Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 24-30 серпня

Погода в Ковелі 24-30 серпня

Четвер. Мінлива хмарність. Температура: 25^оС. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 18^оС.  Вітер південний слабкий.

П’ятниця. Хмарно. Температура: 25^оС. Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура: 17^оС.  Вітер південно-східний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура:  32^оС. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 21^оС.  Вітер південний слабкий.

Повідомлення в номер / Благодійний фестиваль на підтримку ЗСУ

Благодійний фестиваль на підтримку ЗСУ

Ранок суботи 12 серпня на набережній водосховища розпочався досить активно: вже з 6.00 год почали з'їжджатися як професіонали, так і просто любителі спортивної риболовлі, пізніше долучилися спортсмени з інших видів спорту.

О 10.00 год відбулось урочисте відкриття фестивалю. Усі учасники виконали Державний Гімн України та вшанували пам'ять полеглих Героїв хвилиною мовчання.

Роман Лис, заступник начальника Управління культури, молоді, спорту та туризму Ковеля  привітав учасників фестивалю. Ігор Семенюк, головний спеціаліст відділу у справах молоді, фізичної культури та спорту провів короткий інструктаж, після чого, учасники розійшлися по своїх локаціях та почали готуватися до стартів.

Відбулися змагання з таких видів: спортивна риболовля; парковий волейбол, перетягування линви; дартс; боча; шашки; гирьовий спорт.

На кожному майданчику точилася запекла боротьба та вирували неабиякі емоції. У кожному виді визначені переможці та призери змагань, які були нагороджені грамотами та медалями Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Повідомлення в номер / Кохання сильніше війни

Кохання сильніше війни

Війна – це надривний драматизм… Війна – це втрати… Війна – це біль…

Проте саме на війні емоції – найщиріші, а дружба – найміцніша. І саме на війні приходить усвідомлення беззаперечної цінності Життя. А ще у вирі війни може трапитися справжнє диво – народитися Його Величність Кохання…

Саме таке диво трапилося у Ковельському батальйоні Волинської бригади тероборони між двома молодими офіцерами – Максимом і Марією.

Хлопець та дівчина зростали у сусідніх дворах рідного Ковеля, вчилися в одній школі – і при цьому навіть не були знайомі. А потім війна, мобілізація – і знайомство в батальйоні…

Максим і Марія одержали кілька днів відпустки і справили весілля з рідними та друзями на Волині. 

Повідомлення в номер / З вірою в Перемогу

З вірою в Перемогу

Раніше наша газета  вже писала про Богдана Кисляка, музиканта-віртуоза, викладача, диригента, соліста, який народився і виріс в Голобах. 

Це – музикант з Божою іскрою у серці,  Заслужений артист естради України, лауреат і переможець всеукраїнських та міжнародних конкурсів, доцент кафедри хореографії та мистецтвознавства Львівського державного університету фізичної культури ім. І. Боберського, кандидат наук з мистецтвознавства. Незважаючи на щільний графік, наш земляк  приїздить у рідне селище, знаходить час, аби подарувати музичну творчість не лише найріднішим людям, а й  поціновувачам його багатогранної музичної творчості.  

Повідомлення в номер / Богдан БАЧУК: штрихи до портрета

Богдан БАЧУК: штрихи до портрета

Шановний читачу!

Сьогодні я хочу тобі розповісти про людину, без якої не можна собі уявити новітню історію Ковеля. І хоча народилася вона не в нашому місті, практично все своє трудове життя присвятила йому.

Коли постаратися визначити, хто такий Богдан Бачук, кількох слів буде замало. 

По-перше, він людина  високого громадянського обов'язку, патріот Ковельщини, Волині, України, активний учасник громадсько-політичного життя  краю.

По-друге, висококласний фахівець своєї справи, тямущий господарник і вмілий організатор людей.

По-третє, чоловік аналітичного розуму, житейської мудрості  і справді енциклопедичних  знань.

По-четверте, зразковий  сім'янин, турботливий  чоловік, батько, дідусь і  прадідусь.

