Репортаж / Коли робота спориться

05.10.2017 Мороз Оксана Леонідівна

Коли робота спориться

Надворі осінь – найбагатша пора року, коли слід збирати урожай та готуватись до зими. Здавалося б, ще трохи – і можна відпочити.

Та це не про сільських трударів, яким вистачає буденних клопотів практично завжди. Тільки-но завершиш одну роботу, як пора приступати до іншої. І так з дня на день.

Оскільки деякі синоптики обіцяють нам ранні холоди, люди стараються не гаяти часу, аби встигнути все зробити до їх настання. Тож сидіти без діла, як говориться, нема коли.

Про те, чим живе очолюване ним фермерське господарство "МОЩЕНА" в непростий для аграріїв період, розповів днями журналістам його керівник Василь Потапюк:

– Нині триває посів озимих зернових культур, якими засіяли 25 гектарів. Загалом під цю культуру плануємо відвести 110 гектарів.

На польових роботах задіяні тракторист Ігор Мартинюк, сівачі Павло Вижовець та Володимир Мизовець, які сумлінно виконують покладені на них обов'язки.

Напередодні завершили заготівлю кормів на зиму, заклавши кукурудзу на силос. Його маємо 140 тонн.

В господарстві утримують переважно молочну худобу.

– Молоко реалізуємо на "Дубномолокозавод" за ціною 6,20 гривень за літр. Так що на цьому більш-менш тримаємось, – додав Василь Миколайович.

Василь Потапюк також зазначив, що цьогорічний урожай набагато кращий, ніж був в минулому році.

– Це, звичайно, тішить мене, як керівника. Але ж знову не дає нормально працювати та функціонувати господарству на належному рівні чергове подорожання дизельного палива, мінеральних добрив тощо, – поділився клопотами сьогодення.

– Та ми не опускаємо рук, намагаємось втриматись "на плаву", хоч соціально-економічна криза час від часу все-таки дає про себе знати. Наш девіз – впевнено тримати курс вперед, будувати плани на майбутнє, що ми й робимо, – додав на завершення коротенької бесіди керівник згаданого вище господарства.

Тож щиро бажаємо, аби трудівники-працелюби сміливо втілювали задумане в життя, а фінансові перепони все менше траплялися на шляху тих, хто по-справжньому залюблений в працю, яка приносить не тільки користь, а й задоволення.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: на полях фермерського господарства "МОЩЕНА".

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 909

Репортаж / Мощена – співуча, квітуча, зелена

05.10.2017

Мощена – співуча, квітуча, зелена

Вже стало доброю традицією у населених пунктах нашого краю відзначати День села, свято маленької Батьківщини, де кожен з нас народився, виріс і живе.

У неділю 24 вересня вперше його відзначили і мешканці села Мощеної.

Незважаючи на примхи погоди, свято пройшло піднесено, в урочистій та щирій атмосфері.

Село Мощена розташоване на північний захід від Ковеля на відстані 7 кілометрів. Історична назва села – "Мощона", яка вочевидь походить від слова "мостити" – можливо, перші жителі вимощували місце для поселення або дорогу.

Кожне село має свої історію, традиції, звичаї, добрих і працьовитих людей, яких варто вшановувати за їх добрі справи.

Свято проходило в центрі села на території дитячого садочка "Казка", який є окрасою нашого населеного пункту. Уже з першої години дня на огляд присутніх були представлені виставки: "Моє село – колиска долі" за розділами: "Село на сторінках газети "Вісті Ковельщини". На фотознімках були кращі люди нашого села різних професій та вподобань.

Друга частина виставки мала назву: "Мощена, Мощена, співуча, квітуча, зелена". Бо мощенці – співучий народ. На фотографіях – учасники художньої самодіяльності різних років та вікових категорій, які своїм чарівним голосом звеселяли глядачів, дарували їм бадьорий настрій.

Люди залюбки вдивлялися у фотографії і впізнавали самих себе, аматорів сцени. Були представлені вишивані роботи кращих майстринь-вишивальниць – "Рушники ви мої, рушники". Свої роботи презентував Григорій Чернік у номінації "Сам собі майстер". Він представив сільськогосподарське знаряддя, зокрема, міні-трактор з причепом, столярні вироби, побутові предмети.

Мощенці мали можливість придбати мед з власної пасіки жителя с. Черкаси Василя Вербицького.

Учні місцевої школи частували бажаючих тістечками, бутербродами, які швидко розійшлися. За українським звичаєм учасників свята пригощали салом, домашньою ковбаскою, а також істинно козацькою стравою – гарячим українським кулешем. Малеча мала можливість досхочу побавитися на батуті, гойдалках.

З нагоди свята відбулися спортивні змаганнях з різних видів спорту. Переможці нагороджені грошовими преміями. У змаганні з гирьового виду спорту відзначили Вадима Ліщука.

Ще до урочистої частини відбулося сільське шоу. Мешканці однієї із вулиць ("циганської", як називають її по-сільському) представили "циганські хрестини". Там дійсно проживає багато молодих людей, багатодітних сімей, багато дітвори, як у громадян ромської національності. Молоді чоловіки і жінки, одягнуті в різноманітні циганські костюми, у супроводі музики, танців та пісень рухалися до центру села з шатром, прибраним різною різнокольоровою атрибутикою. Їх виступ прикрасив свято, звеселив людей, додав бадьорого настрою.

