Осінній день 26 жовтня став хвилюючою подією для мешканців села Зеленого. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних за науку випускників, святкувала ювілей. Адже 25 літ тому, в 1992 році, було урочисто відкрито школу.

 До ювілею учні й учителі підготувалися заздалегідь. На стінах, що ведуть до актової зали, впадали в око кольорові кленові листки з побажаннями учнів рідній школі.

Люду в актовій залі зібралося чимало. Всі чекали на початок святкового концерту. Останні клопоти, і ведучі Вікторія Лозовицька  та Тимур Лебедь (учні 10 класу) і Наталія Дубік  та Олександр Паровенко  (учителі цієї школи) розпочали дійство. Ошатно вбрана сцена, яку ретельно готували учителі, приймає усіх тих, хто щиро вболівав і вболіває за школу.

На екрані – цифра 25. Одна за одною з’являються фотосвітлини, зафіксовані в різні періоди шкільного життя.  Хоч літ пройшло чимало, багато чого  розгубила людська пам’ять, та хочеться згадувати лише приємне.

Є в українській мові стародавнє слово «зачинальник» — людина, з якої починається гарна справа, добре діло, чудова пісня. В історії навчального закладу таким «зачинальником» по праву можна назвати надзвичайно мудру і цікаву людину, талановитого, творчого керівника  Ігоря Федоровича Прокопчука, життя якого так рано обірвалось. Згадали усіх вчителів, які сіяли мудре, добре, вічне. Їх доля  була нелегка, але вони потрапили у Вічність, вони живуть у нашій пам’яті.

З трепетом у душі пригадала найкращі роки, пов’язані з колективом навчального закладу, Ганна Карпівна  Ткачук, яка зайняла посаду директора після Ігоря Прокопчука. Галина Яківна  Мартинюк, директор із 15-річним стажем, поділилася своїм досвідом на керівній посаді, висловила вітання та подяку батькам і учителям, які допомагали школі зростати. З новими силами та енергією  прийшла молода творча Тетяна Анатоліївна Демчук  на посаду директора. 

Гордістю нашої школи є педагоги, які обрали саме цю нелегку, але відповідальну стежину в своєму житті. Таких самовідданих вчителів, які повністю віддавали і віддають себе роботі, є чимало.

Сьогодні колектив трудиться злагоджено й сумлінно. Всі минулі надбання, добрі справи свято шанують наступні покоління. То й не дивно, адже кермо школи  завжди було у надійних руках попередніх керівників. А нині він дістався відповідальному, талановитому та мудрому Роману Борисовичу Мартинюку.

За нелегку, неспокійну, самовіддану працю, повагу та вдячність, найкращі побажання у ювілейний день народження винуватцям свята висловили Віктор Теодосійович  Козак, голова Ковельської районної державної адміністрації, Андрій Петрович Броїло, голова Ковельської районної ради.

Розділити радість небуденної події разом з ювілярами прибула велика кількість поважних гостей, серед яких –настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці отець Віктор, помічник народного депутата України Степана Івахіва Наталія Маленицька, щирий спонсор і благодійник школи Юрій Семенюк, Наталія Кашуба, секретар Зеленської сільської ради Наталія Гапонюк, депутат сільської  ради Світлана Єрошкіна та аматорський ансамбль Будинку культури с. Зеленого. Надали слово  й вчителям-пенсіонерам Ганні Василівні Шворак  та випускникам школи.

Крім теплих зичень, шкільна родина отримала від гостей «скриньку» цінних подарунків, в тому числі від фонду “Патріоти Волині”.

На гостей чекали цікаві концертні номери. На сцені виступили учні  різного віку з поетичними вітаннями, піснями і танцями та вчителі школи,  із сольними номерами.

Завдяки режисеру свята педагогу-організатору Вірі Йосипівні Кавюк та її помічникам (Артуру Ростиславовичу Коту, Олені Сергіївні Петрик) все відбувалось на одному диханні, дві години минули, як одна мить.

Після свята усі зайшли до школи, ознайомилися із стендами, відвідали  класи, сіли за парти, згадали друзів, непомітно витираючи сльози та ховаючи їх за посмішками, пригадували шкільні витівки, безпечну молодість, дивувались плинності часу...

Ніхто не відчував себе зайвим на святі. Тут зібралися люди різного віку, різних професій, з різним соціальним статусом.  Всіх об’єднала любов до рідної школи, вдячність її вчителям за те, що виховували, навчали любити Батьківщину, її традиції, бути справжніми Людьми.

Свято закінчилось, стихли коридори, а школа вже чекає нового дня, щоб знову сповнитись дитячим гомоном і нишком спостерігати за сьогоденням.

Наталія ДУБІК,

вчитель української мови та літератури

ЗОШ І–ІІІ ст. с. Зеленого.

НА ЗНІМКАХ: ювілейні урочистості в Зеленській загальноосвітній школі.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Осінній день 26 жовтня став хвилюючою подією для мешканців села Зеленого. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних за науку випускників, святкувала ювілей. Адже 25 літ тому, в 1992 році, було урочисто відкрито школу.

 До ювілею учні й учителі підготувалися заздалегідь. На стінах, що ведуть до актової зали, впадали в око кольорові кленові листки з побажаннями учнів рідній школі.

Люду в актовій залі зібралося чимало. Всі чекали на початок святкового концерту. Останні клопоти, і ведучі Вікторія Лозовицька  та Тимур Лебедь (учні 10 класу) і Наталія Дубік  та Олександр Паровенко  (учителі цієї школи) розпочали дійство. Ошатно вбрана сцена, яку ретельно готували учителі, приймає усіх тих, хто щиро вболівав і вболіває за школу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 226

Нині в нашій державі свято Покрова відзначається не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. Великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України.

У стінах новозбудованої Білинської школи на Покрову відбулося велике дійство, яке розпочалося з освячення "храму науки". 

Далі учні школи представили   присутнім концертну програму "Козацька держава — наша гордість і слава", яка розпочалася  з мандрівки у давню славну Запорозьку Січ. 

Ведучі свята — Назарій Фурман та Богдана Жук — розповіли про Українську Повстанську Армію, яка постала в часи Другої світової війни на землях Західної України і також відзначає  цей день. 

Неможливо не згадати про те, що ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації.

Це не сон, не синдром

маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не  в Іраку чи десь там в

Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Продовженням свята був благодійний ярмарок, де збирали кошти Євтушику Юрію Миколайовичу, учаснику АТО, Героєві, на якого прагнуть бути схожими наші діти.

