Незабаром ми зустрічатимемо найбільше християнське світле свято – Великдень. Ми з трепетом чекаємо цей день – близький і бажаний кожній людині з дитинства. 

Пам'ятаю, як малими ми рахували дні, коли вже настане цей світлий Пасхальний день. В селах особливо відчувалась підготовка і святкування Великодня. До цього свята батьки старались дітей одягнути в новий одяг, господарі наводили лад на подвір'ях, хати оновлені, побілені, пофарбовані. Дійсно, як у Т. Шевченка – "неначе писанка село". І в кожній хаті – наче кондитерський цех, село тоне у надзвичайних ароматах. Великдень.

Кожна господиня докладає чимало зусиль і переживань, щоб пасхальний хліб вдався. Бо це – стародавній символ життєвої повноти і сили. Вдалась паска – все добре складеться в родині до наступного року.   

У розпал підготовки до свята я поспілкувалася з Іриною Макарівною Козел із Голоб. Ірина Макарівна має своєрідний талант зробити, спекти, прикрасити. Про неї кажуть, що як зготує чи спече, – не відірватись, як стіл накриє –  не надивитись, як заспіває – не наслухатись. Родом пані Ірина з Маневицького району, її дитинство проходило серед мальовничої лісової краси.

– Люди, зокрема, й мої батьки, жили з лісу, господарства, основна робота – ягоди, гриби, то й нас цьому навчали. Це був головний дохід для сім'ї, – згадує нині моя співрозмовниця. – Звичайно, всі свята відзначали в колі сім'ї, але Великдень завжди був особливий. На це свято мама пекла білий-білий солодкий хліб. Такий добрий, що смак його я і нині пам'ятаю, як далекий, дорогий спогад дитинства. Не менше значення пасхального атрибуту мали писанки. Правда, писанки – це тепер, в моєму дитинстві то були крашанки. І тоді, і нині – це щось святе. Діти завжди чекають, коли мама буде фарбувати яйця. У нас вдома для цього використовували лушпиння цибулі. Бо завжди крашанки мали бути червоного кольору, а ще фарбували в лататті – тоді яйця були жовті. Як накладе мама в кошик крашанок – очей не відвести. 

А пекти пасхальний хліб мене навчила свекруха. Коли вийшла заміж, в родині чоловіка пекли паски і мазурки. Паски були менш солодкі, в них клали менше жиру, яєць, пахощів, бо це був такий хліб для м'яса, а от мазурки – тут уже розцвітала фантазія кожної господині, та й рецепт випічки був власний, хоч нерідко й ділились між собою. В паски клали продукти свіжі, якісні, борошно двічі пересіювали. А як прикрасити паски і мазурки – це вже фантазія кожного. Нині ринки й магазини рясніють різними прикрасами, але особливо ошатно виглядає й оздоблення з тіста. 

Перш, ніж братися до процесу випікання великоднього хліба, обов'язково промовляю молитву "Отче наш", аби з Божою поміччю паска вдалася. Звичайно, дуже хвилююся кожного разу, стежу, щоб протягу не було, аби ніхто не грюкнув, а в кухні щоб було чистенько та охайно.  

Ще печу сирну паску (в нас казали "мандричка"). Тут теж в кожної господині свій рецепт. Колись у складі цієї випічки були просто сир, яйця, манка, масло, тепер і родзинки додаю, і цукати, й шоколадом поливаю, як люблять в моїй сім'ї. Ці премудрості перейняла від своїх батьків, тепер уже навчились мої діти – донька, невістки. Бо святкування Великодня – це не просто звичаї, це наше життя. Із ним пов'язано багато легенд, переказів. 

В нас казали, що щастя ходить між людьми у ніч перед Великоднем, тому зустріти його може той, хто не спить. І колись вдома, і зараз в селищі тільки задзвонять дзвони, то з усіх сторін люди йдуть із пасхальними корзинами до церкви. В дитинстві й нас батьки брали до церкви, я і своїх дітей водила, тепер з онуками ходжу. І надзвичайно радісно, велично чути звідусіль: "Христос Воскрес!" і самим серцем стверджувати – "Воістину Воскрес!".