По-п'яте, щиро закоханий у землю, завзятий городник-дачник, садовод і квітникар. Неперевершений пісняр, котрий не одного начальника вчив у мирні часи "бандерівських" пісень.

29 серпня у пана Богдана – поважний ювілей. Він не примхлива жінка, а тому, сподіваюся, не образиться на мене, коли розкрию "таємницю" –  йому виповниться 80.

Щоб мене не звинуватили в суб'єктивізмі і упередженості, хочу наповнити статтю інформацією, як-то кажуть, з різних  джерел. Це свого роду штрихи до портрета  ветерана залізничного транспорту, ковельчанина, активіста, патріота.

l

Почати,мабуть, варто з книги відомого краєзнавця (на жаль, покійного) Дмитра Корнелюка "Ковельщини славні імена" (Луцьк, Надстир'я, 2001). І  хоч  з тих пір минуло чимало часу,  біографічні дані не змінилися.

Отож, пан Дмитро в нарисі про локомотивне депо Ковель і його тодішнього начальника Богдана Бачука написав так:

"Бачук Богдан Петрович народився 29 серпня 1943 року в селі Бичаль Костопільського району Рівненської області в бідній селянській сім'ї. Його батько був членом КПЗУ, за що довелося в 1938 році розплатитись ув'язненням у Березі-Картузькій. В 1944 році був засуджений як "ворог народу" на 15 років і висланий на каторжні роботи в Колиму. Там і загинув.

Дитинство та шкільна юність пройшли у злиднях в рідному селі. Нелегким було його життя у повоєнні роки. В 7 років був уже пастухом, в 9 – допомагав мамі по господарству, працював у колгоспі.   Закінчив початкову школу.

Навчання продовжив у Деражнянській середній школі, щоденно долаючи по 12 кілометрів. Навчаючись там, брав участь в усіх гуртках художньої самодіяльності, які тільки були в сільській школі. Ще з сьомого класу серйозно захопився спортом. Але у нього, окрім цих захоплень, був сильний потяг до знань: математики, фізики, креслення; любив технічну творчість. Мав надзвичайний талант гуртувати навколо себе дітей. Мабуть, не випадково вчителі школи радили йому вступати до педінституту.

Але сильний потяг до техніки переміг. Закінчивши школу на "відмінно", в 1960 році вступив в Здолбунівське залізничне училище № 1. Училище закінчив з "відзнакою", працював помічником машиніста тепловоза в локомотивному депо Здолбунів Львівської залізниці, звідки був призваний на військову службу. Ще солдатом інтенсивно готувався до вступу в інститут.

В 1965 році Богдан Петрович вступив у Харківський інститут інженерів залізничного транспорту на механічний факультет за спеціальністю "Тепловози і тепловозне господарство". Вчився тільки на "відмінно", захоплювався науковою роботою. Брав участь в науково-технічних конференціях інституту, займався спортом, громадською роботою.

В 1970 році інститут закінчив з "відзнакою", отримавши кваліфікацію інженера-механіка шляхів сполучення і скерування в аспірантуру. Але вирішив аспірантуру відкласти. І ось Богдан Петрович 11 серпня 1970 року був прийнятий виконуючим обов'язки бригадира по ремонту тепловозів локомотивного депо Ковель Львівської залізниці. Потім – майстер технічного огляду тепловозів, приймальник локомотивів. А з 1992 року – начальник локомотивного депо Ковель.

За час роботи в депо досить активно займався раціоналізаторською роботою. На його рахунку – 33 рацпропозиції, більшість яких впроваджена у виробництво. Вже у 1979 році йому було присвоєно звання "Кращий раціоналізатор Львівської залізниці".

За період роботи начальником депо Бачук Богдан Петрович багато зусиль доклав до реконструкції депо: побудови нових об'єктів. Споруджено піскосушилку силами депо, автомобільний комплекс (гараж, оглядові канави, естакади), бензозаправку, базу палива в оборотному депо Ківерці. Реконструйовано екіпіровку локомотивів по сучасній технології. Проведено капітальний ремонт цехів технічного та профілактичного огляду без їх зупинки, побутового корпусу з введенням хімічного відділення по хімічній очистці спецодягу. З метою економії енергоресурсів опалення промислових і побутових приміщень переведено з парового на водяне.

