В Україні є багато професійних свят. Серед них, на мою думку, одне з найголовніших – День працівників сільського господарства. Бо люди, які працюють на землі, варті великої поваги й шани. Завдяки їм ми маємо хліб і до хліба, а наша держава впевнено займає позиції лідера у виробництві продовольства в світі.

По-різному це свято відзначали на Ковельщині, бо різними були соціально-політична ситуація в країні, економічний стан аграрного сектора, можливості матеріального і морального заохочення новаторів виробництва. Але жодного року без уваги трудівників полів і ферм не залишали, бо це – наша гордість, наша слава, наша надія на зміни на краще.

Відбулося таке вшанування й цьогоріч. До участі у ньому районна влада запросила представників цілого ряду сільськогосподарських і переробних підприємств, фермерських господарств, індивідуальних  товаровиробників, ветеранів праці, ряди яких, на жаль, з кожним роком рідшають. Багато цікавого відбулося у той день під час своєрідного "блакитного" вогника – і задушевні, неформальні виступи, і бадьорі музичні номери, і ліричні  піснеспіви.

Та найважливіше, що варто відзначити, – це відчуття оптимізму, впевненості у кращому майбутньому села, що панувало у залі. І на те є серйозні підстави. Незважаючи на фінансові, економічні й матеріальні труднощі,  які переживає агропромисловий комплекс України, примхи погоди, люди рішуче налаштовані на їх  подолання, демонструють готовність сміливо йти вперед і добиватися більшого. Очевидно, саме це є запорукою провідних позицій, які впевнено займає Ковельський район у сільськогосподарському виробництві в області, випереджаючи з багатьох показників райони, котрі вели тут перед в недалекому минулому.

Одна з вагомих причин такого  відрадного явища – прихід в аграрну галузь потужних інвесторів, котрі вкладають величезні кошти у розвиток рільництва і тваринництва, про що наша газета неодноразово писала. Це – ТзОВ "Ратнівський аграрій", яке впевнено "прописалося" на Ковельщині, ТзОВ "Баффало", що почало свою діяльність у Ситовичах, СТзОВ "Волинська аграрна компанія", відома своїми добрими справами.

Не знижують трудового ритму й кращі господарства району, які очолюють вмілі організатори виробництва – СТзОВ "Зоря" (керівник – Заслужений працівник сільського господарства України Володимир Потапчук), СТзОВ "Дружба" (кавалер ордена Княгині Ольги Валерія Яромчук), СТзОВ "Вежа" (депутат районної ради Тетяна Зінчук), ТОВ "В. Прометей" (Анатолій Радчук), СТзОВ "Пісочне" (Ростислав Оксенюк), СТзОВ "Облапське" (Леонід Самчук). Міцно утримують позиції лідерів на ринку виробництва сільськогосподарської продукції фермерські господарства "Колос" (Володимир Шевчук), "Фасти" (Олександр Шайнюк) та інші.

В потужну  компанію, яка займається виробництвом і переробкою дарів поля і саду, молока і м'яса, за останні роки  виросло підприємство, де вже не один рік господарюють Іван Смітюх та його дружна команда. Тут вміло запроваджують у життя новітні виробничі технології, творчо застосовують досвід зарубіжних партнерів, послідовно зміцнюють матеріально-технічну базу, ведуть будівництво і реконструкцію промислових об'єктів.

Про все це на урочистостях із почуттям задоволення говорили голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, його заступник Олександр Пасенковський. Керівники районної влади вручили переліченим вище керівникам, а також іншим  новаторам виробництва почесні нагороди.

Так, відзнаками Департаменту агропромислового розвитку обласної державної адміністрації  нагороджено директора СТзОВ "Дружба" Валерію Яромчук; директора СТзОВ "Зоря" Володимира Потапчука, агронома СТзОВ "Зоря" Валентина Сидорука;  доярку СТзОВ ім. Лесі Українки Галину Рибачок;  директора ТзОВ "Великий Прометей" Анатолія  Радчука; директора СТзОВ "Вежа" Тетяну Зінчук; доярку фермерського господарства "Колос"  Ірину Хомяк, директора сільськогосподарського СТзОВ "Облапське" Леоніда Самчука.

Почесною грамотою Ковельської районної державної адміністрації та Ковельської районної ради відзначили голову ФГ "Колос" Володимира Шевчука, голову ФГ "Фасти" Олександра Шайнюка; директора ТзОВ "Васюти" Геннадія Гадзовського; директора СТзОВ "Ратнівський аграрій"  Валентина Чернецького; голову СВК "Надія" Анатолія Метілку; голову ФГ "Перлина Турії" Володимира Яренчука; директора ТзОВ "Волинська аграрна компанія" Ігоря Гораєвського; голову СФГ "Бурко" Андрія Бурка; голову СФГ "Геркулес" Олександра Рудніка; директора СТзОВ "Пісочне" Ростислава Оксенюка; голову ФГ "Мощена" Василя Потапюка; директора СТзОВ "Баффало" Руслана Паш'яна;  комерційного директора СТзОВ "Заповіт" Андрія Кур'яна.

Подякою голови Ковельської районної державної адміністрації та  голови Ковельської районної ради нагороджено комерційного директора СТзОВ імені Лесі Українки Василя Римарчука,  заступника директора СТзОВ "Дружба"  Аллу Гончарук; головного зоотехніка Світлану Невірець,  водія Віктора Андросюка, головного  бухгалтера Світлану Козачук та бригадира тракторної бригади Галину Корнелюк; тракториста СТзОВ "Зоря" Юрія Яскевича, шофера Анатолія Чирука, тракториста Олександра Денисюка та  доглядача ВРХ Наталію Хом'як; шофера СТзОВ ім. Лесі Українки Романа Жолоба, механізатора Михайла Пасочніка та доярку Марію Філіпчук; головного агронома ТзОВ "В. Прометей" Сергія Балачука, механізаторів Віталія Ткаченка, Андрія Окуневича, Віталія Захарчишина; доярку СТзОВ "Вежа" Галину Печенюк, комбайнера  Анатолія Шумерука; тракториста Богдана Мацюка та Миколу Петлюка; шофера ФГ "Колос" Артема Матвійчука;  тракториста СТзОВ "Облапське" Степана Скулинця; тракториста ФГ "Фасти" Івана Новосада та Ігоря Сокола; охоронника СТзОВ "Ратнівський аграрій" Юрія Кушнірука; агронома  ФГ "Перлина Турії" Ігоря Грицюка та механізатора Ярослава Богданюка; заступника директора по виробництву сільськогосподарської  продукції "Волинська аграрна компанія" Володимира Антонюка та тракториста Володимира Власюка; механізатора фермерського господарства "Мощена" Ігоря Мартинюка; доглядача ВРХ СТзОВ "Баффало" Володимира Турика та заступника керівника Ковельської дільниці СТзОВ "Баффало" Ірину Будь.

Я спеціально називаю всіх нагороджених з нагоди хліборобського свята, щоб читачі зрозуміли: є ким пишатися Ковельщині, є на кого рівнятися. Дай, Боже, щоб цей список наступного року був ще більшим!

Святкові вітання у той день висловили Іван Смітюх,  директор ТзОВ "Ратнівський аграрій" Валентин Чернецький, його засновник Андрій  Паніков, комерційний директор СТзОВ "Заповіт" Андрій Кур'ян, директор СтЗОВ "Баффало" Руслан Паш'ян, Валерія Яромчук і Тетяна Зінчук, Володимир Потапчук, ветеран державної служби Андрій Хомич,  керівники фермерських господарста "Перлина Турії" Володимир Яремчук, "Колос" – Володимир Шевчук, "Геркулес" – Олександр Руднік, "Буг" – Володимир Хомік, директор СТзОВ "В. Прометей" Анатолій Радчук, заступник директора СТзОВ "Волинська аграрна компанія"  Володимир Антонюк, Ростислав Оксенюк, Леонід Самчук та інші шановані й авторитетні учасники і гості свята.

Хвилюючим був виступ ветеранів агропромислового комплексу Роси Воробей, Володимира Коротинського, Ярослави Боць, начальника  управління регіонального розвитку  РДА Лариси Білінської і її заступника Тетяни Шавлай.

