Повідомлення в номер / “Друге народження” Миколи Семенюка

15.12.2022

“Друге народження” Миколи Семенюка
Пацієнта, якому місяць тому у Ковельському МТМО пересадили донорське серце, виписали з лікарні! У той час, коли наші лікарі дарували шанс на життя Миколі Івановичу Семенюку, російські окупанти обстрілювали Ковель. На щастя, операція пройшла успішно.
Як зізнається Микола Іванович, йому дуже хочеться додому. У Рівному на нього чекає велика родина: дружина, двоє дітей, зять з невісткою, четверо онуків та правнучка.
Народився Микола Іванович на Ковельщині (с. Годовичі), сюди привела його доля за новим серцем. Тож «друге» життя він теж отримав на рідній землі – у Ковелі.
61-річний чоловік боровся з хворобою понад 5 років. Через важкий діагноз - ішемічну кардіоміопатію, йому довелося покинути роботу. Два останніх роки він перебував в листі очікування на трансплантацію у Ковельському МТМО. До лікарні чоловік потрапив напередодні операції у вкрай важкому стані. Його підключили до системи штучного кровообігу та оксигенації.
Попереду Миколу Івановича ще чекає період реабілітації та пожиттєвого спостереження у лікарів.
Пацієнт та його родина щиро дякують рідним донора, які погодились віддати серце близької людини. Велику вдячність висловлюють лікарям,які оперували, та усьому медичному персоналу, які лікували та доглядали за хворим, дбали не лише про його фізичне одужання, а й про емоційний та психологічний стан, що дуже важливо у нинішніх складних реаліях.
А ми дякуємо нашим захисникам за можливість працювати! Життя продовжується!
Валентин Вітер,
генеральний директор Ковельського МТМО.“Друге народження” Миколи Семенюка“Друге народження” Миколи Семенюка

"Друге народження" Миколи Семенюка

Пацієнта, якому місяць тому у Ковельському МТМО пересадили донорське серце, виписали з лікарні! У той час, коли наші лікарі дарували шанс на життя Миколі Івановичу Семенюку, російські окупанти обстрілювали Ковель. На щастя, операція пройшла успішно.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 182

Повідомлення в номер / Коханням треба дорожити

15.12.2022

Коханням треба дорожити

Які звички покращать стосунки між подружжям?

Взаєморозуміння та взаємоповага, схожість інтересів, вміння врегульовувати конфлікти, жартувати на одні і ті ж теми, весело проводити час, кохання врешті-решт. Все це і багато іншого дійсно дуже важливо для побудови міцних гармонійних стосунків. Але є одна річ, про яку часто забувають — а вона має одне з ключових значень.

Звичка. Щоденна звичка. Так, мова йде саме про неї. Навіть якщо ви мало не щодня приносите своїй коханій вишуканий букет квітів, але систематично «забуваєте» подякувати за смачно приготований обід, сприймаючи все, як належне, будьте готові, що ця ваша звичка рано чи пізно зіграє з вами злий жарт.

Приділіть увагу простим, буденним речам. Далеко не завжди для того, щоб покращити стосунки, необхідно наполегливо над ними працювати. Часом достатньо приділити увагу простим, буденним речам – таким, як наші щоденні звички, щоб відчути різницю у взаєминах. Адже пригадуєте народну мудрість: «Посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю…».

– Візьміть за звичку вітатися і прощатися з партнером не формально, наприклад, кивком голови чи кинувши чергове «привіт» або «бувай», а проговорюючи ті слова та побажання, які дійсно хочеться сказати. І про обійми не забудьте. Саме така проста звичка, як щиро вітатися чи прощатися, є ключиком для підтримки не лише емоційного, але й фізичного зв’язку.

– Запитуйте, хоча б раз на день, чи ваш партнер потребує чогось? Що ви можете зробити для нього, щоб його день був більш успішним (щасливішим, радіснішим)? Це дуже прості запитання, які насправді показують, що ви думаєте про своїх коханих, цікавитесь їх потребами і хочете бути підтримкою.

– Виробіть в себе звичку, якщо у вас її ще немає, говорити партнеру те, що вам потрібно, без критики та претензій, акцентуючи на власних почуттях та потребах, а не тому, що партнер «повинен» та «зобов’язаний».

