Уряд продовжив надзвичайний стан, спричинений пандемією коронавірусу, до 30 червня. У Міністерстві охорони здоров’я вирішили – рівень вакцинації в Україні недостатній для формування колективного імунітету. А вже найближчим часом можна буде очікувати на зростання рівня захворюваності. 

«Динаміка зростання захворюваності залежатиме від варіанту SARS-CoV-2, який циркулюватиме, та рівня охоплення вакцинацією населення», – зазначив Ігор Кузін, заступник міністра охорони здоров’я – головний державний санітарний лікар України.

За даними МОЗ, станом на 16 квітня від початку вакцинальної кампанії проведено понад 35,3 млн щеплень. Одну дозу щеплення отримали 16 327 904 людини, дві дози – 15 477 258, отримали першу бустерну дозу – 3 171 471 людина, другу бустерну дозу – 296 892 людини.

Наразі захворюваність на коронавірус в Україні поступово знижується: щотижня на 15–20%. Цифри відносно невеликі: в середньому у МОЗ реєструють 6–6,5 тис. хворих на тиждень. До прикладу, у січні 2022 щодня в країні реєстрували близько 20 тис. хворих. 

Однак, нині половина заражених опиняються на лікарняному ліжку. 

«Це десь близько 3 тисяч випадків госпіталізацій за тиждень. Смертність, на жаль, залишається на досить високому рівні, в середньому йдеться про 100-106 випадків смертей впродовж одного тижня. У 85% випадках це люди старше 65 років», – повідомив Ігор Кузін.

Станом на 26 квітня, за даними головного санітарного  лікаря, в лікарнях країни з коронавірусом перебували 2300 людей, понад тисяча – на кисневій терапії.  Загалом по країні завантажено 3% ліжок, які були виділені для лікування хворих на ковід.

Ситуація 

з коронавірусом 

у світі

Загалом, ситуація з коронавірусом у світі поступово стабілізується. Голова Всесвітньої організації з охорони здоров’я Тедрос Аданом Гебреїсус вважає, що пандемія СOVID-19 може завершитися вже цього року.

Оксана КОВАЛЬ.

Уряд продовжив надзвичайний стан, спричинений пандемією коронавірусу, до 30 червня. У Міністерстві охорони здоров’я вирішили – рівень вакцинації в Україні недостатній для формування колективного імунітету. А вже найближчим часом можна буде очікувати на зростання рівня захворюваності. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 213

Їхня дев’ятиповерхівка спорожніла у перші дні нападу російської навали. Син Віри Петрівни і Валерія Івановича кликав їх із собою, коли зі столиці відвозив на Закарпаття дружину і двох дітей. Але батьки не погодилися. 

Навіть думки відганяли про свій переїзд, оскільки у справдешню жорстоку й криваву війну якось не вірилося. А вона не забарилася. Знавіснілий ворог щосили рвався до столиці, дорога до якої лежала через їхнє містечко, і люто нищив усе на своєму шляху. 

Спочатку під час обстрілів довелося годинами сидіти на сходовій клітці біля ліфта, а потім нестерпні звуки авіаударів, що лунали зовсім поруч, змусили перебратися до підвалу. Там Віра Петрівна і Валерій Іванович познайомилися ще з двома пенсіонерками із сусіднього під’їзду, здивувавшись, що раніше одне одного навіть не знали.

Через кілька днів у містечку зникли вода, електроенергія і газ. Початок березня видався морозним, тож холод дошкуляв відчутно. Свого маленького папужку, що тремтів від холоду і жаху, Віра Петрівна ховала в пухову рукавицю і носила із собою. Страшні дні спливали повільно...

В одну із коротких хвилин затишшя Валерій Іванович вийшов «у розвідку». Побачивши його невдовзі у дверях підвалу разом із двома хлопцями, Віра Петрівна злякано завмерла.

– Не впізнаєш? – звернувся Валерій Іванович до неї, показуючи на своїх супроводжувачів, які голосно привіталися. – Це ж наші сусіди з приватного сектора.