Центральна вулиця села продемонструвала "Українське весілля". Традиційно несли весільний коровай. Дружба (Анатолій Кашик) супроводжував молодих. Роль нареченої зіграла Лариса Веремійчук, а нареченого – Сергій Копелюк.

Все це дійство зворушило, звеселило, додало ще більше святковості, сміху та радості присутнім.

Розпочалася урочиста частина святкування. Ведучі свята – Тетяна Савчишина та Богдан Клодчик "сплели" теплий і щирий віночок вітань.

"Село моє, для

мене ти єдине,

Для мене ти найкраще

на землі…

Частинка серця

і країни,

Переплелись і

радості, й жалі".

Розділити радість торжества на свято завітали голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, депутат обласної ради Галина Йовик, депутат районної ради Василь Мичко.

Урочистості чергувалися виступами та пісенними подарунками у виконанні місцевих талантів, які супроводжувалися нагородженнями й віншуваннями.

Вітальні слова з нагоди свята пролунали з вуст голови Люблинецької об'єднаної територіальної громади Наталії Сіховської. Вона привітала всіх жителів Мощеної зі святом – Днем села, яке відзначають вперше. Побажала всім міцного здоров'я, щастя, любові, сімейного благополуччя, віри в краще майбутнє, миру і стабільності в нашій країні.

Очільниця громади вручила подяки: трактористам-комбайнерам, які обслуговують односельчан по обробітку землі, – Сергію Копелюку, Володимиру Христюку, Віталію Вижовцю, Ігорю Клодчику, соціальному працівнику Тетяні Білінець, настоятелю церкви с. Мощеної Василю Старевичу, завідуючій ФАПом с. Черкас Тамарі Савчишиній, зав.клубом с. Черкас Галині Середюк, керівнику фермерського господарства с. Мощеної Василю Потап'юку, підприємцю Світлані Абрамчук, учасниці художньої самодіяльності з 30-річним стажем на сцені Надії Христюк, підприємцю Марату Шарифуліну.

Голова РДА Віктор Козак і голова райради Андрій Броїло теж привітали мощенців з святом села і вручили Почесну грамоту за активну життєву позицію та особистий внесок в соціально-культурне життя громади зав.дитячим садком "Казка" Ірині Мичко та зав.клубом с. Мощеної Любові Зінчук.

Не забули привітати людей поважного віку, які прожили більше 90 літ. Це – Зінаїда Клімук (94 роки), Ірина Градищук (90), Євгенія Рижко (90). Здоров'я Вам, благополуччя, щасливої старості! Хай зозулі кують до 100 літ!

Виконуючий обов'язки старости сіл Мощеної і Черкас Анатолій Ліщук щиросердечно привітав своїх односельчан з гарним святом, подякував усім, хто взяв активну участь в організації дійства, учасникам художньої самодіяльності. Побажав усім миру, благополуччя, щоб село цвіло-процвітало, було чистим і охайним.

Він вручив квіти і таблички "Двір зразкового порядку" сім'ям Василя та Лідії Марчуків, Василя і Ольги Савчишиних, Михайла та Ніни Михейчевих, Валентині Хом'як, Надії Кушнерук, Ірині та Олегу Торбицьких, Олексію Горенчуку, Миколи та Галини Поліщуків.

Особливого колориту додали виступи місцевих аматорів сцени. Під час святкового концерту звучали усіма улюблені українські пісні у виконанні Ані Христюк та Каріни Ткачук, дуету Ірини Макаль та Лізи Атавіної, Ольги Ліщук та Любові Зінчук, Василя Старевича та Ірини Макаль.

Щирими оплесками вітали солістку Тетяну Савчишину з піснею "Родина", солістів Івана Масловського, Аню Случик, Аню Христюк. Чудову атмосферу, гарний настрій дарували жіночий вокальний ансамбль "Криниця" піснею: "У фермера я робила…" та ін. Лунали пісні про село.

На завершення святкового концерту як гімн села звучала пісня на слова Анатолія Семенюка та музику Ольги Ліщук "Пісня про Мощену". Її співали учасники художньої самодіяльності та всі присутні.

Свято продовжилося розіграшем святкової лотереї. Тож особливим щасливчикам пощастило повернутися додому не з порожніми руками, а з гарними і цінними подарунками. У цьому посприяв "Благодійний фонд "Патріоти Волині", представник якого Клавдія Савчук взяла участь у святі і виступила з щирими привітаннями.

Урочистості завершилися. Вручено всі нагороди, концертно-розважальна програма підійшла до кінця. День села у Мощеній відзначили по-родинному, з добром, радістю і любов'ю.

Ольга ЛІЩУК,

громадський кореспондент “Вістей Ковельщини”.

НА ЗНІМКАХ: під час Дня села Мощеної.

Фото з архіву райдержадміністрації.

У неділю 24 вересня вперше його відзначили і мешканці села Мощеної.

Незважаючи на примхи погоди, свято пройшло піднесено, в урочистій та щирій атмосфері.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1303

Репортаж / Гарний настрій був у всіх

28.09.2017

Гарний настрій був у всіх

Для мене рідне і єдине

Моє волинськеє село,

Бо більш такого в цілім світі

Нема, не буде й не було!

