Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 23 жовтня 2025 року №44 (13000)

Повідомлення в номер / Без хліба перемоги не буває

16.08.2023

Р4

Без хліба перемоги не буває

Серпень – пора, коли Сонце  впевнено перетнуло екватор літа. Селяни вже впорались із сінокосом, а календар нагадує, що й жнива повинні бути в повному розпалі. 
Але складні погодні умови стають на заваді. Тому кожної погожої днини годину– другу на полях селян-приватників працюють невеликі зернозбиральні комбайни.  Так, у Туропині своїм односельчанам допомагає з обмолотом зернових Володимир Білонога. А  на орендованих землях, площа яких сягає більше 100 гектарів, працюють сучасні зернозбиральні комбайни фермерського господарства „Поліська родина”, яке є потужним бюджетоутворюючим підприємством. 
Не порушуючи недільного ранкового ритму жнив в туропинському урочищі “Лани”, де колись була “колонія” і жили люди, розмовляю зі старшим агрономом Віталієм Волочком. Запитую, як жнивується? 
– Ось, як бачите, три комбайни вже в загінках, на підході техніка для перевезення зерна, – відповідає агроном. – Орієнтовно будемо мати по 60 центнерів з гектара, можливо, й більше. А колись на цих землях намолочували по 15-20 центнерів на круг... Маємо можливість вчасно розраховуватися з людьми за паї. Допомагаємо селянам, які звертаються, а також Збройним Силам України.
Тим часом комбайни поважно пливуть  пшеничним полем, а за  ними по стерні поважно походжають лелеки, шукаючи поживу. 
Підходжу до молодого комбайнера й впізнаю сина мого знайомого Василя Пруса – Володимира. Запитую, як йому жнивується, чи не спекотно?
– Та ні, – відповідає: – В кабіні є кондиціонер, все чудово, аби тільки погода не підвела. 
Радіє душа від побаченого і почутого: в рідному селі Туропині молоді хлопці жнивують з ентузіазмом, великим бажанням якнайшвидше впоратися з роботою й зібрати вирощений урожай. Без збоїв працює сучасна техніка, роблячи свій внесок у нашу Перемогу тут, на Заході України.  Адже там – на Сході й Півдні – від пострілів і вогню зброї нелюдів часто горить вже зібране збіжжя... 
 Так, особливі ці жнива, як і минулорічні. Питання збору українського зерна нині стало актуальним не тільки для нашої держави, яка веде війну за свою територіальну цілісність і незалежність, а й для міжнародної спільноти, яка активно працює в цьому напрямку й робить все можливе, щоб українське зерно потрапляло на продовольчі ринки країн третього світу, аби і там люди були з хлібом.
Сергій ДАНИЛЮК.
На СВІТЛИНАХ автора: водії Степан Марчак, Юрій Яренчук, комбайнер Володимир Прус.

Серпень – пора, коли Сонце  впевнено перетнуло екватор літа. Селяни вже впорались із сінокосом, а календар нагадує, що й жнива повинні бути в повному розпалі. 

Але складні погодні умови стають на заваді. Тому кожної погожої днини годину– другу на полях селян-приватників працюють невеликі зернозбиральні комбайни.  Так, у Туропині своїм односельчанам допомагає з обмолотом зернових Володимир Білонога. А  на орендованих землях, площа яких сягає більше 100 гектарів, працюють сучасні зернозбиральні комбайни фермерського господарства „Поліська родина”, яке є потужним бюджетоутворюючим підприємством. 

Не порушуючи недільного ранкового ритму жнив в туропинському урочищі “Лани”, де колись була “колонія” і жили люди, розмовляю зі старшим агрономом Віталієм Волочком. Запитую, як жнивується? 

– Ось, як бачите, три комбайни вже в загінках, на підході техніка для перевезення зерна, – відповідає агроном. – Орієнтовно будемо мати по 60 центнерів з гектара, можливо, й більше. А колись на цих землях намолочували по 15-20 центнерів на круг... Маємо можливість вчасно розраховуватися з людьми за паї. Допомагаємо селянам, які звертаються, а також Збройним Силам України.

Тим часом комбайни поважно пливуть  пшеничним полем, а за  ними по стерні поважно походжають лелеки, шукаючи поживу. 

