Травень, квітучий місяць весни, древні слов'яни звали "Ярець" (на честь божества родючості Ярило). Мав він і прізвиська: "протальник", "травень", "цвітень", "травний". Сучасну назву місяць отримав від латинського слова – "Майус" – від давньоримської богині природи Майї. На Русі любили цей місяць, адже недарма склали про нього такі "теплі" прислів'я:  "Май – усього року рай", "Травень – солов'їне літо".

Травень сповнений турбот у садівників і городників. Їх так багато, як ні в якому іншому весняному або літньому місяці. До цього часу вже майже всі роботи ведуться у відкритому грунті: потрібно встигнути підготувати грунт і посадити всі культури в свій термін.

Надзвичайно гарний сад в травні, коли зацвітають плодові дерева, вкриваючись біло-рожевим цвітом. Але в цей час додається і турбот у садівників: треба докласти всіх зусиль, щоб поворотні весняні заморозки не погубили квітки і не знищили урожай.

Першими з плодових дерев розкривають свої бутони вишня, груша та дика яблуня, а з дерев в цей час зеленіють бузина червона і тополя, і тільки потім з'являться листя у черемхи, вільхи, жимолості, в'яза, ліщини, жовтої акації, глоду і бузку.

Вибір саджанців

Навесні в продажі з'являються саджанці дерев і чагарників у контейнерах (у горщиках або в пластикових пакетах) або з оголеними коренями. Помітно, що саджанці в контейнерах коштують дорожче, зате вони краще приживаються, причому висаджувати їх можна як навесні (краще ближче до літа), так і влітку.  Зараз багато хто знає, що придбання посадкового матеріалу не є великою проблемою. Головне – зробити правильний вибір з великої кількості сортів плодових і ягідних культур. На жаль, в гонитві за екзотичними сортами іноді садівники забувають, що краще приживаються, не хворіють і плодоносять саджанці, отримані не в заморських краях (навіть в південних регіонах), а в місцевих ґрунто-кліматичних умовах.

При покупці  сортів плодово-ягідних рослин, в першу чергу, звертають увагу на стійкість до найбільш шкідливих об'єктів, боротьба з якими часто складна: наприклад, до парші яблуні та груші осінньо-зимових сортів, брунькових кліщів на чорній та червоній смородині, американської борошнистої роси смородини і агрусу, листових плямистостей, вертіціллезу, фітофторозу суниці.

Посадковий матеріал бажано купувати в спеціальних розплідниках, що гарантують якість і здоров'я рослинної продукції сертифікатом, який зобов'язаний пред'являти продавець. 

З несертифікованим матеріалом з інших зон легко потрапляють небезпечні шкідники, яких раніше у нас не було. Прикладами можуть служити моніліоз вишні, що добрався до нас з південних районів країни, а фітофторозна гниль стебел і коріння суниці та малини – із західних.

На думку фахівців, надлишок зав'язей на плодових молодих деревах знижує якість врожаю. Плодові культури самі скидають зайві зав'язі, на дозрівання плодів з яких у них не вистачає сил. Зазвичай масове опадання зав'язей трапляється в червні, тому краще заздалегідь оглянути яблуні та груші. Якщо садівник виявляє, що зав'язей залишається ще дуже багато, доцільно прорідити їх вручну. У  великоплідних сортів яблуні та груші краще залишити зовсім невелику кількість плодів, тоді вони будуть більш високої якості. У дрібноплідних культур, наприклад, у сливи, плодів залишають набагато більше.

Рекомендовано не висаджувати поруч кровоспоріднені рослини (наприклад, суницю з малиною, аґрус зі смородиною, суницю різного віку через небезпеку переходу шкідників і хвороб).

Купувати треба тільки здоровий посадковий матеріал, щоб потім не стикатися з необхідністю знезараження або викорчовування посаджених дерев і чагарників.

l

Обприскування проти шкідників і хвороб. Обприскування не можна робити під час цвітіння. Тому роботи з обприскування слід завершити до початку цвітіння, а продовжити їх можна буде тільки після закінчення періоду цвітіння.

Підживлення. У весняний період, коли в рослин починається активний ріст кореневої системи і надземної частини, їм необхідна підгодівля мінеральними і органічними добривами.

Для забезпечення гарного росту пагонів і молодих коренів, зменшення осипання зав'язі перед цвітінням яблуні, вишні, груші і сливи підгодуйте дерева рідкими органічними або мінеральними добривами. Їх краще вносити в кільцеві борозни завглибшки 8-10 см, зроблені навколо дерев на відстані 1-1,5 м від штамба. З органічних добрив ефективні розчин коров'яку або пташиного посліду (1 кг на два відра води), з мінеральних – сечовина (1 столова ложка на відро води). Не забудьте підгодувати ягідні чагарники і суницю.

