Репортаж / Свято у Поворську

07.09.2017

Свято у Поворську

У писемних джерелах село Поворськ уперше згадується в дарчому акті від 1498 року: в ньому великий князь литовський Олександр дарує князю Андрію Сангушку, наміснику Кременецькому, "двір Серники із присілком Княгинином, за виключенням Поворська". В липні 1511 року король Сигізмунд І подарував Поворськ князю Костянтину Острозькому...

У новітній історії село Поворськ – центр об'єднаної територіальної громади, яка утворилася якихось 8 місяців тому.

– Звичайно, ще замало часу, щоб говорити про якісь здобутки, – розмірковує голова Поворської ОТГ Сергій Семенюк. – Але ми на правильному шляху, в цьому немає сумнівів. Що дало нам об'єднання громади? У цьому році ми отримали від держави 3 млн. 800 тисяч гривень субвенції на підтримку нашої ОТГ. Більше 3 мільйонів гривень маємо власних надходжень. До нас пішов інвестор – а це не лише гроші в бюджет громади, а й ефективне використання земель, які раніше пустували. Наприклад, в Ситовичах. Відчувається, що ми як громада стаємо цікавими. Є у нас певні напрацювання в освіті та культурі. Тому я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє нашого села і ОТГ.

З головної сцени свята Сергій Семенюк привітав жителів Поворська з Днем села та подякував за плідну співпрацю районній владі, благодійному фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" та міськрайонному центру зайнятості. Голова Поворської ОТГ вручив почесні грамоти односельчанам за вагомий внесок у розвиток громади.

Серед нагороджених – директор Поворської ЗОШ Наталія Демчук. У цьому році в навчальному закладі повністю замінять старі вікна на енергоощадні. Роботи профінансують коштом субвенції з Державного бюджету (загалом це понад 2 млн. 160 тисяч гривень), які надійдуть в район за сприяння народного депутата України Степана Івахіва. Трохи більше 485 тисяч гривень з цієї суми підуть саме на тепломодернізацію загальноосвітньої школи в Поворську (на фото вгорі праворуч).

– Це для нас дуже потрібна допомога, – каже директор школи Наталія Демчук. – До заміни у нас 86 вікон – в коридорах, актовому залі та в їдальні. Їх розміри майстри вже заміряли і обіцяють протягом 2 місяців питання закрити. Ще раніше нам вдалося замінити вікна по класах та модернізувати нашу котельню. Так що взимку наші діти не потерпатимуть від холоду.

Окрім загальноосвітньої, в Поворську є ще й музична школа. Цікаво, що всі учасники святкового концерту до Дня села вивчили музичну грамоту саме у цій школі.

– Всі сьогоднішні артисти – це наші учні, випускники або ж викладачі, – не без гордості розповідає Володимир Гриценюк, директор Поворської музичної школи з 30-річним стажем. – Можна сміливо сказати, що Поворськ – село музичне. Хоча в школі у нас всього 8 викладачів та 65 учнів. Зате маємо свій духовий оркестр. Цього року наш колектив посів третє місце в обласному огляді-конкурсі духових оркестрів. Наша учениця Вікторія Потолкова привезла з області відзнаку серед бандуристів. Маємо гарні традиції і робимо все для того, аби достойно їх продовжувати.

В Поворську співають цілими родинами. Роман та Світлана Демчуки з дітьми (а їх у подружжя – четверо) першими вийшли на святкову сцену (на фото вгорі – співуча родина Демчуків). Родинну пісню односельці вітали гучними оплесками.

– Ми з дружиною співаємо ще зі студентських років, коли навчалися в культосвітньому училищі, - розповідає глава співучої родини Роман Демчук. – І до цього часу завжди співаємо, навіть вдома. Перед концертом діти ведуть себе по-різному: старший – Захар переживає, а от найменший – Данило нічого не боїться. Далеко не завжди нам вдається зібратися у повному складі, але сьогодні – особливий день, тому ми всі разом на сцені

На жаль, не всі пісні навіть у святковому концерті – мажорні. Хвилиною мовчання поворчани вшанували пам'ять визволителів села в роки Другої світової війни та воїнів АТО, які полягли за Україну в наші дні: війна на Сході України забрала життя односельця Миколи Яворського. А колишня випускниця місцевої музичної школи, а нині студентка Світлана Демчук чуттєво заспівала пісню Володимира Івасюка "Балада про мальви".

Жителів села привітали керівники Ковельського району – голова РДА Віктор Козак та заступник голови районної ради Олександр Пасенковський. Віри в завтрашній день, наснаги для добрих справ та благополуччя жителям села побажав представник благодійного фонду "Патріоти Волині" Павло Самолюк. Він зачитав вітальну телеграму жителям Поворська від народного депутата України Степана Івахіва, а також передав призи для святкової лотереї. Володарі щасливих лотерейних квиточків з радістю виходили на сцену, аби отримати соковитискач, мікрохвильову піч чи іншу, потрібну в побуті річ. А суперприз – телевізор виграла маленька Аня Сільчук (на фото внизу ліворуч), яка прийшла на свято разом з бабусею.

Для дітей організатори облаштували ігрові майданчики та атракціони. Увагу поворчан та гостей села привернула і виставка робіт майстрів народної творчості. Зокрема, місцевої жительки Ніни Семенчук (на фото внизу праворуч), а вишитий портрет Шевченка роботи майстрині прикрашав святкову сцену.

– Вишиваю з дитинства, – розповідає пані Ніна. – Тут представлена лише третина моїх робіт, вдома ще повна скриня... Головне, що це подобається людям: підходять, цікавляться. Мені хочеться, щоб цим ремеслом переймалася і наша молодь: мої маленькі онуки, наприклад, вже тримають в руках голку з ниткою. І щоб наше село процвітало, а люди – посміхалися!

Принаймні у день села такі побажання майстрині збулися. До вечора усіх охочих частували кулішем та узваром в імпровізованій корчмі на місцевому стадіоні. Не обійшлося і без вечірніх гулянь та святкової дискотеки.

Олексій ТІЩЕНКО.

Фото автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1561

Репортаж / Цвіли Голоби Україною

04.09.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

Цвіли Голоби Україною

23 серпня. Селище Голоби. Сюди на святкування Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України з'їхалися небайдужі люди з усієї Ковельщини. Розділити з голобчанами радість свята прибули гості із сусідньої Польщі (представники п'яти громад) та Білорусі (із Кобрина).

Як і годиться, у головних організаторських та розпорядчих ролях – керівники різних гілок влади: Віктор Козак, голова райдержадміністрації; Андрій Броїло, голова районної ради та Сергій Гарбарук, очільник Голобської об'єднаної територіальної громади. Активну участь у святі взяли їхні заступники, начальники відділів та управлінь, а також представники усіх сільських і селищних громад Ковельщини, духовенства.

Свято в селищі проводиться не випадково. У недалекому минулому тут розміщувався центр Голобського району. Сьогодні діє об'єднана територіальна громада, створена на Волині в числі перших.

Тут пробують виживати, як-то кажуть, на самостійних "хлібах", і не безуспішно. Про здобутки громади газета писала не раз. І ось до великого державного свята – новий подарунок: сучасний, багатофункціональний, як лялечка, стадіон, котрий незабаром мають урочисто відкрити. Заходь, насолоджуйся футболом, волейболом, баскетболом, тенісом, легкою атлетикою та іншими видами спорту, примножуй міць і силу, гартуй козацький дух.

Саме на стадіоні відбулося урочисте підняття Державного Прапора України. Завмерло серце, коли синьо-жовтий стяг затріпотів, наче птах крилами, на вітрі. Його підіймають кращі учні району. Хто б що не казав про негаразди теперішнього життя, Україна міцно вкоренилася у наших серцях, і я переконаний – навіки.

