Повідомлення в номер / У поезії – "жіноче" обличчя

18.08.2016

У поезії – "жіноче" обличчя

Коли сьогодні ми вшановуємо пам'ять нашої славетної землячки Лесі Українки, читаємо й перечитуємо "Лісову пісню", інші твори поетеси, мимоволі замислюємося над тим, чому геній співачки "досвітніх вогнів" пережив десятиріччя, чому її слова звучать, як і раніше, актуально, чому, врешті, вони глибинно торкають наші серця і душі?

Відповідей на ці запитання може бути багато. Мені ж, однак, здається, що сила Лесиної поезії – у її щирості, відвертості, жіночності, яка проте зовсім не поступається силі чоловічій, а в багатьох випадках перевершує її. І такий висновок стосується не лише Лесі Петрівни, а й матері Олени Пчілки, наших сучасниць Ліни Костенко, Ганни Чубач, Ніни Горик, Олени Мокроусової і багатьох, багатьох інших славних представниць прекрасної половини людства.

До названих і не названих вище я б відніс ще одну нашу землячку Раїсу Балахно (в дівоцтві – Музичук). Її поетичну збірку "Серпанок долі" мені нещодавно подарувала знайома ковельчанка. Ознайомившись із творами пані Раїси, я подумав: а таки щедра й багата на літературні таланти українська земля! Бо що не вірш, то одкровення, глибокий зміст і бездонний вир жіночих почуттів.

Як пише автор у передмові, народилася вона в невеличкому мальовничому селі Вівчицьку Ковельського району на Волині, яке поетеса описує з великою любов’ю:

– Село втопилося в білошкірих березах, високих ялинах, розкішних соснах, вишневих та яблуневих садах, розлогих вербах на греблі, старих осокорах та пахучих липах навкруг нього.

Мама з дитинства вчила співати українські, польські народні пісні, тато – білоруські, а разом – це було тепле, щире родинне тріо. Коли ж приєднувались два маминих брати і сестра – це був справжній народний хор.

Різноманітні вишивки прикрашали нашу оселю, рушники квітли на іконах, домоткані доріжки встеляли долівку. Пахло свіжістю, добротою, щирістю і спокоєм.

Батько пані Раїси – родом з Білорусі, в'язень концтабору Дахау, учасник бойових дій, працював у місцевому колгоспі "Дружба" механізатором, любив читати, гарно співав. Мама – корінна волинянка. Вродлива, співуча, роботяща. Гарно вишивала, шила. На жаль, батьки рано пішли у Вічність, але, на щастя, встигли прищепити донці любов до прекрасного. Про що поетеса згадує так:

– Змалечку любила вірші Т. Г. Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, знала багато напам'ять, особливо – вірші Лесі, адже садиба поетеси (с. Колодяжне Ковельського району) знаходиться недалеко, і я там неодноразово бувала в музеї. Читала вірші друзям, брала участь в літературних конкурсах, декламуючи їх, співала в шкільному хорі, була солісткою, перемагала в районних і обласних конкурсах художньої самодіяльності. В 1969 році вперше в Ковельській міськрайонній газеті був надрукований мій вірш "Дивосвіт" під прізвищем Наумчик. Це був початок мого поетичного життя…

Витоки творчості нашої землячки – у родинних і сімейних цінностях, традиціях, які свято бережуть в кожному українському селі, не зважаючи на всі труднощі й негаразди, які тут мають місце. Все це – духовна основа життя багатьох творчих особистостей, до яких, без усякого перебільшення, належить Раїса Балахно (Музичук). Вчитаймося у її щирі й потаємні слова-думки:

– Так сталося, що я рано втратила батьків, рано залишилася вдовою, виростила двох синів, підростають троє внучок. Старший син трагічно загинув… Створила нову сім' ю, продовжую жити і писати.

Та моє рідне село, моє дитинство так і залишилось в моєму серці світанковою піснею, вірою в чистоту людських відносин, ніжністю та щирістю маминої ласки, батьківського гордого чоловічого слова, дідівською мудрістю, першим сходом і заходом Сонця, першим поцілунком і чарівною непередбачуваного красою Волинського краю.

