Повідомлення в номер / Щоденник подій

06.08.2015

sam_5132_0Щоденник подій

27.07.2015 року – керівники районної ради були присутні на вечорі-реквіємі, який був присвячений загиблому бійцю Станіславу Максимчуку. Вечір відбувся в селищі Голоби, під час якого діти розказували вірші про війну, про надію, про життя і смерть, про долю і віру. Також присутні мали змогу побачити фотографії та відеосюжет останніх хвилин життя Станіслава.  
В ході свого виступу голова районної ради Ігор Верчук зазначив. Пішов з життя відважний воїн. Він був люблячим сином, вірним другом та побратимом. На жаль, дуже коротке життя відміряла Станіславу доля. Йому ще б жити й жити, працювати, вірити в краще майбутнє, радувати успіхами рідних та близьких, але все сталося по-іншому, він назавжди залишив цей світ. 
Наш Герой-земляк Станіслав Максимчук до останнього подиху залишився вірним присязі та ціною власного життя захищав рідну землю. Його віддана служба народові України залишиться у нашій пам'яті як приклад вірності та відваги. Маю надію, що наш ворог зрозуміє: Україна ніколи не здасться. Ми будемо до останнього, до перемоги захищати свою незалежність і свою державу”.
28.07.2015 року – консультант голови Ковельської районної ради з питань юридичного забезпечення Володимир Клімчук та депутати районної ради Петро М'якота, Володимир Андросюк, Микола Пруд, Галина Зейко  взяли участь в семінарі  з питань організації та процедур передачі в концесію комунальних об'єктів теплопостачання. В ході семінару присутнім розповіли  про структуру комунального котельного господарства Волині, зосередивши основну увагу на першочергових стратегічних цілях – заміщення природного газу  альтернативними видами палива та передачею комунальних котелень у концесію. 
30.07.2015 року – керуючий справами районної ради Андрій Броїло та консультант голови районної ради з питань юридичного забезпечення Володимир Клімчук провели виїзний прийом громадян на території Кричевичівської сільської ради. В ході прийому жителі населених пунктів звернулись до посадовців із низкою проблемних питань: працевлаштування, пасажирського обслуговування пільгових категорій громадян, облаштування громадських пасовищ та інші. 
Окрім цього, у всіх населених пунктах з людьми, які прийшли на зустріч було обговорено актуальне питання об'єднання.
Виконавчий комітет райради.

27.07.2015 року – керівники районної ради були присутні на вечорі-реквіємі, який був присвячений загиблому бійцю Станіславу Максимчуку. Вечір відбувся в селищі Голоби, під час якого діти розказували вірші про війну, про надію, про життя і смерть, про долю і віру. Також присутні мали змогу побачити фотографії та відеосюжет останніх хвилин життя Станіслава... 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 958
Читати далі
06.08.2015
Рідне 
місто 

третя_стор_

Школярі з Ковеля відпочивали у Німеччині 

Яскраві емоції, приємні  враження переповнюють дітей, які нещодавно повернулись з Німеччини. У місті Вальсроде для них організували незабутній відпочинок. На дітвору, як завжди, чекало змістовне дозвілля, цікаві екскурсії та нові знайомства. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 827
Читати далі
06.08.2015

images (2)Право на пільги мають понад 10 тисяч ковельчан

1 липня 2015 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 389 від 4 червня 2015 року “Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї". Понад 10 тисяч мешканців Ковеля матимуть право на отримання пільг з урахуванням доходів.
Згідно з цією Постановою окремим громадянам, що мають право на пільги,   для підтвердження права на отримання пільги необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення і подати декларацію. Розмір середньомісячного доходу з розрахунку на 1 особу на призначення пільги не повинен перевищувати 1710 грн. Якщо середньомісячний дохід сім'ї з розрахунку на одну особу не перевищуватиме 1710 грн., то пільговик має право на отримання пільги протягом наступних шести місяців.
Визначення права на пільги управлінням проводитиметься двічі на рік. У цьому процесі радикально змінений порядок взаємодії між управліннями праці та соціального захисту населення і комунальними підприємствами, які надають послуги. Зокрема, до управління подаватимуться декларації, їх розглядатимуть, і потім до комунальних служб направлятиметься інформація про те, що особа має право на пільгу. 
У міській раді ветеранів війни, праці і Збройних Сил працівниками управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради проведено широку інформаційно-роз'яснювальну роботу щодо порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Розповсюджено "Пам'ятку пільговику".
Триває й робота щодо надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Впродовж травня-початку серпня ц. р. надійшли заяви з проханням про такі субсидії від 3750 домогосподарств міста.
 Світлана Созонік, 
 заступник начальника управління       
праці та соцзахисту населення міськвиконкому.                                                