Аж тепер Віра Петрівна згадала юнаків. Бувало, що й сердилася, коли пізніми вечорами вони з компанією сиділи на лавочці під їхніми вікнами, реготали, гучно розмовляючи.

Тим часом Валерій Іванович розповів, що Андрій і Юрко, так звали хлопців, запропонували свою допомогу. Вони знають, де вціліла колонка з чистою водою, а дров після бомбардувань вистачає. Отож невдовзі біля будинку запалало вогнище, можна було зігрітися і зготувати хоча б якусь їжу. 

Запаси картоплі й крупів знайшлися у кожного. Відтоді так і повелося. Андрій та Юрко вранці приносили воду, допомагали розпалити багаття. Обійшовши весь будинок, вони виявили ще одну самітню стареньку з хворими ногами. Допомогли їй перебратися до гурту.

Коли Українська армія послабила наступ рашистів, ночувати піднімалися до своїх квартир – там хоч і холодно, та все ж зручніше, ніж у підвалі. Хлопці щовечора підпирали вхідні двері до під’їзду і квартир, казали, що недобиті орки нишпорять у місті.

А вранці всі поспішали вниз. Якщо гуркотіло близько – ховалися, затихало – виходили на сонечко. Сліз і розпачу не було. Розмовляли, згадували минуле, молилися, аби швидше настав день визволення. Інакше не уявляли кінця загарбницької війни. Не такий ми народ, щоб було по-іншому. Не потрібне нам чуже, але й свого не віддамо. Ось збереться наша армія з силами і погонить зажерливого ворога...

Саме про це говорили, сидячи біля будинку, коли на подвір’ї з’явився Валерій Іванович. «Вірунчику, наші!» – схвильовано вигукував він. Віра Петрівна поспішила назустріч...

Цього дня до їхнього двору завітали волонтери. Підбадьорюючи розповідями про те, як наші бійці на всіх напрямках розбили ворога біля столиці, пригощали свіжим хлібом, іншими харчами, роздавали медикаменти.

За кілька днів у містечку з’явилися вода, електроенергія. Життя поверталося...

Олеся КОСТЕНКО.

Їхня дев’ятиповерхівка спорожніла у перші дні нападу російської навали. Син Віри Петрівни і Валерія Івановича кликав їх із собою, коли зі столиці відвозив на Закарпаття дружину і двох дітей. Але батьки не погодилися. 

Навіть думки відганяли про свій переїзд, оскільки у справдешню жорстоку й криваву війну якось не вірилося. А вона не забарилася. Знавіснілий ворог щосили рвався до столиці, дорога до якої лежала через їхнє містечко, і люто нищив усе на своєму шляху. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 223

Десять років тому у Ковелі сталася по-справжньому вікопомна подія: розпочало діяльність літературно-мистецьке товариство «Творчий світ». Ініціатором його створення була енергійна і активна Віра Семеній, закохана у поетичне слово, талановита і непересічна особистість. 

З кожним роком коло членів товариства розширювалося. Його діяльність вийшла за межі Ковельщини, захопивши в свою «орбіту» поетів, композиторів, художників, прозаїків з Камінь-Каширщини, Старовижівщини, Луцька та інших населених пунктів Волині. З ініціативи пані Віри та за підтримки редактора Миколи Вельми в газеті «Вісті Ковельщини» регулярно виходила в світ тематична сторінка, на якій свої твори друкували самобутні митці краю Лесі Українки. 

За минулих 10 років члени товариства провели багато велелюдних зустрічей, вечорів, презентацій, видали десятки поетичних збірок. В цьому їх активно підтримували працівники центральної районної бібліотеки (нині – Публічна бібліотека м. Ковеля), її директор, Заслужений працівник культури України Галина Божик, яка передчасно пішла у засвіти. 