Все найкраще ввібрала моя душа від живої природи рідної Волинської землі, щирих душею і працьовитих людей, їх вікових традицій. Адже українські класичні вистави, які ставилися на сільській сцені самодіяльними митцями (де були задіяні моя мама і я), українські пісні, які часто звучали в родинному колі, святкування народних свят: Івана Купала, різдвяні колядки і т. п. виколисували перші мелодії і вірші з-під мого пера.

Признаюсь чесно: поезія пані Раїси запала мені в душу, як тільки-но взяв до рук збірку "Серпанок долі". Що сказати? Тільки одне: проникливо, лірично, відверто. Недарма ж бо вона є автором пісень "Україно, моя Україно", "Синьоока Волинь", "Сняться мамині очі", "Задощило", "Французький бульвар" та ін.

Особливе місце у книзі займає розділ "Кохання цвіт". Читав вміщені тут вірші і по-справжньому насолоджувався неповторними мелодіями поетичних рядків.

Тож нехай і надалі щастить нашій землячці у її творчих пошуках!

Микола ВЕЛЬМА.

P.S.

Ці нотатки – своєрідна реакція на прохання нашої відданої читачки з віддаленого села Кашівки Ганни Мар'юк більше розповідати про таланти землі волинської і друкувати їх твори. Хай ця публікація буде їй своєрідним подарунком.

М. В.

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1227

Повідомлення в номер / Хобі, яке переросло в професію

18.08.2016

Хобі, яке переросло

в професію

Хобі, яке переросло в професію

Нещодавно Україна святкувала День фотографа. З нагоди минулого свята ми вирішили взяти інтерв'ю у Анастасії Дворецької, яка займається фотографією вже 4 роки і яка досягла чималих успіхів.

Максим Бурда.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 751

Повідомлення в номер / Ганютине щастя

18.08.2016

Ганютине щастя

Існує теорія, що Всесвіт розширюється у безкінечність. Проте у Всесвіті є чорні діри, де маса і простір стискаються теж до безкінечності.

Так і людське життя: в щасті воно летить ширококрилим птахом, осягає небо, і немає цьому ні межі, ні краю. Навпаки: коли на плечі людини падає горе, невдачі й хвороби, тоді вона замикається в собі, зменшує своє єство до найменшої значимості. Навколишній світ перестає існувати, а енергія життя концентрується в одну крапку, яка зникає з нашої свідомості.

Ганюта жила в селі. Жила, як всі – працювала в колгоспі, вела оте мізерне домашнє господарство з котом, коровою і свинями. Мала двох квіточок-діток. У цьому просторі існування Валік та Марійка стали сенсом її життя. Як нерідко буває, рідного чоловіка передчасно забрала Вічність. Так повелося, можливо, з часів Божої матері, що на жіночу долю падають найтяжчі випробування.

І вона переборювала їх заради існування роду і життя на цій неспокійній Землі. Сільське буття непросте, але Ганюта давала собі раду, виховувала і навчала діток. Запитайте у матері-селянки, якими хоче бачити вона своїх дітей. Вам скажуть: "Мрію, щоб були здорові, вивчені і морально порядні". Словом, неодмінно слід допомогти здобути освіту, оприділити в місті на легшу роботу. Мовляв, ми мучилися все життя, то хай хоч діти поживуть, як люди.

Так поступово сільське життя стає меншовартісним, а праця на землі – важкою, чужою і "неблагородною". Відторгаються діти, а разом з тим й батьки їхні від села та природи, – від основи нашого існування.

Мрія Ганюти збулася. Валік вивчився на інженера і на престижну роботу в місті влаштувався, а Марійка, її сонечко, торговельним працівником із вищою освітою стала. Радій, Ганюто, – Бог щастя посилає.

А щастя те між двома нещастями ходить. Як кажуть мудрі, "завжди так не буде". Тобто, коли радість і удача прилетіли в гості, чекай, що насунуть хмари випробування.