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 239
Читати далі

Повідомлення в номер / Коли здійснюються мрії

16.08.2023
Олександра Шворак – юна 17-річна дівчина з маленького села Черкаси на Ковельщині, яке потопає у розмаїтті трав та високих дерев. Розташоване за п'ять кілометрів від Ковеля. Тут минуло її дитинство і прийшли перші успіхи.
У п'ять років мама повезла донечку в місто на прогулянку. Коли проходили через міст, під яким текла вода, дівчина раптом сказала: "Я хочу покупатися". Мама відповіла: "То, може, підемо у басейн?" – "Ну, давай, підемо", – погодилася Сашуня.
З того часу й  почалося її знайомство з водою. Але вода іноді лякала своєю бездонністю. Були розчарування. Але чомусь не полишала мрія плавати.
Її першим тренером став Володимир Леонідович Троцюк, який навчив вмінню плавати, був умілим наставником.
В 14 років опанувала плавання на каное. Це нелегкий вид спорту, який вимагає великого напруження сил та витримки. Регулярні тренування часто втомлювали юну дівчину. Але Володимир Троцюк підтримував  її потяг до спорту.
Першою зарубіжною країною була Чехія. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, здавалось, що спокій надовго залишиться в минулому.
Але ми, українці, попри всі негаразди та страхи, духом не падаємо. Не падають і спортсмени, захищаючи честь України. Побувала Олександра на змаганнях в Польщі, Болгарії, Словаччині, Німеччині, Австрії, Португалії, де виборювала місця  у першій десятці серед спортсменів.
В липні ц. р. в Умані відбувся відбір учасників змагань на Чемпіонат світу та Європи. Тут наша землячка виборола право потрапити на всесвітні змагання з плавання на каное. На цих змаганнях Олександра стала призеркою, де зайняла почесне третє місце. Чемпіонат відбувся в Італії. 
Ковельщина гордиться своїми спортсменами і їх наставниками, які демонструють себе достойними таких нагород і перемог.
І в Люблинецькій територіальній громаді хай усі про це знають і  гордяться своїми земляками!
У кожного з нас і в мене
 є мрія,
Я маю на неї велику надію.
Всі мрії завжди неодмінно
 здійснЯться.
І буде в нас мир, і  буде 
в нас щастя!
Бажаємо нових успіхів у спорті, міцного здоров'я, Олександро!
Ольга ЛІШУК, 
бібліотекар с. Мощеної.

спортКоли здійснюються мрії

Олександра Шворак – юна 17-річна дівчина з маленького села Черкаси на Ковельщині, яке потопає у розмаїтті трав та високих дерев. Розташоване за п'ять кілометрів від Ковеля. Тут минуло її дитинство і прийшли перші успіхи.
У п'ять років мама повезла донечку в місто на прогулянку. Коли проходили через міст, під яким текла вода, дівчина раптом сказала: "Я хочу покупатися". Мама відповіла: "То, може, підемо у басейн?" – "Ну, давай, підемо", – погодилася Сашуня.
З того часу й  почалося її знайомство з водою. Але вода іноді лякала своєю бездонністю. Були розчарування. Але чомусь не полишала мрія плавати.
Її першим тренером став Володимир Леонідович Троцюк, який навчив вмінню плавати, був умілим наставником.
В 14 років опанувала плавання на каное. Це нелегкий вид спорту, який вимагає великого напруження сил та витримки. Регулярні тренування часто втомлювали юну дівчину. Але Володимир Троцюк підтримував  її потяг до спорту.
Першою зарубіжною країною була Чехія. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, здавалось, що спокій надовго залишиться в минулому.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 336
Читати далі

Повідомлення в номер / Війна об'єднала і згуртувала людей

16.08.2023

В2Війна  об'єднала  і  згуртувала  людей

Нещодавно у Волошках відбувся благодійний ярмарок з культурною програмою з метою збору коштів для ЗСУ. Був представлений широкий спектр виробів місцевих господинь, а також дитячі іграшки, ляльки-мотанки, сувеніри, сільськогосподарська продукція. Завітали на свято і місцеві підприємці. 
Люди купували, ласували смаколиками. Заодно проводили збір коштів. Маленькі дітки залюбки бавилися на новозбудованому дитячому майданчику. Ось так в русі, в розмовах і гомоні людей на імпровізованій сцені з'явилися ведучі заходу Діана Радзвилюк і Анна Філонюк зі словами: "Добрий день! Слава Україні!". У відповідь пролунало багатоголосе: "Героям слава!". 
Після Гімну України хвилиною мовчання присутні вшанували свого земляка-побратима, відважного воїна Андрія Рудніка та тих, хто віддав своє життя за нашу державу. Затихли люди, принишкли. Лише мама загиблого Андрія пані Тетяна не змогла стримати сльози смутку, порушуючи німу тишу.
До присутніх звернувся очільник Колодяжненської громади Віталій Кашик, який наголосив, що ми у вічному боргу перед тими, хто ціною власного життя захищає цілісність України. Доземний уклін – матерям за синів, вдячність усім жителям села за активну участь у проведенні благодійного заходу.
Гарного настрою людям додав виступ учасників художньої самодіяльності села. Окрасою заходу став виступ Народного хору "Вишиванка" Народного дому "Просвіта" (художній керівник Олег Корнелюк).
Поруч під розлогою липою вправно куховарила Зоя Сметюх, готуючи куліш. В розмові з'ясувалось, що вона – переселенка з-під Бахмута. Все, що їм належало, вони з чоловіком вимушено залишили і через росію, білорусь, країни Балтії добрались у Волошки, бо чоловік – уродженець цього села. 
На закінчення заходу староста села щиро подякував всім за пожертви. Загалом було зібрано 31100 гривень.
У той день з допомогою старости села В. В. Дмитрука зустрічався з Павлом Абрамчуком і Миколою Іваненком (на світлині ліворуч), які зараз боронять Бахмут, а прибули в село у короткочасну відпустку. Приємно, що вони були в центрі уваги рідних та односельчан. Підходили, обіймали, в окремих з'являлись сльози.
Запитую в Павла Абрамчука, чи не страшно було йти у бій? Він сказав: "Страшно перший раз, а потім все, як має бути. русня рівняє все з землею. Вбиваєш, бо такий закон війни. Не ти, то тебе вб'ють".
Поцікавився у Віти Руднік: а як живе мама? Розуміючи біль втрати синів України, вона жертвує із виділених коштів державою за загибель сина пораненим воїнам на лікування.
Микола Іваненко додав, що бувають випадки, що коли русню беремо в полон, то вони підривають себе, й наші побратими невинно гинуть.
З мамою загиблого Андрія Рудніка не вдалось поспілкуватись, бо надто ще свіжа материнська рана на серці. Із сестрою Андрія Вітою поїхали на місцеве кладовище (на світлині внизу). "Знаєте, ото стою на могилі в свого брата, а в душі тихо прошу і молю Бога, щоб прийняв його душу до Небесного Раю, бо в мученицькому пеклі війни вона вже була".
Сергій ДАНИЛЮК.
Фото автора.

