Хочемо подарувати онуку машину, але він не має прав. Яка сьогодні процедура їх отримання? Чи обов’язково закінчувати курси водіїв? Може, я сам можу навчити онука Правилам дорожнього руху та водінню?

Віталій КАЧАН.

Насамперед варто нагадати, що на посвідчення різних категорій діє різний віковий ценз:

А та А1 — від 16 років.

В, В1, С, С1 — від 18 років.

ВЕ, В1Е, СЕ — 19 років.

Інші категорії прав — після 21 року.

Процедура отримання прав сьогодні передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:

1. Навчання в автошколі

Вибирати її потрібно дуже уважно. Насамперед неодмінно уточнити наявність ліцензії МОН та атестата акредитації МВС.

Терміни та вартість навчання на курсах водіння залежать від обраної категорії транспортних засобів, але в середньому вони обійдуться у 3-4 тисячі гривень без врахування занять з водіння, пересічна вартість яких — 150-200 грн. за урок.

Для запису в автошколу необхідно подати наступний пакет документів:

® заяву із зазначенням місця проживання та категорії ТЗ;

® паспорт (пред’являється особисто) + копія ІПН;

® 4 фотографії розміром 3,5х4,5 см;

® медичну довідку.

Після закінчення курсу навчання складають внутрішні іспити з Правил дорожнього руху та водіння. Підтвердженням проходження підготовки водіїв є Свідоцтво про завершення навчання в автошколі, термін дії якого становить 2 роки від дня закінчення курсів.

2. Проходження медичного огляду

Основною метою медогляду є одержання довідки про придатність до керування транспортним засобом. Без неї отримати права неможливо.

Медичний огляд включає в себе: загальне обстеження спеціалістами медичної комісії, лабораторне і функціональне обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, ЕКГ, обстеження гостроти й полів зору, обстеження вестибулярного апарату, визначення групи крові й резус-фактора).

Медична довідка, видана із зазначенням хвороби, згідно з «Переліком захворювань і вад, за яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», є підставою для відмови в одержанні посвідчення водія.

3. Складання іспитів у сервісному центрі МВС

Прив’язку до прописки (реєстрації) скасували, тому скласти іспит можна в будь-якому СЦ МВС. Однак слід враховувати, що складати теорію на знання ПДД і практичний іспит дозволено тільки в одному територіальному сервіс-центрі (ТСЦ).

При проходженні перевірочного контролю у складі навчальної групи автошколи тестування проводиться в територіальному сервісному центрі МВС за місцезнаходженням навчального закладу. Всі необхідні документи подаються представниками автокурсів, від слухача вимагається тільки наявність паспорта.

Індивідуальне складання іспитів (окремо від своєї групи з автошколи) передбачає самостійну подачу повного пакета документів (їхній перелік можна дізнатись у ТСЦ).

Екзаменаційний блок для отримання водійського посвідчення складається з двох частин: теоретичної (20-хвилинне комп’ютерне тестування з 20 питань) і практичної (екзамен з водіння). 

Якщо ви не вклались у відведений для тестів час або зробили більше двох помилок — іспит провалено, і допуск до практики не буде отриманий. Перездати теорію можна не раніше, ніж через 5 днів, але кількість спроб необмежена. 

На складання практичного іспиту з водіння відводиться лише три спроби.

4. Отримання водійського посвідчення

Права видають через п’ять робочих днів з моменту складання іспитів. Посвідчення видають особисто під розпис при пред’явленні паспорта. Крім того, співробітники ТСЦ повинні повернути водієві свідоцтво про закінчення автошколи, екзаменаційну картку і медичну довідку.

Термін дії національного посвідчення водія становить 30 років і обчислюється від дня його оформлення.

Водіям-початківцям після проходження медогляду і складання іспитів видають тимчасове посвідчення з обмеженим правом керування транспортним засобом — забороняється перевищувати швидкість 70 кілометрів на годину. Термін дії перших водійських прав становить 2 роки, після чого проводять їх заміну.

Видача постійного посвідчення водія відбувається без складання іспитів за умови водіння протягом двох років з дня отримання перших прав без порушень або вчинення не більше двох адміністративних правопорушень. Якщо за цей період ним допущено три і більше порушень, обміняти права на постійні можна тільки після здачі практичного і теоретичного іспитів у ТСЦ МВС.

Підготувала 

Лариса ПИЛИПЕНКО.

Хочемо подарувати онуку машину, але він не має прав. Яка сьогодні процедура їх отримання? Чи обов’язково закінчувати курси водіїв? Може, я сам можу навчити онука Правилам дорожнього руху та водінню?

Віталій КАЧАН.

Насамперед варто нагадати, що на посвідчення різних категорій діє різний віковий ценз:

А та А1 — від 16 років.

В, В1, С, С1 — від 18 років.

ВЕ, В1Е, СЕ — 19 років.

Інші категорії прав — після 21 року.

