Повідомлення в номер / На поворотах долі

01.03.2017

На поворотах долі

Вкотре переконуюся: доля кожної людини – це неповторна, виняткова історія. Одного разу під час тривалої автобусної подорожі зі столиці до Львова я розговорилася із сусідкою. Неймовірна історія життя пані Наталі справді вразила.

Наталя народилася на Волині, вищу освіту здобувала у Львові. Старанна дівчина легко опановувала науку, була активісткою. А ще була дуже гарною, веселою, відкритою, тож мала чимало залицяльників. Та найбільше припав до душі юнці кароокий одногрупник Андрій. Після закінчення інституту, закохані одружилися, жили у Львові, працювали на хороших роботах.

Однак недовго тривало щастя – в сім'ї трапилася біда. Якось Наталка, повертаючись ввечері з роботи, потрапила під колеса автомобіля. Ушкодження були не важкі, одужала швидко, та все ж біль залишився на все життя – лікарі повідомили, що в результаті травми у Наталки ніколи не буде дітей.

Після цієї звістки Андрій дуже змінився. Ні, він і заспокоював, і підтримував молоду дружину, але в очах стояли такі туга і печаль! А Наталя, хоч її серце розбивалося на тисячі дрібних уламків, намагалася не демонструвати чоловіку своїх страждань. Та й нарікала у біді лише на себе: у той нещасливий вечір, заклопотана думками про новий проект на роботі, просто вискочила під колеса автівки поза пішохідним переходом. Водій намагався уникнути зіткнення, але так, видно, розпорядилася доля.

Минали роки. Життя сім'ї не складалося. Жили, наче чужі. Не раз Наталка думала про розлучення – хотіла відпустити чоловіка, але дуже кохала його і не могла зважитися на такий крок. А з часом дізналася, що в Андрія є донечка з іншою жінкою.

Якось подруга Оксана з Львівщини, з якою товаришували ще з інституту, запросила жінку разом відпочити в одній із карпатських оздоровниць. Під час відпочинку Оксана часто розповідала Наталі про свого колегу, у якого кілька років тому померла дружина.

– Залишився, бідолашний, з двома дітками. Добрий, роботящий, гарний фахівець, порядний чоловік. Непросто йому, звичайно, з дітьми, та й молодий ще, яка ж сім'я без берегині домашнього вогнища? Давай познайомлю вас, – запропонувала Оксана Наталці. – Ну, скільки ще мучитися будеш з Андрієм? У нього й сім'я інша вже є, але не хоче тебе засмучувати, то й живете досі разом.

Наталка спочатку відмовлялася, та все ж з Юрієм вони познайомилися. Хоча, виявилося, що знають один одного давно: саме під машину Юрія вона потрапила того вечора. Він тоді і в лікарню приходив, гроші пропонував на лікування, але не брала нічого: справді, не його вина була.

Незадовго й одружилися Наталя та Юрій. З Андрієм розлучилися без образ та скандалів.

Діти Юрія – семикласник Назар і п'ятирічна Соломійка стали для Наталі рідними. Якою ж щасливою була вона, коли вела донечку в перший клас, коли стояла поруч з випускником-синочком!

Сьогодні Назар та Соломійка уже дорослі, мають власні сім'ї. Живуть неподалік від батьків, дбають про них і в усьому допомагають.

А Наталя з Юрієм тішаться своїми дітьми, онуками, яких мають четверо, та не уявляють життя один без одного.

Юлія ЛИТВИНЮК.

Юлія ЛИТВИНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 800

Повідомлення в номер / Загляньмо в глибину студентської душі

01.03.2017

Загляньмо в глибину студентської душі

І як би не пишалися своєю престижністю студенти вишів (прошу не ображатися), а наші студенти нічим не поступаються університетським. Це підтверджується позитивною оцінкою роботодавців тих випускників, які стали молодими спеціалістами. Студенти коледжу на університетських факультетах впевнено їдуть на "білому коні" знань попереду інших.

На багатьох незабутніх творчих зустрічах я не раз потрапляв під перехресний вогонь запитань культурного, соціального, політичного і навіть душевного характеру, на які відповісти було непросто. Більше того, ці зустрічі згодом втілилися в літературно-творчий альманах "Люблю цей світ", який гарно вписався в програму коледжу "Література рідного краю".

