«Хочу звільнитися з роботи, але у зв’язку з переїздом не зможу відпрацювати два тижні. Чи нестиму за це якусь відповідальність?» – запитує Ніна З.

Відпрацьовувати чи ні – ось у чому питання. Адже законодавство (стаття 38-ма Кодексу Законів про працю України – розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника) містить норму про те, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. І тим самим надаючи можливість роботодавцю знайти заміну на своє місце та водночас завершити власні «робочі» справи.

Але водночас стаття 38-ма встановлює випадки, коли власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин. До речі, такі поважні підстави мають бути документально підтверджені при звільненні.

Також іще однією причиною для розірвання трудового договору за власним бажанням у строк, про який просить працівник, – є невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору. У такому разі, згідно зі статтею 44-ою Кодексу, працівнику виплачується вихідна допомога – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Крім того, і без наявності поважних причин сторони можуть досягти згоди і домовитися про дату звільнення в межах двотижневого строку після подання працівником заяви про звільнення. Якщо ж працівник не просить звільнити його раніше двотижневого строку, то роботодавець має право звільнити його за статтею 38-ою Кодексу після закінчення цього строку. І навпаки, якщо роботодавець наполягає на відпрацюванні «двох тижнів», то працівник повинен залишатися у трудових відносинах до спливу цього строку, якщо, звісно, у нього немає поважних підстав для звільнення.

Проте протягом двох тижнів із моменту подачі заяви про звільнення працівник повинен ходити на роботу, виконувати покладені на нього трудові обов’язки. Себто працювати у тому ж режимі, як і до наміру звільнитися.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому, відповідно до законодавства, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у встановлені строки (стаття 47-ма Кодексу).

Ліна ПАСЬКО.

«Хочу звільнитися з роботи, але у зв’язку з переїздом не зможу відпрацювати два тижні. Чи нестиму за це якусь відповідальність?» – запитує Ніна З.

Відпрацьовувати чи ні – ось у чому питання. Адже законодавство (стаття 38-ма Кодексу Законів про працю України – розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника) містить норму про те, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. І тим самим надаючи можливість роботодавцю знайти заміну на своє місце та водночас завершити власні «робочі» справи.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 243

Декілька днів тому отримав смс-повідомлення  такого змісту: "Терміново потрібно 5 (п'ять) тисяч гривень. Зможете? Буду дуже вдячний! Якщо можна, зараз зробіть. Буду перед вами  в боргу.  Виручайте!".

Далі – номер картки у "Моно Банку", без прізвища. Ще раніше зателефонували на мій мобільний і сказали, що прохання – від cамого П. (доброго і щирого мого знайомого).

Як  людина доброзичлива і чуйна, був готовий прийти на допомогу людині – навіть, позичивши у когось гроші, бо своїх на той час стільки не мав. Але щось мене зупинило. Набрав "висвічений" номер і запропонував:

– Давайте зустрінемось, і я передам гроші з рук в руки.

– Ні, ні! – категорично заперечив  анонімний співрозмовник. – Ваш знайомий потребує грошей  терміново. Інакше з ним може статися  біда.

Але й це мене не надто переконало. Став шукати телефон П., але, як на біду, його в  архіві не мав. Тоді передзвонив на "висвічений"  раніше номер. Обізвався якийсь чужий захриплий голос (схоже, господар був напідпитку).

– Це ви? – назвавши себе, поцікавився.

– Я, – не вагаючись,  відповів той.

Вже нітрохи не сумніваючись, я різко сказав:

– Ви – аферист, а не мій знайомий. Негайно припиніть свою гру, бо я телефоную в СБУ… 

Зв'язок миттєво обірвався і у слухавці запікало…

Через деякий час я вирішив зустрітися з П.  і повідомити про "акцію" від  його чесного  імені. Дізнавшись про дзвінки,  мовив:

– Ви молодець, що не піймалися на "гачок"  аферистів. Вже не перший раз чую про подібне. Одна моя знайома, повіривши  шахраям, переказала на номер картки в “Моно Банку” тисячу гривень.  При зустрічі ще й вибачалася: "Більше не мала".

Довелося і з нею, і ще з деякими моїми земляками провести "профілактичну" бесіду і пояснити: гроші просив не я, не вірте дурисвітам!

l

Що ж, на цей раз лохотрон зі мною розіграти не вдалося. Але дивує, що багато людей у подібну халепу раз по раз потрапляють. Ось що з цього приводу повідомляє Головне управління ДПС  у Волинській області:

"Просимо платників податків, до яких телефонують нібито  фахівці податкової служби, бути  уважними та не реагувати на прохання шахраїв. У січні такі випадки мали місце на території м. Ковеля та Ковельського району.

Типовим проханням, з яким до платників податків звертаються зловмисники, є пропозиція за винагороду вирішити певні питання в контролюючому органі".

Щоб ці фальшиві  посадовці не скористалися довірою платників податків, в Головному правлінні  ДПС у Волинській області просять громадян та представників підприємств  бути обачними. А у разі дзвінка від невідомих осіб, котрі видаватимуть себе за фахівців податкової служби, негайно звертатися до Національної поліції України" (Волинь-онлайн, 25 січня 2021 р.).

Подібні повідомлення стали, на жаль, майже регулярними. Ось лише декілька з них  на  згаданому вище інтернет-сайті: "Волиняни потерпають  від телефонних шахраїв" (23 січня ц. р.); "Волиняни поважного віку стають жертвами шахраїв під виглядом соцпрацівників" (19 січня ц. р.); "Ваш син у поліції: волинянин потрапив на гачок телефонних шахраїв" (6 січня ц. р.); "Лучани потерпають від шахраїв під виглядом газовиків" (29 грудня 2020 року) і т. д., і т. п.