Процедура отримання прав сьогодні передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 596

Жовтень можна назвати ясним обличчям осені. У цьому місяці  переважають сонячні теплі дні, але Сонечко гріє недовго,  "спати" лягає рано. Бували періоди, коли випадав сніг і нічний морозець покривав калюжі льодом. Про те, що осінь на дворі, каже жовте листя, яке осипається з дерев у жовтні навіть тоді, коли стоїть спокійна, безвітряна погода.

Хоч городньо-дачний сезон і підійшов до кінця, це тільки так здається, адже ніхто не поспішає на відпочинок. Не закінчених робіт в саду і на городі ще багато, крім того, починається підготовка до урожаю майбутнього року. 

Успішний садівник повинен знати, що сезонні роботи розділені по місяцях року, і вони повинні бути чітко виконані. Наприклад, у жовтні потрібно завершити всі осінні роботи, які не закінчені у вересні: зібрати повністю урожай, підготувати сад і город до зими. 

Докладно про те, що потрібно робити в жовтні на своїх ділянках садівникам і городникам ми розповімо далі.

Збираємо останні "крихітки"

Головне завдання  жовтня - повністю завершити збиральні роботи. На початку місяця слід викопати з грудкою землі цвітну капусту з іще несформованими головками, потім посадити її у теплицю. Після Покрови закінчити прибирання білокачанної капусти, висушити її і відправити на зберігання. 

Коли вся білокачанна капуста буде прибрана, потрібно відразу братися за роботу з прибирання брюссельської капусти. Для довгого зберігання треба викопати її з корінцями, помістити в ящик корінням вниз і присипати  вологим піском. Зберігати слід у підвалі, де температура не більше і не менше +10С, + 20С.

Після завершення роботи з прибирання капусти всіх видів час починати викопувати коренеплоди, які на цей  час залишилися на грядці: редьку, пастернак, петрушку, селеру. Прибирання має  бути закінчене до настання сталих морозів. Кілька корінців петрушки та селери можна залишити в землі на зиму, тоді з ранньої весни у будинку буде свіжа зелень.

Після перших морозів прибирайте корінь хрону. В цей час він вже не такий гіркий, трохи  солодкуватий на смак і зі специфічним ароматом. Добре зберігається в холодильнику в поліетиленовому пакеті. Під час збирання овочів не обійтися без рукавичок, мішків і овочевих сіток.  

 

Прибирання клумб і газонів

У жовтні досвідчені любителі квітів не залишають без уваги клумби і газони. Щоб у квітниках взимку не хазяйнували  миші, клумби повинні бути чистими від бур'янів і залишків однорічних квіткових рослин. Рослинні відходи без ознак захворювань використовують для мульчі або відправляють у компост. Листя у квітниках залишають, вони захищають багаторічні квіти від морозів в безсніжні зими. Основними видами робіт на газоні у жовтні є:

n остання стрижка покриву газону;

n прибирання газону;

n проведення підживлення газону.

Адже газон також потрібно привести в порядок, скосити траву, прибрати листя. Потім його треба прочесати граблями і вибрати залишки сухої рослинності. На місцях, де з'явилися залисини, розкидати насіння трави і присипати зверху тонким шаром піску.

Остання стрижка і підживлення газону проводиться за два-три тижні до початку стабільного холоду. Добрива потрібно брати фосфорні та калійні, тому що вони сприяють зміцненню структури трави.  

Що краще: копати чи не копати грядки?

Не менш важливою процедурою жовтня є перекопування землі. Для більшості городників вона вважається обов'язковим осіннім заходом. Останнім часом розійшлися думки:  її потрібно копати чи залишити не копаною? На ділянках з ухилом, і на яких є загроза підтоплюючого паводку, осіння обробка грунту завдасть лише шкоди. Стічна вода зможе вимити поживні речовини з ґрунту і навіть знести весь родючий шар.

Якщо ніяких загроз немає, копати землю у жовтні можна. Разом з тим потрібно вносити органічні добрива і суперфосфат. При осінньому перекопуванні грунту грудки землі обов'язково залишати нерозбитими, намагатися, щоб вони були великі. Якщо грядки призначаються для підзимового посіву, тоді їх потрібно підготувати відповідно.

Чим зайнятися садівникам 

в жовтні?

Висаджувати дерева восени можна до половини жовтня. В цей період молоді дерева припиняють ріст крони, а корені ростуть і розвиваються до того часу, поки температура грунту не стане 40С. Значить, посаджені в жовтні молоді саджанці дерев відростять свої молоді корінці ще до початку постійних морозів. Хорошій приживлюваності сприяє осіння вологість грунту і прохолодне повітря, так що весняні природні капризи для дорослих саджанців будуть не страшні.

Якщо у вересні не вдалося повністю підготувати вже посаджені раніше дерева і чагарники до зими, це потрібно зробити в жовтні. Особливо важливо вчасно провести санітарну обрізку, прорідивши крону дерев, обрізавши чагарники. Займатися обрізанням краще при спадаючому  Місяці.

