З початком навчання дітей у школі завжди  виникає  багато питань. Яким він  буде для малюків? Як вони адаптуються у новому житті? 3 яким настроєм почнуть навчання? 

Отож, напередодні цієї хвилюючої події,  хотілося б поговорити не стільки про дітей, скільки про нас‚ дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів та невдач‚ подумати разом‚ чи розуміємо ми‚ що наша підтримка допоможе дитині вирішити шкільні проблеми.

Як же краще налагодити взаєморозуміння учнів та батьків?

n 3 початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше‚ щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

n Не підганяйте,  вчіть розраховувати час – це ваш обов'язок;  якщо ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому немає.

n Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює‚ витрачає багато сил та енергії.

n Привчіть свого школярика  збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте‚ чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її‚ чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. 

n Проводжаючи дитину до школи‚ побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів‚ без застережень на кшталт: "Дивись‚ поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок".

n Забудьте фразу "Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: "Про що нове ти сьогодні дізнався (лась)?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому‚ вислухайте.

n Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід – зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

n Якщо  ж "першачок"  замкнувся  у собі‚ щось його  турбує‚ не вимагайте пояснень‚ – хай заспокоїться, тоді він  все сам розкаже.

n Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

n Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань. Необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15-ої до 17-ої години.

n Пам'ятайте, що телевізор (комп'ютер, ноутбук, телефон  чи планшет) – ворог №1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше‚ ніж усі завдання будуть виконані. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. 

n Перевіряти не значить "робити замість" – ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те‚ що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань – важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці.

n Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. 

n Протягом дня знайдіть  хоча б  півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини‚ її біль‚ її радощі. 

У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. 

Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини‚ коли щось її турбує: головний біль‚ поганий загальний стан. Найчастіше  –  це об'єктивні показники втоми‚ перевантаження.

3 перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною‚ щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. 

Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. Використайте спосіб‚ перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном‚ попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини – одна з небагатьох можливостей для справжнього спілкування.

Знайте‚ що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки‚ особливо перед сном‚ або пісню‚ лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. 

Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить‚ його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. 

Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. 

10 порад батькам 

1. НЕ ЗАВАНТАЖУЙТЕ  НОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ. За час, що залишився, жодних "хвостів" ви не підтягнете. А якщо насідатимете на дитину з читанням і рахунком, ви зможете викликати у неї негативні емоції з приводу школи. 

2. РОЗПОВІДАЙТЕ ПОЗИТИВНІ ІСТОРІЇ Зі СВОГО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ.  Важливо  сформувати у майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися і впевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов'язаний з новими правилами і розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно здоланий. 

3. НЕ РОБІТЬ АКЦЕНТ НА ОЦІНКАХ. Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають лякати: "Читай, а то двійки мені приноситимеш".  Слід  акцентувати увагу дитини на процесі навчання ("ти  дізнаєшся  багато нового"; "у тебе з'являться нові друзі";  "ти станеш розумним"), а не на результаті гарних оцінок.

4. НЕ ЛЯКАЙТЕ ШКОЛОЮ! Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього "закінчилося дитинство", не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні.

5. КУПУЙТЕ ШКІЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ РАЗОМ З ДИТИНОЮ. Купувати портфель і все приладдя для школи потрібно з дитиною, тоді вона виявиться залученою до  процесу  підготовки до першого вересня. Хай маля саме вибере собі пенал, ручки, олівці і лінійки, зошити з барвистим малюнком на обкладинці. Прийшовши додому, не ховайте придбане  в шафу – дайте їх дитині, аби вона  звикла  до нових для неї  речей.  

6. ГРАЙТЕ В ШКОЛУ. Нехай всі іграшки вашого чада "підуть" в перший клас, а найулюбленіша – стане вчителем. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як проситися в туалет, що робити  на перерві.

7. ПОЧИНАЙТЕ ЖИТИ за НОВИМ РОЗПОРЯДКОМ ДНЯ. За місяць до школи   потрібно плавно “підганяти” режим дня до нового розпорядку. Старайтеся, аби дитина лягала спати не пізніше  22-ої год. вечора, а  вставала  о 7-8-ій  ранку. Дуже важливо  сформувати у маляти уявлення про те, що і за чим потрібно робити вранці та увечері. 

Спершу спробуйте наочно пояснити, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг, перевірити, чи чиста форма. Всі ці дії краще позначати малюнками: портфель, розкладені речі на стільці. 

За допомогою малюнків можна змалювати і вранішній розпорядок: умиваємося,  їмо, чистимо зуби, одягаємося в шкільну форму, чистимо взуття і т. д.

8. ПОДРУЖІТЬ МАЛЯ З ГОДИННИКОМ. Необхідний для школи навик – орієнтація в часі. Якщо ваше маля ще не розбирається, котра година, навчіть його цьому. Багатьом діткам легко орієнтуватися по електронному годиннику. Дитина повинна знати, що означає “чверть години”, “півгодини”, “через годину”.  Повісьте в дитячій великий годинник.  

9. БІЛЬШЕ КОМАНДНИХ ІГОР. У школі є правила, які необхідно виконувати: сидіти за партою, вставати тощо.  Без розуміння цих елементарних законів дитині буде важко. Аби розвинути в маляти вміння підкорятися і грати за правилами, використовуйте командні ігри.

10. ТРЕНУЙТЕ УВАГУ І ПАМ'ЯТЬ.  Хороша гра на уважність: всім роздається однаковий текст, засікається час і потрібно якомога більше і швидше знайти й викреслити букв "с". Проводити "заняття" спочатку по 10 хвилин, назавтра 15, довівши час "уроку" до тієї тривалості, яка буде в школі. Тоді дитину так не лякатимуть безкінечні півгодини занять. 

Підготувала  

Оксана МОРОЗ.

З початком навчання дітей у школі завжди  виникає  багато питань. Яким він  буде для малюків? Як вони адаптуються у новому житті? 3 яким настроєм почнуть навчання? 

