Повідомлення в номер / Ковель – місто "футбольне"

03.08.2017

Ковель – місто "футбольне"

Чотири роки тому в нашому місті була створена громадська організація "Футбольний центр "Ковель-Волинь". Ініціатором та президентом клубу став Роман Романчук, колишній професійний футболіст, котрий, працюючи за кордоном, бачив, як в Європі існують такі клуби і який результат вони дають. По закінченню зарубіжної кар'єри "загорівся" бажанням розвивати європейську клубну систему на Ковельщині. До непростої і відповідальної справи було залучено коло однодумців, які посприяли створенню футбольного центру. Сьогодні клуб офіційно зареєстрований та з початку 2017 року він фінансово незалежний, має свій статут.

Сьогодні наш співрозмовник – активний член та один із тренерів ФЦ "Ковель-Волинь" Віктор Романчук, який розповів про діяльність клубу.

– Вікторе Володимировичу, розкажіть читачам про сам футбольний центр "Ковель-Волинь" та про те, яку мету поставили перед собою члени ГО?

– Основна мета однодумців від початку існування ФЦ, полягає у масовому розвитку футболу в місті Ковелі, адже біля витоків створення організації стоять люди, які все своє життя віддали футболу.

Сьогодні клуб функціонує на членських внесках. Коли батьки приводять своїх дітей, вони відразу стають членами клубу і щомісяця здійснюють оплату. За цим же принципом фінансується і доросла команда. Є багато людей, котрі готові нам допомогти, а також необхідне фінансове забеспечення надходить від влади. Фінансування здійснюється відповідно до Програми розвитку футболу, згідно з якою місцева влада забезпечує клуб фінансово.

Тобто фінансування відбувається у трьох основних напрямках: батьки, небайдужі люди, місцева влада.

Ми дуже часто з командами їздимо за кордон та намагаємося взяти від цього найкраще. З часом зрозуміли, що майбутнє футболу – це створення ось таких клубів. Ми побудували свій клуб відповідно до європейського принципу розвитку футболу, який передбачає створення клубної системи, і якщо її не розвивати, то дуже складно досягнути результатів.

Сьогодні в клубі займається більше 300 дітей. Футбольний центр починають відвідувати діти від 6-ти років, адже це той початковий вік, коли ми можемо залучати дітей до гри. Зрозуміло, що на кожну вікову категорію різні види занять та навантажень: меншенькі займаються менше, старші – більше.

Впродовж сезону від серпеня 2016 по червень 2017 років ми виставили всього десять команд. Це команди від малих дітей аж до основної дорослої команди.

– Поділіться результатами цьогорічного футбольного сезону, який нещодавно закінчився. Якими вони стали для ФЦ "Ковель-Волинь"?

– Ковель – справжнє футбольне місто. У нас багато вихованців, які сьогодні захищають кольори прапорів різних команд в багатьох куточках не лише України, а й Європи.

Виховання та навчання команд 2009 та 2008 років народження проводить Юрій Романчук. Вихованці 2009 року народження вже брали участь в міжнародних змаганнях та турнірах. Шкода, але ще за кордон вони не виїжджали, однак вже є призерами багатьох змагань. Хочу наголосити, що ці діти дуже талановиті, готові до подальших перемог.

Діти 2008 року спробували себе в ряді турнірів міжнародного рівня та неодноразово ставали їх призерами. Команди 2007 року народження, які тренує Роман Жерш, взяли участь в дитячо-юнацькій футбольній лізі Волині, де грали з дітьми 2005 року народження. Вони вже брали участь і ставали призерами за кордоном, а саме в Республіці Польща (м. Замость).

Особисто я треную молодь 2006 та 2005 років народження. Разом з командами ми відвідали дуже сильний турнір у м. Варшаві, куди входили команди вищої польської ліги, спробували свої сили на турнірі в м. Дорогуську, де здобули 2-ге місце, та згодом стали учасниками фінальних змагань дитячої ліги Волині.

Микола Лис тренує команди 2004 року народження. Вони також активно проявили себе в різноманітних турнірах. Діти ставали призерами у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Вихованці Миколи Лиса спробували себе в боротьбі у м. Бресті (Республіка Білорусь), де здобули призові місця.

Вихованцями Романа Лиса стала молодь 2002 та 2003 років народження. Перелік змагань, в яких команди проявили себе на високому рівні, дуже багато. Серед найбільших здобутків - зональні змагання чемпіонату України серед команд першої ліги, де юнаки отримали перемогу. Команда 2003 року - "срібний" призер чемпіонату Волині.

Команди 2000-2001 років народження (тренер Юрій Романчук) на чемпіонаті України, у відповідній віковій групі, здобули 3-тє місце, а у чемпіонаті області – 2-ге місце. Вони неодноразово були активними учасниками та призерами багатьох міжнародних турнірів.

– В клубі тренується доросла команда. Які цьогорічні здобутки у неї?

– Так, в клубі тренується доросла команда, здобутками якої є неодноразові перемоги. Після тривалої перерви команда відновила сили та взяла участь у чемпіонаті України серез аматорів, де у своїй підгрупі посіла 7-ме місце. В чемпіонаті області показники були значно кращими, адже здобули "бронзу" і стали фіналістами кубка області.

– З того часу, відколи Ви працюєте тренером, чи змінився дитячий футбол? Кого важче тренувати: юних чи старших футболістів?

– Все життя я працював з дорослими командами. Проте згодом почав допомагати молоді, адже бачив, що підростаюче покоління потрібно масово долучати до футболу та до спорту загалом. Діти сьогодні дуже складні, адже погано мотивовані. Тепер у них зовсім інші приорітети, ніж декілька десятків років тому. Тому діти не лише в футболі, але й в іншому дещо змінилися.