– Домовтеся про щоденне «провітрювання стосунків». Тобто, знайдіть час, коли ви обоє зможете висловити одне одному те, що у вас назбиралося на протязі дня — чим ви не задоволенні, що вас дратує, засмучує і так далі. Ця звичка дозволить вам не накопичувати негативні емоції та переживання в стосунках, а вирішувати все «не відходячи від каси».

– Не лінуйтеся протягом дня давати знати своєму партнеру, що ви думаєте про нього. Але не переборщіть! В жодному випадку не будьте нав’язливими. Це навпаки відштовхує. Коротеньке смс, смішна картинка, скинута в месенджер, телефонний дзвінок в обідню перерву — цього цілком досить.

– Говоріть “дякую”, навіть за найпростіші речі: смачний обід, прибиту поличку, прибрану кімнату, відремонтовані речі. Привід завжди знайдеться.

– Візьміть за звичку не просто запитати, як справи у вашого партнера, а і що він чи вона відчувають щодо того, чим займаються. І не важливо, чи мова йде про новий проєкт на роботі чи про звичайні буденні речі.

– Дивуйте одне одного. По-доброму, звичайно. Приємні несподіванки потребують не так багато часу на підготовку, проте, створюють відчуття романтичного настрою та свіжості стосунків надовго. Маленька записка від руки зі звичайнісіньким «я тебе кохаю» непомітно залишена в кишені коханого чи коханої, свіжозварена кава на цей раз з корицею, а може з кардамоном, веселий малюнок під магнітиком на холодильнику і багато чого іншого — варто лише підключити свою фантазію та творчість, і щоденна рутина відступає.

– Знаходьте час для гри. Це можуть бути настільні ігри або щось більш динамічніше, вибирайте з огляду на ваші уподобання. Під час гри ми дозволяємо собі розслабитись, подуркувати та й просто відпочити.

– Немає такої пари, де б час від часу не виникали конфлікти. Візьміть за звичку давати зрозуміти своєму партнеру, що ви його чуєте, навіть, якщо ви сперечаєтесь. Чути — це не те саме, що слухати, чути — це приймати те, що у вашого партнера інше, відмінне від вашого бачення ситуації і намагання зрозуміти його позицію. Як би ви не конфліктували, завжди давайте зрозуміти партнеру, що ви любите, цінуєте та поважаєте його.

– Вибачайтеся. Якщо ви дійсно заподіяли якусь шкоду своєму коханому чи коханій або просто були не праві, не бійтесь визнати власну помилку і щиро за це вибачитись.

– Говоріть про ваше спільне майбутнє. Хоча, трішки не так — плануйте ваше спільне майбутнє разом.

– Влаштовуйте час від часу побачення лише для вас двох. Неважливо, що ви вже в шлюбі енну кількість років, чи, навпаки, ви молоді батьки з маленькими дітьми — завжди є потреба кудись вибратись і згадати, що ми не лише (цілий список із зобов’язань і соціальних ролей), а ще й чоловік і жінка, які мають почуття одне до одного.

– Говоріть компліменти! Це ніколи не буде зайвим.

Марія СУКАЧ.

Які звички покращать стосунки між подружжям?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 257

Повідомлення в номер / Стрес “сприяє” хворобам

15.12.2022

Одразу до поганих новин: шлунково-кишковий тракт (ШКТ) страждає від стресу не менше за мозок та інші системи нашого організму. Наслідки трапляються різні: від неприємної діареї до серйозного синдрому недостатності харчування (мальнутриції) — стану, за якого організм не засвоює необхідні поживні речовини з їжі.

Але є й хороші новини: симптоми розладу можна своєчасно помітити і швидко виправити, поки це не сталося катастрофою.

Разом із національною консультанткою UNICEF з харчування Анастасією Голобородько розбираємося, як стрес впливає на систему травлення, які процеси він викликає, чим вони загрожують та що з цим робити.

Як стрес впливає на травлення та ШКТ загалом?

Стрес (а також тривожність, гіперзайнятість та перенавантаження) завжди впливають на травлення — баланс “дуету” кишківник-мозок порушується. І це дещо серйозніше, ніж здається на перший погляд.

