Сторінки історії

n У 1967 році відкрив свої двері для перших учнів навчальний заклад, побудований на околиці міста Ковеля, який повинен був забезпечити робітничими кадрами майбутній промисловий гігант – завод "Ковельсільмаш". Потрібно було готувати висококваліфікованих робітників таких професій: токар, фрезерувальник, слюсар-ремонтник. Цей заклад називався “Ковельське міське професійно-технічне училище № 57”.

Перший директор (Олег Павлович Мисік), перші майстри, перші викладачі спецдисциплін – всі вони ввійшли в історію нашого сьогоднішнього ліцею.

n Важливим для училища був 1969 рік – відбувся перший випуск робітників для заводу "Ковельсільмаш". В цьому році у цехи молодого підприємства прийшли 280 юнаків та дівчат. За 50 років свого існування заклад випустив понад 16 тисяч кваліфікованих спеціалістів, які і понині трудяться в різних куточках нашої України та за її межами.

n З 1974 року розпочинається нова сторінка училища. Якщо раніше учні здобували лише професійну підготовку, то з цього року започаткувалась середня освіта, і ПТУ стає середнім професійно-технічним училищем.

Бажаючих навчатись у профтехучилищі було стільки, що працювали в дві зміни і мали контингент понад тисячу учнів.

Майже кожен рік відкривались нові професії: слюсар-ремонтник, слюсар механоскладальних робіт, вишивальник, гончар-живописець, машиніст козлового крана та ін.

n З 1994 року училище, враховуючи потреби на ринку праці, відкриває професії народних промислів: вишивальниці, гончари, керамісти, виробники художніх виробів з лози. Ці професії завоювали велику популярність, вироби наших учнів брали участь в усіх обласних і республіканських виставках художньо-прикладного мистецтва і поверталися з нагородами.

n Важливою сторінкою в житті закладу став 2002 рік, в якому професійно-технічне училище №7 змінило свою назву на Ковельський професійний ліцей.

Ліцей по праву пишається своїми випускниками, передовиками та новаторами виробництва, які створювали славу заводу "Ковельсільмаш", самі стали майстрами та викладачами навчального закладу, продовжили освіту і є успішними менеджерами та підприємцями.

n Важливою особою в ліцеї є учень – без нього не було б нічого: ні навчального закладу, ні викладачів, ні майстрів. Тому педагогічний колектив докладає всіх зусиль, щоб навчити і випустити в життя якнайбільше висококваліфікованих робітників. Для цього в ліцеї є всі умови: просторі світлі класи, майстерні з усім необхідним обладнанням; працюють різноманітні гуртки і секції, куди ходять займатись бажаючі.

Силами учнівського та педагогічного колективів створені в навчальному закладі музеї: етнографії і побуту, історії ліцею, бойової слави. В музеї історії ліцею зібрані фотоархів та матеріали, які розкривають всі сторінки життя ліцею.

n Нині Ковельський професійний ліцей налічує близько 600 учнів, які здобувають фах за професіями: токар; електрогазозварник; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; перукар-манікюрниця; виробник художніх виробів з лози; кравець; вишивальниця; газозварник; монтажник санітарно-технічних систем і устаткування; слюсар з ремонту автомобілів; різьбяр по дереву і бересті; столяр будівельний; тесляр; штукатур, лицювальник-плиточник, маляр.

• У 1967 році відкрив свої двері для перших учнів навчальний заклад, побудований на околиці міста Ковеля, який повинен був забезпечити робітничими кадрами майбутній промисловий гігант – завод "Ковельсільмаш". Потрібно було готувати висококваліфікованих робітників таких професій: токар, фрезерувальник, слюсар-ремонтник. Цей заклад називався “Ковельське міське професійно-технічне училище № 57”.

Перший директор (Олег Павлович Мисік), перші майстри, перші викладачі спецдисциплін – всі вони ввійшли в історію нашого сьогоднішнього ліцею.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 516

Купрійчик Ілана: "Мені подобається навчатися тут. В закладі створено комфортні умови для навчання та проживання, в нас гарні вчителі, майстри виробничого навчання. Ліцей має гарну репутацію, саме тому я приїхала навчатися на "кравця; вишивальника" в м. Ковель, хоча сама із Любешівського району".

Шворак Дан: "Я прийшов здобувати професію "монтажника санітарно-технічних систем і устаткування; газозварник" за рекомендацією свого брата, який теж тут навчався. В нашому закладі панує атмосфера поваги до учня, створюються сучасні навчальні місця, є можливість освоїти не одну, а декілька професій".

Макарусь Ірина: "Ліцей для мене – це друга домівка, тут працюють хороші спеціалісти, які в кожному з нас бачать особистість і роблять все для того, щоб її розвивати. Мої досягнення у конкурсах різних рівнів – як  обласних, так і всеукраїнських – цьому підтвердження. Сподіваюся, освіта, яку здобуваю в професійному  ліцеї, дозволить мені успішно працювати за фахом "перукаря; манікюрника". Також маю бажання продовжити навчання у ВНЗ".

Із розмови, почутої в транспорті: "Я вдячна ліцею, викладачам та майстрам виробничого навчання, що вони були у моєму житті. 

Важливо, не хто ким став, а те, що всі стали справжніми людьми. І своїх дітей я віддам навчатись тільки у Ковельський професійний ліцей". 

На навчання приходять уже діти й онуки випускників. Батьки довіряють найдорожче, що в них є – своїх дітей, а це найвища відзнака для колективу Ковельського професійного ліцею. 

Отож, рідний ліцею, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із Сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім'ї!

Життя набирає нових обертів. Ми переступили півстолітню межу праці, творчості, гордості і любові.  Ліцей – це не стіни. Ліцей – це люди! 

А люди наші – золоті та й стіни наші – теплі!

Катерина Кричко, 

Президент учнівського самоврядування.

Купрійчик Ілана: "Мені подобається навчатися тут. В закладі створено комфортні умови для навчання та проживання, в нас гарні вчителі, майстри виробничого навчання. Ліцей має гарну репутацію, саме тому я приїхала навчатися на "кравця; вишивальника" в м. Ковель, хоча сама із Любешівського району".

Шворак Дан: "Я прийшов здобувати професію "монтажника санітарно-технічних систем і устаткування; газозварник" за рекомендацією свого брата, який теж тут навчався. В нашому закладі панує атмосфера поваги до учня, створюються сучасні навчальні місця, є можливість освоїти не одну, а декілька професій".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 568

Що є в людському житті 50 років? Це вже не вітряна молодість, а енергія почуттів, зрілість, виваженість рішень, мудрість вчинків. Це той час, коли є що згадати, є чим пишатися і є що передати молодому поколінню. 50 років для професійно-технічного закладу – це педагогічний досвід, успіхи випускників, радість за тих, хто знову десь витримав іспит на мужність, на вірність, на успіх.