Попри основну роботу, Ірина Макарівна завжди знаходила час для випікання. Її смачними, пухкими, духмяними короваями смакували гості не на одному весіллі в нашому краї. А зараз жінка випікає чимало пасок і для воїнів, які перебувають в зоні  АТО/ООС.

У храмі святого Юрія Переможця селища Голоби (настоятель – о. Ніфонт) уже кілька років поспіль проводять виставку-презентацію пасок. Гарні, ароматні, заквітчані – одна одної краща. Серед них завжди – і великодній хліб Ірини Козел. 

Тож нехай мелодія Великодніх дзвонів лунає в кожній домівці, принесе мир, здоров'я, достаток. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Валентина  СІЧКАР.

НА ЗНІМКУ: Ірина КОЗЕЛ з Голоб готується до Великодня.

Фото автора.

Незабаром ми зустрічатимемо найбільше християнське світле свято – Великдень. Ми з трепетом чекаємо цей день – близький і бажаний кожній людині з дитинства. 

Пам'ятаю, як малими ми рахували дні, коли вже настане цей світлий Пасхальний день. В селах особливо відчувалась підготовка і святкування Великодня. До цього свята батьки старались дітей одягнути в новий одяг, господарі наводили лад на подвір'ях, хати оновлені, побілені, пофарбовані. Дійсно, як у Т. Шевченка – "неначе писанка село". І в кожній хаті – наче кондитерський цех, село тоне у надзвичайних ароматах. Великдень.

Кожна господиня докладає чимало зусиль і переживань, щоб пасхальний хліб вдався. Бо це – стародавній символ життєвої повноти і сили. Вдалась паска – все добре складеться в родині до наступного року.   

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 460

23 квітня 2021 року в приміщенні центральної районної  бібліотеки відбулося засідання п`ятої сесії Ковельської районної ради восьмого скликання, яку провів голова районної ради В'ячеслав Шворак. 

На сесії були присутні 35 депутатів із 42 обраних. У роботі сесійного засідання взяли участь: голова райдержадміністрації Ольга Черен, працівники виконавчого апарату районної ради, депутати обласної ради, обрані від Ковельського району, начальники управлінь, відділів, служб та секторів райдержадміністрації, керівник Ковельської окружної прокуратури, начальник Ковельського міжрайонного відділу СБУ у Волинській області, начальник Ковельського районного  управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області, окремі представники контролюючих та інших органів територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади,  лідери партійних та громадських організацій,  сільські, селищні голови,  представники місцевих засобів масової інформації.

Перед початком засідання сесії районної ради присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять  земляків  та всіх, хто  загинув у боротьбі за незалежну Україну в зоні проведення ООС.                                           

Окрім  стандартних  позицій ведення сесії –  оголошення запрошених, привітання іменинників, які відсвяткували свої дні народження в міжсесійний період,  обрання лічильної та редакційних комісій, ухвалення регламенту роботи сесійного засідання, – на початку сесійного засідання мали місце ряд інших оголошень.

Зокрема,  В`ячеслав Шворак повідомив, що в міжсесійний період  в установах та організаціях відбулися кадрові зміни.

15 березня керівником Ковельської окружної прокуратури призначений Юрій Олександрович Новосад; 23 березня 2021 року головою Ковельської районної державної адміністрації  призначена Ольга Миколаївна Черен; за погодженням Волинської обласної державної адміністрації продовжує виконувати свої обов'язки на посаді заступника голови Ковельської РДА Роман Ярославович Кульцман;  заступником голови Ковельської районної державної адміністрації призначений Красносельський Дмитро Валерійович.

Відповідно до пункту 14.6  статті 14 Регламенту Ковельської районної ради восьмого скликання депутати райради  Володимир Андросюк, Микола Сушик, Іван Омельчук, Антоніна Поліщук, Олена Штик скористались  своїм правом щодо оголошення депутатських запитів.

По тому депутати перейшли до розгляду порядку денного.