Кого тренувати важче, сказати складно. Мені цікаво з дітьми, адже з дорослими намагаєшся більше звертати увагу на результат, а з дітьми працюєш заради розвитку та виховання. Скажу, що складніше з дорослими, а більш цікаво з дітьми!

Ми орієнтуємося на європейську модель розвитку футболу. І хоч вона передбачає результат, як-то кажуть, не на першому місці, ми все одно намагаємося вчити дітей перемагати. Головна мета тренерів – це не лише перемога, а вміння навчити дітей правильно рухатися до перемоги.

– Сьогодні діти охоче займаються футболом?

– Діти та молодь, на жаль, нині мало активні. Батьки більше хочуть, щоб їхні діти відвідували тренування, аніж самі діти. У нас дуже багато активних батьків, існує свій батьківський комітет, де його члени допомагають не лише коштами, а й добрими справами. Між нами існує тісна співпраця, котра приносить хороші результати.

–Відомо, що сьогодні вихованці центру виступають за професійні клуби. Це футбольні команди українські чи, можливо, й інших країн?

– Так співпало, що мій менший син Тарас Романчук, гравець ФК "Ягелонія" (команда вищої ліги в Польщі). Ставши "бронзовим" та "срібним" призером, Тарас достойно проявив себе в командній грі.

Іван Мучак виступав в команді першої ліги "Інгулець", а сьогодні пробує проявити себе в Грузії, де йому запропонували підписати контракт для продовження футбольної кар’єри в команді першої ліги Грузії.

Владислав Вакулінскій - гравець другої ліги чемпіонату України; молодий та "свіжий" вихованець клубу Олег Марчук цього року підписав контракт та виступає за луцьку "Волинь".

– Якою була головна мета тренерів ФЦ "Ковель-Волинь" на початку сезону 2016-2017 років?

– Основна мета - це не перемога, а участь у великій кількості змагань з максимальним залученням до цього дітей. Питання призових місць важливе, однак ми не вимагаємо від дітей перемог, а намагаємося виховати достойних ковельчан та патріотів свого міста, краю (адже в клубі займаються діти із Шацького, Старовижінського, Турійського районів). Ми не байдужі до того, кого ми виховаємо і ким ці діти стануть в житті: не всім бути футболістами, але всі повинні бути "людьми".

– Вікторе Володимировичу, які маєте плани на наступний сезон?

– Плануємо з дітьми знову брати участь в чемпіонаті області та в чемпіонаті України. Сьогодні міська влада і народний депутат України Степан Івахів хочуть збудувати поле зі штучним покриттям, яке дасть можливість футболу розвиватися ще активніше. Цьогоріч було виділено 2 мільйони гривень на футбольне поле.

Ковель відвідує дуже багато команд, котрі залишають для економіки міста відповідний відсоток коштів. Тому тут повинна панувати, образно кажучи, взаємна любов: міська влада вкладає гроші в дитячий спорт, а дитячий спорт покращує економічну привабливість міста та запрошує нових гостей. Планів багато, і є куди розвиватися.

Без ідеї всього цього просто б не існувало. Наші результати - то успіхи усіх тих людей, які люблять футбол, які віддають себе цій грі та вкладають душу в улюблену справу. Сподіваюся, що це лише початок, адже маємо дуже багато талановитої і здібної молоді.

Тренери та персонал футбольного центру "Ковель-Волинь" запрошують усіх небайдужих, а особливо дітей та молодь, до занять футболом. Тренери завжди відкриті для спілкування та співпраці з ковельчанами.

Сьогодні в м. Ковелі існує три основних центри, де маленькі діти можуть займатися цим видом спорту:

* ЗОШ № 1 (тренер Віктор Романчук, тел. 093 348 39 02),

* ЗОШ № 12 (тренер Роман Шафранюк, тел. 093 758 23 83),

* мікрорайон "Сільмаш" (фізкультурно-оздоровчий комплекс, тренер Роман Жерш, тел. 050 192 35 91).

Старші діти та дорослі мають змогу займатися на інших, добре обладнаних футбольних полях.

Розмову вела

Тетяна БЕРЕГА.

НА ЗНІМКАХ: вихованці футбольного центру "Ковель-Волинь" різних вікових категорій.

Фото із сайту

"Волинські новини".

Сьогодні клуб функціонує на членських внесках. Коли батьки приводять своїх дітей, вони відразу стають членами клубу і щомісяця здійснюють оплату.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 804

Повідомлення в номер / Чи все можуть журналісти

03.08.2017

Чи все можуть журналісти?

Для багатьох із нас редакція газети – остання інстанція, куди ми звертаємося в пошуках справедливості. І хоч нині газети, які іноді називають "четвертою владою", не такі впливові, як колись, дехто вважає, що журналісти все можуть, якщо захочуть.

Тому не варто дивуватися, що кожного робочого дня до редакції "Вістей Ковельщини" телефонують, заходять, пишуть листи. Ось і нещодавно завітав з Волі-Ковельської ветеран війни і праці Микола Никифорович Гладищук. В руках він тримав смужку паперу, на якому великими літерами було надруковано нагадування про те, що до 20.08.2017 року йому необхідно сплатити земельний податок в сумі майже 400 гривень.

– Я – людина законопослушна, – сказав при зустрічі Микола Никифорович, – і податок сплачую завжди. Але поясніть мені, будь-ласка, як назвати цей папірець без печатки і будь-якого підпису? Так, тут вказано номер розрахункового рахунка, МФО і код ЄДРПОУ, але звідки я знаю, що мої гроші потраплять за призначенням? Адже тепер є стільки випадків шахрайства, що іноді боязно стає кудись переказувати гроші.