Гарної сонячної днини жителі села Білашева були у чудовому настрої, дружно йшли до будинку культури, щоб усією громадою відзначити День села.

Цього року святкування було особливим, адже Білашів святкував свій 480-й день народження. Перша згадка про село сягає початку ХVI століття в акті від 20 грудня 1537 року про розмежування маєтків Василя Сангушка Ковельського – Ковля, Клевецька від маєтку Андрія Сангушка Коширського – Городильця.

День села ми відзначаємо вп’яте, тому це теж наш маленький ювілей. А передувала святу велика клопітка робота, адже сама програма його була дуже насиченою. Це – виставка українських старожитностей, спортивні змагання, розваги, конкурси, концертна програма, розіграш лотерей, святкова дискотека.

Головне дійство розпочалося на подвір’ї будинку культури. Тут усіх радо зустрічали «господарі» – Оверко та Одарка в імпровізованій світлиці, прибраній старовинними рушниками, вишивками, глечиками та горщиками, чаруючи присутніх своєю автентичністю.

Спочатку ентузіасти демонстрували спритність у спортивних змаганнях (дартс та армреслінг) – чоловіки та жінки. Почесні перші місця здобули відповідно Едуард Чуль та Тетяна Мартинюк, а також Василь Антонюк та Оксана Тарасюк, з чим їх привітали і нагородили подарунками.

Наймолодші гості свята мали нагоду від душі настрибатись на батуті, поласувати солодкою ватою, морозивом та іншою смакотою.

Згодом фанфари зібрали усіх гостей біля літньої естради, святково вбраної у національні кольори. Розпочали дійство ведучі Тетяна Мартинюк і Дмитро Топольський.

У сценарії концерту (автор Раїса Рибчук) майстерно переплітались віршовані рядки про Україну, Батьківщину та рідне село, виступи почесних гостей, задушевні пісні, гумористичні сценки.

На святі ведучі зачитали імена жителів сільської ради, які перебували і на даний час перебувають у зоні АТО.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять про загиблих, котрі у різні часи захищали рідну землю. Депутати сільської ради поклали квіти до обеліска Слави та Пам’ятного знака.

Привітальні слова виголосили: представник благодійного фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині» Павло Самолюк, депутат районної ради Микола Чуль, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Віктор. Вони побажали любові та злагоди кожній родині, гарних врожаїв та мирного неба над головою, а нашій неньці-Україні – незалежності, миру й процвітання.

Сільський голова Віктор Денищук у виступі зазначив:

«День нашого села – це свято всіх, хто тут народився і виріс, хто приїхав колись, щоб залишитися назавжди у селі з особливим колоритом, традиціями і славною історією. Дякую всім, хто не тільки на словах, а й конкретними справами розбудовує та прикрашає свій будинок, свій двір, вулицю, все наше село.

Хочу побажати рідній землі, а, отже, кожному з Вас, розквіту й процвітання, духовної міці та волелюбності, національного духу і гідності, благополуччя, самоповаги і натхнення. А ще – рясних врожаїв на хлібних нивах та у садах, гарного приросту у господарствах. Щоб не переводився рід український, нехай віщун радості – лелека приносить у Ваші оселі якомога більше немовлят. Хай кожен наступний день буде зігрітий добром і теплом, повагою та розумінням від рідних і близьких. Любові Вам, благополуччя та мирного неба над головою, Божого благословення. З Днем народження тебе, рідне село!»

Віктор Анатолійович щиро подякував спонсорам свята та усім тим, хто допомагав у проведенні та організації Дня села.

Оскільки це п’яте, ювілейне свято, то й вітали усіх ювілярів, яким виповнилися у цьому році «круглі» дати. Окрім гарних подарунків, вони отримали ще й музичні вітання. Також поздоровили іменинників, які саме у цей день відзначали свої дні народження (Ірина Іванюк та Віктор Денищук). У відповідь на привітання Віктор Анатолійович прочитав глядачам вірш Івана Оринчака, який йому припав до душі, із збірки «Привілля долі» – « Я хочу Вам подякувати, люди».

Свою майстерність виконання продемонстрували солісти Сергій Величко, Сергій Поліщук, Тетяна Мартинюк, Анастасія Тарасюк, Наталія Сидлярук. Порадували глядачів виступами аматорський колектив с. Білашева (Тетяна Масловська, Світлана Денишук, Ольга Марчук, Валентина Гаврилюк, Раїса Рибчук) і колектив з Перкович (Сергій Величко, Валентина Величко, Петро Величко, Олена Веремчук, Валентина Антонюк, Людмила Лозовицька, Павло Лозовицький). А от життєву історію про куму та кума майстерно заспівали та зіграли Віталій Симонік і Світлана Денищук.

Глядацького визнання заслужили і актори-аматори, якими здавна славиться будинок культури. Сценки «Соковижималка» (Тетяна Масловська, Раїса Рибчук) та « Одружені пари» (Валентина Величко, Петро Величко, Світлана Величко, Валентина Антонюк) стали окрасою концертної програми і влучним доповненням до сценарію.