Полив. При весняних посадках рослини потребують постійного і систематичного поливу. 

Посадка у грунт

Основне правило під час підгодівлі грунту, призначеної для ранніх городніх рослин – більше азоту. Звичайно, від магнію з калієм вони теж не відмовляться, але короткий термін росту до вступу в плодоношення диктує свої правила.

Розпочинаючи із середини травня, можна висаджувати в ґрунт під укриття плівкою або агротекстилю  баштанні культури – гарбузи, кабачки, патисони. Під ці рослини найкращим добривом завжди вважався гній або компост.

Під пасльонові можна використовувати як органічні, так і мінеральні добрива, або комбінувати їх. Якщо застосовуються лише агрохімікати, то рекомендується наступне дозування на м2: аміачна селітра – 20 г, суперфосфат простий – 50, хлористий калій – 15-20.

Зверніть увагу на ще не зайняті посадками площі – чи не потрібно стабілізувати їхню кислотність? Якщо на грядках виріс мох, або вони покрилися зеленим нальотом – терміново вносимо калійні добрива, нейтралізуючі кислу реакцію.

Наприклад, на землю (найкраще після дощу) можна розсипати деревний попіл, доломітове борошно або вапно. Для весняного внесення найкраще підходить попіл, який не лише знизить кислотність ґрунту, але й послужить елементом калійного живлення для рослин.

Якщо ґрунт покриває білий наліт – це теж нехороша ознака. Вона може бути заражена грибком. У цьому випадку верхній шар знімають.

Рослинам, які починають посилено розвиватися, необхідний, у першу чергу, азот. Норми внесення на сотку:

n Сечовина (карбамід) – 1-2 кг.

n Аміачна селітра – 1,5 кг;

n амофоска – 4-5 кг.

Кінець травня – найкращий час для висаджування чорнобривців і нагідок, навколо грядок із капустою. Ці квіти відмінно захищають "городню бариню" від більшості її шкідників – метеликів, дротяників, попелиці.

5 корисних порад від фахівців:

1. Підживлення. Живильні добрива вносити в грунт, коли сніг ще тане. У їх складі має бути присутнім азот, калій і фосфор. Ці складові життєво-необхідні для рослин.

2. Мульчування. Шар мульчі повинен бути товстим. Використовувати для цього можна солому, траву або листя.

3. Прибирання. Дачну ділянку необхідно ретельно очистити від торішнього листя, стежки добре б ще змити водою зі шланга.

4. Огляд багаторічників. Ревізія рослин в саду дає можливість вибракувати замерзлі і посадити на їх місці нові.

5. Боротьба з бур'янами. До висадки перших рослин необхідно провести ручну прополку. Іншими словами, потрібно руками повисмикувати з корінцями перші, ще незміцнілі бур'яни, не давши їм шансу на відродження.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Травень, квітучий місяць весни, древні слов'яни звали "Ярець" (на честь божества родючості Ярило). Мав він і прізвиська: "протальник", "травень", "цвітень", "травний". Сучасну назву місяць отримав від латинського слова – "Майус" – від давньоримської богині природи Майї. На Русі любили цей місяць, адже недарма склали про нього такі "теплі" прислів'я:  "Май – усього року рай", "Травень – солов'їне літо".

Травень сповнений турбот у садівників і городників. Їх так багато, як ні в якому іншому весняному або літньому місяці. До цього часу вже майже всі роботи ведуться у відкритому грунті: потрібно встигнути підготувати грунт і посадити всі культури в свій термін.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1058

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 791

Напевно, кожному з нас знайомий цей вислів, та чи задумувалися ми  над його значенням?  Ці слова ми чули неодноразово, але з яким трепетом і душевним теплом вони звучать з вуст ковельчанки Лідії Оксененко (Рижко) — вчительки української мови і літератури ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м. Ковеля, до якої нещодавно завітали в гості. Ось уже  9 рік Лідія Ісаківна  не вчителює, перебуває на заслуженому відпочинку.

Непросте дитинство і юність випали на долю героїні нашої розповіді.  Народилась Лідія Ісаківна 1939 р. у с. Мощеній  в сім'ї Ісака Вікторовича Рижка, де, окрім неї (наймолодшої дитини у сім'ї), виховувалось ще три доньки.  Коли  село спалили німці і сім'я залишилися без даху над головою, батьки з двома дочками Лідією і Ольгою знайшли тимчасовий дім  у старшої доньки Насті, яка на той час вийшла заміж у Ковель. 

