Уряд розширив напрями та механізми надання державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції у 2020 році. За державною програмою передбачені видатки в обсязі 1 млрд. грн.

Про це йдеться у Постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р., № 395, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Зокрема, згідно із Постановою у 2020 році бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку за такими напрямами: 1) спеціальна бюджетна дотація за наявні бджолосім'ї; 2) часткове відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення племінних тварин, а саме телиць, нетелей, корів молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напряму продуктивності, свинок та кнурців, вівцематок, баранів, ярок, бджолиних пакетів, бджолиних маток, сперми бугаїв і кнурів та ембріонів великої рогатої худоби, які мають племінну (генетичну) цінність; 3) часткове відшкодування вартості будівництва та/або реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, доїльних залів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції; 4) часткова компенсація вартості будівництва та/або реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, доїльних залів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції в частині витрат, профінансованих без урахування ПДВ за рахунок банківських кредитів; 5) часткове відшкодування сільськогосподарським товаровиробникам вартості будівництва та/або реконструкції підприємств із зберігання та переробки зерна; 6) погашення бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства, за попередній бюджетний період.

Так, на рівні в державі вперше буде виплачуватися дотація за бджолосім'ї – на безповоротній основі фізичним особам та суб'єктам господарювання, які є власниками бджолосімей, за наявні в поточному році від 10 до 300 бджолосімей у розмірі 200 гривень за бджолосім'ю. У разі наявності більше ніж 300 бджолосімей максимальний розмір дотації ставить 60 000 гривень одному отримувачу.

Для отримання дотації за бджолосім'ї фізичні особи та суб'єкти господарювання, які є власниками бджолосімей, звертаються з документами до відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, але не пізніше 1 жовтня поточного року. До слова перелік документів визначений згідно із вищезгаданою Постановою.

Опісля органи місцевого самоврядування до 10 жовтня складають відомість фізичних осіб та суб'єктів господарювання, які є власниками бджолосімей і мають право на отримання дотації за бджолосім'ї та подають її структурному підрозділу облдержадміністрацій з питань агропромислового розвитку. Далі ж усе надсилається Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, яке й здійснює фінансування. Кошти безпосередньо приходитимуть на рахунки власників бджолосімей.

Тож голова обласної державної адміністрації Юрій Погуляйко відзначив, що необхідно аби керівники місцевих рад відповідально поставилися до цього, бо від цього залежить скільки та як швидко господарники отримають допомогу від держави. Саме очільники місцевих громад знають місцевих пасічників і повинні допомогти  у цьому питанні.

Важливо: підставою для внесення до відомості на отримання дотації за бджолосім'ї є реєстрація потужності фізичної особи або суб'єкта господарювання, які є власниками бджолосімей, у Державному реєстрі потужностей операторів ринку.

Детальну інформацію про державну підтримку тваринництва та сільгоспвиробників можна отримати в управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації.

Управління інформаційної політики та цифрової трансформації облдержадміністрації.

Уряд розширив напрями та механізми надання державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції у 2020 році. За державною програмою передбачені видатки в обсязі 1 млрд. грн.

Про це йдеться у Постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р., № 395, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 404

“Зелені” свята ознаменувалися для ковельчан Олега та Наталії РИЖКІВ світлою і радісною подією — хрещенням третьої донечки Софійки.

НА ЗНІМКУ: щасливі батьки із донечками Анастасійкою, Соломійкою та Софійкою.

Фото Ігоря ЛИХОБИЦЬКОГО.

“Зелені” свята ознаменувалися для ковельчан Олега та Наталії РИЖКІВ світлою і радісною подією — хрещенням третьої донечки Софійки.

НА ЗНІМКУ: щасливі батьки із донечками Анастасійкою, Соломійкою та Софійкою.

Фото Ігоря ЛИХОБИЦЬКОГО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 385

Гороскоп

з 15 по 21 червня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 481

“Зелені” свята — одні з найулюбленіших в українського народу.  У ці дні християни відзначають святу Трійцю, або П’ятидесятницю, зішестя Святого Духа. З цієї нагоди у кожній родині наводять лад у домівці, прикрашають подвір’я зеленню, готують щедро накриті столи з тим, щоб радо зустріти гостей, котрі можуть завітати. В багатьох селах у такий день — храмові свята, які проходять урочисто й піднесено.