Довго вагався, але, нарешті, зважився на окремі запитання відповісти, розраховуючи на те, що мої думки, можливо, будуть корисними для інших студентів і, зрештою, – для учнів старших класів загальноосвітніх шкіл.

Тож відчинімо "комірку" юної душі і впустімо розсипи думок, так би мовити, від сивини, що фарбувалася десятками років в лабіринтах складного й часом заплутаного життя.

– Чи відчували Ви, що Ваша мати розчаровувалася у Вас через допущені помилки і промахи?

– Чи розчаровувалась мною рідна

мати

Через гріховні вчинки на шляху

життя?

Не може матір навіть в думці мати

Зневіри в дітях і сповідатись

каяттям.

Сичали фарисеї. Глумилися над

Сином.

Із ними – прокуратори, законники

та іудеї.

Він і Вона – одне єство

нерозділиме,

Ісуса розпинали – розпинали

й серце в неї.

Ні! Ні! Відкинь всі сумніви –

ти Мати:

Лиш самопожертва в ім'я дітей

буде сіяти!

– Для успіху потрібні талант і природне обдарування чи достатньо праці в поті чола?

– Нема безталанних – усі

обдаровані!

Лишень розпізнати, талант твій

у чому?

Усе, що Всевишнім

тобі подаровано,

Примножуй, працюй і навчайсь

без утоми.

Без праці не виростуть крила

орлині.

Не будеш навчатись – єства

пустота,

Бо так вже ведеться одвіку й донині:

Без праці й знання талант

– сирота.

– Чи хотіли б Ви провести старість у ситій благополучній Європі?

– Манить достатком пузата Європа.

Незатишно й бідно в моїй Україні.

Хай грози і бурі – не стану я збоку:

Тут хрест мій і доля, повітря

й родина.

В обіймах з бідою я бідним і босим

Стернею колючою йшов

до вершини.

Коса колискову співала в покосах –

Ну як я сьогодні цю країну покину?

Квітуча, співуча і помислом чиста,

Безмежно багата і обрана Богом.

Нехай серце заплаче, зневірою

гнітить,

Я з Нею навіки – святиться дорога.

– Який літературний жанр, на Вашу думку, якнайкраще відповідає сьогоднішньому суспільно-політичному життю?

– Політика – це сатира і критика.

Це – детектив, гумор

і публіцистика.

Це – повія, спокуса і містика,

Це – соло маестро з народним

оркестром

Під бурхливий партійний заспів.

– Чи не втрачали Ви довіри до близьких Вам людей?

– Довіра до людини – як у неї

вірити?

Судити теж не людське – Боже

ремесло.

Душі спитай: ти можеш

їй довіритись,

Чи справедливістю наповнене твоє

єство?

Як маєш сумнів – тоді нема довір'я.

Звіряй навколо вся і все, і себе

перевір.

Лиш не забудь: у Господа є вища

міра –

Без віри і довір'я не буває друга

й миру.

– Які твори Ви порадили б читати молоді?

– Немає ліків від усіх хвороб,

Немає всеосягаючої книги

на Землі,

Лиш пам'ятай: людини не було б,

Якби ми не читали, а ходили в млі.

Коли людина молода та юна –

В душі романтика з пригодами

буяє.

У віці зрілому, із мудрості

відлунням

Історія, кохання, драми в сітях

пеленають.

Але для всіх є книга книг – Святе

письмо:

Звідти бери зернини істин

від Христа.

Посій із вірою – зів'яне

сатанинське ремесло,

І проросте Любові вічна,

життєдайная краса.

– Кохання у житті буває лише раз? Чи можна ще зуміти покохати?

– Кохання!.. Це тайна за семи

початями,

Таке солодке, миле і просте:

Скупаєшся в цілунках і

не знатимеш,

Що був в раю, де щастя з радістю

цвіте.

Так, можна закохатися, й не раз –

Гарцюють пристрасті і біситься

спокуса.

Та знай: тоді лиш плодоносить сад,

Коли кохання – це праця (!) й сила

духу.

Не легковаж, запам’ятай урок:

В коханні зрада – це до прірви

крок.

А ось бліц-відповіді на окремі запитання:

– Ви вважаєте себе щасливою людиною?

– Попри всі випробування – так!

– Чому, маючи технічну освіту, Ви "перекинулися" в літературу?