Видів і форм сучасного шайрайства – сотні, якщо не тисячі. Як свідчить статистика, що "знає" все, за 2020-й рік тільки інтернет-шахраї вкрали 252 мільйони (!) гривень в українців. Це вам не зашквари легендарного Остапа Бендера  з "Дванадцяти стільців"  Ільфа і Петрова, який любив повторювати, що гроші  лежать під ногами – просто їх потрібно вміти взяти. Але навіть він не зміг би додуматися до подібних "жартів".   Сучасні шахраї – на кілька голів вище від пана Бендера. Все-таки – XXІ століття. Ось деякі цифри і факти.

l

Як відомо, покупки через інтернет здійснюють понад 11 мільйонів українців, з них кожний четвертий робить більше  20 замовлень на рік. Через небувалу популярність онлайн-шопінгу збільшилася й активність онлайн-шахраїв. Вони масово створюють  фальшиві сайти та ошукують  людей на гроші. Згідно з останніми дослідження, минулого року 35% опитаних українців стикалися зі зловмисниками під час покупок в інтернеті, а за даними Асоціації ЕМА за допомогою соцінженерії інтернет-шахраї "заробили" 252 млн грн.

Експерти OLX назвали головні методи злочинців:

розміщення неіснуючих товарів на платформах та соцмережах (коли жертва надсилає гроші по передоплаті);

телефонне шахрайство (коли жертва передає особисті платіжні дані злочинцю, який видає себе за представника банку чи поліції),

фішинг – сайти-підробки (коли жертва переходить за посиланням на шахрайський ресурс та вводить там особисті платіжні дані).

"Близько 78% населення України у віці 16 років та старше (приблизно 25 млн. осіб) користується інтернетом. З них майже  500 тисяч щодня стикаються з кіберзлочинцями. Наймасовішою схемою шахраїв у 2020 р. став фішинг – відправлення посилань на сайти-підробки.

Практично у всіх випадках злочинці використовують методи соціальної інженерії: прикидаються продавцями, покупцями та навіть співробітниками банку, а потім застосовують маніпуляції, щоб жертва сама віддала свої платіжні дані", – розповів Віктор Нобіуз, керівник відділу бізнес-аналітики OLX Україна.

За статистикою OLX, частка кіберобманів в онлайн-шопінгу з використанням сайтів-підробок становить близько 0,4% від усіх транзакцій. Загалом кількість людей, які потрапили у 2020 році на фішинг під час купівлі чи продажу товарів за даними платформи складає приблизно 20 тисяч осіб. З них 12 369 – 62% – не втратили гроші завдяки уважності, знанням правил та вчасному зверненню до служби підтримки OLX. 

Кількість тих користувачів, хто віддав особисті дані шахраям та втратив гроші,  – приблизно 7 700 осіб. Від початку березня  2020 р. і до завершення локдауну шахраї швидко відстежували тенденції попиту населення й розширювали свою діяльність від електроніки до товарів власної гігієни, домашнього побуту та спортивного інвентаря. Під удар, в першу чергу, потрапили люди, які купували онлайн або користувалися сервісами вперше. 

l

Найбільша ж кількість таких шахрайських дій була зафіксована у грудні 2020 року, коли українці масово купували товари онлайн напередодні Нового року та січневого локдауну.

Популярною в останні місяці минулого року була схема із шахрайством проти продавців:

n псевдопокупець знаходив продавця на онлайн-майданчику;

n одразу писав у сторонній месенджер, намагався увійти в довіру;

n надсилав стороннє посилання та переконував за ним перейти (насправді на фішинговий сайт);

n ділився фейковими правилами роботи сервісу, квапив та навіть тиснув, щоб жертва самостійно ввела свої платіжні дані;

n отримував від жертви-продавця на фішинговому сайті CVV-код, баланс та термін дії картки, аби в результаті вивести вкрадені гроші на віртуальний рахунок.

"Щоб навчити українців правил безпеки в інтернеті, ми оголосили 2021 рік "Роком безпеки" та запустили освітній проєкт Онлайн[за] хист. За місяць його роботи отримали понад сотню історій користувачів, які зустрілися з онлайн-шахраями – в середньому по три історії щодня. 80% з них стосуються схеми із шахрайством проти продавців. 70% стосуються фішингових посилань та сайтів-підробок. Найбільш зацікавлена темою кібербезпеки аудиторія 25-34 роки", – додав Віктор Нобіуз.

Згідно з міжнародними прогнозами, частка фінансових угод, зроблених онлайн, тільки зростатиме. Кожна четверта покупка у світі відбуватиметься онлайн. Тому для посилення власної кібербезпеки користувачі мають постійно дотримуватися базових правил:

n ознайомитися з правилами роботи сервісу та послуг, де запланована купівля/продаж товару;

n бути уважним до оголошень, онлайн-незнайомців і сторонніх посилань;

n обговорювати деталі угоди тільки в офіційному чаті онлайн-майданчику;

n звертати увагу на адресу сайту;

n не розголошувати платіжні та персональні дані;

n повідомляти про спроби шахрайства у Кіберполіцію.

l

А ось що написала "Волинська газета" (стаття "Як працюють телефонні шахраї", Світлани  Думської):

 "Лучани переважно не скаржаться, що втрапили на гачок до телефонних шахраїв. Чому? Бо просто соромно зізнатися, що їх так легко обвели навколо пальця. Так запевняють психологи.

Тим часом у луцькій прокуратурі запевняють, що все більше мешканців обласного центру вірять телефонним махінаторам, і повідомляють: цього року в міліцію на таких злочинців поскаржилися  2 десятки громадян. Тож будьте уважні: ситуація, котра мала би насторожити. Дзвінок на мобільний із невідомого номера – перший сигнал, що ваш співрозмовник може виявитися шахраєм. Нині, кажуть у прокуратурі, вони активізувалися, дзвонять також і на стаціонарні телефони. На довірливості, за словами старшого прокурора прокуратури Луцька Ірини Ващук, спритники заробляють сотні й тисячі гривень. Як правило, пропонують людині переказати певну суму коштів для вирішення проблемної ситуації, яка нібито сталася з її родичами. Це може бути і ДТП (нібито людина потрапила в  лікарню, її затримали працівники міліції у зв'язку зі скоєнням злочину).  Дзвінок із невідомого номера  часто пояснюють тим, що в близької вам людини  розрядився телефон або вона не може розмовляти, бо перебуває в лікарні. Ще одна версія – телефон вилучили працівники міліції.

Найчастіше зловмисники обирають схему "батьки-діти". І це цілком логічно. 