До настання зими плодові дерева повинні мати обмазані розчином стовбури, для такої процедури використовується розчин глини з вапном. Стовбури молодих дерев слід укрити на зиму для захисту від сильних морозів. З профілактичною метою від появи борошнистої роси, гнилизни, іржі дерева і чагарники в останніх числах жовтня бажано обприскати 3% розчином бордоської рідини.

Підготовка 

до сівби

Для осінньої посадки цибулі потрібно використовувати районовані озимі сорти, вони добре переносять зимові морози, під час зростання не дають стрілок. Перш,  ніж висаджувати цибулини, підготовлена земля має осісти.

Важлива умова підзимових посівів – не допустити появи сходів в ту ж осінь. Якщо таке станеться, вони вимерзнуть. Якщо з термінами посіву вгадати, рано по весні з'являться чудові сходи, стійкі до хвороб, урожай можна буде збирати на п'ятнадцять днів раніше, ніж з висіяного насіння овочевих культур навесні.

Починаючи з перших днів жовтня, в залежності від погоди, починається посадка озимого часнику. Кращий час для посадки – коли температура повітря протягом доби не стане підніматися вище 10 градусів. Рослини до зими повинні добре вкоренитися, але якщо відразу дадуть зелені пагони, це призводить до вимерзання. Посадковим матеріалом часнику можуть бути зубки і бульбочки, а також однозубки. Як тільки грунт промерзне, посадки часнику потрібно вкрити опалим листям або замульчувати торфом.  

Перш, ніж зайнятися озимим посівом, треба вивчити наступні правила: 

ь Грунт повинен бути пухким й родючим. Ділянку вибирати в такому місці, щоб грунт не затоплювався весняними водами, швидко просихав і добре прогрівався. 

ь Весь посадковий матеріал повинен бути сухим. 

ь Норма висіву, порівняно з весняною, повинна бути вищою. При підзимових посівах зазвичай невелика схожість. 

ь Насіння краще присипати не землею, а   сумішшю піску і добре перепрілого перегною.

Слід звернути увагу на сорти:  вони повинні бути стійкі до низьких температур, придатні для вирощування при короткому світловому дні.

Догляд за виноградником

У жовтні урожай винограду вже практично зібраний, і настає час боротися із захворюваннями і шкідниками. Виноградник необхідно обробити відповідними препаратами. Молодняк потрібно вкрити лапником або торфом. Старі лози обрізають, висушують і спалюють. Решту лози укладають в невеликі вириті канавки.

Підсумки жовтневих клопотів

В останню чергу необхідно викопати цибулю-порей, але тільки ті екземпляри, у яких діаметр ніжки 2 і більше сантиметрів, решту залишити в землі – вони доростуть наступного літа. Обрізані до трьох сантиметрів коріння присипають вологим піском в ящику  і розміщують в підвалі. Через три тижні на третину обрізають листя. У такому вигляді цибуля-порей добре зберігається до Нового року.

Кожному власнику садових і городніх ділянок знадобляться різні види добрив та засобів захисту рослин від шкідників.  

Після всіх турбот  можна і відпочити,  розслабитися, але для цього потрібно виконати  ще деякі роботи в цьому сезоні, а саме:

Якщо осінь не багата на дощі, провести полив рослин, дерев, ягідників. 

Щоб не допустити змиву грунту в саду, розташованому на схилі, викопати переривчасті глибокі канавки. Розташувавши їх поперек схилу, можна насипати земляні валики. 

Якщо планується весняна посадка саджанців, підготувати ями, внести в них добрива. 

Багаторічні культури, ревінь, спаржу, цибулю-батун ретельно прополоти, підгодувати, обірвати на них старе листя. 

Все опале листя, бадилля та інше рослинне сміття закласти в компост.

Якщо всі ці основні роботи в жовтні будуть зроблені, можна вважати, що сезон практично підійшов до кінця. Залишається зі спокійною душею чекати зими.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Жовтень можна назвати ясним обличчям осені. У цьому місяці  переважають сонячні теплі дні, але Сонечко гріє недовго,  "спати" лягає рано. Бували періоди, коли випадав сніг і нічний морозець покривав калюжі льодом. Про те, що осінь на дворі, каже жовте листя, яке осипається з дерев у жовтні навіть тоді, коли стоїть спокійна, безвітряна погода.

Хоч городньо-дачний сезон і підійшов до кінця, це тільки так здається, адже ніхто не поспішає на відпочинок. Не закінчених робіт в саду і на городі ще багато, крім того, починається підготовка до урожаю майбутнього року. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 811

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїну знань. Тому доля дарує кожному з нас першого вчителя, який згодом стає твоїм другом і порадником, прикладом для наслідування. 

Коли ми прийшли в перший клас у 1990 році, то побачили свою  вчительку  Галину Іванівну Шевчик, яка створила для нас  маленьку чарівну країну під назвою «Школа».

Народилася Галина Іванівна Шевчик в с. Грудки Камінь-Каширського району у сім’ї сільських трудівників. Тато Іван Іларіонович працював бригадиром у місцевому колгоспі, мама Ганна Юхимівна спочатку – ланковою, а згодом – на фермі. Батьки виховували п’ятеро дітей – трьох дочок  Надію, Галину, Любов і двох синів Івана та Василя. 

