29.09.2015 Ляшук Світлана Олександрівна

DSC02505Начальник міліції відповів на запитання

В редакції газети “Вісті Ковельщини” відбулася “гаряча” лінія, яку провів начальник міськвідділу УМВС України у Волинській області Іван ТУСЬ (на знімку). Упродовж години жителі міста і району поставили полковнику міліції чимало різних запитань. На окремі з них Іван Гаврилович відразу надав вичерпні відповіді, деякі вимагали детальнішого вивчення.
Однією з перших до керівника ковельської міліції звернулася ковельчанка Нона Малиновська. Кілька місяців тому вона зверталася на “гарячу” лінію, заявивши, що її ошукали при встановленні металопластикових вікон. «Вікна поставили, я розрахувалася, але робота до кінця завершена не була, пінка так і стирчить», — бідкалася тоді пенсіонерка. «Вісім місяців пройшло, але ніякого результату», — зазначила жінка нещодавно. 
Іван Тусь: «Ми розібралися у Вашій ситуації. Як з’ясувалось, робітники, які виконували монтаж вікон, згідно з домовленостями, які були між вами, тільки встановлювали вікна. Ремонтні роботи вони у цьому випадку не робили». 
Нона Малиновська: «Вікна у мене вже стоять, я найняла інших людей. Але гроші, 1700 грн., хто мені поверне?». — «Постараємося Вам допомогти».
х х х
Кілька дзвінків пролунало з приводу болючої, актуальної проблеми — несанкціонованих «точок» продажу алкогольних напоїв в селах району та місті Ковелі. 
«Іване Гавриловичу, повпливайте на ситуацію. Хай закриються ті “точки”, бо вже немає нам життя. Горілку продають і вдень, і вночі, а в наших сім’ях – біда. Допоможіть!» – просили жінки, які телефонували з с. Черкас, міста Ковеля. Неодноразово б’ють на сполох з цього приводу жителі села Брухович. 
Іван Тусь пообіцяв, що звернення громадян не залишаться поза увагою міліції, і разом з тим повідомив читачам газети, що з початку 2015 року до адміністративної відповідальності було притягнуто 208 осіб за статтею 176 «Виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення» Кодексу України про адміністративні правопорушення.
«Нагадуємо, що адміністративна відповідальність встановлена як за виготовлення (зберігання без мети збуту) самогону та інших міцних алкогольних напоїв домашнього виготовлення, так і за їх придбання.
Звертаємось до населення з проханням виконати свій громадянський обов’язок – сповіщати про факти продажу самогону за телефоном «102».
х х х
Ковельчанин Іван Сидорук озвучив таке питання: «На початку червня на Ваше ім’я написав дві заяви протягом тижня і здав їх у канцелярію. Досі я не отримав документа, на який сподівався, коли звертався до керівника першого рівня. Бо у мене таке розуміння: якщо я звертався до Вас, то мав би й відповідь отримати від Вас. Зверніть на це увагу».
х х х
Свою проблему по телефону озвучила жителька селища Голоб: «В моєму будинку робили ремонт. Домовлялися з майстрами по одній ціні, а як дійшло до розрахунку, — мені «заспівали» іншу. Договору ми не укладали. Я заплатила, але ремонт все одно належно не завершили. Куди ж мені тепер звернутися?». 
Іван Тусь: «До Вас прийде дільничний інспектор міліції, напишете відповідну заяву, будемо розбиратися».
х х х
Прозвучало під час “гарячої” лінії й питання діяльності міліції щодо мобілізаційних заходів, зокрема, розшуку громадян, які ухиляються від призову, служби в армії. 
х х х
Ряд запитань поставили Івану Тусю й журналісти нашої газети, зокрема, з приводу фактів квартирних крадіжок на Ковельщині. Іван Тусь повідомив, що з початку цього року на Ковельщині зафіксовано 86 крадіжок з осель. «З кожним роком професійність «домушників» вдосконалюється, змінюються методи і способи злому, вони майстерно та швидко знаходять найпотаємніші схованки у кожній квартирі, — зазначив начальник міліції. 
— Як показує практика, в будинках, де мешканці підтримують добросусідські відносини, крадіжок вчиняється менше. Сусідів, з якими підтримуються стосунки, необхідно попросити звертати увагу на цілісність дверей квартири, залишити контактні телефони, куди можна зателефонувати у випадку необхідності. Реально ж допомогти може тільки встановлення сигналізації». 
х х х
— Проведення “гарячих” телефонних ліній — важливий та ефективний формат роботи з громадянами, — зазначив начальник Ковельського міськвідділу внутрішніх справ Іван Тусь у розмові з журналістами. – Передусім, такий діалог з населенням дає можливість мешканцям, які не можуть прийти на особистий прийом, звернутися безпосередньо до керівника міліції, висловити скарги, пропозиції, зауваження. Такі заходи плануємо проводити й надалі. 
Підготувала
 Світлана ЛЯШУК.
Фото Ольги Стеблевець. 