Бачук Богдан Петрович бере активну участь в громадському житті міста і області. Двічі обирався депутатом Волинської обласної ради в 1994 та 1998 роках".

l

Микола Вельма, Заслужений журналіст України:

– Я познайомився з Богданом Бачуком у 90-их роках минулого століття, коли на Ковельщині вирували буремні революційні події, йшла боротьба за утвердження ідей  незалежності і самостійності Української держави, проти тоталітарної системи і цензури в пресі.

Працюючи редактором ковельської газети, мав  у ті часи щоденно десятки зустрічей, розмов, дискусій. І ось одного дня в кабінет завітав Богдан Бачук в супроводі когось із ковельських "демократів" (прізвища не пригадую). Мені запропонували статтю до друку, яка аж ніяк не узгоджувалася з "лінією партії".

Мова йшла про необхідність змін в політичному устрої країни (тоді ще СРСР), відміну  6-ої статті Конституції про керівну роль КПРС та  про інші "крамольні" речі.

Прочитавши статтю, сказав: "Надрукуємо, але  з деякими правками, щоб нас із вами не звинуватили в екстремізмі і контрреволюційних  поглядах. На все свій час".

Публікація викликала величезний громадський  резонанс, особливо  в партійних колах. Але  критику пережили, "бої" місцевого значення витримали. З тих пір Богдан Бачук став одним із активних авторів газети, де поряд з ним часто друкувалися Марія Хотинська, Юрій Музичук, Адам Поляк, Віктор Стрижеус, Анатолій Семенюк, Ігнатій Марчук, Олег Селеверстов, Яків Лавренко, Іван Сидорук, Володимир Осіюк та ін.

Власне, це були ті люди, з яких згодом сформувався так званий "демократичний блок" у міській та обласній радах. До думки Богдана Бачука завжди прислухалися, з його позицією рахувалися, бо вона була принциповою, але водночас виваженою.

Пан Богдан був одним із головних організаторів "виселення" партійного комітету із локомотивного депо. Це була насправді сенсація не тільки для Ковеля, а й усієї Волині. Ніхто не міг повірити, що в "червоній " цитаделі, якою  тоді вважали ковельське локомотивне депо і якою  керували затяті  "більшовики-ленінці", розпочнеться масовий рух за департизацію, або, по–нинішньому кажучи, декомунізацію підприємства, де працювала найчисельніша  компартійна організація Волині. "Естафету" трохи пізніше підхопив "Ковельсільмаш".

Ковельчани  з повагою ставилися  до Богдана Бачука, якого невдовзі призначили начальником локомотивного депо Ковель. Декілька разів поспіль нас обирали депутатами Волинської обласної і Ковельської міської рад, де працювали, як кажуть, пліч-о-пліч, знаходячи спільну мову при розгляді найскладніших питань, в  тому числі зміцнення і розбудови Української державності, боротьби з корупцією, утвердження свободи слова.

Було б неправдою сказати, що у наших стосунках було все ідеально.  Не раз дискутували, сперечалися, не погоджувалися один з одним. Однак в кінцевому підсумку  перемагали конструктивізм і холодний розум.

Я поважав і поважаю пана Богдана за те, що він  завжди приймав "бій"  на себе, не ухилявся від конфліктів з начальством, в тому числі й із тим, від якого залежали його подальша службова кар'єра. В кінцевому підсумку  заздрісники і злостивці  "з'їли" одного з кращих керівників  підприємства на Львівській залізниці. Звичайно, йому було непросто, але він при підтримці друзів, однодумців, сім'ї  вистояв і зберіг свої честь та гідність.

З нагоди ювілею бажаю Богдану Бачуку головного –  міцного здоров'я, родинного затишку, Господнього благословення на кожен день! Щиро прошу Бога, аби до нас швидше прийшли омріяна Перемога, ворог, від якого постраждала й родина ювіляра, був знищений і розбитий вщент.