Кращі традиції училища закладалися 50 років тому, а сьогодні продовжувачем їх є педагогічний колектив. В минуле повернутися не можна, його можна лише згадати. 12 грудня такий день, коли згадують про минуле, думають про сьогодення і мріють про майбутнє професійного закладу. 

В різні періоди колектив очолювали різні керівники, які своєю працею, наполегливістю і вірою в успіх сприяли розвитку училища. Без їхньої віри в майбутнє, наповненою променистим світлом, без віри в свою справу, училище не досягло б тих вершин, до яких прагнуло. 

Стіни навчального закладу пам'ятають голоси попередніх директорів і тверду ходу їх адміністративної команди. Першим директором був Мисік Олег Павлович (1967-1971), його справу продовжили Попов Борис Віталійович (1971-1975), Шабанов Михайло Миколайович (1975-1981), Пужицький Мирослав Борисович (1981-1985). В період перебудови і буремні 90-ті колектив очолював Грушка Георгій Михайлович (1985-1997), який передав естафету Сахарчуку Віталію Панасовичу (1997-2011). 

Сьогодні колектив працює, розвивається під керівництвом Антонюка Сергія Миколайовича (з 2011 року). Ліцейна родина дбайливо зберігає і примножує традиції. Повертались та й повертаються до рідної альма-матер найкращі вихованці ліцею, які отримали педагогічну освіту і сьогодні успішно працюють пліч-о-пліч зі своїми наставниками, присвячують свої знання, талант і життя вихованню молодого покоління. 

Серед них –Темрук Валентина Марківна, Кузуб Богдан Анатолійович, Дятел Вячеслав Вікторович, Клімук Юрій Васильович, Ковальчук Оксана Дмитрівна, Павляшик Микола Іванович, Антощук Олена Петрівна, Фугіль Юрій Євгенович. Також в складі колективу є випускники різних професійно-технічних закладів не лише Волині, але й різних куточків України. 

Є в кого переймати досвід педагогам, адже працюють в ліцеї відмінники педагогічної освіти, викладачі-методисти, старші викладачі, викладачі вищої категорії, майстри ІІ та І категорій, заслужений  працівник ПТО України. 

Покращується матеріальна база, створюються і підтримуються комфортні умови в начальних приміщеннях, гуртожитку завдяки злагодженій роботі працівників господарської частини.

Навчальний заклад постійно враховує потреби ринку праці міста, області здійснює навчання за робітничими професіями в інтегрованому форматі так, щоб випускники володіли навиками не лише однієї професії, а мали більше можливостей реалізуватися в сучасному економічному просторі.

Мета педагогічного колективу навчального  закладу – це формування конкурентоспроможної особистості з постійною потребою самореалізації та самовдосконалення, з гуманістичним світосприйняттям і почуттям відповідальності за долю України, її народу і всього людства.

Основні завдання ліцею – створення освітнього середовища, що сприятиме:

максимальному розкриттю й реалізації індивідуальності учнів, закладених природою здібностей і талантів;

формуванню професійних здібностей, навиків, знань;

формуванню національної самосвідомості;

удосконаленню духовного світу кожного учня.

Сьогодні активно оновлюється матеріально-технічна база ліцею, інтенсивно впроваджуються інноваційні технології, на належному рівні ведеться науково-дослідна та виховна робота. Колектив працює творчо, з ентузіазмом. 

Педагоги віддані своїй професії, захоплені улюбленою справою, талановиті. Багато працюють над якісною реалізацією інновацій. Вміло комбінують відомі системи навчання, перетворюючи їх у нові, і кожен з них має дар не просто зацікавити предметом, але й добитися високих результатів у всіх справах. Майстри виробничого навчання під керівництвом старшого майстра Сахарчука В. П. докладають багато сил на підвищення методичної майстерності, освоюючи інноваційні технології через мережу навчальних семінарів, методичних практикумів, беручи участь у численних конкурсах і фестивалях.

Ювілей навчального закладу – це не лише історична віха, але й своєрідна межа, що дає можливість оцінити пройдений шлях, згадати добрим словом тих, хто присвятив своє життя, свій педагогічний, професійний талант, майстерність рідному професійному закладу, і, звичайно, скласти та обговорити плани на майбутнє.

Ліцей, ліцей, колишнє ПТУ,

Ти – кузня кадрів робітничих вміла,

Батьки дітей до тебе віддають,

Щоби гордилась ними Україна!

Що є в людському житті 50 років? Це вже не вітряна молодість, а енергія почуттів, зрілість, виваженість рішень, мудрість вчинків. Це той час, коли є що згадати, є чим пишатися і є що передати молодому поколінню. 50 років для професійно-технічного закладу – це педагогічний досвід, успіхи випускників, радість за тих, хто знову десь витримав іспит на мужність, на вірність, на успіх.

Кращі традиції училища закладалися 50 років тому, а сьогодні продовжувачем їх є педагогічний колектив. В минуле повернутися не можна, його можна лише згадати. 12 грудня такий день, коли згадують про минуле, думають про сьогодення і мріють про майбутнє професійного закладу. 

В різні періоди колектив очолювали різні керівники, які своєю працею, наполегливістю і вірою в успіх сприяли розвитку училища. Без їхньої віри в майбутнє, наповненою променистим світлом, без віри в свою справу, училище не досягло б тих вершин, до яких прагнуло. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 859

28 листопада в Ковельському професійному ліцеї урочисто відкрито  Навчально-практичний центр сучасних санітарно-технічних систем. Це визначна подія для працівників та учнів  навчального закладу. 

З нагоди відкриття в ліцей завітали заступник голови Волинської облдержадміністрації Мишковець Світлана Євтихіївна,  начальник управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Плахотна Людмила Володимирівна, директор Волинського обласного центру зайнятості Романюк Роман В’ячеславович, роботодавці і соціальні партнери навчального закладу.

Основною метою створення центру є забезпечення належних умов для проведення навчального процесу, набуття та освоєння професійних навичок, завдань, визначених цілями та змістом освіти у відповідності до Державного стандарту  професійно-технічної освіти. 

Завданням центру є забезпечення технічних і методичних передумов для формування професійної компетентності учнів. Навчально-практичний центр надасть чудову можливість для майбутніх молодих спеціалістів здобути якісні знання та практичні навички у роботі з сучасними високоякісними матеріалами, опанувати новітні технології, бути конкурентними на ринку праці та відповідати вимогам сучасності.