В редакції газети “Вісті Ковельщини” відбулася “гаряча” лінія, яку провів начальник міськвідділу УМВС України у Волинській області Іван ТУСЬ (на знімку). Упродовж години жителі міста і району поставили полковнику міліції чимало різних запитань. На окремі з них Іван Гаврилович відразу надав вичерпні відповіді, деякі вимагали детальнішого вивчення.

Підготувала Світлана ЛЯШУК.

 


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1261
Читати далі
29.09.2015 Мороз Оксана Леонідівна

DSC02248Партизанська слава не вмре, не загине

З нагоди Дня партизанської слави в будинку культури с. Дубового відбулися районні урочистості.
Щорічне святкування  Дня партизанської слави, яке відзначають 22 вересня, було встановлено згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року.
Аби вшанувати учасників партизанського та підпільного руху, висловити щиру вдячність за виявлені подвиг та доблесть при виконанні громадянського обов’язку, в залі зібралися представники районної влади, ветерани Другої світової війни,  молодь та інші.
«…Тремтять гармати, б’є на сполох дзвін…», — звучало у словах ведучих. А на очі очевидців тих кривавих подій наверталися сльози, бо в пам’яті один за одним зринали окремі епізоди, що тривожать їх душу  і нині…
На початку заходу присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять загиблого на Сході України односельчанина Андрія Омелянюка та всіх Героїв - учасників АТО, а також тих, хто брав участь в боях Другої світової війни.   Потому до обеліска Слави поклали квіти.
Із вітальними словами до ветеранів звернувся голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак. «Нелегкі випробування випали на вашу долю, шановні учасники партизанського і підпільного руху,  в той час, коли ви боронили рідну землю від ворога. Та своїми мужністю й відвагою ви показали гідний приклад для прийдешніх поколінь, які зараз беруть участь в антитерористичній операції на Сході України», — зазначив Віктор Теодосійович.
Учасників партизанського руху голова Ковельської райдержадміністрації нагородив подяками.
За ратний подвиг від себе особисто та від імені депутатського корпусу  подякував ветеранам голова Ковельської районної ради Ігор Верчук, який теж вручив їм відзнаки.
Про те, як довелось в 17 років захищати Батьківщину, розповів учасник партизанського руху, житель села Поворська Микола Катеринюк.
До вітань, що адресувались людям, які пройшли грізними фронтовими дорогами, долучилися голова районної ветеранської організації Валентина Січкар та заступник обласної організації ветеранів України Геннадій Гулько, побажавши ветеранам здоров’я та всіляких  гараздів.
Під час урочистостей, приурочених до Дня партизанської слави, їх учасники переглянули інсценізацію вистави із перебігу  подій Другої світової війни, яка  до глибини душі зворушила усіх присутніх.  Дарунком до пам’ятного свята стали віршовані рядки,  народні пісні,  патріотичні  музичні композиції  «Спи, товаришу мій», «А я живий» та ін. До  концертної програми  приєдналися  деякі   учні шкіл району, дует  «Патріоти» і народний аматорський хор працівників культури району «Вишиванка».
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКУ: у День партизанської слави в Дубовому.
Фото з архіву відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.