В ході роботи депутати мали можливість заслухати інформацію про звіт голови РДА Ольги Черен щодо виконання делегованих Ковельською районною радою повноважень у 2020 році та  інформацію керівника Ковельської окружної прокуратури Юрія Новосада. 

В ході розгляду питань порядку денного депутатами були ухвалені рішення з ряду питань, а саме: Про стан боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності Ковельського відділу Головного управління Національної поліції у Волинській області на території району за 2020 рік;  Про стан епідеміологічного благополуччя населення Ковельського району; Про стан дорожнього господарства в Ковельському районі; Про стан і перспективи розвитку лісового господарства та лісопереробної галузі району; Про затвердження ліквідаційних балансів Шацької, Турійської, Любомльської, Ратнівської, Старовижівської районної ради; Про внесення змін до списку присяжних Ковельського міськрайонного суду, затвердженого рішенням районної ради від 28.02.2020 року, №31/20; Про районну програму забезпечення виконання рішень суду на 2021-2023 роки; Про Програму матеріально-технічного забезпечення військових частин (установ), проведення заходів територіальної оборони та комплектування військових частин, мобілізаційної підготовки та мобілізації у Ковельському районі на 2021-2025 роки; Про визначення балансоутримувачів майна  спільної власності територіальних громад сіл, селищ району"; Про внесення змін до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ району, затвердженого рішенням районної ради від 06.04.2012 року № 16/3; Про звіт про виконання  районної цільової Програми підтримки індивідуального житлового будівництва на селі "Власний дім" у 2020 році,  затвердженої  рішенням районної ради від 21.02.2007 року, № 9/6; Про передачу майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ району у комунальну власність територіальних громад.

Найбільш дискусійними в обговоренні  на засіданні були питання "Про стан і  перспективи розвитку лісового господарства та лісопереробної  галузі району" та "Про внесення змін до рішення районної ради від 18.12.2020 року, №2/12 "Про районний бюджет на 2021 рік". Проте  депутати в ході конструктивної бесіди знайшли правильне рішення з розгляду вищезазначених питань.

В “Різному” депутатами було ухвалено три звернення, а саме: "Про Звернення до Президента України, Прем'єр-Міністра України, Міністра охорони здоров'я України, Голови Верховної ради України щодо створення реабілітаційних ковідних центрів в Україні"; "Звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо третьої хвилі пандемії та вакцинації"; "Звернення до Президента України, Верховної Ради України щодо розслідування Вагнергейту".

В результаті роботи, депутати райради восьмого скликання ухвалили відповідні рішення з усіх запропонованих в порядку денному питань.

На завершення сесії народні обранці на чолі з головою райради В`ячеславом Швораком окреслили ряд завдань в міжсесійний період, а також В`ячеслав Петрович повідомив, що наступне сесійне засідання  відбудеться в третій декаді червня. Нагадуємо, що з результатами поіменного голосування можна ознайомитися на офіційному сайті Ковельської районної ради за посиланням: https://kovelska-rayrada.gov.ua/

Виконавчий апарат Ковельської районної ради.

23 квітня 2021 року в приміщенні центральної районної  бібліотеки відбулося засідання п`ятої сесії Ковельської районної ради восьмого скликання, яку провів голова районної ради В'ячеслав Шворак. 

На сесії були присутні 35 депутатів із 42 обраних. У роботі сесійного засідання взяли участь: голова райдержадміністрації Ольга Черен, працівники виконавчого апарату районної ради, депутати обласної ради, обрані від Ковельського району, начальники управлінь, відділів, служб та секторів райдержадміністрації, керівник Ковельської окружної прокуратури, начальник Ковельського міжрайонного відділу СБУ у Волинській області, начальник Ковельського районного  управління поліції Головного управління національної поліції у Волинській області, окремі представники контролюючих та інших органів територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади,  лідери партійних та громадських організацій,  сільські, селищні голови,  представники місцевих засобів масової інформації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 378

Уривок з нової книги Марії Богданович 

“Шлях, наповнений любов’ю”

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 292

Свято-Благовіщенський собор: 

роки боротьби і перемог

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 667

У багатьох європейських народів травень називається "май". Існує кілька пояснень щодо походження цієї назви. Виводять її від латинського "Majus" – релігійний обряд стародавніх римлян на честь "Bona  Dea" – доброї богині , що мала ще й другу назву: "Maia". Інші виводять назву місяця з латинського "majores" – предки, бо в стародавньому Римі в цей час згадували померлих родичів. Ще в'яжеться це з ім'ям Меркурія – провідника душ померлих, сина богині Маї.    