Я уважно оглянув папірець, але нічого втішного ветерану сказати не зміг. Бо є загальноприйняті правила надсилання повідомлень громадянам з того чи іншого приводу. Не думаю, що сьогодні вони не діють і чиновники не знають основ діловодства. То, може, хтось із них пояснить Миколі Гладищуку та й іншим читачам газети, як бути в даному випадку і до кого звертатися за консультацією?

У той день телефоном звернулася до редакції ще й мешканка одного з будинків по вул. Незалежності пані К.

– Чому РЖКП-1 збирає у нас по 20 гривень?

– Як збирає? – не одразу зрозуміли ми.

– Отак і збирає. Мовляв, гроші потрібні, щоб заплатити спеціалістам, яких мають запросити з Луцька, аби ті, приїхавши, потруїли тарганів та іншу нечисть у нашому будинку-"хрущовці". Цікаво, чому я маю віддавати 20 гривень зі своєї мізерної пенсії (а це 4 буханців хліба!), коли ми платимо комунальникам за послуги?

Знову ж таки ми нічого втішного сказати не змогли. Хіба ясність у справу внесуть керівники ремонтного житлово-комунального підприємства №1?

І ще один дзвінок стосувався комунальників. На цей раз тих, хто працює в РЖКП-2.

– Шановні журналісти! Поцікавтеся у керівництва підприємства, чому воно не організує косіння бур'яну і трави довкола території РЖКП. Адже від людей цього вимагають, а самі про благоустрій не дбають.

І ще таке. Коли начальником тодішнього ЖЕКу був Анатолій Семенюк, біля входу в адмінприміщення контори встановили пам'ятний камінь на честь жертв війни, гарно впорядкували це місце. Нині воно теж занедбане, заросло бур'янами. Невже комунальникам байдужа пам'ять про попередні покоління?

На мою думку, про байдужість говорити передчасно, а от про неувагу до пам'яті – варто. Гадаю, з критичного зауваження ковельчанина в РЖКП-2 зроблять правильні висновки.

Охрім Свитка.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 330

Повідомлення в номер / Рецепти на всі смаки

03.08.2017

Салат з огірків

4 кг. огірків (порізати);

0,5 кг. моркви (натерти на крупну тертку);

0,5 кг. цибулі (порізати півкільцями);

200 гр. олії;

150-200 гр. оцту;

100 гр. солі;

150-200 гр. цукру;

1 головка середня часнику (пропустити через часникодавку).

Перець чорний, мелений за смаком.

Все порізати, перемішати, залишити, щоб постояло 15-20 хв.

Розкладати в сухі банки, стерилізувати 1 л.– 20-25 хв.; 0,5 л.– 15 хв.

Ікра кабачкова

4 кг. кабачків (перекрутити на м'ясорубку);

400 гр. цибулі (дрібно порізати, піджарити на олії до рожевого кольору);

1 маленька пачка майонезу.

Варити 1,5 год. Додати: перець чорний – 1 чай. лож., сіль – 1 стол. лож., цукор – 1 стол. лож. (хто любить більш солодке, то 2 стол. лож.), томатну пасту "33 помідора" (480 гр.). Ретельно перемішати, варити ще 40 хв.

Закривати в стерильні, сухі банки гарячим.

Рулет з кабачка

2 кабачки середніх (потерти на крупну тертку);

3 яйця;

1,5 стакана борошна;

1 столова ложка розпушувача;

Сіль, перець, цибуля;

Застелити бляху пергаментом, змазати олією, посипати сухарями, влити масу.

Пекти 50 хвилин.

Як схолоне, змазати піджаркою з грибів або сумішшю тертого плавленого сиру, яєць, часнику, майонезу.

Скрутити і в холодильник на 2-3 години.

Подавати до столу охолодженим.

Смачного!

Салат з огірків

4 кг. огірків (порізати);

0,5 кг. моркви (натерти на крупну тертку);

0,5 кг. цибулі (порізати півкільцями);

200 гр. олії;

150-200 гр. оцту;

100 гр. солі;

150-200 гр. цукру;

1 головка середня часнику (пропустити через часникодавку).

Перець чорний, мелений за смаком.

Все порізати, перемішати, залишити, щоб постояло 15-20 хв.

Розкладати в сухі банки, стерилізувати 1 л.– 20-25 хв.; 0,5 л.– 15 хв.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 936

Повідомлення в номер / Поліцейські подякували ковельчанам

03.08.2017

Поліцейські подякували ковельчанам

Т. в. о. начальника ковельських правоохоронців Василь Бучинський за особистий внесок у боротьбі зі злочинністю, активну життєву та громадянську позицію вручив подяку 26-річним жителям міста Ковеля Максиму Горгуну та Артему Прокопчуку.

Подія трапилась по обіді 16 липня на вулиці Кияна, що у Ковелі. Зловмисник, нанісши тілесні ушкодження 89-річному чоловіку, забрав у нього 800 гривень. Потерпілому кривдник зламав нижню щелепу.

Однак утекти з місця події йому завадили небайдужі громадяни, які у той момент проходили поруч та викликали поліцію.

Спритника затримано. Ним виявився 39-річний ковельчанин. Наразі йому судом обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Грошові кошти було вилучено та повернуто власнику.

Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.187 (Розбій) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років. Триває слідство.

Ковельський відділ поліції Волинської області.

НА ЗНІМКАХ: ковельчани Максим ГОРГУН та Артем ПРОКОПЧУК; Подяки від правоохоронців.

Фото з архіву

Ковельського відділу поліції.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 988

Повідомлення в номер / Засідання громадської ради

27.07.2017

Засідання громадської ради

Позавчора, 25 липня ц. р., відбулося засідання громадської ради при Ковельській районній державній адміністрації, яке вів голова ради Микола Вельма.