Після цього всі відвідали змагання родин "Тато, мама, я — міцна козацька сім'я", яке подарувало усім присутнім гарний настрій та безліч позитивних емоцій.

Ми щиро хочемо подякувати дітям, вчителям, батькам, які організували та провели цей захід. Нехай Матінка Божа, покровителька наша, оберігає всіх від лиха та дарує любов!

З повагою — 

батьки учнів Білинської 

ЗОШ І-ІІІ ступенів.

НА ЗНІМКАХ: під час свята у Білинській ЗОШ І-ІІІ ст.

Фото з шкільного архіву.

Нині в нашій державі свято Покрова відзначається не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. Великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України.

У стінах новозбудованої Білинської школи на Покрову відбулося велике дійство, яке розпочалося з освячення "храму науки". 

Далі учні школи представили   присутнім концертну програму "Козацька держава — наша гордість і слава", яка розпочалася  з мандрівки у давню славну Запорозьку Січ. 

Ведучі свята — Назарій Фурман та Богдана Жук — розповіли про Українську Повстанську Армію, яка постала в часи Другої світової війни на землях Західної України і також відзначає  цей день. 

Неможливо не згадати про те, що ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 73

Перше престольне свято 

В новозаснованому храмі Святої Покрови УПЦ КП с. Любитова вперше відбулося соборне Богослужіння,  приурочене  до свята  Покрови Пресвятої Богородиці. Цей день давно став особливим для усіх любитівців, адже 14 жовтня ми  традиційно відзначаємо своє престольне свято.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 100

5 жовтня особливий настрій панував у нашому навчальному закладі: навчально-виховний  комплекс “ЗОШ І-ІІІ ст.  №11 - ліцей” м. Ковеля святкував свій день народження —  35 років із дня відкриття. З «іменинами» учнів, педагогів, усіх працівників школи прийшли привітати вчителі-ветерани, колишні учні, друзі.

Свято відчувалося всюди: святково прикрашений вестибюль школи, коридори, кабінети, у всіх на обличчях посмішки, звучать слова вітання.

Шкільна родина НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля сьогодні – це 1055 учнів, 85 педагогів, 27 осіб технічного персоналу і тисячі мам, тат, дідусів і бабусь. Це люди, які люблять школу, живуть школою, піклуються про неї, працюють на її розвиток.  Вони глибоко переконані, що школа – це не лише приміщення, до якого щоранку приходять учні здобувати знання.  Це велика країна, де вчаться перемагати, творити, розкривати свої таланти. Країна, яка щодня турбується про своїх мешканців, країна, яка має свою історію та традиції.

Отож святкування 35-річчя закладу розпочалося із традиційної урочистої лінійки.

Проникливо звучать слова ведучого:

Коли вальсує осінь по землі

Й співає пісню срібно-лебедину,

Тоді святкуєм,  школо, іменини ми 

твої,    

У колі щирих друзів і родини!

У своєму виступі на лінійці директор закладу Г. О. Сидорук,  вітаючи присутніх зі святом, пригадала всім славну історію школи №11, яка бере початок із вересня 1082 року. Саме тоді у районі селища  машинобудівників, неподалік заводу “Ковельсільмаш”, гостинно відкрила двері для 826 дітей школа-новобудова. З дітьми працювало 49 педагогів.

Новий навчальний заклад очолив  Б. П. Клімчук – особлива людина, справжній лідер, талановитий керівник, який вмів запалювати і вести за собою педагогів, учнів та їх батьків.

Кабінети завдяки шефській допомозі заводу   на той час були обладнані найсучаснішою апаратурою: телевізорами, програвачами, кіно- та графопроекторами, діапроекторами. Тепер – це раритети. Сучасні учні не всі знають, що то за «механізми».

В школі завирувало цікаве життя: запрацювали не тільки гуртки, секції, але й відкривалися музеї, клуби. Самі учні разом із педагогами зайнялися озелененням і, дякуючи їм, маємо тепер такі чудові зелені насадження на території школи.

В педагогічному колективі органічно поєднувались педагогічний досвід, мудрість старших товаришів із творчим завзяттям, невичерпною енергією молодих. Школа —  в числі перших не тільки в місті, але й в області як за рівнем знань, які отримували її учні, так і за професіоналізмом вчителів, що тут працювали.

І дотепер працюють в школі вчителі, які, власне, творили її імідж, дякуючи яким був завойований авторитет школи серед учнів та батьків, напрацьовані традиції.

Ішли роки, школа завжди тримала руку на пульсі часу: диференціація, оптимізація, розвивальне навчання, компетентнісний підхід, інформаційно-комунікаційні технології.

Педагоги, учні, батьки працювали разом, співпраця винагороджувалася чудовими результатами. Школа розвивалась, кількість учнів збільшувалась з кожним роком. Був час, коли в школі навчалось до 2,5 тис. учнів.

Починання Б. П.  Клімчука  згодом продовжили директори В. П. Ісюк, О. В. Максим’юк, Г. О. Сидорук.  В 2004 році  ЗОШ №11 було реорганізовано в НВК, нині –  це НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля.

У старшій школі були створені ліцейні класи фізико-математичного напрямку.

В 2006 році була започаткована робота учнівського наукового товариства “Пошук”, де під керівництвом педагогів учні старших класів здобувають навички науково-дослідницької діяльності.  В поточному навчальному році працює 4 секції.

Наша школа живе повнокровним, змістовним, творчим життям. Напрацьовані цікаві традиції. Серед них: день самоврядування, гра “Лідер”, посвята в ліцеїсти, посвята в першокласники, засідання круглого столу “Якби директором був я” тощо.

Одинадцятирічка  дала путівку в життя не одній тисячі молодих людей, які працюють в усіх куточках нашої України та далеко за її межами. Серед них – відомі в нашому місті і не тільки люди: директор Ковельського промислово-економічного коледжу Тетяна Селівончик, заступник міського голови Андрій Товстига, методист управління освіти м. Ковеля  Жанна Колеснікова, лікарі Наталія Сеник, Богдан Бойчук, адвокати, підприємці, вчителі. В рідній школі на даний час працює біля 20-ти її колишніх учнів. Серед них — 2 заступники директора, вчителі математики, української мови, англійської мови, історії, музики, біології, хімії, фізичної культури, які разом із учнями вписують нові сторінки в славну історію закладу.

Випускники НВК конкурентоспроможні і при вступі у вищі навчальні заклади, і при працевлаштуванні. Традиційно вони серед тих, хто достойно складає ЗНО. За час ЗНО випускники закладу двічі набирали 200 балів, що є найвищим результатом. Випускниця 2017 року Каріна Гурко набрала 200 балів за результатами ЗНО з біології.

