Повідомлення в номер / На віку – як на довгій ниві, або Дві дружини одного чоловіка

25.11.2021

На віку – як на довгій ниві, або Дві дружини одного чоловіка

Марія Оксенюк – найстаріша жителька с. Світле Ковельського району. Їй 91 рік. Маленька на зріст бабуся, ще порається на городі – все зілля повиполює. Як займе рядок, то так і не розгинається, поки не дополе до кінця. Не раз перейде на чужий город, бо не помічає, що свій закінчився.

Марія Оксенюк мала 25 років, як вийшла заміж. Але нещасливе те заміжжя було, бо чоловік недобрий був. Жінка навіть дітей записала на своє прізвище – не захотіла сама, щоб діти мали батькове прізвище.

– Було багацько у мене ухажорив – як у собаки кліщів, – згадуючи свою молодість, розповідає бабуся. – Але я була перебірлива. Дуже любила танцювати і кажу: "Піду замуж тилько за такого, який уміє танцювати". Бо який не проведе, не вміє танцювати. А мені так кортіло, щоб хлопець, який мене проводив, вмів танцювати. Але пішла за такого, що не вмів танцювати!

Посватав мене Яким з Кашівки (10 років тому помер). Сам бідний, сім'я велика. У 1955 році ми з Якимом повінчалися. Була я в штапельному платті і в позиченому вельоні. Моя мати на придане дала 2 маленькі банячки на 2 літри і їдну мисочку – з того і розживалися. А що ж вона могла дати, як і сама нічого не мала, бо у війну село спалили німці і нічого не зосталося? Зимували в лісі в бараках.

Нещасливим було заміжжя Марії Захарівни. Як виявилося, її Яким уже був жонатий. Але про це знали лише його батьки, а Марії ніхто правди не сказав. Яким служив у Москві і там оженився.

– Крепко хєтрий він був, – розповідає бабуся. – Розписався він по воєнному білєтови, якого спеціально вкинув у котел, де варилася каша. Завіз жінку в роддом, а сам поїхав додому на Волинь.

Москвичка Ніна Паніна згодом написала Якову, що народилася їхня дочка Галя. Але горе – батько не відписав листа. Вони йому не потрібні були. Тож Ніна подала чоловіка на аліменти.

– Але які тоді були аліменти? – розповідає бабуся. – Сльози, а не гроші! Ніна писала, навіть себе і дочки Галі фотографію вислала, щоб батько подивився, кого він покинув. Але йому було байдуже. Він жодного разу не відписав.

Марія Захарівна 6 років переписувалася з Ніною – були як подруги. Не сердилися одна на одну, бо обидві були обмануті Якимом. Марія навіть не схотіла брати його прізвище, через те, що він так зробив. Усі семеро дітей записала на себе.

– Свекруха мені не раз докоряла, що я не взяла їхню хвамілію, – каже бабуся. – А мені моя хоріща! І вашу не хочу! Чоловік був хазяїн, але недобрий: ізміняв мині, скандалив. Женився ще два рази і знову вертався до мене.

Жила Марія коло свекрів у Кашівці. Підтримки ніякої, помочі теж. Тяжко було: самі спиналися на ноги, семеро дітей, садочка не було, діти одне одного гляділи. Всіх дітей я народила вдома.

– Я рано спекла хліб, вигнала корову і пішла в поле полоти просо, – з гіркотою пригадує старенька. – З дня на день мала родити. З собою взяла півторарічного сина. А коли йшла у поле, то свекруха хоча б сказала, щоб дитину залишила з нею. А то помовчала – і все. А я що могла вдіяти? Моя дитина, то й беру з собою. Де подіну? Аж почалися перейми. Як займе мене, присяду в борзні і пережидаю, дійти додому не можу. А тут ще й малий на руки проситься, щоб узяла. А я не можу розігнутися і кроку ступити. Що я можу пояснити півторарічній дитині? Сама думаю, щоб якось додому дійти і ще поперед себе синочка несу. Якось дошкандибала до хати і почала родити. А свекор побіг по медичку. Поки він прийшов, то я вродила. Медичка мене насварила і каже: "Курка і та дві години несе яйце, а ти за пувчаса вродила.

Забрали мене з дитиною в роддом у Підріжжя, потримали два дні, бачать, що все добре та й пустили додому. А чого було їхати, як я вже вродила і все харашо? Чоловік приїхав кіньми і забрав мене додому.

