Цьогоріч Олена та Петро Чеханюки відзначили б сорокову річницю свого подружнього життя. Але не судилося… Бо щасливі роки, які мали б прожити разом, радіючи сімейній ідилії, перекреслила найбільша надзвичайно важка в історії атомної енергетики аварія на Чорнобильській АЕС. Петро Олексійович – один з ліквідаторів наслідків чорнобильської катастрофи. З того моменту пройшло 37 років. Тоді йому виповнилося 25, сьогодні було б – 63. У подружжя двоє дітей, вони  подарували трьох онуків – бажаних і довгожданих, яких мріяли няньчити разом, але яких так і не встиг побачити дідусь, а тепер споглядає на них із небес…

Розповідь ковельчанки Олени Чеханюк – гірка душевна сповідь вдови пожежника-ліквідатора аварії на ЧАЕС Петра Чеханюка. Їхню історію дружина загиблого пожежника оповідала і зі сльозами на очах, і з посмішкою на вустах. Щастя і горе, любов і біль втрати переплелися у ній.  

l

– Ми познайомилися у Криму, як і безліч молодих пар тоді, – згадує романтичне знайомство з коханим чоловіком пані Олена. – Таких, як він, не зустрічала: спортивної статури, усміхнений і впевнений у собі. Обидва з Ковеля, а зустрілися і покохали один одного так далеко від дому. Звичайно ж, повернувшись у рідне місто, не розлучались ні на мить, почали зустрічатися. Невдовзі одружилися. Ми молоді: працювали, старалися і раділи життю. Народилися діти: син і донька.

Однак довго тішитися домашнім затишком молодому подружжю не довелося. 1986 рік. Аварія на Чорнобильській АЕС дуже багатьом українцям змінила життя. Сім'ю Чеханюків ця чорна біда не оминула. Серед тих, хто скуштував гіркоти полину, й ковельський пожежник Петро Чеханюк. Молодим бійцем місцевої пожежної частини у 1987 році він разом з іншими працівниками пожежної охорони брав участь у ліквідації техногенної катастрофи. 

– Петро знав, що їде гасити пожежу. Але наскільки це небезпечно, тоді нікому не було відомо, – ділиться спогадами вдова ліквідатора. – Лише після повернення відчув це на собі. Розраховуватись за Чорнобиль довелося непомірно великою платою – власним здоров'ям і життям…

Із перших слів своєї розповіді Олені Павлівні не сила було стримати емоцій. Втираючи хустинкою очі, вона зізналася, що саме цього боялась, тому так важко було погодитись  на інтерв'ю. 

– Я ще вчора напередодні нашої зустрічі наплакалася, – говорить, втамовуючи свій душевний біль, моя співрозмовниця. – Пригадалося все: і радість, і горе. Переглянула сімейні фотографії, і думки понесли у минуле… 

Ось її Петро на спортивних змаганнях, тренувальних зборах, вони разом з дітьми у парку, на озері, в лісі… Та вистачило дев'яти місяців (був комісований тричі), які він провів у Чорнобилі, щоб вони непоправно підірвали здоров'я чоловіка. У 2008 році перестало битися його серце. Але він навіки залишився у пам'яті найрідніших людей.

– Ви на той момент – ще молоде подружжя, не встигли й натішитися сімейним життям, і ось – розлука. Дорога в невідомість. Як на це відреагували Ви? Важко було відпускати? – розмовляємо ми про потаємне.

– Я не мала права з цього приводу чоловікові перечити, бо це була його робота. Їхати в Чорнобиль стало його рішенням, це був його вибір. Хоча вже тоді мали двійко маленьких дітей, тому Петро міг би залишитися вдома. Але тоді від обов'язку ніхто не ховався. Адже хто ж, як не ми самі, захистив би наших дітей? 