Творчо, з гумором і піднесенням вели  "блакитний вогник" Андрій Мигуля та Інна Вознюк. Гарного настрою додавали  виступи аматорів художньої самодіяльності –    мистецьких колективів "Лелія" Дубівського будинку культури, районного будинку культури, "Акцент", "Перевесло". Бурхливими оплесками нагородили присутні співаків Ірину Михалевич та Ольгу Балюк, Андрія Мигулю. Програму вечора віртуозно супроводжував естрадно-духовий оркестр "BRASS BEND".

Трудівникам полів і ферм організатори урочистості вручили традиційний коровай із зворушливими поетичними рядками:

Такий вже древній звичай

 хліборобський,

Як гості завітають в наш

 святковий  зал:

На рушнику барвистому

 підносим

Їм запашний вкраїнський

 коровай.

У  цім дарунку – хлібороба

 праця,

І будні трудові робітника.

У нім – народу нашого

 гаряча,

Дбайлива й мозолистая рука!

Що ж, свято вдалося на славу. І хоч надворі  було похмуро, накрапав дощ, на душі в кожного учасника панували щемна радість і сонячне тепло. Аби сталося саме таке, на совість постаралися працівники районного відділу культури і особисто Тетяна Матяшук, виконавчий апарат райдержадміністрації, інші установи й організації.

…Приємно, що хлібороби Ковельщини не заспокоюються на досягнутому, а впевнено дивляться у майбутнє. Те, що це майбутнє в аграріїв району є, засвідчує  наявність молодих господарників, які готові продовжувати традиції старших поколінь. Це, зокрема,  переконливо продемонстрував емоційний виступ керівника фермерського господарства "Весна" Максима Хом'якова.

Віримо в те, що хліборобському роду Ковельщини не буде переводу!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: під час районного свята з нагоди Дня працівників сільського господарства.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

В Україні є багато професійних свят. Серед них, на мою думку, одне з найголовніших – День працівників сільського господарства. Бо люди, які працюють на землі, варті великої поваги й шани. Завдяки їм ми маємо хліб і до хліба, а наша держава впевнено займає позиції лідера у виробництві продовольства в світі.

По-різному це свято відзначали на Ковельщині, бо різними були соціально-політична ситуація в країні, економічний стан аграрного сектора, можливості матеріального і морального заохочення новаторів виробництва. Але жодного року без уваги трудівників полів і ферм не залишали, бо це – наша гордість, наша слава, наша надія на зміни на краще.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1966

4 листопада своє професійне свято відзначили працівники залізничного транспорту України: саме в цей день у 1861-му році, ще за часів Австро-Угорської імперії,  до Львова  прибув перший потяг. А уже за якихось 12 років по тому залізницею можна було дістатися і до Ковеля... 

Місто сталевих магістралей: 

залізниця – основа сучасного транспортного

та економічного потенціалу Ковеля

Напередодні професійного свята "Укрзалізниця" запустила новий маршрут, який з'єднав Захід України зі Сходом: у свій перший рейс відправився пасажирський потяг сполученням "Ковель-Харків".

Квитки в купейний вагон коштують від 254 гривень. Проїзд у  плацкарті обійдеться пасажирам від 155 гривень. З Ковеля до  Харкова новий потяг відправляється  о 14 годині 20 хвилин по парних числах. Те, що новий маршрут став реальністю, – велика заслуга колективу пасажирського вагонного депо Ковель. 

"Дуже багато пасажирів хотіли, щоб з Ковеля ходив потяг саме до Харкова, – зауважує багаторічний начальник "вагонників" Олександр Стречен. – І коли ми стали підрозділом філії Укрзалізниці "Пасажирська компанія", нам, нарешті, це вдалося. Я думаю, що пасажири будуть  задоволені рівнем комфорту в цьому поїзді. У перший рейс ми відправили 12 вагонів. А взагалі,  за схемою їх буде 16:  пізніше до купейних та плацкартних вагонів ми додамо  і СВ".

Не секрет, що переважна більшість рухомого складу на залізниці потребує оновлення. Саме цим і займаються в цехах пасажирського вагонного депо Ковель. Ще на початку 2000-х тут впровадили європейську технологію капітально-відновлювального ремонту: спочатку – плацкартних, а нині вже й купейних вагонів. Робота відповідальна, адже собівартість КВР одного купейного вагону в деповських  умовах – близько 8,5 млн. гривень. 

"Розбираємо та повністю демонтуємо вагони, – пояснює технологію ремонту майстер КВР Сергій Самолюк. – Далі йде цілий комплекс ремонтних робіт. А на сьогодні кузов уже пофарбований, приступаємо до внутрішнього оздоблення вагона".

"Оздоровлення" потребують не лише вагони, а й локомотиви: фізична зношеність магістральних вантажних тепловозів подекуди перевищує 90 відсотків. Для оновлення тяглового рухомого складу потрібні інвестиції. Саме на них розраховують і в локомотивному депо Ковель.

"Нещодавно на нашому підприємстві побували представники американської корпорації "Дженерал Електрик", яка побудувала завод в Казахстані та налагодила серійне виробництво сучасних локомотивів, –розповідає  в. о. начальника  локомотивного депо Ковель  Віталій Медвідь. – Вони зацікавлені в нових ринках збуту такої техніки. Дивились і наше підприємство: чи є можливість на нашій базі експлуатувати та ремонтувати таку техніку?”.

Остаточна відповідь – за керівництвом "Укрзалізниці". Ковельські ж залізничники впевнені: завдання складні, але їм під силу. Бо тут навчилися ефективно поєднувати  професійний досвід та творче новаторство молоді.  А люди різних професій та підрозділів Ковельського залізничного вузла  щодня своєю працею пишуть славну історію Ковеля як найбільшого транспортного центру Волині. 

Більше, 

ніж корпоратив: 

стараннями благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" День залізничника у Ковелі перетворили на задушевне родинне свято

Давня співпраця поєднує трудові колективи Ковельського залізничного вузла  з народним депутатом України Степаном Івахівим. У 2013 році коштом  благодійного фонду "Патріоти Волині" реконструювали та обладнали нічною підсвіткою символічний пам'ятник паровозу СУ-253  на привокзальній площі Ковеля. 

Щороку Степан Івахів та його помічники активно долучаються до організації  професійного свята залізничників. 

Ось і в неділю, 5 листопада, під егідою благодійного фонду "Патріоти Волині" в міському Палаці учнівської молоді відбулися корпоративні урочистості. На свято запросили близько двохсот (саме стільки може вмістити глядацький зал Палацу) представників різних професій на залізниці. Для них звучали слова вітань від представників влади – секретаря міської ради Віри Федосюк та голови районної ради Андрія Броїла. Колег по цеху привітав і начальник станції Ковель Руслан Александрук.

"Саме ви – прості та звичайні люди, які щодня і протягом багатьох років сумлінно виконуєте відповідальну роботу – є надією та опорою нашої національної залізниці, – звернулась до присутніх у залі помічник Степана Івахіва Наталія Маленицька. – Бажаю вам терпіння та витримки, щоб держава достойно оцінювала вашу працю. Здоров'я і щастя, злагоди і добра  в кожну вашу родину! І всім нам – мирного неба над головою!”.

З нагоди свята кращі представники трудових колективів Ковельського залізничного вузла отримали цінні призи від благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині". Слюсарі-електрики пасажирського вагонного депо Ковель Петро Дятел та Анатолій Оришкевич (на знімку внизу праворуч) поверталися додому з телевізорами.

"Для мене це абсолютна несподіванка, – ділиться враженнями Петро Дятел. – Знаєте, я прийшов на залізницю вже у зрілому віці. Але жодної хвилини не шкодував про своє рішення: у нас прекрасний колектив, керівництво депо ставиться до людей з повагою. Хотів би подякувати народному депутату Степану Івахіву за сьогоднішнє свято. За те, що він не забуває про людей праці.  Кілька днів тому я відзначив свій 60-літній ювілей, тому сьогоднішній подарунок дуже доречний...".

Підтримує колегу і Анатолій Оришкевич, який працював у пасажирському вагонному депо 37 років.  На 5 років менше трудовий стаж на залізниці у машиніста крана дистанції колії Юрія Мигулі.

“Ніколи раніше не доводилося бути на такому зібранні, – зізнається Юрій Миколайович. – А сьогодні запросили, та ще й такий подарунок отримав – новенький телевізор. Спасибі! І всіх – зі святом!”.

