Повідомлення в номер / Новини України

10.02.2017

Новини України

Новий голова Національної поліції Сергій Князєв пообіцяв, що за його керівництва поліція впорається з усіма внутрішніми й зовнішніми викликами, які стоять нині перед Україною. Про це він заявив, виступаючи на засіданні уряду в середу, повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Переконаний, що ми впораємося з тими викликами сьогодення, які поставили перед нами і внутрішній, і зовнішній агресор", – сказав Князєв.

Він переконує, що основним завданням для нього, як очільника Нацполіції, стане "непримиренна боротьба зі злочинністю та продовження реформ".

"Ми (поліція – ред.) повинні показати результат, за який не буде соромно перед громадянами нашої держави, вони потім подякують або скажуть "Ні!". На вулицях має запанувати спокій. Українці повинні відчувати себе у безпеці у власних оселях", – наголосив новопризначений голова Нацполіції.

Як повідомляв Укрінформ, раніше на засіданні уряду в середу Кабінет міністрів України призначив генерала поліції Сергія Князєва головою Національної поліції України.

Вчора о 6-ій ранку у власному кабінеті загинув терорист "ДНР" Михайло Товстих, відомий за позивним "Гіві". Не забарилася і реакція соцмереж.

Хтось згадав свої старі пости про те, що Гіві неодмінно "приберуть". Деякі українці писали, що дарма Товстих боявся ліфтів, натякаючи на смерть Мотороли. Актуальною цього дня стала інтермедія "Політ джмеля" Римського-Корсакова: такий собі привіт від вогнемета "Джміль", з якого і вбили Гіві. Однак майже усі впевнені, що така доля була неминучою для Гіві, більше того – цілком заслуженою.

За добу внаслідок бойових дій на Сході України жоден з українських військовослужбовців не загинув, проте шестеро військових були поранені та травмовані. Про це на брифінгу в середу сказав речник Міністерства оборони України з питань АТО Олександр Мотузяник.

"За минулу добу, внаслідок бойових дій, жоден з українських військовослужбовців не загинув, проте шестеро військових зазнали поранень і бойових травмувань", – сказав Мотузяник.

Голова Верховної Ради Андрій Парубій достроково закрив вчора пленарне засідання парламенту через низьку явку депутатів.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, після 30-хвилинної перерви Парубій оголосив про проведення в сесійній залі рейтингового голосування для того, аби визначити реальну кількість депутатів в залі. Перша спроба рейтингового голосування засвідчила 156 депутатів.

"Принижуватися, закликати в зал... зайти повинні голови фракцій", – сказав він, зазначивши, що результати цього голосування будуть опубліковані в парламентській газеті "Голос України".

За словами Парубія, відсутність більшості депутатів – це зневага до всіх тих, хто працює в сесійній залі.

Парубій оголосив вдруге рейтингове голосування, яке засвідчило наявність 198 депутатів. За його словами, при такій ситуації не можна ставити питання про розгляд проекту постанови щодо проведення парламентських слухань на тему соціального захисту учасників АТО, Революції Гідності і членів їх родин.

У зв'язку з цим спікер закрив пленарне засідання. Наступне відбудеться у четвер о 10-й.

Учасники торгової блокади окупованих регіонів Донбасу встановили у середу другий намет на редуті в Бахмуті. Про це повідомляє штаб блокади торгівлі з окупованими територіями на сторінці у Фейсбуці.

“8 лютого учасники блокади встановили другий намет на редуті в Бахмуті. На редут прибули нові добровольці, які готові докласти максимум зусиль, щоб припинити торгівлю з окупантами”, – зазначається в повідомленні.

Ветерани АТО наголошують, що блокаду припинено не буде.

“Як ви бачите, всі заяви в ЗМІ, що блокаду припинено, що відсутня підтримка суспільства, – це відверта дезінформація”, – наголошують активісти.

Як повідомляв Укрінформ, 25 січня ветерани АТО заблокували ділянку залізниці Луганськ-Попасна в рамках торгової блокади окупованих регіонів Донбасу. Внаслідок цих дій було заблоковано рух 12 поїздів із загальною кількістю 700 вагонів. 26 січня ветерани АТО заблокували вузлову станцію “Світланове” в Луганській області.