Скрутні тоді були часи.  Не було що їсти, у що одягнутися і взутися. Та й хатинка, яку ще й досі можна побачити по вул. Князя Романа у Ковелі, видається такою крихітною, що аж не віриться, що могла  вмістити стількох людей! Але в їхній родині усе плекалося в любові, тож труднощі їх тільки згуртовували.

 На жаль, відійшли у Вічність сестри Ольга та Маруся. Найстарша Настуня (так лагідно називає сестричку Ліда) нині мешкає у Німеччині. І хоч побіліли давно скроні й живе на чужині, її серце і найтепліші спогади тут,  у Ковелі, у сімейному гніздечку, за яким нині доглядає молодша сестричка. 

Як уже писала наша газета, цікавим є той факт, що Анастасія та Лідія є двоюрідними сестрами Миколи Островського, який написав знаменитий роман "Як гартувалася сталь".  А дізналися  сестри про родинний зв'язок  із  відомим  письменником  від директора Рівненського музею, який досліджував їхній родовід навіть в Москві.

Директор підняв архівні документи, щоб дізнатися, коли був розстріляний батько Миколи — Рижко Іван Вікторович, який доводився рідним дядьком Лідії Ісаківні.

Власне до того часу, поки здоров'я та сили були, педагог за покликанням   не полишала справи свого життя — вчителювання.  І саме тому їй вдавалося все на цьому шляху. Звісно, що це була велика і тяжка праця, праця, яка вимагала багато  сил, мудрості і терпіння. Лідія Ісаківна часто сиділа до пізньої години у стінах рідної школи, без якої не уявляла свого життя.  І, не дивлячись на десятиліття досвіду і на налагоджену у класі справу, завжди старанно ставилася до улюбленої професії.

Колишні учні  з любов'ю і непідкупною радістю згадують Лідію Ісаківну, її вміння донести милозвучність і красу рідної мови до кожного. Уроки вчителя-мовника — це маленьке життя,  цікаве та пізнавальне, які проходили  на одному диханні. 

 Здавалося б, що вже багато років вчителька не працює у вищезгаданому навчальному закладі, але неможливо не згадати, що у ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м.Ковеля, “штурвалом” якої впевнено керує енергійний директор Олена Харитонова, пам'ятають, поважають, цінують колишніх вчителів, запрошують на цікаві заходи, вітають із святами. 

 Але найцінніше те, що зігрівають теплом своїх сердець, при потребі радо відгукуються, аби допомогти по господарству. Ось нещодавно вчитель цієї школи Олена Карпук  разом з учнями старших класів провідала старшу колегу. А коли дізналась, що Лідія Ісаківна нездужає, разом з охочими прийти на поміч школярами, допомогла обробити невеликий клаптик городу біля будинку, де мешкає Лідія Ісаківна. Із неприхованими сльозинками радості колишній педагог згадує восьмикласника Назара Каліщука, який у звичний день прийшов поцікавитися її здоров'ям, запропонував допомогу і подарував ніжні весняні квіти.

…Вдивляюсь в обличчя колишньої вчительки  і не можу не помітити її світлого погляду, глибокої мудрості і по-справжньому "сонячного" обличчя, яке випромінює життєдайне джерело добра.

Мимоволі замислююсь: "Звідки черпає Лідія Ісаківна душевну рівновагу? Як вдається, попри пережиті життєві труднощі, залишатися такою інтелігентною, доброзичливою, свято берегти духовні і родинні цінності, всім серцем любити людей, рідну школу, Україну?”.

І ще раз переконуюсь:  волинській землі таланить на мужніх, волелюбних жінок, жінок рідкісного дару, з Божою іскрою у серці. Саме до таких належить і наша героїня Лідія Ісаківна.  Сьогодні, 2 травня, вона святкує своє 80-річчя.

Нехай зірка Вашої яскравої особистості продовжує зігрівати людські серця благодатним теплом мудрості і любові! Будьте такою ж милою, доброю, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій!

Роки нашого життя промайнуть, як перелітні птахи, і багато спогадів потемніють, як старі фотографії. Але Вас, Лідіє Ісаківно,  ніколи не забудуть учні та усі, з ким хоч раз з  Вами зводила життєва стежина! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Лідія ОКСЕНЕНКО (Рижко).

Фото автора.Напевно, кожному з нас знайомий цей вислів, та чи задумувалися ми  над його значенням?  Ці слова ми чули неодноразово, але з яким трепетом і душевним теплом вони звучать з вуст ковельчанки Лідії Оксененко (Рижко) — вчительки української мови і літератури ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м. Ковеля, до якої нещодавно завітали в гості. Ось уже  9 рік Лідія Ісаківна  не вчителює, перебуває на заслуженому відпочинку.