Та не тільки стадіон –все селище цвіте Україною, різнобарв'ям вишиванок. Вдумайтеся, як гармонійно у світлі кольори нашої аури вплітається споконвічний код нації та душі української – вишивка. Вона в рушниках, на сорочках, платтях, сувенірах, оберегах, ляльках-мотанках тощо.

На стадіоні пізніше відбувся ХХІХ районний фестиваль "Козацькі розваги", а також поєдинки чемпіонату України з жіночого футболу.

У центрі селища організатори запросили в "Гостинний двір". Тут бачимо звичаєве, традиційне, культурне, обрядове багатство. Його представляють найкращі аматори-артисти, умільці прикладного мистецтва, музиканти і щедрі господині місцевої кухні із Дубового, Люблинця, Білашева, Велицька, Білина, Колодяжного, Зеленого, Доротищ, Голоб, Любитова та інших місцевих громад району.

Біля кожного намету – пісні, музика, гумор, обрядові та хореографічні картини, запросини скуштувати медовуху, пиріжки, вареники та іншу смакоту. Все – з відкритим серцем та із селянською щирістю та щедрістю. Від тієї різнобарвної краси, веселого сміху, народної пісні, музичної мелодії радість рікою розливається. Гості з-за кордону зачаровані, приємно здивовані, швидко приймають правила гри і стають на мить українцями.

"Гостинний двір" передає естафету голобському Будинку мистецтв. Він виглядає справді по-святковому. Ведучі запрошують на сцену Андрія Броїла, Віктора Козака та Сергія Гарбарука. В кожному виступі – історія, аналіз проблем сьогодення і щиросердечні вітальні слова.

Сергій Гарбарук наголошує, що новостворені громади – це не роз'єднання, а, навпаки, об'єднання на основі успішного господарювання. Думка важлива не тільки для Ковельщини, але й всієї України.

Зарубіжні гості теж виголошують вітання. Бурхливими оплесками присутні зустрічають слова: "Вільна Польща неможлива без вільної України, як вільна Україна неможлива без вільної Польщі". Так само і споконвічна дружба українців та білорусів – запорука незалежності та стабільності нашої держави.

Керівники району та голобської громади нагороджують Почесними грамотами найкращих. Це – воїни АТО, громадські активісти, працівники підприємств, організацій та установ. Їх багато, досягнення вагомі, але формат газети не дозволяє озвучити всі їхні досягнення та здобутки. Просто щире і людське "спасибі" – за працю в ім'я України!

До вітань долучається представник благодійного фонду Степана Івахіва “Патріоти Волині” Павло Самолюк. Він вручає Грамоту Верховної Ради України знаменитій квітникарці з Голоб Лідії Петрусенко-Касьяновій. Заслужено – нічого не скажеш!

Офіційна частина – це теж свято: під час її пошанована і озвучена слава праці, без якої Україна, ота омріяна і щаслива, не відбудеться.

Болем у серці відгукується хвилина мовчання. У символічний жертовний стрій “стають” полеглі на Сході України Андрій Мостика, Андрій Омелянюк, Павло Редькович, Олексій Тарасюк, Станіслав Максимчук, Роман Данилевич, Володимир Киян, Олександр Ярмолюк, Анатолій Шилік, Олександр Артемук, Олег Вишневський, Олег Остапенко, Микола Яворський, Андрій Задорожній, Сергій Дем'яник.

Вічна пам'ять… Герої не вмирають! Вони назавжди в людських серцях, і разом з нами захищають Україну.

Далі свято знову заграло, заспівало, затанцювало. Не шумливими артистами із бізнес-шоу, а талановитими народними аматорами сцени Ковельщини.

Б'юсь об заклад: вони найкращі, готові звеселяти і зачаровувати глядача з головної сцени України. Сашко Шевчук, Настя Міщанчук, Даринка Середа та Олександра Осокіна, дует "Патріоти", а з ними гурт "Дударик" та й інші – це надія і майбутня слава нашого краю. Концерт – мов безперервний ланцюг радості. Гурти, солісти, танцюристи безперервним потоком виходять на сцену, дарують пісні, поезію, танці, а за ними вже інші. І знову стримує обмежений формат газети, бо потрібно (і заслужено) озвучити всіх поіменно, а місця не вистачить – багата талантами Ковельщина. Виступи майже всі на "Біс", під бурхливі оплески глядача. Особлива подяка ведучим – Андрію Мигулі та Інні Вознюк.

З синьо-жовтими крилами

дужими

Птах дивний і віщий високо

летів.

Він ніс Незалежності

радісне свято,

На весь світ було чутно його

сильний заспів.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час загальнорайонних святкових заходів, присвячених Дню Державного Прапора України і Дню Незалежності України, в Голобах.

Фото

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1719

Репортаж / Свята, які об’єднали ковельчан

31.08.2017

Свята, які об’єднали ковельчан

Ковельчани та гості міста 23 серпня ц. р. мали змогу відвідати заходи до Дня Державного Прапора України. І хоч дощ рясно окропив усіх присутніх, все ж міська громада активно долучилася до проведення щорічних святкувань.

Ще о 9-й годині ранку відбулося урочисте підняття Державного Прапора на багатьох підприємствах, в організаціях та установах міста, замайоріли стяги на будівлях ковельчан.

По обіді, біля пам'ятника Борцям за волю України, відбувся урочистий захід "Державний Прапор України – святиня нашого народу", де усіх присутніх привітав зі святом міський голова Олег Кіндер.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 935

Репортаж / З почуттям патріотизму і вірою в майбутнє

31.08.2017 Мороз Оксана Леонідівна

З почуттям патріотизму і вірою в майбутнє

За доброю традицією, в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки 24 серпня діяли містечко майстрів та виставка-продаж народних умільців. Тут охочим можна було наярмаркувати всякої-всячини – від виробів, виготовлених власноруч, до продуктів харчування.

Так, на огляд покупців ГО "Храм Надії" представила ляльки-мотанки, сумки (зроблені самостійно) та вазони. Як зазначила продавець Маргарита, кошти, отримані від проданого, підуть на підтримку воїнів АТО. До слова, таку добру справу вони роблять вже не вперше.

Благодійністю займалися і військові, біля палатки яких діти могли не тільки потримати в руках справжню зброю, а й постріляти з неї. Тут збирали гроші на санітарний автомобіль для медичного пункту артилерійського дивізіону 57-ої окремої мотопіхотної бригади.

Подружжя Міщанчуків, Сергій та Оксана, продавали національний український одяг. Як нам розповіли, на таких ярмарках бувають постійно. Дитяча сорочечка тут вартувала 180, а доросла – 350-400 гривень.

Популярністю у відвідувачів виставки народних умільців користувалося мило ручної роботи, яке можна було придбати, зокрема, як подарунок, за 25-60 гривень. Невеличкий флакончик обліпихової олії, цукрові скраби для обличчя чи настоянка прополісу теж би стали непоганим сувеніром для друзів чи знайомих.

"За рахунок обліпихової олії шкіра буде м'якою і зволоженою, а прополіс, як відомо, має антибактеріальну дію", – зазначила в розмові продавчиня.

На виставці можна було придбати також мед, різноманітну біжутерію, прикраси для волосся тощо. Дітлахам в парку робили набивки та малюнки на тілі. А ті, хто зголоднів, могли посмакувати пиріжками, адже діяла тут виїзна торгівля.

Та справжнього ажіотажу післяобідньої пори наробив пробіг на ретроавтомобілях з національною символікою вулицями міста, які взяли старт від торгового центру "Ювант".

І дорослі, і малі із неабияким захопленням й здивуванням спостерігали за колоною машин, які "припаркувались" на площі Героїв Майдану. До слова, до своєрідної акції з нагоди свята активно приєдналися і байкери на своїх гучних агрегатах, гуркіт моторів яких було чутно ще здалеку.

