Духовність / Повага, любов, віра

27.05.2015

Повага, любов, віра –

з такими почуттями мешканці Ковельщини відзначили День Перемоги

над нацизмом у Європі, День матері і Міжнародний день сім'ї.

Про це вони розповідають у листах до редакції нашої газети

Повага, любов, віра –

з такими почуттями мешканці Ковельщини відзначили День Перемоги над нацизмом у Європі, День матері і Міжнародний день сім'ї. Про це вони розповідають у листах до редакції нашої газети

Традиції дідів продовжують онуки

Хай Бог оберігає всіх!

Родинне свято у колонії

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1175

Духовність / Спасибі нашим матерям

22.05.2015 Романюк Аліна Петрівна

Спасибі нашим матерям!

Нещодавно в Палаці учнівської молоді імені Івана Франка відбулись загальноміські урочистості з нагоди Дня матері.

Організаторами заходу за підтримки Ковельської міської влади були керівники управління освіти, відділу сім'ї та молоді виконавчого комітету міської ради, міського центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді, а також Палацу учнівської молоді імені Івана Франка.

Мами – не просто продовжувачі роду людського та берегині сімейного вогнища, вони – наші ангели-охоронці. Нелегка їх доля. Весь час у них за нас біль, тривоги і недоспані ночі. Не зважаючи ні на що, вони усе пробачать, усе зрозуміють та самовіддано любитимуть свою кровинку.

Варто зазначити, що у Ковелі з року в рік збільшується кількість матерів, які отримують звання "Мати-героїня". Їх сьогодні понад 500. Зростає й число багатодітних родин. Зараз у місті мешкає понад 1100 сімей, в яких виховується майже чотири тисячі неповнолітніх дітей.

Тож у залі цього дня зібралось чимало ковельчан, які подякували найріднішим за те, що, попри щоденні клопоти і турботи, вони завжди знайдуть слова підтримки та час допомогти.

Щирі слова вітань та вдячності висловив усім мамам міський голова Олег Кіндер й побажав їм здоров'я, довгих років життя і миру. Він зауважив, що особливої поваги заслуговують ті, що виховали захисників України і чекають на повернення своїх синів з перемогою. Низько вклонився Олег Олексійович матерям, чиї надії і сподівання забрала війна – мамам Героїв, які віддали життя за неньку-Україну.

Милі серцю слова звучали також у привітанні з уст Оксани Мулярчук, представниці Ковельської філії "Союзу Українок". Вона з трепетом на ніжністю промовляла кожне слово, бо у слові “мама”, на її думку, є певна святість. Адже вона завжди поруч – "і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі". Це та людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, чия душа завжди іде з нами по життю, підтримує у години радості й печалі.

Тож, аби й надалі наші мами не втрачали віри й оптимізму та ділились життєвою мудрістю з нащадками, Олег Кіндер та секретар міської ради Михайло Гетьман вручили їм Подяки за невтомну працю, материнську відданість, любов і турботу вагомий внесок у відповідальну і благородну справу – виховання дітей, активну життєву позицію.

До того ж, усі нагороджені отримали подарунки, придбані за кошти міського бюджету за Програмою підтримки сім'ї та молоді. Серед них – Любов М'якота і Наталія Осавальчук, матері-виховательки дитячих будинків сімейного типу. Відзначено також Любов Ткачук, Марію Гнатюк, Юлію Парфенову та Ганну Парфенову, чиї сім'ї стали рідними для прийомних дітей.

Подяки отримали й матері обдарованих дітей, які прославили місто досягненнями у навчанні, спорті та мистецтві, ставши призерами обласних та всеукраїнських олімпіад. Можуть пишатися своїми дітьми Лариса Андрощук, Олена Бабарика, Олена Григола, Лариса Жмуйда, Олена Івашко, Наталія Лісь, Олена Жигаревич та інші.