Отож, напередодні цієї хвилюючої події,  хотілося б поговорити не стільки про дітей, скільки про нас‚ дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів та невдач‚ подумати разом‚ чи розуміємо ми‚ що наша підтримка допоможе дитині вирішити шкільні проблеми.

Як же краще налагодити взаєморозуміння учнів та батьків?

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 616

Нещодавно одна моя знайома (студентка) зробила собі приємний подарунок  – вирішила поїхати із подругою до  Іспанії.

До слова, дівчина сама  заробила гроші, аби оплатити 7-денний круїз в колоритну і мальовничу країну. Адже напередодні не місяць і не два працювала на роботі (до того ж, з навчанням теж успішно встигала).

0сь що коротко розповіла Мілана, коли повернулася із давно омріяної подорожі: 

"Я завжди із захопленням слухала історії людей про поїздки за кордон. Вони поверталися звідти, переповнені емоціями, із закоханими очима у все місцеве і нестримним бажанням повернутись туди знову. Адже там – аж надто добре.

Тож коли, нарешті, випала така нагода й мені – я була просто "на сьомому" небі від щастя, радості не було меж. 

Країна моєї мрії: обожнюю цю мову, втрачаю голову від любові до сальси, не можу не підтанцьовувати ритмам іспанських пісень і, як виявилось, безмежно залюблена  у рослинність та  архітектуру країни, її простоту, чарівність і різнобарвність", – говорить юна ковельчанка.

"Звичайно, не все там так гладко, як розповідають нам про зарубіжні країни. Тут теж буває сміття біля автобусних зупинок, на вулицях і в центрі міста, тут не прибирають  суху траву, деякі пішоходи поспіхом перебігають дорогу на "червоний" і не на переході (до якого  всього декілька метрів).

Та й люди тут, як люди – вони не світяться щастям всі без винятку, в когось дешевий одяг, а в когось – брендовий, хтось намагається тобі допомогти, а хтось – обдурити. 

Але щось  таки магнетичне є в Іспанії, яка вабить до себе на гостину  багатьох мандрівників. Та про це – трохи згодом. 

А, взагалі, я зробила після цього для себе висновок: країн щасливих не буває, є щасливі люди, які живуть там і роблять все для того, щоб жилося  ще комфортніше", – говорить моя співрозмовниця.  

Як наголошує дівчина, ми, українці, не вміємо належно цінувати свого, те що притаманне лише нам, – мови, культури, традицій і т. д.  Для декого  із туристів наша Україна – райський куточок.  Представники ж корінного населення, на жаль, не всі погодяться із цим. Вони віддають перевагу відпочинку в  екзотичних країнах.  

"Почнемо з найменшого. Переліт в літаку – це просто неймовірні вражаючі відчуття, що аж перехоплюють дихання. Ти, здається, просто "пливеш" в хмарах, а десь внизу видніються величні  гори, дивляться на тебе блакитними очима моря. 

Найбільше мені сподобався, звичайно,  тамтешній клімат та відпочинок на будь-який смак.  На березі  Середземного моря, яке омивають теплі хвилі, я б ніжилась ще довго. Але… треба було повертатись додому. 

Не менш мене вразило й те, що тамтешні мешканці Аліканте (неподалік Валенсії)  вміють відпочивати, як говориться, на всі сто відсотків. 

В місті, де багато торговельних центрів,  розважальні заклади починають роботу тільки після обіду. А в першій половині дня всі, відповідно, працюють. Далі – відпочинок для всіх: від найменших дітлахів, до найстарших бабусь і дідусів. На жаль, в нас таке побачиш дуже рідко. 

Серед туристів тут переважають росіяни, наші співвітчизники, французи, німці та інші", – продовжує свою екзотичну розповідь далі. 

Як розказала Мілана, що місто переповнене туристами, Аліканте має вражаючий вид  старого міста, чарівний замок із прекрасними видами на море. 

На відміну від деяких менш відомих міст, воно славиться  висотними  будівлями  і має прекрасний  сучасний пляж. 

Аліканте, що входить в топ-20 найкращих місць відпочинку, які облюбували туристи,  має яскраве і насичене  нічне життя і безліч сучасних будівель.    Воно також пропонує гостям  велику кількість історичних та  культурних місць. 

Все це і багато іншого роблять його одним з найкрасивіших міст в Іспанії. 

В Аліканте знаходиться величний замок Санта-Барбара, який датується початком XVI століття і дозволяє насолодитися прекрасним видом на місто. 

У тому ж замку є музей, де  охочі можуть відкрити для себе історію цього древнього куточка Іспанії. 

Аліканте добре відоме  прекрасним  музеєм сучасного мистецтва, де  зберігаються  роботи таких майстрів, як Пікассо, Далі, Міро,  багатьох інших. Діють тут  музей образотворчих мистецтв, музей багать, археологічний музей і міський музей. 

Пам'ятайте, що не все, про що говорять вам знайомі, які побували в тій чи іншій країні, виявляється правдою. Бо згодом, особисто відвідавши улюблену для туристів державу, можете опинитись, відверто кажучи, в стані "легкого шоку": в кожного свої смаки і вподобання.  

Тому перед тим, як обрати місце  майбутнього відпочинку,  потрібно не раз зважити всі "за" і "проти".  Але від непередбачуваного захвату чи навпаки  не застрахований ніхто. 

“Особисто я раджу  прихильникам екзотичного дозвілля відпочинок "по-іспанськи". І ще: коли будете там, передавайте Іспанії від мене палкий привіт, я вже сумую за нею. І, сподіваюсь, колись обов'язково знову таки зустрітись”, – сказала на закінчення Мілана.  

Оксана МОРОЗ. 

НА ЗНІМКАХ: ось така вона –  неповторно-чаруюча Іспанія.

Фото з домашнього архіву. 