Концертна програма добігала кінця, але попереду було ще стільки цікавого! Господар свята – сільський голова Віктор Денищук запросив усіх гостей скуштувати смачного українського кулешу. Його радо та від щирого серця приготували Людмила і Василь Шинкаруки.

Трішки підкріпившись та набравшись сили, учасники свята перейшли до наступної забави – перетягування каната. У цьому конкурсі брали участь представники вулиць Веселої, Кайдана, Шевченка, Космонавтів, Зеленої та команда з Перкович.

Команди старалися відстояти честь своєї вулиці, а глядачі шаленими оплесками та запальними вигуками підтримували їх. У цьому конкурсі першість виборола команда з Перкович, за що й отримала гарний подарунок та аплодисменти глядачів.

Поблизу будинку культури працювала виїзна «точка» торгівлі. А магазин «Каскад» порадував усіх покупців гарною акцією. Увесь день тут можна було придбати будь-який товар зі знижкою 5 відсотків. Та найбільший ажіотаж викликав розіграш лотереї, адже щасливці мали можливість виграти десятки цінних призів, серед яких – зерно, мед, риба, побутова техніка.

Супер-призами стали мікрохвильова піч від фонду Степана Івахіва “Патріоти Волині” та бензокосарка від жителя села Грушівки Анатолія Бердникова.

Але на цьому святкування не закінчилося, адже попереду була святкова дискотека, яка закликала до танцю усіх бажаючих.

Хочеться подякувати усім організаторам, спонсорам та учасникам свята, які допомогли організувати та провести святкування Дня сіл Білашівської сільської ради та побажати міцного здоров’я, любові, мирного неба над головою, творчих успіхів та нових ідей!

За дорученням

жителів села Білашева Тетяна МАСЛОВСЬКА.

НА ЗНІМКАХ: під святкування Дня села.

Фото Ірини ТЕРЕЩУК.

Для мене рідне і єдине

Моє волинськеє село,

Бо більш такого в цілім світі

Нема, не буде й не було!

День села ми відзначаємо вп’яте, тому це теж наш маленький ювілей.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 998

Репортаж / Свято туризму у коледжі

21.09.2017

Ковельський промислово-економічний коледж Луцького національного технічного університету – навчальний заклад, який вирізняється з-поміж інших неординарним підходом як до навчання, так і до студентського дозвілля.

Єдність коледжівської родини простежується у кожному заході, у вирішенні нагальних питань, у підготовці та проведенні різного роду свят. Адже тільки той, хто вміє добре працювати, вміє гарно та з користю відпочивати. Тому до Всесвітнього дня туризму коледж завжди готується ґрунтовно.

Керівник фізичного виховання Ющук Руслан кожного разу пропонує студентам нові та цікаві завдання: естафета на новому спорядженні, складання намету, формування колодязя з полін, приготування козацької страви. Юнацький запал, неперевершене бажання перемогти спонукало студентів бути активними, швидкими, точними та влучними. Схилившись над казанами, студенти чаклували над козацькою смакотою. А підігрівали інтерес до конкурсів грошові винагороди від громадської організації «Студентський спортивний клуб «Атлет».

Цікавим та приємним залишається той факт, що жодної байдужої людини на святі туризму не знайшлося. Навіть члени журі (адміністрація коледжу), досхочу скуштувавши козацьких страв, намагалися пройти не таку вже й просту естафету. Як це випробування вдалося суддям? Добре, що аматорські спроби оцінювалися не на час (жарт, звичайно).

19 команд змагалися за перше місце, частки секунди вирішували долю переможців. Одного балу не вистачило 113 «Д» групі спеціальності «Менеджмент» до перемоги, тому журі вирішило нагородити першокурсників заохочувальним грошовим подарунком. Третє місце виборола команда завзятих перевізників, студентів 204 «Д» групи спеціальності «Транспортні технології», друге місце посіла команда хлопців, студентів 203 «Д» групи спеціальності «Автомобільний транспорт», які впевнено та цілеспрямовано йшли до фінішу.

Приз за перше місце отримала команда згуртованих та спортивних юнаків 388 «Д» групи спеціальності «Галузеве машинобудування». Вітаємо переможців! Так тримати!

Усіх учасників спортивного свята привітала директор коледжу Тетяна Селівончик. Тетяна Василівна подякувала коледжівській родині за активність, спритність, дружність, а ще за чистоту та охайність, залишену після себе у лісі. Ігор Ілюшик, заступник директора з навчальної роботи, відзначив, що день, проведений на природі, виявився плідним та корисним для усіх коледжівців: як для студентів, так і для викладачів.

Загальне враження від дня, проведеного на лоні природи, у колі друзів та однодумців – це щастя, радість та неймовірна насолода. Дружна коледжівська родина повернулася у коледж стомленою, але задоволеною.

Олена Шульган,

заступник директора з виховної роботи.

Свято туризму у коледжі

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 937

Репортаж / Село моє – краплиночка на карті

21.09.2017

Село моє – краплиночка на карті

В газеті «Вісті Ковельщини» 7 вересня ц. р. був опублікований фоторепортаж про День села Поворська, якому виповнилося 519 літ. Свято пройшло гарно, урочисто, змістовно, про що автор докладно розповів.