Поза Римом провінційні латиняни теж мали свої божества з подібними назвами. Очевидно, всі міфи про однойменні божества могли створити разом назву "май" – назву місяця і назву зелені.

Ось приклад, що в нашій мові слово "май" значить не місяць, а зелень, найчастіше зелені гілки дерев: "І за образами май, і по гвіздочках май…" (з народної казки). Або: "а тут їде віз, повен маю…". У Федьковича: "Підгір'я, що ся маєм крило, в шовкові трави спать ся клонило".

Як відомо, в багатьох європейських народів ще й досі зберігся звичай "маївки" - розваги, гуляння в гаю чи в лісі. Цей звичай теж дуже старий. Уже римляни мали свято "Majuma" на пошану згаданої богині Маї.

Першого травня із самого ранку римляни виходили в поле з музикою, співами. Там вони рвали квіти і трави, в гаях ламали зелене гілля дерев і, принісши додому, квітчали ним двері будинків своїх родичів або друзів. 

В це ж свято (воно мало ще другу назву "Ludi florales") римляни обливали один одного водою і купалися в ріці Тібр, в яку весталки - жриці богині Вести (вони мали обов'язок берегти "вічний вогонь") кидали очеретяні опудала (згадаймо наших Купала і Морену на "Івана Купала"). Це робилося на честь Сатурна – бога весняних засівів та родючості.

Та ще перед Римом, у стародавній Індії було свято на честь богині Маї, матері природи. Індійці святкували свої "маївки" в кінці квітня і на початку травня.

У франків (IV - V ст.) був звичай у день першого травня карати тих чоловіків, що давали забагато волі своїм жінкам. 

У греків перше травня - веселе свято весни, подібне до нашого Зеленого Свята. Хати квітчаються зеленню і квітами, долівки в хатах посипають свіжою травою. Все населення виходить у гаї, сади, левади і там влаштовує масові забави.

У Швеції, Данії, Англії перше травня з давніх-давен було радісним святом весни. Люди, переважно молодь, виходили в гаї і навколо "травневого дерева", звичайно берези, виводили весняні хороводи (згадаймо наші "березини" та гаївки). Травневе (майове) дерево було і в римлян, воно звалося у них "Maius, arbor majalis"; у данців воно зветься "Maistrae", в англійців – "Maypole", у французів - "Le Mai", у німців – "Maibaum".

Колись у деяких європейських країнах селяни збиралися гуртами, сідали верхи на коні і їздили ватагами, тримаючи в руках зелене гілля берези. В Німеччині й Данії це звалося "привозити літо на конях у село". Цього ж дня церковні братства влаштовували "Majigilder" – веселі забави із закускою і пивом.

У багатьох містах Франції був звичай у день першого травня ставити "майове дерево" перед будинком міського мера. За це мер улаштовував народні забави з танцями, співами, жартами.

В Іспанії першого травня дівчата вибирають найкращу серед них, одягають її в білий одяг, на голову кладуть вінок із квітів і садовлять її на "трон" – стілець, укритий живими квітами. При цьому дівчата збирають від присутніх глядачів гроші для "Маї". 

В Англії та в скандинавських країнах вибирають "майових королев" – теж вродливих дівчат чи молодиць, квітчають їх квітами і водять навколо високої тички – "Maypole" або "Majstong".

Шведський король Густав І іменував у 1596 році Івана Магнуса, упсальського архієпископа, майовим королем. Такого майового короля, у вінку і з квітами в руках, водили по вулицях міста з великими почестями. За це "травневий король" давав бенкет королеві, придворним і народові. 