1 липня 2015 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 389 від 4 червня 2015 року “Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї". Понад 10 тисяч мешканців Ковеля матимуть право на отримання пільг з урахуванням доходів. 

Світлана Созонік.                                

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 709
Читати далі
06.08.2015
“Квінта”—
 на фестивалі 
у Трускавці

11742805_1598687633745221_3755846174519750141_nНагороди вручено рідним загиблих

П'ятеро ковельчан за мужність і героїзм посмертно удостоєні державних відзнак

 У Ковелі вручили державні нагороди рідним загиблих воїнів АТО...        

“Квінта”—  на фестивалі у Трускавці

На адресу міського голови Олега Кіндера надійшла подяка для камерного оркестру "Квінта" ...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 672
Читати далі

Повідомлення в номер / Це потрібно живим

06.08.2015

120px-Алея_Героїв_у_міському_парку_БорисполяЦе потрібно живим

В газеті "Вісті Ковельщини" від 21 липня ц. р. Анатолій Семенюк запросив до розмови про місце встановлення пам'ятника борцям за волю і незалежність України. Я хочу поділитись своєю думкою з цього приводу.

Те, що встановлення пам'ятника біля входу в кафе "Казка" недоречне, на мою думку, навіть не підлягає обговоренню. 
Щодо місця на центральному майдані перед Будинком рад, то воно теж не зовсім вдале, адже тут розміщені органи місцевого самоврядування і ще цілий ряд різних установ. Сюди щодня йде маса людей у своїх справах. Ні для кого не секрет, що в нас є ще й такі, для яких борці за волю і незалежність України — це "хунта", "бандити", "бандерівці", а хочеться, щоб до пам'ятника йшли люди, які мають в душі патріотизм, а не тому, що пам'ятник стоїть на їхньому шляху. 
Ідея встановлення монумента в парку імені Тараса Шевченка також не зовсім вдала. Я поясню, чому. Як відомо, все пізнається в порівнянні. Я, правда, не знаю, якого розміру буде майбутній пам'ятник, але, на мою думку, на фоні величного пам`ятника Кобзарю він буде губитися. Ми вже маємо досвід, коли на меморіалі Слави "притулили" пам'ятник воїнам-"афганцям", а проти самого меморіалу він виглядає досить бідно, якщо не сказати більше. 
На мій погляд, найбільш вдале місце — це міський парк культури і відпочинку із входу з бульвару Лесі Українки, яке віддалене від кафе "Казка".
На продовження розмови щодо алеї почесних поховань на міському кладовищі, то думаю, що така алея має бути. Коли я відвідую померлих родичів і знайомих, свій похід  закінчую алеєю почесних поховань, яка була започаткована при закладанні кладовища. Я ні з ким із  там похованих не був знайомий (хоча мені вже 62 роки), але я майже всіх  знаю, вони були знаними і шанованими людьми в місті та районі.
Анатолій Семенюк пише: як прикро, що там немає могили Р. Е. Герасімова, а мені прикро, що там немає могили мого колишнього керівника, який відійшов у Вічність, — Степана Павловича Тищука, людини, яка стояла біля витоків заснування Ковельського водоканалу, віддала цій справі більше 40 років, створивши одне з найбільших підприємств життєзабезпечення міста, яке завдяки колективу і керівництву й сьогодні удосконалюється і розвивається. 
Якщо людина шанована при житті, то вона має бути шанована й після смерті. Щодо того, що перед Богом і Вічністю всі рівні, заперечень бути не може, і тільки одному Богові відомо, де упокоїться душа покійного, а місце поховання тіла для Нього не має ніякого значення. Якщо хтось думає, що поховання на алеї почесних поховань є прямою дорогою в рай, то вважаю, що він глибоко помиляється. Це потрібно не мертвим, це потрібно живим.
З повагою —
Володимир НИКИТЮК.
м. Ковель. 
 