На жаль, обірвалося життя й окремих творчих особистостей, зокрема, Петра Андрейчука, Олени Мокроусової, Георгія Ідрісова, Олени Камінської, Раїси Марчук, Богдана Поремського, Володимира Михайлова. Їх творчості і пам’яті була присвячена зворушлива сторінка творчого вечора, який цими днями відбувся в Публічній бібліотеці і був приурочений до 10-річного ювілею «Творчого світу».

Продовжили цю сторінку поетичні читання, співана поезія, струни гітари й фортепіано, соло скрипки, дитячі голоси-дзвіночки. 

Хвилиною скорботи згадали наших полеглих воїнів, які гарячими серцями захистили нас від московських загарбників, а для тих, хто сьогодні стоїть під ворожими кулями, всім миром збирали кошти для виготовлення таких необхідних засобів захисту, як плитоноски.

Завершальним акордом заходу став виступ народного аматорського хору працівників культури «Вишиванка». Він подарував присутнім з нагоди дня жінок-мироносиць свої чудові «Чебреці», а також виконав твори на слова учасників «Творчого світу» Олени Місюри (ведучої вечора) та Віталія Лихобицького, музику до яких написав Олег Корнелюк, — пісню про Волинь та славень Ковельщині.

Вечір «Поезії акорди чарівні» пройшов за переповненої зали бібліотеки, виру позитивних емоцій, непідробної скорботи за тими, хто не дожив до сьогоднішнього дня, і твердої віри в неминучу Перемогу України над путінськими зайдами.

Наш кор.       

Десять років тому у Ковелі сталася по-справжньому вікопомна подія: розпочало діяльність літературно-мистецьке товариство «Творчий світ». Ініціатором його створення була енергійна і активна Віра Семеній, закохана у поетичне слово, талановита і непересічна особистість. 

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 698

 У культурно-просвітницькому центрі відкрили персональну виставку ковельської вишивальниці Ольги Руднік. Це вже друга персональна експозиція майстрині. Першу було презентовано п’ять років тому, а до того вишивальниця брала активну участь у місцевих колективних вернісажах.

Крім того, Ольга Руднік та Ніна Габрилевич стали головними вишивальницями гігантської сорочки для Тараса Шевченка, що була створена в рамках проєкту «З Батьківщиною в серці».

Ольга Руднік – це невтомна бджілка, яка й дня не може провести без вишивання, бо здається їй, що такі дні, коли вона не працює з ниткою та голкою, прожиті даремно.

Чималий творчий доробок у майстрині. Всі роботи годі й перелічити. Багато з них уже розлетілося світом – одні подаровані авторкою, інші придбані поціновувачами прекрасного.

Загалом на виставці представлено понад п’ятдесят картин різного формату. Тематика робіт різноманітна – ікони, портретні роботи, натюрморти, дуже багато затишних, спокійних пейзажів. Найбільше жінці подобається вишивати складні схеми, де переплітаються різні кольори. З нетерпінням Ольга Василівна береться за нову вишивку, бо ж іще має багато планів.

Слова подяки та захоплення звучали для пані Ольги під час відкриття. Своїми враженнями від виставки ділились гості та рідні – директор історичного музею Маргарита Матвійчук, поетеса Віра Семеній, вишивальниця Ніна Габрилевич, добра знайома Тетяна Балецька, чоловік майстрині Олександр.

Привітав Ольгу Руднік і начальник управління культури, молоді, спорту та туризму Андрій Мигуля, який разом з акомпаніатором Аллою Мазур виконали музичний твір «Два кольори».

Запрошуємо ковельчан та гостей міста відвідати виставку вишитих картин, що впродовж місяця буде діяти у виставковій залі Ковельського історичного музею (вул. Незалежності,89). 

Вл. інф.

 У культурно-просвітницькому центрі відкрили персональну виставку ковельської вишивальниці Ольги Руднік. Це вже друга персональна експозиція майстрині. Першу було презентовано п’ять років тому, а до того вишивальниця брала активну участь у місцевих колективних вернісажах.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 152

29 квітня у День українського футболу на спортивних майданчиках МЦ «Спорт для всіх» відбувся турнір з нагоди 10-річного ювілею заснування дівочого футболу в місті, ініціатором якого був тренер Сергій Логінов.

