Робота поштовика нелегка і відповідальна, але цікава та необхідна людям. Спектр послуг, які нині надає "Укрпошта", вражає. Навіть в умовах воєнного стану бажання йти в ногу з часом, бути корисними і потрібними споживачам підштовхує до змін та модернізації виробничого процесу.

З легкістю опановують нове та чітко виконують вже звичні для всіх пересилання простих і рекомендованих листів, посилок, здійснення передплати та розповсюдження періодичних видань, виплату пенсій, субсидій, приймання оплати за комунальні та інші послуги працівники поштового відділення зв'язку "Ковель-1". 

Під вмілим керівництвом Людмили Рижко колектив заслужив довіру та повагу ковельчан. Молоді, енергійні, завжди усміхнені, зв’язківці не лише допоможуть вирішити будь-яке питання, а й підтримають добрим словом.

Цінним працівником для колективу є й листоноша Лідія Шемчук (на світлині вгорі). Це людина, яка виконує свою роботу з великою любов'ю та ентузіазмом, завжди відповідально ставиться до поставлених завдань. Завдяки їй у відділенні помітний приріст у передплаті.  Лідія Іванівна, хоч і недовго працює, та вже полюбилась клієнтам, про що свідчать їх подяки. 

Начальник відділення Людмила Іванівна  за посередництвом нашої газети висловлює вдячність своїм відвідувачам за те, що, незважаючи на складні часи та скрутне матеріальне становище, люди залишаються клієнтами “Укрпошти”:

"Наші ковельчани неймовірні! Зокрема, ті, кого ми обслуговуємо у нашому відділенні. Щодня безперервно ми бачимо, як посилюється допомога нашим Збройним Силам; як допомагають ветеранам, котрим не вистачає коштів для передплати, в тому числі “Вістей Ковельщини”.

Хочу сказати, що газета потрібна людям. Для багатьох це – чи не єдине "вікно" у світ важливих подій нашого краю. Віримо, що зовсім скоро на шпальтах вашого видання ми прочитаємо про найочікуванішу подію для кожного українця – Перемогу!"

Тож щиро дякуємо всім працівникам і ветеранам поштового зв'язку за співпрацю і нелегку роботу на благо людей.

НА СВІТЛИНАХ: працівники відділення Людмила Рижко, Галина Проскурнікова, Єлизавета Назарук.

Фото і текст Аліни РОМАНЮК.

l

Р. S. Після спілкування з працівниками відділення зв'язку стало відомо, що ще одна добродійка вирішила підтримати Якова Лавренка і передплатила йому видання на три місяці вперед (тобто вже на 2024 р.). А згодом колективом цього ж відділення було прийнято рішення за власні кошти продовжити ветерану підписку улюблених "Вістей" до кінця наступного року.

А. Р.

Робота поштовика нелегка і відповідальна, але цікава та необхідна людям. Спектр послуг, які нині надає "Укрпошта", вражає. Навіть в умовах воєнного стану бажання йти в ногу з часом, бути корисними і потрібними споживачам підштовхує до змін та модернізації виробничого процесу.

З легкістю опановують нове та чітко виконують вже звичні для всіх пересилання простих і рекомендованих листів, посилок, здійснення передплати та розповсюдження періодичних видань, виплату пенсій, субсидій, приймання оплати за комунальні та інші послуги працівники поштового відділення зв'язку "Ковель-1". 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 310

1 жовтня 2023 року в урочищі "Вовчак" Турійської територіальної громади Ковельського району відбувся обласний фестиваль повстанської пісні "Вовчак – Волинська Січ".

Участь у масштабному національно-патріотичному дійстві взяли представники обласної, районної, місцевої влади,  аматорські колективи Волині, громадськість.

На початку заходу урочистою ходою під звуки повстанських пісень учасники фестивалю рушили до місця земного спочинку тих, хто поклав своє життя за свободу України. Хвилиною мовчання присутні вшанували воїнів Української повстанської армії, тричі прозвучав військовий салют, опісля лягли квіти до підніжжя пам'ятного знаку борцям за Незалежність нашої держави.

У фестивалі взяли участь 50 аматорських колективів зі всієї Волині. Це – хори, вокальні, фольклорні, музичні колективи, солісти-вокалісти, в тому числі гурт “Колорит” з Ковеля (на світлині).  

Гості Вовчака мали можливість ознайомитися з учнівськими роботами дитячої художньої школи ім. Миколи Рокицького на тему козацької і патріотичної тематики. 

Колориту фестивалю додав ярмарок робіт майстрів Турійщини, експозиція українського інституту національної пам'яті "Комунізм-Рашизм" та ряд інших тематичних виставок. 

Учасники заходу мали можливість придбати вироби-сувеніри безпосередньо у народних майстрів.  

Усі бажаючі також могли відвідати музей-криївку, музей українського побуту, а також помолитися у храмі Всіх святих землі української.

