У відродженому Волинською «Свободою» урочищі повстанської слави «Вовчак» відбувся 5-й фестиваль патріотичної пісні «Вовчак – Волинська Січ».

У фестивалі в урочищі, де зродилась УПА, взяли участь понад три десятки творчих колективів із усіх районів та більшості територіальних громад Волині, а також гості із сусідньої Львівщини. В рамках фестивалю діяли також виставки робіт народних умільців.

Фестивальні заходи розпочалися зі святкової ходи до кладовища, де покоїться прах загиблих лицарів УПА, пам’ять яких присутні вшанували хвилиною мовчання. Пролунали постріли військового салюту, до підніжжя монументів повстанським героям присутні поклали вінки та квіти.

З вітальними словами до учасників фестивалю звернулися перший заступник голови Волинської обласної ради від ВО “Свобода” Юрій Поліщук, директор Волинського обласного науково-методичного центру культури Любов Рожнова, Турійський селищний голова Олексій Безсмертний, уродженець тих місць, депутат Волинської обласної ради від ВО “Свобода”  Олександр Пирожик.

«Це місце, де зародилася УПА. Місце сили та духу українського народу. Не випадково саме тут лунають повстанські та патріотичні пісні, які закликають нас до боротьби, до відчуття свободи, наповнення сили духу та віри у майбутнє нашої держави. Національно-визвольний рух 40-60-х років ХХ століття збагатив український фольклор сотнями повстанських пісень, які відображають нашу багату історію. Радий, що сьогодні маємо змогу у такому святому місці популяризувати повстанську пісню. Дякую колективам за справжню атмосферу свята та пісні, які відображають могутню велич подій», – звернувся до присутніх Юрій Поліщук.

«Сьогодні очевидно: фракція ВО «Свобода» в обласній раді це своє програмове завдання виконала. Вовчак направду став не лише загальнообласним, а й загальнодержавним центром національно-патріотичного виховання... На мою малу батьківщину – в урочище “Вовчак” – тепер їздять цілими сім’ями та родинами, аби надихнутися чудовою аурою тих незабутніх місць, пройнятися духом нескорених повстанців. Справа Героїв УПА  не вмирає. Сьогодні є кому нести їхній прапор. Боротьба за Україну – триває. Вона неодмінно завершиться  перемогою”, – додав у своєму виступі Олександр Пирожик.

По завершенню виступів учасників фестивалю пригостили традиційним повстанським кулешем.

Вл. інф.

Фото Сергія ЯРОВЕНКА.

У відродженому Волинською «Свободою» урочищі повстанської слави «Вовчак» відбувся 5-й фестиваль патріотичної пісні «Вовчак – Волинська Січ».

У фестивалі в урочищі, де зродилась УПА, взяли участь понад три десятки творчих колективів із усіх районів та більшості територіальних громад Волині, а також гості із сусідньої Львівщини. В рамках фестивалю діяли також виставки робіт народних умільців.

Фестивальні заходи розпочалися зі святкової ходи до кладовища, де покоїться прах загиблих лицарів УПА, пам’ять яких присутні вшанували хвилиною мовчання. Пролунали постріли військового салюту, до підніжжя монументів повстанським героям присутні поклали вінки та квіти.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 280

Як вберегти хороший зір?

Добрий зір можна зберегти до глибокої старості. Але про це треба вчасно подбати.

Передовсім необхідно впродовж усього життя піклуватися про те, щоб очі ваші не перевтомлювалися. Їм вчасно слід надавати відпочинок і розслаблення. Для цього треба виконувати водні процедури, дихальні вправи та вправи для зміцнення очних м’язів. А ще дуже важливо правильно харчуватися. Саме з їжею в наш організм потрапляють вітаміни й мікроелементи, без яких не може бути нормального зору. Найважливіші для очей продукти – дари моря (риба, морська капуста, креветки тощо), а також помідори, петрушка, зелень гірчиці, морква.

Для зміцнення судин, щоб запобігти крововиливам в очі, потрібний вітамін С. Його багато в шипшині, цитрусових, цибулі. Енергію м’язам дає вітамін В1. Його ми отримуємо з пивними дріжджами, хлібними злаками, кукурудзою, медом, а особливо багато – з пророслою пшеницею. Вітамін В2 запобігає розвиткові запалення очей і розриву дрібних судин. На нього багаті яблука, не шліфований рис, пивні дріжджі. 

Якщо очі швидко втомлюються, поповнюйте організм вітаміном В6 (хлібні злаки, яєчний жовток). Включайте у харчування вдосталь винограду, петрушки, чорносливу, абрикосів, чорної смородини, яєчних жовтків (усі ці продукти багаті на вітамін В12), тоді очі ваші блищатимуть, не матимуть вигляду водянистих. З мікроелементів очам найнеобхідніші залізо, калій. Їх у достатній кількості є в яблуках, яблучному соці, меду.

Для доброго зору необхідне повітря: очі повинні одержувати кисень. Тому подбайте про вентиляцію приміщення. Особливо взимку, коли увімкнено опалення і кімната стає по суті герметично закупореною. 