– Спроба самореалізації свого єства в інших вимірах буття – це рух до вдосконалення свого "я".

– Чому Ви поїхали в Ізраїль на Святу Землю?

– Вклонитися святим місцям і подякувати Пресвятій Богородиці і Господу нашому Ісусу Христу за спасіння сина (після автокатастрофи).

– Чому збірка поезій названа "Цілющий попіл"?

– З вогню добра і любові завжди лишається попіл, який є цілющим – навіть для ворогів.

– Який фактор впливу на Вашу творчість найголовніший?

– Саме життя з його незбагненними сюжетами.

– Чому Ви хотіли б навчити читачів?

– Життя – це безперервний ланцюг, в якому чергуються ланки: вчитись – працювати, вчитись – працювати і знову – вчитись. Так – до кінця життя.

– Ви хочете дорости до величі світових митців чи просто позбутися звичності та буденності життя?

– Хто не мріє стати генералом? Але головне – в сіре і буденне життя потрібно вносити мажорні нотки. І, нарешті, в хмарах проблем та негараздів знайти промені Сонця та іскринки щастя.

Ось така склалася розмова. Ти відчуваєш, шановний читачу, яка чиста, філософська, заквітчана у мрії, юна студентська душа?

Вслухайся у мелодію студентських душ, і ти переконаєшся, що юнь – це майбутнє України, її птаха щастя.

А Тетяні Селівончик, директору коледжу, та її вірним сподвижникам – шана і подяка за те, що виховний процес спрямований у правильне русло.

Щасти всім!

Анатолій СЕМЕНЮК,

член НСЖУ, член Ліги українських

письменників ім. Павла Чубинського, голова

краєзнавчої організації Ковельщини.

Одним із елітних закладів Волині і Ковельщини по праву вважається промислово-економічний коледж ЛНТУ. Тут концентрується технічно-економічний та інтелектуальний потенціал міста. І як би не пишалися своєю престижністю студенти вишів (прошу не ображатися), а наші студенти нічим не поступаються університетським.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 593

Повідомлення в номер / Моя дорога птаха

01.03.2017

Моя дорога птаха

Захід підготували студенти-випускники групи 479 спеціальності "Обслуговування програмних систем і комплексів" (керівник Жанна Кривош) разом з бібліотекою (завідуюча Неля Телючик).

"Нелегкі часи нині в Україні, на Сході продовжується війна. Просто любити свою рідну Україну мало – треба бути її вірним патріотом. Таким патріотом, ми вважаємо, був Кузьма Скрябін. Тому з нагоди річниці загибелі Андрія Кузьменка цей захід ми присвячуємо його світлій Пам'яті", – такими словами розпочали захід ведучі Олександр Жигаревич та Богдана Бренькач.

Посеред читального залу – імпровізована сцена: стілець, на якому стоїть гітара з обірваною струною, опущений донизу мікрофон як символи недописаних та недоспіваних Кузьмою пісень. На стіні – великий портрет Андрія.

На екрані – могила Кузьми, багато квітів… Хвилина мовчання…

Ведучі запалюють свічку Пам'яті улюбленому співаку і розпочинають розповідь про дитячі та юнацькі роки Андрія, навчання в медичному інституті, службу в армії та про його особливе захоплення музикою. Вся розповідь супроводжується відеороликами на екрані, які професійно змонтував Костянтин Сидорук, майбутній програміст.

Далі розповідь продовжують Каріна Гордій та Павло Антоненко. Вони наголошують, що юнак вивчився на лікаря, але в житті перемогла музика, любов до якої прищепила мама Ольга Михайлівна.

Група Андрія Кузьменка "Скрябін" засвітилася свого часу яскравою зіркою на українському музичному небосхилі. Склад групи змінювався, єдиним постійним учасником колективу від часу його заснування і до своєї смерті залишався Кузьма Скрябін – гуру та натхненник групи.

"Музика Кузьми має своє "обличчя", – продовжували розповідати студенти Сергій Кравчик та Андрій Денисюк.

Пісню "Птахи" вважають програмною у житті Кузьми. Її під гітару виконав Вадим Колотюк.

А пісня "Мам" розкрила стосунки Кузьми з батьками, особливо з мамою, для якої він був люблячим сином, чоловіком і батьком. Зал плакав, коли на екрані демонструвався кліп пісні.