Я всіх дітей легко родила, завжди була здорова. Вродила – і одразу пішла б бульбу копати, бо мені нічого не боліло. Ніколи нічим не хворіла. І діти теж не боліли – ні з ким не була в лікарні, бо всіх кормила груддю, і здорові були.

Найменшого сина жіночка народила в 40 років і теж удома. Хотіли її відвезти у пологовий будинок, а вона не захотіла.

– Нащо мене куди везти, я ж сама вдома вродила всіх семеро дітей, – продовжує розмову бабуся. – Не треба мене стару бабу везти між молодих породіль, щоб з мене сміялися. І я не поїхала.

Марія Оксенюк все життя в роботі, бо без роботи, каже, я хучій помру. "Завжди їла на ходу: в руці кусок сала, хліб і цибулина. Поки дійде до роботи, то наїсться".

– Не було коли мені лягати, – каже Марія Оксенюк. – Все робила вручну. Треба було мені кожну пір'їну перескубти, щоб зробити 9 перин і 19 подушок – щоб кожна дитина мала. А допіру закинули нагору – і все. Попереробляли мої великі подухи на якісь довгі, що тилько під їдне вухо. Все прала руками, мої діти ходили чисті. Всі завідували на мої діти. Казали, що як панки ідуть у школу. А допіру кинув у машинку – і хай крутить. Невістка раз одягне – і в машинку. А нащо ж його прати? Воно ж ще чисте, не замазане? Аби тилько дарма порошок тратити і ліктричество крутити? І все бігом – бігом, бо каже, що не вспіє. "А що у тебе в хліві свині кричать чи корова недояна?" – питаю у неї. А я ж мусила все своїми руками робити!

Тепер легко жити – то не колись. Нову меблю викидають на свалку, а воно ж усе добріниньке! Шкода. Як то не цінують нічого! Зроблять ремонт і все нове купують, а ще ж те ціленьке! Колись тиждень весілля гуляли, самі готували і встигали, весело було. А допіру в ресторані наготовлять – і хазяйок не треба! Ніхто не співає, не грає на гармошці – тилько їдниї мобілки знають. Чи ж хто на весіллі заспіває весільних пісень? Ні. Позатуляють роти і мовчать. А як допіру в армію випроваджають? Я своїх дітей випровадила по-людськи: купила нову куфайку, штани – щоб було все, як треба. А то невістка моя сина випровадила у пурваних штанах. Каже – модно. Позорисько – і все!

Марія Оксенюк має чудову пам'ять, знає напам'ять багато віршів. У неї – 15 онуків і 6 правнуків. Все життя працювала в колгоспі. Ходить бабуся зігнута, бо як розігнеться – то спина болить. А зігнута – все переробить. Виполе город до останньої зелини. Може розвернутися аж у кінці городу. А часом вже й на сусідський рядок втрапить зайти полоти – аж поки дочка не скаже, що то чужий город. Бабуся ще сама воду з колодязя дістане! Сама собі зварить їсти, ходить ціле літо боса. Літує у своїй хаті в селі (син з нею), а на зиму діти забирають стареньку до себе, де кожен створив сім'ю далеко від домівки. Діти просять, щоб мати була у них постійно, але вона стоїть на своєму.

– Ні, везіть мене додому! Кожна лавочка в дворі за мною скучає. Коло вас тилько й чую: "Мамо, снідати! Мамо, обідати, вечеряти! " Робити нічого не дають. А тут, у себе, я щось роблю, без роботи не можу, – каже бабуся Марія. – Хочете, щоб я раніше вмерла?”.

Не нарікає старенька на своє життя. Прикро лишень те, що жодного разу Марію Оксенюк як багатодітну матір, ніхто ніколи за все життя не кликав на будь-які свята та на концерти, у районі не вітали і навіть квіточки не подарували від влади. Ні голова, ні секретар сільської ради навіть не згадали Марію Захарівну.

– Дуже обідно мені, – каже старенька, що я вигодувала державі 7 дітей, а мене ніхто ніколи не спитав, чи маю на зиму дрова чи ні. Чи хоч полінце хто приніс? Продуктовий подарунок, який давали іншим таким жінкам, як Марія Захарівна, не дали. На 90-річчя ювілярки приїхали всі діти, онуки і разом відсвяткували день народження. Образливо, що місцева влада навіть не згадала. Наче такої жінки на світі не існує.