А ось кілька правил, яких слід дотримуватися, коли дивитеся телевізор:

u сидіти слід на тій відстані від телевізора, яка відповідає вашому типу зору;

u не нахиляйте голову і не задирайте її. Дивіться на екран прямо, часто моргаючи;

u не треба дивитися в одну точку, хай очі мандрують по всьому екранові;

u по можливості сидіть прямо перед екраном, а не збоку;

u коли дія на екрані розгортається повільно або в перерві між серіями, м’яко заплющте очі, дайте відпочити і укріпитися нервам сітківки.

Зарядка 

для очей

Шкіра повік дуже тонка й чутлива. Оскільки вона позбавлена шару підшкірної жирової клітчатки, на ній і з’являються перші вікові зморшки. Розгладити їх допоможуть повноцінний сон і різні косметичні процедури. Добрі результати дає й зарядка.

Сядьте на стілець, спину тримайте рівно. Широко відкрийте очі, дивіться прямо перед собою і повільно лічіть до восьми, потім заплющте очі і розслабтесь. Знову подивіться прямо перед собою (очі широко не відкривайте) і зробіть 8 колових рухів очима: не міняючи положення голови, переведіть погляд праворуч, ліворуч, вгору, вниз, праворуч вгору, ліворуч угору, праворуч вниз, ліворуч вниз. Повторіть 3 – 4 рази. Міцно заплющте очі і полічіть до п’яти.

Сядьте перед дзеркалом, опустіть підборіддя. Дивлячись на своє відображення, поступово заплющте очі, доки не залишиться маленька щілина і постарайтеся трохи підняти вгору нижні повіки. Заплющте очі і розслабтесь, потім повторіть вправу ще раз. 

Кінчиками трьох пальців з обох боків притисніть півкола під очима. Зажмурте очі і повільно, рахуючи до чотирьох, не зрушуючи шкіру, переборюйте опір пальців (його треба поступово послаблювати). Повторіть двічі.

Сядьте, поставте лікті на стіл, притисніть основи долонь до вилиць під очима. Поступово посилюйте натискування, не зрушуючи шкіру і рахуючи до 10. Потім послабте тиск і прийміть долоні. Далі робіть те саме, тільки вже надавлюйте на скроні.

Час 

приймати душ

Щоденне миття і душ освіжають тіло значно краще, ніж ванна раз на тиждень, особливо якщо вона дуже гаряча і триває довго. Навіть коли умови для цього досить примітивні, щоденне миття повинно бути обов’язковим. 

Якщо під час миття натерти щіткою або жорсткою махровою рукавичкою своє тіло, ополоснутися спочатку теплою, а потім прохолодною водою, кровообіг зразу посилиться. Придбайте дві щітки для миття: одну ручну, другу на ручці (можна також користуватися жорсткою рукавичкою або мачулою). Користуйтеся м’яким милом, що гарно піниться. Митися варто не лише вранці, а й увечері. 

Холодний і гарячий душ (ісландський). Холодний душ освіжає навіть при сильній втомі і виснаженні організму. Однак ті, хто страждає від ревматизму, ішіасу або радикуліту, повинні його уникати. Люди, які мають легко збудливу нервову систему, теж можуть користуватися лише теплим душем. 

Сутність ісландського душу в тому, що спочатку пускають воду найвищої температури, яку тільки може витримати шкіра, а потім закінчують процедуру коротким холодним душем. Чим більша різниця температури, тим ліпший результат. Гарячий душ не повинен тривати більше 1–2 хвилин, а холодний, завершальний, не більше 5–10 секунд. 

Щоденне миття під душем не повинно тривати довше 5 хвилин при помірній температурі. Душ із водою змінної температури добре впливає на обмін речовин. Спочатку пускають теплу воду, потім холодну, кілька разів міняють температуру води і закінчують холодною. Після душу тіло добре і насухо розтирають купальним рушником.

А тоді бадьорі, у хорошому настрої ви поспішаєте до повсякденних справ.

Підготував

Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Добрий зір можна зберегти до глибокої старості. Але про це треба вчасно подбати.

Передовсім необхідно впродовж усього життя піклуватися про те, щоб очі ваші не перевтомлювалися. Їм вчасно слід надавати відпочинок і розслаблення. Для цього треба виконувати водні процедури, дихальні вправи та вправи для зміцнення очних м’язів. А ще дуже важливо правильно харчуватися. Саме з їжею в наш організм потрапляють вітаміни й мікроелементи, без яких не може бути нормального зору. Найважливіші для очей продукти – дари моря (риба, морська капуста, креветки тощо), а також помідори, петрушка, зелень гірчиці, морква.

Для зміцнення судин, щоб запобігти крововиливам в очі, потрібний вітамін С. Його багато в шипшині, цитрусових, цибулі.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 264

Як відомо, мед — універсальний лікувальний засіб, який входить до багатьох рецептів. «Чистий» мед зазвичай зустрічається нечасто, в своїй основі цей продукт має нектар якоїсь переважаючої рослини. Звідси деякі специфічні властивості кожного з його видів. Відповідно, й лікувальні властивості дещо відрізняються.

Акацієвий мед. За цією назвою в наших краях зустрічається мед із робінії (псевдоакація), віддаленої родички субтропічних акацій. Цінується серед споживачів за здатність довго не кристалізуватися. Найкращий для дитячого та діабетичного харчування, а також рекомендований людям із алергічною реакцією. Використовується як антисептик, для лікування ушкоджень шкіри, знижує тиск і нервове збудження. Його рекомендують для лікування нирок, печінки, шлунка і кишківнику.

