Війна об'єднала і згуртувала людейНещодавно у Волошках відбувся благодійний ярмарок з культурною програмою з метою збору коштів для ЗСУ. Був представлений широкий спектр виробів місцевих господинь, а також дитячі іграшки, ляльки-мотанки, сувеніри, сільськогосподарська продукція. Завітали на свято і місцеві підприємці.
Люди купували, ласували смаколиками. Заодно проводили збір коштів. Маленькі дітки залюбки бавилися на новозбудованому дитячому майданчику. Ось так в русі, в розмовах і гомоні людей на імпровізованій сцені з'явилися ведучі заходу Діана Радзвилюк і Анна Філонюк зі словами: "Добрий день! Слава Україні!". У відповідь пролунало багатоголосе: "Героям слава!".
Після Гімну України хвилиною мовчання присутні вшанували свого земляка-побратима, відважного воїна Андрія Рудніка та тих, хто віддав своє життя за нашу державу. Затихли люди, принишкли. Лише мама загиблого Андрія пані Тетяна не змогла стримати сльози смутку, порушуючи німу тишу.
Простягнули руку допомоги і підтримкиВ наш непростий час дуже важливо зберегти в серці іскру віри, надії та любові, не розгубити духовні цінності, підтримати один одного, розділяючи і радість, і смуток, і біль втрати…
Трагічні події в Україні об'єднали громадян з різних куточків світу задля боротьби з російським агресором.
Для ковельчанки Наталії Славікової, голови ГО "Реабілітаційний центр", ранок 24 лютого 2022 року, як і для всіх українців, розпочався з тривожних новин, які розділили життя на ДО і ПІСЛЯ.
Розпач, відчай, невідомість розривали серце жінки. Однак, стиснувши силу волі в кулак, Наталія Василівна разом з родиною – чоловіком Юрієм та сином Сашком вирішили залишитись у рідному Ковелі.
Якби всі депутати були такими, як Слабенко, Україна була б іншоюТрагічна новина про загибель на запорізькому напрямку фронту підполковника Сергія Слабенка – народного депутата IV скликання українського парламенту, депутата Волинської обласної ради V, VI та VII скликань – викликала хвилю скорботних відгуків серед громадських активістів, журналістів, місцевих політиків – усіх, хто особисто знав Сергія Івановича чи звертався до нього за допомогою.
Його біографія – стрімкий злет, здобутий навчанням і працею. Народився в Луцьку в 28 серпня 1965 року. Закінчив Курганське вище авіаційне училище. З військової служби звільнився в запас через скорочення штатів. Навчаючись у Міжнародному інституті ринкових відносин та підприємництва, а також у Міжрегіональній академії управління персоналом, освоїв нові професії – менеджера-фінансиста та юриста.
Ігор Кузьмич: "Слово Боже – могутня зброя"Сьогодні наш співрозмовник – Ігор Кузьмич, ковельчанин, настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла (м. Ковель), військовий капелан, мужній і відважний боєць 210-го спеціального окремого батальйону "Берлінго", що входить до складу військ Збройних Сил України.
– Капеланство не є моїм основним обов'язком, – почав розмову Ігор Кузьмич. – Втомився сидіти, склавши руки, тому твердо вирішив: там де паства – там моє місце й призначення як духовного наставника і як військового. Спочатку планував проводити капеланські служіння, але для цього потрібно було навчатися у вищому навчальному закладі, але це все не так просто. Тому довелось піти іншим шляхом.
– Ви стали добровольцем і поповнили ряди Збройних Сил України?
– Так. Звернувся у місцевий військкомат. 14 січня ц. р. став на захист Батьківщини. Пройшов військове навчання на Рівненському полігоні, пізніше – на полігоні у Львівській області. Призначений командиром відділення. Крім того, проводжу пастирську роботу. Батальйон "Берлінго" брав активну участь у визволенні міст і містечок навколо столиці – Бучі, Ірпіня, Ясногородки, Мотижина, Шпитьків, Витрівки та ін.
Одна наша рота постійно перебуває на Бахмутському напрямку. Чергуємося. На "нульових" позиціях перебуваємо два місяці, потім повертаємося на місце постійної дислокації. Тоді знову їдемо в епіцентр бойових дій. Нещодавно саме повернувся з "нуля".
– Можливо, не зовсім правильно задавати таке запитання військовому. Але все ж таки, чи не страшно дивитися смерті у вічі?
ОВЕН. На початку тижня ризикуєте переоцiнити свої можливостi, тому краще уникати участi у важливих заходах. На роботi необхiдно проявляти iнiцiативу.
ТЕЛЕЦЬ. Тиждень у цiлому буде спокiйним i благополучним, але розслаблятися не варто. Великий ризик упустити щось важливе. Головне – не бути пасивним: лежачи на диванi, нiчого не доб‘єтеся.
БЛИЗНЮКИ. Необхiдно продумати стратегiю майбутнiх дiй. Зараз є всi шанси реалізувати давню мрiю. Причому навiть не доведеться докладати особливих зусиль.