Те, що встановлення пам'ятника біля входу в кафе "Казка" недоречне, на мою думку, навіть не підлягає обговоренню. 

Володимир НИКИТЮК.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 503
Читати далі

Повідомлення в номер / Боже, нам єдність подай!

06.08.2015

скачанные файлы (3)Боже, нам єдність подай!

В духовному гімні українців є такі слова: "Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!". У цих словах — глибокий зміст, бо найголовніше для усіх поколінь українського народу було, є і буде збереження своєї національної ідентичності, утвердження державності, забезпечення єдності дій і помислів. Особливо велике значення це має сьогодні, коли проти України розв'язана агресія з боку путінської Росії...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 702
Читати далі

Повідомлення в номер / Боже, нам єдність подай!

06.08.2015

скачанные файлы (3)Боже, нам єдність подай!

Автори звернення до газети (про яке ми згадували вище), заявляли, що "лжепатріоти розхитують державу зсередини". Вони, мабуть, забули візити патріарха Кіріла в Україну, його проповіді про "єдіний рускій мір, про єдіноє отєчєство, про єдіную православную вєру" – хіба це не роз'єднувало Україну, не сіяло розкол?
Політв'язень польських і совєцьких таборів, шевченкознавець Микола Куделя якось сказав: "Вся трагедія України в тому, що ми на певному етапі історії опинились в одній вірі з москалями". Дійсно, українці вважали росіян своїми православними братами. Козаки зраджували І. Мазепу, тому що не могли воювати проти своїх "єдиновірців". Зате в Батурині москалі потопили в крові своїх православних братів.
Зараз в Україні іде неоголошена війна з Росією, тому важлива позиція кожного громадянина України, в т. ч. і священиків. Не всі священики церков УПЦ (МП)  затяті москвофіли і антиукраїнці. Але, на жаль, таких немало. Вони відмовляються хоронити загиблих воїнів, відмовляють у сповіді й причасті учасникам АТО, висловлюючи на їх адресу образи, радять всілякими способами уникати мобілізації до війська. 26 квітня ц. р. ми були свідками, коли черниця Мотронинського монастиря на Черкащині звернулась до настоятеля, щоб він швидше зачинив храм, бо "сейчас придут бандеровцы и еще чего-то утащат". І групу українських воїнів не впустили в храм. А вони на другий день їхали на Схід воювати з московськими окупантами, захищати Україну, в т. ч. і згаданий монастир.
Багато ковельчан висловлюють своє обурення тим, що окремі церковнослужителі УПЦ (МП) ігнорують національно-патріотичні заходи у нашому місті, хоч вони це заперечують і стверджують, що є великими патріотами України. Однак факти свідчать про інше. Дивного у цьому немає нічого, адже московські церковні спільноти – це "п'ята колона" в Україні, які виконують  волю Путіна через патріарха Кіріла і його місцеблюстителя в Україні митрополита Онуфрія. Основне їх завдання, як нещодавно відзначив в одному з інтерв'ю доктор богословських наук, викладач Київської православної академії Дмитро Степовик, "всіляко гнобити Київський патріархат і, звичайно, підтримувати агресію в країні. Вони жодної заяви не зробили щодо анексії Криму, щодо того, що відбувається на Донбасі. А мовчання – це знак згоди. Значить, вони з цим погоджуються. Тим паче, ми маємо факти, що їхні священики навіть благословляли  зброю сепаратистів, бандитів. І осуду тому з боку Церкви не було…".
Проте жахливі убивства невинних людей на Майдані, ще жахливіша війна на Сході, знімають полуду з очей багатьох українців, і вони цілими парафіями переходять до своєї рідної церкви. У Ковелі окремі свідомі люди теж переходять до українських церков. Процес розпочався, і він незворотній. Бо ми ще довго будемо свідками пророчих слів А. Шептицького, які він виголосив на весь світ у 1917 р., що Росія в ставленні до  України завжди буде агресором.
На жаль, до мудрих слів не завжди дослухаємось, і за це нам доводиться платити дуже велику ціну. Час уже українцям зрозуміти, що у нас – своя держава, своя мова, своя історія, свої герої, своя культура – і повинна бути своя єдина Українська Церква, незалежна від Москви.
І так воно, врешті-решт, буде. Про це свідчать і події останнього часу на теренах Волині. Нещодавно на своїй позачерговій 35-й сесії депутати Волинської обласної ради більшістю голосів прийняли рішення "Про підтримку звернень Луцьких міської і районної рад до місцевих вірян Української Православної Церкви, яка є частиною Російської (Русской) Православної церкви" на адресу керівництва Української держави та ієрархів УПЦ КП і УПЦ. У зверненнях висловлено вимогу ініціювати процес перереєстрації УПЦ в РПЦ в Україні, бо так воно фактично давно вже є. І не може Церква, яка є частиною РПЦ, обдурювати людей і називати себе "українською".
Прикметно, що звернення своїм голосуванням підтримали депутати обласної ради від  Ковельщини. Вважаємо, що настав  час сказати своє рішуче слово і депутатам Ковельських міської і районної рад. Виборці-патріоти України цього від них чекають.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Героям слава!
Ігор ВЕРЧУК, 
голова Волинської обласної організації Української Народної партії, голова Ковельської районної ради.
Іван СИДОРУК, 
Заслужений працівник культури України.
Геннадій САРАПІН, 
голова Волинського обласного відділення Українського фонду культури, громадський діяч.
Сергій ДРУЖИНОВИЧ, 
МГО "Молодіжний фонд "Наше майбутнє", ГО "Правий сектор Ковельщини".
Наталія СЛАВІКОВА, голова правління ГО "Реабілітаційний центр".
Олена МІСЮРА, 
Ковельська міська філія "Союзу Українок".
Катерина КУХАРЕНКО, координатор 
ГО "Майдан Гідності".
Ярослав ШЕВЧУК, Волинська обласна 
громадська організація "База відпочинку "Пісочне".
Василь КРЕЦУЛ, Ковельське міське 
відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів.