Площа центру становить 96 кв. м , тут розташовано навчальні модулі                   — зокрема, «Водовідведення», «Опалення», «Кухня», «Ванна кімната» та інші, створено робочі місця для виконання підготовчих робіт з монтажу санітарно-технічних систем. Учні і викладачі забезпечені ноутбуком, мультимедійним комплексом, мережею Internet.

Гості  та працівники ліцею   впевнені, що Навчально-практичний центр з підготовки монтажників санітарно-технічних систем та устаткування сприятиме популяризації робітничих професій серед молоді. 

Колектив Ковельського професійного ліцею на чолі з директором Сергієм  Антонюком  робить все для того, щоб ефективно працювати в просторі стратегічних інтересів учнів в період нового етапу розвитку системи профтехосвіти.  Триває реалізація інших проектів, які спрямовані на модернізацію навчальних майстерень з професій «електрогазозварник», «слюсар з ремонту автомобілів». 

 Також в цей день урочисто було відкрито і Центр кар’єри  з ініціативи Волинської обласної служби зайнятості. Роботодавці мали можливість поспілкуватися із учнями випускних груп, адже Центр кар’єри – це майданчик, де мають зустрічатися майбутній працівник і роботодавець.

  Особливістю професійної освіти – індустрії робітничих кадрів, є кваліфіковані фахівці, яких готує професійна школа. І в цьому сенсі Ковельський професійний ліцей володіє колосальним потенціалом,  який в змозі  стати двигуном розвитку економіки міста, області і України. Місто Ковель  знаходиться на перетині залізничних та автомобільних доріг, тому за випускниками ліцею — майбутнє Волинського краю. Незабаром на базі навчального закладу буде створено Ковельський центр професійно-технічної освіти.

Олена АНТОЩУК,

заступник директора з навчально-виховної роботи.

НА ЗНІМКАХ: під час відкриття Навчально-практичного центру сучасних санітарно-технічних систем у Ковельському професійному ліцеї.

Фото з архіву ліцею. 

28 листопада в Ковельському професійному ліцеї урочисто відкрито  Навчально-практичний центр сучасних санітарно-технічних систем. Це визначна подія для працівників та учнів  навчального закладу. 

З нагоди відкриття в ліцей завітали заступник голови Волинської облдержадміністрації Мишковець Світлана Євтихіївна,  начальник управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Плахотна Людмила Володимирівна, директор Волинського обласного центру зайнятості Романюк Роман В’ячеславович, роботодавці і соціальні партнери навчального закладу.

Основною метою створення центру є забезпечення належних умов для проведення навчального процесу, набуття та освоєння професійних навичок, завдань, визначених цілями та змістом освіти у відповідності до Державного стандарту  професійно-технічної освіти. 

Завданням центру є забезпечення технічних і методичних передумов для формування професійної компетентності учнів. Навчально-практичний центр надасть чудову можливість для майбутніх молодих спеціалістів здобути якісні знання та практичні навички у роботі з сучасними високоякісними матеріалами, опанувати новітні технології, бути конкурентними на ринку праці та відповідати вимогам сучасності.

Площа центру становить 96 кв. м , тут розташовано навчальні модулі                   — зокрема, «Водовідведення», «Опалення», «Кухня», «Ванна кімната» та інші, створено робочі місця для виконання підготовчих робіт з монтажу санітарно-технічних систем. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 576

Ковельський професійний ліцей. Це – не просто шанс здобути освіту, освоїти бажану спеціальність, а, здобувши професію, стати на ноги, реалізуватися в подальшому.

Це також можливість навчатися та спілкуватися з педагогами, майстрами виробничого навчання, закоханими у свою справу, за гарну науку і досвід яким вдячні колишні й нинішні вихованці. У цьому переконуєшся щоразу, побувавши у стінах цього закладу і потрапивши в атмосферу цілковитого взаєморозуміння між викладачами та учнями ліцею.

Сьогодні інтерв’ю нашій газеті дає директор Ковельського професійного ліцею Сергій Антонюк, котрий вичерпно відповів на запитання: «Чим особливе навчання у професійному ліцеї?»; «Які його переваги?»; «Як змінюється заклад на хвилі реформ?». І переконав, що «плюсів» у цього навчального закладу безліч.  

— Сергію Миколайовичу, сьогодні кожен обирає професію, яка дасть фінансову стабільність та, в ідеалі, задоволення від роботи. Чи може ліцей дати таку можливість сучасній молоді?

— Фактично всі професії, яких ми навчаємо, дають непоганий стабільний заробіток. Добрий фахівець завжди був «в ціні». Я б виділив два інших аспекти: вміння знайти роботу і саме бажання працювати.

Крім того, наші перукарі, слюсарі з ремонту автомобілів, кравці, вишивальники самі відкривають власний бізнес, поєднуючи роботу і творчість, що, власне, і приносить задоволення.

— Якою, на Вашу думку, є належна професійна освіта?

— Освіта, яка відповідає запитам українського суспільства. З досвіду знаю, що це – професійна підготовка робітничих кадрів, побудована на знанні теоретичного матеріалу і підкріплена тривалою практикою на сучасному підприємстві з найновішим обладнанням.

Сьогодні професійна освіта в Україні стала на шлях реформування. Це добре. Вони (реформи) повинні відбуватись в тісній взаємодії Міністерства соціальної політики, Міністерства фінансів та Міністерства освіти і науки. І якщо держава повернеться обличчям до суспільства і пріоритетом № 1 поставить відновлення та розвиток своєї економіки, тоді для професійної освіти – прогресивне майбутнє. Цей процес вже почався. А колектив нашого навчального закладу докладає максимум зусиль для прискорення цього процесу.

— Якщо говорити про переваги навчання у Ковельському професійному ліцеї,то, як Ви вважаєте, чому варто вчитись у вас?

— Ліцей – навчальний заклад з 50-літньою історією, який направляв свої кадри в різні куточки колишнього Союзу. Ми – практики, знаємо, як навчити ремеслу. І сьогодні унікальним є те, що навчальний заклад не стоїть на місці, а постійно вдосконалюється, модернізується і відповідно розвивається. У нас добрі та комфортні умови для сьогоднішньої молоді, яка готова вчитись.

Усі професії, яких навчаються учні, є затребуваними на ринку праці, а тому після закінчення ліцею наші випускники знаходять себе на ринку праці. Загалом, понад 75 відсотків їх ідуть працювати на підприємства різних форм власності за обраною професією. Це – чудовий показник, яким може похвалитись не кожен заклад, а вищі навчальні заклади – й поготів.