РАК. Сприятливий час для пiдвищення професiйного рiвня. В середу варто контролювати настрiй i не зриватися на довколишніх. У четвер краще не поспішати.
ЛЕВ. У понедiлок може надійти важлива iнформацiя, але її бажано перевiрити. В середу можливi змiни в особистому життi.
Нагороду вручив ПрезидентЯк повідомив офіційний сайт Поворської сільської ради, днями заступниця медичного директора КНП “Львівське територіальне медичне об’єднання “Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги” Наталія Матолінець отримала звання Заслуженого лікаря України.
У Поворську її більше знають як Наталію Хміль, доньку Василя Івановича та Клавдії Петрівни Хмілів, що багато років почергово очолювали СТзОВ «Колос».
Маючи в родині багато медиків, пані Наталія ще з дитинства мріяла про професію лікаря та цілеспрямовано йшла до своєї мети.
У 2001 році закінчила Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького за спеціальністю «лікувальна справа». Після проходження інтернатури з серпня 2003 року по теперішній час працює на базі Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова лікарем-анестезіологом. З березня 2020 року очолила Відділення анестезіології та інтенсивної терапії Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова.
Відомий актор – на заході підтримки ЗСУ5 серпня, в міському парку культури та відпочинку імені Лесі Українки відбувся благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. Організаторами благодійного збору виступили громадська організація "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" та ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. академіка С. Дем’янчука».
Благодійний ярмарок проводився на підтримку Збройних Сил України, щоб на зібрані донати від небайдужих та свідомих громадян України придбати автомобіль для наших захисників, адже ми всі – разом, і в цьому наша сила!
Участь у ярмарку взяв український актор Михайло Жонін, відомий багатьом завдяки зіграній ролі капітана поліції Гнездилова у комедійному детективному телесеріалі «Пес», з яким ковельчани із радістю фотографувалися та вільно спілкуватися.
Також під час заходу одна з наших юних ковельчанок запропонувала виконати декілька українських патріотичних пісень. Своїм співом та грою на гітарі, дівчина підтримала бойовий дух усіх присутніх.
Спільними зусиллями за дві з половиною години було зібрано 8427 гривень.
Наступний благодійний ярмарок відбувся 6 серпня поблизу озера Світязь в кафе "Альф" (10:00 – 17:00), ресторація "Nester-House" (17:30 - 19:00). Всі бажаючі мали можливість зробити свій внесок до доброї справи.
Продовжуючи рубрику "Запитайте у Вельми…", мушу зауважити, що на запитання громадян (телефоном, в "електронці" чи при особистих зустрічах) відвідати доводиться майже щодня. Адже скільки людей – стільки запитань, пропозицій, зауважень.
Чим же сьогодні цікавляться наші читачі?
ххх
Так, Дмитро Лепський із Голобської громади в месенджері написав:
"Добрий день! Хочу порушити таке питання. Знаю, що є громади, наполовину менші, аніж наша, але там працює денний стаціонар, є терапевтичне відділення, де лежать хворі і яких харчують. В Голобах лікарню закрили, є тільки денний стаціонар.
Після закінчення педінституту Станіслав отримав скерування на роботу в одну із сільських шкіл на Волині. Уродженцю Галичини попервах було важко звикати до поліських звичаїв і традицій. Але поступово освоївся.
Мешкав у квартирі колгоспної доярки, яка завжди пригощала свіжим молочком, власноруч виготовленим маслом і сиром. Словом, на долю гріх було ображатися. Та й у школі все складалося якнайкраще: предмет знав досконало, викладав добре, отож, учні знання мали глибокі, батьки натішитися не могли. І від них дещо перепадало – то свіжину підкинуть, то ранніми овочами потішать, то картоплею на зиму допоможуть.
Лапу на дружбу, брати наші менші– Хочеш, ляльку тобі подарую, донечко, а, може, конструктор?
– Ні, матусю. Подаруй мені краще котика…
Про це своє дитяче бажання моя чотирирічна доня Олександра ще напередодні Нового року писала у листі до Святого Миколая. А він їй тоді відповів, що обов'язково подарує маленьке кошенятко влітку, на її день народження. Я забула про це, а Чудотворець – ні…
Тепер Оззі (так назвали ми з донею маленьку кішечку) – ще один член нашої невеликої сім'ї, наша улюблениця, як називає її Сашуня, "мила пустунка", без якої тепер наша оселя "засумувала" б.
І хоч для моєї маленької донечки у цій історії роль бородатого улюбленця дітей беззаперечна, та вона знає й те, що за його дорученням котика нам передали люди, які доглядають та підгодовують безпритульних собак і котів, лікують та виходжують хворих тварин, допомагають чотирилапим знайти домівку, шукають їм добрих, люблячих господарів.
Щасливі промінчики в оченятах моєї донечки заграли яскравіше, а чорна красунечка з проникливим поглядом знайшла нову домівку завдяки волонтерам громадської організації "ВО "Ковель Енімалс".