Непросте дитинство і юність випали на долю героїні нашої розповіді.  Народилась Лідія Ісаківна 1939 р. у с. Мощеній  в сім'ї Ісака Вікторовича Рижка, де, окрім неї (наймолодшої дитини у сім'ї), виховувалось ще три доньки.  Коли  село спалили німці і сім'я залишилися без даху над головою, батьки з двома дочками Лідією і Ольгою знайшли тимчасовий дім  у старшої доньки Насті, яка на той час вийшла заміж у Ковель. 

Скрутні тоді були часи.  Не було що їсти, у що одягнутися і взутися. Та й хатинка, яку ще й досі можна побачити по вул. Князя Романа у Ковелі, видається такою крихітною, що аж не віриться, що могла  вмістити стількох людей! Але в їхній родині усе плекалося в любові, тож труднощі їх тільки згуртовували.

 На жаль, відійшли у Вічність сестри Ольга та Маруся. Найстарша Настуня (так лагідно називає сестричку Ліда) нині мешкає у Німеччині. І хоч побіліли давно скроні й живе на чужині, її серце і найтепліші спогади тут,  у Ковелі, у сімейному гніздечку, за яким нині доглядає молодша сестричка. 

Як уже писала наша газета, цікавим є той факт, що Анастасія та Лідія є двоюрідними сестрами Миколи Островського, який написав знаменитий роман "Як гартувалася сталь".  А дізналися  сестри про родинний зв'язок  із  відомим  письменником  від директора Рівненського музею, який досліджував їхній родовід навіть в Москві.

Директор підняв архівні документи, щоб дізнатися, коли був розстріляний батько Миколи — Рижко Іван Вікторович, який доводився рідним дядьком Лідії Ісаківні.

Власне до того часу, поки здоров'я та сили були, педагог за покликанням   не полишала справи свого життя — вчителювання.  І саме тому їй вдавалося все на цьому шляху. Звісно, що це була велика і тяжка праця, праця, яка вимагала багато  сил, мудрості і терпіння. Лідія Ісаківна часто сиділа до пізньої години у стінах рідної школи, без якої не уявляла свого життя.  І, не дивлячись на десятиліття досвіду і на налагоджену у класі справу, завжди старанно ставилася до улюбленої професії.

Колишні учні  з любов'ю і непідкупною радістю згадують Лідію Ісаківну, її вміння донести милозвучність і красу рідної мови до кожного. Уроки вчителя-мовника — це маленьке життя,  цікаве та пізнавальне, які проходили  на одному диханні. 

 Здавалося б, що вже багато років вчителька не працює у вищезгаданому навчальному закладі, але неможливо не згадати, що у ЗЗСО І-ІІ ст. № 6 м.Ковеля, “штурвалом” якої впевнено керує енергійний директор Олена Харитонова, пам'ятають, поважають, цінують колишніх вчителів, запрошують на цікаві заходи, вітають із святами. 

 Але найцінніше те, що зігрівають теплом своїх сердець, при потребі радо відгукуються, аби допомогти по господарству. Ось нещодавно вчитель цієї школи Олена Карпук  разом з учнями старших класів провідала старшу колегу. А коли дізналась, що Лідія Ісаківна нездужає, разом з охочими прийти на поміч школярами, допомогла обробити невеликий клаптик городу біля будинку, де мешкає Лідія Ісаківна. Із неприхованими сльозинками радості колишній педагог згадує восьмикласника Назара Каліщука, який у звичний день прийшов поцікавитися її здоров'ям, запропонував допомогу і подарував ніжні весняні квіти.

…Вдивляюсь в обличчя колишньої вчительки  і не можу не помітити її світлого погляду, глибокої мудрості і по-справжньому "сонячного" обличчя, яке випромінює життєдайне джерело добра.

Мимоволі замислююсь: "Звідки черпає Лідія Ісаківна душевну рівновагу? Як вдається, попри пережиті життєві труднощі, залишатися такою інтелігентною, доброзичливою, свято берегти духовні і родинні цінності, всім серцем любити людей, рідну школу, Україну?”.

І ще раз переконуюсь:  волинській землі таланить на мужніх, волелюбних жінок, жінок рідкісного дару, з Божою іскрою у серці. Саме до таких належить і наша героїня Лідія Ісаківна.  Сьогодні, 2 травня, вона святкує своє 80-річчя.

Нехай зірка Вашої яскравої особистості продовжує зігрівати людські серця благодатним теплом мудрості і любові! Будьте такою ж милою, доброю, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій!

