Діалог 

з читачами продовжую

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 396

Влітку зранку дуже часто ясно, тихо і ніщо наче не віщує громовицю. Та ось пополудні на небі з’являються невеличкі баранці хмар, що перетворюються в могутні свинцеві. Різкі пориви вітру зривають з дерев листя, здіймають куряву. 

Ще кілька хвилин — і починається гроза — складне явище природи. Блискавка — велетенська електрична іскра високої напруги. Струм, якщо він пройде через серце і мозок, може виявитися смертельним для людини. Але небезпека велика навіть тоді, коли блискавка вдарить неподалік від нас.

Не всі знають, як поводитися в такому випадку. Опинившись у небезпечному місці, в паніці розбігаються, ховаються хто куди. Тому кожному необхідно опанувати правила поведінки під час грози.

Не можна ховатися від дощу під самотніми деревами, особливо могутніми та високими.  Найнебезпечнішим деревом під час грози або таким, що притягує електричні розряди, є дуб з глибокою стрижневою кореневою системою. Багаторічні спостереження вчених у змішаному лісі дали змогу з’ясувати, що зі ста ударів блискавки на дуб припадає 54, тополю —24, смереку—10, сосну—6, бук—З, акацію —1. Береза, клен і горіх не зазнали жодного удару. Але й вони здатні “притягувати” грозові розряди, якщо стоять поодинці.

Якщо гроза захопила вас у лісі, намагайтесь вийти на відкриту галявину чи розташуватися між деревами на відстані 10-15 метрів від них. 

Опинившись біля річки, ставка, озера — не купайтеся! Вода — добрий провідник електроструму.

Блискавка, що впала у воду навіть у десятках метрів від вас, може бути небезпечною.

Сховайтеся від дощу у човні, далеко від берега, й чекайте припинення грози. Можливість ураження  блискавкою людини в такому випадку дуже незначна.

Не знімайте під час грози взуття. Мокра шкіра босих ніг — добрий провідник струму. 

Якщо ви опинилися у полі, знайдіть яр або подібне до нього заглиблення в землі. Воно повинно бути сухим – волога земля сильніше проводить електрику. Якщо поблизу немає сухого заглиблення, сховайтеся в мокрій землі, але не лягайте у повний зріст.    

Якщо гроза застала вас під час прогулянки на велосипеді чи мотоциклі, терміново зупиніться – це небезпечно. Коли ж ви знаходитеся в автомобілі, небезпека вам не загрожує. Але не забудьте зняти всі металеві антени з поверхні машини, які можуть притягувати розряди.

Запам’ятайте: всі електричні прилади, зокрема мобільні телефони, є своєрідними приймачами для блискавок. Тому в жодному разі не користуйтеся ними під час грози,   негайно їх вимкніть.

Для запобігання проникнення кульової блискавки в приміщення щільно зачиніть двері, закрийте вікна, кватирки, вентиляційні та пічні отвори.    Від лінійної блискавки будівлю врятує блискавковідвід. Подбайте про його встановлення на даху будинку. 

Не користуйтеся під час грози мобільними телефонами, навіть  коли ви вдома. Найкраще – вимкніть телефон.

Коли доведеться зустрітися із кульовою блискавкою, не хапайте її руками, не торкайтеся палицями й іншими речами, а поволі відійдіть. Бігти не можна, тому що струмінь повітря від людини, яка біжить, може захопити за собою цю блискучу кулю.

Враженого блискавкою не можна закопувати в землю — це тільки шкодить. До прибуття лікаря потерпілому, якщо він у непритомному стані, треба зробити штучне дихання.

Правила поведінки під час грози – це не те, чим можна нехтувати,  адже колись вони можуть врятувати життя вам і вашим близьким.

Лілія БОГДАНОВИЧ, 

Світлана УСИК,

науково-методичний центр цивільного захисту  та  безпеки життєдіяльності Волинської області.