Змагання проходили у двох вікових групах: молодшій – дівчатка 2013 – 2014  та старшій – 2009-2010 років народження. У змаганнях взяли участь команди «Амазонки» (м. Луцьк), ДЮСШ №1 ім. Петра Стуса (м. Ковель), Буська ДЮСШ (м. Буськ, Львівська обл.) та ДЮСШ смт Маневичі.

Цікаво й напружено проходили матчі між давніми суперниками – юними футболістками з міста залізничників та спортсменками   Маневич. З однаковим рахунком 2:0 перемога  — за ковельчанками. Дорослі дівчатка взяли реванш за прикру поразку на чемпіонаті України. 

На урочистому відкритті зі словами привітань виступили директор ДЮСШ № 1 ім. Петра Стуса Віталій Волосюк, депутат міської ради Людмила Васковець, головний суддя змагань Володимир Олексюк, якому допомагали Олександр Вельма та Ірина Супрунович. 

Переможцями змагань як у молодшій, так і в старшій групах стали вихованці тренерів-викладачів Сергія Логінова та Володимира Олексюка з Ковеля. Вони нагороджені кубками, а всі учасниці – пам’ятними медалями. Також кожна з команд отримала солодощі від торговельної марки «Скиба».

Організаційний комітет визнав також кращих гравчинь у кожній команді. Ними стали Прокопчук Вікторія та Швебенко Мілана (м. Ковель), Руда Марія та Хуцишин Злата (м. Буськ), Бочарьова Тетяна та Ковальчук Анна (м. Луцьк), Нестерук Христина та Бубнюк Вероніка (смт Маневичі).

Організаційний комітет та головна суддівська колегія щиро вдячні управлінню культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради, керівникам спортивних установ: МЦ «Спорт для всіх» Віктору Мацюку та ДЮСШ № 1 ім. Петра Стуса Віталію Волосюку, торговельній марці «Скиба», батькам за надану допомогу у проведенні цього заходу.

Володимир ОЛЕКСЮК,

головний суддя змагань.     

29 квітня у День українського футболу на спортивних майданчиках МЦ «Спорт для всіх» відбувся турнір з нагоди 10-річного ювілею заснування дівочого футболу в місті, ініціатором якого був тренер Сергій Логінов.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 223

"...Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому? - Насамперед - віру, що ти сюди неодмінно повернешся!.." 

Ці рядки вірша Сергія Жадана, а також інші поетичні твори – Богдана Томенчука (Богдан Томенчук) та Лали Тарапакіної, стали певним лейтмотивом нашої вистави – трагікомедії "Чужесранка", її червоною ниткою та вказівником, бо навіть розуміючи, що життя ніколи не буде таким як колись, необхідно зберігати віру в те, що ми все ж зможемо жити – радіти, мріяти, планувати, кохати, творити – робити все, що робить нас щасливими.

Сьогодні на нашій землі війна руйнує будинки, позбавляє звичного комфорту та укладу життя, жене людей з обжитих місць кудись у незвідані далі... Згадайте, як іноді важко було скласти валізу на відпочинок, а тепер у одну валізу потрібно вмістити все своє життя... Ті, хто залишився, засуджує тих, хто зірвався й поїхав, ті, хто поїхали, звинувачують у нерозумінні тих, хто лишився – замкнуте коло відсутності усвідомлення – у кожного свій поріг болю та страху... Будь-яку ситуацію легко розумієш, судиш і розрулюєш, коли ти поза її межами - коли вона тебе не стосується...

Колись ми теж думали, що війна з усією бідою, що її супроводжує, - це десь далеко, це не про нас, але незакритий гештальт вивернув назовні кількасотлітню історію та оживив страшних привидів минулого, помістивши нашу країну ніби у стару чорно-білу кінострічку чи перенісши нас на сторінки книжок про війну...