З роси і води Вам, пане Богдане!

l

Вище згадувалося, що Богдан Бачук – гарний  сім'янин, турботливий глава чималенької родини. Про це розповідає донька ювіляра Тетяна Богданівна Остапчук:

– У Богдана Петровича велика та дружна родина. Має з дружиною Нелею Григорівною двох доньок, п'ятьох онуків та двох правнуків, з якими завжди ділиться життєвим досвідом. 

Є мудрим сімейним порадником. І досі вкладає у нас душевну турботу й любов. Тішиться правнуками, спостерігає та радіє їх новим досягненням у житті. Цитує їх кумедні вислови. Має мудрість сови, а серце ангела.

Сім'янин. У липні 2023 року сімейна пара відсвяткувала 55 річницю подружнього життя. Дітям та онукам прищепив любов до пісні. В його пам'яті – сотні старовинних колядок, стрілецьких та повстанських, а також ліричних пісень, які співали пращури. Родинна пісня лилась з покоління в покоління. За святковим столом у батьків збирається вся, без винятку, рідня. Жодна така зустріч не обходилась без співу. На жаль, сьогодення в Україні – це смуток і розпач, переживання за Україну та її синів. Хвилювання за український народ пригнічує серце батька. Тому наразі не чути з батьківських уст пісень, бо щось не співається…

Дуже відповідальний. Любить та дотримується порядку в ділах і  словах. Хороший господар вдома та побуті, на роботі та на дачі. Коли на дачній ділянці вже був сформований садок, став упорядковувати двір біля помешкання. Висадив дерева: горіх, грушу, яблуню, кущі калини та малини. Мало хто знає, що Богдан Петрович відіграв значну роль у створенні горіхової алеї у міському парку ім. Т. Г. Шевченка. Разом із колишнім колегою та однодумцем висаджують горіхові дерева, за якими доглядають із власної ініціативи.

Маючи активну життєву позицію, веде здоровий спосіб життя. Здійснює щоденні пішохідні прогулянки містом, їздить велосипедом на дачу.

Наш тато – Людина з великої літери, яка все своє життя присвятила розбудові вільної, незалежної України. Своїм розумом, наполегливою працею та власними силами не полишає  активну участь в житті громади міста.

Низький уклін, наш дорогенький! Хай Господь дарує тобі многих літ!

l

Ось такі штрихи до портрета Богдана Бачука запропонував я тобі, шановний читачу. Штрихи ці далеко не вичерпують  характеристику цієї креативної, непересічної особистості, яка вписала вагомий рядок в історію міста залізничників Ковеля, всієї Волині. Тож нехай йому й надалі живеться в добрі та мирі, любові і ласці близьких та рідних!

Маркіян ІВАЩИК.

НА СВІТЛИНІ: Богдан БАЧУК.

Фото з сімейного архіву.

Шановний читачу!
Сьогодні я хочу тобі розповісти про людину, без якої не можна собі уявити новітню історію Ковеля. І хоча народилася вона не в нашому місті, практично все своє трудове життя присвятила йому.
Коли постаратися визначити, хто такий Богдан Бачук, кількох слів буде замало. 
По-перше, він людина  високого громадянського обов'язку, патріот Ковельщини, Волині, України, активний учасник громадсько-політичного життя  краю.
По-друге, висококласний фахівець своєї справи, тямущий господарник і вмілий організатор людей.
По-третє, чоловік аналітичного розуму, житейської мудрості  і справді енциклопедичних  знань.
По-четверте, зразковий  сім'янин, турботливий  чоловік, батько, дідусь і  прадідусь.
По-п'яте, щиро закоханий у землю, завзятий городник-дачник, садовод і квітникар. Неперевершений пісняр, котрий не одного начальника вчив у мирні часи "бандерівських" пісень.

Повідомлення в номер / Гороскоп з 28 серпня по 3 вересня

Гороскоп з 28 серпня по 3 вересня

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 17-23 серпня

Четвер. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 26оС. Вітер південно-східний слабкий.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність.  Температура: 20оС.  Вітер  східний слабкий.