Петро Олексійович тричі був у відрядженнях: три місяці в 30-кілометровій зоні від Чорнобиля, три місяці вдома. Разом з іншими ліквідаторами змивав піною радіоактивний "бруд" з доріг, вулиць, машин. Коли приїжджав додому, нічого про те, що довелося бачити та пережити, рідним не розказував. А що було розповідати? Тоді було складно усвідомити всі наслідки катастрофи. 

– А позитивні моменти з цієї сторінки життя запам'яталися? – знову запитую я, навмисне міняючи тему розмови, аби хоча б на мить зник смуток у очах цієї милої привабливої жінки. І в мене вийшло.

– Мій Петро був компанійською, позитивною і товариською людиною, мав багато друзів, – "розквітла" моя співрозмовниця. – Він любив активний спосіб життя. Жоден спортивний захід у нашому місті не відбувався без його участі. Навіть втративши здоров'я, зовсім не змінив свого характеру, ставлення до життя. Наші сімейні поїздки на озеро, в ліс, на екскурсії – це незабутні моменти, кращі роки, які залишили по собі лише теплі спогади. Він був люблячим дбайливим чоловіком, турботливим татом, справжнім сім'янином. 

– Чоловік по життю – "морж": щоранку плавав у річці. Коли почали боліти спина та ноги, лікарі заборонили купатися, – перейшла на болюче Олена Павлівна. – Тоді й виявили, що в нього відбувається руйнація тазового суглоба. Йому зробили операцію, після якої його серце билося лише два місяці…

l

Вдова ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Олена Чеханюк вже десять років очолює Ковельський міський осередок "Союз Чорнобиль України". Її місія – допомагати тим, над ким пронісся чорнобильський смерч. 

– Особливо непросто сьогодні вдовам ліквідаторів аварії на ЧАЕС, – розповідає Олена Павлівна. – Мізерні пенсії, вік, хвороби дають про себе знати. У наших жіночок зараз тільки одна думка: ліки та "комуналка". Я знаю їхні болі, бо відчула їх на собі. У свій час важко було і мені, коли втратила чоловіка. Тоді не могла ніде знайти бодай психологічної підтримки, не знала, куди і до кого звертатися, аби хоч щось дізнатися про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. І от мене доля звела з хорошими людьми, і я звернулась до місцевого осередку "Союз Чорнобиль України". Згодом мене обрали головою цієї організації. 

– Які завдання на порядку денному? – говоримо далі про сьогодення організації.

– Серед пріоритетів – надання інформаційної допомоги. 

Цьогоріч Олена та Петро Чеханюки відзначили б сорокову річницю свого подружнього життя. Але не судилося… Бо щасливі роки, які мали б прожити разом, радіючи сімейній ідилії, перекреслила найбільша надзвичайно важка в історії атомної енергетики аварія на Чорнобильській АЕС. Петро Олексійович – один з ліквідаторів наслідків чорнобильської катастрофи. З того моменту пройшло 37 років. Тоді йому виповнилося 25, сьогодні було б – 63. У подружжя двоє дітей, вони  подарували трьох онуків – бажаних і довгожданих, яких мріяли няньчити разом, але яких так і не встиг побачити дідусь, а тепер споглядає на них із небес…

Розповідь ковельчанки Олени Чеханюк – гірка душевна сповідь вдови пожежника-ліквідатора аварії на ЧАЕС Петра Чеханюка. Їхню історію дружина загиблого пожежника оповідала і зі сльозами на очах, і з посмішкою на вустах. Щастя і горе, любов і біль втрати переплелися у ній.  

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 291

21-23 квітня 2023 року місто Володимир приймало учасниць фінального етапу чемпіонату України з футзалу серед дівчат 2010-2011 років народження. 

На Волинську землю з’їхались команди ДЮСШ смт Маневичі та м. Конотоп, «Чорноморець» (м. Одеса),  СДЮСШ «Юність» (м. Чернігів), «Надія» (м. Гребінка, Полтавської обл.), КЗ ім. Бутовського м. Полтави та господарі змагань – команда «Ладомир», кольори якої захищали вихованки   тренерів Сергія Логінова та Володимира Олексюка: Масловська Валентина, Дячук Анна, Мартинюк Євгенія, Корінчук Владислава, Прокопчук Вікторія. 