Будяковий мед. Рекомендується для лікування застуди, включаючи бронхіт і бронхіальну астму.

Буркуновий мед. Мед із ним украй важливий як відхаркувальний засіб, помічний при лікуванні органів дихання та застудних захворювань горла, бронхів і легень, допомагає боротися з головними болями і безсонням. Має сечогінні та заспокійливі властивості, антибактеріальну й протизапальну дії. Входить до переліку лікувальних засобів при атеросклерозі, як спазмалгетик, лікує гнійні утворення на шкірі й фурункульоз. Застосовують при запаленнях грудних залоз, ревматизмі та подагрі, болючих відчуттях у сечовому міхурі та нирках. Знижує тиск і заспокійливо діє на організм.

Вербовий мед. Використовується для лікування захворювань печінки, надто гепатитів.

Вересовий мед. Рекомендований як сечогінний засіб, для лікування ревматизму, зменшення болю у кишківнику й шлунку. Чай із цим медом допомагає під час нервового збудження, а також уживається для полоскання ротової порожнини. Не рекомендується людям із пониженою кислотністю шлункового соку та схильним до алергії.

Волошковий мед. Має знеболювальну дію, сечогінний, протизапальний та жовчогінний препарат.

Гірчичний мед. Допоможе при лікуванні нирок, дихальних шляхів, як сечогінний та для виведення токсинів, після отруєнь.

Гречаний мед. Добрий антисептик, застосовують у лікуванні гнійників, трофічних виразок, фурункулів, деяких інших захворювань шкіри, сприяючи регенерації пошкоджених тканин та шкірного покриву. Дієвий при малокрів’ї — підвищує кількість гемоглобіну. Славиться набором вітамінів та мікроелементів.

Еспарцетовий мед. Характеризується позитивною дією на кровообіг, зміцнює капілярні судини. Діє як сечо- та потогінний засіб. Корисний чоловічій потенції. У цьому разі півсклянки еспарцетового меду змішати з половиною склянки свіжого морквяного соку і пити тричі на день по 50 мл суміші.

Конюшиновий мед. Протизапальний, антисептичний, сечо- та потогінний. Помічний при лікуванні гінекологічних проблем, геморою, гіпертонії.

Коріандровий мед. Багатий на мікроелементи, що мають позитивний вплив на якісні показники крові. Застосовують для профілактики й лікування захворювань шлунка, кишківнику, поліпшення апетиту, фізичного й розумового стану. Крім того, такий мед рекомендований як бронхолітичний і заспокійливий засіб, болегамівний, антисептичний, такий, що підвищує потенцію.

Кульбабовий мед. Використовують для лікування печінки, геморою, безсоння, підвищеного тиску.

Лавандовий мед. Найвідоміший своїми лікувальними властивостями при хворобах печінки.

Липовий мед. Як і препарати з квітів, має антибактеріальні властивості і застосовується при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, бронхітах, запаленнях легень, нежитю, ангіні та астмі, дуже помічний при лікуванні шлунково-кишкового тракту, ниркових і жовчних захворюваннях. Також рекомендується при безсонні.

(За матеріалами ЗМІ).

Як відомо, мед — універсальний лікувальний засіб, який входить до багатьох рецептів. «Чистий» мед зазвичай зустрічається нечасто, в своїй основі цей продукт має нектар якоїсь переважаючої рослини. Звідси деякі специфічні властивості кожного з його видів. Відповідно, й лікувальні властивості дещо відрізняються.

Акацієвий мед. За цією назвою в наших краях зустрічається мед із робінії (псевдоакація), віддаленої родички субтропічних акацій. Цінується серед споживачів за здатність довго не кристалізуватися. Найкращий для дитячого та діабетичного харчування, а також рекомендований людям із алергічною реакцією.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 264

Влітку наше харчування стає зовсім іншим, ніж в інші сезони: калорійність страв падає, кількість різноманітних овочів та фруктів у раціоні неухильно зростає, ми починаємо їсти більше зелені і, рятуючись від спеки,  готуємо смачні напої.

У серпні на ринках і прилавках супермаркетів з’являються найсмачніші сезонні овочі і фрукти, які увібрали в себе всі вітаміни і сонячну енергію цього літа. Ось і наш сьогоднішній огляд присвячений простим, швидким і смачними рецептами на основі наших улюблених сезонних продуктів.

Салати

З овочами

Легкий і свіжий салат із стиглих рожевих помідорів і огірків — класика серпня. Ми пропонуємо урізноманітнити його оливками, м’ятою і лимонним соком — так він стане ще смачнішим.

Приготування вітамінного дієтичного салату з капусти, солодких яблук і моркви займе у вас всього 5 хвилин, а вітамінів ви отримаєте навіть більше, ніж достатньо.

Ще один важливий сезонний продукт серпня — кабачок. Рекомендуємо приготувати незвичайний салат з цього овоча, додавши в нього фету і оливкове масло.

З фруктами

Справжні королі ринку в серпні — ароматні, стиглі персики і абрикоси. Чому ж не додати ці фрукти в свої літні страви?

