Коли перед очима проходять кадри з теленовин, фото поранених та загиблих Героїв, ми розуміємо, що слова «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» стали не просто словами з Гімну, а є символом нескореної душі, закликом для всіх і для кожного. 

З 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни  з російським агресором на Сході України, де  досі продовжуються  військові дії. З того часу минає ось уже восьмий рік, але, на жаль, далеко не кожен і не завжди згадує про мужніх, сміливих, хоробрих воїнів, які, не шкодуючи власного життя і здоров’я, зі зброєю в руках, захищають східний кордон України.

А наші хлопці, наші Герої, й досі перебувають в окопах, досі боронять нас від російського агресора, відважно боряться за Перемогу. Попри труднощі, невимовний біль, попри те, що кожен день доводиться переживати непоправні втрати, або повертатися додому і проходити курс довготривалого лікування. 

В рядах української армії стали до боротьби за незалежність України наші земляки. Вдивімося в їхні обличчя! Вони  — різного віку. Хтось зовсім недавно залишив стіни школи, хтось має дружину, дітей, онуків, а хтось – всім серцем і душею відданий рідній землі.

х  х  х

Перед зустріччю з ковельчанином Миколою Бобром, сержантом запасу 14-ої окремої механізованої бригади, який отримав травму  на війні з російськими загарбниками  і пройшов стежками війни з лютого 2015 по травень 2016 року, добряче хвилювалась. 

Хотілось душевно поспілкуватись, поговорити про той непростий час, коли наш земляк перебував на передових позиціях в населених пунктах Донбасу. А ще більше виникало бажання потиснути його  сильну руку  і подякувати дружині Людмилі   за відданість, терпіння, мудрість і любов, яка додавала бійцю  сили, мужності і віри.

Микола Миколайович Бобер народився в м. Ковелі у 1974 році, навчався у ЗОШ №5, по закінченню якої  пішов здобувати професію за спеціальністю «газоелектрозварювальник» в ПТУ №7. Після закінчення училища був призваний на військову строкову службу в лави Національної гвардії України, яку проходив в тодішній Автономній Республіці Крим. По завершенню служби проживав і працював у Рівному, звідки родом його батько Микола. В родині сержанта військових не було, але в його душі завжди жило почуття любові до України, бажання захищати її в разі потреби.

Обставини склались так, що чоловік повернувся у рідний Ковель, де народився і проживає не один рік. Тут зустрів свою долю – кохану дружину Людмилу, з якою виховують прекрасних дітей – доньку Валентину і сина Іллю. Микола Миколайович не лише мужній і порядний чоловік. Він — людина,  переконання і вчинки якого зворушують, спонукають замислитися, а його чуйне, хоробре серце – взірець відваги і патріотизму.  

— Пане Миколо, не страшно було свідомо йти на війну? Розкажіть про свою військову службу у цей непростий для нашої країни час.

— Вважаю, що кожен чоловік повинен  захищати рідних, близьких, домівку, Батьківщину. Від свого обов’язку не заховався, отримав повістку за місцем проживання. Спочатку потрапив на військові навчання у Старичі Львівської області (навчально-військовий Центр). Тут змінив військову професію і перекваліфікувався:  із заступника командира мотострілецького відділення пішов на посаду головного сержанта, або, якщо сказати простіше, «старшини». 

Після розподілу в Старичах призначений сержантом запасу 14-ої окремої механізованої бригади. До того, як потрапили у Донецьку область, пройшли військову підготовку у Рівненській, Черкаській, Дніпропетровській, Миколаївській  областях (славнозвісний полігон «Широкий лан»). 

А далі – служба у різних місцях дислокації  Донецької  області. У команді з іншими сержантами керував  одним із військових підрозділів. В населеному пункті «Зелений гай» (Донецька обл.) офіційно призначили командиром підрозділу Валерія Фісаюка,  а я залишився виконувати обов’язки головного сержанта підрозділу, який налічував 259 чоловік. Ми забезпечували наших військових пальним, обмундируванням,  боєприпасами. Підрозділ був задіяний в мотострілецькому батальйоні, артрозвідці. Наші хлопці навіть страви готували  для українських танкістів. Службу несли чесно і відповідально, незалежно від того, хто яку посаду обіймав.

— Миколо Миколайовичу,  неодноразово чую, що війна на Сході – переосмислення цінностей, зміна свідомості, а найголовніше – віра в Бога…

– Так. Після пережитого починаєш по-іншому дивитися на життя, задумуватись над тим, що міг би зробити набагато більше, з’являється відповідальність, адже за тобою стоять люди, в кожного з яких — сім’я. Дякуючи молитвам, непохитній вірі в Бога, ми міцно тримаємось на бойових позиціях.  Я не уявляю свого життя без своєї сім’ї, рідних, друзів і, звісно ж, бойових побратимів. 