Силовики звертаються до людей  із проханням, аби не втрачали пильності і в жодному випадку не виконували вимог шантажиста. Найкраще – зателефонувати в міліцію за номером 102.  І перш за все, що треба зробити, – не втрачати здорового глузду. Більше розпитуйте (адже є інформація, якою шахраї не володіють) про місце народження, дату, якісь особливі риси зовнішності так званого потерпілого. Тоді шахрай, не витримавши вашого натиску,  може просто зникнути зі зв'язку. Варто пам'ятати, що телефонні зловмисники – хороші психологи, а їхня винахідливість не має меж. Дурять і з допомогою Інтернету..  

Нагадуємо: дії так званих телефонних шахраїв кваліфікуються згідно з  Кримінальним кодексом  України  як шахрайство. Відповідальність згідно з  санкцією цієї статті полягає у сплаченні штрафу, виконанні громадських, виправних робіт та навіть в обмеженні волі терміном до 3-х років".

l

Отож, як бачимо, масштаби шахрайства набирають в Україні просто-таки космічних масштабів. Дивуватися  цьому, власне, немає чому, адже наша країна - одна з найбільш корумпованих у світі (за 2020  рік вона набрала 3 бали та з 33 балами посіла 117 місце серед 180 країн нарівні  з Єгиптом, Непалом, Сьєра-Леоне  та Замбією. Лідерами індексу так званого сприйняття корупції залишаються Данія та Нова Зеландія – по 88 балів).

Знаючи про ситуацію в державі, махінатори різних мастей не ловлять гав "на периферії". Вони міркують приблизно так:  "Якщо можуть  дурити народ власть імущі, то чому не можна дурити нам?". І дурять так, що мало  не здасться, про що я вище розповів.

– Але як  вберегтися від дурисвітів? – запитає дехто з читачів.

Постараюсь відповісти, спираючись на власний досвід. 

Перше. Будьте пильними, коли вам телефонують невідомі особи або на мобільному  висвічується невідомий номер. Не поспішайте приймати рішення, яке вам нав'язують (перерахувати кудись гроші, допомогти "хворому", виручити родича з поліції тощо). Скажіть, що зараз зайняті і дасте відповідь через деякий час.

По тому оперативно з'ясуйте ситуацію, уточніть, чи відповідає дійсності інформація, яку отримали, а тоді вже приймайте рішення. Якщо справа стосується грошей, то майже стовідсоткова вірогідність того, що на вас "вийшли" шахраї.

Друге. Не ведіться на дзвінки, котрі нібито роблять з того чи іншого банку. Будь-яка банківська установа, як правило, контактує з клієнтами за допомогою відомих вам "фірмових" телефонів. Зрештою, не завадить уточнити зміст повідомлення у знайомого вам працівник того чи іншого банку.

Третє. Із засторогою ставтеся до різного роду інтернет-акцій, коли анонімні і маловідомі  фірми оголошують "шалені" знижки на ті чи інші товари, масові розіграші, в ході яких вам "гарантують" цінні виграші. Користуйтеся послугами лише відомих і популярних в Україні брендів.

Четверте. Коли до вас додому приходять   представники тих чи інших служб (газовики, комунальники, соціальні працівники і т. д.), не соромтеся попросити у них показати посвідчення і уважно його  роздивіться. В разі найменшої підозри зателефонуйте в установу чи підприємство, від імені яких діють незнайомі вам особи, і поцікавтеся, чи такі справді там працюють.

П'яте. Будьте пильними на вулиці, в магазині, на ринку, не довіряйте підозрілим особам, які пропонують вам ті чи інші послуги. Особливо остерігайтеся осіб ромської національності, деякі з яких володіють гіпнозом і можуть у вас вициганити чималі суми грошей або цінні коштовності.

Звичайно, на всі випадки життя готових рецептів нема. Але слід пам'ятати головне: береженого Бог береже. Тож нехай Він завжди оберігає і Вас!

Михайло КУЗЬМУК.

P.S. І ось ще одне повідомлення Ковельського районного управління поліції: "60-річна  жителька Ковеля повідомила, що її ошукали   шахраї. Спритники протягом місяця видурили у жінки майже 77 тисяч гривень під приводом оформлення документів для отримання грошової компенсації за неякісні ліки. Потерпіла самостійно перерахувала кошти на рахунки, які вказували "зловмисники".

Що тут скажеш? Тільки одне: уважно прочитайте написане вище і зробіть належні висновки.

М. К.

Декілька днів тому отримав смс-повідомлення  такого змісту: "Терміново потрібно 5 (п'ять) тисяч гривень. Зможете? Буду дуже вдячний! Якщо можна, зараз зробіть. Буду перед вами  в боргу.  Виручайте!".

Далі – номер картки у "Моно Банку", без прізвища. Ще раніше зателефонували на мій мобільний і сказали, що прохання – від cамого П. (доброго і щирого мого знайомого).

Як  людина доброзичлива і чуйна, був готовий прийти на допомогу людині – навіть, позичивши у когось гроші, бо своїх на той час стільки не мав. Але щось мене зупинило. Набрав "висвічений" номер і запропонував:

– Давайте зустрінемось, і я передам гроші з рук в руки.

– Ні, ні! – категорично заперечив  анонімний співрозмовник. – Ваш знайомий потребує грошей  терміново. Інакше з ним може статися  біда.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 334

Шановний, мій співрозмовнику! Погодься, що в повсякденному житті завжди присутні сірі  та  світлі кольори. Іншими словами, є занепад і є  піднесення, є війна  і  є мир, є русифікація і є українізація. Скільки залишиться світлого в боротьбі із сірим, залежить від нас  самих. А надія на перемогу світлого велика. Ця надія ще більше зміцніла у моїй душі, від подій, що відбувалися останніми днями і в яких довелося взяти участь.

...В молитовному залі греко-католицького храму блаженного Миколая Чарнецького ліворуч на широкоформатному квітчастому полотні в радісно-вишитих рушниках – Леся Українка. З правого боку – відкритий намет, в якому стіл, лава, бібліотечка і живі квіти. Такий собі своєрідний "домик" поетеси. Тут у суботу, 27 лютого ц. р., відбувся тематичний вечір поезії, присвячений 150-річчю від дня народження нашої славетної землячки.

Леся Українка біля святості – це символічно! В серце і в душу вселяється впевненість, що, попри холод та  негоду, сіється зерно українства.  Сонечко зігріє землю,   дощ підживить сходи та змиє гріхи вільні   і  невільні, великі і малі, далекі і близькі. Я вірю: заколоситься українська нива пишним врожаєм, і заквітчаний травень солов'їно сповістить про світло волі, достатку благодаті Божої. 