А от оглядач-ремонтник вагонів експлуатаційного вагонного депо  Василь Паюк отримав у подарунок мікрохвильову піч.

“Це, скоріше, не моя заслуга, а всього нашого колективу, – каже Василь Віталійович. – І я дуже вдячний народному депутату України Степану Івахіву, керівництву та профспілковому комітету нашого депо за те, що вони не забувають  рядових залізничників. Для мене цей подарунок – стимул і надалі працювати ще більш сумлінно та краще. Щоб виправдати їхню довіру...”.

Загалом цінні призи (телевізори та мікрохвильові печі) від благодійного фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" отримали 14 залізничників. А для комунального закладу "Ковельська поліклініка Волинської обласної ради" (колишня вузлова лікарня станції Ковель) помічники народного депутата Наталія Маленицька та Володимир Бащук передали сертифікат на 20 тисяч гривень: на ці кошти придбають будівельні матеріали для ремонту операційного блоку поліклініки (на знімку внизу ліворуч). 

Ще до того, як  даний медичний заклад змінив форму власності з державної на комунальну, за кошти благодійного фонду Степана Івахіва реконструювали фасад будівлі вузлової лікарні станції Ковель та замінили старі вікна на енергоощадні в поліклінічному відділенні. Головний лікар КЗ "Ковельська поліклініка Волинської обласної ради" Адам Маковецький подякував Степану Івахіву, помічникам народного депутата та благодійному фонду "Патріоти Волині" за таку співпрацю та допомогу медикам.

Подбали організатори і про цікаву концертну програму. Задушевну, родинну атмосферу свята доповнили пісні у виконанні Заслуженого артиста України Адама Горбатюка. Хедлайнером вечора став гурт "Лісапетний батальйон": переможці телевізійного проекту "Україна має талант" не залишили в залі байдужих, а дотепні жарти "командира" батальйону Наталії Фаліон лише підсилювали овації публіки.

"Завдяки Степану Івахіву та його благодійному фонду  ми сьогодні отримали масу приємних емоцій, – ділиться враженнями завідувач квиткової каси залізничного вокзалу станції  Ковель Світлана Ящук. – Особливо мені сподобався виступ цих експресивних жіночок з "Лісапетного батальйону". Просто немає слів, емоції зашкалюють:  все це так класно, так кайфово!  Після такого позитиву забуваєш про всі проблеми та негаразди... 

Такі свята додають нам, залізничникам, бажання і натхнення працювати далі. Ще з більшим ентузіазмом та позитивом...".

 Олексій Тіщенко.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА і автора.

4 листопада своє професійне свято відзначили працівники залізничного транспорту України: саме в цей день у 1861-му році, ще за часів Австро-Угорської імперії,  до Львова  прибув перший потяг. А уже за якихось 12 років по тому залізницею можна було дістатися і до Ковеля... 

Напередодні професійного свята "Укрзалізниця" запустила новий маршрут, який з'єднав Захід України зі Сходом: у свій перший рейс відправився пасажирський потяг сполученням "Ковель-Харків".

Квитки в купейний вагон коштують від 254 гривень. Проїзд у  плацкарті обійдеться пасажирам від 155 гривень. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1250

Професій в світі є чимало,

Важлива, безперечно

 кожна з них.

Моя професія дарує людям

 радість,

І назва їй – "культпрацівник".

(Олена Місюра).

"Виступає…"  – і зал зривається бурхливими оплесками. На сцену виходить миловидна, тендітна, із таємничою усмішкою Джоконди аматорка читацького жанру. Глядачі, мов за помахом чарівної палички, затихають і чекають на диво.

І воно з'являється. Тембр голосу хвилями полонить присутніх в залі. Я теж розчиняюся в милозвучному слові і ніжно-мелодійній мові й поринаю у душевне натхнення акторки. Те натхнення влітає у моє серце, гніздиться там і утверджує в думці, що магія української поезії існує, а мова наша – найспівучіша у світі.

Хто ж вона, підкорювачка душ людських?

l

Олена Федорівна Місюра народилася в м. Апостолово, що на Дніпропетровщині. Ще в дитячі  роки з батьками переїхала в село Доротище (до родинного обійстя батька). 

Навчалася в місцевій школі. Загальну середню освіту здобула в Тойкутській ЗОШ, а  спеціальну (з "відзнакою") – у Луцькому культосвітньому училищі. Сьогодні вона – директорка Доротищенського будинку культури і успішна аматорка сцени.

І ось пані Олена – моя співрозмовниця.

– Звідки таланти? – запитую.

– Складно сказати. В дитинстві любила слухати по радіо "Театр перед мікрофоном" (була колись така передача). Можливо, вона і посіяла зернини творчості. А ще мама і тато гарно співали.

– А перша спроба підкорити сцену коли відбулася?

– Ще в школі. О, скільки то хвилювань пройшло крізь душу!

– А сьогодні, коли Вас бачила сцена найвищого рівня,  переживання є? Разом з тим, скажіть, завдяки чому Ви досягаєте успіху та заворожуєте глядача?

– Ой, Анатолію Володимировичу, кожен виступ – це хвилювання, переживання та відповідальність. Повірте: не раз буває, що після виступу руки тремтять. А щоб слухач відчув читану тобою поезію, мусиш пропустити кожне слово через свою душу та співпереживати з ним.

– Ваш репертуар завжди глибоко душевний, заквітчаний у ліричні мотиви і викликає емоції, де сльозинка бринить на очах. Важко готуватися до виступу?

– Справді, я намагаюся дарувати людям поезію близьку їхній душі. Це і моя поезія. Такі поетичні рядки без особливих зусиль запам'ятовуються. А ось замовлені вірші вивчаю довше. Та, попри все, я ніколи не буваю повністю задоволеною.

– Творче незадоволення – це ключ до самовдосконалення. Ковельчани знають, що Ви самі пишете гарні поезії. Коли з'явилося натхнення?

– У мене ще в десятому класі був потаємний поетичний зошит. На жаль, він не зберігся.

Сьогодні у моєму поетичному доробку – більше 150 віршів. У них переважають теми ліричних, духовних почуттів, краси волинської природи.

– Модно розділяти поезію на жіночу і чоловічу…

– Даруйте, але різниця таки є. Чоловік не може передати всі грані інтимних, глибоких почуттів тонкої жіночої душі.

– Талант завжди багатогранний. Що у Вашій творчій скарбниці заховалося від людського ока?

– Воно не заховалося, а, навпаки, висвітлилося. Це – захоплення лялькою-мотанкою.  Мої вироби є в Італії, Ізраїлі, Білорусі, Польщі, Франції та в багатьох куточках України. Мрію про персональну виставку, де буде звучати й поезія.

– Знаю, що Ви любите Волинь і особливо своє квітуче, із мальовничим озером, Доротище.  Чому?

– Що сказати? Хіба таке:

Якщо стомились від

 міської суєти,

Коли душею хочете

 спочити,

У Доротищі Вас чекаєм

 ми,

Бо тут краса! Така краса

 нетлінна.

Що хоч спинись і з

 Богом говори.

– Як наставляє Святе письмо, талант не може бути закопаний у землю. Ви свій талант розділяєте з кимось, або передаєте послідовникам читацького жанру?

– Моя надія – це учениця Юлія Луцик. Вона гарно зарекомендувала себе на сцені і разом з тим пише вірші, серед яких – і болюча тема війни на Сході. У неї тато – "атовець", то ж її переживання щирі.

– Душа бажає насолоди. В чому вона?

– В красі природи. Найбільше – у квітах. Весною – це тюльпани, нарциси, а восени – хризантеми. Це Божественне диво, в якому присутня радість.

– Кожна жінка або дівчина – квітка. Ви хто?

– Я маленька, скромна маргаритка. Цвіте край шляху або в лузі, і кожен може наступити, зім'яти. Але вона сильна,  підіймається над травичкою і розквітає знову. Вона схожа на мою жіночу долю.

– Смутком війнуло. А в чому вбачаєте радість?

– Смуток – це миттєвість. Людина має радіти тому, що вона живе під цим теплим Сонцем, серед неповторної краси природи і пісень солов'їних.

Ось і вся філософія. Це політики спотворюють цю радість. Вони не відчувають магії квітів.