Коли ажіотаж трішки втих, бажаючі змогли зробити фото на пам'ять або ж просто поспілкуватись із власниками ретротехніки, яку не часто побачиш в місті залізничників. Скористалась цією нагодою і я. Про що дізналась – коротко розповідаю.

Василь Карпук – один із учасників пробігу. Участь в ньому бере вже другий раз поспіль. Свою "рідненьку" "Волгу" (ГАЗ-24) до цього дійства, як він розповів, готував тиждень, наводячи, так би мовити, "марафет".

На запитання: "Скільки було потрачено коштів на все?" Василь Васильович відповів по-мудрому: "Не рахував". Його "ластівка" – 1983 року випуску, має пробіг 300 тисяч кілометрів.

Із розмови дізналась, що чоловік – щирий автолюбитель, адже хобі із сином в них одне на двох, і це, звичайно, машини. Поруч з батьком свою техніку уважно оглядав син Олександр, який в автосправі став для нього справжнім побратимом по духу.

"Як бачите, ми разом із сином займаємось машинами (правда, в нього більш новіша – ГАЗ-69)", – зазначив Карпук-старший.

На закінчення цікавої зустрічі-бесіди чоловіки висловили щиру вдячність організаторам пробігу, завдяки якому мають неабияку можливість проявити себе в улюбленому ділі.

"Як-то кажуть, і себе показали, і в інших повчились", – підсумували автолюбителі.

Що ж, бажаємо обом успішних та вдалих автопробігів, а нашій неньці-Україні мирного неба.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: під час святкових заходів.

Фото

Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Подружжя Міщанчуків, Сергій та Оксана, продавали національний український одяг. Як нам розповіли, на таких ярмарках бувають постійно.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 681

Репортаж / Святкували всі: і дорослі, і малі

31.08.2017

Святкували всі: і дорослі, і малі

Погожої літньої днини в суботу, 19 серпня, жителі села Любитова були в піднесеному настрої. І не даремно, адже цього дня ми святкували не лише свято Яблучного Спаса, а й усією дружною сільською родиною відзначили День села.

А розпочався день із ранкового Богослужіння у місцевих церквах, де освячували кошики із яблуками, грушами, сливами тощо. Після відправи молодь могла себе випробувати у спортивних змаганнях – таких, як футбол чи волейбол.

Одночасно із цим проводився конкурс дитячого малюнка на асфальті під пильним наглядом районного депутата Тараса Оніжука, який взяв активну участь у підготовці святкового дійства. Під час конкурсу кожен маленький учасник проявляв свої художні здібності та уяву. В яскравих дитячих роботах відчувалася щира любов до рідної України. Всіх діток за старання було нагороджено подарунками від фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».

Далі діти попрямували до дитячого майданчика, де на них чекали чергові інтелектуальні змагання, які для них підготували бібліотекарі.

Також до найменших наших жителів із цікавою розважальною програмою приїздив веселий клоун, за витівками якого залюбки спостерігали глядачі, а його фокуси дивували навіть дорослих. По закінченню вистави всі охочі могли зробити пам’ятні фото із добрим веселуном.

Після цього малеча продовжила розважатись: стрибати на батуті, спускатись із надувних гірок, кататись на поні, ласувати морозивом, солодкою ватою, попкорном та іншою смакотою, яку можна було придбати поблизу.

Молодь теж мала нагоду випробувати свої сили на перекладині чи спритність та влучність у метанні по мішенях.

Захоплюючим видовищем для всіх жителів та гостей села став показовий виступ за участю спортивного коня та професійної наїзниці, які, стрибаючи через високі перешкоди, вражали глядачів та викликали оплески. Завдячуємо спонсору цього дійства О. Шайнюку (ФГ «Фасти»).

Видовищним виявився святковий заїзд представників сіл Любитівської сільської ради, яких гостинно зустрічали господарі свята біля порогу будинку культури. Наближення гостей було чутно ще здалеку. Вони гучно та весело співали українські пісні, їдучи на святково прикрашених підводах. Їх супроводжували молоді хлопці, які, наче справжні козаки, їхали верхи на конях, розмахуючи синьо-жовтим стягом. Прибувши на місце, частували головного господаря – нашого сільського голову Віктора Павлова різними українськими стравами.

Після цього їх було запрошено відвідати мальовничий куточок із цікавими декорованими експозиціями та сільською «Корчмою», в якій пригощали всіх бажаючих різною смакотою. Всю цю красу було створено завдяки зусиллям працівників сільської ради, за що їм – окреме «спасибі».

В цій же «Корчмі» всіх присутніх частували й справжнісіньким козацьким кулішем, смачними тортами, які додавали сили та бадьорості.

А ось у фойє доречно розмістилися бібліотечні виставки-інсталяції. На сторінках книжково-ілюстрованих виставок можна було ознайомитись із історією нашого рідного краю Волині, почитати про Україну, її нелегкий шлях до Незалежності від найдавніших часів козаччини до сучасної АТО та її героїв.

Також тут представлені тематичні папки з фотографіями, де зібрана інформація про Любитів, його пам’ятки, природу та визначних постатей рідного села. Цікаві вирізки з періодичних видань про здобутки та перемоги любитівців зібрані і подаровані односельчанкою А. Борисюк. І все це чудово доповнювали сучасні вишиті рушники, дитячі роботи – дощечки з малюнками, виконані технікою з випалювання по дереву та інше.

Окрасою іншої частини виставки стали давні українські старожитності: рушники з «бабусиної скрині», речі побуту, без яких не обходилась колись жодна українська родина, знаряддя праці та інші цікаві дрібнички. У цих простих на перший погляд речах ще й досі чується відлуння тих далеких років, бо все це – наша духовна і культурна спадщина.

Наступну частину свята продовжила концертна програма, ведучими якої стали Ірина Дрозд та Микола Грищук. Вони привітали всіх глядачів у залі зі святом та побажали гарного настрою.

На знак глибокої шани та поваги до всіх загиблих воїнів, які боролись за Незалежність України, від учасників художньої самодіяльності до обеліска Слави поклали традиційні корзини із квітами.

Далі лунали музичні композиції у виконанні талановитих аматорів сцени: Наталії Демчук, юних сестричок Вікторії та Маріанни Лазарчук, Миколи Клімчука, Людмили Поліщук, Зоряни Гетьман, Ірини Чуль, Надії Сухарської, Анни Шинкарук, Анни Будяковської, Ольги Симонович та інших. Зачарувала слухачів грою на фортепіано Оля Тарасюк.

Прозвучали задушевні тематичні пісні «Це моя земля», «Моє рідне село», «Українська родина», «Калина» та багато інших.

А ось власним музичним твором під назвою «Рідний мій Любитів» порадували слухачів автори пісні (слова Ігоря Тарасюка, музика – Сергія Поліщука). Запальними були й виступи вокального жіночого колективу села Ворони, які викликали щирі емоції та гучні оплески у присутніх.

Далі забавляли глядачів дві куми, роль яких вдало зіграли Вікторія Сачук та Ірина Симонович. У такому жартівливому стилі веселі кумоньки запросили до слова поважних гостей свята, а саме: сільського голову Віктора Павлова та начальника служби у справах дітей Ковельської РДА, куратора Любитівської сільської ради Сергія Ілюшика.

Також слово надали й іншим не менш шанованим гостям: заступнику голови Ковельської ради Олександру Пасенковському, представнику фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Ігорю Пінісу. Представник благодійного фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині» Павло Самолюк зачитав вітальну телеграму від народного депутата України, а також привіз подарунки для святкової лотереї. За сприяння Степана Івахіва у Ковельський район надійде понад 2 млн. 160 тисяч гривень субвенції з Державного бюджету для тепломодернізації загальноосвітніх шкіл та ДНЗ в Люблинці. Зокрема, в Любитові за рахунок даної субвенції замінили старі вікна на енергоощадні в спортзалі місцевої школи, на що виділили 119 тисяч гривень.