П’ятниця. Мінлива хмарність, невеликий дощ. Температура: 27оС. Вітер східний помірний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура: 19оС.  Вітер східний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність, ввечері незначний дощ. Температура:  30оС. Вітер східний помірний.

В ніч на неділю. Ясно. Температура: 19оС.  Вітер східний слабкий.

Неділя. Переважно ясно. Температура: 30оС. Вітер східний помірний.

Повідомлення в номер / Слово до читача

Не забуваймо: війна триває

Незабаром буде півтора роки, як триває неоголошена і підступна війна московії проти України. Війна кривава, жорстока, безкомпромісна. Війна, яку розв'язав кремлівський диктатор – справжній посланець диявола на Землі. Він сподівався на блискавичний успіх, але жорстоко прорахувався. 

Він та його бандити-вояки не взяли Київ ні за 3, ні за 33, ні за 333 дні. Українці грудьми встали на захист рідної землі, а воїни ЗСУ демонструють дива мужності, стійкості і героїзму. Щоправда, ціна цих мужності і героїзму дуже висока: життя наших рідних, друзів, знайомих. Навіть у Ковелі ми їх ховаємо мало не щотижня.  Те саме – в громадах, окремих населених пунктах.

Повідомлення в номер / Без хліба перемоги не буває

Без хліба перемоги не буває

Серпень – пора, коли Сонце  впевнено перетнуло екватор літа. Селяни вже впорались із сінокосом, а календар нагадує, що й жнива повинні бути в повному розпалі. 

Але складні погодні умови стають на заваді. Тому кожної погожої днини годину– другу на полях селян-приватників працюють невеликі зернозбиральні комбайни.  Так, у Туропині своїм односельчанам допомагає з обмолотом зернових Володимир Білонога. А  на орендованих землях, площа яких сягає більше 100 гектарів, працюють сучасні зернозбиральні комбайни фермерського господарства „Поліська родина”, яке є потужним бюджетоутворюючим підприємством. 

Не порушуючи недільного ранкового ритму жнив в туропинському урочищі “Лани”, де колись була “колонія” і жили люди, розмовляю зі старшим агрономом Віталієм Волочком. Запитую, як жнивується? 

– Ось, як бачите, три комбайни вже в загінках, на підході техніка для перевезення зерна, – відповідає агроном. – Орієнтовно будемо мати по 60 центнерів з гектара, можливо, й більше. А колись на цих землях намолочували по 15-20 центнерів на круг... Маємо можливість вчасно розраховуватися з людьми за паї. Допомагаємо селянам, які звертаються, а також Збройним Силам України.

Тим часом комбайни поважно пливуть  пшеничним полем, а за  ними по стерні поважно походжають лелеки, шукаючи поживу. 

Повідомлення в номер / Коли здійснюються мрії

Коли здійснюються мрії

Олександра Шворак – юна 17-річна дівчина з маленького села Черкаси на Ковельщині, яке потопає у розмаїтті трав та високих дерев. Розташоване за п'ять кілометрів від Ковеля. Тут минуло її дитинство і прийшли перші успіхи.
У п'ять років мама повезла донечку в місто на прогулянку. Коли проходили через міст, під яким текла вода, дівчина раптом сказала: "Я хочу покупатися". Мама відповіла: "То, може, підемо у басейн?" – "Ну, давай, підемо", – погодилася Сашуня.
З того часу й  почалося її знайомство з водою. Але вода іноді лякала своєю бездонністю. Були розчарування. Але чомусь не полишала мрія плавати.
Її першим тренером став Володимир Леонідович Троцюк, який навчив вмінню плавати, був умілим наставником.
В 14 років опанувала плавання на каное. Це нелегкий вид спорту, який вимагає великого напруження сил та витримки. Регулярні тренування часто втомлювали юну дівчину. Але Володимир Троцюк підтримував  її потяг до спорту.
Першою зарубіжною країною була Чехія. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, здавалось, що спокій надовго залишиться в минулому.