Роки нашого життя промайнуть, як перелітні птахи, і багато спогадів потемніють, як старі фотографії. Але Вас, Лідіє Ісаківно,  ніколи не забудуть учні та усі, з ким хоч раз з  Вами зводила життєва стежина! 

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКУ: Лідія ОКСЕНЕНКО (Рижко).

Фото автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 894

Гороскоп

6 — 12 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 544

Великдень неможливо уявити без головного атрибута свята – пахучої паски. Щороку  вона  присутня на святковому столі кожної української сім’ї. Рецепти її випікання у родинах передають з покоління в покоління.

Досконало цими рецептами оволоділи на ковельському хлібокомбінаті, який очолює умілий господарник Іван Смітюх. Надсилаючи свої щирі вітання землякам з нагоди Воскресіння Христового, Іван Євдокимович та весь колектив підприємства бажають їм миру й благополуччя, щастя й добра, Божого благословення на многії і благії літа.

Переконатися у майстерності і таланті хлібопекарів ви можете особисто, відвідавши у ці дні заклади торгівлі й придбати справжні витвори мистецтва кондитерів-віртуозів. Нехай  випечені ними паски та інші смачні вироби подарують вам гарний весняний настрій на всі дні свят!

НА ЗНІМКУ: працівниці хлібокомбінату – кондитер Ірина КАЛІЩУК і старший інженер-технолог Ольга БУРКО.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 598

Погода в Ковелі  

25 квітня – 1 травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 571

Минулої неділі, 21 квітня, відбувся другий тур президентських виборів в Україні. Він пройшов організовано, чітко, прозоро й засвідчив: наша держава, спираючись на засади демократії, забезпечила належні умови для волевиявлення людей.

Як відомо, переконливу перемогу на виборах здобув 44-річний шоумен Володимир Зеленський, який набрав близько 75 відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Його суперник,  нині діючий Глава держави, Петро Порошенко заручився підтримкою майже втричі меншою кількістю своїх прихильників.

Сьогодні по-різному оцінюють підсумки виборчої кампанії у нашій країні. Але і  вітчизняні, і зарубіжні політики, державні діячі й оглядачі підкреслюють, що за останні роки в Україні покладено початок незворотним демократичним процесам, які дали змогу сформувати основи зрілого громадянського суспільства, якому належить вирішальний голос в оцінці діяльності найвищої посадової особи держави та її команди. 

Те, що вона виявилася для Петра Порошенка, м'яко кажучи, не зовсім задовільною, має наштовхнути і його, і весь український політикум на серйозний аналіз і вдумливий підхід до вибудови тактики й стратегії подальшої політичної діяльності. Адже 21 квітня 2019 року життя в країні не закінчилося, а лише набирає розмаху: попереду нас чекають вибори до Верховної Ради, місцевих рад, а також очільників міських і об'єднаних територіальних громад. І довір'я буде виявлено, як засвідчила президентська кампанія, тим, хто вміє слухати голос народу, забезпечувати єдність слова і діла, а головне – не обманювати виборців ні у великому, ні в малому, бути чесним перед людьми, критично оцінювати свою роботу, вдумливо планувати її на майбутнє, щоб пізніше не було соромно за невиконані обіцянки.

Зрозуміло, таку відповідальність мають усвідомлювати Володимир Зеленський і його  соратники. Перемогти на виборах – це одне (хоч і надзвичайно важливе), а  втілити в життя програмні цілі (щоправда, про які ми наразі не зовсім добре знаємо) – це інше. Майже 75 відсотків підтримки виборців – то дуже й дуже важка "шапка Мономаха", яку доведеться нести впродовж наступних п'яти років. І щоб її не зірвав з "голови" вітер народного гніву й невдоволення, що траплялося в історії не так і рідко, потрібні тверезий розрахунок,  чітке бачення перспективи, вміння знаходити вихід із найкритичніших ситуацій.

Чи є все це у ЗЕ-команди, як вона себе називає? Чесно кажучи, не знаємо, бо не знаємо навіть персонального складу цієї команди (окрім радників і консультантів, які, звичайно ж, ніякої юридичної відповідальності за свої теперішні слова, обіцянки і дії фактично не несуть і не нестимуть).