По-перше, надниркові залози викидають у кров два базові гормони стресу — ви їх добре знаєте — адреналін та кортизол. Вони впливають на мікрофлору кишківника. Як і вам, важливим для травлення бактеріям не подобається жити в постійному напруженні, тому вони “самоліквідуються”. Це критично, адже їхня різноманітність та життєдіяльність підтримують здоров’я всього ШКТ.

По-друге, порушується робота травної системи загалом. Травлення — складний процес, і для його регуляції в нашому організмі існує окрема нейронна мережа. Вона відповідає за механічне перемішування їжі, координує скорочення колової мускулатури рота та всіх сфінктерів у ШКТ для того, щоби забезпечувати поступальне просування їжі. Також травна нервова система підтримує різноманітне біохімічне середовище та рівень кислотності в середині кожної секції ШКТ, забезпечуючи ферментам необхідні умови для нормальної роботи.

Стрес порушує скорочення стінок органів ШКТ і, як наслідок, процес засвоєння їжі. Відбувається це ось так: рух стінок кишківника порушується, їжа надовго затримується та недорозщеплюється, скорочується секреція травних ферментів. У результаті ми отримуємо мальнутріцію — синдром недостатньої поживності харчування (нутрітивно неповноцінний раціон), який тягне за собою й інші неприємності. На практиці це означає, що організм недоотримує поживні речовини, які необхідні для здорового функціонування всіх систем.

А як розпізнати появу проблем зі ШКТ? Які бувають симптоми?

Перші симптоми, які вказують, що щось йде не так:

здуття;

закреп;

діарея;

випорожнення частіше, ніж 5 разів на день.

Це знак, що вам потрібно щось виправити і стежити за своїм станом.

Драматичні життєві події: втрата роботи, смерть коханої людини, розлучення, війна — це стрес, який безпосередньо впливає на організм. Окрім процесів, які описані вище, він також підвищує рівень протизапальних цитокінів — особливих пептидів та білків, які відповідають за виживання клітин в організмі.

У наших пращурів реакція на стрес часто була викликана фізичною небезпекою – наприклад, нападом дикої тварини. Коли стається стресова реакція, активуються цитокіни, які потрібні для загоєння ран. У сучасному світі нам рідко доводиться зустрічатися з дикими кабанами чи левами, але цей механізм нікуди не зник. Цитокіни вмикаються, навіть якщо фізичної рани немає — коли ви запізнюєтеся на зустріч або начальник кричить на вас, бо не задоволений результатами.

Цитокіни — звісно, наші друзі, але коли їх забагато, вони приносять більше шкоди, ніж користі. Річ у тім, що вони заважають кишківнику відновлюватися, адже останній може це робити тільки тоді, коли перебуває в розслабленому стані. Механізм схожий на той, який відбувається в мозку, коли ми спимо — усім треба відпочивати, щоби нормально функціонувати.

Які захворювання або розлади ШКТ можуть посилитися через стрес?

Оскільки стрес порушує мікрофлору кишківника, він робить вразливою слизову оболонку та головних її захисників — імунні антитіла IgA (імуноглобуліни класу А). Це дозволяє стороннім бактеріям та вірусам потрапляти в кровотік і викликати запалення. Далі сценарій розвивається непередбачувано — у кожної людини дуже ситуативно: езофагіт, печія, здуття, гастрит, коліт, синдром подразненого кишківника (СПК), застій жовчі, зміни в харчовій поведінці, псевдоалергії та інші хронічні захворювання ШКТ.

Що можна оперативно вдіяти, щоби покращити свій стан?

По-перше, варто прибрати продукти запальної групи: цукор, газовані солодкі напої, солодкі молочні, алкоголь, надмірну каву, шліфовані та рафіновані каші (кус-кус, білеборошно, манка, булгур, житнійхліб та випічка), інтенсивно смажену їжу, копчення, а також усі продукти, на які є індивідуальна реакція.

По-друге, треба переглянути меню, ґрунтуючись на гарвардській тарілці харчування. За її зразком можна робити кожен прийом їжі.

Якщо симптоми зберігаються тривалий час або стан погіршується, за можливості треба звернутися до лікаря — терапевта або гастроентеролога.

За матеріалами пресслужби Міністерства охорони здоров’я.