В рамках німецько-українського проекту «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні» здійснюється підготовка  фахівців за професією «Електрогазозварник» за  дуальною формою навчання: теоретичні знання здобувають учні  в ліцеї, а виробниче навчання і виробничу практику – у ТОВ «Волинь-Кальвіс», яке є учасником згаданого проекту. Похвальним є те, що наші майстри виробничого навчання і наставники з ТОВ “Волинь-Кальвіс” вже двічі (в серпні і листопаді 2017 року) проходили стажування в Центрі зварювання в м. Цвікау (Німеччина) і вже сьогодні свої знання та вміння передають нашим учням.

— Чи допомагаєте учням з пошуком роботи?

— Так, роботу з учнями в цьому напрямку проводимо постійно, і проблем, куди іти працювати, практично не виникає. Інше питання: чи є бажання працювати у них самих?

В навчальному закладі відкрито Центр кар’єри з ініціативи Волинської обласної служби зайнятості. Роботодавці і учні ліцею отримали можливість  прямого спілкування, адже Центр кар’єри – це майданчик, де мають зустрічатися майбутній працівник і роботодавець.

— Чи працюють за фахом випускники на відомих підприємствах в Україні, за кордоном?

— Так, зокрема на відомих підприємствах Волині, Києва, Харкова. Багато працює в Польщі, Росії, Чехії, Німеччині. Один з випускників трудиться токарем в Чикаго, зварник — в Аргентині. Географія працевлаштування наших учнів розширюється, процеси глобалізації торкаються і мешканців провінційних міст. 

 Окрім того, окремі наші випускники відкривають свій бізнес (гарним прикладом є підприємець Петро М’якота, колишній випускник). Він – авторитетна на Ковельщині людина, член виконавчого комітету міської ради.

— Існує можливість вдосконалюватись, навчатись далі?

— Продовжувати навчання після закінчення нашого ліцею зобов’язати ніхто не в змозі. Кращим випускникам ми даємо рекомендації разом із роботодавцями щодо продовження навчання за обраним фахом у вищих професійних училищах, коледжах та ВНЗ. Проте це — вже вибір кожного конкретного випускника. Путівку в доросле, самостійне та відповідальне життя, а це  – основна місія нашого ліцею, ми даємо.

— Чи є перспективи розвитку закладу? 

— Особливістю професійної освіти – індустрії робітничих кадрів  є кваліфіковані фахівці, яких готує професійна школа. І в цьому сенсі Ковельський професійний ліцей володіє колосальним потенціалом,  який в змозі  стати двигуном розвитку економіки міста, області і України. Місто Ковель  знаходиться на перетині залізничних та автомобільних доріг, тому за випускниками ліцею майбутнє Волинського краю.

Колектив Ковельського професійного ліцею робить все для того, щоб працювати в просторі стратегічних інтересів учнів  в період нового етапу розвитку системи профтехосвіти.  Триває реалізація інших проектів, які спрямовані на модернізацію навчальних майстерень з професій «електрогазозварник», «слюсар з ремонту автомобілів», «монтажник санітарно-технічних систем».

 В навчальному закладі створена гарна матеріально-технічна база, яка постійно покращується: щороку створюємо чи переобладнуємо нові кабінети, майстерні, інші приміщення для проведення навчально-виховного процесу та організації побуту учнів. 

Щороку проходить виставка ліцейної продукції, на якій представлений широкий асортимент товарів, що виготовляються в Ковельському професійному ліцеї (вироби ліцеїстів),  і де кожен має можливість придбати їх за доступною ціною та  зробити замовлення.

Наш ліцей представляє Волинь на Міжнародній виставці сучасних закладів освіти і щороку стає її лауреатом. Заклад включений до проекту в рамках програми ЄС «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні» «Покращення системи підготовки кадрів для потреб економіки Волинського субрегіону».

Славу ліцею примножують його учні, котрі щороку стають лауреатами обласних та Всеукраїнських конкурсів.

Гарне соціально-побутове забезпечення: по-сучасному обладнаний гуртожиток з усіма зручностями, їдальня і т. д.

— І насамкінець, які плани на 2018-2019 навчальний рік?

 – В рамках реформи в системі ПТО навчальний заклад переходить на новий атестаційний рівень,  на базі навчального закладу буде створено Ковельський центр професійно-технічної освіти. 

Держава не може обійтися без робітничих професій, тому ми готові до змін, набираємо обертів і впевнено дивимося у майбутнє.  

Розмову вела

Вікторія ЗІНЧУК.

Ковельський професійний ліцей. Це – не просто шанс здобути освіту, освоїти бажану спеціальність, а, здобувши професію, стати на ноги, реалізуватися в подальшому.

Це також можливість навчатися та спілкуватися з педагогами, майстрами виробничого навчання, закоханими у свою справу, за гарну науку і досвід яким вдячні колишні й нинішні вихованці. У цьому переконуєшся щоразу, побувавши у стінах цього закладу і потрапивши в атмосферу цілковитого взаєморозуміння між викладачами та учнями ліцею.

Сьогодні інтерв’ю нашій газеті дає директор Ковельського професійного ліцею Сергій Антонюк, котрий вичерпно відповів на запитання: «Чим особливе навчання у професійному ліцеї?»; «Які його переваги?»; «Як змінюється заклад на хвилі реформ?». 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 657

 До Міжнародного дня інвалідів у Ковелі відбулося чимало заходів. Активно до них долучилися діти з особливими потребами. 

Уже не перший рік у нашому місті проходить конкурс малюнків “Змалюю світ своїми кольорами”. Першого грудня оголошено його підсумки. 

Художнє мистецтво представили 32 учасники — це учні ЗОШ № 8, де діють класи інклюзивної освіти, НВК № 13, спеціалізованої школи №3 ім. Лесі Українки, ЗОШ №1,№6, №7 та вихованці Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Ковеля. 

Кожна робота була змістовною та креативною. Деякі діти здивували незвичною технікою виконання  малюнків. Було приємно, що кожен за допомогою фарб зумів передати своє дивовижне відчуття світу. Яскраві, емоційно багаті твори вразили кожного. 

Нагородження відбувалося у ЗОШ № 8 та в Центрі соціальної реабілітації для дітей-інвалідів. Адміністрації закладів дуже постарались, аби їх вихованці та гості свята відчували себе затишно та радісно (на знімках).

Відзначення учасників організували у два етапи. Учні шкіл отримали дипломи міського голови Олега Кіндера та подарунки. Осо-бливого визнання та уваги заслуговують  роботи Вакульського Олександра, Сахарука Максима, Дубовик Тетяни, Силюк Іванни, Швайко Діани (ЗОШ №8), Видрич Іванни та Строчука Серафима (ЗОШ № 6), Свередюк Поліни та Дудки Маріами (ЗОШ №1), Гуль Марії (СШ № 3), Савона Михайла, Воробей Віталіни, Швед Анастасії (НВК №13). 