(Продовження).

Автори звернення до газети (про яке ми згадували вище), заявляли, що "лжепатріоти розхитують державу зсередини". Вони, мабуть, забули візити патріарха Кіріла в Україну, його проповіді про "єдіний рускій мір, про єдіноє отєчєство, про єдіную православную вєру" – хіба це не роз'єднувало Україну, не сіяло розкол?

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 704
Читати далі

Повідомлення в номер / Міліціонери завітали в "Оберіг"

06.08.2015

IMG_3565Міліціонери завітали в "Оберіг"

У розпал літніх канікул правоохоронці Ковельського міськвідділу внутрішніх справ відвідали дитячий оздоровчий табір "Оберіг", що розташований в Уховецьку Ковельського району. В цей час, окрім місцевих школярів, там відпочивали та оздоровлювались 20 дітей з Старобільського району Луганської області.
Зустріч з дітьми розпочалася із проведення бесіди-лекції працівниками кримінальної міліції у справах дітей  про правила поводження під час літніх канікул, застереження від протиправного.
Зацікавленість та особливі емоції у школярів викликав показ експертом-криміналістом процесу виявлення відбитків слідів рук. 
Не залишили юні поза увагою й правила дорожнього руху, спільно з міліціонером дорожньої автомобільної інспекції згадали основні аспекти поведінки на дорозі. 
"Під час літніх канікул, коли Ви маєте безліч вільного часу, бажаємо використовувати його з користю, безпечно для життя та здоров'я", – звернулись  гості з міліції до дітей.
Ковельський МВ УМВС
України у Волинській області.
НА ЗНІМКАХ:  під час перебування ковельських правоохоронців у дитячому оздоровчому таборі "Оберіг".
Фото з архіву Ковельського міськвідділу внутрішніх справ.