Стрес "сприяє" хворобам

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 139

Повідомлення в номер / Рецепти до смаку

15.12.2022

Рецепти

до смаку

Рецепти до смаку

Салат із сушених грибів

Крім сушених білих грибів для салату знадобляться продукти, які є в кожному холодильнику. Страва виходить дуже смачною, калорійною і надзвичайно ароматною.

Інгредієнти: сушені боровики - 100 г; молоко - 100 мл; вода - 100 мл; варене яйце - 4 шт.; цибул: -1 шт.; твердий сир - 100 г; майонез - 200 р.

Боровики викласти в миску, залити молоком так, щоб їх покрити. При необхідності додати воду. Настоювати 1-2 години.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 149

Повідомлення в номер / Мати зрадила сина...

15.12.2022

Мати зрадила сина...

У жовтні 2018 року мені довелося поспілкуватися із 85-річною Меланією Калениківною Шавою, яка проживала в селі Кримне. Вона віддавала заміж уже свою правнучку. Стривожена розповіддю цієї старожилки, я не змогла про це не написати.

— Війна 1941–1945 років зачепила і Старовижівщину. Фронт проходив за колією, що вела на Кримне. Там стояли німецькі війська і гатили зі стрілецької зброї. А вздовж річки Вижівки на межі з селом Борзова і далі на північ розташувалися радянські. Там і зараз є ще довжелезний рів. Саме по ньому й проходив тоді фронт. Вся лінія розмежування була випалена. Люди-біженці переселялися далі від воєнних дій. Страшно було. Усе горіло. Було багато випалених хат. Стрілянина майже не припинялася, — згадує Меланія, маленька, худенька бабуся, з добрими голубими очима. Вона аж заплакала. Стишилась. Продовжувала далі:

— У житті, дитино, все доведеться пізнати. Як оте вино: воно може бути і солодким, – і гірким... Але ми якось жили. Як святкові салюти тепер спалахують і тріщать у небі, так і тоді лякала й зблискувала військова небезпека: зривалися снаряди, бомби... А у нашій хаті, як зараз чую, від цих ударів дрижали шибки на вікні. Отако. Чуєш? — і старенька виделкою стала легенько постукувати по скляному стаканчику.

— Так дзвеніло тоді у нашій хаті. Слухай, дитино, слухай.

Вона припинила постукування і знову стерла зі старечих очей сльозу.

— Нарешті війна скінчилася. Ми жили поблизу Старої Вижівки. Приїжджали туди на базар. Отут в центрі вже зовсім нічого не залишилося. Була тільки стара пошта (зараз там знаходиться приміщення краєзнавчого музею), почорніла від диму, але не згоріла. А тут, де нові приміщення і обеліск, нічого не було. Тільки базар. Люди їздили щонеділі. Їздила і я. Базар був тут, на місці, де ліве крило нинішньої старої школи (її тут також ще не було). Просто пустир, огороджений кілками і прибитими до них довгими дерев’яними дрюками.

Чим торгували? То було не так, як зараз. Я привозила яйця, міняла на сіль і мило, бо дуже заводилися воші. Треба було все попрати. Продавали і сало. А одяг? Деколи кожухи з Нової Вижви купували, хто мав копійку. А я тільки знаю, як ми, молоді дівчата, зраділи, як привезли ситцеві спідниці на чотири клини. Такий ситець цяцькатий. Ой, то всі тих спідничок хотіли купити...

І сидів на базарі сліпець. З гармошкою. Грав і вельми-вельми тужно співав. А повз проходили люди. Ставали. Слухали... Біля сліпця стояла, як мара, похилена постать старої жінки. Вона не відходила. Так гірко плакала, що весь її фартушок був мокрий від сліз.

— Як він упізнав мене? Він же сліпий.

А сліпець травив душу і гірко-гірко співав:

— Ти думала, моя мати, що мене не буде.

А я тепер перед Богом, як усенькі люди.

Гріх

…Ганна була дуже гарною дівчиною. Роботяща і швидка, як зайчик. А коси! Дві довгі коси по спині спускалися донизу. А вії! Довжелезні, густі, чорні. За тими віями світилися ясні очі, як голубе погідне небо. Мабуть, це сам Бог подарував дівчині шматок свого єства.