– Згадали політиків. На Вашу думку, Україна, її мова, культура відродяться, не розчиняться в "російському світі", а піднімуться над світом?

– Прикро, що у Верховній Раді більшість – російськомовна. Те ж саме бачимо у великих містах. А телебачення – це жах! До того ж, фінансування культури мізерне. Та, попри все, кожен істинний українець має докласти максимум зусиль, щоб в Україні українське процвітало. Принаймні, це стараюся робити тими засобами, які подарував мені Бог.

l

Ллється животворним струмком розмова. Мені легко розмовляти із цією тендітною квіткою-маргариткою, тому що душа неї добром та любов'ю світиться. У неї немає (за словами поета) "неправди за собою".

Над Україною і Ковельщиною – не завжди яскраве Сонце і блакитне небо. Іноді довкіл сіро і похмуро. Олена Місюра розвіює ту сірість. Вона впевнена, що праця і посланий Богом талант обов'язково приведуть до перемоги. Підтвердженням цьому – її цьогорічні творчі досягнення.

Нещодавно відбулися перший та другий етапи конкурсу "Мій край – моя Земля". Так ось, на етапі районних змагань, а також регіональних обласних пані Олена стала переможницею. Попереду – загальнообласний форум, де буде визначений кращий культпрацівник Волині.

Олено Федорівно! Переживаємо, вболіваємо й міцно стискаємо кулаки за Вашу і нашу перемогу!

НА ЗНІМКАХ: Олена МІСЮРА в будні і свята.

Фото з архіву відділу культури райдержадміністрації.

(Олена Місюра).

"Виступає…"  – і зал зривається бурхливими оплесками. На сцену виходить миловидна, тендітна, із таємничою усмішкою Джоконди аматорка читацького жанру. Глядачі, мов за помахом чарівної палички, затихають і чекають на диво.

І воно з'являється. Тембр голосу хвилями полонить присутніх в залі. Я теж розчиняюся в милозвучному слові і ніжно-мелодійній мові й поринаю у душевне натхнення акторки. Те натхнення влітає у моє серце, гніздиться там і утверджує в думці, що магія української поезії існує, а мова наша – найспівучіша у світі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 849

Є зірки великі і малі, і світять вони по-різному. Загальноосвітня школа № 6 за масштабами – зірка середньої величини, але її промені яскраво сяють на освітянському небосхилі міста і Волині. Сьогодні школі – 70! Тож погляньмо, що висвічує те сяйво.

Заспів

Слова, винесені в заголовок, є головним критерієм оцінки багатогранної діяльності школи. Вони лунали з вуст випускників, педагогів, батьків і гостей. Справді, у цьому жорстокому світі боротьби за виживання – це і є головним завданням вчителя, зрештою, української школи загалом.

Один із лауреатів Нобелівської премії приречено висловився (не дослівно, а за суттю): "Світ цей уже врятувати неможливо, але окрему людину навернути на шлях спасіння нам ще під силу".

І те, що учительський колектив ЗОШ № 6 вкладає серце і душу, свою любов до  учня, – це достойно вчителя, почесно й відповідально.

Про досягнення школи в конкурсах, олімпіадах, різного рівня змаганнях сказано немало. Знання і є основним "підмурівком" школи. А ось велику роботу, спрямовану на виховання людяності, моральності, які піднімають дитину на вищу сходинку, я відчув, образно кажучи, усім своїм єством, перебуваючи на уроці християнської етики. Це був відкритий  урок в присутності вчителів інших дисциплін.

Перенесемося, шановний читачу, хоч на мить у ту виховну ауру, позначену Богом.

…Таємниче, у напівтемній світлиці палахкотять свічі. Сакральна  і національна атрибутика (Біблія, ікони, вишивані рушники та ін.) привносять  у цей простір елемент святості. Діти душевно, з хвилюванням, мов на сповіді, читають молитви, поезії. Відчувається, що серця заповнені Ісусом Христом та вірою в Бога. Це так зворушливо. Здається: якби раптом сюди явився сам Господь, то Він усміхнувся б  і  благословив,  і учнів, і присутніх вчителів.

Саме з цієї любові до дитини починаються витоки людяності. Вони життєдайними  потічками вливаються в душу дитини – майбутнього громадянина країни і залишаються там назавжди.

Ці струмочки витікають із того далекого повоєнного 1947 року, де бере початок історія сучасної школи № 6.

Екскурс 

в історію

Історія загальноосвітнього навчального закладу – це своєрідна лебедина пісня педагогічного колективу, вчителів-ветеранів освіти на вірність своєму покликанню – творити Людину.

Вінок історії має початок, але не має кінця. У нього вплетені барвисті долі учнів та вчителів, а разом з тим і батьків – словом, всіх тих, хто причетний до священної  освітянської місії.

Будівля школи, яка зберегла свій первозданний вигляд (ймовірно побудована у ХІХ ст.) є історичною пам'яткою місцевого значення. Тут колись мешкав єврейський равін, функціонувала синагога, а в 20-30-ті роки ХХ століття діяла єврейська школа. Під час Другої світової війни приміщення використовувалися під військовий шпиталь. Є свідчення, що саме тут було встановлено прапор перемоги при визволенні Ковеля від фашистів.

Як уже згадувалося, у 1947 році школа-семирічка прийняла своїх перших учнів. То були "діти війни", чимало з яких – далеко не шкільного віку. Згодом вона здобула статус восьмирічної. Вже тоді сформувався міцний дієздатний педагогічний колектив.

Очолила школу Надія Скороход. Через рік до керма управління колективом стала Галина Кожем'якіна.

Перший випуск відбувся у 1953 році. Школа набирала "обертів" і ставала на міцну творчу основу у навчальному та виховному процесі.

Тільки один штрих. Учні досягали гарних результатів у спорті. На висоті була шкільна самодіяльність. Хор хлопчиків із 120 дітей навіть відкривав обласні конкурси. Відомими на всю Волинь стали танцюристи. У слюсарній справі була присутня інженерна думка. Чи не диво гуртківців – скласти модель діючого автобуса або тепловоза. Ці експонати експонували на Всеукраїнській виставці у Києві.

Привчити учня до праці – це обов'язок педагога. І навчали, і прищеплювали любов до матері-землі.  Виростав квітучий сад, дарувала розсаду та овочі шкільна теплиця. А ще були вулики, бджоли і мед.

Згадують із теплотою в серці ветерани своє славне минуле. Багато теплих, щирих, подячних слів лунало на адресу Ігнатія Ротченкова, директора закладу 1955-1971 років. Ця видатна особистість стала легендою в освітянському просторі міста. Саме при ньому в 1961 році був збудований другий  корпус школи, яка набула статусу середньої.

Пишу і згадка, мов пташка, прилітає. Мої друзі дитинства, клевецькі односельці, здобували тут середню освіту. Вони розказували про той неповторний психологічно-родинний клімат, який панував у школі. Школа прийняла у свої обійми учнів із Бахова, Городельця, Вербки, Зеленого, Клевецька та інших. Освітянський заклад став своєрідним містком у  вирівнюванні різниці між містом та селом. І цим школа має право теж гордитися.

Бо тогочасні юні мрійники, часом напівголодні та напіводягнені, стали льотчиками, інженерами, педагогами, науковцями. Щедрі обжинки! 

Вони – гордість школи

Заслужені слова подяки у той день лунали для директорів Георгія Катирєва, Сергія Філіпчука, Ігоря Кмеца. Особливого пошанування заслуговує творча, непосидюча, заряджена на успіх і разом з тим красуня з доброю душею Валентина Приступа.

Слава, успіх, перемоги – можливі тільки тоді, коли очільник, керівник стоїть на міцних плечах і колективу, і разом з тим – високоінтелектуальних, творчих учнів. Насмілюся окремих з них, без поділу на вчителів та випускників, поставити в один  почесний стрій. Цей стрій не повний і умовний, бо всіх "заслужених", в цілій газеті не помістиш.

Це – Віктор Падошик, Лідія Бордюг, Ілля Сидорський,  Софія Петренко, Устина Воробей, Софія Лефонт, Ганна Форманчук, Броніслава Позняк, Йосип Швайківський, Валентина Кривушенко та Василь Ілюшик, Лідія Оксененко, Парасковія Гутка,  Євгенія Пазина, Тамара Андрощук, Олена Карпук, Кіра Квятковська, Алла Полякова, Алла Перепелиця.