Невже не заслужила?..

Нещодавно дочка Марії Захарівни приїхала і забрала матір в Одесу. Перезимує – і на літо знову приїде в село до своєї хати, де на неї чекає поросле споришем подвір'я, по якому вона ходить ціле літо боса і не хворіє.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 446

Повідомлення в номер / Сторінка- цікавинка

25.11.2021

Сторінка- цікавинка

Корисні продукти — замість косметики від зморшок

Боротися зі зморшками можна, вживаючи певні продукти.

Ці кілька продуктів працюють не гірше за косметику і допомагають боротися зі зморшками

Доведено: правильно складений раціон допоможе вам заощадити на кремах від зморшок! Якої б дієти ви не дотримувалися, додайте до раціону ці продукти: калорій вони вам не додадуть, а стан шкіри поліпшать і допоможуть запобігти появі зморшок.

Риба і рослинні олії

Щоб зморшки якомога довше були для вас просто страшним словом, у вашому раціоні мають бути наявними дві найважливіші поліненасичені жирні кислоти: омега-3 і омега-6. Без них нікуди! Хоча б раз на тиждень їжте рибу. З продуктів рослинного походження корисними є такі: гарбузове насіння, шпинат і рослинні олії, особливо мигдальна і лляна.

Горіхи

Коензим Q10 і вітамін Е — речовини, які прискорюють процеси регенерації і живлення клітин шкіри. Тепер зрозуміло, чому вони часто зустрічаються у складі антивікових продуктів. Можете, звичайно, купити крем, а можете почати їсти горіхи! Фахівці називають горіхи продуктом вічної молодості, оскільки вони містять і коензим Q10, і вітамін Е. Але горіхи дуже калорійні, тому занадто захоплюватися ними все ж таки не варто. Для шкіри обличчя цілком вистачить 50 г мигдалю, кеш'ю, фундука або волоських горіхів тричі на тиждень.

Зелень і цитрусові

Колаген — білок, який синтезується клітинами шкіри, що відповідає за її пружність і еластичність. У молоді роки підтримувати шкіру пружною досить легко: зруйновані колагенові волокна швидко заміщаються на нові. А ось з віком цей процес відбувається набагато повільніше. Як наслідок — в'ялість шкіри і поява зморшок. Тож більше колагену! А кращий стимулятор колагену — це вітамін С. Де його взяти, ви напевно знаєте, але про всяк випадок нагадаємо: цитрусові, ківі, шипшина, чорна смородина, червоний перець, обліпиха і петрушка — чемпіони за вмістом вітаміну С.

Червоні й помаранчеві овочі та фрукти

Щоб колір обличчя завжди радував око, їжте більше червоних і помаранчевих овочів та фруктів. Морква, перець, помідори, гарбуз, абрикоси — у цих продуктах велика кількість бета-каротину — антиоксиданту, що відповідає за оновлення клітин шкіри.

Боротися зі зморшками можна, вживаючи певні продукти.

Ці кілька продуктів працюють не гірше за косметику і допомагають боротися зі зморшками

Риба і рослинні олії

Щоб зморшки якомога довше були для вас просто страшним словом, у вашому раціоні мають бути наявними дві найважливіші поліненасичені жирні кислоти: омега-3 і омега-6.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 345

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

25.11.2021

Від четверга

до четверга

Від четверга до четверга

26 листопада, п'ятниця

Схід Сонця - 07.56; захід - 16.20.

Місяць - у Леві.

Всесвітній день інформації.

День без покупок.

Чорна п'ятниця (Black Friday).

Свт. Йоана Золотоустого.

Іменини: Івана, Германа.

27 листопада, субота

Схід Сонця - 07.58; захід - 16.19.

Місяць - у Діві.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 331

Повідомлення в номер /

19.11.2021

Ковельчанка Анна Ющук та її донька Дарина -- постійні читачі "Вістей Ковельщини". Вони нагадують усім шанувальникам друкованого слова краю про необхідніть оформити передплату газети на 2022-й рік. Час минає дуже швидко, а тому баритися не варто.

Бути сучасними і креативними -- значить передплачувати і читати "Вісті Ковельщини", газету для Вас і про Вас!