Нещодавно у Волошках відбувся благодійний ярмарок з культурною програмою з метою збору коштів для ЗСУ. Був представлений широкий спектр виробів місцевих господинь, а також дитячі іграшки, ляльки-мотанки, сувеніри, сільськогосподарська продукція. Завітали на свято і місцеві підприємці. 

Люди купували, ласували смаколиками. Заодно проводили збір коштів. Маленькі дітки залюбки бавилися на новозбудованому дитячому майданчику. Ось так в русі, в розмовах і гомоні людей на імпровізованій сцені з'явилися ведучі заходу Діана Радзвилюк і Анна Філонюк зі словами: "Добрий день! Слава Україні!". У відповідь пролунало багатоголосе: "Героям слава!". 

Після Гімну України хвилиною мовчання присутні вшанували свого земляка-побратима, відважного воїна Андрія Рудніка та тих, хто віддав своє життя за нашу державу. Затихли люди, принишкли. Лише мама загиблого Андрія пані Тетяна не змогла стримати сльози смутку, порушуючи німу тишу.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 254
Читати далі

Повідомлення в номер / Простягнули руку допомоги і підтримки

16.08.2023
Простягнули  руку допомоги  
і  підтримки

І01Простягнули  руку допомоги і  підтримки

В наш  непростий час дуже важливо зберегти в серці  іскру віри, надії та любові, не розгубити духовні цінності,  підтримати один одного, розділяючи і радість, і смуток, і біль втрати…  

Трагічні події в Україні   об'єднали   громадян   з різних куточків світу задля боротьби з російським агресором. 

 Для ковельчанки Наталії Славікової, голови ГО "Реабілітаційний центр", ранок 24 лютого 2022 року, як і для всіх українців, розпочався з  тривожних новин, які розділили життя на ДО і ПІСЛЯ. 

Розпач, відчай, невідомість  розривали серце жінки. Однак, стиснувши силу  волі в кулак, Наталія Василівна  разом з родиною –  чоловіком Юрієм  та сином Сашком вирішили залишитись у рідному Ковелі. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539
Читати далі

Повідомлення в номер / Якби всі депутати були такими, як Слабенко, Україна була б іншою

16.08.2023
Якби всі депутати були такими, 
як Слабенко, Україна була б іншою

Сергій СлабенкоЯкби всі депутати були такими, як Слабенко, Україна була б іншою

Трагічна новина про загибель на запорізькому напрямку фронту підполковника Сергія Слабенка – народного депутата IV скликання українського парламенту, депутата Волинської обласної ради V, VI та VII скликань – викликала хвилю скорботних відгуків серед громадських активістів, журналістів, місцевих політиків – усіх, хто особисто знав Сергія Івановича чи звертався до нього за допомогою. 

Його біографія – стрімкий злет, здобутий навчанням і працею. Народився в Луцьку в 28 серпня 1965 року. Закінчив Курганське вище авіаційне училище. З військової служби звільнився в запас через скорочення штатів. Навчаючись у Міжнародному інституті ринкових відносин та підприємництва, а також у Міжрегіональній академії управління персоналом, освоїв нові професії – менеджера-фінансиста та юриста. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 215
Читати далі

Повідомлення в номер / Ігор Кузьмич: "Слово Боже – могутня зброя"