Не думала Ганюта про високі філософські істини та життєві закономірності. Працювала зрання до смеркання. Корову доглядала – молочко і сметану для онуків передавала. Ще й якусь копійку на прожиття мала. Собі в останню чергу – хай би тільки Марійці з дітками добре жилося. Зрештою, їй багато й не треба. Хліб, молоко і шматок сала. А те, що фуфайка поношена – не біда. Куди в тому новому і дорогому підеш? В селі свят небагато – Різдво, Великдень і престольний празник Петра і Павла. То й виходить, що теплий одяг потрібен хіба що на Різдво. Переб'ється якось.

А поміж тим – нова радість: Валентин на підвищення пішов, у начальники вибився. Є чим гордитися і сусідам хвалитися. Зустрічалася з ними, постійно, і не цуралася посидіти на призьбі і погомоніти про вічні клопоти життєві.

За тим всім якось випустили з уваги, що Валентин в село перестав приїжджати. Знаємо ті відмовки: то часу мало, то зайнятий справами.

Та хай там як є, так і є. Аби йому добре було в місті. Головне – Марійка під боком. В Ковелі живуть сім'єю мирно та в любові. Квартиру міську, панську отримала. Робота славна. Пані пишна стала. Завидуйте, односельчани.

Ой, не перехвалюй долю, мамо! Не радій передчасно. Молися до Божої Матінки, бо невидимий сатана чатує, щоб завести в неволю. А звідти, як відомо, вороття немає.

І ось одного разу звістка чорною хмарою закрила весь світ Ганютин. Марійка захворіла невиліковно. Чим допоможеш? Віддала б і серце, і душу, аби здоров'я повернути, та лихий кігтями вп'явся в тіло її ненаглядної дитини.

Затужила. Втопилася в морі горя і сліз. Ночі безсонні і тривоги бездонні.

Сталося непоправне!

Ховали рідну Марійку. Слізьми тіло оросила. Ледве від труни відірвали. В яму кидалася до рідненької – відвернули, не пустили.

Хрест та вінки поминальні стали пристанищем Ганюти.

Встане ранесенько, дасть їсти корові і свиням, і, немов мара-привид, прямує на цвинтар. Обійме хрест і сидить тихо. Що вона думає? Куди проситься? І про Валіка забула. Той далеко і не бачить маминого горя. Може, якби знав, у місто забрав би.

Отак кожного ранку мати йшла до рідної могили. Тільки й щастя – що хрест. Зігріє тілом, і думає, що душу доньки зігріла.

Звужується життєвий простір Ганютин. Люди заспокоюють, застерігають, та де там! Вона знову і знову іде "в гості" до донечки.

Думає Ганюта, що душа її перетворюється на птаха. Вона злітає високо в небеса і знаходить душу Марійки. Летять вони щасливо разом, розмовляють, радіють, усміхаються.

Згадують минуле – дитяче і юне, та ніби розмовляють:

– А знаєш, мамо…

– Доню, ти щаслива?

– Авжеж, мамо. Ми ж разом. А ти хочеш до раю, мамуню?

– Лишень би ти була в раю, донечко, а мені як вже Бог дасть…

Летить на крилах час. Звужується простір життя. Перетворюється у невидиму крапку небуття. Запримітили сусіди, що Ганюти довго вдома немає. Корова жалібно і тривожно мукає у хліві. Зрозуміли: сталося непоправне. Знайшли Ганюту на цвинтарі. Обійняла хрест – так і завмерла навічно.

Не бачили люди, як над селом високо в небі дві душі крилаті летіли і про щось радісно гомоніли.