Фото Мирослава Данилюка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 426

Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 18 – 24 листопада

19.11.2021

Погода в Ковелі

18 – 24 листопада

Погода в Ковелі 18 – 24 листопада

Четвер. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 7^оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 6^оС. Вітер західний сильний.

П'ятниця. Хмарно, дощ. Температура: 10^оС. Вітер західний сильний.

В ніч на суботу. Хмарно, дощ. Температура: 5^оС. Вітер західний дуже сильний.

Субота. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 10^оС. Вітер північно-західний дуже сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 374

Повідомлення в номер / Земля дбайливих любить

19.11.2021

Земля дбайливих любить

Ми досить часто чуємо слова: "Хліб – усьому голова". Але не завжди замислюємося над тим, чому люди так кажуть. А ще рідше згадуємо тих, хто цей хліб вирощує і створює достаток на землі.

А для чого про це думати? Хлібних кіосків, магазинів тепер більше, аніж достатньо. Зайшов, купив, і вже є чим сім'ю годувати. Маєш бажання – можеш власноруч спекти запашних пирогів або пухких булочок. Та й хліб удома деякі господарки навчилися майстерно виготовляти. Спробуєш – пальчики оближеш. Коли до того хліба ще й шкварка є, смачна ковбаска, то можна з повним правом сказати: "Життя вдалося!".

Але щоб було саме так, багато наших співгромадян, яких з пошаною називаємо хліборобами, аграріями, трудівниками полів і ферм, щоденно стають до важкої селянської праці, вирощуючи продовольчі і технічні культури, доглядаючи худобу і застосовуючи, як пишуть друковані ЗМІ, передові технології й досягнення аграрної науки. І якщо колись продовольчу програму в основному виконували колективні сільгосппідприємства, то нині непочатий край роботи є у фермерів, індивідуальних сільгоспвиробників, всіх, хто любить землю і має велике бажання вирощувати на ній високі і сталі врожаї.

Але все-таки реформовані крупнотоварні господарства мають свої переваги, що засвідчує, зокрема, діяльність СТзОВ "Зоря" у Велицьку, яке майже 40 літ очолює Заслужений працівник сільського господарства України Володимир Потапчук. Про товариство, очолюване ним, дружний колектив, який тут працює, ми не раз писали в газеті. Та напередодні професійного свята аграріїв, яке відзначатимемо наступної неділі, 21 листопада, знову захотілося побувати тут, подивитися, як живеться-можеться місцевим селянам.

Зустрів нас Володимир Юхимович привітно. Відчувалося, що має хороший настрій, а тому охоче розповідав про стан справ у "Зорі".

– За роки моєї праці було всього, – каже. – І доброго, і поганого. Серце кров'ю обливалося, коли бачив, як недолугі реформатори подекуди ведуть моїх земляків до зубожіння, позбавляють їх права на соціальний захист і гідну оплату праці. Непросто доводилося і нам. Дехто закликав до ліквідації товариства, дехто пропонував його купити за чималі гроші. Але я розумів: розвалимо господарство - позбавимо людей роботи, своїми руками знищимо те, що створювали гуртом десятиріччя.

На мить замовкнувши, Володимир Потапчук продовжив:

– Але ми вистояли. Сьогодні маємо 600 голів Волинської м'ясної породи, а всього утримуємо 1,5 тисячі голів худоби. Окрім того, вирощуємо багато зернових культур. Цьогоріч вродили непогано. Так, озима пшениця видала по 55,2 центнера з гектара, озиме тритікале - 56, 3, яра пшениця – 43,9 центнера з гектара. Сіємо і ріпак, ячмінь, овес, кукурудзу.

Цікаво, що валовий збір кожної з цих культур проти минулого року – із солідним "плюсом". Відповідно зросли й заробітки наших механізаторів. Але, на жаль, незважаючи на досить солідну оплату праці, бажаючих влаштуватися до нас на роботу меншає. Дехто виїжджає за кордон, дехто просто хоче жити легше. Але більшість не шукає легкого хліба, а сумлінно трудиться в рідному селі. Це – механізатори Михайло Онуфрійчук, Микола Хом'як та інші.

Просимо Володимира Юхимовича дозволу сфотографувати декого з кращих працівників. Він охоче погоджується і сам стає до гурту доглядачів худоби, котрі якраз нагодилися. У всіх настрій теж бойовий, оптимістичний. Вітаємо їх з прийдешнім святом, бажаємо гарно його зустріти, мати міцне здоров'я і задоволення від виконуваної роботи.