В засіданні взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, члени громадської ради, а також представники структурних підрозділів РДА.

Розглянуті питання: «Про підготовку господарського комплексу та спеціальної сфери Ковельського району до роботи в осінньо-зимовий період 2017–2018 років»; «Про хід жнивної кампанії в господарствах району»; «Про підготовку та відзначення Дня Державного Прапора України і Дня Незалежності України».

З інформацією у всіх трьох питаннях виступив Віктор Козак, котрий детально висвітлив проблеми, над розв’язанням яких у ці дні працює виконавча влада району, об’єднані територіальні громади, господарські керівники.

Зокрема, було повідомлено, що навчальні заклади І–ІІ і ІІІ ступенів готові на 80 відсотків до нового навчального року, школи І ступеня – на 90. Заготівля дров складає 80 відсотків, завезення торфобрикету на котельні та в паливні закладів освіти буде завершено до 1 серпня ц. р.

Готовність закладів культури становить 70 відсотків. Ведеться активна робота щодо забезпечення твердим паливом усіх одиноких, малозабезпечених громадян району. До 1 вересня заготівля палива для них має бути повністю завершена.

Триває підготовка до осінньо-зимового періоду в об’єднаних територіальних громадах. Віктор Теодосійович розповів, що у цьому напрямку робиться в Голобській, Люблинецькій, Дубівській, Велицькій ОТГ. Він також зазначив, що обсяг виконаних робіт на мережі доріг загального користування по Ковельському району в першому півріччя ц. р. склав майже 5 мільйонів гривень. На це спрямовані кошти Державного бюджету.

Голова райдержадміністрації ознайомив з ходом жнив на Ковельщині, зазначивши, що на їх темпах і якості негативно позначаються складні погодні умови (детальніше про ситуацію на полях читайте в статті заступника начальника регіонального розвитку РДА Тетяни Шавлай у цьому номері газети).

Віктор Козак детально зупинився на питаннях підготовки до відзначення Дня Державного Прапора України 23 серпня і Дня Незалежності України 24 серпня ц. р., ознайомив із заходами, які заплановано провести.

Свої зауваження, пропозиції під час обговорення інформації висловили голова громадської ради Микола Вельма, члени ради Лідія Козуля, Микола Савосюк, Яків Лавренко, Валентина Січкар та ін.

В обговорених питаннях громадська рада прийняла відповідні рішення.

Наш кор.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 645

Повідомлення в номер / Негода екзаменує хліборобів

27.07.2017

Негода екзаменує хліборобів

В районі жнивна кампанія вступила в активну фазу. Але погодні умови поки що не сприяють хліборобам у зборі врожаю. Тому вкрай важливо ефективно використати усі погожі дні для збору врожаю.

У 2017 році до збирання підлягають посіви зернових та зернобобових культур на площі 10,3 тис. га, з них: 7,1 тис. га – озимі та 3,2 тис. га – ярі зернові культури, ріпаку – 4,1 тис. га, сої – 2,5 тис. га, кукурудзи на зерно – 1,2 тис. га, соняшника – 3,06 тис. га.

Найбільші площі до збирання зернових у СТзОВ ім. Лесі Українки, ТзОВ «В. Прометей», СТзОВ «Зоря», СТзОВ «Облапське», СТзОВ «Дружба», ф/г «Голобська Дарівка» та інші.

Останні дощі з грозами та градом частково пошкодили посіви ріпака, озимини, кукурудзи та сої. Уже відомо що грозою 21 липня 2017 року в СТзОВ «Облапське» знищено 32 га озимого ріпака, 22 га гороху, 6 га сої та частково пошкоджено 180 га озимої пшениці, 25 га ярої пшениці та 102 га кукурудзи на зерно.

В районі розпочато збирання озимого ріпака в СТзОВ «В. Прометей», «Ратнівський аграрій», «Зоря», «Заповіт» (обмолочено 1758 га, вал становить 5977 тонн при середній врожайності 34 ц/га); озимого ячменю у СТзОВ «Облапське», у фермерському господарстві «Перлина Турії» та ін. (обмолочено 178,5 га, намолочено 817 тонн, врожайність ячменю становить 45,8 ц/га). У СТзОВ «Ратнівський аграрій» обмолотили 155 га гороху, середня урожайність 26,3 ц/га.

18 липня ц. р. під головуванням голови райдержадміністрації В. Т. Козака з аграріями району проведено семінар-нараду, де було акцентовано увагу на основних завданнях, які стоять на даний час. «Відповідно до загального обсягу посівних площ, технічних і природно-кліматичних умов ми плануємо завершити жнива впродовж двох тижнів. За цей період має пройти основне збирання зернових», – відзначив Віктор Козак.

Щоб зберегти врожай та не допустити травматизму, необхідно дотримуватись вимог охорони праці та пожежної безпеки під час проведення жнив. Керівникам підприємств рекомендовано провести інструктажі з дотримання правил по охороні праці та пожежної безпеки при проведенні робіт по збору урожаю.

Наявна кількість техніки у великотоварних господарствах дозволить в оптимальні терміни, протягом 12-14 робочих днів, провести збирання ранніх зернових за сприятливих природних умов.

У сільськогосподарських підприємствах району нараховується 67 зернозбиральних комбайнів, з них – 3 «Славутича», 25 – «John Deere», 21 – «Claas» та інші.