— Пане сержанте, даруйте, що «торкаюся» минулого, нагадую вам про пережите, адже, наскільки знаю, у ваших військових колах не прийнято нарікати і про це говорити…

— Невідомо, що буде далі, але українські військові сили набагато зміцніли, ми навчились давати достойну відсіч ворогу. Тут не має значення, звідки хто приїхав, адже усіх єднає патріотизм. 

Не можу не згадати сьогодні кращих синів Ковельщини, Волині, з якими зводили військові стежки на Донеччині.  Це  — мудрий, завжди справедливий, сміливий ковельчанин Іван Хомюк (виконував обов’язки командира взводу матеріального забезпечення), сильні  і невтомні  Андрій Рибчук —  з Волі-Любитівської, Андрій Петрук — з Пісочного, Павло Кравчук — з Борщівки, хлопці з Каменя-Каширського, Ратного та інших куточків нашого славетного краю. Їхній подвиг – безцінний! Дякую вам, бойові товариші! 

Не в моїх правилах нарікати, чи розповідати про свої біди й переживання. Лише коротко скажу, що на війні з російським ворогом отримав травму.  

Якщо відверто, то психологів для нашого брата не існує, держава відсторонилася від проблем ветеранів, учасників АТО/ООС. Я не підтримую жодного політика, який нібито відстоює наші інтереси, але, насправді, це маніпуляція і популізм, тому, мабуть, я не дуже хотів давати Вам інтерв’ю, пані Світлано!

Найкраща психологічна підтримка для кожного військового – це сім’я. НЕ існує жодних ліків в світі, аби загоїти душевні і фізичні рани. Але любов і терпіння наших дружин, посмішка рідних дітей, онуків допомагають оговтатися від пережитого. Загалом, перебував у зоні бойових дій  з червня 2015 по травень 2016 р. Це був непростий для усіх нас період. Але нам вдалося вистояти і перебороти чимало труднощів.

Я безмежно кохаю свою дружину Людмилу, цілую її натруджені, ніжні руки і шаную  за велике і добре серце! Їй  стільки довелося пережити через мою службу на Сході. Пишаюся своїми дітьми – донькою Валентиною і сином Іллею, яких ми виховуємо в дусі патріотизму. Вони у нас – щирі патріоти й активісти, учасники багатьох патріотичних заходів і урочистостей. Донька має неабиякий хист до вивчення іноземних мов, а син – наша гордість, опановує військове мистецтво у секції рукопашного бою. 

— Миколо Миколайовичу, 24 серпня ц.р. у Києві після військового параду на Хрещатику з нагоди 30-річчя Незалежності України відбувся Марш її захисників, у якому взяли участь ветерани АТО, серед яких цю почесну місію виконували ковельчани. Відомо, що Ви були безпосереднім учасником цієї події… 

— Так, для кожного з нас це була  непересічна і важлива подія.  На цьому Марші прапор Волинської області розпочав нести депутат Ковельської міської ради, підполковник запасу морської піхоти Володимир Шпіка, який передав мені право продовжити виконувати цю почесну місію. У Марші брали участь 7 ветеранів АТО з Ковеля, а також волонтер Сергій Приходько, який працює стоматологом.

…Після військового параду був збір біля приміщення університету імені  Тараса Шевченка, тоді спустилися вниз до Бессарабського ринку, а звідти пройшли пішою ходою по усьому Хрещатику. 

Зустрів військових побратимів. Щиро радію зустрічі із своїм добрим знайомим, українським письменником Владом Якушевим, котрий написав знаменитий роман «Карателі», в якому описуються події російсько-української війни у 2015-2016 роках. Такі моменти зігрівають душу, хочеться жити, вірити, радіти.

Дай, Боже, усім  любові, терпіння і мудрості! Дай, Боже, усім дочекатись зі Сходу своїх синів, чоловіків, братів, коханих живими і здоровими! Нехай, нарешті, закінчиться ця клята війна! Молю про це Бога…

Розмову вела 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: представники ГО “Ветеранів та волонтерів АТО/ООС” м. Ковеля; сержант Микола БОБЕР з дружиною Людмилою,  донькою Валентиною та сином Іллею;  під час Маршу захисників Вітчизни на Хрещатику разом з військовими побратимами.

Фото з домашнього архіву.

l

P. S. Війна, яка триває восьмий рік на Сході рідної Вітчизни, – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. І ми не маємо права забувати про наших військовослужбовців, ветеранів АТО/ООС, які боронили і  боронять незалежність нашої держави для того, щоб  життя продовжувалось, щоби світило Сонце і сміялись українські діти у своїй рідній Україні!

С. Т. 