Ми, як у тому афоризмі, не вибирали час, у якому нам жити, але – неочікувано для ворогів - ми вибрали достойний спосіб як у цих запропонованих нам обставинам жити й діяти. Все, що сьогодні відбувається, уже історія – ми відчуваємо її опалюючий подих, чуємо її тяжкі кроки, бачимо, як вона заносить на свої сторінки героїв та мерзотників, справедливо наділяючи кожному, що йому належить.

Вистава "Чужесранка" за однойменною п'єсою Ірини Феофанової – друга весняна прем'єра нашого театру. Перша була драма "Закрите небо" за твором Неди Нежданої. Ми запланували ці постановки для масштабного збору коштів на потреби бригад ковельських військових, що знаходяться в гарячих точках на передовій. Наші воїни б'ються, а ми подаємо набої –  тим більше, що мистецтво теж зброя і дуже потужна.

На початку квітня ми зіграли "Чужесранку" тричі - допрем'єрний показ у Люблинці та два прем'єрних у Ковелі. Ми надзвичайно вдячні нашим глядачам, які заповнювали залу кожного разу – ваші сміх та сльози, ваші гарячі оплески, емоційні теплі відгуки неймовірно підтримували та допомагали... Бо коли глядач щиро вірить, що зайшов справжній хуліган напідпитку і поривається його знешкодити та вивести, або зізнається, що відчув себе жителем того сценічного села Калинівка, або щиро оплакує загибель головної героїні, при цьому відмовляючись це сприйняти за законом жанру... - це так надихає, вертає сили, заряджає емоціями.

Дякую моїм дорогим акторам! Ви були просто надзвичайні – і дорослі, і маленькі, і навіть чотирилапі й пухнасті.  Люблю вас і пишаюсь вами! Дякую усім, хто поруч! Дякую нашим чарівникам світла, звуку та спецефектів - Володимир та Світлана Федорук, - завдяки вам завжди створюється ця неповторна атмосфера... Дякую технічному персоналу за допомогу у підготовці сцени - Володимир Головницький, Анатолій Мельник, Олександр Олексюк, Ігор Воробей, дякую дівчатам-касирам - Ірина Цехончук, Тетяна Невірко, Валентина Самсонік, дякуємо директору КЗ НД "Просвіта" Михайлу Пірожику та начальнику Управління культури, молоді, спорту та туризму м. Ковель   Андрію Мигулі за сприяння та підтримку. Дякуємо ще раз нашій авторці – Ірині Феофановій – за можливість втілити п'єсу у життя, сподіваємось, що зустрінемось та обнімемось. 

Завдяки нашим шанувальникам за три покази благодійних вистав було зібрано шістдесят дев'ять тисяч гривень, які ми передали на потреби двох бригад. Один прилад вже куплено та доставлено, другий – в процесі, як тільки подаруночки будуть у хлопців – відзвітуємось з фото.

Працюємо далі – плануємо виїзди з виставами, маємо запрошення у різні міста... – дякуємо нашим героям за можливість займатись улюбленою справою, за можливість просто жити... – йдемо разом до Перемоги!

Альона  МАЛЮГА-МЕЛЬНИКОВА,  

засновник,  художній керівник та режисер-постановник театру-студії “10 ряд 10 місце”. 

"...Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись із згорілого дому? - Насамперед - віру, що ти сюди неодмінно повернешся!.." 

Ці рядки вірша Сергія Жадана, а також інші поетичні твори – Богдана Томенчука (Богдан Томенчук) та Лали Тарапакіної, стали певним лейтмотивом нашої вистави – трагікомедії "Чужесранка", її червоною ниткою та вказівником, бо навіть розуміючи, що життя ніколи не буде таким як колись, необхідно зберігати віру в те, що ми все ж зможемо жити – радіти, мріяти, планувати, кохати, творити – робити все, що робить нас щасливими.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 167

У народній  медицині кріп вважається борцем із високим тиском, закрепами, болем у шлунку й сечовому міхурі, нетриманням сечі й калу. 