Потім слухали попурі пісень гурту Кузьми, які стали хітами: "Спи собі сама", "Старі фотографії", "Хлопці-олігархи" та "Маршрутка", які співав гурт коледжу "Факторіел".

Постійна учасниця бібліотечних заходів Людмила Градюк наголосила на головній цінності життя й творчості Кузьми, якою є правда.

Про Кузьму багато говорили – хто добре, а хто зле, тому відповіддю для всіх стало його звернення "Я не тримаю на вас зла". Читав цей вірш Олександр Суднік.

Студенти оформили музичну виставку на стіні читального залу, яку виготовили у вигляді великого скрипічного ключа (з використаних дисків) та нотного стану, на якому розмістили власноруч виготовлені альбоми та сингли Кузьми та його фотографії.

Андрій – магніт, люди до нього тягнулися. Він був людиною з великим серцем. Людиною небайдужою, але людиною, яка не любила говорити про те, що він робить.

Дуже багато Кузьма допомагав дитячим будинкам. І цього ніколи не афішував. Діти-сироти – це те, що йому завжди боліло. Він навіть написав казку для дітей "Тарасик, тролейбус і Святий Миколай". Коли Володимир Семенюк читав казку, зал слухав, затамувавши подих.

Головна тема розповіді про Кузьму – це його патріотизм. Сказати, що Кузьма – патріот, майже нічого не сказати. Він практично був душею України. Коли почалася війна, Андрій дуже переживав за країну. Багато людей звертались до нього за підтримкою, і він нікому не відмовляв. На рахунку Андрія – допомога військовим АТО. Двох молодих хлопців, яких війна посадила в інвалідні візки, приймав у себе вдома, доглядав за ними.

"Благодійність закінчується там, де починаються камери", – це фраза Андрія Кузьменка, яка свідчить про його скромність. Переживання співака, звісно, відображались у творчості. Він називав речі своїми іменами, привертаючи до себе все більше і більше прихильників.

Юрій Вегерич виконав пісню Кузьми Скрябіна "Сам собі країна" у музичному супроводі Володимира Тищука. Далі на екрані демонстрували кліпи пісень "Пане президенте", яка з'явилася за кілька днів до загибелі Кузьми, та "Сука-війна" у виконанні автора.

2 лютого 2015 року Кузьми Скрябіна не стало. І знову на екрані – кадр за кадром: прощання з Кузьмою у Львові в Преображенській церкві, похорони, цвинтар…

Перед проведенням заходу група 479 зі своїми наставниками побували на місці поховання Андрія Скрябіна у селі Брюховичах Львівської області, де залишила запис у книзі Пам'яті.

…Гасне світло в залі. На сцену виходить Володимир Серветник і цитує реп пісні "Сліди" з альбому Кузьми "Добряк", і знову – "мороз" по шкірі…

Непоправна втрата, тільки диски, які ми слухаємо тепер, розказують про все, що Кузьма хотів змінити в Україні своїми піснями, своїми інтерв'ю.

Він любив людей, виступав на фестивалях, корпоративах, весіллях, де він був свій, де з ним були свої, і це давало Андрію сили їздити по цій країні, і де словом, а де ділом пробувати змінити свою землю на краще. Але тільки страшна подія – смерть – розкрила всі його тексти, всі слова до рідних людей.

Вадим Сакидон вклав всю душу в пісню "Нас кинули", виконавши її у супроводі гурту.

"Чому ми слухаємо якісь завуальовані тексти, ритмічно проспівані зі сцени, сприймаємо бажане за дійсне? А крик душі, справжній, почули тільки зараз? Прокинулися? Не поринайте знову в сон – летаргію"! – звернулися до залу ведучі під кінець заходу.

Коли літературно-музичний ноктюрн "Моя дорога птаха" добіг кінця, в читальному залі стояла абсолютна тиша, жодна людина не піднялася з місця. Тому, на прохання присутніх, музичний гурт коледжу "Факторіел" ще співав улюблені пісні шанувальників творчості Андрія Кузьменка.

Організатори заходу щиро дякують членам гурту, а саме Вадиму Колотюку, Владиславу Голечку, Вадиму Сакидону, Ірині Домнюк, Діані Савчук та музичному керівнику Ігорю Ілюшику за підтримку та участь у вшануванні світлої пам'яті Кузьми Скрябіна.