Здолавши юних спортсменок  з Полтавщини (відповідно 3:0 та 3:2), чернігівчанок (5:0), спортсменок з Конотопа (1:0), нічия з одеситками (1:1) та прикра поразка від землячок з Маневич (1:0) не дозволила нашим вихованкам піднятись на вищу сходинку п’єдесталу, до якого  наполегливо йшли. Але й срібні нагороди – це велике досягнення  для дебютанток змагань такого рівня. 

Головна суддівська колегія та організаційний комітет  визначили кращих гравців в кожній з команд. У «Ладомирі» – це Масловська Валентина.

Вітаємо! Ви – наша гордість і надія!

Володимир ОЛЕКСЮК,

тренер-викладач.   

21-23 квітня 2023 року місто Володимир приймало учасниць фінального етапу чемпіонату України з футзалу серед дівчат 2010-2011 років народження. 

На Волинську землю з’їхались команди ДЮСШ смт Маневичі та м. Конотоп, «Чорноморець» (м. Одеса),  СДЮСШ «Юність» (м. Чернігів), «Надія» (м. Гребінка, Полтавської обл.), КЗ ім. Бутовського м. Полтави та господарі змагань – команда «Ладомир», кольори якої захищали вихованки   тренерів Сергія Логінова та Володимира Олексюка: Масловська Валентина, Дячук Анна, Мартинюк Євгенія, Корінчук Владислава, Прокопчук Вікторія. 

Здолавши юних спортсменок  з Полтавщини (відповідно 3:0 та 3:2), чернігівчанок (5:0), спортсменок з Конотопа (1:0), нічия з одеситками (1:1) та прикра поразка від землячок з Маневич (1:0) не дозволила нашим вихованкам піднятись на вищу сходинку п’єдесталу, до якого  наполегливо йшли. Але й срібні нагороди – це велике досягнення  для дебютанток змагань такого рівня. 

Головна суддівська колегія та організаційний комітет  визначили кращих гравців в кожній з команд. У «Ладомирі» – це Масловська Валентина.

Вітаємо! Ви – наша гордість і надія!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 263

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 224

ОВЕН. На роботi будьте щедрi з колегами, дiлiться iдеями та досвiдом. У серединi тижня зростає ризик не розiбратися в сiмейних проблемах i ухвалити неправильне рiшення. 

ТЕЛЕЦЬ. На роботi концентруйтеся на головному, а другоряднi справи почекають. Намагайтеся прояснити ситуацiю. У вихiднi добре вiдпочити за мiстом. 

БЛИЗНЮКИ. Тиждень принесе натхнення, вiдчуєте прилив енергiї, всi задуми вдаватимуться. Можете стати генератором iдей i проєктiв. Намагайтеся створити зручний режим роботи i вiдпочинку. 

РАК. Улюблена робота може стати джерелом не тiльки доходу, але й життєвих сил, адже стосунки з колегами i начальством доброзичливi. На початку тижня найкращих результатiв досягнете в тому, до чого лежить душа. 

ЛЕВ. Тиждень напружений, знадобляться терпiння i зiбранiсть. Добросовiсний пiдхiд до роботи у п‘ятницю буде оцiнений. Намагайтеся менше розказувати про особисте життя, не викладайте фото у соцмережах. 

ДIВА. Початок тижня краще присвятити вiдпочинку на природi, а не галасливим заходам. В середу можуть виникнути труднощi з документами чи потрiбних людей не виявиться на мiсцi.  

ТЕРЕЗИ. На роботi покажiть себе спокiйним i урiвноваженим професiоналом, який не дратується через дурницi, але й не дозволяє сiдати собi на шию. Вихiднi присвятiть домашнiм справам. 