Польський етнограф Голембійовський у своїй праці "Gry i zabawy roznych stanow" (Warszawa, 1831) пише, що у стародавніх мешканців Польщі була богиня Мая, яку вони шанували в перший день травня; її й досі закликають у піснях і танцях, якими слов'яни зустрічають весну на мураві.

У Литві хлопці та дівчата, зібравшись першого травня на лузі, ставлять там зелене дерево і декорують його різнобарвними стрічками та квітами. Вибирають богиню Маю. Мая у вінку, вся в зелені, керує співами і хороводом навколо "майового дерева". 

Перше травня як народне свято в Україні не відоме. Натомість це було веселе свято студіюючої молоді за часів "Гетьманщини святої". 

У Києві в день першого травня всі спудеї і бурсаки Київської Академії разом з учителями та "любителями науки" виїжджали за місто, на гору Скавику, що поміж ярами в урочищі Глубочиця. 

Учителі поезії були зобов'язані щорічно "сочинять", як пише автор "Опісанія Кіево-Софійскаго Собора и Кіевской Іерархіи" (Київ, 1825), комедії і трагедії спеціально для "майських рекреаций". Отже, ставили п'єси "на лоні природи" і співали хором не тільки "свєтскіє песні, но і кантати", як пише автор цього "Опісанія".

Щодо "любителів науки", то це, як довідуємось з інших джерел, були не хто інші, як купці, дідичі, заможна козацька старшина. "Любителів науки" спудеї приймали до свого гурту не інакше, як "за подаяніє" на славу і розвиток "премудрості научной". Ішлося про бочку пива або меду вареного; могли бути також смалений кабан, бодня сала, свіжі паляниці та інші того роду докази прихильності до науки. 

Такі шкільні "рекреації" (слово латинське, по-нашому – перерва) відбувалися в травні аж тричі: 1-го, 15-го і 30-го. Це були веселі дні для української студіюючої молоді. Занепала ця традиція приблизно в часи насильницької ліквідації Гетьманщини - в кінці XVIII століття. 

Спогади та перекази про травневі "рекреації" ще довго жили в пам'яті спудеїв і бурсаків. 

У багатьох європейських народів травень називається "май". Існує кілька пояснень щодо походження цієї назви. Виводять її від латинського "Majus" – релігійний обряд стародавніх римлян на честь "Bona  Dea" – доброї богині , що мала ще й другу назву: "Maia". Інші виводять назву місяця з латинського "majores" – предки, бо в стародавньому Римі в цей час згадували померлих родичів. Ще в'яжеться це з ім'ям Меркурія – провідника душ померлих, сина богині Маї.    

Поза Римом провінційні латиняни теж мали свої божества з подібними назвами. Очевидно, всі міфи про однойменні божества могли створити разом назву "май" – назву місяця і назву зелені.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 419

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 326

Гороскоп

з 3 по 9 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 355

Погода в Ковелі 

22 – 28 квітня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 354

–  Ігоре Леонтійовичу, спостерігаємо активну інформаційну кампанію стосовно  Громадського бюджету. Ще раз нагадайте нашим читачам, що ж за цим стоїть? 

– Громадський бюджет, який  іще називають бюджетом участі, а в деяких містах ви побачите також як бюджет міських ініціатив.  Це та частина коштів із місцевого бюджету  (у нашому випадку – 1 млн. 50 тис. гривень), якою, умовно кажучи, "розпоряджаються" мешканці громади. Тобто шляхом прозорого голосування обирають, на що ж їх витратити. І обрані проєкти, й етапи реалізації можна бачити у відкритому доступі. 

– Чому Ви зацікавлені, щоб якомога більше мешканців громади дізналися про цей бюджет?

– Тому що якомога більше людей повинні знати про те, що існує інструмент прямої демократії, який дає можливість саме  їм, а не лише депутатам, наприклад,  бути залученими до бюджетних процесів.  Це можливість розуміти, де шукати ідею,  як написати проєкт для участі в Громадському бюджеті, як скласти кошторис, передбачити ризики,  пройти етап відбору. 