Вихованці реабілітаційного центру також змагалися за перемогу. Перше місце дісталось Сущику Максиму, друге — розділили Табунченко Анна  та Сачик Софія, третє — Янко Кіра та Салівончик Анна. В подарунок для дітей було придбано концелярське приладдя, аби кожен мав можливість створювати нові та цікаві творчі доробки. 

Захід відбувся за підтримки міської влади. Щиро дякуємо Вам, юні художники, за активність. Бажаємо і надалі залишатися такими життєрадісними та працьовитими. Нехай кожен з Вас бачить світ лише у яскравих кольорах! 

Ковельський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

 До Міжнародного дня інвалідів у Ковелі відбулося чимало заходів. Активно до них долучилися діти з особливими потребами. 

Уже не перший рік у нашому місті проходить конкурс малюнків “Змалюю світ своїми кольорами”. Першого грудня оголошено його підсумки. 

Художнє мистецтво представили 32 учасники — це учні ЗОШ № 8, де діють класи інклюзивної освіти, НВК № 13, спеціалізованої школи №3 ім. Лесі Українки, ЗОШ №1,№6, №7 та вихованці Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Ковеля. 

Кожна робота була змістовною та креативною. Деякі діти здивували незвичною технікою виконання  малюнків. Було приємно, що кожен за допомогою фарб зумів передати своє дивовижне відчуття світу. Яскраві, емоційно багаті твори вразили кожного. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 470

До уваги громадян!

Монетизація частини зекономлених субсидій.

Виплата «живих» грошей у рамках урядового проекту з монетизації частини зекономлених субсидій здійснюється Урядом вперше за роки української незалежності. Це перший крок переходу до повної монетизації пільг і субсидій.

Монетизації за результатами попереднього опалювального сезону підлягає економія електроенергії в еквіваленті вартості 150 кВт та природного газу – 100 кубометрів за умови що ці ресурси використовуються для опалення.

Максимальна сума коштів, яку нараховано на домогосподарство – 135 гривень за зекономлену електроенергію та близько 700 гривень за зекономлений обсяг газу.

Під монетизацію підпадають близько 2600 домогосподарств міста. 

Громадянам, які зекономили ресурси і до 1 вересня поточного року звернулися до управління соціального захисту виконкому міської ради із відповідною заявою повністю проведено виплату на банківські рахунки або зараховано кошти на поштові відділення, всього виплачено 1527,7 тис. грн..

Виплата коштів громадянам, які звернулись на монетизацію після 1 вересня буде відбуватися після отримання додаткових коштів.

Начальник управління                                                            С. Сагаль

Виплата «живих» грошей у рамках урядового проекту з монетизації частини зекономлених субсидій здійснюється Урядом вперше за роки української незалежності. Це перший крок переходу до повної монетизації пільг і субсидій.

Монетизації за результатами попереднього опалювального сезону підлягає економія електроенергії в еквіваленті вартості 150 кВт та природного газу – 100 кубометрів за умови що ці ресурси використовуються для опалення.

Максимальна сума коштів, яку нараховано на домогосподарство – 135 гривень за зекономлену електроенергію та близько 700 гривень за зекономлений обсяг газу.

Під монетизацію підпадають близько 2600 домогосподарств міста. 

Громадянам, які зекономили ресурси і до 1 вересня поточного року звернулися до управління соціального захисту виконкому міської ради із відповідною заявою повністю проведено виплату на банківські рахунки або зараховано кошти на поштові відділення, всього виплачено 1527,7 тис. грн..

Виплата коштів громадянам, які звернулись на монетизацію після 1 вересня буде відбуватися після отримання додаткових коштів.

Софія Сагаль, начальник управління.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 546

З часу проведення виборів депутатів місцевих рад, які відбулися 25 жовтня 2015 року, коли громада Ковельщини довірила свої голоси та  обрала мене депутатом Волинської  обласної ради, минуло вже трохи більше двох років. Відтак, у  відповідності  до статті 16 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та  за посередництвом громадсько - політичної газети "Вісті Ковельщини" маю честь  звітувати перед виборцями про свою роботу. 

Скажу відверто, що за цей невеликий період часу у ролі політика та представника  жителів свого краю вдалось зробити чимало, але багато планів та задумів  маю попереду. 

Вкотре повторюсь: я – людина слова, виходець із підприємницького середовища  і не люблю популізму.  Моє життєве кредо: єдність слова і діла, робота  на позитивний кінцевий результат. Саме тому  інтереси  своїх виборців  і, зрештою, усього    району є пріоритетним напрямком моєї депутатської діяльності.

Зі структурою  роботи  в органах місцевого самоврядування я знайомий, оскільки обирався  депутатом одного із  попередніх  скликань облради та мав депутатський мандат у Ковельській районній раді. Відтак, беру активну  участь в роботі сесійних засідань ради, адже ряд питань, що ухвалюють депутати,  мають безпосередній вплив на  життєдіяльність  моїх виборців. 

Зовсім не випадковим є той факт, що  працюю в  постійній комісії   з питань промисловості, транспорту, зв'язку, паливно-енергетичного комплексу, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства, адже професійна діяльність за попереднім місцем роботи мені  допомагає  досконало володіти питаннями цієї сфери. 

Нещодавно в прямому ефірі телеканалу "Нова Волинь" я разом з колегами-депутатами – представниками комісії звітував про проведену роботу постійної комісії за рік. Оскільки комісія спрацювала плідно, то впродовж 30 хвилин нам було про що розповідати волинянам. 

Скориставшись законодавчо закріпленими нормами, у періоді, за який звітую, подав до обласної ради  два депутатські запити, зокрема,  щодо співфінансування з обласного бюджету окремих об'єктів з Державного фонду регіонального розвитку;  про сприяння у вирішенні земельного питання.  На шістнадцятій сесії облради депутати підтримали мою пропозицію, а відтак внесли до порядку денного сесії та, зрештою, ухвалили Звернення до Кабінету Міністрів України щодо здійснення належного забезпечення ліками ветеранів війни та вдосконалення законодавства, яке стосується питання отримання статусу учасника бойових дій добровольцями. 

Проект звернення був підготовлений на прохання громадських організацій  області, що опікуються долею учасників та ветеранів АТО, суть якого зводиться до того, що на законодавчому рівні необхідно  розробити та прийняти Порядок, яким передбачити чіткий, зрозумілий та прозорий механізм отримання учасниками бойових дій медичних препаратів за рецептами ліків  та механізм встановлення статусу учасника бойових дій особам, які брали участь в АТО у складі військових формувань, в подальшому не увійшли до військових та правоохоронних  формувань, утворених відповідно до чинного законодавства.