Хочеться сподіватися, що В. Зеленський і його соратники по боротьбі за "царський престол" глибоко усвідомлюють, які серйозні  виклики стоять перед Українською державою і в політиці, і в економіці, і в соціальній сфері. Знайти на них відповіді – завдання не з простих, особливо, коли брати до уваги ситуацію на Сході країни, де кінця війни з Росією не видно. І хоч дехто стверджує, що цю задавнену проблему можна розв'язати швидко й безболісно, насправді це далеко не так. Недаремно Петро Порошенко не раз наголошував, що "ключі" від припинення конфлікту – в руках Володимира Путіна, який не поспішає  вітати Володимира Зеленського з перемогою, бо, як заявив його прес-секретар, у Москві чекає "конкретних результатів" від новообраного Глави держави. Яких саме, можемо лише здогадуватися, бо нині дуже активізувалися прихильники "руського міра", хоча заяви новообраного Президента не дають для цього ніяких підстав.

Своє задоволення необранням П. Порошенка вже висловив Рамзан Кадиров, вітання надіслав… В. Янукович, а екс-міністр юстиції О. Лукаш відверто заявила, що чекала "цього дня" п'ять років. Не приховує свого захоплення Зеленським відома московська телепропагандистка Ольга Скабєєва, яка, не ховаючись, похвалила за те, що він назвав донецько-луганських сепаратистів "повстанцями".

Як бачимо, тиск на новообраного Президента, який ще навіть офіційно не вступив на високу посаду, набирає сили. А це ж лише початок. Попереду нові випробування, пройти які – справа честі  і гідності Володимира Зеленського. Він має ділом довести, що Україна, її  інтереси – понад усе. Будемо сподіватися, що так і станеться, бо суспільство, яке перемогло і в Помаранчевій революції, і на Майдані Гідності, а нині кращі представники якого боронять українську землю на Сході країни,  не пробачать політикам зради ідеалів, за які віддали життя Герої Небесної Сотні і за які платять своєю кров'ю учасники Операції Об'єднаних Сил.

Було б несправедливо лише кидати каміння вслід Петру Порошенку, який незабаром передасть свій пост Володимиру Зеленському. Навіть його вороги погоджуються з тим, що він поводиться гідно. Про це, до речі, говорили учасники акції, яка минулого понеділка відбулася біля приміщення Адміністрації Президента. Його діяльність,  спрямована на зміцнення Збройних Сил, організацію відсічі російській агресії, боротьбу за утвердження авторитету України на міжнародній арені, одержання автокефалії помісною Православною Церквою, буде вписана яскравою сторінкою в історію нашої незалежної держави. Зрештою, як і буде вписана сторінка про помилки Петра Порошенка, яких, на жаль, було чимало і які не дозволили йому перемогти на виборах - 2019.

Сьогодні наші вороги, відверті і замасковані,  втішаються з програшу Порошенка. Вони сподіваються взяти реванш за минулі поразки. Чи вдасться це їм, залежить не лише від новообраного Президента та його команди. В першу чергу, своє слово мають сказати ті, хто за нього голосував. Бо він – справді слуга народу, який виявив йому високе довір'я. Того самого вільного народу, який реалізував своє право на вільний вибір.

Михайло КУЗЬМУК.

НА ЗНІМКАХ: під час голосування на виборчих дільницях м. Ковеля 21 квітня 2019 року.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Минулої неділі, 21 квітня, відбувся другий тур президентських виборів в Україні. Він пройшов організовано, чітко, прозоро й засвідчив: наша держава, спираючись на засади демократії, забезпечила належні умови для волевиявлення людей.

Як відомо, переконливу перемогу на виборах здобув 44-річний шоумен Володимир Зеленський, який набрав близько 75 відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Його суперник,  нині діючий Глава держави, Петро Порошенко заручився підтримкою майже втричі меншою кількістю своїх прихильників.

Сьогодні по-різному оцінюють підсумки виборчої кампанії у нашій країні. Але і  вітчизняні, і зарубіжні політики, державні діячі й оглядачі підкреслюють, що за останні роки в Україні покладено початок незворотним демократичним процесам, які дали змогу сформувати основи зрілого громадянського суспільства, якому належить вирішальний голос в оцінці діяльності найвищої посадової особи держави та її команди. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 654

Привокзальний ринок. Багатолюддя. Торгівля повним ходом. Покупців у вихідний багато. Не менше й продавців. Хтось пропонує свій товар з прилавків, а хтось, розклавши його на асфальті (стихійну торгівлю на “привокзалці” ну ніяк не подолати). Люди прицінюються і купують. Молоко – в пластикових пляшках невідомого походження, ковбасні вироби без холодильника з рук. Хто, як може, заробляє копійчину, бо таким зробили життя ті, хто п'ять років веде нас у Європу…

Та мова зараз не про це. Серед рядів із молоком, овочами та фруктами – імпровізований прилавок, на якому заморожена та свіжа риба, ковбаса. Мимоволі звернула увагу на продавця, котрий примудрявся відпускати свій товар однією рукою, бо в іншій тримав цигарку, з якої ще й ось-ось мав впасти попіл. Коли зробила йому зауваження, чоловік, наче й нічого не почув, продовжував далі "диміти". Але вразило мене навіть не це, а те, що люди, які купували у нього, теж ніяк не відреагували, хоч і "напригощалися" димом. 