СКОРПIОН. Довiряй, але перевiряй – одне з головних завдань тижня. Добре просуваються науковi дослiдження, юридична i журналiстська робота. Одержите солiдний прибуток, авторитет зросте. 

СТРIЛЕЦЬ. Ви, схоже, спантеличили себе грандiозними планами. Можливо, краще їх скоротити, об‘єктивно оцiнивши сили? Вiрогiднi вiдрядження у серединi тижня, якi дозволять вiдволiктися вiд проблем. 

КОЗЕРIГ. Ситуацiя в найближчi днi потребуватиме активностi. Є вiрогiднiсть досягти успiху як в особистих справах, так i в бiзнесi. 

ВОДОЛIЙ. Незважаючи на значний прогрес в справах, основнi проблеми можуть залишитися. Не варто плести iнтриги i дiяти за спиною близьких. Все таємне стане явним.

РИБИ. Можете одержати iнформацiю, яку доведеться зберегти в таємницi. В середу бесiда з начальством може відбутися на пiдвищених тонах, що послабить ваші позицiї. 

Підготував Степан ЗОРЕПАД.

ОВЕН. На роботi будьте щедрi з колегами, дiлiться iдеями та досвiдом. У серединi тижня зростає ризик не розiбратися в сiмейних проблемах i ухвалити неправильне рiшення. 

ТЕЛЕЦЬ. На роботi концентруйтеся на головному, а другоряднi справи почекають. Намагайтеся прояснити ситуацiю. У вихiднi добре вiдпочити за мiстом. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 264

Погода в Ковелі  

27 квітня – 3 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 235

На Волині надмірна кількість опадів узимку спричинила підтоплення семи тисяч гектарів сільгоспугідь та городів.

Затоплені поля, пасовища та луки, калюжі води у льохах та під самими хатами. Озера та канали розлилися і вийшли з берегів. Як повідомили “Волинські новини”, таку картину нині можна побачити на волинському Поліссі. Місцеві старожили переконують: стільки води не бачили на землях колишньої Ратнівщини, а нині Ковельського району приблизно з півстоліття. 

"Така повінь востаннє була 1974 року, – стверджує Микола Денисюк, житель села Воля Щитинська Самарівської громади. – Тоді великі дощі почали йти ще з осені. На той час усі дороги до нашого та сусідніх сіл були ґрунтовими, їх розмило. Жодна техніка не могла пройти. Тому хліб та інші продукти харчування першої необхідності доправляли гвинтокрилами. Кожне село мало спеціальний майданчик на підвищенні, аби туди міг приземлитися гелікоптер".

Як розповіла староста села Залухів Самарівської ТГ Людмила Кацевич, селяни потерпають не лише через затоплені городи. Не меншої біди наробили й надмірні снігопади.

"За зиму в селі під вагою снігового покриву провалились дахи чотирнадцяти хлівів і двох хат-пусток, – каже пані Людмила. – Такі проблеми є і в інших селах громади".

Як повідомив заступник начальника регіонального офісу водних ресурсів в області Ростислав Кравчук, за даними Волинського гідрометеоцентру, у грудні кількість опадів на Волині від двох з половиною до трьох разів перевищувала середньомісячну норму. За січень випало приблизно півтори норми, у лютому – 112-117 відсотків. І попри те, що кількість опадів з кожним місяцем зменшується, можна вважати, що зимовий паводок перейшов у весняну повінь.

"Нині на території області підтоплено і затоплено сім тисяч гектарів сільськогосподарських угідь і присадибних ділянок, – каже Ростислав Кравчук. – Із них три тисячі – на колишній Ратнівщині, зараз Ковельщині, все інше – Любешівщина, донедавна Камінь-Каширський район.