“Ми відчуваємо підтримку батьків наших вихованців в усіх починаннях, за що їм величезна подяка”, – відзначила Г. О. Сидорук. 

Директор щиро подякувала міській владі за підтримку і за особливий подарунок: до початку навчального року в закладі проведено капітальний ремонт санвузлів. Слова вдячності були сказані і в адресу колективу ТОВ «ВО “Ковельсільмаш” і особисто Президенту  М. М. Заікіну, директору Волинської філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення С. І. Семерею, благодійному фонду “Патріоти  Волині”, за сприяння яких останніми роками набагато покращилась матеріально-технічна база школи.

На лінійці були нагороджені подяками закладу вчителі, які упродовж 35 років творили історію і прикипіли до рідної школи серцем та душею: А. А. Вознюк,  С. І. Кравчук, Л. А. Мартинюк,  С. О. Михалевич,  Г. П.   Потішук, М. П. Джигун,  В. М.  Шеремета та незмінний секретар-діловод закладу  С. М. Савосюк.

Від імені вчителів-ветеранів, які пішли на заслужений відпочинок, і тих, хто продовжує свою вчительську справу, присутніх привітали колишній заступник директора з навчально-виховної роботи А. І.  Шаясюк та Заслужений вчитель України С. І. Кравчук. 

Діти підготували присутнім в якості музичного дарунку флешмоб.

Щирі вітання з нагоди іменин школи прозвучали з вуст начальника управління освіти міськвиконкому В. В. Бичковського, який побажав на майбутнє закладу розвитку, шкільній родині – цікавого творчого життя під мирним небом України.

Згадали і вшанували хвилиною мовчання тих педагогів, які, на превеликий жаль, не дожили до 35-річчя школи.

Після лінійки в усіх класах була проведена година спілкування “Дорога життя починається зі стежки до школи”, на яку діти запросили гостей – ветеранів учительської праці школи.

Ми щиро вдячні всім педагогам-ветеранам закладу, які прийшли до нас на свято і завдяки яким ми мали гарну нагоду поспілкуватися, відкрити незнані сторінки історії нашої школи.

…Ідуть роки, змінюється зовнішній вигляд навчального закладу, стає сучасним, привабливим інтер’єр класних кімнат та кабінетів, але незмінним залишається дух творчості, ініціативи, новаторства, який оселився і запанував в школі з самого початку.

То ж, рідна школо, нехай традиції твої завжди підтримуються і примножуються новими поколіннями, щоб ти завжди була школою радості для дітей, школою спокою для батьків, творчості – для вчителів і обов’язково – школою успіху для всіх, щоб навчання було приємним і радісним, щоб ми всі гордилися, що навчалися, працювали та були частинкою історії  школи-ліцею №11 м.Ковеля!

 Алла  Сметюх, 

заступник директора  з виховної роботи “ЗОШ І-ІІІ ст. №11-ліцей”.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення ювілею.

Фото з архіву автора.  

5 жовтня особливий настрій панував у нашому навчальному закладі: навчально-виховний  комплекс “ЗОШ І-ІІІ ст.  №11 - ліцей” м. Ковеля святкував свій день народження —  35 років із дня відкриття. З «іменинами» учнів, педагогів, усіх працівників школи прийшли привітати вчителі-ветерани, колишні учні, друзі.

Свято відчувалося всюди: святково прикрашений вестибюль школи, коридори, кабінети, у всіх на обличчях посмішки, звучать слова вітання.

Шкільна родина НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля сьогодні – це 1055 учнів, 85 педагогів, 27 осіб технічного персоналу і тисячі мам, тат, дідусів і бабусь. Це люди, які люблять школу, живуть школою, піклуються про неї, працюють на її розвиток.  Вони глибоко переконані, що школа – це не лише приміщення, до якого щоранку приходять учні здобувати знання.  Це велика країна, де вчаться перемагати, творити, розкривати свої таланти. Країна, яка щодня турбується про своїх мешканців, країна, яка має свою історію та традиції.

Отож святкування 35-річчя закладу розпочалося із традиційної урочистої лінійки.

Проникливо звучать слова ведучого:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 101

"Курчат восени рахують", – кажуть у народі. Що ж, у цих словах – великий зміст. Бо саме нині  дбайливі господарі  підбивають  підсумки зробленого впродовж року, аналізують досягнуте.

Судячи зі святкового ярмарку, який минулої суботи 14 жовтня відбувся у центрі міста, підсумовувати селянам є що.  Вродили картопля і капуста, буряк і морква, цибуля і часник, не бракує молока і м'яса, запашного меду тощо. Звичайно, все це не з'явилося саме по собі, а є результатом важкої праці сільських трудівників – чи то з колективних, чи то індивідуальних, чи то  з фермерських господарств. 

Вирощеним і вигодуваним наші земляки  щедро поділилися з ковельчанами, приїхавши на ярмарок. За доступними цінами вони пропонували овочі, фрукти, насіння деяких культур, інші дари осіннього поля і саду.  Найохочіше купували городяни капусту, картоплю, буряки.  Не бракувало покупців біля столиків відомих пасічників, а також садоводів, котрі торгували саджанцями плодових і декоративних дерев, смородини, малини.  Не були осторонь і представники переробних підприємств.

– Добру справу роблять міська і районна влада, організовуючи подібні ярмарки, – казали нам люди. – Зручно і нам, вигідно й селянам. Будемо сподіватися, що такі ярмарки продовжаться й надалі.

Певну уяву про суботній ярмарок, що відбувся у Ковелі, читачі газети можуть скласти, переглянувши фоторепортаж  Мирослава Данилюка. Дивлячись на розмаїття продовольства та іншого товару, так і хочеться сказати: "Які неповторні і щедрі дари осінньої пори!"

Наш кор.

"Курчат восени рахують", – кажуть у народі. Що ж, у цих словах – великий зміст. Бо саме нині  дбайливі господарі  підбивають  підсумки зробленого впродовж року, аналізують досягнуте.