Про роль жінки-матері у долі кожної людини в різні часи розповіла ведуча свята Богуслава Петричук. А от святковий настрій створили номери юних виконавців художніх колективів міста, в яких вони виcловили слова вдячності та шани матерям.

Зокрема, у цей день на сцені виступили вихованці Народного художнього колективу студії естрадного співу "Нові таланти" (керівник Світлана Шиманська), зразкового художнього драматичного гуртка "Дивослово" (керівник Руслана Чарнюк), студії сучасного танцю "Ерідан" (керівник Ангеліна Гавришук), народного дитячого колективу "Барвінок" (керівник Любов Ризванюк). До організації заходу долучились також хореографи Тетяна Гулечко, Марія Солоп, Сергій Панюс.

Особливу прихильність на сцені здобув Веніамін Бєлінський, лауреат всеукраїнських конкурсів, який виконанням відомої усім пісні "Мальви" викликав у залі не лише гучні оплески, а й сльози на очах присутніх.

Аліна Романюк.

На знімкАХ: під час загально-міських урочистостей з нагоди Дня матері.

Фото Мирослава Данилюка.

Аліна Романюк.

В Зеленському будинку культури відбувся тематичний захід з нагоди Дня матері та Міжнародного дня сім'ї. При вході в заклад матерів вітала квітами Анастасія Дмитрук, а у фойє милувала око виставка народних умільців.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2928

Духовність / Коли душа співає

19.05.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

Коли душа співає…

Коли душа співає,

Стає далекою війна.

Тоді і горе, й болі забуваєш,

І погляд бачить, що навкруг —

весна.

І справді, звіт школи мистецтв — це не простий іспит учнів та педагогів перед слухачами. Це — завжди духовне свято пісні і музики.

На сцені Народного дому "Просвіта" у такий день виступають найкращі. Кожного року ти потрапляєш у творчі хвилі юних. Тебе огортають дивні звуки мелодій, і ти щасливієш, бо забуваєш про щоденні проблеми, які нависають над твоїм єством.

Звітний концерт розпочався вступним словом директора школи Людмили Кобченко. Вона привітала учнів, педагогів та батьків із визначною подією в житті школи — із святом музики і пісні.

Приємно було бачити на концерті міського голову Олега Кіндера та його заступника Ігоря Прокопіва. Олег Олексійович у своєму виступі відзначив вагомі досягнення школи мистецтв. І в планах естетичному, і творчому школа впевнено наближається до європейського рівня.

— Багато сил доклали педагоги, батьки та самі учні, щоб осягнути вершини творчості. Не всі стануть музикантами чи співаками, але я впевнений, що посіяне тут зерно доброти зійде добрими сходами, — зазначив мер міста.

Він вручив Людмилі Кобченко букет квітів, як знак подяки за плідну творчу діяльність та вагомий внесок в примноження культурної спадщини Ковельщини.

А затим полинула аж до неба духовна невмируща мелодія. "Аve Maria" Ф. Шуберта. Симфонічний оркестр під керівництвом Анатолія Літвінчука присвятив цей твір викладачу школи Тетяні Коцюбі, яка не так давно відійшла у Вічність. Лишилась тільки співуча скрипка і мелодія з-під її вправного смичка, що не раз плакала, співала і душу звеселяла…

Яке скороминуще тілесне життя і яка вічність у музиці, мелодії душі!

Перегортаючи програму, помічаю, що в школі створено багато оркестрів, ансамблів, хорових колективів. Всі вони завдяки професійним зусиллям педагогів демонструють високий клас.

Засвідчимо персонально: це згадуваний симфонічний оркестр (кер. А. Літвінчук), унікальний хор хлопчиків (Олена Белецька та Еліна Міларт), квітучий, мов українське диво, ансамбль бандуристів (Ольга Середа), ансамбль скрипалів (Оксана Баласанян та Лілія Корнєва), голосистий і задиристий із підтанцівкою ансамбль народної музики "Веретено" (Віталій Зіньчук), квітучий, як сама весна, хор учнів молодших класів (Еліна Міларт). Гордістю школи є неповторний оркестр народних інструментів (Ніна Самусік).