Укрінформ.

Новий голова Національної поліції Сергій Князєв пообіцяв...

У власному кабінеті загинув терорист "ДНР" Михайло Товстих, відомий за позивним "Гіві"...

Внаслідок бойових дій на Сході України...

Голова Верховної Ради Андрій Парубій достроково закрив пленарне засідання парламенту....

Учасники торгової блокади окупованих регіонів Донбасу встановили у середу другий намет на редуті в Бахмуті...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 823

Повідомлення в номер / Чи потрібні Україні Восьме березня і Перше травня

10.02.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Чи потрібні Україні Восьме березня

і Перше травня?

Чи потрібні Україні Восьме березня і Перше травня?

Українцям можуть скасувати вихідні на 8 березня і травневі свята. У Верховній Раді має з’явитися законопроект "Про державні та інші свята, пам'ятні дати та скорботні дні України". Таке пропонує Український інститут національної пам'яті в особі його очільника В. В'ятровича, ряд народних депутатів Верховної Ради.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 961

Повідомлення в номер / Зимові рибальські "посиденьки"

10.02.2017

Зимові рибальські "посиденьки"

Щороку Ковельська міськрайонна організація Українського товариства мисливців та рибалок влаштовує змагання з рибної ловлі з-під льоду на мормишку. Ось і 4 лютого ц. р. у цікавих змаганнях взяли участь 23 бажаючих позмагатись у майстерності вилову риби.

Риболовля – це спорт, що поєднується з активним відпочинком, неабияким азартом та пропагує здоровий спосіб життя. Це – змагання на знання тонкощів поведінки жителів водойм і навиків ловити рибу в різних умовах.

Використовуючи різноманітні снасті і наживки, учасники змагань завзято випробовували своє "щастя", терпляче чекаючи на покльов. Головною насадкою був мотиль – личинка комара-довгунця.

На водоймі поблизу селища Люблинця в урочищі кар'єру з-під криги ловили окуня, плотву, йоржа.

Сильного морозу у той день змагань не було – температура повітря трималась трохи нижче нульової позначки, але учасники змагання стверджували, що не мерзнуть. Більшість з них мали спеціальні рибальські чоботи й захисне взуття, теплий одяг. Сиділи над ополонками, в основному, без рукавиць – так краще відчувати вудку та зручніше чіпляти наживку.

Головне завдання поєдинку, звичайно ж, – зловити якомога більше риби.

Поверхня водойми була розбита на сектори, і команди перебували на одній спільній площі, знаходячись постійно в полі зору суддів. Учасники мали право вільно пересуватися в межах ділянки лову, свердлити (пробивати) необмежену кількість лунок.

Зловлена риба зберігалася у прозорих пакетах. Змагання були не зовсім тихими і спокійними, як це буває зазвичай під час зимової риболовлі. Учасники змагань бігали від лунки до лунки, дехто користувався можливістю поспілкуватися з колегами по вудці.

В командному заліку трійка переможців визначилася таким чином:

– перше місце – Мельницька первинна мисливська організація (голова В. М. Зайчук, єгер В. В. Лук'янчук);

– друге місце – Козлиничівська первинна мисливська організація (голова Б. П. Шубко, єгер П. П. Силюк);

– третє місце – Майданська первинна мисливська організація (голова Ф. В. Омельчук, єгер П. М. Потапюк).

Найбільше риби упіймав Роман Гнатюк з с. Уховецька, який виборов перше місце; другим був Віталій Шевко з Ковеля; третім – Анатолій Корнієнко з Люблинця.

Крім цього, визначили переможців у номінації "Буріння льоду на швидкість", де перше місце зайняв Роман Осійчук з Шкурата, друге – Роман Гнатюк з Уховецька, третє – Василь Книш з Ковеля.

У конкурсі "Кінець Александрова" (кидання мотузки з тягарем на влучність) переміг Юрій Вовчик із Шкурата; другим був – Анатолій Корнієнко з Люблинця; третім – Валентин Долгоселець з Ковеля.