Благослови любов їхню, Господи!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Існує теорія, що Всесвіт розширюється у безкінечність. Проте у Всесвіті є чорні діри, де маса і простір стискаються теж до безкінечності. Так і людське життя: в щасті воно летить ширококрилим птахом, осягає небо, і немає цьому ні межі, ні краю. Навпаки: коли на плечі людини падає горе, невдачі й хвороби, тоді вона замикається в собі, зменшує своє єство до найменшої значимості. Навколишній світ перестає існувати, а енергія життя концентрується в одну крапку, яка зникає з нашої свідомості.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 749

Повідомлення в номер / Матеріальна допомога – контрактникамДля забезпечення соціального захисту ковельчан, які прийняті на військову службу за контрактом в Збройні Сили України, рішенням Ковельської міської ради від 23.06.2016 року, № 11/35 затверджено Порядок надання таким особам разової матеріальної допомоги з міського бюджету.Відповідно до названого Порядку надання разової матеріальної допомоги здійснюється на підставі подання військового комісара Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату, до якого додаються наступні документи громадян, які прийняті на військову службу за контрактом: копія паспорта та ідентифікаційного коду; згода заявника на обробку та використання персональних даних (заповнюється особисто заявником); копія наказу військової частини про зарахування на військову службу за контрактом, завірена належним чином у встановленому порядку; номер особового рахунку в банку.Пакет передбачених документів подається міському голові для подальшого розгляду на засіданні комісії з питань соціального захисту населення, призначення різних видів соціальних допомог та житлових субсидій.Згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 14.07.2016 року, №222 для перших 18 осіб вищезазначеної категорії виділено разову матеріальну допомогу в розмірі по 5000 (п'ять тисяч) гривень кожному. Виплата проводиться територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Ковеля шляхом зарахування на карткові рахунки через Ковельське центральне відділення Північно-західного регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" з використанням послуги "масові виплати". Банком їм надіслані СМС-повідомлення про зарахування коштів. 3 серпня відбулась чергова нарада при заступнику міського голови Прокопіву І.Я. , на якій узгоджено дії установ соціального захисту населення міської ради та Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату щодо забезпечення в подальшому оперативного вирішення питань з надання разової матеріальної допомоги особам, які прийняті на військову службу за контрактом, та відповідного інформування населення міста.Ніна Хільчук,директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Ковеля. Матеріальна допомога – контрактникам

18.08.2016

Матеріальна допомога – контрактникам

Для забезпечення соціального захисту ковельчан, які прийняті на військову службу за контрактом в Збройні Сили України, рішенням Ковельської міської ради від 23.06.2016 року, № 11/35 затверджено Порядок надання таким особам разової матеріальної допомоги з міського бюджету.

Відповідно до названого Порядку надання разової матеріальної допомоги здійснюється на підставі подання військового комісара Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату, до якого додаються наступні документи громадян, які прийняті на військову службу за контрактом: копія паспорта та ідентифікаційного коду; згода заявника на обробку та використання персональних даних (заповнюється особисто заявником); копія наказу військової частини про зарахування на військову службу за контрактом, завірена належним чином у встановленому порядку; номер особового рахунку в банку.

Пакет передбачених документів подається міському голові для подальшого розгляду на засіданні комісії з питань соціального захисту населення, призначення різних видів соціальних допомог та житлових субсидій.

Згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 14.07.2016 року, №222 для перших 18 осіб вищезазначеної категорії виділено разову матеріальну допомогу в розмірі по 5000 (п'ять тисяч) гривень кожному. Виплата проводиться територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Ковеля шляхом зарахування на карткові рахунки через Ковельське центральне відділення Північно-західного регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" з використанням послуги "масові виплати". Банком їм надіслані СМС-повідомлення про зарахування коштів.

3 серпня відбулась чергова нарада при заступнику міського голови Прокопіву І.Я. , на якій узгоджено дії установ соціального захисту населення міської ради та Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату щодо забезпечення в подальшому оперативного вирішення питань з надання разової матеріальної допомоги особам, які прийняті на військову службу за контрактом, та відповідного інформування населення міста.

Ніна Хільчук,

директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Ковеля.

