Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 4 червня 2026 року №23 (13032)

Повідомлення в номер / Мистецтво рятує душі

24.05.2022

Т1Мистецтво рятує душі

Нещодавно художній керівник Народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце” Альона Малюга-Мельникова провела арт-терапевтичне заняття та знайомство з театром для діток, сім‘ї яких вимушено залишили свої домівки через війну і знайшли прихисток в Ковелі.
На занятті діти вчились показувати різні емоції, зображали звірят, малювали, робили вправи для розвитку пластики.
Завершилось заняття невеличкими виставами. Кожна група мала сама придумати сценарій, розподілити ролі, відрепетирувати та зіграти коротеньку історію, – на мотив будь-якої відомої казки. Допомагали на занятті актори Народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце”.
Пані Альона так коментує проведений захід:
– Наше арт-терапевтичне заняття вийшло дуже невимушеним та теплим, – час йшов, а ніхто його не помічав: немовлятко спало, малята весело грались, старші й дорослі – були зосереджені та зайняті завданнями... Мистецтво лікує душі – тож, якщо ми можемо допомогти, це необхідно робити.
Робота з емоціями та емоційним інтелектом – надзвичайно важлива як для діток, так і для дорослих у всіх можливих формах. Пройшли “на ура” і вправи на пластику, і така різнобарвна пантоміма. Ну і як же без практичної складової – актори театру стали асистентами для груп діток, які отримали завдання придумати і поставити улюблену казку на новий лад. Так у нас з'являлись несподівані герої, карколомні повороти сюжетів, але обов'язково, у кінці – мораль та щасливий фінал. Адже добро завжди перемагає зло. Віримо, що так є і буде – не лише в казках, а й у нашому житті.
Театр "10 ряд 10 місце" був щасливий подарувати кілька годин гарних теплих миттєвостей діткам, сім‘ї яких вимушено залишили свої домівки через війну і знайшли прихисток в Ковелі. Цей острівець творчості, гармонії, радості та яскравих вражень – як фрагментик спокійного і гарного мирного життя – це найменше, що ми можемо сьогодні для них зробити. Тому плануємо наступні зустрічі та заняття з арт-терапії з театром. Слідкуйте за анонсами на наших сторінках у мережах: ФБ – kovel.teatrstudio Інстаграм / Телеграм – kovel_theatre
До зустрічі у чарівному світі Театру!
Наш кор.

Нещодавно художній керівник Народного аматорського експериментального театру-студії "10 ряд 10 місце” Альона Малюга-Мельникова провела арт-терапевтичне заняття та знайомство з театром для діток, сім‘ї яких вимушено залишили свої домівки через війну і знайшли прихисток в Ковелі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 380
Читати далі