А що вже казати про відомий всій Європі народний аматорський ансамбль народної музики "Награш" (Віталій Зіньчук)? Спрямований на творчий пошук, пан Віталій створив прекрасний ансамбль баяністів.

Порадував дзвінкоголосий хор учнів старших класів (Олена Белецька). А як би збідніла школа без чудового камерного оркестру "Квінта"!

Як вінець концерту — виступ духового оркестру (Анатолій Сролік). Бадьорі мелодії піднімають дух, і ти готовий крокувати на параді або вирушати в похід на захист своєї Батьківщини.

Отак, мов хвилі океану, накочуються на переповнений зал лазурові, срібні звуки, перетворюючись в акорди і чудо-мелодії.

А поміж тими колективними потужними спалахами мелодій, мов весняні потічки, — сольні виступи юних музикантів. Яких тільки інструментів не опановують молоді аматори! Віртуозно грають акордеоністи, баяністи, бандуристи, саксофоністи, скрипалі, піаністи, трубачі та інші. Словом, майже всі народні та духові інструменти.

У школі — немало талантів вокального жанру. І це ще не все. Окремі об'єднуються в дуети, тріо, квартети, тим самим збагачуючи музичне надбання людства. Серед виконавців — лауреати обласних та всеукраїнських конкурсів.

Не маю змоги оприлюднити прізвища всіх виконавців, керівників, концертмейстерів, викладачів. Їх багато, і всі заслуговують подяки. А як оцінити той чи інший виступ? Кожен номер із захопленням сприймали слухачі, присутні в залі. Лунали бурхливі оплески і вигуки: "Браво!".

Був би нещирий, якби сказав, що всі виступи були на найвищому рівні. Тим виступаючим, де оплески були менш голосними, необхідно зробити висновки. Хоч зіграти "на біс" той чи інший твір непросто — тут і хвилювання, і переживання.

Та й слухач до сприйняття окремих складних творів не завжди готовий. Це — до слова.

Колись я написав поетичні рядки: "Щасливий той, хто в серці має пісенні струни золоті. Щасливий той, у кого грає оркестр високих почуттів".

Будьте в музиці і в житті щасливі! Нових Вам творчих успіхів!

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час звітного концерту школи мистецтв.

Фото з архіву школи.

Коли душа співає,

Стає далекою війна.

Тоді і горе, й болі забуваєш,

І погляд бачить, що навкруг —весна.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1215

Духовність / Дарували поетесі квіти й пісні

14.05.2015 Скоклюк Степан Антонович

Дарували поетесі квіти й пісні

Презентація

В культурно-просвітницькому центрі відбулася презентація нової поетичної збірки "Я частина великого світу" Віри Семеній.

У святі "народження" книги взяли участь члени товариства "Творчий світ", поети, художники, митці, журналісти.

Свято відкрила ведуча Василина Столярчук, яка зазначила, що поетеса Віра Семеній у представленій на суд присутніх збірці щиро і тепло передала свої почуття до рідного краю.

— Поетеса народилася в Ковелі, — сказала вона, — на одній з найгарніших околиць міста. Дитинство її минуло в куточку, де квітли липи, зеленіли берізки. Тож цю красу назавжди взяла у серце поетеса.

Розповідаючи про автора книжки, ведуча також зазначила, що Віра Олексіївна не лише пише вірші, а й є здібною художницею, неординарною особистістю, автором техніки гаптування на тканині, організатором чотирьох персональних виставок.

Віра Семеній — автор першої збірки "Життя у колосочку", яку вона видала раніше. Крім того, поетеса як людина, сповнена невсипущої енергії і завзяття, заснувала у нашому місті товариство "Творчий світ", яке об'єднало поетів, художників, шанувальників красного письменства та інших талановитих людей.