Обсмажте персики на грилі і зробіть дуже простий салат, який при подачі виглядає, як витвір кулінарного мистецтва. Ще одна страва  з персиками, яку обов’язково потрібно спробувати, — легкий і ситний салат з руколою  та козячим сиром.

Любителі абрикосів по праву  оцінять оригінальний рецепт чудового салату з тофу (соєвого сиру), бобами і абрикосами.

А саме сезонне поєднання персиків з помідорами ви зможете оцінити, приготувавши цей яскравий, соковитий і, що важливо, швидкий салат.

Смузі

З овочами

Відмінним варіантом для перекусу стане овочевий смузі з огірком і базиліком. Він виходить не тільки смачним, але й ситним, і навіть пікантним (один з інгредієнтів — соус табаско).

Класичне поєднання яблуко + морква заграє новими фарбами, якщо ви додасте до складу такого коктейлю лимон і імбир.

Вітамінний смузі можна зробити навіть з кабачка, огірка і коріандру — тримайте приголомшливий рецепт, якщо ви нам не вірите.

І, звичайно, ми не могли не згадати тут неймовірно корисний томатний смузі — головний напій останнього місяця літа.

З фруктами

Яскравий смузі з абрикосом, кавуном і базиліком — відмінний коктейль, який освіжить вас навіть в найбільш гарячий серпневий день.

Дуже смачним виходить по-справжньому літній смузі на основі червоної смородини і кавуна. Не забувайте при подачі додати в склянки кубики льоду і прикрасити коктейль листочками свіжої м’яти.

Яблуко — головний сезонний фрукт. Приготуйте яблучний смузі: ви можете додати у такий напій ківі і виноград, корисний шпинат і апельсин, або навіть горіхи, мигдальне молоко, корицю і ванільний екстракт (смузі “Яблучний пиріг” — справжня знахідка для ласунів).

Закуски

З овочами

Баклажани — сезонний продукт серпня. Приготуйте з них закуску з мандариновим соусом: це блюдо буде відмінно виглядати на вегетаріанському столі, домашньому обіді чи дружньому пікніку.

Літні помідори найрізноманітніших  кольорів і розмірів відмінно підійдуть для приготування брускетів — сендвічів на хрусткому хлібі, які не залишать байдужими навіть  суворих критиків.

Ще один варіант приготування брускетів — всі найсмачніші і найкорисніші літні овочі на ароматному підсмаженому багеті.

Зелень, якої так багато в серпні, можна використовувати для «цацики» (соус з йогурта та свіжого огірка) — традиційного соусу-закуски з грецької кухні.

З фруктами

Кавун можна подати до столу дуже незвичайними способами. Наприклад, зробити легку закуску з кавуна з фетою і фісташками. Або приготувати швидку і дуже оригінальну закуску з кавуна, бекону і козячого сиру.

Якщо ви віддаєте перевагу  дині, зробіть хрусткі тости з ніжним сирним сиром, динею і авокадо.

Тим, хто давно хотів спробувати щось нове і незвичайне, ми рекомендуємо італійський рецепт брускетів з хамоном і соковитими персиками.

Десерти

Випічка

Обов’язково приготуйте річний персиковий пиріг. Це дуже простий рецепт, який особливо добре готувати саме в серпні, коли на ринку можна знайти дійсно смачні солодкі і соковиті фрукти.

Ще один приголомшливий десерт — ніжний і повітряний пиріг із свіжих, ароматних абрикосів. З ще одного сезонного фрукта — груші — виходять не менш вишукані десерти. Дуже просто і швидко готується печена груша зі згущеним молоком, а якщо ви хочете здивувати своїх гостей,  приготуйте грушу в листковому тісті.

Холодні

Хіба можна уявити літо без холодних десертів? Ті, що стежать за фігурою, цілком можуть побалувати себе фруктово-ягідним салатом або натуральним легким морозиво з йогурту і чорниці.

Ще один варіант низькокалорійного легкого серпневого десерту — щербет. 

Тільки спекотним літом у нас з’являється прекрасна можливість приготувати холодний торт з... кавуна! Це дійсно оригінальний і дуже смачний рецепт, який повинен сподобатися як дорослим, так і дітям.

Самостійні страви

Супи

Літні супи готують з свіжих овочів і фруктів, тому вони виходять легкі, освіжаючі і дуже смачні.

Класичний гаспачо з м’ясистих сезонних помідорів готується всього за 15 хвилин, і приблизно стільки ж часу вам знадобиться, щоб приготувати холодний огірковий суп.

Не можете вибрати один з двох запропонованих варіантів? Не біда, адже їх можна поєднати і зробити зелений огірковий гаспачо з м’ятою!

Ну і, звичайно, найсмачнішою серед  літніх супів залишається традиційна окрошка.

Гарячі страви

Серпневий асортимент сезонних продуктів настільки широкий, що дозволяє експериментувати і з гарячими стравами, пробуючи нові рецепти.

В останній місяць літа в магазинах з’являється багато свіжих лисичок: приготуйте їх з цибулею і зеленню або зробіть з них грибний соус для пасти. 

Суп з лисичок з вершковим сиром

Щоб зробити 5 порцій чудового супу, знадобиться не більше  45 хвилин. 