Горда школа життєвими здобутками Лілії Кулачинської, Наталії Гордіюк, Олександра Усатого, Ірини та Світлани Оніщук, Галини та Віталія Яцин, Ірини Бутмерчук, Руслана Хмелярського, Оксани, Марії та Ірини Семенюк, Ольги Матвійчук, Олесі Нагорної, Ольги Чабан, Тетяни Віндюк, Наталії Бойко, Інни Мазурчук, Анастасії Бегези, Тетяни Триндюк, Інни Ляшук, Богдана та Аліни Потапчуків та багатьох інших.

Час невгамовно летить. Хтось відійшов у засвіти. Їм вічна пам'ять! А живим тим сивочолим світочам освіти – здоров'я, миру і любові.

Школа 

має душу

А урочистості? Це не був традиційний, звичний для нас святковий вечір. В переповненому залі ПУМу відбувалася зустріч поколінь. В славну історію школи, яку озвучували ведучі та Валентина Приступа, влітали птахи-спомини ветеранів та випускників.

Словом, як влучно висловився очільник міського управління освіти Віктор Бичковський, то були "дружні, родинні посиденьки". Як і годиться, всі розповіді ветеранів скрашувалися душевною піснею, задиристим танцем і музикою у виконанні аматорів сцени. І душа завмирала, і серце тріпотіло!

Ювілярів щиросердечно привітали Віктор Бичковський та Ігор Сезьомін, голова освітянської профспілки.

"Школа особлива – вона має душу", – наголосила помічник народного депутата України Степана Івахіва Наталія Маленицька.

Від благодійного фонду "Патріоти Волині" вона вручила цінний подарунок. Побажання від батьків передала Вікторія Миронюк. Мав вітальне слово і автор цих рядків.

З вуст Валентини Приступи та Віктора Бичковського лунали подячні слова на адресу місцевої влади  за суттєву допомогу у розвитку міської освіти. Приємно чути, що пріоритетом влади є освітянська галузь, адже це – наше майбутнє.

Ювілейна зустріч поколінь, приурочена до 70-ліття школи, вдалася на славу. У педагогічного колективу та Валентини Петрівни Приступи на озброєнні девіз: "Віра, Надія, Любов".

Тож, шановний читачу, привітаймо і ми педагогів та учнів із ювілеєм. Побажаймо до столітнього ювілею принести ще більше творчих здобутків в ім'я Людини і України. Щасти тобі, школо № 6!

А в дарунок – поетичні рядки.

l

І що ж воно за диво – рідна

 школа:

Духовний храм, а чи

 світлиця знань?

Вертаюся до тебе, і знову 

й знову

Тріпоче серце, немов у клітці

 лань.

Чи склав би іспит я на мудре

 ЗНО,

Не осоромивши свою

 осінню сивину?

Комп'ютерні новації. 

Ці учні – "Ого-го!",

Мене вивчають, як історичну

 дивину.

Сьогодні в шостій – славний 

ювілей,

Красуня школа притулилася

 до ринку.

Шумить потік торгових,

 підприємливих людей.

Гей, людоньки! Спиніться

 хоч би на хвилинку.

Он дітки ваші спішать у

 класи світлі.

В них вищий клас – у них

 рожеві мрії.

Осінні квіти усміхаються

 привітно:

Крокує зміна юних – радість 

і надія.

А ринок? Хай шумить. 

В нього своє буття.

В нас свято! Тут серце

 вчителя пульсує.

Воно вистукує у дітях наше

 майбуття,

Святиться праця, яку сам

 Бог віншує!

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистостей з нагоди 70-річчя загальноосвітньої школи № 6 в Палаці учнівської молоді імені Івана Франка.

Фото з архіву школи.

Є зірки великі і малі, і світять вони по-різному. Загальноосвітня школа № 6 за масштабами – зірка середньої величини, але її промені яскраво сяють на освітянському небосхилі міста і Волині. Сьогодні школі – 70! Тож погляньмо, що висвічує те сяйво.

Слова, винесені в заголовок, є головним критерієм оцінки багатогранної діяльності школи. Вони лунали з вуст випускників, педагогів, батьків і гостей. Справді, у цьому жорстокому світі боротьби за виживання – це і є головним завданням вчителя, зрештою, української школи загалом.

Один із лауреатів Нобелівської премії приречено висловився (не дослівно, а за суттю): "Світ цей уже врятувати неможливо, але окрему людину навернути на шлях спасіння нам ще під силу".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1009

Осінній день 26 жовтня став хвилюючою подією для мешканців села Зеленого. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних за науку випускників, святкувала ювілей. Адже 25 літ тому, в 1992 році, було урочисто відкрито школу.

 До ювілею учні й учителі підготувалися заздалегідь. На стінах, що ведуть до актової зали, впадали в око кольорові кленові листки з побажаннями учнів рідній школі.

Люду в актовій залі зібралося чимало. Всі чекали на початок святкового концерту. Останні клопоти, і ведучі Вікторія Лозовицька  та Тимур Лебедь (учні 10 класу) і Наталія Дубік  та Олександр Паровенко  (учителі цієї школи) розпочали дійство. Ошатно вбрана сцена, яку ретельно готували учителі, приймає усіх тих, хто щиро вболівав і вболіває за школу.

На екрані – цифра 25. Одна за одною з’являються фотосвітлини, зафіксовані в різні періоди шкільного життя.  Хоч літ пройшло чимало, багато чого  розгубила людська пам’ять, та хочеться згадувати лише приємне.

Є в українській мові стародавнє слово «зачинальник» — людина, з якої починається гарна справа, добре діло, чудова пісня. В історії навчального закладу таким «зачинальником» по праву можна назвати надзвичайно мудру і цікаву людину, талановитого, творчого керівника  Ігоря Федоровича Прокопчука, життя якого так рано обірвалось. Згадали усіх вчителів, які сіяли мудре, добре, вічне. Їх доля  була нелегка, але вони потрапили у Вічність, вони живуть у нашій пам’яті.

З трепетом у душі пригадала найкращі роки, пов’язані з колективом навчального закладу, Ганна Карпівна  Ткачук, яка зайняла посаду директора після Ігоря Прокопчука. Галина Яківна  Мартинюк, директор із 15-річним стажем, поділилася своїм досвідом на керівній посаді, висловила вітання та подяку батькам і учителям, які допомагали школі зростати. З новими силами та енергією  прийшла молода творча Тетяна Анатоліївна Демчук  на посаду директора. 

Гордістю нашої школи є педагоги, які обрали саме цю нелегку, але відповідальну стежину в своєму житті. Таких самовідданих вчителів, які повністю віддавали і віддають себе роботі, є чимало.

Сьогодні колектив трудиться злагоджено й сумлінно. Всі минулі надбання, добрі справи свято шанують наступні покоління. То й не дивно, адже кермо школи  завжди було у надійних руках попередніх керівників. А нині він дістався відповідальному, талановитому та мудрому Роману Борисовичу Мартинюку.

За нелегку, неспокійну, самовіддану працю, повагу та вдячність, найкращі побажання у ювілейний день народження винуватцям свята висловили Віктор Теодосійович  Козак, голова Ковельської районної державної адміністрації, Андрій Петрович Броїло, голова Ковельської районної ради.

Розділити радість небуденної події разом з ювілярами прибула велика кількість поважних гостей, серед яких –настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці отець Віктор, помічник народного депутата України Степана Івахіва Наталія Маленицька, щирий спонсор і благодійник школи Юрій Семенюк, Наталія Кашуба, секретар Зеленської сільської ради Наталія Гапонюк, депутат сільської  ради Світлана Єрошкіна та аматорський ансамбль Будинку культури с. Зеленого. Надали слово  й вчителям-пенсіонерам Ганні Василівні Шворак  та випускникам школи.

Крім теплих зичень, шкільна родина отримала від гостей «скриньку» цінних подарунків, в тому числі від фонду “Патріоти Волині”.

На гостей чекали цікаві концертні номери. На сцені виступили учні  різного віку з поетичними вітаннями, піснями і танцями та вчителі школи,  із сольними номерами.

Завдяки режисеру свята педагогу-організатору Вірі Йосипівні Кавюк та її помічникам (Артуру Ростиславовичу Коту, Олені Сергіївні Петрик) все відбувалось на одному диханні, дві години минули, як одна мить.