Судячи зі святкового ярмарку, який минулої суботи 14 жовтня відбувся у центрі міста, підсумовувати селянам є що.  Вродили картопля і капуста, буряк і морква, цибуля і часник, не бракує молока і м'яса, запашного меду тощо. Звичайно, все це не з'явилося саме по собі, а є результатом важкої праці сільських трудівників – чи то з колективних, чи то індивідуальних, чи то  з фермерських господарств. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 113

У не такі вже й далекі часи Ковель  славився потужними підприємствами, які виготовляли і реалізовували великий асортимент продовольства. Люди старшого і середнього віку пам'ятають, як у нашому місті успішно працювали потужний м'ясокомбінат, Колодяжненський і Ковельський заводи продовольчих товарів, сироробний і крохмальний заводи, декілька млинів. В Голобах діяв плодоконсервний завод.

Словом, було що з'їсти і що випити. І не тільки безалкогольні напої: ковельське вино користувалося популярністю у найвіддаленіших куточках колишнього СРСР. А ще раніше функціонував пивзавод, маслосирбаза.

Сьогодні про все це залишилися лише спогади, а молодь взагалі не знає, що крохмальний завод виробляв навіть чіпси, які тепер – винятково зарубіжного виробництва. Ковбасні вироби, балики і шинки були найвищої якості, хоч не завжди доступні нашим землякам – їх за урядовою рознарядкою везли в Москву й Ленінград. Ковельчанам залишали трохи вареної "докторської" або напівкопченої "краківської". Щоправда, твердого сиру було вдосталь, хоч ціни й "кусалися".

Хлібобулочні вироби виготовляли хлібзавод (пізніше – комбінат), а також пекарня відділу робітничого постачання станції Ковель. Продукція останньої користувалася особливим попитом і відзначалася широким асортиментом, вишуканим смаком і доступною ціною. Тістечка й торти на прилавки магазинів постачали кондитерський цех управління торгівлі і комбінат громадського харчування.

З бігом часу харчова галузь стала занепадати. Непевне майбутнє чекало і на хлібокомбінат. На щастя, сюди прийшов розсудливий, тямущий і дбайливий господар Іван Євдокимович Смітюх. Уродженець села Житнівки (назва яка "смачна"!) Камінь-Каширського району, він змалечку був закоханий у хліборобське ремесло, знав, де і як народжується достаток на столах земляків, що потрібно зробити, щоб продовольчу програму (була  в радянські часи й така)  виконувати не словами, а конкретними справами.

Івану Євдокимовичу вдалося швидко сформувати команду однодумців, залучити гроші інвесторів і згодом стати людиною, завдяки якій сьогодні ми маємо достаток різноманітних продуктів харчування, міський бюджет – солідні надходження, а волиняни – добре оплачувану роботу.

l

Іван Смітюх – з категорії тих підприємців, котрі не тільки дбають про примноження своїх статків, а прискіпливо дивляться у майбутнє, не зупиняються на досягнутому, наполегливо йдучи вперед. Якщо до цього додати, що він об'їздив практично всю  Європу, вивчаючи і запозичуючи досвід тамтешніх господарників, наполегливо вивідуючи таємниці ведення бізнесу в умовах Європейського Союзу, то можна з повним правом сказати: допоки наші урядовці балакають про євроінтеграцію, європейський вибір та інші майже фантастичні речі, то Іван Євдокимович давно будує Європу в Україні.

Сьогодні на Ковельщині та й, мабуть, на Волині не знайдеш аналогу розгалуженому господарському комплексу, початок якому поклав Ковельський хлібокомбінат. Він нині об'єднує дочірні приватні підприємства, які займаються надзвичайно широким спектром робіт. Тут і землеробство, і тваринництво, і садівництво, і овочівництво, і переробка вирощеного й виробленого.

Цікава деталь: із зерна, котре щороку одержують сотні тонн, виготовляють власне борошно, з якого випікають хлібобулочні вироби (звичайно, використовуючи й закуплене). Є в Івана Смітюха, задум збудувати млин, проект якого виготовлено. Він має бути оснащений за останнім словом науки й техніки, а головне – бути потужним і високопродуктивним.

Виробнича діяльність товариства з обмеженою відповідальністю, як воно тепер називається, багатопрофільна. З одного боку, це – сотні робочих місць, а з другого – достаток поживних і висококалорійних продуктів харчування. При чому – порівняно недорогих. Бо овочі і фрукти, які реалізовують, – найнижчі за ціною в регіоні. Молоко, яке блискавично розходиться, – європейського рівня якості. Недаремно його із задоволенням закуповують дошкільні навчальні заклади, а також люди, котрі знають, що таке смачне і здорове харчування.

Фірма має розгалужену мережу торговельних закладів із симпатичною українською назвою "Соломійка". Практикують і виїзну торгівлю. Наші земляки знають: якщо "від Смітюха" – значить якісне і недороге. Тож невипадково, коли продають яблука, груші, сливи, перець,помідори, капусту, а раніше – полуницю, завжди вишиковуються черги. Продавці обслуговують покупців швидко, ввічливо, професійно.

l

Повертаючись до продукції власне хлібокомбінату, можемо з впевненістю сказати, що, незважаючи на конкуренцію, його хліб, булки, торти і тістечка користуються величезною популярністю у покупців. Можливо, тому, що мають свій неповторний смак, який властивий далеко не кожному товару конкурентів.

Підприємство налагодило високорентабельну переробку овочів і фруктів, грибів та інших дарів лісу, їх надійне збереження, для чого є відповідні виробничі потужності. Частина цієї продукції надходить на експорт, частину реалізують в Україні. Цим видом діяльності займається компанія "Калина", заснована 1997 року. Вона заготовляє і реалізує ягоди і гриби, організовує оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією, фруктами й овочами.

За роки свого існування компанія зарекомендувала себе як стабільний та надійний суб'єкт господарської діяльності як в межах українського національного ринку, так і за кордоном. Ще в 2000 р. було придбано першу холодильну камеру на 500 тонн зберігання, пізніше добудовано та дооснащено холодильними машинами для розширення можливостей об'єкта.

Сьогодні холодильні потужності підприємства є надзвичайно великими і складають: два тунелі шокової заморозки – потужністю замороження продукції до 30 тонн на добу кожен, камерне заморожування до 25 тонн на добу. Потужності для зберігання замороженої продукції складають 2000-3000 тонн одночасного зберігання (в  залежності від виду продукції).

l

Окремо варто сказати про виробництво молока, що є великою турботою Івана Смітюха, з дитинства залюбленого в корівку-годівницю, яка не раз виручала селянську сім'ю у скрутні часи. Його гордість – це молочнотоварна ферма в Колодяжному, автоматизована і комп'ютеризована, як у кращих господарствах Європи. Стадо постійно поповнюється високоудійним молодняком зарубіжних селекцій. Звичайно, все це потребує належної кормової бази, високопрофесійного персоналу,  з чим проблем немає.