Аби відкачати цю надлишкову воду з меліоративних систем, ми щодня запускаємо в роботу 10-12 насосних станцій. Але вони працюють лише по кілька годин, тому що у нас обмежені ліміти з електропостачання. Бракує фінансування. Аби проплатити за електроенергію, просили громади виділити частину грошей з місцевого бюджету. Звертались і в Київ у Держводагентство. Нам додатково минулого місяця дали 500 тисяч гривень, найближчим часом очікуємо таку ж суму.

Основною причиною цьогорічних затоплень пан Кравчук вважає те, що в області неналежно дбають про внутрішньогосподарську мережу каналів та водопропускних труб. Їх потрібно постійно чистити, а цього не роблять або роблять недостатньо. Талій дощовій воді нікуди сходити, до того ж, промерзання ґрунту майже не було, тому й піднялись рівні ґрунтових вод.

Усі проблеми з підтопленням, вважає Ростислав Кравчук, – через безгосподарність, адже паводок і повінь – природні явища, і до них треба готуватися. Щоправда, останніми днями дощі трохи припинилися, але хто знає, як воно буде далі?

Людмила ПРИЙМАЧУК.

На Волині надмірна кількість опадів узимку спричинила підтоплення семи тисяч гектарів сільгоспугідь та городів.

Затоплені поля, пасовища та луки, калюжі води у льохах та під самими хатами. Озера та канали розлилися і вийшли з берегів. Як повідомили “Волинські новини”, таку картину нині можна побачити на волинському Поліссі. Місцеві старожили переконують: стільки води не бачили на землях колишньої Ратнівщини, а нині Ковельського району приблизно з півстоліття. 

"Така повінь востаннє була 1974 року, – стверджує Микола Денисюк, житель села Воля Щитинська Самарівської громади.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 273

"Моя мета – зробити ковельські парки і взимку, і літом красивими. Аби в будь-яку пору року там можна було знайти гарні локації для довгих, неквапливих прогулянок з фотоапаратом і кавою, щоб надихнутися та відпочити. Над цим повсякчас працюємо і сподіваємося, що ковельчани берегтимуть цю красу". Ці слова належать директору комунального підприємства "Ковельські парки", депутату і голові фракції ВО "Батьківщина" Ковельської міської ради Вірі ФЕДОСЮК. Сьогодні спілкуємося з нею. 

l

– Віро Іванівно, у Ковельській міській раді Ви – голова фракції ВО "Батьківщина" й водночас очолюєте КП "Ковельські парки". Як вдається суміщати свою депутатську діяльність з основною роботою? 

– Робота в парках – це, перш за все, спілкування з людьми, як, власне, і депутатська діяльність. В якомусь сенсі функції, які доводиться мені виконувати, об'єдналися. Свої зустрічі з ковельчанами проводжу не тільки в приймальні депутата чи у себе на робочому місці, а й безпосередньо на території ковельських парків. 

– Розкажіть про свою депутатську роботу, діяльність колег по фракції у цей непростий час. 

– 2022 рік для України та українців став найскладнішим з часів проголошення Незалежності. Агресія рф, яка триває досі, стала справжнім випробовуванням на міцність, і депутатів в тому числі. Але ми не здалися, не опустили рук і продовжили боротьбу, кожен – на своєму "фронті". З 24 лютого 2022 року для нас головним завданням було вистояти, допомогти і перемогти.

Ковельська міська рада ні на день не припиняла свою роботу. Ми проводили засідання комісій, збиралися на голосування у залі, приймали важливі для міста та громади рішення. Дбали не лише про посилення обороноздатності, а й про підтримку економіки. Зокрема, разом з колегами ініціювали та прийняли рішення "Про звернення депутатів Ковельської міської ради щодо деескалації ситуації на Українському кордоні з боку російської федерації", "Про вжиття термінових заходів щодо стабілізації цін на продукти харчування та зупинення інфляції в Україні" та ін.

Питання розглядалися різні, більшість з яких стосувалися обороноздатності нашої громади, її життєдіяльності в умовах воєнного стану.