Після свята усі зайшли до школи, ознайомилися із стендами, відвідали  класи, сіли за парти, згадали друзів, непомітно витираючи сльози та ховаючи їх за посмішками, пригадували шкільні витівки, безпечну молодість, дивувались плинності часу...

Ніхто не відчував себе зайвим на святі. Тут зібралися люди різного віку, різних професій, з різним соціальним статусом.  Всіх об’єднала любов до рідної школи, вдячність її вчителям за те, що виховували, навчали любити Батьківщину, її традиції, бути справжніми Людьми.

Свято закінчилось, стихли коридори, а школа вже чекає нового дня, щоб знову сповнитись дитячим гомоном і нишком спостерігати за сьогоденням.

Наталія ДУБІК,

вчитель української мови та літератури

ЗОШ І–ІІІ ст. с. Зеленого.

НА ЗНІМКАХ: ювілейні урочистості в Зеленській загальноосвітній школі.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Осінній день 26 жовтня став хвилюючою подією для мешканців села Зеленого. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних за науку випускників, святкувала ювілей. Адже 25 літ тому, в 1992 році, було урочисто відкрито школу.

 До ювілею учні й учителі підготувалися заздалегідь. На стінах, що ведуть до актової зали, впадали в око кольорові кленові листки з побажаннями учнів рідній школі.

Люду в актовій залі зібралося чимало. Всі чекали на початок святкового концерту. Останні клопоти, і ведучі Вікторія Лозовицька  та Тимур Лебедь (учні 10 класу) і Наталія Дубік  та Олександр Паровенко  (учителі цієї школи) розпочали дійство. Ошатно вбрана сцена, яку ретельно готували учителі, приймає усіх тих, хто щиро вболівав і вболіває за школу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1649

Нині в нашій державі свято Покрова відзначається не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. Великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України.

У стінах новозбудованої Білинської школи на Покрову відбулося велике дійство, яке розпочалося з освячення "храму науки". 

Далі учні школи представили   присутнім концертну програму "Козацька держава — наша гордість і слава", яка розпочалася  з мандрівки у давню славну Запорозьку Січ. 

Ведучі свята — Назарій Фурман та Богдана Жук — розповіли про Українську Повстанську Армію, яка постала в часи Другої світової війни на землях Західної України і також відзначає  цей день. 

Неможливо не згадати про те, що ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації.

Це не сон, не синдром

маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не  в Іраку чи десь там в

Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Продовженням свята був благодійний ярмарок, де збирали кошти Євтушику Юрію Миколайовичу, учаснику АТО, Героєві, на якого прагнуть бути схожими наші діти.

Після цього всі відвідали змагання родин "Тато, мама, я — міцна козацька сім'я", яке подарувало усім присутнім гарний настрій та безліч позитивних емоцій.

Ми щиро хочемо подякувати дітям, вчителям, батькам, які організували та провели цей захід. Нехай Матінка Божа, покровителька наша, оберігає всіх від лиха та дарує любов!

З повагою — 

батьки учнів Білинської 

ЗОШ І-ІІІ ступенів.

НА ЗНІМКАХ: під час свята у Білинській ЗОШ І-ІІІ ст.

Фото з шкільного архіву.

Нині в нашій державі свято Покрова відзначається не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. Великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України.

У стінах новозбудованої Білинської школи на Покрову відбулося велике дійство, яке розпочалося з освячення "храму науки". 

Далі учні школи представили   присутнім концертну програму "Козацька держава — наша гордість і слава", яка розпочалася  з мандрівки у давню славну Запорозьку Січ. 

Ведучі свята — Назарій Фурман та Богдана Жук — розповіли про Українську Повстанську Армію, яка постала в часи Другої світової війни на землях Західної України і також відзначає  цей день. 

Неможливо не згадати про те, що ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 557

Перше престольне свято 

В новозаснованому храмі Святої Покрови УПЦ КП с. Любитова вперше відбулося соборне Богослужіння,  приурочене  до свята  Покрови Пресвятої Богородиці. Цей день давно став особливим для усіх любитівців, адже 14 жовтня ми  традиційно відзначаємо своє престольне свято.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 898

5 жовтня особливий настрій панував у нашому навчальному закладі: навчально-виховний  комплекс “ЗОШ І-ІІІ ст.  №11 - ліцей” м. Ковеля святкував свій день народження —  35 років із дня відкриття. З «іменинами» учнів, педагогів, усіх працівників школи прийшли привітати вчителі-ветерани, колишні учні, друзі.

Свято відчувалося всюди: святково прикрашений вестибюль школи, коридори, кабінети, у всіх на обличчях посмішки, звучать слова вітання.

Шкільна родина НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля сьогодні – це 1055 учнів, 85 педагогів, 27 осіб технічного персоналу і тисячі мам, тат, дідусів і бабусь. Це люди, які люблять школу, живуть школою, піклуються про неї, працюють на її розвиток.  Вони глибоко переконані, що школа – це не лише приміщення, до якого щоранку приходять учні здобувати знання.  Це велика країна, де вчаться перемагати, творити, розкривати свої таланти. Країна, яка щодня турбується про своїх мешканців, країна, яка має свою історію та традиції.

Отож святкування 35-річчя закладу розпочалося із традиційної урочистої лінійки.

Проникливо звучать слова ведучого:

Коли вальсує осінь по землі

Й співає пісню срібно-лебедину,

Тоді святкуєм,  школо, іменини ми 

твої,    

У колі щирих друзів і родини!

У своєму виступі на лінійці директор закладу Г. О. Сидорук,  вітаючи присутніх зі святом, пригадала всім славну історію школи №11, яка бере початок із вересня 1082 року. Саме тоді у районі селища  машинобудівників, неподалік заводу “Ковельсільмаш”, гостинно відкрила двері для 826 дітей школа-новобудова. З дітьми працювало 49 педагогів.

Новий навчальний заклад очолив  Б. П. Клімчук – особлива людина, справжній лідер, талановитий керівник, який вмів запалювати і вести за собою педагогів, учнів та їх батьків.

Кабінети завдяки шефській допомозі заводу   на той час були обладнані найсучаснішою апаратурою: телевізорами, програвачами, кіно- та графопроекторами, діапроекторами. Тепер – це раритети. Сучасні учні не всі знають, що то за «механізми».

В школі завирувало цікаве життя: запрацювали не тільки гуртки, секції, але й відкривалися музеї, клуби. Самі учні разом із педагогами зайнялися озелененням і, дякуючи їм, маємо тепер такі чудові зелені насадження на території школи.

В педагогічному колективі органічно поєднувались педагогічний досвід, мудрість старших товаришів із творчим завзяттям, невичерпною енергією молодих. Школа —  в числі перших не тільки в місті, але й в області як за рівнем знань, які отримували її учні, так і за професіоналізмом вчителів, що тут працювали.

І дотепер працюють в школі вчителі, які, власне, творили її імідж, дякуючи яким був завойований авторитет школи серед учнів та батьків, напрацьовані традиції.

Ішли роки, школа завжди тримала руку на пульсі часу: диференціація, оптимізація, розвивальне навчання, компетентнісний підхід, інформаційно-комунікаційні технології.

Педагоги, учні, батьки працювали разом, співпраця винагороджувалася чудовими результатами. Школа розвивалась, кількість учнів збільшувалась з кожним роком. Був час, коли в школі навчалось до 2,5 тис. учнів.

Починання Б. П.  Клімчука  згодом продовжили директори В. П. Ісюк, О. В. Максим’юк, Г. О. Сидорук.  В 2004 році  ЗОШ №11 було реорганізовано в НВК, нині –  це НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля.

У старшій школі були створені ліцейні класи фізико-математичного напрямку.

В 2006 році була започаткована робота учнівського наукового товариства “Пошук”, де під керівництвом педагогів учні старших класів здобувають навички науково-дослідницької діяльності.  В поточному навчальному році працює 4 секції.

Наша школа живе повнокровним, змістовним, творчим життям. Напрацьовані цікаві традиції. Серед них: день самоврядування, гра “Лідер”, посвята в ліцеїсти, посвята в першокласники, засідання круглого столу “Якби директором був я” тощо.