Шанують, примножують, бережуть і передають із покоління в покоління ці гарні традиції й у родинах наших юних читачок, подружок-однокласниць Христини ТРОЦЮК, Мар’яни КОНДРАШОВОЇ та Анни ЦЮРИ, яких ви бачите на знімку. Тож у  дівчаток гарний передсвятковий настрій. 

Нехай же  “Зелені” свята принесуть у їх домівки та всім читачам “Вістей Ковельщини” мир, радість, благодать, здоров’я і щастя!  Бажаємо зустріти цей величний і радісний день з добрими надіями, світлими помислами та гідними справами, з вірою у щасливе майбуття!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

“Зелені” свята — одні з найулюбленіших в українського народу.  У ці дні християни відзначають святу Трійцю, або П’ятидесятницю, зішестя Святого Духа. З цієї нагоди у кожній родині наводять лад у домівці, прикрашають подвір’я зеленню, готують щедро накриті столи з тим, щоб радо зустріти гостей, котрі можуть завітати. В багатьох селах у такий день — храмові свята, які проходять урочисто й піднесено.

Шанують, примножують, бережуть і передають із покоління в покоління ці гарні традиції й у родинах наших юних читачок, подружок-однокласниць Христини ТРОЦЮК, Мар’яни КОНДРАШОВОЇ та Анни ЦЮРИ, яких ви бачите на знімку. Тож у  дівчаток гарний передсвятковий настрій. 

Нехай же  “Зелені” свята принесуть у їх домівки та всім читачам “Вістей Ковельщини” мир, радість, благодать, здоров’я і щастя!  Бажаємо зустріти цей величний і радісний день з добрими надіями, світлими помислами та гідними справами, з вірою у щасливе майбуття!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 389

Погода в Ковелі 

4 - 10 червня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 347

Пограбували голобчанина

У Ковельському районі поліцейські оперативно затримали двох підозрюваних у грабежі.

Ввечері, на узбіччі автодороги "Ковель-Луцьк" у селищі Голоби, двоє зловмисників побили та пограбували 27-річного місцевого жителя. У потерпілого відібрали гроші та особисті речі. Сума завданих матеріальних збитків становить понад 5 тис. грн.

Співробітники групи реагування патрульної поліції оперативно встановили, що до вчинення кримінального правопорушення причетні двоє раніше судимих місцевих жителів, 25 та 23 років. Частину викраденого вилучили.

Слідчі відомості внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 186 (Грабіж) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає від чотирьох до шести років позбавлення волі. Триває слідство.

Сектор комунікації поліції  Волинської області.

ДТП у Ковелі

Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої авто перевернулося на дах, трапилась 1 червня у місті Ковелі на перехресті вулиці Шевченка із "Варшавкою" (так називають трасу М 07 Київ-Ковель-контрольно-пропускний пункт "Ягодин"). У салоні автомобіля перебувало два таксисти із Луцька.

Про це Інформаційному агентству "Волинські Новини" повідомив один із таксистів, який знаходився у салоні автомобіля Nissan.

Дорожньо-транспортний інцидент трапився близько 13-ї години.

Як пояснив постраждалий у ДТП таксист, який на момент аварії перебував на пасажирському сидінні поруч із водієм автомобіля Nissan, транспортний засіб не пропустив на світлофорі водій іншого авто.

Чоловік зізнається, що, побачивши, що лобового зіткнення не оминути, водій Nissan свідомо "пішов" на обочину, унаслідок чого автівка перевернулась. "Я сидів на місці пасажира. На щастя, ми живі і здорові, відбулися переляком і пошкодженнями автомобіля. Якби водій не прийняв рішення звернути у кювет, ми тому водію, який, порушуючи правила дорожнього руху, відмовився нас пропустити на світлофорі, в'їхали б у лоб. Тоді без жертв не обійшлося б", - розповів постраждалий у ДТП лучанин.

"Волинські новини".

У Ковельському районі поліцейські оперативно затримали двох підозрюваних у грабежі.