Вл. інф.

1 жовтня 2023 року в урочищі "Вовчак" Турійської територіальної громади Ковельського району відбувся обласний фестиваль повстанської пісні "Вовчак – Волинська Січ".

Участь у масштабному національно-патріотичному дійстві взяли представники обласної, районної, місцевої влади,  аматорські колективи Волині, громадськість.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 177

Ульянов-Лєнін, коли замислював жовтневий переворот в росії 1917-го року, наказував  у першу чергу захоплювати пошту, телеграф, телефон. Як би ми не ставилися до "вождя”, мусимо визнати: він мав рацію, бо розумів значення зв'язку.

Розуміли це і його послідовники, котрі на постійному контролі тримали проблеми поштової галузі. Згадую перші повоєнні роки. Ковель напів зруйнований,  люди живуть у землянках, повсюди видніються згарища і попелища. Але тогочасна компартійна влада усвідомлювала: відбудова міста без зв'язку неможлива. Тому вже в липні  1944 року, одразу після приходу "червоних", у дивом уцілілому будинку по вулиці Чкалова (тепер Степана Бандери) відкрили контору зв'язку, як вона тоді  називалася.

Ця двоповерхова будівля збереглася до наших днів. Там розміщувалася і телефонна станція, і служба поштового зв'язку. Разом із друзями-однокласниками ми  частенько забігали сюди, щоб купити поштові марки, адже філателією тоді захоплювалося багато моїх ровесників, як, зрештою, і я. Моя колекція виглядала, до речі, досить пристойно.

Ми любили туди  заходити, бо там панувала якась таємнича аура: терпко пахло клеєм, свіжою друкарською фарбою  від тогочасних газет, які сортували листоноші. Вибір, правда, був невеликий, але людям вистачало "Ізвєстій", "Правди", "Радянської України", "Радянської Волині", "Прапора Леніна". А ще – дитячих журналів: "Малятко", "Барвінок", газет "Зірка", "Піонєрская правда".

Одним з перших начальників поштової контори був Митрофан Митрофанович Шевченко, який одночасно активно дописував до місцевої газети. При тому не боявся порушувати гострі теми, критикувати тих чи інших посадовців. Разом із ним  робкорівський рух (так його називали) розвивав колишній військовослужбовець Микола Олексійович Корнієнко, котрий мешкав поруч. Бойові, принципові були хлопці, котрі поміж собою змагалися за право бути першими у кількості дописів...

Трудився у Ковелі чималий загін листонош. У ті часи вони займалися винятково поштовими справами: доставляли листи, газети і журнали, організовували передплату. Їх сумки, як казали, завжди були повні новин. Та й заробітна платня не надто мізерна. Листоноші користувалися у ковельчан великою повагою, їх радо зустрічали в кожній домівці, адже своєчасно розносили свіжу пошту (іноді – два рази на день!), знали всі міські новини – як "офіційні", так і "неофіційні". Їх професію вважали престижною,  і влаштуватися на цю відповідальну роботу міг далеко не кожен бажаючий, адже проходили перед тим так звані спецперевірки.

Як сьогодні, пам'ятаю доброзичливого і розсудливого  "поштальйона" Уляна Солопа, традиції якого продовжили син Петро Улянович, невістка Віра Яківна, а згодом і онук Андрій, який працює в галузі і нині. Його змінив на нашій вулиці Луговій Степан Кошелюк, статечний, уважний чоловік, з донькою якого Ганною навчався в одному класі. Зрештою, листоноші вважалися "елітою" поштового зв'язку, їх шанували, морально і матеріально заохочували.

l

Завдяки підтримці держави у Ковелі 1951 року вже діяло 4 відділення зв'язку, встановлено 227 телефонів, 2 телеграфних апарати. Через 10 років кількість відділень на Ковельщині зросла до п'ятнадцяти. Очолювали поштовиків вже згадуваний М. Шевченко (1951-1956 р.р.), І. Шура (1956-1967 р.р.).

Бурхливий розвиток галузі зв'язку відбувся на Ковельщині у 70-80-их роках минулого століття. Саме тоді до керівництва нею прийшов Степан Кирилович Морозюк, людина ініціативна, творча, енергійна. Завдяки йому і команді однодумців Ковельський районний вузол зв'язку, котрий розмістився у новозбудованій будівлі по вулиці Незалежності, став одним з кращих в Україні. Йому присвоїли звання "Підприємство високої культури", а Степана Морозюка нагородили орденом  "Знак Пошани". Відзначені високими нагородами сортувальниця К. Кондратович, телефоністка К. Місюра та інші.

l

Треба зауважити, що в ті часи поштовий  і електрозв'язок були під одним "дахом", але у  кожного були свої керівники –заступники Морозюка. В силу своїх службових обов'язків мені найбільше доводилося працювати з "поштовиками" – Миколою Дем'яновичем Антонюком, Володимиром Лукашовичем Джалою. Їм на зміну згодом прийшла Людмила Йосипівна Лябук. 