Коли перед очима проходять кадри з теленовин, фото поранених та загиблих Героїв, ми розуміємо, що слова «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» стали не просто словами з Гімну, а є символом нескореної душі, закликом для всіх і для кожного. 

З 2014 року наша країна знаходиться в стані неоголошеної війни  з російським агресором на Сході України, де  досі продовжуються  військові дії. З того часу минає ось уже восьмий рік, але, на жаль, далеко не кожен і не завжди згадує про мужніх, сміливих, хоробрих воїнів, які, не шкодуючи власного життя і здоров’я, зі зброєю в руках, захищають східний кордон України.

А наші хлопці, наші Герої, й досі перебувають в окопах, досі боронять нас від російського агресора, відважно боряться за Перемогу. Попри труднощі, невимовний біль, попри те, що кожен день доводиться переживати непоправні втрати, або повертатися додому і проходити курс довготривалого лікування. 

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 553

І досі вважаєте, що благодійність може бути цікавою лише незначній кількості людей, вірите, що не існує способів привернути увагу громадськості до діяльності невеликих регіональних фондів? Донині виникає думка, що благодійність неможливо інтегрувати в мережу, а від самого процесу ніхто не здатний отримати насолоду й задовольнити власні інтереси? Соціальний проєкт «AskChallenge» яскраво доводить, що всі ці сумніви даремні, а благодійний процес в Україні ще зможе отримати друге дихання. 

Як народилася ідея створити проект «AskChallenge»

Проєкт «AskChallenge» був створений, насамперед, з метою зробити цей світ кращим. У декого, безсумнівно, виникає запитання: навіщо створювати проєкт, який не приносить прибутку засновникам? Єдине, що мотивує нас працювати над розвитком проєкту й надалі, – це можливість долучити до благодійності значну кількість людей і врятувати завдяки цьому чимало життів. 

Із платформою «AskChallenge» кожен здатен надати матеріальну підтримку похилим людям, дітям-сиротам, тяжкохворим людям чи безпритульним тваринам (залежно від обраного фонду). Саме можливість врятувати чиєсь життя й при цьому мотивувати інших людей робити добрі справи надихають нас удосконалювати платформу й робити все можливе, щоб про неї дізналося якомога більше українців.

Чому платформа «AskChallenge» зараз особливо актуальна

Платформа «AskChallenge» завдяки цікавому формату спілкування з відомими особистостями змогла залучити до благодійності увагу тисячі нових людей. За даними соціологічних опитувань, в Україні бере участь у благодійності менше третини населення. Решта ж не мають інтересу або стимулу створювати благо. 

Платформа «AskChallenge» робить процес благодійності цікавим і захопливим, створюючи додаткову мотивацію - спілкування з відомими людьми. Не щодня випадає нагода отримати відповідь від свого кумира. Але зараз це стало простіше й більш інтерактивно: усього лише за невеликий внесок будь-якому благодійному фонду користувач отримує персональну відео-відповідь. Із розвитком проєкту до нашої ініціативи долучається щоразу більше людей, охочих поставити запитання зіркам. 

Співпраця з відомими особистостями

На сьогоднішній день в проєкті «AskChallenge» вже бере участь більше 300 популярних особистостей, готових відповідати на інтригуючі запитання заради популяризації благодійності в Україні. Понад 1000 запитань уже знайшло своїх одержувачів. Ми запрошуємо взяти участь у проєкті людей із різних сфер діяльності, які вже досягли успіху у своїй царині і готові дати поради, настанови чи просто мотиваційні слова будь-кому охочому. 

Проєкт «AskChallenge» унікальний, оскільки ніколи раніше в Україні не створювали платформу, яка б не тільки надавала людям можливість поспілкуватися з відомими особистостями з різних галузей, але ще й популяризувала благодійність і надихала інших на добрі справи. Саме незвичайний формат і здатність підтримати українські благодійні фонди й привертають увагу зірок, які охоче доєднуються до участі в проєкті. Не оминули увагою діяльність платформи «AskChallenge» навіть такі популярні в Україні особистості, як абсолютна світова чемпіонка з пауерліфтингу Анна Куркуріна, дизайнер з міжнародним ім’ям Лілія Літковська (на знімку), головний редактор «Cosmopolitan» Олександра Буринська. 

Людина абсолютно різного віку може знайти на сайті цікавого для себе зіркового співрозмовника: чи то підліток, який цікавиться модою, чи то бабуся, яка хоче дізнатися щодо нових технік в’язання. 

Слідкуючи за оновленнями на сторінці проєкту в Інстаграмі й безпосередньо на сайті «AskChallenge», можна натрапити навіть на свого кумира й отримати омріяну відповідь на будь-яке інтригуюче запитання.

Чому проєкту «AskChallenge» довіряють?