Ввечері, на узбіччі автодороги "Ковель-Луцьк" у селищі Голоби, двоє зловмисників побили та пограбували 27-річного місцевого жителя. У потерпілого відібрали гроші та особисті речі. Сума завданих матеріальних збитків становить понад 5 тис. грн.

Співробітники групи реагування патрульної поліції оперативно встановили, що до вчинення кримінального правопорушення причетні двоє раніше судимих місцевих жителів, 25 та 23 років. Частину викраденого вилучили.

Слідчі відомості внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 186 (Грабіж) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає від чотирьох до шести років позбавлення волі. Триває слідство.

Сектор комунікації поліції  Волинської області.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 340

З 1 червня ц. р. уряд дещо послабив карантин в окремих областях України. Послаблення відчули й на Волині. Однак на Ковельщині, як і раніше, ситуація залишається напруженою. Станом на вчорашній день, 3 червня, тут зареєстровано         181 випадок Covid-19. Вилікувалося 22 людей.

Таким чином, розслаблятися ковельчанам не слід. Це, зрештою, було підтверджено на засіданні регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. І якщо з 1 червня в Луцьку запустили тролейбуси і “маршрутки”, а в області поступово відновлюють рух   міжміського транспорту, то на Ковельщині та в Ківерцівському  районі все або майже все  залишилося без змін.

Однак є й деякі ознаки поступового виходу з карантину. Наприклад, у нашому місті працюють Брестський і Привокзальний продовольчі ринки. На першому довелося побувати минулого вівторка. На вході у центральний павільйон чергують відповідальні працівники. Вони кожному міряють температуру (роблять так званий скринінг), нагадують про необхідність носити маску.

Щораз багатолюдніше на "привокзалці". Тут жваво торгують овочами (огірками, помідорами, капустою, цибулею тощо), пропонують бажаючим не лише екзотичні фрукти, але й ранні полуницю і черешню. 

– Були б вже й свої, домашні, – розповідає одна з продавчинь. – Але погода не дозволяє: холод, дощ, вітер. Травневий мороз пошкодив посіви овочевих культур, у тому числі й картоплю. Про помідори й огірки у відкритому грунті немає чого говорити.

Поступово відновлюють роботу заклади харчування – ресторани, кафе, бари. Переважно відвідувачі сидять за столиками на свіжому повітрі. Більшість із них дотримується санітарно-гігієнічних вимог, але є й такі, що вважають: найстрашніше – вже позаду. На жаль, це не так: велика кількість хворих на Ковельщині свідчить про протилежне. Щоб переконатися у цьому, досить послухати розповіді людей, у яких хворіли або хворіють рідні, друзі, знайомі. Прикро, що серед інфікованих – чимало медиків, які перебувають на передовій лінії боротьби з підступною недугою. Дай, Боже, їм сили, мужності і здоров'я!

Звичайно, кожному з нас хочеться, щоб карантин швидше закінчився. Але все залежить від того, як складатиметься ситуація надалі. Про неї, очевидно, будуть говорити на черговому засіданні міської комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, котра аналізує стан справ кожної п'ятниці. Про рішення, які там будуть прийняті, ми повідомимо читачам газети у наступному номері "Вістей Ковельщини".

Наш кор. 

З 1 червня ц. р. уряд дещо послабив карантин в окремих областях України. Послаблення відчули й на Волині. Однак на Ковельщині, як і раніше, ситуація залишається напруженою. Станом на вчорашній день, 3 червня, тут зареєстровано         181 випадок Covid-19. Вилікувалося 22 людей.

Таким чином, розслаблятися ковельчанам не слід. Це, зрештою, було підтверджено на засіданні регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. І якщо з 1 червня в Луцьку запустили тролейбуси і “маршрутки”, а в області поступово відновлюють рух   міжміського транспорту, то на Ковельщині та в Ківерцівському  районі все або майже все  залишилося без змін.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 335

Як швидко біжить час! Здається, лишень вчора ми були молоді  і дужі, нестримна енергія била через край, плани і мрії переповнювали серця і душі.