Інгредієнти

- 300 г свіжих лисичок;

- 1 велика, або 2 маленькі ріпчасті цибулини;

- 1 середня морквина;

- 2 картоплини;

- 1 баночка рідкого плавленого сиру;

- 50 г вершкового масла;

- 1 ст. л. рослинної олії;

- сіль, чорний мелений перець — на смак;

- сушений чебрець;

- свіжа петрушка для подавання.

Покрокова інструкція

1. У каструлі з товстим дном розтоплюємо вершкове масло, додаємо трохи рослинної олії, гілочку сушеного чебрецю. На цій суміші обсмажуємо порізану кубиками цибулю. Вона має стати прозорою. Після цього виймаємо з каструлі чебрець.

2. Моркву нарізуємо маленькими кубиками або подрібнюємо на тертці, додаємо до цибулі, смажимо, помішуючи, на невеликому вогні до напівготовності овочів.

3. Лисички ретельно миємо під проточною водою, щоб на них не залишилося землі та піску. Руками розриваємо кожен грибочок навпіл. Не рекомендуємо для подрібнення лисичок використовувати металевий ніж — їхній смак може змінитися.

4. Відправляємо гриби до цибулі й моркви, смажимо 10 хвилин.

5. Чистимо картоплю, ріжемо її кубиками.

6. Вливаємо в каструлю близько 1,5 л кип’яченої води кімнатної температури. Кладемо в суп картоплю.

7. Варимо страву, насамкінець солимо, перчимо та вводимо в неї плавлений сир. Ретельно перемішуємо їжу до повного розчинення останнього з доданих інгредієнтів.

8. Подаємо вершковий суп з лисичками, посипавши його посіченим кропом.

За бажанням таку страву можна подрібнити блендером. В результаті у вас вийде ніжний крем-суп.

Запропонована версія страви є вегетаріанською. Якщо маєте бажання приготувати ситніший суп, зробіть його з м’ясом.

Огіркове смузі

 У складі, крім основного  овоча, знежиреного кефіру і різної зелені немає інших овочів і фруктів. Виходить ароматним, красивим за кольором, з насиченим смаком.

Інгредієнти:

- знежирений кефір – 450 мл;

- огірки – 3 шт.;

- петрушка, кріп – по 5 гілочок;

- базилік – 3 листочка.

Як приготувати

Крок 1:

Очищають огірочок, закладають в блендер.

Крок 2:

Петрушку, кріп миють, обсушують, рвуть руками на невеликі шматочки і закладають в чашу апарату.

Крок 3:

Все перемішують протягом півтора хвилинок і розливають по келихах, зверху красиво кладуть по листочку базиліка.

Кефір можна замінити звичайним «кисляком».

Підготувала 

Світлана ТРОЦЮК.

Влітку наше харчування стає зовсім іншим, ніж в інші сезони: калорійність страв падає, кількість різноманітних овочів та фруктів у раціоні неухильно зростає, ми починаємо їсти більше зелені і, рятуючись від спеки,  готуємо смачні напої.

У серпні на ринках і прилавках супермаркетів з’являються найсмачніші сезонні овочі і фрукти, які увібрали в себе всі вітаміни і сонячну енергію цього літа. Ось і наш сьогоднішній огляд присвячений простим, швидким і смачними рецептами на основі наших улюблених сезонних продуктів.

З овочами

Легкий і свіжий салат із стиглих рожевих помідорів і огірків — класика серпня. Ми пропонуємо урізноманітнити його оливками, м’ятою і лимонним соком — так він стане ще смачнішим.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 360

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 272

Гороскоп

з 9 по 15 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 299

Погода в Ковелі 

29 липня – 4 серпня  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 352

Село Радовичі колишнього Турійського району внаслідок адміністративно-територіальної реформи минулого року ввійшло до складу Ковельського.

Населений пункт  – одне з давніх волинських сіл. Перша писемна згадка про   нього датується 8 червня 1544 року. 

Село має славне історичне минуле. Воно відоме тим, що у перших днях вересня 1943 року поблизу відбувся один з найбільших боїв УПА з нацистами на Волині. Повстанці мужньо боронили рідну землю. З їх боку загинули близько 40 чоловік, трьох було поранено. Значних втрат зазнали й німці.

У повоєнний час тут мешкало понад 400 осіб, переважна більшість яких була зайнята в колективізованому сільськогосподарському виробництві. Нині тут діє тваринницький комплекс «Аміла», а також ферма розведення благородного оленя, яка налічує близько 400 тварин.

Нині у господарстві в розпалі жнива. На світлинах ви бачите потужну сільськогосподарську  техніку, яка задіяна на косовиці та обмолоті озимого ріпаку, що займає площу  120 гектарів. Спориться робота в комбайнера Олександра Січковського, котрий разом з іншими механізаторами намагається провести жнивні роботи вчасно і без втрат.

Цікаві Радовичі й тим, що тут діє музей фауни волинських лісів, збережено сільський аеродром, де у кількох ангарах розміщена виставка військової та цивільної техніки 50—60-их років минулого століття.

Словом,  Радовичі  «задніх не пасуть»— ні в бойових, ні в трудових традиціях.

Наш кор.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

Село Радовичі колишнього Турійського району внаслідок адміністративно-територіальної реформи минулого року ввійшло до складу Ковельського.

Населений пункт  – одне з давніх волинських сіл. Перша писемна згадка про   нього датується 8 червня 1544 року. 