Директор коледжу Тетяна Селівончик зазначила, що на таких заходах не прийнято вести обговорення, але й мовчати не маємо права. Андрій живе в своїх піснях, концертах, інтерв'ю, у своїх книжках, у цілій багатій спадщині справ, які залишив після себе.

Заступник директора з виховної роботи Олена Шульган подякувала за високий професіоналізм завідуючій бібліотекою Нелі Телючик та викладачу інформатики Жанні Кривош, які організували та провели захід, а також студентам-випускникам групи 479 за їхні добрі серця та чітку громадянську позицію, готовність бути такими ж вірними патріотами рідної України, як Кузьма Скрябін.

Людмила БОРИСЮК,

методист Ковельського промислово-економічного коледжу.

НА ЗНІМКАХ: учасники заходу; студенти на могилі Кузьми Скрябіна у селі Брюховичах.

Фото з архіву коледжу.

Нещодавно в читальному залі бібліотеки промислово-економічного коледжу Луцького НТУ відбувся літературно-музичий ноктюрн, створений на основі презентації нових книг про Кузьму Скрябіна "Моя дорога птаха", які написала мама Андрія Кузьменка. Захід підготували студенти-випускники групи 479 спеціальності "Обслуговування програмних систем і комплексів" (керівник Жанна Кривош) разом з бібліотекою (завідуюча Неля Телючик).

Людмила БОРИСЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2824

Повідомлення в номер / Хоч пісне, зате смачне

01.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна

Хоч пісне,

зате смачне!

Хоч пісне, зате смачне!

Незабаром – початок Великого посту перед Великоднем. Він розпочнеться 27 лютого і триватиме аж до 15 квітня. В цей час ті, хто його буде суворо дотримуватися, обмежуватимуть себе в їжі, вчинках та помислах. Церква для вагітних, хворих та людей похилого віку робить виняток. А кому здоров'я дозволяє це робити, тому – вперед!

Підготувала Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 757

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

01.03.2017 Романюк Аліна Петрівна

Від четверга

до четверга

Від четверга до четверга

24 лютого - 2 березня

У прикмети вір, але й перевір

Якщо 27 лютого (на Кирила) день погожий – літо буде гарне, але морози триватимуть.

Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 743

Повідомлення в номер / Гороскоп з 27 лютого по 5 березня

01.03.2017

Гороскоп

з 27 лютого по 5 березня

Гороскоп з 27 лютого по 5 березня

Овен. Вам у всьому щаститиме, так що можете братися за найскладніші справи. Не шкодуйте часу на спілкування з людьми, у яких можна перейняти цінний досвід.

Телець. Перша половина тижня буде доволі напруженою. Але, незважаючи на всі труднощі і хвилювання, ви досягнете свого і відмінно впораєтеся з усіма справами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 538

Повідомлення в номер / Повідомлення

27.02.2017

Про проведення національного податкового форуму для платників податків на тему:«Трансфертне ціноутворення та податок на прибуток»

Дата проведення: 2 березня 2017 р.

Місце проведення: м. Львів.

Початок семінару: 10.00 год. (початок реєстрації з 09 ³⁰), початок реєстрації з 09.30.

За більш детальною інформацією звертайтесь за адресою: http://www.visnuk.com.ua/forum/

А. П. АНТОНЮК,

заступник начальника інспекції.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 583

Повідомлення в номер / Гороскоп з 20 по 26 лютого

17.02.2017

Гороскоп

з 20 по 26 лютого

Гороскоп з 20 по 26 лютого

Овен. Вдасться реалізувати всі лідерськi ідеї. Багато що перейде з розряду бажаного в розряд можливого, на роботi чекайте успiшних проектiв i, вiдповiдно, прибуткiв.

Телець. Невдовзi ситуацiя змiниться на краще. Сприятливо вирiшаться усі проблеми, покращаться стосунки з рідними та близькими. Дiти стануть вашою надійною опорою.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 729

Повідомлення в номер / Зима "розгулялася" не на жарт:

10.02.2017 Данилюк Мирослав Сергійович

Цьогорічна зима "розгулялася" не на жарт: усім нам щодня дошкуляють сильні морози, снігопади і заметілі. Як обіцяють синоптики, холодна погода утримуватиметься й надалі.