На зупинках автобусів чи-то на перонах, в тамбурах поїздів – курять, плюють, кидають недопалки під ноги. Байдуже самим курцям, байдуже перехожим. А даремно…

l

Депутати вже вкотре хочуть змінити правила для курців. У кількох антитютюнових законопроектах, які чекають своєї черги у Верховній Раді, – сигарети на вітринах під забороною. А ще нардепи пропонують підвищити штрафи за куріння в громадських місцях до 340 гривень (нині штраф – 170 гривень) й саме поняття "громадських місць" розширити. Це може стосуватися будь-яких споруд: вийшов з сигаретою на власний балкон – плати, покурив у під'їзді чи на зупинці  – штраф.

Періодично у засобах масової інформації правоохоронці нагадують про ті місця, де діє заборона на тютюнопаління. Так, відповідно до Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" (а саме статті 13) забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів у ліфтах і таксофонах; у приміщеннях і на території закладів охорони здоров'я, навчальних закладів, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури та спорту; на дитячих майданчиках; у під'їздах житлових будинків; у підземних переходах; у транспорті загального користування; у приміщеннях закладів ресторанного господарства та об'єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів.

Нагадувати та попереджати – це, звичайно, важливо і потрібно, але дієвіше було б й час від часу штрафувати. От хоча би на автобусних зупинках. А то стоять собі між людьми і димлять. А всі навколо дихають сигаретним димом і мовчать. Ще й потім пів "маршрутки" нюхає той нікотиновий "шлейф". А мовчки терпіти чи не звертати на це увагу - тільки собі на шкоду.

Здавалося б, якщо у людини є шкідливі звички, то це її особиста справа – мовляв, шкода від цього лише її здоров'ю. Але думка ця хибна. Медицина після багаторічних досліджень встановила, що так зване пасивне куріння, примусове, сприяє розвитку в некурячих тих же хвороб, що і в курців.

l

Всесвітня організація охорони здоров'я заявила про те, що щорічно внаслідок пасивного куріння гинуть 600 тисяч людей. Серед них третину становлять діти.

Запалена сигарета за своє коротке "життя" стає джерелом бічного диму, який діє на оточуючих. Тютюновий дим містить більше 4000 шкідливих хімічних речовин, серед яких – нікотин, окис вуглецю та формальдегід. 

Пасивні курці змушені вдихати вторинний дим, тобто дим від палаючої сигарети (побічний дим), в поєднанні з димом, який видихає курець (основний дим). При цьому побічний дим є основним складовим вторинного диму і є більш токсичним. Велика частина отруйних речовин від тютюнового диму потрапляє в повітря при паузах у палінні, які завжди триваліші самого моменту затяжки.

І ніяке відчинене вікно, кондиціонер або провітрювання не позбавлять від тютюнового диму. Дим від однієї сигарети може зберігатися в приміщенні протягом 2,5 годин. Тютюновий дим осідає на килими, меблі, одяг, стіни, а потім вдихається людьми, що знаходяться в приміщенні.

Дослідники підрахували, що некурячі вдихають до 14 мг висококанцерогенних речовин, що містяться в тютюновому димі, а в легенях вони затримуються на цілих 70 днів.

Вчені встановили негативну дію на людей, які не палять,  компонентів тютюнового диму (оксид вуглецю, нікотин, альдегіди, акролеїн та ін.). Ці речовини впливають на склад крові, сечі, нервову систему. Найбільш небезпечним є оксид вуглецю, який, проникаючи через легені в кров, з'єднується з гемоглобіном і стає перешкодою на шляху кисню до тканин.

Та це ще не повна "картина". Добре, коли хтось з курців, покуривши на вулиці, викидає недопалок в урну чи сміттєвий бак. Але чого   душею кривити: більшість відкидає його вбік чи собі під ноги. Й ніхто не задумується над тим, який подальший  шлях  того "бичка". 