Повідомлення в номер / Бузок: і краса, і користь

24.05.2022

БузокБузок:  і  краса,  і  користь

Весна в розпалі, цвіте бузок. Запашні квіти дарують знайомим і близьким людям. Та бузком можна не тільки милуватися – на його основі готують чудові ліки.
Для відомого фітотерапевта, засновника української мережі аптек "Зелена планета" Наталі Земної (Зубицької) це – особлива рослина. Адже колись завдяки бузку вона вилікувала хворобу серця.
– Я мала кардіологічне ускладнення після гнійної ангіни (не відкривався й не закривався серцевий клапан). Лікарі сказали: потрібна буде серйозна операція, щоб його вилікувати. Отут я й згадала про серцеві краплі своєї бабусі-зцілювачки. Почала їх уживати, й через сім днів відчула значне полегшення, – розповідає Наталя Земна. – А ще через  місяць забула про свою хворобу. 
Щоб приготувати цілющу настоянку бузку для лікування захворювань, пов'язаних з ураженням судин серця, аритмії, ішемічної хвороби, стенокардії, фітотерапевт радить набубнявілі бруньки бузку подрібнити в ступці. Потім 2 ст. ложки отриманої маси залити 0,5 л горілки. Настоюють бузок 21 день, потім проціджують і вживають по 5 крапель 4 рази на день. 
– Препарати бузку в народній медицині застосовують для лікування багатьох захворювань, оскільки вони мають жарознижувальну, потогінну, антимікробну, протизапальну, антидіабетичну, протисудомну, знеболювальну й сечогінну властивості, – сказала нам фітотерапевт. – Перед їх застосуванням порадьтеся з вашим лікарем.
У разі легеневих захворювань
1 ч. ложку квіток бузку заливають склянкою окропу, настоюють одну годину. Вживати по 2 ст. ложки чотири рази на день.
У разі ревматизму
Півлітрову банку до верху заповнити квітами бузку, залити їх горілкою. Банку щільно зачинити й помістити в темне прохолодне місце на 21 день. Процідити й уживати тричі на день після їжі по 30 крапель протягом трьох місяців.
У разі цукрового діабету
Використовують бруньки, зібрані в період бубнявіння. Настояти 2-3 ст. ложки бруньок на 2 склянках окропу протягом, шести годин. Уживають перед їжею по 1 от. ложці.
Як збирати
Лікарською сировиною є квіти, кора й бруньки бузку. Суцвіття збирають у період бутонізації разом із гілками. Сушать у тіні, на горищі або під навісом зв'язаними в пучки. Збирають листя тільки в суху погоду в першій половині літа. Кора як лікувальний засіб годиться тільки з молодих стебел, збирають її разом із листям.
Ще один метод приготування настоянки з бузку
Квітучі гілки бузку висушити. Потім відділити квіти від листків і гіллячок, засипати в пляшку, не вдавлюючи їх, і залити розведеним спиртом 1:1 або горілкою. Герметично закрити пляшку, поставити в темне місце на 10 днів, щоденно струшуючи. Через 10 днів суміш процідити, віджати квіти, і ліки готові.
Приймати два рази на день, починаючи  з 10 до 20 крапель із невеликою кількістю води.
Підготував
Гервасій Собчак,
ветеран охорони здоров’я.

Весна в розпалі, цвіте бузок. Запашні квіти дарують знайомим і близьким людям. Та бузком можна не тільки милуватися – на його основі готують чудові ліки. Для відомого фітотерапевта, засновника української мережі аптек "Зелена планета" Наталі Земної (Зубицької) це – особлива рослина. Адже колись завдяки бузку вона вилікувала хворобу серця.

Підготував

Гервасій Собчак,

ветеран охорони здоров’я.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 557
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

24.05.2022 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

парусВід  четверга до  четверга

20 травня, п'ятниця

Схід Сонця - 05.24; захід - 21.12.

Місяць - у Водолії.

День банківських працівників України.

Народні прикмети

Якщо на Миколу теплого дощ – хорошому врожаю бути.
  •  

Місячні фази у травні

Спадаючий  Місяць – до 29 травня.

 