У своїх виступах вони вітали всіх зі святом, бажаючи міцного здоров’я та довголіття людям, селу – процвітання та розвитку, Україні – сили та перемоги.

Представниками районної влади були відзначені та нагороджені почесними грамотами кращі односельчани, а саме: С. І. Юстинюк, Л. Р. Охрін, В. П. Ляшук, Ф. І. Божик.

За доброю українською традицією, шановним гостям учасники дійства вручили запашні короваї.

З мудрим словом до присутніх у залі звернувся протеієрей Іван Оринчак, який також приєднався до численних привітань, зачитав власний поетичний твір та розповів повчальну історію, яка примусила задуматись кожного слухача.

І не лише теплі слова про рідне село повсякчас лунали з вуст ведучих, але й про славних майстрів та умільців, які тут живуть. Це – художник та майстер по дереву Володимир Черняк; фотолюбитель, пасічник Петро Гузовський, який ще захоплюється плетінням із соломи та лози; вправна вишивальниця Євгенія Шевчук та її син, майстер з різьби по дереву, Михайло Шевчук; майстер на всі руки Анатолій Мох, який займається виготовленням дерев’яних меблів.

Неможливо було не пригадати тих випускників Любитівської ЗОШ, які досягли чималих професійних висот та зробили значний внесок у розвиток села і країни в цілому.

Ведучі вечора назвали поіменно усіх односельчан-захисників, які у різні часи хоробро виконували свої військові обов’язки. Це – учасники Другої світової війни, Герої АТО, воїни-«афганці».

Також було відзначено поповнення у нашій сільській родині, а це – аж 17 немовлят, названо найстарших жителів села, яким вже за 90 років, найміцніші сімейні пари, які відсвяткували «золоте весілля», та пару, котра нещодавно встигла побратись, вшановано усіх багатодітних матерів-героїнь.

Святкова програма заходу завершилась подякою всім учасникам художньої самодіяльності, врученням святкового торта і бурхливими оплесками вдячних глядачів.

Згодом настав час і для розіграшу безпрограшних лотерейних квитків, на початок якої з нетерпінням чекали її учасники. Серед цінних, корисних та красивих подарунків були: мішки із зерном, поросята, жива домашня птиця, харчові продукти та напої, посуд, сувенірні набори, чайники, сковорода, мікрохвильова піч, праски, тюлі, рушники, відра та миски для побуту тощо. А також суперприз — телевізор від благодійного фонду “Патріоти Волині”.

Незвичним стали професійні послуги від жителів села, які теж стали «частиною лотереї» . Наприклад, на переможців таких щасливих квитків чекали послуги ветлікаря, фермерів, перукарів, похід до майстра з манікюру тощо.

Ввечері настав час для вечірньої дискотеки з «живою» запальною музикою для найвитриваліших мешканців та гостей нашого села.

Особливу подяку висловлюємо усім організаторам свята, а також організаціям, підприємцям, знатним господарям, представникам місцевої влади, які також стали спонсорами свята, надали значну допомогу в проведенні Дня сіл територіальної громади Любитівської сільської ради.

Юлія ВОЙТЮК,

бібліотекар с. Любитова.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня села.

Фото з архіву автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1162

Репортаж / Святкує Люблинецька об’єднана громада

17.08.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Святкує Люблинецька об’єднана громада

Святкування першої річниці утворення Люблинецької об'єднаної територіальної громади, яке відбулося минулої неділі, інакше, як грандіозним, не назвеш.

На території центрального стадіону селища, де проходило свято, розваг було на будь-який смак. Духмяні шашлики, інші смаколики радували люблинчан та гостей селища.

З першої години дня працювали виставки народних умільців і сувенірне містечко, проводились майстер-класи. Яскраві намиста і браслети з дерева, колоритні українські обереги із соломи і засушених трав, картини, посуд, іграшки і багато чого іншого ще приємніше було придбати, зважаючи на те, що "чаклували" над ними руки люблячих сердець, адже свої вироби презентували цілі родини майстрів з Ковельщини, сусіднього Турійська.

Дорослі на честь свята могли пригоститись традиційними ароматними настоянками та медівочкою, виготовленими за рецептами та з продукції власної пасіки ковельчанина Юрія Стречена. А представники ВО "Свобода" пригощали істинно козацькою стравою – гарячим українським кулішем.

Додав азартності й розіграш святкової лотереї. Тож особливо везучим пощастило повернутися додому не з порожніми руками, а з цінними подарунками.

Для малечі – свої атракціони: веселі гірки, батути, каруселі тощо. Навіть на кумедних шотландських поні дітлахи мали можливість покататися.

Приємно відзначити, що у заходах взяли участь жителі громади всіх вікових категорій, багато дітей та молоді у вишиванках, з національною символікою.

А от шанувальників спорту зібрало спортивне свято. Серед найактивніших – майбутнє та надія Ковельщини юні вихованці ФК "Люблинець". Свою ігрову майстерність вони демонстрували під час товариського матчу з футболістами команди "Трактор" (Мінськ) і перемогли з рахунком 1:0.

Того дня відбулася гра чемпіонату району між дорослими командами ФК "Бетон" (Люблинець) –ФК "Радошин", яка завершилась теж на користь господарів поля.

Спортсмени різного віку вправлялися й у змаганнях зі штовхання колоди, кидка набивного м'яча, піднімання гирі, дартсу. Згодом на сцені, в урочистій обстановці, під оплески глядачів переможців "Козацьких забав" було нагороджено грамотами та подарунками.

І от розпочалася урочиста частина святкувань, яка проходила в не традиційній у таких випадках, неофіційній атмосфері завдяки ведучим – красивій, люблячій подружній парі Тетяні та Івану Бурякам, котрі зустрічали гостей на святково прибраній сцені.

Урочистості чергувалися виступами та пісенними номерами у виконанні місцевих талантів, які супроводжувалися нагородженнями й віншуваннями. Але про все по порядку.

Вітальні слова усім односельчанам і гостям свята лунали з вуст голови Люблинецької об'єднаної територіальної громади Наталії Сіховської, котра відзначила, що в ці непрості часи є свята, які дарують хороший настрій, віру в краще майбутнє, надію на благополуччя і стабільність.

– День громади об'єднує всіх, хто тут народився й виріс, хто став її жителем, –звернулася вона до присутніх. – Сьогодні ж творять історію громади, яка об'єднала Старокошарівську та Мощенську старостинські округи з адміністративним центром у селищі Люблинці, шість тисяч її мешканців.

Наталія Миколаївна подякувала всім тим, хто небайдужий до проблем громади та бере активну участь у їх вирішенні й хто долучився до підготовки і проведення Дня громади, побажала миру, злагоди, добробуту, благополуччя та наснаги робити рідний край кращим спільними зусиллями.

Очільниця громади нагородила Почесними грамотами за активну життєву позицію, особистий внесок в соціально-культурне життя об'єднаної громади депутата Ковельської районної ради В'ячеслава Шворака, директора Мощенської ЗОШ І-ІІ ступенів Віталія Новосада, тренера Люблинецької ДЮСШ Юрія Мазура, головного спеціаліста-головного бухгалтера виконавчого комітету селищної ради Марію Вавриш, учасника АТО Сергія Корнелюка, а згодом відзначила дипломами найдостойніших представників громади у різних номінаціях.

Тож у номінаціях "Кращий громадський діяч" відзначено завідуючу бібліотекою с. Мощеної Ольгу Ліщук, "Кращий платник податків" – директора ТзОВ "Укрдорс" Ростислава Сиротюка. А от "Кращими меценатами громади" визнано директора СТОВ "Ратнівський аграрій" Валентина Чернецького, підприємця, волонтера, президента ФК "Люблинець" Ігоря Рубеля, підприємця Руслана Сачука (с. Мощена).