Зав'язування гачка на швидкість краще всіх виконав Роман Осійчук з с. Шкурата; другим став Дмитро Рибчук з Ковеля; третім – Сергій Ремба з Ковеля.

Всі переможці отримали цінні призи. У заході окрім досвідчених рибалок, участь брав найстаріший рибалка у віці 80 років Ілля Іванович Матвійчук.

Участь в організації заходу взяли власник магазину "Світ рибалки" Олег Яковенко, підприємець Володимир Мельник та провідний держінспектор "Волиньрибохорони" Володимир Ющик.

Також усім учасникам змагання вручені пам'ятні призи.

Після підбиття підсумків та вручення призів, за традицією, учасники змагань почастувалися смачною юшкою на природі.

Петро МАСЛО,

голова Ковельської міськрайонної

організації УТМР.

НА ЗНІМКАХ: рибальські "посиденьки" на водоймищі поблизу Люблинця.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Петро МАСЛО.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1198

Повідомлення в номер / Сповідь душі

10.02.2017

Сповідь душі

Яків Лавренко в письменництві не новачок. З-під його пера вийшли у світ прозові книги: "Пробуджений сквер", "Вибір", "Жили не так", "Чуєш, брате мій", "Життя його не зламало, або Живе Україною", "Боротьба за незалежність української нації на Ковельщині". Друкувався в місцевих періодичних виданнях та в альманасі "Перевесло" Ліги українських письменників ім. Павла Чубинського, членом якої він є.

І ось – нова “ластівка”: збірка поезій під значущою назвою "Написані життям".

Шановний читачу, взявши до рук цю гарну, з українським мереживом на обкладинці книгу, зверни увагу не на технологічні прийоми віршування, а вникни в суть душевних та сердечних складових сповідального єства автора. Саме там віддзеркалюються біль за долю України, соціальні та психологічні аспекти взаємовідносин в суспільстві, захоплення чарами волинської природи і … закоханість!

З огляду на толерантний, врівноважений, принциповий характер автора, тут читач відкриє для себе невичерпну криницю почуттів і цікавих образів. Вони – наче дорогоцінне каміння, яким можна оздоблювати, прикрашати наше українське буття.

Відкриймо сторінку навмання:

"Слава Україні!" – з трибуни

лине,

З трибуни Верховної ради.

Хіба не зрадієш, як мовлять

слова,

Що ховали колись у

"гебістські" шухляди?

Сьогодні так важливо нагадувати, що найвагомішим досягненням Незалежності є демократія, в якій присутня свобода промовляти, віршувати та утверджувати українство.

Ллється струмком поетичне слово. Звивається русло широкої ріки під назвою "Україна" і раптом спотикається об пороги кам'яні:

Не вставай, Тарасе, не

приходь,

Щоб знов не вмирати.

Зійшло Сонце над Землею,

Та хоче втікати…

Цей відчай, цей не почутий біль серця викликані реаліями сьогодення, де панує зрадницька політика влади, корупція "господарів" новітньої України, байдужість суспільства.

Так і хочеться вигукнути: "Почуйте цей заклик і наверніться до неньки вашої - України. Підніміть голови, поверніть рух від прірви!".

Бо ж:

Ми не убогі. Ми спартанці.

Убогим духом не живем.

Тримаємо напоготові шанці,

Як прийде ворог, то

зітрем.

Це – немов клятва синів країни на Сході й Заході.

Ось так сплесне мажорний акорд, і знову одягнеться у тривогу та переживання: "Панує світ моїх страждань…", "Живу з надією, борюся із собою", "Молюся Богу за поводирів своїх".

Прокигиче слово-чайка і за пам'яттю Героїв Майдану, і за мужніми героями АТО, і знов пошана злетить:

Плекайте волю, як

найбільше щастя,

Будемо єдині, то усе нам

вдасться…

А поміж тими тривогами:

В молоці веснянім

молодецькі вишні,

Уся Україна в вишневім

цвіту.

Наче наречені, усі разом

вийшли,

Стоять біля хати, молодого

ждуть.

І ще:

Зимова казка біла-біла,

Прийшла з початком зими.