Ганна має бути щасливою. Вона запам’ятала, як ще баба Секлітка їй колись у дитинстві казала:

— Ти будеш щасливою, бо народилася на початку року, в січні.

— А чого, бабо? — питала Ганна.

— А того, дитино, що Бог щедро всім роздає щастя. Всім, хто народжується. Гостинців у Бога нелічено. То ще на початку року він щастя роздає пригорщами. А вже хто далі, тому все менше і менше дістається.

Ганна вірила бабі Секлітці і так ждала того щастя…

Їй справді доля усміхнулася. Вийшла вона заміж за хазяйського хлопця – за Гриця. Жили вони душа в душу. Підростали двоє діток: Мотря і Савка.

Але Ганна знову при надії. Чекає третю дитину. Гриць не хотів цієї дитини. Казав, що нагуляла...

...Жала вона жито в спеку у полі. Раз по раз розгиналася і витирала з чола піт, що краплями, розміром з ягоду, зрошував обличчя і всю її білу хустину.

— Щось тяжко, — подумала вона. Що розігнеться (а живіт великий), то заколе так унизу, що аж млосно.

— Мабуть, пора, — подумала жінка.

Жати залишилося до кінця загону небагато.

— Треба йти до Марії-повитухи, бо то ще до її хутора кусок дороги, — вирішила Ганна.

Повагом почвалала.

— Якось дойду.

Таки дійшла...

Народився хлопчик. Марія обмила породіллю, зав’язала пуповину дитині. Хлопчик здоровенький, прудкий, зразу й заплакав.

Повитуха засміялася:

— Хороший хлоп! Житиме!

Ганна полегшено зітхнула.

Справив Гриць хрестини. Нарекли дитину Мироном.

А що то з Ганною? Якась не своя. Ходить, як у воду опущена...

Кажуть люди, що у житті є і мед солодкий, і гіркий полин. Справді, щастя і горе так міцно між собою сплелися: хлопчик був сліпий.

— Позбудуся, — подумала Ганна, — у мене є ще двоє...

Настала осінь. Холодна сльотава пора тріпоче туманами угорі. Не видно ні неба, ні Сонця. Смуток безпросвітний вужем закрадався у душу Ганни: “Позбудуся”.

— Ой! Ганно! Ганно!

Чи ти у церкву не

ходиш?

Чи ти у Бога здоров’я

не просиш?

Лиху долю ти на себе

сама накликаєш.

І руками самотою, що

робиш, — не знаєш.

Ой, піди ти, моя Ганно,

та й води напийся.

Та й святою водицею до схід Сонця вмийся.

Не пішла вже тая Ганна

ту водицю пити,

Пішла вона до Смудива

дитину топити.

На руках вона тримає

маленьку дитину.

Замотала свого хлопця

в червону хустину.

— Може, його не топити?

Може, хто побачить?

От і річка.

Човни стоять.

Дитина не плаче.

Причаїлось нещаснеє.

Мабуть, смерть почуло.

Напрутила жили Ганна. До

води нагнулась.

“Ой! Холодна! Сину! Сину!

Прощай!” — розмахнулась

Та й кинула той згорточок. І не оглянулась.

х х х

У лепесі, де Пасіки,

вовчиця ночує.

Вночі виє-завиває, а

удень — полює.

Рано йде шукати здобич.

Нюха, що поїсти.

Бродить лісом, що

довкола,

бродить смутним лісом.

Насторожилась вовчиця.

Щось десь ніби плаче.

Нюха слідом до Смудива.

За човном неначе

Щось живеньке

зачепилось.

Скочила вовчиця,

Мокрий клунок потягнула.

Це дитина. Спить ще?

І вовчиця, ніби мати,

дитину спасає.

А хто знає, може, хлопчик

уже завмирає?

Чи, може, Бог за пазуху

його заховає?

х х х

На хуторі, на Пасіках, жив

дід самотою.

Рано-вранці до криниці

пішов за водою.

Біля хати, коло призьби

знайшов він дитину,

Замотану в теплесеньку

червону хустину.

— Що ж то буде? Що ж то

буде?

Що мені робити?

То ж дитина. Малесенька.

Треба розігріти.

Дід руками дбайливими

дитя замотає

Та й на печі, на зернові

грітись укладає.