В ході презентації учасники натхненно декламували вірші поетеси, щиро вітали із виходом нової поетичної збірки, дарували пісні і квіти.

Багато добрих слів висловили на адресу нашої землячки Дарія Семеній, Олена Місюра, Олена Бешта, Михайло Семеній, Андрій Артемук, Інна Артемук, Микола Курилюк та інші.

Про творчість Віри Олексіївни задушевно говорила редактор поетичної збірки, яка написала передмову до неї, Олена Чабан. Вона у передньому слові до книжки зазначила, що поетеса правильно наголошує: "Ми не такі, як всі. В нас музика грається думками". Художні образи поетеса черпає "з Божої криниці". У неї "п'є трава росу", "горить калина", колосками її "цілували жита", "а в промінчиках Сонце купало". У збірці є й оригінальні образи, влучні метафори і порівняння: ("летять ключем", "рветься в серце зима", "заясніє білим цвітом" тощо).

— Хочеться побажати, щоб промінчик творчості ще довго і яскраво освітлював поетесі шлях у велику літературу, — сказала Олена Чабан.

Практично неможливо перерахувати, скільки гарних і щирих слів адресували люди на презентації авторці поетичної збірки "Я частинка великого світу".

Також на зустрічі з поетесою звучали й її гумористичні твори.

Викликають зацікавлення гуморески, що увійшли до книжки, — "Ворона", "А матусі все не так", "Провчили", "Байка про Павучка", "Кіт Мурчик" та інші.

На святі нової книги звучали ніжні звуки бандури, які подарувала присутнім Ольга Середа з Ковельської школи мистецтв. Зачарувала своїм голосом співачка Любов Мілевич.

Приємний подарунок поетесі привезли митці з Луцька. Вони показали відеокліп, який підготували оператор-режисер Мар'ян Прокопчук, композитор Людмила Власова.

Степан СКОКЛЮК.

НА ЗНІМКУ: Віра СЕМЕНІЙ.

Фото з домашнього архіву.

У святі "народження" книги взяли участь члени товариства "Творчий світ", поети, художники, митці, журналісти.

Степан СКОКЛЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1133

Духовність / На крилах музики і пісні

30.04.2015

На крилах музики і пісні

Святковий весняний настрій панував 21 квітня в професійно-технічному училищі №5. Саме цього дня відбувся творчий звіт художньої самодіяльності "З Україною в серці".

Полонила присутніх мистецьким виконанням вокальних композицій учениця групи №14 Юлія Никитюк. У залі панувала атмосфера уваги та доброзичливості. Глядачі бурхливо аплодували після кожного виступу.

На професійному рівні були виконані вокальною групою музичні твори "Розпалю вогонь", "Повіяв вітер степовий". За ними прозвучала композиція "Патріотична" з репертуару гурту "Скрябін". Високим рівнем творчої майстерності відзначився дует наших керівників гуртків Оксани Мизовець та Івана Масловського із піснею "Обійми" з репертуару гурту "Океан Ельзи".

Проникливо лунала музична композиція "Березневі ручаї" у виконанні учениці групи №4 Ольги Мазилкіної та учня групи №17 Євгена Глушейка.

Ніжно, з душевним трепетом і любов'ю прозвучали у виконанні керівника гуртка Оксани Мизовець пісня "Виростеш ти, сину" та "Три поради" — у виконанні Івана Масловського.

Звітний концерт пройшов на одному подиху, глядачі отримали велике задоволення.

А на завершення пролунали привітання від директора училища Євгена Кобченка і методиста Волинського державного центру естетичного виховання Ірини Котельчук.

Звіти нашого училища — це подія, яка виховує у дітей відповідальність і старанність, а у педагогів — організованість та зібраність. Витрачені сили перевершують сподівання, і, як результат, — всі отримують величезну кількість позитивних емоцій та досвід.