Щодо роботи у виборчому окрузі, то зазначу, що для мене однаково важлива кожна людина району,  Ковельщину не поділяю на територію округу і не округу. Ковельський район – це мій рідний край, доля якого ніколи не була байдужою. Відтак, завдяки тісній та ефективній співпраці місцевої  виконавчої і представницької влади, допомозі і розумінню як керівництва Волинської облдержадміністрації, так і  обласної ради  вдалось  вирішити  низку життєво важливих питань.  

До прикладу, на соціально-економічний розвиток краю усі разом ми спромоглись залучити чималі кошти як Фонду регіонального розвитку, так і Державного, обласного і місцевих бюджетів.  2017 рік став роком позитивних  змін у інфраструктурі  нашого району.  

Посудіть самі: цього року  в селі Колодяжному та селі Уховецьку були офіційно відкриті заклади дошкільної освіти;  в селищі Голоби запрацював центр надання адміністративних послуг, де надають  ряд послуг різноманітного характеру, необхідних місцевому населенню, та  відкрито  універсальний ігровий спортивний майданчик з синтетичним покриттям на стадіоні "Дружба"; у школах сіл Скулина та Тойкута проведений капітальний ремонт спортивних залів; відремонтовано ряд доріг району, зокрема у Поворській, Голобській та Велицькій ОТГ.

На завершальному етапі – будівництво навчальних приміщень  школи села Вербки. Триває реконструкція  частини приміщення школи с. Радошина під заклад дошкільної освіти, утеплення закладу загальної і середньої освіти в Голобах,  реконструкція частини адмінприміщення під ДНЗ у селі Скулині та ряд інших об'єктів. 

Отже, як показує час, спільними зусиллями обіцянки, плани та задуми  перетворюються  у реальні справи, адже головна мета, яка  поєднує нас усіх, – змінити життя наших громадян на краще, аби воно було заможним і стабільним.

Бажаю усім жителям славетної Ковельщини віри в щасливе і мирне майбутнє нашого краю і неньки-України.

Слава Україні!

Віктор КОЗАК,

депутат Волинської обласної ради, голова Ковельської районної державної адміністрації.

З часу проведення виборів депутатів місцевих рад, які відбулися 25 жовтня 2015 року, коли громада Ковельщини довірила свої голоси та  обрала мене депутатом Волинської  обласної ради, минуло вже трохи більше двох років. Відтак, у  відповідності  до статті 16 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та  за посередництвом громадсько - політичної газети "Вісті Ковельщини" маю честь  звітувати перед виборцями про свою роботу. 

Скажу відверто, що за цей невеликий період часу у ролі політика та представника  жителів свого краю вдалось зробити чимало, але багато планів та задумів  маю попереду. 

Вкотре повторюсь: я – людина слова, виходець із підприємницького середовища  і не люблю популізму.  Моє життєве кредо: єдність слова і діла, робота  на позитивний кінцевий результат. Саме тому  інтереси  своїх виборців  і, зрештою, усього    району є пріоритетним напрямком моєї депутатської діяльності.

Зі структурою  роботи  в органах місцевого самоврядування я знайомий, оскільки обирався  депутатом одного із  попередніх  скликань облради та мав депутатський мандат у Ковельській районній раді. Відтак, беру активну  участь в роботі сесійних засідань ради, адже ряд питань, що ухвалюють депутати,  мають безпосередній вплив на  життєдіяльність  моїх виборців. 

Зовсім не випадковим є той факт, що  працюю в  постійній комісії   з питань промисловості, транспорту, зв'язку, паливно-енергетичного комплексу, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства, адже професійна діяльність за попереднім місцем роботи мені  допомагає  досконало володіти питаннями цієї сфери. 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 654

Іноді мені стає страшно. У що я перетворююся? Коли теленовини сповіщають про загиблих та поранених на Сході, я намагаюся перемкнути один канал  на інший. Що це? Самозахист від реалій війни? Чи  позиція страуса – голову в пісок? Чи я не хочу вірити новинам?

Та не все так просто. Тим повідомленням мене ніби переселяють в інший, агресивний і ворожий світ, в якому я бачу страшну безжалісну дійсність – як вибухом снаряда юному воїну відриває руку або ногу, як падає посічений осколками сивочолий солдат. А відкриті очі воїна, враженого смертельною кулею, блакитні, мов мирне, безхмарне небо, проводжають його душу у Царство Небесне.

А в рідному Ковелі я бачу, як ще зовсім юна вдова накладає чорну хустку на голову. І сльози!.. Гіркі росинки очищення скочуються по щоці і падають на землю. За що? Чому ми її зрошуємо слізьми? Кому і чим завинили? Чому Каїн, а не Авель?

Хіба це не наше право – жити, господарювати на своїй землі та захищати її?

Страшно. Невже безвихідь, безпросвітня темрява?

І тут, немов промінь світла ангельський, біля змученої, розтривоженої, зраненої душі  з’являється Він – Капелан! Посланець від Бога впевнено промовляє: «Я – цілитель душевних ран. Я прийшов не просто заспокоїти, а донести справедливого Бога до воїна і повернути, наблизити воїна до Господа.

Бо той, хто захищає рід свій, має бути із Всесильним Всевишнім і Ним благословенний.

Це – виклик Сатані і його поплічникам, ворогам нашим-каїнам. Перший воїн, архистратиг  Михаїл переміг змія в ім’я добра і любові та віри. Переможемо і ми, бо з нами Бог. І земля наша дарована  Творцем».

l

Зал районної центральної бібліотеки, де відбувається засідання «круглого столу» «Церква. Україна. Перемога!», переповнений. За головним столом – священики УПЦ КП у військовому камуфляжі з орденами і медалями на грудях. Вони – істинні ковалі духовного, патріотичного і морального духу солдата на фронті, де кулі ворожі смерть несуть, і тут, в тилу, де війна невидима, але не менше жорстока.

Зустріч капеланів  Ковельського осередку ГО «Військові капелани Волині» не випадкова. Потрібно серед хаосу подій, фактів і морального занепаду та навіть смертей поглянути на пройдений шлях, оцінити зроблене, поділитись досвідом і визначитись на майбутнє.

Скажу відверто: всі присутні у залі бібліотеки ловили кожне слово капеланів та волонтерів. Тут лунала оголена, пекуча правда про війну і нашу дійсність. Ще й ще раз було наголошено, що війна точиться не тільки на Сході країни, вона присутня у наших душах тут, на Ковельщині і Волині. І після перемоги (а вона буде!) ми приречені відчувати її вплив на наше життя десятки років і на кожному кроці.