1. Коли викорчуємо нашу меншовартість?

Не перебільшую, ні на йоту. Мова народу – це його святая праматір. Вона колисає, навчає, застерігає, серденько зігріває, і до Бога  навертає. Тому й називаємо її – рідною. І свято праматері-мови має бути світлим, радісним, квітучим і солов'їно співучим.

На початку дев'яностих років ХХ століття в нашій газеті  я писав: "Хай прийде травень!". Мав на увазі, що перші дні Незалежності – це ще заскорузлий "лід" березня і в  мові, і в нашому прагненні до справжньої волі. Пророкував собі і людям, що прийде через декілька років травень, і все розквітне в нашій Україні, і благодать Божа зійде з небес, і мова  заспіває солов'їно на весь світ. 

Промайнуло 30 літ, і сум огортає серце. Точиться жорстока боротьба за Закон про мову.   На корпоративах, ресторанних вечірках, в  "маршрутках" чуєш, як гупає в ритмах російська попса. Ще й до сьогодні окремі священнослужителі Московського патріархату несуть в люди ахінею про неканонічність нашої мови і Церкви. Знову пропагандисти "руського міра" хочуть загнати наше слово в розряд другорядного "нарєчія", себто мови  домашнього вжитку. 

Ох, мій українцю-читачу! Якби ж то суть проблеми полягала тільки в історичних  царських заборонах української мови та  в сучасному російському світі. 

Настав час заглянути  в своє байдуже, аморфне, рабське єство, і там пошукати витоки наших невдач та  поразок.

Сьогодні несміло вертаємося до правдивої національної історії. А скажіть, будь ласка, чи бачимо дослідницькі матеріали про витоки староукраїнської, отої праматеринської мови? Вона забута!

Княгиня Ольга не хрестики ставила на дипломатичних документах, а виписувала староукраїнські літери. А ми собі спокійно сіли на "коника" старослов'янської церковної мови і їдемо в нікуди, залишаючи простір для "руської весни", при цьому забуваючи про не менш ганебну велику полонізацію нашої свідомості.

Як свідчить професорка, дослідниця нашої історії Надія Яковенко, в кінці ХVI  (після Люблінської  унії) настав "золотий вік" Речі Посполитої і занепад українства Друкованих книг,  документів, актів,  протоколів на долю староукраїнської (руської) мови припадало всього 8,5% (!). Майже  вся друкована продукція виходила у світ на польській, латині і частково старослов'янській мовах. 

Більше того, як пише авторка "Нарису історії України", "підписи руської шляхти на різноманітних протестах, заявах та актах, записують свої прізвища польською або просто не вміють писати кирилицею, або неусвідомлено підкоряються відчуттю меншовартості руського підпису". Такий собі синдром плазування перед сильнішою владою – польською, російською, австрійською чи будь-якою іншою. І це заради своїх інтересів, збагачення та  якогось віртуального статусу при чужому дворі. Хіба Медведчуки, Рабіновичі, Добкіни сьогодні свої підписи ставлять російською не заради власної вигоди і вищого статусу під крилом Росії?

Не зник прислужницький,  рабський ген ще з часів татаро-монголії. Час від часу збурюються хвилі в нашій українській водиці… В  тих збуреннях – надія і віра на Відродження. Таку надію нам подає Олена Пчілка, коли в перші роки ХХ століття своїми відозвами до царя закликала до відміни заборон на українську мову. І тоді це мало успіх (хай і тимчасовий). 

Я не хочу дорікати, винуватити Путіна, Пєскова і всю ту хижу зграю у занепаді нашого українського "Я". Загальна байдужість є причиною наших невдач і поразок. Десь в далекому Пакистані студенти загинули під кулями, відстоюючи і захищаючи свою рідну мову. 

Звідти – Міжнародний день мови. Я не хочу, щоб наше свято було омите кров'ю, але маємо боротися всіма можливими засобами, бо спокій тільки сниться. Я вірю в квітучий сонячний, солов'їний травень наших Слова і Мови.

Вірю, бо маю однодумців. Центральна районна бібліотека (директор Галина Божик) бере цю нелегку ношу боротьби на свої плечі. Свідченням цього є творчий вечір, приурочений до Міжнародного дня мови, що відбувся нещодавно.

Вкотре маємо подякувати ведучій, режисеру та сценаристу  Ользі Бичковській. Вона вміло поєднала свято мови та презентацію поетичної збірки поезій о. Івана Оринчака з Колодяжного "Почерк нащадка угринів". 

Про захід повідомлялось на інтернет-сайті та у "Вістях Ковельщини", тому пропоную тобі, читачу, фрагментарний, чисто суб'єктивний  погляд на книгу.

2. Пісня нащадка угринів

Писати  критичний матеріал про творчість духовної особистості непросто. Тим  більше, що в поетичних рядках поета Івана Оринчака вагомо присутні мотиви молитви. Такий творчий прийом створює неповторну магію слова, робить поезію більше переконливою, привабливою та справді народною.

На підтвердження вищесказаного згадаю слова, сказані в передмові до книги  Наталією Попович, вчителькою, психологи нею із міста Дрогобича: "Ваші думки викладені римовано дуже гарними словами. Вони мають світло, колір, запах, дуже дзвінкі та ніжні, неначе живе джерело. Вони стеляться, як пісня, щирістю, торкаються душі".

Краще не скажеш, бо це – правда!

За цими словами, мов за кулісами театру, відкривається особистість духовна, соціальна, політична. Спробуймо за ту завісу проникнути  і торкнутися душі  поета. Вслухаймося в сутність його щастя:

Ми щасливі тоді, коли 

з нами

Є батьки, бо ми діти тоді.

Коли стежка в батьків

 бур'янами,

То серця в них холодні 

й тверді.

Дуже влучно! Бо і я сам колись писав, що "бур'яни не на могилі рідних, а в душі твоїй".  Глибока моральна філософія роду – діти мають виростати в добрі й любові, на моральному грунті. Мусимо не забувати Христове: "будьмо, як діти", бо:

Дитина – то не вік, 

то почуття.

То пізнання, довіра 

й навіть віра.

Невинне ще її серцебиття

І почуття звучать, неначе

 ліра.