Передплатою газет і журналів займалося відділення "Союздрук", очолюване Ніною Омелянівною Савенюк, Леонідом Іллічем Драбкіним, Антоніною Іванівною Хомич, Ольгою Олексіївною Козловою – чудовими, доброзичливими людьми, котрі розуміли значення друкованого слова, робили все можливе для його масового поширення.

Не відкрию секрету, коли скажу: передплатні кампанії знаходилися під непослабленим контролем влади. Компартія розуміла роль і значення друкованої преси, а тому вживала всіх заходів для зміцнення матеріально-технічної бази друкарень і редакцій, максимального охоплення пресою місцевого населення. З цією метою кожне  відділення зв'язку мало плани передплати на ті чи інші видання – в першу чергу, партійно-радянські, які будь-що намагалося їх виконати.

Не скажу, щоб це надто обтяжувало людей: їхні заробітні плати і пенсії дозволяли виписувати по кілька, а то й кільканадцять видань. Особливою популярністю користувалися "За рульом", "Здоров'я", "Радянська жінка", "Крестьянка", тобто ті, де було менше політики. Допомагали в цьому громадські розповсюджувачі преси – люди добровільно й безоплатно сприяли поштовикам в організації передплати безпосередньо в трудових колективах, навчальних закладах.

Високою активністю у цій роботі відзначалися Валентин Антоненко з локомотивного депо Ковель, Ганна Дудік з деревообробного комбінату, Октавіан  Швідлер з автобусного АТП та багато інших друзів і помічників не тільки зв'язківців, а й журналістів.

l

У 1995 році на  базі єдиного районного вузла зв'язку було створено два автономних підприємства – "Укртелеком" і "Укрпошту". На мою думку, саме тоді відбувся початок кінця поштової галузі як державної. Ні, вона існує до цих пір, але, на мій хлопський розум, поступово перетворюється у приватну бізнес-імперію теперішнього очільника "Укрпошти" Ігоря Смілянського. Це ми, журналісти, відчуваємо особливо гостро, бо нині друковані ЗМІ в Україні через "драконівське" підвищення поштових тарифів опинилися на грані знищення.

Але про сумне далі не буду, адже 9 жовтня – Всесвітній день пошти, тому не псуватиму настрій перед святом волинським і ковельським поштовикам. Я дуже вдячний їм, а особливо керівнику обласної дирекції "Укрпошти"  Івану Люсаку, за ту роботу, яку вони виконали останнім часом для  зміцнення матеріально-технічної бази галузі, в тому числі й на Ковельщині, поліпшення обслуговування населення. Ми відчували постійну підтримку з боку Івана Олексійовича в питаннях організації передплатних кампаній, налагодження ділової співпарці. Як буде далі, покаже час, хоча, як кажуть у народі, так уже не буде.

Ковельські журналісти щиро вітають з прийдешнім святом ветеранів поштового  зв'язку, багато з яких, на жаль, пішли у засвіти. Тим, хто ще топче ряст на землі, -– найщиріші вітання і найсердечніші побажання! Маю на увазі й Ларису Філіпчук, й Інну Радзієвську, й їх колег, котрі невтомно трудяться, незважаючи на мізерні зарплати, в ім'я того, щоб задовольнити запити і потреби людей, надати їм поштові послуги в повному обсязі і з найкращою якістю.  Це і начальники міських та сільських відділень зв'язку, і працівники пересувних відділень, і листоноші, й інші категорії працівників.

Миру  Вам, добра, Божого благословення і звичайно ж, довгоочікуваної Перемоги над ворогом, заради якої Ви також самовіддано працюєте!

Микола ВЕЛЬМА.

Ульянов-Лєнін, коли замислював жовтневий переворот в росії 1917-го року, наказував  у першу чергу захоплювати пошту, телеграф, телефон. Як би ми не ставилися до "вождя”, мусимо визнати: він мав рацію, бо розумів значення зв'язку.

Розуміли це і його послідовники, котрі на постійному контролі тримали проблеми поштової галузі. Згадую перші повоєнні роки. Ковель напів зруйнований,  люди живуть у землянках, повсюди видніються згарища і попелища. Але тогочасна компартійна влада усвідомлювала: відбудова міста без зв'язку неможлива.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 254

Гречка, яка минулоріч била цінові рекорди, продовжує падати в ціні, натомість потрохи дорожчає м'ясо. Державна служба статистики оприлюднила черговий моніторинг цін на ключові продукти харчування. А експерти проаналізували тенденції та зробили прогнози – як зміняться цінники у магазинах вже в наступні місяці. Центр громадського моніторингу та контролю зібрав інформацію.