Прощаємося і з Володимиром Потапчуком, дякуємо за гостинний прийом. Він, у свою чергу, мовить гарне слово про газету, її працівників, розповідає, що неодмінно передплатить “міськрайонку” на наступний рік ветеранам війни і праці, малозабезпеченим громадянам. Ми не заперечуємо, бо взаємовигідна співпраця – лише на користь людям.

Із СТзОВ "Зоря" межує СТзОВ "Вежа", де теж багато років господарює Тетяна Василівна Зінчук – мудра людина, вмілий організатор виробництва і просто симпатична жінка з доброю душею і щирим поглядом очей. Знайомі з нею давно і знаємо її працьовитість, турботливе ставлення до людей, вміння впевнено долати труднощі, яких на селі сьогодні вистачає.

На жаль, Тетяни Василівни на місці не застали, бо у справах поїхала до Луцька, але поспілкуватися з бригадиром Анатолієм Шумируком, механізаторами господарства. Адже у "Вежі" займаються і землеробством, і тваринництвом, тож руки трактористів, комбайнерів, водіїв – на вагу золота. Ось і в ці дні вони ведуть оранку грунту під урожай майбутнього року.

До речі СТзОВ "Вежа" – одне з найпотужніших сільськогосподарських підприємств колишнього Ковельського району із виробництва молока. Тваринницька ферма, люди, які там працюють, – предмет особливої турботи директора. Народжена у тутешньому селі Сільце, вона добре розуміє значення молочного тваринництва і приділяє йому велику увагу. "Вежу" очолює з березня 2003 року, обиралася депутатом Сільцівської та Ковельської районної рад. Нині ці населені пункти входять до складу Велицької територіальної громади, очолюваної молодим та енергійним Віктором Ковальчуком. Він теж - місцевий (народився у с. Сільці). Тривалий час працював на педагогічній ниві. У жовтні 2015 року його обрали Велицьким сільським головою, а в 2019 році високе довір'я виявили вдруге.

Непросто і нелегко доводиться голові. Адже громада об'єднує мешканців 4 колишніх сільських рад: Велицької, Підрізької, Мельницької, Сільцівської – всього 12 населених пунктів, де функціонує 21 бюджетна установа, в тому числі загальноосвітні навчальні заклади різних ступенів, установи культури тощо. Мешкає тут понад 4 тисячі осіб (станом на 1 січня 2020 року).

Ми поспілкувалися з Віктором Ковальчуком, який наголосив:

– Пишаюся працівниками сільського господарства, які живуть і працюють у сільгосппідприємствах, у приватних господарствах, займаються фермерством, вирощують хліб, молоко і м'ясо, овочі і фрукти! Від себе особисто, депутатів Велицької сільської ради сердечно дякую за участь у виконанні програм соціально-економічного розвитку громади, наповнення місцевого бюджету, поліпшення життя наших земляків!

Нехай Господь дарує Вам усім міцне здоров'я, допомагає переборювати труднощі і негаразди, впевнено крокувати по життю! Миру, добра, благополуччя зичу кожній родині! Особлива вдячність – ветеранам, які всі свої знання, досвід, вміння віддати і віддають праці на землі.

З прийдешнім святом, дорогі мої земляки!

До цих щирих побажань приєднуємося і ми, журналісти газети "Вісті Ковельщини".

Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.

НА СВІТЛИНАХ: директор СТзОВ "Зоря" Володимир ПОТАПЧУК з доглядачами худоби Наталією НОВАРЧУК, Миколою ДАНИЛЮКОМ, Василем НОВАРЧУКОМ; бригадир Віктор ТРИНДЮК; доглядач худоби Микола ДЕМКО і Олег КОБРИН; під час оранки грунту у СТзОВ "Вежа", бригадир господарства Анатолій ШУМИРУК з трактористами Петром СУПРУНЮКОМ і Богданом МАЦЮКОМ; механізатор "Вежі" Микола ПЕТЛЮК із синами-трактористами Миколою й Анатолієм.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 413

Повідомлення в номер / Фестивальна ретроспектива. Частина 2. “Театральна осінь-2021”

19.11.2021

Фестивальна ретроспектива. Частина 2. “Театральна осінь-2021”

Жовтень видався для нас дуже "урожайним", адже, крім багатьох заходів та виступів, а також поїздки до Кам'янця-Подільського, ми зустріли та провели власний відкритий фестиваль театрального мистецтва "Театральна осінь-2021".