Тож рекомендуємо такий рецепт: у заварювальний чайник насипати столову ложку насіння кропу й залити пів літра окропу. Накрити чайничок серветкою або закутати рушником і залишити на 40 хвилин, щоб насіння добре запарилося та віддало воді всі цінні речовини.

Настій треба пити з носика чайника по три ковтки не менше семи разів на день, а краще 10. Обов’язково під час їди, але не натще і не після ситної трапези.

Курс оздоровлення — тиждень, потім для профілактики настій можна вживати періодично, скажімо, 2-3 дні щомісяця.

Крім зазначеного ефекту, настій насіння кропу допомагає позбутися кашлю, бронхіту, болю в горлі, а також безсоння. 

У народній  медицині кріп вважається борцем із високим тиском, закрепами, болем у шлунку й сечовому міхурі, нетриманням сечі й калу. 

Тож рекомендуємо такий рецепт: у заварювальний чайник насипати столову ложку насіння кропу й залити пів літра окропу.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 175

В 1964-65 р. р. я проходив строкову армійську службу в містечку Плавську Тульської області росії. Впродовж року ми навчались в «учебці», яка готувала молодших командирів (сержантів) для профільних військових частин.

Нашим ротним був досвідчений офіцер, толерантний командир, що користувався заслуженим авторитетом серед курсантів, капітан Королюк, уродженець Ківерцівщини. Він привіз нас у військову частину зі своєї малої Батьківщини.

Взводний капітан Крилов, явна йому протилежність, був грубуватий, навіть деспотичний, ще й  грішив вживанням  ненормативної лексики. Називав нас «криловцями» і постійно втовкмачував нам, що доб’ється того, що взвод буде найкращим навіть у гарнізоні.

Напередодні святкування Дня Перемоги він щоденно в позаурочний час муштрував нас на плацу. 

Одного разу у період надвечір’я знову вишикував для чергової муштри.

Пройшовши кілька кругів по периметру плацу, він залишився невдоволеним і маршем, і  піснею й ображаючи лайкою, сказав: «Повторіть!». Взводним заспівувачем у нас був Микола Сліпчук з смт Головно, що на Любомльщині. І коли в черговий раз знову пролунала команда: «Заспівуй!», то Микола, образившись на грубіяна, наче води в рот набрав.

Тут Анатолій Герман з Ковеля ляпнув: «Коля, давай «чорного кота!» (пісня на той час була популярною і не надто шанованою тогочасною  владою).

Микола, ніби й чекав цього і включився:

«Жыл да был черный кот

         за углом,

И кота ненавидел весь

  дом.

Только песня совсем не о

   том,

Как обидно быть черным

  котом».

«Отставіть!», — заволав

  капітан.

Проте ми дружно підхопили:

«Говорят, не повезет,

Если черный кот дорогу

  перейдет,

А пока наоборот –

Только черному коту и не 

 везет».

Послідувала команда знову: «Отставіть!»,  і зі словами: «Я цього так не залишу!» — попрямував в приміщення роти. Наш ротний, мудрий наставник, цю справу «зам’яв»  і вона не набула розголосу. Бо такий своєрідний протест солдатів міг би дорого їм коштувати.

Ми з Миколою періодично зустрічались при його відвідинах малої бАтьківщини. Працював до пенсії він в  селищі Провидіння Магаданської області і говорив, що при допомозі  оптичних  засобів в ясну погоду можна було бачити американський берег на віддалі 45 кілометрів.

Розшукав вже я його, коли він сім’єю перебрався на материк в м. Назарово Красноярського краю.

На жаль, у відповіді на мій запит не було вказано причини  зняття Миколи з реєстрації.

Знаю, що сім’я Миколи була багатодітною. Можливо, хтось з родичів може повідомити про його подальшу долю і повідомити мені по мобільному зв’язку: (067) 9878253.