Хліб дешевшати 

не буде

Заборона на експорт українського зерна до Європи не вплине на вартість хліба всередині країни. Тож на здешевшання цього продукту – очікувати не варто. Про таке розповів генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль на брифінгу у Медіацентрі Україна – Одеса. За його словами, вартість хліба залежить від дуже багатьох чинників, і ціна на зерно – лише один із них. "Можна точно сказати, що жодних питань щодо продовольчої безпеки України не буде. Але і ціна на хліб не впаде. Інші складові цієї ціни для аграріїв, перевізників та переробників – виросли", – розповів експерт.

Ціна на олію – стабільна

Стабільною залишається ціна на олію – в середньому 65 грн. літр. І, ймовірно, дорожчати цей продукт у найближчій перспективі не буде. Хоча тут також все залежить не лише від українських аграріїв, а й від того, що відбувається на світових ринках. Зокрема, як змінюються ціни на нафту. 

Так, за оцінками асоціації "Укроліяпром", кожне зростання вартості бареля нафти на 10 доларів призводить до зростання вартості тонни олії на 30-50 доларів.

Гречка за рік вдвічі втратила в ціні

Натомість подешевшала гречка. Як поінформував директор Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Юрій Лупенко, у серпні цього року середні споживчі ціни на гречану крупу зменшилися до 45,61 грн. кг – на 4,5%, порівняно із  попередніми місяцями. За його словами, зростання цін на гречку тривало до вересня 2022 року і на піку сягнуло 96 грн. кг. А потім, з надходженням нового врожаю, розпочалося поступове зниження, яке триває донині і, ймовірно, буде продовжуватися.

Овочі та м'ясо: 

які прогнози?

Окрім гречки, за даними "Інституту аграрної економіки", від початку року найсуттєвіше впали ціни на овочі. Зокрема, морква подешевшала на 63% і, за даними Держстату, нині в середньому коштує близько 18 грн. кг. Буряк подешевшав на майже 55% до 15 грн. кг, капуста білокачанна зменшилася в ціні на 53% до 11 грн. кг, цибуля ріпчаста здешевшала на 50% до 18 грн. кг. Подешевшали і деякі фрукти. Так, на 16% знизились ціни на яблука – середньому коштують 31 грн. кг.

Водночас, впродовж серпня дорожчало сало – на майже 3% до 166 грн. кг, цукор – на 2% до 36,5 грн. кг. Також на менш, ніж 2% подешевшала яловичина, свинина, куряче філе та ковбаси варені першого ґатунку. Вперше від березня цього року почали дорожчати яйця, щоправда, піднялися в ціні на незначні 0,1%, і, за даними Держстату, коштують в середньому 39 грн. за десяток. 

Різкого зростання 

не буде

Загалом, як прогнозує Юрій Лупенко, різкого зростання цін у цьому році не мало б бути. Щоправда, традиційно восени можуть додавати в ціні продукти переробки та тваринництва, більш залежні від енергетичних та сировинних факторів, тоді як ціни на овочі і фрукти, ймовірно, продовжать зниження навіть у жовтні.  

Оксана КОВАЛЬ.

Гречка, яка минулоріч била цінові рекорди, продовжує падати в ціні, натомість потрохи дорожчає м'ясо. Державна служба статистики оприлюднила черговий моніторинг цін на ключові продукти харчування. А експерти проаналізували тенденції та зробили прогнози – як зміняться цінники у магазинах вже в наступні місяці. Центр громадського моніторингу та контролю зібрав інформацію.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 222

Найбажаніша дорога – це дорога додому. Найдорожчі дороги – у рідному краї, ті, що ведуть до близьких по духу людей. Скільки разів я летіла сюди думками! 

І ось – довгоочікувана відпустка! Мамині рідні очі, повні радості й смутку… Обійми і усмішки друзів… Мої троянди, які мене завжди чекають… Незабутні зустрічі, які берегтиме пам'ять, як дорогоцінні скарби… Одна з них – знайомство з неймовірно цікавою людиною, талановитим художником Віктором Бурчаком та його творчістю. 

Для нашого невеличкого товариства пан Віктор організував справжню екскурсію, і ми відвідали кілька храмів міста й району, які Майстер прикрасив своїми чудовими вітражами – на славу Божу і радість людям. Таємниче усміхалися нам небесної краси Архангели у церкві села Зелена, благословляли наш земний шлях. 

Польовою дорогою між достиглих соняхів дісталися ми до малесенької церковки-каплички в селі Стеблі – з козацьким хрестом на куполі і казковими вікнами-вітражами, з різьбленими Царськими вратами, іконостасом і Голгофою. Цю красу подарувала своїм землякам, селу – колисці свого роду, людина великої і щедрої душі Ольга Перепелиця. 