Село має славне історичне минуле. Воно відоме тим, що у перших днях вересня 1943 року поблизу відбувся один з найбільших боїв УПА з нацистами на Волині. Повстанці мужньо боронили рідну землю. З їх боку загинули близько 40 чоловік, трьох було поранено. Значних втрат зазнали й німці.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 400

Не знаю, як вам, любі читачі, а мені особисто не вистачає і на телебаченні, і в пресі, і в інтернет-виданнях… села. Того самого українського села, де люди трудяться зранку до вечора, в холод і спеку, важкою працею створюють достаток продовольства в країні, яким час від час хизуються наші можновладці.

А що бачимо, до прикладу, на телеекранах? Політичні сварки і розбірки в різноманітних ток-шоу, репортажі про вбивства, розбої, зґвалтування, корупцію та  інші події зі знаком мінус, від яких стає недобре вже із самого ранку.

А про те, чим живуть селяни, що їх непокоїть і хвилює, телеканали згадують вряди-годи, а то й взагалі мовчать. Не пригадую і сюжету про відвідини президентом чи прем’єр-міністром сільського населеного пункту десь у «глибинці», задушевної розмови із людьми…

Незважаючи на неувагу до себе, сільські трудівники наполегливо роблять свою справу: вирощують хліб, виробляють молоко і м’ясо, забезпечують населення овочами і фруктами. Нині у них – особливо «гарячий» період робіт. І не тільки тому, що дошкуляє немилосердна спека або проливні дощі. Кінець липня – початок серпня є своєрідним вінцем хліборобської праці: потрібно вчасно і якісно зібрати вирощений врожай зернових культур, підготувати площі під майбутній засів.

Яка ж ситуація в аграрному секторі країни сьогодні? Користуючись інтернетом,   ми  постаралися роздобути найсвіжішу інформацію (щоправда, датовану лише 23 липня ц.р.). Так от, збирання ранніх зернових та зернобобових культур повним ходом іде у всіх областях України.  Косовицю і обмолот проведено на площі  3,4 мільйона гектарів (22 відсотки до прогнозу) при середній урожайності 41,8 центнера з гектара. Всього намолочено 14,1 мільйона тонни зерна нового урожаю.

Триває обмолот ячменю, пшениці, гороху. Лідерами жнив-2021 є сільгоспвиробники Херсонщини, які впорали майже 70 відсотків посівних площ і намолотили 2,2 мільйона тонн збіжжя. Не надто відстають хлібороби Миколаївщини (60 відсотків площ), більше мільйона тонн намолотили аграрії Дніпропетровщини та Одещини. На «п’яти» наступають Полтавщина, Запорізька та Донецька області.

Цікаво, що найвищу урожайність зернових зафіксовано на нашій рідній Волині – 60,5 центнера з гектара! Щоправда, зібрано всього 6 відсотків площ. А взагалі в нашій області зернові та зернобобові культури займають 269 тисяч гектарів, в тому числі 6,9 тисячі – озимий ячмінь 171,1 тисячі – пшениця, 22 тисячі – жито, 29 тисяч – ярий ячмінь, 35 тисяч – овес, 5 тисяч гектарів – горох. Крім того, посіяно на зерно кукурудзу (30 тисяч гектарів), гречку (2  тисячі гектарів).

А чи є волинянам чим жнивувати? Статистика свідчить, що на збиральних роботах задіяно 3 тисячі зернозбиральних комбайнів, із них 537 – у сільгосппідприємствах і 2520 – у господарствах населення. 

Середнє навантаження на комбайни становить 99 гектарів – 256 гектарів у сільгосппідприємствах і 65 гектарів – в селянських господарствах. Як бачимо, фермери й власники індивідуальних  селянських господарств мають реальні можливості швидше і якісніше провести жнива.

На жаль, отримати інформацію про хід жнивних робіт на Ковельщині  практично неможливо. Таких даних немає ані на офіційному сайті райдержадміністрації, ані на сайті районної ради. Як нам пояснили, у зв’язку з розширенням меж району, який об’єднує нині 23 громади, відповідні матеріали мають розміщувати працівники сільських і селищних рад.

Ми переглянули сайти Велицької, Голобської, Дубівської, Поворської, Колодяжненської, Люблинецької, Вишнівської об’єднаних громад і лише на одному з них – Колодяжненської ОТГ – побачили фоторепортаж про хід жнив на полях громади. Пропонуємо матеріал вашій увазі разом із фотосвітлинами:

«У ці сприятливі липневі дні на полях Колодяжненської громади розпочалися жнива. Фермерські господарства збирають урожай жита, пшениці та ріпаку. Високу організацію праці на збиранні зернових: пшениці – 180 га та ріпаку – 190 га на території громади демонструють жниварі СФГ «Фасти». Аграрії СТзОВ ім. Лесі Українки працюють чітко і злагоджено на площах посівів, де пшениці – 1850 га, жита – 350 га, вівса – 250 га, ріпаку – 700 га. У СТзОВ «Васюти» — 420 га засіяно ріпаком та пшеницею, у ТОВ «Вілія-Агро» — ріпаку 811 га, пшениці – 610 га, жита – 211, 9 га. 