Ці  почуття  переростають в чисте кохання, народжують  сімейний вінок, у якому – мила Соломійка, козак Остап, кохана, вірна дружина Оксана.

Одним ще радію, що

 в мене є ти,

Як втілення Боже

  тепла й доброти.

За те, що родила 

ти діток  мені,

Берегти буду всі

 життя дні.

Без сумніву, з тих батьківських витоків та сімейних почуттів випливають  вищі патріотичні почуття:

Молюся за тебе, моя

 Україно,

Що вкрита рубцями

 кривавими знов,

Схиляюсь в поклоні,

 стаю на коліна

І прошу у неба

 одвічну любов.

О, як отцю Івану Оринчаку (як кожному з нас) болять ті пекучі рани на тілі молодої України. За себе і за нас він промовляє своєрідний реквієм  по Небесній Сотні:

Іду…  І чую голос: місце це

 святе!

Роззуйся, де стоїш, 

в своїм прозрінні,

Хоч влада та,  лиш  злочин

 в ній росте

Й ціна їй – гріш! І в сотні

 поколінь

А ти іди. Пройди 

і помолись

За тих, хто впав  невинний

 через ката.

На владу, сестро, 

не дивись –

За кожен злочин 

не небесах  відплата. 

Поет і священник, він не може бути байдужим до  війни на Сході країни:

Витираю пекучу сльозу,

Хоч не бачив я того шляху.

Лиш молився далеко

 внизу,

Коли ворог прийшов  

в Волноваху. 

Так, він не бачив всього кривавого шляху війни, але робив, що міг – молився. Молився за Піски, Іловайськ, Дебальцево. Молився, "щоб не вкрали в народу свободу". 

Війна на Сході точиться не тільки за територію країни, але й  за територію мови. І ця тема в книзі о. Івана займає особливе місце. Тривають жорсткі змагання за статус мови. Але світлішає простір, коли поет декларує обнадійливе і заспокійливе від наших тривог: 

Хай не буде тобі байдуже,

Щоб не збільшилося 

нам тривог.

Говори українською,

 друже!

Говори! Бо нею говорить

 Бог.

Ось так рухає на колісниці поетики о. Іван Оринчак, яка   запряжена  в гарну пару  коней. Один коник, духовний, рветься до неба,  а іншого, соціально-суспільного, поет підганяє молитовно до духовного рівня, щоб рух був гармонійним, корисним для народу. 

Ведуча Ольга Бичковська на вечорі запитала: 

– Хто спонукав Вас до написання віршів?

Отець Іван відповів:

– Батько. Він сам писав вірші, але соромився  випускати їх на люди. Мені ж сказав: "Пиши, синку, в тебе виходить – це потрібно людям".

На титульній сторінці книги є запис, що прізвище прадіда Івана Оринчака було Угринчак. Звідси – назва збірки.  Що ж, гарне пошанування предків і цінний дарунок нащадкам.

Нам лишається долучитися до слів батька  і теж сказати своє благословенне слово: "Пишіть, шановний отче Іване! Не зупиняйтесь, це потрібно нашим спраглим душам". 

3. І будуть приходити люди

І знову нас Леся збирає на свято. Ідуть, їдуть, спішать до садиби Косачів люди, мов на прощу до святого місця. І цей живий потік не меншає.

– Тут якась особлива аура: легко дихається, багато світла, душа оживає – ділиться своїми почуттями моя давня знайома Світлана. Своєю присутністю вона засвідчує любов до Лесі Українки. Жінка   не могла сюди  не приїхати   у день, коли відзначаємо 150-літній ювілей поетеси.

Я розділяю ці почуття. У Колодяжному, справді, особливо благодатне місце, намолене великими і малими геніями письменництва, особами духовного стану і простого люду. По ньому цілющим творчим кадилом пройшлися літературні критики. Воно молитовно оспіване аматорами народних хорів. Тисячі і тисячі небайдужих осіб різних національностей, вірувань та рангів влади вважають за честь побувати в Колодяжному.

Ось і сьогодні, попри заборонні карантинні заходи, в Музей-садибу прибуло багато гостей з Києва, Луцька, Полтави, Новоград-Волинського, Рівного та інших міст України.

Планку значимості свята піднімають своєю присутністю високопосадовці різних рівнів влади. Тут – перший заступник голови обласної  ради Юрій Поліщук,   заступник голови Ковельської районної ради Андрій Броїло,  начальник управління гуманітарної політики Ковельського району Тетяна Матяшук, очільник Колодяжненської громади Віталій Кашик. В організаційних  клопотах  –  музейники на чолі з Ольгою Бойко.

Щирими вітальними словами розпочинає урочисто-наукове дійство Оксана Вожатко, директорка Волинського краєзнавчого музею. Від неї всі хочуть почути,  чи  буде оновлення і ремонт "білого" та "сірого"  будинків? Відповідь позитивна – і слава Богу! 

Лунають вітальні   слова від представників влади, очільників громадських  організацій, журналістів, краєзнавців, ковельських "союзянок" та інших гостей. Особливо зворушливим було вітання від Віри Михайлівни Комзюк, Заслуженого  працівника культури України. Вона хвилюється, росинки котяться по щоці…  На її  честь –  бурхливі оплески… оплески… оплески… І заслужено! Бо саме  вона доклала найбільше зусиль, щоб музей Лесі Українки став одним з найкращих в Україні. Пані Віра дарує довідник-путівник, який в співпраці із Наталією Пушкар (на жаль, нещодавно відійшла у засвіти) готувала і впорядковувала. А  їй в дарунок – квіти від Ольги Бойко та  колективу музею.

Лишається нам  з тобою, мій читачу, ще і ще раз побажати їй творчого довголіття, миру та  добра!

Мав слово  від осередку ковельських журналістів і краєзнавців автор цих рядків. В подарунок музею – номери останніх трьох випусків "Вістей Ковельщини"  із цікавими матеріалами про життя і творчість поетеси.

Після вступної урочистої частини відбулося погашення поштових марок, яке  провів начальник Волинської дирекції ПАТ "Укрпошта" Іван Люсак. Він   повідомив, що до ювілею Лесі Українки випущено нову марку з її зображенням,  презентував також святковий конверт із зображенням персонажів  з "Лісової пісні", показав листівки із епізодами драми-феєрії, випущених обмеженим тиражем – 2  тисячі примірників. Для дизайну філателістичної продукції було використано ілюстрації Софії Караффи-Корбут, української художниці. Дизайн штемпелів здійснила Ірина Медведовська. Подібне погашення відбулося в Києві, Луцьку та Новограді-Волинському.