З нагоди Дня партизанської слави в будинку культури с. Дубового відбулися районні урочистості. Щорічне святкування  Дня партизанської слави, яке відзначають 22 вересня, було встановлено згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 908
Читати далі
29.09.2015

3І змагання провели, і авто в зону АТО передали

18-20 вересня  у селі Заріччі Ковельський аматорський клуб позашляховиків «Буран 4х4» на чолі з Ігорем Прадійчуком провели змагання у форматі GPS-орієнтування та джип-тріал. 
В GPS-орієнтуванні взяло участь 9 екіпажів у класі ТР-2,  6 – у класі «Екстрім». Учасники приїхали з Ковеля, Любомля, Ратного та Закарпаття. У перший день змагань їм було видано спеціальні GPS-координати, за якими впродовж 24-годин через ліс вони мали добратися до фінішу. Спортсменам-аматорам потрібно було знайти засекречені точки та сфотографувати біля кожної  одного з членів екіпажу. 
Фінішувавши, усі учасники здали фотографії-фіксації точок суддям. У класі авто ТР-2 організаторами було розставлено 40 точок, у класі «Екстрім» — 32 точки. У класі ТР-2 перемогу здобув екіпаж №212: Владислав Грохін, Дмитро Гісем. II місце посіли Володимир Чапрак та Сергій Чапрак – борт №210, а III –Андрій Дерев’яненко та Роман Возняк – борт № 203. У класі «Екстрім» перемогу виборов борт №315: Сергій Тулюк, Олександр Тулюк, II місце зайняли Руслан Власюк та Анатолій Гер, а III місце – Роман Челій і Анатолій Супрунюк. 
Все ж таки найцікавіше було на другий день змагань. Видовищні заїзди аматорів по болотистій важкопроїзній трасі запам’ятаються глядачам надовго. Здавалося, що спортсменам знадобляться весла, адже дощова погода напередодні ускладнила їм і без того нелегкий шлях до фінішу, але учасники з ентузіазмом подолали усі перешкоди.          
Найспритнішою та найпрофесійнішою виявилася команда з Ковеля, що фінішувала за рекордний час і стала переможцем (3:13 хв.) – Володимир Романюк та Володимир Волонець.  Другими до фінішу дістались Руслан Власюк (5:35 хв.), а третє місце посіли В’ячеслав Тарасюк і Олександр Чернецький (6:09 хв.).
Зустріч учасників клубу «Буран 4х4» організована й для того, щоб передати нашим бійцям автомобіль  в зону АТО (на знімку праворуч). Власним коштом 28 учасників клубу спільно придбали новенький позашляховик. За автомобілем приїхав військовий-спецназівець з Маріуполя, який і передасть авто на передову.
Галина Ткачук. 
Фото автора.

18-20 вересня  у селі Заріччі Ковельський аматорський клуб позашляховиків «Буран 4х4» на чолі з Ігорем Прадійчуком провели змагання у форматі GPS-орієнтування та джип-тріал. 

Галина Ткачук. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1222
Читати далі
29.09.2015

-IMG_1975Свято об’єднало і педагогів, і студентів

Ковельський промислово-економічний коледж Луцького національного технічного університету — навчальний заклад, який вирізняється з-поміж інших неординарним підходом як до навчання, так і до студентського дозвілля. Адже тільки той, хто вміє добре працювати, вміє гарно та з користю відпочивати. 
Тому до Всесвітнього дня туризму 27 вересня коледж готується ґрунтовно. Так було і  цьогоріч.
Цікаві елементи естафети, традиційне складання намету, конкурс на кращу козацьку страву зробили свою справу. Юнацький запал, неперевершене бажання перемогти, спонукало студентство бути активними, швидкими, точними та влучними. 
     19 команд змагалися за перемогу. Перше місце здобула команда юнаків з 188 «Д» групи спеціальності «Виробництво сільськогосподарських машин». 
Друге місце виборола  команда, яка у жодних змаганнях не залишається без перемоги, — студенти третього курсу з 377 «Д» групи спеціальності «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». І третє місце завоювали студенти першого курсу з 189 «Д» групи спеціальності «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів».
Переможців  було нагороджено грамотами та грошовою премією.
Також на нашому спортивному святі були присутні гості з фітнес-клубу «Спорт-тайм», які спостерігали за усіма видами спортивної програми і нагородили найшвидших, найактивніших, найспритніших студентів безкоштовними абонементами.
Цікавим та приємним залишається той факт, що жодної байдужої людини на святі туризму не знайшлося. Навіть члени журі (адміністрація коледжу), досхочу скуштувавши козацьких страв, намагалися пройти не таку вже й просту естафету.
Руслан Ющук,
керівник фізичного виховання 
КПЕК Луцького НТУ.