У своєму листі я хочу продовжити розмову, адже нині Поворськ не просто населений пункт, а центр об’єднаної територіальної громади, яку очолюють вмілі організатори людей, ініціатори багатьох корисних починань голова Сергій Семенюк, його заступник Михайло Никитюк. По-діловому працює новообрана сільська рада.

Сьогоднішні здобутки громади спираються на результати праці, бойові і трудові подвиги попередніх поколінь. Адже історія села – багата, героїчна і просто цікава. У недалекому минулому Поворськ був справжнім центром сільськогосподарського, промислового, культурно-освітнього розвитку тутешнього регіону.

У писемних джерелах село вперше згадується 1498 року в дарчому акті литовського князя Олександра на ім’я А. Сангушка. В 1511 році король Сігізмунд І подарував Поворськ князю К. Островському, після смерті якого власником став його син Ілля. Звичайно, про ті часи ми можемо довідатися лише з історико-краєзнавчої літератури, але люди мого покоління пам’ятають повоєнні літа, коли тут поступово налагоджувалося життя після кровопролитної Другої світової війни.

Сьогодні ми добрим словом згадуємо учасників боїв з фашистськими поневолювачами, багато з яких загинули в боротьбі за волю України. Безпосередньо за Поворськ віддали свої молоді життя понад 1700 чоловік. Чисельними були партизанські загони, котрі діяли в тутешніх лісах, а також підрозділи Української Повстанської Армії.

Зокрема, широко відомий Петро Самчук, який очолював загін народних месників. У селі він збудував хату, яка й нині у хорошому стані. Тут живуть його рідні. Бойовими і трудовими справами відомий дільничний інспектор поліції Іван Дубницький, білорус за національністю. Вдвох з дружиною Марією виховали гарних дітей: син Анатолій – військовий, дочка Надія – педагог. 95 років виповнилося ветерану війни Федору Дятлу. Перелік мужніх захисників Батьківщини можна продовжувати, як-то кажуть, до безкінечності.

Традиції ветеранів гідно продовжує молодь, виконуючи свій патріотичний обов’язок в армійських лавах, а також у зоні АТО. Поворчани свято бережуть пам’ять про свого земляка Миколу Яворського, який загинув у боях з агресором на Сході України. Без чоловіка і батька залишилися дружина і двоє діток. Вічна слава Герою!

Ще не так давно на території села діяли потужні підприємства – відділення райсільгосптехніки і райсільгоспхімії, сільське споживче товариство, яке мало розгалужену мережу магазинів і закладів громадського харчування, безалкогольний і ковбасний цехи, пекарню. Відділення зв’язку об’єднувало і поштовиків, і електрозв’язківців. Взагалі, можна сказати, що тут було справжнє містечко з досить розвинутою інфраструктурою (комунально-побутові заклади, ветлікарня, аптека, дільнична лікарня і т. д.).

У соціально-економічному розвитку населених пунктів важливу роль відігравало колективне сільськогосподарське підприємство, яке в різні часи очолювали Василь Тимощук, Федір Гейчук, Василь Хміль. На належному рівні займалися тваринництвом і рільництвом, мали тракторну бригаду, млина, лазню, цегельний завод, від якого, на жаль, залишилася тільки труба. Все це – робочі місця, на яких залюбки працювали сотні людей з довколишніх сіл.

У Поворську – чисельний загін інтелігенції, котрі рухають вперед нашу освіту (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів), культуру (місцевий будинок культури, бібліотека тощо). Свої послуги надавали і надають залізнична станція, лісництва. Далеко за межами Волині відомий військовий полігон. Я пам’ятаю, як колись літаками можна було за один карбованець політати і помилуватися довколишніми краєвидами з висоти пташиного польоту. Адже між Ситовичами, Пісочним і Поворськом функціонував аеродром. Авіація тоді обробляла поля хімікатами.

Звичайно, все те саме не робилося. Це – наслідок напруженої праці людей, їх керівників. Згадую їх прізвища – Підлужний, Ващук, Голуб, Швидкий, Бєляєв, Романюк, Туревич, Цибуляк, Дерев’янчук, Байда, Гайко, Гайдучик, Борисюк, Новарчук, Басіста, Клеутін та багато, багато інших – всіх практично неможливо згадати, бо газета не «гумова». Вони працювали в різних галузях, а робили спільну справу – примножували славу села.

Про гарні діла поворчан вчора й сьогодні говорили на святі і голова Сергій Семенюк, й інші виступаючі, і ведучі Валентина Бубулас і Юрій Бусел. Цікавою і насиченою була розважальна програма на гарно прикрашеному місцевому стадіоні. Приваблювали увагу «Корчма», оформлена в старовинному українському стилі, де господарював Федір Рудь. Добру справу зробив благодійний фонд «Патріоти Волині» Степана Івахіва, сприяючи проведенню лотереї.

Хочеться щиросердно подякувати за велику організаторську роботу керівництву об’єднаної громади, особисто Сергію Семенюку, всім, хто долучився до підготовки і проведення Дня села. Бажаю, шановні земляки, кожному з Вас миру, добра, благополуччя, здійснення всіх планів і задумів!

Олена ВАВРЕНЮК,

голова ветеранської організації с. Ситович.

НА ЗНІМКАХ: під час Дня села в Поворську.