А далі наша дорога побігла лісом і вивела нас до столиці волинської вольниці – Скулина, до "шевченківської" хатинки, де живе наша легенда – зв'язкова УПА Ганна Зелена. Не забуду радості зустрічі, світлиці, що цвіте вишитими рушниками, спілкування з унікальною жінкою, красивою й у свої 97 років! Ганна Йонівна водила нас стежками своєї пам'яті. Задувала повстанську боротьбу, запеклий опір окупантам, заслання, знущання й поневіряння, які довелось пережити задля свободи України. 

Записуючи її спогади, я подумала: пам'ять – це не про минуле, це і є теперішнє, бо то – наше коріння, яке живить народ, дає силу на опір і здобуття чистого обрію для нашої Батьківщини. Життєвий приклад пані Ганни надихає нас бути відважними, так любити Україну, як любило покоління борців за волю. Завдяки їм ми ходимо по вільній землі і стали нацією. Прийшов і наш час підтвердити свою приналежність до української нації і повторити подвиги предків. 

Свобода – це наша гідність і сутність. Віра Ганни Йонівни в Україну передається й мені, додає сили для боротьби. Многі Вам літа, дорога пані Ганно! Дай, Боже, дочекатися всіх наших земляків – живими і з Перемогою! 

До Ковеля поверталися вже у сутінках. Яскраво світив Місяць, соснове гілля творило враження тонкого різьблення на срібному небесному тлі. Ми розглядалися навсібіч у надії побачити Мавку, адже легенди завжди мають підґрунтя! Та не судилося… Певно, уже заснула, щоб навесні порадувати всіх новими надіями та здійсненням мрій. 

…Сьогодні повертаюсь на Схід. Феєричні враження стали теплим спогадом, оберегом для душі серед непростих випробувань нашого часу. Нам є що берегти і є кого захищати! Тримаймо стрій! Кожен – на своєму фронті!

Наталка ГРИЦЮК,

військовослужбовець ДПСУ. 

Найбажаніша дорога – це дорога додому. Найдорожчі дороги – у рідному краї, ті, що ведуть до близьких по духу людей. Скільки разів я летіла сюди думками! 

І ось – довгоочікувана відпустка! Мамині рідні очі, повні радості й смутку… Обійми і усмішки друзів… Мої троянди, які мене завжди чекають… Незабутні зустрічі, які берегтиме пам'ять, як дорогоцінні скарби… Одна з них – знайомство з неймовірно цікавою людиною, талановитим художником Віктором Бурчаком та його творчістю. 

 

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 531

Яблуко – це плід здоров'я. Учені дослідили, що регулярне вживання яблук може не лише оздоровити, а й омолодити організм.

У чому ж переваги:

l Вміст вітамінів. В одному середньому яблуці є: 95 калорій, 25 г вуглеводів, 4 грами клітковини, 14% добової норми вітаміну С, 6% добової норми калію, 5% добової норми вітаміну К, а ще 2-4% добової норми марганцю, міді та вітамінів A, E, B1, B2 та B6.

l Багаті на поліфеноли. Це речовини, що захищають від УФ-променів, стимулюють імунну систему і зменшують ризик появи запалень,  мають сильні антиоксидантні властивості, прискорюють метаболізм.

l "Вранішнє" яблуко ефективно очищає зубну емаль. Це запобігає пародонтозу і розвитку карієсу.

l Сприяють схудненню. У яблуках багато клітковини та води, що робить ці фрукти ситними та позбавлять відчуття голоду. Дослідження показують: ті, хто почав прийом їжі: зі шматочків яблук, з'їли в середньому на 200 калорій менше, ніж ті, хто цього не зробив.

l Є хорошими пребіотиками. В яблуках міститься клітковина, що називається – пектин. Він є своєрідним паливом для корисних бактерій в кишківнику, що допомагає травленню та активно запобігає закрепам.

l Корисні для серця і судин. Розчинні волокна яблук знижують рівень "поганого" холестерину в крові, а один із поліфенолів – сприяє нормалізації артеріального тиску. Якщо споживати 25 г яблук (приблизно пів чашки порізаних шматочків), то можна зменшити ризик інсульту на 20%. 

l

В одному середньому фрукті міститься 4 грами клітковини, половину цієї маси становить пектин – дуже важлива речовина для здоров'я серцево-судинної системи. Також пектин запобігає різким стрибкам рівня цукру в крові. 

Яблука мають сприятливу дію на кровотворення, лімфатичну систему і "чистоту" судин.

l Зменшують ризик діабету 2 типу. Всього 1 яблуко в день зменшує ризик діабету 2 типу на 28%. Споживання декількох яблук на тиждень має схожий захисний ефект. Поліфеноли, запобігають пошкодженню бета-клітин в острівцях підшлункової залози. Водночас останні виробляють інсулін в організмі та можуть неправильно функціонувати в людей з діабетом 2 типу. 

l Профілактичний засіб проти раку. Згідно з даними вчених, яблука мають антиоксидантний та протизапальний ефект, підтримують імунну систему та ефективні у зниженні ризику виникнення злоякісних пухлин. 