Ті успіхи, яких досягли Іван Євдокимович з командою однодумців, здавалося б, інших задовольнили б цілком і повністю, принесли самозаспокоєння і відчуття втіхи. Але не такий наш господар: у нього – десятки нових планів і задумів. Єдине, що непокоїть, – нестабільність у державі, некомпетентність багатьох чиновників від влади, небажання їх по-справжньому займатися економікою і фінансами.

– Іноді складається враження, що у нас ніхто не думає про те, як створити нові робочі місця, "запустити" промислове і сільськогосподарське виробництво, наповнити Державний бюджет, – з гіркотою каже Іван Євдокимович, в недалекому минулому політик і державний службовець. – Адже зарубіжні кредити, які випрошують наші урядовці, – це ярмо на шиї народу, які рано чи пізно доведеться повертати. А  як повернеш, коли не буде економічного зростання? Тільки сильна Україна зможе відстояти свою Незалежність, забезпечити належний рівень життя людей, запобігти масовій еміграції українців, особливо молодих, за кордон.

l

Що ж, важко не погодитися із словами Івана Смітюха, який практичною роботою намагається підтвердити цю, здавалося б, нехитру житейську мудрість, якої не хочуть або не можуть осягнути київські можновладці.

Але як би там не було, напередодні Дня працівників харчової промисловості, який в Україні відзначатимуть наступної неділі, бажаємо Івану Євдокимовичу, його команді фахівців, усьому трудовому колективу не втрачати оптимізму, віри у краще майбутнє, нових трудових здобутків і мирного неба над головою!

Низький уклін Вам за смачний ковельський хліб, пахучі яблука, калорійне молоко від імені усіх споживачів Вашої продукції!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: в центрі –працівниці хлібопекарського цеху Галина Гаврилевська і Людмила Коваль; вгорі праворуч – кондитери Неля КОЛОДІЙЧУК, Людмила ОЛЕЩУК та Ірина КАЛІЩУК;  продавці магазинів "Соломійка" Наталія ХОМЕНЧУК (вул. Незалежності) і вгорі ліворуч –  Світлана КРАЄВСЬКА (вул. Степана Бандери); внизу праворуч – сортування  грибів у виробничих приміщеннях компанії "Калина".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Дорогі земляки! 

З нагоди Дня працівників харчової промисловості сердечно вітаю усіх, хто причетний до важливої галузі господарського комплексу країни, в першу чергу – ветеранів виробництва, які віддали роботі не один рік свого життя.

Особливі мої зичення – працівникам Ковельського хлібокомбінату, а також його дочірніх підприємств, котрі, не шкодуючи ні сил, ні вміння, щодень дбають про те, щоб стіл мешканців краю був щедрим і багатим, а на чільному місці завжди красувався його Величність – хліб. Адже хліб – це символ достатку, заможності, миру й благополуччя кожної родини.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 283

Надворі осінь – найбагатша пора року, коли слід  збирати  урожай та готуватись до зими. Здавалося б, ще трохи – і можна відпочити.  

Та це не про сільських трударів, яким вистачає буденних клопотів  практично завжди. Тільки-но завершиш одну роботу, як пора приступати до іншої. І так  з дня  на  день.

Оскільки деякі   синоптики обіцяють нам  ранні холоди, люди стараються не гаяти часу, аби встигнути все зробити до їх настання.  Тож сидіти без діла, як говориться, нема коли. 

Про те, чим живе очолюване ним фермерське господарство  "МОЩЕНА" в непростий для аграріїв період,    розповів  днями журналістам його керівник Василь Потапюк:

– Нині триває посів  озимих зернових культур, якими засіяли  25 гектарів. Загалом  під  цю культуру плануємо відвести  110 гектарів.  

На польових роботах задіяні  тракторист Ігор Мартинюк, сівачі Павло Вижовець та Володимир Мизовець, які сумлінно виконують покладені на них  обов'язки. 

Напередодні   завершили заготівлю  кормів  на зиму, заклавши кукурудзу на силос.  Його  маємо 140 тонн. 

В господарстві утримують  переважно молочну худобу.  

– Молоко реалізуємо на "Дубномолокозавод" за ціною 6,20 гривень за літр. Так що на цьому більш-менш тримаємось, – додав Василь Миколайович.

Василь Потапюк також зазначив, що цьогорічний урожай набагато кращий, ніж був  в минулому році. 

– Це, звичайно, тішить мене,  як керівника. Але ж знову не дає  нормально працювати та функціонувати господарству на належному рівні  чергове подорожання дизельного палива, мінеральних добрив тощо, – поділився клопотами сьогодення.

– Та ми не опускаємо рук, намагаємось втриматись "на плаву", хоч соціально-економічна криза час від часу все-таки дає про себе знати.  Наш девіз –  впевнено тримати курс вперед, будувати плани на майбутнє,  що ми й робимо, – додав на завершення коротенької бесіди керівник згаданого вище господарства.

Тож щиро бажаємо, аби трудівники-працелюби сміливо втілювали задумане в життя, а фінансові перепони все менше траплялися на шляху тих, хто по-справжньому залюблений в працю, яка приносить не тільки користь, а й задоволення.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ:  на полях  фермерського господарства "МОЩЕНА".

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Надворі осінь – найбагатша пора року, коли слід  збирати  урожай та готуватись до зими. Здавалося б, ще трохи – і можна відпочити.  

Та це не про сільських трударів, яким вистачає буденних клопотів  практично завжди. Тільки-но завершиш одну роботу, як пора приступати до іншої. І так  з дня  на  день.

Оскільки деякі   синоптики обіцяють нам  ранні холоди, люди стараються не гаяти часу, аби встигнути все зробити до їх настання.  Тож сидіти без діла, як говориться, нема коли. 

Про те, чим живе очолюване ним фермерське господарство  "МОЩЕНА" в непростий для аграріїв період,    розповів  днями журналістам його керівник Василь Потапюк:

– Нині триває посів  озимих зернових культур, якими засіяли  25 гектарів. Загалом  під  цю культуру плануємо відвести  110 гектарів.  

На польових роботах задіяні  тракторист Ігор Мартинюк, сівачі Павло Вижовець та Володимир Мизовець, які сумлінно виконують покладені на них  обов'язки. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 176

Вже стало доброю традицією у населених пунктах нашого краю відзначати День села, свято маленької Батьківщини, де кожен з нас народився, виріс і живе.

У неділю 24 вересня вперше його відзначили і мешканці села Мощеної.