Мета платформи - зробити процес благодійності цікавим і захопливим завдяки нестандартному формату - спілкуванню з зірками за донати фондам. Донат надходить відразу на рахунок фонду, і ми не утримуємо жодного відсотка з благодійних транзакцій. Наразі проєкт розвивається невеликою командою саме як соціальна ініціатива. Творці проєкту прагнуть популяризувати не лише провідні благодійні фонди країни, але ознайомити громадськість із діяльністю маловідомих регіональних фондів. 

Що більше людей знатиме про них, то більше життів вдасться врятувати! На сьогодні завдяки платформі «AskChallenge» кожен має можливість пожертвувати будь-яку суму благодійним фондам «Tabletochki», «Сіріус», «HappyPaw» і «Майбутнє сиріт» і бути впевненим, що гроші підуть на підтримку тих, хто її зараз найбільше потребує. 

Тож платформа «AskChallenge» створила унікальну можливість дізнатися відповідь на своє заповітне запитання від зірки або порадитися з кращими фахівцями своєї справи в Україні, і при цьому створити благо. Участь у проєкті дозволяє не тільки задовольнити інтерес й отримати персональну відео-відповідь, але й зробити світ трохи кращим.

Щоб приєднатися до проєкту «AskChallenge» вже зараз і надіслати запитання кумиру за благодійність, переходь на сайт за посиланням https://askchallenge.com/. 

Катерина ОЖЕРЕЛЬЦЕВА.

І досі вважаєте, що благодійність може бути цікавою лише незначній кількості людей, вірите, що не існує способів привернути увагу громадськості до діяльності невеликих регіональних фондів? Донині виникає думка, що благодійність неможливо інтегрувати в мережу, а від самого процесу ніхто не здатний отримати насолоду й задовольнити власні інтереси? Соціальний проєкт «AskChallenge» яскраво доводить, що всі ці сумніви даремні, а благодійний процес в Україні ще зможе отримати друге дихання. 

Проєкт «AskChallenge» був створений, насамперед, з метою зробити цей світ кращим. У декого, безсумнівно, виникає запитання: навіщо створювати проєкт, який не приносить прибутку засновникам? Єдине, що мотивує нас працювати над розвитком проєкту й надалі, – це можливість долучити до благодійності значну кількість людей і врятувати завдяки цьому чимало життів. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 239

Стандарт надання медичної допомоги «Коронавірусна інфекція» постійно актуалізується, майже щомісяця, з урахуванням оновлених рекомендацій ВООЗ, СDC, ЕCDC. Так, 8 вересня внесені зміни до наказу МОЗ від 28.03.2020, № 722 «Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)». 

Ми підготували огляд деяких змін і пропонуємо з ним ознайомитися.

Кому будуть проводити експрес-тестування?

Зміни розширюють перелік осіб, яким проводитимуть попереднє скринінгове обстеження на визначення антигену SARS-CoV-2 з використанням швидких тестів та/або тесту на визначення антигену SARS-CoV-2 методом ІФА.

Це особи, які:

n є медичними працівниками, які надають медичну допомогу та/або доглядають за пацієнтами, хворими на COVID-19;

n є працівниками лабораторій, які працюють зі зразками з дихальних шляхів, отриманими від пацієнтів, хворих на COVID-19;

n є працівниками патологоанатомічних, судово-медичних бюро, відділень, які беруть участь у розтині тіла, у тому числі взятті зразків;

n є іншими медичними та фармацевтичними працівниками;

n є пацієнтами, що потребують планової госпіталізації, та не мають ознак тяжкого гострого респіраторного синдрому та/або інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ);

n є соціальними працівниками;

n є працівниками Національної поліції України, Служби безпеки Президента України, Управління державної охорони та інші особи, які контактують із Президентом України;

n є працівниками Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України; працівниками Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;

n є призовниками, військовослужбовцями;

n є працівниками закладів закритого типу;

n перетинають контрольні пункт в’їзду-виїзду;

n мають бути протестовані у ході розслідування спалаху захворюваності;

Якщо немає можливості провести експрес-тестування з використанням швидких тестів на визначення антигену SARS-CoV-2, осіб із перших п’яти категорій у списку вище тестуватимуть із використанням методу ПЛР.

Замість трьох днів –один 

Лікар, який надає медичну допомогу в амбулаторних умовах, повинен інформувати центр контролю та профілактики захворювань МОЗ за адміністративно-територіальною належністю про результат лікування та/або припинення самоізоляції осіб, які підлягали визначенню підтвердженого випадку COVID-19, не пізніше ніж через 1 день від дати, коли він стане відомим.

Раніше у лікарів на це було три дні.