Довідково: справжнім раєм для туристів є сонячна Іспанія, дивовижна країна з багатогранною і яскравою культурою, цікавими пам'ятками і стародавніми традиціями. Є деякі факти, що стосуються цієї країни, які відомі далеко не всім.

Кольори іспанського прапора символізують головні місцеві розваги – кориду. Жовтий колір на ньому означає пісок, а червоний – колір крові. Хоча за легендою король Іспанії, коли вибирав собі прапор, побачив золоте полотно. Він вмочив два пальці в кров тварин і провів по цьому полотну.

Свято "Томатина" виникло в 1945 році, коли двоє друзів посварилися на вулиці міста Буньоль і почали кидатися помідорами. Видовище було настільки яскравим, що місцеві жителі вирішили перетворити його в традицію.

Популярні нині еспаньйолки ввели в моду іспанці всередні століття, коли прийнято було носити пишні коміри-жабо. Такий фасон був абсолютно несумісний з довгою бородою, довелося шукати вихід.

Вираз "блакитна кров" в ужиток ввели представники королівської династії Іспанії. Їх  особливістю була бліда шкіра з блакитними прожилками.

Світовим лідером за кількістю вихідних і свят є Іспанія. Відпочивати тут люблять і вміють. Дітей в цій країні прийнято народжувати пізно, оскільки чоловіки до 30-ти років не поспішають одружуватися.

П'ятиструнну гітару винайшли в Іспанії у XVI столітті, коли до звичайної лютні хтось додав ще одну струну. Шестиструнна гітара з'явилася на світ в Андалусії в XVIII столітті. Справжній іспанець ніколи не відкриє свою парасольку в приміщенні, бо це може принести йому нещастя.

На узбережжі Середземного моря, в місті Денія, щорічно проводиться свято "морські бики". Суть його полягає в тому, щоб втекти від бика в бік моря, стрибнути в хвилі і повести за собою тварину.  Особливий успіх – схопити його в воді за роги. У святі беруть участь переважно юнаки.

Нещодавно одна моя знайома (студентка) зробила собі приємний подарунок  – вирішила поїхати із подругою до  Іспанії.

До слова, дівчина сама  заробила гроші, аби оплатити 7-денний круїз в колоритну і мальовничу країну. Адже напередодні не місяць і не два працювала на роботі (до того ж, з навчанням теж успішно встигала).

0сь що коротко розповіла Мілана, коли повернулася із давно омріяної подорожі: 

"Я завжди із захопленням слухала історії людей про поїздки за кордон. Вони поверталися звідти, переповнені емоціями, із закоханими очима у все місцеве і нестримним бажанням повернутись туди знову. Адже там – аж надто добре.

Тож коли, нарешті, випала така нагода й мені – я була просто "на сьомому" небі від щастя, радості не було меж. 

Країна моєї мрії: обожнюю цю мову, втрачаю голову від любові до сальси, не можу не підтанцьовувати ритмам іспанських пісень і, як виявилось, безмежно залюблена  у рослинність та  архітектуру країни, її простоту, чарівність і різнобарвність", – говорить юна ковельчанка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 529

Нещодавно одна моя знайома (студентка) зробила собі приємний подарунок  – вирішила поїхати із подругою до  Іспанії.

До слова, дівчина сама  заробила гроші, аби оплатити 7-денний круїз в колоритну і мальовничу країну. Адже напередодні не місяць і не два працювала на роботі (до того ж, з навчанням теж успішно встигала).

0сь що коротко розповіла Мілана, коли повернулася із давно омріяної подорожі: 

"Я завжди із захопленням слухала історії людей про поїздки за кордон. Вони поверталися звідти, переповнені емоціями, із закоханими очима у все місцеве і нестримним бажанням повернутись туди знову. Адже там – аж надто добре.

Тож коли, нарешті, випала така нагода й мені – я була просто "на сьомому" небі від щастя, радості не було меж. 

Країна моєї мрії: обожнюю цю мову, втрачаю голову від любові до сальси, не можу не підтанцьовувати ритмам іспанських пісень і, як виявилось, безмежно залюблена  у рослинність та  архітектуру країни, її простоту, чарівність і різнобарвність", – говорить юна ковельчанка.

"Звичайно, не все там так гладко, як розповідають нам про зарубіжні країни. Тут теж буває сміття біля автобусних зупинок, на вулицях і в центрі міста, тут не прибирають  суху траву, деякі пішоходи поспіхом перебігають дорогу на "червоний" і не на переході (до якого  всього декілька метрів).

Та й люди тут, як люди – вони не світяться щастям всі без винятку, в когось дешевий одяг, а в когось – брендовий, хтось намагається тобі допомогти, а хтось – обдурити. 

Але щось  таки магнетичне є в Іспанії, яка вабить до себе на гостину  багатьох мандрівників. Та про це – трохи згодом. 

А, взагалі, я зробила після цього для себе висновок: країн щасливих не буває, є щасливі люди, які живуть там і роблять все для того, щоб жилося  ще комфортніше", – говорить моя співрозмовниця.  

Як наголошує дівчина, ми, українці, не вміємо належно цінувати свого, те що притаманне лише нам, – мови, культури, традицій і т. д.  Для декого  із туристів наша Україна – райський куточок.  Представники ж корінного населення, на жаль, не всі погодяться із цим. Вони віддають перевагу відпочинку в  екзотичних країнах.  

"Почнемо з найменшого. Переліт в літаку – це просто неймовірні вражаючі відчуття, що аж перехоплюють дихання. Ти, здається, просто "пливеш" в хмарах, а десь внизу видніються величні  гори, дивляться на тебе блакитними очима моря. 

Найбільше мені сподобався, звичайно,  тамтешній клімат та відпочинок на будь-який смак.  На березі  Середземного моря, яке омивають теплі хвилі, я б ніжилась ще довго. Але… треба було повертатись додому. 