Фото з архіву автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1126

Репортаж / Живе в селі ветеран...

21.09.2017

Живе в селі ветеран...

Як мало сьогодні серед нас тих, кого обпалив вогонь Другої світової війни! Як багато хочеться про них сказати, написати, розповісти, аби нинішнє і прийдешнє покоління пам’ятали героїв, які відстояли мир на нашій землі.

Нині моя розповідь – про учасника бойових дій Володимира Федоровича Янка з Майдана. В селі всі знають цього чоловіка: він завжди усміхнений, від нього так і віє теплом, добротою. Здавалося б, чому? Життя не тішило і не пестило його. Володимир Федорович пройшов крізь усі колючі терни, що були на його життєвому шляху.

Десь там, за туманами, виринають спогади про батьків. А, може, то просто уява? Бо їх не стало, коли діти були малими. І хлопцеві довелося із самого дитинства пізнати усяку роботу. Чи важко було? Сім’я «за Польщі» працювала на своїй землі, було сяке-таке господарство. Тож після смерті батьків усе те лягло на дитячі плечі.

Якось виживали. Вже й попідростали діти, могли самі обробляти землю, доглядати худобу. Але все перекреслила війна. Старшу сестру Надію забрали на роботу в Німеччину першим набором. Залишилось їх троє – старший Володя і дві менші сестри. Яке то було сирітське дитяче життя у роки війни? Нині навіть уявити важко, а вони трималися. Світло Перемоги прийшло в березні 1944 року. Зраділи діти. Роботи багато, люди поступово звикали до мирного життя. Але одного дня викликали до військкомату і вручили повістку в армію. Це був останній військовий призов. Володі виповнилося 17.

Молодих хлопців зібрали в Голобах у військкоматі, потім привезли в Ковель. А далі відправили в товарних холодних вагонах, ніби худобу. Ніхто не знав, куди. Коли, нарешті, зупинився поїзд, побачили вивіску: «Саратов». Саме тут, у холодних казармах, Володимиру довелось проходити військову підготовку.

Ті, хто призивався останнім набором, а це народжені 1927 року, знають, що таке «військова підготовка». Це – справжнє пекло. Небагатослівний нині ветеран Володимир Федорович, але, згадуючи ті часи, відчуває, як сльози туманять очі. Тоді махне рукою і скупо скаже: «Чого тільки не пережили? Головне – вижили».

Після “підготовки” їх повезли на Захід – спочатку була Білорусь. Він – солдат війни, піхотинець. За скупими словами спогадів – тисячі кілометрів в сніг, болото, під палючим сонцем і в дощ. Сотні кубометрів землі перекопали, ховаючи себе і техніку.

«Ми все пішки ішли, - згадує ветеран. – Іноді десь підвозили, але рідко. Важкими були переправи через річки, болота. А скільки убитих, поранених довелось бачити!»

Війну закінчив в Кенігсберзі (тепер – Калінінград). Саме там застала його перемога.

«Тоді, – згадує ветеран, – навіть не вірилось, що перемога за нами, що більше не будемо чути вибухів бомб, снарядів. Радості не було меж, а сльози самі заливали очі. Найбільше шкода тих, хто поліг. Дякую Богу, що зберіг на цьому світі, що пройшов через пекло війни і повернувся на рідну землю. Хоча повернувся тільки в 1951 році – довелось ще служити».

Рідне село зустріло привітно. Уже трішки залікували рани війни, люди звикли до мирної праці. Треба було самому, не роздумуючи, приступати до роботи. В домі – три сестри, а тому господарка потребувала чоловічих рук.

Невдовзі йому доручили організувати культурно-масову роботу в селі. Колишній солдат, не роздумуючи, взявся за невідому йому справу і згодом вже вміло організовував роботу сільського клубу. В Майдані пам’ятають, як Володимир Федорович вперше привіз у село кіно. Всі люди зійшлися. Володимир Янко поєднав обов’язки завідувача клубу і кіномеханіка. Так працював аж до виходу на пенсію. Знаючий, вмілий організатор проводив різноманітні заходи: вечори, танці, виступи агіткультбригад. Брали участь у районних заходах.

Доля змилостивилась і дала змогу сиротам вижити. Сестри повиходили заміж, налагодили своє сімейне життя. Володимир і надалі був їм за батька і матір. Допомагав всім, чим міг, його добре серце ділилось на кожного. Забував про себе. Все було ніколи, не вистачало ані часу, ані коштів на особисте життя. Не зчувся, як сивина вкрила голову, а господині в хаті нема. Правда, сестра виконувала всю домашню роботу.

Володимир Федорович нині проживає в своїй акуратній, чистій хатині. Знає ціну життя. Самотнім не буває. Бо постійно – серед людей і для людей.

19 вересня Володимиру Федоровичу Янку виповнилося 90 років. З цієї нагоди ветерана запросили до «його» клубу – правда, нового, сучасного. Висловили теплі слова подяки за його нелегкий життєвий шлях, сумлінну працю на благо громади.

Ветерана вітали односельчани з квітами. Першим поздоровив з родиною Віктор Козак, голова РДА, племінник.