Ключовим аспектом діяльності фракції ВО "Батьківщина" є постійний діалог з громадянами. Саме тому регулярно проводимо зустрічі з виборцями та засідання фракції, на яких депутати дискутують не лише відносно питань, які вносять на розгляд сесії міської ради, а й з приводу інших суспільно-важливих проблем. 

Так, за цей період підготували 101 депутатське звернення та запит, з них 77 – про матеріальну допомогу на лікування. Сприяли зміцненню матеріально-технічної бази наших освітніх закладів. Зокрема, центру професійного розвитку педагогічних працівників, ліцеїв № 10 та № 12, ЗЗСО № 2, а також ЗДО № 14 та ДОКТ № 11. Допомогли ЖБК ім. Гагаріна в придбанні газонокосилки та відеокамер для облаштування під'їздів, сприяли у проведенні капітального ремонту прибудинкової території по вул. Незалежності, 75, а також щодо встановлення пристрою примусового зниження швидкості на перехресті вулиці Грушевського і Винниченка, облаштування пішохідного переходу по вул. Шевченка,  проведення капітального ремонту та грейдерування вулиць міста.

Кожен наш депутат опікується галуззю, до якої дотичний. Наприклад, Тетяна Середюк – освітою, Олена Клімашевська – спортом, Олег Кіндер – комунальною сферою, я – екологією та соціальними питаннями. 

Щодо конкретної роботи, то, зокрема, депутат Юрій Рудь порушував питання стосовно спрямування коштів, передбачених Програмою фінансової підтримки та розвитку Ковельського МТМО, для преміювання медичних працівників до Дня медичного працівника, щодо ліквідації стихійного звалища по вул. 22 січня, а також ліквідації підтоплень в районі ІІ Ковеля.

"Моя мета – зробити ковельські парки і взимку, і літом красивими. Аби в будь-яку пору року там можна було знайти гарні локації для довгих, неквапливих прогулянок з фотоапаратом і кавою, щоб надихнутися та відпочити. Над цим повсякчас працюємо і сподіваємося, що ковельчани берегтимуть цю красу". Ці слова належать директору комунального підприємства "Ковельські парки", депутату і голові фракції ВО "Батьківщина" Ковельської міської ради Вірі ФЕДОСЮК. Сьогодні спілкуємося з нею. 

ххх

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 392

"Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!", – саме такі слова вітання лунали на днях у  Територіальному  центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Ковеля відділенні стаціонарного догляду для постійного проживання. 

У  великодній чудовий  час до підопічних завітали учні "Ліцею № 7 м. Ковеля". Привітали вітальними та теплими словами, створили святкову атмосферу чудовими піснями та подарували пасхальні смаколики.

Як приємно бачити на обличчях одиноких людей посмішки, чути від них слова вдячності!

Традиційні візити і вітання людей похилого віку та людей з інвалідністю, які за певних обставин перебувають у закладі, – це і є зв'язок між цією категорією людей та молодим поколінням.

Велика подяка педагогу-організатору ліцею Ярині Тарасівні Шинкарук, вчителю музичного мистецтва Ірині Василівні Федік, які виховують у дітях повагу до старших людей, мають бажання допомагати їм та дарують відчуття бути потрібними. 

Це говорить про те, що підростаюче покоління українців має великі серця!

Світлана ШЕВЧУК, 

директор Територіального центру соціального обслуговування (надання 

соціальних послуг) 

м. Ковеля.

"Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!", – саме такі слова вітання лунали на днях у  Територіальному  центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Ковеля відділенні стаціонарного догляду для постійного проживання. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 238

Толока 

дружних і завзятих

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 256

Комісія громадської ради при Ковельському міському голові з питань освіти, культури, охорони здоров'я, материнства і дитинства, соціального захисту населення, спорту і фізичної культури, в справах сім'ї і молоді та релігії провела своє засідання, на якому розглянула, як на мою думку, важливі для нашої громади питання, що вже давно назріли для вирішення. 