Ці почуття знайомі членам колективу редакції газети "Вісті Ковельщини" – і тим, що пішли на заслужений відпочинок, і тим, хто сьогодні творить "міськрайонку". Всі свої знання, досвід, уміння вони віддавали  і віддають улюбленій професії, несли і несуть читачам розумне, добре, вічне. На жаль, чимало ветеранів преси відійшли у Вічність, дехто змінив роботу.

На цій світлині з фотоархіву "Вістей Ковельщини" ви бачите учасників і гостей урочистостей, присвячених 50-річчю з дня виходу першого номера газети. У верхньому ряду зліва направо – заступник редактора Ігор Павлюк, завідуючі відділами і кореспонденти Гнат Ольхович, Володимир Повар, Петро Горщарук, Володимир Ковальчук, Світлана Мельянчук,  Степан Скоклюк, секретар-друкарка Тамара Шевчук; в нижньому ряду – журналіст Степан Байдюк, головний бухгалтер Валентина  Мацюк, відповідальний секретар Людмила Скоклюк, редактор Микола Вельма, начальник обласного управління преси Борис Свенцицький, директор міської друкарні Тетяна Заболотна, заступник головного редактора газети "Волинь" Євген Грушка, журналісти Тетяна Сачук, Людмила Стасюк, коректор Алла Малиновська, ветеран праці Ніна Нагайчук.

Від того дня нас віддаляє більше 30 літ. Але забути ані тих, що закінчили своє життя, ані тих, хто робив тоді одну з найтиражніших газет Волині (майже 20 тисяч примірників!), ми не маємо права, і хоч нині колектив видання не такий чисельний, як колись, хоч доводиться йому в умовах економічної і фінансової кризи непросто, молоді журналісти духом не падають, гідно продовжують традиції попередніх поколінь, вірять у те, що газета в Ковелі завдяки підтримці читачів була, є  і буде.

Фото з архіву редакції. 

4 жовтня 1989 року.

Як швидко біжить час! Здається, лишень вчора ми були молоді  і дужі, нестримна енергія била через край, плани і мрії переповнювали серця і душі.

Ці почуття знайомі членам колективу редакції газети "Вісті Ковельщини" – і тим, що пішли на заслужений відпочинок, і тим, хто сьогодні творить "міськрайонку". Всі свої знання, досвід, уміння вони віддавали  і віддають улюбленій професії, несли і несуть читачам розумне, добре, вічне. На жаль, чимало ветеранів преси відійшли у Вічність, дехто змінив роботу.

На цій світлині з фотоархіву "Вістей Ковельщини" ви бачите учасників і гостей урочистостей, присвячених 50-річчю з дня виходу першого номера газети. У верхньому ряду зліва направо – заступник редактора Ігор Павлюк, завідуючі відділами і кореспонденти Гнат Ольхович, Володимир Повар, Петро Горщарук, Володимир Ковальчук, Світлана Мельянчук,  Степан Скоклюк, секретар-друкарка Тамара Шевчук; в нижньому ряду – журналіст Степан Байдюк, головний бухгалтер Валентина  Мацюк, відповідальний секретар Людмила Скоклюк, редактор Микола Вельма, начальник обласного управління преси Борис Свенцицький, директор міської друкарні Тетяна Заболотна, заступник головного редактора газети "Волинь" Євген Грушка, журналісти Тетяна Сачук, Людмила Стасюк, коректор Алла Малиновська, ветеран праці Ніна Нагайчук.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 335

Ось вона лежить на столі переді мною – наша рідненька, дорогенька, така вже поважна віком газета "Вісті Ковельщини" (в минулому році їй виповнилось 80 літ).

Наша газета народилась в 1939 році. Не кожне видання може похвалитися таким віком, та ще й зберегти свою молодість, та ще й з кожним роком  ставати все кращим і кращим: за обсягом, змістом, оформленням, тиражем.

Як тільки беру в руки черговий номер "Вістей Ковельщини", відразу набігають, мов білі хмаринки, світлі спогади, а серце наповнюється теплом, радістю, безмежною вдячністю. 

В моєму особистому житті газета відіграла надзвичайно важливу роль. До 2003 року я з великим задоволенням читала її, але щоб написати самій в газету статтю, то таке навіть в голову не приходило.

В кінці грудня 2002 року мені пощастило відкрити Шенгенську візу і проїхатися по Європі, починаючи із австрійського Відня, де я народилася в роки Другої світової  війни. Побачене в Європі мене вразило. 