Одинадцятирічка  дала путівку в життя не одній тисячі молодих людей, які працюють в усіх куточках нашої України та далеко за її межами. Серед них – відомі в нашому місті і не тільки люди: директор Ковельського промислово-економічного коледжу Тетяна Селівончик, заступник міського голови Андрій Товстига, методист управління освіти м. Ковеля  Жанна Колеснікова, лікарі Наталія Сеник, Богдан Бойчук, адвокати, підприємці, вчителі. В рідній школі на даний час працює біля 20-ти її колишніх учнів. Серед них — 2 заступники директора, вчителі математики, української мови, англійської мови, історії, музики, біології, хімії, фізичної культури, які разом із учнями вписують нові сторінки в славну історію закладу.

Випускники НВК конкурентоспроможні і при вступі у вищі навчальні заклади, і при працевлаштуванні. Традиційно вони серед тих, хто достойно складає ЗНО. За час ЗНО випускники закладу двічі набирали 200 балів, що є найвищим результатом. Випускниця 2017 року Каріна Гурко набрала 200 балів за результатами ЗНО з біології.

“Ми відчуваємо підтримку батьків наших вихованців в усіх починаннях, за що їм величезна подяка”, – відзначила Г. О. Сидорук. 

Директор щиро подякувала міській владі за підтримку і за особливий подарунок: до початку навчального року в закладі проведено капітальний ремонт санвузлів. Слова вдячності були сказані і в адресу колективу ТОВ «ВО “Ковельсільмаш” і особисто Президенту  М. М. Заікіну, директору Волинської філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення С. І. Семерею, благодійному фонду “Патріоти  Волині”, за сприяння яких останніми роками набагато покращилась матеріально-технічна база школи.

На лінійці були нагороджені подяками закладу вчителі, які упродовж 35 років творили історію і прикипіли до рідної школи серцем та душею: А. А. Вознюк,  С. І. Кравчук, Л. А. Мартинюк,  С. О. Михалевич,  Г. П.   Потішук, М. П. Джигун,  В. М.  Шеремета та незмінний секретар-діловод закладу  С. М. Савосюк.

Від імені вчителів-ветеранів, які пішли на заслужений відпочинок, і тих, хто продовжує свою вчительську справу, присутніх привітали колишній заступник директора з навчально-виховної роботи А. І.  Шаясюк та Заслужений вчитель України С. І. Кравчук. 

Діти підготували присутнім в якості музичного дарунку флешмоб.

Щирі вітання з нагоди іменин школи прозвучали з вуст начальника управління освіти міськвиконкому В. В. Бичковського, який побажав на майбутнє закладу розвитку, шкільній родині – цікавого творчого життя під мирним небом України.

Згадали і вшанували хвилиною мовчання тих педагогів, які, на превеликий жаль, не дожили до 35-річчя школи.

Після лінійки в усіх класах була проведена година спілкування “Дорога життя починається зі стежки до школи”, на яку діти запросили гостей – ветеранів учительської праці школи.

Ми щиро вдячні всім педагогам-ветеранам закладу, які прийшли до нас на свято і завдяки яким ми мали гарну нагоду поспілкуватися, відкрити незнані сторінки історії нашої школи.

…Ідуть роки, змінюється зовнішній вигляд навчального закладу, стає сучасним, привабливим інтер’єр класних кімнат та кабінетів, але незмінним залишається дух творчості, ініціативи, новаторства, який оселився і запанував в школі з самого початку.

То ж, рідна школо, нехай традиції твої завжди підтримуються і примножуються новими поколіннями, щоб ти завжди була школою радості для дітей, школою спокою для батьків, творчості – для вчителів і обов’язково – школою успіху для всіх, щоб навчання було приємним і радісним, щоб ми всі гордилися, що навчалися, працювали та були частинкою історії  школи-ліцею №11 м.Ковеля!

 Алла  Сметюх, 

заступник директора  з виховної роботи “ЗОШ І-ІІІ ст. №11-ліцей”.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення ювілею.

Фото з архіву автора.  

5 жовтня особливий настрій панував у нашому навчальному закладі: навчально-виховний  комплекс “ЗОШ І-ІІІ ст.  №11 - ліцей” м. Ковеля святкував свій день народження —  35 років із дня відкриття. З «іменинами» учнів, педагогів, усіх працівників школи прийшли привітати вчителі-ветерани, колишні учні, друзі.

Свято відчувалося всюди: святково прикрашений вестибюль школи, коридори, кабінети, у всіх на обличчях посмішки, звучать слова вітання.

Шкільна родина НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля сьогодні – це 1055 учнів, 85 педагогів, 27 осіб технічного персоналу і тисячі мам, тат, дідусів і бабусь. Це люди, які люблять школу, живуть школою, піклуються про неї, працюють на її розвиток.  Вони глибоко переконані, що школа – це не лише приміщення, до якого щоранку приходять учні здобувати знання.  Це велика країна, де вчаться перемагати, творити, розкривати свої таланти. Країна, яка щодня турбується про своїх мешканців, країна, яка має свою історію та традиції.

Отож святкування 35-річчя закладу розпочалося із традиційної урочистої лінійки.

Проникливо звучать слова ведучого:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 897

"Курчат восени рахують", – кажуть у народі. Що ж, у цих словах – великий зміст. Бо саме нині  дбайливі господарі  підбивають  підсумки зробленого впродовж року, аналізують досягнуте.

Судячи зі святкового ярмарку, який минулої суботи 14 жовтня відбувся у центрі міста, підсумовувати селянам є що.  Вродили картопля і капуста, буряк і морква, цибуля і часник, не бракує молока і м'яса, запашного меду тощо. Звичайно, все це не з'явилося саме по собі, а є результатом важкої праці сільських трудівників – чи то з колективних, чи то індивідуальних, чи то  з фермерських господарств. 

Вирощеним і вигодуваним наші земляки  щедро поділилися з ковельчанами, приїхавши на ярмарок. За доступними цінами вони пропонували овочі, фрукти, насіння деяких культур, інші дари осіннього поля і саду.  Найохочіше купували городяни капусту, картоплю, буряки.  Не бракувало покупців біля столиків відомих пасічників, а також садоводів, котрі торгували саджанцями плодових і декоративних дерев, смородини, малини.  Не були осторонь і представники переробних підприємств.

– Добру справу роблять міська і районна влада, організовуючи подібні ярмарки, – казали нам люди. – Зручно і нам, вигідно й селянам. Будемо сподіватися, що такі ярмарки продовжаться й надалі.

Певну уяву про суботній ярмарок, що відбувся у Ковелі, читачі газети можуть скласти, переглянувши фоторепортаж  Мирослава Данилюка. Дивлячись на розмаїття продовольства та іншого товару, так і хочеться сказати: "Які неповторні і щедрі дари осінньої пори!"

Наш кор.

"Курчат восени рахують", – кажуть у народі. Що ж, у цих словах – великий зміст. Бо саме нині  дбайливі господарі  підбивають  підсумки зробленого впродовж року, аналізують досягнуте.

Судячи зі святкового ярмарку, який минулої суботи 14 жовтня відбувся у центрі міста, підсумовувати селянам є що.  Вродили картопля і капуста, буряк і морква, цибуля і часник, не бракує молока і м'яса, запашного меду тощо. Звичайно, все це не з'явилося саме по собі, а є результатом важкої праці сільських трудівників – чи то з колективних, чи то індивідуальних, чи то  з фермерських господарств. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 752

У не такі вже й далекі часи Ковель  славився потужними підприємствами, які виготовляли і реалізовували великий асортимент продовольства. Люди старшого і середнього віку пам'ятають, як у нашому місті успішно працювали потужний м'ясокомбінат, Колодяжненський і Ковельський заводи продовольчих товарів, сироробний і крохмальний заводи, декілька млинів. В Голобах діяв плодоконсервний завод.

Словом, було що з'їсти і що випити. І не тільки безалкогольні напої: ковельське вино користувалося популярністю у найвіддаленіших куточках колишнього СРСР. А ще раніше функціонував пивзавод, маслосирбаза.

Сьогодні про все це залишилися лише спогади, а молодь взагалі не знає, що крохмальний завод виробляв навіть чіпси, які тепер – винятково зарубіжного виробництва. Ковбасні вироби, балики і шинки були найвищої якості, хоч не завжди доступні нашим землякам – їх за урядовою рознарядкою везли в Москву й Ленінград. Ковельчанам залишали трохи вареної "докторської" або напівкопченої "краківської". Щоправда, твердого сиру було вдосталь, хоч ціни й "кусалися".