Сумлінно працюють у гарячу пору жнив комбайнери   Богдан Анатолій, Федорук Сергій, Шайнюк Едуард, Турчин Іван, Кобзар Олександр.

Кожен із них – механізатор чи водій, комбайнер чи робітник – працює старанно на кінцевий результат – урожай. Бажаємо усім аграріям сприятливої погоди, високих врожаїв та гарних прибутків!».

До щирих побажань на адресу жниварів приєднуємося і ми, журналісти. Заодно дякуємо відповідальним працівникам Колодяжненської сільської ради, її очільнику Віталію Кашику за увагу до важкої і відповідальної праці хліборобів, розуміння їх потреб. І хоч дехто нині каже: «Навіщо нам газети? У нас  є інтернет!», ще й ще раз переконуємося: газети таки потрібні. Хоча б для того, щоб розповісти про будні сільських трудівників, їх повсякденні турботи, успіхи і невдачі, що ми сьогодні й робимо.

Тож, гарного Вам ужинку, дорогі аграрії Ковельщини, сприятливої негоди і найменших втрат!

Михайло КУЗЬМУК.

Фото з офіційного сайту Колодяжненської громади.

Не знаю, як вам, любі читачі, а мені особисто не вистачає і на телебаченні, і в пресі, і в інтернет-виданнях… села. Того самого українського села, де люди трудяться зранку до вечора, в холод і спеку, важкою працею створюють достаток продовольства в країні, яким час від час хизуються наші можновладці.

А що бачимо, до прикладу, на телеекранах? Політичні сварки і розбірки в різноманітних ток-шоу, репортажі про вбивства, розбої, зґвалтування, корупцію та  інші події зі знаком мінус, від яких стає недобре вже із самого ранку.

А про те, чим живуть селяни, що їх непокоїть і хвилює, телеканали згадують вряди-годи, а то й взагалі мовчать. Не пригадую і сюжету про відвідини президентом чи прем’єр-міністром сільського населеного пункту десь у «глибинці», задушевної розмови із людьми…

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 464

Іноді в житті буває так: доки людина працює, вона потрібна всім – і рідним, і друзям, і колегам. А коли в силу тих чи інших причин покидає займану посаду, про неї потрохи забувають і не надто часто згадують.

Як на мене, в цьому – одна з реалій людського життя. Її можна сприймати чи не сприймати, але від того нічого не зміниться: діалектика  нашого буття диктує свої закони, які не нами встановлені і не нами можуть бути відмінені.

З огляду на це журналістська робота дає змогу повертати з небуття окремі сторінки історії (і давніші, і «свіжіші»), нагадувати про людей, котрі залишили свій вагомий слід в цій історії, подякувати їм за працю на благо громади  – чи то сільської, чи то міської. І хоч ще той не вродив, що всім догодив, важливо в оцінці життя та діяльності кожної людини бачити передовсім позитив, а оцінку негативу залишити на суд Божий.

х  х  х

Приступаючи до нотаток про Олега Максимовича Самчука, в якого 2 серпня ц. р. – ювілейна дата від дня народження, бачу його молодим, енергійним юнаком, котрий очолював тоді молодіжну спілку центральної районної лікарні. Був енергійним, завзятим, з почуттям гумору, який за словом у кишеню не ліз, але у ставленні до старших за віком виявляв повагу. 

Я знав, що він – син тодішнього очільника районної «Сільгосптехніки» (була така), що «дислокувалася» в Любитові Ковельського району, Максима Устиновича Самчука, досвідченого фахівця своєї справи, мудрого і далекоглядного керівника. Чесно кажучи, його недолюблював дехто з партійних чинуш, бо Самчук мав свої погляди на розв’язання проблем сільськогосподарського виробництва, активно відстоюючи їх в разі потреби на різного роду нарадах і засіданнях, котрих в той час вистачало.

Брат Максима Самчука – Федір Устинович редагував міськрайонну газету «Слово правди» у Володимирі-Волинському. Ми часто спілкувалися, ділилися досвідом, який був у нього досить багатий, адже редактором працював з 1974 року. Характер мав теж принциповий, сміливо виступав у пресі з гострими публіцистичними статтями, тож повчитися у нього було чому.

Взагалі сім’я Самчуків була багатодітною – налічувала аж восьмеро дітей. Всіх їх батьки змалечку привчали до праці, виховували людяними, доброзичливими, але водночас чесними. Такими були і Максим Устинович, і Федір Устинович, й решта дітей. Характером у батька вдався малий Олег, який народився у Поворську. Ще задовго до школи навчився читати й писати. До речі, заяву про вступ до першого класу написав власноруч! Як згадують місцеві педагоги, був непосидючим, ініціативним, брав активну участь у громадському житті школи, учнівській художній самодіяльності, захоплювався спортом.

Здобувши середню освіту, вступив у Чернівецький медичний інститут. На старших курсах все більше і більше став захоплюватися хірургією. В 1974 році Олега  Самчука прийняли на роботу в Ковельську центральну районну лікарню, де довелося працювати з «світилами» ковельської медицини, від яких перейняв  не тільки   сучасні методи профілактики і лікування хвороб, а й мистецтво чуйного спілкування з пацієнтами, розуміння їх проблем, безпосередньої участі в їх розв’язанні. 