Ковельський промислово-економічний коледж Луцького національного технічного університету — навчальний заклад, який вирізняється з-поміж інших неординарним підходом як до навчання, так і до студентського дозвілля. Адже тільки той, хто вміє добре працювати, вміє гарно та з користю відпочивати. 

Руслан Ющук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 710
Читати далі

Повідомлення в номер / Візьміть дитину у родину

29.09.2015

17_07_simyaВізьміть дитину у родину

Усиновлення — тема досить інтимна і водночас досить публічна. Усиновлення визнане пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 
Надзвичайно молоде свято — День усиновлення, яке відзначається 30 вересня, в день пам'яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері — Софії, не може не зворушувати своєю щирістю. Це свято життєвої мудрості та досвіду, свято взаєморозуміння, великої душі та великого терпіння.
Усиновлення — це особлива дорога батьківства: благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами… Саме тому в День усиновлення служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради від щирого серця вітає тих батьків, які здійснили цей відповідальний крок і взяли дитину у свою родину. Бажаємо їм розуміння, доброти, терпіння та здоров'я! 
Велика вдячність небайдужим до дитячої долі людям. Візьміть дитину у родину! І нехай разом з цим прекрасним моментом у Вашому домі назавжди оселиться щастя, добробут та родинне благополуччя! 
Якщо Ви маєте бажання в серці подарувати НОВУ СІМ'Ю дитині, яка втратила своїх рідних, звертайтесь до місцевої служби у справах дітей.
Адреса  служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради: м. Ковель, вул. Незалежності, 73, каб. № 107, 108, тел. 6-17-24, 6-17-27.
Жанна Вельма,
начальник служби у справах дітей  виконавчого комітету Ковельської міської ради.
l
Відомо, що тільки повноцінна сім'я здатна забезпечити задоволення основних потреб дитини та додати стимулу для її подальшого розвитку, а проблема дитячого сирітства з кожним днем стає все більш актуальною і болючішою темою для нашого суспільства.
То що ж робити, якщо не існує можливості для дитини жити з рідними батьками або дитина в силу тих чи інших обставин залишилася сиротою?
Однією з альтернатив виступає прийомна сім'я, до якої згідно із законодавством влаштовують від 1-ї до 4-х дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання. Держава в особі представників відповідних відділів та управлінь державних адміністрацій, в тому числі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, гарантує надання якісної підтримки прийомним батькам та забезпечення прав прийомних дітей.
На даний час у Ковельському районі успішно функціонують 5 прийомних сімей, в яких виховуються 10 прийомних і 9 рідних дітей та З дитячих будинки сімейного типу, в яких на вихованні 16 дітей-вихованців та 8 рідних. Ковельським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюється соціальне супроводження даних сімей, зорієнтоване на контроль за умовами виховання й утримання та дієву допомогу у вирішенні життєвих проблем сімей, які виховують дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Якщо Ви відчуваєте в собі сили та бажаєте подарувати шанс на гідне життя дитині-сироті або дитині, позбавленій батьківського піклування, звертайтесь до Ковельського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Нас Ви можете знайти за адресою: м. Ковель, вул. С. Бандери, 18. Контактний телефон: 5-19-05.
Юрій КОНДРАТОВИЧ,
директор Ковельського районного центру соціальних служб для сім'ї, 
дітей та молоді.