Знаю чимало прикладів, що саме спроба написати проєкт для Громадського бюджету надихнула людей відкрити свою справу. Тобто це насправді цікава,  захоплююча  "подорож", у процесі якої можна випробувати свої сили, побачити, наскільки ти дисциплінований, якщо йдеться про описову (читай – паперову) частину цієї історії. А ще можна багато чому навчитися! Чи ж варто нехтувати такою можливістю?

– Чого Ви очікуєте від реалізації мешканцями  Громадського бюджету?

– Знаєте, дуже хотілося б повторити досвід країн, які давно й успішно залучають своїх мешканців до участі. Йдеться про так звану базу потреб мешканців Ковельської громади.  Ми вже це робимо насправді через "Гарячу лінію", через моє безпосереднє спілкування з людьми  в соцмережах. Але сподіваємося, що завдяки проєктам, які надійдуть до участі в Громадському бюджеті,  матимемо ще більш об`ємну картину. Цілком  можливо, що якісь проєкти і не пройдуть, але ми зможемо знайти гранти під них, залучити інвесторів тощо. 

Розумію, що час складний через ситуацію з пандемією, яка тримає нас на емоційних і економічних "качелях". Але вірю, що це  – також  час, який може викликати  нечувану активність мешканців нашої громади, який проявить лідерів. Уже знаю кількох молодих активістів, які на низькому старті – лише чекають 1 травня, коли ми почнемо приймати заявки як  в електронному, так і в паперовому вигляді. Про всі ці нюанси ви зможете прочитати на сайті Ковельської міської ради та на спеціально створеній під проєкт сторінці у Фейсбуці, яка так і називається "Громадський бюджет Ковельської територіальної громади". 

Ну  і третій момент, який я дуже часто декларую: об'єднання. Місту Ковелю і селам, які увійшли до Ковельської територіальної громади,  важливо стати єдиним організмом, який злагоджено працює на всіх рівнях – економічному, культурному, спортивному, екологічному… Всі складники важливі!  І от саме участь у Громадському бюджеті дає  таку можливість. Тому що можна, наприклад, об'єднати декілька ідей навколо одного проєкту. 

Окрема історія – голосування за той чи інший проєкт. Скількох людей ти можеш переконати проголосувати за свою ідею? Скількох залучити до співпраці? 

– Які іще переваги Громадського бюджету можете назвати? 

– Одна з найважливіших – це прозора взаємодія влади і громади. Це історія про довіру, це історія про те, що мешканці також беруть на себе відповідальність за бюджетні процеси, вони ж і контролюють виконання Громадського бюджету, проєкти якого плануємо реалізувати до кінця цього року. 

– Чи може так статися, що проголосований проєкт не буде реалізований?

– Проєкт, який переміг, – обов`язковий до виконання. Це один із важливих принципів Громадського бюджету.  Звісно ж, до моменту, коли він ставиться на голосування в Інтернеті, орган виконавчої влади разом із людиною, яка подала ідею, визначають, наскільки це реалістично в межах вартості. Тобто  проєкт і сума –  сумісні. Принагідно нагадаю, що максимальна вартість одного проєкту – 150,0 тис. грн.   

Про прозорість, відкритість  і правила процедури обрання ми вже поговорили: вони доступні, і не мають змінюватися упродовж всього проєктного року. Ну, і власне проєкти мають бути в здоровому балансі, зачіпати різні сфери, бути реалізованими в Ковелі та селах громади. 

Ще раз нагадаю напрямки:  це безпека та громадський порядок, велоінфраструктура, розвиток пішохідної інфраструктури, енергозбереження, комунальне господарство, туризм, навколишнє середовище, соціальна інфраструктура, реставрація та створення спортивних об'єктів, автоматизація систем з надання послуг мешканцям: інтерактивні карти, мобільні додатки щодо міської  інфраструктури, облаштування зон wi-fi, транспортна інфраструктура, культура тощо. 

– Нагадайте про етапи від старту до реалізації. 

– Терміни початку і завершення  прийому  проєктів: з  1 по 31 травня конкурсного року. Аналіз поданих  проєктів та голосування: з  1 по 30 червня. Починаємо і завершуємо голосувати за проєкти з 1 по 10 липня,  визначаємо за результатами голосування проєкти-переможці з 11 по 15 липня.  