Ця подія була дуже довгоочікуваною та важливою для нас. Анонси фестивалю глядачі бачили ще весною, проте тоді відбутись події завадив карантин. Нині теж були ризики, та навіть введені буквально напередодні обмеження вже не змогли скасувати триденне свято театру.

Тож з 22 по 24 жовтня Ковель, нарешті, став театральним, приймаючи гостей з інших міст та започатковуючи нову, власну фестивальну традицію – об'єднувати людей творчістю театру.

До нас приїхали ділитись своїм досвідом та творчістю прекрасні колективи: Юрій Паскар з театральної лабораторії "ВідСутність" (ПДМ – Рівне), Вадим Хаїнський зі зразкової театральної студії "БЕШКЕТники" (Луцьк), Галина Нікітіна зі зразкової театральної студії "Маленький Принц" (Рівне), Дмитро Гуcаков з народного аматорського театру "Дзеркало" ХМБК (Хмельницький) та Софія Макарук і Олена Мельничук з навчальним театром кафедри режисури РДГУ "Жменя" (Рівне).

Дякуємо всім, хто був із нами ці три незабутні дні! Дякуємо за творчість, за прекрасні вистави, за позитив, за емоції!

Ковельський народний аматорський експериментальний театр-студія "10 ряд 10 місце" мав змогу представити гостям та учасникам фестивалю філософсько-політичну драму, новелістичну трилогію "Поки прядеться нитка" за мотивами новел Віктора Гребенюка. Авторська п'єса була дещо змінена, удосконалена. Зі старого складу лишились тільки три актори. Всі інші – нові. Прем'єра відбулась на фестивалі у Кам'янці-Подільському, звідки ми повернулись з нагородами. Отже, постановка заграла новими фарбами і здається, навіть ті, хто її бачив, були приємно здивовані та вражені.

Крім вистав, учасники пройшли яскравою театральною ходою містом, презентували театральні візитівки на тему "Я – театр мого міста", відвідали кілька цікавих та корисних майстер-класів від Сергія Винниченка, – коуча, маркетолога, театрального блогера і засновника "Театральної риболовлі" та Антона Полякова, режисера "Нового Музичного Театру".

А ще всіх глядачів та учасників фестивалю радували й дивували: театральною фотовиставкою з найяскравішими моментами життя та творчості нашого театру (дякуємо за допомогу в оформленні працівникам Галереї мистецтв та Ковельського історичного музею); неповторними різноманітними, мов театральні декорації, фотозонами (щира вдячність за надані вінтажні меблі – Ігорю Чашуку та фірмі "Меблі з Італії", а за підготовку і оформлення – Володимиру Головницькому, Лілії Літвін, Анатолію Мельнику, Олександру Олексюку).

Пишаємося концертом та музичним супроводом від кращих творчих колективів міста Ковеля та просто душевним та теплим спілкуванням і гостинним прийомом усіх, хто був причетний до події (кураторами гостей-театрів, волонтерами та працівниками молодіжного центру "Місто ідей", фото- та відеосупроводом Андрія Голя, ведучими заходу, усім колективом НД "Просвіта" на чолі з Михайлом Пірожиком).

На завершення учасники фестивалю отримали сертифікати, а кожен колектив – диплом фестивалю та спеціальний подарунок – авторські картини від вихованців Ковельської дитячої художньої школи, тож щиро дякуємо юним митцям та директору Олені Цьомик.

Дякуємо за можливість реалізації та сприяння і допомогу в підготовці та організації фестивалю: Ковельському міському голові Ігорю Чайці; заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів Наталії Маленицькій; управлінню культури, молоді та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради в особі начальника Андрія Мигулі; відділу культури (Ірина Горблюк та Ірина Зінчук) та бухгалтерії.

Щира вдячність – усім, хто був поряд!

І, звичайно ж, сподіваємось, що обов'язково зустрінемось з новими друзями та колегами ще не раз, тож нехай "Театральна осінь" і надалі збирає творчих, натхненних та талановитих людей.

Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА,

художній керівник театру-студії "10 ряд 10 місце".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 390