Усиновлення — тема досить інтимна і водночас досить публічна. Усиновлення визнане пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Надзвичайно молоде свято — День усиновлення, яке відзначається 30 вересня, в день пам'яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері — Софії, не може не зворушувати своєю щирістю. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 831
Читати далі

Повідомлення в номер / Невгасне світло просвітництва

29.09.2015

clip_image002Завтра — Всеукраїнський день бібліотек

Невгасне світло просвітництва

Дерево української культури розлоге, пишне  і плодюче. Скільки разів окупанти різних мастей намагалися підірвати коріння цього невмирущого дерева, але марно. Тисячоліттями вростало воно в рідну землю, і викорчувати  його не дано нікому!
Гарною, пишною, зеленою гілкою виділяється на цьому дереві бібліотечна система.
Віхи історії
Бібліотека — це храм знань, просвітництва і пам'яті. Ще в Х-ХІ століттях існували своєрідні читальні-бібліотеки. Відомий історик-архівіст Володимир Рожко у своїх архівних мандрах древніми монастирями стверджує, що ченці у вільний від молитов та роботи час збиралися у келіях й читали книги. Коли лунав дзвін, то всі книги мали бути повернуті згідно із записом. Той, хто забарився і не повернув вчасно книгу, підлягав епітимії  (покаранню). Це корисно знати й нам, сучасникам…
Не тільки ченці в монастирях, але й князі, шляхта, землевласники намагалися бути освіченими і створювали свої книгарні. Перша згадка про бібліотеку на Ковельщині датується 1645 роком. Як свідчать архівні документи, князь Гулевич скаржився до суду на сусідів, які напали на їхню садибу в селі Радошині  та вивезли родинну бібліотеку "более, нежели тысячу книг"(!).
Найжорстокіше дерево українства намагалась викоренити Російська імперія. У 1876 році вийшов царський указ, який забороняв розповсюдження українських книг. Чи не той самий злочин повторює сучасна Росія в Криму та на Донбасі?
У 1940 році "перші совєти" не забороняли книгу, а навпаки зобов'язували місцеву владу відкривати державні районні та міські бібліотеки. Бібліотечна система ставала засобом комуністичної пропаганди.
На початку свого існування районна бібліотека у Ковелі розміщувалася у двох невеликих кімнатах. Читачів набралося заледве тисяча, а книжковий фонд налічував кілька тисяч томів.
Гортаючи повоєнні книги наказів відділу культури, дізнаємося, що перші хати-читальні працювали в селах Мощеній, Майдані, Новому Мосирі, Білині, Радошині, Підлісах, Жмудчому, Битені, Нужелі та інших.  Хатами-читальнями, як правило, завідували чоловіки.
З 1957 по 1960 роки районна бібліотека знаходилась у с.Колодяжному, в одному із будинків музею Лесі Українки.  Потому бібліотека знову повернулася до Ковеля на вул. Калініна, 18. Книжковий фонд бібліотеки становив 17 тисяч примірників.
У 1979 році бібліотеки району об'єдналися в централізовану систему бібліотечного обслуговування. А у 1982 році на працівників ЦБС чекало свято — вони переселилися у нове сучасне приміщення по вул. Степана Бандери, 2 (колишня вул. Чкалова).
ЦБС — вікно в світ всесвітньої літератури
Кинувши погляд на новітню історію бібліотечної галузі, бачимо, що вона постійно розвивається, запалює і несе світло просвітництва, формує світогляд читача.
В недалекому минулому існував відділ нестаціонарного обслуговування, у підпорядкуванні якого був автобус-"бібліобус". Працівники підприємств та організацій отримували можливість читати книги без відриву від виробництва.
На жаль, бібліотечну систему не оминули негативні процеси. Через зменшення населення в окремих селах району у середині 1990-их років відбулося скорочення мережі. На даний час ЦБС нараховує 41 бібліотеку.
Слід відзначити, що колектив ЦБС в сучасних умовах  робить все, щоб бути на рівні вимог часу. В центральній бібліотеці діє Інтернет-центр, який підключений до глобальної мережі завдяки виграному гранту  Посольства США в Україні. У 2010 році Ковельська ЦБС стала переможцем конкурсу за програмою "Бібліоміст", а в  2011 — в конкурсі "Співпраця бібліотек з місцевими громадами". У закладі успішно діє Центр громадських організацій та фондів. Значна частина бібліотек району оснащена сучасною комп'ютерною технікою.
По праву центральна районна бібліотека є вікном у великий світ літератури. Тут постійно відбуваються зустрічі з письменниками України, Волині та Ковельщини. Презентували свою творчість Мирослав Дочинець, Михайло Слабошпицький, брати Капранови, Володимир Шовкошитний, Василь Шкляр, Андрій Курков, Володимир Гануліч, Андрій Бондарчук, Василь Гей, Володимир Лис, Надія Гуманюк, Ніна Горик, Ніна Шугніло, автор цих рядків та багато інших. Центральна бібліотека стала провідником краєзнавства. Ковельчани уже звикли, що тут проводять більшість районних заходів, приурочених до  пам'ятних історичних дат, державних свят, наукових конференцій тощо.