У номінацію "Кращий двір" потрапили сім’ї Петра і Євгенії Морозів (смт Люблинець), Олександра та Орисі Левчуків (с. Старі Кошари), Миколи та Галини Яворських (с. Мощена). Краща ж прибудинкова територія виявилась у мешканців будинку № 3, що знаходиться в Люблинці по вул. Соборній.

Гордістю громади є талановита молодь, успіхи та здобутки якої є не лише на рівні району, області, а й на рівні держави. Це – великі і маленькі перемоги у різних галузях, громадських справах.

Знайомтесь: переможці у номінаціях "Інтелектуальна надія громади" – Софія Бурим (с. Старі Кошари) і Марія Куцова (смт Люблинець), "Спортивна надія" – Діана Случик (с. Мощена) та Антон Тарасюк (смт Люблинець), "Творча надія" – Анастасія Карпук-Сугак (смт Люблинець) та Анна Христюк (с. Мощена).

Але і це не всі нагороди. Керівник громадської організації "Теріус" Валентина Пасаман під оплески присутніх вручила грамоту ще одній активній люблинчанці Ользі Грицюк.

Українські воїни – надійні захисники, віддані патріоти і люди, безмежно відчайдушні, люблячі свою країну, серед яких більше сотні жителів Люблинецької ОТГ. На їхню адресу звучали особливі слова. Щеміла душа, коли отець Матвій, військовий капелан, настоятель парафії Великомученика Пантелеймона Цілителя УПЦ КП смт Люблинця, згадав у своїй проповіді бійців, яких особисто бачив, чув, спілкувався, радів та плакав з ними.

Того дня він, а згодом настоятель місцевої Хресто-Воздвиженської церкви УПЦ отець Павло разом з присутніми на святі молилися за мир на українській землі, за тих, хто його відстоює на наших східних рубежах, за квітучу і щасливу Україну.

Аби розділити радість торжества на свято – завітали й почесні гості – заступник голови Волинської ОДА Сергій Кошарук, перший заступник голови Волинської обласної ради Олександр Пирожик, голова районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, депутат обласної ради Галина Йовик, депутати районної ради Андрій Мигуля, В'ячеслав Шворак, Георгій Корнієвський, представники офіційної делегації з гміни Пухачув (Республіка Польща) та багато інших.

Барвистим калейдоскопом талантів вирувала святкова концертна програма.

Того дня чудову атмосферу та гарний настрій дарували артисти академічного камерного оркестру "Кантабіле" Волинської обласної філармонії (художній керівник Народний артист України Товій Рівець).

Особливого колориту додали виступи місцевих аматорів сцени. Під час святкового концерту звучали народні і не тільки, усіма улюблені пісні, у виконанні дуету Миколи Крощука і Вадима Влащука, солістів Яни Буряк, Каріни Ткачук, Даринки Середи, Наталії Ягодинець, Ані Случик, Тетяни Савчишиної, Андрія Мигулі, а також аматорських гуртів з сіл Кругеля та Старих Кошар, квартету з с. Довгонос, гуртів "Молодички" і "Акцент" з Люблинця.

А увечері "запалили" публіку учасники українського поп-фолк-джаз гурту "Чорні черешні", які зіграли й заспівали як старі відомі хіти, так і нові пісні.

Свято завершилось: вручено всі нагороди, призи, концертно-розважальна програма закінчилась. Яскраві емоції, щасливі і задоволені дорослі та діти – підтвердження того, що святкування вдалося.

Тож щирі слова подяки того дня не раз звучали на адресу тих, завдяки кому воно відбулося, а саме: благодійних фондів Ігоря Палиці "Тільки разом" (забезпечення сценою та призами переможців спортивних змагань), Степана Івахіва "Патріоти Волині" (призи на лотерею, серед яких – холодильник, телевізор, мікрохвильова піч, соковитискач, праски, фени та ін.), СТОВ "Ратнівський аграрій" (директор Валентин Чернецький), ТзОВ "Укрдорс" (директор Ростислав Сиротюк), ТзОВ "Негабарит" (директор Олег Козел), підприємців Петра М’якоти (ТзОВ "Бізнес рейс"), Руслана Ковальчука ("ВДТК"), Наталії Юсюк (салон-магазин "Вікна Саламандра"), підприємців Євгенії Буднік, Володимира Свиріпи, Анатолія Мовчана, Юрія Колотюка, Володимира Стасюка.

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКАХ: під час святкування Дня Люблинецької об’єднаної територіальної громади.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1435

Репортаж / Благословенне Слово, що гартує

10.08.2017 Семенюк Анатолій Володимирович

Благословенне Слово, що гартує

Їдемо і йдемо, здалека та зблизька до цього святого куточка України. І це не випадково. Бо в душі, поруч із любов'ю до рідних, добротою до близьких, вірою в Ісуса Христа та Пресвяту Богородицю, є комірка з духом Лесі Українки.

Відчинімо двері до Лесиної душі. Пам'ятаєте картину, де іконописець зобразив двері без клямки, а за ними у сяйві – Ісуса Христа? Не Він до нас іде – це ми до Нього маємо йти. Він чекає.

Так само і до Лесі заходьмо, щоб напитися з криниці мудрого Слова, втамувати духовну спрагу.

Чим далі від того фатального дня смерті 1 серпня 1913 року, тим ясніше сяє зоря нашої княгині поезії та пророцтва.

Сьогодні, на 26-му році Незалежності, ми опинилися, як у "Давній казці", на роздоріжжі. Карлос та Гвідо пішли праворуч і ліворуч. Бертольд обрав прямий шлях з народом і співцями. Здобув перемоги, прийшло багатство і, як це буває, вже замало стало грошей. Забув, кому він завдячує своїм перемогам. І тепер в його країні:

"Почалися нескінчені

Мита, панщина, податки...

–––––––––––––––––

Люди мучились, мов в пеклі,

Пан втішався, як у раю".

А Бертольд у своїй безмежній владі хоче підкорити співця-поета, а коли той відмовляє, запроторює його до в'язниці. Вдумайтеся: чи це не світлина сьогодення?

І повстав народ, бо Слово віще в темницю не сховаєш, і вбив Бертольда. Замислімося: Леся не оспівує і не возвеличує переможця, не пропонує в кінці казки кисільні береги і молочні ріки. Вона знає, що прийде на зміну інший володар, такий, як і Бертольд.

І ця казка скінчиться тоді, коли припиниться війна Слова правди із словоблудством і злом.

Не менш пророча картина зафіксована Лесею в поемі "На руїнах".

…На руїнах Єрусалиму (України) – покинуті жінки. Чоловіки на заробітках в Ассирії, Ніневії, Вавілоні. В нас – у Польщі, Італії, Португалії.

Коли розчаровані, знедолені і збайдужілі люди, яких, на жаль, немало серед нас і сьогодні, приречено промовляють: "Нащо руїну захищати…", то пророчиця Тірца (Леся) мудро наставляє:

"Потрібна оборона і руїні,

Бо ж земля ця наша…", (читай: українська, найквітучіша, найродючіша, найбагатша і не згоріла, і прийде ворог та стане її обробляти).

Леся не має розгубленості ні в тій далекій, ні в цій сучасній війні: "Живий наш Бог і ми живі". А старовинну арфу (як символ), на якій не вистачає струн, а співцю пророчих слів, вона кидає у воду священного Йордану. Бо потрібне нове Слово – запальне, правдиве, діяльне.

Леся не просто поет-лірик. Ні! Вона – філософ і глашатай боротьби за волю і кращу долю. Вона впевнена, що: "Месники дужі, візьміть мою зброю!", – відгукнеться у нашому серці.