l Допомагають боротися з астмою. Шкірка яблука містить флавоноїд кверцетин, який допомагає знижувати запалення та впливати на алергічні реакції. Також поліфенол запобігає розвитку хвороби Альцгеймера. 

l Приносять користь кісткам. Сприяють хорошій щільності та міцності кісткової тканини. 

l Допомагають здоров'ю мозку. Сік яблук запобігає віковому зниженню розумової активності та кількості нейромедіатору ацетилхоліну (відповідає за навчання, мислення та пам'ять). Низький рівень ацетилхоліну пов'язаний з хворобою Альцгеймера.

l

Однак, попри корисні властивості, слід обмежити вживання яблук, якщо у вас: виразка шлунку, гастрит, підвищена кислотність. Тим, у кого чутливі зуби, радять пополоскати ротову порожнину після споживання.  Людям, які страждають на цукровий діабет, не слід їсти солодкі яблука (білий налив, золота китайка і медунка).

Щодо кісточок яблук, які містять небезпечну речовину, – не хвилюйтесь! Споживання їх в невеликих кількостях не зашкодять вашому організмові.

А ще знайте: щоб отримати максимум від яблук, їжте їх зі шкіркою. Вміст вітамінів та  поліфенолів у ній в 2,5 раза більше, ніж у самому плоді. Саме в шкірці знаходиться половина клітковини яблука.

Якщо ви хвилюєтеся за "хімію" або віск, якими покривають плоди "для товарного виду", то їх можна змити розчином харчової соди (1 ч. л. соди на 1 л води). Далі промийте під проточною водою і споживайте.

Підготувала 

Аліна РОМАНЮК.

Яблуко – це плід здоров'я. Учені дослідили, що регулярне вживання яблук може не лише оздоровити, а й омолодити організм.

У чому ж переваги:

•  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 308

Вам, напевно, хотілося б почути, що жовтень – це місяць, вільний від консервації. Але якщо розібратися, це не так. В середині осені наші сади і городи ще здатні подарувати нам багато плодів і ягід. Не кажучи вже про ліси, в яких якраз до цього часу наливається кольором ароматна брусниця і рубінова журавлина. І якщо ви хочете, щоб ваша сім'я взимку ласувала лісовими ягодами, а ще яблуками, динями і останнім урожаєм малини, який якраз дозріває на гілках в малиннику, ми ж, у свою чергу, приготували добірку кращих жовтневих рецептів, які ви з легкістю зможете втілити в життя.

Малиновий сік

Останній врожай малини (якщо він багатий, а свіжих ягід за літо вже наїлися) можна перетворити на сік. Цікаво, що нагрівати плоди для цього не потрібно. Малина і так віддасть вам все те, що в ній міститься. Рецепт приготування малинового соку до елементарного простий. А користі в такому напої  дуже багато!

Що беремо:

l малина – скільки є;

l простерилізована скляна тара – в залежності від кількості малини.

Що робимо:

1. Викладаємо малину в відповідну широку посудину, озброюємось дерев'яною ложкою і акуратно, але досить інтенсивно перетворюємо плоди в сік.

2. Переливаємо вичавлений з ягід сік в каструлю, включаємо плиту і доводимо температуру рідини до 60 градусів.

3. Виливаємо теплий сік в пляшки або банки, які були попередньо простерилізовані.

4. Закупорюємо скляну тару, вкутуємо ковдрою, а після повного остигання прибираємо в комору або погріб.

В цьому рецепті геть відсутній цукор. І це, з одного боку, дивно, а з іншого, дуже добре. Такий напій можна додавати в чай. Його можна пити і дітям, і дорослим. До нього не існує протипоказань (хіба що індивідуальні алергічні реакції на продукт). Сік дозволений діабетикам. Але найголовніше – в ньому зберігаються всі вітаміни, а також аромат і смак натуральних плодів, ніби хвилину назад зірваних з куща.

Квашені ягоди

Для приготування цих корисних, смачних і ароматних ласощів можна використовувати як журавлину, так і брусницю. Залежить від того, які з цих ягід ростуть у вашому регіоні або є в наявності на ринку чи в супермаркеті. Рецепт універсальний, та й до того ж він дозволяє зберегти в плодах максимум вітамінів і мікроелементів.

Що беремо:

l ягоди – в наявній кількості;

l вода – кип'ячена холодна.

Що робимо:

1. Викладаємо ягоди в попередньо простерилізовану скляну тару.

2. Заливаємо плоди холодною кип'яченою водою.

3. Закриваємо капроновою кришкою і відправляємо в холодильник або в льох. Неважливо, куди, аби місце було прохолодним. У кімнаті тримати такі заготовки не варто.

Ще один варіант полягає в тому, щоб залити ягоди не холодною водою, а власним соком. Однак брусниця або журавлина у власному соці під капроновою кришкою не зможуть зберегтися навіть до грудня. Щоб така заготовка була життєздатною, її необхідно законсервувати – тобто закатати під бляшану кришку.