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 409
Читати далі

Повідомлення в номер / А г а ф і я

24.05.2022

АгафіяА г а ф і я

1
На кладовищі у Старій Вижівці, у центрі тої його частини, що зветься "старі могилки", стоїть пам'ятник. Серед усіх інших він вирізняється своєю надзвичайністю. Бо пам'ятник цей – скульптура постаті Ісуса Христа. На високому постаменті стоїть у гіпсі завмерла постать у довгій ризі. У лівій руці тримає хрест, а права лежить на грудях, прикриваючи святу чисту душу. Босі ноги виглядають з-під довгої плахти. Вся постава Ісуса Христа – свідчення мудрості і сили духу, спокою і врівноваженості, смутку і таємничості. Скульптор вловив ці риси характеру і вдало передав їх у камені. 
Погляньмо на обличчя. Обрамлене довгим волоссям та бородою, воно акцентує увагу глядача на погляді: хоч мертвому, але чудодійно проникливому.
Тяжка задума в глибоких очах береже в собі мудрість всесвіту. Плавні лінії скульптури-пам'ятника, складки хвилеподібно падаючого шовку одягу вдало відтворені у гіпсі.
Здалеку видно цей монумент. Він стоїть, як ангел-хранитель усіх мертвих, що спочивають у цій землі. І ніякі громи і блискавки їм не страшні, бо на сторожі стоїть Сам Ісус Христос, що увіковічений у матерії каменю.
2
Автор цього чудового витвору мистецтва – не талановитий скульптор з академічною освітою, не досвідчений митець, а простий скромний сільський чоловік. Мій батько – Сопронюк Кирило Гнатович.
Цей надзвичайний пам'ятник спорудив він своїй матері, яку знав дуже мало. Бо померла вона молодою, в 39 літ. Звали її Агафією.
Нелегке життя прожила вона. Найстарша дочка її, Настя, згадувала колись, що їй тоді, як померла мати, було 16. Залишилась мати для неї у пам'яті вічно молодою. "Невеличка, худенька, в червоній хустині, у квітчастій спідниці. Такою і бачу її завжди у спину, ніби отамо пішла. В такому одязі її поховали, такою й пам'ятаю".
Страшний був похорон матері. Небагатолюдний. Кінець листопада. На порозі зима. Холодно і морозно. Задубіла земля. Злегка сипле сухий сніг, але земля ще не прикрита ним, тверда і холодна, відбивається стуком у чоботи. У чоботи... Добре, у кого вони є... Плачуть у хаті сироти-діти, плачуть, але не можуть піти за матір'ю на кладовище. Не можуть провести її в останню дорогу. Не можуть. Бо босі. Нема в що взутися. Одні чоботи. Взув Василь перший і побіг за домовиною.
Сидять діти біля вікна, як біб, обліпили шибку і дивляться за купкою людей, що все віддалялася, а там далі злилася з кладовищем.
Поховали. Стихло в хаті. Лиш час від часу зривається здушений хлип дитячий. І знову ридання тяжке заглушує тишу.
Нещасна великомучениця Агафія. Дала життя п'ятнадцятьом дітям. Не всі вижили. Чого ж так рано вибралась мати з цього світу? Чому? Бо страшно втомилася жити, замучена щорічними пологами, жадала вічного спочинку...
3
Після похорону Василько втрати в сон. Йому тільки 8 років. Він один із дітей зміг провести матір до глибокої ями. Він один. Чого ж не може спати дитина? Не може. Бо як заплющить оченята, то все ввижається малому материна домовина. А в ній – така рідна і дорога матуся. Така рідна, але нежива...
Навіть мертвою мала Агафія в собі життя. Вона була вагітна. І от-от мала народити вже 16-ту дитину. Ненароджена дитина в лоні матері ще жива. Відчуває, видно, страх смерті, стукає, ворушиться живіт. Рветься і проситься, нещасне, на світ, тільки ніхто не хоче того лишнього життя, того зайвого сирітського рота. Нехай вмирає з матір'ю... Хитається в домовині живіт покійниці... Ледве накрили віко. Поховали. Удвох...
l
А десь через 30 літ після її смерті мій батько, Кирило Гнатович, вирішив поставити своїй матері пам'ятник.
Коли бував у Львові, заходив на Личаківське кладовище, шукав, за що зачепитися. Фотографував пам'ятники. Нарешті знайшов.
І задумав він втілити свої мрії у чудесній статуї Ісуса Христа.
Довгих півроку серед могильної тиші і таємничого шепоту дерев тяжко працював з гіпсом. Спочатку було страшно самому тут. А потім звик. День у день приходив на кладовище. І ліпив статую.
Про що думав? Хто зна. Тільки руки саморобним різцем творили життєпис найдорожчій на світі, найріднішій і майже незнаній матері – Агафії.
Любов ЄВТУШИК.

На кладовищі у Старій Вижівці, у центрі тої його частини, що зветься "старі могилки", стоїть пам'ятник. Серед усіх інших він вирізняється своєю надзвичайністю. Бо пам'ятник цей – скульптура постаті Ісуса Христа. На високому постаменті стоїть у гіпсі завмерла постать у довгій ризі. У лівій руці тримає хрест, а права лежить на грудях, прикриваючи святу чисту душу. Босі ноги виглядають з-під довгої плахти. Вся постава Ісуса Христа – свідчення мудрості і сили духу, спокою і врівноваженості, смутку і таємничості. Скульптор вловив ці риси характеру і вдало передав їх у камені. 

Любов ЄВТУШИК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 241
Читати далі

Повідомлення в номер / Звернення міського голови

13.05.2022
Звернення 
міського голови
У третю неділю травня в Україні  вшановують жертв політичних репресій. 
У 30-их роках минулого століття десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в'язниці, заслання, табори. Борці за свободу і справедливість, лідери, які спонукали народ до боротьби, їхня провина була лише у тому, що вони любили Україну. Точну кількість жертв страшного тоталітарного режиму і до сьогодні визначити неможливо. 
Ми схиляємо голови, віддаючи шану усім, хто відстоював свою національність, віру, громадянську позицію, прагнув бути вільним у своєму виборі.
 Помолімося ж за вічний спокій невинно закатованих. Світла їм пам'ять!
Ігор ЧАЙКА,
міський голова.