На гілках ніжним пухом сіла -

Малює людям ранні сни.

А за тим:

Барвує осінь стожарами,

Що це лист – кольорів

мережа.

Тепло з холодом ходять

парами,

Птахів відлітання прощальна

пора.

З таким тонким відчуттям рідної природи не можна не бути закоханим.

Ми не знаємо мелодії кохання далекої юності Якова Яковича, але який дивний спів злітає із струн пофарбованих сріблом літ! Вслухаймося:

Буду гріти тебе своїм

серцем,

Цілувати і плечі, і шию.

Губи милі - твої медобори

Я своїми устами зігрію.

О, ці дивні ніжності! Вони зворушують:

Зіронько прекрасна, що зійшла з небес

Ти є найкраще чудо із

чудес…

Та закоханого автора не спинити:

Розчешу кожну волосинку,

Перецілую кожну поодинці.

Заберу болі сльозогінні,

Заплету коси у тихій

хатинці…

І раптом, як вибух грому серед почуттів найвищих:

Не надихаєш більше…

Не надихаєш. Втомила

злом.

Любов спливає помаленьку,

Гребе байдужості веслом.

Вхопився за тонку нитку Аріадни і не можу кинути й вийти з лабіринтів почуттів Якова Яковича. Якась дивна магічна палітра!

Тому запрошую читача у цей дивний світ емоцій, переживань і пристрастей.

… Гортаю сторінки, а поміж вищесказаного – гумористично-сатиричні відступи, філософські замальовки і т. д., і т. п.

Шкода, що формат газети не дозволяє подати читачу цікавого матеріалу більше. Але мусимо ще звернути увагу на інший світ Якова Яковича. З початку дев'яностих Яків Лавренко – в передовій когорті патріотів-борців за незалежність України.

Пересилюючи опір компартійної системи, він на всіх мітингах, зібраннях, на майданах і в школах пропагував Свободу, Волю і Самостійність України. Він – активіст Руху на Ковельщині. Разом з Володимиром Осіюком, Адамом Поляком, Віктором Стрижеусом, Іваном Сидоруком, Марією Хотинською, Юрієм Музичуком, Ігорем Лучком і десятками інших активістів піднімали синьо-жовтий стяг нової держави над Ковелем.

Більше, як чверть століття, не стихає його кипуча енергія. Багато з борців з 90-их відійшло на Небеса, а Яків Якович Лавренко – на посту очільника Народного руху, без зміни поглядів. Буває гірко, буває образливо, гнітить розчарування, але він не спиняє ходи. Той, хто йде, подолає шлях, де кінцева зупинка – щаслива Україна. Саме це стверджується у збірці "Написані життям".

Цю, без усякого перебільшення, унікальну книгу можна придбати в автора (контактний телефон – 3-32-73, щоденно з 20-ої до 22-ої години).

Анатолій Семенюк.

На знімку: обкладинка нової книги Якова Лавренка "Написані життям".

Анатолій Семенюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 719

Повідомлення в номер / Із засідання виконкому

09.02.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Із засідання виконкому

Початок лютого ознаменувався справжньою зимою з її морозами та хурделицями. Останніми днями випало чимало снігу на Ковельщині. У снігову пастку потрапив і Ковель, адже після рясних снігопадів міськими дорогами було неможливо ані пройти, ані проїхати. Тож комунальникам довелося працювати, як кажуть, на повну потужність.

Вікторія Зінчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 635

Повідомлення в номер / Рідне місто

09.02.2017

Рідне

місто

Рідне місто

Григорія Макарчука привітали з 90-літнім ювілеєм

Волейболістки здобули "бронзу"

Родини загиблих учасників АТО отримали допомогу

Ковель знову зустрічатиме школярів з Донеччини

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 817

Повідомлення в номер / Нові горизонти юної ковельчанки

09.02.2017 Ляшук Світлана Олександрівна

Нові горизонти юної ковельчанки

Сьогоднішня молодь надзвичайно мотивована, прагне відкривати для себе нові горизонти. Саме такою є учениця 9-А класу КЗ "НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. № 13" м. Ковеля Олександра Москалик. Старшокласниця добре навчається, є активною учасницею різних конкурсів, олімпіад. Завдяки цілеспрямованій праці, наполегливості учениці кожен навчальний рік приносить їй нові успіхи, здобутки та нагороди.