Влітку зранку дуже часто ясно, тихо і ніщо наче не віщує громовицю. Та ось пополудні на небі з’являються невеличкі баранці хмар, що перетворюються в могутні свинцеві. Різкі пориви вітру зривають з дерев листя, здіймають куряву. 

Ще кілька хвилин — і починається гроза — складне явище природи. Блискавка — велетенська електрична іскра високої напруги. Струм, якщо він пройде через серце і мозок, може виявитися смертельним для людини. Але небезпека велика навіть тоді, коли блискавка вдарить неподалік від нас.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 350

Смородина буває червоною, чорною, білою, а ще жовтою, помаранчевою і навіть фіолетовою. Це одна з найбільш популярних ягід серед українських садівників. Однак отримати хороший урожай не так просто. Чим підживити смородину в червні?

Саме в червні ягідні чагарники починають формувати врожай. А тому в цей час дуже важливо, щоб рослина отримувала достатню кількість поживних речовин. Запорукою отримання великих і солодких ягід є внесення в червні добрив під кущі смородини. Тому що на початку літа починається формування плодів і активний ріст пагонів.

Коли найкраще підживлювати смородину

Якщо ви не підкормлювали ягідні чагарники восени, не забудьте внести добрива на самому початку весни, коли зійде сніг. Тоді рослина прокидається і пускає перші пагони.

Якщо ви восени добрива вносили, нову порцію потрібно додавати вже в період цвітіння (початок червня) та коли формуються зав’язі.

Чим підживити смородину в червні: варіанти добрив

Ягідний чагарник потрібно підгодовувати мінеральними та органічними добривами. Чудово підходять також народні рецепти.

Які мінеральні добрива підходять?

Для смородини найкраще підбирати мінеральні добрива, до складу яких входять концентровані швидкодіючі солі. На початку червня чудовим варіантом буде підживлення за допомогою фосфорно-калійних добрив. Дозування на одну рослину таке: 10-12 г суперфосфату чи 8-10 г сульфату калію розчинити у воді і внести під кущик.

Коли формуються зав’язі (кінець червня – початок липня) смородину підживлюють ще раз. Цього разу вносять деревний попіл (під червону смородину 200 г на один кущик, а під чорну – 100-150 г).

Органічні добрива

Органічні добрива відрізняються природним походженням (компост, торф, послід, гній). Коли вони розкладаються, то утворюють сполуки, які стимулюють розвиток корисних бактерій і мікроорганізмів. Вони допомагають рослині швидше отримувати з ґрунту поживні речовини.

В червні використовують такі органічні добрива:

- перепрілий гній потрібно розвести з водою (співвідношення 1:5) – на дорослий кущ потрібно 1 відро такого добрива, а на молодий – пів відра (свіжий гній заливають водою на 3-4 дні і лише потім використовують);

- пташиний послід потрібно змішати з водою (співвідношення 1:2) – на дорослий кущ 1 відро розчину, а на молодий – 1/2 відра.

Компост і перегній не містять азоту, а тому їх можна використовувати протягом всього літа. Також ними можна мульчувати ґрунт після поливанння.

Народні рецепти

Ці засоби використовують як доповнення до органічних та мінеральних добрив, тому що вони не можуть їх замінити повною мірою. Найбільш популярні:

n Лушпиння  картоплі – до їхнього складу входить велика кількість крохмалю, а тому вони досить ефективні. Для приготування добрива потрібно залити картопляні очистки водою (співвідношення 1:1) і настоювати протягом місяця. Перед підживленням концентрат ще раз розводять водою (співвідношення 1:10). Поливають з розрахунком 1 відро на кущ. Така підгодівля чудово підходить в період формування ягід.

n Готовий крохмаль – якщо немає можливості використовувати очистки, можна взяти картопляний крохмаль (100 г на 2,5 літра води). З нього потрібно зварити щось на зразок киселю, розвести у відрі води і поливати цим розчином смородину.

