Декілька днів тому, готуючи традиційну добірку під рубрикою «Вітаємо з днем народження!», зауважив, що серед «новонароджених» у перших числах листопада – ветеран охорони здоров’я Ковельщини, лікар-терапевт терапевтичного відділення Центральної районної лікарні Ковельського МТМО Юхим Павлович Коц. Придивившись до дня і року народження, з’ясував, що 3 листопада йому виповниться 85 літ!
Одразу навіть не повірив, адже час від часу зустрічаю пана Юхима на вулиці, вітаюся, дивуючись його бадьорому вигляду, неквапливій, розміреній ході. Та й ніби ж зовсім недавно було 80. Аж ні: таки правильно – ювілей.
Подумав: «Боже! Як летить час!». Іноді цього не зауважуєш, але від цифр у біографії не втечеш. Зрештою, Юхим Павлович і не думає від них втікати, адже до цих пір працює у рідній йому ковельській лікарні, дбаючи про здоров’я людей як кваліфікований терапевт.
А шлях у медицину був у ювіляра непростим. Народившись у бідній селянській сім’ї на Любомльщині, з малих років пізнав ціну повсякденної праці. Як пише краєзнавець Дмитро Корнелюк у книзі «Ковельщини славні імена», по закінченню десятирічної школи поїхав за комсомольською путівкою (була у 50-их роках минулого сторіччя така практика «добровільно-примусового» використання молодих робітничих рук) на відбудову шахт Донбасу. Працював там два роки. Спочатку навчався в гірничо-механічній школі, а згодом «осідлав» вугільного комбайна, трудячись його машиністом. Знаю з розповідей колишніх шахтарів, що то була пекельно важка праця. Але витримав, не здався.
Та мрія стати лікарем не полишала його. Згодом вступив до Івано-Франківського медичного інституту, отримав у 1964 році диплом лікаря. Невдовзі його трудовий шлях проліг до міста залізничників – Ковеля. Його сумлінне ставлення до роботи, вміння працювати з людьми та колегами помітили й оцінили: згодом призначили завучем Ковельського медичного училища. Але Юхима Павловича вабила лікарська практика, тому з 1971 року він – завідувач терапевтичного відділення Ковельської районної центральної лікарні, перед цим деякий час попрацювавши дільничним лікарем.
За роки праці було всього: і успіхів, і невдач, але ковельчани знали: Юхим Коц – професіонал високого класу, а тому намагалися будь-що потрапити до нього на консультацію, лікування, попросити поради. І лікар нікому не відмовляв, бо розумів: здоров’я для кожної людини – найголовніше, він має все зробити, аби допомогти.
Відкрию невеликий «секрет»: у 80-их роках мені теж довелося пройти курс лікування в терапевтичному відділенні, тому знаю про персонал його не з чуток, а з власного досвіду. Був вражений зразковою чистотою, уважним ставленням лікарів і медичних сестер до хворих. Юхим Павлович ніколи на них не підіймав голос, не зловживав владою, але його слухались, шанували, вважали неперевершеним авторитетом у галузі терапії. Таким він і був, адже наполегливо вчився сам і вчив підлеглих, активно оволодівав знаннями непростої терапевтичної науки, вміло застосовував найсучасніші методи лікування. Його ім’я було на вустах всіх, хто звертався за допомогою у лікарню, котру тоді очолював молодий, але перспективний Олег Максимович Самчук. Йому вдалося об’єднати в боєздатну команду таких «світил» медицини, як Володимир Войтюк, Іван Гаврилюк, Микола Оксіюк, Василь Курило, Григорій Стречен, Борис Гульчук, Альбіна Лопуховська, Галина Поліщук, Анатолій Джигун та багатьох інших.
Не перелічити нагород Юхима Коца – і місцевого, і державного значення. Він – Відмінник охорони здоров’я України, лауреат ордена «Знак Пошани». Але найголовніша для нього нагорода – це вдячність пацієнтів, повага колег, шанобливе ставлення до нього керівництва МТМО, яке очолює Валентин Вітер. Завдяки цьому ветеран на варті здоров’я своїх земляків – майже 60 років! Достойно й почесно.
Шановний
Юхиме Павловичу!
Дозволю собі від імені корінних ковельчан, всіх тих, кому Ви допомогли у скрутну хвилину за десятки років своєї сумлінної праці, щиросердно привітати з ювілейною датою народження, побажати активного довголіття, Господньої ласки на кожен прийдешній день! А таких днів попереду у Вас має бути ще багато, адже Ви потрібні всім – і людям, і нашій державі Україні!
З ювілеєм, Лікарю!
Микола ВЕЛЬМА.
Декілька днів тому, готуючи традиційну добірку під рубрикою «Вітаємо з днем народження!», зауважив, що серед «новонароджених» у перших числах листопада – ветеран охорони здоров’я Ковельщини, лікар-терапевт терапевтичного відділення Центральної районної лікарні Ковельського МТМО Юхим Павлович Коц. Придивившись до дня і року народження, з’ясував, що 3 листопада йому виповниться 85 літ!
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 291
Сполучені Штати стоять на перехресті, переживаючи кризи, які охоплюють усі аспекти життя: соціальний, економічний, моральний, політичний і кліматичний.
Нещодавно відбулася зміна священнослужителів в греко-католицькій обителі в ім’я блаженного Миколая Чарнецького. Ігуменом Ковельської святині призначено ієромонаха Романа Халуса (на світлині – праворуч).
Вперше в Україні унікальний випадок трансплантації серця після перебування реципієнта понад місяць на VA-ЕКМО провели у Ковельському МТМО. 
Указом Президента України жителя Голоб Романа Валерійовича Антонюка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Декілька днів тому, готуючи традиційну добірку під рубрикою «Вітаємо з днем народження!», зауважив, що серед «новонароджених» у перших числах листопада – ветеран охорони здоров’я Ковельщини, лікар-терапевт терапевтичного відділення Центральної районної лікарні Ковельського МТМО Юхим Павлович Коц. Придивившись до дня і року народження, з’ясував, що 3 листопада йому виповниться 85 літ!
З приходом осінніх холодів настає час подбати про власний імунітет.
3 листопада, п’ятниця
ОВЕН. Слiд звернути увагу на професiйнi обов’язки. Тримайтеся традицiйних способiв органiзацiї трудового процесу. 
В ніч з 28 на 29 жовтня (з суботи на неділю), о 4-й годині ранку стрілки годинника потрібно перевести на одну годину назад. 
Четвер. Хмарно, дощ. Температура: 11оС. Вітер східний помірний.