х  х х

Авторитет молодого лікаря-хірурга у ті роки був незаперечним. І коли постало питання про призначення директора Ковельського медичного училища, і керівництво лікарні, і управління охорони здоров’я області, і місцеве керівництво одностайно підтримали кандидатуру Олега Максимовича. На цій посаді попрацював три роки, зарекомендувавши себе вмілим організатором і вихователем колективу. 

1987 року Олег Самчук став головним лікарем центральної районної лікарні. За його безпосередньою участю відбулася реформа системи охорони здоров’я Ковельщини, було створено міськрайонне територіальне медичне об’єднання – так зване МТМО, яке функціонує до цього часу.

Як пише у своїй книзі «Ковельщини славні імена» волинський історик і краєзнавець Дмитро Корнелюк, молодий очільник медичної галузі міста і району багато зробив для зміцнення матеріально-технічної бази лікувальних установ. В ті роки у Ковелі побудували приміщення стоматологічної поліклініки, реконструйовано паталогоанатомічні відділення, відділення швидкої медичної допомоги, завершено добудову дитячого відділення Голобської районної лікарні № 2, здано в експлуатацію приміщення Поворської дільничної лікарні та районної санепідемстанції, побудовано приміщення харчоблоку лікарні та 38 фельдшерсько-акушерських пунктів.

Новації, які активно впроваджував у життя Олег Самчук, його настирливість у роботі, активна життєва позиція подобалися далеко не всім. Образно кажучи, чим більше працював головний лікар, тим сильнішим ставав опір з боку консервативних сил. Особливо яскраво це проявилося під час підготовки до виборів народних депутатів України в 1990 році, в яких Олег Максимович вирішив взяти участь.  Що тоді почалося! Проти кандидата в депутати по-зрадницьки виступили і «свої», і «чужі». З’явилися пасквілі у деяких газетах, самотужки виготовлених листівках і т. д., і т. п.

Але молодий лікар руки догори не підіймав і своєї кандидатури з передвиборних перегонів не зняв. Як результат, виборов «призове» третє місце – за нього віддали голоси 11,4 тисячі виборців Ковельщини! Хто зна, як би склалася доля голосування, коли б проти не виступили ті, хто ще вчора клявся у дружбі й вірності…

Постійно тримаючи в полі свого журналістського зору долю Олега Самчука, можу зробити висновок: легко йому ніколи не було. І тоді, коли хотіли змістити з посади головного лікаря у 2004-му, і пізніше, коли у Ковелі створили справжню антисамчуківську «коаліцію» на чолі з досить високопоставленими особами. Дійшло до того, що рішення про його звільнення приймали навіть на засіданні міськвиконкому. Як його тодішній член, я виступив проти такого свавілля, заявивши:

– Ми Самчука на посаду не призначали, ми не маємо права його й звільняти.

х  х  х

Звичайно, у кожної людини (в тому числі і в мене) є свої «плюси» і «мінуси». Є вони і в ювіляра, адже керувати таким великим колективом, яким є МТМО, розв’язувати безліч великих і малих проблем, зробити ковельську медицину однією з кращих в Україні, – це дуже складно і відповідально. Без промахів і упущень за всього бажання обійтися було важко. Були і ображені, і незадоволені, чимало з яких потім переконалися: Самчук ніколи в біді не залишить і завжди прийде на допомогу у важку хвилину. І це, мабуть, – найголовніше у суті характеру лікаря, людини, керівника, глави сімейства і члена великої родини.

Сьогодні я не боюсь сказати: поважав, поважаю і буду поважати Олега Максимовича Самчука, котрий гідно продовжив  у Ковелі справу своїх попередників – Генріха Адамовича Бєляка, Володимира Івановича Ісюка, Євгена Володимировича Рудя. Шляхом батька пішов син Олег, який нині працює у Львові.

Тож хочу побажати династії Самчуків, а в першу чергу – її голові Олегу Максимовичу, міцного здоров’я, добра, Божого благословення на многії і благії літа!

Микола ВЕЛЬМА.

Іноді в житті буває так: доки людина працює, вона потрібна всім – і рідним, і друзям, і колегам. А коли в силу тих чи інших причин покидає займану посаду, про неї потрохи забувають і не надто часто згадують.

Як на мене, в цьому – одна з реалій людського життя. Її можна сприймати чи не сприймати, але від того нічого не зміниться: діалектика  нашого буття диктує свої закони, які не нами встановлені і не нами можуть бути відмінені.

З огляду на це журналістська робота дає змогу повертати з небуття окремі сторінки історії (і давніші, і «свіжіші»), нагадувати про людей, котрі залишили свій вагомий слід в цій історії, подякувати їм за працю на благо громади  – чи то сільської, чи то міської. І хоч ще той не вродив, що всім догодив, важливо в оцінці життя та діяльності кожної людини бачити передовсім позитив, а оцінку негативу залишити на суд Божий.

х  х  х

Приступаючи до нотаток про Олега Максимовича Самчука, в якого 2 серпня ц. р. – ювілейна дата від дня народження, бачу його молодим, енергійним юнаком, котрий очолював тоді молодіжну спілку центральної районної лікарні. Був енергійним, завзятим, з почуттям гумору, який за словом у кишеню не ліз, але у ставленні до старших за віком виявляв повагу. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 394