Світлана ЛЯШУК.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1484

Повідомлення в номер / Вишивав юнак ікони

09.02.2017

Вишивав юнак ікони...

Вишивав юнак ікони лівою

рукою,

Заспокоїти щоб душу –

повернувся ж з бою…

Ті ікони вигравали життя

кольорами,

Бісер, наче чисті сльози,

вразив серце мами.

Щоб забути страшні рани,

щоб війну забути,

Вишиває кольорами твори

самобутні.

Хай гордиться Україна

такими синами,

Будем жити і творити, доки

є в нас мами,

Що навчають синів своїх

гідності та честі…

Цвіти, рідна Україно, мов

ікона в серці!

Через півроку сімейство переїхало на постійне проживання в інший куточок Волині – село Вівчицьк Ковельського району. "Село маленьке, мов гніздечко, що загубилося серед беріз...", – так писала про нього місцева поетеса. У цьому мальовничому куточку серед чарівної природи пройшли дитинство та юність майбутнього воїна АТО.

Хлопець закінчив Голобську середню школу, здобув спеціальність столяра в Маневицькому ПТУ. Ще тоді тягнувся він до прекрасного, тому й захопився різьбою по дереву.

Батьки, не покладаючи рук, працювали в сільському господарстві, адже у сім'ї з'явилося ще двоє меншеньких. Андрій, найстарший, скоро подорослішав і був відчутною опорою для них. Статний, красивий парубок з відкритою душею, готовий завжди прийти на допомогу, подобався односельцям. Про нього говорили: "Оце хлопець! Не пройде мимо ні малого, ні старого, щоб не привітатися, не запитати, як життя, здоров'я". Не одна дівчина "сохла" по ньому.

У 1999-2001 роках служив у Національній гвардії України, в Павлограді Дніпропетровської області. За цей час ще більше змужнів, оволодів військовою спеціальністю – сапер-мінер. Був командиром відділення інженерно-саперного взводу. Це вимагало зосередженості, уважності, зібраності, вміння миттєво приймати правильне рішення. Адже сапер не має права на помилку.

Після служби в армії повернувся до рідної хати, і, не давши оговтатися батькам, пішов на заручини. Здавалося, щастю немає меж, та злощасна аварія ледве не обірвала життя Андрія. Цілий рік боролися лікарі за життя хлопця.

Переламані ноги, пошкоджені внутрішні органи, невтішні діагнози. Батьки день і ніч молилися за сина, випрошуючи у Бога йому здоров'я. Кохана не розлюбила і не відмовилася від юнака. Дві Людмили – мама та майбутня дружина – виходжували, завжди були поруч. Диво, на яке так чекали рідні – сталося! Андрій одужав, і через рік відгуляли весілля. На радість родині, гостям молоді кружляли в танці.

Щасливо зажила молода сім'я. Десь там, у центрі України, вирував Майдан, сколихнувся від "зелених чоловічків" Крим і грізно загуркотів Схід, та війна була далеко. Одного дня, в січні 2014 року, мамі вручили повістку для Андрія. Не повірила. Ще і ще раз перечитувала текст, виведений на "казьонному" папері. "Не дам, не відпущу, адже він хворий, покалічений", – думала ненька. Та син без сумнівів пішов за викликом. У березні-квітні – полігон, а коли Андрію виповнилося 33 роки, він уже воював як командир окремого саперного взводу 51-ої бригади.

Потрібно було відповідати не лише за себе, але й за друзів, уміти скоригувати дії бійців, захистити рідну землю та і власне життя... Згадувати службу на блокпостах під Донецьком він не любить, каже: "Якби не елементарне везіння і молитви близьких, міг би стати “двохсотим". Волноваха і Мар'їнка назавжди залишаться в пам'яті гірким спомином, але бажання жити ніколи не полишало Андрія.