Пишу, а з моїми думками перегукуються думки, висловлені на заході, приуроченому дню смерті Лесі Українки 1 серпня ц. р. в Колодяжному.

Отець Іван Оринчак, настоятель Свято-Миколаївського храму УПЦ КП нагадав притчу про поводиря. Проводив він караван по шовковому шляху, знали купці, що вони в безпеці й на правильному шляху. Так сталося, що на караван напали розбійники. Забрали данину і поставили умову: відпустять всіх, коли дадуть когось у жертву. Така собі перевірка на стійкість, мужність і мудрість.

І віддали купці у жертву свого поводиря (!). Мовляв, шлях короткий і відомий – дійдемо самі. Невдовзі заблукали і загинули в пустелі".

Повчальна річ!

Є в нас поводирі нації і народу. Це – Сковорода, Шевченко, Франко, і, звичайно, в цім ряду жертовнім – Леся Українка.

Вона своїм духом, Словом-крицею, невмирущим серцем і сьогодні стоїть на передовій, де землю нашу захищають Герої, як і нашу волю та Незалежність.

В унісон вищесказаному промовляли свої слова Віктор Козак, голова райдержадміністрації та Андрій Броїло, голова районної ради. Вони наголошували на значимості Лесиного надбання у світовому масштабі. Віктор Козак згадував: "Я бачив, з якою любов'ю у Грузії доглядають за пам'ятником Лесі Українці грузини. Вони впізнали в нас українців. Бо справді, ми ішли до пам'ятника, як до своєї рідної близької землячки". Хвилююче говорив Андрій Броїло.

З подякою владі за підтримку промовляв своє слово Анатолій Силюк, директор Волинського краєзнавчого музею. Лунали подяки на адресу музейників.

Довгі роки біля керма одного із кращих музеїв України стояла Заслужений працівник культури Віра Михайлівна Комзюк. Щиросердечна дяка і пошанування їй – за плідну працю. Сьогодні естафету перейняла Ольга Бойко. Взяла кермо без вагань, і впевнено веде флагман музейної справи через шторми та бурі нашого сьогодення. Що ж, побажаймо стійкості, мудрості і духу Лесиного!

А програма заходу тривала. Як і годиться, відбулась поминальна панахида за участю о. Івана Оринчака. Разом з тим у "білім будиночку" звучали вірші молодих поетів.

Все було так мило і по-справжньому, що думка, немов пташа, гніздилася в душі: Леся жива і є присутньою серед нас.

Це й не дивно, адже генії не вмирають.

Здавалося, відійшли в історію заходи, приурочені до дня смерті Лесі Українки, і можна передихнути. Аж ні! Це була тільки своєрідна прелюдія до головного пошанування творчості Княгині української поезії. 5-6 серпня ц. р. на Ковельщину прибув письменницький десант з усіх куточків України, а також з Білорусі. "Географія" прибулих досить широка – Київ, Львів, Чернігів, Рівне, Мінськ і рідна Волинь.

Прибулі ні хвилини не мали перепочинку. У Ковелі віддали шану співачці досвітніх вогнів біля пам'ятника Лесі Українці, поклали квіти і згадали поетесу мудрим словом. Захід відбувся за участю представників міської і районної влади. Квіти були покладені й до пам'ятника Тарасу Шевченку.

Потому відкрив навстіж свої двері музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному. На гостей чекала широкоформатна програма вшанування Косачівського "сузір'я": екскурсії, поетичні читання і перепочинок в квітучій садибі-музеї.

А коли Сонце покотилося до надвечір'я, письменницька еліта України перемістилася до центральної районної бібліотеки. Цей заклад по праву вважається центром культурного й духовного життя Ковельщини і Волині. Колектив бібліотеки на чолі з директором Галиною Божик разом з відділом культури (начальник Тетяна Матяшук) докладають максимум зусиль для того, щоб культурологічний процес вирував і не затихав. Газета про це писала, і не раз.

…Зал переповнений. Ковельська інтелігенція (і не тільки) хоче почути думки від письменницької еліти України.

Дві години спресувалися в одну мить. Вільний формат зустрічі підняв планку зацікавленості, адже кожен гість висловлював своє сокровення, читав найкращі поетичні творіння.

Недільний день 6 серпня позначився вшануванням неперевершеної "Лісової пісні" у знаменитому урочищі “Нечимне”. Тут відбулося поетично-мистецьке свято "Лісова пісня".

До когорти літераторів долучилися артисти Волинського музично-драматичного театру, аматорські фольклорні гурти із Скулина, Білина, Доротища та районного будинку культури.

Простір вічного Лесиного узлісся наповнився піснями, музикою, грою артистів і мудрим словом. Вшанували хвилиною мовчання пам'ять засновника свята Василя Гея, а разом з тим і воїнів АТО, що віддали життя за шану волю і незалежність.

Так само і до Лесі заходьмо, щоб напитися з криниці мудрого Слова, втамувати духовну спрагу.

ххх

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1337

Репортаж / Нива віддячує хліборобам урожаєм

03.08.2017

Нива віддячує хліборобам урожаєм

Минулого понеділка журналісти «Вістей Ковельщини» разом з представниками регіонального управління райдержадміністрації відвідали господарства району, щоб ознайомитися із ходом жнивних робіт. Зокрема, вони побували на полях СТзОВ «Дружба», «В. Прометей», «Зоря», «Вежа». Що ж там побачили?

СТзОВ “Дружба”

Як відомо, хорошого господарника можна зустріти на виробництві, а тим більше – в жнива. Коли гаряча пора, Валерія Яромчук на полі разом із агрономом Миколою Затерчуком контролюють виробничі процеси.

Обмолочено в товаристві 125 га озимої пшениці, середня урожайність – 44 ц/га. Після збору озимої пшениці приступають до збору ярої пшениці. Сумлінно працюють комбайнери Олег Володькін, Станіслав Кухта, Володимир Стоянович, Віктор Корнелюк, водії Віктор Андросюк, Володимир Михайлюк, Андрій Корольчук, трактористи Анатолій Стасюк, Петро Стасюк, Володимир Михайловський.

На жнивах у «Дружбі» задіяні 4 комбайни, 5 тракторів, 5 автомобілів для транспортування зерна. Валерія Адамівна вважає, що зажинок буде не гірший, ніж торік.

СТзОВ “В.Прометей”

Директор Анатолій Радчук – молодий але досвідчений господарник. Він вправно керує виробничими процесами разом з диспетчером-обліковцем Романом Книшом.

В товаристві обмолочено 2076 га ріпака (урожайність 38,9 ц/га), озимої пшениці 1269 га (намолочено 8502 тонни, урожайність 67 ц/га). На полі одночасно працює 7 комбайнів. Швидко, без затримки відвантажують зерно на автомобілі та вивозять на елеватор. Слідом за збиранням зернових проводять обробіток ґрунту під посів озимих ріпаків.

Серед кращих механізаторів – Валентин Пасічник, Олександр Копанчук, Юрій Павлович, Юрій Римарчук та 21-річний тракторист – Анатолій Федорук.

СТзОВ «Зоря»

У той день ми не застали на виробництві директора СТзОВ «Зоря» Володимира Потапчука, який у справах був в департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації. Але агроном Валентин Сидорчук – фахівець своєї справи та досвідчений головний зоотехнік Юрій Потапчук уміло справляються із покладеними на них обов’язками в галузях рослинництва і тваринництва.

На жнивах задіяно 3 преси, на яких тюкують солому Олександр Онофрійчук, Олександр Кропива, Микола Стецюк. Вантаженням і розвантаженням тюків займаються Олександр Денисюк, Аполінарій Денисюк, Георгій Вишневський.

Із пресами, що відвозять солому, працюють Юрій Яскевич, Микола Бенюк та Олександр Мазурик, Микола Халамай.