Не менш мене вразило й те, що тамтешні мешканці Аліканте (неподалік Валенсії)  вміють відпочивати, як говориться, на всі сто відсотків. 

В місті, де багато торговельних центрів,  розважальні заклади починають роботу тільки після обіду. А в першій половині дня всі, відповідно, працюють. Далі – відпочинок для всіх: від найменших дітлахів, до найстарших бабусь і дідусів. На жаль, в нас таке побачиш дуже рідко. 

Серед туристів тут переважають росіяни, наші співвітчизники, французи, німці та інші", – продовжує свою екзотичну розповідь далі. 

Як розказала Мілана, що місто переповнене туристами, Аліканте має вражаючий вид  старого міста, чарівний замок із прекрасними видами на море. 

На відміну від деяких менш відомих міст, воно славиться  висотними  будівлями  і має прекрасний  сучасний пляж. 

Аліканте, що входить в топ-20 найкращих місць відпочинку, які облюбували туристи,  має яскраве і насичене  нічне життя і безліч сучасних будівель.    Воно також пропонує гостям  велику кількість історичних та  культурних місць. 

Все це і багато іншого роблять його одним з найкрасивіших міст в Іспанії. 

В Аліканте знаходиться величний замок Санта-Барбара, який датується початком XVI століття і дозволяє насолодитися прекрасним видом на місто. 

У тому ж замку є музей, де  охочі можуть відкрити для себе історію цього древнього куточка Іспанії. 

Аліканте добре відоме  прекрасним  музеєм сучасного мистецтва, де  зберігаються  роботи таких майстрів, як Пікассо, Далі, Міро,  багатьох інших. Діють тут  музей образотворчих мистецтв, музей багать, археологічний музей і міський музей. 

Пам'ятайте, що не все, про що говорять вам знайомі, які побували в тій чи іншій країні, виявляється правдою. Бо згодом, особисто відвідавши улюблену для туристів державу, можете опинитись, відверто кажучи, в стані "легкого шоку": в кожного свої смаки і вподобання.  

Тому перед тим, як обрати місце  майбутнього відпочинку,  потрібно не раз зважити всі "за" і "проти".  Але від непередбачуваного захвату чи навпаки  не застрахований ніхто. 

“Особисто я раджу  прихильникам екзотичного дозвілля відпочинок "по-іспанськи". І ще: коли будете там, передавайте Іспанії від мене палкий привіт, я вже сумую за нею. І, сподіваюсь, колись обов'язково знову таки зустрітись”, – сказала на закінчення Мілана.  

Оксана МОРОЗ. 

НА ЗНІМКАХ: ось така вона –  неповторно-чаруюча Іспанія.

Фото з домашнього архіву. 

Довідково: справжнім раєм для туристів є сонячна Іспанія, дивовижна країна з багатогранною і яскравою культурою, цікавими пам'ятками і стародавніми традиціями. Є деякі факти, що стосуються цієї країни, які відомі далеко не всім.

Кольори іспанського прапора символізують головні місцеві розваги – кориду. Жовтий колір на ньому означає пісок, а червоний – колір крові. Хоча за легендою король Іспанії, коли вибирав собі прапор, побачив золоте полотно. Він вмочив два пальці в кров тварин і провів по цьому полотну.

Свято "Томатина" виникло в 1945 році, коли двоє друзів посварилися на вулиці міста Буньоль і почали кидатися помідорами. Видовище було настільки яскравим, що місцеві жителі вирішили перетворити його в традицію.

Популярні нині еспаньйолки ввели в моду іспанці всередні століття, коли прийнято було носити пишні коміри-жабо. Такий фасон був абсолютно несумісний з довгою бородою, довелося шукати вихід.

Вираз "блакитна кров" в ужиток ввели представники королівської династії Іспанії. Їх  особливістю була бліда шкіра з блакитними прожилками.

Світовим лідером за кількістю вихідних і свят є Іспанія. Відпочивати тут люблять і вміють. Дітей в цій країні прийнято народжувати пізно, оскільки чоловіки до 30-ти років не поспішають одружуватися.

П'ятиструнну гітару винайшли в Іспанії у XVI столітті, коли до звичайної лютні хтось додав ще одну струну. Шестиструнна гітара з'явилася на світ в Андалусії в XVIII столітті. Справжній іспанець ніколи не відкриє свою парасольку в приміщенні, бо це може принести йому нещастя.

На узбережжі Середземного моря, в місті Денія, щорічно проводиться свято "морські бики". Суть його полягає в тому, щоб втекти від бика в бік моря, стрибнути в хвилі і повести за собою тварину.  Особливий успіх – схопити його в воді за роги. У святі беруть участь переважно юнаки.

Нещодавно одна моя знайома (студентка) зробила собі приємний подарунок  – вирішила поїхати із подругою до  Іспанії.

До слова, дівчина сама  заробила гроші, аби оплатити 7-денний круїз в колоритну і мальовничу країну. Адже напередодні не місяць і не два працювала на роботі (до того ж, з навчанням теж успішно встигала).

0сь що коротко розповіла Мілана, коли повернулася із давно омріяної подорожі: 

"Я завжди із захопленням слухала історії людей про поїздки за кордон. Вони поверталися звідти, переповнені емоціями, із закоханими очима у все місцеве і нестримним бажанням повернутись туди знову. Адже там – аж надто добре.

Тож коли, нарешті, випала така нагода й мені – я була просто "на сьомому" небі від щастя, радості не було меж. 

Країна моєї мрії: обожнюю цю мову, втрачаю голову від любові до сальси, не можу не підтанцьовувати ритмам іспанських пісень і, як виявилось, безмежно залюблена  у рослинність та  архітектуру країни, її простоту, чарівність і різнобарвність", – говорить юна ковельчанка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 875

Шопський салат 

Інгредієнти:

Помідори.

Огірки.

Перчик болгарський.

Цибуля ріпчаста.

Сир твердий (потерти на крупну тертку)

Майонез.

Сіль, перчик чорний за смаком.