Переважно обговорювались проблеми питання духовності та культури. В умовах розпочато військової агресії  проти суверенної держави Україна ми не можемо спокійно споглядати за руйнівними процесами які проводить "рускій мір". Щоб перемогти ворога, ми повинні ідеологічно, морально і духовно відійти від російських імперативів. 

Але перед тим, щоб краще зрозуміти суть проблеми, повернемося в історію України, згадавши слова Лесі Українки: "Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме".

Після поразки Української держави часів Богдана Хмельницького, починаючи з 1654 року, Україна стає залежною від московського царства: 1669 року лівобережна її частина опинилась під владою Польщі, а правобережна остаточно була знищена московитами у  1775 році. Дамо визначення людям, носіям генетичної спадковості: для  колаборантів – це визволення, для вільних, нескорених українців це – поневолення, окупація. Вже в 1792 році московити (з вкраденою, новою назвою “російська імперія”) заволоділи Польщею, куди входив і Ковель. 

Внаслідок Другої світової війни у 1916 році Ковелем оволоділи (визволили чи окупували?) австро-угорські війська. У 1917 році, в результаті революції в російській імперії, припинення військових дій і розвалу австро-угорської імперії, Україна відроджує свою самостійну державу. В цей час на Ковельщині формується Синьожупанна дивізія Української Народної Республіки. Але вже в 1921 році УНР зазнала поразки від нової червоної російської імперії. радянський союз утворився у 1922 році, й був по суті радикальною модифікацією російської імперії. Це була та сама імперія, яку перебудували на засадах марксизму-ленінізму.  

Тут необхідно усвідомити, що від зміни суспільно-політичного ладу в російській імперії її агресивна сутність не змінюється. При цьому варто згадати вже пізнішу, 2001 року, заяву: Кремль виходить з того, що росія і де-юре, і де-факто є правонаступницею радянського союзу (тобто фактично російської імперії).

Багато людей не розуміє, що таке держава, а що – імперія. Держава є формою організації політичної спільноти  під управлінням уряду, суб'єкт політики, ядро політичної системи, окремої або декількох націй на своїй території. Імперія – вид територіальної державної системи, всередині якої цілі народи чи нації розташовані на захоплених однією державою, територіях та пануванням її над поневоленими народами, під управління монарха, імператора, тобто однієї особи.

У 1922 році Ковель знову був окупований (а для кого – визволений) Польською республікою (Друга Річ Посполита). А вже у 1939 році прийшли нові, а по суті, старі "визволителі"-окупанти (тут знову, як для кого) – совітська росія. Ковель, 1941 рік – окупація, визволення чи щось інше… Німецький третій рейх заволодів містом. 5 липня 1941 року було відтворено Українську державу, Українська Повстанська Армія розпочала збройну боротьбу на два фронти – проти російського та німецького окупанта, за визволення українських земель. Рік 1944-й: до Ковеля увійшли війська російської федерації, тобто срср. І тут підходимо майже до фіналу нашої теми. Перечитайте ще раз вислів Лесі Українки. То визволили нас вони чи окупували? Хто ким себе вважає – колаборантом чи самостійним, вільним українцем, той і має відповідні думки з цього приводу... 

l

Перенесемося з тих літ у сучасний світ. В Україні – війна. Знову російські імперіалісти, розпочавши війну проти України, прийшли нас "визволяти". Знову сотні тисяч вбитих і скалічених, розлучених сімей і зруйнованих міст та сіл, сотні тисяч спаплюжених гектарів родючої землі. Це все традиційно творить росія. А в цей час у Ковелі, в усій своїй імперській символічній величі, стоїть монумент-постать російському солдату-"визволителю". А площа ще й досі носить   назву  "Меморіал Слави". Чиєї слави? Можливо, Збройних Сил України? Хотілося б, щоб так і було. Але так не є: це – слава російського солдата. Багато хто заперечить: мовляв, там на дошках викарбувано багато українських прізвищ, які брали участь в боях за місто. 