n Сухарі  – в хлібобулочних виробах містяться дріжджі, які стимулюють ріст рослини. Така підгодівля здатна значно покращити структуру ґрунту, посилити діяльність живих мікроорганізмів. Для підживлення можна використовувати   черствий хліб. Його складають у відро, заливають теплою водою, накривають та залишають в теплому місці на сім днів. Коли добриво готове, його потрібно процідити і розбавити водою (співвідношення 1:10).

n Бур’яни – для приготування настою підходять навіть свіжі бур’яни. Їх потрібно скласти в бочку і залити водою, потім накрити плівкою, розмістити на сонці і залишити на 1-2 тижні. Коли перестане утворюватися піна, а саме добриво посвітлішає, значить, розчин готовий. Його потрібно розвести водою (співвідношення 1:10).

n Кавова гуща – вона насичує ґрунт азотом, значно покращує його структуру. Перед внесенням цього добрива   кавову гущу потрібно змішати з ґрунтом, а потім підсипати під кущі.

n Бананові шкірки  – вони багаті кальцієм та калієм, а тому чудово підходять як добриво для смородини. Шкірку просто вкопують поруч з кущем. В ґрунті вона швидко перегниває, і рослина отримує необхідні речовини.

За матеріалами 

інтернет-сайтів. 

Смородина буває червоною, чорною, білою, а ще жовтою, помаранчевою і навіть фіолетовою. Це одна з найбільш популярних ягід серед українських садівників. Однак отримати хороший урожай не так просто. Чим підживити смородину в червні?

Саме в червні ягідні чагарники починають формувати врожай. А тому в цей час дуже важливо, щоб рослина отримувала достатню кількість поживних речовин. Запорукою отримання великих і солодких ягід є внесення в червні добрив під кущі смородини. Тому що на початку літа починається формування плодів і активний ріст пагонів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 432

На відміну від своїх однолітків Толя був спокійним, врівноваженим хлопцем. Говорили в селі, що від батька перебрав всі риси характеру. 

Закінчивши військову службу, повернувся у рідне село до батьків. А ті наполягали, щоб швидше женився, бо у родині ще підростали два сини і дочка. Ще й вони боялись, щоб молодий хлопець не здружився  з такими, що полюбляють пиятику та не пішов ганебним життєвим шляхом. 

У різдвяні свята у сільському клубі хлопці та дівчата гуляли, веселились. Толя все частіше задивлявся на Люду, дівчину з протилежного кутка села. Якось одного разу запропонував їй провести додому. Дівчина погодилась. Люда була молодшою на два роки за Толіка. Почали зустрічатись. А коли Толя запропонував їй руку і серце,  дівчина враз погодилась. 

У лютому справили заручини. Обидві сім’ї почали готуватись до весілля, яке спланували на Трійцю. Толя, щоб зробити весілля не гіршим, ніж у людей, подався на півтора місяці на сезонні роботи у Білорусь. Заробив трохи грошей. Їх вистачало на купівлю шлюбних обручок та розрахуватися за музику. Все йшло, як говорять, за планом. Але…

Якось молодят на весілля в інше село запросила Людина родичка. Був травень. Фруктові дерева стояли,  неначе облиті густим молоком. Виструнчилися у весняному святковому вбранні вишні, сливи, яблуні та груші. Толя і Люда їхали в чуже село, любувались красою весняного цвітіння. 

Велика весільна палатка у Людиних батьків стояла у квітучому саду. День був сонячним. Лише ніжний  вітерець грайливо колихав легенькі віточки дерев. Гості заходили то виходили з палатки. На все село грала музика. 