 Матеріальна допомога – контрактникам

“Власна марка” – оригінальний подарунок до будь-якого свята

Досі шукаєте, що подарувати коханій дівчині чи знайомим на день народження? Вихід є, він досить оригінальний та матеріально не затратний – «Власна марка» або персоніфікована поштова марка від Укрпошти завжди буде креативним подарунком до будь-якого свята.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 150

Повідомлення в номер / Діти цікаво і змістовно відпочили

18.08.2016

У Ковелі в приміщенні християнської церкви “Смірна” відбулась благодійна акція “Очна клініка”.

Понад 120 ковельчан скористались професійною допомогою лікаря, з них 81 отримав у подарунок окуляри.

Практично кожного дивувало те, що в такий складний час послуги надавались безкоштовно. В акції взяли участь міські жителі різного віку і різного соціального статусу: інваліди, члени родин загиблих учасників АТО, сімей, які опинились у складних життєвих обставинах.

Під час очікування своєї черги, кожен бажаючий міг випити чаю з печивом. Команда волонтерів намагалась нікого не залишити без уваги, допомагаючи людям, спілкуючись з ними.

Прийом хворих проводила лікар — офтальмолог вищої категорії Власенко Ірина (м.Київ). Вона давала рекомендації пацієнтам, а якщо необхідні були окуляри, то їх відразу людині дарували.

Доброчинна акція проходила за підтримки благодійного проекту “Очна клініка” (директор Білоконь Руслана). Її організатором виступила християнська церква “Смірна”. У зв’язку з тим, що було багато бажаючих отримати допомогу, прийнято рішення про проведення аналогічного заходу у нашому місті восени 2016 року.

Ковельський міський центр

соціальних служб для сім’ї,

дітей та молоді.

Діти цікаво і змістовно відпочили

За сприяння релігійної громади Ковеля "Смірна" 14 дітей з сімей учасників АТО з 25 липня по 1 серпня відпочивали у дитячому християнському таборі міста Кам'янець-Подільський.!

У Ковелі в приміщенні християнської церкви “Смірна” відбулась благодійна акція “Очна клініка”.

Понад 120 ковельчан скористались професійною допомогою лікаря, з них 81 отримав у подарунок окуляри.

Ковельський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 574

Повідомлення в номер / Миру, добра, благополуччя

12.08.2016

Миру, добра, благополуччя!

Адміністрація ТзОВ «Західмонолітбуд» шле сердечне вітання з нагоди Дня будівельника всім працівникам підприємства.

Хай на Ваше професійне свято

Буде у Вас радості багато.

І здоров’я у житті хай буде,

А за роботу дякують Вам

люди.

Хай буде щастя, гроші,

робота,

А від керівництва хай буде

турбота,

Хай регулярно надходить

зарплата,

І добре все буде – і в будні, і в свята!

Хорошими успіхами у праці славляться трудові колективи МПП "Інвестбуд" та ПП "Злагода", які очолює відомий на Ковельщині ветеран будівельної галузі Василь ВОЛИНЧУК.

Шановні працівники будівельної галузі!

Прийміть найщиріші привітання з нагоди Вашого професійного свята.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 805

Повідомлення в номер / 14 серпня – День працівників ветеринарної медицини

12.08.2016

14 серпня – День працівників ветеринарної медицини

Шановні колеги, дорогі працівники та ветерани ветеринарної медицини району!

Управління Держпродспоживслужби в Ковельському районі щиро вітає Вас з професійним св'ятом – Днем працівника ветеринарної медицини. Приємно усвідомлювати, що люди, які працюють у галузі ветеринарної медицини, віддані своїй професії, для Вас робота – це і покликання, і вічний неспокій, і щоденна копітка праця. Ви охороняєте територію району від занесення збудників інфекційних хвороб тварин, проводите профілактику захворювань, ведете державний нагляд за якістю та безпечністю продукції тваринного і рослинного походження.

Щиро вдячний Вам за сумлінне виконання професійних обов'язків. Нехай благословенними будуть Ваші дороги, нехай завжди супроводжують успіхи, радують друзі, колеги, надихають нові справи, окриляє любов, зігріває родинне тепло.

Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю. Хай усе добре, зроблене з душею і натхненням, повертається до Вас сторицею.

Бажаю Вам, Вашим рідним і близьким міцного здоров'я, щастя, прихильності долі, миру і процвітання, успіхів у здійсненні задуманого.

Зі святом Вас, дорогі наші колеги!

Микола Король,

в.о. начальника управління Держпродспожив-

служби в Ковельському районі.

Управління Держпродспоживслужби в Ковельському районі щиро вітає Вас з професійним св'ятом – Днем працівника ветеринарної медицини.

Шановні працівники ветеринарної медицини!

З нагоди професійного свята найщиріші слова шани і подяки адресуємо всім працівникам ветеринарної медицини нашого краю, які сумлінно виконують свої професійні обов'язки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 837

Повідомлення в номер / Увага: нова рубрика

12.08.2016

Увага:   нова   рубрика!

Розповіді про Ковель і ковельчан

Щодня редакційна пошта "Вістей Ковельщини" багатіє листами читачів або телефонними дзвінками від них. Людей цікавить багато питань, з приводу яких вони хочуть висловити власну думку, почути роз’яснення чи коментар працівників органів місцевої влади, спеціалістів з тієї чи іншої галузі господарства.

З метою ширшого інформування мешканців Ковеля про проблеми міської громади, заходи, які вживає влада для їх розв’язання, а також ковельчан, які роблять свій внесок у соціально-економічний і духовний розвиток міста над Турією, сьогодні редакція започатковує нову рубрику "Розповіді про Ковель і ковельчан". Будемо вдячні, якщо читачі схвально сприймуть ініціативу редакції, а також запропонують нові теми для висвітлення на шпальтах газети.

Ведуча рубрики – знана і шанована на Волині людина Наталія Михайлюк. Пропонуємо першу підготовлену нею статтю про благоустрій лівого берега міського водосховища, з приводу чого у різних засобах масової інформації (та й не тільки) точаться дискусії і спори. Про те, що тут має бути, й інформує пані Наталія.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 586

Повідомлення в номер / Тут буде справді європейське місце відпочинку

12.08.2016

Тут буде справді європейське місце відпочинку

Усі, кому доводилося відпочивати у курортних містах, мали змогу прогулятися набережною. Особливо увечері, коли сідає Сонце, а на морському узбережжі уже не спекотно й не гамірно. Інколи ловиш себе на думці: а чому у нас такого немає? Де у Ковелі відпочити на природі, якщо немає можливості виїхати за місто?

Погодьтеся, що кожен хоча б раз у житті, дивлячись на довжелезну прибережну смугу рідної Турії, замислювався над тим, що було б добре мати гарну рекреаційну зону тут, у себе, а не на далекому морському узбережжі. І не біда, що у нас усього лиш невелика річка.

З початком пляжного сезону відпочиваючі звернули увагу на те, що вздовж лівого берега водосховища розпочато будівельні роботи (на знімку). Через брак інформації більшість собі домислює, хто і що тут може влаштувати? Торік на День міста Ковеля народний депутат Степан Івахів та його благодійний фонд подарували Ковелю сертифікат на два мільйони гривень для будівництва набережної. Благодійники планували зробити її у парку Шевченка між двома мостами (включно з так званим “островом”).

Проте згодом погодились на ініціативу міського голови Олега Кіндера, яку підтримали й ковельчани: облаштувати рекреаційну зону вздовж одного з берегів водосховища. Лівий берег Турії обраний не випадково – це один з найбільш густонаселених мікрорайонів міста з багатоповерховою забудовою. Крім того, сюди приходять відпочивати й мешканці "Ковельсільмашу". А це сотні людей.

Проект майбутньої набережної вражає своїми масштабами і обіцяє бути небаченим досі на Волині справді європейським місцем відпочинку. Територія умовно буде поділена на сектори. У секторі відпочинку розміститься пляжна зона орієнтовно на 800 осіб, з кабінками для перевдягання, сходами до води та визначеною акваторією для купання в Турії. Тут же, заради безпеки відпочиваючих, розташують рятувальні вежі та медичні пункти.