У розпал літніх канікул правоохоронці Ковельського міськвідділу внутрішніх справ відвідали дитячий оздоровчий табір "Оберіг"...

Захистимо наших дітей!

Серед гострих соціальних проблем одна з найболючіших – проблема наркоманії. У двадцять першому сторіччі хворобливий потяг до смертельного зілля...
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 594
Читати далі
06.08.2015

скачанные файлы (2)"Лісова пісня" — гімн волинських лісів

6 серпня Леся Українка закінчила написання своєї драми-феєрії "Лісова пісня". Це — вершина творчості письменниці, її гімн рідній землі та рідному народу. У цей твір драматург вклала стільки любові, стільки захоплення рідним краєм, що він просто не міг не стати перлиною у скарбниці не лише української, а й світової літератури.

Ще з дитячих літ Лесю Українку вабив таємничий світ казок та легенд рідного краю. Олена Пчілка часто вивозила своїх дітей в навколишні села, де вони записували народні пісні, колядки, щедрівки, обряди. 
Так, у селі Жабориці, що на Звягельщині, маленька Леся вперше почула розповіді матері про мавок, а потім в Колодяжному вона "бігала самотою в ліс" і там чекала на зустріч з Мавкою. 
"І над Нечимним вона мені мріяла, як там ночували — пам'ятаєш? — у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов "слушний час" — я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік", — писала Леся Українка у листі до матері.
Написана "Лісова пісня" у Грузії 1911 року. У драмі звучить голос краси, свободи. До нас промовляє природа — жива, одухотворена, у всіх її багатобарвних виявах.
Народжена з туги за рідним краєм, "Лісова пісня" відкрила дивоцвіти зрілого письменницького таланту Лесі Українки.
"А я таки сама "неравнодушна" до сі речі, — бо вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша, — писала Леся Українка в листі до матері. А Олена Пчілка, прочитавши рукопис драми-феєрії, поспішила повідомити читачів журналу "Рідний край" про новий твір своєї талановитої доньки "по змісту одмінний од давніших", а також про те, що написаний він прекрасним, дуже розмаїтим віршем і сповнений тонкої поезії, "що має при тім чисто місцеві волинські чари".
"Лісова пісня" була опублікована в журналі "Літературно-науковий вісник" 1912 року. Драматична цензура дозволила п'єсу для постановки на сцені у квітні 1912 року трупі Миколи Садовського. 
У листі до матері Леся Українка так реагувала на цю звістку: "Щодо "Лісової пісні", та просила Людю (Людмилу Старицьку-Черняхівську), щоб Садовський в разі серйозних замірів ставити сю річ не зміняв нічого, не списавшись зо мною, — боюся, щоб там чого не "співнили", намагаючись улегшити постановку. 
Я тямлю, що без змін її дуже трудно поставити, але всяким змінам є границя… Так само я могла б подати поради і щодо костюмів, як я собі їх уявляла (виписувати те все у  ремарках було б незугарно, бо в сій речі і ремарки мають свій "стиль", а не тільки "служебне значення"). 
Якесь в мене роздвоєне почуття щодо сеї поеми — я б хотіла бачити її на сцені, і боюся, не "провалу" боюся, а переміни мрії в бутафорію… Ну та се ж вічна трагедія авторів".
 За життя Лесі Українки "Лісова пісня" так і не була поставлена на сцені.
1914 року драма-феєрія виходить окремим виданням. Газета "Рада" повідомляє про цю подію читачів, акцентуючи, що книжка дає готовий матеріал для постановки на сцені, зокрема, містить додатки:
1. Народні волинські мелодії, що сама авторка вибрала до "Лісової пісні".
2.Типи і краєвиди Волинського Полісся (портрет парубка, двох жінок, дерева).
Уперше драма-феєрія була поставлена в Державному драматичному театрі у Києві Борисом Кринівецьким 22 листопада 1918 року, а в Західній Україні — у вересні 1923 року в народному театрі товариства "Українська бесіда" у Львові.
Успіх вистави був і залишається незаперечним. Остап Вишня сказав: "Яка краса ця "Лісова пісня"! Яка насолода бачити її на сцені… Казка… Дивна легенда...". До "Лісової пісні"  звертаються представники інших видів мистецтв. Вона живе як балет, опера, кінофільм. Драма викликає постійний інтерес живописців, графіків, скульпторів.
"Лісова пісня" Лесі Українки відкриває перед нами всю красу Волині. Це — зворушлива, ніжна пісня наших лісів. Вона закликає зберегти у серці те, "що не вмирає".
Збуваються пророчі слова Лесі Українки, мовлені вустами Мавки: "будуть приходити люди…".
Ось і минулої неділі прийшли в урочище “Нечимне" гості й учасники свята "Лісова пісня", аби доторкнутися до витоків "Лісової пісні", пройтися стежками, де ходила маленька Леся, вдихнути на повні груди того незайманого чистого повітря. Прийшли, аби побачитися з Мавкою, адже як писав волинський поет Олександр Богачук:
Хто з нею не бачивсь,
Приїдьте, будь ласка.
Там ниви, озера, гаї солов'їні.
Якщо не забули ви, що таке 
                                            казка,
Її ви побачите в нас, на Волині.
Ольга Бойко,
 науковий співробітник музею "Лісова пісня" в урочищі "Нечимне".