Працюють чотири комбайни, на яких трудяться: Павло Чирук, Петро Онофрійчук, Микола Хомяк, Микола Фіщук. На відвезенні зерна зайнято 6 одиниць техніки. Задіяні на очищенні зерна оператори Василь Гордійчук, Юрій Іщук.

СТзОВ “Вежа”

Директор СТзОВ «Вежа» Тетяна Зінчук з усмішкою зустріла нас. Розважлива, вправна господиня, вона вміло керує виробничими процесами. Подбали тут про харчування жниварів: обід та вечерю щоденно готують та відвозять в поле.

З початку жнив обмолочено озиму пшеницю на площі 70 га при середній урожайності 75,4 ц/га. Слідом за обмолотом ідуть прес-підбирачі соломи, щоб підготувати вчасно поля для оранки та посіву озимини під урожай 2018 року.

З полів вже зібрано насіннєву пшеницю. Косять і обмолочують ячмінь, де задіяні 4 комбайни, 4 автомобілі, 2 преси, та по 2 машини, що відвозять і відвантажують зерно.

Цьогоріч багато площ у “Вежі” засіяні соєю, кукурудзою, вівсом та іншими культурами.

Тетяна Василівна особливо вдячна за відповідальну роботу комбайнерам Анатолію Шумеруку, Богдану Мацюку, Петру Супрунюку, Олександру Петлюку, трактористам Миколі Петлюку, працівнику КЗС Богдану Гаврилюку, шоферам Василю Борчаку, Леоніду Шупічуку.

Як бачимо, незважаючи на спекотну серпневу пору, хлібороби Ковельщини жнивують, як-то кажуть, в поті чола свого, дорожать кожною погожою годиною. Побажаємо ж їм високих намолотів, гарної погоди і щедрого ужинку!

Тетяна БЕРЕГА.

НА ЗНІМКАХ: вгорі ліворуч – керівник СТзОВ «Дружба» Валерія ЯРОМЧУК і агроном Микола ЗАТЕРЧУК на пшеничному полі; внизу ліворуч – головний агроном СТзОВ «Зоря» Валентин СИДОРЧУК; в центрі – керівник СТзОВ «Вежа» Тетяна ЗІНЧУК і заступник начальника управління регіонального розвитку РДА Тетяна ШАВЛАЙ; внизу – механізатор Микола ПЕТЛЮК із сином; вгорі праворуч – жнивні роботи у СТзОВ «В. Прометей»; директор сільгосппідприємства Анатолій РАДЧУК.

Фото автора.

СТзОВ “Дружба”

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 978

Репортаж / Літо, річка і ... дівчата

03.08.2017

Літо, річка і ... дівчата

Анатоль проснувся пізно. Сонце колобком котилося у високому небі. Часом гойдалося, немов дитя, на сіро-білих хмарах, а потім знову посилало на землю розпечені промені. Спека сягала градусів тридцяти, але в хаті було прохолодно.

Протерши очі і сполоснувши обличчя холодною водою, Анатоль попрямував до кухні і… був вражений. Там, на тумбочці, на задніх лапках, спершись передніми об кайму глибокої тарілки, стояла сіра миша і видивлялася, чи є щось для поживи.

Ошелешений побаченим, чоловік розгубився. Блискавкою майнула думка: "Спіймати? Прогнати? Погукати кота?". Але миша діяла в умовах підвищеної небезпеки і швидко, сяйнувши маленькими очицями, зникла в щілині між стіною і тумбочкою.

"Не пощастить, – виніс вирок прийдешньому дню Анатоль. – Де це бачено, щоб кіт "Принц" спав на постелі господині, а миші серед білого дня гуляли по хаті? За що йому на сніданок дають м'ясний фарш? Немає порядку ні в державі, ні у власній хаті. Кота треба або зі "служби" звільнити, або з хати вигнати. Теж мені "Принц" датський. Точно знак невдачі…".

Їсти перехотілося. День одягався у кокон безнадії.

"Поїду на річку, скупаюся", – вирішив Анатоль.

Турія тихенько несла свої води у Прип'ять. Білолиці лілії закохано вдивлялися в синє небо. Комиші та очерети шепталися про згубну політику рибалок-браконьєрів, які сітями виловлюють рибу і топчуть їх широке листя. Очеретянка безтурботно посвистувала в заростях, приворожуючи комах.

Поруч з берегом вовтузився якийсь чоловік з відром. Він ходив там, де щойно паслася худоба, і збирав "злитки" органічного добрива. Старався брати не зовсім свіжі, а трохи присохлі на Сонці, із запахом імпортного одеколону.

"Чоловік закоханий в дружину, виконує її забаганки. Та любить огірки і помідори, й цим органічним добривом підживлює їх. Рослини, розчулені такою любов'ю, віддячують високим врожаєм. Сидять чоловік і жінка за сімейним столом, споживають свіженькі рум'яні овочі й щасливіють", – зробив висновок Анатоль. Він залишився задоволеним таким філософським осмисленням людського ланцюга буття.

Плесо кликало у свої обійми. Анатоль шубовснув у воду. Збурив хвилю, підняв міріади прохолодних крапель над собою і поплив на спині. Над ним, на мосту рухалися двоє довгоногих дівчат (видно студенток). Вони поглядали то в один, то в інший бік. Їхні погляди, ніби магнітом, притягувалися до "крутих" автівок, що безперервно неслися "варшавською" трасою. Юнки пізнавали навколишній реальний світ, в якому щасливого збирача органічних добрив не існувало.

Дівчата невпевнено спустилися з високого насипу автостради і, зробивши ритуальний круг, приземлилися на середині поляни з одинокою високою жовтою квіткою. "Об'єкт" для Анатоля став цікавим для спостереження. Зрештою милуватися дівочою красою – це теж задоволення.

Студентки швидко роздягнулися, довіривши свої оголені мідно-бронзові тіла Сонцю. Те залюбки огорнуло їх тридцятиградусною спекою.

Чорнявка в білому купальнику взяла дві пляшки пива і біля пенька намагалася відкрити їх. Не виходило… Біля другого, більш міцного пенька, в позі "мої сідниці люблять Сонце" їй це вдалося. Охолоджений напій із задоволенням побіг всередину розпашілого тіла.

Та раптом чи то на красу дівочу, чи то на запах хмільного напою до них попрямувало стадо молоденьких білявок-кіз. Налякані дівчата посхоплювалися на ноги – хто знає, що в тварин на умі? "Ану, киш, звідси! Що вам тут треба?", – замахали вони руками, ногами і язиками.

Непрохані "гості" на мить відійшли убік, але не всі. З гурту вискочив, як тореадор, рогатий козел і попрямував до споживачок пива. З усього було видно, що його маленького годували із пляшки з соскою.

Звідки юнкам було знати про це? Вони забули, як маленькими теж не раз тримали в роті солоденьку соску. Після короткої "суперечки" за пляшку козлику довелося відступити. Кізки пішли підкорювати високий пеньок, і з нього діставали зелене листя.

Для романтика-художника вимальовувався сюжет картини реалістичного жанру під назвою "Дві оголені пастушки і граціозні кози на пляжі".

А неподалік, вже вимальовувався сюжет нового "відеокліпу" про закоханих. Вони з'явилися з глибоких заростей. Чоловік, віком сорока років, був схожий на американського ковбоя з диких американських прерій. Його потужна статура випромінювала силу і енергію Сонця.

Симпатична подруга, українського типу, з короткою стрижкою, привабливим личком розсипала очима іскринки радості. Вони були закохані. Для ще більшої довіри один до одного раз за разом вливали в себе невеликі ковтки кріпко-білої рідини. Ковбой кидав своїй подрузі компліменти про її красу і привабливість. А згодом переходив на велику політику, мов стратег перед початком всесвітніх реформ, де його подруга має бути щасливою.