Незважаючи на примхи погоди, свято пройшло піднесено, в урочистій та щирій атмосфері.

Село Мощена розташоване на північний захід від Ковеля на відстані 7 кілометрів. Історична назва села – "Мощона", яка вочевидь походить від слова "мостити" – можливо, перші жителі вимощували місце для поселення або дорогу.

Кожне село має свої історію, традиції, звичаї, добрих і працьовитих людей, яких варто вшановувати за їх добрі справи. 

Свято проходило в центрі села на території дитячого садочка "Казка", який є окрасою нашого населеного пункту. Уже з першої години дня на огляд присутніх були представлені  виставки: "Моє село – колиска долі" за розділами: "Село на сторінках газети "Вісті Ковельщини". На фотознімках були кращі люди нашого села різних професій та вподобань. 

Друга частина виставки мала назву: "Мощена, Мощена, співуча, квітуча, зелена". Бо мощенці – співучий народ. На фотографіях – учасники художньої самодіяльності різних років та вікових категорій, які своїм чарівним голосом звеселяли глядачів, дарували їм бадьорий настрій.

Люди залюбки вдивлялися у фотографії і впізнавали самих себе, аматорів сцени. Були представлені вишивані роботи кращих майстринь-вишивальниць – "Рушники ви мої, рушники". Свої роботи презентував Григорій Чернік у номінації  "Сам собі майстер". Він представив  сільськогосподарське знаряддя, зокрема, міні-трактор з причепом, столярні вироби, побутові предмети. 

Мощенці мали можливість придбати мед з власної пасіки жителя с. Черкаси Василя Вербицького.

Учні місцевої школи частували бажаючих тістечками, бутербродами, які швидко розійшлися. За українським звичаєм учасників свята пригощали салом, домашньою ковбаскою, а також істинно козацькою стравою – гарячим українським кулешем. Малеча мала можливість досхочу побавитися на батуті, гойдалках.

З нагоди свята відбулися спортивні змаганнях з різних видів спорту. Переможці нагороджені грошовими преміями. У змаганні з гирьового виду спорту відзначили Вадима Ліщука.

l

Ще до урочистої частини відбулося сільське шоу. Мешканці однієї із вулиць ("циганської", як називають її по-сільському) представили "циганські хрестини". Там дійсно проживає багато молодих людей, багатодітних сімей, багато дітвори, як у громадян ромської національності. Молоді чоловіки і жінки, одягнуті в різноманітні циганські костюми, у супроводі музики, танців та пісень рухалися до центру села з шатром, прибраним різною різнокольоровою атрибутикою. Їх виступ прикрасив свято, звеселив людей, додав бадьорого настрою.

Центральна вулиця села продемонструвала "Українське весілля". Традиційно несли весільний коровай. Дружба (Анатолій Кашик) супроводжував молодих. Роль нареченої зіграла Лариса Веремійчук, а нареченого – Сергій Копелюк.

Все це дійство зворушило, звеселило, додало ще більше святковості, сміху та радості присутнім.

l

Розпочалася урочиста частина святкування. Ведучі свята – Тетяна Савчишина та Богдан Клодчик "сплели" теплий і щирий віночок вітань. 

"Село моє, для

 мене ти єдине,

Для мене ти найкраще 

на землі…

Частинка серця

 і країни,

Переплелись і 

радості, й жалі".

Розділити радість торжества на свято завітали голова Ковельської райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, депутат обласної ради Галина Йовик, депутат районної ради Василь Мичко.

Урочистості чергувалися виступами та пісенними подарунками  у виконанні місцевих талантів, які супроводжувалися нагородженнями й віншуваннями.

Вітальні слова з нагоди свята пролунали з вуст голови Люблинецької об'єднаної територіальної громади Наталії Сіховської. Вона привітала всіх жителів Мощеної зі святом – Днем села, яке відзначають вперше. Побажала всім міцного здоров'я, щастя, любові, сімейного благополуччя, віри в краще майбутнє, миру і стабільності в нашій країні.

Очільниця громади вручила подяки: трактористам-комбайнерам, які обслуговують односельчан по обробітку землі, – Сергію Копелюку, Володимиру Христюку, Віталію Вижовцю, Ігорю Клодчику, соціальному працівнику Тетяні Білінець, настоятелю церкви с. Мощеної Василю Старевичу, завідуючій ФАПом с. Черкас Тамарі Савчишиній, зав.клубом с. Черкас Галині Середюк, керівнику фермерського господарства с. Мощеної Василю Потап'юку, підприємцю Світлані Абрамчук, учасниці художньої самодіяльності з 30-річним стажем на сцені Надії Христюк, підприємцю Марату Шарифуліну.

Голова РДА Віктор Козак і голова райради Андрій Броїло теж привітали мощенців з святом села і вручили Почесну грамоту за активну життєву позицію та особистий внесок в соціально-культурне життя громади зав.дитячим садком "Казка" Ірині Мичко та зав.клубом с. Мощеної Любові Зінчук.

Не забули привітати людей поважного віку, які прожили більше 90 літ. Це – Зінаїда Клімук (94 роки), Ірина Градищук (90), Євгенія Рижко (90). Здоров'я Вам, благополуччя, щасливої старості! Хай зозулі кують до 100 літ!

Виконуючий обов'язки старости сіл Мощеної і Черкас Анатолій Ліщук щиросердечно привітав своїх односельчан з гарним святом, подякував усім, хто взяв активну участь в організації дійства, учасникам художньої самодіяльності. Побажав усім миру, благополуччя, щоб село цвіло-процвітало, було чистим і охайним.

Він вручив квіти і таблички "Двір зразкового порядку" сім'ям Василя та Лідії Марчуків, Василя і Ольги Савчишиних, Михайла та Ніни Михейчевих, Валентині Хом'як, Надії Кушнерук, Ірині та Олегу Торбицьких, Олексію Горенчуку, Миколи та Галини Поліщуків.

Особливого колориту додали виступи місцевих аматорів сцени. Під час святкового концерту звучали усіма улюблені українські пісні у виконанні Ані Христюк та Каріни Ткачук, дуету Ірини Макаль та Лізи Атавіної, Ольги Ліщук та Любові Зінчук, Василя Старевича та Ірини Макаль.

Щирими оплесками вітали солістку Тетяну Савчишину з піснею "Родина", солістів Івана Масловського, Аню Случик, Аню Христюк. Чудову атмосферу, гарний  настрій дарували жіночий вокальний ансамбль "Криниця" піснею: "У фермера я робила…" та ін. Лунали пісні про село.