— Мабуть, доля.

Треба бігти на хутір

Устини.

Вона живе самотою. А в

мене дитина.

Як був хлопцем,

то кохались з нею під

вербою.

Не відкажеться. Давно

вже стала удовою.

— Мабуть, доля. Дитя теє

будем доглядати.

От і хата. Довгожданна

Устинина хата.

Дід Данило:

— Ой, Устино. Ходи,

подивися.

Біжім скоріш та й до

мене.

Біжім, не барися!

— Що ти хочеш?

Данилочку?

Та про що ти просиш?

— Не питайся. Не

питайся.

Дитиночка просить.

Просить воно,

бідненькеє,

І їсти, і пити.

Що ж я буду, Устиночко,

без тебе робити?..

— Збожеволів?

— Ні, Устино. Ти не

сперечайся.

Я додому. А ти прийди.

Прийди. Не цурайся.

Поєднались.

Живуть разом Данило й

Устина.

І зростає у любові

прийомна дитина.

Прийшло щастя на

старості.

Так вірно любили. І

синочка догляділи,

І розуму вчили.

Любив хлопець на

гармошці

гарно вигравати,

Матір-батька ще з

дитинства

умів шанувати.

Заслужили. На старості

хлопця піднімали.

Вік не вічний: добрі люди

скоро повмирали.

І залишився той хлопчик

знову сиротою.

Обнялися міцно-міцно

вони із бідою.

— Як же жити? Як

вижити?

Нічого не бачу! Плаче

бідний сиротина.

Плаче. Плаче. Плаче.

Взяв торбину і гармошку,

На палицю сперся.

На базар він став ходити,

До людей притерся. Бо

на світі, на білому,

Є добрії люди...

— Ой, не плач, моя

дитино,

Якось воно буде...

Сліпця знали на базарі.

Добре подавали.

Добрі люди є усюди.

Вони не пропали.

Добрі люди виживають у

лиху годину.

Не залишать добрі люди

сліпу сиротину...

х х х

Плаче мати. Щонеділі на

базар приходить.

Із сліпого кобзарика та й

очей не зводить.

Плаче Ганна. Подалася,

як тернова гілка.

Спокутує гріх страшенний утомлена жінка.

Мокрий від сліз

фартушечок

Ніби зараз бачу.

Чую пісню Миронову, як

сліпець заплаче:

— Ти думала, моя мати,

що мене не буде?

А я тепер перед Богом, як

усенькі люди.

Р.S. На жаль, бабуся Меланія не згадала прізвища тієї старовижівської жінки, що плакала на базарі біля зрадженого нею сина — сліпого хлопця.

Любов ЄВТУШИК.

смт Стара Вижівка.

ххх

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 170

Повідомлення в номер / Кому підвищать пенсії

15.12.2022

Кому підвищать пенсії?

У грудні в Україні відбудеться плановий перерахунок пенсій, який торкнеться непрацюючих пенсіонерів, шахтарів, людей, які втратили годувальника, та ще кількох інших категорій громадян. Сума підвищення складатиме від 66 до 660 гривень, розрахувати її можна самостійно онлайн. Більше деталей дізнавались експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

Кому чекати підвищення?

Згідно з держбюджетом на 2022 рік, з 1 грудня в Україні зростає прожитковий мінімум для тих, хто втратив працездатність – з 2027 грн. до 2093 грн. Це є підставою для перерахунку соціальних виплат, які залежать від прожиткового мінімуму. Розмір підвищення у кожного пенсіонера визначається індивідуально та залежить від різних складових виплат.

Підвищення насамперед торкнеться пенсіонерів, які отримують мінімальну пенсію, максимальну пенсію, надбавку за понаднормовий стаж. Також буде перерахунок пенсій по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і непрацездатним членам їхніх сімей.

У Пенсійному фонді наголошують, що перерахунки проводять автоматично без додаткових звернень пенсіонерів, а виплату проводитимуть із грудня у встановлені дати.

Який розмір доплат і як розрахувати?