Толю із Людою легко було помітити, як “чужинців”. Вони інколи йшли танцювати, але більшість часу дивились на молодят та гостей, які танцювали. Серед усіх присутніх на весіллі виділявся Іван. Хлопець веселив публіку, не пропускав жодного танцю. А пасивних спостерігачів тягнув у танцювальне коло. Якось підійшов до Люди, попросивши вибачення у Толі, потягнув її танцювати польку. Толя не надав  цьому ніякого значення. А вже потім Іван щоразу забирав Люду у танець.

Вечоріло. Повітря ще більше насичувалось духмяним ароматом цвітіння. В цей час Люда підійшла  до Толі й попросила    пробачення,   а сама пішла і стала  поруч з Іваном. Зажурений, пройнятий сумом, гіркотою, болем,  Толя вночі повертався додому. Батьки, побачивши пригніченого сина, довго не могли його допитатись, що сталось. Нарешті Толя признався і розповів їм все, що відбулося у них на чужому весіллі. Довго сім’я переживала неславу в селі. Але з часом всі змирились.

Людині батьки були в шоці від почутого. Люда боялась батьків, тому додому після весілля не поїхала, а жила в Івана кілька днів. Повернулась додому вже з Іваном. Новий наречений був балакучим та таким, що за слівцем в кишеню не полізе, тому на  батьків справив хороше враження. Вони змушені були прийняти хлопця у свою сім’ю. Влітку молоде подружжя відгуляло весілля. У них народилось троє дітей. Живуть щасливо, побудували нову хату.

Толя їздив на сезонні роботи. На другий рік він в одному із сіл на збиранні цукрових буряків покохав дівчину Галю. Прожив із нею два роки. У них народилася дівчинка. Але   життя у молодій сім’ї не склалось –  довелося розлучитись і повернутись жити до батьків. І наразі невідомо,  чи буде він шукати нову супутницю для створення сімейного затишку, чи вікуватиме одинаком.

Микола ДЕНИСЮК.

На відміну від своїх однолітків Толя був спокійним, врівноваженим хлопцем. Говорили в селі, що від батька перебрав всі риси характеру. 

Закінчивши військову службу, повернувся у рідне село до батьків. А ті наполягали, щоб швидше женився, бо у родині ще підростали два сини і дочка. Ще й вони боялись, щоб молодий хлопець не здружився  з такими, що полюбляють пиятику та не пішов ганебним життєвим шляхом. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 211

На Ковельщині важко знайти людину, яка б не знала Тамари Євгенівни Ігнатюк. Багато років поспіль вона працювала в органах податкової служби. І не просто працювала, а була активним “пропагандистом  й агітатором” податкового законодавства, яке в ті часи змінювалося з космічною швидкістю.

Пані Тамара була частим гостем на радіо, місцевому телебаченні і, звичайно, на шпальтах “Вістей Ковельщини”. Вона чітко й зрозуміло роз’яснювала суть тих змін, які стосувалися не тільки керівників підприємств, установ, організацій, підприємств, а й кожного мешканця міста і району. А ще часто виступала на різних нарадах, семінарах, тому її обличчя – завжди привітне, усміхнене, добре – знали чи не краще за керівників органів влади, які в районі змінювалися теж  з космічною швидкістю. 

Нині Тамара Євгенівна перебуває на заслуженому відпочинку. Але, відверто кажучи, відпочивати по-справжньому їй немає коли. Разом із чоловіком вони дбайливо господарюють  у батьківському обійсті, хоч самі мешкають у Ковелі. Про результати їх праці, де “перша скрипка”, звичайно, належить господині, можна судити за світлинами, які пропонуємо вашій увазі.

Дивлячись на них, залишається лише сказати словами відомої пісні про Волинь: “Де ще знайти таку красу?”.

Тож нових Вам успіхів, пані Тамаро, в саду і на городі, міцного здоров’я, родинного благополуччя, щедрих урожаїв! Читачі газети чекають від Вас чергових порад у традиційній добірці “Секрети Тамари Ігнатюк”.

Михайло КУЗЬМУК.