Вклонімося ветеранам
Біліотекар — це особливий склад людського характеру. Він завжди є носієм просвітництва, патріотизму та гуманістичного світогляду.
Вогонь  просвітництва ніколи не згасав завдяки відповідальній позиції бібліотекаря. Колектив бібліотечної системи знаходиться на вістрі формування національного духу, зрештою, української ідентичності.
Кожного з нас зворушує, коли бачимо, як спортсмени несуть і передають Олімпійський вогонь. Така естафета діє в бібліотечній системі.
Згадаймо кращих носіїв просвітницького вогню на Ковельщині. Це — Ніна Соболь, Валентина Ятченко, Надія Сліпко,  Ганна Клімашевська, Мотря Велигоцька, Надія Устимук, Марія Харченко, Ірина Котлярова, Віра Баюра, Неоніла Морозова, Валентина Шпирук, Надія Віндюк, Валентина Кот, Надія Стернічук,  Галина Ільюх,  Ганна Нагайчук та багато інших.
Вклонімося, пошануймо щиросердечно ветеранів бібліотечної справи!
Сьогодні колектив бібліотечної системи очолює фанат своєї справи Галина Михайлівна Божик, Заслужений працівник культури України. Вона до глибини душі наповнена національним духом, ідеями українства та любов'ю до своєї малої батьківщини. Все це  щедро передає не тільки своїм колегам, але й читачам.
Сільський бібліотекар — Валентина Балецька
Хто ж він такий, сільський бібліотекар? З практики співпраці над книгою "Ковельщина: історія, слава і доля", я переконався, що це — чудові трудівниці, професіонали своєї справи. Для спілкування щасливий "номер" випав на Валентину Балецьку із с. Дубового.
Переді мною — тендітна, скромна квітка-ромашка, на життєвих пелюстках якої написано оте Христове — "Любов". Вона любить свою роботу, своїх читачів, дітей і чоловіка, своє село і Україну.
Освіта вища. Спочатку працювала в школі (з 1993 року), а потому — в сільській бібліотеці.
— Що спонукало до бібліотечної справи? — запитую.
— Любов до книги.
— Кожен визначає своє життєве кредо. В одного гроші на умі, в іншого — слава. А у Вас?
— Любити життя, цінувати кожну його хвилину, нести радість, у книгах шукати істину, а в людях — мудрість.
— Філософія — дай, Боже, кожному! Знаю, що Ви стали призером обласного огляду-конкурсу "Бібліотека на службі громади". В чому секрет успіху?
— Просто активна позиція. Не чекати, доки люди прийдуть до бібліотеки, а йти назустріч людям. В Дубівській бібліотеці 560 читачів — це майже третина усього населення. Для них організовуємо різноманітні заходи. 
Наприклад, конкурс пісні, вірша, малюнка на вікні або асфальті, свято для тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, спілкування за чашкою чаю, зустрічі з видатними особистостями села, конкурси на кращого читача бібліотеки.
Кожної п'ятниці у нас відбуваються вікторини, ігри, інсценізації українських казок. Та хіба все перелічиш?
— Відчуваю, що найбільше уваги  приділяєте дітям.
— Та ні. У нас молоді сім'ї спілкуються на теми етики сімейних стосунків. В центрі уваги – народознавство. Організовуємо патріотичні акції "Допоможи солдату", в ході яких дубівчани плетуть маскувальні сітки та збирають волонтерську допомогу. А "дорослі" свята до днів народження Тараса Шевченка, Лесі Українки, Дня села, Дня Незалежності теж збирають селян. До того ж, діє клуб за інтересами "Родинна веселка".
Взагалі, в сучасних умовах бібліотекар мусить виходити за стіни бібліотеки і брати участь в заходах, що відбуваються в будинку культури, школі, селі.
— Влітку читачів меншає?
— Це закономірно — канікули, відпустки. В цьому році у нас з 1 червня проходив конкурс "Літо з книгою". Діти старалися. Є переможці, на яких чекають цікаві подарунки. Найголовніше — не втратити любов до книги.
l
Результати  праці Дубівської бібліотеки говорять самі за себе. Так, переможцем Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач року" став Максим Балецький. Валентина Балецька — неодноразовий переможець і призер багатьох обласних бібліотечних конкурсів.
Вслухайся, мій дорогий читачу, у цю розмову і проникнись довірою. Ти переконаєшся, що Валентина Петрівна Балецька і є одним із незгасимих факелів українства.
До того ж, вона — творча особистість. У центральній бібліотеці стоїть оберіг "Дідух", виготовлений із соломки її руками. Вона любить виготовляти цікаві речі із природних матеріалів.
А ще у жінки — 70 сотих картоплі та городини, домашні тварини, яких вона теж любить.
Можна про цю диво-трудівницю, українку, схожу на квітку-ромашку, писати ще й ще, але й цього буде замало. Просто подякуймо їй за роботу і побажаймо, щоб не згасав отой творчий вогонь на "Многая літа" в ім'я людини і України!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: завідуюча Дубівською сільською бібліотекою Валентина БАЛЕЦЬКА; під час бібліотечного заходу для дітей у с. Дубовому.
Фото з архіву бібліотеки.