Вінцем свята була  Всеукраїнська науково-практична конференція "Леся Українка  і родина Косачів в історії Української та світової культури", а цінним подарунком для науковців, краєзнавців,   музейників та шанувальників минувшини став науковий збірник, до якого ввійшли статті, присвячені дослідженням життя, творчої спадщини й пошануванню пам'яті Лесі Українки, Олени Пчілки і всієї родини Косачів. 

l

...В розмові із власним кореспондентом "Голосу України"  Миколою  Якименком  ми дискутували з приводу того, хто "вищий" в  плеяді геніїв Тарас Шевченко, Іван Франко чи Леся Українка, і дійшли висновку, що в геніальності немає вищості, бо це є сходинка святих постатей  народу, яких ми повинні шанувати, підіймати на щит слави, наслідувати і гордитися, що ми – їх нащадки. 

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Шановний, мій співрозмовнику! Погодься, що в повсякденному житті завжди присутні сірі  та  світлі кольори. Іншими словами, є занепад і є  піднесення, є війна  і  є мир, є русифікація і є українізація. Скільки залишиться світлого в боротьбі із сірим, залежить від нас  самих. А надія на перемогу світлого велика. Ця надія ще більше зміцніла у моїй душі, від подій, що відбувалися останніми днями і в яких довелося взяти участь.

...В молитовному залі греко-католицького храму блаженного Миколая Чарнецького ліворуч на широкоформатному квітчастому полотні в радісно-вишитих рушниках – Леся Українка. З правого боку – відкритий намет, в якому стіл, лава, бібліотечка і живі квіти. Такий собі своєрідний "домик" поетеси. Тут у суботу, 27 лютого ц. р., відбувся тематичний вечір поезії, присвячений 150-річчю від дня народження нашої славетної землячки.

Леся Українка біля святості – це символічно! В серце і в душу вселяється впевненість, що, попри холод та  негоду, сіється зерно українства.  Сонечко зігріє землю,   дощ підживить сходи та змиє гріхи вільні   і  невільні, великі і малі, далекі і близькі. Я вірю: заколоситься українська нива пишним врожаєм, і заквітчаний травень солов'їно сповістить про світло волі, достатку благодаті Божої. 

Не перебільшую, ні на йоту. Мова народу – це його святая праматір. Вона колисає, навчає, застерігає, серденько зігріває, і до Бога  навертає. Тому й називаємо її – рідною. І свято праматері-мови має бути світлим, радісним, квітучим і солов'їно співучим.

На початку дев'яностих років ХХ століття в нашій газеті  я писав: "Хай прийде травень!". Мав на увазі, що перші дні Незалежності – це ще заскорузлий "лід" березня і в  мові, і в нашому прагненні до справжньої волі.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 315

Людмила Кочубей  побувала в Дубаю, їздила в гості, де працювали її діти, і поділилася враженнями про побачене. 

– Найперше вражає краса, створена людськими руками, – розповідає Людмила Володимирівна. – Тут дуже красиві "танцюючі" фонтани, деякі з них сягають у висоту до 150 метрів.  Є також "співаючі" фонтани Бурш Халіфа (вежа Халіфа), під музику яких з підсвічуванням "танцюють" фонтани.

В країні, де суцільний пісок, є все: ростуть екзотичні фрукти, але справжнього смаку у них не відчуваєш, бо все, як штучне. А щоб росло все посаджене,  завозять чорнозем. Кожен емір (губернатор) один поперед одним дбає за свій штат (область): оздоблюють квітами вулиці, скрізь чистота і порядок. А щоб квіти постійно цвіли, то під землею підведена вода, яка  зрошує рослини. 

В Дубаю  80% місцевих жителів  у керівних структурах не працюють (а тільки робочі найманці). Якщо дитина вчиться за кордоном, то держава повністю оплачує навчання, але за умови, що повернуться працювати у свою країну. Держава також дбає про новонароджених дітей (але тільки для корінних). Виділяється солідна сума, щоб вистачило на навчання і виховання.

Є частина кочового населення, яка живе у наметах і веде кочівний спосіб життя: годує овець і верблюдів. З молока цих тварин роблять сир, а з шерсті кожушки і килимки. 

Місцеві жінки носять хіджаб (це залежить від чоловіка), мужчини ходять завжди у білому одязі. Жених і наречена не бачиться до весілля. Батьки самі, без згоди дітей, сватають їх. Люди в основному, вдягаються не модно, а щоб було зручно.

– Мені дуже подобається ставлення до  алкоголю, – розповідає Людмила Кочубей. – В Дубаю   п'яних немає – тут дуже строго, діє карткова  система: на місяць можна купити лише дві пляшки алкогольного напою.  Нема крадіжок. Якщо загубив телефон,  то до кінця дня, навіть за 100 км від того місця,  де загубив чи забув у машині, вам його доставлять. Дуже ввічливі люди, постійно вибачаються за будь-яку штовханину. 

Також дбають про спокій людей: дороги ремонтують вночі, асфальт миють шампунем теж уночі, щоб,  прокинувшись вранці, ти  міг іти чистими вулицями з приємністю. Будують теж уночі. Ще  вдень був пустир, а вранці, дивись, уже готовий майданчик, на якому ростуть пальми у величезних горщиках. Все будують уночі, щоб не заважати людям. А, щоб не було пилюки, ставлять захисну сіточку, зволоженою водою.

В Дубаю  зручне наземне метро  (щоб бачити краєвиди),  і дуже швидко можна потрапити в будь-яку точку країни.

– Магазини – для різних верст населення: дорогі і дешеві, – ділиться своїми враженнями Людмила Кочубей. – Зайшов у туалет – одразу після тебе прибирають. Все комп'ютеризовано,  Людина ні до чого не торкається – все для зручності. Школи в місті охороняються – скрізь відеокамери.

– Мене здивували зоопарки, – продовжує  жінка. – Тварини тут краще живуть, аніж у нас люди. Вони вільно ходять під відкритим небом по великій території, а  не сидять у клітках. 

Людмила Кочубей дуже задоволена поїздкою в Дубай,  бо вона не тільки відвідала дітей, але й побачила багато чого прекрасного і хорошого.  