Галина була другою дитиною в родині Решетовських. Змалечку дітям прищеплювали любов до близьких, рідної землі, вчили поважати людей,  творити добро, гарно вчитись. 

Галина змалечку любила співати, а ще їй подобалось допомагати мамі, яка трудилася в колгоспі. Бувало, ненька збирається на роботу, а донечка біжить за нею вулицею, проводжає на роботу. Дуже засмучувалась, коли її не брали із собою, навіть плакала,  а на зворотній дорозі додому співала. Усі жартували, казали, що дівчинка так голос розвиває. 

Коли пішла до школи, Галина дуже полюбила першу вчительку Марію Лукашівну, яку завжди згадує з душевним теплом. Дівчина гарно вчилася, її поважали  у класі, дописувала до районної газети «Радянське Полісся», де з’являлись на світ її замітки про події що відбувалися у селі, життя школи, перші проби пера. Змалечку мріяла стати вчителем, брала активну участь у художній самодіяльності як в шкільні, так згодом і в студентські роки. 

У  далекі 70-ті, після закінчення Володимир-Волинського педучилища, під час навчання у Луцькому педінституті за спеціальністю «Вчитель початкових класів» Галина проходила практику у СШ № 3 в місті Ковелі. Разом з іншими студентками-практикантками майбутню вчительку поселили в гуртожитку, що діяв на базі навчального закладу. В цій же школі завгоспом працював Володимир Хомович, який на той час теж здобував вищу освіту в Львівському лісотехнічному інституті за спеціальністю «Інженер-лісотехнік». 

Вечорами Галина  дуже любила писати вірші. Та й можливість була для творчості, адже дівчата, з якими проживала в кімнаті, частенько ходили дивитись телевізор. І ось одного дня у дівчини зіпсувалась праска, і вона попросила, щоб подруги покликали завгоспа, аби він її відремонтував. Так і відбулись перша зустріч і знайомство двох молодих людей.  Володимир щовечора приходив до Галини, вони багато спілкувалися на різні цікаві теми, допомагав перевіряти учнівські зошити, виготовляти наочність, завжди підтримував. 

Галина Іванівна, щиро, з неприхованою посмішкою, зізнається, що коли вперше побачила свого Володю, то у неї мимоволі промайнула думка: «Це буде мій чоловік». Хлопець підкорив дівчину своєю добротою, працелюбністю, щирою вдачею, чесністю і порядністю. 

Восени 1973 року молоді люди побралися, згодом у них народилися діти. Спочатку – Руслана, пізніше – Оксана, а вже через дев’ять років – наймолодша донечка  Ірина.

Найщиріші і найтепліші спогади ювілярки про моменти, коли разом із чоловіком і донечками щонеділі збиралися разом біля телевізора, щоб подивитися казочки. До того часу дбайлива матуся і турботлива дружина випікала «смаколики». Печиво, пиріжки  були дуже смачними. 

Був час, коли і труднощі спіткали цю люблячу сім’ю: Галина Іванівна занедужала. Але завдяки підтримці і турботі Володимира Хомовича, любові донечок вдалося подолати тяжку недугу.

Втомлений, з роботи, люблячий чоловік прибігав до своєї Галинки у кімнату, зігрівав її, як Сонечко, був і є для неї в житті опорою, захистом, надією, сімейною силою. 

Й досі подружжя Шевчиків усе робить  разом.  Побудували власне сімейне гніздечко.  Виховали і дали путівку в життя трьом прекрасним донькам, які здобули вищі освіти і стали гарними людьми, підростають онуки – гордість і втіха дідуся й бабусі.

Галина Іванівна та Володимир Хомович виростили і  виховали  трьох доньок.  Можна без перебільшення сказати, що  недаремно вклали стільки сил, терпіння, мудрості у їх виховання.

Вони стали гідними людьми, а головне — перейняли найкращі риси характеру, мають власні сім’ї, їх поважають люди, адже все те добро і любов, які  мають в своїх  серцях  Володимир Хомович та Галина Іванівна діти віддають іншим. 

Галина Іванівна – справжня берегиня родинного вогнища, найкраща у світі бабуся. Щиро радіють їй онуки, коли приїздить  у гості разом із чоловіком, горнуться до неї, немов ластів’ята.  

Галина Іванівна сильна духом, щира і весела. А ще  — дуже  щаслива, адже 48 років поруч із нею найкращий, найтурботливіший чоловік Володимир Хомович, з яким  пережили чимало, зберегли  та  бережуть своє кохання до сьогодні. 

Кажуть, що любов – це єдине з Божественного дару, що є на Землі і що ми здатні відчувати. Без любові людина не почуває себе щасливою. Лише вона підтримує у нас вогник непідкупної щирості, відкриває дорогу, якою двоє йдуть назустріч один одному. 