Дерево української культури розлоге, пишне  і плодюче. Скільки разів окупанти різних мастей намагалися підірвати коріння цього невмирущого дерева, але марно. Тисячоліттями вростало воно в рідну землю, і викорчувати  його не дано нікому!

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 694
Читати далі

Повідомлення в номер / Храм духовності та знань

29.09.2015

ГОРУНЧКК бібліоетка1Храм духовності  та знань

Переступаєш поріг бібліотеки с. Мощеної і відразу ж потрапляєш у храм духовності та знань. Тут чітко стоять в ряди стелажі, акуратними стосиками красуються книги.
Бібліотека невелика, складається із двох кімнат. Книжковий фонд — понад п'ять тися художньої, природничої, науково-популярної, дитячої літератури. Усім цим надбанням користуються чотириста читачів різного віку. 
І хоча основним контингентом відвідування є учні місцевої школи, проте і дорослі у вільний від роботи час приходять, щоб подивитися газети, журнали, полистати і взяти цікаву книгу , просто поспілкуватися, обговорити останні події в країні, рідному краї. 
Серед них — подружжя Григорій і Тетяна Мартинюки, Віктор і Галина Атавіни, Віктор і Світлана Габруки, Іраїда Мизовець та її син Володимир, Олег Торбицький, Григорій Чернік, Сергій Копелюк, Леонід Дяченко, Віктор Хмарук, Любов Зінчук, Надія Христюк, Галина Середюк, Геннадій Луцкевич та багато інших. Усі вони ще й добрі господарі на землі.
Однак кращим книголюбом  бібліотеки є Олесь Горенчук (на знімку), який  читає більше 50 років. Він — ветеран праці, в минулому сільський механізатор, тракторист, який зранку до пізнього вечора засівав поле, збирав і молотив зерно. Чоловік завжди був в перших рядах серед колег по роботі, свій досвід передавав молодим працівникам, був для них хорошим наставником. Однак, незважаючи на нелегкий день, увечері Олесь Іванович завжди приходив у бібліотеку за книгами.  "Почитаю книжку, і втома, ніби відходить", — не раз казав він.
І хоча зараз чоловікові 76 років, однак він не розлучається з книгами і нині, має власну чималу бібліотеку. Сам читає залюбки, ще й залучив до читання і свою дружину Тамару Іванівну.
Вдома Олесь Горенчук дбайливий господар, має добротний будинок із різноманітними господарськими спорудами, обробляє два гектари землі, має у господарстві трактор. Свої досвід та знання чоловік передає онуку Андрію.
Переконана, що кожен, хто відвідує бібліотеки, ці своєрідні храми науки та знань, збагачується духовно, пізнає світ прекрасного. Тож з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек хочу подякувати своїм юним та дорослим читачам за те, що вони такі є — щирі, добрі, відверті. Бажаю усім Вам міцного здоров'я, щастя, миру!
Ольга ЛІЩУК,
бібліотекар с. Мощеної.