День памятіЗвернення міського голови

У третю неділю травня в Україні  вшановують жертв політичних репресій. У 30-их роках минулого століття десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в'язниці, заслання, табори. Борці за свободу і справедливість, лідери, які спонукали народ до боротьби, їхня провина була лише у тому, що вони любили Україну. Точну кількість жертв страшного тоталітарного режиму і до сьогодні визначити неможливо. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 419
Читати далі

Повідомлення в номер / Звернення Президента України з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

13.05.2022

ЗеленськийЗвернення Президента України з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Великий народе великої України! 
24 серпня 2021 року всією країною ми відзначали 30-річчя нашої незалежності! Хрещатиком ішли наші військові, наші захисники, наша техніка, у небі летіла наша "Мрія"!
"Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отрутнішого від удаваного друга". Це слова великого українського філософа Григорія Сковороди. 24 лютого ми зрозуміли цю істину, коли удаваний друг розпочав проти України війну.
Це війна не двох армій. Це війна двох світоглядів. Варварів, які обстрілюють музей Сковороди й вірять, що їхніми ракетами можна знищити нашу філософію. Вона їх дратує. Вона їм чужа. Вона їх лякає. Вона полягає в тому, що ми – вільні люди, які йдуть своїм шляхом.
На цьому шляху сьогодні ми ведемо війну й нікому не віддамо ані клаптика своєї землі. Сьогодні ми відзначаємо День перемоги над нацизмом. І нікому не віддамо ані клаптика своєї історії. Ми пишаємося нашими предками, які разом з іншими народами у складі антигітлерівської коаліції перемогли нацизм. І ми нікому не дамо анексувати цю перемогу, не дамо її привласнити.
Наш ворог мріяв, що ми відмовимося відзначати 9 Травня й перемогу над нацизмом. Щоб слово "денацифікація" отримало шанс. Мільйони українців боролися з нацизмом і пройшли важкий і довгий шлях. Вигнали нацистів з Луганська, вигнали нацистів з Донецька, звільнили від окупантів Херсон, Мелітополь, Бердянськ.
Вигнали нацистів із Ялти, Сімферополя, Керчі й усього Криму. Звільнили від нацистів Маріуполь. Вони вигнали нацистів з усієї України, але названі мною міста сьогодні особливо надихають нас. Дають віру, що ми точно проженемо окупантів із власної землі.
У День перемоги над нацизмом ми боремося за нову перемогу. Шлях до неї важкий, але ми не сумніваємося, що переможемо. У чому наша перевага над ворогом? Ми розумніші на одну книгу. Це підручник з історії України. Ми б не знали горя, якби всі наші вороги вміли читати й робити правильні висновки.
24 лютого Росія почала наступ. Наступ на ті самі граблі. На них наступає нога кожного окупанта, який приходить на нашу землю. Ми пережили різні війни. Але всі мали один фінал.
Нашу землю засівали кулі й снаряди, але жоден ворог не зміг пустити тут коріння. Нашими полями їздили ворожі колісниці й танки, але це нікому не приносило плодів. У нашому небі літали ворожі стріли й ракети, але нікому не дано затьмарити нашу блакить.
Немає кайданів, які зможуть скувати наш вільний дух. Немає окупанта, який зможе прижитися на нашій вільній землі. Немає загарбника, який зможе панувати над нашим вільним народом. Рано чи пізно ми перемагаємо. Хоч орда, хоч нацизм, хоч суміш першого й другого, якою є нинішній ворог, – ми перемагаємо, бо це наша земля.
Бо хтось воює за батюшку царя, фюрера, партію й вождя, а ми – за Батьківщину. Ми ніколи не воювали проти когось. Ми завжди воюємо за себе. За свою свободу. За свою незалежність. Щоб перемога наших предків була недаремною. Вони билися за свободу для нас і перемогли. Ми б'ємося за свою свободу, за свободу для своїх дітей, а отже, переможемо. Ми ніколи не забудемо те, що зробили наші предки у Другій світовій війні. Де загинуло понад вісім мільйонів українців. І додому не повернувся кожен п'ятий українець. А загалом війна забрала щонайменше 50 мільйонів людських життів. Ми не кажемо "можем повторить". Бо хотіти повторити 2194 дні війни може тільки божевільний. Той, хто вже повторює сьогодні жахливі злочини гітлерівського режиму, наслідує нацистську філософію, копіює все, що робили вони. Він приречений. Бо був проклятий мільйонами предків, коли почав наслідувати їхнього вбивцю. А тому втратить усе.
І зовсім скоро в Україні буде два Дні Перемоги. А в когось не залишиться жодного.
Перемогли тоді. Переможемо й зараз!
І Хрещатик побачить парад перемоги – перемоги України!
З Днем перемоги над нацизмом! 
Слава Україні! 