На завершення святкового концерту як гімн села звучала пісня на слова Анатолія Семенюка та музику Ольги Ліщук "Пісня про Мощену". Її співали учасники художньої самодіяльності та всі присутні.

Свято продовжилося розіграшем святкової лотереї. Тож особливим щасливчикам пощастило повернутися додому не з порожніми руками, а з гарними і цінними подарунками. У цьому посприяв "Благодійний фонд "Патріоти Волині", представник якого Клавдія Савчук взяла участь у святі і виступила з щирими привітаннями.

Урочистості завершилися. Вручено всі нагороди, концертно-розважальна програма підійшла до кінця. День села у Мощеній відзначили по-родинному, з добром, радістю і любов'ю.

Ольга ЛІЩУК,

громадський кореспондент “Вістей Ковельщини”.

НА ЗНІМКАХ: під час Дня села Мощеної.

Фото з архіву райдержадміністрації.

Вже стало доброю традицією у населених пунктах нашого краю відзначати День села, свято маленької Батьківщини, де кожен з нас народився, виріс і живе.

У неділю 24 вересня вперше його відзначили і мешканці села Мощеної.

Незважаючи на примхи погоди, свято пройшло піднесено, в урочистій та щирій атмосфері.

Село Мощена розташоване на північний захід від Ковеля на відстані 7 кілометрів. Історична назва села – "Мощона", яка вочевидь походить від слова "мостити" – можливо, перші жителі вимощували місце для поселення або дорогу.

Кожне село має свої історію, традиції, звичаї, добрих і працьовитих людей, яких варто вшановувати за їх добрі справи. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 218

Для мене рідне і єдине

Моє волинськеє село,

Бо більш такого в цілім світі 

Нема,  не буде й не було!

Гарної сонячної днини жителі села Білашева були у чудовому настрої, дружно йшли   до будинку культури, щоб усією громадою відзначити День села.

Цього року святкування  було особливим,  адже Білашів святкував  свій 480-й  день народження. Перша згадка про село сягає початку ХVI століття  в  акті від 20 грудня 1537 року  про розмежування маєтків Василя Сангушка Ковельського – Ковля, Клевецька від маєтку Андрія Сангушка  Коширського – Городильця.

День села ми відзначаємо вп’яте, тому це теж наш маленький ювілей. А передувала  святу  велика клопітка робота,  адже сама програма  його  була дуже насиченою.  Це –   виставка   українських старожитностей, спортивні змагання, розваги, конкурси, концертна програма, розіграш лотерей, святкова дискотека.

Головне дійство  розпочалося на подвір’ї  будинку культури. Тут усіх радо зустрічали «господарі» – Оверко та Одарка в  імпровізованій світлиці,  прибраній старовинними рушниками, вишивками,   глечиками та горщиками,  чаруючи присутніх своєю автентичністю.

Спочатку ентузіасти демонстрували  спритність у  спортивних змаганнях  (дартс та армреслінг) – чоловіки та жінки. Почесні перші місця здобули відповідно  Едуард  Чуль та  Тетяна Мартинюк,   а також Василь Антонюк  та  Оксана Тарасюк, з чим їх привітали і нагородили подарунками.

Наймолодші гості свята  мали нагоду  від душі настрибатись на батуті, поласувати солодкою ватою, морозивом та іншою смакотою.

Згодом  фанфари зібрали усіх гостей біля літньої естради,  святково вбраної у національні кольори.  Розпочали  дійство ведучі Тетяна  Мартинюк  і   Дмитро Топольський.

У сценарії концерту  (автор  Раїса Рибчук) майстерно переплітались віршовані рядки про Україну, Батьківщину та рідне село, виступи почесних гостей,  задушевні пісні,  гумористичні сценки.

На святі ведучі зачитали імена  жителів сільської ради,  які  перебували  і на даний час перебувають  у зоні АТО.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять про загиблих,  котрі  у різні часи захищали   рідну землю. Депутати сільської ради поклали квіти до обеліска Слави  та Пам’ятного знака.

Привітальні слова виголосили: представник благодійного фонду Степана Івахіва   «Патріоти Волині» Павло Самолюк, депутат районної ради Микола Чуль, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Віктор. Вони побажали   любові та злагоди кожній родині, гарних врожаїв та мирного неба над головою,  а нашій неньці-Україні – незалежності, миру й  процвітання.

Сільський голова Віктор  Денищук у виступі зазначив:

«День нашого села – це свято всіх, хто тут народився і виріс, хто приїхав колись, щоб залишитися назавжди у селі з особливим  колоритом, традиціями і славною  історією. Дякую всім, хто не тільки на словах, а й конкретними справами розбудовує та прикрашає свій будинок, свій двір, вулицю, все наше село.

Хочу побажати рідній землі, а,  отже,  кожному з Вас,  розквіту й  процвітання, духовної міці та волелюбності, національного духу і гідності, благополуччя,  самоповаги і натхнення. А ще – рясних врожаїв на хлібних нивах та у садах, гарного приросту у  господарствах. Щоб не переводився рід український, нехай віщун радості – лелека приносить у Ваші оселі якомога більше немовлят. Хай кожен наступний день буде зігрітий добром і теплом, повагою та розумінням від рідних і близьких. Любові Вам,  благополуччя та мирного неба над головою,  Божого  благословення. З Днем народження тебе, рідне село!»

Віктор Анатолійович  щиро подякував  спонсорам свята та усім тим, хто допомагав  у проведенні та організації Дня села.

Оскільки це п’яте,  ювілейне  свято, то й  вітали усіх ювілярів,  яким виповнилися у цьому році «круглі» дати. Окрім гарних подарунків, вони  отримали ще й музичні вітання. Також поздоровили    іменинників, які   саме у цей день відзначали свої дні  народження (Ірина Іванюк та Віктор Денищук). У відповідь на привітання Віктор Анатолійович  прочитав глядачам вірш Івана Оринчака, який йому припав до душі, із  збірки  «Привілля долі»  – « Я хочу Вам подякувати,  люди».

Свою майстерність виконання продемонстрували солісти  Сергій Величко,  Сергій Поліщук, Тетяна Мартинюк, Анастасія Тарасюк,  Наталія Сидлярук. Порадували глядачів  виступами аматорський колектив с. Білашева  (Тетяна Масловська, Світлана Денишук, Ольга Марчук, Валентина  Гаврилюк, Раїса Рибчук)  і  колектив  з  Перкович (Сергій Величко, Валентина Величко, Петро Величко, Олена Веремчук, Валентина Антонюк, Людмила Лозовицька, Павло Лозовицький). А от життєву історію про куму та кума майстерно заспівали та зіграли Віталій Симонік і  Світлана Денищук.