Переступаєш поріг бібліотеки с. Мощеної і відразу ж потрапляєш у храм духовності та знань. Тут чітко стоять в ряди стелажі, акуратними стосиками красуються книги. Бібліотека невелика, складається із двох кімнат. Книжковий фонд — понад п'ять тися художньої, природничої, науково-популярної, дитячої літератури. 

Ольга ЛІЩУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 666
Читати далі
29.09.2015

P1040858“Куточок щастя” — власними руками

Аби зробити дозвілля своїх дітей яскравим та кольоровим, батьки-мешканці будинку по вул. Незалежності, 76 вирішили власними силами оновити закинутий дитячий майданчик біля двору. Без вагань долучився до цієї доброї справи й депутат міської ради Олександр Артишук.
Мешканці будинку з ентузіазмом працювали після роботи та у вихідні, не зважаючи на погоду та зайнятість. Залюбки допомагали батькам і дітлахи. 
Надзвичайно приємно нині дивитися на цей дитячий майданчик. Тут усе зроблено задля радості малечі. До того ж, оновлені гойдалки та турніки розфарбовано у яскраві кольори, що безумовно приваблює увагу малюків. Тепер малечі є де гратися і розвивати свої спортивні здібності, безпечно та цікаво проводити час.  
Відрадно, що батьки не чекали, поки хтось зробить ігровий майданчик біля їхнього будинку, а власними силами облаштували для своїх дітей «куточок щастя», одержавши взамін найбільшу нагороду — посмішки та радість в їхніх очах.
Наш кор.
НА ЗНІМКАХ: під час  облаштування дитячого майданчика на подвір’ї
будинку по вул. Незалежності, 76.

Аби зробити дозвілля своїх дітей яскравим та кольоровим, батьки-мешканці будинку по вул. Незалежності, 76 вирішили власними силами оновити закинутий дитячий майданчик біля двору. Без вагань долучився до цієї доброї справи й депутат міської ради Олександр Артишук.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 780
Читати далі
24.09.2015 Данилюк Мирослав Сергійович

DSC_6686У неділю  27 вересня — День машинобудівника

НА ЗНІМКАХ: працівники ТОВ Волинь-Кальвіс” разом із своїм керівником Анатолієм ПОНІКАРЧУКОМ (розповідь про підприємство читайте на 5-й стор. газети); фото 2 — начальник механо-складального цеху ТОВ “ВО “Ковельсільмаш” Вячеслав ДУДІНСЬКИЙ, начальник технічного бюро Борис КОНДРАТЮК, зварювальник Анатолій ІЛЛЮШИК, завідуюча складом Любов ЙОЛЧИЄВА.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 904
Читати далі
24.09.2015
Ковельській філії 
"Союзу Українок" – 15

20918aa70c099b6649925aa6f0ce6b40Ковельській філії "Союзу Українок" – 15

Праця в ім'я України

Україно, моя Україно! Рідна ненько, калинова і співуча, добра, гарна і квітуча! Повна багатства земного, людського й духовного. Віками  шукаємо раю, а тебе там не знаходимо.
Мандрував шляхами-байраками  Григорій Сковорода — не знайшов. Торував пекучі піски Кос-Аралу Тарас Шевченко — не судилося. Злітав на крилах поезії Василь Стус — обмерзли у сибірських таборах українські крила.
Пробували на смак ідею "вольності" М. Грушевський, С. Бандера, В. Чорновіл…
Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1512
Читати далі