Приготування:

Всі овочі ріжемо звичним способом, солимо, заправляємо майонезом. Зверху посипаємо твердим сиром.

Помідорки 

з сухариками

Інгредієнти:

Помідори бажано солодкі – жовті або рожеві.

Сухарики із залишків хліба (будь-якого) підсушити в духовці

Майонез.

Базилік або інша улюблена зелень

1-2 зубчики часничку

Приготування:

Помідори крупно порізати, додати сухарики, зелень, часничок вичавити через часничницю, змішати з майонезом.

Салат 

літнього дня

Для страви на чотири персони потрібно:

Томати - 500 г

Кабачки - 300 г

Листя салату - 200 г

Сир - 150 г

Цибулька - 1 шт.

Часничок - 2 зубчики.

Сік лимона.

Рослинна олія

Зелень і приправи.

Кабачок очищують і нарізають тоненькими пластинками. Цибулину ріжуть кружечками, після чого посипають  разом з кабачком приправами і збризкують соком лимона (2 ложечки столові). Маринують протягом півгодини. Томати без шкірки нарізають продовгуватими шматочками. Часничок подрібнюють в ступці з рештою приправ і зеленню, потім туди додають олію і свіжовичавлений сік лимона.

У салатницю кладуть листя салату, додають всі заздалегідь підготовлені компоненти, і заливають все це підготовленю заправкою. Зверху натирають твердий сир.

Літні другі страви

Грецька мусака

Рецепт приготування не надто короткий, але приготувати варто – смачно, ситно і недорого.

Інгредієнти:

Фарш курячий або змішаний - 800 гр.

Баклажани - 2 шт.

Помідори - 2-3 шт.

Цибулина - 1 шт.

Часничок - 2-3 зубчики.

Масло рослинне для смаження.

Сухе вино червоне - 50 гр.

Сир твердий- 200-250 гр.

Для білого соусу:

Молоко - 0,5 л.

Яйця - 2 шт.

Масло вершкове - 50 гр.

Борошно - 2 ложечки столові без верху.

Мускатний горіх на кінчику ножа.

Приготування:

Баклажани ріжемо не товстими кільцями, солимо, залишаємо на 15-20 хв.

Готуємо фарш:

На сковороді в невеликій кількості олії обсмажуємо –  цибульку порізану кубиками і часничок 3-4 хв., додаємо фарш, обсмажуємо 5 хв., вливаємо вино і тушкуємо під кришечкою ще 10 хв.

Баклажани:

Баклажани промиваємо під проточною водичкою, промокаємо рушничком, підсмажуємо на олії до зарум'янювання, даємо стекти олії, виклавши їх в один шар на паперовий рушничок або серветку.

Білий соус:

Розтоплюємо в каструльці вершкове масло, безперервно помішуючи, щоб не утворилися грудочки, додаємо борошно. Вливаємо молочко, помішуючи заварюємо соус, додаємо мускатний горіх і вимикаємо. Збиваємо яйця і також помішуючи, вливаємо їх в соус.

У ємність для випікання кладемо:

Шар баклажанів, посипаємо їх тертим твердим сиром.

Шар фаршу.

Повторюємо обидва шари.

Ріжимо кружечками помідори і викладаємо на другий шар фаршу.

Заливаємо соусом, засипаємо тертим сиром, поміщаємо в духовку, розігріту до 180 градусів на 40 хвилин.

Можна їсти літні страви  і в гарячому і в холодному вигляді.

Рататуй – 

всі літні овочі 

в одній страві

Інгредієнти:

Баклажан - 1 шт.

Цукіні або кабачки (не крупні) - 2 шт.

Перчик болгарський - 2 шт.

Помідори - 3 шт.

Цибулька ріпчаста - 2 шт.

Часничок - 2 зубчики.

Оливкова або пісна олія для смаження.

Кріп і петрушка.

Сіль, перець.

Приготування:

Баклажан, перчик і кабачки порізати великими кубиками.

Шкірку помідора надрізати навхрест і опустити помідори в киплячу воду на 30 секунд. Зняти шкірку і крупно нарізати м'якоть.

Цибульку очистити, нарізати кубиками. Зубчики часничку дрібно порізати, зелень також.

У сковороді розігріваємо олію, обсмажуємо цибулю і 1 зубчик часничку – 3 хвилини.

Кладемо баклажани і обсмажуємо їх 3 хвилини. Додаємо болгарський перчик і тушкуємо ще 3 хвилини. Викладаємо кабачки і готуємо – 3 хвилини.

Додаємо помідори, перемішуємо, солимо, перчимо, можна додати італійські трави.

Накриваємо кришечкою, тушкуємо 15-20 хв. Додаємо порубаний часничок і зелень.

Кабачки, запечені 

з сиром – ніжний, неповторний смак

Інгредієнти:

Кабачки - 3 шт.

Сир - 300 гр.

Зелень кропу і петрушки або інша улюблена зелень.

Яйце - 1 шт.

Часничок (за бажанням) - 1 зубчик.

Приготування:

Кабачки порізати товщиною 5-6 см., вирізати серединку, залишаючи денце.

У сир додати яйце, дрібно нарізану зелень, посолити, начинити кабачки.

У ємності для запікання (можна використовувати глибоку сковороду), застелити дно пергаментним папером. Поставити начинені кабачки (денцем вниз). Запікати в духовці, розігрітій до 180 градусів, 20-25 хв. (поки на сирі не утвориться рум'яна кірочка).

Перець, фарширований рисом та овочами 

Це прекрасна страва для обіду або вечері. 

Потрібно: 

6 солодких перчин, 

2-3 морквини, 

2-3 цибулини, 

2 помідори, 

1 баклажан - за смаком, 

4  зубчики часнику,

1 склянка рису, 

500 мл овочевого або курячого бульйону, 

олія, томатна паста, сіль, спеції - за смаком. 