В'ялена  диня

В'ялена диня – дуже незвичайний, але при цьому неймовірно смачний смаколик з ароматом Сходу. І для того, щоб спробувати цю смакоту, вам зовсім не обов'язково летіти за нею до Туреччини, Єгипту чи Середньої Азії. Досить зібрати останній урожай динь на присадибній ділянці (або купити кілька динь в супермаркеті) – і самостійно приготувати страву.

Що беремо:

l диня – очищена від насіння і шкірки;

l щільний білий папір.

Що робимо:

1. Коли диня очищена не тільки зсередини, але і зовні – зсередини необхідно усе вийняти, а зовні зрізати шкірку.

2. Нарізаємо диню на часточки так, як робимо це перед їжею.

3. Кожну часточку розрізаємо на кілька смужок таким чином, щоб ширина однієї смужки не перевищувала 3 см, а довжина не перевищувала 7 см.

4. Стелимо на деко щільний білий папір, гарненько скроплюємо його водою з пульверизатора і викладаємо смужки дині на підготовлену поверхню.

5. Нагріваємо духовку до 60 С0 і відправляємо в неї деко з динею на 1/2 доби. Звертаємо вашу увагу, що дверцята духовки завжди повинні бути трохи прочинені, щоб волога могла безслідно випаровуватися.

Якщо після того, як ви дістанете деко з динею з духовки, ви зрозумієте, що її потрібно ще трохи досушити, просто розкладіть ласощі на Сонці, підставивши під прямі промені. Ну, а якщо у вашому господарстві є така помічниця, як електрична сушарка для овочів і фруктів, то скористайтесь нею. Вона перетворить свіжу м'якоть дині у в'ялену практично без вашого втручання.

Для зберігання в'яленої дині найкраще вибрати скляні банки, які щільно закриваються, або ж спеціальні контейнери з картону.

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Вам, напевно, хотілося б почути, що жовтень – це місяць, вільний від консервації. Але якщо розібратися, це не так. В середині осені наші сади і городи ще здатні подарувати нам багато плодів і ягід. Не кажучи вже про ліси, в яких якраз до цього часу наливається кольором ароматна брусниця і рубінова журавлина. І якщо ви хочете, щоб ваша сім'я взимку ласувала лісовими ягодами, а ще яблуками, динями і останнім урожаєм малини, який якраз дозріває на гілках в малиннику, ми ж, у свою чергу, приготували добірку кращих жовтневих рецептів, які ви з легкістю зможете втілити в життя.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 176

Чому у пацієнтів після заміни кришталика іноді виникає вторинна катаракта і як її лікувати? Розповідає завідувач офтальмологічного лікувально-діагностичного центру з мікрохірургією ока Ковельського МТМО Тетяна Сергіївна Дмитрук. 

l

Дійсно, інколи після видалення катаракти відбувається помутніння задньої капсули кришталика, що залишається під час операції для утримання штучної лінзи.  У пацієнта погіршується чіткість зору, предмети здаються розмитими, а кольори недостатньо яскравими. Це офтальмологічне захворювання потребує вчасного та правильного лікування. 

Варто наголосити, що вторинна катаракта може виникати через певний час після операції, навіть якщо видалення виконано ідеально з хірургічної точки зору.

Основною причиною виникнення та розвитку вторинної катаракти є здатність організму до регенерації. Після видалення помутнілого кришталика залишається незаповнений об'єм капсульного простору (штучний кришталик займає значно менше місця, ніж природний кришталик ока). Організм прагне відновити кришталикові волокна, які, на жаль, формуються непрозорими.

Другою причиною цього захворювання є порушення обмінних і поживних процесів всередині ока. Це призводить до фіброзних клітинних змін задньої капсули кришталика, що залишилася, а фіброзні елементи не є прозорими.

Третя причина – неповне видалення помутнілих кришталикових волокон при видаленні катаракти. Клітини, що залишилися, втрачають прозорість і знову погіршують якість зору.

Сама по собі вторинна катаракта не може зникнути, і жодні краплі при цьому не допоможуть. Тут необхідне хірургічне або лазерне лікування. Без офтальмологічного втручання обійтися та відновити зір неможливо. 

У більшості випадків лікування вторинної катаракти проводиться за допомогою лазера, що дозволяє видалити непрозорі частини очного середовища. Проте, вибір методу лікування залежить від виду вторинної катаракти та особливостей зорової системи пацієнта.

Якщо у Вас виникають проблеми із зором, то не варто затягувати з візитом до лікаря. В офтальмологічному лікувально-діагностичному центрі з мікрохірургією ока Ковельського МТМО Ви можете пройти лікування первинної та вторинної катаракти. У нас працюють висококваліфіковані та досвідчені фахівці, які використовують сучасне високотехнологічне обладнання, що дозволяє повернути хороший зір пацієнтам. Пам'ятайте, відмова від лікування вторинної катаракти – це усвідомлений шлях до повної втрати зору. Бережіть свій зір та будьте здоровими! 