Згідно з інформацією Пенсійного фонду,з грудня мінімальна пенсія зросте на 66 гривень – із 2027 до 2093 грн., а максимальна на 660 грн. — з 20 270 до 20930 грн. До мінімальної пенсії шахтарям додадуть 198 грн. – з 6081 до 6279 грн., до пенсії у разі втрати годувальника сім’ям військовослужбовців – 132 грн. – з 4054 до 4186 грн.

Важливо знати, що відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсійної виплати не може бути менше 2500 грн., для чоловіків, які мають страховий стаж 35 років, для жінок –30 років.Тож якщо розмір пенсійної виплати не досягає 2500 грн., встановлюється доплата до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Загалом середня пенсія в Україні складає майже 4540 грн. Українці, які отримують більше за мінімалку, грудневого підвищення на собі не відчують або збільшення буде незначним. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, мінімальну пенсію отримує близько 1,5 млн. українців, решта має вікові доплати до пенсії.

«Підвищення зачепить невелику кількість пенсіонерів. Це люди з інвалідністю, пенсіонери внаслідок втрати годувальника, люди з невеликим стажем, які отримували мінімальну зарплату. Це якщо орієнтуватися на цифри, які були до початку війни», – зазначає старша наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко.

Перевірити право на індексацію і розрахувати суму можна самостійно на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.Для цього потрібно зареєструватись за допомогою електронного підпису і заповнити актуальні дані. Результати будуть доступні в особистому кабінеті на сайті.

Чого чекати наступного року?

На фінансування пенсій у державному бюджеті на 2023 закладено майже 233 млрд. грн. Попри великий дефіцит бюджету, на наступний рік, соціальна сфера залишається у пріоритеті після сектора безпеки і оборони.

«Бюджет на 2023 рік затверджено. Відповідно 21 млрд. додано Міністерству соціальної політики порівняно з минулим роком. І це дозволить нам говорити про збільшення коштів для пенсіонерів. Ми плануємо провести індексацію так, як і обіцяли. Відповідно вже потрохи будемо наповнювати цей бюджет, – зауважує міністерка соціальної політики Оксана Жолнович.

Згідно з держбюджетом, наступного року прожитковий мінімум, від якого залежить розмір пенсій, залишиться без змін. Проте у березні обіцяють планову індексацію всім пенсіонерам.

Оксана КОВАЛЬ.

Кому чекати підвищення?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 262

Повідомлення в номер / Талановитий Янко – колумбієць з українським корінням

15.12.2022

Талановитий Янко – колумбієць

з українським корінням

Талановитий Янко – колумбієць з українським корінням

Неймовірно захоплююча історія вродливого, талановитого колумбійця, мама якого українка і прищепили сину велику любов до України. Янко в українській вишиванці знайомить світ з Україною через українську пісню. Величезний приклад нашим депутатам і державним мужам, як і наскільки можна полюбити Україну.

Янко Богдан Пеньяфорт народився 11 серпня 1994 р. в Боготі. В свої 27 років він симфонічний диригент, флейтист, грає на багатьох інструментах.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 2829

Повідомлення в номер / Глобальна криза. Наш порятунок – в єднанні

15.12.2022

Глобальна криза. Наш порятунок – в єднанні

Відкритий Міжнародний онлайн-форум:

12 листопада 2022 року

Відкритий Міжнародний онлайн-форум: 12 листопада 2022 року

Це покращить твоє життя.

Приєднуйся до перегляду форуму!

ЩО РОБИТЬ ЦЕЙ ЗАХІД УНІКАЛЬНИМ?

Без перебільшення, це наймасштабніший захід у світі! Перша та єдина подія, яка синхронно перекладалася на 150 мов. Його організація стала можливою завдяки об’єднанню волонтерів зі 180 країн на незалежній платформі проєкту «Благотворче суспільство».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 277

Повідомлення в номер / Юні ковельчанки — переможниці турніру

15.12.2022

Юні ковельчанки — переможниці турніру

26-27 листопада в спортивному залі КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича відбувся традиційний турнір з футзалу на честь Юрія Тимофєєва серед дівчаток 2013 р.н. і молодших.

На запрошення оргкомітету на змагання прибули команди з міст Буська, Червонограда (Львівська обл.), Ковеля, Маневич та Луцька.

На урочистому відкритті з вітальними словами до присутніх звернулися головний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту Ігор Семенюк, директор Ковельської ДЮСШ №1 ім. Петра Стуса Віталій Волосюк та головний суддя змагань Володимир Олексюк.