Приготування:

Перець  потрібно  очистити від насіння і видалити плодоніжки. Овочі дрібно нарізати  і тушкувати на розігрітій олії до готовності, додавши сіль і спеції за смаком.   Відварити рис до напівготовності та змішати з овочевим фаршем – начинка готова. Нафарширувати перці, потім викласти їх у каструлю, на дно додати олію, а зверху залити бульйоном.  Тушкувати на середньому вогні 15 хвилин, потім додати дрібно нарізану свіжу зелень, томатну пасту, спеції і дрібно нарізаний часник. Зменшити вогонь і тушкувати  ще 25-30 хвилин.   Подавати до столу зі свіжою зеленню, сметаною й часником.  

Підготувала 

Світлана КОЛОСОК.

Інгредієнти:

Помідори.

Огірки.

Перчик болгарський.

Цибуля ріпчаста.

Сир твердий (потерти на крупну тертку)

Майонез.

Сіль, перчик чорний за смаком.

Приготування:

Всі овочі ріжемо звичним способом, солимо, заправляємо майонезом. Зверху посипаємо твердим сиром.

Інгредієнти:

Помідори бажано солодкі – жовті або рожеві.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 428

 З нагоди святкування 1030-ої річниці Дня Володимира-Волинського на центральній площі міста 29 липня відбувся фестиваль з гри “боча” «Кубок Володимира» серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Для участі в змаганнях прибули спортсмени з Ковеля, Ковельського району, Ратного, Горохова, Червонограда, Любомльського району і учасники гостинного Володимира-Волинського. Загалом було представлено 8 команд. Незважаючи на дуже спекотний день, люди з НЕобмеженими можливостями завзято виборювали перемогу!

Змагання проводилися як в індивідуальному заліку, так і в парному.

Успіхи ковельських учасників наступні:

1-е місце в парному заліку зайняли Яренчук Ольга, Набруско Євгеній – місто Ковель;

2 і 3-є місця – Горохів-2 і Горохів-1.

В індивідуальних змаганнях 1-е місце – Вакульський Олександр; 2-е місце Дудка Олександр; 3-є місце – Ринковська Катерина (усі з міста Ковеля).

Участь в змаганнях також брали Паталій Борис з с. Погиньок, Булавка Віталій із с. Куснище, Дружиніна Оксана і Клюнда Віталій з Ковеля.

Переможці та призери були нагороджені медалями і дипломами від начальника  управління освіти, молоді та спорту виконкому Володимир-Волинської міської ради Петрука В. М. А депутат Климюк Максим від себе вручив невеличкі пам’ятні подарунки учасникам і подякував їм за те, що, попри проблеми зі здоров’ям, вони знайшли у собі сили приїхати до Володимира.

Після нагородження всі учасники посмакували  смачним обідом і морозивом.

Гра “боча” – це паралімпійський вид спорту для людей з інвалідністю, який стрімко розвивається та стає популярною і улюбленою грою для людей з важкими нозоологіями (ДЦП, міопатія, дистрофія,«шийники»…). Ця гра не тільки на кмітливість, а й на координацію рухів. Для певної категорії ковельчан цей вид спортивних ігор привернув увагу і підкорив серця завдяки тренеру (на громадських засадах) і наставнику Кравчуку Володимиру, який розвиває в Ковелі “боча” та вкладає всю душу в спортсменів-“бочистів”, вірить в цих людей і своїм оптимізмом завжди підтримує. За цей рік спортсмени мали змогу вже побувати і в Одесі на 5-му чемпіонаті України з боча.

Наші переможці дуже радіють, що привезли аж стільки призових місць.

Хотілось би привернути увагу наших місцевих чиновників до цієї категорії людей, оскільки вони надіються на підтримку в цьому виді спорту, сподіваються, що матимуть змогу і надалі займати призові місця. Та для цього вони мають потребу в нових наборах боча, які коштують дуже дорого для нас,  в підтримці у автотранспорті для поїздок на змагання та інше.

Також ковельчани мали змогу відвідати у Будинку культури вражаючу виставку-проект “Образ і слово КОБЗАРЯ у вишиванці” вишитих картин Тараса Шевченка, яку привезли з Полтави. Автор проекту, розробник схем для вишивання – Кисіль Григорій. Увагу привернули і роботи Калініченко Катерини (організатор і координатор проекту). Її плетиво “ФРИВОЛІТЕ” просто зачарувало наших ковельських учасників. Витончено, елегантно, модно і красиво. Ніякими словами не можна описати всю “повітряність” і ніжність плетива.

Хочеться подякувати супроводжуючим — переважно нашим батькам Лисюк Олені, Ринковській Світлані, Дудкі Марії, Булавко Олені. Особливе “спасибі” супер-татові Вакульському Василю, який дуже допоміг фізично, а саме практично самотужки всіх на руках посадив в автобус і висадив з нього, волонтеру Віктору. Низький Вам уклін від усіх візочників.

Дякуємо за допомогу у цій поїздці Рижку Дмитру, водієві Сергію Михайловичу і усім небайдужим.

l

31 липня ГО «АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ «ДОБРОДІЯ В ДІЇ» сприяла в проведенні зустрічі з начальником Волинського регіонального центру з фізичної культури та спорту інвалідів “Інваспорт” Віктором Галан-Влащуком та Андрієм Рожком.

Зацікавленим особам з інвалідністю молодого віку розповіли про важливість занять фізичною культурою і спортом та участі в реабілітаційно-оздоровчих заходах. Вони матимуть можливість в майбутньому брати участь у паралімпійських та дефлімпійських іграх, чемпіонатах світу і Європи, міжнародних та всеукраїнських змаганнях різних рангів. 

Віктор Йосипович та Андрій Леонідович залишились задоволеними цією зустріччю, оскільки серед наших ковельчан є перспективні спортсмени. Деякі з них невдовзі поїдуть на реабілітаційно-оздоровчу базу.