Чому у пацієнтів після заміни кришталика іноді виникає вторинна катаракта і як її лікувати? Розповідає завідувач офтальмологічного лікувально-діагностичного центру з мікрохірургією ока Ковельського МТМО Тетяна Сергіївна Дмитрук. 

ххх

Дійсно, інколи після видалення катаракти відбувається помутніння задньої капсули кришталика, що залишається під час операції для утримання штучної лінзи.  У пацієнта погіршується чіткість зору, предмети здаються розмитими, а кольори недостатньо яскравими. Це офтальмологічне захворювання потребує вчасного та правильного лікування. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 223

У травні 2021 року відомий активіст громадсько-політичного і культурно-мистецького життя Геннадій Сарапін у мережі Фейсбук повідомив: "На Волині утворили ще одну громаду Православної Церкви України. Це сталося у Тойкуті (Несухоїжі), де на зборах ініціативної групи вирішили назвати храм іменем Покрови Пресвятої Богородиці”. 

Адресою обрали місце, яке знаходиться неподалік будинку, де колись діяла українська церква. Старостою став Сергій Козуля, заступником – Василь Марчук.

26 квітня 2023 року Волинська єпархія ПЦУ поінформувала, що у відновленому храмі відбулась перша літургія українською мовою. Очолив літургію старший декан і настоятель протоієрей Іван Бонис. Співав хор під орудою протоієрея Василя Старевича із села Мощеної.  У храмі знаходився ковчежець із частками мощей великомучениці Варвари та святителя Луки Кримського.  Із благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла привезено благодатний вогонь, доставлений в Україну з Єрусалима.

Далі в повідомленні сказано: "Свято-Покровську громаду, яка об'єднує села Тойкут, Волю, Заріччя, Лапні та Любче, створено рішенням парафіяльних зборів 9 травня 2021 року. 8 липня зареєстровано статут і призначено настоятеля. Проте досі тут лише освячували вербу у Вербну неділю, пасхальні страви тощо. За два роки громада відремонтувала й облаштувала тимчасове приміщення для відправ (колишню церкву) і придбала начиння. Багато допомогли місцева влада, громадський актив, Ковельська філія "Союзу Українок". Нині розробляється проєктна документація на початок будівництва нового приміщення".

Сьогодні в Свято-Покровському храмі богослужіння відбуваються постійно. У них беруть участь віряни, серед яких є й мешканці інших населених пунктів, зокрема, Ковеля, старший декан Ковельського деканату протоієрей Іван Бонис та інші священнослужителі. 

Велично звучать слова молитв рідною мовою, піснеспіви во славу Господа нашого Ісуса  Христа, матері України, героїчного українського війська. Одночасно прихожани організовують  збір коштів на підтримку ЗСУ.

Володимир ПЕТРУК.

НА СВІТЛИНАХ:  вгорі – під час Божественної літургії і освячення Божих дарів в храмі Покрови Пресвятої  Богородиці у день вшанування мучеників Маккавєєвих (Медового Спаса); внизу – перше престольне свято у храмі 1 жовтня ц. р. після 80-річної перерви.

Фото Олександра Філаретова.

У травні 2021 року відомий активіст громадсько-політичного і культурно-мистецького життя Геннадій Сарапін у мережі Фейсбук повідомив: "На Волині утворили ще одну громаду Православної Церкви України. Це сталося у Тойкуті (Несухоїжі), де на зборах ініціативної групи вирішили назвати храм іменем Покрови Пресвятої Богородиці”. 

Адресою обрали місце, яке знаходиться неподалік будинку, де колись діяла українська церква. Старостою став Сергій Козуля, заступником – Василь Марчук.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 193

Позаминулими вихідними у Ковелі після дворічної перерви відновили традицію проведення передсвяткових ярмарків сільськогосподарської продукції, про що неодноразово просили ковельчани.

Тож з ініціативи міського голови Ігоря Чайки осінні торги приурочили до Дня захисників і захисниць України. Цього разу їх проводили на новому місці – на вулиці Ветеранів.

Зручно, за хорошими цінами, якісну продукцію рослинництва і тваринництва фермерських господарств, харчової і переробної промисловості можна було придбати на ярмарку.

Її представили понад 15 виробників. Крім мешканців нашої громади, були продавці з Тернополя, Рівного, Червонограда.

За словами організаторів – працівників управління економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому, чимало схвальних відгуків вони почули від людей, а також прохання про те, аби подібні ярмарки проводились частіше.

Наш кор.

Позаминулими вихідними у Ковелі після дворічної перерви відновили традицію проведення передсвяткових ярмарків сільськогосподарської продукції, про що неодноразово просили ковельчани.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 186