Зупиніться і поміркуйте: на боці якої армії – Української повстанської чи радянської (російської) вони воювали? В минулому тисячолітті українців рекрутували у багато армій світу – кого брали насильно, а хто йшов добровільно. 

Наприклад, в Першу світову українці воювали в арміях австро-угорської та російської імперій, які жорстоко вбивали один одного на фронті. Знову повернемось у наш час. Порахуйте, скільки українців воює у складі російської окупаційної армії. Разючий приклад того, як російський льотчик українського походження, в Україні, де ще живе його мати, бомбив наші мирні міста, житлові будинки, вбиваючи при цьому дітей…

Верховна рада України прийняла Закон про декомунізацію радянських символів (Закон № 317 - VIII від 2015 року). І що ми в Ковелі маємо? "Меморіал Слави", де ще й досі "красується" зірка "вічного вогню" (хоч вічного нічого не буває). Тут ми бачимо також цікаву і загадкову річ: на щиту монумента воїна є символи радянського тоталітаризму – серп і молот. Хтось їх акуратно прикрив чорною плівкою, ніби сховавши тимчасово – "от прийдуть наші, а ми знімемо плівку і покажемо, що ми свої". Це, звичайно, чорний гумор або сарказм, але в кожному жарті  є частка правди. 

Свою думку з цього приводу висловила і директор Ковельського історичного музею Маргарита Матвійчук. Вона підтвердила думку про те, що цей "меморіал слави", варто винести за межі центральної частини міста. Згадаймо кладовище в районі вулиці Кияна ("Горки"). Там у свій час був споруджений пантеон австро-угорським та німецьким військам як "визволителям" Ковеля. І що з ним? Розрили для копання піску на будівництво. Залишився лише символічний пам'ятник. 

l

Час змінює все, хоча деякі процеси ідуть по "колу". Визнавати і пам'ятати боротьбу з фашизмом і перемогу над ним потрібно не старими російськими імперськими (те саме, що радянськими) наративами з ідеологією "руского міра", а з позиції чисто людських цінностей. Символом має бути в цьому інший, ніж той, що маємо у Ковелі, в образі радянського солдата-"визволителя". Гарний приклад того – символічний пам'ятник жертвам Другої світової війни, та примирення, що на колишньому центральному кладовищі (вул. Незалежності.). 

Так що думка членів комісії була одностайна: озвучити питання про перенесення т.з. "меморіалу слави" за межі центральної частини міста. На цьому місці спорудити символічний пантеон Українським героям. З цього виникає і друга назріла проблема – про перенесення святкування Дня міста Ковеля. На зборах Ковельського відділення Українського фонду культури було вирішено перенести святкування на 19 серпня (1990 рік), на день, коли в місті вперше офіційно підняли жовто-блакитний прапор України (так тоді його називали) (на світлині). Це було релігійне свято Спаса, або  Преображення Господнє. Важливо, що влітку, а не так, як дехто пропонує святкувати такий день у грудні. 

Цю пропозицію ще торік Ковельське відділення УФК офіційно давало до міської влади, але, на жаль, відповіді не отримали. Комісія погодила цю дату як безальтернативну.

Геннадій САРАПІН,

голова комісії з питань освіти, культури, охорони здоров'я, материнства і дитинства, соціального захисту населення, спорту і фізичної культури, в справах сім'ї, молоді та релігії Громадської ради при Ковельському 

міському голові.

Комісія громадської ради при Ковельському міському голові з питань освіти, культури, охорони здоров'я, материнства і дитинства, соціального захисту населення, спорту і фізичної культури, в справах сім'ї і молоді та релігії провела своє засідання, на якому розглянула, як на мою думку, важливі для нашої громади питання, що вже давно назріли для вирішення. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 237