Згадали виступаючі про жахливі картини війни в зоні бойових дій. Так само тривожиться серце, коли чуєш і розумієш, що чоловік до війни і воїн після – це зовсім інші люди. Ми обурюємось терактами в країні, але це наслідки війни. Потяг демобілізованого воїна до алкоголю, суїциду, руйнація сімейних стосунків – це теж війна. А скільки ми чуємо про цинізм і бездушність влади? Запитаймо себе: чому ми не  вітаємось (як в Америці): «Дякуємо що нас захистили». Чому суспільство   не створює культ національного героя-ветерана АТО?

Наголошувалось, що потрібна відповідна підготовка капеланів, адже на фронті воюють солдати різних конфесій та релігійних течій. А ще – школа. Має проходити і релігійно-патріотичне виховання, і разом з тим – військова підготовка.

Мали місце застереження, що капелан, як духівник, не повинен у себе впускати всі рани і жахіття війни – інакше й найміцніша гілка може  зламатися. Тому потрібно дивитися реально на речі і вміти самозахищатися. Разом з тим, капелан має бути обізнаним із азами першої медичної допомоги в умовах бойових дій (зробити укол, перев’язати, накласти шини тощо).

Виступи капеланів та волонтерів перепліталися із душевно-патріотичними піснями. Акордом фіналу став кінофільм про перебування капеланів та волонтерів в зоні АТО.

l

Маємо озвучити тих, хто взяв участь у духовно-патріотичному дійстві. Це – протоієрей Матвій Олійник (смт Люблинець), головний організатор і натхненник зустрічі і, як висловився волонтер Іван Буряк: «Йому – народна подяка, бо він стержень духовного життя громади, який зближує і об’єднує всіх»; прот. Роман Скірак (смт Шацьк); прот. Станіслав Безпалов (м. Ковель); прот. Олександр Добровольський (с. Кричевичі); Михайло Бучак (с. Княгининок), головний капелан Волині та інші.

На «круглому столі» слово мали декан Ковельського міського деканату УПЦ КП о. Анатолій Александрук та декан районного деканату  УПЦ КП о. Іоан Бонис. Приємно було бачити і чути представників районної влади – Андрія Броїла, голову районної ради та Романа Кульцмана, першого заступника голови райдержадміністрації. Своє бачення проблем  капеланства і волонтерства висловили о. Іван Оринчак, о. Сергій Лівончук, Ігор Верчук, голова волонтерської організації «Вбережу», Людмила Савіна (волонтер, ГО «Велика ідея»); Іван Буряк та Ігор Воробей (волонтери, Люблинець) та інші.

Слід добре слово сказати про працівників центральної районної бібліотеки, її директора Галину Божик, які надавали та організовували практичну допомогу фронту і разом з тим активно проводять патріотично-просвітницькі заходи. За цю корисну та плідну діяльність від громадської організації «Військові капелани Волині» – Почесна грамота. Заслужено!

Відбулося 40 ротацій капеланів Волині в зоні АТО. 25 грудня – новий вояж на Схід і капеланів, і волонтерів. Це ще один крок до Перемоги. До уваги читачів подаємо телефони організаторів поїздки:

о. Матвій – 0977684008;

о. Роман – 0673556043;

о. Станіслав – 0969975919.

Вони  просять усіх небайдужих долучитися щирою молитвою і добром до нової поїздки на Схід.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: учасники засідання «круглого столу» «Церква. Україна. Перемога!».

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Іноді мені стає страшно. У що я перетворююся? Коли теленовини сповіщають про загиблих та поранених на Сході, я намагаюся перемкнути один канал  на інший. Що це? Самозахист від реалій війни? Чи  позиція страуса – голову в пісок? Чи я не хочу вірити новинам?

Та не все так просто. Тим повідомленням мене ніби переселяють в інший, агресивний і ворожий світ, в якому я бачу страшну безжалісну дійсність – як вибухом снаряда юному воїну відриває руку або ногу, як падає посічений осколками сивочолий солдат. А відкриті очі воїна, враженого смертельною кулею, блакитні, мов мирне, безхмарне небо, проводжають його душу у Царство Небесне.

А в рідному Ковелі я бачу, як ще зовсім юна вдова накладає чорну хустку на голову. І сльози!.. Гіркі росинки очищення скочуються по щоці і падають на землю. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 999

Як свідчить статистика, за останні 100 років за рівнем захворюваності та смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. 

За даними ВООЗ, щороку  хворіють 10 мільйонів  чоловік. Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року.

Варто також додати, що  кількість смертельних випадків, викликаних раком, буде в Європі поступово збільшуватися. При цьому  можна було б запобігти до 40% випадків захворювання раком, якби люди вели здоровий спосіб життя і поліпшили механізми виявлення раку.

Вся правда 

про страшну недугу

Україна – на другому місці в Європі за темпами поширення цієї хвороби. Щорічно  більше 160 тисяч  чоловік дізнаються, що вони –  онкохворі.  За дванадцять   місяців  помирають близько 90 тисяч  осіб, з них  – 35% люди працездатного віку.

Щодня в Україні захворюють раком 450 людей, з них гинуть 250. Щогодини реєструється понад 20 нових випадків захворювання, а 10 жителів України помирають від раку.

За розрахунками фахівців, до 2020 року кількість вперше захворілих на рак в Україні перевищить 200 тисяч.  Онкологічна захворюваність стабільно зростає на 2,6-3% на рік,  а це страшне  захворювання  продовжує "молодіти". 

Здавалося б, за цими показниками ми не сильно відрізняємося від розвинених країн, проте слід враховувати, що середня тривалість життя українців на 10-20 років нижча, а захворюваність на рак істотно зростає після 50 років. І далеко не кожен українець доживає до "свого раку", вмираючи з інших причин.

Серед найпоширеніших  видів захворювань – злоякісні новоутворення сечостатевої системи у чоловіків, у жінок – "жіночі" хвороби,   новоутворення легенів і шлунка,  молочної залози,  рак  шкіри та ін.

За останні п'ять років питома вага основних  форм злоякісних новоутворень у структурі смертності практично не змінилася. Побічно це свідчить про відсутність ефективних профілактичних заходів.

На жаль, повністю виліковується менше половини (41,4%) з тих, у кого виявляють злоякісну пухлину.

Експерти визнають, що багато видів раку сьогодні виліковні, проте успішність лікування залежить від того, скільки коштів виділяється на лікування місцевими органами охорони здоров'я і на якій стадії пацієнту ставиться діагноз. Шанси на повне лікування збільшуються, якщо хворобу вдається виявити на ранніх стадіях. 

Онкологічна патологія у дітей має суттєві відмінності від такої у дорослих і значно легше піддається лікуванню. Злоякісні новоутворення дитячого віку посідають 7 місце у структурі дитячої інвалідності.

За словами онкологів,  7 з 10 дітей, що страждають онкологічними захворюваннями, теоретично можна вилікувати. Разом з тим в нашій країні одужують всього 47% онкохворих дітей. У результаті щорічно гинуть сотні маленьких пацієнтів, які при адекватному наданні медичної допомоги могли бути успішно вилікувані. 