16.08.2023
Сьогодні наш співрозмовник – Ігор Кузьмич, ковельчанин, настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла (м. Ковель), військовий капелан, мужній і відважний боєць 210-го спеціального окремого  батальйону "Берлінго", що входить до складу військ Збройних Сил України.
– Капеланство не є моїм  основним обов'язком, – почав розмову  Ігор Кузьмич. – Втомився  сидіти, склавши руки, тому твердо вирішив: там де паства – там моє місце й  призначення як духовного наставника і як військового. Спочатку планував проводити капеланські служіння, але для цього потрібно було навчатися у вищому навчальному закладі, але це все не так просто.  Тому довелось піти  іншим шляхом.  
– Ви стали добровольцем і поповнили ряди Збройних Сил України?
– Так. Звернувся у місцевий військкомат.  14 січня ц. р. став на захист  Батьківщини. Пройшов військове навчання на Рівненському полігоні, пізніше – на полігоні у  Львівській області. Призначений  командиром відділення. Крім того, проводжу пастирську роботу.  Батальйон "Берлінго" брав активну участь у визволенні міст і містечок навколо столиці – Бучі, Ірпіня, Ясногородки, Мотижина, Шпитьків, Витрівки  та ін.
Одна наша  рота постійно перебуває на Бахмутському напрямку. Чергуємося. На "нульових" позиціях перебуваємо  два місяці, потім  повертаємося на місце постійної дислокації. Тоді  знову їдемо в епіцентр бойових дій. Нещодавно саме повернувся з "нуля".
– Можливо, не зовсім  правильно задавати таке запитання військовому. Але все ж таки,  чи не страшно  дивитися смерті у вічі?
– До цього треба підготуватися і морально, і   духовно. Смерть неминуча для кожної людини. Але заради життя та майбутнього наших дітей потрібно "ворожою злою кров'ю землю окропити", як писав Тарас Шевченко.
– Ще одне відверте запитання.  Ви могли б і надалі залишатися у рідному Ковелі, проводити богослужіння, жити відносно спокійним і мирним життям…
– Я й досі  священник. Завжди  займав  і займаю чітку громадянську позицію, брав активну участь в усіх національно-визвольних процесах, розпочинаючи з першого Майдану. Коли один за одним ховають наших Героїв, не можу залишатися байдужим.
– Пане Ігорю, мабуть, любов до Бога, України, віра – найбільша підтримка на фронті. Де знайти слова, аби  підтримати бійця в хвилини відчаю і  розпачу? Він бачить смерть на власні очі, рятує поранених побратимів на полі бою. І цей біль не вщухне ніколи, не вщухне до тих пір, доки битиметься його серце…
– Бути капеланом – це не лише проводити літургії або приймати таїнство сповіді на передовій. Капелан – це той, хто завжди може вислухати, або дати корисну пораду. Ми залишаємо свої пастви, на волонтерських засадах працюємо  на територіях, де ведуться бойові дії. 
Кожен нині потребує підтримки. По вірі нашій нам воздасться. Господь допоможе кожній стражденній душі: і тому, хто отримав поранення, і тому, хто загинув смертю хоробрих. Він  втішить і витре батьківські сльози, сльози дітей  і дружин.
Як-то кажуть: святе місце порожнім не буває. У нас є капличка. Проводимо душпастирську роботу чи то  в тилу, чи безпосередньо в найгарячіших точках нашої Батьківщини. Віра і  молитва допомагають кожному.
– Панотче, уявімо собі, що війна, нарешті, закінчилася. Що найперше хотіли б зробити?
– Звісно ж, подякувати Господу за мир, за безкорисливу Батьківську  любов, за життя. Взагалі, коли ще не пішов в ЗСУ, то в  мирному житті засівав поля, вирощував  городину,  садки, утримував чимале підсобне господарство, тримав корів, овець, кіз. Дуже люблю тварин, особливо – собак.  Довелося все це залишити і стати на захист України, адже так велить  мені моє сумління. Нам усім треба набратися терпіння, зробити все, аби вигнати з рідної землі підступного і  підлого ворога. Перемога неодмінно настане. 
Світлана ТРОЦЮК.
P.S. Впродовж 22 років отець  Ігор  служить  в храмах ПЦУ. Спочатку – у  Городищі, далі – у  Шацьку, Кричевичах, Ковелі. Ігор Кузьмич служив  в Самійличах (Шацька територіальна громада). Це не тільки його дідівська земля,  але й  гарні спогади про дитинство та юність. В цьому селі нині стоїть гарний і величний храм, де служив воїн.
С.Т.
НА ЗНІМКАХ: Ігор КУЗЬМИЧ; з відомим українським актором Єгором БІРЧЕЮ.
Фото з архіву Ігоря КУЗЬМИЧА.

Капелан1 Ігор Кузьмич: "Слово Боже – могутня зброя"

Сьогодні наш співрозмовник – Ігор Кузьмич, ковельчанин, настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла (м. Ковель), військовий капелан, мужній і відважний боєць 210-го спеціального окремого  батальйону "Берлінго", що входить до складу військ Збройних Сил України.

– Капеланство не є моїм  основним обов'язком, – почав розмову  Ігор Кузьмич. – Втомився  сидіти, склавши руки, тому твердо вирішив: там де паства – там моє місце й  призначення як духовного наставника і як військового. Спочатку планував проводити капеланські служіння, але для цього потрібно було навчатися у вищому навчальному закладі, але це все не так просто.  Тому довелось піти  іншим шляхом.  