Серце наповнюється  гордістю, адже моя перша вчителька Галина Іванівна разом із своїм чоловіком крокують дорогою кохання, співтворчості, співпереживання, взаємної гармонії впродовж майже 50 літ. Усі випробування кохані люди зустріли і пройшли сміливо й гідно, збудували свій дім так, щоб жилося в ньому весело і  радісно. Славиться він працьовитими руками, затишком, гостинністю, а нині повниться щебетом шістьох онуків.

Світлана ТРОЦЮК, випускниця 4-В класу 

1994 року ЗОШ № 11.

НА ФОТОСВІТЛИНАХ: Галина Іванівна ШЕВЧИК з чоловіком Володимиром Хомовичем; з онуками; у родинному колі.

Фото Олега СЛЮСАРЯ.

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїну знань. Тому доля дарує кожному з нас першого вчителя, який згодом стає твоїм другом і порадником, прикладом для наслідування. 

Коли ми прийшли в перший клас у 1990 році, то побачили свою  вчительку  Галину Іванівну Шевчик, яка створила для нас  маленьку чарівну країну під назвою «Школа».

Народилася Галина Іванівна Шевчик в с. Грудки Камінь-Каширського району у сім’ї сільських трудівників. Тато Іван Іларіонович працював бригадиром у місцевому колгоспі, мама Ганна Юхимівна спочатку – ланковою, а згодом – на фермі. Батьки виховували п’ятеро дітей – трьох дочок  Надію, Галину, Любов і двох синів Івана та Василя. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 575

Не секрет, що наше здоров'я і настрій значною мірою залежать від того, що ми їмо. Восени важливо поповнити запас вітамінів і зміцнити імунітет в сезон холодів і застуд. В цьому допоможуть корисні компоненти осіннього раціону. То що найкраще їсти восени?

Гарбуз

Цей овоч багатий вітамінами А, С, групи В,  мікроелементами і живильними речовинами. Гарбуз — джерело дуже рідкісного вітаміну Т, що впливає на обмінні процеси в організмі.

Завдяки вмісту вітаміну А гарбуз корисний для очей. Великий вміст клітковини — плюс для травлення. А поєднання з низькою калорійністю робить її незамінною для тих, хто хоче схуднути.

Гарбуз має антиоксидантні, протизапальні властивості. Сприяє очищенню організму від шлаків, токсинів, надлишків холестерину, зміцнює стінки судин, сприятливо впливає на нервову систему. До того ж, з гарбуза можна приготувати безліч смачних страв — від  супів до десертів.

Баклажани

Баклажан містить клітковину, пектин, калій, кальцій, фосфор, залізо, магній, вітаміни С, В1, В2, В5, РР. Він допомагає виводити з організму зайву рідину, шлаки, холестерин, сприяє схудненню. Пектин, що міститься в баклажанах стимулює травлення і не дає застоюватися жовчі.

Яблука

Ці фрукти — справжня вітамінна бомба, джерело мінеральних речовин: заліза, калію, кальцію, магнію, натрію, фосфору, йоду, міді, нікелю, багаті пектином і клітковиною. Яблука зміцнюють імунну систему, нормалізують роботу шлунково-кишкового тракту, мають протизапальну та протинабрякову дію, знижують рівень холестерину в крові. Вживаються в їжу як в свіжому вигляді, так і у вареному, тушкованому, сушеному, квашеному, моченому, служать компонентом різних страв.

Капуста

Це хороше джерело вітаміну С, хоча у міру зберігання його запас знижується. При цьому, у квашеній капусті цього вітаміну більше, ніж у свіжій. Крім того, капуста багата вітамінами К, РР, групи В і U.

Цей овоч корисний для роботи кишечника і нирок, для серцево-судинної системи, знижує рівень холестерину і зміцнює зуби, нігті і волосся.

Буряки

Буряк ефективно оздоровлює серце. Вміст у буряках певного співвідношення натрію і кальцію забезпечує нормальну циркуляцію крові і разом з цим — необхідне всім внутрішнім органам харчування. В буряках міститься більше 50% натрію і 5 % кальцію — саме в такій пропорції забезпечується краща розчинність кальцію в крові. Дана особливість засвоєння буряків позитивно впливає на стан кровоносних судин - вони стають краще захищеними від негативного процесу затвердіння судинної тканини, а також від підвищення артеріального тиску та інших порушень серцевої системи.

Горіхи

Всі горіхи багаті корисними ненасиченими жирами і розчинною клітковиною, що знижують рівень холестерину. Більшість горіхів — потужне джерело вітаміну Е, який є антиоксидантом і позитивно впливає на роботу статевої системи чоловіків і жінок. Горіхи багаті вітамінами А, С і групи В.

Але не забувайте, що горіхи досить калорійні, тому в день їх достатньо з'їдати не більше 50 грамів.

Шипшина

У плодах шипшини аскорбінової кислоти приблизно в 10 разів більше, ніж у ягодах чорної смородини, і в 50 разів більше, ніж у лимоні, в 60-70 разів більше, ніж у хвої сосни, ялини, ялиці або ялівцю. Відвар з плодів шипшини — це прекрасна профілактика простудних вірусних захворювань. Ефірні олії, що містяться в її пелюстках, справляють в'яжучу, бактерицидну та протизапальну дію. Чай із шипшини корисний при схудненні.