Якщо ж говорити конкретно про Волинь, то щороку в області реєструють приблизно 300 випадків онкологічних патологій на 100 тисяч населення. З них 54-55% – 1-2 стадія (хворі, яким можна надати допомогу, менш травматичні оперативні втручання та які мають  кращі  прогнози щодо самого перебігу хвороби).

Хворі, 

але не духом

Після цієї страшної хвороби, яка стала для жінки громом серед ясного неба,   повністю переосмислила своє життя, стала жити, так би мовити, "по-новому" ковельчанка Людмила (з етичних міркувань афішувати прізвища героїні нашої  розповіді, а також інших,  не будемо).  

"Для мене кожен новий день тепер став на вагу золота.  Бо після того, що довелось пережити,  все довкола стала сприймати по-іншому, дорожити тим, що маю нині", – відверто поділилась та, яка була практично за крок від смерті. 

Тепер "пекельні" місяці  тривалістю в дванадцять років залишились для неї позаду.  Так сталось, що через деякий час після першого оперативного втручання   довелось робити другу операцію.  За словами співрозмовниці, вона вже й не надіялась на те, що вибереться з "чорного дна",  яке затягувало все більше.

"Добре, що поруч зі мною завжди були рідні, підтримували  і допомагали.  Мабуть,  саме завдяки цьому я  отримали "другий шанс" від Бога на продовження  життя, яке могла згаснути в розквіті сил", – додала вона. 

Нещодавно жінка отримала імплантант на груди, зараз її стан – стабільний. 

Ірина дізналася про свій діагноз в досить молодому віці,  до того ж – від  злоякісної пухлини   померла її мати. Вольова за натурою, вона твердо знала, що мусить і повинна здолати тяжку недугу.  Тож, трохи оговтавшись від пережитих подій, на курси хіміотерапії поїхала до сусідньої Білорусі  (там проживали її далекі родичі).

Нещодавно лікарі особливо потішили жінку: вона повністю одужала.  Правда, час від часу має проходити ті чи інші обстеження, дотримуватись суворої дієти та інших рекомендацій. 

"Це для мене дрібниці. Головне, що я – здорова. А ще зовсім недавно, здається, не могла повірити в те, що побачу перші кроки своєї онучки, яка була для мене стимулом в нелегкій боротьбі з хворобою",  – не приховуючи емоцій,  зауважує вона.

Валентина – родом з Ковеля. В 2000 році переїхала до Польщі (після одруження).  Післявесільні приємні клопоти затьмарив тодішній вирок медиків із невтішними прогнозами: "Вам залишилось жити недовго…".

Чоловік не міг втратити коханої, знайшов найкращу лікарню, підтримував, як говорять, і словом, і ділом. До речі, варто наголосити, там (мається на увазі Польща – авт.) таких хворих лікують безкоштовно).  

І, нарешті,  спільні зусилля дали практично неочікуваний для всіх  результат –  реабілітація пройшла успішно, хвороба "притихла", а  рецидиву протягом п'яти років не спостерігалось.

Повністю жінка зцілилась,  в прямому значення цього слова,  після… вагітності, щодо  якої лікарі не давали ніяких прогнозів.  "Ось мої найкращі ліки", – дивлячись на п'ятирічну Настю,  говорить  найщасливіша  в світі мама і дружина, пригортаючи донечку до себе.

Справжні жахіття, пов'язані із цією хворобою, довелось відчути на собі і ще одній жительці нашого міста, для якої лікарняна палата  онкодиспансеру  стала другим домом, де такі, як вона, щодня проходять нові випробування, аби жити. Жити без болю не тільки фізичного, а й душевного,  який безпощадно ятрить душу, забирає надію…

Галина мужньо витримувала все, що їй рекомендували.  Дозволяла собі поплакати лишень тоді, коли цього ніхто не бачив. І хоч інколи було нестерпно, коли викручувало кожен палець, вона, зціпивши зуби, терпіла і вірила, що все буде добре. 

Та хвороба  ніяк  не покидала тіло, не відступала, а навпаки  –   прогресувала.   Коли сили (та й  кошти, без яких тут просто неможливо) скінчились,   змучена  жінка здалась…

Віра в одужання зцілює тіло

Завершити написане і розказане хочеться, на мою думку, повчальною історією. Так сталось,   що в закладі (маю на увазі обласний онкодиспансер – авт.), де підтверджують чи навпаки не підтверджують цей страшний діагноз –  рак, довелось побувати і мені. 

Скажу відразу: того, що побачила там, не побажав би кожен із нас навіть найзапеклішому ворогу.

Тамтешня атмосфера, похмурі обличчя без посмішок і …тиша, яка панує скрізь, бо тут особливі хворі, які живуть своїм особливим життям (не таким, як в інших). І  повністю зрозуміти  їх може лише той, хто сам пережив це.

Після побаченого я зробила висновок:  побувати саме  там (в тій лікарні) з метою так званої "профілактики" варто було б багатьом, аби побачити, як цінують кожну прожиту годину, день ті, які опинилися на грані життя і, як страшно це не звучить, смерті.  

Вони сильніші, бо не нарікають ні на що, моляться, аби не було гірше, а невирішені  для декого  з нас проблеми   для них стають дрібницями, які не варті марних переживань.

Не забуваймо, що здоров'я  –  найбільший і найдорожчий скарб в  кожного з нас, який не замінять навіть матеріальні блага чи щось інше.  Шкода, що не всі із нас це розуміють. Адже коли втрачаєш його, тоді по-справжньому усвідомлюєш цю істину. На жаль, інколи буває вже пізно…

Пам'ятаймо, що всі хвороби можна попередити!  А ще:  не варто забувати про одну із головних протидій хворобі –  позитивне налаштування на майбутнє, віру в одужання. 

Як радять психологи, головне правило для хворих пацієнтів – не падати духом, не ділити життя на "до" і "після". Звичайно, що в цій складній життєвій ситуації частих депресій та відчаю просто  не уникнути.

В таких випадках треба розуміти одне: пролікувались – і рухаємось далі!

 Інна МЕЛЬНИЧУК.

(При підготовці статті використані матеріали деяких інтернет-сайтів). 

Як свідчить статистика, за останні 100 років за рівнем захворюваності та смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. 

За даними ВООЗ, щороку  хворіють 10 мільйонів  чоловік. Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року.

Варто також додати, що  кількість смертельних випадків, викликаних раком, буде в Європі поступово збільшуватися. При цьому  можна було б запобігти до 40% випадків захворювання раком, якби люди вели здоровий спосіб життя і поліпшили механізми виявлення раку.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 618