Великий народе великої України! 

24 серпня 2021 року всією країною ми відзначали 30-річчя нашої незалежності! Хрещатиком ішли наші військові, наші захисники, наша техніка, у небі летіла наша "Мрія"!

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 395
Читати далі

Повідомлення в номер / Щиро вітаємо

13.05.2022
Щиро вітаємо!
17 травня ц. р. ювілейну дату від дня народження відзначатиме викладач відокремленого структурногно підрозділу "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету" Ольга Василівна ВАЦЬ.
Друзі й рідні щиросердно вітають цю гарну і душевну жінку з пам'ятною датою в її житті, бажають миру, добра, благополуччя, Господнього благословення на кожен день!
Ольга Василівна – не лише викладач високого класу, креативний, думаючий та ініціативний педагог, щирий патріот України. Вона – доброзичлива колега, вірна подруга, вправна господиня, дбайлива городниця-садовод, палка шанувальниця природи, завзята рибалка, любителька тихого полювання і бджільництва. Усі її захоплення, добрі справи можна оцінити на 12 з плюсом.
Дорога ювілярко!
З нагоди дня народження висловлюємо Вам свої повагу, шану і любов й даруємо такі поетичні рядки:
Нехай ніколи не згасає
 Сонце, 
Нехай не студять душу
 холоди.
Хай хліб насущний, Бог 
на небі
Завжди рятують від біди!
Многих і благих Вам літ життя!
Рідні та друзі.

ВацьЩиро вітаємо!

17 травня ц. р. ювілейну дату від дня народження відзначатиме викладач відокремленого структурногно підрозділу "Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету" Ольга Василівна ВАЦЬ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 348
Читати далі

Повідомлення в номер / Валерій Черняков: “У мене – одна мета: працювати задля Перемоги!”

13.05.2022 Зінчук Вікторія Петрівна

Черняков1Валерій Черняков: “У мене – одна мета: працювати задля Перемоги!”