– Жаль, що наші діти змушені виїжджати за кордон у пошуках кращого життя, – каже наша землячка, мама Максима і Лізи, які, попрацювавши в Дубаю, поступили в Китаї у Сечуанський університет (столиця Ченду), там підпрацьовують вчителями англійської мови, щоб мати чим оплачувати за навчання.

Жаль, що Україна втрачає такі дуже  цінні кадри – адже це наше майбутнє.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

НА СВІТЛИНАХ: фотомиті життя героїні нашої розповіді і членів її сім'ї в Дубаю.

Фото з архіву автора.

Довідково: Дубай – найбільше за площею і кількістю населення місто Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ).  Розташоване на узбережжі Перської затоки,  є великим фінансовим, туристичним і торговельним центром на Близькому Сході.

Людмила Кочубей  побувала в Дубаю, їздила в гості, де працювали її діти, і поділилася враженнями про побачене. 

– Найперше вражає краса, створена людськими руками, – розповідає Людмила Володимирівна. – Тут дуже красиві "танцюючі" фонтани, деякі з них сягають у висоту до 150 метрів.  Є також "співаючі" фонтани Бурш Халіфа (вежа Халіфа), під музику яких з підсвічуванням "танцюють" фонтани.

В країні, де суцільний пісок, є все: ростуть екзотичні фрукти, але справжнього смаку у них не відчуваєш, бо все, як штучне. А щоб росло все посаджене,  завозять чорнозем. Кожен емір (губернатор) один поперед одним дбає за свій штат (область): оздоблюють квітами вулиці, скрізь чистота і порядок. А щоб квіти постійно цвіли, то під землею підведена вода, яка  зрошує рослини. 

В Дубаю  80% місцевих жителів  у керівних структурах не працюють (а тільки робочі найманці). 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 263

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 283

Пропонуємо вашій увазі кілька рецептів смачних та оригінальних начинок для млинців і вареників, кожна з яких здатна перетворити звичайну страву на витвір кулінарного мистецтва.

 

шоколаднІ МЛИНЦІ з бананом

Інгредієнти: готові шоколадні млинці; 4 банани; 50 г вершків; 50 г темного шоколаду.

Щоб приготувати шоколадні млинці, візьміть класичний рецепт млинців і покладіть в тісто 2 столових ложки какао замість такої ж кількості борошна. Посмажте млинці звичайним способом.

Очистіть банани від кожухів.  

Приготуйте соус. Для цього помістіть в каструлю шоколад і залийте вершками. Нагрійте на невеликому вогні, постійно помішуючи, до повного розчинення шоколаду.

На край млинця покладіть банан. Загорніть млинець в рол. Розріжте навскоси. Полийте зверху ще теплим шоколадним соусом.

 

Млинці в горошок

Інгредієнти: 0,5 л молока; 250 г борошна; 2 яйця; 2 ст. л. цукру; 2 ст. л. рослинної олії; 3 чайні ложки порошку какао; сіль.

Збийте яйця з сіллю і цукром, додайте олію, молоко і добре вимішайте. Після цього всипте борошно і перемішайте, доки маса не стане однорідною без грудочок. Дайте постояти півгодини.

Тісто розділіть на дві частини. В одну додайте какао і розмішайте.

Під час випікання млинця, коли тісто налите на розпечену пательню, у шприц або кондитерський мішечок наберіть тісто іншого кольору і зробіть цятки на млинці. Коли він пропечеться, а горошини схопляться, переверніть його і досмажте. На інший бік млинця краплі не потрібно робити. Подають млинці цятками догори.

  Млинцевий торт «Веселка»

Інгредієнти: 1,5 л млинцевого тіста; 400 г м’якого вершкового сиру; 200 г густої сметани або вершків; 150 г цукрової пудри, харчові барвники.

Розділіть весь обсяг млинцевого тіста по ємкостях на кілька рівних частин (в залежності від того, скільки кольорів ви хочете отримати). 

У кожну частину додайте пару крапель певного харчового барвника і розмішайте до однорідності кольору. Замість штучних можна використовувати натуральні барвники. Для жовтого кольору додайте в тісто куркуму, сік синьої капусти — для блакитного і синього, подрібнений шпинат — для зеленого, сік буряка — для червоного і рожевого, сік моркви — для помаранчевого, подрібнену чорницю — для фіолетового.

 Посмажте млинці та дайте їм схолонути.

Приготуйте начинку: збийте до пишності вершки, сир і цукрову пудру за допомогою міксера.

Поступово сформуйте торт: викладіть кілька млинців одного кольору, промащуючи їх кремом. Потім зробіть кілька шарів з іншим кольором, і так, поки не викладете всі кольори.

 Дайте торту настоятися в холодильнику 3-4 години та подавайте до столу.

Млинці з грибами та сиром

Інгредієнти: 500 г печериць; 2 середні цибулини; 100 г вершкового або плавленого сиру; 20 г вершкового масла; пучок зелені; пера зеленої цибулі; сіль, перець за смаком.

Наріжте цибулю кубиками. Розігрійте сковороду зі шматочком вершкового масла. Висипте цибулю і смажте до золотистого кольору.

 За цей час наріжте гриби кубиками. Додайте до цибулі печериці, розмішайте і залишіть тушкуватися під кришкою 7-10 хвилин. Потім зніміть кришку та обсмажуйте гриби, поки не випарується рідина. Посоліть і поперчіть за смаком.

 Дрібно наріжте зелень. Плавлений сир натріть його на дрібній тертці. З'єднайте сир і зелень. Потім в масу додайте обсмажені гриби та розмішайте.

У центр млинця викладіть начинку. Загорніть мішечком. Зав’яжіть мішечки пером зеленої цибулі.

l

Смачні та оригінальні начинки для одієї з найулюбленіших страв українців — вареників:

Сирно-гарбузова начинка

200 г очищеного гарбуза потерти на грубій тертці і тушкувати в до готовності в сковороді на вершковому маслі. Додати 200 г кисломолочного сиру, півсклянки цукру, ванілін. Добре вимішати. Сформувати вареники.

Начинка із квашених огірків

7-8 квашених огірків потерти на грубій тертці і покласти в друшляк на 30 хв., щоб стік розсіл. Додати 1 столову ложку майонезу, трішки меленого чорного перцю, вимішати. Виліпити з цією начинкою вареники.