Григорій БОЙЧУК, пенсіонер, 

Відмінник освіти України.

В 1964-65 р. р. я проходив строкову армійську службу в містечку Плавську Тульської області росії. Впродовж року ми навчались в «учебці», яка готувала молодших командирів (сержантів) для профільних військових частин.

Нашим ротним був досвідчений офіцер, толерантний командир, що користувався заслуженим авторитетом серед курсантів, капітан Королюк, уродженець Ківерцівщини.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 128

Побачила світ щойно видана  у Ковелі (ФОП Борейко І. В.) книжечка-розмальовка «Дитячий дивосвіт» Марії Богданович. У ній вміщено загадки для дітей та дорослих.

Здавалося б, нічого особливого. Адже пані  Марія – автор декількох книг. Це – «Вірші і загадки для малої дитини» (2015 р.), «Батюшка-мученик» (2021 р.), «Дитячий диво-світ» (2022 р.). А ще наша землячка є співавтором трилогії «Шлях, освячений любов’ю» (2017, 2018, 2021 р. р.). Про все це наша газета у свій час повідомляла.

Але нинішній «Дитячий дивосвіт» – особливий. І особливість його в тому, що загадки написані і українською, і англійською мовами. Тобто розраховані на батьків та дітей сучасної Європи. Допомагала Марії Богданович у цьому випускниця факультету романо-германської філології Одеського національного університету, викладач-перекладач Тетяна Ніколаєва.

Марія Богданович – мама трьох дітей, бабуся двох онуків Іванка  та Сашка. Її дитинство та шкільні роки минули в селі Доротищі на Ковельщині.  Мабуть, не випадково свою книжечку-розмальовку вона презентувала на творчій зустрічі в Публічній бібліотеці м. Ковеля 30 квітня – у день свята Жінок-мироносиць.  Зустріч була присвячена 10-річчю створення літературно-мистецького товариства  «Творчий світ», членом якого пані Марія є з 2017 року.

Тож нових творчих здобутків Вам, Маріє Андріївно! А книжечку-розмальовку можна придбати за доступною ціною у магазині «Арт-поліграфія», що знаходиться на вулиці Незалежності, неподалік ліцею №3 імені Лесі Українки.

Наш кор.

Побачила світ щойно видана  у Ковелі (ФОП Борейко І. В.) книжечка-розмальовка «Дитячий дивосвіт» Марії Богданович. У ній вміщено загадки для дітей та дорослих.

Здавалося б, нічого особливого. Адже пані  Марія – автор декількох книг. Це – «Вірші і загадки для малої дитини» (2015 р.), «Батюшка-мученик» (2021 р.), «Дитячий диво-світ» (2022 р.). А ще наша землячка є співавтором трилогії «Шлях, освячений любов’ю» (2017, 2018, 2021 р. р.). Про все це наша газета у свій час повідомляла.

Але нинішній «Дитячий дивосвіт» – особливий. І особливість його в тому, що загадки написані і українською, і англійською мовами. Тобто розраховані на батьків та дітей сучасної Європи. Допомагала Марії Богданович у цьому випускниця факультету романо-германської філології Одеського національного університету, викладач-перекладач Тетяна Ніколаєва.

Марія Богданович – мама трьох дітей, бабуся двох онуків Іванка  та Сашка. Її дитинство та шкільні роки минули в селі Доротищі на Ковельщині.  Мабуть, не випадково свою книжечку-розмальовку вона презентувала на творчій зустрічі в Публічній бібліотеці м. Ковеля 30 квітня – у день свята Жінок-мироносиць.  Зустріч була присвячена 10-річчю створення літературно-мистецького товариства  «Творчий світ», членом якого пані Марія є з 2017 року.

Тож нових творчих здобутків Вам, Маріє Андріївно! А книжечку-розмальовку можна придбати за доступною ціною у магазині «Арт-поліграфія», що знаходиться на вулиці Незалежності, неподалік ліцею №3 імені Лесі Українки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 86

Від четверга 

до четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 142