Контактні вакциновані особи не самоізолюються

Моніторинг та спостереження за контактними особами встановлюється на період 14 днів від останнього контакту із підтвердженим або ймовірним випадком, незалежно від того, чи була контактна особа вакцинована проти COVID, чи ні.

Контактні особи, які отримали повний курс вакцинації, а також ті, хто перехворів на COVID-19 протягом останніх 6 місяців (з документальним підтвердженням), за відсутності симптомів не мають самоізолюватися. Якщо ж симптоми COVID-19 з’являються, особа має пройти обстеження на визначення антигену SARS-CoV-2 з використанням швидких тестів та/або тесту на визначення антигену SARS-CoV-2 методом ІФА (а в разі неможливості - методом ПЛР) та самоізолюватися до отримання результату обстеження. Якщо він позитивний, щодо особи вживаються всі  заходи як до такої, яка має COVID-19.

Контактні особи, незалежно від того, є в них симптоми чи немає, мають пройти тестування на 5-7 день після контакту та перебувати на самоізоляції. Припинити самоізоляцію можна при отриманні негативного результату тесту.

Із повним переліком змін можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3l7yQH1

реліз на сайті - https://moz.gov.ua/article/news/moz-onoviv-standarti-medichnoi-dopomogi-pacientam-z--covid-19 

Пресслужба Міністерства охорони здоров'я.

Стандарт надання медичної допомоги «Коронавірусна інфекція» постійно актуалізується, майже щомісяця, з урахуванням оновлених рекомендацій ВООЗ, СDC, ЕCDC. Так, 8 вересня внесені зміни до наказу МОЗ від 28.03.2020, № 722 «Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)». 

Ми підготували огляд деяких змін і пропонуємо з ним ознайомитися.

Зміни розширюють перелік осіб, яким проводитимуть попереднє скринінгове обстеження на визначення антигену SARS-CoV-2 з використанням швидких тестів та/або тесту на визначення антигену SARS-CoV-2 методом ІФА.

Це особи, які:

є медичними працівниками, які надають медичну допомогу та/або доглядають за пацієнтами, хворими на COVID-19;

•  є працівниками лабораторій, які працюють зі зразками з дихальних шляхів, отриманими від пацієнтів, хворих на COVID-19;
•  є працівниками патологоанатомічних, судово-медичних бюро, відділень, які беруть участь у розтині тіла, у тому числі взятті зразків;
•  є іншими медичними та фармацевтичними працівниками;
•  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 210

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 212

Гороскоп

з 13 по 19 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 204

«Час невпинно біжить». Ця фраза усім давно відома, але кожен  розуміє її по-своєму, в інтерпретації власного життя, досвіду. 

Нещодавно наче ходили в школу, чекали перше вересня, щоб приміряти нові наряди, похвалитись перед однокласниками новим шкільним приладдям. Чекала осені дітвора, щоб на вихідних їздити по грибочки в ліс, дозбирати вражай на полях, городах, посмакувати молочної каші зі стиглого  гарбуза, позбирати  стиглі горіхи. 

І так рік за роком аж до 11-го класу минало дитинство.  Випуск у доросле життя з маленького селища Голоби у Київ. Дорога далека, але раз в 1-2 місяці обов’язково приїжджала додому, на свою батьківщину, де виросла, де осінь пахне стиглими фруктами, овочами, смажанкою з грибів.

Щоразу, під’їжджаючи додому, мене переповнюють трепетні почуття. Поїзд прибуває рано-вранці. Сходжу на перон і швиденько біжу з валізою до бабусі, яка завжди зустрічає.

Ідемо вулицею додому, хоча часто приїжджаю, а все одно  відчуваю всюди зміни. Заходжу в будинок, вітаюсь з дідусем, все подвір’я навколо обійду, обов’язково подивлюся,  що, де, як по господарству. Мені завжди було цікаво це,  я намагалась у всі питання вникнути, допомогти. 

І як час все змінює!  Дідуся вже нема з нами 2 роки. Нема з ким ходити по гриби, ніхто не бажає зранку  доброго здоров’я, не каже: «Одягайся, щоб не змерзла». Не встиг побачити дідусь таких чудових  найменших правнучків.

А зараз  розповідь синам про доброго і щедрого дідуся навіює мені чудові спогади дитинства і юності в Голобах.

l

...Закінчилося літо... Вже чути курликання журавлів, достигає червона калина біля криниці, і всюди на подвір’ї цвітуть чорнобривці. 

Бабуся докопує картоплю. Намагаємося домогти, але її ентузіазм і жага до  праці частіше змушують нас робити інші справи по господарству. Це радує, що  в бабусі є  ще сили і енергія працювати й рухатися.