Важливо пам'ятати, що голосувати можуть тільки мешканці Ковельської громади. А далі починаємо процес реалізації. Тож запрошую всіх до участі, сподіваюсь на ваші активність та креативність! 

Ірина КАРПЯК.

– Громадський бюджет, який  іще називають бюджетом участі, а в деяких містах ви побачите також як бюджет міських ініціатив.  Це та частина коштів із місцевого бюджету  (у нашому випадку – 1 млн. 50 тис. гривень), якою, умовно кажучи, "розпоряджаються" мешканці громади. Тобто шляхом прозорого голосування обирають, на що ж їх витратити. І обрані проєкти, й етапи реалізації можна бачити у відкритому доступі. 

– Тому що якомога більше людей повинні знати про те, що існує інструмент прямої демократії, який дає можливість саме  їм, а не лише депутатам, наприклад,  бути залученими до бюджетних процесів.  Це можливість розуміти, де шукати ідею,  як написати проєкт для участі в Громадському бюджеті, як скласти кошторис, передбачити ризики,  пройти етап відбору. 

Знаю чимало прикладів, що саме спроба написати проєкт для Громадського бюджету надихнула людей відкрити свою справу. Тобто це насправді цікава,  захоплююча  "подорож", у процесі якої можна випробувати свої сили, побачити, наскільки ти дисциплінований, якщо йдеться про описову (читай – паперову) частину цієї історії. А ще можна багато чому навчитися! Чи ж варто нехтувати такою можливістю?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 273

Уже 38 років міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день захисту прав споживачів. Свято приурочене до виступу американського президента Джона Ф. Кеннеді 15 березня 1961 року, коли він сформував поняття "споживач" і назвав засадничі його права – на інформацію, безпеку, якість і захист своїх претензій. 

Пізніше до них додались ще чотири: право на відшкодування збитків, споживацьку освіту, задоволення базових потреб і здорове довкілля. Сьогодні не знайдеться людини, яка б не стикнулась із порушенням цих прав у своєму житті. Прострочений йогурт у супермаркеті, підробки в онлайн-магазині, несвіжий салат в ресторані... Однак чи завжди потерпілі скаржаться? Які права споживачів порушуються в Україні і як ефективно за них боротись, розповідає Центр громадського моніторингу та контролю.

21 тисяча звернень 

від споживачів

За даними Держпродспоживслужби, у 2020 році відомство отримало 20,9 тисяч пропозицій, звернень, скарг і заяв від споживачів. Найчастіше скарги українців (41,5%) стосувались неналежної якості непродовольчих товарів. Майже третина звернень були щодо тарифів чи якості житлово-комунальних послуг. Найменше громадяни скаржились на продовольчі товари (лише трохи більше 5%).

За словами голови Держпродспоживслужби Владислави Магалецької, такий розподіл скарг не свідчить, що продукти в Україні лише якісні, а непродовольчі товари дуже погані. Насправді, тут відіграють роль інші фактори: ціна і наявність чеку за покупку чи послуги. 

"Здебільшого, платіжки за житлово-комунальними тарифами та чеки на техніку, наприклад, ми зберігаємо частіше, ніж чеки на продукти", – пояснила Магалецька.

Власне, здебільшого громадяни оскаржують відмову в обміні чи поверненні коштів за неякісний товар, затримку доставки поштових відправлень, невиконання договорів чи сервісних зобов'язань тощо. У скаргах щодо житлово-комунальних послуг йдеться про завищені суми у платіжках, несправедливу заборгованість тощо. Цікаво, що 2020 року зросла кількість запитів з приводу зростання цін на ліки та харчові продукти.

Голова Держпродспоживслужби Владислава Магалецька розповіла, що у половині випадків скарги українців були успішними: "Нам вдалося задовольнити більше, ніж половину вимог і повернули споживачам близько 10 мільйонів гривень за неякісні товари та надані послуги".