Коли йде злива або інтенсивно тане сніг, недопалки змиваються в систему зливної каналізації. Вода з труб   потрапляє в річку, озеро чи море. "Бички", принесені нею, становлять загрозу для риб та інших водних організмів. Тож курцям, яким не байдужа екологія рідного краю, слід обходитися з недопалками акуратніше, щоб вони не опинилися у воді, яку ми рано чи пізно вип'ємо або ж вмиємося нею.

l

Але повернемося до запланованих "слугами" народу нововведень. Загалом  заборона видимого розміщення цигарок у вітринах магазинів – вже не новина. Сигарети успішно ховають під прилавками в 17 країнах світу. Однак окремі вітчизняні експерти з приводу цього налаштовані скептично і вважають, що продаж цигарок з-під “поли” не спрацює, адже людина, яка конкретно налаштована купити цигарки, їх купить і не важливо, чи на прилавках вони, чи під ними.

Та все ж, якщо затятих курців відсутність сигарет на вітрині не зупинить від згубної покупки, то підлітків – може. Цей метод саме на них і розрахований: аби не було спокуси перед очима.

Цигарки на вітринах не є рекламою, але фактично 60 - 70 відсотків споживачів все ж сприймають це саме як рекламу, вважають експерти. І ця прихована реклама діє, адже за даними Держстату України курить кожен десятий підліток. Починають в середньому десь у дванадцять років. Причому, згідно із Законом, продавати сигарети дітям до 18 років заборонено. От тільки продавці на це інколи дивляться крізь пальці, бо карають їх рідко. До того ж, електронні сигарети відпускають дітям без обмежень. Депутати хочуть це змінити, а ще заборонити ароматизатори, аби куріння не здавалося таким "солодким".

А от дорослих курців у нас сім мільйонів, тобто кожен п'ятий. Чоловіки димлять через одного, жінок порівняно небагато – сім відсотків із загальної кількості тютюнозалежних. Хоча маємо в цьому плані й позитивну тенденцію, адже серед чоловіків за останні кілька років скорочення куріння відбулося на двадцять відсотків. Та навіть і з таким показником Україна – в числі світових лідерів із серцево-судинних захворювань. Щороку від хвороб, пов'язаних з курінням, помирають 85 тисяч українців. 

Однак така статистика далеко не аргумент для затятих курців. Можливо, зупинити їх могли б наочні картинки. Але й вони не привертають уваги, бо люди до них звикли. Кабмін затвердив так звані піктограми (картинки на пачках сигарет), які попереджають про шкоду куріння, але, на жаль, з того часу вони залишилися незмінними. Експерти ж рекомендують періодично їх змінювати.

Та, як не "крути", найбільш дієвими у боротьбі з курінням є контроль та штрафи. В країнах Європи (наприклад, Ірландії), за сигарету в громадському місці будь готовий викласти 3 тисячі євро. За викинутий повз урну недопалок італійців штрафують на 300 євро. У Польщі, якщо курця застануть "в дії" на зупинці транспорту, вокзалі, в аеропорту тощо, його оштрафують на суму від 150 до 3,7 тис. гривень. Наші ж покарання не витримують порівнянь: на сьогодні за це штраф в Україні – максимум 170 гривень, але й його не пам'ятаю, щоб десь хтось виписував. Єдиний метод, який у нас реально працює, – заборона куріння в ресторанах і кафе.

А ще на руку курцям порівняно недорогі цигарки. Загалом в Україні чи не найдешевші сигарети в усьому світі – приблизно долар за пачку. А от за кордоном ціна за пачку цигарок може сягати від 8 до 15 євро (майже 250 - 500 гривень!). Погодьтесь: переконливий мотив, аби кинути палити. 

Отже, методи для боротьби з курінням є. Головне, аби було бажання їх впроваджувати.

Вікторія ЗІНЧУК.

Привокзальний ринок. Багатолюддя. Торгівля повним ходом. Покупців у вихідний багато. Не менше й продавців. Хтось пропонує свій товар з прилавків, а хтось, розклавши його на асфальті (стихійну торгівлю на “привокзалці” ну ніяк не подолати). Люди прицінюються і купують. Молоко – в пластикових пляшках невідомого походження, ковбасні вироби без холодильника з рук. Хто, як може, заробляє копійчину, бо таким зробили життя ті, хто п'ять років веде нас у Європу…

Та мова зараз не про це. Серед рядів із молоком, овочами та фруктами – імпровізований прилавок, на якому заморожена та свіжа риба, ковбаса. Мимоволі звернула увагу на продавця, котрий примудрявся відпускати свій товар однією рукою, бо в іншій тримав цигарку, з якої ще й ось-ось мав впасти попіл. Коли зробила йому зауваження, чоловік, наче й нічого не почув, продовжував далі "диміти". Але вразило мене навіть не це, а те, що люди, які купували у нього, теж ніяк не відреагували, хоч і "напригощалися" димом. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 878

Коли страшно не засинати, 

а прокидатися

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 756

Байдужих 

не повинно бути

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 625