Картопляно-печінкова начинка

Курячу або яловичу печінку промити, порізати на шматочки, кожен обваляти в борошні і злегка підсмажити на олії. Додати порізану цибулину, протушкувати все разом під кришкою. Коли схолоне, пропустити все через м’ясорубку. Відварити та розім’яти в пюре 5 картоплин. Додати печінкову масу, посолити, поперчити і добре вимішати.

Квасолева начинка з грибами

200 г квасолі відварити до готовності та пропустити через м’ясорубку або змолоти у блендері. 2 цибулини дрібно порізати та підсмажити на олії, додати 400 г порізаних на пластинки печериць. Смажити до випарування рідини. Змішати з квасолею, поперчити, поперчити, ретельно вимішати.

 Капустяна начинка з м’ясом

Півголовки свіжої капустини дрібно пошаткувати. Тушкувати на олії, додавши 1 порізану головку цибулі, до готовності. З’єднати з 200 г м’ясного фаршу. Готувати під кришкою 15 хв., посолити, поперчити, зняти з вогню. Коли схолоне, можна приступати до ліплення вареників.

Печінкова начинка з гречкою

800 г печінки очистити від плівок, промити, порізати і обсмажити на олії. З 180 г гречаної крупи зварити розсипчасту кашу (не знаєте як – читайте ТУТ). 1 ріпчасту цибулину дрібно порізати і підсмажити до золотистого кольору. Печінку з цибулею пропустити через м’ясорубку, потім змішати з гречаною кашею, Додати сіль і чорний мелений перець. Вимішати та приступати до ліплення.

Начинка з капустою, грибами й оселедцем

500 свіжої дрібно нашаткованої капусти підсмажити на пательні, додати 5 дрібно посічених печериць та одну посічену цибулину. Тушкувати до випарування рідини, зняти з вогню. Оселедець почистити, зняти шкірку, відділити кісточки, порізати дрібно. Додати подрібнений оселедець до капусти, посолити, поперчити. Коли схолоне, можна виліплювати вареники.

Валентина ДОБРОТА.

 

Пропонуємо вашій увазі кілька рецептів смачних та оригінальних начинок для млинців і вареників, кожна з яких здатна перетворити звичайну страву на витвір кулінарного мистецтва.

Інгредієнти: готові шоколадні млинці; 4 банани; 50 г вершків; 50 г темного шоколаду.

Щоб приготувати шоколадні млинці, візьміть класичний рецепт млинців і покладіть в тісто 2 столових ложки какао замість такої ж кількості борошна. Посмажте млинці звичайним способом.

Очистіть банани від кожухів.  

Приготуйте соус. Для цього помістіть в каструлю шоколад і залийте вершками.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 345

Гороскоп

з 15 по 21 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 379

Ковельчанка Світлана ОНІЩУК – одна з яскравих і талановитих представниць жіноцтва нашого краю. Розповідь про неї читайте на 6-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Фото Олега СЛЮСАРЯ.

Ковельчанка Світлана ОНІЩУК – одна з яскравих і талановитих представниць жіноцтва нашого краю. Розповідь про неї читайте на 6-й сторінці сьогоднішнього номера газети.

Фото Олега СЛЮСАРЯ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 340

Погода в Ковелі 

4 – 10 березня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 219

Колодяжненський Центр культури, дозвілля та спорту 25 лютого, у ювілейну дату – 150 річчя від дня народження Лесі Українки, зібрав шанувальників її таланту та творчості. 

Леся була щедро обдарована від природи. Крім виняткових поетичних здібностей та всіма знаного в ній таланту до вивчення мов, почувала вона вільно себе і в стихії музики. Крім того, роками і з любов'ю збирала українські народні пісні, виявивши смак і сумлінність етнографа… Про все це говорилося під час творчої зустрічі "Зорій довіку поміж нами", яку підготували та провели працівники культури на чолі з директором Центру Юлією Кравчик. 

Герої "Лісової пісні" Мавка та Лукаш зустріли гостей поетичним словом та проникливою мелодією сопілки. Юні та дорослі читці майстерно виконували поезії Лесі Українки, звучала жива фортепіанна музика (Соломія Литвин із Скулина) та дзвінкоголосе "Веретенце" (Уховецьк) радувало присутніх фольклорним співом. 

Колодяжненський сільський голова Віталій Кашик та голова районної ради В’ячеслав Шворак  у своїх виступах говорили про феномен сили духу і величі, величезний внесок у світову культуру та літературу, зроблений Лесею Українкою. Подякували всім присутнім за підготовку та участь у творчому заході, пошану, що склали своїй всесвітньо відомій землячці.

У фойє Центру культури учасники та гості мали нагоду оглянути "Етнолавку", –  приватну колекцію автентичних речей Катерини Барчук із Скулина, виставку  конкурсних дитячих малюнків за творами Лесі Українки, яку організувала Колодяжненська Публічна бібліотека, познайомитися із переможцями онлайн-конкурсу, власниками  старовинного одягу "З бабусиної скрині", почастуватися смачною випічкою та духмяним узваром. 

По завершенню свята відбулося нагородження грамотами учасників та переможців тематичних онлайн-конкурсів: декламування – "Мій любий краю" та  малюнків – "Лесині барви".

Колодяжненський Центр культури, дозвілля та спорту 25 лютого, у ювілейну дату – 150 річчя від дня народження Лесі Українки, зібрав шанувальників її таланту та творчості. 

Леся була щедро обдарована від природи. Крім виняткових поетичних здібностей та всіма знаного в ній таланту до вивчення мов, почувала вона вільно себе і в стихії музики. Крім того, роками і з любов'ю збирала українські народні пісні, виявивши смак і сумлінність етнографа… Про все це говорилося під час творчої зустрічі "Зорій довіку поміж нами", яку підготували та провели працівники культури на чолі з директором Центру Юлією Кравчик. 

Герої "Лісової пісні" Мавка та Лукаш зустріли гостей поетичним словом та проникливою мелодією сопілки. Юні та дорослі читці майстерно виконували поезії Лесі Українки, звучала жива фортепіанна музика (Соломія Литвин із Скулина) та дзвінкоголосе "Веретенце" (Уховецьк) радувало присутніх фольклорним співом. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 221