Ольга Яренчук,

прес-секретар Громадської організації «АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З  ІНВАЛІДНІСТЮ       «ДОБРОДІЯ В ДІЇ».

НА ЗНІМКАХ: під час фестивалю з гри “боча” «Кубок Володимира».

Фото з архіву 

громадської організації.

 З нагоди святкування 1030-ої річниці Дня Володимира-Волинського на центральній площі міста 29 липня відбувся фестиваль з гри “боча” «Кубок Володимира» серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Для участі в змаганнях прибули спортсмени з Ковеля, Ковельського району, Ратного, Горохова, Червонограда, Любомльського району і учасники гостинного Володимира-Волинського. Загалом було представлено 8 команд. Незважаючи на дуже спекотний день, люди з НЕобмеженими можливостями завзято виборювали перемогу!

Змагання проводилися як в індивідуальному заліку, так і в парному.

Успіхи ковельських учасників наступні:

1-е місце в парному заліку зайняли Яренчук Ольга, Набруско Євгеній – місто Ковель;

2 і 3-є місця – Горохів-2 і Горохів-1.

В індивідуальних змаганнях 1-е місце – Вакульський Олександр; 2-е місце Дудка Олександр; 3-є місце – Ринковська Катерина (усі з міста Ковеля).

Участь в змаганнях також брали Паталій Борис з с. Погиньок, Булавка Віталій із с. Куснище, Дружиніна Оксана і Клюнда Віталій з Ковеля.

Переможці та призери були нагороджені медалями і дипломами від начальника  управління освіти, молоді та спорту виконкому Володимир-Волинської міської ради Петрука В. М. А депутат Климюк Максим від себе вручив невеличкі пам’ятні подарунки учасникам і подякував їм за те, що, попри проблеми зі здоров’ям, вони знайшли у собі сили приїхати до Володимира.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 559

Гороскоп

з 13 по 19 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 546

Сесія 

міської  ради

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 674

29 липня у болгарському місті Пловдив  завершився чемпіонат світу серед молоді та юніорів з веслування на байдарках та каное. Волинські веслувальники Павло Семенюк та Олександр Яцюк, виступаючи в складі каное-четвірки на дистанції 500 м, фінішували з другим результатом серед найсильніших екіпажів світу та здобули заслужене “срібло”!

Молодці, хлопці! Велика шана та повага тренерам за підготовку Павла Семенюка та Олександра Яцюка. Ви – гордість Волинського краю, наша надія на майбутнє! 

Крім Павла та Олександра, на  чемпіонаті світу  серед молоді та юніорів Україну представили ще двоє ковельських веслувальників. Це Павло Борсук та Ілона Грабовець. Ілона Грабовець  зі своєю напарницею в каное-двійці фінішувала з шостим результатом на олімпійській дистанції 500 м та показала найкращий часовий результат в своїй спортивній кар'єрі. Павло Борсук з кращим результатом потрапив у фінал на 1000 м, але в підсумку виборов восьме місце серед найкращих каноїстів світу в індивідуальній гонці.

Ковельська міська федерація каное вітає спортсменів з достойним виступом на чемпіонаті світу!

 Ковельська 

міська федерація каное.

НА ЗНІМКУ: "срібні" призери чемпіонату світу серед молоді та юніорів з веслування на байдарках і каное у складі каное-четвірки на дистанції 500 м ковельчани Олександр ЯЦЮК та Павло СЕМЕНЮК і їхні напарники львів'янин Дмитро ОЗИМОК та Ілля ШАРГОРОДСЬКИЙ з м. Южного. У центрі – фіналіст чемпіонату ковельчанин Павло БОРСУК.

29 липня у болгарському місті Пловдив  завершився чемпіонат світу серед молоді та юніорів з веслування на байдарках та каное. Волинські веслувальники Павло Семенюк та Олександр Яцюк, виступаючи в складі каное-четвірки на дистанції 500 м, фінішували з другим результатом серед найсильніших екіпажів світу та здобули заслужене “срібло”!

Молодці, хлопці! Велика шана та повага тренерам за підготовку Павла Семенюка та Олександра Яцюка. Ви – гордість Волинського краю, наша надія на майбутнє! 

Крім Павла та Олександра, на  чемпіонаті світу  серед молоді та юніорів Україну представили ще двоє ковельських веслувальників. Це Павло Борсук та Ілона Грабовець. Ілона Грабовець  зі своєю напарницею в каное-двійці фінішувала з шостим результатом на олімпійській дистанції 500 м та показала найкращий часовий результат в своїй спортивній кар'єрі. Павло Борсук з кращим результатом потрапив у фінал на 1000 м, але в підсумку виборов восьме місце серед найкращих каноїстів світу в індивідуальній гонці.

Ковельська міська федерація каное вітає спортсменів з достойним виступом на чемпіонаті світу!

 Ковельська 

міська федерація каное.

НА ЗНІМКУ: "срібні" призери чемпіонату світу серед молоді та юніорів з веслування на байдарках і каное у складі каное-четвірки на дистанції 500 м ковельчани Олександр ЯЦЮК та Павло СЕМЕНЮК і їхні напарники львів'янин Дмитро ОЗИМОК та Ілля ШАРГОРОДСЬКИЙ з м. Южного. У центрі – фіналіст чемпіонату ковельчанин Павло БОРСУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 542

Погода у Ковелі  

2 – 9 серпня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 651

1 cерпня – 105 років від дня смерті класика української літератури Лесі Українки, чиє життя   тісно пов’язане  з Волинню, а закінчилося у грузинському місті Сурамі. 

За два дні до Лесиної смерті її мама Ольга Косач сповіщала молодшу доньку Ольгу Косач-Кривинюк: "…Леся слаба таки почками (малярія се була "соломинкою"). Виїзд в інше місце з гарним повітрям нічого не поміг. …Температура і пульс упали так (позавчора), що стали лікарі підіймать штучно вприскуваннями різними. "Питание" через рот стало неможливо, – кожний ковток перше тяжко мучить, давить, потім виривається… 

Сьогодні (17-го, середа) Лесі трохи краще: більше сили, може підвестись і говорить голосніш (а вчора вже ледве шептала). Отже, знов надіємось!"