На Ковельщині важко знайти людину, яка б не знала Тамари Євгенівни Ігнатюк. Багато років поспіль вона працювала в органах податкової служби. І не просто працювала, а була активним “пропагандистом  й агітатором” податкового законодавства, яке в ті часи змінювалося з космічною швидкістю.

Пані Тамара була частим гостем на радіо, місцевому телебаченні і, звичайно, на шпальтах “Вістей Ковельщини”. Вона чітко й зрозуміло роз’яснювала суть тих змін, які стосувалися не тільки керівників підприємств, установ, організацій, підприємств, а й кожного мешканця міста і району.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 409

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 410

ГОРОСКОП

4 - 10 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 391

Погода в Ковелі  

23 – 29  червня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 417

Миті нашого життя – безцінні, адже вони відбуваються саме тут і зараз, й   більше ніколи не повторяться. Так  і шкільний випускний буває лише раз...

Цьогоріч це перший  до щему хвилюючий випускний для юнаків та дівчат під час повномасштабної війни на нашій рідній українській землі. Без проведення традиційних урочистостей у центральній частині нашого міста, без зустрічі світанку усім класом,  однак з відчуттям, що зробили щось дуже цінне для наших воїнів-захисників. Адже саме наші військові нині боронять кожен клаптик рідної землі, аби ми мали не тільки  мирне сьогодні, а й надію на світле завтра.

У затишній  актовій залі   ЗЗСО «Ліцей № 11 м. Ковеля» відбулося вручення медалей та атестатів про середню освіту випускникам  цього навчального закладу.

Випускників ліцею привітав перший заступник міського голови Тарас Яковлев. Разом з директором  Галиною Сидорук  вони вручили «золоті» та «срібні» медалі шістьом випускникам, якими цьогоріч  стали  учні 11-Б класу – Дар’я Хотинець, Андрій Чайка, Дмитро Гордун, Максим Жолоб («золоті»), Дмитро Мамченко та Аліна Іванова («срібні»). 

Приємно відзначити, що серед випускників ліцею № 11 є чимало переможців предметних олімпіад, творчих конкурсів, спортивних змагань.

З особливим трепетом і сльозами на очах сприймалася вітальна промова  від директора ліцею  Галини Сидорук, класних керівників, батьків. На завершення події  хлопці та дівчата подякували вчителям за знання, терпіння, турботу, за усе хороше, чого навчили їх за ці одинадцять років.

Більшість з вас, дорогі випускники, стануть студентами, попереду — чимало нового, незвіданого,  цікавого, але школа залишиться у ваших серцях на все життя. І вчителі… Ви їх згадуватимете ще довго час від часу впродовж всього життя. Хай стане воно для вас мирним і по-справжньому щасливим!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ:  під час урочистостей «золоті» медалі кращим учням вручили  Галина СИДОРУК та Тарас ЯКОВЛЕВ; випускники 11-Б класу Максим ЖОЛОБ та Світлана КУДРИЛЬ.

Фото Ігоря СОЛОПА.

Миті нашого життя – безцінні, адже вони відбуваються саме тут і зараз, й   більше ніколи не повторяться. Так  і шкільний випускний буває лише раз...

Цьогоріч це перший  до щему хвилюючий випускний для юнаків та дівчат під час повномасштабної війни на нашій рідній українській землі. Без проведення традиційних урочистостей у центральній частині нашого міста, без зустрічі світанку усім класом,  однак з відчуттям, що зробили щось дуже цінне для наших воїнів-захисників. Адже саме наші військові нині боронять кожен клаптик рідної землі, аби ми мали не тільки  мирне сьогодні, а й надію на світле завтра.

У затишній  актовій залі   ЗЗСО «Ліцей № 11 м. Ковеля» відбулося вручення медалей та атестатів про середню освіту випускникам  цього навчального закладу.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 632

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого Ковельський історичний музей розпочав збір експонатів про війну. Наше завдання – зафіксувати увесь перебіг незламного спротиву українського народу проти загарбників, щоб мовою артефактів розповісти про те, що відбувається нині, нашим дітям, онукам, прийдешнім поколінням. 