Для здешевлення вартості послуг по обмолоту зернових культур в господарствах населення між Департаментом агропромислового розвитку облдержадміністрації та ТзОВ «ВОГ ТРЕЙД» досягнуто домовленості про продаж з Луцької та Ковельської нафтобаз на період жнивної компанії дизельного пального (в кількості від 200 літрів) за оптовими цінами власникам особистих селянських господарств, які мають зернозбиральні комбайни та будуть надавати послуги із збирання урожаю.

Крім того, в господарствах населення, де будуть надавати послуги по обмолоту, наявні 133 зернозбиральні комбайни. Орієнтовна ціна обмолоту для населення становитиме 18-20 гривень за 1 сотку. Ціна обмолоту буде змінюватися в залежності від ціни дизпалива та забур’яненості площі. На сьогодні відпускна оптова ціна на дизпаливо становить 17,90 грн. за 1 літр.

Для збору соломи в сільгосппідприємствах є 27 пресів, а також для заробляння пожнивних рештків у грунт – 63 дискові борони та 76 плугів.

Для очистки та сушіння зерна будуть задіяні 3 комплекси сушіння зерна (СФГ «Фасти», СТзОВ «Облапське» та “Ковельська реалбаза хлібопродуктів”).

В Департаменті та нацполіції в області відкрито «Гарячу лінію», що дасть можливість оперативно вирішувати питання жнивної кампанії. Телефони гарячої лінії: 4-94-36 (м. Луцьк Департамент агропромислового розвитку) та 102 (поліція).

На ринку зерна у поточному році працюють основні оператори – зерноприймальні підприємства: ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» - потужність 72,0 тис. тонн, філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація», «Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів», ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» – 280 тис. тонн, ТзОВ «Агротехніка» – 74,2 тис. тонн, які надають послуги в сушінні зернових та олійних культур нового врожаю та складського зберігання. Оператори пропонують різноманітні види співпраці щодо закупівлі та переробки зернових та олійних культур нового врожаю та складського зберігання (спотові закупівлі, прямі та контрактні закупівлі, а також схеми закупівлі на давальницьких умовах).

Хлібоприймальні підприємства розпочали закупівлю зерна. ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» вже закупив 7000 тонн озимого ячменю та ріпака. Філії у Луцьку, Дерно, Звинячому та Млинові працюють цілодобово.

Володимир-Волинським КХП закуповується ріпак за ціною 12 тис. грн., ячмінь – 4 тис. грн. Закупили 2 тис. тонн. Гроші проплачуються на наступний день після здачі. Підприємство працює в дві зміни – з 8.00 до 24.00.

Середньозважені закупівельні ціни за одну тонну зерна в області наступні:

пшениця 3 класу – 4500 грн.;

пшениця 4 класу – 4300 грн.;

жито групи А – 3500 грн.;

ячмінь 3 класу – 3800 грн.;

ріпак – в межах 11,5 тис. грн. за тонну.

Враховуючи оперативну інформацію з південних областей про меншу урожайність, є прогнози про можливе підвищення ціни на зернові.

12 липня на засіданні Уряду було прийнято Постанову, якою внесено зміни у Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів.

Дотепер часткова компенсація за кредитами становила 50% від облікової ставки НБУ. Внесені зміни збільшують таку компенсацію удвічі.

Так, визначено розмір компенсації для окремих позичальників: 100% від облікової ставки НБУ для малих та середніх агровиробників, які мають чистий дохід (виручку) від реалізації продукції до 10 млн. грн., і тих, хто вирощує та розводить ВРХ - у розмірі облікової ставки Національного банку (на сьогодні 12,5 %), та у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку (6,3%) – іншим позичальникам.

Також рішенням Уряду надано можливість позичальникам отримувати державну підтримку за кредитами, які залучаються у 2017 році без визначення граничної межі процентних ставок за користування кредитами. При цьому обмеження за кредитами, які залучались у 2015 та 2016 роках, залишаються незмінними.

Цього року на цю програму передбачено 300 мільйонів гривень.

Тетяна ШАВЛАЙ,

заступник начальника управління-начальник відділу агропромислового розвитку

регіонального розвитку Ковельської

райдержадміністрації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 698

Повідомлення в номер / Віддати життя “За друга своя”

27.07.2017

Віддати життя “За друга своя”

Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій

зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою

загинуть,

То було б щастя, мій

згублений світе!

Стать над тобою і кликнуть

до бою

Злую мару, що тебе забирає,

Взять тебе в бою чи вмерти

з тобою,

З нами хай щастя і горе

вмирає.

[16.11.1900]

На одній із фотографій Мержинського, подарованій Лесі Українці, напис: "Одинокие люди наказаны уже тем, что одиноки". Самотність Лесі Українки та Сергія Мержинського була викликана хворобою, і кожний із них шукав виходу із своєї самотності.

Леся Українка – у творчості, вважаючи, що "література це єдине, що дає мені хліб і задоволення". Мержинський – у революційній боротьбі у лавах РСДРП (російська соціал-демократична робітнича партія). Для Лесі Українки, яка шукала своїх шляхів для боротьби поневоленої нації, він став ідеалом.

Але над Мержинським постійно тяжів вирок злої долі. Оточений друзями по боротьбі, в своїй хворобі, в своєму згасанні, він залишився самотнім – друзі по партії швидко забули про нього, жоден партієць не відвідав, не відгукнувся листом. Це дуже ранило надмірно емоційну Лесю Українку. В листі до Ольги Кобилянської поетеса писала: "Скільки каміння кинуто оцим мовчанням і я ніколи не вчиню з ним так як вчинили його друзі". І коли Сергій Мержинський був прикутий до ліжка, потребував допомоги, Леся Україна прийняла самостійне рішення – їхати до Мінська і доглядати свого хворого друга.