Не помилюсь, коли скажу, що серцевиною будь-якого навчального закладу завжди був, є і буде учень. Дорогі учні! Вашими знаннями, успіхами, мріями й талантами пульсує потужний училищний організм. Нових Вам творчих злетів, досягнень, натхнення та наполегливості.

Людмила КОЗЕЛ,

заступник директора

з навчально-виховної

роботи ПТУ №5.

НА ЗНІМКАХ: під час творчого звіту художньої самодіяльності ПТУ №5.

Фото з архіву навчального закладу.

Людмила КОЗЕЛ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1355

Духовність / Під опікою Божої Матері

21.04.2015

Під опікою Божої Матері

Однією із особливостей Православної Церкви є наявність у храмах та домівках християнських ікон. Ікона(образ Бога або святих) – це один із засобів пізнання Бога, один із шляхів спілкування з Ним. Це молитва, написана фарбами, в котрій митець Господнім натхненням передає піднесення людської душі.

Серед великої кількості ікон найрозповсюдженішими є зображення Спасителя та Діви Марії. Українці дуже шанують образ Божої Матері із Богодитятком Ісусом на руках і моляться до Нього. Особливо возвеличувались ті ікони Пресвятої Богородиці, які мироточили або оновлювались у храмах чи людських оселях.

Мироточення та оновлення ікони – це чудесна дія Божої благодаті, глибока таємниця Господньої ласки для людини. Про такі явища пишуть засоби масової інформації, про них передають розповіді від одного до іншого населеного пункту.

Не так давно у селищі Люблинці відбулось урочисте перенесення оновленої ікони Почаївської Божої Матері із житлового будинку, в якому мешкає Тетяна Чиркова, до Свято-Пантелеймонівського храму УПЦ КП.

Цій іконі – понад 50 років. Образ Богородиці подарувала своїй свекрусі Катерині Гладчук невістка. Кілька років тому ікона почала оновлюватись, із потемнілої стала світлою, неначе нова.

Після смерті пані Катерини оновлений образ перейшов у спадок дочці Тетяні. А цього року після Різдвяних свят за порадою сестри Марії Макарчук Тетяна Чиркова погодилась передати реліквію на постійне зберігання до храму.

Урочисте перенесення оновленої ікони до місця постійного перебування і поклоніння здійснили декан Ковельського району УПЦ КП протоієрей Іван Бонис, клірик Свято-Благовіщенського собору у Ковелі ієрей Михайло Левочко та настоятель парафії ієрей Матвій Олійник. У будинку, де перебувала ікона, було відслужено молебень за здоров'я господарів, усіх присутніх та за весь Український народ.

Після молитви люди хресним ходом центральними вулицями селища прийшли до Свято-Пантелеймонівського храму. Тут було відслужено акафіст Божій Матері та подячний молебень за Україну.

"Сьогодні велична подія на вашій парафії. Через оновлення ікони Пречиста Богородиця дає свою ласку і материнську опіку особливо у теперішній час випробувань та війни в Україні", – зазначив у слові о. Іван Бонис.

Варто зазначити, що кожної неділі ми молимось перед спускною іконою Почаївської Божої Матері. Нещодавно люди знайшли нову ікону Почаївської Богородиці і передали у храм, а тепер за ласкою і заступництвом Небесної Цариці маємо оновлену ікону Діви Марії, також Почаївської. Напевно, це – не просто випадковість.

Олексій Пех.

