Віктор Козак, який подякував за допомогу і підтримку народному депутату України Степану Івахіву, голові облдержадміністрації Володимиру Гунчику, депутатам районної ради, будівельникам, місцевій громаді. "Коли є співпраця всіх гілок влади, громади, це великий позитив, і ми багато чого можемо зробити", – підсумував Віктор Козак.

За вагомий внесок у проведення робіт з капітального ремонту приміщення дитячого садка "Сонячний промінчик" в с. Уховецьку, реалізацію програм соціально-економічного розвитку Ковельщини та з нагоди відкриття дошкільного навчального закладу Грамотами райдержадміністрації та районної ради були нагороджені представники товариства з обмеженою відповідальністю "БУДОВА", а також за сумлінну та плідну працю, ініціативність, вагомий внесок у розвиток дошкільної освіти на Ковельщині – депутат районної ради, директор ТзОВ "Торіс" Олександр Титомир.

На святі із привітальними словами на адресу усіх, хто долучився до важливої справи, виступили помічник народного депутата України Степана Івахіва Наталія Маленицька, голова районної ради Андрій Броїло, сільський голова Володимир Демидюк, депутат районної ради Олександр Титомир та представники батьківської спільноти.

Батьки зізналися, що сьогодні вони щасливі не менше, як малі діти, бо збулася їх мрія, до якої вони йшли не один рік. І старе приміщення перетворилося на сучасний дитячий садочок з світлими кімнатами та комфортними меблями.

В урочистій концертній програмі взяли участь маленькі вихованці дитячого закладу, а також учні місцевої школи. По завершенню урочистостей гості мали змогу оглянути затишне приміщення дошкільного закладу.

Батьки задоволені, а в дитячих очах не згасає іскринка щастя, адже вони отримали свій "дім радості", де будуть навчатись, виховуватись, спілкуватись з однолітками і успішно готуватись до навчання у школі.

Довідково

Дошкільний навчальний заклад с. Уховецька був побудований у 1989 році (проектна потужність – 66 місць). У 1996 році призупинив свою діяльність.

За рахунок субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій у жовтні 2016 року розпочато реалізацію 4-х інвестиційних проектів загальною кошторисною вартістю 3 млн. 239,873 тис. грн.;

– капітальний ремонт першого поверху дитячого навчального закладу в с. Уховецьку Ковельського району Волинської області – 1296,75 тис. грн.;

– капітальний ремонт другого поверху дитячого навчального закладу в с. Уховецьку Ковельського району Волинської області – 695,934 тис. грн.;

– реконструкція господарської будівлі дитячого навчального закладу під котельню в с. Уховецьку Ковельського району Волинської області – 627,253 тис. грн.;

– капітальний ремонт дитячого навчального закладу в с. Уховецьку Ковельського району (придбання та встановлення обладнання і предметів довгострокового користування – 619,936 тис. грн.

Співфінансування з місцевих бюджетів:

– районний бюджет – 108, 863 тис. грн.;

– сільський бюджет – 18 тис. грн.

Відділ з питань внутрішньої

та інформаційної політики апарату райдержадміністрації.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистого відкриття дитячого садочка "Сонячний промінчик" у с. Уховецьку.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

19 квітня 2017 ро уховчанамку жителі села Уховецька чекали з особливим нетерпінням. Та середа запам'ятається їм не просто як сонячний весняний день, але і як день відкриття дитячого садочка під досить символічною назвою "Сонячний промінчик". Це довгоочікувана подія стала справжнім святом для дітвори та їх батьків.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 809