Голова фракції ВО Свобода" Валерій Черняков у 2020 році вперше став депутатом Ковельської міської ради. Хоча досвід депутатської діяльності він має, адже на парламентських виборах 2012 року пройшов у Верховну Раду за списком ВО "Свобода". Після повномасштабного вторгнення росії на територію України Валерій Черняков став до лав місцевої територіальної оборони та займається волонтерською допомогою підрозділам ЗСУ.
Які завдання тероборона Ковельщини виконує сьогодні та як працює в нинішніх умовах міська рада, про це – у розмові з депутатом.
l
– 24 лютого. Війна. Валерію Вікторовичу, в теробороні Ви з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Як для Вас все починалося? 
–Було десь двадцять хвилин по п'ятій ранку. Прокинувся від дзвінка мобільного. Мене розбудили товариші з Полтави. "Ти що, спиш? Вставай! У нас вже Миргород бомблять", – почув у слухавці й відразу схопився, ввімкнув телевізор. Потому зателефонував до старшого сина: він саме перебував на службі під Сєвєродонецьком. Сказав мені: "Поки обстрілюють. Не можу говорити…".  Ось так почалася для мене війна.
Щойно стали формувати тероборону на базі ЗСУ, ми з друзями-однодумцями написали заяви на вступ до її лав. Усіх, звісно, не взяли. Тому одні мої однопартійці-"свободівці" вступили до Збройних Сил добровольцями і зараз воюють в Сєвєродонецьку та Лисичанську. Інші, хто не був призваний, пішли в громадське територіальне формування, один з підрозділів якого сьогодні я очолюю й де більшість бійців – члени Ковельського "свободівського" товариства.
– З перших днів війни до територіальної оборони Ковельщини записалося чимало людей – різного віку, статку, соціального статусу та професій. Це люди із різним військовим досвідом, багато хто – взагалі без нього. Як відбувається підготовка бійців?
– Українці, які від початку широкомасштабного вторгнення виявили бажання захищати країну, мали два офіційні варіанти, як стати корисними для оборони держави. Варіант перший – Сили територіальної оборони Збройних Сил України. Це люди, які підписали контракт та стали повноцінними військовослужбовцями. Багато з них нині виконують бойові завдання у різних регіонах країни. 
Варіант другий – добровольчі формування територіальних громад. Члени цих формувань так само підписують контракт, але вони можуть його розірвати тоді, коли вважатимуть за потрібне, бо мають вести свій бізнес або повертатися на робочі місця, щоб годувати родини. 
Безпечне поводження зі зброєю, підготовка до ведення вогню, стрільба з різних положень, проходження мінних полів та розтяжок, тренування з надання невідкладної допомоги на заняттях з тактичної медицини – частина того, чому навчаються наші бійці у вільний від чергування час. І це дуже важливо, адже дехто з них навіть не служив у армії. У нас така політика, що далеко не всіх чоловіків призивають на військову строкову службу. А зараз війна почалася, й бгато хто не знає, як автомат у руках тримати. Тому, на мою думку, було б непогано, якби кожен чоловік у нас хоча б рік відслужив. Тоді всі були б готові до збройного опору.
– Як командир батальйону, розкажіть, в якому стані зараз добровольче формування Ковельського краю.
– Місцева самооборона не фінансується. Люди зі зброєю на блокпостах з доброї волі стоять на захисті свого населеного пункту. Вони це роблять, не отримуючи зарплати чи будь-якого забезпечення від держави. Вони - справжні патріоти, які мають сміливість і бажання захистити свою землю, свій дім і свою родину. Обмундировуються за власний кошт, частенько із власною зброєю. Однак місто захищене, а наші тероборонівці у разі потреби готові йти вперед.      
– Як ковельська громада "влилася" в цей процес?
– Волонтерами стали звичайні люди, наші земляки. Вони зараз ні про кого не забувають. Але ми стараємося не звертатися до волонтерів, адже розуміємо, що їхня допомога, в першу чергу, потрібна на передовій. Ми всі живемо в місті, селі, у своїх сім'ях. Все, що треба, в побутовому плані, у нас є. Тому самі намагаємося збирати необхідне і відправляти на фронт. От і зараз плануємо поїздку до бійців добровольчого батальйону "Карпатська Січ", які сьогодні беруть участь в боях під Ізюмом.