Враженнями від поїздки поділилась із журналісткою нашої газети Людмилою Іванівною Стасюк. Людмила Іванівна просто вся загорілась: "Напишіть, Маріє Павлівно, про побачене за кордоном в нашу газету, – сказала вона. – Надзвичайно буде всім цікаво прочитати про вашу подорож".

Під її "натиском" я погодилась. Писати свою першу статтю, та ще й українською (адже 30 років я викладала російську мову і літературу), було надзвичайно важко.

Якраз в той час під чуйним керівництвом талановитої, із високорозвиненим інтелектом жінки, журналістки Людмили Стасюк я пройшла курс журналістики без будь-яких "університетів". Щоб досконало вивчити українську,   обклалася різними словниками, перечитала всю українську класику, вдумуючись майже в кожне слово.

Моя перша стаття "Європа очима ковельчанки" зайняла цілу сторінку газети "Вісті Ковельщини". Вважаю, що ця моя стаття є однією із кращих, написаних пізніше. Вона – результат спільної праці із Людмилою Іванівною Стасюк  і є моєю гордістю. 

Я безмежно вдячна моїй вчительці, моїй наставниці, прекрасній, чарівній Людмилі Іванівні за те, що вона з'явилась в  моєму житті, наче ангел небесний, роздивилась в мені   таланти, повірила в мої сили, постійно займалась корекцією моєї писанини, перекладом із російської мови на українську. Вона ніби  взяла мене за руку і повела далі в світ журналістики.

Моє вивчення такої чудової, мелодійної української мови – це тільки заслуга Людмили Іванівни, з якою ми пізніше міцно подружились.

Високо оцінював мою співпрацю з газетою "Вісті Ковельщини" її редактор Микола Григорович Вельма. Щоб висловити свою повагу, своє захоплення цією теж надзвичайно прекрасною людиною, яка зачаровує кожного мовою, зовнішністю, поведінкою, я просто не знаходжу слів. Щаслива і все!

Книга Миколи Вельми "Миті життя" постійно в мене на письмовому столі.  Це свого роду посібник: як писати, про що писати, в якій формі писати і, взагалі, книга навчає по-справжньому любити, цінувати навколишній світ, людей, які тебе оточують. Горджуся тим, що в цій книзі є й моє прізвище серед багатьох інших.

Ось в таких надійних руках знаходиться наша газета, редактор якої дуже цінує простих людей:   дописувачів (позаштатних кореспондентів),   читачів, з якими ділиться час від часу своїми роздумами, не боячись нікого, турбується про те, щоб газета завжди була змістовною і цікавою.

Таке складне життя у нас сьогодні: коронавірус навис над світом, карантин, все завмерло, а наша газета продовжує виходити. Кожний четвер ми її, свіженьку, з новинами про місто, про район виймаємо із поштових скриньок і подумки дякуємо всім, хто причетний до випуску видання, до цього своєрідного подвигу.

Був час, коли редакція газети "Вісті Ковельщини" мала змогу безкоштовно оформляти передплату нашим ветеранам. Ми отримували до 50 примірників і більше, а авторам статей, які друкувались, виплачувались навіть гонорари.

Сьогодні такої можливості немає. Навпаки нашим ветеранам, жителям міста і району потрібно дружно підключитися до вирішення важливого питання: як підтримати  рідну газету? Така підтримка буде полягати, в першу чергу, у масовій передплаті її  на рік, на півроку чи навіть на три місяці. 

Прекрасна наша газета "Вісті Ковельщини" живе і буде жити тому, що вона нам потрібна, як повітря!

Все ж таки постійним передплатникам, тим, хто ще не підписався на газету, всім нам, жителям міста і району, потрібно зрозуміти: доля газети "Вісті Ковельщини" залежить ще й від нас!

Марія БАТРАЧЕНКО,

голова Ковельської міської ради ветеранів війни і праці, 

Почесний ветеран України.

Ось вона лежить на столі переді мною – наша рідненька, дорогенька, така вже поважна віком газета "Вісті Ковельщини" (в минулому році їй виповнилось 80 літ).