Шанувальники активного відпочинку зможуть проводити свій час у спортивному секторі набережної: на майданчиках для пляжного футболу та волейболу чи в гімнастичному містечку.

Подбали проектанти і про найменших ковельчан. Для них облаштують окремий сектор з дитячими майданчиками. Важливим елементом комфортного відпочинку стане сектор інфраструктури, до якого увійдуть тимчасові місця для паркування автотранспорту, майданчик для літнього кафе з альтанками, вбиральня. Також планується на період сезону літнього відпочинку розмістити тут заклади харчування та атракціони.

Офіційні джерела стверджують, що роботи з благоустрою набережної розпочато за участю небайдужих ковельчан у "День довкілля" та продовжені місцевими комунальниками за кошти міського бюджету. І тривають вони уже понад два місяці. Наразі очищено прибережну смугу від сміття та чагарників, укріплюються берегові відкоси, сплановано рельєф та розпочаті роботи з мощення пішохідної доріжки бруківкою. На усе це використано близько 300 тис. грн.

І це ще не все. Влада міста планує й надалі залучати бюджетні кошти до робіт з влаштування зони відпочинку. На черзі після влаштування бруківки – встановлення ліхтарів зовнішнього освітлення, лавок для відпочинку, а для місцевих рибалок “бонус” – пірси для швартування човнів.

На жаль, міський бюджет Ковеля має обмежені ресурси, і втілити в життя ідеї розвитку рекреаційних зон, зокрема й набережної, досить складно. Тому прохання до ковельчан з розумінням віднестись до не надто швидких темпів реалізації цього проекту, адже мета його – не передвиборна піар-акція, а створення об'єкта, який стане окрасою і потенційною туристичною принадою міста Ковеля.

Окрім того, що біля водосховища відпочиватимуть ковельчани, ця територія має ще й інше важливе значення, адже поблизу – спортивна установа. У Ковелі щороку відбувається ряд змагань з веслування на байдарках і каное не лише місцевого, а й всеукраїнського та міжнародного рівнів. Тому привабливість міста, його благоустрій та розвиток інфраструктури значною мірою впливають на імідж Ковеля в Україні та за кордоном, а також сприяють популяризації цього виду спорту.

До речі, веслувальна школа (в недалекому минулому ДЮСШ №2 "Ніка-Сільмаш") за безпосередньої підтримки міської влади та завдяки фінансуванню з міського бюджету цього року отримала новий поштовх для свого розвитку, ставши відділенням Ковельської комплексної дитячо-юнацької спортивної школи. Пішохідний доступ до рекреаційної зони буде саме зі сторони веслувальної бази.

Проїжджа частина вздовж водосховища з виходом на вул. 40 років Перемоги лише запроектована. Добиратися автотранспортом відпочиваючі зможуть зі сторони Володимирської від церкви Великомучениці Світлани (вул. 40 років Перемоги) до водосховища, де буде облаштована парковка для автотранспорту.

Що б не казали скептики, Ковель потрохи змінюється, розбудовується. А в нинішній непростій політичній та економічній ситуації будь-які позитивні зміни в місті мають важливе значення для його мешканців. А нам, в переважній більшості простим споглядачам, чи, як кажуть, пересічним ковельчанам, варто з повагою ставитись до речей, зроблених для нашого з вами блага, бути вдячними тим, хто створює комфорт та дбає про хороші умови нашого дозвілля.

Наталія Михайлюк.

Наталія Михайлюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 822

Повідомлення в номер / Її професія – військовослужбовець

12.08.2016

Її професія – військовослужбовець

10 років викладацького стажу. У звичайній сільській школі вчила дітей не лише математики, а й вірності Батьківщині. Цій жінці вистачило любові і на чужих дітей, і на своїх, і на кардинально нову справу – військову. Мати трьох дітей – Тетяна ТУРЧАК у розмові зі мною розповіла, чому замість вчителювання опинилася на військових навчаннях.