– Скажіть, як працює в нинішніх умовах міська рада? Що Вам вдалося виконати за період роботи цієї каденції? Чи є таке завдання, яке Ви ставили собі як депутат понад усе?
– Зараз, зважаючи на ситуацію в країні й на обов'язкі, покладені на мене, трохи "відволікся" від депутатської роботи. Міська рада сьогодні виконує свої функції відповідно до законодавства. Періодично до міського бюджету вносяться зміни, необхідні для перерозподілу бюджетних призначень, зокрема, й на потреби тероборони, приймаються інші важливі для нашої громади рішення.
З приводу моєї депутатської діяльності, то планувати можна багато, але не завжди все вдається реалізувати. Для цього щонайменше потрібно мати більшість у міській раді. Але, вважаю, фракція ВО "Свобода", яку я очолюю, маючи в активі лише трьох депутатів, має вагомий вплив. Так, на останній сесії міськради ми ініціювали питання щодо перейменування вулиць нашого міста, які пов'язані з країною-агресором росією та її союзником білоруссю.
Однак хотілося б, щоб міська рада була, як-то кажуть, більш передбачливою. Наприклад, окремі депутати на січневій сесії закликали не панікувати і не сприймати можливість вторгнення росії всерйоз. Я, звісно, був би радий, щоб війни не було, і їхні сподівання справдилися. Але тоді виглядало інакше: двохсоттисячне військо під кордоном – це величезні кошти, і так просто вони б не витрачалися. 
Тоді підготував звернення стосовно готовності міської ради до прийому переселенців, які у випадку агресії можуть приїхати у Ковель. Але на той момент зі всією серйозністю моє звернення не сприйняли: переписали його по-своєму. А вже через місяць сталося те, що сталося…
– Ви є членом депутатської комісії з питань планування, бюджету і фінансів. Як працює Ваша комісія?
– Комісія у звичному режимі розглядає поточні питання з життя міста, її засідання зазвичай прив'язані до сесій міської ради. Основне завдання бюджетної комісії – слідкувати за законністю розподілу бюджетних коштів, уважно вивчити документи, розібратися в ситуації та прийняти правильне рішення.
– З чим до Вас ідуть люди найчастіше? Як Ви комунікуєте з виборцями?
– Громадська приймальня депутатської фракції ВО "Свобода" знаходиться в Ковельському будинку вчителя по вулиці Незалежності, 94.Однак, відверто кажучи, останніх півроку не проводжу прийому громадян. Віддати належне в цьому плані варто моїм колегам по фракції Вадиму Ткачуку та Ірині Луцик, котрі впритул займаються проблемами виборців. Однак всі звернення, що люди надсилають, обов'язково розглядаю і реагую на них. Сьогодні, як, власне, і до війни, заради допомоги нашим бійцям щомісяця їжджу на Схід України, а це займає багато часу.
– Ви були депутатом Верховної Ради України VII скликання. Що таке робота нардепа в сесійній залі парламенту, а що – робота депутата місцевої ради?
– Робота у Верховній Раді є дуже непростою, особливо, якщо немає попереднього досвіду депутатської діяльності. У парламент я потрапив у непростий час. Це були 2012 - 2013 роки, коли у Верховній Раді постійно стикалися з "регіоналами" та комуністами. Ми бачили, як ними дерибаниться бюджет. Як от у випадку, коли вони голосуванням виділяли мільярди гривень ніби на зарплату шахтарям, а насправді все йшло у кишені їхнім олігархам. 
Звичайно, ми намагалися блокувати такі голосування, але не завжди це вдавалося. Оці їхні постійні "торги" за голоси: голосували за те чи інше питання, коли їм хтось заплатить. Ситуація змінилася після перемоги Революції Гідності, хоча вже в березні 2014 року я склав депутатський мандат. 
Звісно, тепер у міській раді з відповідним досвідом роботи набагато простіше працювати. І не лише у депутатському досвіді справа: тут немає таких "підкилимних" ігор, все прозоро і відкрито. 
– В яких напрямках плануєте працювати як депутат надалі? Які проєкти будете відстоювати?
– До закінчення війни важко щось планувати. Сьогодні у мене одна ціль – працювати на Перемогу, і щоб це сталося якомога швидше.
Вікторія ЗІНЧУК.   