Вже осінь на календарі. Вересневі  вечори і ранки такі холодні, часті дощі і важкі сірі хмарі ніби  намагаються загнати в депресію. Осіння прохолода завжди давала можливість  освіжити думки після спекотного, ще наче літнього дня. Бувають такі теплі дні в осені. Але зараз осіння осінь...Вона ще поки з зеленими листочками, з останнім теплим сонечком, з вітряними і похмурими днями, з блакитним небом, з туманом, дощем  і наче вже  з морозним повітрям. Осінь  така, як є.

Миттю полетіло літо, не встигли і нагрітись. Миттю пролетіли 30 років мого життя. Час змінює нас, наше ставлення до багатьох речей, вчить цінувати живих, берегти їх, допомогати своїм найріднішим  і тим,  хто потребує уваги. Такі думки, моє осмислення життя, цінності сім’ї.

l

Допиваючи чай на ганку, дивлюся на зорі.

Сьогодні гарний вечір, і видно дуже чітко зірки на небі. Як же чудово спостерігати за ними на батьківщині. Такий холодний вечір, але так тепло на душі і  так добре,  коли є до кого приїхати у Голоби.

Ностальгія за дитинством, за прекрасним безтурботним періодом життя на рідній Волині, де найдорожчі люди, де на столі все завжди гаряче і смачне, де  свіже  повітря, де я маленька завжди там, в моїх Голобах.

Людмила ЖАБСЬКА.

«Час невпинно біжить». Ця фраза усім давно відома, але кожен  розуміє її по-своєму, в інтерпретації власного життя, досвіду. 

Нещодавно наче ходили в школу, чекали перше вересня, щоб приміряти нові наряди, похвалитись перед однокласниками новим шкільним приладдям. Чекала осені дітвора, щоб на вихідних їздити по грибочки в ліс, дозбирати вражай на полях, городах, посмакувати молочної каші зі стиглого  гарбуза, позбирати  стиглі горіхи. 

І так рік за роком аж до 11-го класу минало дитинство.  Випуск у доросле життя з маленького селища Голоби у Київ. Дорога далека, але раз в 1-2 місяці обов’язково приїжджала додому, на свою батьківщину, де виросла, де осінь пахне стиглими фруктами, овочами, смажанкою з грибів.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 281

Станіслав Самолюк: 

«Моя мета – Париж!»

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 281

А чи знали ви, що театр працює особливим чином? У театрі немає канікул чи відпусток, а є  так звані  театральні сезони. Сезон у театрі триває з початку осені до початку, а іноді й до середини літа. Потім можуть бути гастролі чи фестивалі, невеличкий відпочинок і   знову – в “бій”.

Театр-студія "10 ряд 10 місце" закривав свій четвертий театральний сезон на початку липня яскраво та феєрично - прем'єрою дитячої студії "Неймовірні пригоди в Країні Ляльок, або головна таємниця Золотого ключика" та театралізованими історичними перформансами "Ковельські легенди" до Дня міста Ковеля з дорослим складом театру. Крім того, незадовго до завершення театрального сезону театр-студія "10 ряд 10 місце" запрошував ковельчан на майстер-клас з акторської майстерності та театрального мистецтва. 

На гостей чекав цілий спектр різноманітних цікавих завдань та вправ - можливість зазирнути у підготовчий процес яскравих вистав та постановок, зрозуміти, як працюють актори на заняттях та репетиціях, спробувати і самому побути актором.

Робота з емоціями, вправи на ритмопластику, пластичну та мімічну виразність, а також – зняття психологічних та м'язових затисків, пантоміма, робота з партнером, і навіть практичні завдання – справжні театральні етюди – усі учасники   були молодці:  активно працювали та заслуговували на аплодисменти.

Глядачі та шанувальники театру просили, аби перерва у дійствах була не надто довга, і хіба ж ми можемо розчарувати їх? Тож, до Дня Незалежності, не дивлячись на негоду, колектив "10 ряд 10 місце" організував дитяче свято   "Країна дитячих мрій" та квест "У пошуках панського скарбу". І хай через сильний дощ діток було небагато, але разом з нашими моряками та піратами вони вирушили у навколосвітню подорож   усіма континентами. 

У плаванні морями та океанами юні мореплавці та шукачі пригод вчились разом долати труднощі, допомагати один одному, командою перемагати перешкоди, а разом з тим і гратись, і співати, й танцювати, й розгадувати таємничі ребуси, загадки та справжні піратські шифри - криптограми. А на кожному континенті за правильно виконане  завдання команди отримували фрагмент загадкового пазлу, в фіналі склавши красиву карту України і знайшовши у винагороду величезну скриню зі скарбами.

А згодом актори перевтілились в улюблені образи історичних персонажів з "Легенди про Ковель". І навіть без фотозон дарували оточуючим гарний настрій та вітали гостей зі святом.