– Пані Тетяно, розкажіть де проходило Ваше навчання і чому ось так школу замінили військовою справою?

– У військкомат я прийшла державним службовцем. Попрацювала тут рік. Побачила переваги контракту, й вирішила пройти навчання за обраною спеціальністю. На навчання я потрапила у 190-й військовий навчальний центр у селі Гуйва, що поблизу Житомира. Усіх, хто іде на військову службу за контрактом, держава зобов'язує отримати необхідні знання у навчальних центрах.

Раніше було так, що колишні АТО-шники, що вже мають посвідчення учасників бойових дій, які хочуть служити, але вже за контрактом, повинні були потрапити до таких навчальних центрів. А зараз сюди приходять тільки ті, що раніше не служили. Тобто звичайні цивільні стають військовими.

Це – наче армія, тільки в скороченому об'ємі. Вивчаєш статут, вчишся володіти зброєю. Після закінчення навчання та складання іспиту усі отримують направлення в конкретну військову частину для проходження служби на визначений термін.

Сама я за освітою – вчитель. Склалося так, що школу змінила на військову справу. Побачила переваги контракту, а це соціальні гарантії (відпустка 30 днів, до того ж "оздоровчі" виплачуються, і заробітна плата для нашого міста непогана, зручний робочий графік, лікування якісне).

– Розкажіть трохи про навчання, як це відбувалося і чому новому Ви навчилися?

– Загалом, навчання тривали два місяці. Спочатку було загальновійськове навчання. Вчили нас марширувати, ходили на стрільбу, запам'ятовували статути та як правильно віддавати військові вітання. Згодом, коли було складено присягу, нас поділили і вчили за спеціалізацією.

До складу нашої роти входило 60 людей, 40 з яких – жінки. Це люди з різних регіонів, можна сказати, що з усієї України. Люди різних соціальних статусів, з різними потребами та вимогами, яких поселили разом та надали усім однакові умови проживання. Але не дивлячись на це, усі змінювалися, і мирилися з тим, що є. Дуже багато було жінок з Донецької та Луганської областей, з територій, де проходять бойові дії. А ось з Волинської області була лише я одна.

Уклавши контракт з навчальним центром, отримала завдання прибути сюди для проходження подальшої служби за місцем проживання. На навчаннях я відкрила для себе іншу спеціальність. Моя нова професія – молодший спеціаліст служби захисту інформації. Коротко – кодувальник. Раніше я цього не знала, і вона мені була не знайома зовсім.

Ця робота пов'язана із закодовуванням та розкодовуванням чогось, наприклад, – телеграм. Але основна моя мета – оберігати державну таємницю. Скажу, що для отримання відповідних знань в Україні є лише один такий навчальний центр, тобто я не мала змоги обирати між містами, що ближче до дому.

Було важко, адже усе повністю нове і так далеко від домівки. Майже не було вихідних, лише двічі виходили до міста. Все було дуже дисципліновано. Всі, як один дотримувалися вимог Статуту. Скрізь ходили колонами. Ідемо в магазин – теж колонами. Навіть по території одному ходити не можна, тільки кілька чоловік групуються і колоною ідуть.

– Ви мама трьох дітей. Як Вам вистачає часу і на роботу, і на дітей, і на себе? Чи не складно Вам?

– Звичайно, що дуже стомлююсь. Часом хочеться справді добре відпочити. Перевага в тому, що фізично я не працюю, а працюю головою і руками. Однак все одно до вечора ой як стомлюєшся! Влітку добре. А ось з першого вересня, коли розпочнеться у дітей навчання, буде трохи важкувато. Але робочий графік (а працюю я до 17 години) дозволяє приділити час усім. Головне – бажання, а встигнути можна все!

Тетяна БЕРЕГА

На знімку: військовослужбовець-контрактниця Тетяна ТУРЧАК.

Фото автора.

Тетяна БЕРЕГА.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 4041