Голова фракції ВО Свобода" Валерій Черняков у 2020 році вперше став депутатом Ковельської міської ради. Хоча досвід депутатської діяльності він має, адже на парламентських виборах 2012 року пройшов у Верховну Раду за списком ВО "Свобода". Після повномасштабного вторгнення росії на територію України Валерій Черняков став до лав місцевої територіальної оборони та займається волонтерською допомогою підрозділам ЗСУ. Які завдання тероборона Ковельщини виконує сьогодні та як працює в нинішніх умовах міська рада, про це – у розмові з депутатом.

Вікторія ЗІНЧУК.   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 725
Читати далі

Повідомлення в номер / Дякуємо за чуйність

13.05.2022
Дякуємо 
за чуйність!

подякаДякуємо за чуйність!

Добрі справи не залишаються непоміченими – вони, як маяки, світять тим, хто чекає допомоги. Надаючи допомогу в цей нелегкий для всіх нас час, Ви даруєте не просто матеріальні цінності, а даєте надію, що разом ми подолаємо будь-які негаразди.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 328
Читати далі

Повідомлення в номер / Оточені турботою і увагою

13.05.2022

1ДітиОточені  турботою  і  увагою

Розкажу про сім'ю онучки Павлічук Олени Валентинівни, яка напередодні війни опинилася в скрутному становищі у зв'язку з хворобою дочки-немовляти, якій на той час  виповнилося вісім місяців.
Разом з чоловіком Юрієм виховують трьох неповнолітніх доньок (восьми, трьох з половиною років і немовля, яке зараз старається зробити перші кроки).
Проблема була в тому, що донька захворіла і батьки звернулися до лікарів. Був встановлений діагноз і призначене відповідне лікування. Періодично процес захворювання припинявся, але згодом відновлювався.
Лікарями було дано скерування на консультативний прийом лікарів в одну із клінік міста Києва. Консультацію призначили на 25 лютого. Виїзд з дітьми запланували на другу половину дня 24 лютого, який був відмінений в зв'язку з терористичними діями росіян. Але слава Богу, що консультацію призначили саме на цю добу. Можна уявити, що могло б статися з сім'єю, котра мала повертатися додому, адже 25 числа були вже зруйновані автомобільні дороги і міста навколо столиці. 
Декілька днів батьки перебували в розпачі, не знаючи, як діяти в подальшому. Але згодом в Україні почався процес виїзду дітей в дружні нам країни. Враховуючи всі "за" і "проти", батьки вирішили тимчасово виїхати в Польщу і там, можливо, знайти прихисток і лікування.
Під час подорожі батьки згадали, що в Варшаві живе мешканка Нововолинська, родичка Людмила, і зв'язалися з нею по телефону, розказавши про свої проблеми. Відповідь отримали зразу: "Приїжджайте в Варшаву за такою-то адресою".
Людмила, яка стала працювати прибиральницею у декількох родинах, розказала про біду сім'ї пану Янушу Вєчореку, який в недалекому  минулому був військовим лікарем збройних сил Польщі. Той взявся допомогти. Він виділив у своєму помешканні для сім'ї дві кімнати безоплатно. Кожен раз сім'ю приймав господар під час консультацій.
По приїзду пан Януш своїм транспортом відвіз сім'ю на прийом до лікаря спеціалізованої клініки, а українка, яка була в черзі на прийом до лікаря, зголосилася стати перекладачем між мамою і лікарем. 
З повагою і увагою лікарі вислухали маму, оглянули дитину, призначили необхідні аналізи і амбулаторне лікування. За їх рекомендацією періодично консультувалися в клініці з метою корегування лікування і процес виздоровлення успішно розпочався.
Отримавши дозвіл на певний період обійтися без консультативного нагляду дитини і рекомендацію в період загострення симптомів хвороби звернутися в клініку, сім'я скористалася цією порадою і повернулася в Ковель.
Сім'я Павлічуків і вся наша родина щиро дякують пану Янушу Вєчореку за щирість, доброзичливість і людяність. Подяка – й лікарям клініки за гуманне ставлення до наших потреб.
Дітки ж згадують, як пан Януш пригощав їх солодощами, а середня онучка кожен раз, збираючись у подорож, підбирала колір кофточки і казала: "Хочу такого кольору, як у пана Януша сорочка".
Зараз дитина здорова, симптоми хвороби не проявляються, але періодично необхідна консультація в спеціалізованій клініці.
А що проблеми наші вирішилися оперативно, то це – завдяки авторитету українців, які працюють за кордоном і користуються заслуженою повагою серед місцевих жителів. 
Гервасій СОБЧАК,
ветеран охорони здоров'я Ковельщини.
НА СВІТЛИНІ: парафіянки в день освячення пасхальних дарів в Свято- Благовіщенському соборі  – мама, онучка Олена і дочки Валерія, Емілія і Аделіна. До речі, двоє молодших Емілія і Аделіна були охрещені саме в цьому соборі настоятелем храму отцем Василем Мичком.
Фото з архіву автора.

Розкажу про сім'ю онучки Павлічук Олени Валентинівни, яка напередодні війни опинилася в скрутному становищі у зв'язку з хворобою дочки-немовляти, якій на той час  виповнилося вісім місяців. Разом з чоловіком Юрієм виховують трьох неповнолітніх доньок (восьми, трьох з половиною років і немовля, яке зараз старається зробити перші кроки).

Гервасій СОБЧАК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 328
Читати далі
  • 203
  • 204
  • 205
  • 206
  • 207
  • 208
  • 209
  • 210
  • 211
  • 212
  • 213

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2026