Олексій Пех.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 867

Духовність / Великодня святкові дзвони

16.04.2015 Данилюк Мирослав Сергійович

Великодня

святкові дзвони

Великодня святкові дзвони

У ці дні повсюди чути благословенні слова: "Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!". Так ми вітаємо один одного, щиро вірячи в те, що Господь, який віддав своє життя заради спасіння людства, подарує кожному з нас мир і благополуччя.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 968

Духовність / “Пасхальні мотиви" -- у Колодяжному

16.04.2015

“Пасхальні мотиви" --

у Колодяжному

пасхальні

“Пасхальні мотиви" -- у Колодяжному

В епістолярії родини Косачів є згадки про релігійне свято Великдень. "Наші паски були дуже гарні. Ліліних три малих пасочки трошки поперевертались, але то їм нічого не помішало", — писала 13-річна Леся до бабусі Єлизавети Драгоманової.

Тетяна Нерода.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 966

Духовність / Великдень

09.04.2015

Великдень

Запалять зорі досвіток чудесний,

Зійде Великдень променем воскреслим.

Калина цвітом в лузі

Засяє на небеснім прузі.

Благословення лине Боже –

Відлунюють в серцях малиновії дзвони.

Хор ангельський осанни шле весняні,

Виспівує по-християнськи в храмі.

Пасхальної душі година,

У Вірі возвеличена родина.

"Христос Воскрес!" – край-світ милує,

"Воскрес Воістину!" – "Алілуя!".

У храм ідемо в свято й будень,

Спасіння молимо у Божої Землі.

Прозріння висвячене буде,

Козацький рід – у вівтарі душі.

Порання місячна доріжка

Встеляється святим промінням.

Вдивляється у світ зоря

Розквітлою свічею Воскресіння.

Палає у любові цвітом,

В молитві-мирі поведе.

У дзвонах лине Сяйвом Світлим,

У сході Сонця оживе…

Поєднаймось, люди Бога,

Хлібом Великоднього єства.

Пасхою ведуть дороги –

До жертовного Хреста.

Поєднаймось у земному мирі,

Молитовна сила – Божий дар.

Поєднаймось, брати, в Вірі,

Духом вічності у Всесвіті Добра!

Жебракує на паперті храму –

Молить доленьку-долю людську.

Руки старця перст хресний стискають,

Розголошує зір благу вість.

Вірні йдуть крізь відчинену браму –

Богомільно шепоче душа.

Хтось зупиниться, хтось піде далі,

Копійчину дасть, хтось – папірця.

Янголятко-дівча нахопилось –

Пригорнуло вуста до чола.

В жебрака серце застукотіло –

На очах забриніла сльоза.

Зібрав гріш до гроша у долоні,

Милосердно троянду придбав,

Християнці тій – посестрі юній –

З усією любов'ю подав…

Усе багатство, усі купюри світу

Не варті щирої любові й доброти.

Завжди і всюди панує Божа милість

У храмі споконвічної краси.

І срібло все, і все червлене злото

Не варті квіту, що дарують небеса.

Рай чорнобривців і рай мальв, що коло хати,

Окропить чиста, як кришталь, сльоза…

Іван ЯРОШИК.

Великдень

Запалять зорі досвіток чудесний,

Зійде Великдень променем воскреслим...

Іван ЯРОШИК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 761

Духовність / Благовіщенська святиня – центр духовності

07.04.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

Благовіщенська святиня – центр духовності

"Збудували мене діти

Своїми руками.

Ніби матір, уквітчали

Гарно рушниками".

Вдумайся, шановний читачу, у ці душевні поетичні рядки парафіянки Тетяни Аврахової. Відчуй ту бездонну і всеперемагаючу криницю віри Христової.

510 літ несе на своїх "плечах" Свято-Благовіщенський храм УПЦ Київського патріархату у Ковелі місію духовності і патріотизму, добра і любові. Не мулиться і не міліє цілюще джерело!

Згадай, мій славний українцю, історію початку 20-их років ХХ століття. Морок національного гніту тиснув на людей.

І раптом храм, названий на честь Святого Благовіщення, вбрався в жовто-блакитні українські кольори і без страху заговорив та заспівав українською мовою. Це Іван Губа, майбутній архієпископ, підняв прапор національного відродження у душах ковельчан.