Батька стали "на диби", адже цим порушувався етикет дворянської родини. Крім цього, вони дуже боялися, що їхня дочка може заразитися легеневим туберкульозом від Мержинського, адже хвороба стає заразно-небезпечною, особливо в останній стадії, найчастіше, коли переходить в гортань. І третій момент, найсуттєвіший, – Лесина жертовність, яка виникла на ґрунті власної хвороби. Через це поетеса співчувала всім хворим, всім, хто потребував допомоги. Сестер просила ніколи не брати прикладу з неї, а сама по іншому вчинити не могла. Свою жертовність називала фатумом, що постійно тяжів над нею: "я найбільш люблю приносити іменно такі жертви на алтар дружби, – в сьому логіки мало, признаю, але що робить, се факт. Це сумно, але це науково..." .

У Мінську Леся Українка переживає найтяжчі часи "Життя моє тут досить трагічне", – писала на Буковину Ользі Кобилянській: "Через те, я при ньому спокійна і сильна і навіть ніколи не зітхаю, інакше він би за мене боявся, а тепер він вірить, що я все витримати можу. Я не зруйную йому сеї віри в його остатнього друга.

Може через те і він такий спокійний, дивно спокійний, коли говорить про свій кінець, хоч взагалі він дуже нервовий. Часом говорить про те, як багато для нього значить, що я з ним, і жалує, що я раніш не могла приїхати. Коли подумаю тільки, що я такого друга маю втратити!..".

На очах Лесі Українки, в тяжкій передсмертній агонії, згасало життя Сергія Мержинського. Яку ж треба мати силу волі, психологічну витримку та фізичне здоров'я, щоб все це витримати! А якщо ще взяти до уваги, що поети і художники – люди з особливою тонкою психікою, для яких надмірні почуття можуть викликати навіть смерть або, як порятунок, спонтанний вибух творчої енергії.

Недаремно двома роками пізніше (13 січня 1903 року) в листі до Івана Франка Леся напише: "…Діло сьогодні пішло на щирість, то признаюся вам, що я її в таку ніч писала, після якої, певне, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не перетравивши туги, а в самому її апогеї. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: "J'en ai fait un drame…" [я з того зробила драму, фр.].

"Одержима" написана за одну ніч 18 січня 1901 року – 32 сторінки рукопису! Цей факт нечуваний в світовій літературі. Та про що цей твір? Про одержиму любов головної героїні Міріам до Месії (земне ім'я Ісуса Христа, що означає "Спаситель"), про зраду, смерть. Міріам – людина надзвичайної сили волі, яка ніколи не стане на шлях компромісу з совістю. Вона – палка послідовниця Месії, її любов до нього сильніша за смерть. Але "одержима" ніколи не прийме вчення Месії любити ворога.

Він їм простив. Він їм усім

простив..

Вони те чули і на віки вічні

Його слова потіхою їм

будуть.

А тільки я не прощена

зосталась,

Бо я не можу їм простить за

Нього.

Я всіх і все ненавиджу за

Нього:

І ворогів, і друзів, і юрбу,

Отой народ безглуздий, що

кричав:

"Розпни його, розпни!" - і

той закон

Людський, що допустив

невинно згинуть,

І той закон небесний, що за

rpix

Безумних поколіннів

вимагає

Страждання, крові й смерті

соромної

Того, хто всіх любив і всім

прощав.

Це дивовижне прочитання Біблії. За цими рядками стоїть Євангеліє від Луки: "Єрусалиме, Єрусалиме , що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе!".

У цьому творі – і розп'ятий Христос, і укаменована Міріам, і потайні прихильники, зрадливий натовп ворогів, фарисеї, саддукеї, римські вояки. Хіба це не Майдан 2014 року? Не вражаюча картина, характерна для всіх часів? В ній відбита суть багатьох ситуацій, знайомих і кожній сучасній людині.

В "Одержимій" є і вищий вияв етичної позиції, коли Міріам вважає: якщо Месія прийняв муку за всі гріхи людства, то хтось повинен прийняти муку, пролити свою кров, "віддати своє життя за друга своя".

Ліна Костенко сказала: "Христос – це спокута за людські гріхи перед Богом. Міріам – це спокута за людські гріхи перед Христом. Якась неймовірна гуманістична етика підказала драматургу цей образ".

О Сине Божий!

Нехай в моїм житті все, все

неправда,

Та вір мені, що я тебе

любила.

Чи ти гадав, – я не зреклась

себе?

Зреклась! я прокляла себе і

душу,

Ту душу, що не хтів прийнять

Месія

Собі на жертву. Де ж ще

більше горе,

Як не могти віддать за друга

душу?..

Марія Чашук,

Тетяна Нерода.

Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе!

Стать над тобою і кликнуть до бою

Злую мару, що тебе забирає,

Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає.

[16.11.1900]

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 559

Повідомлення в номер / “І знав би ти, що є в душі моїй!”

27.07.2017

“І знав би ти, що є в душі моїй!”

1 серпня – День пам’яті Лесі Українки. Поетеси, прозаїка, драматурга, літературного критика, публіциста, громадського діяча – борця за долю і волю України, люблячої доньки, сестри, тітки, вірної подруги, людини, яка хотіла кохати і бути коханою.

Спробуємо поринути у 120-річну давнину, коли у лютому 1897 року прекрасні почуття кохання, може й у передчутті зустрічі з людиною, яка докорінно змінить її життя, створеної тільки для неї, як сама напише у творі "Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами", ляжуть на папір словами "Романсу":

Не дивися на місяць

весною, –

Ясний місяць наглядач

цікавий,

Ясний місяць підслухач

лукавий,

Бачив він тебе часто

зі мною

І слова твої слухав колись.

Ти се радий забуть?

Не дивись,

Не дивися на місяць

весною.