Попереду – новий, п'ятий сезон. Він буде для нас особливим, адже ми вперше даватимемо афіші вже у новому статусі - у званнях "народний" дорослим складом та "зразковий" дитячою студією, що надзвичайно приємно. Тож ми готуємось і далі приємно дивувати та радувати своїх глядачів та шанувальників. Отже, слідкуйте за інтернет-сторінками театру та анонсами.

А також  запрошуємо всіх небайдужих, натхненних, талановитих людей – дітей та дорослих, хто так само любить театр, як і ми, у нашу велику творчу родину!

Приєднуйтесь до нас, відкривайте у собі нові таланти та можливості, бо театр – це не просто хобі чи захоплення, це – спосіб життя, його продовження!

Альона МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА, 

керівник Народного театру-студії “10 ряд 10 місце”.

А чи знали ви, що театр працює особливим чином? У театрі немає канікул чи відпусток, а є  так звані  театральні сезони. Сезон у театрі триває з початку осені до початку, а іноді й до середини літа. Потім можуть бути гастролі чи фестивалі, невеличкий відпочинок і   знову – в “бій”.

Театр-студія "10 ряд 10 місце" закривав свій четвертий театральний сезон на початку липня яскраво та феєрично - прем'єрою дитячої студії "Неймовірні пригоди в Країні Ляльок, або головна таємниця Золотого ключика" та театралізованими історичними перформансами "Ковельські легенди" до Дня міста Ковеля з дорослим складом театру. Крім того, незадовго до завершення театрального сезону театр-студія "10 ряд 10 місце" запрошував ковельчан на майстер-клас з акторської майстерності та театрального мистецтва. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 309

З 23 по 28 серпня ц. р. у мальовничому селі Пульмо Шацької територіальної громади Ковельського району в рамках навчально-тренувального збору відбулися спортивні змагання "Кубок Світязя" з БОЧА-2021 серед людей з ураженнями опорно-рухового апарату.

Захід зініційований громадською організацією "Асоціація осіб з інвалідністю  "Добродія в дії " міста Ковеля завдяки сприянню і підтримці Центру відпочинку релігійної місії "Карітас-Спес" Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви, Ковельської райдержадміністрації, Ковельської районної ради, Шацької селищної ради, Шацького національного природного парку Державного агенства лісових ресурсів України, Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю "Інваспорт".

Загалом до Пульмо приїхало 58 осіб з Голобської, Колодяжненської, Поромнівської, Цуманської, Турійської, Дубівської, Маневичівської територіальних громад, міст Ковеля і Золочева Львівської області та  Києва. Із спортсменів Волині було сформовано дві команди: “Ковель” і “Волинь-об'єднана”.

Змагання відбувались в індивідуальних, парних та командних дисциплінах.   Після насичених днів змагань головний суддя Володимир Кравчук оголосив результати. Серед переможців і призерів багато представників Ковельщини.

Особисті змагання клас ВС1: II місце — Шевчук Софія (м. Ковель).

Особисті змагання клас ВС2: І місце — Вакульський Олександр (м. Ковель); III місце — Гелетуха Олег (м. Ковель).

Особисті змагання клас ВС4: II місце — Негура Василь (“Волинь-об'єднана”); III місце — Ніколаєв Юрій (“Волинь-об'єднана”).

Особисті змагання клас ВС5/опен: І місце — Джала Руслан (м. Ковель); II — Барбарук Олександр (“Волинь-об'єднана”); III — Паталій Борис (“Волинь-об'єднана”).

Парні змагання клас ВС4-ВС5-опен: І місце — Репета Роман (“Волинь-об'єднана”); II — Барбарук Олександр та Паталій Борис (“Волинь-об'єднана”); III — Яренчук Ольга та Джала Руслан (м. Ковель). 

Командні змагання ВС1/ВС2: І місце — Вакульський Олександр, Гелетуха Олег, Панчук Анастасія та Шевчук Софія (м. Ковель).

Переможці та призери були нагороджені дипломами та медалями. Згідно з Положенням загальнокомандну першість визначили за найбільшою сумою набраних очок учасниками змагань у всіх видах програми. Отже, “Волинь-об'єднана” завоювала друге місце, а Кубок Світязя з гри в боча дістався комаді міста Ковеля.

Шацький селищний голова Сергій Карпук вручив Подяку голові громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" Володимиру Кравчуку за професійну майстерність і наполегливість у досягнені спортивних цілей вихованців-бочистів, відданість своїй справі та активну життєву позицію. 