Не мирилась тодішня польська влада з таким викликом – у в'язницю запроторила. Той акт насилля над священнослужителями мав стати уроком покори для усіх патріотично налаштованих вірних. Чиста і вірна душа християнина, позбавлена страху, не стала на коліна.

Коли повертався о. Іван до свого храму з казематів, парафіяни встелили стежку живими квітами і килимовими доріжками. А згодом і невеличкий будиночок для священика збудували.

Гордіться, ковельчани! Благовіщенська святиня (єдина, до речі, в Україні) удостоїлась почесної назви "Українська церква". Цю назву вона гордо пронесла і через антиукраїнські тридцяті, і жахливі фашистсько-окупаційні, і жорстокі комуно-атеїстичні часи.

Тому з чистим серцем і світлою душею повернімося обличчям до храму, вклонімося Спасителю нашому Ісусу Христу і возславмо Господа.

Кажуть: якщо хтось частинку своїх статків пожертвує на храм, в ім'я духовності і укріплення віри Христової, того освітлюють промені світла самого Всевишнього. І ганьба тим, хто посягає на святе.

У 1961-1962 роках совєцька атеїстична влада зруйнувала будівлю церкви. Та не загасло полум'я віри.

Ходив по тих руїнах Максим Мартинюк. Душа кров'ю обливалася. Скільки ікон було понищено! Скільки історичних реліквій пропало! Правда, дещо передали до Свято-Воскресенського собору на зберігання. Тим не менше, горе і розпач стискали лещатами серце.

І раптом зрадів: перед ним, серед уламків лежав хрест із бані. Вночі забрав його додому, зберігав у таємниці. Коли помер, то хрест церковний на могилу поставили – такий заповіт був Максима.

У 2005 році сини хрест повернули до церкви. Беззаперечно, цей хрест – історична пам'ятка ХVІ століття. Є чим гордитися прихожанам церкви. Не менш цікавою і значимою знахідкою є фундамент вівтаря старої церкви, який сягає своєю історією ХІХ століття.

Відшукали його випадково. Для облаштування підлоги виносили пісок, сміття, цеглу. При розкопках наштовхнулись на історичні рештки старої споруди. Постало питання: а що з цим робити? Настоятель церкви Василь Мичко прийняв виважене і мудре рішення – залишити рештки фундаменту під товстим склом.

Попрацювали завзято, чимало коштів затратили, але яке то диво тепер зустрічає кожного, хто входить у молитовний зал храму!

Тим, хто працює, творить і шукає, Бог обов'язково посилає свої дарунки. При ремонті підсобного приміщення будівельники віднайшли ікони старої церкви. На металевій основі діаметром 1,5 метра – писані лики святих євангелістів Луки, Марка та Івана. Звичайно, час поруйнував матеріальне тіло ікон, але святість апостолів залишилася. Ікони писані рукою іконописця А. Леванди у 1912 році.

Сьогодні історичні реліквії зайняли почесне місце на стінах при вході до молитовного залу.

Справжнім витвором мистецтва є іконостас. Виготовлений і вирізьблений з темного дуба (священного дерева українців), прихорошений позолотою, він зачаровує і дивує.

Конструкція іконостасу теж унікальна. Верхня частина, на якій розміщена спускна ікона, виступає на крок вперед до віруючих. Нижня із гарно оздобленими царськими вратами, "відступаючи" вглиб вівтаря, створює додатковий простір для дій священика та прикладання вірних до ікони Божої Матері. Вражає величина конструкції – 65 квадратних метрів (!). На іконостасі розміщено 56 ікон святих й апостолів.

Виготовили диво-іконостас майстри із Червонограда Роман Яблонський та Ігор Кузеляк. Освячений іконостас митрополитом Волинським та Луцьким Михаїлом у 2014 році.