Наша газета народилась в 1939 році. Не кожне видання може похвалитися таким віком, та ще й зберегти свою молодість, та ще й з кожним роком  ставати все кращим і кращим: за обсягом, змістом, оформленням, тиражем.

Як тільки беру в руки черговий номер "Вістей Ковельщини", відразу набігають, мов білі хмаринки, світлі спогади, а серце наповнюється теплом, радістю, безмежною вдячністю. 

В моєму особистому житті газета відіграла надзвичайно важливу роль. До 2003 року я з великим задоволенням читала її, але щоб написати самій в газету статтю, то таке навіть в голову не приходило.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 538

Пишу ці рядки під знаком невизначеності. Саме так складається ситуація навколо сучасної журналістики. Хмар навколо цієї елітної професії все більше, і вони не світло-сірі, а чорно-темні. За ними – невідомість і навіть безнадія.

Чому так сталося? Порушений баланс творчого і духовного, що рухає прогрес та життя, і матеріального (тваринного), яке схиляє до примітивного існування (животіння) та занепаду.

Погляньмо довкола неупереджено. В переважній більшості акули олігархії та грошові мішки нижчого рангу у свідомості нагромадили спотворені "цінності": гроші, наживу, розбещеність, аморальність. Це – їхнє примарне щастя. "А Бог?" – запитаєте ви. "Внесемо пожертву і відкупимося", – переконані лиходії. 

Журналіст – це протилежне бачення буття. Він – своєрідна свіча у темному царстві людського хаосу, несправедливості і жорстокої боротьби без правил. Мерехтить свіча. Нагадує своїм промінчиком світла, що існує суспільний Закон та Господня істина.

Цей промінчик спрямований на пізнання цього світу, у якому "Людина" – з великої літери. Не згасне світло, бо воно замішане на Божому тісті. І цей хліб цілющий. Комусь він смакує радістю, іншому полегшує пережити горе, негаразди. Цей хліб нагадує про добро та любов до рідної землі, краю і Батьківщини.

На жаль, чорно-темна хмара все більше закриває своїм покривалом світлий край неба,   негативно позначається  на діяльності місцевих друкованих засобів інформації.

Повернемося ще раз до причин цієї ситуації. Об'єктивно  вони виглядають  так: 

– це незацікавленість верховної влади у розвитку та функціонуванні місцевих видань;

– це бурхливий наступ комп'ютерно-смартфонної техніки;

– це катастрофічне безгрошів'я у тих, хто любить і читає "живу" газету.

Наполегливу боротьбу за виживання ведуть журналісти та редактор газети "Вісті Ковельщини", Заслужений журналіст України Микола Вельма. Вони роблять все можливе, щоб "міськрайонка", яка поспішає кожного четверга  у домівку передплатника, була цікавою, інформаційно насиченою й естетично привабливою.

Поглянь, читачу, на останні номери. Газета – наче дівчина на виданні. Повноколірна, вбрана у гарні світлини. Усміхається перша сторінка і ніби промовляє до нас: 

– Заходьте у мою світлицю! Сватайте. Я   розумна та мудра, новин маю повні скрині, короваєм вітальним пригощу і співчуттям горе з вами розділю, а ще й рекламою задовільню.

Відомо, що в людини, яка рухається у Всесвіті, головною є душа. Душа газети – це повноводна ріка. Вона несе свої освячені любов'ю і моральними цінностями води у наші спраглі душі. Це особливо важливо у наш шалений вік. Адже для людини головним сенсом життя є змінювати цей світ в бік його покращання. 

Наші рідні "Вісті" в окресленому інформаційному просторі роблять все можливе, щоб  життя стало благодатнішим і світлішим. Знають творці газети, що в теперішній час "моральне" видання втрачає в накладі, але з обраного шляху не звертають.   

Не раз почуєш, що Ісус Христос своєю добровільною пожертвою і філософією любові не досяг мети – народи світу грузнуть в гріхах, немов у підступному болоті. Але вдумаймося: коли б не ця його  жертва і заклик до любові, куди скотився цей світ за дві тисячі років, сповідуючи старозавітне "Око за око, зуб за зуб"? 