Від організаторів учасники змагань та гості отримали календарі "Кубок Світязя з БОЧА-2022", футболки з логотипом даного заходу, а команди — книгу-фотоальбом "Шацький національний природний парк". Від громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" за сприяння в проведенні "Кубок Світязя" з БОЧА отримали Подяки: Ольга Черен — голова Ковельської райдержадміністрації, Вячеслав Шворак — голова Ковельської районної ради, Сергій Книш — перший заступник голови Ковельської райдержадміністрації, Сергій Карпук — голова Шацької селищної ради, Марія Христецька — директор Шацького національного природного парку Державного агенства лісових ресурсів України, Віктор Галан-Влащук — начальник Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю "Інваспорт", Роман Бурник — директор центру відпочинку Релігійної місії "Карітас-Спес" Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви, Оксана Тумік — староста села Пульмо, Сергій Боярчук — депутат Шацької селищної ради, Віктор Козак — депутат Волинської обласної ради, Василь Печук — підприємець, Віктор Бондарук — директор Пульмівського Будинку Культури, Іра Штань, Любов Кобель, Валентина Шкабко, Світлана Колос, Володимир Шульга — волонтери.

Невелике похолодання та дощ не зіпсували активний відпочинок. У вільний від змагань час учасники відвідали "Парк Живих Динозаврів". Помилувались озером Світязь — одним із найбільших озер України та східної Європи (багато хто вперше побував на цьому озері). Посиділи біля вогнища, покуштували смачну страву угорської національної кухні — "бограч", яку готували з любов'ю Віктор Мороз та Людмила Сахарук для усіх присутніх, а іншого дня смакували сомиками від Шацького національного природного парку Державного агенства лісових ресурсів України. 

Були турніри "Боча-Бол", "Боча-Піраміда", “Риболовля”, освоювали навики стрільби з лука, навчались виготовляти ангеликів з бісеру  (майстер-клас провела Ольга Яренчук). 

Результати відпочинкових турнірів з "Боча-Болу", "Боча-Піраміда", "Риболовлі".

БОЧА. Особисті змагання клас діти до 12 років: I місце — Мороз Назарій (с. Волошки); II — Клімчук Серафима (смт Маневичі); III — Гелетуха Олексій (м. Ковель).

“Боча-Бол” діти до 12 років: I  місце — Мороз Назарій (с. Волошки); II — Клімчук Серафима (смт Маневичі); III  —  Джала Яна (с. Дубове).

“Боча-Піраміда” діти до 12 років: I місце — Гелетуха Олексій (м. Ковель); II — Мороз Назарій (с. Волошки).

“Риболовля”: I місце — Мороз Назар (с. Волошки) та Кламчук Серафима (смт  Маневичі); II місце — Паталій Богдана (с. Погіньки); III —Сахарук Вадим (м. Ковель).

Учасники турнірів також отримали дипломи за зайняті місця від громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії".

Щиро дякуємо нашим супроводжуючим —  Лисюк Олені, Ринковській Світлані, Гелетусі Олексію, Морозу Назару, Гуралю Богдану, Борисяк Ганні, Рущак Анні, Борисяк Петру, Протазановій Раїсі, Падалці Світлані, Стельмах Ірині, Мокєєвій Лідії, Кабан Ользі, Шевчук Катерині, Джалі Яні, Клімчук Галині, Клімчук Серафимі, Клімчук Володимиру.

Дякуємо за суддівство та терпіння — Вакульській Наталії, Гелетусі Галині, Сахарук Людмилі, Сахарук Вадиму, Морозу Віктору, Паталій Богдані.

Величезна шана та подяка від всіх бочистів — головному судді, нашому дорогому тренеру-викладачу Володимиру Кравчуку.

Щира подяка — водіям Панечку Михайлові та Роману, за дизайн календаря та банера — Дмитру Ануфрієву, другу з Казахстана, рекламному агенству "Аrt-Vinil" та Біленцю Олегу.

Висловлюємо особливу подяку добродію із Німеччини Грегору Мюллєру.

Ольга Яренчук,

прес-секретар                                                    ГО "АСОЦІАЦІЯ ОСІБ 

З ІНВАЛІДНІСТЮ “ДОБРОДІЯ В ДІЇ”.

З 23 по 28 серпня ц. р. у мальовничому селі Пульмо Шацької територіальної громади Ковельського району в рамках навчально-тренувального збору відбулися спортивні змагання "Кубок Світязя" з БОЧА-2021 серед людей з ураженнями опорно-рухового апарату.

Захід зініційований громадською організацією "Асоціація осіб з інвалідністю  "Добродія в дії " міста Ковеля завдяки сприянню і підтримці Центру відпочинку релігійної місії "Карітас-Спес" Луцької дієцезії Римо-Католицької Церкви, Ковельської райдержадміністрації, Ковельської районної ради, Шацької селищної ради, Шацького національного природного парку Державного агенства лісових ресурсів України, Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю "Інваспорт".

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 339

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 223