У першому півфіналі змагань перемогу здобули спортсменки Буської команди. З рахунком 3:0 вони обійшли дівчат Червоноградської спортивної школи. Другу півфінальну пару склали футболістки Ковельської та Маневицької ДЮСШ. При рахунку 1:1 в основному часі, спортсменки нашого міста забили переможне пенальті.

В результаті змагань третє місце посіли вихованки Маневицької ДЮСШ, друге — Буської спортивної школи, а перемогу святкували ковельчанки.

Всі учасники турніру нагороджені медалями, а переможці — кубком. Також суддівська колегія визначила кращих гравців змагань. Ними стали — Каміла Логунова та Ольга Дячук (м. Ковель), Марія Августовська (м. Червоноград), Вероніка Журавель (м. Буськ) та Христина Хоміч (м. Маневичі).

Ковельських спортсменів-переможців готували до змагань тренери Сергій Логінов та Володимир Олексюк.

Володимир Олексюк,

головний суддя змагань.

НА СВІТЛИНІ: переможці змагань – команда Ковельської ДЮСШ № 1 ім. Петра Стуса.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 135

Повідомлення в номер / Від четверга до Четверга

15.12.2022 Романюк Аліна Петрівна

Від четверга до четверга

9 грудня, п’ятниця

Схід Сонця – 08.13; захід – 16.14.

Місяць – у Раці.

Міжнародний день боротьби проти корупції.

Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цих злочинів.

Прпп. Аліпія. Якова.

Іменини: Миколи, Петра, Тихона, Якова.

10 грудня, субота

Схід Сонця – 08.14; захід – 16.13.

Місяць – у Раці.

День прав людини.

Всесвітній день футболу.

Блгв. Всеволода. Прп. Романа.

Іменини: Всеволода, Гаврила, Романа, Бориса, Олексія.

11 грудня, неділя

Схід Сонця – 08.15; захід – 16.13.

Місяць – у Леві.

Міжнародний день гір.

Всесвітній день хворого на бронхіальну астму.

День благодійності.

Неділя 26 після П’ятд.

Мчч. Василія, Григорія, Іоанна.

Іменини: Василя, Григорія, Данила, Степана,Олексія.

12 грудня, понеділок

Схід Сонця – 08.16; захід – 16.13.

Місяць – у Леві.

День сухопутних військ Збройниx Сил України.

Прп. Нектарія.

Іменини: Дениса, Івана, Сергія.

13 грудня, вівторок

Схід Сонця – 08.17; захід – 16.13.

Місяць – у Леві.

Ап. Андрія Первозваного.

Іменини: Андрія, Івана, Яна.

14 грудня, середа

Схід Сонця – 08.18; захід – 16.13.

Місяць – у Діві.

День вшановування учасників ліквідації наслідків аварії нa Чорнобильській АЕС (День ліквідатора).

Прав. Філарета Милостивого.

Іменини: Антона, Дмитра.

15 грудня, четвер

Схід Сонця – 08.19; захід – 16.13.

Місяць – у Діві.

День працівників суду України.

Прпп. Афанасія, Йоана, Андрія.

Іменини: Івана, Андрія, Матвія, Степана, Тамари, Маргарити.

Народні прикмети

u Починають плакати вікна – знизиться тиск і потеплішає.

u Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.

u Якщо на Андрія (13 грудня) вода на річці тиха – на рівну зиму, шумовита – на завірюху.

u Червоний вогонь в печі – на холоднечу, білий – на відлигу.

Місячні фази у грудні.

Спадаючий Місяць – 9-22 грудня.

Третя чверть Місяця – 16 грудня.

Молодий Місяць – 23 грудня.

Зростаючий Місяць – 24-31 грудня.

Перша чверть Місяця – 30 грудня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

9 грудня, п’ятниця

Схід Сонця – 08.13; захід – 16.14.

Місяць – у Раці.

Міжнародний день боротьби проти корупції.

Прпп. Аліпія. Якова.

Іменини: Миколи, Петра, Тихона, Якова.

10 грудня, субота

Схід Сонця – 08.14; захід – 16.13.

Місяць – у Раці.

День прав людини.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 177