Обліпиха

Ці ягоди містять вітаміни А, С, групи В, Р, РР, Е, К, безліч мікроелементів, органічні кислоти, фосфоліпіди, флавоноїди та ін. Біологічно активні речовини в складі обліпихи роблять її профілактичним і лікувальним засобом.

Обліпиха застосовується при авітамінозі, зниженні імунітету, використовується для лікування ран, опіків, шкірних захворювань, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (але при зниженій кислотності шлунка), хвороб горла і стравоходу.

Солодкий (болгарський) перець

Містить вітаміни С, В1, В2, В6, РР, А, каротин, залізо, цинк, натрій, калій, фосфор, магній. Зміцнює імунітет, стимулює ріст волосся, роботу шлунка і підшлункової залози, зміцнює стінки судин, запобігає розвитку остеопорозу і анемії, знижує ризик утворення тромбів. Зелені та червоні плоди перцю вживають у свіжому і консервованому вигляді, фарширують м'ясом і овочами. Використовують у приготуванні лечо, як приправу для заправки супів, як гарнір до м'ясних страв, як інгредієнт різних соусів і салатів. 

Журавлина

В принципі, практично всі знають про те, що журавлина дуже корисна для імунітету, який восени потрібен, як ніколи. Крім цього, журавлина — так само, прекрасний антисептик, тому її рекомендується приймати під час будь-якого запального процесу в організмі. Крім цього, журавлина дуже добре впливає на шлунково-кишковий тракт.

Селера

Дієтичний продукт, калорійність якого — всього 18 ккал. Однаково корисні як корінь, так і стебла, і листя цього овоча. Він містить вітаміни С і А, U, вітаміни групи В, РР, Е, калій, кальцій, залізо, цинк, фосфор, магній, фолієву і нікотинову кислоти. Лідирує за змістом органічного натрію і селену. Поліпшує травлення, нормалізує артеріальний тиск. Корисна при ожирінні, нервових розладах, подагрі, ревматизмі, захворюваннях щитовидної залози.

Підготувала Світлана ЛЯШУК.

Не секрет, що наше здоров'я і настрій значною мірою залежать від того, що ми їмо. Восени важливо поповнити запас вітамінів і зміцнити імунітет в сезон холодів і застуд. В цьому допоможуть корисні компоненти осіннього раціону. То що найкраще їсти восени?

Цей овоч багатий вітамінами А, С, групи В,  мікроелементами і живильними речовинами. Гарбуз — джерело дуже рідкісного вітаміну Т, що впливає на обмінні процеси в організмі.

Завдяки вмісту вітаміну А гарбуз корисний для очей. Великий вміст клітковини — плюс для травлення. А поєднання з низькою калорійністю робить її незамінною для тих, хто хоче схуднути.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 727

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 358

Гороскоп

з 7 по 13 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 499

Далеко за межами Ковеля відомі творчі досягнення вихованців студії естрадного вокалу "Зорепад", які здобули багато блискучих перемог у різноманітних конкурсах і фестивалях. Під керівництвом Руслани і Дар’ї ШАЦЬКИХ юні артисти вибороли 80 звань  лауреатів та п'ять Гран-Прі.

У ці дні виповнюється 15 років студії. З цієї нагоди у суботу, 28 вересня ц. р., в Народному домі "Просвіта" о 16-й годині розпочнеться ювілейний концерт "Зорепаду" на який його організатори запрошують всіх бажаючих.

Фото з архіву студії “Зорепад”.

Далеко за межами Ковеля відомі творчі досягнення вихованців студії естрадного вокалу "Зорепад", які здобули багато блискучих перемог у різноманітних конкурсах і фестивалях. Під керівництвом Руслани і Дар’ї ШАЦЬКИХ юні артисти вибороли 80 звань  лауреатів та п'ять Гран-Прі.

У ці дні виповнюється 15 років студії. З цієї нагоди у суботу, 28 вересня ц. р., в Народному домі "Просвіта" о 16-й годині розпочнеться ювілейний концерт "Зорепаду" на який його організатори запрошують всіх бажаючих.

Фото з архіву студії “Зорепад”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 462

 Погода в Ковелі 

26 вересня – 2 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 580

17 вересня з нагоди Дня рятівника України  в Ковелі на площі Героїв Майдану вишикувався особовий склад трьох державних пожежно-рятувальних частин м. Ковеля та Ковельського району УДСНС у Волинській області: підрозділів ДПРЧ №19 та №4 м. Ковеля, а також ДПРЧ № 21 смт Голоби. 

З вітальним словом виступив перший заступник міського голови Михайло Гетьман, який передав рятівникам 17 комплектів спецодягу, придбаних за кошти міського бюджету.