В цих умовах непросто працювати трудівникам ПТМ "Ковельтепло" (директор Володимир Бойко), обов'язок яких – забезпечувати теплом і гарячою водою помешкання ковельчан. Із своїми завданнями теплоенергетики успішно справляються.

НА ЗНІМКУ: працівники котельні, яка розміщена по вулиці Володимирській, 85, Олександр ЗІНОВ'ЄВ – слюсар котельного обладнання, Анатолій ГЛУЩУК – слюсар по обслуговуванню котельні, Федір НАКОНЕЧНИЙ – оператор котельні.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Цьогорічна зима "розгулялася" не на жарт: усім нам щодня дошкуляють сильні морози, снігопади і заметілі. Як обіцяють синоптики, холодна погода утримуватиметься й надалі. В цих умовах непросто працювати трудівникам ПТМ "Ковельтепло" (директор Володимир Бойко), обов'язок яких – забезпечувати теплом і гарячою водою помешкання ковельчан. Із своїми завданнями теплоенергетики успішно справляються.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 852

Повідомлення в номер / 15 лютого — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

10.02.2017

15 лютого — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Шановні ковельчани! Дорогі земляки!

15 лютого виповнюється 28 років з часу виведення військ колишнього Радянського Союзу з Республіки Афганістан. В цей день ми висловлюємо глибоку вдячність усім, хто чесно і мужньо виконував військову присягу в "гарячих точках" планети. Ми схиляємось в скорботі за тими, хто не повернувся з далеких країв додому.

Серед них наші земляки – Юрій Шевченко, Володимир Жук, Анатолій Глушков, Олександр Сметюх, Олег Матіжев.

Вічна пам'ять про них завжди буде жити в наших серцях. Низький уклін рідним, у яких війна відібрала близьких їм людей!

Куди б не закидала доля українців, яким довелося брати участь у миротворчих операціях, вони завжди чесно і віддано несли службу. За хоробрість, високий професіоналізм, надійність і благородство завоювали щиру подяку багатьох народів та примножили авторитет України, як країни-миротворця.

Сьогодні, на жаль, "гарячою" точкою стала наша країна. Ми захищаємо інтереси своєї держави, її територіальну цілісність, демонструючи всьому світові нескореність агресору, приклади мужності і вірності громадянському обов'язку.

Серед тих, хто відстоює незалежність рідної землі, чимало колишніх воїнів-“афганців”, які є прикладом згуртованості, справжнього чоловічого братерства. Події останніх років вкотре довели, що “афганці” – це велика сила. Ви прагнете змін у своїй державі, вболіваєте за майбутнє свого народу і готові до рішучих дій задля досягнення мети.

Дорогі друзі! Майже через три десятиліття після закінчення тієї неправедної війни Ви пам'ятаєте загиблих товаришів, не залишаєте без своєї уваги їх сім'ї. Осередком Вашої взаємопідтримки у Ковелі стала й міськрайонна організація воїнів-“афганців”, яку очолює Микола Савосюк. Це одна з найдієвіших громадських організацій нашого міста. Спасибі за Ваші роботу, відданість справі та активну життєву позицію.

Нині нас усіх об'єднує одне спільне бажання – щоб на нашій землі запанував мир. Щоб не проливалася кров, аби дружини, матері і батьки не оплакували загиблих чоловіків і синів, щоб діти не залишалися сиротами.

Від щирого серця бажаю Вам реалізації всіх мрій і задумів, довгого та щасливого життєвого шляху, міцного здоров'я, доброї долі для Вас, Ваших родин і України.

Честь Вам і слава!

З повагою —

Олег КІНДЕР,

міський голова.

Виповнюється 28 років з часу виведення військ колишнього Радянського Союзу з Республіки Афганістан. В цей день ми висловлюємо глибоку вдячність усім, хто чесно і мужньо виконував військову присягу в "гарячих точках" планети. Ми схиляємось в скорботі за тими, хто не повернувся з далеких країв додому.

Були, є і будемо з народом!

Дорогі бойові друзі! Шановні родини загиблих воїнів!

Від імені Ковельської міськрайонної організації ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) щиро вітаємо бойових побратимів, сім'ї загиблих наших товаришів з 28-ою річницею виведення радянських військ з Афганістану і Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Шураві

Вогнем-свинцем Афганської пустелі

Пекельні жахи-спомини зійшли...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2439