Красуня скаржилася на підвищення цін на цукор та борошно, розповідала, що в їхньому районі під час грози згоріла хата, а блискавка вбила дві корови.

Взагалі, ці двоє були схожі на кандидатів у народні депутати. Вони були готові вершити велику політику, будувати нове життя, а у вільні хвилини до безтями кохатися і цілуватися.

…На автостраді гуркотіли автомобілі. По її обидва боки ішли заклопотані перехожі і часом проїжджали велосипедисти. За кількасот метрів плесо вирувало від радісного плескання відпочиваючих. Сонце переходило свій екватор.

Анатоль, набравшись вражень від побаченого, подумав: "А день все-таки вдався. Що не кажіть, а літо – чудова пора року!".

Любомир ФІАЛКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1162

Репортаж / Діаспорна книга повернулася в Україну

27.07.2017

Діаспорна книга повернулася в Україну

Організація «Американці за демократію в Україні», сподвижники української ідеї, серед яких Лідія Тарнавська, Уляна Береза, Ірена Петріна, Еммануїл Притула, вирішили зберегти для нащадків свої домашні бібліотеки, наповнені унікальними для нас книгами, адже це видання, які були заборонені в колишньому Союзі.

Так, протягом року Ковельська гімназія отримала з-за океану 16 коробок, наповнених родинним книжковим скарбом. Кожне видання складає цінність, адже паперових аналогів окремих книг в наших бібліотеках немає, тому ми вирішили презентувати випускникам, батькам, громадськості міста те багатство, яке поповнило полиці нашої гімназійної бібліотеки.

Спільно з Є.О. Мочарською, бібліотекарем гімназії, ми реєстрували та відбирали книги за тематичними напрямками. Таким чином на святі були представлені рубрики «Унікальні книги», «Книги з іменними дарчими підписами», «Літературні знахідки», «Історична література», «Підручники», «Дитяча література», «Шевченківський скарб». Організувати свято діаспорної книги мені допомогли учні 10-А класу, які не тільки обробляли саму літературу, а й прикрашали актову залу, читали вірші поетів-емігрантів, готували мультимедійні презентації.

Сьогодні нам хочеться поділитися радістю й представити ті унікальні книги, які ми отримали в подарунок від діаспори. Книгу Н. Королеви «Що є істина?» отримала в подарунок Лідія Тарнавська у 1967 році як пам’ятку про складання п’ятого іспиту зрілості в школі українознавства Товариства «Рідна школа» в Детройті.

Заслуговує на увагу книга «Іван Мазепа. Людина і меценат» В. Січинського. Ми довідалися, що такі книги дарувалися пластунам-учасникам ювілейного мазепинського року за найбільшу кількість прочитаних українських книжок на святі Весни у Балтиморі у 1954 р. Таку книгу отримала Ірина Притула.

Ми пишаємося тим, що сьогодні можемо показати вам унікальну книгу «Кобзар» Т. Шевченка, видання 1921 року, де зазначено, що це народне видання з примітками В. Сімовича, яке зареєстроване у Катеринославі-Кам’янці- Лейпцигу.

У видавництві «На чужині», яким опікувалося книжкове товариство «Універсальна бібліотека», у 1947 р. вийшла друком новела М. Хвильового «Я», про яку ми в Україні дізнаємося лише після проголошення Незалежності. Знаковим виданням є комедія Івана Багряного «Генерал» 1948 року, яка вийшла у видавництві «Україна» при МУРі, де автор пророкує майбутнє України, починаючи розповідь словами: «Був 2041 рік…».

Варто звернути увагу на книги Володимира Винниченка. Виявляється, що в Нью-Йорку була створена Комісія для вивчення та охорони спадщини цього письменника та політичного діяча, яка прийняла рішення вперше представити його рукописну спадщину. Знаменним є те, що в редакційній колегії видання п’єси «Пророк» працювали Григорій Костюк та Володимир Міяковський, відомий літературознавець, архівіст, який народився в нашому Ковелі.

Цікавим є видання «Сестричка Мелася» Марка Вовчка із особистої бібліотеки Уляни Климишин видавництва «Нашим дітям», що в Торонто. Емігранти організували бібліотеку юного читача, яку назвали «Євшан-зілля», щоб навчити дітей захищати своїх рідних, свій народ і рідну Батьківщину.

Щоб рідну землю не забувати, української материнської мови не цуратися, діаспора, в першу чергу, подбала про навчання дітей та молоді й створила підручники. Вражає «Читанка» І. Бондарчука для 4 року навчання, видана у Торонто в 1975 р., вона починається молитвою «Ласкавий наш Боже». Читанка укладена так, щоб діти не тільки вчилися читати, а й знали історію, географію України, визначні постаті, серед яких Тарас Шевченко, Леся Українка. Діти мали ще й читанку з українознавства «Слово рідне», яка обов’язково вміщувала розділи «За соборну Україну», «Т. Шевченко – геній України», «Лихоліття на Україні», «Праця і пильність – основи життя». Кілька слів про підручник з історії України, виданий у Філадельфії у 1959 р., він містить три розділи: княжі, козацькі та нові часи, тобто утворення УНР. У підручнику вміщені світлини, до нього додається дитяча енциклопедія «Слава не поляже» та «Історія України» І. Крип’якевича.

Нас зацікавили «Повстанські нариси» Є. Дмитрука, видані у Мюнхені 1951 р. з присвятою, науково-популярний нарис І. Павелка «Україна-Русь і Московізм», виданий у Буеносі-Айресі в 1952 р., книга М. Марунчака «Система німецьких концтаборів і політика винищування в Україні» з присвятою, де згадується Ковельщина.

Література, яку ми отримали з-за океану, вражає своїм тематичним багатством та жанровою різнобічністю. Багато є книг з мистецтвознавства, духовної літератури. Сьогодні хотілося б згадати «Співаник УПА», який був власністю Я. Тарнавського. Тут вміщені ноти та текст пісні «На Волині».

Не можемо не пишатися, що наша Шевченківська полиця поповнилася унікальними книгами, серед яких «Заповіт» 45 іноземними мовами, він побачив світ у видавництві Ю. Середяка у Буенос-Айресі та переклади творів Шевченка за редакцією Б. Кравціва з Чикаго у видавництві М. Денисюка. Отримали цікаву книгу Василя Барки «Правда Кобзаря», яка вийшла у видавництві «Пролог», а також факсимільне видання рукописної збірки 1847-1860 рр.

Зрозуміло, що представити весь діаспорний книжний скарб, який ми отримали, неможливо, адже це лише перші кроки. Маємо намір створити в гімназії бібліотеку-музей унікальної книги, проводити тематичні презентації, громадські обговорення, запрошувати науковців, про це вже домовлено з директором Музею лесезнавства при СНУ Давидюк Тетяною.

Ці книги врятували нашим землякам життя, бо вони були тією ниточкою, яка зв’язувала їх із втраченою батьківщиною, вони стали духовними орієнтирами, котрі направляли на шлях українства. Нам залишається вклонитися та щиро подякувати родині Касянчуків, Лідії Тарнавській, Ірені та Анні Петріним, Уляні Березі, родині Еммануїла Притули та всім тим, хто долучився до повернення української книги на терени рідної землі.

На святі мали слово Анатолій Семенюк, Ніна Габрилевич, Ольга Бичковська, Олена Вальчук (на знімку), які поділилися своїми враженнями, оглянули тематичну книжкову виставку та творчий доробок нашої майстрині-вишивальниці.

Людмила Барановська,

заступник директора з навчально-методичної роботи з обдарованими

дітьми Ковельської гімназії.

Так, протягом року Ковельська гімназія отримала з-за океану 16 коробок, наповнених родинним книжковим скарбом.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 648