Хлібобулочні вироби виготовляли хлібзавод (пізніше – комбінат), а також пекарня відділу робітничого постачання станції Ковель. Продукція останньої користувалася особливим попитом і відзначалася широким асортиментом, вишуканим смаком і доступною ціною. Тістечка й торти на прилавки магазинів постачали кондитерський цех управління торгівлі і комбінат громадського харчування.

З бігом часу харчова галузь стала занепадати. Непевне майбутнє чекало і на хлібокомбінат. На щастя, сюди прийшов розсудливий, тямущий і дбайливий господар Іван Євдокимович Смітюх. Уродженець села Житнівки (назва яка "смачна"!) Камінь-Каширського району, він змалечку був закоханий у хліборобське ремесло, знав, де і як народжується достаток на столах земляків, що потрібно зробити, щоб продовольчу програму (була  в радянські часи й така)  виконувати не словами, а конкретними справами.

Івану Євдокимовичу вдалося швидко сформувати команду однодумців, залучити гроші інвесторів і згодом стати людиною, завдяки якій сьогодні ми маємо достаток різноманітних продуктів харчування, міський бюджет – солідні надходження, а волиняни – добре оплачувану роботу.

l

Іван Смітюх – з категорії тих підприємців, котрі не тільки дбають про примноження своїх статків, а прискіпливо дивляться у майбутнє, не зупиняються на досягнутому, наполегливо йдучи вперед. Якщо до цього додати, що він об'їздив практично всю  Європу, вивчаючи і запозичуючи досвід тамтешніх господарників, наполегливо вивідуючи таємниці ведення бізнесу в умовах Європейського Союзу, то можна з повним правом сказати: допоки наші урядовці балакають про євроінтеграцію, європейський вибір та інші майже фантастичні речі, то Іван Євдокимович давно будує Європу в Україні.

Сьогодні на Ковельщині та й, мабуть, на Волині не знайдеш аналогу розгалуженому господарському комплексу, початок якому поклав Ковельський хлібокомбінат. Він нині об'єднує дочірні приватні підприємства, які займаються надзвичайно широким спектром робіт. Тут і землеробство, і тваринництво, і садівництво, і овочівництво, і переробка вирощеного й виробленого.

Цікава деталь: із зерна, котре щороку одержують сотні тонн, виготовляють власне борошно, з якого випікають хлібобулочні вироби (звичайно, використовуючи й закуплене). Є в Івана Смітюха, задум збудувати млин, проект якого виготовлено. Він має бути оснащений за останнім словом науки й техніки, а головне – бути потужним і високопродуктивним.

Виробнича діяльність товариства з обмеженою відповідальністю, як воно тепер називається, багатопрофільна. З одного боку, це – сотні робочих місць, а з другого – достаток поживних і висококалорійних продуктів харчування. При чому – порівняно недорогих. Бо овочі і фрукти, які реалізовують, – найнижчі за ціною в регіоні. Молоко, яке блискавично розходиться, – європейського рівня якості. Недаремно його із задоволенням закуповують дошкільні навчальні заклади, а також люди, котрі знають, що таке смачне і здорове харчування.

Фірма має розгалужену мережу торговельних закладів із симпатичною українською назвою "Соломійка". Практикують і виїзну торгівлю. Наші земляки знають: якщо "від Смітюха" – значить якісне і недороге. Тож невипадково, коли продають яблука, груші, сливи, перець,помідори, капусту, а раніше – полуницю, завжди вишиковуються черги. Продавці обслуговують покупців швидко, ввічливо, професійно.

l

Повертаючись до продукції власне хлібокомбінату, можемо з впевненістю сказати, що, незважаючи на конкуренцію, його хліб, булки, торти і тістечка користуються величезною популярністю у покупців. Можливо, тому, що мають свій неповторний смак, який властивий далеко не кожному товару конкурентів.

Підприємство налагодило високорентабельну переробку овочів і фруктів, грибів та інших дарів лісу, їх надійне збереження, для чого є відповідні виробничі потужності. Частина цієї продукції надходить на експорт, частину реалізують в Україні. Цим видом діяльності займається компанія "Калина", заснована 1997 року. Вона заготовляє і реалізує ягоди і гриби, організовує оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією, фруктами й овочами.

За роки свого існування компанія зарекомендувала себе як стабільний та надійний суб'єкт господарської діяльності як в межах українського національного ринку, так і за кордоном. Ще в 2000 р. було придбано першу холодильну камеру на 500 тонн зберігання, пізніше добудовано та дооснащено холодильними машинами для розширення можливостей об'єкта.

Сьогодні холодильні потужності підприємства є надзвичайно великими і складають: два тунелі шокової заморозки – потужністю замороження продукції до 30 тонн на добу кожен, камерне заморожування до 25 тонн на добу. Потужності для зберігання замороженої продукції складають 2000-3000 тонн одночасного зберігання (в  залежності від виду продукції).

l

Окремо варто сказати про виробництво молока, що є великою турботою Івана Смітюха, з дитинства залюбленого в корівку-годівницю, яка не раз виручала селянську сім'ю у скрутні часи. Його гордість – це молочнотоварна ферма в Колодяжному, автоматизована і комп'ютеризована, як у кращих господарствах Європи. Стадо постійно поповнюється високоудійним молодняком зарубіжних селекцій. Звичайно, все це потребує належної кормової бази, високопрофесійного персоналу,  з чим проблем немає.

Ті успіхи, яких досягли Іван Євдокимович з командою однодумців, здавалося б, інших задовольнили б цілком і повністю, принесли самозаспокоєння і відчуття втіхи. Але не такий наш господар: у нього – десятки нових планів і задумів. Єдине, що непокоїть, – нестабільність у державі, некомпетентність багатьох чиновників від влади, небажання їх по-справжньому займатися економікою і фінансами.

– Іноді складається враження, що у нас ніхто не думає про те, як створити нові робочі місця, "запустити" промислове і сільськогосподарське виробництво, наповнити Державний бюджет, – з гіркотою каже Іван Євдокимович, в недалекому минулому політик і державний службовець. – Адже зарубіжні кредити, які випрошують наші урядовці, – це ярмо на шиї народу, які рано чи пізно доведеться повертати. А  як повернеш, коли не буде економічного зростання? Тільки сильна Україна зможе відстояти свою Незалежність, забезпечити належний рівень життя людей, запобігти масовій еміграції українців, особливо молодих, за кордон.

l

Що ж, важко не погодитися із словами Івана Смітюха, який практичною роботою намагається підтвердити цю, здавалося б, нехитру житейську мудрість, якої не хочуть або не можуть осягнути київські можновладці.

Але як би там не було, напередодні Дня працівників харчової промисловості, який в Україні відзначатимуть наступної неділі, бажаємо Івану Євдокимовичу, його команді фахівців, усьому трудовому колективу не втрачати оптимізму, віри у краще майбутнє, нових трудових здобутків і мирного неба над головою!

Низький уклін Вам за смачний ковельський хліб, пахучі яблука, калорійне молоко від імені усіх споживачів Вашої продукції!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: в центрі –працівниці хлібопекарського цеху Галина Гаврилевська і Людмила Коваль; вгорі праворуч – кондитери Неля КОЛОДІЙЧУК, Людмила ОЛЕЩУК та Ірина КАЛІЩУК;  продавці магазинів "Соломійка" Наталія ХОМЕНЧУК (вул. Незалежності) і вгорі ліворуч –  Світлана КРАЄВСЬКА (вул. Степана Бандери); внизу праворуч – сортування  грибів у виробничих приміщеннях компанії "Калина".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Дорогі земляки! 

З нагоди Дня працівників харчової промисловості сердечно вітаю усіх, хто причетний до важливої галузі господарського комплексу країни, в першу чергу – ветеранів виробництва, які віддали роботі не один рік свого життя.

Особливі мої зичення – працівникам Ковельського хлібокомбінату, а також його дочірніх підприємств, котрі, не шкодуючи ні сил, ні вміння, щодень дбають про те, щоб стіл мешканців краю був щедрим і багатим, а на чільному місці завжди красувався його Величність – хліб. Адже хліб – це символ достатку, заможності, миру й благополуччя кожної родини.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 2598