Страшний біль і пустота... Ірпінь, госпіталь і нестерпно болючі рани. Потім сумні очі мами і її ніжні руки... Потягнулися довгі дні лікування... Луцьк, Ковель, знову Київ, зустрічі в госпіталях з побратимами. Ходити не міг, погано працювали руки, адже був ушкоджений хребет.

Внаслідок важкого поранення і кількох контузій він втратив сон, практично сім місяців не спав ночами. Вже у лікарняній палаті та після тривалого курсу реабілітації Андрій побачив, як поранений хлопець на сусідньому ліжку за допомогою бісеру та дроту створює симпатичні фігурки. Попросив навчити – той не відмовив.

І захопився юнак вишивкою.

– Як вишиваю, то забуваю про головний біль, який мучить цілодобово. Вишиваючи, відключаюся, і стає набагато краще... Та й руки розробляються, бо після поранення ще й з координацією маю клопіт.

Працював Андрій винятково лежачи і лівою рукою.

Так, каже, менше болить скалічений хребет. Лікарі лікували понівечене тіло, а душу Андрій старався врятувати вишиванням ікон. Прекрасні роботи Андрія вражали своєю досконалістю. Дороговартісне лікування потребувало немалих грошей, яких родина не мала.

18 січня 2015 року за підтримки волонтерів в інтернеті було оголошено аукціон ручної вишивки Андрія Слюсарчука, важкопораненого бійця АТО з Волинської області. Першу роботу Андрія придбали за 150 $ через інтернет-аукціон у США. Це була ікона "Семистрільної Богородиці", що розпочала історію про цілюще мистецтво молодого воїна, інваліда АТО.

"Щиро дякуємо за допомогу в проведенні цього аукціону Галині Карпенській та Катерині Бондаренко. Дякуємо за небайдужість та придбаний лот Oleksandra Balsamo", – йдеться у дописі активістів Ковельського центру допомоги (Волинська область) у мережі Фейсбук.

А далі була виставка-аукціон мистецьких робіт бійця на свято Трійці у Георгіївській церкві селища Голоби Ковельського району. Його виняткові ікони не лише підтримують душу, а й дають можливість матеріально допомагати сім'ї.

Є в доробках Андрія портрети Шевченка, картини рідної природи малої батьківщини. Вже більше як півтора року не випускає із рук голки молодий чоловік. Почав вишивати на замовлення сорочки, блузи, рушники. Картину "Соняшники" йому замовила українка з Італії як згадку про рідний край.

Андрій любить життя, хоче миру, доброї долі для своїх синів. Нехай ці "Соняшники" квітнуть під мирним небом України, адже чимало ікон і картин пішли, як кажуть, у люди.

14 квітня 2016 року у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва представили виставку картин "Пані бісер", у рамках якої свої роботи серед інших презентував і боєць 51-ої бригади Андрій Слюсарчук. Презентовані на виставці твори можна було придбати.

Ставши на ноги, колишній боєць, інвалід третьої групи АТО, змушений продавати свій талант, аби лікуватися, а він ще – батько двох синочків. Терпляча і мудра дружина, як уміє підтримує чоловіка, адже, не дивлячись на важкі поранення і дві контузії, він залишається люблячим чоловіком і господарем. Старшенький синок теж учиться вишивати біля тата.

Гордістю всієї родини є нагороди Андрія: орден "Захисник Вітчизни" за заслуги перед Україною (від Президента України Петра Порошенка), Знак народної пошани за поранення, гербова медаль учасника АТО. Та, звичайно, найбільшою нагородою для посивілої мами Людмили Пантелеймонівни Слюсарчук, батька Леоніда Васильовича є життя сина, який повернувся з війни живим.

Раїса Балахно.

НА ЗНІМКАХ: вишиті картини Андрія Слюсарчука; автор цих неповторних робіт.

Фото з архіву автора.

Ранньою весною 1981 р. у селі Комарово Маневицького району Волинської області в молодій сім'ї Слюсарчуків народився первісток. Хлопчика назвали Андрійком. Уся родина раділа за молодят і вірила, що квітучий березень подарує дитині прекрасне майбутнє, щастя і добро. Через півроку сімейство переїхало на постійне проживання в інший куточок Волині – село Вівчицьк Ковельського району. "Село маленьке, мов гніздечко, що загубилося серед беріз...", – так писала про нього місцева поетеса. У цьому мальовничому куточку серед чарівної природи пройшли дитинство та юність майбутнього воїна АТО.