Поставимо тих "маленьких" апостолів журналістики на п'єдестал пошани. Промовмо добре слово. Подякуймо щиросердечно: Миколі Вельмі, Світлані Ляшук, Світлані Троцюк, Галині Цюрі, Мирославу Данилюку, Оксані Мороз, Вікторії Зінчук, Ользі Стеблевець, Наталії Романовській, Тамарі Шевчук і всім тим, хто забезпечує “тил” газети. Їх юний дух, краса людська надихають на доброчинність і творчість.

У пострадянські вісімдесяті популярною була пісня: "Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете". Сьогодні, слава Богу, сибірські простори далеко, але сутність, відповідальність журналіста залишаються такими ж: без втоми шукати, без втоми писати і ніч не доспати заради близького серцю читача.

День журналіста… Так і проситься на папір основне: "Спочатку було Слово".

Із трепетом в душі, теплим і світлим спомином приходить до нас Слово корифеїв волинської журналістики, нині покійних, Гната Ольховича, Степана Скоклюка, Заслуженого журналіста України, Володимира Ковальчука, Степана Байдюка та інших. Це вони – будівничі п'єдесталу, на якому впевнено тримається молоде журналістське покоління. Вони пройшли нелегкий шлях до нової світобудови краю і країни. Є чому повчитися, є кому продовжувати.

Схилімо голови в поклоні перед цими світочами!

Журналіст – це мов пісня, яка 

не вмирає, 

І ніжність, і вічність, і єдина

 родина. 

Слово-диво пташиною в душу

 влітає,

Розквітає у лузі  пишним цвітом

 калина.

Нелегко… Хитається човен 

на хвилях,

Та є міць… І є сила… І дух

 невгасимий! 

Боже Всевишній, принеси їм 

на крилах

Свій цілунок на долю у світлую

 днину.

Я – оптиміст, і чорно-темні хмари, що вирують над журналістикою, сприймаю, як помилку недалекоглядних можновладців. Хоче хтось чи ні, але діє вічний Закон: світло завжди перемагає темряву, і той на коні, хто для людей і з людьми. Підтвердженням цьому – вірні, мудрі і поважні друзі газети. Ці доброчинці знають, наскільки важливі матеріальна та моральна підтримка місцевого видання, і передплачують її для ветеранів праці та малозабезпечених. Щиросердечна народна подяка від передплатників і колективу "Вістей" – Юрію Рахлінському, Володимиру Бойку, Івану Потапчуку, Миколі Заікіну, Олександру Смалю, Віктору Козаку та багатьом, багатьом іншим. Не меншого пошанування заслуговують очільники районної та міської влади, які розуміють велике значення друкованого слова.

Є східна мудрість: "Дорогу здолає той, хто йде і знає, куди".

Журналістська родина щотижня приходить в гості до читача в привабливому образі газети. За свої інформаційні та розважальні "гостинці" вона отримує в нагороду Любов. А це багато важить і є відповіддю на далеко не риторичне запитання: бути чи не бути? 

Відповідь однозначна: "Бути і надовго!".

Щасти Вам, наші дорогі носії світлого і мудрого слова!

Анатолій СЕМЕНЮК,

заступник голови 

первинної журналістської організації редакції газети 

"Вісті Ковельщини".

Пишу ці рядки під знаком невизначеності. Саме так складається ситуація навколо сучасної журналістики. Хмар навколо цієї елітної професії все більше, і вони не світло-сірі, а чорно-темні. За ними – невідомість і навіть безнадія.

Чому так сталося? Порушений баланс творчого і духовного, що рухає прогрес та життя, і матеріального (тваринного), яке схиляє до примітивного існування (животіння) та занепаду.

Погляньмо довкола неупереджено. В переважній більшості акули олігархії та грошові мішки нижчого рангу у свідомості нагромадили спотворені "цінності": гроші, наживу, розбещеність, аморальність. Це – їхнє примарне щастя. "А Бог?" – запитаєте ви. "Внесемо пожертву і відкупимося", – переконані лиходії. 

Журналіст – це протилежне бачення буття. Він – своєрідна свіча у темному царстві людського хаосу, несправедливості і жорстокої боротьби без правил. Мерехтить свіча. Нагадує своїм промінчиком світла, що існує суспільний Закон та Господня істина.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 399