Ольга Бойко.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 3571
Читати далі

Повідомлення в номер / Зігріймо добротою!

06.08.2015

скачанные файлы (1) Зігріймо добротою!

В цей надзвичайно складний для України час Червоний Хрест не може бути осторонь подій в державі.
Крається серце за людей, які полягли на Майдані, болить душа, що росіяни виявились не братами-друзями, а варягами, загарбниками і підбурювачами протистояння.
Болить серце за Крим, який у нас вкрали, обдуривши людей і провівши серед них загарбницьку політику. Тепер у вогні — Схід, де йде незрозуміла війна і гинуть найкращі, а відповідальність нести за ці страшні події не хоче ніхто. Ціною крові змінили бандитську владу, а просвітлення так і немає. Народ тікає зі Сходу, зубожіє, а багаті й надалі наживаються на людській біді.
Люди знаходяться за межею або на межі бідності. Товариство Червоного Хреста України старається допомогти ближньому, бо ми точно знаємо: "Чужої біди не буває, є біда одна на всіх".
В Ковелі багато переселенців зі Сходу, бійців, які постраждати в зоні АТО, є  сім'ї загиблих. Всі вони потребують любові, тепла, співчуття. Ми вже не один раз звертались до спонсорів із проханням — допоможіть!
Якщо ваші серця, як і наші, відкриті для співчуття, допоможіть Червоному Хресту поліпшити життя переселенців, сімей загиблих, тих, хто повернувся з АТО і тих, хто там, на передовій, перебуває на даний час.
Ми приймаємо все, що може знадобитись цим людям: постіль, меблі, одяг, взуття, продукти тривалого зберігання, гігієнічні та медичні засоби.
Зігріймо добротою знедолених, адже, допомагаючи ближньому, ми допомагаємо й собі, віддаючи — збагачуємо душу.
Наша адреса: м. Ковель, вул. 40 років Перемоги, 11 (р-н "Ковельтепла"). Тел.  4-50-02.
Людмила Стахорська,
голова Ковельської 
райорганізації ТЧХУ.

В цей надзвичайно складний для України час Червоний Хрест не може бути осторонь подій в державі.

Крається серце за людей, які полягли на Майдані, болить душа, що росіяни виявились не братами-друзями, а варягами, загарбниками і підбурювачами протистояння.

Людмила Стахорська, голова Ковельської райорганізації ТЧХУ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 461
Читати далі