Раїса Балахно.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1023

Повідомлення в номер / Син Білорусі, який захищає Україну

09.02.2017

Син Білорусі, який захищає Україну

За сприяння волонтерського підрозділу "Вбережу" та дирекції Ковельських ЗОШ І-ІІІ ст. №5 та №8 була організована зустріч учнів та педагогів з учасником антитерористичної операції, добровольцем, громадянином Білорусі за позивним “ЗУБР”. Воїн розповів, що за Україну в зоні АТО воює багато іноземців, навіть росіяни, також – білоруси, поляки, британці, фіни, італійці та інші.

Доброволець розповів школярам про своє бачення ситуації на Донбасі, про краще матеріальне забезпечення українських військових у порівнянні з початком АТО. Зазначив, що українська армія чітко знає, що за що воює, і кожен боєць готовий йти до кінця.

Хлопець брав активну участь у революційних подіях на Євромайдані. Пізніше добровольцем пішов у АТО. У лавах “Азова” проходив серйозну підготовку, деякий час перебував у “Правому секторі”.

Школярів цікавило: чи не жалкує «Зубр», що приїхав захищати іноземну країну, і чи змінив би він свій вибір, якщо б повернути час назад?

«Однозначно: не жалкую і не змінив би свій вибір. Я не вірив, що в 21 столітті в Європейській частині світу можлива війна. Але коли побачив, що Майдан «переріс» в АТО, не зміг всидіти вдома, бо розумів: якщо це не спинити, то і моя країна постраждає. На жаль, білоруси не такі рішучі, як українці, але перемога українців дасть поштовх до позитивних змін у свідомості білоруського суспільства».

На запитання: чи був він за період свого перебування в Україні вдома і чи хоче він повернутись додому назавжди, сказав: «Вдома не був, бо в його рідній країні зазнаю через це політичних переслідувань. Кілька побратимів, які емігрували назад у Білорусію, відвоювавши в Україні, тепер за гратами. Тож не ризикую повертатися на Батьківщину. Хоча дуже скучив за сім’єю».

Учні ставили багато різноманітних запитань про побут військових, страх смерті і навіть про любов. Розповіді воїна викликали захоплення і повагу в школярів, а його усмішка і щирі блакитні очі ще довго прикрашатимуть спільні фото.

На завершення зустрічі «Зубр» подарував школярам біло-червоний прапор і попросив школярів дати відповідь на запитання щодо походження біло-червоного прапора Білорусі (а не червоно-зеленого, якого ми знаємо).

А також побажав дітям цінувати своє життя, країну і бути патріотично свідомими.

Також на зустріч «Зубра» з школярами завітали ковельчани, його побратим з полку «Азов» Олександр Філон, який нині перебуває вдома, ветеран АТО Руслан Війтик, Ігор Верчук – волонтер, помічник народного депутата Ігоря Гузя та волонтер Едуард Сколінчук.

Присутні доповнили розповідь «Зубра» своїми виступами. Ігор Верчук вручив подяку шкільним колективам за активну допомогу воїнам АТО, яку волонтери доставили на передову в грудні. А Едуард Сколінчук нагадав, як перед поїздкою в АТО учні передали йому синьо-жовтий прапор і повернув його учням вже з підписами усіх військових частин, що отримали допомогу (на знімку).

Ось такий цілий ланцюжок, який тримає передову: захисники – волонтери – небайдужі українці, вмістили в собі стіни шкіл Ковеля і ввібрали цей дух патріотизму і гордості за Україну і її волю і народ…

Наш кор.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 637

Повідомлення в номер / Нові успіхи юних талантів

09.02.2017

Нові успіхи юних талантів

Народний художній колектив «Студія естрадного співу «Нові таланти» ПУМ ім. Івана Франка (керівник – методист Світлана Шиманська) активно працює над розвитком творчих здібностей юних обдарованих ковельчан.

Юлія ЛИТВИНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 567