Якою ж була 26-літня Леся Українка у цей час? Змалюємо частинку "її світу" з епістолярію письменниці. "Вчора я їздила до міста і одержала від Комарових "Perles de la po’sie" [Перлини поезії (франц.)]. Читаю їх сьогодні цілий день і насолоджуюсь! "Pauvres gens" [Бідні люди (франц.)] прочитала, постараюсь конечне їх перекласти. Дуже я була рада, коли знайшла-таки "Lucie" Alfred'a de Musset ["Люсі" Альфреда де Мюссе (франц.)], – ci вірші мені надто подобаються, більше всіх його віршів. Взагалі там єсть багато прехороших речей, і я дуже-дуже тобі вдячна за те, що ти мені швидко переслала сю книжку, бо я таки остатнього часу сиділа "на безкнижжі".

"..Мені самій трудно пересуватися з місця на місце, я от не представляю ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама з своею подлою ногою, дарма що та нога тепер ніби поправляється. Що вона поправляється, то так, але поки ще настільки поправиться, щоб мені не заважати в житті, то ще море чимало хвиль перекотить.

О, якби мені не та нога, чого б я в світі натворила! Тепер в мені такий Drang und Sturm [натиск і буря] твориться, що, далебі, тісно жити на світі здається, а надто так жити, як мені тепер приходиться. Але бідкатись не маю чого, бо тепер все-таки не така я безнадійна, як була зимою, – од віденської подорожі моя доля починає ніби ласкавіше на мене поглядати. А тут саме Сонце та море своїм блеском та грою додає мені одваги і надії; якби тільки я не була тут сама-самісінька, то зовсім би мені було добре".

"А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання, куди Біг дасть. Одно лиш мене тішить, що вже наші люди зачинають більше думати про власну освіту, а не вдовольняються самою казенною наукою, як то було ще недавно. Тільки все ж казенна обмежованість науки та крайній клерикалізм кладуть видиме клеймо на молодих людей, то й не диво, бо 8 - 10 літ quasi-научної лямки кого не змучать!

Не тямлю добре, від чого, тільки між нами всіма повстає думка, що такий стан речей, який тепер скрізь у нас панує, не може довго тривати, а мусить якось перепинитись, бо вже надто темно, тісно і глухо у нас на світі. Ну, та то "побачим, як там буде".

"Угнетенное состояние духа [дядька Михайла Драгоманова] немало увеличивается от сознания печального положения дел на Украине. Пассивность укр[аинцев], отсутствие энергичных заявлений и активной работы со стороны укр[аинцев] (по крайней мере ничего другого не видно из укр[аинской] печати в Галиции) способно действительно приводить в отчаяние и не только больных людей".

"Для неї [Лідії, дочки М. Драгоманова], по-моєму, велика шкода, що вона не пішла на ширшу дорогу, а зачинилась у сім'ї сливе виключно, – на дрібницях розтратить свою вдачу. Врешті, се, може, розумування старої дівчини in spe [в надії (лат.)], краще тих родинних справ не чіпати. Тільки не знаю, мені чогось шкода тих жінок, що приносять такі великі (і хто знає, наскільки потрібні) жертви. Я, здається, не могла б так офірувати себе, мого альтруїзму на се не стало б".

Відносно останньої цитати. Про сімейне життя так Леся Українка висловлювалася лише до того часу, поки до неї самої не прийшло справжнє кохання, якому й сама віддалася жертовно.

Лесі Українці і Сергію Мержинському доля подарувала зустріч улітку 1897 р. в передмісті Ялти Чукурларі, де поетеса тоді лікувалася. Пропагандист марксизму, зокрема "Капіталу", молодий чоловік прийшов тоді до Лесі на прохання і за рекомендацією свого київського друга, соратника по революційній боротьбі Павла Тучапського. "Він був російської культури, але читав і розумів добре українську мову і до українства був дуже прихильний, – згадувала пізніше сестра Лесі Українки Ольга Косач-Кривинюк. – Була це людина високої інтелігентності, освічена, культурна, мила, симпатична... Тонкою, лагідною вдачею вони буди подібні один до одного".

Як свідчить справа про дворянське походження роду Мержинських, Сергій народився 1 лютого 1870 р. в родині поручика 6-го Понтонного півбатальйону Костянтина Васильовича та його дружини Віри Вільямівни Мержинських у Києві. Мати Сергія була хвора на туберкульоз, і незабаром після народження сина померла. В одній з Метричних книг Київської Духовної Консисторії за 1870 р. є запис про її смерть на двадцять першому році життя від туберкульозу легенів і поховання на Байковому кладовищі м. Києва у вересні 1870 р.

Сергійкові було тоді сім місяців. Хлопчик виховувався у бабусі по матері в Києві. 1889 року закінчив Київське реальне училище. Рівень викладання там був досить високим. Сучасниця В. Д. Александрова і сама Леся Українка говорили про велику обізнаність Сергія Костянтиновича з кращими здобутками вітчизняної та зарубіжної культури, його захоплення мистецтвом епохи Відродження. Навчання Сергія збіглося з часом, коли в царській Росії набули великого поширення соціал-демократичні ідеї. Молодий чоловік ознайомлюється в ці роки з марксистською літературою. А у 1891-1892 р.р. стає активним членом одного з перших марксистських гуртків у Києві – "Російської групи соціал-демократів".