– Ви стали добровольцем і поповнили ряди Збройних Сил України?

– Так. Звернувся у місцевий військкомат.  14 січня ц. р. став на захист  Батьківщини. Пройшов військове навчання на Рівненському полігоні, пізніше – на полігоні у  Львівській області. Призначений  командиром відділення. Крім того, проводжу пастирську роботу.  Батальйон "Берлінго" брав активну участь у визволенні міст і містечок навколо столиці – Бучі, Ірпіня, Ясногородки, Мотижина, Шпитьків, Витрівки  та ін.

Одна наша  рота постійно перебуває на Бахмутському напрямку. Чергуємося. На "нульових" позиціях перебуваємо  два місяці, потім  повертаємося на місце постійної дислокації. Тоді  знову їдемо в епіцентр бойових дій. Нещодавно саме повернувся з "нуля".

– Можливо, не зовсім  правильно задавати таке запитання військовому. Але все ж таки,  чи не страшно  дивитися смерті у вічі?

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 469
Читати далі

Повідомлення в номер / Гороскоп

16.08.2023
ОВЕН. На початку тижня ризикуєте переоцiнити свої можливостi, тому краще уникати участi у важливих заходах. На роботi необхiдно проявляти iнiцiативу. 
ТЕЛЕЦЬ. Тиждень у цiлому буде спокiйним i благополучним, але розслаблятися не варто. Великий ризик упустити щось важливе. Головне – не бути пасивним: лежачи на диванi, нiчого не доб‘єтеся. 
БЛИЗНЮКИ. Необхiдно продумати стратегiю майбутнiх дiй. Зараз є всi шанси  реалізувати давню мрiю. Причому навiть не доведеться докладати особливих зусиль. 
РАК. Сприятливий час для пiдвищення професiйного рiвня.   В середу варто контролювати настрiй i не зриватися на довколишніх. У четвер краще не поспішати. 
ЛЕВ. У понедiлок може надійти важлива iнформацiя, але її бажано перевiрити.  В середу можливi змiни в особистому життi. 
ДIВА. Понедiлок може принести приємну новину. З начальством краще не сперечатися, навiть якщо хочеться. Завершуйте невiдкладнi справи, а з новими краще почекати до четверга. 
ТЕРЕЗИ. Необхiдно сконцентрувати зусилля, щоб досягти успiху. Менше слiв, бiльше дiй. Саме зараз можете зустрiти героя свого роману i змiнити особисте життя.
СКОРПIОН. Не поспiшайте, i успiх буде на вашому боцi, тим бiльше що у вас прекрасний перiод для розкриття свого потенцiалу. 
СТРIЛЕЦЬ. Ваша енергiя дивуватиме оточуючих. Інтуїцiя повинна пiдказати, де ховається ключ вiд складної проблеми. Не варто приймати близько до серця те, що говорять інші.
КОЗЕРIГ. Немало сил може знадобитися, щоб врегулювати хоча б частину проблем. Проте цей тиждень не позбавлений краси спiлкування, дiлових поїздок i хороших новин.
ВОДОЛIЙ. Ваш девiз зараз: не хапатися за все пiдряд, а зосередитися на головному. Небажано нервувати через дурниці, тодi робота йтиме на лад. Не звертайте уваги на критику. 
РИБИ. Рiшення, вiд яких залежить ваше майбутнє, приймайте самостiйно, не прислухайтеся до порад, ваша ситуацiя зараз досить нестандартна. Понизьте темп i обсяг роботи.
Підготував 
Степан ЗОРЕПАД.

13_mainОВЕН. На початку тижня ризикуєте переоцiнити свої можливостi, тому краще уникати участi у важливих заходах. На роботi необхiдно проявляти iнiцiативу. 

ТЕЛЕЦЬ. Тиждень у цiлому буде спокiйним i благополучним, але розслаблятися не варто. Великий ризик упустити щось важливе. Головне – не бути пасивним: лежачи на диванi, нiчого не доб‘єтеся. 

БЛИЗНЮКИ. Необхiдно продумати стратегiю майбутнiх дiй. Зараз є всi шанси  реалізувати давню мрiю. Причому навiть не доведеться докладати особливих зусиль. 

РАК. Сприятливий час для пiдвищення професiйного рiвня.   В середу варто контролювати настрiй i не зриватися на довколишніх. У четвер краще не поспішати. 