За останніх три місяці музейна збірка поповнилася новими експонатами цієї героїчної і водночас трагічної доби, з-поміж яких, – дитячі малюнки і листи підтримки українським захисникам, речі, пов’язані з волонтерською діяльністю.

За сприяння  та з ініціативи полковника ЗСУ і волинських саперів наш музей отримав речі з фронту, які викривають злочини ворога на нашій українській землі.

І поки рашисти вже горять у пеклі, те, з чим вони прийшли вбивати наших людей,   стало експонатами музею. А це –  форма одягу військовослужбовців збройних сил рф (костюми, головні убори, балаклави, рукавиці, білизна, безрукавка, армійські чоботи, шолом тощо). Також є спальний мішок ворога, кілька рюкзаків, два бронежилети, каремат, чохли для спорядження і розгрузок.

Свідченням кривавих злочинів окупантів є передана у музей зброя рашистів. Здебільшого, це залишки  радянського виробництва.  В експозиції з’явилися предмети військового побуту ворога: фляги для води, лопата саперна, ложка, а також, нарукавні знаки, нашивки з написами прізвищ та назв військових формувань.

В переліку переданих експонатів присутня і їжа окупантів, зокрема два види пайків: звичайний (0,63 кг) та елітний десантний (2,1 кг), виготовлені у селі Грязі в Підмосков’ї. 

Наші мужні захисники передали у музей і офіцерську польову сумку ворога – шкіряну, чорного кольору, з двома затискачами, з кишеньками різних розмірів, призначену для носіння документів. Сумка належала старшому сержанту дрьоміну п.п. До неї кріпиться компас Адріанова, ліворуч у чохлі два сигнальні прапорці жовтого і червоного кольору. Всередині сумки є опис її комплектування і власне саме майно, зокрема, олівці кольорові й простий олівець, циркуль військовий, курвіметр – прилад для вимірювання довжин кривих ліній та розмірних одиниць на картах чи планах, конверти, складаний ніж, ліхтарик, два робочих зошити, секундомір, військова лінійка з нанесеними тактичними даними, резинка, військова документація 2 полку РХБ (с. Покровка).

У сержантській книжці заступника командира 2 ВВВ (важкого вогнеметного взводу)  дрьоміна п.п. зазначений перелік 14 осіб особового складу з персональними даними військовослужбовців рф, серед  яких – сержант, єфрейтор, рядові солдати різних національностей (башкир, чуваш, азербайджанець, таджик, росіяни). Саме ці окупанти здійснювали звірства у містах Буча і околицях Ніжина. Вони перейшли усі межі людяності. Не забудемо і не пробачимо ніколи!!!

Наш музей розповідатиме нащадкам про жорстоку війну, яку розв’язала росія.

Ми неодмінно переможемо! З вірою у ЗСУ і нашу Перемогу!!!

Експонати отримані з фронту передали військові сапери, котрі отримали від Ковеля автомобілі на заміну знищеній ворогом техніки.

Мирослава МОРОЗ,

головний зберігач фондів Ковельського 

історичного музею.

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого Ковельський історичний музей розпочав збір експонатів про війну. Наше завдання – зафіксувати увесь перебіг незламного спротиву українського народу проти загарбників, щоб мовою артефактів розповісти про те, що відбувається нині, нашим дітям, онукам, прийдешнім поколінням. 

За останніх три місяці музейна збірка поповнилася новими експонатами цієї героїчної і водночас трагічної доби, з-поміж яких, – дитячі малюнки і листи підтримки українським захисникам, речі, пов’язані з волонтерською діяльністю.

За сприяння  та з ініціативи полковника ЗСУ і волинських саперів наш музей отримав речі з фронту, які викривають злочини ворога на нашій українській землі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 387