Начальник Ковельського міськрайонного відділу управління ДСНС у Волинській області, підполковник служби цивільного захисту Володимир Войтанік зазначив у розмові з журналістами: 

– У підпорядкуванні ковельських рятівників нині перебуває 23  одиниці пожежної і спеціальної техніки. Техніка та обладнання постійно оновлюються. Сьогодні міська рада передала нам 17 комплектів спеціального бойового одягу, щоб пожежники почувалися безпечніше при ліквідації пожеж та інших надзвичайних ситуацій, за що ми щиро вдячні.

На площі того дня також проходила виставка спецтехніки, сил та засобів, які залучаються службою порятунку до виконання робіт з надання допомоги населенню.

Дорослі й присутні школярі із цікавістю розглядали спорядження вогнеборців, знайомилися з можливостями спецтехніки, ставили запитання й фотографувалися. Емоції переповнювали дітей, коли вони отримали можливість посидіти в кабіні пожежного автомобіля. 

Урочистості продовжилися в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка. Спочатку присутні переглянули фільм про історію створення пожежної частини в місті, робочі будні та героїчні здобутки ковельських рятівників.

Далі зі сцени винуватців свята привітали  секретар міської ради Віра Федосюк, голова Ковельської районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман. 

Ряд представників цієї мужньої професії були нагороджені Подяками міського голови, Почесними грамотами райдержадміністрації та районної ради. Відбувся святковий концерт.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення Дня рятівника України у Ковелі.

Фото з офіційного сайту міської ради.

17 вересня з нагоди Дня рятівника України  в Ковелі на площі Героїв Майдану вишикувався особовий склад трьох державних пожежно-рятувальних частин м. Ковеля та Ковельського району УДСНС у Волинській області: підрозділів ДПРЧ №19 та №4 м. Ковеля, а також ДПРЧ № 21 смт Голоби. 

З вітальним словом виступив перший заступник міського голови Михайло Гетьман, який передав рятівникам 17 комплектів спецодягу, придбаних за кошти міського бюджету.

Начальник Ковельського міськрайонного відділу управління ДСНС у Волинській області, підполковник служби цивільного захисту Володимир Войтанік зазначив у розмові з журналістами: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 722

Скільки знаю Дмитра Корнелюка, скільки не перестаю дивуватися його ініціативності, енергійності, неспокою душі. І те, що він вирішив назвати свою чергову книгу гарно й поетично — «Вогонь дерзання», презентація якої відбулась не так давно,  зовсім не випадково. Назва відповідає невгамовній натурі Дмитра Пилиповича, який постійно у творчому пошуку, нових планах і задумах, отому самому вогні дерзання, про який пише.

Без усякого перебільшення, ветеран освіти Волині, відомий громадський діяч, краєзнавець-історик зумів підняти такий пласт духовної «цілини» нашого краю, що не кожному це під силу. Він зумів зрушити з місця справу, яку ще зовсім недавно дехто вважав безнадійною. Мова йде про викладання основ християнського вчення в школах і навчальних закладах області. І не тільки зрушити, а й домогтися, щоб цінне починання отримало підтримку з боку влади, педагогічної громадськості, духовенства.

Пригадую, як наприкінці 90-х минулого століття до мене у службовий кабінет зайшов пан Дмитро. Без зайвих передмов сказав:

— Миколо Григоровичу! У мене є цікавий задум.

—  Ну, припустимо, без задумів ви жити не можете, — відповів я напівжартома-напівсерйозно. — І що ж ви надумали тепер?

— Хочу написати посібник для учнів та вчителів «Уроки християнської моралі». Прошу вас бути літературним редактором книги.

Я пильно подивився на Дмитра Пилиповича і запитав:

— А ви уявляєте, за яку важку справу беретеся? У вас вистачить сил, знань, уміння, щоб популярно викласти матеріал, який був би цікавим і дохідливим для вчителів та школярів?

— Думаю, що вистачить, — твердо сказав автор майбутньої книги.

І робота, як-то кажуть, закипіла. Взявся за неї Корнелюк обіруч. Не було такого тижня, щоб він не приносив мені на редагування один-два розділи рукопису.

Нарешті, праця добігла кінця, і в 1999 році навчальний посібник для середніх класів «Уроки християнської моралі» побачив світ. Через рік вийшло друге видання — виправлене і доповнене, яке пройшло експертизу МОН.

2003 року автор презентував нову працю – «Основи християнської етики», навчальний посібник вже для старших класів.

Але Дмитро Пилипович не обмежувався лише написанням і виданням згаданих книг. Заручившись підтримкою органів освіти, зумів налагодити читання курсу християнської етики і моралі в школах Волині. Його ініціатива подобалася далеко не всім чиновникам від освіти. Дехто вбачав у його діях порушення Конституції України, яка передбачає відокремлення Церкви від держави, а, отже, й від школи.

Та пан Дмитро зумів переконати найбільш запеклих своїх опонентів у тому, що християнське виховання дітей не тільки не суперечить засадам державного будівництва, а й всіляко сприяє йому, бо прищеплює молоді  риси активних будівничих цієї держави, вчить благочестю і високій моралі, з чим в країні   далеко не все гаразд.