Глядацького визнання заслужили і актори-аматори, якими здавна славиться будинок культури. Сценки «Соковижималка» (Тетяна Масловська, Раїса Рибчук) та « Одружені пари» (Валентина Величко, Петро Величко, Світлана Величко, Валентина Антонюк) стали окрасою концертної програми і влучним доповненням до сценарію.  

Концертна програма добігала кінця, але попереду було ще стільки цікавого! Господар свята – сільський голова Віктор Денищук  запросив усіх гостей  скуштувати смачного українського кулешу. Його радо та від щирого серця приготували Людмила і Василь Шинкаруки.

Трішки підкріпившись та набравшись сили,  учасники свята перейшли до наступної забави – перетягування каната.  У цьому конкурсі брали участь представники  вулиць Веселої, Кайдана, Шевченка, Космонавтів, Зеленої та команда з  Перкович.

Команди  старалися відстояти честь своєї вулиці, а глядачі шаленими оплесками та  запальними вигуками підтримували їх. У цьому конкурсі  першість виборола  команда з  Перкович, за що й отримала гарний подарунок та аплодисменти глядачів.

Поблизу будинку культури працювала виїзна   «точка» торгівлі.  А  магазин    «Каскад»  порадував усіх  покупців гарною акцією. Увесь день тут можна було придбати будь-який товар зі знижкою 5 відсотків. Та найбільший ажіотаж викликав розіграш лотереї, адже щасливці  мали можливість виграти десятки цінних призів, серед яких – зерно, мед, риба, побутова техніка.

Супер-призами стали мікрохвильова піч від фонду Степана Івахіва “Патріоти Волині” та бензокосарка  від жителя села Грушівки Анатолія Бердникова.

Але на цьому святкування  не закінчилося, адже попереду була святкова дискотека, яка закликала до танцю усіх бажаючих.

Хочеться подякувати усім організаторам,  спонсорам та учасникам свята, які допомогли організувати та провести святкування Дня сіл Білашівської сільської ради та побажати міцного здоров’я, любові,  мирного неба над головою, творчих успіхів та нових ідей!  

За дорученням  

жителів села Білашева Тетяна МАСЛОВСЬКА.

НА ЗНІМКАХ: під святкування Дня села. 

Фото Ірини ТЕРЕЩУК.              

Гарної сонячної днини жителі села Білашева були у чудовому настрої, дружно йшли   до будинку культури, щоб усією громадою відзначити День села.

Цього року святкування  було особливим,  адже Білашів святкував  свій 480-й  день народження. Перша згадка про село сягає початку ХVI століття  в  акті від 20 грудня 1537 року  про розмежування маєтків Василя Сангушка Ковельського – Ковля, Клевецька від маєтку Андрія Сангушка  Коширського – Городильця.

День села ми відзначаємо вп’яте, тому це теж наш маленький ювілей. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 132

Ковельський промислово-економічний коледж Луцького національного технічного університету – навчальний заклад, який вирізняється з-поміж інших неординарним підходом як до навчання, так і до студентського дозвілля. 

Єдність коледжівської родини простежується у кожному заході, у вирішенні нагальних питань, у підготовці та проведенні різного роду свят. Адже тільки той, хто вміє добре працювати, вміє гарно та з користю відпочивати. Тому до Всесвітнього дня туризму коледж завжди готується ґрунтовно.

Керівник фізичного виховання Ющук Руслан кожного разу пропонує студентам нові та цікаві завдання: естафета на новому спорядженні, складання намету, формування колодязя з полін, приготування козацької страви. Юнацький запал, неперевершене бажання перемогти спонукало студентів бути активними, швидкими, точними та влучними. Схилившись над казанами, студенти чаклували над козацькою смакотою. А підігрівали інтерес до конкурсів грошові винагороди від громадської організації «Студентський спортивний клуб «Атлет». 

Цікавим та приємним залишається той факт, що жодної байдужої людини на святі туризму не знайшлося. Навіть члени журі (адміністрація коледжу), досхочу скуштувавши козацьких страв, намагалися пройти не таку вже й просту естафету. Як це випробування вдалося суддям? Добре, що аматорські спроби оцінювалися не на час (жарт, звичайно).

19 команд змагалися за перше місце, частки секунди вирішували долю переможців. Одного балу не вистачило 113 «Д» групі спеціальності «Менеджмент» до перемоги, тому журі вирішило нагородити першокурсників заохочувальним грошовим подарунком. Третє місце виборола команда завзятих перевізників, студентів 204 «Д» групи спеціальності «Транспортні технології», друге місце посіла команда хлопців, студентів 203 «Д» групи спеціальності «Автомобільний транспорт», які впевнено та цілеспрямовано йшли до фінішу.  

Приз за перше місце отримала команда згуртованих та спортивних юнаків 388 «Д» групи спеціальності «Галузеве машинобудування». Вітаємо переможців! Так тримати!

Усіх учасників спортивного свята привітала директор коледжу Тетяна Селівончик. Тетяна Василівна подякувала коледжівській родині за  активність, спритність, дружність, а ще за чистоту та охайність, залишену після себе у лісі. Ігор Ілюшик, заступник директора з навчальної роботи, відзначив, що день, проведений на природі, виявився плідним та корисним для усіх коледжівців: як для студентів, так і для викладачів.  

Загальне враження від дня, проведеного на лоні природи, у колі друзів та однодумців – це щастя, радість та неймовірна насолода. Дружна коледжівська родина повернулася у коледж стомленою, але задоволеною.

Олена Шульган,

заступник директора з виховної роботи.

Ковельський промислово-економічний коледж Луцького національного технічного університету – навчальний заклад, який вирізняється з-поміж інших неординарним підходом як до навчання, так і до студентського дозвілля. 

Єдність коледжівської родини простежується у кожному заході, у вирішенні нагальних питань, у підготовці та проведенні різного роду свят. Адже тільки той, хто вміє добре працювати, вміє гарно та з користю відпочивати. Тому до Всесвітнього дня туризму коледж завжди готується ґрунтовно.

Керівник фізичного виховання Ющук Руслан кожного разу пропонує студентам нові та цікаві завдання: естафета на новому спорядженні, складання намету, формування колодязя з полін, приготування козацької страви. Юнацький запал, неперевершене бажання перемогти спонукало студентів бути активними, швидкими, точними та влучними.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 86