Товаришами Мержинського по гуртку були П. Тучапський, Д. Лаврентьєв, І. Чорба, Я. Ляховський та інші. С. К. Мержинський входив у керівне ядро гуртка. Київські соціал-демократи за прикладом Петербурга створюють "Союз боротьби за визволення робітничого класу". Він бере активну участь у цій роботі. Але ж якось сам мусив забезпечувати себе матеріально. Так, у 1895 р., одержавши місце служби в Мінську, Сергій Костянтинович переїжджає до Білорусі, де жили на той час і його родичі, продовжує революційну діяльність, керує гуртком польських робітників-залізничників, стає зв'язківцем між київським і мінським підпіллям.

Поруч з Лесею Українкою була справді високоосвічена, талановита людина. Захоплювався творами Ібсена, Гауптмана, Мопассана, Бйорнсона, давав серйозні оцінки творам Достоєвського і Толстого, активно займався перекладами. У київській газеті "Жизнь и искусство" опубліковано переклад С. К. Мержинського з французького оповідання Сари Бернар "Різдвяна казка". Пробував свої сили в публіцистиці. Так, у газеті "Мінський листок" була видрукувана його стаття "Доброе дело", у якій він викриває жорстоку експлуатацію малолітніх учнів ремісників.

Знайомство Лариси Петрівни і Сергія Костянтиновича досить швидко й природно переросло у велику дружбу. Вони постійно листуються.

Сергій Костянтинович проводив у Косачів свої відпустки у Гадячі й Зеленому Гаю на Полтавщині, у Києві. А тоді, у перші дні знайомства у Криму, і море для обох стало ще красивішим, і гори, і кипариси…

До кипариса магнолія

пишная

Чолом заквітчаним ніжно

схилилася,

Як молода до свого

нареченого.

Білії квіти тремтять в темних

кучерях,

Але серпанку немає на їх.

Щире кохання не вкрите

серпанками…

(Леся Українка "Імпровізація").

На жаль, доля не поєднала цих людей шлюбом. Туберкульоз Сергія прогресував, і через неповні 4 роки після зустрічі з Лесею Українкою він у Мінську вже не підводився з ліжка, втратив голос, говорив мало і лише пошепки, втрачав останні сили, обличчя було бліде з жовтуватим відтінком, на ньому світилися лише великі сині очі, температура щодня 38-390С, часто горлом ішла кров. Поруч – друг-поет Лариса Косач, яка стала для нього в ті дні й сестрою милосердя.

До останньої миті свого спілкування ці люди зуміли зберегти красу і чистоту своїх стосунків, а у поетеси вони відбилися у чудовій інтимній ліриці:

To, може, станеться і друге

диво

Євангельське? Прийду,

як Магдалина,

Тобі віддать остатнюю

послугу,

І саме в ту хвилину, як у тузі

Я буду гірко плакать,

що навіки

Тебе втеряла, – раптом

я побачу,

Що ти воскрес і просіяв від

слави

Життя нового і нових надій.

Любов Мержвинська.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 667

Повідомлення в номер / Трапилося цими днями

27.07.2017

Трапилося цими днями

Крав, що бачив

В ході проведення оперативних заходів працівниками Ковельського відділу поліції було викрито місцевого мешканця у ряді крадіжок.

Під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання чоловіка було виявлено речі, про викрадення яких громадяни звертались у поліцію з початку цього року. Це мотоблок, причеп – лавета, велосипед, батут, акумулятор та колеса до автомобіля, металеві рейси, цеп та стовпчики, а також деревця туй. Загалом спритник завдав збитків ковельчанам на суму близько 70 тисяч гривень.

34-річного чоловіка затримано. Судом обрано міру запобіжного заходу – тримання під вартою. До слова, молодик уже мав судимість за скоєння хуліганства та незаконного заволодіння автомобілем.

Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 та ч.3 ст. 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Триває слідство.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 574

Повідомлення в номер / Ковельчани здобули “золото”

27.07.2017

Ковельчани здобули “золото”

19 липня в смт Ратному відбувся ІV фізкультурно-оздоровчий фестиваль "Доброта без обмежень" серед людей з обмеженими фізичними можливостями.

У заході взяли участь 60 учасників. Спортсмени прибули з Луцька, Ковеля, Маневич, Горохова, Володимира-Волинського, Рожищ, Ратного. Це інваліди І, ІІ та ІІІ груп. Саме для них є такі види змагань, як бочча (гра з м'ячем, різновид боул-спорту), дартс, городки, кеглі, стрільба з лука і т. д. Ці види змагань важливі для соціальної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями, зміцнення їхньої впевненості у собі. Участь у змаганнях –це вже перемога. Своїм життям, успіхами та досягненнями учасники довели, що сила духу долає будь-які негаразди.

Ковель представляли члени Ковельського міського осередку Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України". Вже другий рік поспіль члени цієї організації активно беруть участь у цих видах спорту. Завдяки спонсорам придбано інвентар для гри бочча, дартс, кеглі. В територіальному центрі соцобслуговування (відділення стаціонарного догляду для постійно проживаючих) м. Ковеля була створена база тренувань з даних видів спорту. Результати не забарились. Інваліди-візочники порадували земляків і привезли до Ковеля 4 золоті медалі.

Власниками золотих медалей стали Віталій Клюнда (крокет), в парному виступі у виді спорту бочча перемогли Віталій Клюнда та Валерій Яцунік, в одиночному виді спорту бочча переміг Василь Мельничук. Тож спортсменам-переможцям бажаємо міцного здоров'я, побільше перемог і здобутків, терпіння, натхнення, Божої любові і благодаті, не зупинятись на досягнутому.

За посередництвом газети "Вісті Ковельщини" висловлюємо щиру вдячність водію-волонтеру Миколі Шафеті.

Світлана ПЕЧЕНЮК,

голова Ковельського міського осередку Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України".

НА ЗНІМКУ: Світлана ПЕЧЕНЮК разом з переможцями спортивних змагань.

Фото з архіву автора.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 530