До низки щирих віншувань приєднались голова райради Андрій Броїло, Голобський селищний голова Сергій Гарбарук, староста села Майдана Наталія Гоголюк, голова місцевої ветеранської організації Марія Газюк та інші. Ювіляру вручили Подяку районної влади.

Президія районної ветеранської організації теж щиро здоровить ветерана, зичить йому міцного здоров’я, активного довголіття!

Валентина СІЧКАР,

голова районної ветеранської організації.

НА ЗНІМКАХ: під час вшанування Володимира Федоровича Янка з нагоди його ювілею у рідному селі.

Фото з архіву автора.

Від редакції: ковельські журналісти знають Володимира Федоровича Янка як активного читача «Вістей Ковельщини», котрий багато років поспіль не розлучається з улюбленим виданням. В якості подарунка ми вирішили оформити йому передплату «міськрайонки» на весь 2018 рік. Читайте ще багато літ нашу газету, шановний ювіляре, будьте завжди з «Вістями Ковельщини». Многих і благих Вам літ!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 481

Репортаж / День знань у міській гімназії

15.09.2017

День знань у міській гімназії

Урочисту лінійку з нагоди Дня знань розпочала директор Ковельської міської гімназії Вальчук О.І. Вона привітала присутніх з Днем знань і запросила на свято наймолодших школярів з їхніми класними керівниками.

Уся гімназійна родина дружно привітала першокласників. Знаменна група у складі Кравчика Нікіти, Касьян Маргарити, Яновець Діани, Грабовець Євген, Приступчук Олеся, Мірчук Ольга внесла державний прапор та прапор гімназії. Традиційно всі присутні вшанували пам’ять героїв, які віддали своє життя за єдність та Незалежність України. Право покласти квіти до пам’ятних місць було надано членам гімназійної молодіжної громадської організації «Сокіл»: Райчук Діані, Лазарєву Захару, Герасименко Софії, Івановському Владиславу та Артишук Марії.

З вітальним словом звернувся Прокопів І. Я., заступник міського голови, який щиро привітав учнів, учителів та батьків зі святом, вручив грамоти за досягнення, подякував педагогічному колективу та вручив директору Олені Іванівні Грамоту міського голови за високі здобутки колективу в навчально-виховному процесі, педагогічну майстерність, творчу ініціативність у житті міської громади.

Ігор Ярославович зачитав рішення Ковельської міської ради про присвоєння Ковельській міській гімназії імені видатного українського діяча – Олени Пчілки. Це стало знаменною подією для нашого навчального закладу. Саме 1 вересня 1997 року наша гімназія розпочала свою діяльність як навчальний заклад для обдарованої молоді на виконання регіональної програми «Обдарованість». Для нас була важливою присутність представника влади, адже це свідчить про те, що міська влада підтримує навчальні заклади та робить вагомий внесок у розвиток освіти.

На святковій лінійці Олена Іванівна наголосила на високих здобутках цьогорічних випускників, які успішно склали ЗНО і вивели Ковельську міську гімназію на 48 рейтингове місце серед 100 найкращих навчальних закладів України, що забезпечило нам почесне третє місце на обласному рівні. За даними загальноукраїнського ІТ-рейтингу (математика, англійська мова, фізика) ми посіли 37 місце і перше серед гімназій Волині. Такі досягнення свідчать, що освітня стратегія нашого навчального закладу ефективна й розрахована не на окремого обдарованого учня, а на повноцінний розвиток кожної дитини.

Ми даємо якісний стартовий освітній багаж усім гімназистам без винятку, таким чином забезпечуючи стовідсоткову можливість здобувати вищу освіту в найпрестижніших вишах України та за кордоном.

Уся гімназійна родина оплесками подякувала нашим випускникам-студентам та побажала успіхів у навчанні. Ще одне вітання полинуло до учениці 7-А класу, президента гімназії Гич Анни, яка стала національним переможцем Міжнародної програми FLEX та розпочала своє навчання у Вищій школі штату Орегона (США). Важливо, що проект «Smart School», який реалізували члени кафедри іноземних мов під керівництвом координатора Бурим Н. В., був визнаний найкращим та здобув відзнаку на Всеукраїнському рівні – вивіску Smart School.

Для зачитання наказу «Про зарахування учнів у перші класи гімназії» було запрошено автора цих рядків, яка повідомила, що до 1-А класу зараховано 28 учнів, до 1-Б – 28 учнів, до 1-В – 24 учні. Уперше гімназійними східцями в країну знань поведуть першокласників класні керівники Компанієць Ж. І., Самчук Л. Г., Плєшкова О. В.

З вітальним словом звернулася до присутніх Плєшкова О. В. Традиційно батьки першокласників благословили своїх дітей вишитими рушниками, які вручили класним керівникам Кисляк Л. Я., Гуска О. О., Приступа Т. П. Від імені старшокласників з вітальною піснею звернулась учениця 6-А класу Купрійчук Соломія, а майбутні випускники вручили сувеніри винуватцям свята.

Трепетними та радісними були вітання від першокласників, які запевнили присутніх, що будуть з гордістю продовжувати славні традиції нашої гімназії. Право подати перший дзвоник було надано учню 7-А класу Балабану Володимиру та першокласниці Приступчук Софії.