ЛЕВ. У понедiлок може надійти важлива iнформацiя, але її бажано перевiрити.  В середу можливi змiни в особистому життi. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 220
Читати далі

Повідомлення в номер / Нагороду вручив Президент

16.08.2023

лікаркаНагороду  вручив  Президент

Як повідомив офіційний сайт Поворської сільської ради, днями заступниця медичного директора КНП “Львівське територіальне медичне об’єднання “Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги” Наталія Матолінець отримала звання Заслуженого лікаря України.
У Поворську її більше знають як Наталію Хміль, доньку Василя Івановича та Клавдії Петрівни Хмілів, що багато років почергово очолювали СТзОВ «Колос».
Маючи в родині багато медиків, пані Наталія ще з дитинства мріяла про професію лікаря та цілеспрямовано йшла до своєї мети.
У 2001 році закінчила Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького за спеціальністю «лікувальна справа». Після проходження інтернатури з серпня 2003 року по теперішній час працює на базі Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова лікарем-анестезіологом. З березня 2020 року очолила Відділення анестезіології та інтенсивної терапії Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова. 
Наталія Матолінець – кандидат медичних наук, доцент, лікар-анестезіолог вищої категорії, автор 85 наукових та навчально-методичних праць. Роботі в медичній сфері присвятила більше 25 років життя.
Тож, без сумніву, з таким послужним списком Наталія Василівна у 46 років стала гідним кандидатом для отримання звання «Заслужений лікар України».
Нагороду вручив Президент України Володимир Зеленський з нагоди Дня медичного працівника.
В указі президента від 25 липня 2023 року повідомляється, що нагорода вручається «за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної системи охорони здоров’я, надання кваліфікованої медичної допомоги і рятування життя людей в умовах воєнного стану, сумлінне виконання професійного обов’язку та з нагоди Дня медичних працівників».
 Тож щиро вітаємо Наталію Матолінець з високою нагородою, зичимо усіляких життєвих гараздів та нових успіхів у благородній праці задля людей в Україні, що обов’язково переможе з такими достойними українцями, як Наталія Василівна! Шкода лише, що батьки уже з небес радіють досягненням славної  доньки.
Вл. інф.

Як повідомив офіційний сайт Поворської сільської ради, днями заступниця медичного директора КНП “Львівське територіальне медичне об’єднання “Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги” Наталія Матолінець отримала звання Заслуженого лікаря України.

У Поворську її більше знають як Наталію Хміль, доньку Василя Івановича та Клавдії Петрівни Хмілів, що багато років почергово очолювали СТзОВ «Колос».

Маючи в родині багато медиків, пані Наталія ще з дитинства мріяла про професію лікаря та цілеспрямовано йшла до своєї мети.

У 2001 році закінчила Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького за спеціальністю «лікувальна справа». Після проходження інтернатури з серпня 2003 року по теперішній час працює на базі Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова лікарем-анестезіологом. З березня 2020 року очолила Відділення анестезіології та інтенсивної терапії Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 203
Читати далі

Повідомлення в номер / Відомий актор – на заході підтримки ЗСУ

16.08.2023
5 серпня, в міському парку культури та відпочинку імені Лесі Українки відбувся благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. Організаторами благодійного збору виступили громадська організація "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" та ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. академіка С. Дем’янчука».
Благодійний ярмарок проводився на підтримку Збройних Сил України, щоб на зібрані донати від небайдужих та свідомих громадян України придбати автомобіль для наших захисників, адже ми всі – разом, і в цьому наша сила!
Участь у ярмарку взяв український актор Михайло Жонін, відомий багатьом завдяки зіграній ролі капітана поліції Гнездилова у комедійному детективному телесеріалі «Пес», з яким ковельчани із радістю фотографувалися та вільно спілкуватися.
Також під час заходу одна з наших юних ковельчанок  запропонувала виконати декілька українських патріотичних пісень. Своїм співом та грою на гітарі, дівчина підтримала бойовий дух усіх присутніх.
Спільними зусиллями за дві з половиною години було зібрано 8427 гривень.
Наступний благодійний ярмарок відбувся 6 серпня поблизу озера Світязь в кафе "Альф" (10:00 – 17:00), ресторація "Nester-House" (17:30 - 19:00). Всі бажаючі мали можливість зробити свій внесок до доброї справи.
Дякуємо проректору з організаційно-виховної роботи, соціальних питань й розвитку, кандидату психологічних наук, доценту, професору кафедри психології Рівненського МЕГУ Наталії Анатоліївні Терновик, Михайлу Жоніну, Яні Артеменко за те, що допомагаєте ЗСУ та прискорюєте перемогу над ворогом.
Хочемо висловити подяку Ковельському міському голові Ігорю Чайці за підтримку, директору палацу учнівської молоді Тетяни Середюк – за допомогу. 
Щира вдячність та шана – нашому другу, депутату Ковельської міської ради  Ігорю Пінісу за те, що знайшов час відвідати та підтримати захід.
Окрема подяка – чудовій та чуйній людин Олені Місюрі.
Велике спасибі – Олені Лисюк, Вадиму Усатому, Володимиру Лисюку, Тетяні Шпилюк.
Ольга Яренчук,
прессекретар Громадської організації «АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ «ДОБРОДІЯ В ДІЇ».
Фото з архіву автора.

захид Відомий актор – на заході підтримки ЗСУ

5 серпня, в міському парку культури та відпочинку імені Лесі Українки відбувся благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. Організаторами благодійного збору виступили громадська організація "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" та ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. академіка С. Дем’янчука».

