Благодійні концерти сільських аматорів сцениМешканці Тойкутської сільської ради, мої односельчани, ніколи не стоять осторонь чужої біди, завжди поспішають на допомогу тим, хто її потребує. Так, уже неодноразово сільською громадою збирали кошти, продукти харчування для тих, хто воює в зоні антитерористичної операції на Сході України.
Любов МАРЧУК,
вчитель Тойкутської ЗОШ.
Подорож у країну "Географію"Нещодавно у Поповичівській ЗОШ з ініціативи вчителя географії та музики Наталії Осіюк відбувся тиждень географії, під час якого учні 5-10-х класів щодень цікаво проводили час, більше пізнаючи Україну та світ.
Так, у школі організували виставки літератури "Моя Волинь", "Цікава географія", конкурси малюнків: "Мій рідний край", "Візитна картка країн", "Материки очима дітей".
Алла ТЕРЕЩУК,
завідуюча бібліотекою с. Попович.
До одвічних "клятих" запитань, на які ми безуспішно намагаємося відповісти: "Хто винен?” і "Що робити?", схоже, додалося сьогодні ще одне: "Куди нас ведуть?".
Справді-бо, повіривши тому, що настав час жити "по-новому", ми лишень тепер відчули, в чому конкретно ця "новизна" проявляється (за дужками свідомо залишаю політичні і міжнародні проблеми, в т. ч. воєнні).
Отже, жити "по-новому" означає:
Микола ВЕЛЬМА.
Так сьогодні думає кожний, бо над нашою Україною нависла загроза. Іде війна. Тому хочеться хоч чимось допомогти нашій армії, тим, хто захищає нашу землю, наш мир.
Звичайно, допомагали коштами, продуктами. Нині наші волонтери долучились до Всеукраїнської акції "Маскувальна сітка для армії".
Валентина СІЧКАР.
смт Голоби.
Вчителі не причетні до збирання грошейНачальнику управління освіти виконкому Ковельської міської ради
Бичковському В. В.
Шановний Вікторе Васильовичу!
До редакції нашої газети звернулася жителька одного з приміських сіл (прізвище нам відоме) і заявила, що з учнів загальноосвітньої школи № 1 збирають по 20 грн. з кожного на подарунки вчителям до 8 Березня...
ВІД РЕДАКЦІ: ми вдячні очільнику ковельських освітян, депутату міської ради Віктору Бичковському за оперативне реагування на скаргу нашої читачки. Сподіваємося, що розмова, яка відбудеться 27 лютого ц. р. з керівниками закладів освіти на засіданні колегії управління, теж дасть свій результат, і батьки школярів більше не повідомлятимуть про подібні факти...
Найдорожчі у цілому світіСіро-голубі озерця очей розхлюпують доброту душі, яка слізьми щастя котиться по зморшкуватих щоках господині. А благородна сивина легким туманцем вляглася спочивати на скронях господаря. Ця пара стареньких сивих голубів ще ніби вчора поєднала свої долі, а вже йдуть разом життєвою стежиною 55 років…
З любов'ю і вдячністю — сини: Володимир і Петро, дочки: Лєна, Люба і Галина ОЛІФЕРЧУК.
Не будьмо байдужими, земляки!Ворог переступив поріг нашого дому. Він топче нашу землю, убиває наших дітей, нищить все, що нажите важкою багаторічною працею. І він обов'язково має бути подоланий. Інакше наші нащадки не пробачать нам! Тому кожен, хто як може і чим може, має допомогти нашим захисникам в АТО спинити цю ворожу навалу.
Лідія КОЗУЛЯ,
депутат районної ради, волонтер.
Ювілей ВчителяДнями в Ковельській ЗОШ № 1 педколектив на чолі з директором Тетяною Донюш вшанувал
и вчителя від Бога — Заслуженого вчителя України, нагородженого орденом Трудового Червоного Прапора, вчителя-методиста Валентина Наріжного (на знімку). Колеги запросили гостей звідусіль, щоб закарбувати в історії освіти Волині педагогічний досвід Валентина Миколайовича і створити фільм про його діяльність. У фойє школи колектив оформив стенд "В. М. Наріжний. 50 років натхненної праці".
Валентина ОСТАПЧУК,
ветеран педагогічної освіти.
"Добро породжувати хочеться мені…"Такий вислів я знайшла у поезії протоієрея Івана Оринчака — настоятеля парафії святителя Миколая Чудотворця в селі Колодяжному. Прочитала із задоволенням і здивуванням збірку його віршів "Фундаментальна потреба".
Чому із здивуванням? Бо ж ділиться своїм сокровенним священик. Думала: буде щось на зразок притч, проповідей… А тут — поезії. Та ще й які! Бо хіба не заставлять задуматися над своїм життям слова:
Лідія ГАРЛІНСЬКА.
Все було, наче вчора…
Ось і 90… Змигнуло, промайнуло, відгомоніло, відійшло, як одна мить. Незчулася, незогледілася й коли. Тепер молитовний передзвін тих літ подумки повертає ковельчанку Євгенію Котюк у те далеке і близьке, що пережите і вистраждане…
Людмила ЛЮБЧЕНКО.