Так швидко минає час... Ми впевнені, що цей рік буде сповненим приємних відкриттів, світлих вражень та дружнього тепла! На святі знань усі бажали один одному миру, здоров’я, терпіння, успіхів і наснаги на новий навчальний рік.

Людмила БАРАНОВСЬКА,

заступник директора гімназії з обдарованими дітьми.

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 1064

Репортаж / У добру путь, учнівський дружний колектив!

07.09.2017

У добру путь, учнівський дружний колектив!

У перший день осені всі дороги ведуть до школи, адже свято Першовересня скликає на урочисту лінійку вихованців навчальних закладів. Ніде яблуку було впасти того святкового дня й на подвір’ї ЗОШ №7 міста Ковеля. Навкруги — радісні усмішки та веселий гомін дітлахів, розмаїття осінніх квітів.

Традиційно шкільне свято розпочалося виконанням Державного гімну. На святкову лінійку вперше у їх житті урочисто запросила наймолодших вихованців-першокласників. Юні непосиди, які віднині стануть членами великої шкільної родини, зайняли почесне місце на площі разом зі своїми наставниками – Ольгою Мартинюк, Інною Кот, Світланою Ткачук та Аліною Ващук. .

З найщирішими привітаннями та побажаннями до присутніх звернувся директор освітнього закладу Валерій Кубай. Він висловив велику вдячність батькам учнів за допомогу у проведенні ремонтних робіт та підготовку школи до нового навчального року. Особливі слова вдячності з вуст дирекції школи прозвучали на адресу очільників міської влади, за сприяння якої у школі повністю оновлено їдальню.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблого учасника АТО, колишнього випускника ЗОШ № 7 Володимира Кияна. До пам’ятної дошки було покладено квіти.

Чимало теплих слів та щирих зичень з нагоди Дня знань учням та педагогам того дня пролунало від секретаря міської ради Віри Федосюк, яка завітала на урочисту лінійку, аби розділити радість святкування із шкільною родиною. Зокрема, у своєму виступі Віра Іванівна побажала усім вдалого навчального року, оптимізму та мудрості, бути справжніми патріотами рідного краю.

В свою чергу, учні школи порадували присутніх віршами та веселими піснями. Від випускників виступили учні 11-го класу, які дали напутні настанови для ще не зовсім сміливих першачків, побажавши їм успішних здобутків у шкільних справах.

З рук одинадцятикласників у небо піднялися синьо-жовті кульки, як символи віри та надії на щасливе майбутнє.

І ось радісно пролунав дзвінкоголосий дзвоник, сповістивши про початок нового навчального року. Отож, у добру путь, учнівський дружний колектив!

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: під час свята Першого дзвоника у ЗОШ № 7.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 885

Репортаж / Вальсом знов закружляла ця осіння шкільна заметіль...

07.09.2017

Вальсом знов закружляла

ця осіння шкільна заметіль...

Вальсом знов закружляла ця осіння шкільна заметіль...

Осінній день, такий, як і колись,

Літ п’ятдесят, в таку ж осінню пору.

В новеньку школу дітлахи зійшлись,

В чистенькі класи, до нового двору.

Рівно 50 років тому, 1 вересня 1967 р., на шкільному подвір’ї ЗОШ І-ІІІ ст. с. Уховецька перший раз пролунав голосистий дзвоник, повідомивши жителів села про те, що новозбудована школа гостинно відчинила двері школярам і запросила їх у світлі класи здобувати знання.

А 1 вересня 2017 року п’ятдесятий ювілейний раз на подвір’я школи зайшли першокласники, яких за руку привела перша вчителька – Тетяна Романюк.

До порогу рідної школи повернулись її випускники, які 50 років тому були першокласниками, першими ступали в нову школу разом зі своєю першою вчителькою Іриною Григорівною Самсонік. З якою щирістю, любов’ю і радістю вони дякували своїм вчителям та рідній школі! На згадку подарували книжечки з ювілейними підписами першокласникам, ікону Пресвятої Богородиці, щоб оберігала рідну школу, та ікону – класній мамі. А для 50-річних першокласників школярі приготували власноручно вироблені медалі з святковими підписами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1259

Репортаж / Наша пісня, наша слава не вмруть, не загинуть!

07.09.2017

Наша пісня, наша слава

не вмруть, не загинуть!

Наша пісня, наша слава не вмруть, не загинуть!

Напевно, чимало моїх земляків старшого і середнього поколінь, беручи участь у святкових заходах з нагоди 26-ої річниці Незалежності України, мимоволі згадували події 90-их, які відійшли в історію безповоротно і назавжди.

Саме тоді розпочинався шлях нашої держави в омріяне майбуття, яке уявлялося щасливим і безхмарним, мирним і безтурботним. В ім’я цього майбуття національно-демократичні сили, представників яких чимало було на Волині і Ковельщині, з ризиком для власної безпеки і навіть життя таємно підіймали жовто-блакитні прапори на димарях котелень і дахах багатоповерхівок, організовували санкціоновані і несанкціоновані владою мітинги й маніфестації, підпільно випускали газети, які пропагували українську національну ідею, друкуючи їх в Прибалтиці, а потім розповсюджуючи серед своїх земляків, розповідали і писали правду про національно-визвольну боротьбу українського народу, робили багато інших патріотичних справ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 663