Благодійний ярмарок проводився на підтримку Збройних Сил України, щоб на зібрані донати від небайдужих та свідомих громадян України придбати автомобіль для наших захисників, адже ми всі – разом, і в цьому наша сила!

Участь у ярмарку взяв український актор Михайло Жонін, відомий багатьом завдяки зіграній ролі капітана поліції Гнездилова у комедійному детективному телесеріалі «Пес», з яким ковельчани із радістю фотографувалися та вільно спілкуватися.

Також під час заходу одна з наших юних ковельчанок  запропонувала виконати декілька українських патріотичних пісень. Своїм співом та грою на гітарі, дівчина підтримала бойовий дух усіх присутніх.

Спільними зусиллями за дві з половиною години було зібрано 8427 гривень.

Наступний благодійний ярмарок відбувся 6 серпня поблизу озера Світязь в кафе "Альф" (10:00 – 17:00), ресторація "Nester-House" (17:30 - 19:00). Всі бажаючі мали можливість зробити свій внесок до доброї справи.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 212
Читати далі

Повідомлення в номер / Всі запитання важливі

16.08.2023

ручка

Всі запитання важливі

Продовжуючи рубрику "Запитайте у Вельми…", мушу зауважити, що на запитання громадян (телефоном, в "електронці" чи при особистих зустрічах) відвідати доводиться майже щодня. Адже скільки людей – стільки запитань, пропозицій, зауважень.
Чим же сьогодні цікавляться наші читачі?
l
Так, Дмитро Лепський із Голобської громади в месенджері написав: 
"Добрий день! Хочу порушити таке питання. Знаю, що є громади, наполовину менші, аніж наша, але там працює денний стаціонар, є терапевтичне відділення, де лежать хворі і яких харчують. В Голобах лікарню закрили, є тільки денний стаціонар.
Навіть медичну комісію голобські школярі мусять проходити в Ковелі.
І ще таке. Мешканці Голоб просять зробити ямковий ремонт дороги на вулиці Шевченка. Асфальтове покриття не завадило б на Грушевського, Котляревського, Бенделіані.
Допоможіть!".
l
– Пане Дмитре! Ми цінуємо Вашу довіру  до нашої газети, а тому оприлюднюємо запитання, які стосуються всіх голобчан та й мешканців прилеглих населених пунктів. 
Звичайно, відповісти Вам негайно не можемо, бо розв'язання названих проблем – компетенція Голобської селищної  ради та її керівництва. Знаємо, що голова Сергій Гарбарук регулярно читає "Вісті Ковельщини", а тому, сподіваємося, не забариться з коментарем.
До речі, після призначення Генеральним директором Ковельського МТМО Валентина Вітра в медичному обслуговуванні Ваших земляків сталося чимало позитивних змін, про що наша газета не раз писала. Отже, коли налагоджена ділова співпраця між місцевою владою і очільниками закладів охорони здоров'я, позитивний результат неодмінно буде. Хотілося б, аби так сталося і в даному випадку.
Що стосується ремонту доріг, то знову ж таки повторюся: все - в "руках" депутатського корпусу ради і її голови. Щоправда, є один нюанс. Сьогодні дедалі голосніше звучать пропозиції відтермінувати будь-які будівельно-ремонтні роботи до закінчення війни, а всім дружно працювати під гаслом: "Все – для фронту, все – для Перемоги!".
Резон у цьому є, адже Збройні Сили України невідкладно потребують підтримки буквально з усіх джерел фінансування, в тому числі – й місцевих. Заклики військових та громадських активістів, волонтерської спільноти знаходять відгук в багатьох органах виконавчої та представницької влади. Так, буквально днями сесія Ковельської міської ради прийняла рішення спрямувати на допомогу ЗСУ понад 11 мільйонів гривень.
Безперечно, термінові ремонти проводити потрібно. Однак все це має бути прозоро і чесно, щоб не було звинувачень у корупції і зловживаннях, як іноді буває. Це особливо неприпустимо в умовах війни, яка щоденно забирає життя захисників України.
l
– Пане Миколо!     
Із задоволенням завжди читаю Ваші статті, в яких Ви порушуєте гострі суспільно-політичні проблеми. Але останнім часом таких матеріалів не зустрічаю. В чому справа?
Віктор Мар'юк, 
читач газети з 1990 року.
– Пане Вікторе!
Дякую за своєрідний комплімент на мою адресу. Так, раніше я друкувався більше. Цікаво, що іноді переглядаючи свої колишні публікації, ще й ще раз переконуюся, що у своїх прогнозах практично ніколи не помилявся. 
До прикладу згадаю статтю "Яку державу ми збудували і не спроможні її захистити?" із підзаголовком "Точка зору людини, яка щиро не хоче, щоб її передбачення справдилися втретє". Для тих, хто має  бажання її прочитати, нагадаю, що ті нотатки, написані 2016 року, вміщені у моїй книзі "Життя безкінечне" (Ковель, 2018 рік). Поруч –"Інтерв'ю з самим собою" – про те, що чекає Україну найближчим часом.
Пригадую, як одна з колег-редакторок, прочитавши згадану статтю, сказала:
– Ви надто песимістично оцінюєте ситуацію.
Не бажаючи дратувати співбесідницю, я тільки й мовив:
– Не песимістично, а реалістично. А це не одне й те ж.   
Час підтвердив мою правоту. Нагадаю, в чому вона полягала. Вже тоді, сім років тому, я попереджав, що Україна перебуває в смертельній небезпеці і необхідні рішучі дії влади, громадськості, силових структур для того, щоб зупинити сповзання у прірву, а для цього максимальну увагу приділити соціально-економічному розвитку країни, зміцненню Збройних Сил, боротьбі із злочинністю і корупцією, зупинити підривну діяльність “п'ятої колони”, посилити співпрацю з НАТО і ЄС, але в першу чергу – надіятися на себе й не чекати "манни небесної" у вигляді зарубіжних подачок і кредитів.
Звертаючись до тодішнього Президента України Петра Порошенка, я відверто написав: "Моя порада Петру Олексійовичу, за якого я голосував, бо вірив йому, але який навряд чи читатиме мої нотатки, визначитися, ким Ви є – Президентом великої європейської держави чи бізнесменом? Якщо Президентом, то будьте зі своїм народом, прислухайтеся до його голосу, який стає дедалі більш гнівним і голосним… Майте на увазі: ніхто ні на Сході, ні на Заході не хоче бачити Україну міцною, економічно й політично незалежною, духовно багатою. Така правда. Почуйте і зрозумійте її, якщо не хочете повторити долю деяких недалекозорих державних діячів".
Так думав і писав не тільки я. В Адміністрації Президента, мабуть, знали про подібні настрої, але висновків не робили. Щоправда, сам Порошенко їх на завершальному етапі своєї каденції зробив, проголосивши гасло: "Армія. Мова. Віра", однак суспільство, яке не бачило рішучих кроків до наведення порядку і утвердження букви Закону, не сприйняло в більшості своїй закликів Глави держави. Це знайшло підтвердження на президентських виборах 2019 року.
Чи задоволений я соціально-економічною ситуацією в Україні сьогодні? Ні. Чи є проблеми, які варто досліджувати у пресі? Так. Особисто мене непокоїть низька професійна підготовка корпусу дипломатів, які, на мою думку, працюють не завжди на користь України.  Іноді у нас забагато слів з вуст окремих чиновників, а малувато конкретних справ.  
Є й інші недоліки, за які варто критикувати владу. Але я іноді свідомо утримуюсь від такої критики. Чому? По-перше, триває війна. Журналісти не мають права розхитувати "човен", в якому нині всі пливемо, на радість ворогам. По-друге, який конкретний результат дасть навіть найгостріша стаття в газеті, якщо представники влади (за винятком окремих із них) друкованих медіа не читають і практично не підтримують?      
Але чи означає це, що ми, журналісти, маємо цуратися гострих тем? Ні, звичайно. Але досліджувати їх потрібно мудро, виважено, конструктивно. Це – як у медицині, де діє  неписане правило: не нашкодь.
Що стосується подальших планів, то можу сказати одне: поживемо – побачимо. На жаль, нині побачити світло в кінці тунелю журналістам стає все важче…
l
– Шановний Миколо Григоровичу!
В одному з номерів "Вістей Ковельщини" Ви надрукували запитання підприємця Юрія Рахлінського, який поцікавився, чому на привокзальній площі не працюють касові автомати для справляння плати за автостоянку, на що витрачені великі кошти (очевидно, з бюджету).
Чи отримала редакція і пан Рахлінський відповідь на своє запитання?
Марія КАЦЮК.
l
– Ні, пані Маріє, редакція такої відповіді не отримала. Сумніваюсь, що її отримав і Юрій Рахлінський, котрий, наскільки мені відомо, є законослухняним платником податків у міський бюджет.
Чому? Видно, окремі  чиновники газет не читають, обмежуючись спілкуванням із дописувачами у соціальних мережах. А даремно. Бо і в газетах іноді можна знайти щось цікаве для себе. 
Тому настійливо рекомендую: "Передплачуйте і читайте "Вісті Ковельщини" – газету для Вас і про Вас!".
Микола ВЕЛЬМА.
       

Продовжуючи рубрику "Запитайте у Вельми…", мушу зауважити, що на запитання громадян (телефоном, в "електронці" чи при особистих зустрічах) відвідати доводиться майже щодня. Адже скільки людей – стільки запитань, пропозицій, зауважень.

Чим же сьогодні цікавляться наші читачі?

ххх

Так, Дмитро Лепський із Голобської громади в месенджері написав: 

"Добрий день! Хочу порушити таке питання. Знаю, що є громади, наполовину менші, аніж наша, але там працює денний стаціонар, є терапевтичне відділення, де лежать хворі і яких харчують. В Голобах лікарню закрили, є тільки денний стаціонар.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 226
Читати далі
  • 101
  • 102
  • 103
  • 104
  • 105
  • 106
  • 107
  • 108
  • 109
  • 110
  • 111

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025