У цих нотатках я не збираюся переповідати біографію Дмитра Пилиповича, бо вона добре відома його шанувальникам і однодумцям за попередніми працями, яких всього вийшло дев’ять. Лише нагадаю назви деяких з них: «Релігія і нове мислення», «П’ятидесятництво: історія, віровчення і сутність», «Духовне небо Волині», «Ковельщини славні імена», «Росіяни-москалі на чужій землі».

Хочу особливо наголосити на вмінні Дмитра Корнелюка глибоко аналізувати суспільно-політичну ситуацію в країні, бачити тенденції в її розвитку і якоюсь мірою передбачати їх перебіг в майбутньому. Саме він ще 1989 року опублікував у ковельській газеті «пророчу» статтю під заголовком «Релігія і нове мислення», якою фактично кинув виклик тодішній комуністичній ідеології, її носіям — партократам-ортодоксам не тільки Волині, але й усієї України. 

Головна думка статті: вистачить боротися з Богом і віруючими, бачити у них ворога. Найголовніше на переломних рубежах історії –   поважати світоглядні переконання один одного, за основу виховання брати християнські цінності, спільно будувати незалежну Українську державу.

Дмитро Пилипович один з перших (а, можливо, й перший) став пропагувати ідею створення єдиної Української Православної Церкви на шпальтах періодичних видань, в друкованих виданнях нашого краю. Ця тема була наскрізною у книзі «Наша віра, наша правда», що вийшла друком у 2009 році. Окремий її розділ було озаглавлено конкретно й рішуче: «Українській Помісній Церкві — бути!», а один з підрозділів — «Незалежній державі — незалежну Церкву».

На той час думки Дмитра Корнелюка, та ще й оприлюднені у книзі, розрахованої на масового читача, були досить сміливими. Автор розумів, що не всі його позицію поділяють, але висловив її відкрито й чесно. Логічним продовженням теми про необхідність об’єднання українського Православ’я, створення Незалежної Соборної Української Церкви стала книга «Росіяни-москалі на чужій землі» (2018 рік). Вихід її майже співпав з початком здобуття Українською Православною Церквою автокефалії.

Нині, як відомо, цей складний процес увійшов у практичну площину, про що й розповідає пан Дмитро у своїй десятій за рахунком книзі. Ця книга викликала великий інтерес у її читачів, людей, котрі бажають добра Україні та її народу, прагнуть жити в мирі і злагоді під Божим благословенням. Дмитра Корнелюка читають у Польщі, США, Канаді, Франції, Росії.

2 жовтня Дмитро Корнелюк,  його родина і друзі відзначатимуть ювілейну дату  в житті героя моєї розповіді – йому виповниться 85. І хоч, як правило, в пресі не прийнято називати вік людини у день її народження, думаю, що Дмитру Пилиповичу це аж ніяк не шкодить. На свої літа він виглядає досить симпатично, бадьоро і, як тепер кажуть, креативно. Дай, Боже, кожному з нас дожити до його літ і зберегти такі ж оптимізм, почуття гумору й віру у те, що все у нас буде добре.

Ювіляру хочемо подякувати за його важку, жертовну і самовіддану працю, позицію українського патріота, борця за торжество української національної ідеї.

А заодно — побажати активного довголіття, нових творчих удач, міцного здоров’я, миру, благополуччя, родинної злагоди.

Хай Господь допомагає Вам у всіх добрих справах і надалі!

Микола ВЕЛЬМА.

Скільки знаю Дмитра Корнелюка, скільки не перестаю дивуватися його ініціативності, енергійності, неспокою душі. І те, що він вирішив назвати свою чергову книгу гарно й поетично — «Вогонь дерзання», презентація якої відбулась не так давно,  зовсім не випадково. Назва відповідає невгамовній натурі Дмитра Пилиповича, який постійно у творчому пошуку, нових планах і задумах, отому самому вогні дерзання, про який пише.

Без усякого перебільшення, ветеран освіти Волині, відомий громадський діяч, краєзнавець-історик зумів підняти такий пласт духовної «цілини» нашого краю, що не кожному це під силу. Він зумів зрушити з місця справу, яку ще зовсім недавно дехто вважав безнадійною. Мова йде про викладання основ християнського вчення в школах і навчальних закладах області. І не тільки зрушити, а й домогтися, щоб цінне починання отримало підтримку з боку влади, педагогічної громадськості, духовенства.

Пригадую, як наприкінці 90-х минулого століття до мене у службовий кабінет зайшов пан Дмитро. Без зайвих передмов сказав:

— Миколо Григоровичу! У мене є цікавий задум.

—  Ну, припустимо, без задумів ви жити не можете, — відповів я напівжартома-напівсерйозно. — І що ж ви надумали тепер?

— Хочу написати посібник для учнів та вчителів «Уроки християнської моралі». Прошу вас бути літературним редактором книги.

Я пильно подивився на Дмитра Пилиповича і запитав:

— А ви уявляєте, за яку важку справу беретеся? У вас вистачить сил, знань, уміння, щоб популярно викласти матеріал, який був би цікавим і дохідливим для вчителів та школярів?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 755