Короткий вік – 42 роки  відміряла доля цій тендітній тілом, але могутній своїм розумом і талантом жінці. Олена Пчілка, попри закиди теперішніх "літературознавців" про нелюбов до доньки, так висловила свій жаль за втраченою рідною дитиною у листі до Ольги Кобилянської: "Такий величний вогонь перестав горіти, такий високий і тонкий інтелект перестав жити, думати, працювати! Мов вітром здмухнуло цю прекрасну, так багато обдаровану істоту!" 

За два роки до смерті   видавництво "Дзвін" видало книгу з творами Лесі Українки, до якої увійшли драматичні поеми "Вавілонський полон", "На руїнах", "Три хвилини", "В дому роботи, в країні неволі", "Йоганна, жінка Хусова", оповідання "Над морем", "Приязнь", "Розмова". Невелика частина її творчості… Але вона дала поштовх літературному критику Миколі Євшану у журналі "Літературно-науковий вістник" відразу після виходу книги осмислити місце Лесі Українки українській літературі. "Яка мертвота панує в нашій літературі останніх років, яка безсилість того власне поетичного пориву, як скоро піддають ся наші поети життєвій прозі, і по кількох злетах орлиних стають неначе обскубані. А тут не маєте ніде слабости, тут сила пориву не тільки не меншає, але росте. Мужніє, всі струни весь час напружені, відзивають ся звуком повним та плястичним. Яка прозаїчна, убога духом переважна часть наших поетів супроти того всього духовного багатства, яке висипала перед нами Леся Українка!". 

Критик не торкається лірики поетеси, сказавши тільки, що в ній вона "сотворила не одну перлу", а звертає увагу на драматургію письменниці, на те, що вона драматичні твори не пише на основі сучасного їй житя: "[…]уклад її душі та серця, те стремлінє до повноти, плястики та архітектоніки – відпихає її від реалізму, від малювання дрібних фактів, від сучасного житя. Картини творчости Лесі Українки очевидно зовсім реалістичні, так само весь дух тої творчости сучасний, "модерний", – але для нашої громади треба того реалізму і сучасности вже в зверхній формі, вже в темах, які були би взяті з житя "бідного українського народа", малювали фабричні відносини, нужду на селі, поневоленє. […] поетеса, втікаючи до старинної Палестини чи Єгипту малює те саме поневолення рабів, нужду робітників, що будують храми, страшний Вавилонський полон, упадок народнього духа в Жидів, – те саме, що люблять слухати наші патріоти в сучасній нашій літературі".

У діалозі "В дому роботи, в країні неволі" Раб-єгиптянин (на своїй землі) і Раб-гербей (чужинець) тяжко працюють на будівництві храму. Коли Раб-гербей запитує товариша по нещастю, чи той так само до знемоги працював би, коли б був вільним, то отримав відповідь, що працював би, але легше.

 Якби я сам був паном над

           собою, я б не так 

роботу сю розклав:

  спочинок довший, 

свята частіші я б собі давав,

  і страву певне б мав далеко

 ліпшу, 

мене б не бито – се вже річ

 видима!

Хочеться погодитися, адже це законне бажання людини! А робота для нього була б радісною, творчою:

Я будував би храми

по-своєму, я б видумав нові

емблеми для Богів, а колонади зовсім би не таким    порядком ставив, –

я б їх єднав по три, по п'ять,

              по сім,

отак, як пальми часом

 виростають…

І! що б то був за храм! Боги

 мої…

На жаль, чужинець-раб, якому так впеклося рабство, відповів по-іншому:

– Я! Що зробив би я?

  Розруйнував би

усі ті храми ваші й піраміди!

Порозбивав би всі камінні

 довбні!

Всіх мертвяків повикидав би

 геть!

Загородив би Ніл і затопив

 би увесь сей край неволі!

Чи не напрошується висновок, що ми, вже не раби, а громадяни вільної і незалежної України XXІ сторіччя, повинні, не покладаючи рук, розбудовувати свою державу? 

Глибоке підґрунтя творів Лесі Українки розумів проникливий читач. Читаймо її і ми по-новому. А Олена Пчілка, продовжуючи лист до Ольги Кобилянської, шкодує не тільки про фізичну втрату своєї дитини, а й втрату для літератури. "Скільки ще прекрасних творів могло б вийти з тих, таких талановитих, працьовитих рук!".

Любов Мержвинська, 

науковий співробітник Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки.

1 cерпня – 105 років від дня смерті класика української літератури Лесі Українки, чиє життя   тісно пов’язане  з Волинню, а закінчилося у грузинському місті Сурамі. 

За два дні до Лесиної смерті її мама Ольга Косач сповіщала молодшу доньку Ольгу Косач-Кривинюк: "…Леся слаба таки почками (малярія се була "соломинкою"). Виїзд в інше місце з гарним повітрям нічого не поміг. …Температура і пульс упали так (позавчора), що стали лікарі підіймать штучно вприскуваннями різними. "Питание" через рот стало неможливо, – кожний ковток перше тяжко мучить, давить, потім виривається… 

Сьогодні (17-го, середа) Лесі трохи краще: більше сили, може підвестись і говорить голосніш (а вчора вже ледве шептала). Отже, знов надіємось!"

Короткий вік – 42 роки  відміряла доля цій тендітній тілом, але могутній своїм розумом і талантом жінці. Олена Пчілка, попри закиди теперішніх "літературознавців" про нелюбов до доньки, так висловила свій жаль за втраченою рідною дитиною у листі до Ольги Кобилянської: "Такий величний вогонь перестав горіти, такий високий і тонкий інтелект перестав жити, думати, працювати! Мов вітром здмухнуло цю прекрасну, так багато обдаровану істоту!" 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 925