Без Книги скарг 

Коли йдеться про відстоювання своїх інтересів як клієнта, то багато хто одразу згадує про "книгу скарг", яка перейшла в український бізнес ще з Радянського союзу. Однак її більше не існує. Торік Книгу відгуків та пропозицій офіційно скасували, і її наявність більше не є обов'язковою. 

За словами експертів, паперова Книга відгуків та пропозицій уже давно втратила свою актуальність. Теоретично будь-хто міг написати свій відгук чи зауваження про роботу закладу. А той повинен був розглянути скаргу і впродовж тижня повідомити споживача про результати звернення. Однак в реальності виявлялось, що Книга або відсутня, або на записи ніхто не реагує. 

"Необхідно було приїжджати в контролюючий орган і писати скаргу, що бізнес не реагує на ваші скарги в “книзі скарг”, продають прострочену продукцію, хамлять, обманюють із цінниками, і тоді контролюючі органи перевіряли книгу скарг, дивилися, чи є відповідь, і в разі необхідності штрафували аж на 17 гривень", – розповів виконавчий директор Союзу споживачів України Максим Несміянов.

У Європейській бізнес асоціації вважають, що "книга скарг" не виконувала своїх функцій і була лише зайвою ланкою між споживачем і Держпродспоживслужбою. Тож її  скасування відкрило шлях для ефективнішого захисту прав споживачами. 

Як скаржитись ефективно?

На думку експертів, більшість конфліктів із споживачами можна вирішити на місці. Поскаржитись менеджеру закладу, замінити неякісний товар чи повернути за нього гроші. Однак коли це не спрацьовує або ж це інтернет-магазин, потрібно діяти інакше.

Фахівці радять спочатку зателефонувати на “гарячу лінію” закладу. Якщо її немає, тоді  написати відгук на офіційному сайті, сторінці у соцмережах, Google картах чи форумах з відгуками. Як свідчить досвід останніх років, іноді публічне обговорення стократ дієвіше, ніж залишені скарги в кол-центрі. Можна пригадати скандал із рестораном у Львові, який виштовхав відвідувача з ДЦП, і багато інших.

Якщо це не допомагає, то слід звернутись до Держпродспоживслужби. Зробити це можна у будь-який зручний спосіб: особисто на прийомі в територіальному відділі,  телефоном, онлайн або поштою. Цілодобова “гаряча лінія” працює за номером (044) 364 77 80. Детальні контакти служби можна знайти на сайті https://dpss.gov.ua. 

Варто зауважити, що відомство не приймає анонімних повідомлень. Також слід зазначити фактичну і юридичну назви магазину чи кафе, а також його адресу. За фактом звернення Держпродспоживслужба перевірить підприємство і, якщо виявить порушення, то оштрафує власників, а покупець може отримати компенсацію.

Експерти закликають: не боятись відстоювати свої інтереси як споживача. Але щоб боротьба була ефективною, потрібно добре вивчити свої права.

Оксана КОВАЛЬ.

Уже 38 років міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день захисту прав споживачів. Свято приурочене до виступу американського президента Джона Ф. Кеннеді 15 березня 1961 року, коли він сформував поняття "споживач" і назвав засадничі його права – на інформацію, безпеку, якість і захист своїх претензій. 

Пізніше до них додались ще чотири: право на відшкодування збитків, споживацьку освіту, задоволення базових потреб і здорове довкілля. Сьогодні не знайдеться людини, яка б не стикнулась із порушенням цих прав у своєму житті. Прострочений йогурт у супермаркеті, підробки в онлайн-магазині, несвіжий салат в ресторані... Однак чи завжди потерпілі скаржаться? Які права споживачів порушуються в Україні і як ефективно за них боротись, розповідає Центр громадського моніторингу та контролю.

За даними Держпродспоживслужби, у 2020 році відомство отримало 20,9 тисяч пропозицій, звернень, скарг і заяв від споживачів. Найчастіше скарги українців (41,5%) стосувались неналежної якості непродовольчих товарів. Майже третина звернень були щодо тарифів чи якості житлово-комунальних послуг. Найменше громадяни скаржились на продовольчі товари (лише трохи більше 5%).

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 320