До тієї неповторної краси гарно вписалися великі ікони Божої Матері та Ісуса Христа із старої церкви і зображення Голгофи.

На іконі Богородиці є дорогоцінна обручка – це дарунок за зцілення від якоїсь хвороби. На жаль, прізвище оздоровлена не залишила.

Хворі не раз відчувають полегшення, коли прикладаються до чудотворної ікони. Це ще раз підтверджує істину: зцілення і святість бувають там, де є глибока віра, ота маленька зернинка, про яку говорив Ісус.

За Мойсеєм (так само, як і за Ісусом Христом) йшли ті, що вірили, бо знали, що є один Господь, з яким – правда, перемога і життя.

Коли у 1992 році війнув свіжий вітер відродження святині, Бог послав на парафію Петра Левочка. З церковною громадою будував, майстрував, молився. День і ніч вів вірних за собою із простим заповітом: "Нехай там що, а церкву відбудуємо".

Засяяли срібні бані із хрестами над храмом. Задзвонили дзвони. І раптом – фатальна випадковість: загинув священик. Полетіла душа о. Петра на небеса. Сумував весь Ковель.

З Божого благословення естафету становлення храму перейняв о. Василь Мичко. Ми вже згадували, скільки зроблено за останнє десятиліття для розбудови собору. Та є ще інший бік "медалі" – це волонтерська діяльність. Він – один із перших священиків, який "полетів" на Київський Майдан на підтримку студентів. Був у вирі трагічних подій лютого 2014 року. Організовує гуманітарну допомогу воїнам АТО та "майданівцям".

Священик ревно ставиться до історії храму. Сам особисто не один день працював в архівах.

З його ініціативи і сприяння вийшла історико-краєзнавча книга "Благовіщенська святиня: історична пам'ятка архітектури та духовності".

Всім би таке розуміння важливості нашої історії!

А ще отець Василь – член штабу Національного спротиву Ковельщини, депутат районної ради. Він несе в собі не тільки духовний хрест, але й не менш відповідальний – національно-патріотичний.

Храм розправив свої орлині крила. Ідуть вірні до святині: моляться до Бога і за Україну, збирають кошти, продукти, одяг, плетуть маскувальну сітку воїнам АТО.

І славно, що в цім строю впевнено крокують сподвижники о. Василя і церковної громади священики о. Ігор Циб та о. Михайло Левочко, син о. Петра.

Тільки один штрих до портрета о. Ігоря. Він 19-20 лютого 2014 року з-під снайперських куль виносив поранених і вбитих. Одних відспівував, інших благословляв на здоров'я. Гідна громадянська позиція священнослужителя! А духовна естафета від батька до сина о. Михайла! Ось чим сильна Україна!

Мав би згадати старост, хористів, будівничих та парафіян- активістів, але місця в газеті мало. Знаємо, що Бог бачить людські діяння в ім'я добра, миру і духовності, віддячує сторицею всім.

...510 історичних літ. На свято Благовіщення помоляться вірні за мертвих і живих, заспівають духовний Гімн України і тим підтвердять, що віра Христова й Україна вічні.

НА ЗНІМКАХ: вгорі – Свято-Благовіщенський храм сьогодні (ліворуч) і на початку ХХ століття (праворуч); священнослужителі храму у різні часи (зліва направо) – архієпископ Ігор (Губа); о. Петро ЛЕВОЧКО; о. Василь МИЧКО; о. Ігор ЦИБ; о. Михайло Левочко; в центрі – останній настоятель храму до його зройнування прот. Євгеній ГРИЗЕНТОВИЧ з прихожанами; внизу ліворуч – духовенство церкви на архієрейському Богослужінні разом із Митрополитом УПЦ КП Михаїлом; внизу праворуч – хрест з купола старої церкви.

Фото з архіву Свято-Благовіщенського храму.

"Збудували мене діти

Своїми руками.

Ніби матір, уквітчали

Гарно рушниками".

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 955